МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
МЕДИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра патологічної фізіології
з курсом нормальної фізіології
ТЕМА ЛЕКЦІЇ:
«Роль різних центрів
ЦНС у регуляції рухової
функції. Роль спинного
мозку та стовбуру мозку
у регуляції рухових
функцій».
Лектор: зав. кафедри, д.мед.н.,
професор Ганчева Ольга Вікторівна
Запоріжжя, 2023
 КОРА ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ
рухова асоціативна сенсорна ПЛАН ЛЕКЦІЇ
Смугасте тіло 1. Регуляція м’язового тонусу.
Організація рухів.
2. Механізми регуляції.
Блідий 3. Рівні регуляції рухової
шар функції.
4. Системи регуляції рухів.
5. Тонус скелетних м’язів.

Стовбур головного мозку 6. Поняття про

пропріорецептори
Ретикулярна Червоне Нижня
формація ядро олива 7. Класифікація рефлексів
спинного мозку
8. Рівні регуляції рухової
Спинний мозок мозочок активності
 РУХ
- це основна форма активності
тварин і людини, форма
взаємодії їх з навколишнім
середовищем.
- За словами І. М. Сеченова:
«Вся нескінченна
різноманітність зовнішніх
проявів мозкової діяльності
зводиться остаточно до
одного лише явища -
м'язового скорочення ...».
Скелетні м'язи дозволяють
нам здійснювати
найрізноманітніші рухи - від
ходи і бігу до таких
найтонших рухових актів,
як письмо, мова, міміка і
жести, за допомогою яких
ми можемо передавати
відтінки думок і емоцій.
 ВИДИ РУХОВОЇ
ФУНКЦІЇ
Існують 2 види рухових функцій:
1. Фазні рухи або власний рух, завдяки яким
відбувається переміщення тіла в просторі, і
2. Позні або тонічні функції, які сприяють
підтримці тіла в певному положені (наприклад, в
вертикальному), що забезпечується тонусом
м'язів.
М'язовий тонус - це тривале напруження м'язів,
що зберігає положення тіла в гравітаційному
полі, підтримку пози, на тлі якої здійснюються
динамічні м'язові скорочення. Він
характеризується тривалим і стійким
скороченням м'язів з незначними витратами
енергії. У природних умовах відокремити ці види
рухових функцій один від одного неможливо.
УПРАВЛІННЯ РУХАМИ

У тварин і людини здійснюється соматичною

нервовою системою.
У міру розвитку філогенезу ступінь і форма участі
різних відділів мозку в управлінні рухами змінювалася,
так само як змінювалися і форми рухової діяльності
організмів, що ведуть різний спосіб життя.
У людини рухові функції досягли найвищої складності в
зв'язку з переходом у вертикальне положення
(ускладнилися завдання підтримки пози),
спеціалізацією передніх кінцівок на вчинення трудових
та інших тонких рухів; руховий апарат у людини
використовується для спілкування (мова).
 УПРАВЛІННЯ РУХАМИ
Відповідно до сучасних уявлень,
управління рухами є складна
багаторівнева нейрональна система - від
кори великих півкуль до спинного мозку.
У розташуванні рухових центрів
простежується чітка ієрархія, що
відображає поступове вдосконалення
рухових функцій в процесі еволюції. При
цьому відбувалася не стільки перебудова
існуючих рухових центрів, скільки
надбудова нових контролюючих систем,
що відповідають за певну програму рухів.
Вищі рухові центри (базальні ядра,
мозочок, КВП) формують програму рухів.
 Управління рухів
• У вирішені поставлених завдань включаються практично всі відділи ЦНС (від кори
великих півкуль до спинного мозку), кожен рівень виконує свою конкретну задачу, і
чим вище рівень, тим складніше завдання. Залежно від виконуваних завдань
виділяють такі рівні управління рухами:
• 1 - РЕФЛЕКТОРНИЙ, забезпечує стереотипні природжені фазні і тонічні рефлекси, це
рівень спинного мозку і стовбура головного мозку.
• 2-РІВЕНЬ СИНЕРГІЙ, тобто узгоджених і скоординованих рухів, забезпечується
підкірковими (базальними) ядрами і мозочком.
• 3 - РІВЕНЬ СИНТЕТИЧНОГО СЕНСОРНОГО ПОЛЯ забезпечує пристосування рухів до
зовнішнього світу на підставі аналізу і синтезу аферентних сигналів, що надходять від
безлічі рецепторів. У цьому беруть участь вищі відділи центральної нервової
системи: асоціативні і рухові зони КВП.
• 4 - РІВЕНЬ ЦІЛЕСПРЯМОВАНИХ ДІЙ (праксису) забезпечує розробку програм і
контроль за виконанням швидких цілеспрямованих рухів.
Всі рівні взаємодіють між собою за принципом ієрархії і субординації:
вищерозміщений рівень контролює функцію нижчого, причому вищерозміщений
відділ надає гальмівний вплив на нижній.
Узгоджена діяльність рухових центрів, контролюючих тонус і фазні рухи різних груп
м'язів здійснюється на основі принципів реципрокності і домінанти, а корекція рухів
досягається принципом зворотного зв'язку.
РІВНІ РЕГУЛЯЦІЇ Все різноманіття видимих ​форм рухів тварин і людини грунтується
РУХІВ на фізичних законах переміщення тіл в інерціальному просторі. При
класифікації рухів необхідно враховувати конкретні цільові функції,
які повинна виконувати рухова система.
У самій загальній формі таких функцій чотири: 1) підтримка певної
пози; 2) орієнтація на джерело зовнішнього сигналу для його
найкращого сприйняття, підтримка рівноваги тіла; 3) переміщення
тіла в просторі; 4) маніпулювання.
Ієрархія рівнів мозкового управління рухами залежить від вимог до
структури руху та забезпечується складною функціональною
системою, ієрархічно організованою, що включає багато рівнів і
підрівнів, яка характеризується складними аферентними і
еферентними ланками. Під час рухів ЦНС вирішує наступні
завдання:
• 1 визначає мету руху;
• 2 вибирає тип руху в залежності від мети;
• 3 організовує відповідні даному типу стереотипні руху;
• 4 пристосовує рух до зовнішніх умов.
• 5 Підтримує позу і рівновагу під час руху
Якщо підкорковий рівень пов'язаний з набором вроджених або
автоматизованих програм, то корковий рівень організовує
спиномозковий моторний апарат для виконання довільних і тонких
рухів.
 ФУНКЦІЯ, ЩО ЇЇ РОЛЬ У
ЗАГАЛЬН СТРУКТУРА ВИКОНУЄТЬСЯ
ІЗОЛЬОВАНОЮ
ЗДІЙСНЕНІ
РУХУ
СТРУКТУРОЮ
ИЙ ПЛАН Підкіркові та кіркові Спонукання до дії план
ОРГАНІЗА мотиваційні зони
Асоціативні зони кори Задум дії план
ЦІЇ
РУХОВОЇ Базальні ганглії,
мозочок, таламус,
Схеми цілеспрямованих
рухів (набуті та вроджені)
Програма та її
виконання
СИСТЕМ рухова кора

