№1

Спинний мозок є важливою частиною центральної нервової системи і

виконує численні функції в організмі. Основні функції спинного мозку
включають наступне:

1. Передача інформації: Спинний мозок відповідає за передачу

інформації між різними частинами тіла і головним мозком. Він
отримує сигнали від рецепторів (наприклад, від сенсорних нервів, які
реагують на дотик, біль, температуру тощо), обробляє цю інформацію і
передає її в мозок для подальшого аналізу та відповіді.
 2. Регуляція рефлексів: Спинний мозок відповідає за безумовні рефлекси.
Це автоматичні реакції на певні подразники без участі мозку.
Наприклад, коли ви доторкнетеся до гарячої поверхні, спинний мозок
може надіслати сигнал м'язам, щоб ви відійшли, навіть до того, як цей
сигнал дістанеться до головного мозку.
3. Регуляція м'язового тонусу: Спинний мозок грає важливу роль у
регулюванні м'язового тонусу. М'язовий тонус - це ступінь
напруженості м'язів у стані спокою. Спинний мозок має моторні
нейрони, які відповідають за стимулювання м'язів. Він може змінювати
силу цих стимулів, що дозволяє регулювати м'язовий тонус і
відповідати на різні ситуації, наприклад, підтримувати стабільність під
час стояння або ходьби.

Передні і задні корінці спинного мозку грають різні ролі:

 Передні корінці (також відомі як моторні корінці) містять виходи

моторних нейронів, які надсилають сигнали до м'язів. Вони
відповідають за виконання рухів, таких як скорочення м'язів для
створення руху конкретної частини тіла.
 Задні корінці (сенсорні корінці) приймають інформацію від
рецепторів, розташованих у різних частинах тіла, і передають цю
інформацію у спинний мозок та головний мозок. Це дозволяє нам
відчувати дотик, біль, температуру і інші відчуття.

Узагальнюючи, спинний мозок є важливою частиною нервової системи, що

відповідає за передачу і обробку інформації, регулювання рухів і м'язового
тонусу, а також за забезпечення рефлекторних реакцій на небезпеку або
інші подразники без участі свідомого мислення.
№2
Пропріорецептори є важливими компонентами нашої чуттєвої системи і відповідають
за відчуття положення тіла і рухів у просторі. Два основних типи пропріорецепторів,
які відповідають за ці функції, - це м'язові веретена і сухожильні рецептори Гольджі.

М'язові веретена:

Будова:

 М'язове веретено - це спеціалізована структура, що знаходиться внутрішньо в

м'язі.
 Воно складається з одного або декількох м'язових волокон, які оточені
капсулою з нейронами.
 У м'язовому веретені є спеціальні волокна, які сприймають розтягнення м'яза.

Функції:

 М'язові веретена відповідають за відчуття розтягнення м'язів. Коли м'яз

розтягується (наприклад, під час розтягнення або згинання суглоба), м'язові
веретена реагують на це розтягнення і надсилають інформацію до мозку.

Сухожильні рецептори Гольджі:

Будова:

 Сухожильні рецептори Гольджі розташовані в сухожилях, які приєднують м'язи

до кісток.
 Вони складаються з сенсорних нервових закінчень, що вкладені в сухожильні
волокна.

Функції:

 Сухожильні рецептори Гольджі відповідають за відчуття напруги м'язів і

тяжіння сухожилля.
 Коли м'язи працюють і стискають сухожили, сухожильні рецептори реагують на
цей стимул і відправляють імпульси до мозку.
 Ця інформація допомагає мозку контролювати силу скорочення м'язів та
уникати можливих пошкоджень сухожилля.

Рефлекси із сухожильних рецепторів:

 Рефлекси, пов'язані з сухожильними рецепторами, допомагають в уникненні

надмірного навантаження на м'язи і сухожилля, що може призвести до їхнього
пошкодження.
  Коли сухожильні рецептори відчувають надмірне навантаження або напругу,
вони ініціюють рефлексну реакцію, яка призводить до автоматичного
розслаблення м'яза або зупинки подальшого м'язевого скорочення.
 Це може бути важливою функцією для запобігання пошкодженням м'язів і
сухожилля при надмірних фізичних навантаженнях.

Усі ці пропріорецептори важливі для нашого сприйняття положення тіла, координації

рухів і уникнення можливих травм.
№3
Рефлекс розтягування - це рефлекс, який відповідає за контроль за довжиною та
напругою м'язів під час їх розтягування. Цей рефлекс допомагає забезпечити
нормальну функцію м'язів і уникнути їх надмірного розтягування, що може призвести
до пошкодження.

