МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

"Київський політехнічний інститут"

ВИБІР ЕЛЕКТРОДВИГУНА,
КІНЕМАТИЧНИЙ ТА СИЛОВИЙ
РОЗРАХУНКИ МЕХАНІЧНОГО ПРИВОДУ
РОЗРАХУНОК І КОНСТРУЮВАННЯ ПЕРЕДАЧ
ГНУЧКОЮ В’ЯЗЗЮ

Методичні вказівки
до виконання домашніх контрольних робіт
з дисципліни "Деталі машин"
для студентів машинобудівних спеціальностей
усіх форм навчання

Рекомендовано Методичною радою НТУУ „КПІ“

Київ
НТУУ „КПІ“
2012

1
 Вибір електродвигуна, кінематичний та силовий розрахунок механічного приводу, ро-
зрахунок і конструювання передач гнучкою в’яззю: Метод. вказівки до викон. домашніх кон-
трольних робіт з дисц. <<Деталі машин>> для студ. машинобудівних і механічних спеціаль-
ностей усіх форм навчання : Електронне навчальне видання / Уклад.:В.А.Стадник – К.:НТУУ
<<КПІ>> 2012. 57с.

Гриф надано Методичною радою НТУУ <<КПІ>>

(Протокол № 8 від 26 квітня 2012 р.)

Вибір електродвигуна,
кінематичний та силовий
розрахунки механічного приводу
Розрахунок і конструювання
передач гнучкою в’яззю

Укладач В.А.Стадник, канд.техн.наук, доц.

Відповідальний
Редактор Ю.М.Кузнєцов, докт.техн.наук, проф.

Рецензенти: Ю.М.Данильченко, докт.техн. проф.

Ю.П. Горбатенко, ст.викл.

2
 Зміст
Передмова ………………………………………………………………………. 4
1. Зміст домашніх контрольних робіт ……………………………………… 4
2. Оформлення конструкторської документації домашніх контроль-
них робіт …………………………………………………………………… 5
2.1. Зміст пояснювальної записки ………………………………………… 5
2.2. Загальні вимоги до пояснювальної записки і робочих креслень …… 6
3. Вибір електродвигуна. Кінематичний та силовий розрахунки меха-
нічного приводу …………………………………………………………… 9
3.1. Вибір електродвигуна за потужністю ………………………………… 15
3.2. Кінематичний розрахунок привода (Визначення загального переда-
тного числа та вибір електродвигуна за частотою обертання) ……… 16
3.3. Силовий розрахунок приводу ………………………………………… 19
4. Розрахунок клинопасової передачі ……………………………………… 21
4.1. Проектний розрахунок передачі ………………………………………. 21
4.2. Визначення сил, напружень та розрахункової довговічності ………. 28
4.3. Конструювання шківів ………………………………………………… 30
4.4. Технологічні особливості виготовлення шківів ……………….33
4.5. Вимоги до робочого креслення шківа …………………………34
5. Розрахунок ланцюгової передачі ……………………………........34
5.1. Проектний розрахунок передачі ………………………………36
5.2. Визначення сил, перевірні розрахунки …………………………38
5.3. Конструювання зірочок …………………………………………40
6. Орієнтовний розрахунок валів привода …………………………...41
7. Приклади розрахунку передач гнучкою в’яззю та їх елементів у
приводі загального призначення ……………...............................42
7.1. Кінематичний і силовий розрахунки приводу стрічкового транспор-
тера ……………………………………...................................43
7.2. Розрахунок клинопасової передачі ……………………………44
7.3. Розрахунок ланцюгової передачі ………………………………47
Додатки …………………………………………………………………51
Список літератури ……………………………………………………56

3
 Передмова

Вивчення дисципліни „Деталі машин“ супроводжується практичними за-

няттями, важливу роль у яких відіграє самостійне виконання студентами до-
машніх контрольних робіт. Це сприяє глибшому засвоєнню матеріалу, прищеп-
лює студентам уміння самостійно й творчо розв’язувати інженерно-технічні за-
дачі, а також готує їх до виконання курсового проекту, захистом якого закінчу-
ється вивчення дисципліни „Деталі машин“.
Ці та видані раніше методичні вказівки [1-5] і спеціальна література
[5-12] допоможуть студентам у вирішенні поставлених перед ними завдань.
У розділі 1, 2 подані вказівки з оформлення пояснювальної записки і кре-
слень до домашньої контрольної роботи.
У розділі 3 наведені методичні вказівки до кінематичного та силового ро-
зрахунків приводу машин, пасових і ланцюгових передач та їх елементів.
У розділі 4 подані приклади цих розрахунків згідно з вимогами до вико-
нання домашньої контрольної роботи ДКР1.
У додатках 1-7 містяться довідковий матеріал і зразки робочих креслень
деталей, необхідні для виконання домашньої контрольної роботи 1.

1. Зміст домашньої контрольної роботи

Студенти машинобудівних спеціальностей відповідно до програми курсу

повинні виконати домашню контрольну роботу (ДКР) за заданою кінематич-
ною схемою приводу машини. Для зручності виконання та перевірки ДКР роз-
ділена на три взаємозв’язані методично роботи (ДКР1, ДКР2 та ДКР3).
Кінематичну схему приводу машин і вихідні дані для розрахунку кожний
студент бере з технічних завдань на курсове проектування відповідно до номе-
ра завдання і варіанта, які видає викладач на початку навчального семестру.
Домашня контрольна робота 1. Включає в себе вибір електродвигуна,
кінематичний розрахунок механічного приводу з визначенням передатних чи-
сел механічних передач, які входять у схему привод, силовий розрахунок при-
воду з визначенням обертових моментів на валах; орієнтовний розрахунок ва-
лів приводу; розрахунок клинопасової або ланцюгової передач; конструювання
шківів або зірочок передач; виконання робочого креслення одного із шківів або
зірочки у масштабі 1:1.
Домашні контрольні роботи 2-3.Містять розрахунок одного ступеня ре-
дуктора (за вказівкою викладача) і робоче креслення зубчастого (або
черв’ячного) колеса у масштабі 1:1, а також розрахунок на міцність одного ва-
ла (за вказівкою викладача); вибір підшипників (за динамічною вантажопід-
йомністю) і перевірний розрахунок шпонкового з’єднання. У графічній частині
роботи виконується робоче креслення вала (масштаб 1:1).
4
 2. Оформлення конструкторської документації
домашньої контрольної роботи
Зміст і оформлення домашньої контрольної роботи мають відповідати
вимогам Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД), державним
стандартам і стандарту підприємства [8].
У номенклатуру розрахунково-графічної роботи входять такі конструк-
торські документи, регламентовані ГОСТ 2.102-68 ЄСКД [8]: текстовий доку-
мент – пояснювальна записка (шифр ПЗ) і графічний документ – робочі крес-
лення деталей.
2.1. Зміст пояснювальної записки

Пояснювальна записка має містити титульний лист, зміст, технічне за-

вдання на проектування, вступ, основний текст і список використаної літерату-
ри.
Титульний лист. Це перший лист пояснювальної записки. Його викону-
ють стандартним шрифтом, тушшю або чорнилом. Обкладинка записки має бу-
ти з твердого або креслярського паперу. Зразок титульного листа наведено у
дод. 1.
Зміст. У змісті перелічують заголовки усіх розділів і підрозділів із вказі-
вкою номерів сторінок. Слово “Зміст” пишуть як заголовок (симетрично текс-
ту) великими літерами. Сторінку зі змістом не нумерують. Найменування,
включені в зміст, пишуть малими літерами. Зразок змісту наведено у дод. 2.
Технічне завдання на проектування містить задачу, вихідні дані, обсяг
і термін виконання роботи. Копію бланка завдання, підписаного викладачем,
розміщують після змісту.
Вступ. У вступі розкривають призначення і можливу галузь використан-
ня проектованої передачі, конструктивні особливості, мету і задачу проекту-
вання.
Основний текст пояснювальної записки повинен розкривати конкретний
зміст роботи і відображати одержані результати. Тут наводять усі обгрунтуван-
ня і розрахунки, які підтверджують працездатність спроектованого виробу, ви-
кладають метод визначення сил, що діють на деталі, що розраховуються, об-
грунтовують обрану розрахункову схему, наводять основні припущення, взяті
під час обчислень, умотивовують вибір коефіцієнтів запасу міцності, допусти-
мих напружень, тощо.
Література. Пояснювальна записка має містити список використаної лі-
тератури, який розміщують під заголовком “Література” після основного текс-
ту. До списку літератури входить перелік джерел, використаних у документі.
Джерела слід розташувати у списку за послідовністю посилань у тексті. На ко-
жне літературне джерело необхідно указати порядковий номер у списку, прі-
звище та ініціали авторів, назву джерела, місце видання, назву видавництва, рік
видання, кількість сторінок у джерелі. Якщо на титульному листі автора книги
не вказано, то у список включають назву книги.
5
 2.2. Загальні вимоги до пояснювальної записки
і робочих креслень
Пояснювальну записку оформляють на стандартних аркушах білого па-
перу формату А4 (210*297 мм) з рамкою ліворуч 20 мм, з інших боків – по
5 мм.
На першому аркуші впродовж короткого боку аркуша виконують основ-
ний напис за формою 2 (рис. 2.1), а на решті – за формою 2 (рис. 2.2). Зміст, ро-
зташування і розміри граф основного надпису регламентовані стандартами,
ГОСТ 2.104-68 і наведено далі.
Робочі креслення виконують на окремих аркушах. У правому нижньому
куті розміщують основний напис за формою 1 (рис. 2.3). В основному напису
(номер граф показано у дужках) у гр. 1 указують назву виробу і назву докумен-
та; у гр. 2 – позначення документа.
Назву виробу записують у називному відмінку однини. У назві, яка міс-
тить кілька слів, на перше місце ставлять іменник, наприклад: “Передача кли-
нопасова”, “Колесо зубчасте”.
Назву документа (“Пояснювальна записка”) розміщують нижче назви ви-
робу і записують шрифтом меншого розміру малими літерами (перша літера
велика).
Для конструкторських документів СТП КПІ 2.001-83 [8] установлює таку
структуру позначень:
Позначення основного документа
ХХХ ХХ ХХХХ ХХХ ХХ
Код організації-розроблювача

Код класифікаційної характеристики

Порядковий реєстраційний номер

Код неосновного документа

Для конструкторських документів курсових проектів, курсових робіт і

розрахунково-графічних робіт, виконуваних у НТУУ „КПІ“, код організації-
розроблювача визначається номером академічної групи, де навчається студент,
який виконує ці роботи, наприклад МТ-91, МТ-92 тощо.
У коді класифікаційної характеристики перші два знаки у вигляді сполу-
чення букв ДМ позначають дисципліну „Деталі машин“, наступні дві цифри –
номер технічного завдання на проект і крайні дві цифри – номер варіанта.
Першою цифрою порядкового реєстраційного номера зліва позначають
номер складальної одиниці, яка входить до складу виробу, а двома цифрами
справа – порядкові номера деталей, які входять в специфікацію на складальну
одиницю.
6
 Код неосновного документа містить шифри документа СК, ВЗ і ПЗ відпо-
відно для складального креслення, загального виду і пояснювальної записки.
у графі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на
креслення деталей). Позначення матеріалу має містити назву матеріалу, марку,
якщо вони для цього матеріалу встановлені, номер стандарту або технічні умо-

20 66 8 70 63 10 5

65

15 5 5 15 8
(2) 50
Çì. Àðê. ¹ äîêóì. Ïiäïèñ Äàòà
Ðîçðîá. Ëiòåðà Ëèñò Ëèñòiâ
Ïåðåâ. (4) (7) (8)
(1)
Í.êîíòð. (9)
Çàòâåðä.

5
Рис. 2.1. Основний напис першого аркуша пояснювальної записки

7 10 23 15 10 10

7
Ëèñò
(2)
(7)

8
Çì. Àðê. ¹ äîêóì. Ïiäïèñ Äàòà

210 5

Рис. 2.2. Основний напис для решти аркушів записки

7 10 23 15 10

(2) 5 5 5 17 18
11 5=55

(4) Ëiòåðà Ìàñà Ìàñøòàá

5

Çì. Àðê. ¹ äîêóì. Ïiäïèñ Äàòà

Ðîçðîá. (1) (5) (6)
Ïåðåâ.
Ò.êîíòð. Ëèñò (7) Ëèñòiâ (8)
Í.êîíòð. (3) (9)
Çàòâåðä.

