Лекції № 17-18

Тема: Операції на грудній і тазовій кінцівках.

План лекції:
І. Операції на грудній кінцівці:
1. Анатомо-топографічні дані грудної кінцівки.
2. Зони шкірної іннервації.
3. Провідникова анестезія нервів грудної кінцівки.
4. Загальні відомості про будову суглобів, бурс і сухожилкових піхв.
5. Екстирпація підшкірної ліктьової бурси у коня.
6. Екстирпація підшкірної прекарпальної бурси у великої рогатої худоби.
7. Тенотомія сухожилка глибокого згинача пальця у коня.
8. Резекція сухожилка глибокого згинача пальця у коня.
9. Екзартикуляція ІІІ фаланги у великої рогатої худоби.
10. Ампутація пальця у великої рогатої худоби.
11. Екстирпація мозолистого потовщення в між пальцевій щілині у великої рогатої худоби.
ІІ. Операції на тазовій кінцівці:
1. Анатомо-топографічні дані тазової кінцівки.
2. Зони шкірної іннервації.
3. Провідникова анестезія нервів тазової кінцівки.
4. Десмотомія медіальної прямої зв’язки колінної чашки.
5. Екстирпація підшкірної п’яткової бурси у коня.
6. Операції при шпаті у коня.
7. Ампутація кінцівки у дрібних тварин.
8. Ампутація “вовчого” пальця у собаки.

І. ОПЕРАЦІЇ НА ГРУДНІЙ КІНЦІВЦІ.

1. АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ДАНІ ГРУДНОЇ КІНЦІВКИ.

Грудну кінцівку поділяють на такі ділянки: лопатково-плечову, ліктьового суглоба й передпліччя, зап’ястя,
п’ястка й пальця. Усі ділянки мають умовні межі.
Лопатково-плечова ділянка (regio scapulohumeralis).
Межі: верхня — горизонтальна лінія, яка проведена через середину горба ості лопатки; нижня — та ж площина,
проведена по вершині ліктьового горба; передня — передній контур лопатково-плечового суглоба й передній край
передлопаткової частини глибокого грудного м’яза; задня — ліктьова лінія (від каудального кута лопатки до
ліктьового відростка, відповідає задньому краю напружувача фасції передпліччя й довгої головки триголового
м’яза плеча).
Перший шар — тонка, рухлива шкіра. Другий шар — добре розвинута підшкірна клітковина; в ній проходять
численні підшкірні кровоносні судини й нерви. Третій шар — поверхнева дволисткова фасція, в яку заключений
підшкірний м’яз лопатки й плеча. Четвертий шар — підфасціальний простір, заповнений пухкою сполучною
тканиною. П’ятий шар — глибока фасція, яка огортає м’язи, судини й нерви. Шостий шар — м’язи, судини й нерви, які
знаходяться на латеральній та медіальній поверхнях лопатки й плечової кістки. Сьомий шар — лопатка й плечова
кістка, з’єднані плечовим суглобом і мають майже однакову будову як у коня, так і у великої рогатої худоби.
Восьмий шар — м’язи, судини й нерви, прилеглі до медіальної поверхні лопатки, плечового суглоба й плечової
кістки.

Ділянка ліктьового суглоба й передпліччя (regio articylacio cubiti et antebrachii).

Межі: проксимальна — відповідає нижній межі попередньої ділянки; дистальна — горизонтальна площина, яка
проходить через зв’язкові горби дистального епіфіза променевої кістки.
Перший та другий шари такі ж, як і в попередній ділянці. Третій шар — поверхнева фасція, між листками
якої на латеральній поверхні ліктьового суглоба знаходиться підшкірний лопатково-плечовий м’яз, який у великої
рогатої худоби відсутній. Четвертий шар — підфасціальний простір, заповнений пухкою сполучною тканиною.
П’ятий шар — багатолисткова глибока, або власна фасція, яка огортає всі м’язи передпліччя. Шостий шар — м’язи,
сухожилки, зв’язки, судини й нерви. Сьомий шар — ліктьовий суглоб і кістки передпліччя.

Ділянка зап’ястя (regio carpi).

Межі: верхня — така ж, як і нижня попередньої; нижня — горизонтальна площина, проведена безпосередньо
нижче головок грифельних кісток п’ясті.
Перший й другий шари ідентичні з описаними вище. Третій шар — поверхнева фасція зап’ястя; на ній
розташовані шкірні судини й нерви, які походять від серединного (на медіальній і дорсальній поверхнях) й ліктьо-
вого (на латеральній та волярній поверхнях) нервів. Четвертий шар — простір, заповнений пухкою сполучною
тканиною. У ньому на дорсальній поверхні суглоба знаходиться прекарпальна слизова сумка. У ділянці додаткової
кістки зап’ястя в старих коней є додаткова слизова сумка, а у великої рогатої худоби вона відсутня. На медіо-
дорсальній поверхні знаходиться підшкірна вена передпліччя, яка є продовженням загальної пальцьової вени.
П’ятий шар — глибока фасція зап’ястя є продовженням глибокої фасції передпліччя. На задній поверхні ділянки
вона формує волярну зв’язку зап’ястя, яка зростається з капсулою й кістками зап’ястя. Між капсулою й волярною
зв’язкою зап’ястя утворюється широкий волярний канал зап’ястя, в якому знаходяться сухожилля пальцьових
згиначів, судини й нерви. Потовщена на дорсальній поверхні суглоба глибока фасція називається дорсальною
зв’язкою зап’ястя; вона фіксує сухожилки розгиначів. Шостий шар — сухожилля, сухожильні піхви, судини, нерви
й зв’язки. Сьомий шар — дистальний кінець променевої кістки, проксимальні кінці ІІІ, ІІ й ІV п’ястних кісток і
розташовані між ними два ряди кісток зап’ястя. У проксимальному ряду знаходяться: променева кістка зап’ястя,
серединна кістка зап’ястя, ліктьова кістка зап’ястя й прилегла позаду до двох останніх кісток додаткова кістка
зап’ястя. У дистальному ряду знаходяться: ІІ й ІІІ кістки зап’ястя, ІV й V кістки зап’ястя, які зрослися.

Ділянка п’ясті (regio metacarpi).

Межі: верхня — ідентична нижній попередній; нижня — горизонтальна площина, яка проведена вище
сесамоподібних кісток путового суглоба.
Перший шар — шкіра. Другий шар — підшкірна клітковина, в якій розгалужуються підшкірні судини й
нерви. Судини походять від п’ясних артерій і вен. Дорсальну й латеральну поверхні п’ясті іннервує поверхнева гілка
ліктьового нерва, медіальну поверхню — шкірна гілка м’язово-шкірного нерва, волярну — шкірні гілки волярних
нервів. Невелику ділянку дорсальної поверхні п’ясті іннервує шкірна гілка променевого нерва. Третій шар —
поверхнева фасція п’ясті є продовженням поверхневої фасції кінцівки. Четвертий шар — пухка клітковина. П’ятий шар
— глибока фасція п’ястка на волярній поверхні покриває сухожилки згиначів, утворюючи для них канал. Шостий
шар — сухожилля, судини й нерви. Сьомий шар — у коня ІІІ, ІІ й ІV п’ястні кістки, які зрослися між собою. У ве-
ликої рогатої худоби складається з І й ІV п’ястних кісток з рудиментарними (грифельними) ІІ й V п’ястними
кістками, які зрослися.

Ділянка пальця (regio digiti).

Межі: верхня — горизонтальна площина, яка проведена по верхньому контуру се-самоподібних кісток
путового суглоба. У ділянку пальця коня входять путовий суглоб, путова кістка, вінцевий суглоб, вінцева кістка й
копито, а у великої рогатої худоби ці ж анатомічні утворення, але вони є парними.
Перший та другий шари такі ж, як і в попередніх ділянках. Третій шар — поверхнева фасція пальця. Четвертий
шар — пухка клітковина, в якій проходять судини й нерви. П’ятий шар — глибока фасція пальця. Шостий шар —
сухожилки, зв’язки, судини й нерви. Сьомий шар — у коня дистальний кінець ІІІ п’ясної кістки, сесамоподібні кістки
путового суглоба (латеральна й медіальна), путова кістка й проксимальний кінець вінцевої кістки. У великої рогатої
худоби складається із ІІІ й ІV п’ястних кісток, які зрослися, чотирьох сесамоподібних кісток путового суглоба, двох
путових і двох вінцевих кісток.

Копито (unqula).
Межі: верхня межа копита проходить по обвідці вінчика, а задня — по верхньому краю копитних м’якушів.
Копито коня ділиться на власне копито, яке складається з обвідки, вінчика, копитної стінки й підошви, й
копитний м’якуш, який включає пальцьовий м’якуш із м’якушевим хрящем і стрілку м’якуша.

2. ЗОНИ ШКІРНОЇ ІННЕРВАЦІЇ.

