Тема: Вища нервова діяльність.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти:

- відтворює схеми рефлекторних дуг умовних і безумовних рефлексів;
- розуміє суть термінів "вища нервова діяльність", "нижча нервова діяльність",
"умовні рефлекси", "безумовні рефлекси"
- знає умови утворення умовних рефлексів;
- добирає приклади для іллюстрації механізму утворення умовних рефлексів;
- вміє встановити схожість і відмінність між безумовними
та умовними рефлексами.
Основні поняття: рефлекс, безумовний рефлекс, умовний рефлекс, імпритінг, інстинкт, домінантний
осередок збудження, тимчасовий нервовий зв’язок.
Література:
1. Маруненко І.М., Неведомська Є.О. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.,
2004.
2. Олійник І.Ю., Пішак В.П., Проняєв В.І. Людина та її здоров’я. - Чернівці,1995.
3. Хрипкова А.Г. та ін. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М., 1990.
План лекції
1. Поняття про вищу і нижчу діяльність.
2. Роль праць І.М.Сеченова та І.П.Павлова у дослідження В.Н.Д.
3. Безумовні рефлекси. Інстинкти.
4. Умови і механізм утворення умовних рефлексів.
5. Класифікація умовних рефлексів.

Діяльність нервової системи умовно можна поділити на вищу і нижчу. До нижчої нервової діяльності
належать функції нервової системи, які спрямовані на фізичне виживання особини, регуляцію
життєдіяльності органів і систем, об’єднання їх в єдиний організм.
Вища нервова діяльність – це функції, які обумовлюють поведінку організму в навколишньому
середовищі і пристосування до змінних умов зовнішнього середовища.
Структурною основою вищої нервової діяльності є кора великих півкуль головного мозку і прилеглі до
неї підкіркові утворення.
Рене Декарт у 17 ст. ввів поняття “рефлекс”, під яким розумів реакції організму, що здійснюють без
участі свідомості. Декарт вважав, що явища психічного життя є духовними і не залежать від діяльності
мозку і вивченню не підлягають.
Першим вченим, який здійснив природничо-науковий підхід до вивчення психічної діяльності був
І.М.Сеченов (1829-1905).
● Першим почав досліджувати діяльність головного мозку;
● в 1862 р. відкрив гальмування в ц.н.с.;
● в 1863 р. в праці “ Рефлекси головного мозку” сформулював ідею про рефлекторний принцип роботи
мозку;
● всі види психічної діяльності поділяє на свідомі і несвідомі і вказує, що в своїй основі вони є
рефлексами
Геніальні ідеї І.М.Сеченова на практиці теоретично підтвердив І.П.Павлов, який понад 40 років
досліджував В.Н.Д. поряд з фізіологією кровообігу, травлення.
● В 1923 р. з’явилась його узагальнююча праця “Двадцятирічний досвід об’єктивного вивчення В.Н.Д.
(поведінки тварин)”;
● В 1927 р.вийшли “ Лекції про роботу великих півкуль головного мозку”
Під В.Н.Д. Павлов розумів складну діяльність кори великих півкуль і найближчих до неїпідкіркових
структур, яка забезпечує взаємодію організму з навколишнім середовищем.
Для вивчення особливостей мозкових процесів, що протікають в різних умовах діяльності організму при
дії різних подразників, Павлов розробив умовнорефлекторий метод дослідження.
Суть цього методу полягає в тому, що на основі точної реєстрації реакцій у відповідь на дію певного за
силою і значимістю подразника робиться висновок про характер мозкових процесів, що визначають тип
реагування організму на умови середовища (звуконепроникна камера, об’єкт дослідження - собаки,
вивчалась слиновидільна реакція, для цього протоку слинної залози виводили на поверхню щоки).
 Для вироблення умовнорефлекторної реакції спочатку дається умовний подразник, а потім до нього
додають, безумовнорефлекторне підкріплення (підгодовування).
Спочатку дзвоник є індиферентним (байдужим) подразником. Як умовний подразник використовували
світло, звук, час. Умовний рефлекс може бути вироблений на комплексний подразник (звук + світло).
Комплексний подразник – це група подразників, що несе в собі кілька ознак, здатних викликати збудження
різних рецепторів органів чуття.
Умови утворення умовних рефлексів.
1. Індиферентний подразник повинен випереджати в часі безумовний подразник.
2. Клітини кори великих півкуль в момент вироблення умовного рефлексу повинні мати високу
збудливість.
3. Кора головного мозку в момент вироблення рефлексу повинна бути вільною від інших видів діяльності.
4. Індиферентний подразник повинен бути середньої сили, при малій і великій силі рефлекс може не
утворитись.
5. Безумовний подразник повинен бути достатньої інтенсивності.
6. Потрібна багаторазовість повторення поєднань умовного і безумовного подразнень.

