Тема 12.

Дослідження ролі середнього мозку в регуляції рухових і сенсорних

функцій

Середній мозок за участі сітчастої речовини опрацьовує аферентну інформацію, яка

поступає в спинний та задній мозок. Нова інформація поступає в Середній мозок від
зорових та слухових рецепторів. Її опрацювання відбувається в ядрах передніх (від
зорових рецепторів) та нижніх (від слухових рецепторів) горбків. На основі
опрацьовання інформації від усіх цих рецепторів Середній мозок здійснює контроль
за станом зовнішнього та внутрішнього середовища організма.

Рухові рефлекси середнього мозку: статичні та стато-кінетичні.

Рухові рефлекси середнього мозку можна поділити на статичні та стато-
кінетичні.

Статичні рефлекси є рефлексами, що направлені на підтримку пози людини, що

знаходиться в стані спокою, наприклад, в положенні стоячи чи сидячи.

Стато-кінетичні рефлекси є рефлексами, що направлені на підтримку пози тіла,

що знаходиться у русі, наприклад, при ходьбі чи їзді. Стато-кінетичні рефлекси
компенсують відхилення тіла при прискоренні або уповільненні прямолінійного або
обертального руху

Рухові центри цих рефлексів знаходяться в червоних ядрах середнього мозку та

латеральному вестибулярному ядрі Дейтерса. Статичні рефлекси випрямлення
дозволяють тварині відновлювати поставу після зміни положення. Стато-кінетичні
рефлекси мають важливий компонент - присінково-окорухові рефлекси ністагм очей,
які дозволяють забезпечити стійкість зорового поля при русі з прискоренням.

Рефлекси випрямлення (лабіринтні, шийні).

Шийні рефлекси випрямлення виникають при збудженні пропріорецепторів
м'язів шиї. Їх рецептори знаходяться в м'язових веретенах. Ці рефлекси дозволяють
відновлювати позу тіла після зміни положення голови.

1
 Лабіринтні рефлекси випрямлення є статичними. Вони дозволяють
підтримувати позу тіла при зміні положення голови в просторі. Ці рефлекси
виникають при подразненні рецепторів вестибулярного апарату.

а) статичні рефлекси випрямлення;

б) статокінетичні рефлекси випрямлення. Вони спостерігаються при дії на

організм прискорення. До них відносяться ністагм голови і очі, ліфтние реакція,
рефлекс готовності до стрибка.

 Ністагм голови і очі – це повільне несвідоме рух в сторону протилежну

обертанню, а потім швидке повернення в вихідну позицію. Ністагм зберігається
деякий час і після обертання.
 Ліфтние реакція – зменшення тонусу розгиначів кінцівок на початку швидкого
підйому, яке змінюється його підвищенням. При швидкому опускається змінює
протилежно.
 Рефлекс готовності до стрибка – збільшення тонусу розгиначів передніх
кінцівок при опусканні вниз головою. В результаті вони витягуються, що
дозволяє їм пружинити при приземленні. Установчі рефлекси обумовлені
порушенням рецепторів вестибулярного апарату, сітківки і пропріорецепторов
скелетних м’язів. Центром їх є ядра довгастого і середнього мозку.

Повороти голови та рецептори півкружних каналів, їх фізіологічна роль у

збереженні постави рівноваги під час руху з прискоренням.
Півкружні канали є частинами вестибулярного апарату, які відповідають за
сприйняття рухів з прискоренням тіла в просторі. Рецептори півкружних каналів
реагують на кутові прискорення тіла та передають інформацію у вигляді нервових
імпульсів до центральної нервової системи. При повороті голови рецептори
півкружних каналів реагують на зміну положення голови в просторі та передають
інформацію про це до мозку. Ця інформація допомагає зберегти поставу рівноваги
під час руху з прискоренням. Отже, рецептори півкружних каналів грають важливу
роль у збереженні постави рівноваги під час руху з прискоренням, а при повороті
2
голови вони реагують на зміну положення голови в просторі та передають
інформацію про це до мозку.

Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук.

Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук є одним з важливих
компонентів вестибулярної системи. Очі мають здатність стабілізувати своє
положення в просторі завдяки рефлексу компенсаторної установки очних яблук. Цей
рефлекс дозволяє стабілізувати положення очей та фіксувати погляд на нерухомому
об'єкті, незважаючи на обертання голови.

Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук забезпечують рухову

координацію та стабільність зорового поля під час руху з прискоренням. Ці механізми
дозволяють очам залишатися на місці під час руху голови та тіла, що допомагає
уникнути розмиття зорового поля та забезпечує чітке бачення.

Отже, вестибулярні механізми стабілізації очних яблук є важливим

компонентом вестибулярної системи, які дозволяють стабілізувати положення очей
та фіксувати погляд на нерухомому об'єкті, а також забезпечують рухову
координацію та стабільність зорового поля під час руху з прискоренням.

