Пабло Пікассо (1881-1973)

«Я малював те, про що думав, а не те, що бачив»

Пабло Пікассо

Пaблo Пікассо відомий іспанський і французький

xyдожник, скульптоp, графік, кераміст,
театральний художник, поет і драматург, один з
основоположників кубізму, найвідоміший митець
20 століття. За оцінкою мистецтвознавців, його
роботи є найдорожчими у світі.

Пабло Пікассо з’явився на світ в Іспаніі 25

жовтня 1881 року. Сім’я Пікассо була простою,
дарма що мати належала до багатого роду власників
виноградних плантацій. Займатися малюванням
хлопчик почав з раннього віку. Перші уроки надав
батько, який був учителем живопису. Юний
художник робив великі успіхи і вже в 9 років
написав свою першу картину – «Пікадор», яка стала
першим шедевром художника.

У 1895 році Пікассо став вчитися в школі

витончених мистецтв Ла-Лонха. Для навчання в цій
школі він був ще малий, але батько наполіг на тому,
щоб син спробував вступити на конкурсній основі. Юнак чудово склав всі
іспити та почав своє навчання. Через рік люди змогли оцінити його талант:
Пабло виграв Золоту медаль за велике академічне полотно “Наука і
Благодійність”, яке зараз знаходиться в музеї Пабло Пікассо, в Барселоні. З 16
років продовжує навчання в Королівській Академії образотворчих мистецтв
Сан-Фернандо. Через кілька місяців Пікассо відкрив свою першу студію в
Барселоні.
У 1897 році Пабло продовжує навчання образотворчого мистецтва в
Мадриді. Але більшу частину часу приділяє вивченню колекції музею Прадо.
Навчання ж в академії, в якій дотримувалися класичних традицій, здавалося
художнику занадто нудним. 1898 році він повертається до Барселони і
приєднується до товариства художників, які збиралися в богемному кафе. Саме
в цьому кафе в 1900 році відбулася перша виставка його робіт. Тоді ж художник
познайомився з К. Касагемасом і Х. Сабартесом, яких зображує на своїх
полотнах.
 Голубий та рожевий періоди
У 1900 році, разом з Касагемасом, їде до Парижу.
Малює картини богемного життя столиці, і був дуже
вражений роботами Дега і Тулуз-Лотрека. На
Всесвітній виставці знайомиться з роботами
імпресіоністів. Той період життя
був непростим для Пікассо, а
самогубство його друга,
Касагемаса, стало великим
потрясінням для молодого
художника. Під впливом цих
обставин на початку 1902 року
Пікассо пише картини в стилі,
який критики назвали «блакитним». Головні теми
полотен: старість, смерть, злидні, смуток і меланхолія.
Люди, зображені на картинах, здаються задумливими,
уповільненими, зануреними у свій внутрішній світ. Серед
усіх відтінків найбільше
художник використовує
блакитний. Героями полотен Пікассо були
каліки і представники нижчих верств
суспільства.

