Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра будівельних конструкцій і мостів

t
ra
Pa
РОЗРАХУНОК ТРИМАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

m
БАГАТОПОВЕРХОВОГО БУДИНКУ З НЕПОВНИМ
te
КАРКАСОМ
Частина 2.
Ar
Розрахунок і конструювання залізобетонних
та кам’яних конструкцій
tio

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до курсової роботи з дисципліни
ita

“Будівельні конструкції”
для студентів базової вищої освіти
за напрямом 6.060101 “Будівництво”
rc
e
Ex

Затверджено на засіданні кафедри

будівельних конструкцій та мостів
Протокол №18 від 23.06.2016 р.

Львів – 2016
Розрахунок тримальних конструкцій багатоповерхового будинку з неповним
каркасом. Частина 2. Розрахунок і конструювання залізобетонних та кам’яних
конструкцій: Методичні вказівки до курсової роботи з дисципліни “Будівельні
конструкції” для студентів базової вищої освіти за напрямом 6.060101 “Будівництво” /
Укл.: М. М. Шпак, С. А. Лисюк, С. Б. Максимович. – Львів: Видавництво
Національного університету “Львівська політехніка”, 2016. – 90 с.

t
ra
Укладачі Шпак М. М., ст. викладач,
Лисюк С. А., к.т.н., доцент

Pa
Максимович С. Б., к.т.н., доцент,

Відповідальний за випуск Холод П. Ф., к.т.н., доц.

m
te
Рецензенти Кархут І.І., к.т.н., доц.
Стасюк М.І., к.т.н., доц.
Ar
tio
ita
e rc
Ex

2
 Вступ

Методичні вказівки розроблені для надання допомоги студентам бакалаврського

рівня, які, вивчаючи дисципліну “Будівельні конструкції ”, вперше приступають до
курсового проектування за спеціальністю “Промислове та цивільне будівництво” та
“Мости та транспортні тунелі”.
Метою курсової роботи є розширити і закріпити знання, здобуті студентами з
теоретичного курсу, та набути практичних умінь і досвіду реального проектування

t
нескладних будівельних конструкцій та їхніх з’єднань.

ra
У результаті виконання курсової роботи студенти повинні здобути практичні
навики проектування і вміти:

Pa
 аналізувати конструктивні вирішення багатоповерхових будинків каркасно-
в’язевої конструктивної схеми з поздовжніми і поперечними цегляними стінами;
 обчислювати навантаження на покриття і перекриття залежно від прийнятих
конструктивних вирішень і величин атмосферних і технологічних навантажень;

m
 компонувати металеві і монолітні залізобетонні балкові перекриття багато-
te
поверхових як цивільних так і виробничих будинків;
 розраховувати і конструювати прості металеві конструкції балок і колон із
Ar
прокатних профілів;
 розраховувати і конструювати нескладні болтові і зварні з’єднання металевих
конструкцій;
tio

 розраховувати і конструювати елементи монолітних залізобетонних перекриттів

– балкові плити та другорядні балки;
 розраховувати і проектувати центрально стиснуті колони та монолітні
ita

фундаменти під ними;

 конструювати арматурні вироби: плоскі й гнуті сітки, плоскі та просторові
rc

арматурні каркаси;
 конструювати вузли залізобетонних конструкцій та стикування арматурних
e

виробів;
Ex

 розраховувати і конструювати найпростіші кам’яні конструкції на прикладі

цегляного стовпа першого поверху багатоповерхового будинку.
Методичні вказівки розроблені з урахуванням нових норм проектування, чинних
станом на 1.09.2016 року.
Структура та зміст курсової роботи

До складу курсової роботи входять розрахунково-пояснювальна записка та

конструктивна частина – робочі креслення розрахованих конструкцій.
3
 Пояснювальна записка складається з двох частин, які спільно охоплюють чотири
розділи дисципліни “Будівельні конструкції”:
 частина І – “Розрахунок і конструювання металевих конструкцій”;
 частина ІІ – “Розрахунок і конструювання залізобетонних та кам’яних
конструкцій”.
У частині І-ій пояснювальної записки розробляють:
а) конструктивну схему металевого балкового перекриття (балкової клітки
нормального типу);

t
б) балку настилу і її вузол приєднання до головної балки в одному рівні;

ra
в) головну балку та її вузол обпирання на колону або опорну монолітну
подушку на стіні;

Pa
г) центрально стиснуту колону з фрезерованим торцем і її базу з обпиранням
на монолітний стовпчастий фундамент.
У частині ІІ-ій пояснювальної записки розробляють:

m
а) конструктивну схему монолітного ребристого перекриття з балковими
плитами;
te
б) другорядну балку першого і другого прольотів;
в) залізобетонну монолітну колону першого поверху;
Ar
г) центрально навантажений монолітний стовпчастий фундамент;
д) центрально навантажений цегляний стовп першого поверху.
Розрахунково-пояснювальну записку оформляють на аркушах формату А4 у
tio

друкованому (шрифт Times New Roman, 14 pt, міжрядковий інтервал 1,25) або як
виняток у рукописному вигляді. Загальний обсяг записки до 45 сторінок. Редактор
ita

формул – MathType 6.0. Змінні величини у формулах, наведені в нормах проектування,

в записці не розшифровують. До розрахунково-пояснювальної записки складають
список використаної літератури. Розрахунки супроводжують обов’язковим
rc

посиланням на нормативну літературу та інші джерела у списку. Методику виконання

розрахунково-пояснювальна записки до частини ІІ-ої подано нижче.
e

Графічну частину виконують на двох аркушах формату А2. На аркуші №1

Ex

зображають робочі креслення металевих конструкцій, а на аркуші №2 – робочі

креслення залізобетонних конструкцій. Рекомендується також альбомний варіант
робочих креслень на 6-7 аркушах формату А3, як це практикується в типових
проектах. Приклад оформлення конструктивної частини додається. Креслення можуть
бути виконані вручну або із застосуванням спеціалізованого комп’ютерного
графічного редактора чи системи автоматизованого проектування (ACAD, SCAD,
КОМПАС тощо).
4
 Загальні методичні вказівки
У курсовій роботі розробляють основні тримальні конструкції багатоповерхового
будинку із зовнішніми цегляними стінами і внутрішнім металевим та залізобетонним
каркасом. Таким чином, розглядається будинок із жорсткою конструктивною схемою,
в якій горизонтальні навантаження передаються через жорсткі диски перекриттів на
поперечні і поздовжні цегляні стіни. Тому зусилля від горизонтальних вітрових
навантажень при розрахунку колон як елементів рамної системи не враховують.
Колони і фундаменти розраховують тільки на дію вертикальної стискувальної сили.

t
ra
При цьому вплив нерозрізності залізобетонних ригелів умовно також не враховують.
Студент одержує завдання на курсову роботу встановленої кафедрою форми і
змісту за підписом керівника курсового проектування. Студент виконує курсову

Pa
роботу згідно із завданням самостійно і несе відповідальність за усі прийняті рішення
в розрахунковій та конструктивній частинах роботи. У встановлений термін студент
захищає курсову роботу перед комісією із двох викладачів кафедри.

m
Розмірності фізичних величин прийняті в міжнародній системі СІ. Під час
te
обчислень рекомендується враховувати наступний взаємозв’язок між фізичними
величинами: 1 МПа=1 Н/мм2; 1 МПа=0,1 кН/см2.
Ar
tio
ita
e rc
Ex

5
 Зміст
розрахунково-пояснювальної записки
1. Компонування конструктивної схеми монолітного ребристого перекриття з
балковими плитами.................................................................................................
2. Розрахунок і конструювання монолітної балкової плити...................................
2.1. Обчислення навантаження на перекриття.....................................................
2.2. Обчислення розрахункових прольотів плити...............................................
2.3. Статичний розрахунок......................................................................................

t
2.4. Розрахунок арматури і конструювання плити...............................................

ra
3. Розрахунок та конструювання другорядної балки...............................................
3.1. Обчислення розрахункових прольотів другорядної балки........................
3.2. Обчислення навантаження................................................................................

Pa
3.3. Статичний розрахунок другорядної балки.....................................................
3.4. Уточнення розмірів поперечного перерізу другорядної балки..................
3.5. Розрахунок поздовжньої арматури другорядної балки.із умови міцності

m
нормальних перерізів.......................................................................................
3.6. Розрахунок міцності похилих перерізів другорядної балки.....................
te
4. Розрахунок і конструювання залізобетонної колони першого поверху.........
4.1. Обчислення навантаження від конструкції даху..........................................
Ar
4.2. Обчислення снігового навантаження.............................................................
4.3. Обчислення навантаження від власної ваги колони....................................
4.4. Обчислення розрахункового зусилля............................................................
4.5. Розрахунок арматури і конструювання колони............................................
tio

5. Розрахунок і конструювання монолітного стовпчастого фундаменту............

6. Розрахунок і конструювання цегляного стовпа першого поверху...................
Список використаної літератури до частини ІІ-ї.
ita

Додаток А. Сортамент арматури.

Додаток Б. Обвідна епюра моментів в другорядній балці.
Додаток В. Дані для конструювання зварних арматурних сіток.
rc

Додаток Г. Плоский і просторовий каркаси із дворядним розташуванням

робочих стрижнів.
e

Додаток Д. Характеристики міцності і деформативності важкого бетону.

Ex

Додаток Е. Характеристики міцності і деформативності арматури.

Додаток 1. Приклад оформлення титульної сторінки розрахунково-пояснювальної
записки.
Додаток 2. Табличні форми документів до робочих креслень залізобетонних
конструкцій.
Додаток 3. Приклад оформлення робочих креслень залізобетонних конструкцій на
аркушах формату А3 (альбомний варіант).

6
 Ч. ІІ. Розрахунок і конструювання залізобетонних та кам’яних конструкцій
Вихідні дані для проектування.

Запроектувати тримальні конструкції залізобетонного монолітного ребристого

перекриття з балковими плитами багатоповерхового виробничого будинку за
наступними даними:
– призначення будинку: промисловий;
– клас наслідків: СС3;

t
– термін експлуатації будинку: Tef =60 років;

ra
– місце будівництва: м. Харків;

Pa
– розміри будинку в плані ( в осях ): L×B=54,4×19,8 м;
– поздовжній крок колон: l1=6,8 м;
– поперечний крок колон: l2=6,6 м;

m
– кількість поверхів: n=4;
– висота поверхів H=4,8 м.
te
Навантаження:
Ar
а) власна вага конструкції підлоги і покрівлі – за індивідуальним проектом;
б) змінне характеристичне навантаження на перекриття – v0 =14,0 кН/м2;
в) снігове навантаження на покрівлю – за ДБН В.1.2-2:2006.
tio

1. Компонування конструктивної схеми

монолітного ребристого перекриття з балковими плитами.
Приймаємо тримальну конструктивну систему будинку у вигляді неповного
ita

каркасу, тобто із зовнішніми тримальими цегляними стінами завтовшки 510 мм і

внутрішнім залізобетонним каркасом. З метою забезпечення поперечної жорсткості
rc

будинку із цегляними стінами при його довжині L=54,4 м, що перевищує

e

рекомендовані 40-42м [12] , передбачаємо по осі 5 проміжну поперечну стіну

Ex

товщиною 380 мм. У випадку обпирання на вказану стіну головних балок, необхідно
передбачати місцеві потовщення стіни – пілястри.
Проектуємо ребристе балкове перекриття у вигляді монолітної залізобетонної
плити, другорядних і головних балок-ребер. Монолітні залізобетонні колони
розташовуємо на перетині планувальних координатних осей із сіткою l1×l2=6,6×6,8 м.
У випадку приблизно однакових кроків колон та із естетичних міркувань головні

7
балки розташовуємо впоперек будинку, перекриваючи проліт lmb=l1=6,6м, а другорядні
балки – вздовж будинку, перекриваючи проліт lsb=l2=6,8м. Крок другорядних балок
приймаємо рівним asb=2,2 м (рекомендовано в межах 1,5...2,7 м), ділячи проліт
головної балки на три рівні частини (рекомендовано на 3..5 частин), а саме:
asb=lmb/3=6,6/3=2,2 м. При цьому для фрагменту плити перевіряємо співвідношення
сторін l1/l2 її опорного контуру, яким слугують ребра другорядних і головних балок.
Якщо l1/l2>2, плиту відносять до типу балкової, а при співвідношенні сторін l1/l2≤2

t
плиту відносять до типу обпертої по контуру. На рис. 1.1. наведено план-схему

ra
монолітного ребристого перекриття, для якого співвідношення сторін l1/l2=lsb/asb

Pa
=6,8/2,2=3,1>2. Тобто, запроектоване перекриття відноситься до типу ребристих
перекриттів з балковими плитами. Другорядні і головні балки обпираємо на стіни,
забезпечуючи довжини опорних ділянок відповідно csb=250 мм для другорядних балок

m
і cmb=380 мм – для головних балок. Опорну ділянку плити приймаємо рівною cpl=120
te
мм. Прив’язку внутрішніх граней цегляних стін до координатних осей приймаємо
рівною а=200 мм.
Ar
Конструктивні розміри елементів монолітного перекриття попередньо
приймаємо за практичними рекомендаціями і остаточно уточнюємо за розрахунком.
Колони виробничого будинку приймаємо перерізом не менше 400×400 мм (для
tio

цивільних будинків не менше 300×300 мм).

Фундаменти під колони проектуємо монолітними залізобетонними
ita

стовпчастими марки Фм-1. Відмітку верху фундаменту марки Фм-1 приймаємо на 150
мм нижче рівня підлоги І-го поверху. Фундаменти під зовнішні цегляні стіни
rc

приймаємо стрічковими збірними залізобетонними. Глибину закладання всіх

фундаментів приймаємо приблизно однаковою, нижче глибини промерзання грунту.
e

На рис.1.2 наведено поперечний розріз будинку та конструкції перекриття.

Ex

Покрівлю проектуємо суміщеного типу, яка наведена на рис. 1.2 та рис. 4.1.
Монолітне ребристе покриття проектуємо аналогічно із перекриттям, але дещо
облегшеним.

8
 1.1. Призначення попередніх розмірів елементів перекриття

Виходячи із досвіду проектування, рекомендується приймати наступні розміри

перерізів елементів монолітного ребристого перекриття:
1) товщину балкової плити при її робочому номінальному прольоті в короткому
напрямі lpl =asb =2200 мм:

 1 1   1 1 
t pl     l pl     2200  110...55  100 мм – приймаємо tpl=100мм (до
 20 40   20 40 

t
ra
80 мм кратно 10 мм, понад 80 мм – кратно 20 мм).

2) висоту другорядної балки при її номінальному прольоті lsb =6800 мм:

Pa
1 1  1 1 
hsb    l sb    6800  566...340  500 мм
 12 20   12 20 

m
– приймаємо hsb =500 мм (до 500 мм кратно 50 мм, понад 500 мм – кратно 100
мм);
te
– ширину ребра другорядної балки, якщо висота hsb =500 мм:
Ar
1 1 1 1
bsb     hsb    500  250 ... 160  200 мм
 2 3  2 3
tio

– приймаємо bsb =200 мм (до 200мм кратно 20 мм, понад 200мм – кратно 50мм);

3) висоту головної балки при її номінальному прольоті lmb =6600 мм:

ita

1 1  1 1 
hmb    l mb    6600  825 ... 550  700 мм
 8 12   8 12 
rc

– приймаємо hmb =700 мм (понад 500 мм кратно 100 мм);

e

– ширину ребра головної балки, якщо висота hmb =700 мм:

Ex

bmb  0,3  0,4hmb  0,3  0,4700  210...280  300 мм

– приймаємо bmb =300мм (кратно 50 мм).

