Урок 42. Каріотип людини та його особливості.

Хромосомний аналіз як
метод виявлення порушень у структурі каріотипу
Мета уроку: сформувати знання про каріотип людини та його особливості;
розглянути хромосомний аналіз як метод виявлення порушень у структурі
каріотипу; розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності
між порушеннями структури каріотипу та його наслідками; на прикладі
результатів дослідження каріотипу виховувати розуміння єдності всіх
біологічних процесів у живих організмах і важливості цих процесів для
існування життя.
Базові поняття і терміни: хромосоми метацентричні, субметацентричні,
аероцентричні, телоцентричні, хромосомний аналіз, трисомія, синдром дауна,
синдром клайнфельтера.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове
розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та
розуміння фундаментальних принципів біології.
Хід уроку
Питання для бесіди
1. Що означає поняття «каріотип»? Чи відрізняються каріотипи організмів
різних видів і чим саме?
2. Охарактеризуйте каріотип людини. До яких наслідків, на вашу думку,
можуть призводити його зміни?
3. Як можна виявити зміни у каріотипі людини? Запропонуйте план
дослідження.
1. Особливості каріотипу людини
Каріотип — сукупність ознак (кількість, розміри, форма та ін.) повного
набору хромосом, що притаманна клітинам організму або біологічного виду.
Каріотип людини містить 46 хромосом (23 пари). 22 пари називаються
аутосомами, 23-тя — статевими хромосомами. Хромосома під час метафази
складається з двох хроматид, сполучених центромерою. центромера поділяє
хромосому на два плеча. За положенням центромери розрізняють чотири
типи хромосом:
• метацентричні — центромера поділяє хромосому на дві рівні частини;
• субметацентричні — центромера поділяє хромосому на дві нерівні плечі;
• аероцентричні — центромера розташовується майже на кінці хромосоми, і
хромосома має одне велике й одне майже непомітне плече;
• телоцентричні — паличкоподібні хромосоми із центромерою на самому
кінці хромосоми.
2. Хромосомний аналіз — метод виявлення порушень у структурі
каріотипу
Дослідження всіх елементів каріотипу людини відбувається за допомогою
методу спеціального забарвлення та вивчення хромосом у світловому
мікроскопі. Хромосомний аналіз допомагає визначити розміри та форми
хромосом, їхню структуру, а також розташування первинних та вторинних
перетяжок і неоднорідних ділянок у них.
Для аналізу порушень каріотипу використовують зразок культури
соматичних клітин, що діляться, статеві клітини, клітини крові (передусім
лімфоцити), кісткового мозку та фібробластів. Найчастіше це відбувається
так: зразок крові на 72 години поміщають у поживне середовище з
додаванням речовини, що стимулює поділ клітин (для вивчення потрібні
хромосоми на стадії метафази). За 1,5 години до завершення культивування
додають колхіцин, що руйнує клітинні веретена поділу. Після завершення
клітини переносять у гіпотонічний розчин калій хлориду та натрій цитрату,
ядерна оболонка руйнується і хромосоми вивільняються у цитоплазму. Після
цього клітини фіксують сумішшю метанолу та оцтової кислоти, і клітинну
суспензію наносять на вологі предметні скельця і висушують на повітрі. Далі
здійснюють забарвлення препарату.
Зображення хромосом, що можна побачити у мікроскоп, фотографують і
вивчають. У сучасних лабораторіях для цього використовують комп’ютерні
програми Ikaros, Lucia Karyo, Каріо 3.1 та інші. Зазвичай аналізують не менш
30 зображень. Отримана інформація дозволяє розподілити хромосоми за
групами і виявити відхилення.
Найвідомішими сьогодні є такі аномалії:
• синдром Дауна (47 хромосом, зайва хромосома у 21-й парі);
• синдром котячого лементу (делеція короткого плеча 5-ї хромосоми);
• синдром Патау (47 хромосом, зайва хромосома у 13-й парі);
• синдром Клайнфельтера (47 хромосом, зайва статева хромосома XXY);
• синдром Шерешевського-Тернера (45 хромосом, відсутня одна Х-
хромосома);
• полісомія за Х-хромосомою (47 хромосом, три статеві хромосоми ХХХ).
