Тема: «Топографія, будова, функції органів дихання»

План
1. Загальна будова дихальної системи.
2. Будова зовнішнього носа та порожнини носа.
3. Топографія, будова, функції гортані.
4. Топографія, будова, функції трахеї.
5. Топографія, будова, функції бронхів.
6. Топографія, будова, функції легень.
7. Визначення, види плеври.
8. Середостіння – визначення, види.
Дихальна система забезпечує насичення організму киснем і виведення
вуглекислоти.
До органів дихання належать:
1) носова порожнина
2) гортань повітроносні шляхи
3) трахея
4) легені – дихальні шляхи.
Дихальні шляхи можна поділити на
Верхні Нижні
1) зовнішній ніс 1) гортань
2) носова порожнина 2) трахея
3) носоглотка 3) бронхи
4) приносові пазухи
Дихальні шляхи - це система трубок, які мають хрящову основу, а слизова
оболонка містить миготливий епітелій. Хрящова основа попереджує спадання
стінок дихальних шляхів, а миготливий епітелій виводить назовні разом із слизом
сторонні частинки, що потрапляють в організм із повітрям.
Ніс

Зовнішній ніс Порожнина носа

1) основа
2) корінь
3) спинка
4) кінчик
5) крила
6) ніздрі
Порожнина носа (cavitas nasi)
Функція:
1) проведення повітря 4) очищується
2) орган нюху 5) зігрівається
3) повітря зволожується
 Перегородкою носова порожнина ділиться на 2 половини, які мають вхідний
отвір і вихідний (хоани). Перегородка становить медіальну стінку порожнини носа.
Крім неї є ще латеральна, верхня і нижня стінки. Вони утворені кістками та
хрящами і вистелені слизовою оболонкою, яка легко набрякає під впливом
різноманітних подразників.
Найбільшими хрящами є хрящ перегородки носа, бічні хрящі та крилоподібні, що
утворюють крила носа.
Із латеральної стінки звисають 3 носові раковини: верхня, середня і нижня. Між
цими раковинами знаходяться носові ходи: верхній, середній, нижній.
У кожний із цих носових ходів відкриваються пазухи повітроносних кісток:
⮚ у верхні – задні та середні комірки решітчастої кістки,
клиноподібна пазуха;
⮚ в середній – передні комірки решітчастої кістки, лобова пазуха,
гайморова пазуха;
⮚ в нижній – носослізний канал.
Ділянка порожнини носа, яка відповідає верхньому носовому ходу, є нюховою.
Тут закладені нервові закінчення нюхового нерва – нюхові клітини, які становлять
рецептор нюхового аналізатора.
Середній і нижній носові ходи є дихальними.

Гортань (larynx) – має форму піскового годинника. Непарний орган.

Лежить у порожнині шиї, від IV до VI шийних хребців, позаду гортані лежить
гортаноглотка, спереду щитоподібна залоза, м’язи шиї.
Скелет гортані становлять хрящі, з’єднані між собою суглобами, зв’язками та
м’язами.
Розрізняють такі хрящі:
Парні Непарні
1. черпакуваті 1. щитоподібний
2. ріжкуваті 2. перстнеподібний
3. клиноподібні 3. надгортанник
Характеристика гортані
Щитоподібний хрящ – найбільший з хрящів гортані. Представлений двома
пластинками, які з’єднуються між собою і утворюють кут. У жінок утворюється
тупий кут, у чоловіків прямий кут, який утворює виступ «адамово яблуко». Від
верхніх та нижніх країв щитоподібного хряща відходять верхні та нижні роги.
Розрізняють верхню та нижню щитоподібні вирізки гортані.
Перстнеподібний хрящ – розміщений нижче щитоподібного, нагадує по формі
перстень. Вузька частина дуга, широка пластинка.
Надгортанник – еластичний хрящ, має форму листа. Своєю ніжкою
прикріпляється до щитоподібного хряща, розміщений над входом у гортань, в
момент ковтання закриває вхід до гортані.
Парні хрящі
Черпакуватий хрящ – парний, розміщений на верхньому краю пластинки
перстнеподібного хряща. Має основу, 2 відростка – передній (голосовий) та задній
(м’язовий). До переднього приєднуються голосові зв’язки, до заднього м’язи
гортані.
Ріжкуватий – маленький, парний хрящ, основою прилягає до верхівки
черпакуватого хряща.
Клиноподібний – вони маленькі, іноді можуть бути відсутніми.
М’язи гортані – ідуть від одних і прикріплюються до других.
За функцією їх можна поділити:
⮚ М’язи, які розширюють голосову щілину, напружують
голосову зв’язку – задній перстнечерпакуватий
⮚ М’язи, які звужують голосову щілину та розслаблюють
голосову зв’язку – бічний перстнечерпакуватий, поперечний черпакуватий,
черпакувато-надгортанний, перстнещитоподібний, щиточерпакуватий.