У своїй вільній частині грудна кінцівка іннервується гілками серединного, ліктьового та шкірною гілкою
шкірно-м’язового нервів. Проксимальні частини цього відділу кінцівки мають також чутливі гілки променево го й
пахового нервів.
Серединний нерв, відділившись від плечового сплетення й не доходячи до внутрішньої поверхні ліктьового
суглоба, віддає гілочки до його капсули, проходить під грудним глибоким м’язом і біля проксимального краю
променевої кістки, віддавши гілки для згиначів зап’ястка, пальця й періосту, ділиться на дві гілки: внутрішній
волярний та зовнішній волярний нерви.
Внутрішній волярний нерв віддає гілки капсулі путового суглоба, пальцьовій сухожилковій піхві, шкірі
дорсальної поверхні пальця, основі шкіри обвідки та вінчика, зв’язкам і капсулі вінцевого суглоба, зовнішній
частині стінки, підошви копита, м’якуша й човникової сумки.
 Зовнішній волярний нерв віддає гілку для міжкісткового середнього м’яза, сухожилля розгиначів пальця й
глибокого згинача пальця, а також капсулу путового та вінцевого суглобів і шкіру пута й вінчика.
Ліктьовий нерв іннервує медіальну, латеральну і каудальну поверхні передпліччя, віддає гілочки до капсули
ліктьового суглоба, розгалужується в шкірі дорсальної та латеральної поверхні зап’ястка, п’ястка, пута й вінчика,
віддає гілочки до капсули карпального суглоба.
Шкірна гілка шкірно-м’язового нерва віддає гілки до двоголового м’яза плеча й плечового м’яза, іннервує
шкіру краніальної поверхні передпліччя, зап’ястка й путового суглоба, капсулу карпального суглоба.
Латеральний шкірний нерв передпліччя відходить від променевого нерва й іннервує шкіру над м’язовими
черевцями загального й бокового пальцьового розгиначів, а шкіру краніальної ділянки передпліччя в її верхній
половині іннервує краніальний шкірний нерв передпліччя, який є гілкою пахового нерва.
Іннервація грудної кінцівки великої рогатої худоби. Серединний нерв на середині п’ястка ділиться на медіальну
та латеральну гілки, які в свою чергу розділяються над рудиментарними копитцями на медіальну та латеральну гілки,
що віддають гілки до ІІІ і ІV пальців.
Ліктьовий нерв віддає дві шкірні гілки для іннервації волярної поверхні передпліччя. Безпосередньо над
зап’ястком від ліктьового нерва відходить чутлива дорсальна гілка n. dorsalis manus, яка латерально на п’ястку і
дорсально на внутрішній поверхні четвертого пальця переходить у n. dorsalis digiti IV lateralis.
Променевий нерв віддає n. antebrachii dorsalis, який в дистальній третині передпліччя анастомозує з n.
cutaneus antebrachii medialis шкірно-м’язового нерва й проходить далі до п’ястка, іннервуючи шкіру дорсо-
латеральної поверхні передпліччя й зап’ястка. Тут дистально він ділиться на дві гілки, які йдуть до дорсальної
поверхні третього й четвертого пальців і в міжкопитцеву щілину (n. dorsalis lateralis digiti III et digiti IV medialis).
Шкірно-м’язовий нерв віддає згадану вище шкірну гілку n. cutaneus antebrachii medialis, яка іннервує середню
третину медіальної поверхні зап’ястка й п’ястка. Вона йде паралельно до шкірної гілки променевого нерва (n. cutaneus
antebrachii dorsalis), з якою інколи з’єднується, утворюючи загальний стовбур, який ділиться на n. metacarрeus dor-salis
et. n. dorsalis medialis digiti IV.

3. ПРОВІДНИКОВА АНЕСТЕЗІЯ НЕРВІВ ГРУДНОЇ КІНЦІВКИ.

Провідникова анестезія нервів грудної кінцівки в коня.
У коня виконують знеболювання серединного, ліктьового, волярних і шкірної гілки шкірно-м’язового
нервів.

Провідникова анестезія серединного нерва.

Показання. Виконують з діагностичною метою, а в поєднанні з анестезією ліктьового й шкірної гілки
шкірно-мускульного нерва — при операціях на зап’ястку, п’ястку та фалангах пальця.
Техніка анестезії. У жолобок, утворений ліктьовим та променевим згиначами зап’ястка, на ширину долоні
(10—12 см) вище каштана уколюють голку, надаючи їй латеро-дорсальний напрямок до стикання з променевою
кісткою. Дещо відтягнувши голку, ін’єктують 15 мл 3 %-ного розчину новокаїну.
Знеболюється медіо-волярна поверхня п’ястка й фаланг пальця.

Провідникова анестезія ліктьового нерва.

Техніка анестезії. На волярній поверхні передпліччя знаходять ліктьовий жолобок, утворений ліктьовим
згиначем і розгиначем зап’ястка. Відступивши на ширину долоні (10— 12 см), вище додаткової кістки зап’ястка
(або на рівні каштана), уколюють ін’єкційну голку під глибоку фасцію передпліччя. Ін’єктують 10 мл 3 %-ного
розчину новокаїну.
Знеболюється латеральна частина зап’ястка й п’ястка.

Провідникова анестезія шкірної гілки шкірно-м’язового нерва.

Техніка анестезії. На дорсо-медіальній поверхні передпліччя в проміжку між підшкірною веною пе-
редпліччя й додатковою головною веною ін’єктують під шкіру 10 мл 3 %-ного розчину новокаїну.
Знеболюється шкіра медіальної поверхні передпліччя, зап’ястка і п’ястка.

Провідникова анестезія нервів грудної кінцівки у великої рогатої худоби.

Провідникова анестезія нервів для знеболювання зап’ястка.
Показання. Екстирпація прекарпальної підшкірної синовіальної сумки, пластика шкіри в ділянці зап’ястка
та інші операції.
Фіксація. Тварину фіксують у боковому лежачому положенні.
 Техніка анестезії (за методом Артмейєра) складається з двох етапів: перший — анестезія гілок променевого й
шкірно-м’язового нервів і другий — анестезія ліктьового нерва.
Анестезія шкірних гілок променевого й шкірно-м’язового нервів. На 8— 10 см вище зап’ястного суглоба на дор-
сальній поверхні передпліччя знаходять сухожилля променевого розгинача зап’ястка, воно пальпується як тяж зав-
товшки з олівець. По медіальному краю цього сухожилля перпендикулярно до шкіри голку вколюють до кістки й
ін’єктують 10 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну. Цим знеболюють шкірну гілку променевого нерва.Після цього
голку відтягують так, щоб кінчик залишився під шкірою, надають їй горизонтального напрямку і просовують
підшкірно на 4—5 см у бік медіальної поверхні. На цій лінії ін’єктують 10 мл розчину новокаїну. При цьому
знеболюють шкірну гілку шкірно-м’язового нерва.
Анестезія ліктьового нерва. Додатково застосовують при ураженнях, що поширилися на бокову поверхню зап’ястка.
Відступивши 8—10 см проксимально від додаткової кістки зап’ястка, знаходять міжм’язовий жолобок точно по
серединній лінії, що відповідає проміжку між ліктьовим згиначем і розгиначем зап’ястка. У цій точці голку
вколюють під фасцію на глибину 3 см й ін’єктують 10 мл 3 %-ного розчину новокаїну.

Провідникова анестезія нервів у ділянці п’ястка.

Показання. Операції на дистальних відділах п’ястка та пальця.
Техніка анестезії (за методом Г. Т. Шаброва). При цій анестезії знеболюють дорсальні й пальмарні нерви
п’ястка. Орієнтиром є сухожилки розгиначів пальців. Шляхом пальпації їх знаходять на дорсальній поверхні п’ястка
нижче від зап’ясткового суглоба на 5—7 см. У цій точці збоку латерального й медіального країв сухожилля
ін’єктують до кістки по 20 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну.
При знеболюванні нервів на волярній поверхні п’ястка орієнтиром є сухожилля згиначів пальців, які легко
про-пальпувати через шкіру. Кінцівку згинають у зап’ястному суглобі. Голку вколюють на 5—7 см нижче
зап’ястного суглоба по краях сухожилків згиначів пальців. Ін’єкції виконують як з латерального, так і з медіального
країв сухожилля й ін’єктують по 20 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну.
На латеральному боці сухожилля додатково ін’єктують 20 мл розчину під шкіру.

Циркулярна анестезія при операціях на пальцях.

При цьому методі анестезії нервів пальців не враховується точна топографія останніх.
Фіксація. Тварину фіксують у боковому лежачому положенні.
Техніка анестезії (за методом Регнері, Зянксен). З метою знеболювання пальців виконують дві
напівциркулярні ін’єкції по черзі на медіальній та латеральній поверхнях п’ястка (плесна), відступивши на 1,5— 3
см вище від рівня рудиментарних пальців і дещо дорсальніше від середини бокової поверхні п’ястка. У цій точці
голку вводять під шкіру і напрямляють її на дорсальну поверхню п’ястка дещо донизу. За ходом голки ін’єктують
розчин новокаїну. Потім голку відтягують і, повернувши її на волярну поверхню, продовжують ін’єкцію. Так само
виконують анестезію із протилежного боку. На кожний бік витрачають по 40—50 мл 4 %-ного розчину новокаїну.
Для більшої гарантії нечутливості додатково ін’єктують по 10 мл дорсально й пальмарно в міжпальцьовий простір.
Глибина уколу голки складає 1,5—2 см.

4. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДОВУ СУГЛОБІВ, БУРС І СУХОЖИЛКОВИХ ПІХВ.

Суглоб — це місце рухливого з’єднання двох або більше кісток. Між ними утворюється щілиноподібна
порожнина. Обов’язкові його анатомічні складові: 1) капсула суглоба, 2) синовіальна рідина, що виповнює
суглобову порожнину, 3) зв’язки та 4) суглобові хрящі на поверхні кісток, які беруть участь в утворенні суглоба.
Але не можна забувати, що суглоби в тварин анатомічно й фізіологічно тісно пов’язані з усіма іншими
системами цілісного організму. Під словом “суглоб” клініцисти розуміють не тільки з’єднання суміжних кісток,
але й цілу складну систему, що об’єднує в собі, крім перерахованих анатомічних утворень, кровоносні судини,
нерви, м’язи, сухожилки, бурси, апоневрози й навіть відповідну частину шкіри.
Залежно від функції суглоби побудовані по-різному й бувають: складні та прості, кулеподібні та
блокоподібні, одновісні й багатовісні.
Капсула суглоба складається з двох оболонок: зовнішньої — фіброзної й внутрішньої — синовіальної, які
формують герметично закриту порожнину, заповнену синовією, товщина стінок її неоднакова не тільки в різних
суглобах, але й в різних її ділянках. Різний також і ступінь напруження капсули: вона в одних місцях порівня но
вільна, а в інших — дещо напружена. У місцях слабкого напруження вона утворює випинання у вигляді сліпих
мішків, які називають виворотами або дивертикулами. Ці утворення використовують в хірургії для доступу в
порожнину суглоба, для виконання пункції.
Фіброзний шар капсули складається зі сформованої сполучної тканини й є продовженням окістя, яке
переходить з однієї кістки на іншу, з’єднуючи їх одну з одною.
 Синовіальний шар складається з пухкої сполучної тканини. Він багатий нервами й з боку суглобової
порожнини вистелений плоскими сполучними клітинами. Синовіальна оболонка прикріплюється до кісток суглоба
поблизу їх суглобових хрящів. На її поверхні, що повернена в порожнину суглоба, є синовіальні складки й
ворсинки.
Суглобовий хрящ — покриває поверхні кісток, які з’єднуються. За типом будови він — гіаліновий, витримує
великий тиск, має гладеньку поверхню й таким чином зменшується тертя між кістками.
Синовіальна рідина — без кольору або, частіше, світло-солом’яна, прозора. рідина. Інколи в ній містяться
пластівці білуватого кольору. Синовіальна рідина виконує механічну, буферну й обмінну функції. Кількість синовії
залежить від величини суглоба, функціонального навантаження, виду, віку й статі тварини, її більше в суглобах
тазових кінцівок, ніж у гомодинамних грудних. Так у коня кількість її коливається від 2-х до 30 мл, а у великої
рогатої худоби — 1,5—25 мл.
Важливим фізіологічним параметром білково-полісахаридного комплексу синовії є в’язкість. З цими
властивостями зв’язують роль синовії в забезпеченні нормальної рухливості суглоба, зменшенні тертя, забезпеченні
функціональної конгруентності з’єднаних поверхонь кісток. В’язкість її залежить від наявності в ній
протеоглікано-гіалуронової кислоти. У синовії молодняку великої рогатої худоби вона коливається від 2,9 до 7,0
сантистокса.
За сучасними даними, механічна роль синовії, а саме її властивість слугувати “зма-зувальним” матеріалом у
з’єднаннях, забезпечується властивостями гіалуронату формувати тримірний молекулярний комплекс, який має
консистенцію гелю й високу еластичність. В’язкість, еластичність, стійкість надають їй властивості залишатися
прокладкою між хрящами, найголовніше — постійною й в той же час щадною, ніжною.
Нині дослідники одностайні в думці, що внутрішньосуглобова рідина утворюється й постійно поповнюється
за рахунок трьох джерел: транссудату крові, актиної секреції клітин покривного шару синовіальної оболонки й
продуктів зношування й зміни її клітин матриксу.
Бурси (сумки) у великій кількості є на тілі тварин в місцях з високою рухливістю тканин (шкіра, фасції, м’язи,
зв’язки, сухожилки), там, де тканини проходять через частини кісток, які випинаються! Вони мають вигляд замкнутих
порожнин. Стінки сумок складаються із чотирьох шарів тканин: епітеліальної, тонко- і товстоволокнистої сполучної
тканини та адвентиції. Порожнина бурси заповнена в нормі невеликою кількістю слизу або синовії. У першому випадку
сумка називається слизовою, в другому — синовіальною. Як правило, синовіальні бурси закладаються в ембріональний
період і з’єднуються з порожниною суглоба, а слизові — утворюються після народження.
Фізіологічна роль бурс полягає в зменшенні тертя м’яких тканин по кісткових виступах! Вони діляться на
поверхневі, або підшкірні, й глибокі.
Поверхневі бурси, або підшкірні знаходяться під шкірою на кісткових виступах, а глибокі — під м’язами,
сухожилками й зв’язками. Тому останні, залежно під якими тканинами знаходяться, й отримали назви:
підмускульні, підсухожилкові, підзв’язкові.
Сухожилкові піхви за будовою та своїм значенням схожі до бурс, тому що вони утворилися з
підсухожилкових бурс. У результаті руху сухожилків бурси витягнулися в довжину, ширину і завернулися з боків
на протилежний бік сухожилка.
Таким чином, сухожилкові піхви мають форму подвійних циліндрів синовіальної оболонки. Один листок,
щільно зв’язаний безпосередньо із сухожилком, вісцеральний (епітенон), а другий — з оточуючою фіброзною
тканиною — парієтальний листок (перитенон). Обидва ці листки переходять один у другий на кінцях синовіальної
піхви й уздовж сухожилка. Між двома протилежними стінками утворюється простір, який називається брижею
синовіальної піхви, в якій до сухожилка проходять кровоносні й лімфатичні судини, нерви.
Брижа синовіальної піхви може знаходитися на зовнішній поверхні сухожилка або на поверхні, що звернена
до кістки. Порожнина сухожилкової піхви заповнена синовіальною рідиною, яка полегшує ковзання сухожилків.
Сухожилкові піхви оточують сухожилки в місцях переходу їх через суглоби!

5. ЕКСТИРПАЦІЯ ПІДШКІРНОЇ ЛІКТЬОВОЇ БУРСИ У КОНЯ.

Показання. Хронічний серозно-фібринозний чи гнійний бурсит з фіброзним стовщенням стінок бурси.
Операцію частіше виконують у коня.
Фіксація. Тварину фіксують у лежачому положенні на боці здорової кінцівки.
Знеболювання. Нейролептаналгезія, поверхневий наркоз у поєднанні з інфільтраційною анестезією.
Розчин новокаїну ін’єктують у підшкірну клітковину з декількох точок, щоб відшарувати потовщену стінку бурси
від шкіри.
 Техніка операції. Розріз шкіри роблять півмісяцевий в нижній частині бурси, випуклістю донизу, або на
латеральній поверхні п’яткової кістки випуклістю назад, обережно, щоб не розітнути порожнину бурси.
Використовуючи щипці М’юзо чи гемостатичні пінцети Пеана, скальпель й анатомічний пінцет, стінку бурси
обережно відпрепаровують від оточуючих тканин (шкіри, фасцій, сухожилкових піхов), не порушуючи її
цілісності, й витягують. Ретельно зупиняють кровотечу, порожнину рани присипають антисептичним порошком.
Краї рани шкіри зашивають почергово вузловим і петлеподібним швом, або швом з валиками.
Якщо порушили цілісність стінки бурси й ексудат потрапив у рану, то необхідно видалити всі некротизовані
тканини, старанно промити розчином етакридину лактату 1:1000. Після цього порожнину рани висушують
стерильними тампонами й зрошують йодоформ-ефіром 1:10. Рану закривають частковим швом. У нижній частині
рани залишають отвір, через який уводять дренаж.
Післяопераційний догляд. Дренаж видаляють на 3—4-ту добу, а шви знімають на 12—14-ту. Коня після
операції коротко прив’язують, щоб він не розгризав зубами рану. Тварині надають повний спокій протягом 10—12
днів.

6. ЕКСТИРПАЦІЯ ПІДШКІРНОЇ ПРЕКАРПАЛЬНОЇ БУРСИ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ.

