Лабораторне заняття 1

Тема: Фізіологія спинного та головного мозку. Нервова регуляція

вегетативних функцій

Теоретичні передумови:

1. Структурно-функціональна організація автономної нервової системи.

2. Симпатичний, парасимпатичний та метасимпатичний відділи.
3. Центральне регулювання вісцеральних функцій

Завдання:
1. аналізувати зміни вісцеральних функцій при активації симпатичної та
парасимпатичної нервових систем;
2. зображати схеми та пояснювати будову й механізм рефлекторних дуг
автономних рефлексів, роль інтегративних центрів у регуляції
вісцеральних функцій;
3. застосовувати окосерцевий рефлекс під час дослідження зміни
серцевих скорочень.

Рефлекторна діяльність спинного мозку. На рівні спинного мозку

замикаються рефлекторні дуги рухових рефлексів. Спінальні рухові рефлекси
є сегментарними або міжсегментарними. Серед них можна виділити тонічні
рефлекси, які викликають напруження м'язів і лежать в основі регуляції їх
тонусу; та фазні рефлекси, що забезпечують високоамплітудні рухові реакції
і тим самим здійснюють переміщення частин тіла відносно тулуба.
До пропріорецепторів належать рецептори, які розташовані в опорно-
руховому апараті: м'язові волокна, сухожильні рецептори Гольджі, рецептори
суглобових сумок і зв'язок. Рефлекси розтягування м'язових веретен
називаються міотатичними рефлексами.
Складні рухи можуть бути здійснені лише за умови, що до ефекторних
імпульсів постійно вноситимуться поправки з урахуванням тих змін, які
відбуваються кожну мить у м'язі в процесі його скорочення. Тому м'язова
система є джерелом численної аферентної імпульсації. Спинний мозок
постійно одержує інформацію про ступінь напруження м'язових волокон та їх
довжину, як у стані спокою, так і при скороченні. Від них залежить регуляція
положення тіла у просторі та підтримка статичного стану (пози тіла).
 На якому б рівні не були розташовані рухові центри головного мозку,
без участі спинного мозку неможлива реалізація більшості рефлексів
організму:
- спинний мозок забезпечує аферентну (чутливу) іннервацію шкіри і
м'язів тулуба й кінцівок, а також частково внутрішніх органів та судин.
- спінальні мотонейрони, що розташовані в передніх рогах,
забезпечують іннервацію руховими волокнами м'язів тулуба й кінцівок.
- у шийних сегментах розташовані мотонейрони (п. phrenici), які
забезпечують діафрагмальне дихання, а в грудних сегментах – мотонейрони,
які забезпечують реберне дихання.
- у грудному й попереково-крижовому відділах у бокових рогах
закладено центри, які регулюють вегетативні функції (тобто роботу
внутрішніх органів, що не підпорядкована свідомій регуляції)
Таким чином, функції спинного мозку можна поділити на дві групи –
рефлекторні та провідникові.
Провідникова функція спинного мозку полягає в тому, що від тіл його
нейронів починаються і в стовпах білої речовини проходять волокна
висхідних (чутливих) провідникових шляхів; на мотонейронах спинного
мозку або пов'язаних з ними інтернейронах закінчуються волокна низхідних
(рухових) провідникових шляхів.
Рефлекторна функція спинного мозку полягає в тому, що в ньому
закладено центри рефлексів. Альфа-мотонейрони передніх рогів складають
рухові центри скелетних м'язів тулуба, кінцівок, а також діафрагми, а у-
мотонейрони – тонічні, підтримують напругу й певну довжину цих м'язів.
Мотонейрони грудних та шийних (CIII-CIV) сегментів, які іннервують
дихальні м'язи, складають "спінальний дихальний центр".
У спинному мозку закладені та генетично зафіксовані рухові
програми, які здійснюються за принципом пропріоспінальних
міжсегментарних рефлексів, знов-таки, завдяки ланцюгам інтернейронів. Це
генератори ритмічних процесів, наприклад, ходьби, бігу, стрибків тощо.
Отже, нейрони спинного мозку є або кінцевими станціями рефлекторних
дуг на шляху до органа-ефектора (якщо центри розташовані вище), або
центрами власних (пропріоспінальних) рефлексів.