Роль середнього мозку в регуляції стереотипних мимовільних рухів.

Середній мозок відіграє важливу роль у регуляції стереотипних рухів. До
основних структур середнього мозку належать червоні ядра, ядра верхньої та нижньої
колінчастої зв'язки, а також формація перехресного моста.

Червоні ядра середнього мозку відповідають за координацію рухів тіла та

кінцівок. Ці ядра забезпечують точність та координацію рухів, а також регулюють
м'язовий тонус.

Ядра верхньої та нижньої колінчастої зв'язки відповідають за регулювання

рухів очей та голови. Ці ядра забезпечують стабільність зорового поля та стабілізацію
положення очей під час руху з прискоренням.

3
Орієнтовні рефлекси.
Орієнтовні рефлекси - це реакції організму на новизну стимулу. Ці рефлекси
дозволяють організму швидко реагувати на зміни в навколишньому середовищі та
адаптуватися до нових умов. Орієнтовні рефлекси можуть бути руховими та
вегетативними. Рухові орієнтовні рефлекси включають повороти голови та
скошування очей. Вегетативні орієнтовні рефлекси включають реакції організму на
подразники, такі як запахи, звуки та інші.

Перш за все при орієнтовних рефлексах включаються соматичні реакції, які

зовні можуть проявлятися в повороті очей, вух, голови в бік несподіваного сиг налу,
а іноді і у вигляді затаивание. Ці реакції сопровож даються зміною частоти дихання,
серцевих скорочень, розширенням або звуженням кровоносних зі судів. Організм
готується для термінового виконан ня нових рефлекторних реакцій.

Роль ретикулярної формації у регуляції рухових функцій.

Функції ретикулярної формації поділяються на специфічні і неспецифічні. До
специфічних належать: регуляція дихання, діяльності серця судин, травного каналу
та інші. До неспецифічних – регуція рівня функціональної активності вищих відділів
півкуль головного мозку. Імпульси, що проходять по висхідних волокна сітчастого
утвору, підвищують збудливість клітин кори, підтримуючи в них стан неспання. При
стимуляції нейронів ретикулярної формації за допомогою вживлених в мозок
електродів тварина, що знаходиться в стані глибокого сну, прокидається. При
порушенні цих нейронів тварина повністю втрачає здатність до рефлекторної
діяльності: не реагує на подразнення і поринає в глибокий сон. Це свідчить про
важливу роль ретикулярної формації в регуляції стану сну і бадьорості. В свою чергу,
ретикулярна формація одержує волокна, які йдуть від кори і імпульси, що йдуть від
неї, регулюють діяльність ретикулярної формації.

Низхідні імпульси ретикулярної формації надходять до мотонейронів /рухових

нейронів/ спинного мозку. Вони можуть бути, збуджуючими, або гальмівними, тому
ретикулярна формація здатна змінювати тонус скелетної мускулатури, змінювати
інтенсивність рухових реакцій, а також вегетативних функцій організму.

4
 Отже, ретикулярна формація - це своєрідний “акумулятор” мозкової енергії,
вона має велике значення в діяльності всіх відділів нервової системи. Тут
відбувається взаємодія аферентних і еферентних імпульсів, циркуляція їх по
кільцевих зв’язках нейронів. Внаслідок цього підтримується постійний рівень її
збудливості, забезпечується необхідний тонус і певний ступінь готовності до
діяльності всіх відділів центральної нервової системи.

Низхідні та висхідні впливи ретикулярної формації стовбура мозку, роботи

Мегуна та Моруці.
Ретикулярна формація головного мозку має як висхідні, так і низхідні впливи
на рухові функції. Висхідні впливи полягають у тому, що ретикулярна формація
забезпечує координацію та інтеграцію рухових сигналів, регулює м'язовий тонус та
контролює вегетативні функції, такі як дихання, серцева діяльність та судинний
тонус.

Низхідні впливи ретикулярної формації полягають у тому, що вона впливає на

рухові реакції спинного мозку. Ретикулярна формація може гальмувати або
полегшувати вплив на рухові реакції спинного мозку. Крім того, ретикулярна
формація відіграє важливу роль у формуванні поведінки та психіки людини.

Роботи Мегуна та Моруці показали, що ретикулярна формація має важливу

роль у регуляції стану свідомості та уваги. Ця структура забезпечує фільтрацію та
обробку сенсорної інформації, що дозволяє організму відповідати на найважливіші
подразники та ігнорувати незначні.

Отже, ретикулярна формація головного мозку має як висхідні, так і низхідні

впливи на рухові функції, забезпечуючи координацію та інтеграцію рухових сигналів,
регулюючи м'язовий тонус та контролюючи вегетативні функції. Крім того,
ретикулярна формація впливає на рухові реакції спинного мозку та має важливу роль
у формуванні поведінки та психіки людини. Роботи Мегуна та Моруці показали, що
ретикулярна формація має важливу роль у регуляції стану свідомості та уваги.