Professional Documents
Culture Documents
Посібник Основи метрології 1
Посібник Основи метрології 1
ОСНОВИ МЕТРОЛОГІЇ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2018
2
Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол № 9 від 24.05.2018 р.)
за поданням Вченої ради РТФ (протокол № 04/2018 від 24.04.2018 р.)
ОСНОВИ МЕТРОЛОГІЇ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Відповідальний
редактор Прізвище, ініціали, науковий ступінь, вчене звання
2
3
ЗМІСТ
Перелік скорочень……………………………………………………………...7
Коротка характеристика змісту посібника……….….………………….….....8
3
4
4
5
5
6
6
7
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
ВМ – вимірювальний механізм;
СІ – міжнародна система одиниць вимірювання;
ЕМ – електромагнітний;
ЕМВП електромеханічний вимірювальний прилад;
МЕ магнітоелектричний (вимірювальний прилад);
ЕМ електромагнітний (вимірювальний прилад);
ЕД електродинамічний (вимірювальний прилад);
ЕС електростатичний (вимірювальний прилад);
ЕРС електрорушійна сила;
7
8
8
9
9
10
10
11
РОЗДІЛ №І.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ.
ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ ФІЗИЧНИХ ВЕЛИЧИН
1.1. Вступ
Метрологія, як наука, охоплює коло питань, пов’язаних з вимірюваннями
параметрів фізичних величин. В дослівному перекладі з давньогрецької
– міра, а – мова, слово, вчення, наука. Отже, метрологія
наука про вимірювання, способи їх здійснення та методи опрацювання
результатів вимірювання.
Потреба у вимірюваннях існувала в людей з прадавніх часів, бо навіть
прості порівняння типу “більше”, “рівне” або “менше” вже в самій своїй суті
вимагають уточнення: а порівняно з чим? З цього запитання вже поставала
вимога прийняти в якості величини мірила порівнювані між собою об’єкти
або процеси, які є доступними і зрозумілими для всіх. Очевидно, з цією
метою спочатку використовувалося те, що було найзручнішим, тобто, завжди
в потрібний момент було “під руками” і таке, яке могло бути легко
відтвореним.
Так, від далеких часів і до сьогодні використовуються такі міри ваги (а
отже, маси):
– карат – маса висушеної горошини зі стручка ріжкового (цукеркового)
дерева, латинська назва якого Ceratonia siliqua. Четверта Генеральна
конференція з мір та ваг (Париж, 1907) постановила, що маса 1 карату
дорівнює 200 мг (0,2 г). Скорочене позначення: українське кар,
міжнародне ct. Застосовується в ювелірній справі при визначеннях маси
дорогоцінних каменів та перлів .
– ґран (з латини granит зернятко – маса середньої ячмінної зернини)
використовувалася як аптекарська міра ваги (маси), що дорівнювала 62,2 мг;
11
12
12
13
13
14
14
15
15
16
16
17
[X] = [L]α[M]β[T]γ .
Таким чином, розмірність є якісною характеристикою фізичної величини і
виражається добутком ступенів розмірностей основних величин, через які
вона може бути визначеною.
Більшість фізичних величин є розмірними; разом з тим є і безрозмірні
(відносні) величини. Зазвичай, безрозмірні фізичні величини є відношенням
двох однойменних величин, одна з яких можна взяти за опорну. Це,
наприклад, коефіцієнти трансформації, коефіцієнти підсилення, коефіцієнти
затухання і т.п.
Для зручності представлення цих величин їх часто виражають у
відсотках, проміле або в децибелах. Широко вживаним є позначення 1
відсоток, або 1 процент (з латини: pro centum дослівно означає – на cто),
що має умовне позначення як 1 % і є 1/100 частиною від деякого цілого, яке
для зручності вважається таким, що складається зі 100 рівних часток.
Подібно цьому 1 проміле (ця величина є більш вживаною при
опрацюванні результатів вимірювання в хімії та біології; з латини: pro mille
дослівно означає – на тисячу), що умовно позначається як 1 ‰ є 1/1000
частиною від деякого цілого.
Ще одним способом вираження малих дольних величин є 1 ppm (1
мільйонна доля – від англ. parts per million — частин на мільйон). Початково
в одиницях ppm вимірювали малі концентрації речовин. А з часом одиниці
ppm стали вживати і для вимірювань інших фізичних величин, таких,
наприклад, як нестабільність (відхилення) частоти каліброваних генераторів і
т.ін.
Децибели також є зручним способом вираження відношення, який
використовується здебільшого для фізичних енергетичних величин, як
правило, потужностей: N(дБ) = 10.lg(Р1 / Р0). Якщо числові значення цих
17
18
18
19
19
20
20
21
21
22
22
23
23
24
24
25
25
26
26
27
27
28
f f
– частотний інтервал октава – 1 окт = log2 при 2
0
f f 0
f f
– частотний інтервал декада – 1 дек = lg при 10 .
0
f f 0
Особливу нішу в системі одиниць вимірювання займає біт – одиниця
вимірювання кількості інформації. Біт інформації – це символ або сигнал,
який може набувати лише двох значень (ввімкнено або вимкнено, так чи ні,
високий або низький, 0 або 1 в двійковій системі обчислення). Одиниця
кількості інформації біт відноситься до галузі використання «інформаційні
технології», телекомунікаційний зв'язок.
28
29
Розв‘язок:
L L 103 м
N 10
9,43 106 шт.
D 2rбор 2 0,53 10 м
Зауваження. Результат обрахунку ми обмежили трьома значущими
цифрами. Цього правила ми будемо дотримуватися і далі, якщо умова задачі
не вимагатиме конкретніших значень.
29
30
Розв‘язок:
За визначенням, густина речовини ρ деякого тіла визначається як частка
від ділення маси цього тіла на його об‘єм. В рамках даної задачі атом водню
будемо уявляти як сферу борівського радіусу з рівномірно розподіленою по її
обʼєму масою атома водню.
30
31
3М З 3 6 10 24
R зм енш
3 3 13,4 м
4Р 4 5,9110 21
З
RЗ 6,4 10 6 м
Отже, радіус Землі слід зменшити в 5 105 разів.
RЗзм енш 13,4 м
Цікаво, а якою ж в такому разі буде напруженість гравітаційного поля
(прискорення вільного падіння) на поверхні такої сфери?
Вважаючи, що закони фізики та світові константи і в цьому разі
залишаться такими ж, обрахунки проведемо за виразом:
MЗ 6,67 1011 6 1024 12 м
g 2, 2 10 2,2 1011 g
R2 13,4 2
с 2
Розв‘язок:
а) б)
с Рисунок.1.6 3.1.
0,5с Брикетик мила: а) новий;
б) через тиждень.
b 0,5b
a 0,5a
31
32
Розв‘язок:
Скористаємося відомою із фізики формулою для рівноприскореного руху:
at 2
S ,
2
де S = 0,5 L половина шляху, який належить пройти ракеті, що рухається
рівноприскорено з прискоренням а = g (як комфортне прискорення для
людини) на протязі часу t. Із цього виразу:
2S
t .
g
Очевидно, за умовою нашої задачі, S = 2,12 св. р. = 2,12.9,46.1015 м ≈
2,00.1016 м. Тоді:
2 2 1016
t 6,39 107 c 2,02 роки .
9,8
32
33
33
34
Розв‘язок:
Відомо, що наша Земля обертається навколо своєї осі в напрямку «проти
часової стрілки» (якщо спостерігати за її рухом, з точки, розташованої над
Північним полюсом). Очевидно, всі тіла, що перебувають на поверхні Землі,
в тому числі і повітря, рухаються разом з нею. Максимальною швидкість
цього руху v буде у тіл, що перебувають на Земному екваторі. Розрахуємо
величину цієї швидкості:
v R ,
тут ω – кутова швидкість обертального руху Землі; R – радіус Землі (R = 6400
км = 6,4.106 м). Значення кутової швидкості визначимо виходячи з того, що
Земля робить повний оберт навколо своєї осі за час Т, що дорівнює одній
добі (1 доба = 24 год = 24.60.60 с = 86400 с). Тоді:
2π 2π
ω 7,27 105 c1 , а
T 8,64 10 4
34
35
35
36
РОЗДІЛ №2.
ПОХИБКИ ВИМІРЮВАННЯ
36
37
37
38
38
39
= Xв Xі
Абсолютну похибку, взяту зі зворотним знаком, називають поправкою:
П =
Відносна похибка вимірювання є відношенням абсолютної похибки
вимірювання до істинного значення вимірюваної величини і може бути
вираженою як доля від істинного значення вимірюваної величини, зазвичай в
процентах:
= / Xі
Приведена похибка вимірювання пр відношення абсолютної похибки до
нормуючого значення вимірюваної величини XN (певне встановлене
значення), відносно якого розраховується приведена похибка:
пр = / XN
Нормуючим значенням може бути:
а) кінцеве значення шкали приладу, коли нуль-позначка знаходиться на
краю або поза шкалою;
б) певне номінальне значення, коли прилад призначений для вимірювань
величин, що мають номінальне значення;
в) арифметичній сумі кінцевих значень діапазону вимірювань, якщо
прилад має двобічну шкалу, тобто нуль-позначка міститься посередині
шкали.
Основна приведена похибка вимірювання осн є приведеною похибкою,
якщо прилад використовується за нормальних умов. При цьому нормуються
певні величини, що впливають на процес вимірювання (температура
навколишнього середовища, відносна вологість, атмосферний тиск, напруга
живлення, частота мережі, зовнішні електричні і магнітні поля, тощо).
Додаткова похибка вимірювання дод є похибкою, що виникає під дією
окремих факторів впливу, при відхиленні їх значень від номінальних.
39
40
Y a) Y б)
Δ0 δSX
Х Х
40
41
41
42
42
43
43
44
44
45
FC = 6,4 ТГц = 6,4.103 ГГц = 6,4.106 МГц = 6,4.109 кГц = 6,4.1012 Гц.
