КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА СЕМІНАРІ

Тема Фізіологія сенсорної системи

1. Основні функції сенсорних систем і їх фізіологічне значення:

Зорова система: сприйняття світла та кольорів, розпізнавання об'єктів, орієнтування в просторі.

Слухова система: сприйняття звуків та голосів, розрізнення тонів та інтонацій, орієнтування в

просторі.

Відчуття дотику та температури: сприйняття текстури, форми та розміру об'єктів, реагування на

тепло та холод, орієнтування в просторі.

Чуття запаху та смаку: розпізнавання ароматів та смаків, орієнтування в просторі, оцінка

безпеки їжі та повітря.

Вестибулярна система: реєстрація руху та зміни положення тіла, забезпечення координації

рухів та рівноваги.

Всі ці сенсорні системи є важливими для сприйняття оточуючого світу та адаптації до нього.
Вони забезпечують нам необхідну інформацію для навчання, спілкування та безпеки.

2. Рецепторний потенціал - це зміна електричної потенціальної різниці (напруги) на

мембрані сенсорних рецепторів відповідно до зовнішнього подразника.

Механізм виникнення рецепторного потенціалу можна описати на прикладі рецепторів

зорової системи. В зіниці ока є спеціальні клітини, називаються колбочками та паличками, які
містять світлочутливі пігменти. Коли світло падає на ці пігменти, вони змінюють свою
конфігурацію і збуджують колбочки та палички. Це збудження викликає зміну електричного
потенціалу на мембрані клітини, яка передається до нервової системи у вигляді рецепторного
потенціалу.

Аналогічно, в інших сенсорних системах, зміна зовнішнього подразника (звук, дотик, запах,
смак) спричиняє зміну електричного потенціалу на мембрані відповідних сенсорних клітин.

3. Зорова сенсорна система є системою, яка сприймає світло та перетворює його на

електричні імпульси, які потім передаються до мозку для подальшої обробки і
розпізнавання образів.

Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи включає в себе такі

компоненти:

Корінний апарат ока, до складу якого входять зіниця, рогівка, склерота, хрустка Лоренца,
відблисківка, трабекулярна сітка та структури, які виробляють внутрішньоочну рідину.

Сетчаста оболонка ока, яка складається зі зрізів нейронів - колбочок та паличок, які
сприймають світло і передають сигнали до нейронів зорової кори.

Оптичний нерв, що збирає сигнали від колбочок та паличок і передає їх до зорової кори.

Зорова кора головного мозку, де відбувається подальша обробка зібраних сигналів та

розпізнавання образів.
Зорова сенсорна система виконує важливу функцію в сприйнятті навколишнього світу та надає
можливість людині бачити та розпізнавати об'єкти та форми.

4. Зображення на сітківці утворюється завдяки механізмам оптики та нейрофізіології ока.

Коли світло потрапляє через рогівку та зіницю, воно збирається на лінзі ока, де воно змінює
свій кутовий розмір і напрямок. Лінза фокусує світло на сітківці, яка лежить на задній стінці ока.
Сітківка складається зі спеціалізованих світлочутливих клітин, які називаються колбочками та
паличками.

Колбочки та палички реагують на світло, що падає на них, та генерують електричні сигнали, які
передаються далі до нейронів зорової кори через оптичний нерв. Колбочки зазвичай реагують
на світло високої інтенсивності та забезпечують розрізнення кольорів, тоді як палички
активуються при слабкому світлі та відповідають за зорову чутливість та розрізнення тонів.

У процесі формування зображення на сітківці, сигнали від колбочок та паличок

перетворюються на паттерни активації, які передаються до нейронів зорової кори. Нейрони
зорової кори поділяють сигнали на різні категорії, такі як кольори, форми та рухи, і обробляють
їх, щоб утворити повну картину того, що ми бачимо.

Отже, механізми формування зображення на сітківці включають збір світла на лінзі ока,
перетворення світла на електричні сигнали колбочками та паличками на сітківці, передачу цих
сигналів до нейронів зорової кори через оптичний нерв та обробку сигналів

5. Слухова сенсорна система - це система, яка відповідає за сприйняття та обробку

звукових інформаційних сигналів. Структурно-функціональною характеристикою
слухової системи є наступні елементи:

Вухо - включає в себе зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо.

Аудиторний нерв - забезпечує передачу сигналів від рецепторів до центральної нервової

системи.

Центральна нервова система - включає в себе структури, що відповідають за обробку звукової

інформації, такі як слухові ядра в стовбурі мозку і коркові ділянки головного мозку.

Рецептори в слуховій системі знаходяться в органі Корті, який розташований у внутрішньому

вусі. Рецептори - це волоскові клітини, які реагують на звукові хвилі та генерують нервові
імпульси, які передаються аудиторному нерву.

6. Вестибулярна сенсорна система - це система, яка забезпечує сприйняття та обробку

інформації про положення тіла в просторі, рух та зміну напрямку руху голови.
Основними поняттями вестибулярної системи є:

Вестибулярні рецептори - розташовані в середньому вусі і відповідають за реагування на зміни

положення тіла та рухи голови.

Вестибулярний апарат - включає в себе вестибулярний канал, полукружні канали та сачок, що

забезпечують реєстрацію змін положення тіла та рухів голови.

Аудиторний нерв - передає інформацію від вестибулярних рецепторів до центральної нервової

системи.
Центральна нервова система - включає в себе структури, що відповідають за обробку
вестибулярної інформації, такі як вестибулярні ядра в стовбурі мозку та коркові ділянки
головного мозку.

Вестибулярна система допомагає забезпечити баланс та координацію рухів тіла, а також

утримувати зорову стабільність під час руху.

7. Нюхова сенсорна система відповідає за сприйняття запахів і має важливе значення у

розпізнаванні різних ароматів, що оточують нас у повсякденному житті. Основні
поняття, пов'язані з нюховою сенсорною системою, включають наступне:

Рецептори. Нюхові рецептори - це клітини, розташовані в нюховій порожнині носа, які

реагують на хімічні речовини (запахи) у повітрі.

Нюхова порожнина. Це частина носової порожнини, де знаходяться нюхові рецептори.

Олфакторна лампочка. Це структура в мозку, куди передаються сигнали від нюхових

рецепторів. Вона відповідає за обробку і інтерпретацію запахової інформації.

Олфакторний нерв. Це нервовий шлях, який передає сигнали від нюхових рецепторів до
олфакторної лампочки.

Механізм функціонування нюхової сенсорної системи полягає у взаємодії нюхових рецепторів

з хімічними речовинами (запахами), які розчиняються у повітрі. Кожен нюховий рецептор
містить білкову молекулу, яка може реагувати з певними хімічними речовинами, що містяться
у запахах. Коли ці речовини зв'язуються з білком рецептора, це спричинює електричну
реакцію, яка передається через олфакторний нерв до олфакторної лампочки. Там сигнали
обробляються і інтерпретуються як певний запах. Завдяки нюховій сенсорній системі люди
можуть розрізняти тисячі

8. У корі головного мозку існує кілька центрів шкірної чутливості, включаючи:

Постцентральну гірус (паріетальний лоб), де знаходиться основний соматосенсорний кортекс.

Центри в основних сенсорних зонах кори тіла (зонах кори, які відповідають за конкретні
частини тіла).

Спинномозкові ядра (які отримують інформацію від шкіри та передають її до постцентральної

гірусу через спинний мозок).

Ці центри взаємодіють між собою та з іншими частинами мозку для обробки шкірної чутливості
і надання відповіді на стимули.