Тема:

Загальна характеристика
сенсорних систем, їхня
будова.
Зорова сенсорна система. Око.
 Загальна характеристика
сенсорних систем
Сенсорні системи або аналізатори
(від лат. sensus – відчуття) - сукупність структур, які отримують, передають
та аналізують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовищ.
У людини розрізняють сенсорні системи зору, слуху, смаку, нюху, дотику,
температури, болю, рівноваги та руху.
 Будова сенсорних систем

1) Периферичний відділ:

 Представлений рецепторами, що є складовими

органів чуття.
 Рецептори – чутливі нервові закінчення або
клітини, що сприймають енергію подразнення й
перетворюють її на нервові імпульси
 Будова сенсорних систем
2) Провідниковий відділ:

 Складається із чутливих волокон, що

передають закодовані сигнали до ЦНС.
 Окремі чутливі волокна нейронів
утворюють чутливі нерви (наприклад,
зорові, нюхові) або входять до складу
змішаних (наприклад, спинномозкові).
 Швидкість проведення збудження по
таких нервах дуже висока – близько 120
м/с.
 Будова сенсорних систем
3) Центральний відділ:
Утворюють чутливі зони кори
великого мозку, де відбуваються
аналіз і синтез інформації.
 Властивості сенсорних
систем
• Спеціалізація - здатність сприймати лише певний подразник та формувати
специфічні відчуття (наприклад, рецептори ока — світло, рецептори вуха —
звук тощо).
• Адаптація — здатність сенсорних систем пристосовувати рівень своєї
чутливості, яка може підвищуватись за відсутності дії сильного подразника чи
знижуватись за тривалої дії подразника.
• Вправляння - це здатність аналізаторів підвищувати свої можливості під
впливом багаторазових вправ, тобто «тренування».
• Взаємодія - зв'язок аналізаторів, який реалізується через взаємодію відчуттів
на рівні кори й підкірки.
• Компенсація - відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок
якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших
сенсорних систем.
 Роль сенсорних систем: забезпечення зв'язку організму із зовнішнім середовищем
(людина розрізняє колір і форму предметів, залах і смак, звуки, зміну температури, біль, оцінює
положення тіла).
 
ФУНКЦІЇ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ:
• Інформативна (сприйняття впливів зовнішнього середовища аналізаторами та формування
відчуттів).
• Керуюча (полягає в аналізі отриманої інформації корою головного мозку, керування
довільними рухами та внутрішньою діяльністю).
• Адаптаційна (полягає у забезпеченні пристосувальних реакцій організму у відповідь на дію
подразників зовнішнього та внутрішнього середовища).
 Зорова сенсорна система.
Зорова сенсорна система забезпечує сприйняття різноманітних
предметів, їхнього кольору, форми, величини, відстані до них,
розташування у просторі, рухів живих та неживих тіл
природи. Більшість видів трудової діяльності людина
здійснює з допомогою органу зору.
 Зорова сенсорна система.
Око – унікальний і дуже складний
витвір природи.
Око має майже сферичну форму
близько 2 см. У діаметрі, масою 6-8 г.
Форма очного яблука має кулясту
форму, що дає йому змогу рухатися в
певних
межах очної ямки черепа.
Будова ока
Око (очне яблуко) розташовується
в очній ямці черепа.
Завдяки м’язам око постійно
рухається в очній ямці.
Розрізняють прямі та косі
м’язи ока.
Ядро очного яблука оточують три
оболонки: внутрішня, середня і
зовнішня.

Способи відтворення потомства у

тварин:
Око має три
оболонки:
зовнішню –
білкову,
середню –
судинну,
 Зовнішня оболонка ока - непрозора склера, або білкова
внутрішню – оболонка, що займає 5/6 його поверхні;
сітківку.  У своєму передньому відділі з'єднується з прозорою
рогівкою. Разом вони утворюють рогівкового-
склеральну капсулу ока, що виконує захисну функцію
ока. Рогівка має вигляд опукло-увігнутої лінзи.
 Безпосередньо за рогівкою знаходиться передня камера
ока - простір, заповнений прозорою рідиною -
водянистою вологою.
Райдужка -це кругла регульована діафрагма. Вона
розташована в порожнині за рогівкою.

