1.Нервові центри, їх властивості.

Центральну частину рефлекторної дуги утворює нервовий центр.

Нервовий центр – це сукупність нервових клітин, розташованих в різних
відділах ЦНС, необхідна для здійснення рефлексу і достатня для його
регуляції.
Основні властивості нервових центрів:
- однобічне проведення збудження;
- затримка проведення збудження ;
- сумація збуджень;
- трансформація ритму збудження;
- рефлекторна післядія;
- легка втомлюваність;
- пластичність;
- дуже високий обмін речовин, тобто висока потреба в кисні і поживних
речовинах.

Явище домінанти.

Принцип домінанти сформульований О.О. Ухтомським. Він полягає в тому,

що в ЦНС завжди є домінанта – ділянка підвищеної збудливості нервових
центрів. Вона характеризується властивостями: підвищеною збудливістю,
стійкістю збудження, здатністю до сумування збудження, інерцією.
Домінанти можуть бути екзогенного і ендогенного походження. Екзогенна
домінанта виникає під впливом факторів навколишнього середовища.
Ендогенна домінанта виникає під впливом факторів внутрішнього
середовища. У процесі нервової діяльності одна домінанта змінює іншу. На
думку О.О. Ухтомського, принцип домінанти є фізіологічною основою акту
уваги і предметного мислення. Цікава і емоційна розповідь, таблиця,
дослід сприяють створенню домінантних відношень під час процесу
навчання, що відіграє важливу роль в процесі засвоєння знань.

2.Будова та вікові особливості слухової сенсорної системи.

Слух є органом чуття людини, що здатний сприймати і розрізняти звукові

хвилі, які складаються з почергових ущільнень і розріджень повітря з
частотою від 16 до 20000 Гц. Інфразвуки (частота менше 20 Гц) і ультразвуки
(частота більше 20000 Гц) орган слуху людини не здатний сприймати.
Слуховий аналізатор людини складається з трьох частин:
• рецепторного апарату, що міститься у внутрішньому вусі;
• нервових провідних шляхів (восьмої пари черепно-мозкових
нервів);
• центру слуху, що розташований у скроневих долях кори великих півкуль.
Слухові рецептори (фонорецептори, або Кортієв орган) містяться в завитці
внутрішнього вуха, яка розташована в піраміді скроневої кістки.
Вухо складається з 3-х частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
Зовнішнє вухо призначене
вушної раковини та із зовн
утворена еластичним хря
складкою, що заповнена
Зовнішній слуховий прохід
Середнє вухо складається
(Євстахієвої) труби. На ме
барабанна перетинка, яка
оболонкою. З внутрішньог
порожнина, всередині яко
кісточки: молоточок, кова
Внутрішнє вухо міститься у
поділяється на кістковий т
собою кісткові порожнини
каналів та завитка внутріш
заповнені рідиною, яка в с
ендолімфа, а зовні нього
Завиток внутрішнього вуха
сходи, барабанні сходи, т
хід із сполучної тканини. В
міститься звукосприймаюч
Кортієвого органу (орган К
мембрану, що складається
Для органу слуху адекватн
від вібрації пружних тіл. З
середовищах поділяються
бувають високими і низьк
залежить від розмаху (амп
характеризується тембром
має до звуків з частотою к
цього показника збудливіс
4. Розкрийте будову та властивості нервових волокон.

Відросток нервової клітини, вкритий оболонками, називають нервовим

волокном. В центрі нервового волокна проходить осьовий циліндр,
вкритий на деякій відстані від тіла нервової клітини (50…100 мкм)
мієліновою оболонкою, і тоді таке нервове волокно називають
мієліновим нервовим волокном. Більшість нервів, які власне іннервують
тіло (м’язи, зв’язки, сухожилля, надкісницю кісток), є мієліновими. Мієлін
має трохи жовтуватий колір, тому мієлінові волокна світлого кольору.
Мієлінова оболонка через проміжки рівної довжини переривається,
залишаючи відкритими ділянки осьового циліндра. Це вузли нервового
волокна (перехвати Ранв’є).
Немієлінові нервові волокна не мають мієлінової оболонки, вони
ізольовані один від одного тільки тоненькою безструктурною
ендотеліальною оболонкою. Немієлінові нервові волокна тонкі і
зустрічаються переважно в нервах автономної нервової системи.
Нерв. Скупчення нервових волокон, вкрите зверху сполучнотканинною
оболонкою, називають нервом. Якщо в складі нерва є нервові волокна,
які передають збудження із центральної нервової системи до
іннервованого органа (ефектора), то такі нерви називають
відцентровими, або еферентними.
Є нерви, утворені чутливими нервовими волокнами, по яких збудження
поширюється в напрямку центральної нервової системи. Такі нерви
називають доцентровими, або аферентними.
Більшість нервів змішані, до складу їх входять як доцентрові, так і
відцентрові волокна.
5. Охарактеризуйте будову та функціональні характеристики ока.

Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє зоровий аналізатор.

Більше 90% інформації, що надходить до мозку, дає зоровий аналізатор.
Будова зорового аналізатора:
- око: фоторецептори в сітківці;
- зоровий нерв: друга пара черепно-мозкових нервів (чутливі нерви);
- зорова зона кори півкуль головного мозку : потилична доля.
Орган зору(око) розташований в очній ямці черепа. Око складається з:
- очного яблука;
- додаткових органів ока (окорухових м’язів, повік, слізного апарату).
Будова очного яблука:
- зовнішня товста, щільна оболонка.
- середня судинна оболонка включає власне судинну оболонку, війкове тіло,
райдужку.
- за зіницею розташований кришталик (двоопукла лінза).
- між рогівкою і райдужкою, між райдужкою і кришталиком знаходяться
невеликі порожнини – передня і задня камери ока.
- внутрішня оболонка (сітківка). Вона побудована з двох листків: зовнішнього
пігментного і внутрішнього світлочутливого. Зовнішній листок забезпечує
чітке зорове сприйняття.
Внутрішній листок сітківки складається з 3 шарів клітин:
- зовнішнього, що прилягає до пігментного шару, - фоторецепторний;
- середній – асоціативний;
- внутрішній – гангліозний.
Фоторецепторний шар сітківки складається з нейросенсорних клітин –
паличок і колбочок. У зовнішніх сегментах паличок міститься фотопігмент-
зоровий пурпур, а в колбочок – йодопсин. Паличкоподібні клітини реагують
на світлові промені всього спектру (від 400 до 800нм), а колбочки – лише на
певну довжину хвилі: одні чутливі до 430нм (сині колбочки), інші до 535нм
(зелені), треті -575нм (червоні). У сітківці ока приблизно 7млн. Колбочок і
130 млн. паличок. Чутливість паличкоподібних клітин у 1000 разів більша,
ніж колбочок. Палички сприймають інформацію про форму і освітленість
предметів, а колбочки – про колір.
Оптична система ока:
- рогівка;
- водяниста волога передньої і задньої камер;
- кришталик;
- склисте тіло.
Око володіє здатністю пристосовуватись до чіткого бачення предметів, які
розташовані від нього на різній відстані – акомодацією.
На близькій відстані людина перестає розрізняти дрібні предмети. Це явище
носить назву далекозорості. Короткозоре око добре бачить тільки
розташовані близько предмети.
Розвиток зорового аналізатора розпочинається на третьому тижні
ембріонального розвитку і до моменту народження дитини зоровий
аналізатор в основному морфологічно сформований. Іноді зустрічається у
новонароджених неоднакова кривизна рогівки або кришталика –
астигматизм. Зустрічається порушення прозорості кришталика – катаракта.
6. Опишіть фізіологічні властивості серцевого м’яза.

Основними властивостями серцевого м’яза є автоматія (автоматизм),

збудливість, провідність, скоротливість.
Автоматизм – це здатність до самозбудження. Клітини, здатні до
автоматичної генерації збудження, утворюють вузли автоматії. Виділяють
2 основних вузли автоматії:
1. Синоатріальний вузол. Він розташований біля місця впадання у праве
передсердя, верхньої та нижньої порожньої вени.
2. Передсердно-шлуночковий або атріовентрикулярний (Ашоф-Тавара),
розташований у правому передсерді на межі з правим шлуночком.
Збудливість – здатність у процесі дії подразників набувати стану
збудження, за якого змінюються біохімічні та біофізичні властивості.
Розрізняють три фази збудливості:
1. Фаза незбудлива, або фаза абсолютної рефрактерності. Це стан
збудженого міокарда, коли він не може відповідати на нові подразнення.
2. Фаза відносної рефрактерності. У цій фазі серцевий м’яз скорочується
на дуже сильні подразнення.
3. Фаза підвищенної, або супернормальної збудливості. У цій фазі м’яз
скорочується навіть на підпорогові подразнення.
Серцевий м’яз – це єдиний м’яз, який працює впродовж усього життя.
Провідність. Усі тканини і клітини серця мають властивість провідності.
Імпульси, що виникають у синусному вузлі, проводяться мускулатурою
передсердь, доходять до атріовентрикулярного вузла і під час
проходження через нього затримуються на 0,02-0,04 с – це так звана
атріовентрикулярна затримка.
Скоротливість – це здатність серцевого м’яза до скорочення. Скорочення
серця відбувається послідовно: спочатку передсердя, потім верхівки
шлуночків і далі їх основи. Якщо серцевий м’яз подразнювати струмом
зростаючої сили, то починаючи з порогового подразнення, серцевий м’яз
проявляє максимально можливу у даних умовах реакцію у відповідь, яка
залишається незмінною, незважаючи на збільшення сили подразливого
стимулятора.