У Парижі в
1904 році його
житлом стає
гуртожиток для
бідних художників. Це було початком «рожевого»
періоду його творчості. На зміну сумним образам
прийшла тематика цирку і театру. У палітрі
переважали рожево-золотистий і рожево-сірий, а
головними героями полотен стали бродячі артисти.
У цих картинах почувався романтичний дух
самотнього мандрівного артиста.
У 1905 році пише найвідоміший твір «рожевого
періоду» – «Дівчина на кулі». Герої картини –
тендітна гімнастка та атлет, що відпочиває. Основна
тема — бродячий цирк. Гімнастка відпрацьовує номер
на кулі, а атлет відпочиває на кубі. Пейзаж навіває
смуток, тугу і контрастує з веселим ремеслом
циркових артистів. Також контраст в цій картині
представляють зображені геометричні фігури — куб і
кулю, рухома гімнастка та атлет.
 Період сюрреалізму
Період сюрреалізму — ще один з
найбільш неоднозначних і нерівних періодів
у творчості художника. На полотнах
з’являється абсолютно ірреальний світ,
непроста атмосфера для сприйняття:
незрозумілі істоти, безформні, кричущі або ж
агресивно-чуттєві образи.
У цей період їм були створені і спокійні
роботи, які сильно виділялися на тлі інших. Найчастіше в
цей творчий період героїнями полотен ставали жінки.
Причини їхньої частої появи, можливо, були пов 'язані з
тим, що художник погано ладнав зі своєю дружиною. У
1918 році Пікассо одружився з російською балериною
Ольгою Хохловою, у 1921 року у пари з 'являється син.
На створення чуттєвих полотен художника
надихнула Марія-Тереза Вальтер, з якою він
познайомився в 1932 році. У цей період Пікассо створює
бюсти, дивні абстрактні форми з грубих матеріалів. Але
водночас у деяких роботах можна побачити, що його
надихали і класичні форми.
Кубізм
Особливе місце у творчості Пабло Пікассо
посідає тематика кубізму. Майстра більше
приваблює аналіз форм, ніж експерименти з
кольором.
Картина "Авіньйонські дівиці" (1907) - це
перший досвід художника в написанні полотен у
напрямку кубізму. Пікассо уявив всьому людству
якихось чудищ, які мають замість людських облич
маски, а в їхніх фігурах ледь позначена якась статева
приналежність. У природі цих дев одночасно
відображено агресивний посил і збуджувальну
експресію. Образи, написані художником, виконані
досить дивно і відрізняються один від одного.
Силуети, зображені в лівій частині картини, схожі
з єгипетськими та ассирійськими мотивами.
Жінки в центрі явно нагадують розписи
романських храмів у Каталонії і відрізняються
містичною ліричністю. А ось особи дівчат,
написаних у правій частині твору, асоціюються з
африканським містицизмом і, здається, що вони
ось-ось зроблять свій страхітливий магічний
ритуал.
 Період кубізму у творчості художника закінчився після Першої світової
війни. Але деякі елементи кубізму Пабло використовує до 1921 року.

У 1937 році німецька і італійська авіація знищила Герніку — столицю

басків. Ця новина настільки вразила художника, що за два місяці Пабло Пікассо

пише одне з найвідоміших полотен — «Герніка». Гра фарб створює видимість

пожежі, а центральне місце в композиції було відведено загиблому воїну і
жінки, яка біжить до нього. Це полотно передає той жах і відчай, якими охоплені
мешканці Герніки. Черепи, як символи смерті, деформація, як хаос руйнування –
“Герніка” – безумство, що йде в небуття. Це творіння було виставлено на
Всесвітній виставці в Парижі.

У воєнний період
картини Пікассо слугували
зображенню свого часу: вони були
виконані в темних відтінках і
передавали почуття тривоги. Тоді ж
головними героїнями його полотен
знову стали жінки зі спотвореними обличчями, безформними фігурами. З 1940
по 1944 р. Пікассо залишався в Парижі й продовжував творити. У 1944 році
художник вступив в Комуністичну партію, а в 1950-му Пікассо створив відомого
«Голуба миру». Цей період можна назвати щасливим для художника. Митець
пише не лише полотна, але й займається ремеслами та ручною працею: створює
декоративні тарілки, статуетки, картини. Твори художника відрізняються за
якістю виконання і своєю різноманітністю. Пабло Пікассо також зробив
своєрідну революцію в скульптурі, створюючи частини з повсякденних
матеріалів. Наприклад, “Гітара” зроблена з картону та паперу, вона зараз
експонується в Музеї Пікассо, в Парижі. Інші скульптори почали наслідувати
Пабло. Цю техніку назвали конструктивізм.

Не дивлячись на те, що Пікассо був

ексцентричним художником, проте, він не був
позбавлений звичайних людських слабкостей. Пабло
прожив дуже довге і насичене життя, наповнене
різними подіями та емоціями. У біографії майстра
можна знайти безліч вельми цікавих історій, які
красномовно говорять про те, яким був Пабло при
житті. У 80 років Пікассо одружився з Жаклін Рок, яка
стала його останньою музою і доглядала за ним аж до
самої смерті.
Майстра не стало 8 квітня 1973 року у Франції.
Талановитий художник прожив 92 роки, створив понад
80000 робіт та справив великий вплив на розвиток
світового образотворчого