Показання. Операцію виконують частіше у великої рогатої худоби при хронічному серозно-фібринозному
та гнійному бурситі.
Фіксація. Тварину фіксують у боковому лежачому положенні на боці здорової кінцівки.
Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, провідникова анестезія шкірних гілок шкірно-м’язового,
променевого й ліктьового нервів (за Артмейєром).
Техніка операції. На передпліччя накладають еластичний джгут для попередження кровотечі. Півмісяцевими
вертикальними розрізами розсікають шкіру з боків припухлості й обережно відпрепаровують шкіру від стінок
бурси з усіх боків. Величина розрізів повинна бути достатньою, щоб це легко можна було зробити. Потім захоп -
люють стінку бурси гемостатичним пінцетом Пеана, підтягують її в розріз, а потім ножицями відпрепаровують
бурсу біля її основи. Тут проходять сухожилкові піхви променевого розгинача зап’ястя й загального пальцьового
розгинача. Тому при відпрепаровуванні основи бурси необхідно бути обережним, щоб не розітнути названі вище
сухожилкові піхви!
Після видалення бурси відсікають надлишок шкіри, зупиняють кровотечу, порожнину рани припудрюють
антисептичним порошком. На шкіру накладають вузловий шов у комбінації з петлеподібним, або зі швом з валиками.
Шви знімають через 12—14 днів.
Якщо стінку бурси не можна відпрепарувати повністю від сухожилкових піхов, щоб їх не розітнути, то її
видаляють частково. Внутрішню стінку частини бурси, що залишилася, вишкрібають к’юреткою. Рану
промивають 3 %-ним розчином перекису водню й припудрюють асептичним порошком і закривають частковим
швом, потім вводять дренаж. На суглоб накладають восьмиподібну пов’язку. Дренаж видаляють на 3—4-ту добу, а
шви знімають на 12—14-й день.
Цю операцію можна виконати в два прийоми. За 4—8 днів до екстирпації проводять пункцію бурси з аспірацією
ексудату. Потім в її порожнину шприцом уводять 40— 150 мл 3 %-ного розчину міді сульфату, або 20—60 мл 6 %-ного
спиртового розчину йоду, старанно масажують і накладають пов’язку. Цей розчин руйнує стінку бурси й фарбує
мертві тканини в блакитний колір, що полегшує подальше її препарування.
По закінченні цього терміну розріз шкіри роблять у нижній частині припухлості завдовжки до 6 см. Після
цього бурсу екстирпують. У більшості випадків бурса легко відпрепаровується від прилеглих тканин.
Якщо бурсу важко відпрепарувати, її розтинають ножицями й гострою ложкою видаляють її некротизовані
стінки. Порожнину промивають антисептичним розчином (3 %-ним перекису водню, 0,1 %-ним калію
перманганату, 0,1 %-ним етакридину лактату, розчином фурациліну 1:5000) і присипають антисептичним
порошком.
На рану накладають шви.
Післяопераційний догляд. Якщо до наступного дня порожнина наповниться ексудатом, то в найнижчій
частині рани знімають кілька стібків шва, вміст порожнини видаляють масажем. На суглоб накладають
восьмиподібну пов’язку. Шви знімають через 12—14 діб.

7. ТЕНОТОМІЯ СУХОЖИЛКА ГЛИБОКОГО ЗГИНАЧА ПАЛЬЦЯ У КОНЯ.

Показання. Запалення сухожилка або тендиніт глибокого згинача пальця — досить часте явище, що
призводить до його контрактури (рубцеве вкорочення). Тендиніти глибокого згинача пальця частіше зустрічаються
у ваговозів. У рисистої й верхової порід коней тендиніти глибокого згинача пальця частіше виникають на грудних
кінцівках, ніж на тазових.
Фіксація. Тварину фіксують у лежачому положенні на боці хворої кінцівки, на ділянку путового суглоба
накладають ремінь або мотузку так, щоб кінець її проходив через підошву копита.
Знеболювання. Провідникова анестезія пальмарних нервів. Додатково ін’єктують нейролептик, а також
застосовують рауш-наркоз.
Техніка операції. Є два способи операції: відкритий і закритий (підшкірний).
Відкритий спосіб тенотомії. Тенотомію роблять у середній третині п’ясткової (плеснової) кістки. У цьому
місці сухожилля глибокого та поверхневого пальцьових згиначів не вкриті сухожилковою піхвою. Хірург через
шкіру захоплює лівою рукою згиначі пальця таким чином, щоб великий палець знаходився на медіальному, а
останні — на латеральному боці. Шкіру розтинають з медіального краю глибокого згинача пальця. Довжина розрізу
— близько 3 см. У розріз уводять ножиці Купера (зігнуті по площині) випуклою поверхнею до п’ясткової
(плеснової) кістки, поки їх кінці не проникнуть під шкіру з латерального боку. За допомогою цієї маніпуляції
відтісняють судинно-нервовий пучок у бік кістки. Після цього ножиці витягують, а в утворений канал уводять
ґудзиковий скальпель або тенотом, повернувши його лезом до копита. Потім помічник розгинає суглоби пальця.
Лезо інструмента повертають у бік сухожилля глибокого згинача пальця й роблять різальні рухи. У цей момент
чути легкий хруст і розходження роз’єднаного сухожилля, а суглоби пальця повністю розгинаються. При
правильному проведенні операції кровотеча незначна й її легко зупинити. Рану присипають трициліном або
стрептоцидом. На шкіру накладають вузловий шов, а на кінцівку — гіпсову пов’язку.
Відкритий спосіб має переваги перед закритим, тому що при цьому виключається можливість пошкодження
судинно-нервового пучка!
Післяопераційний догляд. Гіпсову пов’язку знімають через три тижні. Тваринам забезпечують вільне
переміщення в просторому деннику.

8. РЕЗЕКЦІЯ СУХОЖИЛКА ГЛИБОКОГО ЗГИНАЧА ПАЛЬЦЯ У КОНЯ.

Показання. Некроз кінцевої частини сухожилля глибокого згинача пальця й гнійне запалення човникової
бурси, зазвичай, виникають як ускладнення колотих ран у ділянці задньої половини м’якуша. У подібних випадках
єдиним радикальним методом лікування є часткова резекція зазначеної частини сухожилля й розтин човникової
сумки. Цим досягають видалення мертвих тканин, а також забезпечують вільне витікання ексудату із запаленої
човникової бурси.
Підготовка тварин до операції. За добу до операції в ділянці м’якуша видаляють мертвий ріг. Щоб
пом’якшити ріг і одночасно для його дезінфекції застосовують теплі ножні ванни з 2—3 %-ного розчину лізолу або
0,1—0,2 %-ного розчину калію перманганату. Операційне поле дезінфікують 10 %-ним спиртовим розчином йоду,
або 5— 10 %-ним спиртовим розчином формальдегіду.
Фіксація. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні на боці здорової кінцівки.
Знеболювання. Застосовують наркоз, нейролептаналгезію, провідникову анестезію пальмарних нервів.
Техніка операції. У коня з метою профілактики кровотечі на передпліччя (гомілку) накладають гумовий
джгут. Оперативний доступ знаходиться з боку копитної стрілки.
Копитним ножем роблять два бокових жолоби паралельно боковим борознам стрілки, відступивши від
бокових країв 0,5 см, глибиною до основи шкіри. Ці бокові жолоби повинні з’єднатися на 1 см попереду від
верхівки стрілки. Потім роблять поперечний жолобок рогової стрілки по лінії, що з’єднує заворотні кути. Таким
чином, частина рогової стрілки, що підлягає видаленню, виявляється ізольованою трьома розрізами. Після цього
щипцями М’юзо захоплюють верхівку рогової стрілки й відпрепаровують її від підошовної поверхні сухожилля
глибокого згинача пальця. Його можна відрізнити за блискучо-білим кольором і поздовжнім ходом волокон або
зеленувато-сірим кольором (при некрозі). На сухожиллі знаходять некротизовані ділянки й нориці, через які із
човникової бурси виділяється гнійний ексудат. Це є ознакою пошкодження човникової сумки й свідчить про
необхідність резекції кінцевої частини сухожилля глибокого згинача пальця.
Перед проведенням цієї операції перкусією (ударяють ручкою скальпеля) або пальпацією визначають
положення човникової кістки. Через її середину роблять розріз сухожилля на всю його ширину. Потім кінці
поперечних розрізів з’єднують боковими. Кінець сухожилля, який підлягає видаленню, захоплюють щипцями
М’юзо й відпрепаровують від згинальної поверхні копитної кістки.
Після резекції кінцевої частини сухожилля глибокого згинача пальця стерильними ватно-марлевими
тампонами видаляють ексудат із човникової бурси. Потім оглядають човникову кістку і при її некрозі поверхню
вишкрібають гострою ложкою. Стерильними ватно-марлевими тампонами видаляють згустки крові, обривки
тканин. Рану присипають сумішшю борної кислоти та йодоформу (9:1) або зрошують йодоформ-ефіром (1:10). Рану
туго заповнюють тампонами, просоченими емульсією Вишневського й накладають пов’язку на копито, яку
захищають брезентом.
Післяопераційний догляд. За нормального перебігу процесу пов’язку змінюють через 8—12 днів. Лише у
випадках, коли є ознаки розвитку інфекції (прогресує підвищення температури тіла, погіршується загальний стан,
відмова від корму, припухлість вище місця накладання пов’язки, просочення її гнійним ексудатом, значна
болючість), перев’язку роблять раніше зазначеного строку.
Нетривале підвищення температури тіла на 2—3-й день після операції при задовільному загальному стані
тварини є ознакою резорбційної гарячки й не потребує втручання.
При забрудненні пов’язки й просочуванні сечею її слід замінити, не торкаючись рани й не витягуючи з неї
тампонів. Якщо під час першого перев’язування (7—12-й день після операції) грануляційні тканини рівномірно
зернисті, не кровоточать, рожево-червоного кольору, до них не слід доторкатися без особливої необхідності. Ріг
підошви навколо рани змазують 10 %-ним спиртовим розчином йоду. Рану присипають сумішшю борної кислоти
та йодоформу або зрошують йодоформ-ефіром. Після цього на копито знову накладають пов’язку. Через 12—14
днів після операції кінь починає опиратися зачепом копита. Рана вкривається рогом приблизно через 1,5 міс. Однак
за цей час стрілка та її борозни ще не виділяються над поверхнею підошви копита. Лише через 3—4 міс. у процесі
роботи коня й в результаті періодичного обрізування рога можна спостерігати відновлення стрілки.
Ділянка на місці резекції сухожилля заповнюється сполучною тканиною менш міцною й еластичною, ніж
тканина сухожилля, тому щоб запобігти розриву й розтягуванню рубця, коня певний час слід використовувати на
легкій роботі.