20
Рис. 2.3. Основний напис креслення
7
ви на матеріал, наприклад “Сталь 45, ГОСТ 1050-74”;
у графі 4 – літера, присвоєна цьому документу (графу заповнюють послі-
довно, починаючи з крайньої ліворуч) у навчальних проектах, у лівій клітинці
пишуть літеру “У”;
у графі 5 – маса виробу, кг;
у графі 6 – масштаб;
у графі 7 – порядковий номер аркуша (на документах, які складаються з
одного аркуша, графу не заповнюють);
у графі 8 – загальна кількість листів документа (графу заповнюють тільки
на першому аркуші);
у графі 9 – скорочена назва університету і факультету (інституту), а та-
кож номер академічної групи, в якій навчається студент, наприклад “НТУУ
“КПІ”, ММІ, МТ-о1 ”.
У рядку “Розроб.” повинно бути прізвище студента, його підпис і дата; у
рядку “Перев.” - прізвище викладача, його підпис і дата; решту рядків залиша-
ють вільними.
Зміст записки розбивають на розділи і підрозділи і позначають арабськи-
ми цифрами. Пункти нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу
складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапками. У кінці номе-
ра ставлять крапку. Назва розділу має бути короткою і відповідати змісту. пе-
реноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не став-
лять. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Відс-
тань між заголовком і наступним текстом має бути близько 10 мм.
Усі сторінки пояснювальної записки повинні мати наскрізну нумерацію
від титульного аркуша до останньої сторінки, включаючи усі ілюстрації і таб-
лиці. На титульному аркуші, який є першою сторінкою, номер не ставлять.
Кількість ілюстрацій у пояснювальній записці повинна бути достатньою,
щоб пояснювати наведений текст. Вони можуть розташовуватися як у тексті,
так і в його кінці. Ілюстрації (розрахункові схеми, епюри моментів, ескізи то-
що) нумерують арабськими цифрами у межах усієї записки, наприклад “Рис. 1
“, ”Рис. 2 “, “Рис. 3 ”.Посилання на них у тексті дають так: “(рис. 8) “, “(рис. 12)
“ тощо. Повторні посилання на ілюстрації подають так: “(див. рис. 15) ”.
Усі розрахунки, наведені у пояснювальній записці, слід оформити за ви-
значеним планом. У кожний розрахунок мають входити:
1) заголовок із зазначенням назви розраховуваної деталі та застосовував-
ного методу розрахунку;
2) розрахункові схеми із зазначенням сил, епюр моментів і всіх розмірів,
що використані в обчисленнях. Епюри моментів, розміщених у різних площи-
нах, бажано виконувати різними кольорами;
3) назва вибраного матеріалу із зазначенням його термічної обробки й
характеристик механічних властивостей;
4) допустимі напруження з наведенням використаної літератури;
5) розрахунок і висновок за результатами розрахунку.

8
 Наведені розрахункові формули розташовують посередині рядка. Форму-
ли, на які далі посилаються , нумерують арабськими цифрами. Номер ставлять
в одному рядку з формулою біля правого боку сторінки й беруть його у круглі
дужки. Номер формули має складатися з номера розділу і порядкового номера
формули, розділених крапкою, наприклад: “(1.2) “ (друга формула першого роз-
ділу).
Після формули розміщують перелік усіх її символів (якщо вони викорис-
товуються вперше) з розшифруванням їх значень із зазначенням одиниць вимі-
рювання величин. Розшифрування символів, які входять в формулу, слід пода-
вати у тій самій послідовності, в якій вони наводяться у формулі. Якщо форму-
ла має вигляд дробу, то спочатку пояснюється чисельник, а потім – знаменник.
Перший рядок розшифрування слід починати зі слова “де“ без двох крапок піс-
ля нього.
Графічну частину роботи (креслення) виконують на листах форматів,
вказаних у ГОСТ 2.3010-68. Оформлення креслень має відповідати вимогам
стандартів і СТП НТУУ „КПІ“ 2.001-83.

3. Вибір електродвигуна. Кінематичний та

силовий розрахунки механічного приводу
3.1. Вибір електродвигуна за потужністю
Розрахунок приводу машин починають з вибору потужності електродви-
гуна та його частоти обертання, визначення загального передатного числа та
розбивання його за ступенями. Вихідними даними для цієї частини розрахунків
є наведені у завданні дані на проектування: вихідна потужність, частота обер-
тання валів та кінематична схема приводу. Іноді замість потужності задається
колова сила на барабані транспортера та швидкість стрічки. У деяких випадках
додатково задається режим роботи привода, що характеризується циклограмою
змін навантаження у залежності від часу, кількістю змін роботи на добу, стро-
ком служби привода та короткотерміновим перевантаженням.
Отже первинною метою у розрахунках приводів є вибір електродвигуна,
тому виникає потреба ознайомити студентів з електродвигунами та їх призна-
ченням.
У приводах загального призначення, як правило, використовують елект-
родвигуни загального призначення, наприклад, серії 4А.
У порівнянні з іншими електродвигунами вони мають деякі переваги:
простота конструкції, мала вартість, простота обслуговування, робота від три-
фазної мережі змінного струму без перетворювачів. Їх недоліки у порівнянні з
синхронними двигунами - менший коефіцієнт корисної дії (ККД) та обмежена
можливість регулювання кутової швидкості.
Однак для багатьох промислових приводів ці недоліки несуттєві, і трифа-
зні асинхронні двигуни завдяки переліченим перевагам є найбільш розповсю-
дженими у промисловості. У курсових проектах з деталей машин, як правило,

9
слід вибирати саме такі електродвигуни, за винятком окремих випадків, обумо-
влених технічним завданням на проект.
Встановлена нижче наведена структура позначення типу двигуна:

4 A УЗ

1 2 3 4 5 6 7 8 9
1 – порядковий номер серії;
2 – рід двигуна (А – асинхронний);
3 – виконання двигуна за способом захисту від навколишнього середо-
вища (Н - захищені; відсутність знаку означає - закриті обдувні);
4 – виконання двигуна за матеріалом станини та щитків (А – станина та
щитки алюмінієві; X – станина алюмінієва, щитки чавунні; відсутність знаку
означає, що станина та щитки чавунні або сталеві);
5 – висота осі обертання (три або дві цифри);
6 – розмір за довжиною станини S, М або L;
7 – довжина осердя статора А або В;
8 –кількість полюсів (2, 4, 6, 8, 12);
9 – кліматичне виконання та категорія розміщення.
Приклад позначення асинхронного короткозамкненого захищеного дви-
гуна, четвертої серії зі станиною та щитками з чавуну, з висотою осі обертання
280 мм, встановленим розміром за довжиною станини М, двополюсного, кліма-
тичного виконання Y, категорії 3:
Двигун 4АН280М2Y3 ГОСТ 19523-81.
В зв'язку з тим, що у каталозі наведені показники для великої кількості
типів електродвигунів, то для остаточного вибору двигуна слід знати, який
двигун задовольняє умовам експлуатації приводу.
У разі тривалого постійного або слабкозмiнного навантажування елект-
родвигун слід вибирати згідно з каталогом за номінальною потужністю.
За повторно-змінного режиму слід вибирати електродвигун з підвище-
ним пусковим моментом, якщо механізм або машина, що обслуговується, часто
вмикається або вимикається, має підвищений статичний опір та значні динамі-
чні моменти у період пуску.
Якщо в кінематичній схемі приводу є відцентрова муфта (як правило,
вмонтована у ведучий шків пасової передачі, призначення якої є розгін машини
з великими маховими масами при двигуні з малим пусковим моментом та за-
безпечення плавності пуску), то виникає потреба застосування електродвигунів
з підвищеним пусковим моментом.
Електродвигун для приводу вибирають за споживаною потужністю на
вихідному валу приводу з урахуванням всіх втрат у кінематичних ланцюгах

10
приводу. В загальному вигляді потужність Pд.сп , що споживається від електрод-
вигуна, з урахуванням цих втрат, визначається за формулою
q
P
Pд.сп   i , (3.1)
i 1  заг.i
де q – кількість потоків потужності; Pi – потужність і-го потоку на виході при-
воду, кВт;  заг.i – загальний коефіцієнт корисної дії (ККД) кінематичного лан-
цюга привода і-го потоку потужності, який визначається за формулою

 заг.i  1 2  ...  K , (3.2)

де 1 ,  2 ,.. K - ККД окремих ланок кінематичного ланцюга приводу і-го пото-
ку потужності, орієнтовні значення яких з урахуванням втрат у підшипниках
наведені у табл. 3.1; K – кількість окремих ланок кінематичного ланцюга (ок-
ремих передач, муфт).
Розглянемо, як приклад, два варіанти завдань на курсовий проект з курсу
“Деталі машин” (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Кінематичні схеми приводів: а) однопотоковий; б) двопотоко-

вий; 1 - електродвигун; 2 – клинопасова передача; 3 – редуктор циліндричний
одноступінчастий; 4 – редуктор циліндричний двоступінчастий; 5 – ланцюгова
передача; 6 – шків з обладнаною відцентровою муфтою; 7 – муфта ланцюгова; І
і ІІ - ділянки тихохідного вала клинопасової передачі.

11
 Перший варіант – однопотоковий привод (рис. 3.1, а).
Споживана потужність від електродвигуна (для цього варіанту завдання
q  1 ) буде:
P
Pд. сп  (3.3)
 заг
де P – потужність на вихідному валу привода, кВт;  заг – загальний коефіцієнт

Таблиця 3.1.
Орієнтовні значення ККД елементів привода з урахуванням втрат у
підшипниках
Значення ККД для передачі
Найменування
закритої відкритої
1. Зубчаста передача:
циліндрична 0,96...0,98 0,93...0,95
конічна 0,95...0,97 0,92...0,94
хвильова 0,85...0,92 ––
2. Черв’ячна передача:
однозахідна 0,7...0,80 ––
двозахідна 0,75...0,85 ––
тризахідна 0,82...0,90 ––
чотиризахідна 0,87…0,92 ––
глобоїдна 0,85 ––
3. Пасова передача:
з плоским пасом –– 0,96...0,97
з клиновим пасом –– 0,95...0,96
з зубчастим пасом –– 0,94...0,95
4. Ланцюгова передача:
втулково-роликова –– 0,94...0,96
з зубчастим ланцюгом –– 0,96...0,97
5. Муфта:
з проміжним рухомим елементом (від- 0,97...0,99 ––
центрові, обгінні)
зубчаста 0,98…0,99 ––
пружна втулково-пальцева 0,996 ––
пружна 0,97...0,98 ––
ланцюгова 0,98 ––
6. Підшипники (одна пара):
кочення 0,99...0,995 ––
ковзання 0,98...0,985 ––
Примітка: Після визначення основних параметрів черв’ячної передачі значення па-
раметрів її ККД слід уточнити розрахунком за відповідною формулою (29, 50) [5]

12
 корисної дії (ККД) приводу.
Загальний ККД визначається, як добуток коефіцієнтів корисної дії усіх
кінематичних пар, що входять до привода (табл. 3.1):
заг  1 2 3 M (3.4)
де 1 – ККД клинопасової передачі;  2 - ККД циліндричної передачі;  3 – ККД
ланцюгової передачі;  M – ККД відцентрової муфти;
Номінальна потужність двигуна PН вибирається за табл. 3.2
(ГОСТ 19523-81). При цьому величина PН повинна бути найближчою більшою
від розрахованої споживаної потужності двигуна Pд.сп , тобто PH  Pд.сп . Допус-
кається перевантаження, але не більше ніж на 6…7 %. В протилежному випад-
Таблиця 3.2
Основні технічні характеристики асинхронних двигунів серії 4А за
ГОСТ 19523-81 закритого виконання
Номінальна Частота Т пуск Т max ККД,
потужність, Тип двигуна обертання, cos 
PН , кВт nд , хв-1 Т ном Т ном %

