6 2 Г .

5
А '2 3
М.В.АГАСЬЯН
ОГМАРГИНЕНКО

ОСНОВИ
ЕТ
ЛЕ
ЕХ
КН
ТРОР АД
ІО
ІЧ
Н
«КІЛ» ИХ
Затверд ж ено
М ін іс т е р с т в о м о с в іт и У к р а їн и
я к п ід р у ч н и к д л я п ід г о т о в к и
м о л о д ш и х с п е ц іа л іс т ів

* Київський коледж эв‘як у

а * и и
б *::;ч - г є к а
І ~ -;л . Л ..лгозича, 11 І

К и їв
«Вищ а ш кола»
1993
ББК 31,2я723
А23
У ДК 621.3 + 621.37 (075 3)

Ре це нзе нт и:
Т . Л . Соловйова (К иївський оптико-механічний технікум),
В . В . Осока (К иївський технікум радіоелектроніки)

Р е д а к ц ія літератури з математики, ф ізики, інформатики

Редактор Г. П. Т р о ф і м ч у к

А гасьян М. В., М артиненко О. Г.

А23 Основи електрорадіотехнічиих кіл : П ідручник.—
К . : Вища ш к., 1993.— 486 с.: 486 іл.
IS B N 5-11-004068-0
Р о згл ян у то фізичні процеси та методи розрахунку електро­
радіотехнічних к іл , з в ’язан и х систем, нелінійних кіл, трифазних
систем, чотириполю сників, електричних ф ільтрів 1.1 довгих
ліній .
Н аведено вели ку кільк ість п ри кладів І задач дли самостійно­
го р о зв ’язу в ан н я.
Д л я молодших спец іалістів,

. 2 0 2 2 0 2 0 0 0 0 -1 1 3 ..
81—93 МІК в 1.2 я 723
211—93
ф М. И Л г ш 'іі і н і ,
О. І . М нрпінгнко, 1993
[ЯВИ 5-11-004068-0
 ЗМІСТ

П ередм ова ......................................................................... . . . . . . . . . 9

Глава І. Електричне поле

1.1. П он яття про електричний з а р я д ................................................. 10
1.2. О значення електричного п о л я ................................................. 10
1.3. Основні характеристики електричного п о л я ........................... II
1.4. Графічне зображ ен ня електричного п о л я ............................... 13
1.5. П ровідники й діелектри ки в електричному п о л і ..................... . . 14
1.6. Е лектрична ємність. Конденсатори . . ..................................... 17
1.7. Типи конденсаторів і електрична міцність їх діелек три ків . . 19
1.8. Е н ергія електричного поля ................................................................ 21
1.9. З ’єд нання конденсаторів ............................... 22
З а п и т а н н я для с а м о к о н т р о л ю ..................................................... 25
За п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ........................... .... 25
Задачі для самостійного розв’язування ......................................... 26

Г л а в а 2. Електричні кола постійного струму

2.1. Е лектричний струм .............................................................................. 26
2.2. Е лектроп ровідність і опір п р о в і д н и к і в .................................... 28
2.3. Е лектроруш ійна сила і н а п р у г а ................................................. 32
2.4. Закон О м а ............................................................................................... 34
2.5. Реж ими роботи електричних к і л ................................................. 36
2.6. Робота і потуж ність електричного с т р у м у ............................... 39
2.7. Е лектричні кола з резисторами. Перший закон К ірхгоф а . . 41
2.8. Д ва режими роботи дж ерел електричної енергії. Д ру ги й закон
Кірхгофа .......................................................................................... . . . 47
2.9. П отенціали в точках електричного кола. П отенціальна діаграм а 5
За п и т а н н я для с а м о к о н т р о л ю ......................................... . 53
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м ислення ........... ............. 54
Задачі. для самостійного розв'язування ......................................... 54

Глава 3. М етоди розрахунку складних електри чни х кіл

постійного струм у
3.1. Р о зр ах у н о к електричних кіл методом рівнянь К ірхгоф а . . 55
3.2. Р о зр ах у н о к електричних кіл методом контурних струм ів . . 56
3.3. Р о зрахун ок електричних кіл методом н акладанн я (суперпози­
ції) струм ів ............................................................................................................. 58
3.4. Р о зр ах у н о к електричних к іл методом вузл ової напруги . . . 61

З
3.5. Р о зр ах у н о к електричних кіл методом еквівалентного генера­
тора (методом холостого ходу і короткого з а м и к а н н я ) ....................... 63
3.6. Р озр ах у н о к електричних кіл методом перетворення тр и к у т­
ника опорів у зір к у і навпаки ..................................................................... 66
3.7. Д ж ерела Е РС і струму ................................................................... 69
З а п ит ання д ля с а м о к о н т р о л ю ............................................................. 70
З а п и т а н н я для р озвит ку логічного м и с л е н н я ................................ 71
Задачі для самостійного розв’я з у в а н н я .......................................... 71

Глава 4. Е лектр о м агн ети зм

4.1. М агнітне поле с т р у м у ..................................................................... 72
4.2. Графічне зображ ен ня магнітних п о л і в .......................................... 72
4.3. М агнітна проникність .......................................................................... 73
4.4. М агнітні величини поля ................................................................ 74
4.5. М агнітне поле прямого провідника і котуш ки зі струмом 76
4.6. Закон повного струму ......................................................................... 77
4.7. Д ія магнітного поля на прямом у провіднику зі струмом 79
4.8. Д ія магнітного поля на контур зі струмом ............................ 81
4.9. Взаєм одія паралельни х провідни ків зі с т р у м о м ....................... 82
4.10. Н ам агнічування феромагнетиків , . . ................................ 83
4.11. Ц и клічн е перем агн ічуван ня ф ером агнетиків. Явищ е гістере­
зису ............................................................................................................................ 85
4.12. М агнітні к о л а ............................................................................................ 87
4.13. Постійні м агніти ................................................................................... 89
4.14. Е лектром агніти ....................................................................................... 90
За п и т а н н я для самоконтролю ........................................................ 92
За п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ............................ 92
Зад ач і д ля самостійного розв’я з у в а н н я .................................... 93

Г л ава 5. Е л ек тром агн ітн а індукція

5.1. Ф ізична суть явищ а електром агнітної ін дук ц ії ........................ 93
5.2. Н ап рям індукованої Е РС ............................................................... 94
5.3. Величина індукованої Е РС ............................................................... 95
5.4. П отокозчеплення ......................................................................... 96
5.5. В икористання явищ а електром агн ітної ін дук ц ії в техніці 97
5.6. Явищ е сам оіндукції ................................... 97
5.7. Е н ер гія магнітного поля .......................................................................... 101
5.8. В заєм оіндукц ія . ........................................................................ 102
5.9. Вихрові с т р у м и ...................................................1 . . . 103
Зап и т а н н я для самоконтролю .................................................................109
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я .......................... . 110
Задачі для самостійного розв’язування .............................................. 110

Глави Н. Синусоїдні ЕРС І с ір у м и

6.1. З агал ьн і п о н я л и ......................................................................................... 110
П.2. У творення синусоїдної Г’Р С ..................................................................... 111
0,3. П араметри зм інні руму .....................................................................112
0.4. Графічне юАриженни ■нруї "М ін и паличнії .................................115
fi.fi. Середи«- ІІІІІЧі'ННИ іИНУїиІДНІН І' VІ І І і р у м і и ............................ 118
0.(1. Дію че ІНІЧОНІІИ ............ І ч о м у ........................................................120

4
 6.7. Коефіцієнти форми й амплітуди синусоїдного струму . . . . 123
6.8. В изначення синусоїдних величин струму, напруги, Е РС і по­
туж ності в комплексній формі .......................................................................... 123
З а п и т а н н я для с а м о к о н т р о л ю .................................................................126
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ......................................127

Глава 7. Лінійні послідовні кола змінного струму

7.1. Активний опір .................................................................................................127
7.2. Коло з активним опором .........................................................................130
- 7 .3 . К оло з індуктивністю ......................................................... 134
7.4. Кола з індуктивністю й активним опором .........................................140
7.5. З а р я д ж ан н я і розряд ж ення конденсатора від дж ерела . . . 14 )
7.6. З а р я д ж а н н я і розрядж ення конденсаторів при зм іні напруги
дж ерела електричної е н е р г і ї .; ..............................................150
7.7. Коло змінного струму з є м н і с т ю ........................................................... 152
7.8. Коло з активним та ємнісним о п о р а м и ..............................................156
7.9. Коло з активним опором, індуктивністю та є м н і с т ю ....................... 163
З а п и т а н н я для с а м о к о н т р о л ю ................................................................. 170
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ................................ 171
Задачі для самостійного розв’язування .............................171

Глава 8. Л інійні паралельні кола змінного струм у

8 . 1. К ола з паралельно з ’єднаними котуш ками індуктивності . . 172
8.2. Коло з паралельним з ’єднанням індуктивності та ємності . . 179
8.3. Р озгал уж ен е коло з кільком а різнохарактерним и віткам и . . 182
8.4. Символічний метод розрахунку кіл зм інного струм у з п ар а­
лельним та мішаним з ’єднанням о п о р і в ........................................................ 184
З а п и т а н н я для с а м о к о н т р о л ю ................................................................. 190
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ...................... 190
Задачі для самостійного розв’язування ...............................................191
Глава 9. К оливальний контур
9.1. Основні відомості про коливальний к о н т у р ............................... 191
9.2. Р езон анс н апруг ............................................................................................ 199
9.3. Резон анс с т р у м і в ............................................................................................211
9.4. Р еактивні двополю сники ..........................................................................230
З а п и т а н н я для с а м о к о н т р о л ю .................................................................235
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ..................................... 236
Задачі для самостійного розв’язування .............................................. 236
Глава 10. З в ’язані кол и вал ьн і контури
10.1. Види з в ’язк у м іж коливальним и контурами. Коефіцієнти
зв ’язк у .......................................................................................................................237
10.2. Ф ізичні процеси у зв ’язаних ненастроєних Коливальних кон­
турах. Внош уваний о п і р ............................................. 239
10.3. Ф ізичні процеси у з в ’язаних настроєних контурах. Величи­
ни активного внош уваного о п о р у ..................................................................... 242
10.4. Вплив реактивного внош уваного опору на параметри пер­
винного контуру ......................................... 243