Механізм утворення умовного рефлексу

Згідно з уявленнями І.П.Павлова, утворення умовного рефлексу пов’язане із встановленням
тимчасового нервового зв’язку між двома групами клітин кори:
між тими , які аналізують умовне подразнення і тими , які аналізують безумовне подразнення.
● При дії умовного подразника у сприймаючій зоні кори головного мозку (зоровій, слуховій) -
виникає осередок збудження. При підкріпленні умовного подразника безумовним у відповіднійзоні
кори (смаковій) виникає другий, сильніший осередок збудження – який набуває характеру
домінантного осередку.
● Збудження, яке виникає в осередку меншої сили буде притягуватись осередком більшої сили –
тобто відбуватиметься сумація збудження.
● Між обома осередками збудження виникає тимчасовий нервовий зв’язок. Цей зв’язок стає тим
міцніший, чим частіше одночасно збуджуються обидві ділянки кори.
● Після кількох поєднань зв’язок стає настільки міцним, що при дії одного лише умовного
подразника, збудження виникає і у другому осередку. Замикання тимчасового зв’язку іде не лише
по горизонтальних волокнах (кора – кора), але і ( кора - підкірка – кора)
Основні відмінності між умовними і безумовними рефлексами.
Безумовні рефлекси: Умовні рефлекси:
1. Вроджені, спадкові Набуті
2. Видові Індивідуальні - результат власного
досвіду організму
3. Не потребують Потребують спеціальних умов для
спеціальних умов для свого свого виникнення, можуть
вироблення утворюватись на будь-які подразники
оптимальної сили і тривалості
4. Рефлекторні дуги Рефлекторні дуги замикаються
замикаються на рівні виключно на рівні кори підкірки
спинного мозку і
стовбурової частини
головного мозку
5. Постійні, незмінні, Мінливі, легко руйнуються при зміні
зберігаються протягом умов середовища
всього життя
6. Кількість невелика Кількість велика, залежить від
частоти зміни умов середовища. Це
дає можливість організму краще
пристосуватись до мінливих умов
середовища.
 Поведінка організму складається із умовних та безумовних рефлексів, а також інстинктів. При
формуванні поведінки людини домінує розумова діяльність.
Людина свідомо може пригнічувати або різко згладжувати прояви інстинктів.
Інстинкти – це складна система безумовних рефлексів, які носять ланцюговий характер, де
кінець однієї рефлекторної ланки є початком іншої.
Інстинкти – це комплекс простих безумовних рефлексів.
Інстинкти поділяють на :
● Вітальні (лат. vitas – життя), або ті, що забезпечують фізичне виживання особини (питний,
оборонний, харчовий);
● Рольові : статевий, батьківський, територіальний;
● Саморозвитку: дослідницький, ігровий.
Хоч інстинкти і є видовими, в них можна виявити елементи індивідуальності, зумовлені
природженими особливостями нервової системи, а також навчанням набутим у період
попереднього життя.
Вираженність інстинкту залежить від багатьох чинників зовнішнього і внутрішнього середовища
(від конкретної ситуації, гормональних впливів, процесів мислення).
Будова ланцюжка рефлекторних актів у процесі розвитку інстинкту відбувається у дві фази:
1. пошукова – прояви інстинктивної поведінки досить пластичні, залежать від конкретних
реальних умов.
2. завершальна – відзначається жорстким стеріотипом, який залежить від анатомо-фізіологічних
особливостей нервової системи.
Безумовні рефлекси та інстинкти – це вроджені реакції поведінки.
До набутих реакцій поведінки належать умовні рефлекси та імпритінг (чітко фіксація в пам’яті
ознак або властивостей об’єкта, явища).
Запитання для закріплення:
1. Що таке нижча нервова діяльність?
2. Що таке вища нервова діяльність?
3. Що є структурною основою В.Н.Д.?
4. Хто вперше ввів поняття рефлекс?
5. Хто вперше почав досліджувати фізіологічну діяльність головного мозку?
6. Хто є автором теорії В.Н.Д.?
7. Хто розробив умовнорефлекторний метод дослідження для вивчення особливостей мозкових
процесів?
8. Який подразник називають індиферентним?
9. Яких умов необхідно дотримуватись при виробленні умовного рефлексу?
10. Який осередок збудження називають домінантним?
11. Що лежить в основі утворення умовного рефлексу?
12. Які реакції поведінки називають вродженими?
13. Які реакції поведінки називають набутими?
14. Що таке інстинкти?
15. Які види інстинктів виділяють?
16. Які фази розрізняють в процесі в розвитку інстинкту?
17. Що таке імпритінг?

Тема: Вища нервова діяльність. Динамічний стеріотип. Гальмування

умовних рефлексів.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти:

- відтворює схеми рефлекторних дуг умовних і безумовних рефлексів;
- розуміє суть термінів "динамічний стеріотип", "гальмування умовних рефлексів";
- знає умови утворення динамічного стеріотипу;
 - добирає приклади для іллюстрації механізму утворення динамічних стеріотипів у
поведінці молодшого школяра;
- вміє пояснити механізм гальмування умовних рефлексів, встановити схожість і
відмінність між різними видами умовного і безумовного гальмування умовних рефлексів.
Основні поняття: зовнішнє безумовне гальмування, позамежне гальмування, індукційне
гальмування, внутрішнє умовне гальмування, запізнювання, згасання, диференціювання,
динамічний стеріотип.
Література:
1. Маруненко І.М. та ін. Анатомія людини з основами шкільної гігієни. - К., 2004.
2. Олійник І.Ю., Пішак В.П. та ін. Людина та її здоров’я.
3. Хрипкова, Антропова та ін. Возростная физиология и школьная гигиена.

План лекції
1. Динамічний стерріотип та його зачення для формування поведінки організму в навколишньому
середовищі.
2. Види і механізм виникнення гальмування умовних рефлексів.
3. Значення процесів гальмування для нормального функціонування організму.