Як бачимо, така форма запису є досить компактною і не ускладнюється
використанням в ній дольних або кратних одиниць. Зауважимо, що
значущими цифрами при такій формі запису результатів вимірювання є лише
ті цифри, що стоять перед множником 10n, тоді як цифри, що входять до
складу цього множника, не є значущими. Звернемо увагу на те, що у щойно
наведеному прикладі, оператор записавши покази вимірювального приладу у
нормалізованому вигляді, знехтував при цьому двома останніми значущими
цифрами. Здавалося б, що нічого страшного він таким чином не зробив, адже
відкинуті ним цифри все рівно є нулями. Але насправді, він відкинув дві
значущі цифри, заокругливши таким чином отримане в результаті
вимірювання чотиризначне число до двозначного і тим самим фактично на
два порядки (в сто разів!) збільшив похибку вимірювання. А бездоганний
запис результату вимірювання мав би бути таким:
FC = 6,400 ТГц = 6,400.103 ГГц = 6,400.106 МГц = 6,400.109 кГц =6,400.1012 Гц
Ті нулі, що стоять на третьому і четвертому місці після коми є значущими
цифрами і своєю присутністю говорять нам про те, що на цих місцях мають
бути са́ме нулі, а не якісь, можливо інші, цифри, які, в принципі, дозволяє
нам припустити попередній варіант запису результату вимірювання.
45
46
величини».
8. Що таке «клас точності» вимірювального приладу?
9. Дайте визначення поняттю «абсолютна похибка вимірювання».
10. Що таке «відносна похибка вимірювання»?
11. Що таке «адитивна похибка вимірювального приладу»? Дайте
приклади.
12. Що таке «мультиплікативна похибка вимірювального приладу»?
13. Що таке «методичні похибки»?
14. Що таке «інструментальні похибки»?
15. Що таке «апаратурні похибки»?
16. Що таке «суб‘єктивні похибки»?
17. Що таке «зовнішні похибки»?
18. Що таке «систематичні похибки»? Якими вони бувають?
19. Що таке «випадкові похибки»?
20. Що таке «грубі похибки»?
21. Що таке «промахи»?
22. Що таке «нормалізований» вигляд представлення числових
результатів вимірювань?
46
47
47
48
Розв‘язок:
Причиною невідповідності мас об‘єктів, що зрівноважуються в повітрі на
рівнобічних шальках терезів, є несиметрія Архімедових сил, що діють на ці
об‘єкти (рис.2.6.2), які є вельми різними за своєю густиною – платина і скля-
на колба з воднем. Умовою рівноваги
терезів, очевидно, є рівність сил, що
F2
F1 діють на кожну з шальок. Запишемо
48
49
тпл1 тпл 2 mв
тпл1 + тпл2 – ρ пов = тск + тв – ρпов .. (2.6.2.4)
ρ пл ρв
49
50
1 ρ пов
тв =
ρ пов
тпл1 тпл 2 1 т
ск (2.6.2.5.)
1 ρ пл
ρв
Обрахуємо за цим виразом шукану масу проби водню, взявши необхідні
значення густин матеріалів із довідника. Числові значення величин
підставляємо згідно з системою СІ.
1 1,29 -3
тв = 50,00+25,00 10-3 1- 3 -80,00 10 =
1-
1,29 21,45×10
0,0899
10-3 1,29
= 75,00 1- -80,00 ≈ 3,75.10-4 кг = 0,375 г = 375 мг.
21,45 10
3
1-
1,29
0,0899
Отже, маса проби водню, визначена за даними умови задачі, складає
375 мг. Вважаємо, що не зайвим буде визначити об‘єм скляної колби, в якій
міститься водень:
тв 3, 75 104
Vск = 4,17 103 м3 4,17 л .
ρв 0, 0899
Визначимо також товщину скла колби d, беручи до уваги, що вона (товщина)
є набагато меншою, ніж радіус сфери цієї ж колби. Запишемо очевидну
рівність для об‘єму скла (Vc), з якого зроблена скляна сфера:
2
3 mв 3 тск
Vc 4πR d 4π 2
d . (2.6.2.6.)
4 πρв ρск
50
51
1 ρ
ln mв ln ln тпл1 тпл 2 1 пов тск
1 ρпов ρпл
. (2.6.2.7)
ρв
Вважаючи, що ρвод << ρпов << ρпл , спростимо вираз (2.6.2.7):
ρ ρ
ln mв ln в ln тпл1 тпл 2 тск ln в ln т . (2.6.2.8)
ρпов ρпов
Тепер продиференціюємо кожен член рівності (2.6.2.8), вважаючи при
цьому, що кожен окремий член цієї рівності функціонально не залежить від
інших членів цієї рівності:
mв ρв ρпов m
(2.6.2.9)
mв ρв ρпов m
Замінюючи у виразі (2.6.2.9) диференціали аргументів на їхні прирости
( Δ ), отримаємо шуканий вираз для відносної похибки вимірювання маси
проби водню:
Δ mв Δ ρв Δ ρ пов Δ m
δ mв (2.6.2.10)
mв ρв ρ пов m
Зауважимо, що на останньому кроці ми записали всі складові в правій
частині рівності (2.6.2.9), як арифметичну суму. Це ми зробили так для того,
51
52
mз g mc g 52
Рисунок 2.6.3.1.
Умова зрівноважування терезів
53
53
54
54
55
Задача 2.6.6. Два резистори із попередньої задачі 2.6.5 (на корпусі кожного
з яких написано: 6к8 5 %) з‘єднали послідовно. Як записати сумарний опір
такого з‘єднання?
55
56
або:
Rсум = (13,6 5 %) кОм
або:
R (14,28 12,92) кОм,
Задача 2.6.7. Два резистори із попередньої задачі 2.6.6 (на корпусі кожного
з яких написано: 6к8 5 %) з‘єднали паралельно. Як записати сумарний опір
такого з‘єднання?
56
57
Л VЛ ВVВЛ (2.6.8.2)
витісненої льодом.
Очевидно, маса води, що утворюється при таненні льоду, дорівнює його
початковій масі. Сказаному можна надати такого вигляду:
Л VЛ ВVВ (2.6.8.3)
Розв‘язок:
а) F = 199999999999999 Гц = 2,00.1014 Гц = 200 ТГц;
б) С = 0,000000000005888888888 Ф = 5,89.10-12 Ф = 5,89 пФ;
57
58
58
59
РОЗДІЛ №3.
59
60
60
61
T
1
U cp U 0 u(t )dt .
T0
61
62
62
63
U(t) а) б)
U(t)
0 t 0 t
U(t)
В1
Um
0,9Um
0,5Um і
0,1Um
t
пф сп В2
63
64
64
65
U(t) Поряд з
Um детермінованими
0 t існують також не
-Um
детерміновані або
випадкові сигнали,
Рис.3.3.3. Форма сигналу «меандр»
миттєві значення
величин параметрів
яких є випадко-
вими, тобто, непередбачуваними і непрогнозованими величинами – миттєві
значення таких сигналів випадковим чином набувають якогось одного із
безлічі можливих значень. Це означає, що для випадкових сигналів не існує
однозначних функцій, які могли б їх відобразити.
Основними характеристиками випадкових сигналів є:
65
66
66
67
67
68
Um
Очевидно, сигнал на
виході випрямляча буде
являти собою часову
0,5Um послідовність однополярних
(додатної полярності)
τi імпульсів тієї ж форми і того
ж періоду (Т = 0,3 мс). На
0 t1 t2 0,5Т t
рис.3.5.1 зображений один із
Рис.3.5.1. Один із імпульсів на виході випрямляча
таких імпульсів. Виходячи із
симетрії додатніх і від‘ємних
півхвиль гармонічного сигналу, можна стверджувати, що часова протяжність
додатної півхвилі напруги на виході випрямляча складе 0,5Т, тобто, 0,15 мс.
Зауважимо, що цей часовий інтервал не є шу́каною тривалістю імпульсу. За
визначенням (див. матеріал розділу) тривалість імпульсу τi визначається по
його половинному рівню, тобто, по рівню 0,5Um (див рис.3.5.1). Як видно з
рисунку, τi = t2 – t1. Числові значення t1 і t2 визначимо з того, що гармонічний
сигнал змінюється за синусоїдальним законом. Таким чином, на нашому
рисунку зображена додатня півхвиля синусоїди і той факт, що моменту часу
t1 відповідає значення синусоїди 0,5Um, означає, що приріст фази ωt1 складає
π/6 рад або 30о, бо са́ме Sin30о = 0,5. Виходячи з цього, можна записати: ωt1 =
π π Т Т
π/6, звідки: t1 . Як видно з рисунку, симетричний часовий
6ω 6 2π 12
68
69
Т T 5
інтервал 0,5Т - t2 також дорівнює . Звідки витікає, що t2 0,5T T .
12 12 12
Знаючи t1 і t2, визначаємо щу́кану тривалість імпульсу:
5 1 4 4
τі Т Т Т 0,3=0,1 мс =100 мкс.
12 12 12 12
Відповідь: τi = 100 мкс.
Розв‘язок:
Пункт а). Всі електротехнічні контрольно-вимірювальні прилади
промислового та побутового призначень завжди показують
середньоквадратичне значення змінної напруги, яка умовно позначається
великою літерою U латинського алфавіту. Отже, U = 380 В. В промислових
та побутових електромережах така напруга є гармонічною, тобто її миттєві
значення здійснюють коливання за синусоїдальним законом. Для такої
69
70
70
71
1 2
U u (t )dt , де u(t) – закон зміни миттєвого значення вимірюваної
T
напруги з плином часу.
Пункти б, в, г, д). Як вже згадувалося у відповіді на попередній пункт, в
побутових електромережах значення миттєвої напруги здійснює свої
коливання за синусоїдальним законом (крива на рис.3.5.2).
71
72
72
73
T T
T
Т
1 22
2U 2
2U 1 2
U cp.вun u (t ) dt U m Sin (t ) m Sin (t ) m Cos(t )
T0 T0 T 0 T ω 0
T
2U m T 2 2
2U
Cos( t ) m
T
Cos( ) Cos(0) U m (1 1) 2U m
T 2 T 0 T 2
2U m
Таким чином, U cp.в un і для побутової електромережі (U =.220 В)
2U m 2 U 2 2 2 220
це складе: U cp.в un 198 B .
π π π
Пункт з). Коефіцієнт амплітуди, як подано в матеріалах розділу,
Um
визначається таким виразом: K A . Оскільки для синусоїдальної напруги
U
Uт
U , то, відповідно, K A 2 .