1 2 3 4 5 6 7
Синхронна частота обертання 3000 хв-1
1,1 4А71В2УЗ 2810 2,0 2,2 77,5 0,87
1,5 4А80А2УЗ 2850 2,1 2,6 81,0 0,85
2,2 4А80В2УЗ 2850 2,1 2,6 83,0 0,87
3,0 4А90L2УЗ 2840 2,1 2,5 84,5 0,88
4,0 4А100S2УЗ 2880 2,0 2,5 86,5 0,89
5,5 4А100L2УЗ 2880 2,0 2,5 87,5 0,91
7,5 4А112M2УЗ 2900 2,0 2,8 87,5 0,88
11,0 4А132M2УЗ 2900 1,7 2,8 88,0 0,90
15,0 4А160S2УЗ 2940 1,4 2,2 88,0 0,91
18,5 4А160M2УЗ 2940 1,4 2,2 88,5 0,92
22,0 4А180S2УЗ 2940 1,4 2,5 88,5 0,91
30,0 4А180M2УЗ 2945 1,4 2,5 90,5 0,90
Синхронна частота обертання 1500 хв-1
1,1 4A80A4УЗ 1420 2,0 2,2 75,0 0,81
1,5 4A80B4УЗ 1415 2,0 2,2 77,0 0,83
2,2 4A90L4УЗ 1425 2,1 2,4 80,0 0,83
3,0 4A100S4УЗ 1435 2,0 2,4 82,0 0,83
4,0 4A100L4УЗ 1430 2,0 2,4 84,0 0,84
5,5 4A112M4УЗ 1445 2,0 2,2 85,5 0,85
7,5 4A132S4УЗ 1455 2,2 3,0 87,5 0,86
11,0 4A132M4УЗ 1460 2,2 3,0 87,5 0,87
15,0 4A160S4УЗ 1465 1,4 2,3 88,5 0,88
18,5 4A160M4УЗ 1465 1,4 2,3 89,5 0,88
22,0 4A180S4УЗ 1470 1,4 2,3 90,0 0,90
30,0 4A180M4УЗ 1470 1,4 2,3 91,0 0,89

13
 Продовження табл. 3.2
Синхронна частота обертання 1000 хв -1

1 2 3 4 5 6 7
1,5 4A90L6УЗ 935 2,0 2,2 75,0 0,74
2,2 4A100L6УЗ 945 2,0 2,2 81,0 0,73
3,0 4A112MA6УЗ 955 2,0 2,5 81,0 0,76
4,0 4A112MB6УЗ 950 2,0 2,5 82,0 0,81
5,5 4A132S6УЗ 965 2,0 2,5 85,0 0,80
7,5 4A132M6УЗ 970 2,0 2,5 85,5 0,81
11,0 4A160S6УЗ 975 1,2 2,0 86,0 0,86
15,0 4A160M6УЗ 975 1,2 2,0 87,5 0,87
18,5 4A180M6УЗ 975 1,2 2,0 88,0 0,87
22,0 4A200M6УЗ 975 1,3 2,4 90,0 0,90
30,0 4A200L6УЗ 980 1,3 2,4 90,5 0,90
Синхронна частота обертання 750 хв-1
1,5 4A100L8УЗ 700 1,6 1,9 74,0 0,65
2,2 4A112MA8УЗ 700 1,9 2,2 76,5 0,71
3,0 4A112MB8УЗ 700 1,9 2,2 79,0 0,74
4,0 4A132S8УЗ 720 1,9 2,6 83,0 0,70
5,5 4A132M8УЗ 720 1,9 2,6 83,0 0,74
7,5 4A160L8УЗ 730 1,4 2,2 86,0 0,75
11,0 4A160M8УЗ 730 1,4 2,2 87,0 0,75
15,0 4A180M8УЗ 730 1,2 2,0 87,0 0,82
18,5 4A200M8УЗ 735 1,2 2,2 88,5 0,84
22,0 4A200L8УЗ 730 1,2 2,0 88,5 0,84
30,0 4A225M8УЗ 735 1,2 2,1 90,0 0,81

ку при тривалій роботі можливий перегрів двигуна.

Другий варіант – двопотоковий привод (рис. 3.1, б). Споживана потуж-

ність електродвигуна при q  2 буде:
P P
Pд.сп  1  2 (3.5)
 заг .1  заг .2
де P1 , P2 – вихідна потужність приводу першого та другого потоків;  заг .1 ,
 заг .2 – загальний ККД, відповідно кінематичних ланцюгів приводу першого та
другого потоків потужності.
Загальний ККД для першого потоку:
заг .1  1 (3.6)
де 1 – ККД клинопасової передачі.
Значення ККД різних кінематичних пар наведені вище (див. табл. 3.1).
Загальний ККД для другого потоку:
 заг .2  1  2  3  4  М (3.7)

14
де 1 – ККД клинопасової передачі;  2 – ККД зубчастої передачі швидкохідно-
го ступеня; 3 – ККД зубчастої передачі тихохідного ступеня;  M – ККД лан-
цюгової муфти.
Після визначення ККД  заг .1 , та  заг .2 за формулою (3.5) знаходять спожи-
вану потужність електродвигуна. Електродвигун за потужністю
(ГОСТ 19523-81) вибирають, як і для однопотокового приводу (1-й варіант).
В зв’язку з тим, що вибраний за ГОСТ 19523-81 електродвигун може
працювати, як з перевантаженням, так і з недовантаженням, то при розрахунках
приводу слід виходити не з табличного значення його потужності, а з спожива-
ної потужності, визначеної за формулами (3.3) та (3.5), яку фактично буде роз-
вивати двигун за сталого режиму роботи.

3.2 Кінематичний розрахунок приводу.

Визначення загального передатного числа
та вибір електродвигуна за частотою обертання

У зв'язку з тим, що електродвигуни з однаковою потужністю (табл. 3.2)

можуть мати чотири різні частоти обертання (без урахування ковзання
n  3000; 1500; 1000; 750 хв-1), виникає задача вибору електродвигуна за часто-
тою обертання. Так, як у технічних завданнях на курсовий проект з деталей
машин задані вихідні частоти, що узгоджуються з робочими органами машин,
то від вибору частоти обертання електродвигуна буде залежати загальне пере-
датне число привода u , що приводить до збільшення передатних чисел окре-
мих передач. Збільшення передатного числа передачі приводить до збільшення
габаритних розмірів. Особливо це впливає на габарити пасових та ланцюгових
передач, головною перевагою яких є передача обертального руху та крутних
моментів на великі відстані.
Значення передатних чисел для різних передач, наведені у табл. 3.3.
Таким чином вибір електричного двигуна здійснюється за величиною
споживаної потужності і частоти обертання, значення яких залежать від даних
технічного завдання на курсовий проект і кінематичної схеми привода. Це
означає, що загальне передатне число привода повинне бути таким, щоб його
можна було реалізувати при заданій схемі і щоб при цьому габаритні розміри
цього привода не були надто великими. Двигун, що має більшу частоту обер-
тання, обумовлює більші габаритні розміри всього привода, а меншу частоту
обертання ( n  750 хв-1) – менші габаритні розміри. Але може трапитися таке,
що габаритні розміри самого двигуна будуть значно більші, ніж усього приво-
да, що приведе до диспропорції та дисгармонії пристрою, який проектується.
Таким чином вибір електродвигуна за частотою обертання повинен бути
обгрунтованим.
Розглянемо вибір електродвигуна за частотою обертання для двох варіа-
нтів.
15
 Таблиця 3.3
Рекомендовані значення передатних чисел для різних понижуваль-
них передач привода машин
Значення передатних чисел
№
Тип передачі найчастіше
п/п найбільші
застосовувані
1 Зубчаста закрита (редуктор):
з циліндричними колесами 2,5...4,5 12,5
з конічними колесами 2,0...4,0 6,3
2 Зубчаста відкрита 3,0...6,3 16,0
3 Черв’ячна 8,0...50,0 80,0
4 Планетарна з однорядним сателі- 3,0...6,3 ––
том
5 Хвильова зубчаста 60,0...300,0 1000
6 Пасова:
з плоским пасом 2,0...4,0 8
з клиновим пасом 2,0...5,0 10
з зубчастим пасом 2,0...12,0 20
7 Ланцюгова 2,0...6,0 8
8 Фрикційна 2,5...8,0 12
9 Варіатори 1,0...4,0 ––

Для однопотокового приводу (рис. 3.1 а)

Спочатку визначимо загальне (приблизне) значення передатного числа
для кожного з чотирьох електродвигунів:
3000 ~ 1500 ~ 1000 ~ 750
u~  ;u ;u ;u . (3.8)
n n n n
Загальне передатне число приводу дорівнює добуткові передатних чисел
усіх передач, що входять у кінематичну схему. В даному випадку (рис. 3.1 а)
маємо три передачі: пасову, зубчасту та ланцюгову:
u0  u1  u2  u3 , (3.9)
де u1 , u2 , u3 – передаточні числа, відповідно, клинопасової, зубчастої та лан-
цюгової передач.
Рекомендовані інтервали передатних чисел для проектування різних пе-
редач наведені в (табл. 3.3). Згідно з табл. 3.3 для клинопасової передачі
u  2...5 ; для зубчастої циліндричної – u  2...4,5 ; для ланцюгової – u  2...5 .
Тоді для даного приводу мінімальне та максимальне передатні числа дорів-
нюють:
umin  umin 1  umin 2  umin 3  2  2  2  8 ,
(3.10)
umax  umax1  umax 2  umax 3  5  4,5  5  112,5 .

16
 Порівнюємо загальне (приблизне) значення передатних чисел приводау-
для кожного з чотирьох електродвигунів з мінімальним і максимальним пере-
датними числами, при цьому повинна виконуватися умова:
umin  u~i  umax . (3.11)
Якщо в результаті аналізу залишиться лише одне загальне (приблизне)
передатне число, що знаходиться у даному інтервалі (3.11), необхідно вибрати
електродвигун з частотою обертання, при якій визначено u~i . У протилежному
випадку серед залишених u~i , які увійшли у зазначений інтервал (3.11), треба
вибрати лише одне загальне (приблизне) передатне число, виходячи з інших
факторів, таких як:
- мінімальні габарити всього приводу;
- мінімальні габарити однієї передачі;
- обмеження площі розміщення приводу;
- обмеження пристрою по висоті.
Треба пам'ятати, що найбільші габарити приводу залежать від пасових та
ланцюгових передач. Якщо такі вимоги у завданні відсутні, то проектують при-
вод при середніх значеннях передатних чисел:
um  um1  um 2  um 3 . (3.12)
~
Потім визначають ui , що знаходиться ближче за значенням до середнього
передатного числа um , і за ГОСТ 19523-81 (табл. 3.2) вибирають тип електрод-
вигуна, потужність, частоту обертання ротора з урахуванням ковзання, що зав-
жди менша синхронної частоти обертання ротора.
Після вибору електродвигуна, виписують його технічні характеристики
(табл. 3.2) та геометричні розміри (табл. 3.4), а також виконують ескіз двигуна
у пояснювальній записці.
Після цього визначають загальне дійсне передатне число привода:
nд
u заг  , (3.13)
n
але
u заг  u1  u2  u3 , (3.14)
де u1 , u2 , u3 – передатні числа клинопасової, зубчастої та ланцюгової передач.
Рівняння (3.14) має три невідомих. Для визначання передатних чисел ок-
ремих передач, призначають передатні числа клинопасової і ланцюгової пере-
дач (табл. 3.3) і обчислюють передатне число зубчастої передачі:
u3
u2  . (3.15)
umin 1  umin 3
Передатне число зубчастої передачі u2 повинне знаходитися в інтервалі
передатних чисел, що наведені для зубчастої передачі в табл. 3.3. Якщо пере-
датне число зубчастої передачі більше зазначених в інтервалі (табл. 3.3), то
треба збільшити передатні числа клинопасової u1 і ланцюгової u3 передач і
знову провести обчислення u2 за формулою (3.15). Це робимо до тих пір поки

17
 Таблиця 3.4
Основні розміри, мм, асинхронних трьохфазних короткозамкнутих
двигунів серії 4А (за ГОСТ 19523-81)

Тип Число Габаритні роз- Установочні і приєднувальні ро-

Маса,
двигу- полю- міри, мм зміри, мм
кг
на сів l30 h31 d 30 l1 l10 d1 b10 h hS
4A71 285 201 170 40 90 19 112 71 21,5 15,1
4A80A 300 218 186 50 100 22 125 80 24,5 17,4
4A80B 320 218 " " " " " " " 20,4
4A90L 350 243 208 " 125 24 140 90 27,0 28,6
4A100S 2, 4 362 263 235 60 112 28 160 100 31,0 36,0
4A100L 6, 8 392 263 " " " " " " " 42,0
4A112M 452 310 260 80 140 32 190 112 35,0 56,0
4A132S 480 350 302 " " 38 216 132 41,0 77,0
4A132М 530 350 " " 178 " " " " 93,0
624 " " " 178 42 " " 45,0 130,0
4A160S 2 " 430 358 110 " 48 254 160 51,5 135,0
4, 6, 8 " " " " " " " " " "
4A160M 2 667 " " " 210 42 " " 45,0 145,0
4, 6, 8 " " " " " 48 " " 51,5 160,0

