Іщук Надія (Група П-22)

Мистецтво XX століття
Буквіца

Мистецтво — галузь людської культури, в якій за допомогою знаків через

конкретні о́брази світу виражаються його узагальнені сенси. Зазвичай
поділяється на літературу, образотворче мистецтво, декоративно-ужиткове,
сценічне, музику та архітектуру.

В широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі;

майстерність

Функції мистецтва

Проблема функцій належить до фундаментальних теоретичних питань

естетики, її основу зумовлює історичний чинник, адже функції мистецтва
виникають і складаються впродовж усього розвитку цивілізації у зв'язку з
формуванням нових потреб і особливостей поведінки людини.

Питанням функцій мистецтва приділяв значну увагу ще у теоретичних

розробках Арістотель, який виділяв наступні три функції — пізнавальну,
виховну та емоційного впливу, остання трактувалася філософом у
гедоністичному розумінні. Сучасна естетична наука виділяє значно більшу
кількість функцій.

 Суспільно-перетворююча та компенсаторна функція. Мистецтво залучає

людей до цілеспрямованої творчої діяльності, в ході якої відбувається
трансформація людиною фактів дійсності, матеріалу та самої людини. В мистецтві
втілюються ідеали, відбувається рух у напрямку досягнення бажаного, компенсація
певної неповноцінності життя людини.
 Пізнавально-евристична функція. Мистецтво пізнає дійсність співвідносно з
людиною, в усьому багатстві форм, що сприймаються людською чуттєвістю.
1
Іщук Надія (Група П-22)
Завдяки цьому мистецтво здатне відкривати нове у вже відомому. Мистецтво
виступає засобом просвіти, передачі досвіду, фактів життя, а також засобом
навчання, передачі навичок мислення, узагальнення системи поглядів.
 Художньо-концептуальна функція. Мистецтво дозволяє побачити у художньому
творі уявлення митця про світ у цілому. Через твір певна цілісна концепція
подається у чуттєво сприйманих формах, де емоційно втілені уявлення про світ,
людину та її місце у світі.
 Функція передбачення. Мистецтво здатне прогнозувати майбутнє, діючи подібно
до інтуїції. Зокрема, в фантастичній літературі часто передбачається поява тих чи
інших технічних досягнень. Однак важливішими вважаються є соціальні
передбачення, прогнози щодо майбутнього людини та суспільства. Особливий
інтерес тут складають утопії та антиутопії, але потенціалом до передбачення
володіє мистецтво в цілому.
 Інформативна та комунікативна функція. Кожен твір мистецтва є знаковою
системою, тож має свій код, розшифровка якого полягає в особливостях культури,
що породила твір. Художнє спілкування являє собою обмін культурними змістами,
що зумовлює залучення до певної культури, отже — не тільки знання своєї
культури, але й знайомство з культурою інших народів та епох. Мистецтво здатне
об'єднувати людей, особливо через катарсис — процес «очищення» за допомогою
виникнення схожих почуттів. Мистецтво дозволяє пережити досвід інших людей,
тим самим розширюючи історично обмежений досвід життя особистості.
 Сугестивна функція. Мистецтво здатне навіювати певний склад думок та
почуттів, оскільки діє безпосередньо на почуття сприймачів, минаючи бар'єри
раціонального мислення. З огляду на це воно є важливою складовою ідеології.
Мистецтво здатне здійснювати як конструктивний, так і деструктивний вплив на
особистість і суспільство.
 Естетична функція. Мистецтво ціннісно орієнтує людину в світі, сприйняття
творів мистецтва спонукає до подальшої творчості. Мистецтво пробуджує в
людині творця.
2
Іщук Надія (Група П-22)
 Гедоністична функція. Мистецтво приносить задоволення, всі явища мистецтва
співвідносні з естетичними цінностями. Джерелом естетичної насолоди є художня
форма, яка перебуває в гармонійній єдності зі змістом. Залучення до творчості та
ігровий аспект, присутній при сприйнятті художнього твору, здатні викликати
почуття радості.

Мистецтво ХХ століття - духовні надбання людства в літературі,

образотворчому мистецтві, сценічному, декоративно-ужитковому мистецтві,
музиці та архітектурі протягом ХХ століття.

Зміст

1. Історія розвитку
2. Періодизація
3. Основні риси
4. Джерела

Історія розвитку

На розвиток мистецтва ХХ століття вплинула низка факторів:

 велика кількість соціальних потрясінь, революцій, світових воєн;

 індустріалізація, руйнування сільського устрою життя;
 загальна інституціоналізація;
 науковий прогрес.

присутня і боротьба двох

У властивому для століття соціальних сил, і розвиток

конфлікті соціалістичної і мистецтва від одного

буржуазної художніх культур формаційного етапу до

іншого. ХХ століття почалося
3
Іщук Надія (Група П-22)
з модернізму в кінці ХІХ зображення синього вершника з
століття. Мистецтво почало духовним нефігуративним містичним
рухатися після імпресіонізму мистецтвом майбутнього. Кандинський,
ХІХ століття (Les Nabis), Купка, Р. Делоне і Пікабія були
модерн та символізм піонерами абстрактного (або
призвели до перших нерепрезентативного) мистецтва.
мистецьких рухів ХХ Кубізм, породжений Пікассо, Бреком,
століття у Франції та Die Метзінгером, Глізесом та іншими,
Brücke («Міст») у Німеччині. відкинув пластичні норми епохи
Фовізм у Парижі вніс Відродження, ввівши в двовимірне
підкреслений зображення кілька перспектив. Футуризм
нерепрезентативний колір у увібрав зображення образу руху та
образний живопис. Die машинного віку. Дадаїзм, з його
Brücke прагнув до найпомітнішими показниками —
емоційного експресіонізму. Марселем Дюшаном, який взагалі
відкинув традиційні стилі мистецтва,
Іншою німецькою групою був Der Blaue
виставляючи знайдені предмети, зокрема
Reiter («Синій вершник»), очолюваний
пісуар, а також Франциск Пікабія з його
Кандинським у Мюнхені, який асоціював
портретами «Механічні портрети»