Порожнина гортані

Верхній відділ Середній звужений Нижній

(переддвер’я) (власне голосовий апарат) (підголосова
починається слизова оболонка утворює 2 складки - порожнина)
входом у гортань, верхні (передверні) і нижні
слизова дуже (голосові), між ними знаходяться
чутлива і незначні сліпа заглибина – шлуночок гортані.
подразнення її У товщі голосової складки розміщена
рефлекторно голосова зв’язка та голосовий м’яз.
викликають кашель Голосові складки обмежують
голосову щілину.

Функції гортані
1. Голосоутворення – голос утворюється внаслідок коливних рухів голосових
зв’язок, які виникають в результаті скорочення м’язів гортані під час видиху.
Завдяки органам, які виконують роль резонаторів (глотка, м’яке піднебіння, язик,
губи, щоки) звуки стають роздільними.
2. Проведення повітря.

Кровопостачання – за рахунок гортанних гілок верхніх та нижніх

щитоподібних артерій.
Іннервація – блукаючий нерв та симпатичний стовбур.

Адамово яблоко
Адамово яблуко, кадик, виступ на передній поверхні шиї у чоловіків,
утворений сходящимися під кутом пластинками щитовидного хряща гортані.
Назва - від біблейської легенди про проковтнуте Адамом яблуко.
Кадик, «адамово яблоко» (лат. Prominentia larynqea) — крупний непарний хрящ
гортані, який з’явився в процесі еволюції хребтових тварин вперше у ссавців.
 Назва походить від тюркського слова Кадик — твердий, крепкий,
виступаючий.
Назва «адамово яблоко» пов’язано с біблейською легендою про то, як Адам
намагався проковтнути яблуко с Древа пізнання добра и зла, але воно застрягло у
нього в горлі. З тих пір служить нагадуванням про перший гріх. Іноді згадується як
символ гріха.
Розвивається з 2-ї та 3-ї жаберних дуг. У клоачних вони ще зберігають
самостійність, з’єднуючись капсулою, а у сумчастих і плацентарних зливаються,
утворюючи 2 чотирьохкутних пластини, які зростаються кутом на вентральній (у
людини передній) стороні.
У дітей и жінок ці пластини з’єднуються під тупим кутом, у чоловіків
утворюють спереді кутовий виступ — кадик.
Від кадика відходять передні (у людини верхні) ріжки, направлені до
под’язикової кістки (відсутні у свині) и задні (у людини нижні) ріжки, які
утворюють рухоме з’єднання с перстневидним хрящем.
Функціональність: при ковтанні кадик закриває дихальне горло,
попереджуючи попадання в нього їжі.

Трахея (trachea) – має форму трубки, непарний орган. Лежить у порожнині

шиї та в грудній порожнині, починається від VI шийного хребця та на рівні V
грудного хребця відбувається біфуркація, тобто роздвоєння трахеї на 2 бронхи,
позаду трахеї розміщений стравохід.
Розрізняють такі частини:
а) шийна
б) грудна
в) біфуркація трахеї.
В трахеї розрізняють шпору трахеї, це виступ в ділянці біфуркації, він
відхилений вліво, тому правий бронх ширше.
Скелет трахеї складають 16-20 трахейних хрящів, які мають форму незамкнутих
ззаду хрящових кілець.
Ззаду в місці, де не має хрящів, стінку трахеї утворює сполучно-тканина
перетинка, яка називається перетинчаста.
Хрящі з’єднані між собою кільцевими зв’язками.

Функція: проведення повітря.

Кровопостачання: трахеальними гілками грудної частини аорти.

Іннервація: n.vaqus та симпатичним стовбуром.

 Бронхи (bronchus) – це парний орган. Правий та лівий бронх.
Правий бронх 1-3 мм, він ширше і напрям його наближається до напряму
трахеї, тому сторонні предмети які потрапляють у трахею, звичайно проникають у
правий бронх.
Лівий бронх 4-6 мм.
Бронхи утворюють бронхіальне дерево, а саме:
Правий та лівий бронх, це головні бронхи, або бронхи І порядку, які у воротах легень
діляться на
↓
часткові бронхи, бронхи ІІ порядку
↓
діляться 16-18 раз і утворюють бронхіальне дерево (це сукупність всіх бронхів)
Бронхи вкриті війковим епітелієм, ледь виражені складки, бронхіальні залози,
лімфоідна тканина.