1. Які особливості каріотипу людини?
2. Як можна виявити порушення каріотипу людини і якими вони бувають?
3. Наведіть приклади хромосомних аномалій людини і поясніть причини їх
виникнення та наслідки для організму.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника.

Урок 43. Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості

людини. Сучасний стан досліджень геному людини
Мета уроку: сформувати знання про сучасні молекулярно-генетичні методи
дослідження спадковості людини; розширити уявлення про сучасний стан
досліджень геному людини; розвивати вміння логічно мислити та
прогнозувати значення результатів досліджень геному людини для
фундаментальної науки та збереження людського життя і здоров'я; на
прикладі результатів дослідження геному людини виховувати розуміння
єдності всіх біологічних процесів у живих організмах і важливості цих
процесів для існування життя.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове
розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та
розуміння фундаментальних принципів біології.
Хід уроку
Питання для бесіди
1. Що вам відомо про сучасний стан досліджень геному людини?
2. Яким чином можна встановити послідовність нуклеотидів певного гену
людини? Скласти карту хромосоми.
3. Де і як, на вашу думку, можна було б застосовувати результати таких
досліджень?
1. Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості
людини
Молекулярно-генетичні методи дослідження спадковості — це велика і
різноманітна група методів, призначених для вивчення молекул ДНК (алеля,
гена, частини хромосоми) — як нормальних, так і пошкоджених, а також
розшифрування первинної послідовності нуклеотидів.
Етапи дослідження є такими:
1) Отримання зразків ДНК:
• виділення всієї (геномної) ДНК з клітин (лімфоцитів, фібробластів,
амніотичних клітин та ін.);
• рестрикція ДНК — отримання окремих фрагментів (застосовуються
рестриктази, які розривають ДНК за певними послідовностями нуклеотидів з
4-6 нітратних основ — сайтами рестрикції).
2) Ампліфікація — накопичення (помноження, клонування) однакових
фрагментів ДНК. Застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції
(ПЛР):
• дволанцюгова ДНК розділяється на одноланцюгові;
• приєднання праймерів (невеликих одноланцюгових молекул ДНК, що є
комплементарними початку ділянки, який потрібно дослідити) до
одноланцюгових молекул ДНК (за принципом комплементарності); з
праймерів буде починатися синтез нового ланцюга за допомогою ДНК-
полімераз;
• синтез чисельних полінуклеотидних ланцюгів на одноланцюгових
молекулах у межах приєднання праймерів.
3) Електрофорез фрагментів ДНК — розділення фрагментів за молекулярною
масою та електричним зарядом на поверхні гелю з агару. Кожен фрагмент
має певні розміри і займає в гелі певне місце у вигляді смуги.
4) Ідентифікація окремих фрагментів ДНК за допомогою блотгібридизації за
Саузереном. Фрагменти ДНК переносять на спеціальні фільтри, де
відбувається їхня гібридизація з радіоактивними синтетичними зондами або
клонованими фрагментами ДНК. Зонд виявляє потрібний фрагмент ДНК
шляхом зв’язування з комплементарними до нього нуклеотидними
послідовностями фрагмента.
На сьогодні вивчення структури ДНК за цим методом є автоматизованим і
відбувається у спеціальних приладах — секвенаторах.
Молекулярно-генетичні дослідження застосовуються:
1) У клінічній лабораторній діагностиці:
• діагностика вірусних інфекцій (ВІЛ, гепатит, статеві інфекції та ін.);
• визначення батьківства;
• діагностика спадкових хвороб (виявлення мутацій);
• судова медицина (ідентифікація особи).
2) Фундаментальна наука:
• секвенування (визначення нуклеотидної послідовності);
• клонування генів;
• генна інженерія (створення трансгенних тварин і рослин);
• генна терапія;
• напрямлений мутагенез.
