ФОВІЗМ

Фові́зм (фр. les Fauves — «дикі») — стиль

групи французьких художників початку
ХХ століття, чиї роботи були швидше
зосереджені на мальовничості,
декоративності та насиченості кольорів,
аніж на зображальних чи реалістичних
аспектах, як у французькому варіанті
імпресіонізму.
Часові межі та місце
Як стиль, фовізм виник приблизно
в 1900 і тривав до 1910 року.
Був настояний на протиріччях і
відрізнявся непослідовністю.
Рух, як такий, панував всього
кілька років, з 1904 до 1908; за цей
час були проведено три виставки.
Основоположники

Анрі Матісс Андре Дерен

 Представники
Франція: Шарль Камуан, Луї Вальта
Бельгія: Анрі Евенепул, Моріс
Маріно, Жан Пюї, Моріс де Вламінк,
Анрі Манген, Рауль Дюфі, Отон Фріз,
Жорж Руо, Жан Метценже.
Нідерланди: Кес ван Донген та Жорж
Брак (який згодом почав працювати у
художньому напрямі кубізму).
 Найменше схожий на фовістів
Альбер був і Альбер Марке, художня
Марке манера котрого абсолютно не
відповідала настановам фовізму
як такого. Сталий стиль Альбера
Марке продовжився і після
зникнення фовізму. Він
зарахований до фовістів штучно
художніми критиками лише
через участь у їх виставках. У
живописі Альбера Марке ніколи
не було нічого декаденсько-
занепадницького.
Порт в Онфлере, 1911 р.
Фовізм же не ставив жодних інших завдань, крім
створення самого мистецтва і дослідження
можливостей його впливу на людину. Інакше кажучи
фовізм цікавила насамперед специфіка вражень, що
їх справляє на людину мистецтво
Картина вже не повинна була слугувати
ілюзіоністичною "оманою" речі або погляду на неї,
символом суспільно важливої ідеї чи вираженням
ставлення художника до світу взагалі. Завдання
конкретизується, звужується і тим самим
поглиблюється. Нове мистецтво досліджує само
себе, свої форми, засоби, можливості впливу.
 Ознаки
близький до експресіонізму у використанні гранично
яскравого колориту;
художній манері фовістів властиві емоційність
художнього вираження, пронизлива чистота й
інтенсивність локальних кольорів, різкі контрасти,
гострота ритму, стихійна динамічність мазка;
основні мотиви й колірні поєднання вони брали з
природи, але загострювали їх;
захоплювалися живописом постімпресіоністів,
технікою дивізіонізму, східним мистецтвом.
Багато характерних рис фовізму були вперше
декларативно представлені у картині Матісса
«Розкіш, спокій і насолода», яку він написав
влітку 1904 р. в час перебування в Сен-Тропе
з Полем Сіньяком та Анрі Едмон Кроссом.
Як з’явилася назва «фовізм»?
Після того, як сміливі кольорові полотна Анрі
Матісса, Андре Дерена, Альбера Марке,
Моріса де Вламінка, Кеса ван Донгена,
Чарльза Камуана і Жана Пюї були
представлені на Осінньому салоні 1905 року,
критик Луї Восель зневажливо прозвав
живописців «фовістами» (тобто, дикунами).
Це прізвисько дало руху назву «фовізм», під
якою він і відомий.
 «Осінній салон», 1905 р.
Перша виставка художників на Осінньому
салоні 1905 р. була спільною. Група отримала
свою назву після того, як Восель описав
виставку їх робіт фразою «Донателло серед
диких звірів (фовістів)!», зрівнявши їхні
картини зі скульптурами доби італійського
відродження, які теж виставлялися в залі.
 Він починав свою професійну
Анрі Матісс діяльність як клерк
адвокатської контори. Його
перші художні роботи
з'являються в 1890 р. У 1892 р.
він починає навчатися в
паризькій Школі декоративного
мистецтва (майстерня В.
Бугро). У 1893 він перейшов до
Школи вишуканих мистецтв
(майстерня Гюстава Моро).
 Навчання Матісса йшло досить
традиційним шляхом: він працює з
натури, вивчає і копіює в Луврі
твори великих майстрів минулих
століть, серед яких Ель Греко,
Карраччі, Рембрандт, Пуссен,
Шарден, Гойя. Привертали його
увагу і французькі
художники XIX ст.: Домінік Енгр,
Ежен Делакруа, Каміль Коро, Оноре
Дом'є, Едуар Мане.
«Танець»
 Колорит картин лідера фовістів
Анрі Матісса викликав радісне,
святкове відчуття. Введення
східних мотивів дало змогу
художнику навіть перевершити
загальні рамки фовізму, хоча
прихильником його основних
ідей він залишився назавжди.
Виразна лінія майстра вражала
експресивним лаконізмом.