Рефлекторні дуги рефлексу розтягування включають наступні компоненти:

1. Рецептори розтягування (м'язові спінні корпускули) - це спеціальні сенсори, які

розташовані внутрішньом'язово і виявляють зміни в довжині м'язів.
2. Аферентні нейрони - це нейрони, які передають інформацію з рецепторів
розтягування до центральної нервової системи (ЦНС).
3. Інтеграційні центри - у мозоку і спинному мозку знаходяться центри, які
обробляють інформацію від аферентних нейронів та визначають рівень
активності м'яза.
4. Еферентні нейрони - ці нейрони передають сигнали з ЦНС до м'язів, щоб
викликати відповідну м'язову реакцію.
5. Ефектори - м'язи, які скорочуються або розслаблюються під впливом сигналів
від еферентних нейронів, що регулюють розтягування.

Гамма-петля - це система нейронів, яка контролює активність інтрафузорних м'язових

волокон внутрішнього сухожилля (м'язових спінні корпускул). Інтрафузорні м'язові
волокна відповідають за рецепторну функцію в рефлексі розтягування. Гамма-петля
дозволяє регулювати чутливість цих рецепторів, щоб підтримувати нормальну роботу
рефлексу розтягування навіть під час активності м'язів.

У гамма-петлі існують два типи нейронів:

1. Гамма-моторні нейрони - ці нейрони відправляють сигнали до інтрафузорних

м'язових волокон, щоб змінювати їх довжину і чутливість.
2. Альфа-моторні нейрони - це ті нейрони, які відповідають за стандартну
активність звичайних м'язів.

Завдяки гамма-петлі можливо регулювати і підтримувати чутливість рецепторів

розтягування, що є важливим для точного контролю над м'язами та координації рухів.
Рефлекси розтягування (рефлекси розтяжки) грають важливу роль у регуляції тонусу
м'язів і довжини м'язів у тілі. Їх поділяють на два основних типи: тонічні рефлекси і
фазні рефлекси.

1. Тонічні рефлекси:
 Тонічні рефлекси відповідають за підтримку стабільного тонусу (напруги)
у м'язах під час статичного зусилля та підтримки позиції тіла.
 Основним механізмом дії тонічних рефлексів є рецептори розтягнення,
які знаходяться в м'язах і сухожилиях (голкові корпускули і шпинкові
корпускули).
 Коли м'яз розтягується, ці рецептори відправляють сигнали до спинного
мозку, де відбувається обробка інформації.
  Потім спинний мозок відправляє імпульси назад до м'язів, щоб
активувати їхні моторні нейрони і зберегти тонус і напругу у м'язах.
2. Фазні рефлекси:
 Фазні рефлекси регулюють довжину м'язів під час руху і дозволяють
м'язам адаптуватися до змін довжини під час цього руху.
 Під час руху м'язи розтягуються і скорочуються, і ці зміни довжини
реєструються рецепторами розтягнення в м'язах.
 Сигнали від цих рецепторів подаються до спинного мозку, де
відбувається обробка інформації і видається команда м'язам на зміну
їхньої довжини, яка відповідає вимогам руху.

Ці рефлекси мають важливе значення для забезпечення координації рухів і підтримки

стабільності позиції тіла в просторі. Вони допомагають уникнути надмірного
розтягнення м'язів, що може призвести до травм, і дозволяють м'язам працювати
ефективно та узгоджено.
№4
№5
Провідникова функція спинного мозку здійснюється білою речовиною, яка складається із нервових
волокон. При цьому виділяють ряд провідних шляхів, тобто груп нервових волокон, які
характеризуються спільною будовою і функціями. Розрізняють асоцативня, комісуральні і проекційні
волокна. Асоціативні волокна чи пучки здійснюють односторонні зв’язки між окремими частинами
спинного мозку. Комісуральні з’єднують протилежні ділянки спинного мозку. Проекційні пов’язують
спинний мозок із вищими відділами ЦНС. Серед них виділяють висхідін та низхідні шляхи.

Провідникова функція спинного мозку грає ключову роль у регуляції рухових функцій
людини. Спинний мозок є частиною центральної нервової системи і відповідає за
передачу інформації між мозком і різними частинами тіла. Основна функція спинного
мозку - це обробка сенсорної інформації та видача команд для виконання рухів.
Давайте розглянемо деякі ключові аспекти провідникової функції спинного мозку:

1. Передача сигналів: Спинний мозок функціонує як "мост" між мозком і різними

частинами тіла. Сенсорна інформація з рецепторів (таких як терморецептори,
болючі рецептори і рецептори дотику) подається до спинного мозку через
нервові шляхи.
2. Обробка інформації: У спинному мозку інформація обробляється, і відбувається
прийняття рішень про реакцію на подразники. Наприклад, коли ви
доторкуєтеся до гарячого предмета, спинний мозок швидко передає сигнал до
м'язів руки, щоб ви відійшли від нього без чекання, поки інформація досягає
мозку для свідомого відчуття болю.
3. Контроль рухів: Спинний мозок відповідає за контроль рухових функцій.
Нейрони спинного мозку активуються для забезпечення зв'язку між м'язами і
мозком, дозволяючи виконувати різні рухи, від простих рефлексів (наприклад,
коліночний рефлекс) до складних координаційних рухів.
4. Рефлекси: Спинний мозок відповідає за безумовні рефлекси, які відбуваються
автоматично без участі мозку. Це може бути швидка реакція на небезпечний
подразник, наприклад, відведення руки від гарячого предмета.
5. Регуляція тонусу м'язів: Спинний мозок також контролює тонус м'язів, що
допомагає підтримувати стійкість і підтримувати правильну позицію тіла.