4) переріз монолітних колон виробничого будинку висотою 4 поверхи, як

зазначено в пункті 1, попередньо приймаємо bc×hc =400×400 мм.

9
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 2. Розрахунок і конструювання монолітної балкової плити

Уточнюємо тип монолітної плити, для чого уточнюємо співвідношення сторін

опорного контуру плити. З урахуванням прийнятих розмірів поперечних перерізів
балок розміри сторін контуру в просвіті (рис. 1.1):

l01 =аsb – bsb =2200–200=2000мм,

l02 = lsb – bmb =6800–300=6500мм,

а співвідношення сторін опорного контуру плити:

t
ra
l02 6500
  3,25  2
l 01 2000

Pa
– умова виконується, згідно з п. 5.3.1.5 ДБН [1] плиту відносимо до типу
балкової, яка працює на згинання в напрямку короткої сторони з номінальним
прольотом lpl =asb =2200 мм.

m
Для зручності розрахунку балкової плити виділимо на схемі перекриття (рис. 1.1)
te
смугу шириною bpl=1 м.

2.1. Обчислення навантаження на перекриття

Ar
З метою обчислення навантаження на перекриття виробничого будинку задаємося
конструкцією підлоги, наведеної на рис. 1.2, вузол Б. За рекомендаціями п. 1.1
tio

попередньо приймаємо товщину плити tpl =100 мм.

Обчислення поверхневого навантаження в кН/м2 виконаємо в табличній формі
ita

(табл. 2.1), використовуючи дані щодо об’ємних мас будівельних матеріалів, виробів і
конструкцій. Коефіцієнт надійності за навантаженням γfm від власної ваги матеріалів
rc

прийнято за табл. 5.1, а для змінних навантажень на перекриття γfv – за п. 6.7 Норм [3].

2.2. Обчислення розрахункових прольотів плити

e

Для обчислення розрахункових прольотів плити (рис. 2.1) розглянемо розріз 2-2 на
Ex

план-схемі перекриття (рис. 1.1) та використаємо попередньо прийняті в п. 1.1 розміри

перерізів другорядних балок.

12
 Обчислення навантаження на 1 м2 перекриття
Таблиця 2.1
Коефіцієнт
Розрахункове
Характеристичне надійності
Вид навантажень граничне
навантаження, за
та їх підрахунок навантаження,
кН/м2 навантаженням
кН/м2
γfm
1.Постійне:
– цементна підлога
0,24 1,3* 0,312
t=15 мм, ρ=1600 кг/м3

t
0,015×1600(0,01)=0,24
–цементо-піщана стяжка

ra
t=20 мм, ρ=1600 кг/м3 0,32 1,3 0,416
0,02×1600(0,01)=0,32

Pa
–керамзитобетон
t=60 мм, ρ=800 кг/м3 0,48 1,3 0,624
0,06×800(0,01)=0,48
–залізобетонна плита
t=100 мм, ρ=2500 кг/м3 2,5 1,1 2,75

m
0,10×2500(0,01)=2,5 te
Всього від постійного
g0=3,54 – g =4,10
навантаження
2.Змінне:
Ar
згідно із завданням на КР v0=14,0 1,2 v=16,80
3.Повне навантаження q0=g0+v0=17,54 - q=g+v=20,9

Розрахункові прольоти, якщо номінальні lpl =asb =2200 мм:

tio

– проміжний
lef,2 =lpl – bsb =2200–200=2000 мм;
ita

– крайній
bsb c pl 200 120
lef ,1  l pl    a  2200    200  1960 мм.
2 2 2 2
rc

2.3. Статичний розрахунок

e

Плиту розглядаємо як багатопрольотну нерозрізну балку одиничної ширини

Ex

bpl=1м (рис.1.1) з жорсткими опорами на другорядних балках і шарнірним обпиранням

на цегляних стінах. Балка завантажена рівномірно розподіленим погонним
навантаженням:
q=qtabbpl =20,9·1=20,9 кН/м,
де qtab =20,9 кН/м2 – табличне значення розрахункового граничного поверхневого
навантаження на плиту перекриття (табл. 2.1). Розрахункова схема монолітної
13
балкової плити наведена на рис. 2.1,б. Роботу залізобетонної плити суцільного
перерізу аналізуємо з позиції її опірності тільки згинальним моментам. Величини
моментів у характерних перерізах обчислюємо з урахуванням перерозподілу зусиль
внаслідок пластичних деформацій залізобетону після появи тріщин.
Згинальний момент в крайньому прольоті і на першій проміжній опорі, якщо
армування виконувати рулонними сітками:

qlef2 ,1 20,9  1,96 2

t
M1  М В    7,30 кНм.

ra
11 11

Згинальний момент в середніх прольотах і на середніх опорах

Pa
qlef2 ,2 20,9  2,02
M 2  М С    5,23 кНм.
16 16

m
Епюра згинальних моментів у балковій плиті наведена на рис. 2.1,в.
te
2.4. Розрахунок арматури і конструювання плити.
2.4.1. Матеріали для конструкцій та їхні міцнісні і деформаційні характеристики
Ar
Бетон. Для всіх монолітних конструкцій і зокрема для плити приймаємо бетон
важкий класу С16/20, для якого характеристичний опір стисканню fck=15МПа, а
розрахунковий опір fcd =11,5 МПа (табл. 3.1 ДБН [1]). Коефіцієнт умов роботи бетону
tio

в конструкції за умови тривалого впливу статичного навантаження γс1=0,9 (п. 3.1.2.5

ДБН [2]).
ita

Для важких бетонів з циліндричною міцністю fck≤50 МПа коефіцієнти, які

визначають повноту розрахункової прямокутної епюри напружень стиснутої зони
rc

бетону, приймаємо згідно з п. 3.1.6.2 ДБН [1]: λ=0,8; η=1.

Арматура. Як робочу арматуру плити приймаємо гарячекатану арматуру
e

періодичного профілю класу А400С за ДСТУ 3760-2006 дрібного сортаменту 6, 8

Ex

або 10 мм, для якої характеристичний опір розтяганню fyk=400 МПа (табл. 3.4 ДСТУ
[3]), а коефіцієнт надійності за матеріалом γs=1,1 (табл. 2.1 Норм [1]). Модуль
пружності арматури Еs=2,0×105 МПа (табл. 5 ДСТУ [2]).

14
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Обчислимо розрахунковий опір розтягу арматури класу А400С (див. також
додаток Е)
f yk 400
f yd    364 МПа.
s 1,1

2.4.2. Розрахунок товщини плити

За рекомендаціями п. 1.1 попередньо прийнята товщина плити tpl=100 мм.

t
Розрахунковий переріз плити наведено на рис. 2.1.1.

ra
Pa
m
Рис.2.1.1. Розрахунковий переріз плити в прольотах (а) і на опорах (б)
te
Оптимізуємо товщину плити із умови економічності, яка пов’язана із
Ar
оптимальним значенням відносної висоти стисненої зони бетону в перерізі плити
ξopt=0,15…0,25. Приймаємо значення ξopt=0,2, при якому коефіцієнт

 m , opt   opt (1  0 ,5  opt )  0 ,8  0 , 2 (1  0 , 4  0 , 2 )  0 ,147

tio

Необхідну робочу висоту перерізу плити при ширині розрахункової смуги b=bpl
ita

=100 см обчислимо за формулою

M Bn 7,30  (100) 1,25

d opt    7,74 см,
 m ,opt f cd b 0,147 10,35  (0,1) 100
e rc

де fcd =fcd,tab γc1=11,5·0,9=10,35 МПа; fcd,tab =11,5 МПа – табличне значення

Ex

розрахункового опору стисканню бетону класу С16/20 (табл. 3.1 ДБН [1]);
(100) –коефіцієнт переходу від кНм до кНсм; (0,1) –коефіцієнт переходу від МПа
до кН/см2;
γn =1,25 – коефіцієнт надійності за відповідальністю будинку класу СС3 у випадку
розрахунку за першою групою граничних станів (табл. 5 ДБН [4]), якщо конструкцію
плити віднести до категорії А за відповідальністю.

16
 Задаючись діаметром робочої арматури орієнтовно ds=10 мм, приймаємо
мінімальний захисний шар бетону із умови зчеплення cb,min=ds=10 мм (табл. 4.2 ДБН
[2]). В цьому випадку номінальний захисний шар бетону за формулою (4.1) ДБН [2],
якщо рекомендоване значення допустимого відхилення захисного шару ∆cdev=10 мм
(п.4.4.3 ДБН [2]):

c nom  cb ,min   c dev  10  10  20 мм.

t
Відстань as від розтягнутої грані плити до центру ваги розтягнутої арматури при

ra
номінальному захисному шарі бетону cnom=20 мм:

as  cnom  0,5d s  20  0,5  10  25 мм  2,5 см .

Pa
Тоді оптимальна товщина плити буде рівна

hopt  d opt  a s  7 ,74  2,50  10 , 24 см .

m
Остаточно приймаємо висоту перерізу плити h≈hopt=100 мм (кратно 20 мм), що
te
відповідає попередньо прийнятому значенню в п. 1.1.
Ar
2.4.3. Розрахунок необхідних площ арматури
із умови міцності нормальних перерізів.
Обчислюємо граничне значення відносної висоти стиснутої зони бетону за
tio

формулою
 сu 3,cd 3, 23
R    0,638,
 сu ,3cd   s 0 3, 23  1,83
ita

– тут εcu3,cd =3,23x10-3 – розрахункова гранична деформація стискання бетону

rc

класу С16/20 за табл. 3.1 ДБН [1], додаток Д;

εs0 – відносна пружна деформація розтягання арматури класу А400С за умови, що
e

напруження в ній досягли розрахункового опору на межі текучості, і яку обчислюють

Ex

за формулою (3.16) ДСТУ [2]

f yd 364
s0    1,83 103
Es 2,0 105

Остаточно приймаючи as=2,5 см, уточнюємо робочу висоту перерізу плити, якщо
h=10 см,

17
 d=h−as=10,0−2,5=7,5 см.

Розрахунок необхідної площі арматури на дію моментів у характерних перерізах

плити ведемо з використанням табличних коефіцієнтів: ξ – відносна висота стисненої
зони бетону; αm – відносний статичний момент стисненої зони бетону; ζ – відносне
плече внутрішньої пари сил. При розрахунках використовуємо алгоритми, наведені в
посібниках [7], [8].
Перший проліт і перша проміжна опора В. У випадку рулонних сіток в

t
ra
першому прольоті і на першій проміжній опорі армування приймаємо однаковим.
Розраховуємо необхідну площу арматури на дію моменту М1=7,30кНм (рис. 2.1,в).

Pa
Обчислюємо коефіцієнти

M1 n 7,30  (100) 1,25

m    0,157;
fсd bd 2 10,35  (0,1) 100  7,52

1 1 2 m 1 120,157

m



0,8
te
 0,215  opt  0,2;
Ar
  1  0,4  1  0,4  0,215  0,914 .

Таким чином, необхідна площа робочої арматури класу А400С в крайньому

прольоті і на першій проміжній опорі, якщо fyd=364 МПа.
tio

M 1 n 7,30  (100) 1,25

As1, nec    3,66 см 2 .
f yd d 364  (0,1)  0,914  7,5
ita

Другий проліт, середні прольоти і середні проміжні опори. Розраховуємо

необхідну площу арматури на дію моментів М2=–МВ=5,23 кНм.
rc

Обчислюємо коефіцієнти
e

M 2 n 5,23  (100)  1,25

m    0,112
Ex

fсd bd 2
10,35  (0,1)  100  7,52

1 12 m 1 120,112
   0,149   R  0,638
 0,8

  1  0,4  1  0, 4  0,149  0,94 .

18
 Необхідна площа робочої арматури класу А400С в крайньому прольоті і на
першій проміжній опорі

M 2n 5,23  (100)  1,25

As 2,nec    2,55 см 2 .
f yd d 364  (0,1)  0,94  7,5

2.4.4. Конструювання плити рулонними зварними сітками

2.4.4.1. Загальні вказівки.

t
Приймаємо тип армування рулонними зварними сітками індивідуального

ra
виготовлення з поздовжнім розташуванням робочих стрижнів. Сітки розкочуємо
вздовж головних балок, тобто поперек другорядних балок таким чином, щоби робоча

Pa
поздовжня арматура сіток перекривала короткий проліт плит. Сітки гнуть за місцем,
переводячи робочу арматуру з нижньої зони в прольоті у верхню зону над

m
другорядними балками, забезпечуючи при цьому проектний захисний шар бетону
сnom=20 мм інвентарними фіксаторами. У випадку армування рулонними сітками
te
застосовуємо спосіб армування, коли основну сітку марки С1 розташовують по всій
Ar
довжині розрахункової смуги плити, а в крайніх прольотах і на других від краю
опорах – додаткові сітки С2 у відповідності до розрахованої площі арматури, яка на
цих ділянках є порівняно більшою. Конструювання сіток виконують за ГОСТ 8478-81
tio

[14]. Ширину сіток вибирають з умов можливостей станків для контактного точкового
зварювання, а також транспортування окремих сіток (не ширше 3-х метрів для
ita

бортових автомобілів) і зручності під час монтажу на перекритті. Рекомендуються такі

стандартизовані ширини сіток Вс в мм: 1040, 1140, 1230, 1340, 1440, 1540, 1660, 2140,
2350, 2660, 2830, 2940, 3030, 3260, 3330, 3560, 3630 (табл. 5.6 [10]) – з кроком робочих
rc

стрижнів 100, 125, 150 або 200 мм і з кроком розподільних стрижнів 250, 300, 350 та
e

400 мм залежно від діаметру і кроку робочої арматури. По ширині розподільна

Ex

арматура повинна мати звиси по 15...30 мм за межами крайніх стрижнів робочої

арматури. Підбираючи арматуру сіток, користуються рекомендаціями гл.6 та табл.
6.32, 6.34 [10] або табл. В.1, В.2 додатку В. Кожна марка сітки може бути представлена
шифром:

D, клас  s1 c с
C1 Bc  Lc 1 2 ,
d , клас  s2 c3

19
 тут С1 – типорозмір сітки, її марка;

D, клас – діаметр та клас арматури поздовжніх стрижнів в сітці з кроком s1;

d, клас – діаметр та клас арматури поперечних стрижнів в сітці з кроком s2;

Bc, Lc – відповідно ширина та довжина сітки в мм;

с1, с2 – звиси поздовжніх стрижнів за крайні поперечні, мм;

с3 – звиси поперечних стрижнів за крайні поздовжні, мм.

t
ra
2.4.4.2. Конструювання плити рулонними зварними сітками С1 та С2.

