Міністерство освіти і науки України

ХАрКіВСьКА ДержАВНА АКАДеМія ДиЗАйНУ ТА МиСТецТВ

Контрольна робота
з історії українського мистецтва
на тему:
“Мистецтво соцреалізму:
сучасний погляд“

Виконала ст. 3 курсу гр. Г1 Мазур Н.

м. Харків 2014
 Зміст

Вступ
1. Соціалістичний реалізм як творчій метод.
2. Соціалістичний реалізм і державна ідеологія
3. Соціалістичний реалізм в період
хрущовської “відлиги”.
4. Соціалістичний реалізм: погляд сучасника.
Висновок
Список літератури

2
 ВСТУП

Мистецтво загалом ніколи не було в завмерлому стані. Воно

було і є соціально-історичним процесом. Цей процес потребує

аналізу як творчого життя окремих митців, так і духовного життя

тих, кому адресуються твори (соціальних індивідів, соціальних

груп, цівілізації у цілому, людства).

Сьогодні, теоретично по-перше, немає однозначних поглядів

стосовно мистецтва, по-друге, немає і достатнього обгрунтування

висновків у тому, чи є прогрес в еволюції художнього життя

суспільства. Мистетство аналізується переважно з позиції

особливої форми суспільної свідомості, ніж як особлива форма

духовно-предметної діяльності. Це зобов’язує мистецтвознавчі

науки шукати джерело еволюції художньої творчості і мистецтва,

як його результату у самому соціальному середовищі, у якому

функціонує мистецтво як самовираження цього соціального

середовища.

3
1. СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ ЯК ТВОРЧИЙ МЕТОД.
Исторична практика створила в 20-х роках ХХ сторіччя в Росії

нові умови, невідомі до цього конфлікти, драматичні колізії, а від-

так і нового героя та нову аудиторію. Виникла потреба не тільки у

політичному, філософському, а й в художньому осмисленні про-

цесу перемоги революції в Росії і шляхів побудови соціалістично-

го суспільства.

З позицій 90-х років ХХ сторіччя, коли після розпаду СРСР

утворилися самостійні держави, що почали виробляти свої власні

концепції розвитку національної культури, необхідно осмислити

художній досвід кількох десятиліть спільної для Росії, України та

інших держав мистецької практики, що проходила в межах вимог

методу соціалістичного реалізму.

Перемога революції в Росії викликала до життя нове мисте-

цтво, а не художній метод. Важливим уявляється час між 1917-м

революційним роком і 1934-м роком коли відбувся Перший з’їзд

радянських письменників, на якому прийняли термін “соціаліс-

тичний реалізм”, визначили метод, його принципи і специфіку.

Соціалістичний реалізм — це творчий метод, що склався на

початку ХХ сторіччя як відображення процесів розвитку худож-

ньої культури в добу соціалістичних революцій, як вираження від-

повідно усвідомленої концепції світу і людини.

Сам термін “реалізм” входить до наукового обігу з 60-х років

ХІХ сторіччя, причому довгий час він розумівся виключно як відо-

4
 браження наявної дійсності і практично не відрізнявся від натура-

лізму. Лише поступово починає складатися погляд на реалізм як

на такий напрям художньої культури, що являє собою об’єктивне

відображення дійсності, пов’язане з соціально-історичним підхо-

дом до зображення людських характерів та умов життя.

2. СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ І ДЕРЖАВНА ІДЕОЛОГІЯ.

Перші спроби зв’язати ідеологію і партійну політику з мисте-

цтвом, формувати ідею партійного керівництва художньою твор-

чістю припадають на середину 20-х років. Вирішальну роль у ста-

новленні практики партійного керівництва мистецтвом відіграла

резолюція ЦК РКП(б) від 18 червня 1925 року “ Про політику пар-

тії у галузі художньої літератури”. В ній чітко визначені основні

принципи розвитку нового радянського мистецтва: “комуністич-

на ідеологія”, “широке охоплення тих чи інших явищ в усій їхній

складності”, “освоєння велетенського материалу сучасності”, ви-

А. Самохвалов “С. М. Киров пріймає Й. Бродський. Ударник Днепростроя.