9. ЕКЗАРТИКУЛЯЦІЯ ІІІ ФАЛАНГИ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ.

Показання. Гнійний остеоартрит копитцевого суглоба, некроз кінцевої частини сухожилля глибокого
згинача пальця, карієс копитцевої та човникової кісток, гнійний подотрохлеїт. Указані хвороби — наслідок
багатьох ускладнень при захворюванні копитець.
Фіксація. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні після того, як старанно обмиють її пальці
щіткою з милом. Якщо необхідно виконати операцію на внутрішньому (четвертому) пальці, фіксують на боці
хворої кінцівки. На протилежному боці фіксують тоді, коли втручання проводять на зовнішньому (третьому)
пальці.
Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, провідникова анестезія нервів за методом Г. М. Шаброва або
Регнері.
Техніка операції.. З метою запобігання кровотечі перед операцією на п’ясть (плесно) накладають гумовий
джгут.
Листовою пилкою розсікають уражене копитце із таким розрахунком, щоб лінія розпилу проходила на
роговій капсулі в косому напрямку спереду назад (дорсо-волярно і дистально), відступаючи на 0,5 см нижче від
рогової обвідки зачепа й на 3—4 см нижче від цієї ж обвідки в ділянці п’яткової стінки. На розпилі кукси видно
залишок розгинального відростка копитцевої кістки, суглобову поверхню вінцевої та частину сесамоподібної
кісток. За допомогою скальпеля й копитного ножа видаляють залишок копитцевої й сесамоподібної кісток. Гострою
ложкою зішкрібають гіаліновий хрящ, що покриває суглобову поверхню вінцевої кістки. Старанно видаляють
обривки тканин.
Поверхню кукси присипають антисептичним порошком і накладають пов’язку, просочену синтоміциновою
емульсією або маззю Вишневського. Зверху накладають захисну пов’язку, яку змазують дьогтем або вазеліновим
маслом із скипидаром.
Післяопераційний догляд. Пов’язку змінюють через 7—10 днів. Рана загоюється через 30—40 днів. При
збереженні обвідки й вінчика за 6—8 міс. відростає копитцевий ріг, який досягає рівня здорової підошви.
Післяопераційний догляд. Першу перев’язку роблять через 4—5 днів. Після загоєння

10. АМПУТАЦІЯ ПАЛЬЦЯ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ.

Якщо при екзартикуляції кістку вичленяють на рівні суглоба, то при ампутації кістку (вінцеву, путову)
розтинають по діафізу.
Показання. Гнійне запалення вінцевого й копитцевого суглобів, некроз зв’язок фаланг, ускладнення при
ящурі, переломи та остеомієліт кісток.
Фіксація. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні після того, як старанно обмиють її пальці
щіткою з милом. Якщо операцію виконують на четвертому (внутрішньому) пальці, фіксують на боці хворої
кінцівки. На протилежному боці фіксують тоді, коли операцію виконують на третьому (зовнішньому) пальці.
 Знеболювання. Застосовують нейролептаналгезію, а також у рогатої худоби провідникову анестезію нервів за
способом Г. М. Шаброва або Регнері.
Техніка операції. На ділянку п’ясті (плесно) накладають кровоспинний гумовий джгут. Ампутацію роблять
на рівні путової кістки (верхня межа поширення флегмонозного й некротичного процесів). Операцію починають
серединним розрізом шкіри по дорсальній поверхні пальця від проксимальної ділянки путової кістки й закінчують
вище від вінчика на 0,5—1 см. Аналогічний вертикальний розріз виконують на волярній (плантарній) поверхні
пальця. Обидва ці розрізи з’єднують між собою з латерального та медіального боків безпосередньо вздовж рогової
обвідки. Клаптик шкіри, утворений на зовнішній поверхні пальця, відпрепаровують від проксимальної ділянки
путової кістки й відвертають доверху. Так само роблять і з медіальної поверхні, шкіру відпрепаровують до
верхньої межі міжкопитцевої щілини. На судини накладають лігатури. Скальпелем або ножицями розтинають
хрестоподібні зв’язки й міжпальцьову жирову тканину до рівня дистального кінця путової кістки. Потім дротяною
або листовою пилкою перепилюють путову кістку з прилеглим сухожиллям навскіс зверху донизу й зовні
всередину. Гострою ложкою видаляють із кісткової порожнини залишки кісткового мозку. Рану присипають
антисептичною присипкою й зовнішній клаптик шкіри зшивають вузловим швом із внутрішнім. Зверху рану
покривають пов’язкою із синтоміциновою емульсією, а зверху накладають пов’язку, просочену дьогтем, яку
змінюють через 3—5 днів.
Післяопераційний догляд. Звертають увагу на загальний стан тварини. При потребі призначають
антибіотикотерапію й проводять патогенетичне лікування. Шви знімають на 8—10-й день.

11. ЕКСТИРПАЦІЯ МОЗОЛИСТОГО ПОТОВЩЕННЯ В МІЖ ПАЛЬЦЕВІЙ ЩІЛИНІ У ВЕЛИКОЇ

РОГАТОЇ ХУДОБИ.
Показання. У міжкопитцевій щілині з’являється щільний, неболючий склеротичний валик шкіри, що
простягається вздовж щілини від дорсального до волярного (плантарного) її кінця. З часом він поступово
збільшується в розмірах і травмується. Тварини починають кульгати.
Фіксація. Тварину фіксують у лежачому положенні на боці здорової кінцівки.
Знеболювання. Провідникова анестезія нервів кінцівки за методом Г. М. Шаброва або Регнері, а також
ін’єктують нейролептик.
Техніка операції. Операцію можна виконувати кривавим або безкровним способом.
Кривавий спосіб. З метою запобігання кровотечі на ділянку п’ясті (плесно) накладають гумовий джгут.
Щипцями М’юзо захоплюють зовнішнє копитце за роговий башмак і відтягують у бік. Валик шкіри фіксують
гострозубими щипцями й скальпелем розтинають шкіру з обох боків мозолі. Скальпелем або ножицями
відпрепаровують уражену ділянку шкіри від основи в центрі міжкопитцевої щілини.
Якщо після видалення мозолистого потовщення рана не зяє, то її краї з’єднують вузловим частковим швом. При
значному зяянні рани швів не накладають, оскільки вони будуть подразнювати її й затримувати загоювання! Рану зрошують
йодоформ-ефіром і присипають три-циліном. Потім накладають бинтову пов’язку, міцно зближуючи копитця. Зверху
її просочують дьогтем.
Післяопераційний догляд. Пов’язку змінюють через 8—10 днів до повної епітелізації рани.
Безкровний спосіб. В. П. Вайткус рекомендує застосовувати рідкий азот для лікування тиломи. Після
оперативного видалення мозолистого потовщення шкіри на рановий дефект прикладають металевий аплікатор,
який попередньо витримують у рідкому азоті 1 хв. Охолоджений аплікатор на поверхні рани тримають протягом 30
—40 сек.
Через 3—3,5 хв аплікацію повторюють з експозицією 20—25 сек. Після кріоаплікації пов’язку на рану не
накладають і лікарських речовин не використовують. Рана загоюється під струпом за 17 днів, тоді як без
застосування кріохірургії — через 19—22 дні.

