Символізм у живописі

 Роботу виконувала
учениця 10-А
 Саранді Анастасія
 Символізм (фр. symbolisme,
з грец. симболон —
знак, ознака, прикмета, символ) —
літературно-мистецький напрям кінця
ХІХ — початку ХХ ст., основоположники
якого, базуючись на ідеалістичній
філософії Шопенгауера, «теорії
несвідомого» Едуарда Гартмана і
поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили
основою мистецької творчості символ —
таємну ідею, приховану у глибині всіх
навколишніх, а також і потойбічних явищ,
що її можна розкрити, збагнути й
відобразити тільки з
допомогою мистецтва,
зокрема музики й поезії.

Jean Delville Prometheus 1907

 Виникнення
Символізм виник у Франції у 1880-их, як реакція проти міщанства і
позитивізму, зокрема проти натуралістичного роману й реалістичного
театру.

Термін «символізм» вперше був введений французьким поетом

Жаном Мореасом у маніфесті «Le Symbolisme» (1886).

Основоположниками його були Поль Верлен і Стефан Малларме.

Своїм предтечею вони вважали Шарля Бодлера.
З історії символізму
18 вересня 1886
Париж. Газета «Фігаро»

 Людське сприйняття
світу недосконале, тому
зображувана дійсність
помилкова
 Таємниці світу можна
осягнути лише емоційно
та інтуїтивно
 Відображенням цієї
«вищої істини» і
одночасно способом її
осягнення є символ-
натяк
Поняття символізму в мистецтві

Символізм – літературно-мистецький напрям кінця ХІХ –

початку ХХ ст., основоположники якого проголосили основою
мистецької творчості символ – таємну ідею, приховану у
глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її
можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою
мистецтва, зокрема музики й поезії.

Символізм – одна зі стильових течій модернізму, що виникла

у Франції в 70-х pp. XIX ст. Основною рисою символізму є те, що
конкретний художній образ перетворюється на багатозначний
символ.
 Палкі
прихильни
Франція:
ки Гюстав Моро
символізму Росія:
Михайло Врубель
в Литва, Росія:
Мікалоюс Чюрльоніс
європейськ Німеччина:
ому Макс Клінгер
Італія:
живописі Джованні Болдіні
Джованні Сегантіні
Швейцарія:
Арнольд Беклін
Англія:
Обрі Бердслі
 «Коли хоч ненадовго
змовкає людська мова,
починається мистецтво
музики»
Ріхард Вагнер
Опера
«Лоенгрин»
1848

Опера
«Валькірія»
1876
У. Т. Мод «Скачка
Валькірій» 1890
Нескінченна мелодія, яку знайшов Вагнер в музиці, є і в живописі.
В. Борисов-Мусатов

Весна 1898-1901
ВодоемКуст орешника 1905
1902
В образотворчому мистецтві символізм виявив себе
примхливістю ліній та кольорів, що лише віддалено
співвідносяться з контурами та кольором реальних предметів, а
головним чином — заміною реальних персонажів
фантастичними, уявними істотами, пристрастю до
інакомовності. 

У пошуках натхнення символісти зверталися до античної та

північної міфології, легенд, казок.

Головна особливість творчості – відображення багатогранного

світу емоцій людини
Символ, який використав художник - "павиче вбрання".
Надзвичайно розповсюджений в іконографії модерну мотив
павича, павичого пір'я мав для глядача твору Врубеля досить
стійке самостійне значення: ідею краху, загибелі пихатих
людських задумів

Врубель. Демон звержений

Врубель відкрив новому російському мистецтву
особливий світ, урочисту картину Всесвіту.
Вселенські образи природи в живописі М. Врубеля
важко назвати пластичним втіленням певної
"натурфілософської" системи. Вони — відверте
творіння особистої фантазії художника, більш того —
вони результат надвольових творчих зусиль Врубеля
трансформувати світ за законами свого власного
бачення.

З точки зору символізму твори Врубеля містили в

собі головне — вони зберігали вселенський масштаб
цього світу, вони залучали глядача до всезагального
царства людського духу.
 Михайло Врубель. Царівна-лебідь

Михайло Врубель. Гадалка

Гюстав Моро був символістом і фантастом. Його
картини, написані на сюжети легенд і міфів,
інтерпретовані містично, забарвлені його багатою
фантазією, наповнені вигадливими, прискіпливо
намальованими деталями.

Саломея Юпітер і Семела

 Макс Клінгер. Морська богиня у
хвилях прибою

Обрі Бердслі.
Смерть Артура
 Макс Клінгер. Пейзаж

Джованні Сегантіні.
Альпійський триптих: Становлення
Арнольд Беклін почав з міфологічного жанру. Йому
подобалось населяти італійські пейзажі (він довго
жив у Римі) кентаврами, що борються, жвавими
наядами, фавнами, лісовими німфами, написаними в
натуралістичній манері. Вони в нього такі ж реальні,
як морські хвилі та лісове зілля, серед яких вони
мешкають.

Арнольд Беклін. Смертельна бійка кентаврів

Найвідоміша картина Бекліна, яка містить
символістичний підтекст, - "Острів мертвих".
Художник зробив п'ять варіантів цієї композиції, що
зображує таємничий похмурий острів, до берега
якого підпливає човен з постаттю, загорнутою в білий
саван.  

В темряві можна розгледіти скульптури левів на

брамі і постать в білому вбранні на човні. На
пригнічений настрій картини працюють і сюжет (іде
поховання), і колорит (темні фарби в середині
картини), і початок негоди (дощові хмари на небі).
Арнольд Беклін. Острів мертвих
Французький художник Пюві де Шаванн відродив
мистецтво монументального фрескового живопису й
писав, в основному, алегоричні композиції. Його
творам властиві форми спрощеної античності,
гармонія блідих тонів, плавні ритмічні лінії. Від них
віяло спокоєм та душевною рівновагою.

Пюві де Шаванн. Священний гай

Оділону Редону, художнику з багатою уявою, щирому й
витонченому, меланхолічно-мрійливому, належать
загадкові твори:

"Кулясте око", що висить над землею, ніби повітряна куля,

"Крилата голова над водами", "Чудовисько, що літає",
"Болотна квітка" з людським обличчям.

При цьому природні форми лишались для Редона

вихідним елементом його таємничих вигадок.

Його оригінальність в тому, що він примушував нереальні

істоти жити за законами реальності, надавав ілюзію життя
найнеможливішим створінням.
Оділон Редон. Кулясте око Оділон Редон. Болотяна квітка
Дякую за увагу!