Спінальний шок. Експериментально рефлекторна функція спинного

мозку досліджується після його ізолювання від розташованих вище відділів
головного мозку. Для збереження дихання завдяки діафрагмі у піддослідної
тварини перерізували ділянку між V і VI шийними сегментами.
 Відразу ж після перерізки пригнічуються всі функції. Виникає
стан арефлексії, який має назву спінального шоку. Його пов'язують із
припиненням впливу на спинний мозок розташованих вище структур. Потім
функції поступово відновлюються, і тим повільніше, чим вища організація
організму (1-2 хвилини в жаби, від годин до кількох діб у собаки, від кількох
тижнів до місяців у людини). Першими відновлюються сухожильні рефлекси
й рефлекси згинання кінцівки у відповідь на больові подразнення (укол,
щипок). Розгинальні рефлекси, рефлекторне опорожнения сечового міхура й
судинні рефлекси відновлюються значно пізніше. Ясна річ, що рефлекторні
рухи стають повністю мимовільними й можуть бути викликані лише при
адекватному подразненні відповідного рецепторного поля.
Після відновлення рефлексів виникає гіперрефлексія. При повторному
перерізуванні спінальний шок не виникає. Отже, має значення не травма
спинного мозку, а відключення його від стимулюючих впливів,
розташованих вище центрів.
Унаслідок "половинного" пошкодження спинного мозку розвиваються
порушення рухів у нижніх кінцівках на боці травми, оскільки до передніх
рогів не надходять імпульси від низхідних шляхів і, відповідно, не
збуджуються м'язи на боці травми. Больова й температурна чутливість
будуть виключені з протилежної сторони нижче рівня пошкодження,
оскільки спіноталамічний шлях, який забезпечує проведення імпульсів
больової і температурної чутливості, перехрещується в спинному мозку (на
рівні входження волокон) і піднімається до вищих відділів ЦНС по
протилежній стороні спинного мозку.
У довгастому мозку замикаються рефлекторні дуги рухових рефлексів:
рефлексів положення тіла, зміни тонусу шийних м’язів і тулуба. На
бульбарному рівні здійснюються статокінетичні рефлекси, спрямовані на
збереження пози та орієнтацію у просторі при зміні швидкості руху. На-
приклад, при різкій зупинці автобуса відбувається перерозподіл тонусу
м’язів, їх скорочення спрямовані на подолання прискорення, яке діє на
людину. Довгастий мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. У
ньому розміщені життєво важливі центри — дихальний і серцево-судинний.
Бульбарна тварина (перерізаний мозок над довгастим мозком) може
самостійно дихати і підтримувати артеріальний тиск. Найменше
пошкодження цієї ділянки мозку призводить до важких порушень
життєдіяльності і навіть до смерті. Бульбарна жаба зберігає позу, яка
дозволяє перебороти гравітаційну силу землі. Для підтримки пози
необхідний перерозподіл тонусу м’язів-розгиначів. Центри регуляції тонусу
розміщені у задньому мозку: вестибулярне ядро, ядра ретикулярної формації.
Значення цих рефлексів полягає в тому, що при зміні положення голови
зберігається рівновага тіла.
Стан децеребраційної ригідності може виникнути й у людини при
пошкодженнях середнього мозку. Причина: підвищення тонусу екстензорів
пов'язана з переважаючим активуючим впливом вестибулоспінального
тракту і виключенням впливу центрів середнього мозку (червоного та
ретикулярних ядер). Ригідність зникає у децереброваної тварини після
перерізання задніх корінців спинного мозку. Децеребраційна ригідність має
рефлекторну природу й обумовлена збудженням рецепторів вестибулярного
апарату, пропріорецепторів м'язів шиї і пропріорецепторів великих
розгиначів. Децереброваним тваринам властиві тільки статичні
рефлекси. Реалізуються такі рефлекси в нерухомому стані при змінах пози й
тому звуться рефлексами пози.