7. Розкрийте структуру та функціональну організацію організму людини,

поняття «клітина», «тканина», «орган», «система органів».

Організм людини складається з клітин, які утворюють тканини, і яких

побудовані органи. Злагоджену роботу організму забезпечує тісний
взаємозв’язок його органів. Органи, що виконують пов’язані між собою
функції, складають фізіологічну систему органів. Наприклад, ротова
порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, печінка, підшлункова
залоза входять до складу травної системи. За своїм функціональним
призначенням в організмі людини розрізняють дихальну, кровоносну,
травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну, ендокринну та сенсорні
системи.
В організмі людини є і так звані функціональні системи. Це сталі або
тимчасові об’єднання систем органів з метою виконання певної функції.
 Наприклад, дихальна і кровоносна системи об’єднуються в єдину
функціональну, щоб забезпечити весь організм киснем. Так само
функціонально об’єднуються між собою травна і кровоносна системи — з
травних шляхів поживні речовини розносяться кров’ю по організму і
живлять усі клітини та тканини.
Постійні анатомічний і функціональний взаємозв’язки і «співпраця» різних
клітин, тканин, органів і систем органів створюють надзвичайно складну,
унікальну систему — організм людини.
Кліти́ на — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для
якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення.
Ткани́ на — сукупність клітин, не обов’язково ідентичних, але є спільного
походження, що разом виконують спільну функцію.
О́рган — частина тіла певної форми, що складається з однакових груп
тканин і виконує певні функції.
Систе́ма о́ рганів — сукупність органів одного походження, які мають
спільні риси будови, пов’язані анатомічно і топографічно, а також
виконують однакову функцію.
8. Назвіть основні групи м’язів, опишіть їх функціональне значення.

М’язи спини поділяють на поверхневі та глибокі.

До поверхневих м’язів спини відносяться:
- трапецієподібний м’яз, який розміщується на верхній частині спини.
Функція: верхні пучки м’яза підіймають плечовий пояс, нижні – опускають.
При двосторонньому скороченні зводяться лопатки, розгинається голова і
шия;
- найширший м’яз спини. Іункція: розгинає, приводить, пронує плече; при
фіксованих кінцівках – підтягує тулуб, бере участь у диханні;
- великий і малий ромбоподібні м’язи. Функція: приводять і підіймають
лопатку;
- задній верхній зубчастий м’яз. Функція: підіймає ребра і тим самим бере
участь у акті дихання;
- задній нижній зубчастий м’яз. Функція: опускає ребра, бере участь у акті
дихання;
- м’яз-випрямляч хребта. Функція: розгинає хребет та утримує тулуб у
вертикальному положенні.
Ремінні м’язи голови та шиї. Функція: обертають голову і підіймають лице
вгору, а при симетричному скороченні розгинають шийний відділ хребта.
- поперечно-остьові м’язи. Функція: обертають тулуб та розгинають хребет;
- міжостьові м’язи. Функція: розгинають хребет та утримують його у
вертикальному положенні;
- - міжпоперечні м’язи. Функція: згинають хребет та утримують його у
вертикальному положенні.
- М’язи та фасції голови
- Підпотиличні м’язи. До групи підпотиличних м’язів відносяться:
- - задні великий і малий прямі м’язи;
- - передній і бічний прямі м’язи голови:
- - верхній і нижній косі м’язи голови. Функція: нахиляють голову вбік,
вперед і назад.
М’язи голови поділяються на жувальні і мімічні.
М’язи та фасції грудної клітки
Поділяються на поверхневі та глибокі.
- великий грудний м’яз. Функція: згинає, приводить, обертає всередину
плече;
- малий грудний м’яз. Функція: тягне лопатку вперед і вниз, бере участь у
акті вдиху.
Діафрагма – це м’яз, який герметично розділяє грудну і черевну порожнини.
М’язи та фасції живота.
- прямий м’яз живота. Функція: нахиляє тулуб вперед, а при фіксованій
грудній клітці підіймає вверх таз;
- поперечний м’яз живота. Функція: опускає вниз ребра.
Пахвинний канал має чотири стінки та два отвори:
- передня;
- задня;
- верхня;
- нижня.