передатне число u2 не буде знаходитися в інтервалі передатних чисел, що за-

значені для цієї передачі в табл. 3.3.
Для двопоточного привода (рис. 3.1 б). У технічному завданні, як пра-
вило, приведена частота обертання вала n1 , де роздвоюються потоки потужно-
сті, частіше за все це тихохідний вал пасової передачі. Частота обертання елек-
тродвигуна (приблизно) визначається:
nд = n1 umin1 (3.16)
де u min 1 – мінімальне значення передатного числа пасової передачі (табл. 3.3).
Користуючись приблизною частотою n~д , визначають електродвигун з

18
найбільшою ближчою частотою обертання ротора без урахування ковзання. Пі-
сля цього для потужності електродвигуна, визначеної раніше, визначають дійс-
ну частоту обертання nд і всі інші характеристики (табл. 3.2 та 3.4) та викрес-
люють ескіз двигуна. Потім уточнюють передатне число пасової передачі:
n
u1  д . (3.17)
n1
Далі визначають загальне передатне число двоступінчастого редуктора:
n
up  1 , (3.18)
n2
де n1 – частота обертання швидкохідного вала редуктора (вона ж є частотою
обертання тихохідного вала пасової передачі); n2 – частота обертання вихідного
вала редуктора. Загальне передатне число для двоступінчастого редуктора:
u p  u 2  u3 , (3.19)
де u2 , u3 – передатні числа швидкохідного та тихохідного ступенів.
Для розбивання передатного числа редуктора u p за ступенями задають
одну з величин, наприклад, u2 або u3 і визначають передатне число:
u u
u3  p або u2  p , (3.20)
u2 u3
При цьому користуються рекомендаціями:
- для двоступінчастих циліндричних редукторів розгорнутої схеми пере-
датне число швидкохідного ступеня:
u2  ( 1,1...1,15 ) u p ; (3.21)
- для двоступінчастих співвісних редукторів передатне число тихохідного
ступеня:
u3  0,95 u p ; (3.22)
- для двоступінчастих конічно-циліндричних редукторів передатне число
тихохідного ступеня (циліндричної зубчастої передачі)
u3  1,1 u p ; (3.23)
- для черв'ячно-циліндричних редукторів передатне число циліндричної
зубчастої передачі приймають u3  3,15...5 .

3.3. Силовий розрахунок приводу

Силовий розрахунок приводу полягає у визначенні обертальних моментів
на валах. В загальному випадку обертальний момент T визначається за форму-
лою
P
T  9550 , Нм (3.24)
n
де P – вихідна потужність на валу, кВт; n – частота обертання вала, хв-1.

19
 Розглянемо розрахунок обертових моментів на валах для обох варіантів.
Для однопотокового приводу (рис. 3.1 а) визначають чотири обертальні
моменти:
- на валу електродвигуна:
P
Tд  9550 д.сп , Нм (3.25)
nд
де Pд.сп – потужність, споживана від електродвигуна, що визначається за фор-
мулою (3.3), кВт; nд – частота обертання двигуна з урахуванням ковзання, хв-1.
- на швидкохідному валу редуктора:
Tшв.  Tд  u1 1 М , Нм (3.26)
де Tд – обертальний момент на валу електродвигуна, визначений за формулою
(3.25); u1 – передатне число клинопасової передачі, що визначається за форму-
лою (3.17); 1 - ККД клинопасової передачі (табл. 3.1);  M – ККД відцентрової
муфти (табл. 3.1).
- на тихохідному валу редуктора:
Tтих.  Tшв.  u2 2 , Нм (3.27)
де Tшв. – обертальний момент на швидкохідному валу редуктора, визначений за
формулою (3.26), Нм; u 2 – передатне число циліндричної зубчастої передачі
(одноступінчастого редуктора), визначене за формулою (3.15);  2 – ККД цилі-
ндричної зубчастої передачі (табл. 3.1).
- на вихідному валу ланцюгової передачі:
P
Tз  9550 , Нм (3.28)
n
де P – потужність на вихідному валу привода, кВт; n – частота обертання ви-
хідного вала приводу, хв-1.

Для двопотокового приводу (рис. 3.1 б) визначають обертальні момен-

ти:
- на валу електродвигуна:
Pд.сп
Tд  9550 , Нм
nд
де Pд.сп – потужність, споживана від електродвигуна, що визначається за фор-
мулою (3.3), кВт; nд – частота обертання двигуна з урахуванням ковзання, хв-1.
- на ділянці І тихохідного вала клинопасової передачі:
P
TI  9550 1 , Нм (3.29)
n1
де P1 – потужність першого потоку, кВт; n1 – частота обертання тихохідного
вала клинопасової передачі, хв-1.
- на тихохідному валу двоступінчастого циліндричного редуктора:

20
 P2
Tтих .  9550 , Нм (3.30)
n2
де P2 – потужність на тихохідному валу редуктора, кВт; n2 – частота обертання
тихохідного вала редуктора, хв-1.
- на проміжному валу редуктора:
T
Tпр .  тих . , Нм (3.31)
u 3  3
де Tтих. – обертальний момент на тихохідному валу редуктора, визначений за
формулою (3.30), Нм; u3 – передатне число тихохідного ступеня, визначене за
формулою (3.20); 3 – ККД циліндричної зубчастої передачі тихохідного сту-
пеня редуктора (табл. 3.1).
- на швидкохідному валу редуктора:
T
Tшв.  пр. , Нм (3.32)
u 2  2
де Tпр. – обертальний момент на проміжному валу двоступінчастого редуктора,
визначений за формулою (3.31); u 2 – передатне число швидкохідного ступеня
редуктора, визначене за формулою (3.20);  2 – ККД циліндричної зубчастої пе-
редачі тихохідного ступеня редуктора (табл. 3.1).
- на ділянці ІІ тихохідного вала клинопасової передачі:
T
TII  шв. , Нм (3.33)
M
де Tшв. – обертальний момент на швидкохідному валу редуктора, визначений за
формулою (3.32), Нм;  M – ККД ланцюгової муфти (табл. 3.1).

4. Розрахунок клинопасової передачі

Дані для розрахунку (рис. 4.1): P1  Pд.сп – потужність, що передається ве-
дучим шківом, кВт; n1  nд – частота обертання ведучого шківа, хв-1;
u  u1 - попереднє значення передатного числа клинопасової передачі. Харак-
тер навантаження (дивись технічне завдання на проект):
- максимальне короткодіюче навантаження у відсотках від номінального;
- кількість змін роботи передачі;
- кількість годин роботи передачі.

4.1. Проектний розрахунок передачі

4.1.1. Вибираємо переріз паса за номограмою ГОСТ 1284.3-80 (рис. 4.2) в
залежності від споживаної потужності на валу ведучого шківа і частоти його
обертання.
Користуючись ГОСТ 1284.1-80 (табл. 4.1), виконують ескіз переріза виб-

21
раного паса і всі його параметри та характеристики.
4.1.2. Для прийнятого перерізу паса визначаємо діаметр d1 ведучого шківа.
При цьому слід користуватися рекомендацією d1  d1min з метою підвищення
строку служби паса. Мінімальні значення d1min та рекомендовані значення діа-
метрів d1 для різних пасів наведені у табл. 4.2.

22
 Рис. 4.1. Схема передачі

Рис. 4.2. Номограма для вибору перерізу клинового паса

Примітка: якщо обертальний момент T1  10 Н·м на ведучому шківі, вибирають
переріз паса 0

4.1.3. Визначаємо колову швидкість і порівнюємо її з допустимою для

цього типу паса

23
 Таблиця 4.1.
Розміри приводних клинових пасів загального призначення

Розміри перерізу, мм

Маса, q, кг/м
Позначення
перерізу

Площа
Розрахункова
Тип паса bp , b0 , h, y0 , перерізу
довжина, мм
мм мм мм мм А, мм2

0 8,5 10 6 2,1 47 400…2500 0,06

Нормального
А 11 13 8 2,8 81 560…4000 0,10
перерізу
Б 14 17 10,5 4,0 138 800…6300 0,18
(ГОСТ 1284.1-80)
В 19 22 13,5 4,8 230 1800…10600 0,30

  d1  n1
V   V   30 , м/с (4.1)
1000  60
де d1 – діаметр ведучого шківа, мм; n1 – частота обертання ведучого шківа, хв-
1
.
4.1.4. Визначаємо орієнтовно діаметр веденого шківа d 2 , при цьому кое-
фіцієнт пружного ковзання паса вибирають   (0,015...0,020) :
d 2  d1  u '(1   ) , мм (4.2)
де u  – попереднє передатне число пасової передачі (дивись вхідні дані).
Значення d 2 округляємо до найближчого стандартного значення згідно з
ГОСТ 20898-75: 90, 100, 112, 125, 140, 160, 180, 200, 224, 250, 280, 315, 355,
400, 450, 500, 560, 630, 710, 800, 1000,..., яке буде розрахунковим діаметром ве-
Таблиця 4.2.
Рекомендовані значення діаметрів d1 , для різних перерізів пасів
Переріз
0 А Б В
паса
d1min 63 90 125 200
71 100 140 224
d1 80 112 160 250
90 125 180 280

24
деного шківа d 2 , мм.
4.1.5. Уточнюємо передатне число:
d2
u .
d1  1   
(4.3)
4.1.6. Визначаємо відносну похибку передатного числа за формулою:
u  u
  100 0 0     5 0 0 . (4.4)
u
4.1.7. Визначаємо фактичну частоту обертання веденого шківа:
n
n2  1 . (4.5)
u
4.1.8. Визначаємо орієнтовно міжосьову відстань:
a  k  d 2 , мм (4.6)
де k – вибирають з табл. 4.3. При цьому повинна виконуватись умова:
2d1  2d 2  a'  0,55d1  d 2   h , (4.7)
де h – висота перерізу паса (табл. 4.1).

Таблиця 4.3.
u 1 2 3 4
k 1,5 1,2 1 0,98

4.1.9. Визначаємо розрахункову довжину паса:

 d 2  d1  d 2  d1 2
L p  2a   , мм (4.8)
2 4a
Розраховане значення округляємо до найближчого стандартного L згідно
з ГОСТ 1284.1-80: 400, 450, 500, 560, 630, 710, 800, 900, 1000, 1120, 1250, 1400,
1600, 1800, 2000, 2240, 2500, 2800, 3150, 3550, 4000, 4500, 5000, 5600, 6300,
7100, 8000, 9000, 10000, 11200, 12500, 14000, 16000, 18000, 20000, ...
4.1.10. Визначаємо число пробігів паса:
U   U   15 , с-1
V
(4.9)
L
де L – стандартне значення довжини паса у м.
4.1.11. Уточнюємо міжосьову відстань, відповідно прийнятій довжині па-
са, в мм:
a  0,125  {2 L   d 2  d1   2 L   (d 2  d1 )  8d 2  d1  } .
2 2
(4.10)
4.1.12. Визначаємо кут обхвату ведучого шківа:
d d
1  180 0  57,30  2 1   min   120 0 , (4.11)
a
якщо умова не виконується, то збільшуємо довжину паса до наступної стандар-
тної довжини (див. пункт 4.1.9) і виконуємо повторні розрахунки за пунктами
4.1.10, 4.1.11 та 4.1.12.
4.1.13. Визначаємо потрібну кількість пасів:

25
 P1
z   6 (8) , (4.12)
P0  C p  C  CL  C z
де P1 – потужність на ведучому шківі, кВт, P1  Pд.сп ; P0 – допустима номіналь-
на потужність (кВт) для одного клинового пасу в залежності від перерізу, діа-
метра ведучого шківа d1 , та його швидкості V (табл. 4.4); C p –коефіцієнт ди-
намічності та режиму роботи передачі (табл. 4.5); C – коефіцієнт кута обхвату
(табл. 4.6); CL – коефіцієнт, що враховує вплив на довговічність довжини паса
в залежності від відношення розрахункової довжини паса L до базової L0
(табл. 4.7), або за формулою:
L
CL  6 ; (4.13)
L0
Cz – коефіцієнт, що враховує число пасів у комплекті клинопасової передачі
(табл. 4.8).

