Тема №9

РОЗВИТОК РАДЯНСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ

План
1. Вища нервова діяльність як поведінка І.П.
Павлова.
2. Рефлексологічна теорія психіки В.М.
Бєхтєрєва.
3. Культурно-історична концепція Л.С.
Виготського.
4. Теорія провідної діяльності О.М.
Леонтьєва.
5. Психологія установки в теорії
Д.М. Узнадзе.
Іван Петрович Павлов
(1849-1936 рр.)
• Предметом психології вважав
психіку, а головним завданням
– розкриття внутрішнього світу
людини.
• Пізнанням психічного як
суб’єктивного повинна
займатися фізіологія вищої
нервової діяльності як наука,
що використовує об’єктивний
метод дослідження.
• необхідність злиття фізіологічного і
психологічного.
• умовний рефлекс - безумовний рефлекс.
• для утворення тимчасового зв’язку мусить
відбутися збіг у часі і в структурі
подразників умовного та безумовного
рефлексів.
• виникає асоціація. Безумовний рефлекс –
інстинктивна поведінка.
• риси нервових процесів (сила,
врівноваженість та рухливість).
• різні комбінації цих характеристик
функціонування нервової системи
складають певні темпераменти людей.
• діяльність великих півкуль головного
мозку називає вищою нервовою
діяльністю.
• Рефлекс – відповідь організму на
подразнення, яка здійснюється за
допомогою нервової системи.
• Головними процесами нервової
діяльності є збудження та
гальмування.
• Діяльність великих півкуль головного
мозку – це сигнальна діяльність.
 Перша сигнальна система
• Сигнали, що їх викликають предмети
та їхні властивості або явища природи.
• Вона властива і тваринам, і людині.
• Фізіологічне підґрунтя відчуттів,
сприймань, уявлень.
 Друга сигнальна система
• сигнали, кінетичні подразнення, що
надходять у кору від мовних органів.
• слово, через попередній життєвий
досвід дорослої людини, пов’язане з
усіма зовнішніми та внутрішніми
подразненнями, що надходять у великі
півкулі.
Володимир Михайлович
Бехтєрев (1857 – 1927 рр.)
• рефлексологія – об’єктивна
наука про поведінку.
• поведінкові реакції – це те, що
можна піддати об’єктивному
спостереженню і дослідженню,
вони зумовлюються біологічною
природою людини, її організмом
в цілому і соціальним
середовищем.
• Рефлекс, як і будь-яка інша реакція, дає
дещо нове.
• Змінюючи структури тканин і форму
органів, рефлекс становить творчий акт,
породжує, зокрема, індивідуальність з
усіма особливостями її організації.
• Так виникає індивідуальний досвід, який
виступає фактором еволюції.
• Найскладніші співвідношення організму й
середовища - вищі сполучні рефлекси.
• Людська культура – символічний рефлекс
природи.
• Індивідуальний та соціальний досвіди
створюють ряд сполучно-рефлекторних
комплексів, які утворюють в загальній
сукупності цілісну особистість.
 Принципи діяльності організму
• періодичності або ритму;
• історичної послідовності;
• сигналізації;
• диференціювання;
• заміщення;
• відносності;
• індивідуальності.
 Особистісний комплекс
„Я” – це соматичний комплекс
сполучних рефлексів, яким у
суб’єктивній психології
відповідають „вольові рухи”,
спрямовані здебільшого до
активного вияву свого „Я”.
Лев Семенович Виготський
(1896-1934 рр.)
• Культурна поведінка- людина стає
господарем своєї поведінки і може
змінювати її за власним бажанням.
• стимул, що мав однозначно
викликати реакцію, тепер
перетворюється у стимул, який сам
створюється людиною для того,
щоб управляти поведінкою, бути її
господарем.
• стимул являє собою знак, який має функцію
самостимуляції і став внутрішнім
