Тема 10. Дослідження ролі спинного мозку в регуляції рухових функцій організму.

Дослідження провідникової функції і спинного мозку. Фізіологічні основи болю та

знеболення. Дослідження сомато-сенсорної системи.

Рухові системи спинного мозку, їх організація та механізми координації

(конвергенція, дивергенція, види гальмування мотонейронів - зворотне, реципрокне).
............................................................................................................................................... 2

Фізіологічна характеристика пропріорецепторів ............................................................. 2

М'язові веретена або рецептори розтягнення, їх будова та функції. ............................. 2

Рефлекси розтягнення (міотатичні), їх рефлекторні дуги, функції гама-петлі............. 3

Активація альфа- і гама-мотонейронів супраспінальними руховими центрами. ......... 3

Роль рефлексів розтягнення в регуляції тонусу (тонічні міотатичні рефлекси) та

довжини м'язів (фазні міотатичні рефлекси). ................................................................... 4

Клінічне значення дослідження міотатичних рефлексів. ................................................ 4

Сухожильні рецептори Гольджі, їх функції, рефлекси з сухожильних рецепторів, їх

рефлекторні дуги, фізіологічне значення.......................................................................... 5

Згинальні та розгинальні шкірно-м'язові рефлекси. ........................................................ 6

Функціональні можливості ізольованого спинного мозку. ............................................ 6

Поперечний переріз спинного мозку і спінальний шок. ................................................. 7

Аналіз сенсорної інформації спинним мозком................................................................. 7

Висхідні та низхідні шляхи спинного мозку. ................................................................... 8

Провідникова функція спинного мозку, її роль у регуляції рухових функцій. ............ 8

[1]
Рухові системи спинного мозку, їх організація та механізми координації
(конвергенція, дивергенція, види гальмування мотонейронів - зворотне,
реципрокне).
Рухові системи спинного мозку забезпечують координацію рухів тіла. У спинному
мозку є велика кількість інтернейронів, які забезпечують пропріоспинальні рефлекси.
Для збудження рухових нейронів використовуються різні механізми гальмування,
зокрема зворотне і реципрокне гальмування мотонейронів. Крім того, в спинному
мозку відбувається дивергенція та конвергенція нервових шляхів, коли збудження
розповсюджується на велику кількість нейронів, розташованих у всіх відділах
спинного мозку та стовбуру мозку.

Пропріоспинальні рефлекси - це рефлекси, які виникають в результаті дії на

пропріорецептори, які знаходяться в м'язах, сухожильних апаратах та суглобах. Ці
рефлекси забезпечують підтримку м'язового тонусу та координацію рухів тіла.
Пропріоспинальні рефлекси виникають завдяки ланцюгам інтернейронів, які
з'єднують різні відділи спинного мозку.

Фізіологічна характеристика пропріорецепторів

Пропріорецептори - це чутливі нервові закінчення, які знаходяться в м'язах,
сухожильних апаратах та суглобах. Вони дають інформацію про положення різних
частин тіла відносно одна одної, а також про силу скорочення м'язів.
Пропріорецептори можуть бути різних типів, зокрема первинні закінчення веретен,
вторинні закінчення Гольджі та тільця Пачіні. Крім того, пропріорецептори
забезпечують корекцію рухів через зворотний зв'язок. Подразниками
пропріорецепторів є скорочення і розтягування або напруження і розслаблення м'язів.

М'язові веретена або рецептори розтягнення, їх будова та функції.

М'язові веретена - це рецептори розтягнення волокон посмугованих м'язів, які мають
складну структуру та розташовані у товщі м'яза. Кожне м'язове волокно складається
з великої кількості інтрафузальних волокон, які знаходяться у сполучнотканинній
капсулі. Волокна є двох видів: волокно з ядерним ланцюжком та волокно з ядерною
сумкою. У центрі м'язового веретена знаходиться чутливий волоконний елемент,

[2]
який реагує на розтягнення м'яза. М'язові веретена забезпечують інформацію про
довжину м'яза та її зміни, якщо тільки м'яз не збуджений. При активному стані м'яза
необхідно враховувати вплив γ-системи.

Гамма-система - це система м'язових волокон, які забезпечують контроль за

довжиною м'яза. Гамма-моторні нейрони відправляють свої аксони до м'язових
веретен, де вони стимулюють чутливі волокна, що знаходяться в цих веретенах. Це
призводить до скорочення м'язів, які знаходяться поруч з м'язами, що контролюються
гамма-моторними нейронами. Гамма-система забезпечує точну координацію рухів
тіла та допомагає уникнути розриву м'язів під час різких рухів.

Рефлекси розтягнення (міотатичні), їх рефлекторні дуги, функції гама-петлі.