Таким чином, за необхідною площею арматури Аs2,nec=2,55см2 в середніх

Pa
прольотах і на середніх опорах проектуємо сітки С1 з поздовжньою робочою
арматурою Ø6А400С і кроком 100 мм, що відповідає фактичній площі

m
Аs2 =2,83см2 >Аs2,nec=2,55см2.
te
Розподільну арматуру приймаємо із холоднотягнутого дроту періодичного
профілю класу Вр-І (Вр400) за ГОСТ 6787-80 (Ø3, Ø4 або Ø5мм за сортаментом,
Ar
додаток А). При робочій арматурі Ø6А400С і кроці 100 мм приймаємо розподільну
арматуру Ø4Вр-І з кроком 350 мм (табл. В.2 додатку В). При віддалі між внутрішніми
гранями ребер головних балок (в чистоті) а0,mb=lsb –bmb =6800–300=6500 мм приймаємо
tio

три однакові сітки (nc=3) в межах вказаного габариту з напуском в неробочому

напрямі l0v. За правилами конструювання в зоні напуску повинні бути мінімум два
ita

стрижні поздовжньої робочої арматури, базова віддаль між якими становить l0b50 мм,
якщо діаметр d2 розподільної арматури не перевищує 4 мм (рис.2.1.2). З урахуванням
rc

двох звисів с3 розподільної арматури мінімальна довжина напуску, якщо с3=20 мм:
l0v,min= l0b+2 с3=50+2·20=90 мм.
e

Необхідна ширина однієї сітки С1, якщо крайні сітки завести за бокові грані
Ex

головних балок на рекомендовану величину с0=20мм, а l0v=90 мм, nc=3:

a0,mb  2c0  nc  1l0v 6500  2  20  (3  1)90

Bc,nec    2240 мм .
nc 3

З урахуванням n1-кратності кроків робочої арматури s1=100 мм і двох поперечних

звисів с2=20 мм ширину сітки марки С1 приймаємо рівною

20
 Вс =n1×s1+2×с3=22×100+2×20=2240 мм.

При цьому фактичний напуск сіток становитиме

nc  a0,mb  2c0  3  6500  2  20 

l0v, fac  B
 c    2240  
nc  1  nc  3  1 3 
 90 мм  l0v,min  90 мм.

Довжину сітки Lc призначаємо в межах габариту плити 19640 мм на стінах, з

t
урахуванням кроку поперечних стрижнів s2=350 мм, добавивши Lc310 мм на

ra
відгини та два звиси c1=25 мм. Таким чином,

Pa
Lc=В-2а+2сpl+Lc+2c1=19800–2·200+2·120+310+2·25=
= n2× s2+2c1=57×350+2·25=20000 мм.
Сітки С1 розкочують поперек другорядних балок, відгинаючи над опорами, і

m
обрізуючи з рулону за місцем. Остаточно шифр сітки марки С1:

C1
te
6A400C  100
2240  20000
25
4Вp  I  350 20
Ar
В крайніх прольотах і над першими проміжними опорами на сітки С1 накладаємо
додаткові гнуті сітки марки С2. Необхідна площа робочої арматури додаткової сітки
С2
tio

Аs,add=As1,nec–As2=3,66–2,83=0,83 см2.
Додаткові сітки С2 приймаємо окремими, із гарячекатаної арматури класу А400С
ita

діаметром 6 мм і з кроком s1=300 мм. Фактична площа перерізу робочої арматури

As,fac=0,94 см2, що більше необхідної площі Аs,add=0,83 см2. При діаметрі робочої
rc

арматури 6 мм і кроці s1=300 мм поперечні розподільні стрижні приймаємо діаметром

3 мм із арматури класу Вр-І і з кроком s2=350мм (табл. 6.34 [10] або табл. В.2 додатку
e

В).
Ex

21
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Сітки С2 заводимо за грань опори В на 0,25l0,pl=0,25·2000=500 мм. Таким чином,
необхідна довжина сітки С2, якщо ділянка обпирання на стіну сpl=120мм,

Lc,nec=cpl+lpl–a+0,5bsb+0,25l0,pl =120+2200–200+0,5·200+500=2720 мм.

Конструюючи, призначаємо фактичну довжину сітки С2 з урахуванням кроку

поперечних стрижнів розподільної арматури s2=350 мм та двох поздовжніх звисів
с1=с2=25 мм:

t
Lc,add=s1×n1+2×с1=350·8+2·25=2850 мм > Lc,nec=2720 мм.

ra
В межах віддалі між гранями ребер головних балок а0,mb=6,5 м, приймаємо три

Pa
сітки (nc=3), як і у випадку нижніх сіток С1. Необхідна ширина однієї сітки Bc,nec=2220
мм.
З урахуванням n1-кратності кроків робочої арматури s1=200 мм і двох поперечних

m
звисів с3=20 мм фактичну ширину сітки марки С2 приймаємо рівною:
te
Вс,add =n1×s1+2×с3=11×200+2×20=2240мм,
Ar
що співпадає з шириною нижніх сіток С1. Отже, напуск в неробочому напрямі також
становитиме 90 мм.
Таким чином, шифр сітки марки С2:
tio

6A 400C  300 25
C2 2240  2850 .
3Bp  I  350 20
ita

Схема армування плити сітками С1,С2 наведена на рис. 2.2 та 2.3.

2.4.4.2. Конструювання плити додатковими зварними сітками С2-1.

rc

Розрахунковою схемою плити передбачено шарнірне, вільне обпирання

e

монолітної плити на цегляні стіни. Насправді можливе часткове защемлення плити в

Ex

мурі і поява від’ємних, надопорних моментів вздовж внутрішнього контуру стін по

осях “А”, “Г”. Тому з метою сприйняття від’ємних моментів рекомендовано
застосовувати конструктивне армування додатковими гнутими сітками із робочою
арматурою, площа перерізу якої становить не менше 25% від площі перерізу робочої
арматури прилеглого першого прольоту,

23
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Аs,add = 0,25As1 = 0,253,66 = 0,92 см2.

Ширину сітки призначаємо з урахуванням розташування її робочої арматури на

ділянці 0,2lef,1=0,21,96=0,4 м від грані опори.
Таким чином, проектуємо додаткові гнуті сітки марки С2-1 з поперечними
робочими стрижнями в сітці класу В500 діаметром 5 мм і з кроком s2=200 мм. Площа
перерізу робочої арматури (табл. В.1 додатку В) As,fac=0,98см2, що більше необхідної
площі Аs,add=0,92см2. Поздовжню розподільну арматуру сітки приймаємо 3 мм класу

t
ra
Вр-І, крок 200 мм. Сітку С2-1 приймаємо номінальною довжиною, яка дорівнює
половині кроку головних балок в чистоті:

Pa
Lc,nom=0,5(amb-bmb)=0,5(6,8–0,3)= 3,25 м

З урахуванням кроку поперечних дротин s2=200 мм і двох звисів по 25 мм

m
приймаємо сітку С2-1 завдовжки Lc,fac = 16×200+2×25=3250 мм – невеликої довжини для
зручності монтажу. Сітки виконуємо гнутими з метою фіксації в робочому стані.
te
Конструкція сітки С2-1 наведена на рис. 2.2 та на робочих кресленнях.
Ar
За аналогією верхні сітки марки С2-1 укладають також вздовж внутрішніх граней
стін по осях “1”, “5”, “9” (рис. 2.3).

3. Розрахунок та конструювання другорядної балки.

tio

Другорядну балку попередньо приймаємо, як відзначено в п. 1.1, розмірами

перерізу bsb×hsb=200×500 мм. Другорядна балка марки ДБм-1 працює як
ita

чотирипрольотна нерозрізна балка з крайніми опорами на цегляних стінах і

проміжними опорами на головних балках. Окремий тип другорядних балок марки
rc

ДБм-2 обпирається на цегляні стіни і колони (рис. 1.1, 2.3).

e

3.1. Обчислення розрахункових прольотів другорядної балки.

Ex

Для обчислення розрахункових прольотів другорядної балки приймемо до уваги

попередньо прийняті розміри перерізу головної балки bmb×hmb=300×700мм (п. 1.1) і
розглянемо розріз 3-3 на плані перекриття (рис. 1.1). Крайні шарнірні опори на стінах
розташовуємо посередині опорних ділянок сsb=250 мм, а проміжні опори – по гранях
головних балок.

26
 Розрахункові крайні прольоти (рис. 3.1) другорядної балки обчислюємо за
формулою
bmb c 300 250
lef ,1  lsb   a  sb  6800   200   6600 мм  6,58 м ;
2 2 2 2
розрахункові середні прольоти

lef , 2  l sb  bmb  6800  300  6500 мм  6,50 м .

t
3.2. Обчислення навантаження.

ra
Навантаження на балку складається з постійного навантаження від власної ваги
конструкції підлоги, плити перекриття і власної ваги ребра другорядної балки, а також

Pa
зі змінного (корисного) навантаження на перекриття.
Лінійне (погонне) розрахункове граничне навантаження на другорядну балку при
кроці балок аsb=2,20 м:
1) постійні навантаження

m
te
– від власної ваги конструкції підлоги і монолітної плити перекриття, якщо
поверхневе навантаження за табл. 2.1 gtab=4,10 кН/м2:
Ar
gd = gtabаsb=4,10·2,20=9,02 кН/м;

– від власної ваги ребра другорядної балки

tio

gsb =bsb(hsb–hpl)ργfm=0,20·(0,5–0,10)·2500·(0,01)·1,1=2,00 кН/м,

де ρ=2500 кг/м3–густина залізобетону;

ita

γfm=1,1 – коефіцієнт надійності за навантаженням для залізобетону (табл. 5.1

Норм [3]);
rc

– сумарне постійне навантаження

e

g=gd+gsb=9,02+2,00=11,02 кН/м;
Ex

2) змінне погонне навантаження, якщо поверхневе граничне навантаження за

табл. 2.1 vtab=16,8 кН/м2,

v= vtabasb=16,8·2,2=36,96 кН/м;

3) повне розрахункове граничне навантаження

q=g+v=11,02+36,96=48,00 кН/м.

27
 3.3. Статичний розрахунок другорядної балки.

Другорядну балку розглядають як чотирипрольотну нерозрізну, завантажену

погонним постійним навантаженням по всіх прольотах і всіма можливими варіантами
(схемами) завантажень окремих прольотів змінним навантаженням. Розрахункова
схема балки за однією із схем навантаження наведена на рис. 3.1,б. При різноманітних
схемах завантаження нерозрізної балки змінним навантаженням в її перерізах
виникають найбільші і найменші внутрішні зусилля – моменти М та поперечні сили Q,

t
ra
а епюри цих зусиль носять обвідний характер (рис. 3.1,в,г, додаток Б). При цьому що
більше відношення змінного навантаження до постійного v/g, тим більшими

Pa
виникають від’ємні прольотні моменти. Характер епюр і величини внутрішніх зусиль
обчислюють з урахуванням пластичної роботи залізобетону.
Таким чином, розрахункові граничні моменти в чотирипрольотній балці:

m
– в крайніх прольотах te
qlef2 ,1 48, 00  6,58 2
M АB    188,93 кНм;
11 11
Ar
– на першій від краю опорі

qlef2 ,1 48, 00  6, 58 2
MВ      148, 44 кНм;
tio

14 14

– в середніх прольотах та на середніх опорах

ita

qlef2 ,2 48, 00  6,50 2

M BC   М с    126, 75 кНм.
16 16
rc

Від’ємні прольотні моменти на віддалі 0,2lef,2 від опори В вправо та від опори С
вліво обчислюємо за рекомендаціями [10] (рис. 6.91, табл. 6.29) або за додатком Б за
e

формулою
Ex

М6 =β6qlef,22=–0,036·48,00·6,502 = –73,01 кНм,

де β6= – 0,036 – від’ємний коефіцієнт за табл. додатку Б залежно від відношення

v/g=36,96/11,02=3,33.

28
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Поперечні сили, що виникають в другорядній балці з урахуванням перерозподілу
зусиль:
– на крайній опорі (по грані опори)
QA=0,4q(lef,1–0,5csb)=0,4·48,00(6,58–0,5·0,25)=123,94 кН;
– на другій від краю опорі зліва

QB,left =0,6qlef,1=0,6·48,00·6,58=189,50 кН;

t
– на другій від краю опорі справа

ra
QB,right=0,5qlef,2=0,5·48,00·6,50=156,00 кН.

Pa
Обвідні епюри моментів М (кНм) і поперечних сил Q (кН) подані на рис. 3.1,в,г.

3.4. Уточнення розмірів поперечного перерізу другорядної балки.

Другорядну балку в прольотах розглядаємо як балку таврового перерізу.

m
Попередньо в п. 1.1 прийняті розміри її перерізу b×h=200×500 мм. З метою
te
забезпечення перерозподілу внутрішніх зусиль М і Q у відповідності до обвідних епюр
на рис. 3.1,в,г необхідно забезпечити умову ξ≤ξmax=0,45, яка пов’язана з мінімальною
Ar
висотою перерізу. Найбільш невигідна робота балки на другій від краю опорі В, де діє
від’ємний момент МВ= –148,44 кНм, а розрахунковий переріз працює як прямокутний
(рис. 3.5.).
tio

Приймаємо відносну висоту стиснутої зони бетону ξmax=0,45, при якій коефіцієнт
 m  0,8(1  0,4)  0,8  0,45  (1  0,4  0,45)  0,295
ita

Необхідну мінімальну робочу висоту перерізу балки визначаємо за опорним

моментом МВ= –148,44 кНм, якщо γn=1,25, b=20 cм, fcdγc1=10,35 МПа
rc

M Bn 148,44(100) 1,25

d min    55,1 cм.
e

 m f cd b 0,295 10,35(0,1)  20
Ex

Тоді необхідна висота перерізу балки, якщо віддаль від розтягненої верхньої грані до
центру тяжіння верхньої робочої арматури аs≈4,0 см,

hnec  d min  a s  55,1  4,0  59,1 cм.

Остаточно приймаємо переріз балки bsb×hsb=20×60 cм з урахуванням вимог уніфікації.

30
 3.5. Розрахунок поздовжньої арматури другорядної балки
із умови міцності нормального перерізу.
Необхідну площу поздовжньої робочої арматури в розтягнутих зонах балки
визначаємо за максимальними згинальними моментами в прольотах і на опорах. При
розрахунку за додатними прольотними моментами розрахунковий переріз балки
приймаємо тавровим, оскільки поличка перебуває в стиснутій зоні (рис. 3.2, 3.3). При
розрахунку за від’ємними моментами переріз балки приймаємо прямокутним з

t
шириною ребра bw=200 мм, оскільки під впливом моментів поличка перебуває в

ra
розтягнутій зоні бетону (рис. 3.4, 3.5).
В першому прольоті уточнюємо ширину стисненої полички таврового перерізу

Pa
beff, яку слід приймати в розрахунках, керуючись рекомендаціями п. 5.3.2.1.3 [2].
Якщо довжину ділянки між умовними шарнірами другорядної балки крайнього
прольоту як нерозрізної, для якої обмежують величину звисів полиць, прийняти

m
рівною l01=0,85lef,1=0,85·6,58=5,6 м, тоді величина звису за формулою (5.1а) [2]:
te
beff 1  0, 2  0,5( a sb  bw )  0,1l01  0, 2  0,5(2, 2  0, 20)  0,1  5, 6 
 0, 76 м  0, 2l01  1,12 м.
Ar
Таким чином, ширина полиці в першому прольоті
b f 1  bw  2 beff 1  0, 20  2  0, 76  1, 72 м  a sb  2, 2 м.
tio

За аналогією в другому прольоті також уточнюємо ширину стисненої полички

таврового перерізу bf2, яку слід приймати в розрахунках. Якщо віддаль між умовними
ita

шарнірами в другому прольоті обчислити за формулою l02=0,7lef,2=0,7·6,5=4,55 м, тоді

величина звису
rc

beff 2  0, 2  0,5( a sb  bw )  0,1l02  0, 2  0,5(2, 2  0, 20)  0,1  4,55 

 0, 66 м< 0, 2l02  0,91 м.
e

Таким чином, розрахункова ширина полиці в другому прольоті

Ex

b f 2  b w  2 beff 2  0 , 20  2  0 ,66  1,52 м  a sb  2 , 2 м

31
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Матеріали для проектування та їхні характеристики міцності.