Таблиця 4.4.
Номінальна потужність P0 , кВт, що передається одним клиновим па-
сом, за ГОСТ 1284.3-80
Переріз Діаметр Частота обертання меншого шківа, хв-1
паса та меншого Передат-
базова шківа d1 , не число
довжина 800 950 1450 2400 2800
мм u
L0 , мм
1 2 3 4 5 6 7 8
1,2 0,47 0,55 0,77 1,15 1,28
80 1,5 0,49 0,56 0,80 1,18 1,32
0 3 0,50 0,58 0,82 1,22 1,36
1320 1,2 0,76 0,88 1,25 1,84 2,04
 112 1,5 0,78 0,91 1,29 1,90 2,11
3 0,81 0,94 1,33 1,96 2,17
1,2 0,88 1,01 1,41 2,01 2,19
100 1,5 0,91 1,05 1,45 2,07 2,27
3 0,94 1,08 1,50 2,14 2,34
1,2 1,51 1,74 2,43 3,44 3,72
А
140 1,5 1,56 1,79 2,51 3,56 3,85
1700
3 1,60 1,85 2,59 3,67 3,97
1,2 2,10 2,43 3,38 4,62 4,85
 180 1,5 2,17 2,51 3,50 4,77 5,02
3 2,24 2,59 3,61 4,92 5,18

26
 Продовження табл. 4.4.
1 2 3 4 5 6 7 8
1,2 1,95 2,22 3,01 3,96 4,11
140 1,5 2,01 2,30 3,10 4,09 4,25
3 2,08 2,37 3,21 4,22 4,38
1,2 3,01 3,45 4,70 6,07 6,16
180 1,5 3,11 3,56 4,85 6,27 6,36
Б 3 3,21 3,67 5,01 6,47 6,56
2240 1,2 4,13 4,73 6,39 7,80 –
224 1,5 4,27 4,89 6,60 8,08 –
3 4,40 5,04 6,81 8,31 –
1,2 5,49 6,26 8,30 – –
 280 1,5 5,67 6,47 8,57 – –
3 5,85 6,67 8,84 – –
1,2 6,66 7,58 9,67 – –
250 1,5 6,88 7,82 9,99 – –
3 7,10 8,07 10,69 – –
1,2 9,55 10,75 13,33 – –
В
315 1,5 9,86 11,10 13,76 – –
3750
3 10,17 11,45 14,20 – –
1,2 14,76 16,29 17,90 *
– –
 450 1,5 15,24 16,82 18,49 *
– –
3 15,72 17,35 19,07 *
– –
* при 1300 хв-1

Таблиця 4.5.
C p – коефіцієнт динамічності та режиму роботи
Електродвигун змінного стру-
му загальнопромислового ви-
Режим
Характер навантаження користання
роботи
Кількість змін роботи паса
1 2 3
Спокійний. Максимальне короткоді-
Легкий юче навантаження до 120% від номі- 1,0 0,91 0,71
нального
Помірні коливання навантаження.
Середній Максимальне короткодіюче наван- 0,91 0,83 0,67
таження до 150% від номінального
Значні коливання навантаження. Ма-
Важкий ксимальне короткодіюче наванта- 0,83 0,77 0,63
ження до 200% від номінального

27
 Таблиця 4.6
Коефіцієнт кута обхвату C
Кут об-
хвату,  1 180 170 160 150 140 130 120 110 100 90
C 1,0 0,98 0,95 0,92 0,89 0,86 0,82 0,78 0,73 0,68

Таблиця 4.7
Значення коефіцієнта C L
Довжина паса, L 0 А Б В
1 2 3 4 5
560 0,79 – – –
630 0,81 – – –
710 0,83 – – –
800 0,85 – – –
900 0,87 0,82 – –
1000 0,89 0,84 – –
1120 0,91 0,86 – –
1250 0,93 0,88 – –
1400 0,96 0,90 – –
1600 0,99 0,93 – –
1800 1,01 0,95 0,86 –
2000 1,03 0,98 0,88 –
2240 1,06 1,00 0,91 –

1 2 3 4 5
2500 1,09 1,03 0,93 –
2800 1,11 1,05 0,95 –
3150 1,13 1,07 0,97 0,86
3550 1,15 1,09 0,99 0,88
4000 1,17 1,13 1,02 0,91
4500 - 1,15 1,04 0,93

Таблиця 4.8
Число пасів у комплекті 2...3 4...6 >6
Cz 0,95 0,90 0,85

4.2. Визначення сил, напружень та розрахункової довговічності

4.2.1. Визначаємо колову силу:
10 3  P1
Ft  ,Н (4.14)
V

28
де Р1 – потужність, що передається ведучим шківом, кВт (дивись дані для роз-
рахунку); V1 – швидкість паса, м/с.
4.2.2. Визначаємо силу початкового натягу одного паса, Н:
780  P1
F0   q V 2 ; (4.15)
V  C p  C  z
де P1 , V , C p , C , z – раніше визначені; q – маса одного метра паса, кг/м
(табл. 4.1).
4.2.3. Визначаємо сили, що діють на вал та підшипники, Н:
1
Fr  2 F0  z  sin , Н; (4.16)
2
де 1 – кут обхвату ведучого шківа.
4.2.4. Визначаємо напруження у ведучій вітці паса:
Ft
1   0  , МПа; (4.17)
2 z  A
де  0 – напруження від початкового натягу паса; для клинових пасів прийма-
ють середнє значення  0  1,2 МПа; z – прийнята кількість пасів; A – площа
перерізу паса (табл. 4.1).
4.2.5. Визначають напруження згину у пасі на дузі обхвату ведучого шкі-
ва:
2  y0
 зг  E  , МПа; (4.18)
d1
де Е – модуль пружності для кордтканевих пасів приймається в інтервалі
Е  40...100 MПа; y0 – відстань від нейтральної лінії до найбільш напружених
волокон (див. табл. 4.1).
4.2.6. Розраховуємо напруження, які виникають у пасі від дії відцентро-
вих сил:
 V    V 2  10 6 , МПа; (4.19)
де  – питома маса паса, знаходиться в інтервалі 1250-1400 кг/м ; V – швид-
3

кість паса, м/с.

4.2.7. Знаходимо максимальні напруження у перерізі ведучої вітки паса в
місці набігання його на ведучий шків:
 max   1   зг   V , МПа. (4.20)
4.2.8. Розрахункова довговічність:
  y  10 7  Cu  CH
m

T    , год., (4.21)
  max  2  3600  U
де  y – границя витривалості приймається у межах 9…10 МПа; m – показник
степеня, для клинових пасів m  8 ; Cu – коефіцієнт, що враховує вплив переда-
тного числа.

29
 Таблиця 4.9
u 1 2 3 4
Cu 1 1,7 1,84 1,9

C Н – коефіцієнт, що враховує непостійність навантаження, при сталому наван-

таженні CH  1 , при зміні навантаження від 0 до розрахункової величини
CH  2 ;  max – максимальні напруження у ведучій вітці паса, МПа; U – число
пробігів паса за секунду (див. пункт 4.1.10).

4.3. Конструювання шківів

4.3.1. Вибір матеріалу шківа залежить від колової швидкості V м/c. В
зв’язку з тим, що клинові паси можуть працювати при швидкостях V  30 , м/c,

Рис. 4.3. Ескіз шківа для визначення основних конструктивних розмірів

Таблиця 4.10
Параметри канавок шківів
Параметри канавок, мм Значення кута  , град
Переріз
паса lp p f 34 36 38 40
t h
Розрахунковий діаметр шківа d , мм
0
А 3,3 11,0 15,0 10,0 8,7 90…112 125…160 180…400  450
Б 4,2 14,0 19,0 12,5 10,8 125…160 180…224 250…500  560
В 5,7 19,0 25,5 17,0 14,3 260…315 355…630  710

30
то рекомендується вибирати сірий чавун марки СЧ15 ГОСТ 1412-85.
4.3.2. Визначаємо параметри канавок шківів в залежності від перерізу па-
са табл. 4.10:
4.3.3. Визначаємо основні конструктивні елементи шківів:

Таблиця 4.11
Основні конструктивні елементи шківів
№ Параметри конс- Ведучий шків Ведений шків
п/п труктивних елеме-
нтів
1 2 3 4
1 Розрахункові діа-
метри шківів d i , d1 d2
мм
2 Конструкція шкі-
вів, при
а) d  100 монолітний –
б) 100  d  350 суцільний диск або з диском, який має отвори d 0
для зменшення ваги або для зручності транспорту-
вання
в) d  350 – шків виконують зі спицями
3 Ширина шківів B  ( z  1)  P  2  f *
B , мм
4 Товщина ободу    ( 1,1... 1,3 )  h
 , мм
5 Внутрішній діа- d В1 – дорівнює T2
d  10  , де
метр маточини, 0,2   '
3
діаметру вала B 2

мм двигуна (див.
- для однопотокового приводу
табл. 3.4)
T2  Tшв. – крутний момент, Нм,
на швидкохідному валу редукто-
ра, визначений за формулою
(3.26);
- для двопоточного привода:
T2  TI , якщо TI  TII , або T2  TI ,
якщо TII  TI , де TI і TII – крутні
моменти, Нм, відповідно на діля-
нках І і ІІ веденого вала пасової
передачі, визначені за формулами
(3.28) і (3.33);
- для обох варіантів:
  – допустиме дотичне напру-
ження:    25...30 МПа.

31
 Продовження табл. 4.11
1 2 3 4
6 Зовнішній діаметр d М 1  1,6  d В1 d М 2  1,6  d В 2
d M і маточини, мм
7 Довжина маточини l ' M  (1,2...1,5)  d М i
l'M , мм
8 Внутрішній діа- d f i  d i  2  (  h)
метр d f i обода, мм цей пункт не стосується монолітних шківів
9 Зовнішній діаметр de i  di  2  t
d e шківів, мм
10 Товщина диска c , c  (1,2...1,3)  
мм
11 Діаметр отворів d 0 d f i  dM i
d 0  20 ,
у диску шківа, мм 5
якщо нерівність не виконується, отвори не роб-
лять, цей пункт не стосується шківів зі спицями та
монолітних за конструкцією
12 Кількість отворів у z1  3...6
диску більші значення для більших діаметрів шківів
13 Діаметр D0 на
(d fi  d М i )
якому знаходяться D0 
отвори d 0 , мм 2
14 Кількість спиць z2 – z2  0,15  d 2
15 Довжина l великої 40  Ft  d 2
l' 3 ,
осі еліпса спиці бі- z 2   зг
ля маточини, мм –
де  зг – для чавуну приймається
30...40 МПа
16 Довжина a малої
осі еліпса спиці бі- – a  0,4  l '
ля маточини, мм
17 Розміри осей еліп-
са у місці l1  0,2  l '
–
з’єднання спиці з a1  0,2  a
ободом, мм
18 Розміри шпонко-
див. табл. 4.12
вого з’єднання
* якщо величини позначені ’, то їх округляють до найближчого цілого числа і в подальших
розрахунках беруть ціле значення цих величин.

32
 Таблиця 4.12
Призматичні шпонки та пази згідно з ГОСТ 10748-79

Розміри, мм
Переріз шпон- Глибина шпоночного па-
Інтервали дов-
Діаметр вала, d ки зу
жини, L t1 t2
b h
1 2 3 4 5 6
Понад 12 до 17 5 5 10...56 3 2,3
–"– 17 до 22 6 6 14...70 3,5 2,8
–"– 22 до 33 8 7 18...90 4 3,3
–"– 33 до 38 10 8 22...110 5 3,3
–"– 38 до 44 12 8 28...140 5 3,6
–"– 44 до 50 14 9 36...160 5,5 3,8
–"– 50 до 58 16 10 45...180 6 4,3
–"– 58 до 65 18 11 50...200 7 4,4
–"– 65 до 75 20 12 56...250 7,5 4,9
–"– 75 до 85 22 14 63...250 9 5,4
–"– 85 до 95 25 14 70...280 9 5,4

4.4. Технологічні особливості виготовлення шківів

Робочі поверхні канавок повинні мати шорсткість не більше
Ra  2,5 мкм, які бажано полірувати.
Граничні відхилення діаметрів до 500 мм b11 , вище – за d11 . Граничні
відхилення діаметрів d 2 – h11.
Не вказані граничні відхилення (поверхні, що обробляють), неспряжених
поверхонь: отворів H 14 , валів – за h14 , решта – за js16 .
Граничні відхилення кута канавки не повинні бути більше 30.
Биття робочої поверхні канавки шківа не повинно бути більше: 0,2 мм
при частоті обертання шківа до 80 хв-1; 0,15 мм – при частоті обертання шківа
480…960 хв-1; 0,10 мм – при частоті обертання шківа більше 960 хв-1.
Радіальне биття ободу шківів залежно від діаметра становить
100...200 мкм, чим більше діаметр обода тим більше биття.
33
 Торцеве биття також залежить від діаметру шківа і знаходиться в інтер-
валі від 100 до 250 мкм.
Кожний шків при коловій швидкості більш 5 мс повинен бути збалансо-
ваний.