&
10.5. Схема зам іщ ення з в ’язаних контурів еквівалентною однокон­
турною схемою. В хідний о п і р ...........................................................................245
10.6. Резонанси у зв ’язаних контурах ........................................................246
10.7. Е нергетичне співвіднош ення при повному резонансі . . . 250
10.8. Складний резонанс ...............................................................................251
10.9. А мплітудно-частотні характеристики з в ’язан и х контурів 252
З а п и т а н н я для самоконтролю ............................................................ 256
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ........................256
Задачі для самостійного розв’язування .............................................. 256

Глава 11. П ерехідн і проц еси в електри чни х колах

постійного стр у м у 257

11.1. Суть перехідного процесу і закони к о м у т а ц і ї ....................... 257

11.2. П ерехідний процес у колі з індуктивністю та активним опо­
ром ................................................................................................................................ 258
11.3. Перехідний процес при розмиканні кола з індуктивністю та
активним опором ................................................................................................ 263
11.4. П ідклю чення конденсатора до сталої н а п р у г и ....................... 265
11.5. Р о зр яд ж ен н я конденсатора на активний о п і р ............................267
З а п и т а н н я для самоконтролю ....................................................... 270
За п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ............................271
Задачі для самостійного розв’язування ......................................... 271

Глава 12. Л інійні кола несинусоїдного струм у 271

12.1. П оняття про коливання негармонійної ф о р м и ........................... 271
12.2. Р о зк лад періодичних несинусоїдних Е РС , напруг і струмів
на гармонічні складові ....................................................................................... 272
12.3. Симетричні несинусоїдні криві ............................................................276
12.4. Д ію че значення несинусоїдного струму ..........................................284
12.5. П отуж ність у колі несинусоїдного струму . ............................ 285
12.6. Вплив парам етрів кола на форму кривої с т р у м у ............................ 286
12.7. Резон анс гармонічних складових несинусоїдного струму . . 288
12.8. Р о зрахун ок ліній них кіл несинусоїдного с т р у м у ........................290
За п и т а н н я для самоконтролю ............................................................ 294
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я .................................294
Задачі для самостійного розв’ я з у в а н н я .............................................. 294

Глава 13. Нелінійні кола постійного га змінного струм ів 294

13.1. Суть нелінійних річистипних опорів...................................................... 294

13.2. Графічний розрахунок кола з послідовним з ’єднанням двох
нелінійних опорів .................................................................................................... 95
13.3. Розрахун ок кола і паралельним з ’єднанням двох нелінійних
е л е м е н і ї н ....................................................................................................... 293
13.4. Р озрахун ок кола з мішаним з ’єднанням нелінійних елементів 297
13.5. Розрахун ок кола і послідовним з ’єднанням нелінійного та л і­
нійного е л е м е н т і в ..................................................................................... 298
13.0. К отуш ка і феромаї пітним осердям у колізмінного струму 300
13.7. Т рпнсф ормітори ................... . .. . > . • . . Зі І
 З а п и т а н н я для самоконтролю ......................................... 833
З а п и т а н н я д ля розвит ку логічного м ислення 334
Задачі для самостійного розв’язуванн я ....................... 334

Глава 14. Е лектричні кола із взаємною індуктивністю 33 5

14.1. В клю чення індуктивно з в ’язан и х котуш ок і взаємоіндуктив-
ний опір ........................................................................................................................335
14.2. Р о зр ах у н ки електричних послідовних і паралельни х к іл із
взаємною і н д у к т и в н і с т ю ........................... 336
14.3. Р о зр ах у н ки складних к іл із взаємною індуктивністю . . . 339
14.4. Варіометри із взаємною індуктивністю ..........................................339
14.5. Л ін ій ні трансформатори .......................................................................... 340
З а п и т а н н я д ля самоконтролю ............................................................344
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м ислення . ......................... 344
Задачі для самостійного розв’язування ........................345

Глава 15. Т р и ф а зн и й с тр у м 345

15.1. П он яття про трифазні системи .................................... 345
15.2.. З ’єднання обмоток генератора з і р к о ю .............................................. 348
15.3. З ’єднання приймачів енергії з і р к о ю .............................................. 351
15.4. З ’єднання обмоток генератора трикутником ............................ 355
15.5. З ’єднання спож ивачів енергії трикутником . ......................... 357
15.6. Еибір схеми з ’єднання у трифазних системах ............................362
15.7. П отуж ність трифазного с т р у м у ............................................................ 363
З а п и т а н н я для самоконтролю ........................... 364
З а п и т а н н я для розвит ку логічного мислення , ......................... 365
Задачі для самостійного розв’язуванн я ........................... 365
Глава 16. Ч отириполю сники 366
16.1. О значення і кл аси ф ік ац ія чотириполю сників . т . . . . . 366
16.2. Р ів н ян н я передачі ч о т и р и п о л ю с н и к ів ................................. 368
16.3. Вхідний і характеристичний опори чотириполю сника . . . 373
16.4. С тала передачі чотириполю сника .................................... 377
16.5. Робоче згасан н я чотириполю сника ................................. 380
16.6. К аскадне вклю чення чотириполю сників . 381
З а п ит ання для самоконтролю .................................... 382
З а п ит ання для розвит ку логічного м и с л е н н я . 382
Задачі для самостійного розв’я з у в а н н я . 382
Глава 17. Е лехтричн і ф іл ьт р и 383
17.1. П ризначення електричних ф ільтрів ........................... 383
17.2. К ласиф ікація електричних ф ільтрів .............................................. 383
17.3. П ринцип д ії реактивних ф ільтрів ..........................................384
17.4. Ф ільтри типів К і т . . . 386
17.5. Безіндуктивні електричні ф ільтри ...................................... 391
17.6. Р озр ах у н о к ф ільтрів ...............................................................................393
17.7. Х арактеристика згасан н я та вхідний опір електричних ф іл ь­
трів .................................................................... .... . ...................... . . . 393
17.8. Ф ільтри Баттерворта . . . . . . . . . . . . . . . . . 396
17.9. Ф ільтри Б аттерворта верхн іх частот ............................403
17.10. Р о зрахун ок ф ільтра верхн іх частот Б а т т е р в о р т а .........................404
17.11. Смугові ф ільтри Б аттерворта ........................................................... 405
17.12. Е лектричні ф ільтри Чебиш ова ....................................................... 411
17.13. Е лектри чні ф ільтри З о л о т а р ь о в а ....................................................... 418
17.14. Вхідний опір електричних ф іл ьтрів .............................................. 423
17.15. С пеціальні типи ф іл ьтр ів .....................................................................423
17.16. П ’єзоел ектри ч н і резонатори ................................................................ 424
17.17. М агн ітострикц ійн і ф ільтри ................................................................ 427
17.18. Е лектром еханічні ф ільтри ..................................................................429
17.19. П оняття л ін ії з а т р и м к и .......................................................................... 430
З а п и т а н н я для самоконтролю ....................................................... 432
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ................................ 432
Задачі для самостійного розв'язування ......................................... 432
Глава 18 В ід кри ти іР к ол и в альн и й контур. Е лектром агнітні
хвилі т а їх властивості 433
18.1. В ідкритий коливальний контур. Антени ..................................... 433
18.2. Е лектром агнітні хвилі та їх властивості . ................................ 435
З а п и т а н н я для самоконтролю ............................................................439
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я .................................439
Глава 19. Довгі л ін ії 440
19.1. О значення довгої л ін ії. Однорідні л ін ії без в т р а т ....................... 440
19.2. П ош ирення енергії в л ін ії без втрат. Б іж уч і хвилі . . . . 442
19.3. Р ів н я н н я біж учих х в и л ь ......................................................................... 445
19.4. К оливаний е н ер іії в л ін ія х без втрат. Стоячі хвилі . . . . 447
19.5. Стоячі хвилі в л ін ії, розімкненій на кінці . . . . . . . . 448
19.6. В хідний опір розім кненої л ін ії без втрат . . ............................451
19.7. К оливання енергії в короткозам кненій л ін ії без втрат.
Вхідний опір л ін ії ................................................................................................. 452
19.8. К оливання в л ін ії з реактивним навантаж енням ....................... 453
19.9. Л ін ія з активним опором н а в а н т а ж е н н я ......................................... 454
19.10. Л ін ії з комплексним н а в а н т а ж е н н я м ................................... . 458
19.11. Р еальн і л ін ії з втратам и е н е р г і ї ....................................................459
19.12. Застосування довгих л ін ій як реактивних елементів і транс­
форматорів о п о р у .............................................................................................. 461
З а п и т а н н я для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 465
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м и с л е н н я ................................ 465
Задачі для самостійного розв’язування ......................................... 466
Глава 20. П еред ача інф орм ації та сигнали 466
20.1. Системи передачі інф орм ації ................................................................ 466
20.2. С труктурн а схема передачі інформ ації .................................... 468
20.3. Основні характеристики сигналу і кан алу зв ’язк у . ; . . 470
20.4. М одуляція та детектуван н я ................................................................. 472
20.5. Переш коди передачі сигналів ....................................................... 480
За п и т а н н я для самоконтролю ............................................................481
З а п и т а н н я для розвит ку логічного м ислення . . . . . . . 482
Д о д а т о к ...................................................................................................................483
Список рекомендованої л іт е р а т у р и ............................................................ 486
 ПЕРЕДМОВА

У підручнику викладено теорію елєктрорадіотехнічних

к іл (-іяк а е базою для сп ціаг ьних курсів ті хнічііих навчаль­
них закладів.
Подано схеми, графіки, формули для розрахунків.
Теоретичний матеріал супроводжується багатьма приклада­
ми з розв’язаннями. В кінці кож ної глави вміщено запитання
для самоконтролю, запитання для розвитку логічного мис­
лення та задачі для самостійного розв’язування.
Засвоєння викладеного матеріалу дасть змогу з ’ясувати
та зрозуміти фізичну суть електричних і електромагнітних
явищ, а також процесів в окремих деталях і апаратурі в ці­
лому, засвоїти основні закони і терміни, одиниці електро-
радіотехнічних величин, навчитися застосовувати закони
електрорадіотехніки для розрахунків і розв’язування задач,
свідомо і технічно правильно користуватися й експлуату­
вати різноманітні електрорадіотехнічні прилади.
Глави 4—9, 11— 13, 15 і 17 написано М. В. А г а с ь я -
н о м; передмова, глави 1—3, 10, 14, 16, 18—20 написано
О Г. М а р т и н е н к о м .
 Глава 1
ЕЛЕКТРИЧНЕ П О Л Е