ІІ. ОПЕРАЦІЇ НА ТАЗОВІЙ КІНЦІВЦІ.

1. АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ДАНІ ТАЗОВОЇ КІНЦІВКИ.
На тазовій кінцівці коня й великої рогатої худоби розрізняють наступні ділянки: 1) сідничну, 2) стегна, 3)
колінного суглоба й гомілки, 4) скакального суглоба, 5) плесни й 6) пальця. Ділянка пальця мало відрізняється за
будовою від однойменної грудної кінцівки.
Сіднична ділянка (reqio qlutaca).
Межі: верхня — медіанна лінія тулуба; передня зовнішній кути клубової кістки; нижня — дуга, яка лоба від
зовнішнього кута клубової кістки до сідничного горба; задня — задній контур сідниці від кореня хвоста до
сідничного горба.
 Перший шар — шкіра. Другий шар — підшкірна клітковина, в якій розгалужуються підшкірні судини й нерви.
Шкірні нерви походять із дорсальних гілок поперекових і крижових нервів і носять назву краніальних, середніх і
каудальних сідничних нервів. Підшкірні судини є гілками передньої й задньої сідничних артерій. Третій шар —
поверхнева сіднична фасція, яка є продовженням поверхневої фасції тулуба. Четвертий шар — пухка клітковина, в
якій проходять судини й нерви. У ділянці зовнішнього кута клубової кістки є слизова сумка. П’ятий шар — глибока
сіднична фасція, яка є продовженням поперековоспинної фасції. Шостий шар — поверхневий шар м’язів. Сьомий шар
— середній шар м’язів сідничної ділянки. Восьмий шар — глибокий шар м’язів сідничної ділянки. Дев’ятий шар —
кістковий скелет сідничної ділянки.

Ділянка стегна (reqio femoris).

Межі: верхня — ідентична нижній межі попередньої ділянки; передня — потовщений край напружувача
широкої фасції стегна; нижня — горизонтальна площина, проведена через проксимальний кінець колінної чашки;
задня — задній контур стегна.
Перший й другий шари ідентичні попередній ділянці. Третій шар — поверхнева фасція стегна, на обох по-
верхнях якої проходять шкірні судини й нерви. Четвертий шар — підфасціальна клітковина. П’ятий шар —
багатолисткова глибока фасція стегна. Шостий шар — м’язи, судини й нерви. Сьомий шар — стегнова кістка.

Ділянка колінного суглоба й гомілки (region genus et cruris).

Межі: верхня — ідентична нижній межі попередньої ділянки; нижня — горизонтальна площина, проведена
по верхівці п’яткової кістки.
Перший й другий шари ідентичні таким попередньої ділянки. Третій шар — поверхнева фасція, на обох
поверхнях якої проходять судини й нерви. Четвертий шар — підфасціальна клітковина. П’ятий шар — глибока фасція.
Шостий шар зв’язки, м’язи, судини й нерви. Сьомий шар — колінний суглоб і кістки гомілки.

Ділянка скакального суглоба (regio tarsi).

Межі: верхня — відповідає нижній попередньої ділянки; нижня — горизонтальна площина, проведена нижче
головок грифельних кісток. Перший й другий шари — ідентичні попереднім. Третій шар — поверхнева фасція
заплесни. Четвертий шар — пухка клітковина. П’ятий шар — глибока фасція заплесни утворює поперечні зв’язки,
утримуючи сухожилля, які проходять через суглоб, а також фасціальні канали, в яких заключені сухожилля із
сухожилковими піхвами. Шостий шар — сухожилля, судини, нерви, зв’язки й слизові сумки заплеснового суглоба.
Сьомий шар — кістки, які входять у заплесновий суглоб.

Ділянка плесни (regio metatarsi).

Межі: верхня — збігається з нижньою попередньої ділянки; нижня — горизонтальна площина, яка на 1 см
проходить вище сесамоподібних кісток путового суглоба.
Перший й другий шари ідентичні попереднім. Третій шар — поверхнева фасція плесни. Четвертий шар — пухка
клітковина. П’ятий шар — глибока фасція. Шостий шар — сухожилля, судини й нерви плесни. Сьомий шар — скелет
плесни, який в коней складається з основної (ІІІ) плеснової кістки й двох грифельних — латеральної й медіальної (ІV й
ІІ рудиментарних) плеснових кісток. У великої рогатої худоби 3 й 4-та плеснові кістки злилися в одну, а 1—2-га —
рудиментарні. Фаланги пальців побудовані за типом грудних.

2. ЗОНИ ШКІРНОЇ ІННЕРВАЦІЇ.

У коня вільна частина тазової кінцівки іннервується гілками малогомілкового, великогомілкового й
прихованого нервів.
Малогомілковий нерв разом з великогомілковим нервом проходить між двоголовим і напівсухожилковим
м’язами й, виходячи в ділянці головки малогомілкової кістки, ділиться позаду від неї під фасцією на два стовбури:
1) поверхневий малогомілковий нерв спочатку проходить уздовж латерального краю довгого розгинача пальця
й на середині тарсального суглоба ділиться на дві гілки, які іннервують шкіру дорсо-латеральної поверхні
тарсального суглоба, плесна й путового суглоба;
2) глибокий малогомілковий нерв виходить на дистальному кінці гомілки зі щілини між боковим і довгим
пальцьовими розгиначами й ділиться на латеральну і медіальну гілки, що іннервують з двох боків плесна періост,
підшкірну клітковину, суглоби та шкіру, досягаючи вінчика й основи шкіри копита.
Великогомілковий нерв на рівні середини стегна віддає плантарний нерв гомілки, який іннервує шкіру задньо-
зовнішньої поверхні гомілки, тарсального суглоба й плесна. Далі великогомілковий нерв проходить попереду
ахіллового сухожилля, знаходячись спереду зворотних великогомілкових артерії й вени, які супроводжують це
сухожилля. На середині гомілки від нерва відходить шкірна гілка для шкіри медіальної поверхні тарсального
суглоба.
На рівні п’яткового горба нерв ділиться на медіальний і латеральний плантарний нерви, які проходять як і
волярні нерви й так само віддають глибокі плантарні метатарсальні гілки, характер кінцевих розгалужень їх
аналогічний.
Прихований нерв, відгалужуючись від стегнового нерва, виходить із стегнового каналу й ділиться на 3—5
гілок, які супроводжують однойменні судини. Він іннервує шкіру медіальної поверхні стегна, гомілки та плесна до
путового суглоба, бере участь в іннервації дивертикулів капсули колінного суглоба.
У великої рогатої худоби тазова кінцівка іннервується так само, як і в коней. Однак, розгалуження нервів в її
дистальному відділі в зв’язку з наявністю двох пальців є більш складним. Оскільки цей відділ кінцівки
іннервується гілками велико- і малогомілкового нервів, то описуємо тільки їх.
Великогомілковий нерв ділиться в дистальній частині гомілки на медіальний та латеральний плантарні нерви.
Поверхневий малогомілковий нерв продовжується в дистальному напрямку до кінця плесна, де він
розділяється на три гілки, з яких дві є медіальною і латеральною гілками ІІІ і ІV пальців (n. n. dorsalis digiti III і IV),
а третя — середня гілка, з’єднавшись з кінцевою гілкою глибокого малогомілкового нерва, направляється в
ділянку міжкопитцевої щілини як n. digitalis communis dorsalis.

3. ПРОВІДНИКОВА АНЕСТЕЗІЯ НЕРВІВ ТАЗОВОЇ КІНЦІВКИ.

Провідникова анестезія у коня.
Анестезією п’яти нервів (великогомілкового, поверхневого та глибокого малогомілкових, прихованого й
заднього шкірного нервів гомілки) можна зробити нечутливою дистальну частину тазової кінцівки, включаючи
скакальний суглоб.

Провідникова анестезія великогомілкового нерва.

Показання. Застосовують з діагностичною метою при кульгавості, операціях у ділянці плесна та пальця;
залежно від обставин додатково знеболюють малогомілковий, прихований та задній шкірний нерви гомілки.
Техніка анестезії. Голку вколюють із медіального боку ахіллового сухожилля на ширину долоні (10—12 см)
вище горба п’яткової кістки, під глибоку фасцію гомілки зверху донизу. Глибина уколу — 2 см. Ін’єктують 20 мл 4
%-ного розчину новокаїну.
Знеболюється медіо-волярна поверхня плесна та пальця.