Паралельним рухом був супрематизм, де Казимир Малевич також створив

нерепрезентативну роботу, зокрема чорне полотно. Група Jack of Diamonds («Джека з
діамантів») разом з Михайлом Ларіоновим були експресіоністською за своєю суттю.
Модернізм протиставив себе будь-якому різновиду традиційної культури. У 50-х роках
сформувався постмодернізм, який існував майже до кінця століття. Відбулось
переосмислення традиційного способу життя, при якому не відкидались, а
використовувались здобутки.

У мистецтві започатковані загальні ознаки:

4
Іщук Надія (Група П-22)
 еклектизм - змішування всіх існуючих форм, художніх манер, течій;
 багаторівневість, за якою під кожним елементом (зображенням) знаходиться інший
- щоб його зрозуміти, портрібна ерудиція;
 толерантність - сприйняття шанобливо інших поглядів і смаків;
 театралізація - використання видовищ, створення пародії;
 колаж, цитування - повторення культурної спадщини минулого.

Для другої половини ХХ століття у мистецтві не існує ніяких правил. На

перший план виходить не твір і не процес його створення, а вплив на
людину, сприйняття. Доступність та вседозволеність надала безмежну
свободу вибору.

Періодизація

Розвиток мистецтва умовно поділяють на кілька періодів:

 Кінець ХІХ століття - 10-і роки ХХ століття - розвиток реалізму, зародження

модернізму
 20-50-і роки - еволюція модерністських течій
 50-90-і роки - формування постмодернізму
 кінець ХХ століття - початок ХХІ століття - виникнення технізованого,
вербального мистецтва

Жоден з існуючих в мистецтві 20 століття стилів не вичерпує собою всього

його розвитку. Кожному з таких рядів розвитку властиві свої закономірності.
Лише в сукупності і взаємодії всі вони утворюють історію мистецтва 20
століття.

Основні риси
5
Іщук Надія (Група П-22)
Важливою рисою культури ХХ століття є її інтегративність, тобто
об'єднання окремих складових в єдине ціле. Відбувся перехід від
монокультури до багатовимірної культури. Попередні періоди людського
розвитку визначались домінуванням певного стилю в мистецтві, ХХ століття
зупинило панування одного напряму. Мистецтво різко розпадається на течії,
які відрізняються один від одного природою, складом і обсягом своїх ознак.
Частина їх консолідується за ознаками певного способу художньої
інтерпретації світу, частина об'єднується навколо тієї чи іншої соціальної або
національної ідеї. Кожен з рухів у властивій йому формі дає свою відповідь
на основоположне питання - ставлення художньої творчості до соціальної
дійсності.

При строкатості напрямів, течій визначають дві ліній в розвитку мистецтва ХХ

століття:

I. сходження від романтизму до реалізму;

II. виникнення і розвиток модернізму.

Відбувалися зміни в традиційному підході до відбиття реальності.

Збільшилось прагнення до узагальненості образу, зменшилась, а то й зникла
деталізація, зріс інтерес до спрощень або перебільшень окремих деталей.
Мистецтво вирізнялося крайньою складністю, суперечливістю,
різноманіттям, прагненням до модифікації і трансформації традицій,
протестом проти академізму і пошуком нових форм. Всередині самого
мистецтва назріла криза, пов'язана, як зі складними взаєминами в
мистецькому середовищі, так і з труднощами для розуміння інновацій
широкою публікою, яка змогла відійти від звичних академічних ідеалів.

Сучасне мистецтво

«Сучасним» мистецтвом («contemporary art») вважається те, що виникло та розвивається

в епоху постмодерну — від 1960-70-х років і пізніше[33]. В цю епоху мистецтво нерідко

6
Іщук Надія (Група П-22)
розглядають як відкрите поняття, що вільним чином об'єднує предмети, які не мають
виразних спільних рис, а лише мають щось, назване Людвигом Вітгенштейном «родовою
подібністю», що не можна окреслити вичерпними критеріями. Визначальними для творів
мистецтва при цьому можуть вважатися або мета, з якою вони були створені, (за
висловом Дональда Юдда — мистецтвом є те, що вважає себе мистецтвом) або визнання
того чи іншого твору мистецькими колами (англ. artworld).

Сучасному мистецтву притаманне заперечення існування загальних правил,

натомість підноситься різноманітність поглядів, творчих методів. Жанри та
стилі можуть різноманітно поєднуватись, а твори часто інтертекстуальні, так
чи інакше посилаються одні на одних. Репрезентація речей і явищ має більше
значення, ніж самі ці речі та явища. Їхні зображення чи те, яким чином
зображення виконано, важливіше за те, що зображається.

Мистецтво другої половини XX—XXI століття переважно відмовляється від

закладення автором чіткого сенсу, натомість пропонує знаходити його
глядачам. Участь глядачів у дотворенні твору — характерна риса сучасного
мистецтва. Створення та сприйняття сучасного мистецтва має вагомі ігрові
елементи, часто іронічні художні образи. «Високе» та «низьке» мистецтво за
постмодерну змішуються. Мистецтво дедалі більше орієнтується на
посередніх споживачів, оперуючи загальновідомими образами, формуючи
поп-арт.