Рефлекси розтягнення, або міотатичні рефлекси, виникають при розтягненні м'яза і
забезпечують його скорочення. Рефлекторна дуга міотатичного рефлексу складається
з м'язового волокна, м'язового веретена, аферентного нейрона, інтернейрона та
еферентного нейрона. При розтягненні м'яза відбувається збудження аферентного
нейрона, який передає імпульс до інтернейрона, що знаходиться у спинному мозку.
Інтернейрон передає імпульс до еферентного нейрона, який забезпечує скорочення
м'яза. Гамма-петлі - це механізм, який забезпечує контроль за довжиною м'яза за
допомогою гамма-моторних нейронів, які стимулюють м'язові веретена.

Активація альфа- і гама-мотонейронів супраспінальними руховими центрами.

Альфа- і гама-мотонейрони активуються супраспінальними руховими центрами, які
знаходяться в корі головного мозку та надсегментарних структурах.. Гама-
мотонейрони - це тип мотонейронів, які розсіяні серед альфа-мотонейронів і значно
менші за розмірами. Вони безпосередньо не контактують із первинними аферентними
волокнами, але моносинаптично активуються волокнами низхідних трактів².
Активація альфа- і гама-мотонейронів супраспінальними руховими центрами відіграє
важливу роль у регуляції тонусу (тонічні міотатичні рефлекси) та довжини м'язів
(фазні міотатичні рефлекси), збільшує розтягнення м'язових веретен, що полегшує
сухожилкові та інші рефлекси, замикаються через альфа-мотонейрони.

[3]
Роль рефлексів розтягнення в регуляції тонусу (тонічні міотатичні рефлекси) та
довжини м'язів (фазні міотатичні рефлекси).
Рефлекси розтягнення відіграють важливу роль у регуляції тонусу м'язів та довжини
м'язів. Тонічні міотатичні рефлекси забезпечують підтримку тонусу м'язів, а фазні
міотатичні рефлекси забезпечують регулювання довжини м'язів. Рефлекси
розтягнення виникають при розтягненні м'яза і забезпечують його скорочення.
Рефлекторна дуга міотатичного рефлексу складається з м'язового волокна, м'язового
веретена, аферентного нейрона, інтернейрона та еферентного нейрона. При
розтягненні м'яза відбувається збудження аферентного нейрона, який передає імпульс
до інтернейрона, що знаходиться у спинному мозку. Інтернейрон передає імпульс до
еферентного нейрона, який забезпечує скорочення м'яза. Гамма-петлі забезпечують
контроль за довжиною м'яза за допомогою гамма-мотонейронів, які стимулюють
м'язові веретена.

Рефлекси розтягнення відіграють важливу роль у регуляції тонусу м'язів (тонічні

міотатичні рефлекси) та довжини м'язів (фазні міотатичні рефлекси). Тонус м'язів - це
напруга, яка існує в м'язах, навіть коли вони знаходяться в стані повного
розслаблення. Ця напруга, або тонус, є результатом постійного розтягнення м'язів.
Тонус м'язів має велике значення для рухової діяльності: він є вихідним фоном для
роботи м'язів, підготовлює їх до скорочення, створює умови для збереження будь-
якої пози тіла. Тонус м'язів і його перерозподіл контролюються корою півкуль. У
зв'язку з перерозподілом м'язового тонусу у людини і хребетних тварин утворилися
особливі тонічні рефлекси. Вони здійснюються у відповідь на порушення рецепторів,
що знаходяться в м'язах, сухожиллях, шкірі, очах і органах рівноваги, і викликають
діяльність різних м'язів. Фазними міотатичними рефлексами називаються рефлекси,
якими керуються швидкодействуючими аферентами Ia. Вони активуються при
швидкому зміненнi довжини м'яза і викликають його скорочення.

Клінічне значення дослідження міотатичних рефлексів.

Дослідження міотатичних рефлексів має важливе клінічне значення. Нормальний
міотатичний рефлекс свідчить про правильну роботу нервово-м'язової системи, тоді
як порушення міотатичних рефлексів може свідчити про різні патології, такі як
[4]
неврологічні захворювання, м'язові захворювання, порушення кровообігу та інші.
Клінічне значення дослідження міотатичних рефлексів полягає в тому, що вони
можуть бути використані для діагностики різних захворювань та оцінки стану
нервово-м'язової системи. Наприклад, порушення міотатичних рефлексів може
свідчити про порушення функції спинного мозку, а порушення ахіллового рефлексу
може бути ознакою діабетичної нейропатії. Таким чином, дослідження міотатичних
рефлексів є важливим елементом клінічної діагностики та може допомогти вчасно
виявити різні захворювання та патології.