Поясніть, з точки зору рефлекторної теорії, різні випадки поведінки тварин і людини.
- Людина, бажаючи взнати котра година, дивиться на руку, де був годинник, хоча в даний момент
його там немає.
- Собака, яка побачила поводок в руці хазяїна, біжить до дверей.
- Котеня гралося з м’ячем і періодично ставало на задні лапки. Йому одягли на вухо зажим і воно
перестало рухатись і лягло на підлогу.
- Чому? Як це пояснити з точки зору рефлекторної теорії?
Найважливішими функціями кори великих півкуль є аналіз і синтез подразнень, що надходять із
зовнішнього середовища. Аналіз полягає в розпізнаванні або диференціюванні різних впливів на
організм. Поочинається вже в рецепторах, а остаточний аналіз відбувається вже в корі великих
півкуль.
Синтез подразнень полягає в об’єднанні збудження, що виникло в різних ділянках кори. В
результаті відбувається оцінка біологічного значення дії дії конкретного подразника на організм,
формується програма поведінки. Синтетична діяльність кори знаходить свій вираз у певній
системності процесів, що протікають і забезпечують формування реакцій поведінки.
Динамічний стеріотип – це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в
чітко визначеному, закріпленому в часі порядку і є наслідком складної синтезуючої діяльності кори,
він є основою утворення звичок у людини, формування певної послідовності в трудових операціях,
набуття вміння і навичок.
Ходьба, біг, катання на лижах, користування під час їжі ложкою, вилкою, ножем – все це навички
в основі яких лежить утворення динамічних стеріотипів
Стеріотип виробляється важко, але якщо він виробився, то підтримання його не потребує
значного напруження кіркової діяльності. Багато дій при цьому стають автоматичними.
Міцність і рухомість - дві основні властивості стеріотипів.
Їх рухомість полягає в тому, що будь-яка зміна в системі подразників одразу викликає відповідну
поправку в протіканні стеріотипу. Разом з тим динамічний стеріотип полегшує діяльність кори.
Динамічний стеріотип – це найбільш стійка і вигідна для організму форма В.Н.Д., тому він стає
досить міцним, стійким, важко піддається руйнуванню і переробці.
Звички і навички – це добре засвоєні комплекси умовних рефлексів, зв’язані з динамічним
стеріотипом у корі головного мозку.
Якщо умовно-рефлекторні подразнення поступають у певній послідовності, то динамічний
стеріотип вважається сформованим, коли з появою першого умовного подразника розгортається
весь ланцюг умовнорефлекторних реакцій.
Якщо навички виробляються в результаті ціленаправленної поведінки, то звички утворюються без
участі свідомості. Звички можуть бути корисними і шкідливими. Нерідко людина усвідомлює шкоду і
намагається боротись з ними, але не завжди успішно, оскільки звички – це дії, які стали потребою і
звільнитись від них важко.Тому труднощі перероблення стеріотипів змушують звертати особливу
увагу на правильність їх формування, вибору прийомів виховання і навчання дітей з перших років
життя.
Стеріотипи зберігаються багато років і становлять основу поведінки людини.
Гальмування умовних рефлексів
Умовні рефлекси утворюються на конкретні умови середовища. Якщо змінюються умови
середовища рефлекси можуть не проявитись – загальмуватись. Гальмування умовних рефлексів
має важливе біологічне значення.
Завдяки йому уточнюються умовні рефлекси відповідно до змінних умов або відбувається їх
тимчасова відміна, якщо умовний подразник втратив своє біологічне значення.
Гальмування лежить в основі вміння чекати, зберігати витримку, розрізняти схожі між собою
умовні подразники, виконує захисну функцію: захищає нервові клітини від занадто сильних
умовних подразників
Гальмівні процеси, які відбуваються в корі головного мозку, були розділені Павловим на дві групи:
- Зовнішні або умовні;
- Внутрішні або безумовні.
● Зовнішнє (безумовне) гальмування.
- Виникає одразу, як тільки зміняться умови рефлексу;
- Не потребує спеціального підкріплення;
- Є вродженим, як і безумовні рефлекси;
- Може виникати у всіх відділах Ц.Н.С.
Виділяють такі види безумовного гальмування: індукційне і позамежне.
Індукційне гальмування виникає тоді, коли з’явиться новий сильний, не пов’язаний з даним
рефлексом подразник. Наприклад: у собаки виробили слиновидільний рефлекс на звук дзвоника і
якщо увімкнути яскраве світло при звукові дзвоника, то гольмується рефлекс слиновиділення. В
основі такого гальмування лежить явище індукції. А саме: новий сильний осередок збудження в
корі від стороннього подразника зумовлює зниження збудливості в ділянках кори головного мозку,
які пов’язані із здійсненням даного рефлексу. Індукційне гальмування не потребує часу для свого
вироблення, а виникає одразу як тільки зміняться умови рефлексу, з’явиться новий, сторонній
подразник.
Позамежне гальмування розвивається під впливом дуже сильного або дуже тривалого
умовного подразнення. Наприклад: включили дзвоник не середньої сили, а дуже сильний.
Рефлекторна реакція загальмувалась, рефлекс не проявився. Позамежне гальмування має
захисне значення: запобігає глибокому функціональному виснаженню клітин кори головного
мозку.
Внутрішнє (умовне) гальмування.
- Характерне лише для кори великих півкуль головного мозку.
- Потребує спеціальних умов для свого вироблення
- Потребує часу для свого виникнення.
Розрізняють такі види умовного гальмування: згасання, запізнювання, диференціювання.
Згасання – розвивається лише тоді, коли умовний подразник багаторазово не підкріплюється
безумовним. Наприклад, після тривалої перерви у тренуванні точність виконання рухів
спортсменами порушується. Через деякий час умовний рефлекс може відновитись, якщо знову
підкріплювати дію умовного подразника безумовним. Швидкість згасання і відновлення умовного
рефлексу залежить від його міцності: чим міцніший рефлекс, тим повільніше він гасне, тим швидше
відновлюється. Неміцні рефлекси відновлюються важко. У дітей згасання відбувається повільніше
ніж у дорослих. Саме тому, дітей важко відучити від поганих звичок. Згасання має важливе
біологічне значення. Завдяки йому організм перестає реагувати на сигнали, які втратили своє
біологічне значення.
Запізнювання - виникає при збільшені інтервалу між дією умовного подразника і
підкріпленням його безумовним. Запізнювальне гальмування дозволяє приурочити реакцію-
відповідь точно до моменту важливої події. Завдяки йому регулюється діяльність органів,
виробляється вміння чекати, зберігається енергія у випадку великого напруження.
Диференціювальне гальмування - полягає в тому, що умовний рефлекс проявляється лише
на конкретний подразник і не проявляється на інший навіть дуже близькій до нього за
характеристиками. Подібні звукові, нюхові та інші подразники можуть сигналізувати про зовсім
різні події. Тільки точний аналіз подібних подразнень забезпечує біологічно-доцільні реакції
поведінки. Диференціювання або розрізнення схожих подразників виробляється шляхом
підкріплення одних подразників і не підкріплення інших. Наприклад, розрізнення кольорів
дітьми, вивчення схожих нот, геометричних фігур і т.д.
Умовне гальмування - проявляється якщо до умовного подразника (світло) додається нова
умова (дзвоник) і ця комбінація не підкріплюється їжею. Після багаторазових повторень на
світло виділяється слина у тварини, на світло + дзвоник - ні (дослід Павлова).