И (ЗА Стовбур мозку Регуляція пози виконання

ДЖ.ДУДЕ Спиномозкові
нейрони
Моно-та полісинаптичні
рефлекси
виконання

Л): Моторні одиниці Довжина та напруга м’язів виконання

 Послідовність подій
формування рухів
1. Отримати інформацію від сенсорних
систем
2. Побудувати внутрішній образ
майбутньої діяльності
3. Створити план дій
4. Передати рухову програму виконавчим
органам

ТРИ ТИПИ РУХІВ

• рефлекторні
• ритмічні (ходьба, біг, жування)
• довільні
 ПРОЦЕС
РУХОВОЇ Центральна нервова система Периферична нервова система

ДІЯЛЬНОСТІ
Комплекс нейронів, які запускають
Корковий
верхній
мотонейрон
ЕПС

Тіло нейрона
програму цілеспрямованого поведінкового
акту, називають командними нейронами. Корковий Нижні мотонейрони із крупними тілами та великою
Верхні мотонейрони
спиномозковий кількістю хромафільної субстанції (ЕПС). Фарбування:
Реалізація ж рухової програми стовбуру мозку
(червоне ядро, шлях крезиловим фіолетовим

здійснюється виконавчими нейронами, до верхні ніжки,

вестибулярні ядра,
Шляхи верхніх
мотонейронів
яких відносяться нейрони рухових ядер ретикулярні ядра) стовбуру мозку
черепно-мозкових нервів і мотонейрони Апікальний

спинного мозку.
дендрит

Пірамідний нейрон

Аксони мотонейронів утворюють рухові інтернейрони Базолатеральні

дендрити
нервові волокна, по яких сигнал про
скорочення передається на виконавчу Нижні
ланку м'язового волокна. мотонейрони
(спинний
мозок та
Сукупність структур, що включають стовбур) Крупний пірамідний нейрон з типовим розгалуженням
апікальних дендритів та безліччю базолатеральних
мотонейрон, рухове волокно і всі м'язові дендритів із гілками

волокна, що іннервуються данним

мотонейроном, утворюють рухові або Скелетний
м’яз
нейро-моторні одиниці, що є
функціональною одиницею м'язового
скорочення.
ПРОЦЕС СКОРОЧЕННЯ
М’ЯЗУ
Скороченню м’язу передує його збудження.
Передача сигналу про скорочення від збудженої
мембрани м'язового волокна вглиб волокна по
міофибрилах – це електромеханічне спряження -
складається з декількох послідовних процесів,
ключову роль в яких відіграють іони кальцію.
У м'язі кальцій знаходиться в -саркоплазматичному
ретикулумі (аналог ендоплазматичної мережі);
• для початку скорочення необхідно вивести
кальцій з ретикулума в саркоплазму, що
забезпечується збудженням мембрани
саркоплазматичної мережі і відкриттям в ній
кальцієвих каналів.
• Збудження мембрани ретикулума досягається
завдяки поширенню ПД по Т-системах (вп’ячування
мембрани м'язового волокна, по обидва боки від
якої знаходяться мембрани ретикулуму).
• Вихід кальцію припиняється після закінчення піку
потенціалу дії. Кальцій взаємодіє з тропоніном,
оголюючи тим самим ділянки актину для
прикріплення містків міозину і запускаючи процес
скорочення.
 ПРОЦЕС
СКОРОЧЕННЯ
можна представити як ряд послідовних
етапів:
Структура нейро-м’язового з’єднання 1. подразнення - виникнення ПД - поширення
ПД вздовж клітинної мембрани і вглиб по Т-
системам
Синаптична щілина Синаптичні везикули, 2. Звільнення кальцію з ретикулума
що містять ацетилхолін зв’язування його з тропоніном – відкриття
актину.
3. Взаємодія актину і міозину.
4. Вкорочення м’яза.
5. Активація кальцієвого насоса
6. Зниження концентрації кальцію в
саркоплазмі.
7. Розслаблення міофібрили.
Все це триває близько 0,1 сек. (В литковому
м’язі жаби) і включає три механічні фази
(періоди): 1 латентний (від початку дії
подразника до початку скорочення), триває
0,01 сек .; 2 вкорочення (0,04 сек.); 3 -
розслаблення (0,05сек.).
ВІДПОВІДНІСТЬ МЕХАНІЧНИХ ФАЗ
ЕЛЕКТРИЧНИМ ЯВИЩАМ НА
МЕМБРАНІ М’ЯЗОВОГО ВОЛОКНА

ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД збігається зі збудженням мембрани