Бетон. Для всіх монолітних конструкцій виробничого будинку і зокрема для

балки приймаємо бетон важкий класу С16/20 із розрахунковим опором fcdγc1=10,35
МПа.
Арматура. Для армування балок в прольотах приймаємо гарячекатану стрижневу
арматуру класу А400С з розрахунковим опором fcd=364 МПа (додаток Е). Для
арматури класу А400С та бетону класу С16/20 граничне значення ξR=0,651 (п. 2.4.3).

t
ra
3.5.1. Розрахунок поздовжньої арматури в першому прольоті.

В першому прольоті діє згинальний момент від розрахункового граничного

Pa
навантаження М1=188,93 кНм. Розрахунковий переріз тавровий: ширина полички
b f 1  b eff =172 см, висота полички h f  10 см, висота перерізу h=60 см, ширина ребра

m
bw=20 см (рис. 3.2,а).
Задаємося однорядним розташуванням стрижнів робочої арматури орієнтовним
te
діаметром ds=20 мм і захисним шаром бетону сb,min=20 мм, що відповідає
Ar
конструктивним вимогам п. 5.5 Норм [2]. В такому випадку:
c nom  c b , min   c dev  20  10  30 мм ;

аs = сnom+0,5ds= 30+0,5·20=40 мм,

tio

а робоча висота таврового перерізу

d  h  as  60  4  56 cм.
ita

Встановлюємо випадок розрахунку таврового перерізу, виходячи із розташування

rc

нейтральної осі. Для цього обчислимо тримальну здатність таврового перерізу за

умови, що вся поличка стиснена (x=hf ):
e

M fu  f cd b f 1h f 1 (d  0,5h f )  10,35(0,1)172  0,8  10  (56  0,5  0,8  10)  740,6 кНм
Ex

і перевіримо умову

M 1 n  188,93  1, 25  236, 2  M fu  740, 6 кНм ,

– умова виконується, стиснена зона знаходиться в межах полички (x<hf).

Маємо випадок розрахунку прямокутного перерізу шириною b=bf1=172см.

Обчислюємо коефіцієнти
34
 M1 n 188,93  (100)  1,25
m    0,041;
f cd b f 1d 2 10,35(0,1)  172  562

1  1  2 m 1  1  2  0,041
   0,052   R  0,651;
 0,8

Висота стисненої зони х=d=0,052·56=2,9 см<hf =10 см – нейтральна вісь в межах

полички. Коефіцієнт

t
  1  0,4  1  0,4  0,052  0,979 .

ra
Необхідна площа перерізу робочої арматури за формулою

Pa
M1 n 188,93  (100) 1,25
As1,nec    11,82 см2 .
f yd d 364(0,1)  0,979  56

Конструювання балки в першому прольоті. За сортаментом стрижневої

m
арматури (додаток А) приймаємо 2Ø28А400С з фактичною площею As,fac=12,32
te
см2>11,82 см2. Крайній проліт балки армуємо просторовим каркасом марки КП1, який
Ar
складається із двох пласких каркасів марки КР1 (рис. 3.2,б). В кожному каркасі КР1 –
по одному стрижневі діаметром 28 мм. Верхні монтажні стрижні каркасів КР1
приймаємо конструктивно – Ø10А400С. Пласкі каркаси слід виготовляти в заводських
tio

умовах за допомогою контактного точкового електрозварювання. Плоскі каркаси

марки КР1 об’єднують в просторові КП1 шляхом приварювання окремих стрижнів
марки ОС1 за допомогою електрозварювальних кліщів. Вид і діаметр арматури для
ita

поперечних стрижнів слід обґрунтувати розрахунком похилих перерізів.

Оскільки діаметр арматурних стрижнів Ø28 мм відрізняється від попередньо
rc

прийнятого Ø20 мм, перевіримо тримальну здатність перерізу, конструюючи його з

e

уточненим захисним шаром бетону сb,min=30 мм ≥ds=28 мм:

Ex

cnom  cb ,min   cdev  30  10  40 мм;

аs,fac = сnom+0,5ds= 40+0,5·28=54 мм,

а робоча висота таврового перерізу

d fac  h  a s , fac  60  5, 4  54, 6 cм;

35
 f yd As, fac 364 12,32
   0,058;
 fcd b f 1d 0,8 10,35 172  54,6

  1  0,4  1  0,4  0,058  0,977 .

Тримальна здатність перерізу

M u  f yd As , fac  d fac  364 ( 0,1)12 ,32  0,977  54 ,6  239 , 22 кHм ,

Перевірка тримальної здатності перерізу

t
M1n 188,93 1,25 236,2

ra
M     0,99  1.
Mu 239,2 239,2

Pa
– умова виконується, тримальна здатність забезпечується. Армування в першому
прольоті підібрано економічним: 2Ø28А400С.
В місці обпирання другорядної балки І-го прольоту на головну (опора В)

m
передбачаємо стикові окремі стрижні, які пропускаємо через головну балку. Діаметр
te
стикових стрижнів dst приймають не менше 0,5d=0,5·28=14 мм (d=28мм – діаметр
Ar
робочої арматури), приймаємо 2Ø16А400С. Довжина напустки l0v повинна бути не
менше 15dst=15·16=240 мм, приймаємо l0v =300 мм. Загальна довжина стикового
стрижня lst =bmb+2l0v=300+2·300=900 мм.
tio

Схема армування балки в першому прольоті і конструкція каркасів наведена на

рис. 3.7,а та на робочих кресленнях.
ita

3.5.2. Розрахунок поздовжньої арматури в другому прольоті.

В другому прольоті діє згинальний момент від розрахункового граничного

rc

навантаження М2=126,75 кНм. Розрахунковий переріз тавровий: ширина полички

e

bf2=beff=152 см, hf=10 см, h=60 см, bw=20 см (рис. 3.3а). Приймаємо робочу висоту
Ex

таврового перерізу
d  h  a s  600  40  560 мм .

Якщо припустити розташування стисненої зони в межах полички (п. 3.5.1), одержимо
випадок розрахунку прямокутного перерізу, для якого b=bf2=152 см. Обчислюємо
коефіцієнти

36
 M 2 n 126,75  (100) 1,25
m    0,034;
fcd b f 2d 2 10,35(0,1) 152  562

1 1 2 m 1 1 20,034
   0,043   R  0,651;
 0,8
  1  0,4  1  0,4  0,043  0,983.

Необхідна площа робочої арматури за формулою

t
M 2 n 126,75  (100) 1,25
As 2,nec    7,91см2.

ra
f yd d 364(0,1)  0,983  56

За сортаментом (ДСТУ 3760 [5]) приймаємо (2Ø20+Ø16)А400С (рис. 3.3,б) з

Pa
фактичною площею As,fac=6,28+2,01=8,39 см2>7,91 см2. Верхні монтажні стрижні
приймаємо за розрахунком на від’ємний момент в другому прольоті.

m
Оскільки діаметр арматурних стрижнів не відрізняється від попередньо
прийнятого Ø20 мм, тримальну здатність перерізу не перевіряємо.
te
3.5.3. Розрахунок поздовжньої арматури в другому прольоті
Ar
на від’ємний момент.
Верхні стрижні каркасів КР2 приймаємо за розрахунком, оскільки на віддалі
0,2lef,2=0,2·6,50=1,31 м діє від’ємний момент М6=–73,01 кНм (рис. 3.1).
tio

Оскільки поличка потрапляє в розтягнену зону перерізу, розрахунковий переріз

розглядаємо як прямокутний шириною b=20см (рис. 3.4,а). Робочу висоту балки
стосовно арматури верхніх стрижнів прольотних каркасів приймаємо з урахуванням
ita

дещо збільшеного захисного шару бетону для розташування двох верхніх надопорних
сіток, тобто as=45 мм:
rc

Робоча висота прямокутного перерізу

e

d  h  as  60,0  4,5  55,5 cм.

Ex

Обчислюємо коефіцієнти

M 6 n 73,01  (100)  1,25

m    0,143;
fcd b d 2 10,35(0,1)  20  55,52

1 1 2 m 1 1 20,143
   0,194   R  0,651;
 0,8

37
   1  0,4  1  0,4  0,194  0,922 .

Необхідна площа робочої арматури класу А400С за формулою:

M 6 n 73,01  (100) 1,25

As 2,nec    4,90 см2 .
f yd d 364(0,1)  0,922  55,5

За сортаментом підбираємо два верхні стрижні 2Ø18А400С з фактичною площею

перерізу As,fac=5,08>4,90 см2.

t
Конструювання балки в другому прольоті. Середні прольоти балки армуємо

ra
просторовими каркасами КП2 (рис. 3.4,б). В кожному каркасі по (2Ø20+Ø16)А400С
знизу і по 2Ø18А400С зверху. Пласкі каркаси КР2 слід об’єднувати в просторові

Pa
марки КП2 шляхом приварювання за допомогою електрозварювальних кліщів
окремих стрижнів марки ОС2 та додаткових стрижнів ОС3 робочої арматури

m
Ø16А400С, які не пов’язані з пласкими каркасами. В місці обпирання другорядної
балки ІІ-го прольоту на головну (опора С) передбачаємо стикові окремі стрижні, які
te
пропускаємо через головну балку. Діаметр стикових стрижнів dst приймають не менше
Ar
0,5d=0,5·20=10 мм (d=20 мм – діаметр робочої арматури), приймаємо 2Ø12А400С.
Довжину напустки l0v – не менше 15dst=15·12=180 мм, приймаємо l0v =250 мм. Загальна
довжина стикового стрижня lst =bmb+2l0v=300+2·250=800 мм. Схема армування балки
tio

в другому прольоті і конструкція каркасів наведена на рис. 3.7,б та на робочих

кресленнях.
ita

3.5.4. Розрахунок поздовжньої арматури на опорі В.

Розрахунок виконуємо на дію від’ємного моменту МВ=–148,44 кНм.

rc

Розрахунковий переріз розглядаємо як прямокутний шириною b=200мм і висотою

h=600 мм (рис. 3.5а). Армування приймаємо у вигляді двох рулонних сіток з
e

поперечною робочою арматурою. Сітки розкочують вздовж головних балок. Сітки

Ex

проектуємо із гарячекатаної арматури періодичного профілю класу А400С дрібного

сортаменту. Приймаємо захисний шар бетону верхніх сіток cnom=20мм, а віддаль as=30
мм, враховуючи дві, спарені сітки. Робоча висота перерізу

d  h  as  600  30  570 мм.

Обчислюємо коефіцієнти

38
 M Bn 148,44(100) 1,25
m    0,276; ,
fcd bwd 2 10,35(0,1)  20  57,02

1 1 2 m 1 1 20,276
   0, 402   R  0,651;
 0,8
  1  0,4  1  0,4  0,402  0,839.

Необхідна площа перерізу робочої надопорної арматури

t
M Bn 148,44(100)  1,25
As ,nec    10,66 cм 2 .

ra
f yd d 364(0,1)  0,839  57,0

Pa
Робочу арматуру розташовуємо в поличці на ділянці, що рівна крокові балок
asb=2,2 м. При двох спарених сітках (ns=2) необхідна площа перерізу однієї арматурної
сітки на 1 м ширини полички перерізу другорядної балки

m
As ,nec 10,66
As1,nec   te  2,42 cм 2 / м .
asb nc 2,2  2

Конструювання балки сітками на опорі В. За сортаментом (додаток B)

Ar
приймаємо індивідуальні сітки марки С3 з поперечним розташуванням робочої
арматури класу А400С діаметром 8 мм та кроком 200 мм (рис.3.5,б). Фактична площа
перерізу арматури на метр погонний довжини сітки:
tio

As1, fac  2,51 cм 2  As1, nec  2,42 cм 2

ita

При цьому загальна площа перерізу надопорної арматури становить:

As , fac  2 As1, fac asb  2  2,51  2,2  11,04 cм 2  As , nec  10,66 cм 2 .

rc

Розподільну поздовжню арматуру приймаємо класу Вр-І діаметром 4 мм за ГОСТ

e

6727-80 і з кроком 300 мм. Приблизно необхідна ширина сітки, добавивши два звиси
Ex

поперечних дротів с2 =30 мм.

Вс,пес = 0,40lef,sb +bmb+2с2=0,40·6500+300+2·30=2960мм.

З урахуванням кратності n1 кроків поздовжніх дротин і величини їх кроку s1=300 мм,

конструюючи, фактичну ширину сітки С3 приймаємо рівною

Вс = n1×s1 +2с2=10·300+2·30=3060 мм > Вс,пес=2960 мм.

39
Із технологічних міркувань довжину сітки Lc визначаємо довжиною головної балки в
межах внутрішнього габариту стін і кроком s2=200мм. Якщо ширина будинку в осях
B=19,8 м, необхідна довжина сітки:

LсB–2а =19800–2200=19400 мм.

Фактична довжина сітки:

Lc=n2×s2+2c1=97×200+2·20=19440 мм.

t
Таким чином, остаточно шифр сітки марки С3:

ra
4Bp -I  300 20
C3 3060 19440 .

Pa
8A400C  200 30

Кожну із сіток слід розташовувати асиметрично, врозбіж відповідно на

0,25lef,sb+0,5bmb=1800 мм вліво і на 0,15lef,sb+0,5bmb= 1260 мм вправо відносно осі

m
головної балки (рис. 3.7)з огляду на спадний характер епюри опорних моментів
te
(рис.3.1,б).

3.5.4. Розрахунок поздовжньої арматури на опорі C.