Запитання для закріплення

1. Що таке гальмування?
2. Ким і коли було вперше відкрите?
3. Яке значення має процес гальмування?
4. Які виділяють види гальмування умовних рефлексів?
5. Дайте характеристику зовнішньому (безумовному) гальмуванню.
6. Для яких відділів нервової системи воно характерно?
7. Дайте характеристику внутрішньому (умовному) гальмуванню.
8. Для яких відділів нервововї системи характерно?
9. Які види безумовного гальмування знаєте?
10. Що таке індукційне гальмування? Приклад.
11. Що таке позамежне гальмування? Приклад
12. Які види умовного гальмування ?
13. Що таке згасання. Приклади.
14. Біологічне значення згасання.
15. Біологічне значення запізнювання. Приклади.
16. Що таке біологічне значення?
17. Біологічне значення диференціювання. Приклади.
18. Від чого залежить швидкість згасаггя і відновлення умовного рефлексу?
19. Що таке динамічний стеріотип?
20. Які властивості характеризують динамічний стеріотип?
21. Яке значення має вироблення динамічного стеріотипу?
22. Що таке звички і навички?
23. Чим звички відрізняються від навичок?
24. Розвиток ВНД в період новонародженості
25. Розвиток ВНД в молодшому шкільному віці.
26. Розвиток ВНД в середньому шкільному віці.
27. Розвиток ВНД в старшому шкільному віці.

Тема: Морфологічні та нейрофізіологічні основи мови.

Очікувані результати навчання здобувачів освіти:
- відтворює схеми рефлекторних дуг умовних і безумовних рефлексів;
-розуміє суть термінів "моторна мова" і "сенсорна мова", "динамічний стеріотип",
"мовні стеріотипи";
-знає умови утворення умовних зв'язків при виникненні реакції на слово;
-добирає приклади для іллюстрації механізму утворення реакції на слово ;
-вміє пояснити вплив середовища на розвитогк мови у дитини, механізми різних видів
пам'яті.

Основні поняття: моторна мова, сенсорна мова, мовний стеріотип, центри мови, довготривала
пам'ять, короткотривала пам'ять, оперативна пам'ять .
Література:
 1.Леонтьев Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма.
2. Хрипкова А.Т., Антропова А.В. Возростноя физиология и школьная гигиена.
План лекції
1 .Морфологічні основи мови.
2. Нейрофізіологічні основи мови.
3. Розвиток мови у дітей.
4. Значення мовних стеріотипів.
5. Память. Фізіологічні механізми памяті.