(деполяризація і пік потенціалу дії); - м’яз повністю
рефрактерний
В ПЕРІОД ВКОРОЧЕННЯ М’ЯЗУ мембрана реполяризуєтся, під
час максимального вкорочення реєструється слідовий
негативний потенціал (слідова деполяризація), - відносна
рефрактерність
В ПЕРІОД РОЗСЛАБЛЕННЯ на мембрані відновлюється
вихідний (мембранний) потенціал.
Всі фази м'язового скорочення потребують енергії АТФ. Тому в
процесі діяльності м’язів відбувається ресинтез АТФ за
рахунок креатинфосфату, гліколізу і окислювальних процесів.
При нестачі АТФ (дія отрут, стомлення та ін.) можливий
розвиток контрактури м'язів - стан тривалого скорочення без
розслаблення (наприклад, «трупне задубіння» після смерті).
МЕДІАТОРОМ М'ЯЗОВОГО
СКОРОЧЕННЯ Є АЦЕТІХОЛІН
Локалізується в синаптичних бульбашках пресинапса. Для його вивільнення
необхідна присутність іонів кальцію, який надходить в пресинапси в процесі
збудження пресинаптичної мембрани.
Ацетилхолін взаємодіє з Нм-холінорецепторами постсинаптичної мембрани
м'язового волокна, приводячи до відкриття в ній натрієвих каналів і до
деполяризації мембрани.
Постсинаптичний потенціал нервово-м'язового синапсу носить назву
потенціалу кінцевої пластинки (ПКП), що має властивості місцевого
збудження і залежить від кількості викинутого медіатора. При досягненні
критичного рівня деполяризації ВКП переходить в потенціал дії (ПД),
поширюється по мембрані м'язового волокна і вглиб його (по Т-системам),
ініціюючи електромеханічне спряження і м'язове скорочення,.
Ацетилхолін, що залишився в щілини руйнується холінестеразою, звільняючи
місце для нової порції медіатора. При зниженні активності холінестерази
ацетилхолін накопичується в синаптичній щілині, викликаючи явище стійкої
деполяризації постсинаптичної мембрани і перешкоджаючи викиду нової
порції медіатора, що призводить до ЗНИЖЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ.
Подібне спостерігається при збільшені імпульсації, коли медіатор не встигає
руйнуватися, що викликає пессимальне гальмування. Особливості передачі
збудження в нервово-м'язовому синапсі обумовлені властивостями хімічних
синапсів: одностороння передача збудження, синаптична затримка
збудження, залежність величини постсинаптичного потенціала від кількості
медіатора (не підпорядкування закону «все або нічого»), низька лабільність,
швидка стомлюваність.
ПРИЧИНИ ВТОМЛЕННЯ М’ЯЗІВ
МІСЦЕВІ причини, пов'язані з:
• а) накопиченням продуктів обміну і іонів калію в
міжклітинній речовині, що пригнічує здатність мембрани
генерувати потенціал дії;
• б) виснаженням енергетичних запасів, пов'язаних зі
зниженням ресинтезу АТФ в результаті зменшення запасів
глікогену, креатинфосфату, нестачі кисню і ін.
• в) ) руйнуванням ферменту холінестерази (міастенія)
ЦЕНТРАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ, пов'язані з:
а) втомою нервових центрів, що регулюють скорочення
тих чи інших м'язів. Втома нервових центрів настає в
результаті стомлення синапсів.
У цілісному організмі швидше настає стомлення нервових
центрів, ніж самого м’язу. Втому центрального походження
легше зняти, ніж стомлення, пов'язане з місцевими
факторами. Для цього досить перемкнути діяльність на іншу
групу м'язів (або на інший вид роботи), а отже, на інші
нервові центри. Треба створити новий домінантний
осередок збудження, який загальмує раніше
працюючі центри та створить умови для більш швидкого їх
відновлення –
І.П. Сеченов ідея активного відпочинку.
НЕРВОВО-М’ЯЗОВИЙ СИНАПС -
ТИПОВИЙ ХІМІЧНИЙ СИНАПС

• Холінергічний, тому що медіатором є

ацетилхолін.

• Н-холінергічний, тому що агоністом

ацетилхоліну в цьому синапсі є нікотин.
Часто такі синапси називають нікотиновими.

• Н-холінергічний, м'язового типу, тому що

антагоністами ацетилхоліну в цьому синапсі
є кураре і курареподібні речовини.
ТИПИ ХОЛІНОРЕЦЕПТОРІВ

М-холінорецептори (ЦНС, залози):

• - М1-холінорецептори ЦНС, залоз і вегетативних
гангліїв;
• - М2-холінорецептори міокарда;
• - М3-холінорецептори гладких м'язів, залоз і
ендотелію судин;
• - М4- і М5-холінорецептори.
Н-холінорецептори:
• - Нейрональні Нн-холінорецептори вегетативних
гангліїв і мозкової речовини надниркових залоз;
• - М'язові Нм-холінорецептори скелетних м'язів.
Міастенія – Це швидко прогресуюча, М’язова клітина
аутоімунна хронічна патологія аутоімунного
хвороба, що характеру, що розвивається
внаслідок ураження рецепторів,
пов’язана із які відповідають за передачу Нервово-м’язове з’єднання
прогресуючою нервових імпульсів антитілами. В
втомою м’язів результаті нервово-м'язова Здоровий організм МІАСТЕНІЯ
передача порушується і
відбувається реактивна
Нервове
стомлюваність кістякових м'язів. Ацетилхолін закінчення

Антитіла

Холінергічні
рецептори

М’язова клітина
 ІНГІБІТОРИ ХОЛІНЕСТЕРАЗИ
Використовуються при захворювані периферичної нервової системи.
Аксонопатії зазвичай виникають при токсичних та дисметаболічних
процесах (цукровий діабет, алкоголізм, захворювання печінки та
нирок, дефіцит вітамінів групи В, інтоксикації миш'яком, метиловим
спиртом, фосфорорганічними сполуками, чадним газом тощо), а
також за наявності спадкового дефекту Шарко-Марі типу 2).
Механізм дії антихоліностеразних препаратів пов'язаний з блокадою
ферментів, що руйнують ацетилхолін усередині синаптичної щілини і
таким чином ПІДВИЩУЮТЬ робочу концентрацію медіатора поблизу
постсинаптичної мембрани. Надлишок ацетилхоліну в організмі
призводить до НАДМІРНОЇ стимуляції нервової системи та
порушення її роботи. Це викликає СПАЗМ усіх м'язів, судоми,
посилення слиновиділення та проблеми з диханням, оскільки пацієнт
більше не може самостійно контролювати роботу дихальних м'язів.
Антихолінестеразні засоби:
• Препарати оборотної дії ( фізостигміну саліцилат, прозерін,
галантаміну гідробромід та ін.)
• Препарати незворотної дії (фосфакол, армін, інсектициди,
фунгіциди, БОВ (хлорофос, карбофос, дихлофос, зарин, заман),
отрута змій
До інгібіторів холінестерази, їхнього сімейства, належить і отрута
"Новичок".
РУХОВА СЕНСОРНА Вищий сегмент