2. Сучасний стан досліджень геному людини
1990 року був створений міжнародний проект «Геном людини» (Human
Genome Project, HGP), мета якого полягає у визначенні послідовностей ДНК
та локалізація генів і їхніх функцій. На початку 2000 року було створено
попередній варіант — «чернетка» геному (83 %). А 2003 року геном людини
був майже повністю секвенований (99,9 %) — була прочитана послідовність
3 млрд пар основ, з яких побудована ДНК всіх 23 пар хромосом людини
(деякі гетерохроматинові ділянки не секвеновані й сьогодні). Генетична
довжина геному людини складає 3000 сантиморганід.
Були складені карти геному, карбовано близько 40 тис. кодуючих
послідовностей. Загальне число генів, імовірно, становить 30,5-40 тис. (за
іншими даними — 20-25 тис.)
На сьогодні весь геном людини вивчений і картований у вигляді великих
фрагментів, які перекривають один одного. Розташування кожного з цих
фрагментів на хромосомі визначено з високою точністю.
Залишаються невивченими:
• центральні частини кожної хромосоми — центромери, які містять велику
кількість послідовностей ДНК, що повторюються (їх важно секвенувати за
сучасних технологій); центромери сягають у довжину мільйони, а можливо, і
десятки мільйонів пар нуклеотидів;
• кінці хромосом — теломери, які також складаються з повторювальних
фрагментів і тому в більшості із 46 хромосом їх розшифрування не
завершено (цьому заважають технологічні труднощі); точна кількість
нерозшифрованих послідовностей у цих ділянках є наразі невідомою;
• у геномі кожної особини є кілька локусів, які містять членів мультигенних
родин, які також важко розшифрувати за допомогою основного на сьогодні
методу фрагментування ДНК; ці ділянки кодують білки, важливі для імунної
системи;
• також лишаються ще кілька «білих плям», розкиданих по всьому геному;
деякі з них доволі великі, але є сподівання, що вони будуть розшифровані у
найближчі роки.
Послідовність людської ДНК зберігається у базі даних «GenBank»
Національного центру біотехнологічної інформації США, що доступна через
інтернет. Для аналізу даних створено спеціальні комп’ютерні програми, без
яких інтерпретація результатів досліджень неможлива.
Розшифрування геному людини сприятиме розвитку нових напрямків у
медицині, вивченню природи спадкових і злоякісних хвороб (рак молочної
залози, гемофілія, захворювання печінки та ін.), розробці генної та клітинної
теорії, теорії еволюції.
1. Назвіть і коротко охарактеризуйте сучасні молекулярно-генетичні
методи досліджень спадковості людини.
2. Де і яким чином вони застосовуються?
3. Охарактеризуйте сучасний стан досліджень геному людини. Які частини
геному розшифровані, а які ще залишаються невивченими і з якої причини?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф у підручнику. Повторити закономірності
успадкування ознак за різним типом успадкування.

Урок 44. Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини.

Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини
Мета уроку: сформувати знання про моногенне та полігенне успадкування
ознак у людини, позахромосомну (цитоплазматичну) спадковість людини;
розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності процесів
моногенного та полігенного успадкування ознак у людини; на прикладі
процесів моногенного та полігенного успадкування ознак у людини
виховувати розуміння єдності всіх біологічних процесів у живих організмах і
важливості цих процесів для існування життя.
Базові поняття і терміни: моногенне успадкування, полігенне успадкування,
аутосомно-домінантне успадкування, аутосомно-рецесивне успадкування,
позахромосомна (цитоплазматична) спадковість.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове
розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та
розуміння фундаментальних принципів біології.
Хід уроку
Питання для бесіди
1. Скільки ознак може контролюватися одним геном?
2. Чи можуть кілька неалельних генів впливати на виявлення однієї й тієї
самої ознаки? Наведіть приклади на підтвердження своєї відповіді.