Виникнення членороздільної мови пов’язано з структурними змінами м’язів язика, глотки, м’якого
піднебіння, гортані і удосконалення. Для людини характені дві сенсорні системи
І сигнальна система – полягає в сприйнятті безпосередніх подразників через органи чуття.
ІІ сигнальна система – виникла в процесі еволюції разом з ускладненням нервової системи і в
результаті виникнення необхідності людського спілкування в процесі трудової діяльності.
Основним подразником ІІ сигнальної системи є слово. Словом позначають все, що діє на наші
органи чуття. При цьому можна відірватись від конкретних образів, предметів і мислити про них
абстрактно. Слово – не лише засіб спілкування, але і форма людського мислення.
Людини народжується зі спадковою можливістю говорити, проте для реалізації цієї можливості
необхідно навчити людину користуватись словом як сигналом, що несе якусь інформацію. Це
можливо лише у певному віці, до 5-6 років.
Розрізняють два види мови : моторну та сенсорну. Моторна мова – це здатність вимовляти слова
Сенсорна мова – це здатність розуміти зміст сказаного
У 1881 році фізіолог Брок вивчав розвитик структур мозку і прийшов до висновку, що здатність
говорити - моторна мова - зв’язана з нервовими центрами, які розташовані у верхній лобній
звивині.
В 1874 році Верніке описав нервові ценри сенсорної мови, вони розтошовані у верхній
скроневій звивині.
Процес розвитку мови у дитини ділять на такі етапи:
1. підготовчий – включає крик, агукання, лепетання;
2. використання окремих слів, простих речень;
3. повне оволодіння фразовою мовою.
Перші функціональні зв’язки, які пізніше стануть основою мови, з’являються при крикові
новонародженноїю дитини. Акустична характеристика крику новонародженої дитини несе в собі ті ж
складові, що і звуки мови. Отже, крик, що сприймається органами слуху дитини, стимулює
функціональну активність мовних центрів кори. Вже до 4 місяця життя диттина здатна відтворювати
велику різноманітність звуків. Тенденція до повторення складів приводить до цілих “монологів”.
До 6 місяця життя лепетання дітей різних національностей ще не відображає фонетичних
особливостей їх рідної мови. В подальшому до самонаслідування приєднується і наслідування
елементів мови оточуючих.
Починаючи з 7 місяця дитина вже може наслідувати деякі звуки , які вимовляє матір. В цей час
проявляються перші специфічні риси характерні для мови, яку дитина чує навколо себе.
Розуміння мови і пов′язане з цим використання слів і речень розвивається з 9-10 місяця
життя. Слова набувають змісту, стають компонентами мислення. Дівчатка починають говорити
в 6-8 місяців, хлопчики - 10-11.
В збільшенні словникового запасу виділяють три етапи:
І - від народження до року - переважає сенсорна мова, моторна мова лише починає
розвиватись. На кінець першого року життя дитина вимовляє 10-12 слів з одного-двох
складів. Мислення конкретне. Чим більше з дитиною говорити, тим більше запам′ятовує.
ІІ - від року до 2 років. Дитина дає 200-500 слів. Складає речення з двох слів. На цьому
етапі потрібно дитині читати багато казок для розвитку образного мислення.
ІІІ - від 2 до 3 років. Словниковий запас 1200-1500 слів. Мислення від конкретного до
абстрактного. На цьому етапі активно формуються мовні стеріотипи, покладені в основу
засвоєння хороших звичок, великого розмаху набуває наслідування (стеріотипні слова: дякую,
вибачте, будь-ласка, добрий день і т.д.).
 В онтогенезі сенсорна мова випереджає в розвитку моторну. Спочатку дитина реагує не на
зміст слова, а на сукупність діючих в даний момент подразників. Слово в цьому комплексі є
лише звуковим подразником і реакція виникає не на зміст слова, а на силу звука, тембр,
міміку, інтонацію. Для того, щоб виникла реакція на зміст слова, необхідно впливати на
розвиток мовних функцій, викликати активний інтерес до предметів і явищ, завжди
повідомляючи їх словесне означення. Це необхідно робити постійно.
Виникнення реакції на слово пов′язане з формуванням умовних зв′язків між центрами, що
сприймають зорові, звукові і пропріорецепторні подразнення. Кожен звук, який вимовляє
дитина, викликає у неї:
● аферентні імпульси з органа слуху, дитина чує, що вимовляє;
● аферентні імпульси з органа мови, тобто від голосових зв′язок язика і т.д..
Ці імпульси, досягаючи кори, стають сигналами, які набувають важливого значення у
встановленні умовних зв′язків. Важливу рольу формуванні цих зв′язків має здатність до
запам′ятовування. Пам′ять - це нервовий процес, що виражається в здатності накопичувати,
зберігати і відтворювати інформацію, що надходить в центральну нервову систему. Він
здійснюється завдяки взаємодії кори головного мозку, лімбічної системи, таламусу та інших
структур мозку. Пам′ять - це процес зберігання тимчасових зв′язків, що уже утворилися.
Розрізняють короткочасну, довготривалу і оперативну пам′ять.
Короткочасна триває до 1 години. В основі лежить циркуляція нервових імпульсів по
замкненому колу, утвореному ланцюгами нейронів. В процесі навчання ці імпульси
неодноразово проходять по одним і тим самим нервовим шляхам, залишаючи в них слід. Це
полегшує проведення по слідуючих імпульсах.
Механізм довготривалої пам′яті пояснюють такі теорії:
● Анатомічна теорія - довготривала пам′ять забезпечується структурними змінами в
нейронах, що утворюють замкнені кола. Зміни виникають в синапсах або в тілі нейрона, в
зміні синтезу медіаторів, що передають нервові збудження.
● Молекулярна теорія - пояснює довготривалу пам′ять зміною структури нуклеїнових
кислот (РНК) в цих нейронах.
● Гліальна теорія - пояснює довготривалу пам′ять змінами і клітинах глії; синтезуються
особливі речовини білкової природи.
Оперативна пам′ять полягає в запам′ятовуванні якихось даних на час, необхідний для
проведення певних операцій.
Коли людина сприймає предмети і явища оточуючого світу, вона завжди якось відноситься
до них.
Емоціями називають переживання людиною свого відношення до оточуючого світу.
Сильні емоції пов′язані з цілим рядом фізіологічних змін - змінюється ритм дихання,
діяльність серцево-судинної системи, сльозових і потових залоз.
За прояв різних емоцій відповідає лімбічна система.
В залежності від сили і тривалості, стійкості емоцій розрізняють їх окремі види:
● настрій - слабо виражений емоційний стан
● аффект - (душевне хвилювання) короткочасна бурхлива реакція, що носить характер
емоційного вибуха (спалах гніву, радості)
● емоційний стрес - емоційний стан, що виникає у важких ситуаціях і переживається з
великою внутрішньою напругою.
Питання для закріплення
1. Скільки сигнальних систем характерно для людини?
2. Що таке І сигнальна система?
3. Що таке ІІ сигнальна система?
4. Які два види мови можна виділити?
5. Що таке моторна мова?
6. Що таке сенсорна мова?
7. Хто вивчав моторну мову?
8. Де знаходяться нервові центри моторної мови?
9. Хто вивчав сенсорну мову?
 10. Де знаходяться нервові центри сенсорної мови?
11. Які періоди можна виділи в процесі формування мови?
12. Які етапи виділяють у збільшенні словникового запасу дитини?
13. Коли з′являються перші специфічні риси національної мови?
14. З якого часу розвивається розуміння мови і пов′язане з цим використання слів і
речень?
15. Між якими нервовими центрами виникають тимчасові нервові зв′язки, що забезпечують
виникнення реакції на слово?
16. Що таке мовні стеріотипи?
17. Що таке пам′ять?
18. Які є види пам′яті?
19. Який механізм короткочасної пам′яті?
20. Які теорії пояснюють виникнення довготривалої пам′яті?
21. З якими нервовими структурами пов′язаний процес запам′ятовування?