Провідникова анестезія глибокої та поверхневої гілок малогомілкового нерва

Показання. Застосовують з діагностичною метою при підозрі на шпат, а також операціях у дистальному
відділі кінцівки за одночасної анестезії великогомілкового, прихованого та заднього шкірного нервів гомілки.
Техніка анестезії. На зовнішній поверхні гомілки, на межі середньої та нижньої її третин, між сухожиллям
довгого й бокового розгиначів пальців можна чітко пропальпувати малогомілковий жолобок, в глибині якого
проходить глибока гілка малогомілкового нерва. Якщо дещо підняти кінцівку, як при підковуванні, то жолобок
розширюється, що може полегшити ін’єкцію. У цій же ділянці можна пропальпувати поверхневу гілку
малогомілкового нерва. Голку вколюють на глибину 2 см знизу доверху між названими сухожилками,
орієнтуючись на задній край сухожилля довгого розгинача пальця. Кінчиком голки необхідно проникнути через
щільну фасцію. У цьому місці ін’єктують 10 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну, яким анестезують глибоку гілку.
Якщо підтягнути голку таким чином, щоб кінчик її залишився під шкірою, то в цьому місці
ін’єктують ще 10 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну. Цим самим знеболюють поверхневу гілку цього нерва.

Провідникова анестезія загального стовбура малогомілкового нерва.

Показання. Виконують при операціях у ділянці заплесна, плесна й пальців (у поєднанні з анестезією
великогомілкового, прихованого та заднього шкірного нервів гомілки).
Техніка анестезії. У ділянці головки малогомілкової кістки знаходять точку уколу голки. У цьому місці нерв
ділиться на гілки і його можна пропальпувати навіть під шкірою. Від шкіри він відокремлений пластинками
поверхневої та глибокої фасцій гомілки. На відстані 1,5—2 см нижче цього кісткового пункту вколюють голку
зверху донизу під фасцію, щоб її кінчик торкнувся кістки. У цьому місці ін’єктують 20 мл 3—4 %-ного розчину
новокаїну. Ін’єкція супроводжується нетривалими м’язовими парезами, які виникають унаслідок анестезії м’язових
гілок, що іннервують розгиначі. Цю анестезію не застосовують для діагностики!

Провідникова анестезія заднього шкірного нерва гомілки.

Показання. Застосовують при операціях у дистальному відділі кінцівки. При цьому необхідно одночасно
анестезувати великогомілковий, малогомілковий та прихований нерви.
Техніка анестезії. Голку вколюють під шкіру і фасцію в ділянці, яка лежить на ширину долоні (10—12 см)
вище горба п’яткової кістки в зовнішній надп’ятковій ямці, безпосередньо спереду ахіллового сухожилля.
Спочатку ін’єктують 5 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну під фасцію, а потім, витягуючи голку, підшкірно вводять
ту ж кількість анестетика.
Зона знеболювання поширюється на латеральну поверхню нижньої третини гомілки, заплесна та верхньої
ділянки плесна.

Провідникова анестезія прихованого нерва

Показання. Застосовують при операціях у дистальному відділі кінцівки в поєднанні з анестезією
великогомілкового, малогомілкового та заднього шкірного нервів гомілки.
Техніка анестезії. За допомогою путового ременя кінцівку відводять дещо вперед. Праву руку разом з
голкою підводять або ззаду між тазовими кінцівками, або спереду між ними й знаходять приховану вену. Голку
вколюють підшкірно біля нижньої межі стрункого м’яза, над прихованою веною, яку добре видно і яка пальпується.
Спереду та позаду вени ін’єктують 10—15 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну, намагаючись розподілити його
з обох боків вени.
Через 15 хвилин виникає знеболювання шкіри на внутрішній поверхні нижнього відділу стегна, колінного
суглоба, гомілки, переднього відділу заплесна та частини плесна.

Провідникова анестезія нервів тазової кінцівки у великої рогатої худоби.

Показання. Знеболювання нервів застосовують при виконанні операцій в ділянці заплесна, плесна й пальця.
Техніка анестезії за методом Г. М. Шаброва зі змінами. Тазову кінцівку слід зігнути в заплесновому
суглобі. На дорсальній поверхні заплесни пальпацією знаходять під шкірою сухожилля довгого розгинача пальців.
Відступивши 3—5 см нижче від заплеснового суглоба, знаходять сухожилля довгого розгинача пальців і з його ла-
терального та медіального боків ін’єктують по 20 мл 2—4 %-ного розчину новокаїну, напрямляючи кінчик голки в
поздовжній жолобок плеснової кістки. Таким чином знеболюють дорсальні пальцьові нерви.
При анестезії плантарних нервів кінцівку фіксують у розігнутому стані.
Орієнтирами служать краї сухожилля глибокого згинача пальців, який знаходиться на плантарній поверхні
плеснової кістки. Голку вколюють на 7 см нижче від за-плеснового суглоба (або на середині плесна) на глибину 1
—1,5 см. Ін’єктують по 20 мл 3—4 %-ного розчину новокаїну з кожного боку сухожилля.

Техніка анестезії за методом Регнері така ж, як і на грудній кінцівці.

Техніка анестезії за методом У. Цирнака. Укол голки роблять між рудиментарними пальцями суворо
посередині, напрямляючи голку зверху донизу під кутом 45 на глибину 1,5 см, ін’єктують 10—15 мл 3 %-ного
розчину новокаїну. Другий укол голки роблять посередині дорсальної поверхні пошкодженого пальця дещо нижче
путового суглоба й ін’єктують під шкіру 10—15 мл розчину новокаїну.

4. ДЕСМОТОМІЯ МЕДІАЛЬНОЇ ПРЯМОЇ ЗВ’ЯЗКИ КОЛІННОЇ ЧАШКИ.

Показання. Спостерігається звичний дорсальний, латеральний і медіальний вивихи колінної чашки.
Причиною є надмірне розгинання колінного суглоба при роботі на в’язкому ґрунті, підсковзування з відведенням
кінцівки назад, застрягання кінцівки в щілині підлоги. Призводять до цього також аномалії в будові блока стегна й
колінної чашки. Найчастіше зустрічається звичний вивих колінної чашки доверху у великої рогатої худоби й
коней.
Фіксація. Тварин фіксують у стоячому положенні, а норовистих — у боковому лежачому.
Знеболювання. Застосовують інфільтраційну анестезію за місцем розрізу, додатково ін’єктують нейролептик.
Техніка операції. Репозицію колінної чашки в більшості випадків проводять на стоячій тварині. Коня
форсовано штовхають назад у бік хворої кінцівки; пасивно виводять кінцівку, натягуючи мотузку, яку фіксують в
її дистальному відділі, штовхаючи колінну чашку в момент опирання донизу.
 Надійним способом лікування є десмотомія медіальної прямої зв’язки колінної чашки поблизу прикріплення
її до великогомілкової кістки.
Через шкіру пальпацією знаходять туго натягнуту медіальну пряму зв’язку колінної чашки. Поблизу її
прикріплення до великогомілкової кістки гострокінцевим зігнутим тенотомом проколюють плазом шкіру,
клітковину, поверхневу й глибоку фасції й проникають лезом тенотома на її задню поверхню. Десмотомію
медіальної прямої зв’язки в цьому місці проводять тому, що тут легше уникнути пошкодження капсули суглоба.
Тенотом повертають лезом у бік зв’язки й різальними рухами зсередини назовні розтинають зв’язку. Зникнення
характерного хрусту й послаблення опору тканини свідчать про розтин зв’язки. Колінна чашка повертається на
своє місце й вивих ліквідується. На рану шкіри накладають 1—2 стібки вузлового шва.

5. ЕКСТИРПАЦІЯ ПІДШКІРНОЇ П’ЯТКОВОЇ БУРСИ У КОНЯ.

Показання. У коней часто зустрічається серозно-фібринозне запалення підшкірної п’яткової бурси,
яке супроводжується значним потовщенням її стінок.
Фіксація. Коня фіксують у боковому положенні на боці здорової кінцівки.
Знеболювання. Рауш-наркоз і провідникова анестезія великогомілкового, глибокої та поверхневої гілок
малогомілкового, прихованого й заднього шкірного нерва гомілки.
Техніка операції. Перед операцією вище тарсального суглоба накладають гемостатичний джгут. Дистальніше
бурси роблять півмісяцевий розріз шкіри таким чином, щоб верхівка його була спрямована вниз. Після цього бурсу
відпрепаровують від
оточуючих її тканин. Необхідно бути особливо обережним й уважним при відокремленні нижньої стінки
бурси, щоб не пошкодити сухожилкову піхву поверхневого пальцьового згинача. Для цього бурсу фіксують
щипцями М’юзо, підтягують назовні й ножицями обережно відпрепаровують. З боків сухожилля можуть виступати
стінки глибокої п’яткової сумки, які також не можна пошкоджувати! Тому в процесі препарування тканини ножицями
слід розтинати поряд із потовщеними стінками бурси, що екстирпується. На кровоточиві судини накладають ліга-
тури або торзують. Рану присипають трициліном або сумішшю сульфаніламідних препаратів з антибіотиками. Зайву
шкіру відсікають і накладають вузловий шов уперемішку з петлеподібним або швом з валиками.
Операцію можна провести після попереднього часткового руйнування стінок бурси. Для цього роблять
пункцію бурси, повністю аспірують її вміст, а потім у порожнину ін’єктують 3 %-ний розчин міді сульфату в дозі
10—30 мл. Через п’ять днів проводять операцію. Розріз шкіри роблять як і в попередньому випадку. Потім
розтинають стінку бурси на всю її ширину й гострою ложкою повністю видаляють некротизовані тканини.
Порожнину промивають розчином фурациліну й вводять дренаж, просочений йодоформ-ефіром (1:10). На шкіру
накладають петлеподібні шви, залишаючи отвір для дренажу в нижній частині рани. Дренаж із рани видаляють
через 2—3 дні.
Післяопераційний догляд. Після операції коня утримують на короткій прив’язі, бажано, щоб він не лягав.
Шви знімають через 14 днів.