1.1. Поняття про електричний заряд

Усі тіла в природі складаю ться з атомів, в яких є пози­

тивно зарядж ене ядро і негативно зарядж ені електрони.
Якщо позитивний заряд ядра дорівнює негативному заряду
електронів, то такий атом є електрично нейтральним. Якщо
заряд ядра більше від заряду електронів, то такий атом має
позитивний заряд, а якщо менше — то негативний. Ці
атоми називаються і о н а м и .
Під час електризації (процесу доповнення або зменшення
електронів у тілі) порушується нейтральність тіла і воно
одержує відповідно негативний або позитивний заряд.
Позначається електричний заряд буквою ф.
М іж зарядженими тілами існує взаємодія. Т іла з різ­
нойменними зарядами притягую ться, а з однойменними —
відштовхуються.
У міжнародній системі одиниць (СІ) одиницею електрич­
ного заряду () є к у л о н (Кл); К л = 6,29 • 1018 зарядів
електрона. Щоб уявити цю кількість зарядів, припустимо,
що тіло має негативний заряд в 1 Кл і з нього знімають по
1 млн електронів за секунду, то знімати їх доведеться
200 тис. років.
При розрахунках електричних зарядів застосовують
також мілікулони (мКл) і мікрокулони (мкКл), 1 мКл =
» К Г 8, 1 мкКл = 1(Г6 Кл.

1.2. О значення електричного поля

Електричним полем називається особлива форма мате­

р ії, в якій відбувається взаємодія електричних зарядів.
Взаємодія електричних зарядів відбувається у мате­
ріальному середовищі і навколо зарядів. Якщо в середо­
вище внести електричний заряд, то воно зміниться, в усіх
його точках діятимуть електричні сили К на кожен заряд,
внесений у будь-яку точку цього середовища. Сила дії
пропорційна величині електричного заряду.
10
 Електричне поле нерухомих зарядж ених т іл з незмін­
ним и у часі зарядами називається електростатичним
полем.
Закон Кулона. Ф ранцузький вчений Ш. К улон у 1785 р
визначив силу взаємодії двох наелектризованих тіл.
Якщо вваж ати, що лінійні розміри тіл нескінченно малі,
тобто взаємодіють точкові зарядж ені тіла (рис. 1.1), то
закон К улона формулюється так. г
Сила взаємодії між двома точ- ^ Н *І. д
новими зарядж еними т ілам и м © ----------------
прямо пропорційна добутку за- 0г
рядів цих т іл і обернено пропор­
ційна квадрату відстані між Рис’ 1-1
ними:
(\ п
4ле0еГГ* ’ ' '
де Е — електрична сила, Н; Q1, ф2 — електричні заряди,
Кл; г — відстань між зарядженими тілами, м; є0 — елект-
—12 '
рична стала, е0 = 8,85 • 10 Ф/м; єг — відносна ді­
електрична проникність, задається таблично.
Добуток є0ег = еа характеризує вплив .середовища на
силу взаємодії між зарядами і називається абсолютною ді­
електричною проникністю середовища.

1.3. Основні характеристики електричного поля

Електричне поле характеризується потенціалом, на­

пругою і напруженістю.
П о т е н ц і а л (ф) є енергетичною характеристикою
електричного поля. Взаємодія електричних зарядів від­
бувається саме тому, що електричне поле пов’язано з
енергією. В електричному полі завжди можна знайти точку,
потенціальну енергію якої відносно інших точок можна
вважати такою, що дорівнює нулю. Т ак у точку називають
нульовою.
Потенціалом даної точки електричного поля називають
фізичну величину, що характеризує потенціальну енерг ю
в цій точці і чисельно дорівнює роботі, яку необхідно вико­
нати для переміщення одиниці позитивного заряду з цієї
точки в нульову. Потенціал визначається за формулою
117
Ф=-£~. (1-2)
де ф — потенціал даної точки, В; № — потенціальна енер­
гія в точці поля або виконана робота, 117 = А , Д ж ;
11
ф — електричний заряд в даній точці, Кл;
В = К л/Д ж . (1.3)
Потенціал точки електрич! ого поля дорівнює одному
вольту, якщо при переміщенні заряду величиною в один
кулон з цієї точки в нульову виконується робота в один
джоуль. Потенціал може бути позитивним, якщо поле
утворено позитивним зарядом, і негативним, якщ о поле
утворено негативним зарядом.
Напругою (ІІ) називається р ізниця потенціалів між
двома точками електричного поля:
£/ = фл — <ра, (1.4)
де ІІ — напруга, В; ср^, фв — потенціали відповідно в точ­
ках А і В.
Н апруга між двома точками електричного поля дорів­
нює роботі, яку треба виконати для переміщення позитив­
ного заряду між цими точками:

(1.5)

Н апруга дорівнює одному вольту, якщо прн переміщенні

заряду в один кулон з однієї точки в другу виконується
робота в один джоуль:
В =* К л/Д ж . (1.6)
З а формулою (1.5) можна знайти роботу, необхідну для
переміщення електричних зарядів в електричному полі:
А = иС}. (1.7)
Як бачимо, робота, виконана по переміщенню електрич­
ного заряду, залеж ить від його величини і напруги між
точками і не залежить від ш ляху переміщення заряду.
Напруженістю електричного поля називається фізична
величина, що дієна одиничний позит ивний заряд, внесений в
дану точку поля. Н апруж еність електричного поля (Е)
чисельно дорівнює силі, як а діє на одиничний позитивний
заряд:
( 1 . 8)

де Я — напруженість електричного поля; Я — електрична

сила; <2 — електричний заряд.
Одиницею напруженості є вольт на метр:
Н Н •м Дж В • Кл В
 1.4. Графічне зображ ення електричного поля

Д л я наочного зображення електричного поля умовно

застосовують електричні силові лінії.
Е лект ричними силовими лін іям и називають л ін ії, які
визначають напрям дії сил електричного поля на позитив­
ни й заряд. При різнойменних зарядах електричні силові

Р и с. 1.2

лін ії напрямлені від позитивного заряду до негативного.

У кожній точці дотичні до силових ліній збігаються з век­
тором напруженості в цій точці (рис. 1.2, а). Чим більше
напруженість електричного поля, тим більше густота
електричних силових ліній. Електричні силові л ін ії при
однойменних (позитивних) зарядах зображено на рис. 1.2, б.

Р и с. 1.3 Р и с. 1.5

Якщо в точках електричного поля електричні силові

лін ії мають однакову густоту, тобто однакову напруженість,
то воно називається о д н о р і д н и м , а якщо густота
електричних силових ліній в різних точках електричного
поля не однакова, тобто напруженість не однакова, то воно
називається н е о д н о р і д н и м . Н априклад, електричне
поле всередині між двома пластинами з різнойменними

13
зар я д ам и є однорідним, а на кінцях пластин — неоднорід­
ним (рис. 1.3).
Електричні силові л ін ії визначають напрям дії вектора
напруженості в даній точці поля.
Електричне поле середовища навколо заряду може бути
зображене не тільки електричними силовими лініям и, а й
поверхнями рівнозначного потенціалу, або е к в і п о т е н -
ц і а л ь н и м и поверхнями (рис. 1.4). Навколо зарядж е­
ної кулі точки з однаковими потенціалами знаходяться на
сферичній поверхні.
Якщо в даній точці діє електричне поле кількох зарядів,
то його напруженість дорівнює геометричній сумі напру­
женостей електричних полів зарядів. Так, у точці А
(див. рис. 1.2, а) діє електричне поле заряду фі з напруже­
ністю Е і і заряду <52 з напруженістю Е г. Геометрична сума
напруженостей в цій точці є напруж еність Е.
Між напругою і напруженістю електричного поля існує
певний взаємозв’язок. Справді, нехай маємо дві паралельні
пластини, які розміщені одна від одної на відстані сі
(рис. 1.5) і напругу ІІ. Ці пластини утворюють напруж е­
ність Е електричного поля. Велич на напруги 11 =
де А = Ей, тобто робота дорівнює добутку сили, що діє
на заряд, на шлях переміщення заряду від однієї пластини
до другої. Тоді ІІ = — Оскі льки Е = — , то ІІ =
= Е<1. Звідси

Ц я формула застосовується для розрахунків конденса­

торів і придатна тільки для однорідних електричних полів.