3. Чи є ознаки, успадкування яких відбувається поза хромосомами ядра
клітини ?
1. Моногенне успадкування ознак у людини
Моногенним називається такий тип успадкування, коли спадкова ознака
контролюється одним геном. Аутосомно-домінантне успадкування
моногенних ознак. Внаслідок того, що домінантні гени, які викликають
розвиток захворювання, в гомозиготному стані здебільшого летальні, то всі
шлюби між здоровими і хворими належать до типу Аа х аа, де А —
домінантний ген, який визначає розвиток спадкового захворювання, а —
рецесивний ген.
За цього типу успадкування хвороб переважають такі умови:
• кожна хвора людина має хворого одного з батьків;
• захворювання передається спадково;
• хворі є в кожному поколінні;
• у здорових батьків діти будуть здоровими;
• захворіти можуть і чоловіки, і жінки однаково часто, оскільки ген
локалізується в аутосомі;
• імовірність народження хворої дитини, якщо хворий один з батьків,
становить 50 %.
За таким типом успадковуються деякі нормальні й патологічні ознаки:
• біле пасмо волосся;
• волосся жорстке, пряме;
• шерстисте волосся — коротке, кучеряве, пишне:
• темне волосся;
• товста шкіра.
Аутосомно-рецесивне успадкування моногенних ознак. Якщо рецесивні гени
локалізовані в аутосомах, то з’являються вони тільки в разі шлюбу двох
гетерозигот або гомозигот за рецесивним алелем. Існують три варіанти
шлюбів:
1) аа х аа — всі діти хворі;
2) Аа х аа — 50 % дітей будуть хворими, 50 % фенотипно здорові, але є
носіями мутантного гена;
3) Аа х Аа — 25 % дітей будуть хворими, 75 % фенотипно здорові, але 50 % з
них є носіями патологічного гена.
За аутосомно-рецесивним типом успадковуються такі ознаки в людини:
• волосся пряме, тонке;
• шкіра тонка;
• 0(І) група крові;
• група крові Rh-.
Аутосомно-рецесивний тип успадкування хвороб має ряд характерних рис:
• від здорових батьків народжуються хворі діти;
• від хворого батька народжуються здорові діти;
• хворіють в основному сибси (брати, сестри), а не батьки і діти, як за
домінантного типу успадкування;
• однаково часто хворіють чоловіки і жінки;
• у гетерозиготних носіїв співвідношення хворих і здорових дітей складає 1:3.
2. Полігенне успадкування ознак у людини
Більшість кількісних ознак організмів визначається декількома неалельними
генами (полігенами). У цьому випадку два або більше домінантних алелів
однаковою мірою впливають на розвиток однієї й тієї ж ознаки. їхня дія
підсумовується. Тому полімерні гени позначають однією літерою
латинського алфавіту з цифровим індексом, наприклад: А1А1 і a1a1, A2A2 і a2a2,
A3A3 і a3a3 і т. д.
Полімерними генами визначається багато морфологічних, фізіологічних і
патологічних особливостей:
• зріст;
• маса тіла;
• статура;
• величина артеріального тиску та ін.
3. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість — це передача потомству
певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими факторами, що
локалізовані у мітохондріях цитоплазми.
Мітохондріальний геном містить 13 генів і низку послідовностей, що
кодують різні РНК. Успадкування відбувається не за законами Менделя, а
лише за материнською лінією: від матері — до нащадків. Мітохондріальна
ДНК яйцеклітини не піддається рекомбінації та успадковується цілком.
Мітохондрії сперматозоїда розташовані лише в середині та в кінці джгутика,
який під час запліднення не проникає в яйцеклітину. Таким чином, у зиготі
опиняються лише мітохондрії, успадковані від матері разом з цитоплазмою
яйцеклітини.
1. Як відбувається моногенне успадкування ознак у людини? Наведіть
приклади таких ознак.
2. Як відбувається полігенне успадкування ознак у людини? Наведіть
приклади ознак, що мають такий тип успадкування.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф підручника. Повторити поняття «спадкова
мінливість».