Загалом, провідникова функція спинного мозку є надзвичайно важливою для

нормальної функції нашого організму і рухової активності. Від інтеграції сенсорної
інформації до координації рухів і захисту від небезпеки, спинний мозок виконує
безліч функцій, що роблять можливим наше повсякденне фізичне функціонування.
№6
Довгастий мозок (медула облонкова) і міст (пон) є двома нижніми відділами
головного мозку і грають важливу роль у регуляції різних фізіологічних функцій,
включаючи м'язовий тонус, рухи і функції вегетативних систем. Давайте розглянемо їх
будову і функції більш детально:

Довгастий мозок (медула облонкова):

1. Будова: Медула облонкова розташована внизу головного мозку і переходить в

спинний мозок. Вона має форму конусоподібного виростка і містить численні
нейрони та ядра.
2. Функції:
 Регуляція дихання: Медула облонкова контролює ритм і глибину
дихання, реагуючи на рівень вуглекислого газу та кисню в крові.
 Регуляція серцево-судинної системи: Вона відповідає за контроль над
серцевим ритмом та артеріальним тиском.
 Контроль над ковзаннями і ковзаннями голови: Ця частина мозку
допомагає зберігати рівновагу та контролювати позицію голови.
 Ковзання крові: Медула регулює кровотік, зокрема, забезпечує кров
постачанням до різних частин тіла.

Міст (пон):

1. Будова: Міст розташований над медулою облонковою і має більш складену

структуру. Він включає численні ядра та ядра кори.
2. Функції:
 Регуляція м'язового тонусу: Міст містить ядра, які контролюють
м'язовий тонус і рефлекси, зокрема, м'язовий тонус скелетних м'язів.
 Регулювання рухів: Важливі шляхи, що контролюють рухову активність,
проходять через міст. Він впливає на координацію та контроль рухів.
 Функції вегетативних систем: Міст відповідає за регуляцію численних
вегетативних функцій, таких як травлення, сечовиділення і контроль тіла
над температурою.

Обидва ці відділи головного мозку є критичними для збереження життя і

функціонування організму. Вони взаємодіють з іншими частинами центральної
нервової системи, щоб забезпечити адаптацію організму до змін у зовнішньому
середовищі та забезпечити оптимальну фізіологічну активність.
У довгастому мозку (medulla oblongata, bulbus) містяться центри, які забезпечують регуляцію серцевої
діяльності, кровообіг та дихання. Зруйнування довгастого мозку призводить до зупинки дихання і
смерті. Ось чому цю частину мозку іноді ще називають "вузол життя". Довгастий мозок регулює також
обмін речовин, виділення травних соків, акти ковтання, ссання. За участю довгастого мозку
відбуваються захисні реакції чхання, кашлю, сльозовиділення тощо, а також рефлекси, які, зокрема,
необхідні і для підтримання певної пози. Довгастий мозок проводить імпульси між спинним та
розташованими вище відділами головного мозку.

Функціями довгастого мозку є: провідникова, рефлекторна.

Провідникова функція довгастого мозку полягає в тому, що через спинний мозок проходять усі
висхідні та низхідні шляхи. Крім того, довгастий мозок формує присінково-спинномозковий та
сітчасто-спинномозковий шляхи, а оливарні ядра проводять збудження до мозочка. У довгастому
мозкові розташовані перемикальні ядра шляхів Голля і Бурдаха. Тут також закінчуються
кірковоцибулинні шляхи, а кірково-спинномозковий шлях у межах довгастого мозку робить
перехрестя.

Рефлекторна функція довгастого мозку пов'язана з ядрами VІІІ–ХІІ пар черепних нервів. Через
довгастий мозок реалізуються три групи рефлексів. Першу групу становлять ланцюгові рефлекси, які
забезпечують пережовування та ковтання їжі, ссання; другу – захисні рефлекси травної та дихальної
систем, мигальний захисний рефлекс тощо; третю – рефлекси, які забезпечують підтримання пози в
спокої та під час руху. Остання група рефлексів відбувається за участю VІІІ пари черепних нервів та
структур заднього мозку.