Таблиця 4.13
Колова швидкість, мс Граничний дисбаланс
5  V  10 6
10  V  15 3
15  V  20 2
20  V 1

Внутрішній отвір маточини під вал повинен мати шорсткість не більше

Ra  2,5 мкм, решта оброблюваних поверхонь (зовнішній діаметр, торці ободу
та маточини) – Rz  6,3 мкм. Поверхні шківів, що не обробляють (ливарні) –
Ra  400 мкм. При необхідності усі поверхні можуть бути пофарбовані.

4.5. Вимоги до робочого креслення шківа

На робочому кресленні шківа повинні бути вказані:
- базові поверхні;
- шорсткість всіх оброблюваних поверхонь;
- посадки на поверхні шківа, що з’єднуються з поверхнями інших дета-
лей;
- похибки обробки;
- технічні вимоги, які конструктор задає у технології виготовлення і умо-
ви експлуатації пасової передачі.

5. Розрахунок ланцюгової передачі

Оскільки у типових завданнях на проектування з курсу “Деталі машин”
звичайно передбачається розрахунок приводних роликових ланцюгів нормаль-
ної серії типу ПР, тут наводимо відомості, що стосуються тільки цих ланцюгів.
Відомості про інші типи ланцюгів, а також про зубчасті ланцюги з шар-
нірами наведені в [9, табл. 10.1-10.3; 9, табл. 11.1-11.2; 10, гл. V].
Щоб запобігти великих динамічних навантажень, швидкість ланцюгів
обмежують: для ланцюгів ПР – до 8…10 м/с, для закритих передач до 10…12
м/с (більші значення для ланцюгів меншого кроку p  25,4 мм).
Роликовий ланцюг (рис. 5.1, а) складається з ланок двох типів: зовнішніх
ЗВ та внутрішніх ВН.
Окремі деталі ланцюга: 1 – пластина зовнішньої ланки; 2 – ролик; 3 – ва-
лик; 4 – втулка; 5 – Пластина внутрішньої ланки. Пластини внутрішньої ланки
напресовані на втулки 4 і утворюють нерухоме з’єднання. Валик 3 вільно вхо-

34
дить у втулку і утворює шарнір. Зовнішні пластини напресовані на валики, які

а)

б)
Рис. 5.1. Конструкції роликових приводних ланцюгів: а) однорядних;
б) дворядних

на торцях розвальцьовані. Ролик 2 на втулці 4 може вільно обертатись при вхо-

ді у зачеплення із зубцями зірочки.
У рухомих спряженнях втулки з валиком і роликом має місце тертя ков-
зання, у спряженні роликів із зубцями зірочок переважає тертя кочення.
Приводні роликові ланцюги бувають одно – (ПР) (рис. 5.1, а), дво – (2ПР)
(рис.5.1, б), три – (3ПР) та чотирирядними – (4ПР). Використання багаторядних
ланцюгів дозволяє значно зменшити габаритні розміри передачі у площині, пе-
рпендикулярній до осей валів. У зв’язку з наявністю ланок двох типів число
ланок у ланцюговому контурі повинно бути парним.
Основним розмірним параметром приводного роликового ланцюга є його
крок P . Залежно від кроку P у стандартних ланцюгах вибирають розміри всіх
інших деталей. Деякі дані стандартних приводних роликових ланцюгів із кро-
ком P  12,7...38,1 мм наведені у табл. 5.1. Серед інших розмірних параметрів

35
ланцюгів у табл. 5.1 дана площа опорної поверхні шарніра Aоп , яка дорівнює
добутку діаметра валика і ширини внутрішньої ланки. Цей параметр ланцюга
враховується у розрахунках шарнірів на стійкість проти спрацювання.

Таблиця 5.1
Параметри приводних роликових ланцюгів (за ГОСТ 13568-75)
Пло-
ща
Відс-
Ши- пове-
тань
рина рхні
між Діа-
Відс- внут- шар- Руйні-
внут-
Крок
тань
метр
ріш- ніра вне на- Маса 1
Позначення рішні-
лан-
між
роли-
ньої одно- ванта- м лан-
ланцюга цюга ми ка цюга
рядами плас- ряд- ження
P , мм плас- D, q , кг/м
H , мм тини ного F рн , кН
тинами мм
h, лан-
Bвн , цюга
мм
мм Aоп ,
мм2
ПР-12,7-1820-2 –– 50 18,2 0,75
12,7 7,75 8,51 11,8
2ПР-12,7-3180 13,92 –– 31,8 1,40
ПР-15,875-2270-2 15,87 –– 71 22,7 1,00
9,65 10,16 14,8
2ПР-15,875-4540 5 16,59 –– 45,4 1,90
ПР-19,05-3180 –– 106 31,8 1,90
19,05 12,70 11,91 18,2
2ПР-19,05-7200 22,78 –– 72,0 3,50
ПР-25,4-5670 –– 180 56,7 2,60
25,4 15,88 15,88 24,2
2ПР-25,4-11340 29,29 –– 113,4 5,00
ПР-31,75-8850 –– 262 88,5 3,80
31,75 19,05 19,05 30,2
2ПР-31,75-17700 35,76 –– 177,0 7,30
ПР-38,1-12700 –– 395 127,0 5,50
38,1 25,4 22,23 36,2
2ПР-38,1-25400 45,44 –– 254,0 11,00

5.1. Проектний розрахунок передачі

5.1.1. Визначають кількість зубців ведучої зірочки:

z1 min  29  2u , (5.1)
де u – передатне число, мінімально, допустима для передач, якщо V  1 м/с,
z1  11...13 .
Переважно беруть непарну кількість зубців за парної кількості ланок ла-
нцюга.
5.1.2. Визначають кількість зубців веденої зірочки:
z 2  z1u . (5.2)

36
 Щоб ланцюг не зіскакував з зірочки, вона повинна мати число зубців не
більше 120, z1 max  120 .
5.1.3. За формулою (3.27) визначають крутний момент T1 на ведучій зіро-
чці.
5.1.4. За табл. 5.2 вибирають допустимий тиск у шарнірах роликового ла-
нцюга Pл  для заданої частоти обертання n1 .

середній тиск Таблиця 5.2

Допустимий Pл  у шарнірах роликових ланцюгів, МПа
Крок P , мм Частота обертання меншої зірочки, n1 , хв-1
50 200 400 600 800 1000 1200 1600 2000
12,7…15,875 35 31 28 26 24 22 21 18 16
19,05…25,4 35 30 26 23 21 19 17 15 ––
31,75…38,1 35 29 24 21 18 16 15 –– ––
44,45…50,8 35 26 21 17 15 –– –– –– ––
Примітка: Допустимий середній тиск у шарнірах Pл  вибирають в залежності від
частоти обертання малої зірочки, орієнтуючись спочатку на меншу величину кроку. Таким
чином виконують послідовно декілька спроб, поки не буде забезпечений оптимальний варі-
ант величини кроку.

5.1.5. Визначають коефіцієнти експлуатації:

K e  K д K а K м K K  K рег , (5.3)
де K д – коефіцієнт динамічного навантаження ( K д  1 – при спокійному наван-
таженні; K д  1,3 – при помірних змінах навантаження; K д  1,5 – при різких
змінах навантаження); K а – коефіцієнт міжосьової відстані ( K а  1 , якщо
a  (30...50) P ; K а  0,8 , якщо a  (60...80) P ); K м – коефіцієнт способу мащен-
ня (при мащенні зануренням K м  0,8 ; при крапельній мастильній системі
K м  1 ; при періодичному мащенні K м  1,5 ); K – коефіцієнт нахилу ліній
центрів зірочок до горизонту (при   60 0 – K  1 ; при   60 0 – K  1,25 );
K  – коефіцієнт режиму роботи (при однозмінній роботі K   1 ; при двозмін-
ній – K   1,25 ; при тризмінній – K   1,5 ); K рег – коефіцієнт способу регулю-
вання натягу ланцюга (при регулюванні натяжними зірочками K рег  1; при пе-
ріодичному регулюванні – K рег  1,15 ; при нерегульованій передачі –
K рег  1,25 ).
5.1.6. визначають крок роликового (втулкового) ланцюга. Крок P є осно-
вним параметром ланцюгової передачі. Ланцюги з великим кроком мають бі-
льшу несучу здатність, але допускають значно менші кутові швидкості меншої
зірочки, сприяють збільшенню нерівномірності руху, динамічних навантажень
та шуму ланцюгової передачі. А тому доцільно вибирати ланцюг із мінімально
допустимим для заданого навантаження кроком.

37
 У проектному розрахунку ланцюгової передачі орієнтовне значення кро-
ку P , мм, можна визначити за формулою:
TK
P  28 3 1 е , (5.4)
 z1 Pл 
де T1 – крутний момент, Н·м, на ведучій зірочці; K е – коефіцієнт експлуатації;
 – число рядів роликового (втулкового) ланцюга (   1...4 ); z1 - кількість зуб-
ців ведучої зірочки; Pл  – допустимий тиск у шарнірах роликових ланцюгів,
МПа (табл. 5.2).

5.2. Визначення сил. Перевірні розрахунки

5.2.1. Визначають швидкість ланцюга, м/с:
z Pn
V  1 1  8...10 м/с. (5.5)
60  1000
5.2.2. Розраховують колову силу Ft , Н:
10 3 P1
Ft  , (5.6)
V
де P1 – потужність на валу меншої зірочки, кВт.
5.2.3. Перевіряють значення питомого тиску, МПа:
Pл  t e  Pл  ,
FK
(5.7)
Aоп
де Aоп – площа поверхні шарніра однорядного ланцюга (табл. 5.1).
5.2.4. Визначають оптимальну міжосьову відстань передачі за умовою
довговічності ланцюга
a  30...50 P . (5.8)
Нижні значення для u  1...2 , верхні для u  6...7 .
5.2.5. Визначають довжину ланцюга у кроках l p
2a z1  z 2  z 2  z1  P
2

lp     . (5.9)
P 2  2  a
Здобуту довжину ланцюга у кроках l p або кількість ланок ланцюга окру-
гляють до цілого парного числа.
5.2.6. Визначають міжосьову відстань, відповідну остаточно взятій дов-
жині ланцюга:
P z1  z 2 z1  z 2   z 2  z1  
2 2

a  l p   lp    8  . (5.10)
4 2  2   2  
 
5.2.7. Визначають початковий натяг ланцюга від провисання веденої віт-
ки:
F0  K f qag , (5.11)

38
де K f – коефіцієнт провисання, для горизонтальних передач K f  6 , для нахи-
лених до 400 до горизонту K f  3 , для вертикальних K f  1 ; q – питома маса
1 м ланцюга, кг (див. табл. 5.1); a – міжосьова відстань, м; g  9,81 – приско-
рення вільного падіння, м/с2.
5.2.8. Визначають натяг ланцюга від відцентрових сил, Н:
FV  qV 2 . (5.12)
5.2.9. Визначають натяг ведучої вітки ланцюга працюючої передачі:
F1  Ft K д  F0  FV . (5.13)
5.2.10. Визначають коефіцієнт запасу міцності ланцюга:
Fрн
S  S  , (5.14)
F1
де Fрн – руйнівне навантаження, Н (див. табл. 5.1); S  – нормативний
коефіцієнт запасу міцності, значення якого наведені в табл. 5.3.

Таблиця 5.3
Значення нормативного коефіцієнту міцності S  для приводних ро-
ликових ланцюгів типу ПРЛ і ПР (якщо z1  15 )
n1 , P , мм
хв-1 12,7 15,875 19,05 24,5 31,75 38,1 44,85 50,8
50 7,1 7,2 7,2 7,3 7,4 7,5 7,6 7,6
100 7,3 7,4 7,5 7,5 7,8 8,0 8,1 8,3
300 7,9 8,2 8,4 8,9 9,4 9,8 10,3 10,8
500 8,5 8,9 9,4 10,2 11,0 12,5 11,8 ––
750 9,3 10,0 10,7 12,0 13,0 14,0 –– ––
1000 10,0 10,8 11,7 13,3 15,0 –– –– ––
1250 10,6 11,6 12,7 14,5 –– –– –– ––

5.2.11. Визначають силу, яка діє на вали зірочок:

Fп  K в Ft  2F0 , (5.15)
де K в – коефіцієнт навантаження вала.
При спокійному навантаженні і нахилі лінії центрів до горизонту 0 0…400
K в  1,15 , при нахилі 400…900 K в  1,05 .
Якщо навантаження ударне, K в збільшують на 10…15%. Напрям сили
беруть по лінії центрів валів.