Легені (pulmо (лат.), pneumon(грецьке) – має конусоподібну форму,

парний орган який розміщений в грудній порожнині.
Границі легень
Верхівка – знаходиться на 1-2 см вище ключиці.
Передня границя – правої легені знаходиться по пригру динній лінії
на рівні VI ребра
- лівої легені на рівні ІV ребра.

Нижня границя
Лінії Права легеня Ліва легеня
Середньо ключична лінія VI ребро VIІ ребро
Передня пахвова VIІ ребро VІIІ ребро
Середня пахвова VIІІ ребро ІХ ребро
Задня пахвова ІХ ребро Х ребро
Лопаткова Х ребро нижній край Х ребра
Колохребтова ХІ ребро ХІ ребро
Легеня складається з:
⮚ основи
⮚ верхівки
Має 3 поверхні:
⮚ діафрагмальна – прилягає до діафрагми
⮚ реберна – прилягає до ребер
⮚ медіальна, яка ділиться на середостінну і хребтову.
На медіальній поверхні легень находяться ворота легень – через які
входять –
⮚ головний бронх
⮚ легенева артерія
⮚ нерви
виходять –
⮚ 2 легеневі вени
⮚ лімфатичні судини.
Всі перераховані анатомічні утвори, що входять і виходять разом з
навколишньою сполучною тканиною утворюють корінь легень.
Ліва легеня має серцеву вирізку.
Кожна легеня ділиться щілинами на частки.
В лівій легені - 1 коса щілина, яка ділить легеню на 2 частки – верхню та нижню.
В правій легені - 2 щілини: горизонтальна та коса, які ділять легеню на 3 частки –
верхню, середню, нижню.
Кожна частка має сегмент – це частина легень, в якій знаходиться 1
сегментарний бронх та 1 сегментатра артерія.
Кожна легеня має 10 сегментів.

Внутрішня будова легень.

Структурно-функціональною одиницею легень є - ацинус.
Ацинус має форму грони винограда, функція газообмін.
Складається:
⮚ 1 кінцева бронхіола
⮚ 14-16 дихальних бронхіол
⮚ 1200-1500 альвеолярних ходів
⮚ 2500-4500 альвеолярних мішечків.
В обох легенях знаходиться до 300-700 млн. ацинусів, сумарна їх поверхня при
вдохі досягає 100м2, при видоху зменшується до 30 м2.
Стінки альвеол побудовані з еластичних волокон, які збоку просвіту альвеол
покриті одношаровим плоским епітелієм, в їхню порожнину виділяється спеціальна
рідина – сурфактант, завдяки якому вони не спадаються.
Кровопостачання:
⮚ легеневі артерії приносять до легень венозну кров;
⮚ бронхіальні гілки грудної частини аорти приносять
артеріальну кров.

Інервація: n.vaqus та симпатичним стовбуром.

Плевра (pleura) – це серозна оболонка яка вистеляє стінки грудної порожнини

і покриває легені.
Ділиться:

Парієнтальна - Вісцеральна –
вистеляє стінки грудної порожнини. покриває легені.

Плевральна порожнина – це простір між парієнтальною та вісцеральною плеврою,

містить 20мл речовини, яка зменшує тертя між плеврами.
 Парієнтальна плевра ділиться:

Реберна Діафрагмальна Середостінна

При переході однієї частини парієнтальної плеври в іншу формуються закутки:

1. реберно-середостінний
2. діафрагмально-середостінний;
3. реберно-діафрагмальні.
Закутки є запасним простором, куди легені входять під час глибокого вдиху.
При захворюваннях і пошкодженнях у щілину плеври може потрапляти повітря
та скупчуватися рідина. Якщо в порожнину проникає інфекція розвиваються
запальні процеси – плеврит, якщо потрапляє повітря – називається пневмоторакс,
кров –гемоторакс, гній – піоторакс.

Середостіння (mediastenum) – комплекс органів, розміщених між правою

та лівою плевральними порожнинами.
Середостіння обмежено:
⮚ спереду – грудниною
⮚ ззаду - грудним відділом хребтового стовпа
⮚ знизу – діафрагмою
⮚ зверху – верхньою апертурою грудної клітини

Середостіння розрізняють

Переднє містить: Заднє містить:

серце з перикардом стравохід
верхню порожнисту вену грудну частину аорти
загрудинну залозу грудну лімфатичну протоку
діафрагмальні нерви блукаючі нерви
середостінні та верхні нижню порожнисту вену
діафрагмальні лімфовузли діафрагмальні задні лімфатичні
вузли