Ar
Розрахунок виконуємо на дію від’ємного моменту МС=–126,75 кНм. Армування
приймаємо також у вигляді двох рулонних сіток з поперечною робочою арматурою, як
tio

і на опорі В. Обчислюємо коефіцієнти, якщо d=57 см,

M Bn 126,75(100)  1, 25
m    0, 236; ,
f cd bd 2 10,35(0,1)  20  57,0 2
ita

1 1 2 m 1 1 20,236
   0,341   R  0,651;
 0,8
rc

  1  0,4  1  0,4  0,341  0,864.

e

Необхідна площа перерізу робочої надопорної арматури:

Ex

M Bn 126,75(100)  1,25

As ,nec    8,84 cм 2 .
f yd d 364(0,1)  0,864  57,0

Необхідна площа перерізу однієї арматурної сітки на 1м ширини полички

перерізу другорядної балки при її крокові asb =2,2м:
As, nec 8,84
As1,nec    2,01 cм 2 / м .
asb nc 2,2  2
40
 Конструювання балки сітками на опорі С. За сортаментом (додаток B)
приймаємо сітки марки С4 з поперечним розташуванням робочої арматури класу
А400С діаметром 8 мм та кроком s2=250 мм. Фактична площа перерізу арматури на
метр погонний довжини сітки:
As1, fac  2,01 cм 2  As1, nec

При цьому загальна площа перерізу надопорної арматури становить:

As , fac  2 As1, fac a sb  2  2,01  2,2  8,84 cм 2  As , nec .

t
ra
Розподільну поздовжню арматуру приймаємо класу Вр-І діаметром 3 мм за ГОСТ
2667-80 і з кроком s1=300 мм (додаток В). За умови звисів с2=30 мм ширину сітки С4

Pa
приймаємо рівною як і для сіток С3:
Вс = n1×s1 +2с2=10·300+2·30=3060 мм.
Довжину сітки Lc визначаємо довжиною головної балки в межах внутріш-нього

m
габариту стін Lс19400 мм і кроком s2=250мм: te
Lc=n2×s2+2c1=77×250+2·20=19290 мм.
Таким чином, остаточно шифр сітки марки С4:
Ar
3Bp -I  300 20
C4 3060  19290 .
8A400C  250 30
Кожну із сіток слід розташовувати асиметрично, врозбіж відповідно на 1800 мм
tio

вліво і на 1260 мм вправо відносно осі головної балки – подібно як і над першою
проміжною опорою В.
ita

Схема армування другорядної балки просторовими каркасами КП1, КП2 в

прольотах та надопорними сітками С3 і С4 наведена на рис. 3.7. На план-схемі
rc

армування перекриття (рис. 2.3) наведено розташування сіток С3, С4 в плані.

e
Ex

41
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 3.6. Розрахунок похилих перерізів другорядної балки

Розрахункова схема похилого перерізу за фермовою моделлю [2] наведена на рис. 3.6.
Матеріали для проектування та їхні характеристики міцності.
Бетон. Для балки як і решти монолітних конструкцій прийнято бетон важкий
класу C16/20.
Арматура. У випадку промислового будинку і порівняно великого навантаження на
перекриття для армування балок в похилих перерізах приймаємо арматуру класу А400С

t
ra
дрібного сортаменту діаметрами Ø6, 8, 10 мм у вигляді вертикальних замкнених хомутів
у зварних каркасах (раціональним є також варіант хомутів із арматури класу В500 за

Pa
ДСТУ ENV 10080:2009 [6]). Розрахунковий опір арматури хомутів fywd=285 МПа (табл.
Е.1 додатку Е).

m
te
Ar
tio
ita
e rc
Ex

43
 3.6.1. Балка крайнього прольоту.

Найбільша поперечна сила в балці крайнього прольоту діє в перерізі при опорі В
зліва: Qmax=QB,left =189,50 кН. Для розрахунку хомутів зліва від опори В розрахункову
поперечну силу враховують на віддалі d від грані опори (п. 4.6.1.4 ДСТУ [2]). За умови
армування балок надопорними сітками робоча висота перерізу при опорі:
d=h–as=60–30=570 мм.
Для обвідної епюри поперечних сил, наведеної на рис. 3.1,г, розрахункова

t
ra
поперечна сила на віддалі d від грані опори

VEd,1= QB,left (0,6lef,1–d)/ (0,6lef,1)=189,50(0,6·6,58–0,57)/(0,6·6,58)=162,4 кН.

Pa
3.6.1.1. Перевірка необхідності розрахунку арматури хомутів.

Перевіряємо необхідність розрахунку арматури хомутів, виходячи із умови

m
γпVEd,1≤VRd,c.
te
Якщо умова задовольняється, хомути проектують, виходячи із конструктивних
вимог п. 8.2.6.4 ДСТУ [2].
Ar
Тримальну здатність похилого бетонного перерізу балки, армованої надопорною
поздовжньою арматурою (сітками), з робочою висотою d=570 мм обчислюємо за
формулою (4.36) ДСТУ [2]
tio

VRd ,c  CRd ,c k 3 100l fck bwd  0,1385  1,59  3 100  0,0048 16  200  570  49,53 кН ,
ita

де СRd,c=0,18/γc=0,18/1,3=0,1385 – мінімальне значення розрахункового опору

бетону зрізуванню, якщо γc=1,3 (табл. 2.1 ДБН [1]);
rc

200 200
k 1 1  1,59  2,0 – коефіцієнт впливу висоти перерізу;
d 570
e

Asl 0,5 11,04

Ex

l    0,0048 0,02  коефіцієнт армування поздовжньою

bwd 20 57
арматурою однією із двох надопорних сіток, яка простягається на віддалі 2d від опори
В і має надійне анкерування;
bw =200 мм – ширина ребра другорядної балки;
fck=16 МПа – характеристичний опір бетону (циліндрична міцність).
Перевіряємо мінімальне значення VRdc,min за формулою (4.31) ДСТУ [2]
44
 VRdc ,min  0, 035 k 3 f ck bw d  0, 035 1,59 3  16  200  570 
 32, 0 кН  VRdc  49,5 кН,

– умова виконується, тримальну здатність залишаємо без змін.

Перевіряємо умову

γnVEd,1=1,25·162,4=203 кН > VRd,c=49,5 кН,

– умова виконується. Розрахункова поперечна сила перевищує тримальну

t
ra
здатність бетонного перерізу на зріз, тому необхідний розрахунок хомутів.
3.6.1.2. Обчислення кута нахилу стисненої смуги бетону
(стисненого розкосу у фермовій моделі) в похилому перерізі балки

Pa
крайнього прольоту.
У випадку армування балки вертикальними хомутами тримальну здатність
стисненої смуги бетону балки обчислюємо за формулою (4.45) ДСТУ [2]

bw zv1 fcd

m
VRd ,max 
te
cot   tan 
,
Ar
тут: z – плече внутрішньої пари сил, наближено можна приймати
z=0,9d=0,9·570=513 мм;
v1 – коефіцієнт зниження міцності стисненого бетону смуги з похилими
tio

тріщинами за формулою (4.42) ДСТУ [2]:

 f   16 
v1  0,61  ck   0,61    0,564.
ita

 250   250 

Поперечна сила в розрахунковому перерізі γnVEd,1=203,0 кН не повинна

rc

перевищувати тримальної здатності бетону стисненої смуги (розкосу) VRd,max. З умови

e

рівноваги γnVEd,1 =VRd,max, підставивши дані, знаходимо:

Ex

cwbw zv1 fcd 1,0  200  513  0,564 10,18

cot   tan     2,90.
 nVEd ,1 203,0 103

Підставивши tanθ = 1/cotθ, отримаємо квадратне рівняння виду х2+bx+c=0:

сot2θ–2,90cotθ+1=0.

Звідси більший корінь рівняння:

45
 2
2,90  2,90 
cot       1  2,55.
2  2 

tanθ =1/2,55=0,39; кут θ=21,4°.

Норми проектування [2] обмежують кут нахилу стисненої смуги бетону в

діапазоні 21,8°≤θ≤45° або те ж саме що 2,5≥cotθ≥1. В нашому випадку, якщо
cotθ=2,55>2,5, приймаємо cotθ=2,5 і θ=21,8°. Зауважимо, що у випадку, якщо cotθ<1,

t
необхідно збільшити геометрію перерізу або клас міцності бетону і розрахунок

ra
повторити. Обчислений таким чином кут θ нахилу стисненої смуги бетону
використаємо для розрахунку вертикальної арматури – хомутів.

Pa
3.6.1.3. Розрахунок і конструювання хомутів.

Розрахунок хомутів ведемо в перерізі на віддалі d зліва від опори В, де діє

m
поперечна сила γnVEd,1=203,0 кН. Кут нахилу стисненої смуги бетону θ=21,8°, кут
te
нахилу вертикальних хомутів до осі балки α=90°. Розрахункова поперечна сила, яку
сприймають хомути, за формулою (4.52) ДСТУ [2]:
Ar
Asw
VRd , s  f ywd z cot  ,
sw
Виходячи із умови забезпечення тримальної здатності похилого перерізу на зріз
tio

γnVEd,1 =VRd,с + VRd,s,

ita

обчислюємо необхідне армування за параметром:

Asw nVEd ,1  VRd ,c 203,0  49,5 см2

asw     0,042 ,
rc

sw f ywd z cot  285 0,1  51,3  2,5 см

e

тут: Аsw – площа перерізу п-зрізного хомута в перерізі балки, см2;

Ex

sw – крок хомутів, см;

z – плече внутрішньої пари сил, приймають z=0,9d=51,3см.
Крок хомутів sw по довжині балки може бути змінним, але не перевищувати
sw,max=0,75h=45 cм. Розглянемо варіант армування, якщо крок sw1 =20 см. Тоді
необхідна площа перерізу двозрізного хомута Аsw,nec=аsw sw1=0,042·20=0,84 см2.
Враховуємо вимоги до хомутів зварних каркасів: якщо діаметр робочої поздовжньої

46
арматури (2Ø28А400С) ds=28 мм, з умови зварювання діаметр хомута повинен бути
не менше 0,25ds=0,25·28=7 мм. Конструюючи, приймаємо 2Ø8А400С, крок 200 мм.
При цьому фактична площа перерізу хомутів Аsw,fac=1,01см2>Аsw,nec=0,84см2.
Мінімальний коефіцієнт армування поперечною арматурою ρw,min обчислюємо за
формулою

0,08 fck 0,08 16

w,min    0,0008 .

t
f yk 400

ra
Фактичний коефіцієнт армування поперечною арматурою

Pa
Asw, fac 1,01
w1    0,00253  w,min  0,0008 .
sw1bw 20  20

Висновок. Остаточно приймаємо двозрізні хомути Ø8А400С з кроком 200 мм, які

m
розташовуємо на ділянці не менше, ніж 0,25lef,1=0,25·6,575=1,64 м.
te
Обчислюємо довжину ділянки, починаючи від грані опори В, на якій хомути
ставлять за розрахунком, якщо розрахункове погонне навантаження qsb=48,07 кН/м:
Ar
VEd  n VRdc 189,501,25  49,5
lw    3,12 м ,
 n qsb 1,25 48,07
tio

що перевищує 0,25lef,1=0,25·6,575=1,64 м. Отже, в середній частині прольоту балки

хомути слід також розрахувати. Обчислимо поперечну силу в кінці приопорної
ita

ділянки 0,25lef,1=1,64 м:

VEd,2=QB,left (0,6lef,1–1,64)/(0,6lef,1)=189,50(0,6·6,58–1,64)/(0,6·6,58)=101,8 кН.

rc

За умови всіх відомих решти параметрів необхідне армування хомутами в середній

e

частині довжини балки, якщо VEd,2=101,8кН, VRd,c =49,5 кН, γn=1,25, cotθ=2,5:
Ex

Asw nVEd ,2  VRd ,c 1,25 101,8  49,5 см2

asw     0,0213 .
s f ywd z cot  285 0,1  51,3  2,5 см

Задаємо крок хомутів в середній частині довжини балки s2=40 см, що не перевищує
0,75hsb=450 мм із конструктивних вимог. Необхідна площа перерізу хомута
Аsw,nec=аsw s2=0,0213·40=0,852 см2.

47
 З умови уніфікації приймаємо ті ж двозрізні хомути Ø8А400С. При цьому
фактична площа перерізу хомута Аsw,fac=0,503·2=1,01см2>Аsw,nec=0,852 см2. Коефіцієнт
армування поперечною арматурою в середній частині балки:

Asw 1,01
w    0,00126  w,min  0,00080.
sw2bw 40  20

Крок хомутів s2=40 см розповсюджуємо на середній ділянці довжиною 0,5lef,1.

t
Реакція на опорі А VEd,3=γnQA=1,25·124,02=155 кН є дещо меншою:, ніж на опорі В

ra
зліва – γnVEd,1=203,0 кН. Проте, виходячи із умови уніфікації арматурних каркасів,
приймаємо (в запас міцності) симетричне армування хомутами біля опори А і біля

Pa
опори В зліва, а саме: на ділянці 0,25lef,1=1,64 м від грані опори А приймаємо також
двозрізні хомути Ø8А400С з кроком 200 мм. Схему армування другорядної балки в
першому прольоті, конструкцію просторового каркасу марки КП1 показано на рис.

m
3.7,а і на робочих кресленнях (додаток 1). te
3.6.2. Балка другого прольоту.
Ar
Розрахунок хомутів балки другого прольоту та її конструювання виконують
аналогічно, враховуючи симетричний характер поперечних сил. Найбільші поперечні
сили в балці другого прольоту діють в перерізі при опорі В справа і при опорі С зліва:
tio

QB,right =QC,left=156 кН. За умови армування балок поздовжньою арматурою

надопорними сітками робоча висота перерізу при опорі В
ita

d=h–as=60–3,0=57 см=0,57 м.

Для обвідної епюри поперечних сил, наведеної на рис. 3.1, розрахункова

rc

поперечна сила на віддалі d від грані опори:

e

VEd,4= QB,right (0,5lef,2–d)/ (0,5lef,2)=156,0(0,5·6,50–0,57)/(0,5·6,50)=128,6 кН.

Ex

Перевіряємо необхідність розрахунку арматури хомутів, виходячи із умови:

γпVEd,4=1,25·128,6=161,0 кН >VRd,c=49,5 кН,

– умова виконується, необхідний розрахунок хомутів.

Як і для балки крайнього прольоту приймаємо cotθ=2,5 і θ=21,8°. Обчислюємо
необхідне армування за параметром

48
 Asw  nVEd ,4  VRd ,c 161,0  49,5 см2
asw     0,0305 ,
sw f ywd z cot  285 0,1  51,3  2,5 см

Розглянемо варіант армування, якщо крок sw1=25 см<3/4h=45 см. Тоді необхідна
площа перерізу двозрізного хомута

Аsw,nec=аsw sw1=0,0305·25=0,763 см2.

Для зварних каркасів з робочою поздовжньою арматурою 2Ø20А400С діаметр

t
хомута повинен бути не менше 0,25ds =0,25·20=5 мм. З умови уніфікації, за

ra
сортаментом приймаємо dsw=8 мм з кроком sw1=250 мм. При цьому фактична площа

Pa
хомутів Аsw,fac=0,503·2=1,01см2>Аsw,nec=0,763см2.
Коефіцієнт армування поперечною арматурою

Asw, fac 1,01

w1    0,00202  w, min  0,00080 .

m
sw1bw 25  20 te
Висновок. Остаточно приймаємо двозрізні хомути Ø8А400С, крок 250 мм. Хомути
з кроком 250 мм розташовуємо на ділянці не менше 0,25lef,1=0,25·6,5=1,63 м.
Ar
Обчислюємо довжину ділянки, починаючи від грані опори В, на якій хомути
ставлять за розрахунком, якщо розрахункове погонне навантаження qsb =48,07 кН/м:
tio

VEd ,4 n  VRdc 161,0  49,5

lw    1,86 м ,
 nqsb 1,25  48,07
ita

що перевищує 0,25lef,1=0,25·6,5=1,63 м. Отже, в середній частині прольоту балки

хомути слід також розрахувати. Обчислимо поперечну силу в кінці цієї ділянки
rc

0,25lef,1=1,63м:

VEd,5= QB,right (0,5lef,2–1,63)/(0,5lef,2)=156,0(0,5·6,5–1,63)/(0,5·6,5)=77,8 кН.

e
Ex

За умови всіх відомих решти параметрів необхідне армування хомутами в середній

частині балки, якщо VEd,5=77,8 кН, VRd,c =49,5 кН, γn=1,25, cotθ=2,5:

Asw  nVEd,5  VRd,c 1,25 77,8  49,5 см2

asw     0,0131 .
sw f ywd z cot  2850,1  51,3  2,5 см

Задаємо крок хомутів на цій ділянці s2=40 см < 3/4h=450 мм. Тоді необхідна площа
перерізу хомута
49
 Аsw,nec=аsw·s2=0,0131·40=0,523 см2.