Сухожильні рецептори Гольджі, їх функції, рефлекси з сухожильних рецепторів,

їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
Сухожильні рефлекси називаються ще міотатичними, або Т-рефлексами (від лат.
tendo – сухожилля), оскільки викликаються розтягуванням м'язів під час удару
неврологічним молоточком у місці проекції відповідного сухожилля. Проте
сухожильні рецептори при постукуванні молоточком не подразнюються, тому що є
високопороговими, їх активація відбувається лише при розтягненні м'язом.

Сухожильні рецептори Гольджі є веретеноподібними структурами, що складаються з

сухожильних ниток, які відходять від екстрафузальних м'язових волокон. Ці
рецептори реагують на розтягнення сухожиль і забезпечують рефлекс на
розтягування. Рефлексна дуга містить аферентний нейрон, інтернейрон та
еферентний нейрон. При розтягуванні сухожиль відбувається збудження аферентного
нейрона, який передає імпульс до інтернейрона, що знаходиться у спинному мозку.
Інтернейрон передає імпульс до еферентного нейрона, який забезпечує скорочення
м'яза. Рефлекси з сухожильних рецепторів забезпечують регулювання напруження
м'язів при нормальному їх скороченні. Фізіологічне значення сухожильних рефлексів
полягає в тому, що вони забезпечують підтримку тонусу м'язів та регулювання
напруження м'язів при різних рухах. Крім того, рефлекси з сухожильних рецепторів
можуть бути використані для діагностики різних захворювань та патологій, таких як
неврологічні захворювання, м'язові захворювання, порушення кровообігу та інші.

[5]
Згинальні та розгинальні шкірно-м'язові рефлекси.
Згинальні та розгинальні шкірно-м'язові рефлекси - це рефлекси, які виникають при
подразненні шкіри та забезпечують згинання або розгинання кінцівок. Згинальний
рефлекс виникає при подразненні шкіри гарячим або уколом і забезпечує згинання
кінцівки. Розгинальний рефлекс виникає при подразненні шкіри болем і забезпечує
розгинання кінцівки. Ці рефлекси забезпечують захисну функцію тіла та допомагають
уникнути травм під час непередбачуваних рухів. Шкірно-м'язові рефлекси є одними
з найпростіших рефлексів та забезпечують швидку реакцію на подразнення.
Рефлексна дуга містить аферентний нейрон, інтернейрон та еферентний нейрон. При
подразненні шкіри відбувається збудження аферентного нейрона, який передає
імпульс до інтернейрона, що знаходиться у спинному мозку. Інтернейрон передає
імпульс до еферентного нейрона, який забезпечує згинання або розгинання кінцівки.
Згинальні та розгинальні шкірно-м'язові рефлекси мають важливе клінічне значення.
Вони можуть бути використані для діагностики різних захворювань та патологій,
таких як неврологічні захворювання, м'язові захворювання, порушення кровообігу та
інші. Наприклад, порушення згинального та розгинального рефлексів може свідчити
про порушення функції спинного мозку.

Згинальні та розгинальні шкірно-м'язові рефлекси відіграють важливу роль у

регуляції рухових функцій. Згинальні рефлекси виникають, коли м'яз (згинач)
розслаблений і подовжений, порушуються м'язові веретена, імпульси від них
надходять до своїх а-мотонейронам спинного мозку і збуджують їх. Розгинальні
рефлекси, як і згинальні, бувають фазними та тонічними, виникають із
пропріорецепторів м'язів-розгиначів, є моносинаптичними. Фазні рефлекси
виникають у відповідь на одноразове змінення довжини м'яза. Ці рефлекси
допомагають у попередженні перенапруження м'яза, покращують координацію
рухових дій і допомагають у попередженні травм.

Функціональні можливості ізольованого спинного мозку.

Ізольований спинний мозок має здатність забезпечувати складні узгоджені рухи у
відповідь на відповідний сигнал з периферії або від автоматичних програм та
рефлексів. Функціональні можливості ізольованого спинного мозку полягають у
[6]
здатності забезпечувати різні рефлекси, такі як міотатичні, шкірно-м'язові,
сухожильні та інші. Ці рефлекси забезпечують захисну функцію тіла та допомагають
уникнути травм під час непередбачуваних рухів. Ізольований спинний мозок може
забезпечувати певний рівень рухової активності, але не може забезпечити повноцінну
рухову діяльність без участі вищих відділів нервової системи, таких як мозок. Таким
чином, функціональні можливості ізольованого спинного мозку обмежені, але він
може забезпечувати певний рівень рухової активності та захисну функцію тіла.

Поперечний переріз спинного мозку і спінальний шок.