надбанням людини;
• стимул інтеріорізований, створений в
результаті тілесної дії з предметом.
• розвиток вищої психічної функції є історія
знаків, які повинні вказувати на те, що
культурні форми поведінки мають своє
коріння в природних формах.
 Соціальна природа психіки
• відношення між вищими психічними
функціями, колись були реальними
відносинами між людьми.
• індивід у своїй поведінці виявляє у
застиглому вигляді різні фази розвитку.
• наявність рудеминтарних функцій
свідчить про поведінкову історію
індивіда.
 Олексій Миколайович
Леонтьєв
(1903-1979 рр.)
• психіка становить продукт
передачі та присвоєння
індивідами досягнень
суспільно-історичного
розвитку, досвіду
попередніх поколінь людей.
 Провідна діяльність
• це така діяльність, у зв’язку з
розвитком якої відбуваються основні
зміни в психіці дитини і розвиваються
психічні процеси, що підготовлюють
перехід дитини до нового, вищого
ступеня її розвитку.
• Діяльність складається з дій, які, в свою
чергу, розкладаються на операції.
• В діяльності розрізняє предмет і мотив.
• „Мотив” означає те об’єктивне, в чому
конкретизується потреба в даних умовах і
на що спрямовується збуджена ним
діяльність.
• Відрізняється також смисл і значення.
Смисл має особистісне навантаження.
 Зрушення мотивів
• Людина під впливом певного
мотиву почала виконувати дію, а
потім виконує її ради неї самої.
• Мотив ніби перемістився на місце
мети, а дія перетворилася у
діяльність.
Дмитро Миколайович Узнадзе
(1886-1950 рр.)
• Установка – це ступінь
розвитку психіки, що передує
свідомості.
• Установка – готовність до
певної активності, виникнення
якої залежить від: потреби, що
актуально діє в даному
організмі; об’єктивної ситуації
задоволення цієї потреби.
• Установка у своїй начальній фазі
виявляється у формі дифузного,
недиференційованого стану.
• Щоб отримати диференційовану форму,
необхідно вдатися до повторного впливу
ситуації.
• Внаслідок цього установка фіксується,
виникає її своєрідна форма – фіксована
установка.
• Увага – особливий стан
налаштованості, породжений впливом
попереднього досвіду на наступні дії
суб’єкта.
• Установка внутрішньо зумовлює стан
уваги людини, що в подальшому
впливає на орієнтацію в умовах певної
ситуації.
• Установка, включаючись в акт об’єктивації,
„опредмечує об’єктивний світ”.
• Об’єктивація - специфічний акт, який на
основі діяльності людини перетворює
предмет, або явище в спеціальний,
самостійний об’єкт її спостереження.
• Об’єктивація перетворює наявні об’єкти в
предмети, на яких людина концентрує
свою увагу, або об’єктивує їх.
 Рекомендована література
• Изучение традиций и научных школ в истории советской психологии /
[под ред. Ждан А.Н.]. – М., 1988.
• История психологии. Хрестоматия / [под ред. Гальперина П.Я.]. -
Екатеринбург: Деловая книга, 1999.
• Марцинковская Т.Д. История психологии / Т.Д. Марцинковская. – М., 2001.

• Петровский А.В. История советской психологии. Формирование основ

психологической науки / А.В. Петровский. – М., 1962.
• Петровский А.В. История и теория психологии / А.В. Петровский, М.Г.
Ярошевский. - Ростов н/д: Феникс, 1996.
• Роменець В.А. Історія психології епохи ХХ століття / В.А. Роменець, І.П.
Маноха. – К., 1998.
• Шульц Д. История современной психологии / Д. Шульц, С.Є. Шульц. – СПб:
Евразия, 1998.
• Якунин В.А. История психологии / В.А. Якунин. - СПб, 1998.
• Ярошевский М.Г. Психология в ХХ столетии / М.Г. Ярошевский. – М., 1996.