Функції середнього мозку

Це найбільш ростральний відділ стовбура головного мозку, що має найменші розміри. Він відіграє
важливу роль у контролі рухів очей і координації зорових і слухових рефлексів. Включає ядра ІІІ і IV
пар ЧН. Другими структурами є червоні ядра і чорна субстанція.

Водопровідна субстанція має вплив на свідомість і сприйняття болю. У СГМ розміщуються ядра всіх
ЧН, за винятком зорового нерва (ІІ пара), волокна якого йдуть до таламусу і нюхового (І пара),
волокна якого закінчуються у нюховій цибулині.
№7
Довгастий мозок є однією з ключових частин мозку і відповідає за багато важливих
функцій, включаючи контроль над автономною нервовою системою, диханням,
ковзанням та рядом інших процесів. Довгастий мозок також відіграє важливу роль у
виклику бульбарних рефлексів.

Бульбарні рефлекси - це автоматичні реакції, які виникають у відповідь на подразники

в ділянці довгастого мозку, яка відповідає за функції, пов'язані з життєво важливими
функціями, такими як дихання, ковзання та ковзання, і живлення.

Деякі приклади бульбарних рефлексів включають:

1. Глотковий рефлекс: Цей рефлекс виникає під час ковзання їжі або рідини і
включає згортання, щоб перемістити їжу або рідину з ротової порожнини в
шлунок. Це допомагає запобігти подаванню їжі або рідини в дихальні шляхи.
2. Кашельний рефлекс: Кашельний рефлекс спричиняє викидання шкідливих чи
подразнюючих речовин з дихальних шляхів, захищаючи легені та дихальні
шляхи від потенційно небезпечних речовин.
3. Нюхальний рефлекс: Цей рефлекс спричиняє нюхальну реакцію на запахи,
яка може включати відчуття запаху та виникає в реакції на подразники.
4. Відкидання від зубів: Якщо речовина або їжа подразнює деякі ділянки
ротової порожнини, може спровокувати цей рефлекс, який допомагає
відкидати подразнюючу речовину.

Бульбарні рефлекси важливі для забезпечення безпеки і нормальної функції життєво

важливих систем організму. Вони демонструють важливу роль довгастого мозку у
підтримці функцій організму і в реагуванні на зовнішні подразники.

Рефлекси довгастого мозку, також відомі як бульбарні рефлекси, і спінальні рефлекси

- це два різних типи рефлексів, які виникають в організмі людини. Ось деякі основні
відмінності між ними:

1. Розташування центрів управління:

 Бульбарні рефлекси контролюються довгастим мозком (мозоковий
стовп) - це частина мозку, яка знаходиться під мозковою корою і над
спинним мозком.
 Спінальні рефлекси контролюються спинним мозком, який
розташований у спинному каналі позвонкового стовпа.
2. Зони стимуляції:
 Бульбарні рефлекси зазвичай викликаються подразненням рецепторів в
органах голови, шиї та обличчя, таких як слуховий, зоровий або
нирковий рефлекси.
  Спінальні рефлекси, навпаки, активуються подразненням рецепторів,
розташованих в м'язах і сухожилищах у різних частинах тіла.
3. Функції:
 Бульбарні рефлекси часто пов'язані зі змінами обличчя та функціями, які
важливі для життя, такими як ковзання зі сліз, ковзання серця і дихання.
 Спінальні рефлекси відповідають за рухову активність м'язів і
підтримують статичну і динамічну стабільність тіла.
4. Провідні шляхи:
 Бульбарні рефлекси передаються через черепно-мозкові нерви і
включаються в довгастому мозку.
 Спінальні рефлекси передаються через спинний мозок і включають
нервові шляхи, що проходять в спинному каналі.
5. Захистні функції:
 Бульбарні рефлекси, такі як кашель або ковзання зі сліз, можуть служити
захистною функцією, захищаючи організм від небезпеки.
 Спінальні рефлекси допомагають в орієнтації тіла в просторі і
забезпечують координацію рухів.

Загалом, бульбарні і спінальні рефлекси виконують різні функції і контролюються

різними частинами нервової системи. Ці рефлекси допомагають організму
адаптуватися до змін в навколишньому середовищі та виконувати різноманітні
функції для забезпечення виживання та нормального функціонування.
№8
Тонічні лабіринтові рефлекси та роль вестибулярного апарату (рецепторів sacculus і
utriculus) в регуляції тонусу і пози організму дуже важливі для збереження
стабільності та координації рухів людини. Давайте розглянемо ці поняття більш
детально:

1. Вестибулярний апарат: Вестибулярний апарат розташований в середньому

вусній кігті лабіринту внутрішнього вуха. Він включає два важливих рецептори:
sacculus і utriculus. Вони реагують на зміни положення та рух голови в просторі.
2. Тонічні лабіринтові рефлекси: Тонічні лабіринтові рефлекси є невідомими
багатьом, але вони грають ключову роль в регуляції тонусу і пози тіла. Основні
з них включають:
a. Тонічний рефлекс схилення голови (тонічний ністагм): Цей рефлекс
відповідає за підтримку стабільності погляду під час нахилу голови. Якщо
голова нахиляється вперед, то ністагм, спрямований вниз, допомагає
утримувати погляд на предмет.
b. Тонічний рефлекс статичної стабілізації: Цей рефлекс допомагає
підтримувати стабільну позицію тіла при нерухомості. Рецептори sacculus і
utriculus реагують на гравітаційну силу і допомагають підтримувати голову та
тіло в вертикальному положенні.
c. Тонічний рефлекс динамічної стабілізації: Цей рефлекс відповідає за
підтримку стабільності під час руху. Він дозволяє коригувати позицію тіла під
час ходьби, бігу або інших рухів.

Рецептори sacculus і utriculus мають чутливі клітини, які відправляють інформацію про
зміни головного положення та руху до мозку через вестибулярний нерв. Ця
інформація обробляється вестибулярним ядром і, відповідно, регулює тонус м'язів та
позицію тіла, щоб забезпечити стабільність та координацію рухів.

Отже, вестибулярний апарат, зокрема рецептори sacculus і utriculus, грає критичну

роль у регулюванні тонусу м'язів і позиції тіла, що є важливим для підтримки
стабільності та координації рухів людини в просторі.
Тонічні шийні рефлекси - це група рефлексів, що виникають при рухах голови та шиї і
впливають на положення і стан м'язів і суглобів шиї і голови. Ці рефлекси грають
важливу роль у підтримці стабільності та координації голови та зорового контакту в
різних позиціях тіла. Найважливіші тонічні шийні рефлекси включають:

1. Тонічний симетричний сейсмоциліндричний рефлекс (Тонічний рефлекс

Тонус-тонус): Цей рефлекс виникає при повороті голови в бік і включає
декілька м'язів шиї, які забезпечують підтримку голови в певному положенні.
При повороті голови, наприклад, вліво, м'язи справа стискаються, а м'язи зліва
розслабляються, щоб допомогти підтримувати голову в новому положенні.
2. Тонічний асиметричний сейсмоциліндричний рефлекс (Тонічний рефлекс
Тонус-компенсація): Цей рефлекс виникає при нерівномірних рухах голови і
допомагає зберігати стабільність голови при цьому. Наприклад, коли ви
нахиляєте голову вперед, одні м'язи шиї активуються, а інші розслаблюються,
щоб утримувати голову в вертикальному положенні.
3. Тонічний рефлекс протиправо-повороту і право-протиправо (Тонічний
рефлекс кривошиїйний): Ці рефлекси допомагають підтримувати голову в
горизонтальному положенні під час обертання голови вправо або вліво.

Ці тонічні шийні рефлекси діють автоматично і допомагають організму забезпечити

стабільність і позицію голови та шиї в просторі. Вони важливі для підтримки зорового
контакту, балансу та координації рухів. У разі порушень цих рефлексів може
виникнути дизорієнтація, незручності при рухах голови або погіршення зорового
сприймання.

Вестибулярні (лабіринтні) рефлекси– це тонічні рефлекси , які розпочинаються від

вестибулярних отолітових рецепторів , що розташовані у пристінку (маточка,
мішечок)

Мішечок- отолітовий орган вестибулярного апарату. Вестибулярні рецептори

розміщені у ділянці розширення перетинчастого лабіринта. Реагують на зміни
положення голови в горизонтальних напрямках.

Маточка – розташована там же, реагує на зміщення голови у вертикальних

напрямках.

Подразнення, які йдуть від цих рецепторів , замикаються на рівні продовгуватого

мозку (латеральне вестибулярне ядро)

Шийні та вестибулярні рефлекси спостерігаються у бульварних тварин.

Вони можуть діяти як підсилюючи один одного , так і протидіючи один з одним, проте
у норм. Фізіологічних умовах вони забезпечують рівновагу при зміні положення
голови у просторі, чи зміні пози голови відносно тулуба.
№9
Середній мозок (мезенцефалон) є однією з трьох основних частин головного мозку і
відіграє важливу роль у функціонуванні нервової системи. Ось деталі щодо його
будови і функцій:

Будова середнього мозку:

Середній мозок розташований між нижньою частиною мозкового стовбура і

верхньою частиною діенцефалону (міжмозкового відростка). Він складається з двох
основних структур:

1. Тектум (верхня частина середнього мозку): Тектум включає в себе декілька

ядер і формує задню частину середнього мозку. Однією з його ключових
функцій є обробка аудіо- та візуальної інформації. Конкретні структури, такі як
колікулі (невеликі горбики) і інші ядра, грають роль у сприйнятті та реагуванні
на зовнішні подразники.
2. Тегментум (нижня частина середнього мозку): Тегментум включає різні ядра
та структури, такі як червоне ядро, чорне ядро, та інші. В цій частині
мезенцефалону знаходяться важливі нейронні шляхи, які беруть участь у
координації рухів та регулюванні м'язової активності.