парад фізкультурников” (1935) 1932

5
 Мочальский В. “Після демонстрації. Вони бачіли
Сталіна.” 1949.

користання досягнень мистецтва минулого і, нарешті, відповідна

змістові, “зрозуміла мільйонам” художня форма.

Резолюція стала, по суті, спрямовуючим орієнтиром подаль-

шого розвитку мистецтва, а також критерієм оцінки художнього

рвня того чи іншого твору.

У 1932 році чергова постанова ЦК ВКП(б) поклала кінець

плюралізму художніх напрямків, усі художні об’єднання були роз-

«Естафета по кольцу Б», 1947, ГТГ, Москва

Баскаков М. “Перемога”
(1974)

6
пущені, замість них уведені союзні та республіканські професійні

союзи письменників, художників і композиторів. У 1934 році соці-

алістичний реалізм, суть якого визначалася як “правдиве й істо-

рично вірне зображення дійсності в її революційному розвитку”,

був проголошений офіційним стилем радянського мистетства.

Багато художників стали жертвами політичних репресій, тому що

їхні творчі концепції не вписувались у вузькі рамки державної

ідеології. У музеях значно зменшувалися експозиції, присвячені

західному містецтву ХХ сторіччя, щоб здійснювати контроль над

навчанням, була відновлена Академія мистецтв, цензура забез-

печувала потрібний напрямок розвитку історії мистецтв і критики.

Мистецтво все більш ставало офіційно заангажованим, пропа-

гандистським, під впливом установок цього “художнього методу”

у мистецтві відбувалася втрата особистісного, індивідуального в

угоду суспільному. Отже, ідея соціалістичного реалізму в мисте-

цтві була зручним для радянського уряду способом впроваджен-

ня в народні маси доктрини соціалізму. Як писав А.Мазаєв: ”Соці-

алістичний реалізм є, власне, мова влади”.

Мистецтво 20-х — 40-х років не можна розглядати поза проце-

сом подальшого зміцнення адміністративно-командної системи,

утвердженням культу особи Сталіна, що супроводжувалося ре-

прессіями, організаціями кампаній проти творчості талановитих

майстрів мистецтв, забороною низки художніх напрямів, які скла-

лися у 20-х роках. Не можна не враховувати і того, що соціаль-

7
но-політичний клімат в країні деформував у ці роки світосприй-

мання й у тих митців, які репресіям і гонінню безпосередньо не

піддавалися.

3. СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ В ПЕРІОД ХРУЩОВ-

СЬКОЇ “ВІДЛИГИ”.
Починаючи з 60-х років мистецтво соціалістичного реалізму на-

голошує на ідейних та моральних шуканнях особи, намагається

розв’язати протиріччя між ідеалом і реальністю, а у естетичній те-

орії загострюються дискусії щодо проблем героя, завдань мисте-

цтва, необхідності оновлення, динамізації методу соціалістичного

реалізму. Під час хрущовської “відлиги” поряд з тими, хто продов-

жував прославляти успіхи радянського способу життя, небувалі

Пам’ятник княгині Ользі, І. Кавалерідзе Ернст Нєізвєстний, “Прометей”, 1966

8
 Му́хина В. І. Монумент «Рабочий и Вучетич Є. В. «Родина-мать»
колхозница» Мамаєв курган

врожаї та передовиків соціалістичного виробництва, з’явилася

ціла плеяда майстрів, що стала звертатися до особистих, загаль-

нолюдських тем. Деякі твори авангарду 20-х років, що знаходили-

ся під забороною, стали з’являтися в залах музеїв. Цензура була

ослаблена, окремі художники і напрямки в мистецтві минулого

були реабілітовані. СРСР став більш відкритим для іншого світу

суспільством. У 1959 році, на першій американській виставці в

Москві, було показано нове, невідоме раніше мистецтво. Як ре-

зультат більшої творчої волі наступив розквіт неофіційного мисте-

цтва, що існувало паралельно з державним замовленням.