Анрі Матісс
"Червоні рибки"
1911
 А. Матісс заявляв: «Мистецтво не
повинно турбувати і бентежити»,
«Мистецтво має бути зрозумілим і
доступним пересічній людини», «Я
просто хочу, щоб втомлена людина,
дивлячись на мій живопис,
отримала відпочинок і спокій». Той,
хто вмів зображувати в кожній своїй
«Розмова» картині радість і щастя, мав право
так говорити. І йому вдалося
зробити це так, як, мабуть, не
вдавалося нікому.
 У 1898 Дерен вступив в «Академі-
Андрі Кар'єр», де познайомився з
Дерен Анрі Матіссом, і
вирішив зробити живопис своєю
професією.У
1900 Дерен познайомився
з художником Морісом де Вламін
ком, разом з яким відкрив
у Шату майстерню.
 У період трирічної військової
служби (1901 -
1904) часу для занять живописом у
нього було вдосталь, тоді
ж з'явилися такі його роботи,
як, наприклад,
«Бал в Сюрезне» (1903), де він зоб
ражує себе
«Танець» серед группи солдатів на
танцювальній вечірці. Літо
1905 Дерен провів
із Матіссом і Полем Сіньяком в Ко
лліурі, де
писав експресивні картини-
ландшафти.
 У 1900 Дерен познайомився
з художником Морісом де Вламінком, разом з яким відкрив
у Шату майстерню. У період трирічної військової служби (1901
- 1904) часу для занять живописом у нього було вдосталь, тоді
ж з'явилися такі його роботи, як, наприклад,
«Бал в Сюрезне» (1903), де він зображує себе
серед группи солдатів на танцювальній вечірці. Літо
1905 Дерен провів із Матіссом і Полем Сіньяком в Колліурі, де
писав експресивні картини-ландшафти.
 Дерен створив свої
найвідоміші пейзажі (бл. 30)
з видами Гайд-парку,
набережної Темзи,
лондонських соборів і
Анрі Дерен споруд. Ці митецькі
творіння, виконані у новому
стилі фовізма, просякнуті
прагненням передати
напруженість і радість
життя, різнобарв'я природи;
" завдяки ефекту яскравих
«Собор святого Паулься великих плям .
біля Темзи« 1906
Анрі Дерен
"Човни в Колліурі"
1905
Після того як в1906 Дерен захопився африк
анським мистецтвом, він почав працювати
з неправильними
і перекрученими зображеннями. Така, напр
иклад, робота «Лондонський міст»
(1905/06), а також роботи, що з'явилися під
час його перебування в Л'Естаке (Прованс) -
наприклад,
«Л 'Естака» (1906). 1907: Звернення до
кубізму.
 Моріс де Вламінк
Вламінк французький живо
писець і графік, якого
вважають
родоначальником
експріссінізма в
середовищі фовістів.
В ранніх роботах Вламінка відчуває
ться вплив Вінсента Ван Гога:
від великого фламандця він перейн
яв нервовий
напрям мазка, а також пастоподібну
манеру нанесення фарби на
полотно. У
1905 Вламінк виставив в
Осінньому салоні, дова свої ландша
фти (серед них були!
«Оливкові дерева», 1903), що
складалися
з чистих колірних площин.
Як і інші фовісти, Вламінк в своїх
ландшафтах і натюрмортах
підпорядковував форму кольором. Прикл
адом може служити
«Ландшафт про крас вими
деревами»1906.
Він писав практично без контурів і
відмовлявся від традиційної
перспективної побудови картини.
Знайомство з першими творами кубізму
викликало стилістичний поворот
художника до кубізму і
відходження від фовізму.

Моріс де Вламінк
"Ресторан в Бужівалі"
 В 1918 після закінчення війни
він зайнявся експресіоністській
живописом. За рахунок драматичних е
фектів світлотіні, а також холодних кол
ьорів картини
Вламінка навіювали
на глядача зловісний настрій. В цей
період улюбленими сюжетами
Вламінка стають путівці, поля пшениці,
окремі будинки, вулички з
поодинокими перехожими. Художник
все більше використовує кіновар, чорні
та білі кольори, застосовує асиметричні
композиції, дробові мазки, неспокійні
та нервові ритмічні повтори.
У повоєнні роки Вламінк писав
переважно психологізовані
картини, знову наблизившись на
початку 50-х до своїх
ранніх фовістських робіт.

Моріс де Вламінк
"Пейзаж Буше"