Функції середнього мозку:

1. Провідникова функція: Середній мозок виконує функцію провідника для

інформації, яка переміщується від нижньої частини мозкового стовбура до
вищих рівнів мозку і навпаки. Він грає ключову роль у передачі сигналів між
різними частинами центральної нервової системи.
2. Рефлекторна функція: Деякі рефлекторні дії, такі як зорові та слухові
рефлекси, мають свій вихідний шлях через середній мозок. Наприклад, коли ви
моргаєте у відповідь на яскравий світло або шум, це реакція, яка координується
в середньому мозку.
3. Регулювання м'язової активності: Тегментум середнього мозку має важливі
нейронні шляхи, які відповідають за координацію та регулювання м'язової
активності. Це може включати в себе рухи, пов'язані з утримуванням рівноваги
та орієнтацією в просторі.

Середній мозок важливий для інтеграції і обробки інформації з різних чуттєвих систем
і виконання координованих дій у відповідь на зовнішні подразники. Він є ключовим
вузлом у роботі центральної нервової системи і грає важливу роль у забезпеченні
нашої спроможності сприймати і відповідати на навколишній світ.
№10

Рефлекси грають важливу роль у регуляції рівноваги та координації рухів у нашому

організмі. Серед рефлексів, які відповідають за регуляцію рівноваги та позиції тіла,
виокремлюють статичні і статокінетичні рефлекси, а також рефлекси випрямлення
(лабіринтні і шийні).

а) Статичні рефлекси: Ці рефлекси реагують на зміни в положенні тіла без руху.

Найбільш відомий приклад - рефлекс розтягнутого сухожилля (тендоновий рефлекс).
Цей рефлекс спричиняє стягнення м'язів після швидкого розтягнення їхніх сухожиль.
Наприклад, коли коліно ударяється об щось тверде, м'язи стегна негайно
скорочуються, щоб захистити суглоб від можливого пошкодження.
б) Статокінетичні рефлекси: Ці рефлекси відповідають за регуляцію рівноваги під час
руху або зміни положення тіла. Один з прикладів - рефлекс підтримки, коли ми
намагаємося зберегти рівновагу під час ходьби або стояння. Цей рефлекс включає у
себе координацію м'язів і нейронні сигнали для підтримки стабільності.

в) Рефлекси випрямлення: Ці рефлекси допомагають коригувати позицію тіла під час

різних рухів. Два основні типи рефлексів випрямлення - лабіринтні і шийні:

 Лабіринтні рефлекси: Ці рефлекси виникають завдяки роботі внутрішнього

вуха, зокрема півколових каналів, про які було сказано в попередній відповіді.
Вони допомагають у виявленні рухів голови і підтримці рівноваги під час
поворотів і нахилів.
 Шийні рефлекси: Ці рефлекси активуються при зміні положення голови і шиї.
Найвідоміший приклад - асиметричний рефлекс Тонуса. Цей рефлекс
відповідає за збереження позиції голови і шиї у відповідь на зовнішні зміни.

Ці рефлекси допомагають у підтримці рівноваги та координації під час різних рухів і

змін положення тіла, і вони є важливою частиною нашої нейромоторної системи.

Повороти голови і роль рецепторів півколових каналів у збереженні рівноваги

пов'язані зі здатністю нашого організму виявляти і реагувати на зміни в положенні
голови та рухах. Півколові канали є частиною внутрішнього вуха і грають важливу
роль у цьому процесі.

Рецептори півколових каналів (або полукруглых каналів) розташовані в середньому

вусі. Кожен півколовий канал складається з трьох напівколінних трубок, орієнтованих
у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Внутрішня поверхня цих трубок вкрита
волосками чутливими до руху рідини, яка наповнює канали.

Рецептори півколових каналів сприймають зміни в рухах голови та тіла. Коли голова
обертається або змінює положення, рідина внутрішнього вуха також починає
рухатися відповідно до законів фізики. Цей рух рідини змінює положення волосків на
поверхні рецепторів півколових каналів.

Коли волоски рецепторів згинаються внаслідок руху рідини, це стимулює нейрони, які
з'єднані з цими рецепторами. Ці нейрони передають інформацію до мозку про зміни
в положенні голови та рухах. Мозок аналізує цю інформацію і використовує її для
збереження рівноваги і контролю над позицією тіла.

Ця система рецепторів і нейронів дозволяє нам відчувати, коли ми рухаємося,

обертаємося, нахиляємося чи змінюємо положення голови. Вона грає важливу роль у
тому, щоб ми могли підтримувати рівновагу та уникати падінь або пошкоджень.
№11
Роль середнього мозку в регуляції стереотипних мимовільних рухів.
Середній мозок (мезенцефалон) відіграє важливу роль у регуляції різних функцій, включаючи
стереотипні мимовільні рухи. Однією з основних функцій середнього мозку є участь у системах
регуляції рухів і координації.