6. ОПЕРАЦІЇ ПРИ ШПАТІ У КОНЯ.

Показання. Хронічний деформуючий артрит заплеснового суглоба, або шпат. Найчастіше спостерігається в
коней. Це хронічне запалення окістя медіальної поверхні тарсального суглоба в ділянці обох човникоподібних,
медіальної й проміжної клиноподібних (першої та другої заплеснових кісток), плеснової та грифельної кісток у
коня, що спричинює розвиток гіперостозів (екзостози, остеофіти), що часто призводить до анкілозу кісток цього
суглоба.
Крім кісток, уражується періост, хрящ і капсула суглоба. Шпатовий екзостоз спостерігається не в усіх тварин.
Він відсутній, як правило, в молодих коней і не виявляється на початку захворювання (прихований шпат). Екзостоз
локалізується на медіальній поверхні заплеснового суглоба на рівні третьої та центральної заплеснових кісток, має
округлу форму, твердий на дотик, неболючий, не зрощений зі шкірою.
Існує кілька оперативних способів лікування. Суть їх полягає в усуненні болючості суглоба, в результаті чого
припиняється кульгавість.
Фіксація. Коня фіксують у лежачому боковому положенні на боці пошкодженої кінцівки.
Знеболювання. Поєднаний наркоз, провідникова анестезія глибокої та поверхневої гілок малогомілкового,
великогомілкового, прихованого та заднього шкірного нервів гомілки.
Техніка операції. Спосіб Петерса полягає в періостеотомії в ділянці так званого шпатового екзостозу.
Горизонтальний розріз шкіри роблять нижче екзостозу довжиною 1 см. У рану вводять складені ножиці Купера,
бранші їх спрямовують доверху й роблять два підшкірних канали у вигляді латинської літери V з боків від екзостозу,
а потім посередині між ними — третій. У кожний канал вводять клинок скальпеля й розтинають окістя та медіальну
ніжку сухожилля великогомілкового переднього м’яза. Після операції рану зашивають одним або двома стібками
вузлового шва й накладають антисептичну пов’язку.
Післяопераційний догляд. Кінцівку підковують підковою без п’яткових шипів з довгим зачіпним шипом.
Дві доби коня утримують на короткій прив’язі. Шви знімають на восьмий день і в ділянку заплесна втирають
червону ртутну мазь. Тварині призначають спокій протягом 4—6 тижнів. Цією операцією прагнуть викликати
анкілоз малорухливих кісток суглоба й усунути болючість та кульгавість.
Спосіб Вамберга полягає в проведенні так званої периферичної невроектомії, тобто в розтині та вирізуванні тих
нервових гілок, які іннервують ділянку шпатового екзостозу.
На хвору кінцівку в ділянці пута накладають ремінь і за можливістю відтягують назад, щоб максимально
розігнути тарсальний суглоб. Скальпелем роблять два горизонтальних розрізи шкіри довжиною 1,5—2 см,
проксимально й дистально від шпатового екзостозу. У кожний з цих розрізів почергово під кутом вправо й вліво (з
боків від екзостозу) вводять ножиці Купера або корнцанг і навколо шпатового екзостозу відпрепаровують шкіру
(одержують форму ромба).
Потім в утворені канали вводять скальпель і навколо шпатового екзостозу у вигляді ромба розтинають усі
тканини до кістки. Після цього першого розрізу відступають 0,3 см і паралельно йому роблять другий розріз.
Передньою межею ромба є прихована вена, яка проходить тут. Щоб її не травмувати, великим пальцем необхідно об-
межити проходження скальпеля до краю вени. Якщо екзостоз настільки великий, що проходить за межі вени
вперед, скальпель обережно ведуть між веною й кісткою.
У процесі розтину тканин, які інколи доводиться робити численними різальними рухами інструмента,
відокремлюються шматочки тканин. Їх необхідно видалити разом із кров’ю за допомогою масажу.
Рани зашивають кількома стібками вузлового шва. Зверху поле операції зрошують йодоформ-ефіром (1:10) і
накладають пов’язку.
Післяопераційний догляд. Наступного дня розвивається набряк. Тому необхідно послабити тиск пов’язки на
рану. Її знімають через 2—5 днів.
На другий день після операції тварині призначають щоденну проводку, починаючи з 15 хв і збільшуючи її до
30—60 хв, залежно від стану набряку. На 10—14-й день дозволяється їзда повним ходом на дистанцію не більше 50
—100 м з поступовим збільшенням її через кожні 2—3 дні.

7. АМПУТАЦІЯ КІНЦІВКИ У ДРІБНИХ ТВАРИН.

Розміжчення кінцівки, глибокі гнійно-некротичні процеси, гангрена, злоякісні новоутворення, множинні
ускладнені переломи тощо.
Фіксація й знеболювання. Тварині надають бокового положення на боці, протилежному хворій кінцівці.
Застосовують глибокий наркоз, а при ампутації дистальних ланок кінцівки — спинномозкову анестезію з
нейролептиком.
Техніка операції. Ампутують тільки в межах непошкоджених тканин. Вище місця ампутації накладають
джгут, на тазовій кінцівці при високій ампутації краще перев’язувати стегнову артерію.
Належний ампутації відділ ретельно замотують марлею або рушником. Розріз має бути циркулярним і
двомоментним: спочатку розсікають шкіру й поверхневу фасцію, а потім, відтягнувши шкіру вгору, розсікають на
1,5—2 см вище рівня шкірного розрізу м’язові шари до кісти (у верхніх відділах кінцівок більш раціональний
тримоментний циркулярний розріз, а в нижніх, де шар м’яких тканин дуже тонкий — клаптеподібний). Після
цього м’які тканини відокремлюють від кісти, зміщують на 2— 3 см угору й ретельно покривають серветками.
Кістку розсікають кістковою пилкою; попередньо по лінії розпилу кістки розсікають окістя.
Видаливши кісткову тирсу тампонами, приступають до зупинки кровотечі. Дрібні судини скручують, великі
перев’язують; щоб переконатися в якості гемостазу, послаблюють на короткий час джгут, щоб переконатися в
торзуванні всіх судин. Далі відшукують кінці нервів, підтягують їх як можна вище й відтинають лезом безпечної
бритви, щоб вони занурилися в тканини. Цим попереджають утворення невром. Щоб запобігти формуванню занадто
великої мозолі, вишкрібають кістковий мозок гострою ложкою.
Видаливши гострі виступи кісти, обривки сухожиль, фасцій і зв’язок, спочатку зшивають антагоністи-м’язи й
сухожилля, покриваючи ними куксу. Цим запобігають атрофії м’язів. Потім накладають шов на шкіру — глухий
або частковий (із дренажем), залежно від умов операції. Зовні куксу покривають пов’язкою.
 8. АМПУТАЦІЯ “ВОВЧОГО” ПАЛЬЦЯ У СОБАКИ.
Показання. На кожній лапі в собак, як правило, буває по чотири пальці. Однак часто народжуються
цуценята, у яких є п’ятий палець, а іноді зайвих буває й два. Ці пальці називають прибулими. Вони знаходяться на
лапах як тазових, так і грудних кінцівок, а часто — і на всіх чотирьох відразу. У дорослої собаки такі пальці часто
заважають при ходінні. Під час бігу, особливо по пухкому ґрунту та снігу, кігтем вони травмують ділянки
протилежних кінцівок, або травмується сам палець. Тому цуценятам не пізніше 2—3-місячного віку прибулі пальці
рекомендується ампутувати.
Фіксація. Цуценят 3—5-денного віку фіксують на операційному столі в боковому положенні на боці
кінцівки, яку оперують.
Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, циркулярна інфільтраційна анестезія.
Техніка операції. Пінцетом фіксують палець і піднімають його доверху. Навколо основи пальця роблять два
серпоподібних розрізи шкіри, а потім ножицями відсікають палець. Можна операцію виконати інакше. Після
того, як зафіксували й припідняли палець пінцетом, його відсікають ножицями в межах м’яких тканин, попередньо
не розсікаючи шкіру скальпелем. Коли палець приєднаний до п’ястка (плесни) невеликим суглобом, останній
також розтинають і гострою ложкою вишкрібають хрящ суглоба. Після припинення кровотечі на рану накладають
кілька стібків вузлового шва. Накладати пов’язку не обов’язково. Шви знімають через тиждень.