1.5. Провідники й діелектрики в електричному полі

Розглянемо електричне поле в провідниках та однорід­
них діелектриках. Зазначимо, що провідники мають велику
кількість електронів, які покинули орбіти атомів і рухаю ть­
ся хаотично. Такі електрони називаються в і л ь н и м и .
Характерною особливістю діелектриків є те, що вони
мають дуже малу кількість вільних електронів. Т іла, в
яких вільних електронів менше, ніж у провідниках, але
більше, ніж у діелектриках, називаються н а п і в п р о ­
відниками.
Якщо металевий провідник знаходиться в електричному
полі з напруженістю Е х (рис. 1.6), то вільні електрони пере­
міщуються до одного боку, який, завдяки накопиченню

14
електронів, дістає негативний заряд, а протилежні й 6Ь
провідника через нестачу електронів зарядж ається пози­
тивно. Тоді в провіднику утворюється внутріш нє електричне
поле з напруженістю Е г, н ап рям л ен е протилежно до зов­
нішнього електричного поля Е 1. Цей процес відбувається
швидко і д ти, поки напруженості зовнішнього і внутріш ­
нього полів те зрівняю ться, тоб-
т Е 1 = Е 2. Таке явище назива- а £.\ □
єтся е л е к т р о с т а т и ч ­ п/', □
ною індукцією. + — / +■
ГТ'и цьому результую ча на­
пруженість електричного поля у + +
провіднику дорівнюватиме нулю. +о- т -О
Це означає, що нацруга між дво­ +
ма будь-яки :и т чками провід­ +
ника теж дорівнює нулю, тобто +
+
провідник має сталий потенціал.
Д іелектриками є: рапір, по­
вітря, скло, парафін, гума, слю­ п
да та інші матеріали. Д іє ектри- Р и с. 1.6
і и на одиницю об’єму мають ду­
же малу кількість вільних електронів та інших зарядж е­
них частинок. Тому, якщо діелектрик знаходиться в зовніш ­
ньому електричному полі, то напрямленим рухом цих части­
нок можна знехтувати.
Одночасно слід зазначити, щ о атоми діелектриків мають
позитивно зарядж ене ядро і негативно зарядж ені, міцно
зв’язані з ним, електрони. Загальний потенціал таких-атомів
нейтральні й. Проте під дією зовнішні ого електричного
поля Е 3 (рис. 1.7, а) відбувається зсув орбіт обертання
електронів у бік поз тивного заряду цього поля. Тому

0 -0 0—® 0 -0

^0
---------- ■+
•+ 0 -0 0 -0 0 -0
+- + Є)—© 0 — 0 0 -0

П
+
+ р -© 0 — © ©— р
© -© ©— © 0 - 0
© — —є -г
Диполь © -© 0— © 0— ©
^0 г
"л
В
Рив. 1.7

15
атоми можна розглядати як електричний диполь, тобто
сукупність двох частинок з електричними зарядами, які
рівні за величиною, протилежні за знаком і мають дуже
малу відстань між собою.
Процес одночасного зсуву орбіт <томів діелектриків
під дією електричного поля і переміщення зар, дів з уп ворен-
ням диполів викликає ст рум , який називають струмом зсуву
або струмом поляризації:

де і'п — миттєве значення струуу поляризації; с!С> — мит­

тєве значення заряду; <И — миттєве значення часу.
При повільних електричних процесах (сталій напрузі
і низьких частотах) струм зсуву не спостерігається, проте
він завжди спостерігається пги підключенні до конденсато­
ра джерела постійного струму. Тут є зміна електричного
поля і струм зсуву. Якщо напруга змінюється безперервно,
то струм зсуву буде теж безперервний. Цим п. ясню -ться
властивість конденсатора пропускати струм змінного дж е­
рела напруги.
Електричні диполі розташовуються вздовж напряму
вектора напруженості Е, що створює так звану поляриза­
цію діелектрика (рис. 17, б). Внаслідок такої поля изації
від зовніш нього електричного поля в діелектрику будь-
якого об’єму, не меншого від об’єму атома, зберігається
рівність обо зарядів. Тому діелектрик залиш ається не -
тральним. Проте на боках діелектрика, в місцях приляга -
ня до металевих пластинок, зосер джено ч стинк і з за р я ­
дом одного знака: від’ємного — на боці з позитивною
пластиною і додатнею — на боці з негативною пластиною.
Вони утворюють заряд поляризації діелектрика £?„.
Таким чином, між металевою пластиною і діелектриком
кожного боку знаходяться два типи зарядж ених частинок:
вільні частинки металевих пластин з зарядом ф0, який
утворює зовнішнє електрич е поле Е0, і зв ’язані частинки
діелектрика протилежного знака із загальним зарядом
С?п, який утворює внутріш нє електричне поле Е„. Загальн а
напруженість цих полів у діелектрику визначається так:
Е ~ Е 0 — Е„.
Х арактеристики електричного поля в діелектрику по­
рівняно з характеристиками у вакуумі або в повітрі можна
визначити, замінивши у відповіднійл]ормі є0 (електричну
сталу для повітря) на єа, що характеризує властивості
16
 д іел ек т р и к а і н ази вається а б с о л ю т н о г о діелект­
ричною проникністю, причому
еа > е0.
Величина діелектричної проникності різних діелектри­
ків наводиться в таблицях. Здебільш : то вона подається
як відносна діелектрична проникність ег, яка є відношенням
абсолютної діелектричної п гони ності єа до діелектричної
сталої е0. В ід но сн і діелектрична про икність в и з н а ч а є ,
\ скільки разів зменшується сила взаєм дії в даному сере­
довищі відносно вакууму або повітря:
е, = 8»
(1-Ю;
8„

1.6. Електрична ємність. Конденсатори

П ровідник, який дістав елект ичний заряд, стає дж ере­

лом електричного поля. При зміні електг ичного заряду
провідника здійснюється певна робота, а тому й ене готич­
на характеристика провідника (потенціал) змінюється.
\Г \

Р и с . 1.8

Властивість провідника накопичувати електричний за ­

ряд залеж ить від розмірів і форми його поверхні та від
середовища, в якому знаходиться провідник. Ц я залеж ­
ність вираж ається за допомогою поняття електричної
ємності С.
Електрична ємність — це фізична величина, яка харак­
теризує здатність провідника накопичувати елект ричний
за яд при зм іні потенціалу на один вольт. Чисельно вона
дорівнює відношенню заряду прові ника до його потен-

(1-П )
»-ти 17
.1
 Одиницею електричної ємності є ф а р а д (Ф).
Н авколо зарядж еної пластини утворюється електричне
поле з напруженістю Е (рис. 1.8, а). При різнойменних за­
рядах двох близько розміщених пластин з перпендикуляр­
ними силози їй лініям и (рис. 1.8, б) електричні поля між
п астинами додаються, і напруженість поля подвоюється,
а поза пластинами — взаємно компенсуються, і напруже-
н'сть поля дорівнює нулю.

Р и с. 1.9 Р и с. 1.10

Д ля утворення електричної ємності застосовують кон­

денсатори. Конденсатор у найпростішому вигляді є систе­
мою двох паралельних металевих пластин, відокремлених
шаром діелектрика, можливо й повітрям (рис. 1.9). Такий
конденсатор називається п л о с к и м , а його електрична
ємність визначається так:

де С — ємність конденсатора, Ф; ф — заряд конденсатора,

К л; ф,, ф2 — потенціали пластин, СІ — різниця потенціа­
лів, В.
У зарядженому конденсаторі електричні силові л ін ії
починаються на пластині з позитивним зарялом і зак ін ­
чуються на пластині з негативним зарядом. Ел ктричне
поле майже повністю зосереджено між пластинами. Зов­
нішні тіла й поля на нього не діють. Одиниця електричної
ємності
Кл
в • (113)

Елект рична ємність конденсатора дорівнює одному фа­

раду, якщо при наданні йому заряду в один кулон напруга
між пластинами збільшиться на один вольт.
Ф арад луже велика одиниця, тому застосовують мікро-
фарад (мкФ), пікофарад (пФ):
Ф = 10е мкФ = 10іа пФ.
Щоб уявити величину 1 Ф, зазначимо, що електрична
ємність Землі дорівнює 709 мкФ, аоо 709 • 10~6 Ф.
 Електрична ємність плоских конденсаторів вйзначаєТЬСй
формулою
(1.14)

де С — ємність конденсатора, (Ф); еа — абсолютна ді­

електрична проникність діелектрика, Ф/м; 5 — площа
однієї пластини, (м2); (і — відстань між пластина1 и, (м).
Електрична ємність конденсатора прямо пропорційна
пл щі пластин або обкладок. Чим більша площа пластин,
тим біпьша величина заряду міститься на них, оскільки
в кожній конструкції конденсатора на одиниці площі мі­
ститься певна величина заряду.
Електрична ємність конденсатора обернено пропорційна
відстані між пластинами. Чим менша ця відстань, тим біль­
ша взаємодія між протилежними зарядами, а тому й більша
електрична ємність.
Електрична ємність конденсатора прямо пропорційна
діє ектричній про икності діелектрика. Чим ільша ді­
електрична проникність, тим б ільш ав діелектрику поляри­
зац ія, тим менша взаємодія зарядів пластин і діелектри­
ків, а тому більша електрична ємність.
Д ля збільш ення ємності конденсаторів застосовують
відповідні діелектрики, певні розміри пластин і відстань
між ними. Крім того, виготовляють багатопластинні кон­
денсатори (рис. 1.10). Ємність такого конденсатора визнача­
ється формулою
С= (1.15)

де п — кількість пластин у конденсаторі.

1.7. Типи конденсаторів і електрична міцність

їх діелектриків

Конденсатори, залеж но від матеріалу діелектриків,

поділяються на повітряні, керамічні, слюдяні, паперові,
металопаперові та плівкові. Д іелектрики можуть бути:
повітряні, тверді та рідинні. Розрізняю ть також конден­
сатори п о с т і й н о ї та з м і н н о ї електричної ємності.
У слюдяних конденсаторах пластини виготовляють
з тонкого шару срібло, а в паперових — із стрічки фольги.
У плівкових конденсаторах діелектриком є плівка з орга­
нічного високоліолекулярного з ’єднання, вона наносить­
ся на стрічки з алюмінієвої фольги і закручується в ру­
лон. Електролітичні конденсатори виготовляються з двох
і* 19
алюмінієвих стрічок, між якими зн а х о д и т ь ся просочений
електролітом папір або тонкий шар матерії. При виготовлен­
ні конденсатора через нього пропускають постійний струм,
внаслідок чого відбувається електроліз і окислення елект­
рода. Утворюється тонкий шар оксидної плівки — ді­
електрик. Однією обкладкою такого конденсатора є пла­
стина і електроліт, які утворюють позитивний електрод,
а друга пластина є негативним електродом. Завдяки тонко­
му ш ару діелектрика, конденсатор може мати велику елект­
ричну ємність. Застосовуються ці конденсатори тільки в
колах постійного струму, а в колах змінного струму при
і / « (0,1 0,15) и раб оксидна плівка зникає і конденса­
тор виходить з ладу.
Д л я діелектриків існує певна границя напруженості,
при якій електрони залиш аються зв ’язаними зі своїми
атомами. Якщо напруженість перевищує цю границю, то
електрони зриваю ться з орбіти, вибивають електрони ін­
ших атомів і наступає лавинний потік електронів. В наслі­
док цього відбувається місцеве порушення діелектрика, він
стає провідником, через нього йде струм електронної про­
відності. Конденсатор втрачає свої властивості.
Явищ е виникнення в діелектрику конденсатора ст руму
електронної провідності з порушенням його міцності
називається пробоєм діелектрика. На виникнення пробою
впливають теплові та електрохімічні процеси. У місці
пробою опір ізоляції зменшується або зникає зовсім. П ла­
стини конденсатора виявляю ться з ’єднаними між собою.
Максимальна напруженість електричного поля, як у може
витримати діелектрик без пробою, називається г р а н и ­
ц е ю н а п р у ж е н о с т і . Гранична напруженість, або
електрична міцність, позначається Ен.
Н апруга, при якій відбувається пробій діелектрика,
називається п р о б и в н о ю , Ппроб. Величина пробивної
напруги залеж ить від діелектрика конденсатора. Н айбіль­
шу електричну міцність мають керамічні конденсатори.
Д л я надійної роботи конденсатора без пробою необхідно,
щоб його напруга була меншою від пробивної. Н оміналь­
ною або робочою напругою конденсатора є напруга, при
якій він може довго (5— 10 тис. год) надійно експлуату­
ватися, не змінюючи своїх характеристик.
Віднош ення пробивної напруги до номінальної назива­
ється запасом міцності діелектрика конденсатора:
и.
 1.8. Енергія електричного поля