2
Пункт и). За визначенням, коефіцієнт форми для змінної напруги
визначається виразом: КФ = U / Uср.вип. Оскільки, для синусоїдальної напруги
Uт 2U m
U , а U cp.вun , то, відповідно,
2 π
Um
KФ
2 2U m 2 2
73
74
1
0, 5T T
U cp U0 u(t )dt u (t ) dt ,
T (3.5.3.1)
0 0, 5T
оскільки в межах першого півперіоду (0 < t < 0,5T) u(t) = Um, а в межах
другого півперіоду (0,5T < t < T) u(t) = – Um. Обрахуємо інтеграл (3.5.3.1):
1 1 0,5T Um
0 , 5T T T
U cp U0
U m dt ( U m ) dt
U m dt U m dt
T
0,5T 0,5T 0
T 0 0 , 5T T 0 0 , 5T
74
75
Стосовно нашого випадку u 2 (t ) U m U m U m2 виразові (3.5.3.3)
2 2
75
76
один атом (Сl або F), а, наприклад, у сірчаної кислоти (Н2SО4), це вже цілий
«комплекс» атомів – SО4. Молекули органічних кислот, як правило, ще
складніші (винятком може бути хіба що НСООН – мурашина кислота).
Як видно з назви цих речовин, загальною відзнакою кислот є та, що всі
вони на смак «кислі». Зрозуміло, що пробувати «на язик» кислоти в жодному
разі не можна ! Відчайдух гарантовано отримає лише важкі травми ротової
порожнини, як наслідок так званого «хімічного опіку». Реально до рота
можна взяти «на пробу» лише дуже сильно розбавлений водою розчин
кислоти – образно кажучи: коли краплю кислоти розчинити у відрі чистої
води.
А чому всі кислоти «кислі»? Справа в тім, що перебуваючи у водному
розчині (а саме в такому вигляді кислоти і потрапляють до нашого рота)
молекули всіх кислот дисоціюють (розділяються, розпадаються) на
позитивно заряджені іони водню і на негативно заряджені іони кислотного
залишку, наприклад: НСl → Н+ + Сl–, Н2SО4 → Н+ + Н+ + SО4– –, НСООН →
Н+ + СООН– і т.п. Як видно з цих прикладів, спільною характерною ознакою
для розчинів усіх кислот є наявність в них позитивних іонів водню.
Очевидно, саме завдяки цьому фактору – дії іонів водню на смакові
рецептори язика людини – у нас і формується відчуття, що речовина в
нашому роті є «кислою».
А що таке «позитивно заряджений іон водню»? Очевидно, це є атом
водню, що втратив свого єдиного електрона – він (електрон) перейшов до
кислотного залишку. Що ж тоді залишається від атома водню, або чим же
тоді є насправді «позитивно заряджений іон водню»? Так, дійсно, це і є
протон. Таким чином, саме наявність вільних протонів у розчинах усіх
кислот і робить ці розчини кислими на смак. Отже, виходячи із всього
сказаного можна так відповісти на поставлене в задачі запитання: протон на
смак кислий.
76
77
Задача 3.5.5.
Всі спостерігали, що коли Сонце і Місяць перебувають поблизу лінії
горизонту (при їх сході і при заході), то їх розміри видаються нам значно
більшими, ніж тоді коли вони перебувають посеред неба. Разом з тим, ми
знаємо, що це є зоровою оманою – прямі вимірювання показують, що кутові
розміри і Сонця, і Місяця є незмінними і не залежать від розташування цих
світил на небосхилі. В чому ви вбачаєте причину цієї зорової омани?
Відповідь обґрунтувати.
кільки h << R, то l 2 Rh .
Якщо зріст людини h = 2 м, а
радіус Землі R = 6,4.106 м,
то
78
79
РОЗДІЛ №4.
79
80
d 2α
тут J момент інерції рухомої частини ВМ; 2 кутове прискорення його
dt
рухомої частини; кут відхилення рухомої частини.
Права частина рівняння є сумою всіх обертальних моментів, що діють на
рухому частину ВМ під час її руху. Це, зокрема:
обертальний момент Мі, який для всіх ЕМВП визначається похідною
від енергії електромагнітного поля Wе, зосередженої в механізмі, по куту
відхилення α рухомої частини. Обертальний момент є певною функцією
вимірюваної величини Х, а отже Y (струму, напруги, добутку струмів, тощо) і
самого кута :
dWe
М об f (α) Y n , (4.1.2)
dα
де n =1, 2;
момент протидії М, за своєю суттю є пружним повертальним
моментом Гука; він створюється за допомогою спіральних пружин, розтяжок,
80
81
dα
М сп β (4.1.4)
dt
уст де β коефіцієнт
1 2 3 заспокоювання
1. β 1 (демпфування). Як
2. β = 1
3. β 1 видно з рис.4.1.2,
при β 1
t
Рис.4.1.2. Характер процесу заспокоювання відлікового демпфування є
механізму залежно від ступеню його демпфування.
занадто сильним і
показ-
чик (стрілка) дуже повільно набуває усталеного значення кута відхилення.
При β 1 демпфування занадто слабке і показчик (стрілка) разом з пружним
елементом протидії утворюють коливальну систему і тоді стрілка може
кілька разів проскакувати усталене значення кута, коливаючись навколо.
Врешті стрілка, певне, ж заспокоюється, але на це може піти значний час.
Оптимальною умовою швидкого встановлення стрілки на потрібну відмітку
шкали є рівність β = 1.
Після підстановки (4.1.2.) (4.1.4) в (4.1.1) отримаємо повне
81
82
d 2 d
J 2 k M об . (4.1.5)
dt dt
Після заспокоювання рухомої частини механізму (коли два перших члени
лівої частини рівняння (4.1.5) стають нульовими) його відхилення
визначається рівністю обертального моменту і моменту протидії:
Моб = М, (4.1.6)
Підстановкою в (4.1.6) аналітичних виразів для обертальних моментів
отримують рівняння шкали приладу, яке пов’язує кут відхилення рухомої
частини приладі зі значенням вимірюваної величини і параметрами
вимірювального механізму.
Залежно від способу перетворення електромагнітної енергії вимірюваного
сигналу в роботу по відхиленню рухомої частини вимірювального механізму,
ЕМВП поділяють на:
магнітоелектричні;
електромагнітні;
електродинамічні;
феродинамічні;
електростатичні та ін.
82
83
83
84
Аналогові ЕМВП мають такі класи точності: 0,05; 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 1,5;
2,5; 4,0.
Підп’ятник
(агат, корунд) безмоментний
дріт (Au+Ag)
а) б) в)
Рис. 4.2.1. Варіанти підвісу рухомої частини вимірювального механізму.
84
85
85
86
Рис.4.2.2.
Приклад будови рухомої
частини вимірювального
механізму з підвісом на
кернах
Це такі деталі:
1 підп‘ятники;
2 вісь підвісу, яка закінчується сталевими кернами;
3 рухомий показчик (стрілка);
4 коректор, що слугує для встановлення стрілки на нуль-позначку
шкали;
5, 6 плоскі спіральні пружини, наприклад, із олов‘яно-цинкової
бронзи, які можуть також виконувати роль струмопідводів для обмотки
рухомої котушки;
7 вилка коректора зі вставленим в неї ексцентричним пальцем 8
гвинта-коректора 9;
10 противаги для зрівноважування рухомої стрілки 3 (це необхідно
для того, щоб центр мас спільної конструкції із стрілки 3 і противаг 10 лежав
86
87
87
88
88
89
89
90
90
91
91
92
LI 2
його. Енергія магнітного поля котушки зі струмом We , де L
2
індуктивність котушки 1 з феромагнітним осердям 2. Обертальний момент,
що виникає в ЕМ вимірювальному механізмі:
dWe 1 dL 2
Мi і
d 2 d
У випадку постійного струму І обертальний момент буде:
dWe 1 dL 2
Мi І .
d 2 d
Якщо струм і синусоїдальний, то вираз для миттєвого обертального
моменту матиме вигляд:
1 dL 2 1 dL 2
Мі І Sin 2 t І (1 Cos2 t)
2 d 4 d
Як видно з останнього виразу, обертальний момент у випадку
синусоїдального струму має і гармонічну, і постійну складові. В реальних
ЕМ вимірювальних приладах, які використовуються для роботи в колах
струмів промислової або ще вищих частот, кут відхилення їх рухомої
частини визначається постійною складовою моменту, яка може бути
записаною в такому вигляді:
T T
1 1 dL 1 2 2 1 dL 2
M і M і dt I m Sin tdt I ,
T0 2 d T 0 2 d
92
93
Mi
1 dL 2
2 d
I 0 I 1 I 2 ...
2 2 1 dL 2 1 dL 2
I k 2 d I ,
2 d k 0
де I 2 I 02 I12 I 22 ... I k2 квадрат діючого значення струму складної
k 0
форми; І0, І1, І2, ... постійна та гармонічні складові струму складної форми.
Кут відхилення рухомої частини механізму ЕМ приладу визначається
рівністю моментів обертального та протидії Мі = М, звідки визначається
рівняння шкали:
1 dL 2
I (4.4.1)
2 k d
Як бачимо, шкала ЕМ приладу є квадратичною, а отже, нелінійною на
своїй початковій ділянці вона стиснута, а на кінцевій розтягнута.
Зрозуміло, що зручніше працювати з рівномірною (лінійною) шкалою (з
такою, як у МЕ приладів). Одначе, нелінійність шкали ЕМ приладу можна
суттєво зменшити. Така можливість реалізується шляхом підбору належної
геометричної форми рухомого крильця 2, з тим, щоб нелінійністю множника
dL
у виразі (4.4.1) можна було компенсувати нелінійність множника І2.
d
Зрозуміло, що повністю лінеаризувати шкалу таким чином неможливо,
одначе в середній частині діапазону вимірюваних значень, вдається досягти
задовільної “лінійності” перетворення І().
До переваг ЕМ вимірювальних приладів слід віднести простоту їх
конструкції, а отже і невисоку їх вартість, та надійність роботи. Ці прилади
добре витримують перевантаження, є однаково придатними для вимірювання
і постійного і змінних (до 10 кГц) струмів.