Приймаємо ті ж хомути Ø8А400С, крок 400 мм. При цьому фактична площа
перерізу двозрізного хомута Аsw,fac=0,503·2=1,01см2>Аsw,nec=0,523 см2. Коефіцієнт
армування поперечною арматурою

Asw 1,01
w    0,00126  w,min  0,00080
sw2bw 40  20

t
– не перевищує мінімального значення.

ra
Схему армування другорядної балки в другому польоті показано на рис. 3.7,б і на
робочих кресленнях залізобетонних конструкцій (додаток 1).

Pa
4. Розрахунок і конструювання залізобетонної колони І-го поверху.

Колону першого поверху проектуємо монолітною квадратного перерізу з

m
попередніми розмірами 400×400 мм (п. 1.1). Колона стикується з монолітним
te
фундаментом Фм-1 через випуски з нього арматури. Конструкцію суміщеної покрівлі
наведено на рис. 4.1. Тримальні конструкції покриття приймаємо облегшеними з
Ar
огляду на відсутність змінного навантаження в порівнянні з перекриттям, а саме:
товщину плити t=60 мм, переріз другорядної балки bsb×hsb=200×400 мм, переріз
головної балки bmb×hmb=300×700 мм.
tio
ita
e rc
Ex

50
 4.1. Обчислення навантажень від конструкції покриття.

Обчислення навантаження на 1 м2 покриття виконуємо в табличній формі з

урахуванням конструкції суміщеної покрівлі (рис. 4.1).

Обчислення навантаження на покриття

Табл.4.1
Харак- Коефіцієнт
Розрахункове
теристичне надійності
граничне

t
Навантаження навантаження, за
навантаження,
кН/м2 навантаженням

ra
кН/м2
А. Постійне:

Pa
– гравій, занурений в бітум, t=15
0,30 1,3 0,39
мм, ρ=2000 кг/м3
t×ρ=0,15×2000(0,01)
– 3 верстви руберойду на
0,10 1,3 0,13

m
бітумній мастиці
– цементно-піщана стяжка te
t=25 мм, ρ=2000 кг/м3 1,00 1,3 1,30
t×ρ=0,05×2000(0,01)=
Ar
– утеплювач плитний ППС
t =100 мм, ρ=50 кг/м3 0,05 1,2 0,06
t×ρ=0,1×50(0,01)=
– залізобетонна плита
tio

t=60мм, ρ=2500 кг/м3 1,50 1,1 1,65

t×ρ=0,1×2500(0,01)
– власна вага другорядної балки
ita

bsb×hsb=200×400, крок аsb =2,2м:

0,77 1,1 0,85
gsb =bsb(hsb– t pl)ρ/аsb =
=0,2(0,4–0,06)×2500(0,01)/2,2
rc

– власна вага головної балки

bmb×hmb=300×700,
крок аmb=6,8м: 0,70 1,1 0,77
e

gmb =bmb(hmb–hpl)ρ/аmb =
Ex

=0,3(0,7–0,06)×2500(0,01)/6,8
Всього постійне
g0d=4,32 – gd=5,15
навантаження від покриття

51
 4.2. Обчислення снігового навантаження

Розрахункове граничне значення снігового навантаження на горизонтальну

проекцію покриття обчислюють за формулою (8.1) Норм [3]

s m   fm s0 C ,

– тут: γfm=1,04 – коефіцієнт надійності за граничним значення снігового

навантаження, що визначається за табл. 8.11 Норм [3], якщо термін експлуатації

t
будинку Тef =60 років;

ra
– s0=1600 Па – характеристичне значення ваги снігового покриву для м.
Харкова, приймають за додатком Е Норм [3];

Pa
– С – коефіцієнт, що визначається за формулою (8.2) Норм [3]:
C  СeСalt , ,

m
– тут: μ=1 – для пласких суміщених покрівель;
te
– Се=1 – коефіцієнт, що враховує режим експлуатації даху, оскільки немає
ніяких даних про режим експлуатації, приймають рівним 1;
Ar
– Сalt=1 – коефіцієнт, який враховує географічну висоту розташування
будівельного майданчика (п. 8.9 Норм [3]); оскільки географічна висота для Харкова
становить приблизно 0,3км<0,5км, то Сalt =1.
tio

Таким чином,
sm=1,04·1,6·1·1·1=1,66 кН/м2.
ita

4.3. Обчислення навантаження від власної ваги колони

Розрахункове граничне навантаження від власної ваги колони перерізом bc ×hc

rc

=400×400мм обчислюємо за формулою:

e

Gc =(nH+ΔHfund)bchcργfm =(4·4,8+0,15)·0,4·0,4·2500·(0,01)·1,1=85,14 кН,

Ex

– тут: n =4 – кількість поверхів;

– H=4,8 м – висота окремого поверху;
– ΔHfund=0,15 м – заглиблення колони нижче відмітки підлоги І-го поверху.

52
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 4.4. Обчислення розрахункового зусилля в колоні.
Колону першого поверху розглядаємо, як умовно центрово стиснутий стрижень,
який навантажений зосередженою силою N. Для обчислення осьової сили
скористаємось поняттям вантажної площі колони, яка рівна добутку поздовжнього l1 і
поперечного l2 кроків колон (рис. 1.1)

Ac= l1×l2= 6,8·6,6=44,88 м2.

t
Навантаження на колону складається з постійних навантажень від власної ваги

ra
перекриттів і покриття ΣGi, змінних навантажень на перекриття і снігового на
покриття Σ(Vi+S), а також від власної ваги колони Gc. Отже, розрахункове граничне

Pa
зусилля обчислимо за формулою

N =ΣGi+Σ(Vi+S)+Gc=[(g+gsb+gmb)(n–1)+gd)]Ac+[v(n-1)+s]Ac+Gc,

m
– тут: g=4,10 кН/м2 – розподілене постійне навантаження від власної ваги
te
конструкції підлоги і плити перекриття (табл. 2.1);
– розрахункове граничне навантаження від власної ваги ребра другорядної балки
Ar
bsb×hsb=200×600 мм, якщо крок аsb =2,2 м:

gsb =bsb(hsb–t pl)ργfm/аsb =0,20(0,6–0,1)2500(0,01) 1,1/2,2=1,25 кН/м2;

tio

– розрахункове граничне навантаження від власної ваги ребра головної балки

bmb×hmb=300×700 мм, якщо крок аmb =6,8 м:
ita

gmb=bmb(hmb–hpl)ργfm/аmb =0,3(0,7–0,1)2500(0,01) 1,1/6,8=0,73 кН/м2;

– n =4 – кількість поверхів в будинку;

rc

– v = 16,8 кН/м2 – змінне граничне навантаження на перекриття (табл. 2.1);

– s =1,66 кН/м2 – розрахункове снігове навантаження на покриття (п. 4.2);
e

– gd=5,15 кН/м2 – навантаження від власної ваги покриття (табл. 4.1);

Ex

– Gc =85,14 кН – навантаження від власної ваги колони (п. 4.3),

Таким чином, розрахункове граничне зусилля становить:

N=[(4,10+1,25+0,73)(4–1)+5,15]44,88+[16,8(4-1)+1,66]44,88+85,14=3470 кН.

54
 4.5. Розрахунок арматури і конструювання колони.

Колону першого поверху розглядаємо як умовно центрово стиснутий елемент,

який жорстко приєднаний до монолітного фундаменту і шарнірно закріплений в рівні
низу перекриття І-го поверху (рис. 4.2,б).

4.5.1. Попередня оцінка тримальної здатності колони.

Колону першого поверху проектуємо монолітною квадратного перерізу з

t
попередніми розмірами bc×hc=400×400 мм. Матеріали для колони.

ra
Бетон. Для всіх монолітних конструкцій і зокрема колони приймаємо бетон
важкий класу С16/20.

Pa
Арматура. Як робочу арматуру колони приймаємо в першому наближенні
гарячекатану арматуру періодичного профілю класу А400С за ДСТУ 3760-2006, для

m
якої розрахунковий опір розтяганню-стисканню fyd=364 МПа (додаток Е).
Тримальну здатність колони визначимо наближено з використанням методики
норм СНіП [11]. Для цього обчислимо гнучкість:
te
Ar
lef H1 0,7  480
h     8,4 ,
hc hc 40
– тут μ=0,7 для розрахункової схеми стрижня на рис. 4.2;
tio

– H1=4,8 м– висота першого поверху.

Якщо гнучкість 4λh=8,420, колона є гнучкою, яка може втратити стійкість.
ita

Коефіцієнт стійкості залізобетонного стрижня наближено рекомендовано прийняти

рівним r=0,9 [11]. Граничний коефіцієнт армування за рекомендацією п. 8.5.1.4
rc

ДСТУ[2]: lu=0,04. Тримальну здатність в цьому випадку обчислюємо за формулою

N u   r  f cd  c1 Ac   l Ac f yd  
e

 0,9 11,5  0,1  0,9  1600  0, 04  1600  364  0,1   3587 кН.
Ex

Перевіримо тримальну здатність із умови

N  n 1, 25  3470
  1, 21  1
Nu 3587

55
 – умова не виконується, тримальна здатність не забезпечується навіть при
максимальному відсоткові армування, тому необхідно збільшити переріз колони і
міцність арматури.

4.5.2. Розрахунок поздовжньої арматури.

Збільшуємо переріз колони першого поверху до bc×hc=500×500 мм.

Арматура. Як робочу арматуру колони приймаємо гарячекатану арматуру

t
періодичного профілю підвищеного класу А500С за ДСТУ 3760-2006, для якої

ra
характеристичний опір fyk=500 МПа (табл. 3.4 ДСТУ [2]), а коефіцієнт надійності за
матеріалом γs=1,2, якщо припустити діаметр робочої арматури в діапазоні 25–32 мм

Pa
(табл. 2.1 ДБН [1]). Модуль пружності арматури Еs=2,1×105 МПа (табл. 3.4 ДСТУ [2]).
Обчислюємо розрахунковий опір (додаток Е) арматури

m
f yk 500
f yd    417 МПа .
s 1,2
te
Як конструктивну поперечну арматуру хомутів використовуємо гарячекатану
Ar
гладку арматуру класу А240С. Із технологічних вимог діаметр поздовжньої арматури
монолітних колон слід приймати не менше 12 мм.
Розрахунок арматури ведемо за деформаційною схемою [2], за алгоритмом,
tio

наведеним у посібнику [8]. Колону розглядаємо як залізобетонний елемент, стиснутий

з випадковим ексцентриситетом. Для розрахунку використана фізична модель НДС
ita

позацентрово стисненого елемента за першою формою рівноваги, за якої весь переріз

стиснений (рис. 4.3).
rc

Розрахункова довжина колони (рис. 4.2,б)

lef  l  0,7  4,15  2,91 м,

e
Ex

де l  H 1  hd   H fund  4,8  0,8  0,15  4,15 м ;

hd=0,8 м – висота перекриття від відмітки підлоги другого поверху до низу

головної балки.
Гнучкість колони:
lef 291
   20
i 0,289  50

56
 – де i – радіус інерції перерізу (для прямокутного перерізу i=0,289hс).

Відносна осьова сила:

N n 3470  1, 25
N    1,67
Ac f cd  c1 50  50  11,5  0,1 0,9

Гранична гнучкість:

20 ABC 20  0,711,1  0,7

u    8,5 ,

t
N 1,67

ra
– тут коефіцієнти В=1,1;, С=0,7;

Pa
1 1
A   0,71 ,
1  0,2 ef 1  0,2  2

m
а приведений коефіцієнт повзучості для практичних розрахунків можна прийняти
φef=2.
Перевіряємо умову
te
Ar
λ=20>λu=8,5
– умова виконується, тому необхідно врахувати деформації другого порядку,
пов’язані з деформацією (боковим вигином) осі колони.
tio

Деформації першого порядку – випадковий ексцентриситет поздовжньої

сили – е0=1,7 см, приймаємо більше із трьох значень:
ita

е0= 1 см;
е0= l/600=4,15/600=0,7 см;
е0= h/30=50/30=1,7 см.
rc

Жорсткісну характеристику колони обчислюємо за формулою

e

EI  kc Ecd Ic  ks E s I s 
Ex

 0,15  0,2 104  5,208  105  1  2,1 104  25000  681,2  106 кН  см 2

– де Ic=bсhс3/12=504/12=5,2083·105 см4– момент інерції бетонного перерізу

відносно центральної осі;
– Is=ρlAc(0,5h–as)2=0,025·50·50(0,5·50–5)2=25000 см4– момент інерції
арматури, якщо припустити в першому наближенні дещо підвищений коефіцієнт

57
 армування робочою арматурою ρl=0,025<lu=0,04, а величину аs=5 см, що
відповідає діаметру стрижнів 25 мм;
– Ecd =0,2·105 МПа – розрахунковий модуль пружності бетону класу С16/20 за
табл. 3.1 Норм [1], додаток Д;
– коефіцієнт, що враховує вплив повзучості та інших факторів; якщо
приведений коефіцієнт повзучості φef =2:
0,3 0,3

t
kc    0,15;
1  0,5ef 1  0,5  2

ra
– ks – коефіцієнт впливу арматури, при ρl0,03 можна приймати ks=1.

Pa
Критична сила

 2 EI 3,14 2  681, 2  106

N cr    79314 кН
lef2 2912

m
Координата ядрової точки перерізу te
h 50
r   8,3 см .
6 6
Ar
Коефіцієнт збільшення ексцентриситету поздовжньої сили внаслідок
бокового вигину
tio

 1,232
 1 1  1,07 ,
Ncr 79314
1 1
N n 3470 1,25
ita

– тут β= π2/8=1,232 – коефіцієнт для схеми завантаження колони постійним

rc

моментом М=Nе0.

Розрахунковий ексцентриситет поздовжньої сили відносно осі, яка

e

проходить через центр тяжіння менш стисненої арматури:

Ex

e  e0 0,5h  as  1,7 1,07  0,5  50  5  21,8 см .

При e0η=1,7·1,07=1,8 см<r=8,3 см весь переріз стиснений і подальший

розрахунок ведемо за першою формою рівноваги (рис. 4.3).
Гранична деформація бетону класу С16/20 більш стиснутої грані перерізу за
табл. 3.1 Норм [1], табл. Д.1 додатку Д

58
  с (1)   cu 3  0,00323.