5.3. Конструювання зірочок

5.3.1. Вибір матеріалу зірочки.
Основними матеріалами для виготовлення зірочок є середньовуглецеві
або леговані сталі 45, 40Х, 50Г2, 35ХГСА із поверхневим або об’ємним гарту-
ванням до твердості 45…55 HRC, або цементовані сталі 15, 20Х, 12ХН3А на

39
глибину 1,0…1,5 мм і гартовані до 55…60 HRC. Зірочки тихохідних передач
( V  3 м/с) при відсутності ударних навантажень можна виготовляти з високо-
міцного або антифрикційного чавунів.
5.3.2. Визначення геометричних і конструктивних розмірів зірочок.
Розміри, необхідні для зображення зірочок на складальних кресленнях, і
конструкція профілю зуба в поперечному перерізі приведені на рис. 5.2 і
табл. 5.4. Профіль зуба зірочки виконується у відповідності з ГОСТ 591-69.

а б в
Рис. 5.2. Конструкції) зірочок: а) профіль
) зубців) зірочки; б) зірочка без
диску; в) зірочка з диском, зміцненим ребрами жорсткості.

Таблиця 5.4.
Формули для визначення основних розмірів, мм, профілю зубців та
інших параметрів роликових ланцюгів
Однорядні Дворядні

Назва параметрів Позна- Розрахункові формули

чення
Діаметр ділильного кола dд P
dд 
180 0
sin
z

40
Діаметр кола вершин зубців De  180 0 
De  P 0,5  ctg 
 z 
Діаметр кола западин зубців Di Di  d д  2r
Радіус западин r r  0,5025d1  0,05
Радіус закруглення зуба r1 r1  1,7d1
Відстань від вершини зуба до лінії h1 h1  0,8d1
центрів дуг закруглень
Діаметр обода Dc 180 0
Dc  Pctg  1,2h
z
Радіус закруглення: r2
якщо крок  35 r2  2,5
якщо крок  35 r2  1,5
Ширина зуба зірочки:
однорядного ланцюга b1 b1  0,93Bвн  0,15
дворядного ланцюга b2 b2  0,9 Bвн  0,15
Ширина вінця дворядної зірочки B2 B2  A  b2
Довжина маточини lM lM  2...3d ,
де d – діаметр вала
Діаметр маточини dM d M  d  2bM ,
де bM – товщина маточини зна-
чення якої вибирають в залеж-
ності від z і P : bM  0,8...2,5P ;
менші значення коефіцієнтів
відносяться до ланцюгів з біль-
шим кроком
Примітки:
1. Розміри P , H , Bвн , D , h (мм) у відповідності з вибраним ланцюгом приймається
за даними табл. 5.1 і рис. 5.1.
 180 0 
2. При d д  150 мм Dc  Pctg    1,3h .
 z 

6. Орієнтовний розрахунок валів приводу

Перший етап конструювання приводу – розроблення ескізного проекту,

що потребує визначення міжосьових відстаней, діаметрів і ширини шківів, зу-
бчастих коліс і розмірів черв’яків. Виконуючи ескізний проект, визначають ро-
зміщення деталей передач, відстані між ними, орієнтовні діаметри ступенів ва-
лів, вибирають типи підшипників і схеми їх установки.
Під час виконання проектного розрахунку на початковому етапі відомі
лише деталі, що розміщуються на валах та діючі зовнішні навантаження у ви-
41
гляді обертових (крутних) моментів, які передаються валами. Внутрішні наван-
таження (реакції в опорах, моменти згину в перерізах валів) на даному етапі
невідомі, оскільки невідомі відстані між опорами, що не дає можливості вико-
нати розрахунок валів на втомну міцність та визначити довговічність підшип-
ників кочення.
А тому діаметр валів на початковому етапі розрахунку визначають у ха-
рактерних перерізах за умовою міцності на кручення.
Діаметри вихідних кінців валів для перерізів, у яких діє тільки крутний
момент визначають за формулою:
T
d  103 , мм, (6.1)
0,2 
де T – обертовий (крутний) момент, Н·м, визначений для однопоточного і дво-
поточного приводів, відповідно, за формулами (3.25; 3.26 і 3.27) і (3.28; 3.29;
3.31 і 3.32);   – допустиме напруження на кручення, МПа. В цьому випадку
для сталевих валів    (35...40) МПа. Менші значення   беруть для швидко-
хідних валів, більші – для тихохідних.
В інших випадках, наприклад, у конструкції проміжного вала двоступін-
частого циліндричного редуктора, немає перерізів, які зазнають тільки дефор-
мації кручення. Між опорами вал зазнає згин у всіх перерізах, а ділянка вала
між зубчастими колесами додатково скручується. А тому діаметр вала під зуб-
частим колесом також оцінюють з умови міцності на кручення за тією ж фор-
мулою (5.1), беручи заздалегідь знижене допустиме напруження
   (25...30) МПа.
Крутний момент T  Tпр , Н·м, визначається за формулою (3.31).
Величини, розрахованих за формулою (5.1), діаметрів валів округляють
до цілих чисел, керуючись рядом нормальних лінійних розмірів у відповідності
з ГОСТ 6636-69: 20; 22; 25; 28; 32; 36; 40; 45; 50; 56; 61; 71; 80.

7. Приклади розрахунку механічних передач

гнучкою в’яззю та їх елементів
у приводі загального призначення

Завдання: Розрахувати передачі гнучкою в’яззю, що входять у привод

стрічкового транспортера, кінематична схема якого показана на рис. 7.1.
Потужність на барабані транспортера P  4,4 кВт; частота обертання ба-
рабана n  47,68 хв-1; навантаження спокійне з перевантаженням при пуску до
120%. Робота двозмінна. Кут нахилу лінії центрів шківів до горизонту   70 0 .
Нахил лінії центрів зірочок до горизонту   380 . Ланцюгова передача з регу-
льованою міжосьовою відстанню і періодичним змащенням.

42
 Рис. 7.1. Схема приводу стрічкового транспортера: 1 – електродвигун;
2 - пасова передача; 3 – редуктор циліндричний одноступінчастий; 4 – ланцю-
гова передача; 5 – стрічковий транспортер

7.1. Кінематичний і силовий розрахунок приводу

стрічкового транспортера
7.1.1. Вибір електродвигуна.
1. За табл. 3.1 ККД пасової передачі п  0,95 ; зубчастої  з  0,97 і лан-
цюгової  л  0,95 з урахуванням втрат у підшипниках. Редуктор має дві пари
підшипників кочення, барабан транспортера – одну пару.
2. Загальний ККД приводу транспортера визначають за формулою (3.4):
 заг  п з л  0,95  0,97  0,95  0,875
3. Потрібну потужність електродвигуна визначають за формулою (3.3),
кВт:
P 4,4
Pд.сп    5,03 .
 заг 0,875
Вибираємо за табл. 3.2 електродвигун типу 4А100L2У3, для якого номіна-
льна потужність Pн  5,5 кВт; частота обертання за номінальною потужністю
T
nдв  2880 хв-1; відношення max  2,5 ; cos  0,91 ; висота центрів h  100 мм;
Tmin
максимальні габаритні розміри l30 * h31 * d 30  362 * 263 * 235 ; діаметр вала і до-
вжина хвостовика d1 * l1  28 * 60 (табл. 3.4).
4. Потужність на швидкохідному валу редуктора, кВт:
Pш  Pд.спп  5,03  0,95  4,78 .
5. Потужність на тихохідному валу редуктора, кВт:
43
 Pт  Pш з  4,78  0,97  4,63 .

7.1.2. Визначення загального передатного числа і розбивка його за ступе-

нями.
1. Загальне передатне число визначають за формулою (3.13):
n 2880
u заг  дв   60,4 .
nв 47,68
2. Використовуючи дані табл. 3.3 розбивають u заг за ступенями так. Бе-
руть передатне число редуктора u ред  4 , ланцюгової передачі u л  5 . Передат-
не число пасової передачі визначають за формулою (3.9):
u 60,4
u п  заг   3,02 .
u ред u л 4  5
7.1.3. Визначення частоти обертання і крутних моментів на валах приво-
да транспортера.
1. Частоту обертання швидкохідного вала редуктора визначають за фор-
мулами (3.13; 3.14), хв-1:
n 2880
nш  дв   953,6 .
uп 3,02
2. Частоту обертання тихохідного вала редуктора визначають за форму-
лою (3.14), хв-1:
n 953,6
nт  ш   238,4 .
u ред 4
3. Крутний момент на валу електродвигуна визначають за формулою
(3.25), Н·м:
P 9550  5,03
Tдв  9550 дв   16,7 .
nдв 2880
4. Крутний момент на швидкохідному валу редуктора, Н·м:
P 9550  4,78
Tш  9550 ш   47,87 .
nш 953,6
5. Крутний момент на тихохідному валу редуктора, Н·м:
P 9550  4,63
Tт  9550 т   185,5 .
nт 238,4
6. Крутний момент на вихідному валу транспортера, Н·м:
P 9550  4,4
Tв  9550   881,29 .
nв 47,68

7.2. Розрахунок клинопасової передачі.

Дані для розрахунку: P1  Pдв  5,03 кВт – потужність, що передається ве-
дучим шківом; n1  nдв  2880 хв-1 – частота обертання ведучого шківа;

44
u'  uп  3,02 – попереднє значення передатного числа клинопасової передачі.
Характер навантаження:
- навантаження спокійне з перевантаженням при пуску до 120%;
- робота двозмінна;
- кут нахилу лінії центрів шківів до горизонту   70 0 ;
- строк служби передачі t  5000 годин.

Проектний розрахунок передачі

7.2.1. За номограмою (рис. 4.2) в залежності від потужності P1  5,03 кВт,
що передається, і частоти обертання ведучого шківа n1  2880 хв-1 вибираємо
пас нормального перерізу А.
7.2.2. За табл. 4.2 вибираємо розрахунковий діаметр ведучого шківа
d1  d1 min .
Приймаємо d1  100 мм.
7.2.3. Визначаємо колову швидкість і порівняємо її з допустимою для
цього типу паса (А), формула (4.1):
 d1n1   100  2880
V   15,07 м/с  V   30 м/с.
60  1000 60  1000
7.2.4. Визначаємо орієнтовно діаметр веденого шківа d 2 , при цьому кое-
фіцієнт пружного ковзання вибираємо   0,015 , формула (4.2):
d 2 '  d1u' 1     100  3,03  1  0,015   298 мм.
Беремо d 2  315 мм (п. 4.1.4).
7.2.5. Уточнюємо передатне число, формула (4.3):
d2 315
u   3,2 .
d1 1    1001  0,015 
7.2.6. Визначаємо відносну похибку передатного числа за формулою
(4.4):
u 'u 3,02  3,2
 100%  100%  5,96%     5% .
u' 3,02
Враховуючи те, що пасова передача є проміжною і в кінцевому результа-
ті задача розрахунку стрічкового транспортера полягає в забезпеченні частоти
обертання барабана, залишаємо одержані значення d1 і d 2 без зміни.
7.2.7. Визначаємо фактичну частоту обертання веденого шківа, хв-1, фор-
мула (4.5):
n 2880
n2  1   900 .
u 3,2
7.2.8. Визначаємо орієнтовно міжосьову відстань, мм, формула (4.5),
табл. 4.3:
a'  kd 2  1  315  315 .
При цьому повинна виконуватись умова – формула (4.7).

45
 2d1  2d 2  a'  0,55d1  d 2   h ;
200  630  a'  0,55100  315  8 ;
830  a'  236 ;
де h  8 , табл. 4.1.
Приймаємо a' 240 мм.
7.2.9. Визначаємо розрахункову довжину паса, мм, формула (4.8):
 d 2  d1  d 2  d1 2
L р  2a '  
2 4a '
 315  100  315  100 2
 2  240    1180 .
2 4  240
Розраховане значення округляємо до найближчого стандартного згідно з
ГОСТ 1284.1-80.
Приймаємо L  1250 мм.
7.2.10. Визначаємо число пробігів паса, формула (4.9):
 12,05 с-1  U   15 с-1.
V 15,07
U 
L 1,25
7.2.11. Уточнюємо міжосьову відстань, відповідно прийнятій довжині па-
са, мм, формула (4.10):

a  0,125 2 L   d 2  d1   2 L   d 2  d1 2  8d 2  d1 2 

 0,125 2  1250   315  100   2  1250   315  100 2  8315  100 2 
 278 .
7.2.12. Визначаємо кут обхвату ведучого шківа, формула (4.11):
d  d1 315  100
1  180 0  57,30 2  180 0  57,30  136 0   min   120 0 .
a 278
7.2.13. Визначаємо потрібну кількість пасів, формула (4.12):
P1 5,03
z'    3,15  6 .
P0C p C C L C z 2,38  0,91  0,88  0,88  0,95
де P1  5,03 кВт – потужність на ведучому шківі; P0  2,38 кВт – номіна-
льна потужність одного клинового паса перерізу А з діаметром меншого шківа
d1  100 мм та частоті його обертання n1  2880 хв-1 (табл. 4.4); C p  0,91 (табл.
4.5); C  0,88 (табл. 4.6); CL  0,88 (табл. 4.7); Cz  0,95 (табл. 4.8).
Приймаємо z  3 .