СИСТЕМА
• складається з наступних 3-х відділів Спинний мозок
Руховий нерв, що
• Периферичний відділ - пропріорецептори стимулює м’яз

м'язів, сухожиль і суглобових сумок

• Провідниковий відділ починається
псевдоуніполярними клітинами (першими Скорочення
Рухове
нейронами), тіла яких розташовані поза ЦНС м’язу розгиначу
волокно

- в спинномозкових вузлах. З ними пов'язані

другі нейрони - довгастого мозку (частина Сенсорне
волокно
шляхів від пропріорецепторів направляється Розслаблення м’язу
в кору мозочка), треті нейрони - релейні ядра антагоністу

таламуса
• Корковий відділ знаходиться в передній
центральній звивині кори великих півкуль Больовий стимул
Аферентна ланка рухових
систем
Включає різні види чутливості (рухова реакція у відповідь виникає при
подразненні самих різних рецепторів), причому кожен рівень
управління рухами характеризується своєю провідною аферентацією.
Однак основною (базальною) аферентацією є пропріоцептивна (або
кінестетична) чутливість. Для правильного здійснення рухів
необхідно, щоб всі відповідальні за це надходження центри в кожен
момент часу отримували інформацію про положення тіла в просторі і
про те, як виробляються рухи, тобто потрібен зворотний зв'язок від
рухового апарату. Цей зв'язок і здійснює пропріоцептивна
аферентація.
• Пропріорецептори: 1) м'язові веретена, 2) сухожильні органи (або
органи Гольджі) 3) суглобові рецептори (рецептори суглобової
капсули і суглобових зв'язок).
• Всі ці рецептори є механорецептори, специфічним подразником
яких є їх розтягнення.
 Аферентні
Екстрафузальні волокна
волокна

Рецептори
рухових систем
Інтрафузальне Волокна із Волокна із Капсула нервово-
м’язове ядерним ядерною м’язового
волокно ланцюгом сумкою веретена
• Кожний м'яз містить волокна, що забезпечують його скорочення, це робочі або ЕКСТРАФУЗАЛЬНІ ВОЛОКНА.
• Але поряд з ними є волокна, коротші і тонші інших, це м'язові веретена АБО ІНТРАФУЗАЛЬНІ ВОЛОКНА, вони розташовуються у вигляді
невеликих скупчень, оточених сполучнотканинною капсулою. Залежно від розташування в них ядер розрізняють: а) волокна з ядерним
ланцюжком і б) волокна з ядерною сумкою.
• Ці волокна є М'ЯЗОВИМИ РЕЦЕПТОРАМИ. Кінці цих волокон прикріплюються до перимизія екстрафузальних волокон і реагують на
зміну їх довжини, а саме на розтягнення (подовження) цих волокон, тому інтрафузальні волокна ще називають рецепторами
розтягування. Збудження цих рецепторів відбувається при розслабленні м'язового волокна (за рахунок розтягування ядерної сумки), а
також при зовнішньому механічному навантажені на м'яз, що приводить до подовження м'яза, розтягування ядерної сумки і
подразнення рецепторів. Інтрафузальні волокна мають як аферентну, так і еферентну інервацію.
• Аферентні волокна утворюють шлях пропріоцептивної чутливості, а еферентні сигнали надходять від гамма - мотонейронів спинного
мозку і підвищують чутливість веретен до розтягування. Екстрафузальні волокна отримують інервацію від альфа - мотонейронів
спинного мозку. Сухожильні рецептори Гольджі розташовані в ділянках сухожиль, що примикають до м'язів, ці рецептори реагують на
зміну напруги м'язу і збуджуються в момент його скорочення.
 в регуляції діяльності кожного м'яза беруть участь 2 регуляторні системи
Регуляція зворотного зв'язку:
• система регуляції довжини, роль датчика в якій грають м'язові веретена; і
діяльності • система регуляції напруги, датчиком якої служать сухожильні органи.
м’язу За принципом зворотного зв'язку порушення м'язових веретен призводить до
скорочення м'язу, а збудження сухожильних рецепторів - до його розслаблення.

М’яз
Кістка

Окістя

Сухожилля

Інтрафузальні
м’язові
волокна
Сухожильний орган Гольджи М’язове веретено
 Три типи механорецепторів суглобів
Механорецептори
суглобів Перший тип –
тільця Руфіні –
інкапсульовані
чутливі нервові
закінчення
витягнутої форми

• Відомо, що суглобові рецептори

реагують на положення суглоба і на Другий тип –
зміни суглобового кута, беручи тільця Пачині –
інкапсульовані
участь таким чином в системі циліндричної або

зворотних зв'язків від рухового конічної форми із

тонкою капсулою
апарату і в управлінні ним. Третій тип –
тільця Гольжі-
з сполучної
тканини
Мацоні –
інкапсульовані
механорецептори
, подібні до тілець
Пачині, однак
мають менший
розмір
 5 рівнів регуляції
рухової функції людини
• спинний мозок;
• довгастий мозок і варолієв міст;
• середній мозок і мозочок;
• проміжний мозок (таламус, гіпоталамус);
• передній мозок (стріопалідарна система
підкіркових ядер + кора)
• Вищий рівень - кора великих півкуль!