Тема: Генетичнй та психофізичні основи індивідуальних особливостей

поведінки. Типологічні особливості вищої нервової діяльності.
Очікувані результати навчання здобувачів освіти:
- відтворює схеми рефлекторних дуг умовних і безумовних рефлексів, вікові
особливості В.Н.Д;
- розуміє суть понять "тип В.Н.Д." і "темперамент",
- знає властивості нервових процесів, покладені І.Павловим в основу поділу В.Н.Д. на
типи;
- добирає приклади для іллюстрації реакції школярів з різними типами В.Н.Д. на
проблемні освітні ситуації;
-вміє порівняти типи темпераментів і типи В.Н.Д;
визначити типи темпераментів використовуючи анкетування школярів;
- пояснити особливості індивідуального підходу до школярів з різними
темпераментами при організації освітнього процесу

Основні поняття: типи В.Н.Д., темперамент, спеціально людські типи В.Н.Д.: художній,
мислительний, середній.
Обладнання: ілюстративний матеріал “Типи В.Н.Д.”, тести
Література:
1. Леонтьева Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. – с.184.
2. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобринська В.І. Анатомія і вікова фізіологія з
основами шкільної гігієни. - К., 2004.
План лекції
1. Властивості нервових процесів, які були покладені Павловим в основу поділу В.Н.Д. та
типи.
2. Типи В.Н.Д. за Павловим.
3. Типи темпераментів за Гіпократом.
4. Спеціально людські типи В.Н.Д.
5. Вікові особливості В.Н.Д.

Умовно-рефлекторна діяльність залежить віж індивідуальних властивостей нервової

системи. Індивідуальні властивості нервової системи зумовлені:
1) спадковими особливостями;
 2) життєвим досвідом.
Сукупність індивідуальний властивостей нервової системи називають типом В.Н.Д. При
виробленні умовних рефлексів у тварин Павлов звернув увагу, що на одну і ту ж обстановку
різні тварини реагують по-різному. На основі багаторічного вивчення особливостей утворення і
перебігу умовних рефлексів у тварин Павлов виділив 4 основних типи В.Н.Д.
В основу поділу на типи поклав 3 основні властивості нервових процесів:
1 - сила процесів збудження і гальмування;
2 - взаємна врівноваженість, тобто співвідношеня сили процесів збудження і гальмування;
3 - рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість, з якою збудження
змінюється гальмуванням і навпаки.
Було виділено 4 типи В.Н.Д.:
1) сильний врівноважений з великою рухливістю нервових процесів (“живий”):
- умовні рефлекси утворюються швидко, стійко;
- згасання, відновлення і переробка відбувається легко;
- мова швидка, голосна, послідовна, емоційна;
- яскраві емоції;
- легко піддаються вихованню.
2) сильний врівноважений з малою рухливістю нервових процесів (“повільний”):
- умовні рефлекси утворюються повільніше;
- мова спокійна, повільна, без яскравих емоцій і жестів;
- перехід від збудження до гальмування, і навпаки уповільнені.
- діти спокійні, дисципліновані;
- отримані завдання виконують повільно, але добросовісно.
3) сильний неврівноважений з переважанням збудження над гальмуванням
(“нестриманий”):
- умовні рефлекси утворюються легко не лише на подразники середньої сили, а і на
сильні;
- гальмування утруднене;
- сторонні навіть сильні подразники, не тільки не викликають індивідуальні гальмування,
але і посилюють рефлекторні реакції;
- мова голосна, непослідовна;
- внаслідок надзвичайної збудливості погано піддаються дисципліні, ведуть себе
викликаюче, навіть агресивно.
4) слабкий, характеризується швидкою виснажливістю нервових клітин, що приводить
до втрати працездатності:
- сильні і тривалі подразники легко викликають позамежне гальмування та індукційне
гальмування;
- умовні рефлекси утворюються повільно, після великої кількості повторень;
- рухова активність невелика і малостійка;
- дитина створює враження боягузливості.

Тип В.Н.Д. проявляється в темпераменті, тобто в поведінці. Отже, темперамент - це

