Постімпресіонізм і

неоімпресіонізм
 У 1886 році відбулася остання виставка імпресіоністів. До
цього часу всі висунуті цим стилем завдання було
розв'язано. Найкращі зразки мистецтва імпресіонізму вже
було створено і можливості імпресіоністичного методу
значною мірою вичерпано.

На останній виставці імпресіоністів

було показано картину Жоржа Сера
«Недільна прогулянка на острові
Гранд- Жатт», що знаменувала відхід
від істотних принципів імпресіонізму.
Жорж Сера і Поль Сіньяк стали
творцями нової течії у французькому
мистецтві, що отримала назву
неоімпресіонізму.
Період з останньої виставки
імпресіоністів 1886 р. до 1910-х років
— період постімпресіонізму.
Постімпресіонізм (фр. роstiтрrеssіоnіsте,
лат.роst— після, тобто після імпресіонізму) —
збірна назва кількох напрямів французького
мистецтва кінця XIX ст., що виникли слідом за
імпресіонізмом, зокрема неоімпресіонізм.

До французьких майстрів- постімпресіоністів

належать: Поль Сезанн, Поль Гоген, Вінсент
Ван Гог, Анрі де Тулуз-Лотрек. Роботи цих
художників були представлені на виставці в
Лондоні, під враженням якої один із критиків і
винайшов термін «постімпресіонізм».
Поль Сезанн (1839-1906) не вважав
живопис мистецтвом, він називав його
одним із засобів пізнання, що дає шанс
відчути й зрозуміти основи
світобудови. Натюрморти художника
зазвичай складаються з простого
посуду і звичайних осінніх плодів.
Доповнення драпіровками надає
рухливості композиціям, завжди
збалансованим і динамічним. Сезанн
спочатку працював в
імпресіоністському стилі. Проте
поступово у його творах з'являються
геометричні форми, що посилюють
об'ємність предметів. Так художник
відкрив методи зображення, що згодом
стали мовою кубізму.
Стіл, серветка, фрукти
Полотна Вінсента Ван Гога — утілення
унікальності манери письма митця, який
випередив свій час і тому, можливо, був
недоступний для розуміння загалу. У роботі
над багатьма своїми творами він застосував
техніку імпасто - нанесення густого шару
фарби за допомогою не тільки пензлів, а й
звичайного ножа. Таким чином, поверхня
виходила шорсткою, і ця рельєфність
малюнка робила його більш реальним.
Споглядаючи картину,можна було відчути
всі тонкощі зображеного.
Візитною карткою творчості Вінсента
Ван Гога (1853-1890) став натюрморт
«Соняшники». Одним із творчих
досягнень живописця стало опанування
секретами колірного контрасту.
Численні варіанти соняшників, які він
малював 11 разів, змінюючи їх кількість
і розташування, кольори тла свідчать
про пошуки митцем досконалості.
Улюблений художником жовтий колір
був втіленням радості й сонячної
енергії. У цих рослинах художник
знайшов співзвучність із власною
душею, саме тому ці квіти в різні
періоди життя були «героями» його
полотен. Кращі часи відзначено
картинами з яскравими, живими,
сповненими сили й радості
соняшниками. Але є й інші зображення -
стебла болісно зламані, голівки квітів
безпорадно повернені в різні боки,
вони більше не дивляться на сонце.
«Зоряна ніч»
Живопису невтомного мандрівника
Поля Гогена (1848-1903) притаманні
символічність образів, підкреслена
декоративність, використання
спрощених форм і яскравих кольорів, що
ніби «звучать». Відчуваючи з дитинства,
яке пройшло в Перу, потяг до
екзотичних місць, Гоген багато
подорожував. Потім взагалі поїхав на
Таїті, подалі від цивілізації, щоб
«злитися з природою» і малювати
«первісне» життя.

Ареареа (пустотливий жарт)

У лютому 2015 року картину Поля Гогена
«Коли весілля?» було продаю майже за 300 млн
доларів, вона стала найдорожчим в історії
твором мистецтва.
Основна тема творчості Анрі де Тулуз-
Лотрека (1864-1901) — розваги й побут
паризької богеми. Ці сценки він
відтворював майстерно, іронічно, гротескно.
Митець одним із перших почав малювати
афіші співачок і танцівниць кабаре. Вони
вражають динамізмом і виразним
малюнком.
До постімпресіонізму належить також творчість неоімпресіоністів.
Представники цього напряму на основі наукових досягнень прагнули
довести до логічного завершення емпіричні знахідки попередників,
передати за допомогою живописних прийомів усе багатство оптичних
ефектів. Головним методом неоімпресіоністів став дивізіонізм.

Дивізіонізм — метод живопису, заснований

на розкладанні складного колірного тону на
чисті кольори, які наносили на полотно
окремими мазками.

Французький теоретик неоімпресіонізму

Жорж-П'єр Сера (1859-1891) на основі
дивізіонізму розробив незвичайну техніку
письма — пуантилізм.
Пуантилізм (фр. pointillisme — крапка) —
живописна техніка, нанесення фарб на
полотно у вигляді маленьких крапок або
квадратів, які під час сприйняття картини з
певної відстані оптично зливаються.
Домашнє завдання
•Виконайте роботу - малюнок у техніці пуантилізм