Рефлекси мають різну ступінь складності

Спинний мозок – сегментарні та
міжсегментарні
Головний мозок - системні
Стовбур міжсистемні
Перший
рівень
регуляції
руху –
спинний
мозок
Спинний мозок
Найнижчий рівень в організації руху
пов'язаний з руховими системами
спинного мозку.
Рефлекторні дуги, що лежать в основі
спінальних рефлексів - це анатомічні
утворення, що забезпечують
найпростіші рухові функції. Їх діяльність
багато в чому залежить від регулюючого
впливу вище розташованих центрів.
Нейрони спинного мозку:
 соматичної НС;
 вегетативної НС
вставні нейрони
мотонейрони - α (великі)
мотонейрони - α (малі)
мотонейрони - γ
Спинний
мозок
Складається з сегментів, що
мають входи у вигляді задніх
корінців, клітинну масу
нейронів, виходи у вигляді
передніх корінців.
• Поділ на сегменти
функціональний.
• Задні корінці аферентні
(чутливі, доцентрові).
• Передні корінці еферентні
(рухові, відцентрові) (закон
Белла-Мажанді).
Функції спинного
мозку (СЕНСОРНА)
• На рівні нейронів СМ відбувається первинний
аналіз інформації від пропріорецепторів і
шкірних рецепторів тулуба, кінцівок і ряду
вісцерорецепторів.
• • Пропріорецептори - м'язові рецептори,
рецептори сухожиль, окістя, оболонок суглобів.
• • Шкірні рецептори - рецептори, розташовані на
поверхні і в товщі шкірного покриву: больові,
температурні, тактильні рецептори і рецептори
тиску.
 • Провідникова • Висхідні і низхідні волокна (біла речовина) утворюють провідні
шляхи СМ, ​за якими передається інформація, яка надходить від рецепторів, і

Функції спинного• приходять імпульси від верхніх відділів ЦНС.

Рефлекторна СМ є нижнім рівнем системи управління рухами. У сегментах СМ
мозку замикаються рефлекторні дуги різних моторних рефлексів. Соматичні та
вегетативні
• Трофічна
 Провідникові шляхи Фізіологічне значення Кількість
нейронів

Провідникова Спино-кортикальний
ВИСХІДНІ (ЧУТЛИВІ) ШЛЯХИ
Тактильна чутливість, відчуття 3
функція шлях Голля та Бурдаха положення тіла та пасивних рухів

спинного мозку Спино-мозочкові шляхи

Флексига та Говерса
Пропріоцептивна чутливість,
больова, температурна
3

базується на Спино-таламічні шляхи Больова. Тактильна чутливість,

температурна
3

висхідних та НИЗХІДНІ (РУХОВІ) ШЛЯХИ

нисхідних Пирамідні латеральний
та вентральний
Довільні рухи скелетних м’язів 2

провідних (кортикоспинальні)

шляхах Екстрапірамідні:
• Рубро-спинальний Згинання скелетних м’язів
2

спинного мозку (Монакова)

• Вестибуло- Поза та рівновага тіла
спинальний Сторожові рефлекси
• Текто-спинальний Активація гама-мотонейронів
• Ретикуло-спинальний
 НАЗВА ДІЯ ЦЕНТРАЛЬНА ВІДПОВІДНА
РЕФЛЕКСУ ЛАНКА РЕАКЦІЯ
РЕФЛЕКСУ
Сухожильні пропріоцептивні рефлекси
Ахілловій По ахіловому S I-II підошовне
сухожиллю згинання стопи
Колінний По сухожиллю L III-IV розгинання
Соматичні 4-х голового
м’язу стегна
гомілки

спино-мозкові нижче колінної

чашечки
рефлекси, що Ліктьовий По сухожиллю C V-VI Згинання руки у
мають клінічне (біцепс) 2-х голового
м’язу плеча
ліктьовому
суглобі
значення
Шкірно-м’язові рефлекси
Брюшний Штрих ребрами Th VII-VIII Скорочення
верхній відповідних
штрих пупка Th IX-X ділянок
середній штрих Th XI-XII черевної
пахвинної мускулатури
нижній складки
 • • Пропріоцептивні рефлекси
• • Шкірно-м'язові рефлекси
Спинальні соматичні • • Шийні позно-тонічні рефлекси
рефлекси • • Перехресний розгинальний рефлекс
• • Ритмічні рефлекси
 • СОМАТИЧНІ (рухові – захисні,
Спинальні рефлекси сухожильні, розтягнення; ритмічні
(чухання), цепні (біг) ;

поділяють на • ВЕГЕТАТИВНІ (вісцеро-вісцеральні,

моторно-вісцеральні); змішані
(вісцеро-моторні).
РУХОВІ РЕФЛЕКСИ ДІЛЯТЬСЯ НА
 тонічні (спрямовані на підтримку
м'язового тонусу, підтримання кінцівок
і всього тулуба в певному статичному
положенні -це міотатичний рефлекс,
шийні тонічні рефлекси положення,
рефлекс опори (описав голандський
фізіолог Рудольф Магнус, 1924 г.),
згинальний тонічний рефлекс і
 фазні (забезпечують рух кінцівок і
тулуба). До них відносять: сухожильні
рефлекси, рефлекси на вкорочення з
тілець Гольджі, підошовні, черевні,
згинальні захисні, розгинальний,
перехресний, ритмічні.
 РЕФЛЕКСИ СПИННОГО МОЗКУ
СОМАТИЧНІ ВЕГЕТАТИВНІ

ТОНІЧНІ ФАЗНІ СИМПАТИЧНІ

ПАРАСИМПАТИЧНІ
1. Міотатичний Згинальні рефлекси
рефлекс

2. Рефлекс із Розгинальні рефлекси

сухожильних
рецепторів Гольджі Розгинальний поштовх
3. Шийно-тонічні Ритмічні рефлекси: крокувальний
рефлекси Магнуса чухальний
Рефлекси
спинного мозку ТОПОГРАФІЯ
МОТОНЕЙРОНІВ У
- Мають певний рівень СПИННОМУ МОЗКУ
замикання
- - Залежать від збудливості
нейронів
- - Залежать від
міжнейрональних відносин
- - Залежать від
супраспінальних впливів
Зони Захар’їна-Геда
Гед Генрі (Head Henri, 1861 - 1940) - англійський невропатолог. Здобув
освіту, а потім працював в університетському коледжі — мед. школі
Лондонського шпиталю. За роботу про шкірні больові зони при
захворюваннях внутрішніх органів був удостоєний ступеня доктора
медицини в Кембриджі (1890). Описані ним зони відомі в
невропатології як зони гіперестезій Геда (див. Захар'їна-Геда зони).
Гед працюючи із хворими у яких були пошкоджені периферичні нерви
писав «Незабаром стало очевидно, що багато фактів, що
спостерігаються, так і залишаться без пояснення, якщо не провести
більш ретельний і тривалий експеримент. З хворими такий
експеримент неможливий. Очевидно, що найзручніше спостерігати
розвиток та зцілення своєї недуги», — писав учений. І тому Гед
вирішив собі перерізати нерви і простежити процес відновлення
чутливості.