Поперечний переріз спинного мозку - це травма, яка виникає при перерізуванні
спинного мозку на рівні певного сегмента. Ця травма може призвести до спінального
шоку, який проявляється в негайному паралічі всіх довільних м'язових рухів та втраті
чутливості частин тіла, які інервуються цими сегментами. При спінальному шоці
тимчасово зникають усі спінальні рефлекси. Тривалість шоку залежить від
філогенетичного розвитку ЦНС. Так, у жаб він триває кілька хвилин, у хижаків -
кілька годин, у мавп - кілька тижнів, у людини - кілька місяців. Причина шоку полягає
головним чином у вимиканні регуляторних впливів вищерозташованих відділів ЦНС,
таких як ретикулярна формація, кора великого мозку тощо. Під час шоку
спостерігається гіперполяризація постсинаптичної мембрани мотонейронів спинного
мозку, що є основою гальмування. Ускладнення травми спинного мозку включають
набряк легенів, нейрогенний шок, який викликає небезпечно низький кров'яний тиск,
брадикардію і згущення крові в кінцівках, що призводить до недостатнього припливу
крові до спинного мозку і, часто, до його подальшого пошкодження.

Аналіз сенсорної інформації спинним мозком.

Спинний мозок є важливим елементом сенсорної системи, який забезпечує аналіз
сенсорної інформації. Сенсорна інформація надходить до спинного мозку від
рецепторів, які знаходяться в різних частинах тіла. Прийнята інформація
обробляється в спинному мозку, де відбувається аналіз і синтез інформації.
Синтезована відповідь у вигляді збудження передається еферентними нервами від
спинного мозку до органів - ефекторів. Аналіз сенсорної інформації спинним мозком
забезпечується різними рефлексами, такими як міотатичні, шкірно-м'язові,
[7]
сухожильні та інші. Ці рефлекси забезпечують захисну функцію тіла та допомагають
уникнути травм під час непередбачуваних рухів. Рефлексна дуга містить аферентний
нейрон, інтернейрон та еферентний нейрон. При подразненні рецепторів відбувається
збудження аферентного нейрона, який передає імпульс до інтернейрона, що
знаходиться у спинному мозку. Інтернейрон передає імпульс до еферентного
нейрона, який забезпечує згинання або розгинання кінцівки. Таким чином, спинний
мозок забезпечує аналіз сенсорної інформації та реалізує різні рефлекси, які
забезпечують захисну функцію тіла та допомагають уникнути травм під час
непередбачуваних рухів.

Висхідні та низхідні шляхи спинного мозку.

Висхідні та низхідні шляхи спинного мозку є складними системами спеціалізованих
нервових клітин (нейронів) та їх відростків (аксонів), за допомогою яких
здійснюється взаємозв'язок між структурами мозку і координація його діяльності.
Низхідні шляхи спинного мозку зв'язують відділи головного мозку з ефекторними
нейронами спинного мозку та проводять імпульси від центрів мозку до м'язів та
інших ефекторів. Основні низхідні шляхи включають пірамідні, руброспінальний,
вестибуло-спінальний, ретикуло-спінальні та текто-спінальний шляхи. Головною
функцією низхідних шляхів є керування складними руховими актами та підтримання
тонусу м'язів. Висхідні шляхи спинного мозку передають сенсорну (чутливу)
інформацію до центрів мозку. По цих шляхах передається інформація від
пропріорецепторів. Основні висхідні шляхи включають дорзальні канатики -
медіальна петля, спіно-таламічний, спіно-тектальний, спіно-церебелярні, спіно-
ретикулярні. Висхідні шляхи розміщені в задніх і бічних канатиках білої речовини
спинного мозку. Кожний провідний шлях утворений двома або більше послідовно
з'єднаними відростками нейронів, тіла яких об'єднані в ядра. Розрізняють провідні
шляхи висхідні, низхідні та внутрішньо мозкові. Останні забезпечують взаємозв'язок
між різними відділами головного мозку.

Провідникова функція спинного мозку, її роль у регуляції рухових функцій.

Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну та провідникову.
Провідникова функція спинного мозку полягає в проведенні нервових імпульсів
[8]
білою речовиною провідних шляхів. Ця функція забезпечує зв'язок і узгодження
роботи всіх відділів центральної нервової системи (ЦНС) за допомогою низхідних і
висхідних провідних шляхів. Рефлекторна функція спинного мозку полягає в тому,
що його рухові нейрони (мотонейрони) керують рухами м'язів кінцівок, тулуба і
частково шиї. Через спинний мозок проходять рефлекторні дуги, з якими пов'язані
скорочення всіх скелетних м'язів тіла (крім м'язів голови). Провідникова функція
спинного мозку забезпечує передачу інформації від рецепторів шкіри, м'язів кінцівок
і тулуба, рецепторів судин, органів сечовидільної системи до вищерозташованих
відділів ЦНС. Це дозволяє здійснювати координацію рухів, регулювати тонус м'язів,
відчувати дотик, біль, температуру та інші відчуття. Таким чином, провідникова
функція спинного мозку є важливою для регуляції рухових функцій тіла та
забезпечення взаємозв'язку між різними відділами ЦНС.

[9]