Щоб арядити конденсатор, його слід підключити до

джерела електричної енергії, наприклад, батареї чи аку­
мулятора. Під час зарядж ення на обкладках конден атора
накопичується енергія, утворюється електричне поле і від­
бувається поляризація діелектрика. Підвищення напруги
між пластинами і збільш ення величини заряду знаход ть-
ся в лінійній залежності (рис. 1.11). І ей процес продовжу­
ватиметься доти, поки напруга на конденсаторі не зрів-
няється з напругою джерела енергії.
Нехай за дуже малий час заряд
Сі збільш ився на величину <К}, яка
настільки мала, що напругу можна
вважати незмінною:
І!с = І) сі при й і/с 0.
Тоді робота, виконана по зб іль­
шенню заряду на йС}, визначається
елементом площі
<ШС = и с і(К2
(на рисунку цю площу заш трихо-
і ано).
Усю роботу, іитрачену на утворення заряду, можна
знайти, підсумовуючи елементи площі в межах зміни за р я ­
ду від 0 до <5 і напруги — від 0 до ІІС *= V (на рисунку
і е площа Л ООЇЇ).
Згідно з формулою (1 .12), (2 = С і/. Т о л енергія елект­
ричного поля кон днсатора
_ио_ _ ССЯ
ИУс 2 = 2
Енергія електричного поля вимірюється в дж оулях
(Дж).
В електроніці за одиницю енергії взято електрон-вольт
(еВ). Е нергія, необхідна для виконання роботи по перемі­
щенню заряду електрона (1,6 • 10-19 К л) між двома точка­
ми поля з різницею потенціалів між ними в один вольт,
називається е л е к т р о н - в о л ь т о й :
1 еВ = 1,6 1(Г19 Кл В = 1,6 1(Г 19 Д ж .
П риклад 1.1. Конденсатор ємністю 20 пФ підключений до дж ерела
енергії з напругою 100 В. Визначити енергію конденсатора.
12
С ії2 20 ■ 10 — 1002 =
Розв'язання. ^с = 10 • 10“ 8 Д ж .

31
 1.9. З'сднання конденсаторів

Промислові конденсатори мають стандартну ємність

і стандартну робочу напругу. Якщо ємність конденсатора,
необхідна для включення в схему, не відповідає якомусь
стандарту, то з ’єднують кілька конденсаторів, які склада­
ють вже блоки конденсаторів. Конденсатори можуть бути
з ’єднані па алельно, послідовно і мішано.
Паралельне з ’єднання конденсаторів — це таке з ’єд­
нання, коли всі ві води одного боку і онденсаторів підклю-
0---
V - ZCI - -с г z -a + V '| | г ' ц і ;
+ 11- + 11- + 11-
0--- СІ С2 СЗ
Рис. 1.12 Р и с. 1.13

чені до одного затискача, або точки схеми, а другі виво­

ди — до другого затискача, або точки схеми (ри к 1.12).
При паралельному з ’єднанні конденсаторі !
1) напруги на виводах окремих конденсаторів однакові і
дорівнюють напрузі на затискачах джерела електричної
енергії:
и і= х ц г = и з = и; (1.17)
2) заряд на конденсаторах розподіляється пря і о про­
порційно ємності. На конденсаторах більшо ємності —
більший заряд. Справді, розглянемо відношення зарядів
"тг" = тпт- О скільки Ux = U2t то
V2 С2С/2
Qi /Q2 = C1/C2; (1.18)
3) загальна ємність дорівнює сумі ємностей окремих
конденсаторів:
Оо = C j С2 + С3. (1-19)
Якщо Сх — С2 — С3... — СП} то
C0 = n C lt (1.20)
де п — кіл кість конденсаторів;
4) загальний заряд дорівнює сумі зарядів окремих кон­
денсаторів:
Q = Qi + Qi + Q.3- (1-21)
Справді, кожен конденсатор накопичує заряд залеж но
від його ємності (у більш ої є ності б :льший заряд). В ра­
ховуючи фор улу (1.19), дістанемо (1.21);
22
 5) якщо конденсатори мають р ізн і робочі (номінальні)
напруги, то напруга джерела енергії не повинна перевищу­
вати мінімальної робочої напруги кожного з конденсаторів.
П аралельне з ’єднання конденсаторів застосовується для
збільшення електричної ємності.
Послідовне з ’єднання — це таке з ’єднання, коли кон­
денсатори з ’єднуються ланцюгом один за одним, а вільні
виводи крайніх конденсаторів підключаються до двох
затискачів, або точок схеми (рис. 1.13).
При послідовному з ’єднанні конденсаторів
1) відбувається зарядж ення всіх конденсаторів. Елект­
рони від негативного полюса джерела надходять на пласти­
ну 2 конденсатора СЗ. Негативне поле пластини 2 виштов­
хує таку саму кількість електронів з пластини 1 цього кон­
денсатора. Електрони рухаю ться до пластини 2 конденса­
тора С2 і утворюють електричне поле негативного заряду.
Внаслідок цього з пластини 1 конденсатора С2 виштовху­
ється така сама кількість електронів, що накопичилась на
пластині 2 конденсатора С І. Аналогічний процес відбува­
ється й у конденсаторі С І. Тоді з пластини 1 конденсатора
С І електрони надходять на позитивний полюс джерела.
Таким чином, усі конденсатори одержали однакові електрич­
ні за яди, незалежно від їх ємності:
Q1 = Q2 = Q3 = Q. (1.22)
Цей процес обумовлений явищем електростатичної індук­
ції;
2) напруга на конденсаторах обернено пропорційна їх
ємностям:
С і_____ £ і _ Сі Сз Сз Сі . /і
U, - С, ' из С3 ’ U1 С8 ’
а сума напруг на конденсаторах дорівнює напрузі на за­
тискачах джерела електричного кола:
V = U , + U, + U3.
Справді, величина Q для всіх конденсаторів однакова,
а ємності можуть бути різними. Тоді, згідно з формулою
Q — Сі), маємо
U
с'і _— rQи , c'a — _ и , —c/g —яQ— .
Звідси дістаємо (1.23);
3) загальна обернена ємність дорівнює сумі обернених
ємностей окремих конденсаторів:

- и0
г - = тLj- = 4La- = 4L3
- - (Ь 24>
23
 Справді, напруга на окремих кон е саторах визнача­
ється фор чулами
і/ —^ 11 — Ф її _ 9.
и і ~ Сі ' и * ~ С2 ’ и * ~ ~СГ ’

Тоді, згідно з формулою (1.23),

_0_____0 _ , _0_ , _0_
С0 С1 С2 С3

С оротивши цю рівність на (?, дістанемо (1.24).

Електрична ємність менша від найме;,шої ємності. Д ля
двох конденсаторів

с °= т г й г • <125>
Як о з ’єднано конденсатори одинакової ємності, то

с 0= 4 - > О-26)
е С„ — загальна ємність; Сх — ємність кожного конденса­
тора; п — кількість конденсаторів;
4) напруга конденсаторів розподіляється обе, нєно п о-
порційно ємності цих конденсаторів:

Це випливає з рівності зарядів на послідовно з ’єднаних

конденсаторах І7,С, = 1)2С2.
Приклад 1.2. Д ва конденсатори С І і С2 відповідно з ємністю 2 мкФ
і 3 мкФ мають номінальну напругу по 110 В. Ч и можна ці конденсатори
з ’єднувати послідовно і підклю чати до дж ерела з напругою 220 В
(рис. 1.14)?
сі С2 Р о з в я з а н н я . Маємо
? II II ? Uі _ _£г_ _ 3_
220В '
U2 ~ С, “ 2

Виразимо U 2 через ( /,:

Р и с. 1.14
U2 = 220 - і/,.
Тоді
і/, З
2 2 0 -і/, - 2
або
2І/, = 3 (220 - і/,).
2 І/, = 660 — 3 ( / „ 5 І/, = 660 В, і / , = 132 В.
и 2 = 220 — і / , = 220 — 132 = 88 В.
Розрахун ок показує, що послідовне з ’єднання неможливе, оскільки
конденсатор С і буде під напругою , більш ою за ном інальну.