У 1903 році Генрі Гед попросив свого колегу, щоб той зробив надріз на
руці і перерізав променевий і зовнішній нерви. У період між 1903 та
1907 роками Гед зі своїм колегою доктором У. Ріверсом провів з цією
ушкодженою рукою 167 багатогодинних дослідів.
Григорій
Антонович Захар’їн

Зони Захар'їна-Геда
Зони Захар'їна-Геда - це точки на шкірі, в яких
при захворюваннях внутрішніх органів або при
порушенні їх функціонування локалізуються
больові відчуття. Абсолютно кожен орган має на
шкірі свою "проекційну зону", яка відображає
болі, що викликаються патологією в даному
органі або системі. Проектування зони залежить
від симпатичної та парасимпатичної інервації
цього органу.
Діагностичні представництва розладу Діагностичні представництва розладу
внутрішніх органів на тілі людини внутрішніх органів на тілі людини ззаду
спереду

ІНТЕГРАТИВ
НА
ДІЯЛЬНІСТЬ
СПИННОГО
МОЗКУ

Зони Захар'їна-Геда –
зони відзеркалюваного
болю
Спинальна тварина - це тварина, у якої СМ • 1. Відсутнє дихання
відділений від головного мозку, перерізка СМ
проводиться нижче 3-го шийного хребця. • 2. Рефлекторна діяльність відсутня - спинальний шок
Перерізка вище 3-го шийного хребця несумісна з
життям, тому що на рівні 1 -2 шийних хребців лежать
• 3. Різко знижений тонус скелетних м'язів (атонія)
нервові центри дихальної мускулатури і, якщо їх • 4. Низький АТ
зруйнувати, тварина загине від паралічу дихальних
м'язів - АСФІКСІЇ. • 5. Не підтримує гомеостаз
Наслідки пошкодження
спинного мозку
• Пошкодження переднього рогу і переднього корінця
спинного мозку призводить до паралічу м'язів, які
втрачають тонус, атрофуються, при цьому зникають
рефлекси, пов'язані з ураженим сегментом.
• У разі ураження бічних рогів спинного мозку зникають
шкірні судинні рефлекси, порушується потовиділення,
спостерігаються трофічні зміни шкіри, нігтів.
• При односторонньому ураженні парасимпатичного
відділу автономної нервової системи на рівні крижових
відділів спинного мозку порушень дефекації і
сечовипускання не спостерігається, так як коркова
інервація цих центрів є двосторонньою.
 Синдром Броун-Секара
• У разі нещасного випадку у людини в ряді випадків відбувається
повний або половинний перетин спинного мозку. При
половинному латеральному пошкодженні спинного мозку
розвивається синдром Броун-Секара. Він проявляється в тому,
що на стороні ураження спинного мозку (нижче місця
ураження) розвивається параліч рухової системи внаслідок
пошкодження пірамідних шляхів. На протилежній ураженню
Аналгезія, теплова стороні рухи зберігаються.
анестезія
• На стороні пошкодження (нижче місця ураження) порушується
пропріоцептивна чутливість. Це обумовлено тим, що висхідні
Слабкість, спастика
шляхи глибокої чутливості йдуть по своїй стороні спинного мозку
до довгастого мозку, де відбувається їх перехрещення.
Слабкість, в’ялість
• На протилежному боці тулуба (відносно пошкодження спинного
мозку) порушується больова чутливість, так як провідні шляхи
Втрата всіх типів чутливості больової чутливості шкіри йдуть від спинального ганглія в задній
ріг спинного мозку, де переключаються на новий нейрон, аксон
якого переходить на протилежну сторону. В результаті якщо
Гипестезія, втрата
проприоцептивної та пошкоджена ліва половина спинного мозку, то зникає
дискримінаційної больова чутливість правої половини тулуба нижче
чуутливості
ушкодження.
 СПІНАЛЬНИЙ ШОК
(Шок-удар) виникає після повного
перерізання СМ. Він полягає в тому, що
всі центри нижче перерізання перестають
організовувати властиві їм рефлекси.
Характеризується тимчасовим зникненням
рефлекторних функцій СМ. Порушення
рефлекторної діяльності після перетину
СМ у різних тварин триває різний час.
У мавп перші ознаки відновлення
рефлексів після перерізання СМ
з'являються через кілька діб; у жаби -
через хвилини, у людини перші спІнальні
рефлекси відновлюються через декілька
тижнів, а то і місяців.
Причина шоку - порушення регуляції
рефлексів з боку верхніх структур ЦНС. •
При травмі СМ у людини може з'явитися
група рухових спінальних рефлексів, які є в
нормі лише в перші дні і місяці
постнатального розвитку. •
Розгальмовування цих примітивних
рефлексів є клінічною ознакою порушень
роботи СМ.
 Другий
рівень
регуляції
руху –
довгастий
мозок і
Варолієв міст
Задній мозок (надсегментарний)