Основні соматичні рефлекси

Черевні рефлекси (верхній, середній, нижній) викликають штриховим
подразненням шкіри живота в напрямі від периферії до середньої лінії.
Для оцінки верхнього черевного рефлексу подразнення наносять
паралельно реберній дузі, середнього — на рівні пупка, нижнього —
паралельно паховим складкам, на 1-2 см вище від неї. У відповідь на
подразнення на відповідній стороні спостерігається скорочення м'язів
черевної стінки.
Підошовний рефлекс оцінюють, наносячи штрихове подразнення
рукояткою неврологічного молоточка по зовнішньому краю підошви в
напрямі від п'ятки до паль ців. Це супроводжується підошовним згинанням
пальців стопи.
Серед глибоких (сухожильних і періостальних) рефлексів найбільше
клінічне значення мають карпорадіальний, біцепс- і трицепс-рефлекси,
колінний та ахіллів.
Карпорадіальний рефлекс є періостальним рефлексом і викликається
ударом молоточка по шиловидному відростку променевої кістки. В
результаті цього відбувається пронація кисті. При дослідженні
карпорадіального рефлексу рука дитини повинна бути зігнута під прямим або
злегка тупим кутом.
Біцепс-рефлекс (рефлекс з сухожилля двоголового м'яза) викликають
шляхо удару неврологічним гумовим молоточком по сухожиллю двоголового
м'яза в ділянці ліктьової ямки. При цьому передпліччя зігнуте під тупим
кутом і лежить на передпліччі лікаря. У відповідь на подразнення рук а
згинається в ліктьовому суглобі.
Трицепс-рефлекс (рефлекс з сухожилля триголового м'яза) викликають,
вдаряючи молоточком по сухожиллю триголового м'яза над ліктьовим
відростком. При цьому руку дитини згинають в ліктьовому суглобі майже під
прямим кутом. У відповідь на подразнення спостерігається розгинання
передпліччя в ліктьовому суглобі.
Колінний рефлекс викликають ударом молоточка по сухожиллю
чотириголового м'яза стегна нижче надколінної чашечки, що призводить до
скорочення м'яза і розгинання гомілки. Колінний рефлекс досліджують,
сидячи в поло женні «нога на нозі».
Ахіллів рефлекс викликають, вдаряючи моло точком по ахіллову
сухожиллю, в результаті чого відбувається підошовне згинання стопи.
Око-серцевий рефлекс – рефлекс Ашнера — надавлювання на очні
яблука людини також спричиняє уповільнення серцевого ритму на 1-12
ударів /хв..
Оцінка прояву рефлексів
Оцінюючи поверхневі рефлекси, звертають увагу на їх інтенсивність
симетричність та швидкість реакції у відповідь на подразнення. У здорових
дітей поверхневі рефлекси живі і симетричні, тобто нормальні. При патології,
зокрема при органічних ураженнях нервової системи, має місце асиметрія
рефлексів (анізорефлексія), а також посилення (гіперрефлексія) або
пригнічення (гіпорефлексія) і навіть відсутність рефлексів (арефлексія).

Знати:
1. Будова та функції спинного мозку.
2. Участь спинного мозку в рухових функціях.
3. Рівень участі центрів спинного мозку в регуляції фізіологічних
функцій.

Вміти:
1. Аналізувати зміни вісцеральних функцій при активації симпатичної
або парасимпатичної нервових систем. Пояснювати роль медіаторів у
забезпеченні функцій нервовою системою.
2. Зображати схеми та пояснювати будову й механізм рефлекторних дуг.
 Поняття:
 Спинний мозок
 Сіра мозкова речовина
 Біла мозкова речовина
 Аферентні шляхи
 Еферентні шляхи
 Функції спинного мозку
 Спінальний шок
 Арефлексія
 Сухожильні рефлекси
 Черевні рефлекси
 Гіперрефлексія

Література

1. Філімонов В.І. Фізіологія людини у питаннях та відповідях:

Посібник для студентів вищих навчальних закладів. —Вінниця: Нова
книга, 2009. — 488 с.
2. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ
рівнів акред. — К.: Медицина, 2011 — 488 с.
3. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник. - К., 2010. - 776 с.