Деформація бетону εс(2) менш стисненої грані, яка залежить від величини
ексцентриситету е0η прикладення навантаження:
e0 1,8
 c ( 2)   cu ,3 (1  )  0,00323  (1  )  0,00253
r 8,3
Умовна межа стиснутої зони бетону
cu 3 0,00323

t
xh  50  231см.
cu 3  c (2) 0,00323  0,00253

ra
Pa
m
te
Ar
tio
ita
e rc
Ex

Деформації εс(3)=0,00058 (табл. 3.1 [1]), при яких напруження в бетоні

дорівнюють розрахунковому опору fcd, визначають координатою
cu 3  c 3 0,00323  0,00058
xI  x  231  190 см  h  50 см
cu 3 0,00323
Деформації в менш стисненій арматурі, якщо робоча висота перерізу
59
 d=h–аs =50–6=44 см, що відповідає діаметру робочих стрижнів понад 25 мм:

xd 231  44
 s (2)  cu 3  0,00323  0,00260.
x 231

Розрахункове напруження в менш стисненій арматурі

 s (2)   s (2) E s  0, 00260  21000  54, 6 кН/см 2  f yd  41, 7 кН/см 2 .
Деформації в арматурі проміжного ряду на рівні центру ваги перерізу у

t
випадку трьох робочих стрижнів біля кожної із граней

ra
 c1   c 2  0,00323  0,00253
 sm    0,00258.
2 2

Pa
Напруження в арматурі проміжного ряду:

 sm   sm E s  0, 00288  21000  60,5 кН/см 2  f yd  41, 7 кН/см 2 .

m
Напруження в стисненій арматурі кожного ряду приймаємо такими, що не
te
перевищують fyd=417 МПа.
Необхідна площа перерізу арматури зі сторони більш стисненої грані, якщо
Ar
площу перерізу проміжних стрижнів 2-го ряду в першому наближенні прийняти
рівною Asm=2/3АsІ:
tio

3  n Ne  fcd  c1bh(0,5h  as )
AsI,nec  
3 f yd (d  asI )  2 f yd (0,5h  as )
31,25  3470  21,8  1,15  0,9  50  50  (0,5  50  6)
ita

  21,48 см 2 .
3  41,7   44  6   2  41,7   0,5  50  6 
rc

Необхідна кількість арматури зі сторони менш стисненої грані:

 n N  f cd  с1bh  f yd  AsІ  Asm 

e

As ,nec  
f yd
Ex

 2 
1, 25  3470  1,15  0,9  50  50  41,7  21, 48  21, 48 
  3   6,17 см 2 .
41,7

Армування колони проектуємо симетричним, оскільки випадковий

ексцетриситет поздовжньої сили може виникати в будь-якій іншій площині відносно
центральних осей перерізу колони.
60
 Примітка. У випадку армування колони робочою арматурою у вигляді 4-х
стрижнів, розташованих по кутах квадратного перерізу, формули для розрахунку
арматури мають спрощений вигляд:
– необхідна кількість арматури зі сторони більш стисненої грані
 Ne  f cd  c1bh(0,5h  as )
AsI,nec  n ;
f yd (d  asI )
– необхідна кількість арматури зі сторони менш стисненої грані
 n N  f yd AsI  f cd  c1bh
As ,nec  .
 s 2 

t
Попереднє конструювання колони. Враховуючи рекомендований нормами

ra
[1] максимальний діаметр 32 мм для арматури класу А500С приймаємо по
(232+128)А500С біля кожної із граней перерізу колони з фактичною площею

Pa
перерізу Аs,fac=16,08+6,16=22,24см2>Аs,nec=21,48 см2. Загальне армування –
(432+428)А500С (рис.4.4), а загальна фактична площа перерізу арматури

m
становить ∑Аs,fac=32,17+24,63=56,8 см2. Коефіцієнт армування при цьому

l 
 As , fac

56,8
te
 0,0227  l ,max  0,04 ,
bh 50  50
Ar
що є близьким до попередньо прийнятого значення ρl=0,025 для обчислення
критичної сили. Зауважимо, що оптимальний коефіцієнт армування знаходиться в
діапазоні ρl,opt=0,01–0,02.
tio

Поздовжню арматуру більшого діаметру в поперечному перерізі розміщуємо

симетрично по кутах 432А500С, а проміжні стрижні 428А500С – по одному біля
ita

кожної із граней, забезпечуючи величину захисного шару бетону із умови сb,min≥ds.

При ds=32 мм призначаємо захисний шар бетону сb,min=35 мм, а номінальний – з
rc

урахуванням технологічного відхилення від проектного значення:

e

cnom=сb,min+cdev=35+10=45 мм. При цьому уточнюємо відстань до центру тяжіння

Ex

арматури as,fac=cnom+0,5ds=45+0,5·32=61 мм, що несуттєво відрізняється від

попередньо прийнятої величини 60 мм.

4.5.3. Перевірка тримальної здатності колони.

Тримальну здатність колони з арматурою по (232+128)А500С біля кожної

із граней перерізу обчислюємо як суму моментів всіх сил опору перерізу відносно

61
осі, що проходить через крайній ряд менш стисненої арматури і перпендикулярна до
площини прикладення ексцентриситету:

Neu  fcd  c1bh  0,5h  as   f yd Asm  0,5h  as   f yd AsI  d  asI  

1,15  0,9  50  50  0,5  50  6   41,7 12,32  0,5  50  6  
41,7  22,24  44  6   94166 кНсм  941,66 кНм.

Перевірку тримальної здатності виконуємо, виходячи із умови

t
 n Ne 1,25  3470  0,218

ra
  1,004  1,
Neu 941,66
– практично умова виконується, тримальна здатність забезпечується.

Pa
Остаточне конструювання колони. Проектуємо зварні пласкі каркаси марок
КР3 та КР3-1, які виготовляють в заводських умовах за допомогою контактного

m
точкового електрозварювання. Пласкі каркаси марки КР3 вміщують
232А500С+128А500С, а плаский каркас КР3-1 вміщує 228А500С. Два пласкі
te
каркаси марки КР3 і один каркас КР3-1 слід об’єднувати в просторовий шляхом
Ar
приварювання окремих стрижнів марки ОС3 за допомогою електрозварювальних
кліщів. Діаметр поперечної арматури в каркасах колони призначаємо із умов
зварювання зі стрижнями більшого діаметру: dsw≥0,25ds=0,25·32=8 мм. Приймаємо
tio

замкнені хомути із гарячекатаної гладкої арматури класу 8А240С. Крок хомутів у

колоні у випадку зварних каркасів призначаємо із умови sw20ds=20·32=640 мм, а
ita

також swbc500 мм. Призначаємо дещо зменшений крок хомутів sw=400 мм з огляду
на високий коефіцієнт армування. На вимогу Eurocode 2 [15] два проміжні стрижні
rc

робочої арматури 28А500С додатково розкріплюємо шпильками 8А240С з кроком

400 мм, оскільки віддаль між нерозкріпленими стрижнями робочої арматури складає
e

0,5(500–2·60)=190 мм, що перевищує граничне значення 150 мм. Захисний шар бетону
Ex

для торців поперечної арматури

приймаємо 10 мм. Довжину напустки поздовжньої арматури з арматурою
випусків із монолітного фундаменту приймаємо рівною lov=30ds=30·32≈950 мм для
32 та lov=30ds=30·28≈850 мм для 28. Хомути в зоні напустки ставимо частіше, з
кроком swv0,6sw=0,6·400=240 мм, приймаємо swv=200 мм.

62
 Довжину просторового каркасу марки КП3 призначаємо з урахуванням напустки
lov=20ds=650 мм поздовжньої арматури в місці подібного стику арматурних каркасів
вище відмітки монолітної плити ІІ-го поверху. Схема армування колони наведена на
рис. 4.4.

5. Розрахунок і конструювання монолітного фундаменту Фм-1.

Вихідні дані для розрахунку:

t
– розрахункове граничне навантаження на фундамент від колони І-го поверху

ra
становить N=3470 кН (п. 4.4);
– з огляду на суттєве навантаження на фундамент, призначаємо глибину його

Pa
закладання H=1,95 м;
– бетон класу C16/20 як і всіх конструкцій з такими розрахунковими
параметрами: γc1=1,0; fcd=11,5МПа;

m
– арматура плитної частини фундаменту класу А400С з розрахунковим опором
te
fyd=364 МПа, діаметром не менше 10 мм із вимог корозійної стійкості;
– грунт основи – пісок середньої крупності, неоднорідний з умовним
Ar
розрахунковим опором грунту R0=0,46 MПа (див. завдання).
– переріз колони 500×500 мм.
tio

5.1. Розрахунок габаритів фундаменту.

Розміри плити фундаменту визначаються деформаційним розрахунком, тому

ita

обчислимо розрахункове експлуатаційне зусилля в колоні Ne. Наближено, якщо

коефіцієнт надійності щодо експлуатаційного навантаження γfe=1,0, а усереднений
rc

коефіцієнт надійності щодо граничного навантаження γfm=1,15:

N  fe 3470 1,0
Ne    3017 кН.
e

 fm 1,15
Ex

63
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Необхідна площа плити фундаменту

N e  nII 3017  1,0

A fund    7,17 м 2 ,
R0   mf H 0, 46  103  20  1,95

– тут γnІІ=1,0 – коефіцієнт надійності за відповідальністю будинку класу СС3 для

розрахунків за ІІ-ю групою граничних станів (табл. 5 ДБН [4]);
– γmf =20 кН/м3 – середньозважена вага залізобетонного фундаменту і грунту на

t
його виступах;

ra
– H=1,95 м орієнтовна глибина закладання фундаменту для промбудинку.
Необхідні розміри сторони квадратного фундаменту в плані

Pa
b f ,nec  Afund  7,17  2,68 м .

З урахуванням модуля ЗМ, приймаємо bfac=2,7 м=bf,nec=2,7 м з площею плити

m
Аfac=2,72=7,29 м2. te
З конструктивних міркувань висоту фундаменту приймаємо на 150 мм нижчою,
ніж глибина закладання фундаменту, і рівну Hf =1,80 м. Призначаємо кількість
Ar
сходинок 3 (рис. 5.1).
Для уніфікації розмірів фундаменту приймаємо висоту окремих сходинок
h1=30см, розміри підколонника bcf×bcf =900×900 мм.
tio

5.2. Розрахунок арматури плитної частини фундаменту.

ita

Робочу арматуру розташовують взаємно ортогонально, у двох напрямах у вигляді

однієї сітки, якщо її габарити не перевищують трьох метрів. Якщо габарити однієї
сітки перевищують три метри, що складає труднощі транспортування їх автомобілями,
rc

арматуру конструюють у вигляді чотирьох вужчих сіток, розташованих попарно і

e

взаємно перпендикулярно з робочою арматурою сіток в одному із напрямів.

Ex

Розрахунок арматури плитної частини виконують за першою групою граничних

станів. Обчислимо тиск під підошвою фундаменту від розрахункового граничного
навантаження
N  n 3470  1,25 кН
pf    595 .
Af , fac 7,29 м2

Визначаємо робочу висоту перерізу першої сходинки

65
 d4=h–as=30–6=24 см,
– де аs=6,0 см для верхніх робочих стрижнів протилежного напряму, а захисний
шар бетону cnom=4,0 см для нижніх стрижнів, якщо влаштовувати бетонну підготовку.
Для підбору арматури визначаємо моменти в характерних перерізах фундаменту як
в консольних балках. Зокрема, в перерізі 1-1 по грані колони, якщо b1=bc=0,5 м:
M1  0,125 p f (b f  b1 )2 b f  0,125  595  (2,7  0,5)2  2,7  971,9 кНм.

Згинальні моменти в плитній частині фундаменту:

t
M 2  0,125 p f (b f  b2 )2 b f  0,125  595  (2,7  0,9)2  2,7  650,6 кНм.

ra
M 3  0,125 p f (b f  b3 )2 b f  0,125  595  (2,7  1,5)2  2,7  289,1кНм.

Pa
M 4  0,125 p f (b f  b4 )2 b f  0,125  595  (2,7  2,1)2  2,7  72,3 кНм.

Необхідна площа перерізу робочої арматури:

m
в перерізі 1-1, якщо робоча висота d1=Hf –as=1,8–0,06=1,74м:
M1 971,9
As1  
te
0,9  f yd  d1 0,9  364  (0,1) 1,74
 17,1см2
Ar
в перерізі 2-2, якщо робоча висота d2=h2 –as=0,9–0,06=0,84м:
M2 650,6
As 2    23,7 см2
0,9  f yd  d2 0,9  364  (0,1)  0,84
tio

в перерізі 3-3, якщо робоча висота d3=h3 –as=0,6–0,06=0,54м:

M3 289,1
As 3    16,3 см2
ita

0,9  f yd  d3 0,9  364  (0,1)  0,54

в перерізі 4-4, якщо робоча висота d4=h4 –as=0,3–0,06=0,24м:

rc

M4 72,3
As 4    9,2 см2
0,9  f yd  d4 0,9  364  (0,1)  0,24
e

Конструювання. За найбільшою розрахунковою площею в перерізі 2-2

Ex

конструююємо сітку С5, що складається з (7Ø16+7Ø14)А400С в одному напрямку.

Фактична площа перерізу арматури: Аfac=24 см2>Аs2=23,7 см2.

66
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Стрижні кожного діаметру розташовуємо з кроком 400 мм поперемінно,
утворюючи гратку 200×200 мм зі стрижнями ортогонального напрямку.
Конструктивне вирішення сітки С5 наведено на рис. 5.2,в. Для влаштування стику
монолітної колони з фундаментом в місці технологічної перерви – на рівні верхнього
обрізу – передбачений просторовий каркас КП4 з урахуванням випусків робочої
арматури: 950 мм для 32 та 850 мм для 28. Конструктивне вирішення фундаменту з
випусками арматури для стикування з колоною наведено на рис. 5.2,а.

t
ra
6. Розрахунок і конструювання цегляного стовпа І-го поверху.

Вихідні дані:

Pa
– розрахункове граничне навантаження на колону І-го поверху становить
NЕd=3470 кН (п. 4.4);
– висота І-го поверху Н=4,8 м;

m
– цегла пластичного пресування міцністю fb=20 МПа (марки М200) згідно із
te
завданням, маркою розчину слід задатися;
– модуль пружності муру приймаємо рівним Е=1000 МПа, якщо відсутні
Ar
експериментальні дані.
Колону І-го поверху умовно замінюємо двома цегляними стовпами. Тримальну
здатність цегляного стовпа І-го поверху при центральному стиску обчислюють за
tio

формулою (11.2) Норм [12]:

N Rd   mtbf d ,
ita

де Фm – коефіцієнт пониження тримальної здатності стовпа, що враховує його

гнучкість, ексцентриситет та тривалість прикладення вертикальної сили;
rc

fd – розрахунковий опір муру за табл. 1 додатку Р Норм [12], кН/см2;

e

t – товщина стовпа, см;

Ex

b –ширина стовпа, см.

Задаючись міцністю розчину fm=7,5 МПа (маркою М75), вибираємо
розрахунковий опір муру за табл. 1 додатку Р Норм [12] – fd =2,50 МПа. Для будинків
з монолітними перекриттями, що обпираються по чотирьох сторонах, розрахункова
довжина стовпа, якщо висота поверху Н=4,8 м:
lef  0,8 H  0,8  4,8  3,84 м.