• Формуються власні спадні вестибулоспінальні шляхи, які

починаються на рівні довгастого мозку від
вестибулярних ядер Дейтерса (VIII пара ЧМН) і
закінчуються на рівні α-мотонейронів екстензорного
апарату.
• Тобто на бульбарному рівні здійснюється регуляція
тонусу м'язів-розгиначів через здійснення статичних
рухових рефлексів (Р.Магнус):
• Позно-тонічних:
• а) шийних;
• б) вестибулярних
 Довгастий мозок
Його будова відрізняється від будови спинного мозку, але в
довгастому мозку є ряд загальних зі спинним мозком структур.
Так, через довгастий мозок проходять однойменні висхідні і
спадні шляхи, що з'єднують спинний мозок з головним.
Ряд ядер черепних нервів розташовується у верхніх сегментах
шийного відділу спинного мозку і в каудальній частині
довгастого мозку.
Довгастий мозок вже не має сегментарної (повторюваної)
будови, його сіра речовина не має безперервної центральної
локалізації, а представлено у вигляді окремих ядер.
Центральний канал спинного мозку, заповнений
цереброспінальною рідиною, на рівні довгастого мозку
перетворюється в порожнину IV шлуночка головного мозку.
На вентральній поверхні дна IV шлуночка розташовується
РОМБОВИДНА ЯМКА, в сірій речовині якої локалізується ряд
життєво важливих нервових центрів.
 • 1. РЕФЛЕКТОРНА ФУНКЦІЯ - організує рефлекси, що
забезпечують підготовку та реалізацію різних форм
поведінки;
Функції • 2. ПРОВІДНИКОВА ФУНКЦІЯ - через стовбур мозку
довгастого проходять у висхідному і низхідному напрямку шляху,
котрі пов'язують між собою структури ЦНС; при
мозку організації поведінки забезпечує взаємодію своїх
структур між собою, зі спинним мозком, базальними
гангліями і корою великого мозку, тобто забезпечує
асоціативну функцію.
• 3. ТОНІЧНА - регуляція тонусу м'язів, переважно
розгиначів
 • Життєво-важливі рефлекси (дихання, судинний
тонус)
• Захисні рефлекси
РЕФЛЕКС • Рефлекси харчової поведінки

И • Рефлекси підтримки пози

• Вегетативні рефлекси
ДОВГАСТ • Вестибуло-вегетативні рефлекси
ОГО
МОЗКУ Центри довгастого мозку 1) Дихальний
2) Серцево-судинний 3) Слиновиділення
4) Сльозовиділення 5) Кашлю 6) Чхання
7) Миготіння 8) Блювоти 9) Смоктання
10) Жування 11) Ковтання
Центри позних • Участь в регуляції тонусу м'язів згиначів і
розгиначів при статичних (без переміщення
рефлексів тіла в просторі) і статокінетичних
рефлексах.
Дихальний центр

• - це сукупність нейронів,
розташованих в різних відділах ЦНС,
які беруть участь в регуляції дихання Варолієв міст

(спинний мозок, довгастий мозок,

міст, гіпоталамус, кора головного
мозку). Частини
дихального
Пневмотаксичний
центр
центру Апнейстичний центр
• Бульбарний відділ дихального центру мосту
Дихальний центр
(струс нейрони) має властивість стовбуру мозку
Дорсальна група
самозбудження (автоматії), завдяки Частини
дихального дихальних нейронів
чому здійснюється процес дихання. центру
довгастого
Вентральна група
дихальних нейронів
Довгастий мозок
мозку
 Ядро солітарного ракту

СУДИНОРУХОВИЙ Довгастий

ЦЕНТР мозок
Гладенька мускулатура
судинної стінки
Судинно-руховий центр
Симпатичне волокно

Спинний мозок Симпатичний Симпатичне

нервове
• - сукупність нейронів, розташованих на ганглій
закінчення

різних рівнях центральної нервової системи

і здійснюють регуляцію судинного тонусу
(спинальний, бульбарний, гіпоталамічний,
корковий відділи). Серце

• У складі бульбарного відділу судинного Судиннозвужуючий центр

центру є пресорні і депресорні нейрони. Ядро блукаючого нерву
Судиннорозширюючий

Вони розташовані дифузно, але в центр

ростральному відділі більше пресорних Кровоносні

нейронів, а в каудальному - депресорних. судини
 Довгастий мозок виконує реалізовані через соматичну і (або) автономну
системи:
 сенсорні,

ДОВГАСТИ  провідникові,
 інтегративні,
Й МОЗОК  рухові функції, властиві всій ЦНС. Рухові функції можуть виконуватися

(ФУНКЦІЇ) довгастим мозком рефлекторно або він бере участь у здійсненні

довільних рухів.
В здійсненні деяких функцій, які отримали назву життєво важливих
(дихання, кровообігу), довгастий мозок грає ключову роль.
В НЬОМУ ЗНАХОДЯТЬСЯ НЕРВОВІ ЦЕНТРИ БАГАТЬОХ РЕФЛЕКСІВ: ДИХАННЯ,
СЕРЦЕВО-СУДИННИЙ, ПОТОВИДІЛЕННЯ, ТРАВЛЕННЯ, СМОКТАННЯ,
МОРГАННЯ, М'ЯЗОВОГО ТОНУСУ.
• РЕФЛЕКСИ ДОВГАСТОГО МОЗКУ 1. СОМАТИЧНІ 2. ВЕГЕТАТИВНІ 3.
ЗМІШАНІ
• РЕФЛЕКСИ ЗА СИСТЕМАМИ: -1. ДИХАЛЬНА – 2. СЕРЦЕВО-СУДИННА
(ЦИРКУЛЯТОРНІ) – 3. ТРАВНА – 4. РУХОВИЙ АПАРАТ – 5. ВИДІЛЬНА
• ЗАХИСНІ РЕФЛЕКСИ - КАШЛЬОВИЙ - ЧХАЛЬНИЙ - МИГАЛЬНИЙ -
БЛЮВОТНИЙ І ІН.
  Регуляція дихання здійснюється через дихальний центр, що складається з декількох
груп нейронів, що знаходяться в різних ділянках довгастого мозку. Цей центр
розташований між верхнім кордоном варолієва мосту і нижнім відділом довгастого
мозку.
 Смоктальні рухи виникають при подразненні губних рецепторів новонародженої
тварини. Рефлекс здійснюється при подразненні чутливих закінчень трійчастого нерва,
збудження якого переключається в довгастому мозку на моторні ядра лицьового і

Довгастий під'язикового нервів.

 Жування рефлекторно виникає у відповідь на подразнення рецепторів порожнини
рота, що передають імпульси до центру довгастого мозку.
мозок  Ковтання - складний рефлекторний акт, в здійсненні якого беруть участь м'язи
порожнини рота, глотки і стравоходу.