24
 Послідовне з’єднання конденсаторів застосовується для
зменшення загальної ємності, коли номінальна напруга
конденсаторів менша за напругу джерела енергії, а також
для електричного поділу нопруги ( ис. 1.15).
При однакових ємності і робочих напругах конденсато­
рів робоча загальна напруга схеми збіл: шується в п разів:
б^р.з Ур * Я,
де и р.з — робоча загальна напруга; £/р — робоча напруга
одного конденсатора; п — число конденсаторів схеми.
о

У С 2 ± иг

ц сг сз сч
О
Р и с. 1.15 Р и с. 1.16

Мішане з ’єднання — це таке з ’єднання, коли в електрич­

ному колі є конденсатори, з ’єднані як паралельно, т а кі по­
слідовно (рис. 1.16).
Включення конденсаторів здійснюють без урахування
полярності джерела електричної енергії, крім електролі­
тичних конденсаторів. Вони включаються тільки в схеми
постійного джерела і позитивним полюсом до плюса, а не­
гативним — до мінуса.
Запитання для сам оконтролю

1. Що таке «заряд»? Відомо, щ о існують частинки без зар яд у , а чч

існує за р яд без частинки? 2. Д ати означення електричного поля. Якими
величинами воно характери зується? 3. Сформулювати закон Кулона дл я
точкових зар яд ів у вакуум і. Записати математичний вираз закону К у ­
лона. 4. В який бік переміщ уватиметься вільний електрон, який зн ах о ­
диться в електричному полі? 5. Зобразити силові л ін ії електричного
поля: а) позитивного за р яд у , б) двох різнойменних за р я д ів , в) двох од­
нойменних за р яд ів , в. У чому суть явищ а п о л яр и зац ії діелектри ка? Щ о
означає пробій конденсатора? 7. Чим в ідрізн яється провідник від д і­
електрика? Навести приклади. 8. Д іелектрична проникність води 81, а
парафіну 2. Що не означає? 9. Щ о називається електричною ємністю
конденсатора? Від чого вона залеж ить і в яких одиницях вимірю ється?
10. Що називається енергією електричного поля? Від чого вона залеж ить
і в яких одиницях вимірю ється? 11. Чому електролітичні конденсатори
при малих розмірах мають відносно велику ємність?

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Які значення електроємності можна дістати, з ’єднуючи три кон­

денсатори в батареї, якщ о електроємність кож ного С,? 2. Відстань між
обкладинками конденсатора зменш илась у 3 рази. Я к треба змінити

25
 сі сг сз м площ у обкладинок, щоб його ємність зал и ш и ­
л ас ь незмінною? 3. Чотири конденсатори од­
накової ємнрсті з ’єднано так, щ о еквівалентна
Н І т ! Ь ± т ,Нз ємність утвореної батареї дорівню є ємності
кож ного з них. Зобразити схему такого з ’єд­
а нан н я. 4. Я к зм іниться електроємність бата­
рей, а також напруга і заряди на кожному кон­
денсаторі при замиканні вимикача 5 (рис. 1.17)?

сз± = . « 4 =
сг Задачі для самостійного розв'язування

Н(~ 1. П ри послідовному з ’єднанні трьох кон-

р ис і |7 денсаторів, ємність одного з як и х 2 м к Ф , єм­
ність батареї становить 1 мкФ , а при пара­
лельном у — 11 мкФ . Визначити ємність решти двох конденсаторів.
В і д п о в і д ь . 6 і 3 мкФ.
2. Т ри конденсатори електроємностей 25 пФ , 10 пФ і 50 пФ з ’єднан
послідовно і підключені до дж ерела з напругою 120 В. Визначити з а ­
ряди , напруги і енергії кож ного конденсатора.
В і д п о в і д ь . 750 10“ 12 Кл; 30 В, 75 В, 15 В; 11,25 - 1 (Г 9 Д ж ,
28,125 • ІО“ 9 Д ж , 5,625 • 1 (Г 9 Д ж .
3. К онденсатор ємністю 3 мкФ зарядж ен о до напруги 500 В, а кон
денсатор єм ністю 2 мкФ — до 250 В. Знайти напругу на обкладинках
конденсаторів після їх паралельного з ’єднання.
В і д п о в і д ь . 400 В.

Глава 2
ЕЛЕКТРИЧНІ К О Л А П О С Т ІЙ Н О Г О С Т Р У М У

2.1. Електричний струм

Як вже зазначалося, всі тіла в природі поділяються на
прсвідники, напівпровідники і непровідники, або діелект­
рики. Такий поділ обумовлений кількістю вільних зарядів
у них — електронів та іонів. _ ________ {
Провідники, в яких пере- -----— ---------------------
міщення зарядів відбувається _ --- ------ д Є’Д _|_
за рахунок електронів, нази- *“ о-!: " § А /
ваються провідниками п е р - V
ш о г о р о д у , а електро- £
провідність — е л е к т р о н - Р и с. 2.1
н о ю. Провідники, в яких пе­
реміщення зарядів відбувається завдяки руху іонів, нази­
ваються провідниками д р у г о г о р о д у , а електропро­
відність — і о н н о ю .
Провідниками є в основному метали, вони мають вільні
електрони, які в звичайному стані рухаю ться хаотично.
Якщо підключити до кінців провідника дж ерела ел ек­
тричної енергії, то в ньому утвориться електричне по­
ле Е , яке переміщ атиме електрони від негативного заряду
28
до позитивного (рис. 2.1). Надмірність електронів негативного
полюса обумовлює «штовхання» вільних електронів провід­
ника, які «поштовх» однойменного заряду передають далі
по провіднику і таким чином заряд рухатиметься із швид­
кістю близько 300 тис. км за секунду. Самі ж електрони
переміщуються набагато повільніше.
У провідниках другого роду іони переміщуються до про­
тилежно зарядж ених полюсів джерела.
Явище напрямленого руху вільних носіїв електричних
зарядів у провіднику називають електричним струмом
1

провідності або просто електричним струмом і позначають

буквою І. Одиницею електричного струму є ампер (А).
Струм, який з часом не змінює своєї величини і напряму,
називається п о с т і й н и м (рис. 2.2).
Величина струму вираж ає інтенсивність проходження
заряду через провідник за одиницю часу:

/ = -г> (2 1 )
де С? — величина заряду, Кл; і — час, с; / — електричний
струм, А.
Величина струму дорівнює одному амперу, якщо за
одну секунду через поперечний переріз провідника пере­
міщується заряд в один кулон: А = Кл/с. Дольними ча­
стинами ампера є міліампер (мА) і мікроампер (мкА): А =
= 103 мА = 10е мкА; мА = 10_3 А; мкА = 1(Г6 А.
Поряд з терміном «величина струму» вживають терміни
«сила струму» і «струм». Електричний струм «проходить»
або «тече» тільки по замкненому електричному колу.
Електричним колом називають сукупність р ізн и х при­
строїв, джерел енергії (ст руму) та провідників, що їх
з ’єднують, утворюючи ш лях проходження електричного
струму (рис. 2.3).
Д ля постійного струму необхідне постійне електричне
поле, яке підтримується джерелом постійної електричної
енергії.
27
І
 Електричні кола поділяють на н е р о з г а л у ж е -
н і та р о з г а л у ж е н і . У нерозгалуженому колі
струм у будь-якій точці кола є той самий. У розгалужених
колах на різних ділянках проходить різний струм. Роз­
галуження буває досить складним і різноманітним (в
телевізорах, в електронних обчислювальних машинах
та ін.).
Вимірюють струм приладом, який називається а м п е р ­
метром.
Електричною схемою називають графічне зображення
електричного кола, на якому умовно подано його елементи
та їх з’єднання.
Вважають, що в зовніш ній частині кола струм має на­
прям від позитивного затискача джерела струму ( + ) , до
негативного затискача (—). Цей напрям протилежний на­
пряму руху електронів. У внутріш ній частині кола (в
джерелі електричної енергії) струм має напрям від негатив­
ного затискача до позитивного (див. рис. 2.3).
Крім величини і напряму, струм характеризується гус­
тиною.
Величину ст руму, що проходить через одиницю площі
поперечного перерізу провідника електричного кола, нази­
вають густиною ст руму і позначають буквою /:

/ - 4 - . (2.2)

де / — густина струму, А/мм2; І — електричний струм;

5 — площа поперечного перерізу провідника, мм2.
Електричний струм, проходячи по електричному колу,
може викликати такі дії: теплову, магнітну, електроди­
намічну, біологічну, хімічну. Тому електричний струм ши­
роко застосовують у багатьох галузях науки, техніки та
народного господарства.

2.2. Електропровідність і опір провідників

Електропровідність. Інтенсивність, густина або величи­

на струму в електричному колі пропорційна напруженості
електричного поля (А) і залеж ить від властивостей провід­
ника, через який проходить струм.
Показник провідника, який визначає густину струму
в даному електричному полі, називають електропровід­
ністю і позначають буквою х:
І = хЕ . (2.3)

28
 Щ об визначити ф ізи ч н у суть ел ек тр о іір З в ід н о сті, роз*
глянемо відрізок провідника / з поперечним перерізом 5 при
напрузі V і напруженості електричного поля Е (рис. 2.4).
Згідно з формулою 1.9,

і! = Е І, звідки Е = -у - . (2.4;

Тоді

Б І ' /
Поділивши на З/, дістанемо

77" = т — = б. (2.5)

Віднош ення величини струму 1 до напруги джерела

енергії II називають провідністю, або активною провідністю
і позначають буквою <3.______________________ ______
Провідність залежить від електро- к.— - - 1 ■,
провідності провідника V, його попе- _ А - Ч
речного перерізу 5 і довжини /; вона у ~ у
визначає величину утворюваного стру- Ц Ч_____^
му при заданих розмірах і власти- рис 2 4
востях провідника, якщо напруга на
його кінцях дорівнює 1 В. Часто використовують такий запис:

С°1Т- (2.6)
Одиницею провідності є а м п е р н а в о л ь т (А/В)
або с и м е н с (См). А/В (См) = А/В.
Електропровідність провідника з поперечним перерізом
один квадратний міліметр і довжиною один метр визначає
питома електропровідність, яку позначають буквою у.
Одиницею питомої електропровідності є с и м е н с на
метр (См/м).
Надпровідність. Н а початку XX ст. вченими було вияв­
лено, що при температурах, близьких до абсолютного нуля
(—273,16 °С або 0 К), деякі провідники втрачають власти­
вості опору електричного струму. Це явище назвали н а д ­
провідністю.
Оскільки надпровідність може дати великий економіч­
ний ефект, то почалися роботи над тим, щоб дістати над­
провідність при більш високих, або критичних, температу­
рах Т К} коли провідник стає надпровідником. Якщо в
1911 р. для ртуті Т к = 4,1 К, то в 1965 р. було одержано
сплави, критична температура яких 20,4 К.