69
Попередньо приймаємо висоту перерізу стовпа h=770 мм ( кратно трьом довжинам
цегли плюс два вертикальні шви завтовшки 10 мм кожен ).
Обчислюємо гнучкість
lef 384
h    5,0.
t 77
Для серединного перерізу по висоті стовпа сумарний ексцентриситет
прикладання вертикальної сили обчислюємо за формулою (11.6) Норм [12]

t
emk=em+ek,

ra
– тут em – приведений ексцентриситет вертикальної сили; якщо відсутній момент

Pa
в перерізі від зовнішнього навантаження, його приймають рівним випадковому
ексцентриситету e =еinit. Випадковий ексцентриситет приймаємо еinit=3,9 см, більшим
із двох значень:

m
1) H/450=480/450=1,1 см; 2) 0,05t=0,05·77=3,9 см.
te
За умови λh =5λc=15 (п. 11.1.2.2.2 Норм [12]) вплив тривалості навантаження і
повзучості муру на збільшення ексцентриситету поздовжньої сили не враховуємо,
Ar
приймаючи ek=0. Таким чином, сумарний ексцентриситет поздовжньої сили emk=
еinit=3,9 см.
За графіком на рис. К.1 додатку К Норм [12] при emk/t=0,05 та λh=5,0 коефіцієнт
tio

Фm=0,89.
Із умови рівноваги NЕd·γn=NRd необхідну ширину цегляних стовпів обчислюємо за
ita

формулою, якщо їх кількість n=2:

N Ed  n 3470,0 1,25
bnec    127 см.
nmt f d 2  0,89  77  2,5  (0,1)
rc

Приймаємо ширину стовпа 1,29 м, узгоджуючи її з розмірами цегли (5 шт.) Таким

e

чином, проектуємо цегляні стовпи розмірами t×b=770×1290 мм (рис. 6.1).

Ex

N n 3470  1,25
  0,98  1
n mbtf d 2  0,89  129  77  2,5  0,1

– умова виконується, тримальна здатність забезпечується.

70
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Список використаної літератури
1. ДБН В.2.6-98:2009. Бетонні та залізобетонні конструкції. Загальні положення.
– К.: Мінрегіонбуд України, 2009. – 75 с.
2. ДСТУ Б В.2.6-156:2010. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого
бетону. Правила проектування. – К.: Мінрегіонбуд України, 2010. – 123с.
3. ДБН В.1.2-2:2006. Навантаження і впливи. – К.: Мінбуд України, 2006.– 60 с.
4. ДБН В.1.2-14-2009. Загальні принципи забезпечення надійності та
конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ. –
К.: Мінбуд України, 2009. – 37 с.

t
5. ДСТУ 3760:2006. Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій.

ra
Загальні технічні умови.–К.: Держстандарт України, 2007. – 20 с.
6. ДСТУ ЕNV 10080:2009. Сталь для армування бетону. Зварювана арматурна

Pa
сталь. Загальні технічні умови. – К.: Держспоживстандарт України, 2009. –
64с.
7. Бліхарський З. Я. Розрахунок і конструювання нормальних та похилих
перерізів залізобетонних елементів: навч. посібник / З. Я. Бліхарський, І. І.

m
Кархут, Р. Ф. Струк. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. –
144с. te
8. Практичний розрахунок елементів залізобетонних конструкцій за ДБН В.2.6-
98 у порівнянні з розрахунками за СНиП 2.03.01-84* і EN 1992-1-1 ( Eurocode
Ar
2) / В. М. Бабаєв, А. М. Бамбура та ін.; за заг. ред. В. С. Шмуклера. – Харків:
Золоті сторінки, 2015. – 208 с.
9. Павліков А. М., Бойко О. В. Розрахунок міцності нормальних перерізів
балкових елементів за нелінійною деформаційною моделлю ( на основі ДБН
tio

В.2.6-98:2009): навч. посібник. – Полтава: Полтавський НТУ ім. Ю.

Кондратюка, 2012. – 86 с.
10. Проектирование железобетонных конструкций: Справочное пособие / А. Б.
ita

Голышев, В. Я. Бачинский, В. П. Полищук и др.; под ред. А. Б. Голышева. – 2-е

изд. перераб. и доп. – К.: Будівельник, 1990. – 544 с.
11. Залізобетонні конструкції: Підручник /Під ред. А. Я. Барашикова. – К.: Вища
rc

шк., 1995. – 591 с.

12. ДБН В.2.6-162:2010. Кам’яні та армокам’яні конструкції. Основні положення.
e

– К.: Мінрегіонбуд України, 2011. – 98 с.

13. Вахненко П.Ф. Каменные и армокаменные конструкции. – К.: Будівельник,
Ex

1990.
14. ГОСТ 8478-81. Сетки сварные для железобетонных конструкций.
Технические условия.– М: ИПК Издательство стандартов, 1997. – 10 с.
15. Eurocode 2: Desing of Concrete Structures – Part 1-1: General Rules and Roles for
Buildings, BS EN 1992-1-1. – 2004.– British Standart, CEN.
16. Методичні матеріали кафедри.

72
 Додаток А
Сортамент арматури
Таблиця А.1. Сортамент арматури за ДСТУ 3760-2006, ДСТУ ENV 10080-2010 та
ГОСТ 6727-80
Арматура
Розрахункова площа поперечного перерізу см2,

Маса 1 м,
Діаметр,

при кількості стрижнів

A240C*
A400C*
A500C*
мм

Вр-I***
B500**
кг
1 2 3 4 5 6 7 8 9

t
3,0 0,071 0,141 0,212 0,283 0,353 0,424 0,495 0,565 0,636 0,055 – – – – +

ra
4,0 0,126 0,251 0,377 0,503 0,628 0,754 0,880 1,005 1,131 0,099 – – – + +
5,0 0,196 0,393 0,589 0,785 0,982 1,178 1,374 1,571 1,767 0,154 – – – + +

Pa
6,0 0,283 0,565 0,848 1,131 1,414 1,696 1,979 2,262 2,545 0,222 + + + + –
7,0 0,385 0,770 1,155 1,539 1,924 2,309 2,694 3,079 3,464 0,302 – – – + –
8,0 0,503 1,005 1,508 2,011 2,513 3,016 3,519 4,021 4,524 0,395 + + + + –
9,0 0,636 1,272 1,909 2,545 3,181 3,817 4,453 5,089 5,726 0,499 – – – + –

m
10,0 0,785 1,571 2,356 3,142 3,927 4,712 5,498 6,283 7,069 0,617 + + + + –
12,0 1,131 2,262 3,393 4,524 5,655 6,786 7,917 9,048 10,18 0,888 + + + + –
te
14,0 1,539 3,079 4,618 6,158 7,697 9,236 10,78 12,32 13,85 1,208 + + + + –
16,0 2,011 4,021 6,032 8,042 10,05 12,06 14,07 16,08 18,10 1,578 + + + + –
Ar
18,0 2,545 5,089 7,634 10,18 12,72 15,27 17,81 20,36 22,90 1,998 + + + – –
20,0 3,142 6,283 9,425 12,57 15,71 18,85 21,99 25,13 28,27 2,466 + + + + –
22,0 3,801 7,603 11,40 15,21 19,01 22,81 26,61 30,41 34,21 2,984 + + + – –
tio

25,0 4,909 9,817 14,73 19,63 24,54 29,45 34,36 39,27 44,18 3,853 + + + + –
28,0 6,158 12,32 18,47 24,63 30,79 36,95 43,10 49,26 55,42 4,834 + + + + –
32,0 8,042 16,08 24,13 32,17 40,21 48,25 56,30 64,34 72,38 6,313 + + + + –
ita

36,0 10,18 20,36 30,54 40,72 50,89 61,07 71,25 81,43 91,61 7,990 + + – + –
40,0 12,57 25,13 37,70 50,27 62,83 75,40 87,96 100,5 113,1 9,865 + + – + –
50,0 19,63 39,27 58,90 78,54 98,17 117,8 137,4 157,1 176,7 15,41 – – – + –
rc

Примітки:
*
ДСТУ 3760-2006;
e

**
ДСТУ ENV 10080-2010;
***
Ex

ГОСТ 6727-80.

73
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Додаток В
Дані для конструювання зварних арматурних сіток
Таблиця В.1. Площа поперечного перерізу арматури сіток на 1 м ширини, см2
Крок стрижнів, Діаметр стрижнів, мм
мм 3 4 5 6 7 8 9 10
50 1,41 2,51 3,93 5,65 7,70 10,1 12,7 15,7
75 0,94 1,68 2,62 3,77 5,13 6,70 8,48 10,5

t
100 0,71 1,26 1,96 2,83 3,85 5,03 6,36 7,85

ra
125 0,57 1,01 1,57 2,26 3,08 4,02 5,09 6,28
150 0,47 0,84 1,31 1,88 2,57 3,35 4,24 5,24

Pa
200 0,35 0,63 0,98 1,41 1,92 2,51 3,18 3,93
250 0,28 0,50 0,79 1,13 1,54 2,01 2,54 3,14
300 0,24 0,42 0,65 0,94 1,28 1,68 2,12 2,62
350 0,20 0,36 0,56 0,81 1,10 1,44 1,82 2,24

m
400 0,18 0,31 0,49 te 0,71 0,96 1,26 1,59 1,96

Таблиця В.2. Діаметр та крок розподільної арматури балкових плит, мм

Крок стрижнів робочої арматури, мм
Ar
Діаметр стрижнів
робочої арматури, мм 100 125 150 200 250 300
3 3 3 3 3 3
3…4
350 350 350 350 350 350
3 3 3 3 3 3
tio

5
350 350 350 350 400 400
4 4 3 3 3 3
6
350 350 350 350 400 400
ita

5 5 4 4 3 3
8
350 350 350 350 350 400
6 6 5 5 5 5
rc

10
350 350 350 350 350 350
6 6 6 6 6 6
12
e

250 300 350 350 350 350

8 8 8 6 6 6
Ex

14
300 350 350 300 350 350
8 8 8 8 8 8
16
250 300 350 350 350 350
10 10 10 8 8 8
18
300 350 350 350 350 350
10 10 10 10 10 10
20
200 250 300 350 350 350
Примітка. Над рискою вказано діаметр стрижнів розподільної арматури, під рискою – їх крок.

75
 Додаток Г
Плоский і просторовий каркаси із дворядним розташуванням
робочих стрижнів

t
ra
Pa
Рис. Е.1. Робоче креслення зварного плоского каркасу марки КР.
∆ – додатковий крок поперечних стрижнів; – більше з двох значень с 0,5 10 мм
та 1,5 ; – більше з двох значень с 0,5 10 мм та 1,5 ; – більше з
двох значень с 0,5 10 мм та 1,5 .

m
Таблиця Е.1. Мінімальні значення діаметру , кроку поперечної арматури та
te
мінімальні значення відстані між робочими стрижнями у випадку дворядного
розташування робочої арматури (мм).
Ar
∗
10 12 14 16 18 20 22 25 28 32 36 40
, 3 3 4 4 5 5 6 8 8 8 10 10
∗∗
35 40 40 45 45 45 50 50 60 70 80 80
75 75 75 75 100 100 100 150 150 150 200 200
tio

Примітки:
*
діаметри поперечних стержнів наведено для зварних каркасів;
ita

**
для грубого заповнювача фракції 20 мм;
***
мінімальний діаметр монтажної арматури приймати не меншим за 8 мм та більшим
за діаметр поперечної арматури.
e rc
Ex

Рис. Е.2. Робоче креслення просторового зварного каркасу марки КП.

76
 Додаток Д.
Ex
e Табл. Д.1. Характеристики міцності і деформативності важкого бетону
(за табл. 3.1 ДБН В.2.6-98:2009)
Характеристики Класи міцності бетону
rc
бетону С8/10 С12/15 С16/20 С20/25 С25/30 С30/35 С32/40 С35/45 С40/50 С45/55 С50/60
ita
fck (МПа)* 8 12 16 20 25 30 32 35 40 45 50
fck,cube (МПа) 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60
fck,prism (МПа) 7,5 11 15 18,5 22 25,5 29 32 36 39,5 43
tio
fcd (МПа)** 6,0 8,5 11,5 14,5 17,0 19,5 22,0 25,0 27,5 30,0 33,0
fctk,0,05 (МПа) 0,8 1,1 1,3 1,5 1,8 2,0 2,1 2,2 2,5 2,7 3,0
Ecd (ГПа) 12,6 16,3 20,0 23,0 25,0 27,0 28,5 30,5 32,0 33,0 34,0
Ar
c3,cd (‰) 0,48 0,52 0,58 0,63 0,68 0,72 0,77 0,83 0,86 0,91 0,97
te
cu3,cd (‰) 3,38 3,33 3,23 3,10 3,00 2,80 m 2,64 2,45 2,31 2,19 2,06

*
/ – fck,=fck,cyl (МПа) – циліндрична міцність бетону, характеристичний опір;

**
f ck , prism
/ – f cd  ; γс=1,3 за табл. 2.1 ДБН В.2.6-98:2009
c
Pa
ra
t
 Додаток Е

Табл. Е.1. Характеристики міцності і деформативності арматури

(за табл. 3.4 ДСТУ Б В.2.6-156:2010)

Класи арматури
Характеристики
арматури А500С
А240С А400С В500

t
8-22 25-32

ra
fyk , МПа 240 400 500 500 500

Pa
γs 1,05 1,10 1,15 1,20 1,20

fyd , МПа* 228 364 435 417 417

m
fywd , МПа 170 285 300 – 300

Es , МПа** 2,1105 2,0105

te1,9105 1,9105 1,9105
Ar
s0 , ‰*** 1,09 1,82 2,29 2,19 2,19

ud , ‰ 25 25 20 20 12
tio

f yk
*
/ – f yd  ;
s
ita

**
/ – модуль пружності арматури класу А прийнято за ДСТУ 3760:2006;
f yd
***
/ – s 0 
rc

Es
e
Ex

78
 Додаток 1
Приклад оформлення титульної сторінки
розрахунково-пояснювальної записки

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра будівельних конструкцій і мостів

t
ra
Pa
m
te
Ar

Багатоповерховий
tio

виробничий будинок у м. Харкові

ita

Розрахунково-пояснювальна записка
до курсової роботи з дисципліни
“ Будівельні конструкції ”
rc
e
Ex

Виконав:
ст. гр.БД-31
Федорців С.І.

Керівник:
ст. викл. Шпак М.М.

Львів-2016
80
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t

81
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Додаток 3

t
ra
Pa
Приклад оформлення робочих креслень

m
залізобетонних конструкцій на аркушах
te
формату А3 (альбомний варіант)
Ar
tio
ita
rc
e
Ex
84
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t

85
86
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t

87
88
Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t
 Ex
erc
ita
tio
Ar
te
m
Pa
ra
t

89
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

РОЗРАХУНОК ТРИМАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

t
БАГАТОПОВЕРХОВОГО БУДИНКУ

ra
З НЕПОВНИМ КАРКАСОМ

Частина 2.

Pa
Розрахунок і конструювання залізобетонних
та кам’яних конструкцій

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
m
te
до курсової роботи з дисципліни
Ar
“Будівельні конструкції”
для студентів базової вищої освіти
за напрямом 6.060101 “Будівництво”
tio
ita
rc

Укладачі: Шпак Михайло Миколайович,

Лисюк Сергій Анатолійович,
Максимович Соломія Богданівна
e
Ex

Редактор:

Комп’ютерне верстання: Лисюк С. А.