(функції)  Моргання відноситься до захисних рефлексів і здійснюється при подразненні рогівки

ока і його кон'юнктиви.
 Окорухові рефлекси сприяють комплексному руху очей в різних напрямках.
 Блювотний рефлекс виникає при подразненні рецепторів глотки і шлунка, а також при
подразненні вестибулорсцепторів.
 Чхальний рефлекс виникає при подразненні рецепторів слизової оболонки носа і
закінчень трійчастого нерва.
 Кашель - захисний дихальний рефлекс, що виникає при подразненні слизової
оболонки трахеї, гортані і бронхів.
 Інтеграційна діяльність довгастого мозку - дихальна аритмія - глотково-серцевий
рефлекс - затримка дихання при ковтанні - рефлекс Гольця та ін.
ВАРОЛІЄВ МІСТ- виконує рухові, сенсорні, Розташовується вище довгастого і має вигляд
поперечного вала. Міст бере участь в регуляції
багатьох функцій довгастого мозку і утворює з ним
інтегративні та провідникові функції. Важливі функції моста єдине функціональне утворення. У ньому
пов'язані з наявністю в ньому ядер черепних нервів. знаходяться центри м'язів розгиначів (центр
м'язів-згиначів розташовується в довгастому
мозку) і пневмотаксичний центр, який відповідає
за зміну вдиху і видиху.
• У варолієвому мосту знаходяться ядра V, VI, VII
Проміжний мозок
пари ЧМН.
• V ПАРА - трійчастий нерв - найбільший нерв,
з'єднується з мостом в різних його ділянках.
VII пара - лицьоий нерв Чутливі волокна утворюють 3 групи (звідси і
назва) і з'єднані з різними частинами обличчя:
починається в області моста.
• 1) Окова гілка іннервує шкіру передньої
Чутливі волокна беруть половини зводу черепа, лоб, верхню повіку і ніс;
Півкуля початок в передній 2/3 язика і • 2) Верхньощелепна гілка іннервує нижню повіку,
великого мозку
передають смакові відчуття. Ці частина щоки і верхню губу;
ж волокна інервують слинні і • 3) Нижньощелепна гілка іннервує нижню
щелепу, щоку.
слізні залози. Рухові волокна
• При запаленні трійчастого нерва відчуття наче
Проміжний
мозок
постачають різні мімічні м'язи, обличчя горить.
Середній
які при взаємодії додають • VI ПАРА - відвідний нерв починається в мосту і
мозок обличчю те чи інше направляється до м'яза, що відводить очне
яблуко. Цей м'яз тягне очне яблуко таким
міст мозочок вираження. чином, що зіниця зміщується назовні від
стовбур середньої лінії.
Довгастий
мозок
 Локалізовано центри, що регулюють роботу
дихальної системи і шлунково-кишкового тракту;
Рефлекторні
функції Розташовані центри захисних рефлексів: чхання,
кашель, сльозовідділення, рогівковий рефлекс;
Варолієва
мосту: Розташовані центри складнокоординованих
рефлексів: жування, ковтання, смоктання;

Рефлекси, пов'язані з підтриманням пози,

випрямлення і зміни тіла в просторі при русі
людини.
 ДИХАЛЬНА АРІТМІЯ Циклічний нерегулярний ритм варіює в залежності від
фази дихання

Механізм виникнення дихальної аритмії не

пов'язаний з органічними порушеннями видих вдих видих

серцевого м'яза. При цьому стані не

Ритм: нерегулярний
розвиваються гемодинамічні розлади, що Нормальна форма Фази сповільнення та

впливають на загальний стан людини і зубця Р Звичайна форма зубця Т прискорення серцевого циклу

викликають такі ускладнення, як кардіогенний

шок, набряки, задишка. Серцевий ритм під
час дихальної аритмії залишається
нормальний, синусовий.
Єдине, на ЕКГ подовжуються інтервали R-R,
які пов'язані з фазою видиху.
Проявляється прискореним серцебиттям,
особливо в момент глибокого вдиху, і його
уповільненням в процесі видиху. ВДИХ ВИДИХ ВДИХ
 Бульбарна Децеребраційна ригідність

тварина
Довгастий мозок бере участь в механізмах,
завдяки яким досягається орієнтування Рівень
тварини в навколишньому середовищі. За перерізки
регуляцію рівноваги у хребетних відповідальні Рефлекси пози

вестибулярні центри.
Вестибулярні ядра мають особливе значення
для регуляції пози у тварин, в тому числі птахів.
Рефлекси, щоб забезпечити збереження
рівноваги тіла, здійснюються через центри
спинного і довгастого мозку. В експериментах
Р. Магнуса було встановлено, що якщо
перерізати головний мозок вище довгастого, то
при закиданні голови тварини назад грудні
кінцівки витягуються вперед, а тазові
підгинаються. У разі опускання голови грудні
кінцівки згинаються, а тазові випрямляються.
1. Дихає самостійно 2. Здійснює рефлекторні
функції 3. Гіпертонус розгиначів 4. Не
підтримує рівновагу 5. Стабільний АТ 6. Не
підтримує гомеостаз
Дякую за
увагу!
 Література
1. Фізіологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації / В. Г. Шевчук [та ін.] ; за ред.: В. Г.
Шевчука. - 5-те вид. - Вінниця : Нова книга, 2021. - 448 с.
2. Physiology : textbook for students of higher medical institutions with the IVth level of accreditation / V. M. Moroz
[et al.] ; ed. by.: V. M. Moroz, O. A. Shandra. - 5th ed. - Vinnytsya : Nova Knyha Publishers, 2020. - 728 p.
3. Філімонов В. І. Фізіологія людини : підруч. для студ. мед. закл. Фахової передвищ. та вищ. освіти / В. І.
Філімонов ; рец.: І. В. Міщенко, А. Г. Родинський. - 4-е вид. - Київ : Медицина, 2021. - 488 с.
4. Клінічна фізіологія : підручник для студ. мед. ЗВО, магістрів, лікарів-інтернів / В. І. Філімонов [та ін.] ; за ред.
К. В. Тарасової. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Київ : Медицина, 2022. - 776 с.
5. Фізіологія. Короткий курс : навч. посіб. для мед. і фармац. ВНЗ / В. М. Мороз [та ін.] ; за ред.: В. М. Мороза,
М. В. Йолтухівського. - Вінниця : Нова книга, 2019. - 392 с.
6. Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and Hall. Textbook of Medical Physiology :
підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у 2 т. Т. 1 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І. Міщенко. -
Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 634 с.
7. Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and Hall. Textbook of Medical Physiology :
підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у 2 т. Т. 2 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І. Міщенко. -
Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 584 с.