29
 У І9вб р. ш вей ц ар ськ і фізики о д ер ж а л и к ерам ічний
матеріал, Т к якого була близько ЗО К , а в 1987 р. з ’явилися
матеріали з властивостями надпровідності при Т к = 1 0 0 К.
Фізичні явища надпровідності розглядаються в спеці­
альній літературі. Подамо напрями застосування надпро­
відників.
Надпровідники можуть застосовуватися:
при передачі електроенергії, де в звичайних лініях втрати
становлять близько 10 %. Проте, не дивлячись на деш евиз­
ну рідкого азоту, надпровідниковий матеріал дуже доро­
гий, крім того, на квадратний сантиметр він може пропусти­
ти лише тисячі ампер;
як сильні електромагніти. Надпровідники можуть мати
велике магнітне поле у поїздах на магнітних подушках,
швидкість таких поїздів — 500 км/год. Проте тут виника­
ють питання про залізничне полотно і вплив магнітного
поля на пасажирів;
для накопичення енергії. У катуш ках з надпровідників
струм може циркулювати вічно, але якщо треба, то про­
ходження його можна припинити. Проте магнітне поле буде
розпирати таку катуш ку сильніше, ніж порохові гази в
стволі гармати у момент розстрілу і витримувати це не долі
секунд, а постійно. М атеріалів, що витримали б такий тиск
немає;
у ЕОМ. Вони знижують виділення тепла схемою, сприя­
ють підвищенню швидкості обчислення та ін.
Електричний опір. Електричний опір — це величина, що
характеризує протидію електричного кола електричним
зарядам, які рухаються.
Електричний опір є величиною, оберненою до провід­
ності:
*=1Г - (2-7)
На підставі формули 2.6 можна записати:

Я = 1~ ’ 7= Т ’ и = //? - <2 -8)

Одиницею електричного опору є Ом. Це опір такого
провідника, в якому при різниці потенціалів найого кін­
цях в 1 В встановлюється струм в 1 А:
Ом = В/А.
У техніці застосовуються елементи електричних кіл,
які включаються для електричного опору і називаються
резисторами.
ЗО
 Опір провідника за л еж и т ь в ід матеріалу, з йкоґо він
зроблений, від розмірів (довжини та поперечного перерізу)
і від температури. В електричному колі опір залежить і від
надійного з ’єднання провідників і елементів кола між со­
бою та затискачами.
Залеж ність опору від матеріалу і розмірів провідника
визначається формулою:

(2-9)

де /? — опір, Ом; р — питомий опір, Ом • м; / — довжина,

м; 5 — площа поперечного перерізу, м2.
П и т о м и м о п о р о м називається опір провідника
довжиною 1 м з площею поперечного перерізу 1 м2 при
температурі 20 °С. Н априклад, р алюмінію — 0,029 х
X 10_6 Ом • м, нікеліну — 0,4 • 10~6 Ом • м. Питомий
опір діелектриків дуже великий; так, для скла — 5 X
X 10а Ом • м, ебоніту — 1010 Ом • м, слюди — 5 X
X 1014 Ом • м.
З формули (2.9) маємо

Звідси одиницею питомого опору є о м на м е т р

(Ом • м).
Питомий опір провідника можна визначити через питому
електропровідність як обернену до неї величину:

Р = V ’ (2 Л ° )
де р — питомий опір, а V — питома електропровідність про­
відника.
Якщо провідники з металів і сплавів нагрівати, то в них
зростає рух вільних електронів, збільш ується число зітк­
нень з іншими частинками і між собою, а отже, зменшується
впорядкований рух електронів. Внаслідок цього опір
провідника збільшується.
Величина, яка характеризує зміну одного ома опору
провідника при зміні температури на І °С, називається т е м ­
п е р а т у р н и м к о е ф і ц і є н т о м і позначається а.
У широкому діапазоні зміни температури провідників з
металів та сплавів їх опір визначається за формулою
Я . = Я і ( 1 + < * ( / . - <і)), (2.11)
де /?і — опір провідника при температурі Ом; # 2 —
опір провідника при температурі і2, Ом; а — температур­
31
ний коефіцієнт, 6С *. Наприклад, температурний коефі­
цієнт алюмінію — 0,0042 °С“ 1, латуні — 0,002 °С-1 , сріб­
ла — 0,004 °С "1.
У деяких провідників з підвищенням температури число
вільних зарядів збільш ується, що приводить до зменшення
опору. Такі провідники мають в і д ’ є м н и й температур­
ний коефіцієнт. Н априклад, в у г іл л я —0,0005 °С-1 , елект­
роліти — 0,025 °С- 1 .
З а д а ч а 2.1 . Відстань від дж ерела енергії до споживача / = 200 м.
Поперечний переріз мідного проводу 5 — 10 мм2. Знайти опір мідних
проводів при температурах 20 і ЗО °С.
І я 200 + 200
Розв’язання. /?і = р = 0,0175 • 10 = — — '8 ■ =
1 ,7 5 -4
= — [о- = 0,7 Ом;
(1 • + а ((г — іх)) = 0 ,7 (1 + 0,0044 • (ЗО — 20)) =*
= 0,7 (1 + 0,044) = 0,7 • 1,044 = 7,308 Ом.
Відповідь. П ри = 20 °С = 0,7 Ом; при ї2 = ЗО °С Т?2 =
= 7,308 Ом.

2.3. Електроруш ійна сила і напруга

Джерелом електричної енергії називають прист рій,
який перетворює р ізн і види енергії в електричну. У колах
постійного струму джерелами електричної енергії є елект­
ромеханічні генератори, електрохімічні джерела (гальва­
нічні елементи, акумулятори тощо), термоелектрогенера-
тори (пристрої прямого перетворення теплової енергії в
електричну), фотоелектрогенератори (перетворювачі про­
меневої енергії в електричну).
Перетворення різних видів енергії в електричну поясню­
ється тим, що при певних умовах неелектромагнітні про­
цеси можуть утворювати електричні заряди. Сили, які ви­
кликають такий процес, називаються с т о р о н н і м и .
Н априклад, механічні — в електромеханічних генераторах,
хімічні — в хімічних джерелах електричної енергії.
ГІри перетворенні будь-якого виду енергії в електричну
в джерелі відбувається розподіл позитивних і негативних за­
рядів, що утворює електроруш ійну силу. Таким чином,
електричну енергію можна дістати з інших видів енергії,
якщо є стороннє поле або індуковане електричне поле.
Величину, яка характеризує спроможність стороннього
поля й індукованого електричного поля викликати електрич­
ний струм, називають електрорушійною силою (ЕРС) і по­
значають буквою Е.
32
 Е Р С чисельно дорівнює р об о ті джерела ел ек тр и ч н ої
енергії по переміщенню одиничного позитивного електрич­
ного заряду вздовж всього кола.
Математично електрорушійна сила визначається так:

Е =т> (2-12)
де Е — ЕРС джерела, В; А — робота, Д ж ; С} — величина
перенесеного заряду, Кл. Одиницею ЕРС є вольт, В;
В = Д ж /К л.

“ «у
Р и с. 2.5 Р и с. 2.6

Д жерело електричної енергії утворює ЕРС в один вольт,

якщо при переміщенні вздовж всього замкненого кола за ­
ряду в один кулон здійснюється робота в один джоуль.
Позначають джерело електричної енергії буквою б.
При наявності електричного струму в колі частина ро­
боти джерела витрачається на переміщення зарядів вздовж
зовніш ньої ділянки кола (зосередженої, наприклад, в ре­
зисторі /?), що утворює різницю потенціалів між двома
точками електричного кола і називається н а п р у г о ю
(і/). Д руга частина енергії витрачається на переміщення
зарядів всередині джерела і називається с п а д о м н а ­
п р у г и всередині джерела (£/„). Я кщо коло замкнене, то
матимемо ІІ і і / 0\ а якщо коло розімкнене, то на затискачах
напруга буде Е (рис. 2.3), причому
Е = и + и 0, (2.13)
де ІІ — напруга на затискачах джерела, або спад напруги
на зовнішній ділянці кола, а і / 0 — спад напруги всередині
джерела.
З формули (2.13) маємо
и = Е — і / 0. (2.14)
Н апруга на затискачах джерела при замкненому колі
менша від його ЕРС на величину спаду напруги всередині
джерела.
і 1— 751 33
 Якщо джерело виробляє ЕРС, але зовнішня ділянка кола
відключена, то переміщення зарядів відсутнє і спаду
напруги всередині джерела немає, U0 = 0. Тоді напруга на
затискачах дорівнює ЕРС, U = Е.
Вимірюють ЕРС і напругу вольтметром. Щоб виміряти
ЕРС джерела, слід вольтметр підключити до затискачів
паралельно джерелу, а зовнішнє електричне коло розімкну­
ти (рис. 2.5).
Д ля вимірювання напруги на ділянці кола вольтметр
підключають у точках кола, між якими треба зробити вимі­
рювання (рис. 2.6).

2.4. Закон О м а

Закон Ома є одним з основних законів електротехніки.