Як недоліки таких приладів, можна відзначити їх невисоку чутливість (або
іншими словами, вони мають велику власну потужність споживання),
невисоку точність (на результатах вимірювання відбивається явище
93
94
94
95
1 1
We L1 i12 L2 i 22 M 1,2 i1 i 2 , (4.5.1)
2 2
де L1 i L2 індуктивності нерухомої і рухомої котушок, відповідно; М1,2
взаємна індуктивність нерухомої і рухомої котушок; і1 і і2 струми в
нерухомій і рухомій котушках, відповідно. Оскільки значення цих струмів не
залежать від кута повороту рухомої котушки 2 відносно нерухомої котушки
1, то із (4.5.1) отримаємо такий вираз для миттєвого обертального моменту:
dWe dM 1, 2
Mі i1i2 . (4.5.2)
d d
Якщо струми і1 і і2 є гармонічними, і1 = Іm1Sint а і2 = Іm2Sin(t-), то із
(4.5.2) миттєвий обертальний момент буде:
1 dM1, 2
. Mі I m1I m 2 Cos Cos2 t (4.5.3)
2 d
Як видно із (4.5.3), обертальний момент утримує в собі постійну та
гармонічну складові. Очевидно, саме постійною складовою обертального
моменту буде визначатися кут відхилення рухомої частини ЕД
вимірювального приладу при роботі його в колі змінного струму
промислової, а тим паче більш високих частот:
T
1 dM 1, 2 1 T
M i M і dt
d T 0
i1i2 dt
T 0
dM 1, 2 1 T dM 1, 2 (4.5.4)
I m1 Sin t I m 2 Sin ( t ) dt I1 I 2 Cos
d T 0 d
95
96
1 dM 1,2
I1I 2 , (4.5.5)
k d
тут k питома жорсткість пружного елемента.
У випадку протікання змінних струмів через котушки ЕД вимірювального
механізму:
1 dM 1,2
I 1 I 2 Сos ,
k d
тут кут фазового зсуву між струмами, що протікають в рухомій та
нерухомій котушках.
До переваг ЕД вимірювальних приладів можна віднести те, що вони
можуть працювати як на постійних, так і на змінних струмах (до частот
~ 10 кГц), їм притаманні висока точність вимірювань та висока стабільність
їхніх властивостей.
Разом з тим, на роботу ЕД вимірювальних приладів великий вплив мають
зовнішні магнітні поля, оскільки власне магнітне поле у вимірювальному
механізмі невелике. З цієї причини ЕД прилади потребують магнітного
екранування. Порівняно з МЕ вимірювальними механізмами, ЕД механізми
мають низьку чутливість, а отже велику потужність власного споживання.
Слід ще додати, що ЕД вимірювальні механізми мають малу здатність до
перевантажень, є відносно складним, а отже і дорогими.
Додамо, що феродинамічні вимірювальні механізми відрізняються від ЕД
лише тим, що їхні нерухомі котушки мають магнітопровід із магнітом‘якого
тонколистового матеріалу, що дозволяє суттєво збільшити робочий
магнітний потік, а відповідно, і обертальний момент, і їх чутливість.
Водночас, наявність феромагнітного осердя обумовлює появу додаткових
похибок як за рахунок нелінійності кривої намагнічування при роботі на
постійному струмі, так і за рахунок гістерезису при роботі на змінному
струмі. Разом з тим, феродинамічні вимірювальні прилади менше вразливі
96
97
від дій зовнішніх магнітних полів, оскільки у них суттєво сильніші власні
внутрішні магнітні поля.
Cu 2
d
dWe 2 1 d C 2
Mt u ,
d d 2 d
де We енергія електростатичного поля конденсатора, як системи
заряджених пластин; С електрична ємність між рухомими та нерухомими
електродами; и напруга між рухомими та нерухомими електродами.
97
98
U m 1 Cos 2 t
1 dC 2
Mt
4 d
Як видно з останнього виразу, обертальний момент є сумою постійної і
гармонічної складових. Відхилення рухомої частини реальних ЕС
вимірювальних механізмів під дією на них змінної напруги промислової, а
також і більш високих частот, буде визначатися постійною складовою
обертального моменту, яку можна записати в такому вигляді:
T T
1 1 dC 1 1 dC 2
M M t dt
2 d T o
U 2
Sin t d t U ,
2 d
m
T 0
98
99
99
100
100
101
101
102
t t
k W
N k2 dt k2 UICos dt C
0
k1 0
102
103
1 2
(рис.4.8.1) базується на явищі лінійного
розширення фізичних тіл при їх
3 4 5
нагріванні. В реальних конструкціях
6
теплових вимірювальних приладів
використовується, зокрема, ефект
Рис.4.8.1.
Схема будови теплового теплового розширення металевих
вимірювального приладу
провідників при нагріванні їх
електричним струмом, що проходить
через них
При цьому мірою величини струму є значення розміру теплового
подовження провідника. Струм І підводиться звичайними (мідними)
провідниками 1 до спеціального металевого провідника 2, закріпленого за
свої кінці в натягнутому стані так, як це ілюструється штриховою лінією. До
середньої частини провідника 2 прикріплена гнучка тяга 3. Ця тяга охоплює
шків 4, що вільно обертається навколо жорстко закріпленої осі, і за ним
прикріплюється до пружинки 6, яка завжди підтримує тягу 3 в натягнутому
103
104
104
105
105
106
106
107
U Задача 4.10.1.
Гармонічний сигнал
Um
частотою 2000 Гц
0 t (рис.4.10.1.1) виміряли
0,5T T
вольтметром
-Um електромагнітної системи
класу точності 2 на межі 50
Рис.4.10.1.1. Осцилограма досліджуваного сигналу.
мВ і отримали значення 35,4
мВ. При вимірюванні цього
сиг-
налу за допомогою електронного осцилографа, що має чутливість відхилення
по вертикалі 20 мВ/см, на екрані отримали світну смугу заввишки 50 мм. Чи
можна вважати результати вимірювань однаковими? Відповідь пояснити.
1T 2
U u t dt
T0
(4.10.1.1)
107
108
1T Um 1 T
U U m Sinωt dt
2
Sin 2ωt d ω t (4.10.1.2)
T0 ω T0
T
Для обрахунку інтегралу Sin 2ωt d ω t скористаємося табличним
0
інтегралом:
T
ωt 1 T ωT 1
Sin 2
ω t d ω t Sin 2ωt Sin2ωT π .
0 2 4 0 2 4
108
109
109
110
принципів дії.
Так, прилади магнітоелектричної (МЕ) системи, побудовані на основі
рухомої котушки зі струмом, розміщеної в магнітному полі постійного
магніту, здатні вимірювати середнє значення струму, що протікає через них
(або постійний струм, або постійну складову змінного струму):
1T
І ср І 0 і t dt , (4.10.2.1)
T0
I I k
2
k , (4.10.2.2)
I I
k 0
2
k I
k 0
2
0 32 3 А, (4.10.2.3)
110
111
111
112
РОЗДІЛ №5.
ЕЛЕКТРОННО-ПРОМЕНЕВИЙ ОСЦИЛОГРАФ
112
113
113
114
114
115
115
116
1 2 4 5 6 7 8 9 10
11
12
3 14 13
116
117
В осцилографах вхідний сигнал UBX подають не безпосередньо на
пластини вертикального відхилення, а на вхід спеціального каналу
вертикального відхилення, в якому виконуються функції масштабування і
нормування сигналу, і забезпечується отримання оптимального (щодо
розмірів екрану) розміру зображення сигналу вхідної напруги. Вертикальний
розмір зображення сигналу на екрані ЕПТ пов’язаний з величиною напруги
вхідного сигналу виразом:
Y = aYKYМПUBX,
де KYМП – коефіцієнт перетворення вхідного сигналу в каналі Y. Останній
вираз дає можливість безпосередньо визначити відлікові значення напруги
сигналу у В або мВ:
UBX = Y / (KYМП aY ) = АY, (5.2.1)
де А = (KYМПaY)-1 чутливість каналу вертикального відхилення, яка
вимірюється в В/см або мВ/см і може дискретно або плавно змінюватися у
вхідному вузлі каналу Y. В технічній літературі величину А називають ще
коефіцієнтом відхилення.
Зміна напруги на пластинах горизонтального відхилення повинна
забезпечувати рівномірний рух світної точки (плями) вздовж координати X
(«розгортка» по координаті X) і для повного використання площі екрану рух
електронного променя потрібно починати не від центру екрана, а з його
крайньої лівої точки. Крім того, для вимірювання сигналів різної тривалості
(періоду) необхідно мати змогу змінювати тривалість часу розгортки TP, що
досягається дискретною або плавною зміною крутизни наростання напруги
відхилення. Напруга горизонтального відхилення повинна лінійно зростати з
часом, а її розмах UXMAX повинен забезпечувати відхилення електронного
променя на весь горизонтальний розмір екрану b; вона повинна бути
симетричною відносно нуля і мати можливість контрольовано змінювати час
розгортки в широкому діапазоні тривалостей.
Така напруга формується генератором лінійної напруги і підсилювачем в
каналі горизонтального відхилення осцилографа, для якої:
117
118
b = aXUXMAX, UXMAX = b / aX
UX = UXMAXt/TP; X = aXUX = bt/TP; t =XTP/b = BX,
де B = TP / b = TP /(aX UXMAX) – чутливість каналу горизонтального відхилення,
що має розмірність с/см, мс/см, мкс/см і визначає ціну поділки по часу,
задається в осцилографі ступінчатим вибором TP.
Uвх(t)
б) 1 2 3
a)
Y
0 T t
a X
b
Uр(t) в)
0,5Uр.max
3 2 1
Рис. 5.2.2. Вхідний сигнал (а), напруга на
пластинах горизонтального відхилення (в)
та осцилограми вхідного сигналу (б) для
0 Tp3 Tp2 Tp1 t
трьох величин часу тривалості розгортки
-0,5Uр.max
118
119
вертикального відхилення входить вхідний пристрій, попередній підсилювач,
лінія затримки і парафазний підсилювач Y.