Райдужка містить спеціальний пігмент – меланін,

який зумовлює її забарвлення – від блакитного до
темного.
 У деяких людей колір Анірідія - це
райдужної оболонки різний. відсутність
Таке явище називається
райдужки.
гетерохромія

 У центрі райдужної оболонки є круглий отвір - зіниця,

через який промені світла проникають всередину
очного яблука і досягають сітківки.
 Внутрішня оболонка ока - сітківка
- це рецепторна частина зорового
аналізатора, тут відбувається
безпосереднє сприйняття світла,
біохімічні перетворення зорових
пігментів, зміна електричних
властивостей нейронів і передача
інформації в центральну нервову
систему.

В сітківці ока знаходиться приблизно 140

мільйонів клітин, які сприймають світло,
Палички -
з них десь 130 мільйонів паличок і близько
рецептори
10 мільйонів колбочок. Колбочки -
сутінкового
рецептори
зору
колірного зору
відповідальні
за форму
 Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене
фоторецепторів і називається сліпою плямою. Світло у
ньому не сприймається і предметів, зображення яких
потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо.
Площа її може бути від 2,5 до 6 кв.мм.
 Дальтонізм – це нездатність правильно визначати ті або інші
кольори, може мати спадкову природу або бути викликаним
захворюванням зорового нерва або сітківки.

 До 14 місяців у новонароджених дівчаток і до 16 місяців у хлопчиків спостерігається період повного

несприйняття кольорів. Формування відчуття кольору закінчується до 7,5 років у дівчаток і до 8
років у хлопчиків.
 Близько 10% чоловіків і менше 1% жінок мають дефект колірного зору (нерозрізнення червоного і
зеленого кольорів або, рідше, синього; може бути повне нерозрізнення кольорів).
 Спадковий дальтонізм зустрічається частіше, вражає обидва ока і не погіршується з часом. Цей
варіант дальтонізму в різного ступеня вираженості присутня у 8% чоловіків і 0.4% жінок. Спадковий
дальтонізм пов'язаний з X-хромосомою і практично завжди передається від матері-носія гена до
сина.

Які цифри ти бачиш на малюнках?

До допоміжного апарату ока відносяться
брови, повіки з віями, слізні залози та м’язи
ока. Завдяки бровам піт не потрапляє в очі.
Повіки мимовільно змикаються і розмикаються
(мигальний рефлекс), рівномірно зволожуючи
поверхню ока.
 У порожнині ока міститься кришталик -
світлозаломлювальний апарат. Він прозорий і еластичний.
Розміщений у тонкій прозорій капсулі, яка переходить по
краях у зв’язки, що прикріплені до ціліарного тіла.
Завдяки цьому кришталик може змінювати свою
кривизну і бути опуклішим або
плоскішим.

Кришталик
 Всю порожнину ока заповнює
прозора желеподібна маса, як
розплавлене скло, і тому його назва
– склисте тіло. Кришталик та
склисте тіло пропускають світлові
промені всередину ока та
заломлюють їх. Склисте тіло ще
підтримує
внутрішньоочний тиск.

Склисте тіло
Чітке зображення предметів на сітківці забезпечується оптичною системою. Вона
складається із рогівки, рідин передньої та задньої камер, кришталика та склистого
тіла. Світлові промені проходять крізь дані середовища і заломлюються в них згідно
із законами оптики. На сітківці зображення зменшене та обернене.
 Щоб спостерігати у себе сліпу пляму, закрийте праве око і лівим оком
подивіться на правий хрестик, який обведений кружечком. Тримаєте особу і
монітор вертикально. Не зводячи погляду з правого хрестика, наближайтеся
(або віддаляйтеся) від монітора і одночасно стежте за лівим хрестиком (не
переводячи на нього погляд). У певний момент він зникне.
Цим способом можна також оцінити приблизний кутовий розмір сліпої плями.
 Захворювання очей
 Ячмінь - це запалення волосяної цибулини або
сальної залози, що знаходиться на краю повіки.
Запалення викликають такі мікроорганізми як
стафілококи, пневмококи і стрептококи.

 Кон'юнктивіт -запалення кон'юнктиви-слизової

оболонки повік і очного яблука. Характеризується
світлобоязню, почуттям печіння, тяжкості в очах.
Вранці вії склеюються слизовими виділеннями.
Захворювання викликається, головним чином,
інфекцією або шкідливими фізичними і хімічними
впливами.
 Запалення краю повіки-блефарит. Простий
(лускатий) блефарит вражає найчастіше
недокрівних маленьких дітей: краї повік у них
товщають і покриваються жовтуватими
корочками, головним чином у підстави вій.