показник типу В.Н.Д. Вперше темперамент описав в ІУ – У ст. до н.е. Гіпократ, але не зміг
науково пояснити. Гіпократ вважав, що в організмі людини є в суміші різні рідини. Від
переважання тієї чи іншої рідини залежить темперамент.
За Гіпократом: За Павловим
1) холеричний (гр. холе - жовч) - сильний, неврівноважений
2) сангвінічний (лат. сангвініс - кров) - сильний, врівноважений
3) флегматичний (флегмо - слиз) - спокійний, повільний
4) меланхолічний (мелан - чорна, холе - жовч) - слабкий
Людей з абсолютно чистим типом темпераменту не зустріти, у конкретних людей лише
переважає який-небудь з цих типів. До цього часу продовжується пошук критеріїв, за якими б
можна було б створити більш точну класифікацію типів В.Н.Д. Особливо складна ця
класифікація для людини в зв′язку з якісною своєрідністю її В.Н.Д.
 Ще І.П.Павлов пропонував виділити спеціальні людські типи В.Н.Д. на основі розвитку І і
ІІ сигнальної систем.
1. художній тип (конкретне мислення, переважає І сигнальна система, чуттєве
сприйняття);
2. мислительний тип (абстрактне мислення, переважає ІІ сигнальна система);
ціленаправленим вихованням можна змінити поведінку людини.
Сеченов писав, що характер визначається на 0,999 вихованням, і лише 0,001 -
індивідуальністю.
Вікові особливості В.Н.Д.
Дитина народжується з порівняно невеликою кількістю природжених безумовних рефлексів.
В реакцію-відповідь на подразники включається весь організм, що пов′язане з широкою
поширенням збудження в центральній нервовій системі.
У новонароджених дітей виражений смоктальний рефлекс у відповідь на подразнення
рецепторів губ, шкіри, біляротової області, щік, слизової оболонки язика. Із захисних рефлексів
добре розвинутий миготливий рефлекс. У немовлят виражений хватальний рефлекс на дотик
до долоні і хватальний рефлекс ноги на подразнення передньої частини підошви.
Впливаючи на шкіру новонародженого, можна викликати рефлекси на больові і
температурні подразнення, на зміну положення тіла, установчий лабіринтний рефлекс голови.
На звукові подразнення новонароджені реагують загальними реакціями типу здригання,
загального рухового занепокоєння із зміною частоти дихання і серцевих скорочень. Це
примітивний орієнтувальний рефлекс. Орієнтувальний рефлекс з різних аналізаторів уже в
перші дні життя дитини, в той період життя, коли ще відсутні пристосувальні реакції типу
умовних рефлексів, є біологічно важливою формою пристосувальної діяльності організму, яка
забезпечує елементарний аналіз подразнень. Орієнтувальний рефлекс, як і інші безумовні
рефлекси, у дітей раннього віку стимулює відповідь організму на зовнішні подразнення і
сприяє утворенню умовнорефлекторних зв′язків.
Протягорм перших 3-4 тижнів життя більшу частину часу дитина спить, утворення умовних
рефлексів обмежене коротким часом неспання і потребує великої кількості поєднань з
безумовним рефлексом. Умовні рефлекси, вироблені протягом 1-го місяця життя, нестійкі.
Умовні рефлекси на харчові подразники виробляються раніше і виявляються міцнішими, ніж
на захисні і на подразнення екстерорецепторів.
У зв′язку з низькими функціональними можливостями нервових клітин діти цього віку легко
поринають у позамежне гальмування і сон. Безумовне гальмування виявляється уже в перші
дні життя дитини. Умовне гальмування у грудних дітей уже починає вироблятися, але через
слабкість збуджувального процесу, вираженості орієнтувального рефлексу перебіг цього
процесу важкий, з великими індивідуальними відмінностями.
Чітке диференціювання штучних зорових і слухових подразників спостерігається в 3-4
місяці. Ще пізніше виробляється запізнювальне гальмування.
У другій половині першого року життя період неспання дитини зростає до 10 годин на
добу. Це приводить до вироблення значної кількості нових умовних рефлексів, розвивається
запізнювальне гальмування. Важливу роль у цьому віці відіграє зовнішнє гальмування, яке
затримує, гальмує небажані реакції у дитини дією інших подразників, що зумовлюють
орієнтувальну реакцію.
Уже порівняно рано (з 1,5 місяця) дитина реагує на слова, вимовлені оточуючими. Розвиток
моторної мови починається з 1,5-місячного віку. На кінець першого року життя для дитини
значущими стають комплекси ектерорецептивних подразнень, і серед них слово.
Поведінка дитини 2-3-го року життя характеризується яскраво вираженою дослідницькою
діяльністю. Істотно змінюються умовнорефлекторна діяльність дитини цього віку. На другому
році життя із узагальненого світу, що оточує дитину, починають виокремлюватися деякі
предмети як відокремлені комплекси подразнень. На другому році життя у дитини
формується велика кількість умовних рефлексів на показники величини, маси, віддаленості
предметів, починається посилений розвиток мовлення, засвоєння дитиною граматичної будови
мови.
Вік від 3 до 5 років в розвитку вищої нервової діяльності дитини істотно відрізняється від
попереднього періоду. Насамперед змінюється характер орієнтувальних реакцій. Зростає сила
нервових процесів - це видно по зниженню тенденції до генералізації збудження і по
розвитку чітких індукційних відношень між процесами збудження і гальмування.
Зовнішнє гальмування перестає відігравати таку велику роль, як це було раніше. Все
більшого значення набуває внутрішнє гальмування, хоч міцність одержаного гальмівного
ефекту все ще невелика. Діти цього віку виробляють велику кількість динамічних стереотипів.
Можливості перероблення стереотипів до 5 років зростають.
Від 5 до 7 років у зв′язку з інтенсивним морфофункціональним дозріванням кори великого
мозку істотно зростають сила і рухливість нервових процесів.
До семирічного віку завершується в основному диференціювання нервової тканини в корі
великого мозку. Нервові клітини набувають характерної форми і стають схожими на клітини
дорослої людини. Посилено розвиваються асоціативні волокна, які зв′язують різні відділи кори
великого мозку.
Нервові процеси мають уже значну силу і врівноваженість. Досить добре виражені всі види
внутрішнього гальмування. Диференціювання подразників відбувається легко, швидко
змінюються умовнорефлекторні зв′язки. Проте внутрішнє гальмування, як і раніше, потребує
вправляння, тренування з метою підсилення.
Отже, дошкільний і молодший шкільний вік характеризуються особливостями мимовільної
уваги, зумовленими незрілістю фізіологічних механізмів, які визначають становлення цієї
психічної функції. Формування механізмів мимовільної уваги є надзвичайно важливим
фактором забезпечення оптимальних умов прийому зовнішньої інформації і її різкого
збільшення у шкільному віці є становлення механізмів довільної уваги, які забезпечують
відбір найхарактерніших сигналів, що відповідають інтересам дитини, її намірам і завданням,
які стоять перед нею.
Питання для самоперевірки
1. Які властивості нервових процесів Павлов поклав в основу поділу В.Н.Д. на типи?
2. Чим зумовлені індивідуальні властивості нервової діяльності?
3. Які типи В.Н.Д. виділив Павлов?
4. Які особливості прояву В.Н.Д. у “живого” типу?
5. Які особливості прояву В.Н.Д. у “повільного” типу?
6. Які особливості прояву В.Н.Д. у “нестриманого” типу?
7. Які особливості прояву В.Н.Д. у “слабкого” типу?
8. Які типи темпераментів виділив Гіпократ?
9. Яка різниця між поняттями “темперамент” і “тип В.Н.Д.”?
10. Які спеціально людські типи В.Н.Д. виділяв Павлов?
11. Чому у людини спостерігається розходження між типом В.Н.Д. і поведінкою?
12. Яка особливість В.Н.Д. у дітей у період новонародженості?
13. Яка особливість В.Н.Д. у дітей у дошкільний період?
14. Яка особливість В.Н.Д. в молодшому шкільному віці?