Вхідний пристрій перемикачем П2 (атенюатор) дискретно змінює
чутливість каналу Y до вхідного сигналу; в більшості випадків він має не
менше10 дискретних положень (змінює значення величини А у виразі (5.2.1))
і окреме положення для приєднання до каналу Y калібратора, амплітуда і
тривалість сигналу якого мають задані і стабільні величини. Перемикач П1
визначає склад вхідного сигналу для каналу Y: відкритий вхід (), коли
потрібно вимірювати і постійну, і змінну складові вхідного сигналу, або
тільки постійну напругу; закритий вхід (~), при якому вимірюється лише
змінна складова сигналу (вхідний сигнал подається через роздільний
конденсатор); виставлення нуля () цей перемикач від'єднує вхідний сигнал
від вхідного пристрою, а його сигнальний провід замикає на корпус; це
необхідно для виставлення початкового (перед початком вимірювань)
положення лінії горизонтальної розгортки по координаті Y.
Попередній підсилювач підсилює сигнал з можливістю плавного
регулювання коефіцієнта підсилення (потенціометром R1 в режимі
калібрування встановлюється необхідна чутливість каналу Y), узгоджує
великий вхідний опір (одиниці МОм) каналу Y з малим опором лінії
затримки, розташовує осцилограму в межах робочої частини екрану ЕПТ
(потенціометром R2 "↕" змінюється розташування осцилограми у
вертикальному напрямку).
Лінія затримки (ЛЗ) на вході парафазного підсилювача кналу Y затримує
вхідний сигнал на ~ 200 нс; при цьому в каналі Х сигнал до блоку
синхронізації генератора розгортки проходить без затримки. ЛЗ компенсує
затримку запуску генератора розгортки і подає сигнал на пластини
вертикального відхилення вже після початку горизонтальної розгортки
електронного променя; це забезпечує можливість спостерігання, наприклад,
початкової стадії наростання (фронту) імпульсних сигналів.
119
120
~ ┴ “Підсилення” ↕
П1 R1 R2
Вхід Y
Вхідний Попередній Лінія Парафазний
пристрій підсилювач затримки підсилювач
“Яскравість” R7
Блок
В/см; П2 мВ/см живлення П3 Пластини Y
“Фокус” R8
Y
Калібратор Підсилювач
Електронно-
Z променева
трубка
“Рівень” “Стабільність” П9 X
“Плавно” ↕ П5
R3 R4 Пластини X
R5 R6
Зовнішня Пристрій
Перемикач Генератор Парафазний
входів синхронізації П7
запуску розгортки підсилювач
синхронізація
Вхід Z
Рис.5.3.1. Структурна схема універсального осцилографа.
120
Парафазний підсилювач Y підсилює напругу досліджуваного сигналу і
має два виходи з протифазними сигналами в них (на рис. 5.3.2 вони показані
для гармонічного сигналу). З виходів цього підсилювача протифазні сигнали
(через перемикач П3) поступають на сигнальні пластини ЕПТ. Відносно
постійної складової напруги U- (якою визначається швидкість електронів
променя в межах сигнальних пластин і яка впливає на фокусування променя),
напруги відхилення 1 і 2 (рис. 5.3.2) мають різну полярність. Напрям стрілок
показує напрямок руху електронного променя між сигнальними пластинами;
відхилення променя пропорційне величині стрілок. При парафазних напругах
відхилення напруга сигналу не впливає на повздовжній рух електронів в
межах сигнальних пластин, а отже нелінійних спотворень осцилограм не
буде (aY не залежить від величини сигналу). Фокусування електронного
променя по всій площі екрану при цьому буде однаковим. Перемикач П3 дає
можливість подати зовнішній сигнал безпосередньо на пластини
вертикального відхилення.
а)
UПY
імпульси запуску
2
t
напруга розгортки
б)
ŪПY
0 t
t
1 ТР ТЗ ТОЧ
ТБЛ
Т
123
124
124
125
125
126
126
127
вхідних пристрої;
попередніх підсилювачів з незалежними регулюваннями підсилення і
зміщення по вертикалі (↕Y1 і ↕ Y2), що дозволяє зручне взаємне розміщення
осцилограм (каналів А і Б).
Синхронізувати розгортку можна сигналами з обох каналів.
Електронний комутатор працює в таких режимах :
режим "А" канал Y2 вимкнений і відображується сигнал тільки від
каналу Y1;
режим "Б" канал Y1 вимкнений і відображується сигнал тільки від
каналу Y2;
режим "А і Б І" канали Y1 і Y2 комутуються з частотою розгортки і
відображуються сигнали від обох каналів (такий режим доцільно
використовувати при малих тривалостях розгортки менших одиниць
мілісекунд);
режим "А і Б ІІ" канали Y1 і Y2 комутуються з високою частотою і
відображуються сигнали від обох каналів. (такий режим доцільно
використовувати при великих тривалостях розгортки більших одиниць
мілісекунд);
режими "А ± Б" (режими відображення суми і різниці сигналів). Різниця
сигналів отримується в суматорі, на який сигнал Y2 подається після
інвертування).
Режим комутатора задається окремим перемикачем.
В багатоканальних осцилографах кількість входів комутатора, попередніх
підсилювачів і вхідних пристроїв може бути збільшеною до чотирьох
(максимум до восьми подальше збільшення кількості каналів обмежується
малою яскравістю осцилограм).
На сьогодні розроблені спеціальні приставки до одноканальних
осцилографів, які перетворюють їх у багатофункціональні прилади
127
128
U
Umax а)
U0 t
tФ tВ tФ
tі
Т
0,9Umax U
Umax б)
0,5Umax tі
U0 t
0,1Umax tФ tФ
Т
128
129
129
130
1T 2
U u t dt
T0
(5.8.1.1)
130
131
131
132
132
133
Um
ka 3.
U
Задача 5.8.2.
133
134
τпф
тривалістю переднього фронту
0,1Um імпульсу є час його наростання
0 tн Tp t від рівня 0,1Um до рівня 0,9Um, де
Рис.5.8.3.1. Напруга розгортки Um – амплітуда імпульсу.
На рис. 5.8.3.1 наведено графік часової залежності напруги
горизонтальної розгортки осцилографа – відома з матеріалу розділу
«пилкоподібна» напруга. Особливістю цієї напруги є її «лінійність» –
напруга наростає пропорційно часові. Із лінійності наростання напруги на
осцилограмі витікає, що наростання 80 % напруги імпульсу займає також 80
% повного часу наростання імпульсу, як видно з рис. 5.8.3.1:
пф 0,8tн
Час наростання імпульсу знайдемо із умови задачі: tн LS , де L = 50 мм
= 5 cм – розмір зображення по горизонталі, а S = 40 мкс/см – чутливість
відхилення горизонтальної розгортки осцилографа. З урахуванням цього:
пф 0,8 LS 0,8 5 40 160 мкс
134
135
РОЗДІЛ №6.
135
136
E E
UV , UR
r R RV r . (6.1.1.2)
1 1
RRV R
136
137
а) б)
V V
rк rк Rд1
Rд1
Rд2
Rд2
Rд3
Rд3
137
138
138
139
Uмакс., 10-2 2.10-2 3.10-2 5.10-2 10-1 2.10-1 3.10-1 5.10-1 1,0
В
(Rд)а 0 1rк 2rк 4rк 9rк 19rк 29rк 49rк 99rк
(Rд)б 0 1rк 1rк 2rк 5rк 10rк 10rк 20rк 50rк
140
141
141
142
142
143
143
144
1
δI . (6.2.1.3)
R r
1
RA RA
Із виразу (6.2.1.3) видно, що I 0 в разі виконання двох умов: 1) r , або
2) RA 0. Для електротехнічних та радіотехнічних схем виконання першої
умови, як правило, є нереальним. Тоді залишається друга вимога якомога
менший опір амперметра. Для забезпечення виконання якісних вимірювань,
бажано, щоб опір амперметра на 2-3 порядки був меншим від опору того
резистора, струм в якому вимірюється. В цьому сенсі прекрасними
амперметрами є компенсаційні вимірювачі струму (див. рис. 6.1.2.1 б), які
дійсно здатні забезпечити виконання умови: RA 0.
144
145
145
146
146
147
147
148
148
149
Задача 6.5.1.
Починаючи з яких значень опору R похибка вимірювання напруги на
ньому, обрахована за виразом (6.1.3) не перевищить 1 %, якщо RV = 10 кОм, а
r = 50 Ом?
Розв‘язок:
Розвʻяжемо вираз (6.1.3) відносно R:
1
R
1 1 1
RV U RV r
Підставляючи сюди числові дані із умови задачі, отримаємо:
1
R 99 Ом.
1 1 1
2
4
10 10
4
10 50
Отриманий результат є дещо неочікуваним, адже в природі не може бути
резисторів з відʻємними значеннями опорів. Як же тоді витлумачити
отриманий результат?
149
150
10 10
Отже: UV 9,48 В , а U R 9,52 B .
1
50 103 104 1 3
50
10
103 104
Обрахуємо тепер (за виразом (6.1.1.)) відносну похибку вимірювання
напруги:
U U R UV 9,52 9,48
U 0,0042 0,42% .
UR UR 9,52
Отже, за наведених в умові задачі числових параметрів схеми
вимірювання, вимагати значення похибки вимірювання 1 % було просто
некоректним.
Змінивши в умові задачі цифру похибки з 1 % на 0,1 %, повторимо
розрахунки:
1
R 12,5 Ом.
1 1 1
3
4
10 10
4
10 50
Цього разу отримана адекватна відповідь: для всіх значень R ≤ 12,5 Ом
похибка вимірювання не перевищить 0,1 %.
Задача 6.5.2.
Починаючи з яких значень опору R похибка вимірювання струму через
нього, обрахована за виразом (6.2.3) не перевищить 1 %, якщо RА = 0,10 Ом, а
r = 50 Ом?
150
151
Розв‘язок:
Розвʻяжемо вираз (6.2.3) відносно R:
1 r
R RA 1
I RA
Підставляючи сюди числові дані із умови задачі, отримаємо:
1 50
R 0,1 1 40,1 Ом.
0,01 0,1
Отриманий результат є дещо приголомшливим, адже в природі не буває
опорів з відʻємними значеннями. Як же витлумачити такий результат?
Те, що підрахунок за бездоганно виведеними формулами привів до
неадекватного результату, свідчить про некоректність числових даних,
наведених в умові задачі.