Середній мозок містить структури, такі як базальні ядра (наприклад, ядро чорних речовин), які
виробляють і передають до інших частин мозку нейромедіатори, такі як допамін. Допамін відіграє
важливу роль у контролі і регуляції рухової активності та координації. Він впливає на роботу більш
високих рівнів мозку, таких як базальні ганглії, які відповідають за планування і виконання рухів.
Аномалії в функціонуванні цих систем можуть призвести до розвитку різних рухових порушень,
включаючи стереотипні мимовільні рухи.

Однією з відомих патологій, пов'язаних з середнім мозком і стереотипними рухами, є болісний

стан, відомий як хорея Гентингтона. Ця хвороба спричиняє неконтрольовані рухи і мимовільні
скорочення м'язів через дегенерацію нейронів у базальних ядрах і чорних речовинах середнього
мозку.

Загалом, середній мозок грає важливу роль у регуляції рухів, включаючи стереотипні мимовільні
рухи, через свою участь у формуванні і передачі сигналів, що впливають на роботу різних рухових
систем у мозку.
Орієнтовні рефлекси середнього мозку - це складні реакції організму на зовнішні
подразники, які відбуваються під впливом середнього мозку (мезенцефалон). Ці
рефлекси грають важливу роль у забезпеченні адаптації організму до змін у
зовнішньому середовищі і забезпечують його безпеку та виживання. Ось деякі
орієнтовні рефлекси середнього мозку та їх характеристика та механізми:

1. Рефлекс орієнтації (орієнтаційний рефлекс):

 Характеристика: Цей рефлекс включає в себе обертання голови і
відкриття очей після почуття або звуку, що привертає увагу.
 Механізм: Середній мозок інтегрує інформацію від різних сенсорних
систем, таких як зір, слух і рівновага, щоб орієнтувати організм у
просторі.
2. Рефлекс зорової фіксації:
 Характеристика: Цей рефлекс дозволяє очам фіксувати об'єкт або
подразник у полі зору, щоб уточнити деталі.
 Механізм: Він контролюється середнім мозком і залучає м'язи очей для
забезпечення стабільного фіксації об'єкта.
3. Рефлекс погляду:
 Характеристика: Цей рефлекс дозволяє очам пересуватися в напрямку
об'єкта, який привертає увагу.
 Механізм: Середній мозок контролює роботу м'язів очей для
виправлення положення зору на об'єкті.
4. Рефлекс мідриазу (розширення зіниць):
 Характеристика: Цей рефлекс викликає розширення зіниць при слабкому
освітленні або під впливом психологічного стресу.
 Механізм: Середній мозок контролює діяльність інтеркостальних ядер, які
впливають на зіниці.
 5. Рефлекс міозу (суження зіниць):
 Характеристика: Цей рефлекс спричиняє суження зіниць при яскравому
світлі або при фокусуванні на близькому об'єкті.
 Механізм: Середній мозок контролює м'язи зіниць, які відповідають за
суження.
6. Рефлекс оборони:
 Характеристика: Цей рефлекс викликає відступ від небезпечного
подразника, наприклад, від надмірного тепла, болю або іншої загрози.
 Механізм: Середній мозок інтегрує інформацію від багатьох сенсорних
систем, щоб активувати відповідь на небезпечний подразник.

Ці орієнтовні рефлекси середнього мозку грають важливу роль у підтримці нашої

здатності до реагування на навколишнє середовище та забезпеченні безпеки. Вони
дозволяють організму швидко реагувати на загрози і зміни у середовищі, що є
важливим для виживання.

Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук

Прикладом цих рефлексів являється рефлекс - компенсаторної установки очних
яблук. При повертанні голови вгору очні яблука опускаються донизу, і навпаки , при
опусканні голови - догори. Біологічне значення полягає у фіксації предмета у полі
зору, але нерухомого предмета!

Цей рефлекс відноситься до групи статичних.

Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук грають важливу роль у забезпеченні

стійкості зорової системи та здатності підтримувати сталу орієнтацію очей у просторі
під час руху та зміни положення тіла. Основні компоненти цих механізмів включають
вестибулярну систему та окулярну систему, які співпрацюють для забезпечення
стабільності зору.