Визначення сил, напружень та розрахункової довговічності

7.2.14. Визначаємо колову силу, Н, формула (4.14):
10 3 P1 10 3  5,03
Ft    334 .
V 15,07
7.2.15. Визначаємо силу початкового натягу одного паса, Н, формула
(4.15):

46
 780 P1 780  5,03
F0   qV 2   0,1  15,07 2  131 ;
VC p C z 15,07  0,91  0,88  3
де P1 , V , C p , C , z – раніше визначені; q  0,1 кг/м – маса одного метра паса
(табл. 4.1).
7.2.16. Визначаємо сили, що діють на вал та підшипники, Н, формула
(4.16):
1 136 0
Fr  2 F0 z sin  2  131  3  sin  728 .
2 2
7.2.17. Визначаємо напруження у ведучій вітці паса, МПа, формула
(4.17):
F 334
 1   0  t  1,2   1,88 ;
2 zA 2  3  81
де  0  1,2 МПа – напруження від початкового натягу паса; z  3 ; A  81 мм2
(табл. 4.1).
7.2.18. Визначаємо напруження згину в пасі на дузі обхвату ведучого
шківа, МПа, формула (4.18):
2y 2  2,8
 32  E 0  80  4,48 ;
d1 100
де E  80 МПа – модуль пружності кордтканевих пасів; Y0  2,8 мм (табл. 4.1).
7.2.19. Розраховуємо напруження від відцентрових сил, МПа, формула
(4.19):
 V  V 2  10 6  1300  15,07 2  10 6  0,29 ;
де   1300 кг/м3 – питома маса паса.
7.2.20. Знаходимо максимальні напруження у перерізі ведучої вітки паса
в місці набігання його на ведучий шків, МПа, формула (4.20):
 max   1   32   V  1,88  4,48  0,29  6,65 .
7.2.21. Визначаємо розрахункову довговічність паса, год. формула (4.21):
  y  10 7 Cu C H
m 8
 10  10 7  1,8  1,0
T       5122 год.  t   5000 год.;

 max  2  3600  U  6,65  2  3600  12,05
де  y  10 МПа, границя витривалості матеріалу паса; m  8 – показник степе-
ня; Cu  1,8 (табл. 4.9); CH  1 ; U  12,05 с-1 (п. 6.2.10).
Довговічність паса забезпечена.
7.2.22. керуючись методичними вказівками п. 4.3, а також даними
табл. 4.10-4.12, розраховують конструктивні розміри шківів.

7.3. Розрахунок ланцюгової передачі

7.3.1. Враховуючи, що фактична частота обертання веденого шківа кли-
нопасової передачі (частота обертання ведучого вала редуктора)
nш  n2  900 хв-1 (див. табл. 4.1), а передатне число редуктора u р  4 , уточню-

47
ють частоту обертання тихохідного вала редуктора (ведучої зірочки ланцюго-
вої передачі n1л ):
n 900
n1 л  2   225 хв-1.
u ред 4
7.3.2. Визначаємо фактичну частоту обертання веденої зірочки ланцюго-
вої передачі, хв-1:
n 225
n2 л  1 л   45 .
uл 5
7.3.3. Визначаємо відносну похибку частоти обертання веденої зірочки:
n 'n 47,68  45
  2 л 2 л 100%  100%  5,0%    5% ,
n2 л ' 47,68
що допустимо.
7.3.4. Враховуючи невелику потужність, що передається,
P1  Pт  4,63 кВт (див. п. 7.1.1) при середній частоті обертання малої зірочки
n1л  50 хв-1, вибираємо однорядний роликовий ланцюг.
7.3.5. Визначаємо число зубців ведучої зірочки, формула (5.1):
z1min  29  2u  29  2  5  19 .
Згідно з рекомендаціями (див. п. 5.1.1) беруть z1  21 .
7.3.6. Визначаємо число зубців веденої зірочки, формула (5.2):
z2  z1u  21  5  105 .
Умова z 2  zmax  120 виконується.
7.3.7. Визначаємо крутний момент на ведучій зірочці, Н·м:
P 9550  4,63
T1  9550 1   196,5 .
n1 л 225
7.3.8. За табл. 5.2 інтерполяцією знаходять допустимий тиск у шарнірах
роликового ланцюга Pл   25,3 МПа, орієнтуючись на менше табличне значен-
ня для заданої частоти обертання n1л   225 хв-1.
7.3.9. Визначаємо коефіцієнт експлуатації, формула (5.3):
K e  K д K а K м K K  K рег  1  1,5  1  1  1,25  1  1,88 ;
де K д  1; K а  1,5 ; K м  1 ; K  1 ; K   1,25 ; K рег  1.
7.3.10. Визначають крок роликового ланцюга, мм, формула (5.4):
TK 196,5  1,88
P  28 3 1 е  28 3  24,8 .
 z1 Pл  1  21  25,3
За табл. 5.1 вибираємо ланцюг ПР-25,4-5670 з кроком P  25,4 мм, для
якого Aоп  180 мм2, q  2,6 кг/м.
7.3.11. Визначаємо швидкість ланцюга, м/с, формула (5.5):
21  25,4  225
 2 м/с  V   8...10 м/с.
z Pn
V  1 1л 
60  1000 60  1000
7.3.12. Розраховуємо колову силу , Н, формула (5.6):
48
 10 3 P1 10 3  4,63
Ft    2315 .
V 2
7.3.13. Перевіряємо значення питомого тиску, МПа, формула (5.7):
2315  1,88
 24,2 МПа  Pл   25,3 МПа.
FK
Pл  t e 
Aоп 180
7.3.14. Визначаємо оптимальну міжосьову відстань передачі, мм, форму-
ла (5.8):
a  40 p  40  25,4  1016 .
7.3.15. Визначаємо довжину ланцюга у кроках, формула (5.9):
2a z1  z 2  z 2  z1  P 2  1016 21  105  105  21  25,4
2 2

lp         
P 2  2  a 25,4 2  2  1016
 147,5 .
Беремо l p  148 .
7.3.16. Визначаємо міжосьову відстань відповідно до остаточно взятій
довжині ланцюга, формула (5.10):
P z1  z 2 z1  z 2   z 2  z1  
2 2

a  l p   lp    8  
4 2  2   2  
 
25,4  21  105 21  105   105  21  
2 2

 148   148    8    1023 .
4  2  2   2  
 
7.3.17. Визначаємо початковий натяг ланцюга, Н, від провисання веденої
вітки за K f  3 , формула (5.11):
F0  K f qag  3  2,6  1,023  9,81  78 .
7.3.18. Визначаємо натяг ланцюга від відцентрових сил, Н, формула
(5.12):
FV  qV 2  2,6  2 2  10,4 .
7.3.19. Визначаємо натяг ведучої вітки ланцюга працюючої передачі, Н,
формула (5.13):
F1  Ft K д  F0  FV  2315  1  78  10,4  2403 .
7.3.20. Визначаємо коефіцієнт запасу міцності ланцюга, формула (5.14):
Fрн 56700
S   23,6  S   8,4 ;
F1 2403
де Fрн  56700 Н – руйнівне навантаження (див. табл. 5.1); S  – нормативний
коефіцієнт запасу міцності. За табл. 3.21 для ланцюга з кроком p  25,4 мм,
якщо n  225 хв-1, S   8,4 .
7.3.21. Визначаємо силу, яка діє на вали зірочок, Н, формула (5.15):
Fп  K в Ft  2F0  1,15  2315  2  78  2818 .

49
 Коефіцієнт навантаження вала K в  1,15 вибирають відповідно до вказі-
вок п. 5.1.17.
7.3.22. Керуючись методичними вказівками п. 5.2, а також даними
табл. 5.4 розраховують розміри зірочок.

50
 Додатки
Додаток 1

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України
"Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
Механіко-машинобудівний інститут
Кафедра конструювання машин

Розрахунок клинопасової передачі

МВ03.ДМ2001 000.ПЗ

Домашня контрольна робота ч.1

з дисципліни “Деталі машин”

Керівник:
доц. Стадник В.А.
___________________
___________________
Виконав:
студент ММІ групи МВ03
Іванов С.П.
Зал. книжка № _______
___________________
(особистий підпис)

Київ НТУУ"КПІ" 2012 р.

51
 Додаток 2

Зміст
Технічне завдання на проектування …………………………..
Вступ …………………………………………………………….
1. Кінематичний і силовий розрахунок приводу ………………..
1.1. Вибір електродвигуна ………………………………………….
1.2 Визначення загального передатного числа
і розбивання його за ступенями ……………………………..
1.3. Визначення частоти обертання і крутних
моментів на валах приводу ……………………………….
1.4. Орієнтовний розрахунок валів приводу …………………
2. Розрахунок клинопасової передачі ……………………………
2.1. Вибір матеріалу і визначення основних розмірів шківів
Література …………………………………………………………

52
53
54
55
 Список літератури
1. Приклади розрахунку механічних передач та їх елементів: Методичні
вказівки до розрахунково-графічних робіт з курсу “Основи конструювання ма-
шин” для студентів машинобудівних спеціальностей усіх форм навчання / Ук-
лад. В.А.Стадник.– К.: КПІ, 1992.– 68 с.
2.Стадник В.А. Деталі машин,курс лекцій: Електронне навчальне видання
--К.: НТУУ <<КПІ>> 2012, 650 с. : іл.,311. Деталі машин КЛ [Стадник В.А.].pdf
3. Розрахунок та конструювання зубчастих передач: Метод. вказівки до
викон. розрахунково-графічних робіт з дисц. “Деталі машин” для студентів
машинобудівних спеціальностей усіх форм навчання / Уклад.: В.А.Стадник,
А.К.Скуратовський. - К.: ІВЦ “Видавництво <<Політехніка>> 2003. – 104 с.
4. Розрахунок та конструювання черв’ячних передач: Методичні вказів-
ки до розрахунково-графічних робіт з дисц. “Деталі машин” для студентів ма-
шинобудівних спеціальностей усіх форм навчання / Уклад. В.А.Стадник.– К.:
ІВЦ “Видавництво <<Політехніка>>, 2004. – 48 с.
5. Розрахунок та конструювання валів. Вибір підшипників кочення за ди-
намічною вантажопідйомністю: Метод. вказівки до викон. розрахунково-
графічних робіт з дисц. <<Деталі машин>> для студ. машинобудівних спец.
усіх форм навчання / Уклад. В.А. Стадник. – К.: ІВЦ “Видавництво <<Політех-
ніка>>”, 2004. – 108 c.
6. Павлище В.Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин:
Підручник.2-ге видання – Львів: Афіша, 2002. – 560с.
7. Курмаз Л.В. Основи конструювання машин: навчальний посібник,
МОН України. -- Х.: Підручник НТУ <<ХПІ>>, 2010..– 532 с.
8. Баласанян Р.А. Атлас деталей машин: Нав. посібник для техн. вузів.–
Х.: Основа, 1996.– 256 с.
9. Стандарты предприятия. Курсовые проекты. Требования к оформле-
нию документации. СТП КПИ 2.001-83.– К.: КПИ, 1984.– 198 с.
10. Чернавский С.А. и др. Проектирование механических передач.– М.:
Машиностроение, 1984.– 558 с.
11. Приводы машин: Справочник / Под общ. ред. В.В.Длоугого.– Л.: Ма-
шиностроение, 1982.– 456 с.
12. Анурьев В.М. Справочник конструктора-машиностроителя: В 3-х т.,
Т 2. 8-е изд.,– М.: Машиностроение, 2001.– 912 с.

56
 Електронне навчальне видання

Стадник Володимир Антонович

Вибір електродвигуна,
кінематичний та силовий
розрахунки механічного приводу
Розрахунок і конструювання
передач гнучкою в’яззю

Методичні вказівки
до виконання домашніх контрольних робіт
з дисципліни <<Деталі машин>>

За редакцією автора

57