Переконаємося у цьому. Обрахуємо дійсне і виміряне значення струмів
через резистор R за виразами (6.2.2) із матеріалів розділу, поклавши Е = 10 В,
а R = 1 кОм:
10 E
IA , I .
r R RA rR
10 10
Отже: I A 0,0095229 А , а I 0,0095238 A .
50 103 0,1 50 103
Обрахуємо тепер (за виразом (6.2.1.)) відносну похибку вимірювання
напруги:
I I I A 0,0095238 0,0095229
δI 0,0000945 9,45 103 % .
IA IA 0,0095229
151
152
1 50
R 0,1 1 49,9 Ом.
0,001 0,1
Задача 6.5.3.
При непрямому вимірюванні струму в розрив ланцюга ввімкнули
еталонний резистор, і високочутливим вольтметром виміряли напругу на
ньому. Визначити значення вимірюваного струму, якщо опір еталонного
резистора Rе = 1кОм, а виміряне вольтметром падіння напруги U0 = 10 мВ.
Розв‘язок:
U 0 102
За законом Ома: I x 3 105 А 10 мкА .
Rе 10
Відповідь: Іх = 10 мкА.
152
153
РОЗДІЛ №7.
U 0; I U / ( R0 rк );
I при R x (7.1.1 а)
R x R0 rк ; I 0 .
Для схеми, що на рис.7.1.1, б
0; I 0;
I
U
R
при x ; I U (7.1.1, б)
R .
R rк R rк
Rx
154
155
а) б)
А А
+ RА + RА
Rх
U Rх Рис.7.2.1. Схеми непрямих
U V вимірювань опорів за
V RV
методом АV, а) та VА, б) .
RV
155
156
156
157
157
158
І1R3 = I2Rх,
а розділивши останні рівності почленно одна на другу, отримаємо умову для
визначення Rх:
R1 R2
, звідки:
R3 Rx
R2 R3
Rx . (7.3.1)
R1
Із виразу (7.3.1) слідує, що зрівноважування містка можна досягти або:
регулюванням відношення значень опорів R2R1 при деякому
незмінному значенні опору R3 (це випадок так званих «мостів зі змінним
відношенням пліч»);
регулюванням значення опору R3 при деякомунезмінному відношенні
значень опорів R2R1 (це випадок так званих «мостів з постійним
відношенням пліч»).
158
159
RX RV
RX
R Rв им RX RX RV
RX
RX RX RX
RX RV RX2 RX RV RX 1
RX RX RV RX RV R
1 V
RX
Враховуючи умову задачі, можемо написати (знаком мінус, що стоїть
перед дробом в останньому виразі, нехтуємо):
1
δR X 0,01
RV
1
RX
Розв‘язуючи останню нерівність відносно RX, отримаємо:
RV 11000
RX 111 Ом
99 99
Отже, згідно з даними із умови задачі, відносна похибка вимірювання
опору за схемою ввімкнення приладів, що відповідає варіантові а), не буде
пере- A
RA вищувати 1 % для всіх резисторів, опір яких не буде
V RХ перевищувати 111 Ом.
б) з безпохибковим вимірюванням струму
Рис.7.5.1 б. Варіант цієї схеми вимірювання наведений на
рис.7.5.1 б. Очевидно, що в цій схемі амперметр по-
казує саме той струм, який протікає через резистор RX, тоді як вольтметр
показує сумарну напругу, одна складова якої виділяється на вимірюваному
резисторі, а друга – на амперметрі. Зрозуміло, що коли ми просто розділимо
покази вольтметра на покази амперметра, то в результаті отримаємо
сумарний опір послідовного з‘єднання опорів. RА і RX. Очевидно, чим краще
буде виконуватися нерівність RА < RX, тим меншою буде похибка
вимірювань. Із сказаного зрозуміло також, що причиною похибки при такій
організації схеми вимірювання буде «неідеальність» амперметра (RА ≠ 0). Тут
160
161
161
162
164
165
R l d .
2 (7.5.3.2)
R l d
Перейдемо у виразі (7.5.3.2) від диференціалів (нескінчено малих
приростів змінних) до кінечних приростів змінних:
R l d
2 . (7.5.3.3)
R l d
Як бачимо, вираз (7.5.3.3) є готовим виразом для підрахунку відносної
похибки опору, що визначається виразом (7.5.3.1). Зауважимо, що при
переході (7.5.3.2) → (7.5.3.3), ми свідомо замінили перед останнім доданком
знак «–» на знак «+», щоб при визначенні сумарної відносної похибки
врахувати найнесприятливіший випадок комбінації відносних похибок
складових у загальному виразі.
Оскільки в умові задачі нічого не сказано при відхилення ρ і l від
номінальних значень, то вираз (7.5.3.3) можна спростити:
R d .
2
R d
Підставляючи в останній вираз дані із умови задачі, отримаємо:
R
2 0,015 0,03 3%
R
Отже, відхилення діаметра дроту резистора обумовлює вдвічі більше
відхилення його опору. Якщо у вас виникне запитання, навіщо в умові задачі
було сказано, що дріт є ніхромовим, – не переймайтесь – це робиться для
того, щоб заплутати тих, хто здатен заплутатися.
165
R D R
166
R R
Зробимо тепер ще одне
A B
очевидне перетворення цієї
R R схеми:
2R
A B І останнє перетворення:
2R
Як бачимо з останнього
A RAB = R B
рисунку, загальний опір
змішаного з'єднання резисторів:
166
167
R R
І останнє перетворення в цій
0,5R 0,5R
A B схемі:
Як бачимо з останнього
A RAB = R B
рисунку, і в другому варіанті
розв’язку загальний опір змішаного
з'єднання
резисторів: RAB виявився таким, що дорівнює R.
Отже, обидва розв’язки привели нас до одного і того ж результату:
загальний опір змішаного зʻєднання RAB = R = 1 Ом.
167
168
RAB
R
2
1 5 1,62 Ом.
168
169
РОЗДІЛ №8.
2 2 2 2
T T T
0 sin2
t dt 0 T
sin 2
t dt
T
sin t d t .
2 0 T T
Скористаємося тепер таблицею інтегралів:
1 1
sin x dx x sin 2 x .
2
2 4
2
З урахуванням наших позначень x t і меж інтегрування,
T
отримаємо:
T
I 02 R T 1 2 1 2 I 02 R T I0 R
2
WR T
1
t sin 2 t sin I 2R ,
T 2 2 T 4 T 0 T 2 4 2
169
170
I0
тут I – діюче (ефективне, середньоквадратичне) значення змінного
2
гармонічного (синусоїдального) струму
На відміну від активних в реактивних елементах напруга і струм зсунуті
по фазі на 90º (на чверть періоду), завдяки чому електрична енергія в них не
втрачається (не розсіюється), а відбувається обмін енергією («перекачка»
енергії) між ними (конденсаторами, котушками індуктивності) і джерелом
електричної енергії. Доведемо і це,обрахувавши середню за період енергію,
що проходить через реактивний елемент, наприклад через конденсатор, для
якого: uC t U C 0 sin t , а iC t I C 0 cos t , тобто зміни струму
випереджають зміни напруги на чверть періоду. Отже:
T T T
WC T uC t i C t dt U C 0 sin t I C 0 cos t dt C 0 C 0 sin t cos t dt
1 1 U I
T 0 T0 T 0
170
171
171
172
a) R I б) I
mA + mA
F R
F V U Cx FV U Cx
~ ~
B
1
U0
-
2 +
Рис. 8.2.1. Схеми вимірювання ємностей
за методом вольтметра – амперметра.
172
173
I
Cx
2πFU
Схема, наведена на рис.8.2.1 а, дає хороші результати при вимірюванні
великих ємностей, опір яких хс є значно меншим за вхідний опір вольтметра.
Натомість, схему, наведену на рис.8.2.1 б, застосовують при
вимірюваннях малих ємностей, опір яких суттєво (в десятки і більше разів)
перевищує опір міліамперметра.
Схему, наведену на рис. 8.2.1 а, можна застосовувати і для вимірювання
ємностей електролітичних конденсаторів. Якщо вимірювальна напруга не
перевищує 1-2 В, то перемикач В може залишатися в стані 1. При більших
значеннях змінної напруги стає можливим розклад електроліту у
вимірюваному конденсаторі, що може його пошкодити. Ця небезпека
усувається перемиканням перемикача В в стан 2. При цьому послідовно з
джерелом змінного струму вмикається джерело постійного струму, напруга
якого U0 має перевищувати амплітудне значення змінної напруги. За такої
умови на конденсатор буде діяти безпечна для нього однополярна пульсуюча
напруга. Пульсуючу напругу можна отримати і ввімкненням послідовно з
конденсатором діода. Зауважимо, що у всіх випадках і вольтметр і
міліамперметр повинні вимірювати лише змінні складові напруги і струму.
173
174
U R Ix
водиться від джерела до
~ F μА ланцюга, в якому послідовно
Cx = ∞
К ввімкнені конденсатор, що має
Cx
опорну ємність С0, вимірюваний
174
175
In
U
2πFC0
Наприклад, при Iп = 1 мА, F = 50 Гц і С0 = 20 нФ джерело живлення має
забезпечувати напругу U ≥ 160 В, одначе, якщо підвищити частоту напруги
живлення до, наприклад, 1000 Гц, то відповідно, в 20 разів, можна зменшити
і необхідну напругу живлення.
При необхідності здійснювати вимірювання ємностей в широкому
діапазоні їх значень, цей діапазон доцільно розділити на кілька піддіапазонів,
з відповідними максимальними значеннями шкал, кратними деякому
перехідному коефіцієнтові, наприклад, N = 10 (часто беруть N = 3).
Найзручнішим джерелом живлення мікрофарадометра є мережа змінного
струму промислової частоти (50 Гц); за допомогою малогабаритного
трансформатора можна отримати будь-яке потрібне значення напруги.
Високі значення цієї напруги необхідні лише на піддіапазонах для
вимірювання найменших ємностей Сх. Якщо обмежитися максимальною
напругою живлення 200 В, то за наявності мікроамперметра з Іп = 100 мкА
можна отримати, згідно з (8.3.1), ємність С0 до 1600 пФ.