1. Вестибулярна система: Центральним елементом вестибулярних механізмів є

вестибулярна система, яка складається з вестибулярних органів в середньому
вусі та нервових структур, що їх обробляють. Основними частинами цієї
системи є:
 Полукружні канали: Це три напівкружних канали внутрішнього вуха, які
відповідають за реєстрацію обертальних рухів голови.
 Макула: Це чутливі ділянки вестибулярного апарату, які реагують на
зміни положення голови відносно гравітації.
 Вестибулярний нерв (нерв VIII пари): Вестибулярний нерв переносить
інформацію з вестибулярних органів до мозку.
2. Окулярна система: Окулярна система включає м'язи та нервові зв'язки, що
контролюють рухи очей. Основні елементи окулярної системи:
 М'язи очей: Шість пар м'язів керують рухами очей. Ці м'язи дозволяють
очам швидко та точно реагувати на зміни положення голови та
спрямовувати погляд на об'єкти в навколишньому середовищі.
 Окулярні нерви (III, IV та VI пари): Ці нерви контролюють м'язи очей та
передають сигнали з мозку до м'язів, щоб керувати їх рухами.
Під час руху або зміни положення тіла вестибулярна система реєструє ці зміни і
передає інформацію до мозку. Мозок обробляє цю інформацію і відправляє
відповідні сигнали до м'язів очей, щоб компенсувати зміни положення голови і
підтримувати стійкість зору. Ця взаємодія між вестибулярною та окулярною
системами допомагає уникнути рухомої нестійкості та підтримує якість зору навіть під
час руху та зміни положення тіла.
№12
Задній і середній мозок грають важливу роль у забезпеченні пози та координації
рухів. Давайте розглянемо, яку роль відіграють різні структури, з якими вони
пов'язані:

1. Задній мозок (задня частина мозку):

 Вестибулярні ядра: Задній мозок отримує вестибулярну інформацію від
внутрішнього вуха та інших сенсорних органів, що відповідають за
рівновагу та просторову орієнтацію. Вестибулярні ядра в задньому мозку
допомагають у підтримці рівноваги та реакції на зміни положення тіла.
2. Середній мозок (мезенцефалон):
 Червоні ядра: Червоні ядра є частиною середнього мозку і відіграють
важливу роль у координації рухів. Вони включаються у формування
рухових планів та допомагають у підтримці м'язового тонусу.
 Ретикулярна формація (РФ): Ретикулярна формація розташована
вдовж середнього мозку, і вона відповідає за регулювання стану
свідомості, а також за фільтрацію та модуляцію сенсорної інформації. РФ
також впливає на рівень бодрості та активності.

Узагалі, задній і середній мозок є ключовими структурами, що взаємодіють з іншими

частинами мозку, такими як кора головного мозку та мозковий стовбур, для
забезпечення пози, рухів та контролю над рівновагою та станом свідомості. Вони
утворюють важливу частину нейроанатомічної мережі, що дозволяє нам взаємодіяти
з навколишнім середовищем та контролювати наші рухи та функції.
№13
Децеребраційна ригідність (іноді також називається "децеребраційний синдром") - це
нейрологічний симптом, який характеризується стійкою напругою м'язів і втратою
здатності до вільного руху в кінцівках та інших частинах тіла. Цей стан може бути
результатом ураження специфічних структур у мозковому стовбурі. Давайте
розглянемо деякі механізми виникнення децеребраційної ригідності та роль стовбура
мозку в регуляції тонусу мускулатури:

1. Механізми виникнення децеребраційної ригідності:

 Ураження структур мозкового стовбура: Децеребраційна ригідність може
бути результатом ураження специфічних ділянок мозкового стовбура,
таких як верхній і середні мозкові ковзні (тиловий і міжмозковий
ковзень). Ці ураження можуть бути спричинені травмою, інфекцією,
пухлиною або іншими патологіями.
 Розрив мозкового стовбура і кори головного мозку: У разі розриву
сполучення між мозковим стовбуром і корою головного мозку може
виникнути децеребраційна ригідність. Це може бути результатом
ураження кори головного мозку у верхній частині мозкового стовбура.
2. Роль стовбура мозку в регуляції тонусу мускулатури:
 Мозковий стовбур відіграє ключову роль у регуляції тонусу мускулатури
та контролю рухів. Він включає в себе різні структури, такі як мідний
мозок, понт і медулу облонкову. Ці структури взаємодіють з верхнім
моторним нейроном (який розташований у корі головного мозку) і
нижнім моторним нейроном (який знаходиться у спінальному мозку).
 За участю стовбура мозку відбувається регуляція тонусу м'язів. Він
контролює активність моторних нейронів у спінальному мозку, що
впливає на ступінь напруги м'язів. Ця система дозволяє підтримувати
м'язовий тонус на необхідному рівні для здійснення рухів та підтримки
постави.
 У разі ураження стовбура мозку, такого як у децеребраційній ригідності,
може втратитися нормальний контроль над тонусом м'язів, що
призводить до стійкої напруги та обмеження руху.

Децеребраційна ригідність - це серйозний стан, який часто вимагає невідкладної

медичної допомоги і лікування. Точна діагностика та лікування будуть залежати від
основної причини цього стану і вимагають спеціалізованого медичного підходу.