Урок 45. Закономірності спадкової мінливості людини

Мета уроку: сформувати знання про закономірності спадкової мінливості
людини; з'ясувати значення спадкової мінливості для людського організму;
розвивати вміння логічно мислити та знаходити закономірності процесів
спадкової мінливості людини; на прикладі процесів забезпечення спадкової
мінливості людини виховувати розуміння єдності всіх біологічних процесів у
живих організмах і важливості цих процесів для існування життя.
Базові поняття і терміни: мінливість, комбінативна мінливість,
кросинговер, мутаційна мінливість, гени, мутації.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове
розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та
розуміння фундаментальних принципів біології.
Хід уроку
1. Що таке спадкова мінливість і в чому полягає її відмінність від
неспадкової?
2. Ви схожі на батька і на матір і водночас виявляєте нові комбінації їхніх
ознак. Що це за тип мінливості?
3. Що вам відомо про мутації?
1. Загальне уявлення про спадкову мінливість
1. Спадкова мінливість полягає у зміні генотипу особини, тому передається
за статевого розмноження нащадкам. Спадкова мінливість зумовлена появою
різних типів мутацій та їх комбінацій у наступних схрещуваннях. У кожній
сукупності особин, що існує тривалий час, спонтанно і не спрямовано
виникають різні мутації, які в подальшому комбінуються з варіантами генів,
що вже існують.
Види спадкової мінливості:
• комбінативна;
• мутаційна.
2. Комбінативна мінливість
Комбінативна мінливість — мінливість, в основі якої лежить утворення
рекомбінацій (таких комбінацій генів, яких не було у батьків). Вона є
результатом комбінацій генів та хромосом, що несуть різні алелі (тобто
перерозподілу генетичного матеріалу батьків серед їхніх нащадків).
Рекомбінація зазвичай відбувається в мейозі під час розвитку статевих клітин
та під час запліднення у зиготі.
Джерелами спадкової мінливості є:
• незалежне розходження гомологічних хромосом у анафазі І мейозу;
• взаємний обмін ділянками гомологічних хромосом (кросинговер) у профазі
І мейозу;
• випадкове поєднання гамет під час запліднення.
Всі ці джерела спадкової мінливості діють одночасно і незалежно,
забезпечуючи при цьому постійне «перетасування» генів. це призводить до
виникнення організмів з іншими генотипом та фенотипом. Самі гени при
цьому не змінюються.
Однак нові комбінації доволі легко розпадаються під час передачі з
покоління у покоління. Стабільні зміни в генотипі не утворюються. Такі
зміни утворюються внаслідок мутаційної мінливості.
3. Мутаційна мінливість
Мутації — це стійкі й неспрямовані зміни в геномі.
Мутації зберігаються необмежено довго в ряду поколінь. Завдяки мутаціям
утворюються нові варіанти генів, що має велике значення для еволюції.
Мутації є індивідуальними (кожна мутація в окремій молекулі ДНК виникає
випадково). Вони виникають постійно протягом усього онтогенезу людини.
чим на більш ранньому етапі розвитку організму виникає мутація, тим
більше вона може на нього вплинути.
У людини успадковуються лише ті мутації, які виникають у статевих
клітинах. Мутації, що виникають у нестатевих клітинах, успадковуються
тільки в організмів, що здатні до нестатевого чи вегетативного розмноження.
Мутації в соматичних клітинах можуть спричинити аутоімунні
захворювання, пухлини, передчасне старіння.
Більш детально мутації людини ми розглянемо на одному з наступних
уроків.
1. Охарактеризуйте поняття «спадкова мінливість». Які її види існують?
2. Наведіть приклади комбінативної мінливості ознак у людини. За яким
механізмом вони з’являються?
3. Що таке мутації? Як виникає і виявляється мутаційна мінливість в
організмі людини?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати відповідний параграф підручника.
Повторити поняття «неспадкова мінливість».