Увага! Високовольтне живлення можна подавати лише після розряду
конденсатора С0 і приєднання до схеми вимірюваного конденсатора Сх. Для
надійного замикання вхідних затискачів з метою встановлення стрілки
вимірювача на позначку «∞» слід користуватися спеціальною кнопкою К
(рис. 8.3.1). Конденсатори С0 і Сх мають бути розраховані на робочу напругу,
не меншу від випробувальної. Для уникнення пошкодження вимірювача при
пробої конденсатора С0, його доцільно набрати із двох послідовно з’єднаних
конденсаторів подвійної ємності кожний. Можна також ввімкнути в ланцюг
живлення обмежувальний резистор з опором, в 5-10 разів меншим від
ємнісного опору конденсатора С0.
Для розширення діапазону вимірювань в бік зростання С0, зменшують
напругу живлення (до одиниць вольт), використовуючи для цього або
175
176
4U 2 1
R0
I n2 2πFC0 2
Такий прилад (з R0 замість С0) можна також використовувати і як омметр
з послідовною схемою для вимірювання (на частоті F) активних опорів;
зрозуміло, що шкала омметра буде мати зворотне градуювання.
При наявності електрон-
R1 R2 R0
Д1 RB ного вольтметра змінного
~ U UX V
Д2 C1 П Кн струму з великим вхідним
CX опором Rв основою
мікрофарадометра може
Рис. 8.3.2. Послідовна схема багатодіапазонного
мікрофарадометра з вимірювачем напруги бути схема, наведена на рис.
8.3.2.
176
177
177
178
а) б)
С0 Д R1' R1 ×10 B +
~ U,F Un V RB CX ~ U,F U0 ×1
R2' R2 Un ~ RB CX
178
179
зменшує допустимі значення С0, одначе похибка вимірювань при цьому може
виявитися завеликою, якщо не враховувати вхідну ємність вольтметра.
Для вимірювання ємностей електролітичних конденсаторів кращою є
схема, наведена на рис. 8.3.3 б. Завдяки ввімкненню діода Д на дільнику
напруги R1, R2 діє пульсуюча напруга U0. При СX = 0 з резистора R2 на
вольтметр V (він може бути порівняно низькоомним) подається напруга
повного відхилення Uп. Підмикання конденсатора СX обумовить зменшення
напруги на вольтметрі відповідно з виразом (8.3.2). Для обраного середнього
значення шкали ємностей С0 і частоті F = 50 Гц необхідні значення опорів
дільника напруги визначаються виразами:
U0 Un
R1 ; R2 R1
U n 180C0 U0 Un
Зміна меж вимірювання здійснюється використанням кількох дільників
напруги з однаковим коефіцієнтом ділення U0/Uп, але з різними значеннями
опорів R1 і R2. Вольтметр змінного струму повинен мати закриту схему
входу, інакше напругу на нього треба буде подавати через електролітичний
конденсатор великої ємності.
Розглянуті схеми мікрофарадометрів дозволяють вимірювати ємності
конденсаторів з похибкою 5-10 %, а іноді і більше. Виконати їхні шкали на
основі розрахунку градуювальної характеристики належним чином не завжди
вдається із-за впливу різних важкопрогнозованих факторів, таких як
внутрішні опори джерел живлення і вимірювальних приладів, нелінійності
шкали напруг вольтметра і т.п. Тому при регулюванні і градуюванні
мікрофарадометрів необхідно використовувати магазини ємностей або
набори конденсаторів з допусками по ємності не більше 5%.
179
180
Р
а) П1 Кн RД
Сх
U Н
Генератор ×1 C0
iмпульсів Uт П2 Rш
U, F Uа 10 C0 С В
Uп ×10 Д RВ
T +
T=1/F
б) ̶ Д2 в)
+ Сх ̶ + Сх ̶
Д2 С Д3
+
Д1 В С + В
Д1 Д4
Ix
Cx .
Ua F
180
181
181
182
(тут Сгр – в пікофарадах). В останній умові часто пишуть знак дорівнює. Тоді
верхнім межам вимірювань Сгр = 100, 1000, 10000 пФ і 0,1 мкФ будуть
відповідати часто́ти F = 100, 10, 1 і 0,1 кГц.
Умова (8.4.3) і формула (8.4.1) визначають необхідну амплітуду імпульсів
(у вольтах):
U a 0,1I n
182
183
183
184
184
185
Z R2 X 2 ,
а його фазовий кут φ:
X
tg φ = .
R
Для чисто активних пліч (X = 0) фазовий кут φ = 0; для чисто ємнісних і
індуктивних пліч R = 0 і, відповідно, φ = – 90 ° і φ = + 90 °. Якщо опір плеча
має змішаний (комплексний) характер, то фазовий кут |φ| <90°.
Якщо опори R і X з'єднані паралельно, то модуль повного опору плеча:
1
Z
1 1 ,
R2 X 2
а фазовий кут φ визначається виразом:
R
tg φ = .
X
В цьому випадку кут φ = 0 при відсутності реактивного опору (X = ∞) і φ
= ±90 ° при відсутності активного опору (R = ∞).
Умову (8.6.1) можна виконати завжди регулюванням елементів плечей
186
187
187
188
188
189
189
190
190
191
191
192
–
С1 0,01 L1 L2 Cx
4,5–9В R1 27к
+ C3 6800 C6 C7
ГТ109Е
μA
– + С4 150
С2 R2 100 мкА
6800 4,7к R3 2к
С5 300
192
193
193
194
Гетеродинний вимірювач
ємнос-
тей (його схема тут не наведена) має два однакових високочастотних
гетеродини, коливання яких змішуються в детекторному каскаді,
навантаженому на навушники. При максимальній ємності основних
контурних конденсаторів змінної ємності обидва гетеродини
налаштовуються на одну і ту ж частоту, що контролюється по нульових
биттях. Потім паралельно одному з цих конденсаторів включають
конденсатор СХ, ємність якого визначають методом заміщення.
Якщо обидва гетеродини виконати абсолютно ідентичними, то такий
прилад можна успішно застосовувати для вирівнювання ємностей спарених і
строєних блоків конденсаторів змінної ємності. Для цього до контурів обох
гетеродинів одночасно підключають по одній секції блоку конденсаторів, що
перевіряється, і при максимальних значеннях їх ємностей домагаються
нульового биття. Очевидно, якщо обидві секції блоку конденсаторів
однакові, то при зменшенні їх ємностей стан нульового биття має
зберігатися.
Однозначний зв'язок між ємністю коливального контуру генератора і
частотою збуджуваних коливань дозволяє створити вимірювач ємностей, що
складається з генератора, до контуру якого включаються конденсатори СХ, і
частотоміра, що має шкалу з безпосереднім відліком значень СХ.
У всіх варіантах застосування резонансного методу попереднє
регулювання вимірювальної схеми слід виконувати при якомога менших
довжинах провідників, що з'єднують її з об'єктом вимірювання.
194
195
195
196
196
197
f 1 С
. (8.9.1.3)
f 2 С
Як бачимо, вираз (8.9.1.3) є вже готовим виразом для підрахунку
відносної похибки частоти, що визначається виразом (8.9.1.1). Зауважимо, що
при переході (8.9.1.2) → (8.9.1.3), ми свідомо замінили перед останнім
доданком знак «–» на знак «+», оскільки відносна похибка є суто додатною
величиною.
Підставляючи в останній вираз дані із умови задачі, отримаємо:
f 1
0,026 0,013 1,3 %
f 2
Таким чином, відхилення ємності конденсатора обумовлює вдвічі менше
відхилення частоти настройки контуру
очевидно, за 10 років це вже складе 0,02 або 2 %. Таким же
10 років
буде і відхилення індуктивності котушки (8.9.2.1):
L
= 0,02 = 2 %.
L
465 кГц, а його ємність – 2,91 нФ. На яку частоту слід налаштовувати
контур?
Розв‘язок: Запишемо вираз для резонансної частоти f0 відрегульованого
контуру:
1
f0 , (8.9.3.1)
2 LкCк
тут Lк і Ск – індуктивність котушки контуру і ємність конденсатора контуру.
Запишемо вираз для частоти налаштування fн контуру при під’єднаному
до нього приладу зі вхідною ємністю Сп:
1
fн
Lк Cк Cп
(8.9.3.2)
2
Розділивши почленно вираз (8.9.3.2) на вираз (8.9.3.2) отримаємо умову
для визначення fн:
fн Cк
,
f0 Cк Cп
звідки:
Cк 2910
fн f0 465 461 кГц
Cк Cп 2910 50
Таким чином, налаштовувати контур з під’єднаним до нього приладом,
слід на частоту 461 кГц, тоді при від’єднанні приладу частота налаштування
приладу буде дорівнювати 465 кГц.
198
199
0 а 2
С (8.9.4.2)
d
Прологарифмуємо вираз (8.9.4.2):
ln C ln ln 0 2 ln a ln d .
Продиференціюємо отриманий вираз (похідні констант є нульовими):
С а d
2 (8.9.4.3)
С а d
Враховуючи рівність квалітетів на допуски геометричних розмірів
а d
конденсатора , перепишемо (8.9.4.3) у вигляді:
а d
С а
3 ,
С а
звідки:
а 1 С 1,5 %
0,5 % ,
а 3 С 3
Таким чином, значення допуску на елементи конструкції конденсатора
складає 0,5 %.
199
200
РОЗДІЛ №9.
а) L RL б) LД RД
СL
201
202
202
203
a) б)
С R1 б а C R1
У4
44 І
Др 44 Др. U2 R0
44 U 2
F – 44ZB LX F mA V
~ V ~
mA 44 1
U0 R2 + 44 R2 U1 LX
44 U0
44
44
44
Рис. 9.3.1. Схеми
44 вимірювання індуктивності методом вольтметра-амперметра
44
44
Модуль комплексного44 опору Z котушки індуктивності розраховується за
44
U
формулою Z R 44 X
2 2
на основі показів приладів змінного струму
44 I
44
вольтметра і амперметра.