Залікові питання
з теми “Вища нервова діяльність”
1. Що таке нижча нервова діяльність?
2. Що таке вища нервова діяльність?
3. Що є структурною основою В.Н.Д.?
4. Хто вперше ввів поняття рефлекс?
5. Хто вперше почав досліджувати фізіологічну діяльність головного мозку?
6. Хто є автором теорії В.Н.Д.?
7. Хто розробив умовнорефлекторний метод дослідження для вивчення особливостей мозкових
процесів?
8. Який подразник називають індиферентним?
9. Яких умов необхідно дотримуватись при виробленні умовного рефлексу?
10. Який осередок збудження називають домінантним?
 11. Що лежить в основі утворення умовного рефлексу?
12. Які реакції поведінки називають вродженими?
13. Які реакції поведінки називають набутими?
14. Що таке інстинкти?
15. Які види інстинктів виділяють?
16. Які фази розрізняють в процесі в розвитку інстинкту?
17. Що таке імпритінг?
18. Що таке гальмування?
19. Ким і коли було вперше відкрите?
20. Яке значення має процес гальмування?
21. Які виділяють види гальмування умовних рефлексів?
22. Дайте характеристику зовнішньому (безумовному) гальмуванню.
23. Для яких відділів нервової системи воно характерно?
24. Дайте характеристику внутрішньому (умовному) гальмуванню.
25. Для яких відділів нервововї системи характерно?
26. Які види безумовного гальмування знаєте?
27. Що таке індукційне гальмування? Приклад.
28. Що таке позамежне гальмування? Приклад
29. Які види умовного гальмування ?
30. Що таке згасання. Приклади.
31. Біологічне значення згасання.
32. Біологічне значення запізнювання. Приклади.
33. Що таке біологічне значення?
34. Біологічне значення диференціювання. Приклади.
35. Від чого залежить швидкість згасаггя і відновлення умовного рефлексу?
36. Що таке динамічний стеріотип?
37. Які властивості характеризують динамічний стеріотип?
38. Яке значення має вироблення динамічного стеріотипу?
39. Що таке звички і навички?
40. Чим звички відрізняються від навичок?
41. Розвиток ВНД в період новонародженості
42. Розвиток ВНД в молодшому шкільному віці.
43. Розвиток ВНД в середньому шкільному віці.
44. Розвиток ВНД в старшому шкільному віці.
45. Скільки сигнальних систем характерно для людини?
46. Що таке І сигнальна система?
47. Що таке ІІ сигнальна система?
48. Які два види мови можна виділити?
49. Що таке моторна мова?
50. Що таке сенсорна мова?
51. Хто вивчав моторну мову?
52. Де знаходяться нервові центри моторної мови?
53. Хто вивчав сенсорну мову?
54. Де знаходяться нервові центри сенсорної мови?
55. Які періоди можна виділи в процесі формування мови?
56. Які етапи виділяють у збільшенні словникового запасу дитини?
57. Коли з′являються перші специфічні риси національної мови?
58. З якого часу розвивається розуміння мови і пов′язане з цим використання слів і
речень?
59. Між якими нервовими центрами виникають тимчасові нервові зв′язки, що забезпечують
виникнення реакції на слово?
60. Що таке мовні стеріотипи?
61. Що таке пам′ять?
62. Які є види пам′яті?
63. Який механізм короткочасної пам′яті?
64. Які теорії пояснюють виникнення довготривалої пам′яті?
65. З якими нервовими структурами пов′язаний процес запам′ятовування?
66. Які властивості нервових процесів Павлов поклав в основу поділу В.Н.Д. на типи?
67. Чим зумовлені індивідуальні властивості нервової діяльності?
68. Які типи В.Н.Д. виділив Павлов?
69. Які особливості прояву В.Н.Д. у “живого” типу?
70. Які особливості прояву В.Н.Д. у “повільного” типу?
71. Які особливості прояву В.Н.Д. у “нестриманого” типу?
72. Які особливості прояву В.Н.Д. у “слабкого” типу?
73. Які типи темпераментів виділив Гіпократ?
74. Яка різниця між поняттями “темперамент” і “тип В.Н.Д.”?
75. Які спеціально людські типи В.Н.Д. виділяв Павлов?
76. Чому у людини спостерігається розходження між типом В.Н.Д. і поведінкою?
77. Яка особливість В.Н.Д. у дітей у період новонародженості?
78. Яка особливість В.Н.Д. у дітей у дошкільний період?
79. Яка особливість В.Н.Д. в молодшому шкільному віці?