Водночас саме ті роки можуть розглядатися сьогодні як яскра-

вий приклад суперечностей між критикою культу особи, проголо-

шенням свободи творчості і забороною конкретних напрямів у

9
мистецтві, волюнтаризмом Хрущова у відносинах з творчою інте-

лігенцією. Саме Хрущов благословив у 1963 році кампанію кри-

тики абстракціонізму, а також творчості Б.Пастернака, М. Дудін-

цева, І. Кавалерідзе та багатьох інших. Глибокий аналіз протиріч

тієї доби дав відомий дослідник Дьердь Лукач, який справедливо

підкреслив, що і за “часів Хрущова” мистецтво “пристосовувало”

художні образи, героїв творів до вирішення “поставлених прак-

тичних завдань”.

В період економічного застою кінця 60-х - початку 80-х років

політика державного контролю за мистецтвом продовжується.

Під тиском брежнєвської цензури знаходяться видатні майстри

сучасного мистецтва, виставка, влаштована під відкритим небом

художниками-нонконформістами в Москві восени 1974 року, була

знесена бульдозерами. Після цього деякі найбільші майстри вирі-

шили емігрувати (Е.Нєізвєстний, С. Довлатов та інші).

4. СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ: ПОГЛЯД СУЧАСНИКА.

Чистий плюралізм у мистецтві наступив лише з приходом до

влади М.С.Горбачова (1985 — 1991). Його спроба оживити соціа-

лізм за допомогою гласності і перебудови принесла волю худож-

ньої творчості і пробила “залізну завісу”. Разом із проведенням

реформ, спрямованих на створення вільного ринку, закінчилася

епоха державного контролю в сфері мистецтва.Музеї стали по-

ступово діставати із своїх запасників твори, які знаходилися під

10
забороною з початку 30-х років. Не контрольовані більше цен-

зурою, почали з’являтися статті і художні видання, присвячені

культурному життю Росії ХХ сторіччя і першіх років революції.

Проблеми методології соціалістичного реалізму стали об’єктом

гострих дискусій. Різка критика соціалістичного реалізму спира-

лася на такі аргументи: публіцистичність визначення методу, не-

здатність охопити всю жанрову специфіку конкретних видів мис-

тецтва, перетворення соціалістичного реалізму в єдиний творчий

метод соціалістичного мистецтва збіднює, звужує творчі пошуки

митців, створює щось на зразок “вузького коридору”, який ізолює

митцявід всього багатства навколишньої дійсності, соціалістич-

ний реалізм — це система контролю над мистецтвом, свідотство

про “ідеологічну благонадійність” митця.

11
 Висновок

Розпад СРСР привів до утворення самостійних держав, в ме-

жах яких розвиток мистецтва вже відбуватиметься відповідно до

національних традицій, соціально-політичних умов, специфіки

“соціального замовлення” держави митцям. Отже, історія мисте-

цтва соціалістичного реалізму має чіткі хронологічні межі: 1934

— 1990рр., вона має також теоретичне обгрунтування і мистецьку

практику, має своє місце в складних процесах розвитку художньої

культури ХХ сторіччя.

Після розпаду СРСР і катастрофи комунізму перед україн-

ськими художниками відкрилися нові можливості. Державний кон-

троль над викладанням мистецтва в школах, над профессійни-

ми утвореннями і ідеологічним змістом творів поступився місцем

повній волі об’єднань і творчого самовираження.

12
 Список літератури.

1. Левчук Л.Т., Кучерюк Д.Ю. Панченко В.І. “Естетика” В.ш. 2000 р.

2. Руднєв В.П. “Словник культури сучасності” - М., Аграф 1997 р.

3.“Історія української культури ХХ ст. Художній процес, 20-30 роки.

Літературознавство і критика 1917 — 1940 р.” Київ, 1994 рік.

13