44 Верхній (по схемі) вивід вольтметра приєднують до
точки а при Z << ZВ44і до точки б при Z >> ZА, де ZВ і ZА – повні вхідні опори
44
відповідно вольтметра 44 і міліамперметра. Якщо втрати малі, тобто R << X =
44
2πFLХ, то вимірювана 44 індуктивність визначається за формулою:
44
44 R2
44 LX .
44 2πFU 2
44
Котушки великої 44 індуктивності для зменшення їхніх габаритів зазвичай
44
виготовляються з феромагнітними
44 осердями, що призводить до нелінійної
44
44 203
44
44
204
204
205
U1 R0
LX .
2 FU 2
205
206
RX2 2 FLX
2
R1 R3
1
2 FC2
2
2
R2
Оскільки фазові кути φ1 = φ3 = 0, то умову рівноваги фаз (φ4 + φ2 = φ1 +
φ3) можна записати у вигляді: φ4 + φ2 = 0, або φ4 = – φ2, або tgφ4 = – tgφ2. З
огляду на те, що для плеча з LХ справедлива формула tgφ = X/R, а для плеча з
ємністю С2 – формула tgφ = R/X, при від'ємному значенні кута φ2, маємо:
2 FLX
2 FC2 R2
RX
Розв’язуючи разом наведені вище рівняння, отримаємо:
LX C2 R1R3 (9.4.1)
R1 R3
RX (9.4.2)
R2
З останніх формул слідує, що конденсатор С2 і резистор R2 можуть мати
шкали для безпосередньої оцінки значень LХ і RХ, причому регулювання
амплітуд і фаз, що виконуються ними, є взаємонезалежними, що дозволяє
швидко зрівноважувати моста.
Для розширення діапазону вимірюваних величин один із резисторів R1
або R3 зазвичай виконується у вигляді магазину опорів.
При необхідності вимірювання параметрів котушок зі сталевими
осердями схема моста на рис. 9.4.1 доповнюється джерелом постійної
напруги U0, реостатом R0 і міліамперметром постійного струму, що слугують
для регулювання і контролю струму підмагнічування, а також дроселем Др і
конденсатором С, що розділяють ланцюги змінної і постійної складових
струму.
– ×104
П ×103 100к Тф
3В Тр ×102 10к
+ 100к R2 ×10 1к
10к С2 ×1 100
0,01 10 R3 270к
ГТ109А 206
8к 8к
207
207
208
10 R4 R5
1к – 4,5В + 5 СХ (R0)
L 2 R3
ГТ109Б 1 B
Тф
27к 0,2 R2 RХ, LХ L4(L0)
5,0 0,1 С1(С0)
R2 + R3 = 560 Ом
208
209
вимірювань.
С1
Генератор
2-10
високої С0 С0 V СL LX
частоти
Радіо-
LХ C0 L
приймач
210
211
211
212
5
1
Множник С1 μН
10
100
2-10
0,1 1000 V
СД С0 СL LX
Генератор
фіксованих
частот
контурі.
В резонансних вимірювачах, схеми яких виконані за другим варіантом
(рис. 9.5.3), індуктивності вимірюються при фіксованій частоті генератора f0.
Вимірювальний контур налаштовують в резонанс з частотою генератора за
допомогою конденсатора змінної ємності С0, відлік за шкалою якого
відповідно до формули (9.5.1) може проводитися безпосередньо в значеннях
212
213
С0
CП (9.5.3)
LM
1
LH
LM
Наприклад, при ΔС0 = 480 пФ і відношенні 11 , отримуємо:
LH
LM
СП = 48 пФ. Якщо значення СП і при розрахунку є вихідними даними, то
LH
Множник μН Q
4 2 1 20
4 2 50 150
1 0 250
20 200 400 0 4 8 10
C1 LX, RX pF V
1 2 3
Генератор C2 CX C0
високої V1 V2
частоти U1 U0 UC
4
214
Рис.9.6.1. Спрощена схема куметра
215
1
Враховуючи, що при резонансі 2 f L X , знаходимо:
2 f C0
215
216
2 f L X
UC U0 U 0QL
RX
2 f LX
де QL є добротністю котушки LХ на частоті f. Таким чином, покази
R
вольтметра V2 пропорціональні добротності QL. При фіксованій напрузі U0
шкалу вольтметра можна лінійно градуювати в значеннях добротності:
UC
QL . Наприклад, при U0 = 0,04 В і межі вимірювання вольтметра UМ =
U0
10 В напругам на вході вольтметра 2, 4, 6, 8 і 10 В будуть відповідати
добротності QL, що дорівнюють 50, 100, 150, 200 і 250.
Номінальну напругу U0 встановлюють регулюванням режиму вихідного
каскаду генератора. Контроль цієї напруги здійснюють за показами
високочастотного вольтметра V1, який вимірює напругу U1 = U0N на виході
генератора. Наприклад, якщо шкала добротностей вольтметра V2 виконана
при напрузі U0 = 0,04 В, а коефіцієнт ділення N = 20, то на виході генератора
має підтримуватися напруга UХ = 0,04·20 = 0,8 В. Межа вимірювання
вольтметра V1 має дещо перевершувати розрахункове значення напруги U1 і
дорівнювати, наприклад, 1 В.
Підвищення верхньої межі вимірювання добротності досягається
зменшенням напруги U0 до значення, яке в кілька разів менше від
номінального. Так, коли напруга U0 = 0,04 В, то забезпечується
безпосередній відлік значень добротності до значення QL = 250. Якщо ж
зменшити напругу U0 вдвічі, до 0,02 В, то стрілка вольтметра V2 буде
UM 10
відхилятися на всю шкалу при добротності QL 500 .
U 0 0, 02
Відповідно, для підвищення верхньої межі вимірювань в чотири рази, до
значення QL = 1000, вимірювання слід проводити при напрузі U0 = 40/4 = 10
мВ.
Зменшити напругу U0 до потрібного значення можна двома способами:
216
217
217
218
218
219
(де RВ – опір втрат). Для цього при двох значеннях ємностей С01 і С02, які
відповідають резонансним налаштуванням контура без конденсатора СХ і при
підмиканні його, знаходять добротності контуру Q1 і Q2, а потім виконують
обчислення за формулою:
Q1Q2 C01 C02
tg
Q1 Q2 C01
При необхідності генератор куметра можна використовувати в якості
вимірювального генератора, а електронні вольтметри – для вимірювання
напруг в широкому діапазоні частот.
219
220
Розв’язок
1. Найбільша зміна ємності контура ΔС0 = 2·(415-15) = 800 пФ.
2. Вибираємо відношення LМ /LН = 11. Тоді прилад буде мати п'ять
діапазонів вимірювань: 0,1-1,1; 1-11; 10-110; 100-1100мкГ і 1-11 мГн.
3. Відповідно з виразом (9.5.3) початкова ємність контуру має складати
СП = 800/10 = 80 пФ. З огляду на початкову ємність блоку конденсаторів, яка
дорівнює 30 пФ, включаємо в контур підлаштування конденсатор СД з
максимальною ємністю 50 ... 80 пФ.
4. Максимальна ємність контура СМ = СП + ΔС0 = 880 пФ.
5. Відповідно з виразом (9.5.2) на першому діапазоні вимірювань
генератор має працювати на частоті
1 0,16
f 01 17 МГц.
2 LH C M 0,110 6 880 10 12
Для інших меж вимірювань знаходимо, відповідно: f02 = 5,36 МГц; f03 =
1,7 МГц; f04 = 536 кГц; f05 = 170 кГц.
6. Шкалу індуктивностей виконуємо для діапазону вимірювань 1-11
мкГн.
220
221
1
f , (9.8.2.1)
2 LС
тут L – індуктивність котушки коливального контуру; С – ємність
конденсатора коливального контуру.
Отримаємо вираз для визначення відхилення частоти контуру, яке
обумовлене відхиленням ємності конденсатора. Для цього спочатку
прологарифмуємо вираз (9.8.2.1):
1 1
ln f ln 1 ln 2 ln ln L ln С ,
2 2
затим продифереціюємо почленно отриманий вираз, взявши часткову
похідну від кожного члену рівності (очевидно, похідні від констант є
нульовими):
f 1 L
. (9.8.2.2)
f 2 L
221
222
222
223
L С
Виходячи із умови задачі: , а Δf = 6 кГц (як симетричне
L С
відхилення від центральної частоти коливального контуру (9.8.3.1) до
крайньої частоти його смуги пропускання), із (9.8.3.3) можна записати:
L С f 6
0,0129 1,3 %
L С f 465
Отже, граничні симетричні відхилення значень ємності та індуктивності
коливального контуру для забезпечення необхідної ширини його смуги
пропускання мають складати ≈ 1,3 %.
223
224
ДОДАТОК А
Величина Одиниця
1. Довжина l, r L Метр м M
2. Маса m M Кілограм кг Kg
3. Час t T Ceкyнда с S
4. Температура
(термодинамічна) Т Θ Кельвін К K
5. Кількість
pечовини N N Моль Моль Mol
6. Сила струму
електрична І І Ампер А А
7. Сила світла J J Кандела кд cd
Додаткові одиниці
8. Плоский кут α, β, γ 1 Радіан pад rad
9. Тілесний кут Ω, ω 1 Стерадіан ср st
224
225
Величина Одиниця
226
227
Величина Одиниця
227
228
ОДИНИЦІ МОЛЕКУЛЯРНО-КІНЕТИЧНИХ
І ТЕРМОДИНАМІЧНИХ ВЕЛИЧИН
Величина Одиниця
228
229
229
230
Величина Одиниця
231
232
Величина Одиниця
232
233
ДОДАТОК Б
ІНДИВІДУАЛЬНА ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА (ІДКР)
233
234
234
235
U
Um
А
A
E Rх 0 t
V
T/2 T
-Um
Рис.1 Рис.2
235
236
236
237
ДОДАТОК В
ЕКСПРЕС-КОНТРОЛЬНА РОБОТА (ЕКР)
238
239
239
240
б) 100 мкс;
в) 75 мкс;
г) /3;
д) 2/(3).
240
241
в) амплітудне;
г) дійсне;
д) істинне,
е) випадкове;
є) миттєве;
ж) діюче.
241
242
242
243
Література:
1. Сена Л.А. Единицы физических величин и их размерности: Учебно-
справочное руководство. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Наука. Гл. ред.
физ.-мат. лит., 1988. 432 с.
2. Поліщук Є.С., Дорожовець М.М., Яцук В.О. та ін. Метрологія та
243
244
244
245
245