Він широко застосовується для аналізів та розрахунків
електричних кіл і формулюється так:
величина ст руму в замкненому електричному колі прямо
пропорційна елект роруш ійній силі і обернено пропорційна
опору електричного кола:

1= R + Ri ’
де / — величина струму, А; £ — ЕРС джерела, В; R — опір
зовнішньої ділянки кола, Ом; R t — внутрішній опір дже­
рела, Ом.
Ф ізична суть закону полягає в тому, що чим більше ЕРС
джерела, тим більше носіїв зарядів надходить на його за­
тискачі, і збільш ується швидкість руху зарядів. При цьому
в одиницю часу по провіднику проходить більше носіїв
зарядів, а тому збільш ується величина струму. Якщо опір
електричного кола збільш ується, то збільшується протидія
руху носіїв заряду, зменшується швидкість їх і зменшується
величина струму.
Закон Ома застосовується для будь-якого електричного
кола і його ділянки. Д ля замкненого кола можна зробити
такі висновки.
1. Електроруш ійна сила дорівнює добутку величини
струму на опір всього кола:
E = I ( R + R t). (2.16)
2. Опір всього кола чисельно дорівнює відношенню Е Р С
до струму:

R + R ,= -f . (2.17)

34
 З ф орм ул и 2 .1 5 маєМсі
Е = I R + IR, .
Це означає, що ЕРС джерела витрачає енерґІю для п од о­
лання опору кола і поділяється на двічастини — зовніш­
ню частину кола, I R = U, і внутрішню, І Ri — U 0. Тоді
з формули I R = U можна записати закон Ома для ділянки
електричного кола:

/ = -г * (2Л8)
тобто сила струму на ділянці електричного кола прямо
пропорційна спаду напруги на цій д ілянці і обернено про­
порційна опору даної ділянки.
Д ля ділянки кола можна зробити такі висновки.
1. Напруга на ділянці електричного кола дорівнює добут­
ку величин ст руму і опору:
U = IR . (2.19)
Цей добуток визначається як спад напруги на даному
опорі при певній величині струму.
2. Опір ділянки електричного кола дорівнює відношенню
напруги, прикладеної на цій ділянці, до величини струму на
ній:
R = -j- . (2.20)
Згідно з формулою 2.12, А = EQ. Оскільки Q = ft,
то
А — E lt. (2.21)
Таким чином визначається робота ЕРС джерела по всьо­
му електричному колу. Якщо замінити Е на U + U 0, то
матимемо
A = U It + U0It = А к + А 0, (2.22
де Л к — корисна робота на зовніш ній ділянці кола, Л„ —
безкорисна робота на внутрішньому опорі джерела.
На підставі закону Ома корисну роботу можна виразити
так:
A K = U lt = P R t = - ^ - t . (2.23)

З ад ач а 2 .2 . Визначити опір зовніш ньої д іл ян к и кола, внутріш ній

опір дж ерела і Е РС , якщ о струм у колі дорівню є 0,3 А, а на затискачах
після вклю чення кола напруга зменш илася на 6 В і становить 120 В.
Р о з в ’ я з а н н я . О пір зовніш ньої ділянки:
R = U/1 = 120/0,3 = 400 Ом.

З* 35
 Е Р С дж ерела!
Е = , и + и л = 120 + 6 = 126 В.
В нутріш ній опір дж ерела:
Я і = Я // — Я = 126/0,3 — 400 = 420 — 400 = 20 Ом.
Відповідь. Е = 126 В, Я = 400 Ом, Яг = 20 Ом.

2.5. Режими роботи електричних кіл

Різні прилади, підключені до джерела струму, є для

нього н а в а н т а ж е н н я м , яке можна виразити через
еквівалентний опір /?. На рис. 2.7 зображено електричне
коло з ЕРС Е, внутрішнім опором Я, та опором навантажен­
ня Я , який можна змінювати від нуля до нескінченності.

0і ■ Л
Р и с. 2.7 Р и с. 2.8

Якщо змінний опір Я встановити на нуль, Я = 0, то

електричне коло буде включене на внутрішній опір Я (. Та­
кий режим називають режимом короткого замикання —
режимом К З.
Якщо змінний опір К встановити на нескінченність,
К — оо, то електричне коло буде розімкнене. Такий режим
називають режимом холостого ходу — режимом X X .
Режими КЗ і XX е граничними. Усі інші навантаження
утворюють проміжні режими.
Розглянемо електричне коло (див. рис. 2.7) і визначимо,
як змінюються в ньому: струм (/), напруга на навантаженні
(і/), потужності (Р, Явв, Яд), коефіцієнт корисної дії
(К К Д ) кола і] при зміні навантаження Я від нуля до не­
скінченності.
Залежності / = / (Я), V = / (Я), Я = / (Я) і я =■= / (Я)
зображено на рис. 2.8.
1°. Струм у колі визначається за законом Ома: / =
- £ /(Я , + Я).
Якщо Я = 0, то струм буде максимальний, / м = Я/Яг-
Якщо Яг =■ К, то загальний опір кола збільш иться,
36
а струм зменшиться в два рази:

(2.24)

Якщо Р = оо, то струму не буде:

/ = £ /( £ ; + оо) = 0.
Отже, при зм іні зовнішнього навантаження від нуля
до нескінченності струм у колі змінюється від максимуму до
нуля. Якщо Я* = Р , то струм становить половину макси­
мальної величини.
2°. Н апруга на опорі навантаження Р між точками А і В
(див. рис. 2.7) е добуток струму, що проходить через опір,
на величину цього опору: і/ = ІР . О скільки / =
«= £ /(Я г + Р), то ІІ — Е Р / І Р і + Р). Поділивши чисель­
ник і знаменник на Р, матимемо
(/ = £ /(1 + Я * /Я ). (2.25)
Визначимо величину II при Р = 0:
і/ «= £7(1 4- /?і/0) = £/(1 4- се) = Е/оо «= 0.
Якщо Р == то
и = £/(1 + Я ,//?) = .£ /(1 4- 1) = 0 ,5 £ .
Якщо £ =■ оо, то
и = £/(1 + Я г/оо) = £/(1 + 0) = £ .
Отже, при зм іні навантаження від нуля до нескінчен­
ності напруга на ньому змінюється від нуля до величини Е ,
а при Я = В і напруга становитиме 0,5£.
3°. Потужність на навантаженні Я, або корисна потуж­
ність Р, визначається так:
Я = І 2Р.
Оскільки І = £ /(Я г 4- Я), то Я = (Е/(Р, + Я ))2 Р.
Якщо Р = 0, то потужність теж дорівнює нулю: Р = 0.
На нульовому опорі потужність виділятися не може.
Якщо Р = оо, то електричне коло розімкнене, струм не
проходить, і потужності бути не може.
Між двома нульовими значеннями потужності повинен
бути максимум, який математично пояснюється при умові
Рі = р . Тоді
Р = £ 2Я /(Я г + Я )2 = £ 2Я г/(Я : + р , ) 2 = Е 2Р 1/(2Р і)2 -
= £ 2/4Я ,,
Я = £ 2/4Я ,. (2 .26 )
37
 Отже, при зм іні навантаження від нуля до нескінчен­
ності корисна потужність збільшується від нуля до
Р 2/4 Р г ( при R t — R ) , а потім знову зменшується до нуля.
4°. Потужність, що виділяється на внутрішньому опорі
джерела Р вн, визначається так:
Рви = I 2R t = ( E/ ( Rt + R))2 R t .
Якщо R = 0, то Рвн = E^ Ri / Rj = E 2/ R h
Якщо R = Ri, то Рвн = E 2Ri / (Ri + R t)2 = £ 2/4 Р г.
Якщо R = oo, то Рвн = £ 2Р г/ OO = 0.
Повна потужність джерела енергії (Р д) визначається
так:
Р д = E l = EEI ( Ri + R) = £ 2/( Р г + Я).
Якщо Р = 0, то Р д = £ 2/ Р г.
Якщо R = Р г, то Р д = E 2/(2Ri).
Якщо R = оо, то Рд = 0.
Отже, повна потужність джерела енергії при будь-якій
величині опору навантаження дорівнює сумі потужностей
на зовнішньому і внутрішньому опорах: Р д = Р + Р в„.
Режим, при якому внутрішній опір джерела дорівнює
опору навантаження, називається у з г о д ж е н и м.
5°. Розглянемо зміну коефіцієнта корисної дії (ККД)
кола г| при зміні навантаження R від нуля до нескінчен­
ності.
Коефіцієнтом корисної дії називається відношення
корисної потужності до загальної потужності, витраче­
ної джерелом. У розглядуваному випадку корисною потуж­
ністю є потужність, яка виділяється на навантаженні R ,
а загальною потужністю є потужність джерела. Тому
г) = Р /Р д, проте Р = l “R, а Р д = ЕІ , звідки г] =
= I 2R / E I = I R / E = U/E. Оскільки U = I R , а Е =
= І ( Rt + R), то
Т, = I R / I ( R . + R ) = R / ( R i + Р).
К К Д розраховується за формулами
т] = Р /Р д = U/ E = Р / ( Р г + Р ), (2.27)
де ТІ — коефіцієнт корисної дії джерела електричної
енергії.
Згідно з цими формулами, при Р = 0 г) — 0; при
Р = Rt т) — 0,5; при Р = оо rj = 1.
З а г а л ь н и й висновок. Якщо в колі треба мати якомога
більший струм, то навантаження Р повинно бути якомога
меншим. Якщо треба мати якомога більшу потужність,
то опір повинен бути близьким до величини внутрішнього
38
опору R t . Н айбільш а корисна потужність утворюється
тоді, коли опір навантаження дорівнює внутріш ньому опо­
ру джерела. Щоб дістати якомога найбільші напругу і К К Д ,
опір навантаження слід вибирати якомога більшим.

2.6. Робота і потужність електричного струму

Електричний струм, прохрдячи по колу, здійснює робо­

ту, причому U = А /Q. Звідси випливає, що робота електрич­
ного струму
А = QU. (2.28)
Підставивши сюди величину заряду Q = It, матимемо
А = Ul t , (2.29)
де А — робота джерела, Д ж ; U — напруга джерела, В; / —
струм у колі, А \ t — час дії струму, с.
Одиницею роботи є д ж о у л ь (Дж).
Робота, яка здійснюється в електричному колі, дорів­
нює одному джоулю, якщо при напрузі в один вольт у колі
проходить струм в один ампер за секунду:
Д ж = В • А • с.
Застосовуючи закон Ома, з формули (2.29) дістаємо

А =- Ul t = P R t (2.30)

Джерело електричної енергії здійснює роботу на зов­

нішній і внутрішній ділянках кола. Тому повна робота
електричного кола
А = E l t = (U + U0) It = Ul t + U0It = Ul t + P R it. (2.31)
При роботі джерела електрична енергія перетворюється
в інші види енергії. Прилад, яким вимірюють роботу
електричного струму, називається е л е к т р о л і ч и л ь ­
ні ї к о м.
П отуж ність електричного струму. Потужність електрич­
ного струму характеризує швидкість перетворення елект­
ричної енергії в інші види і визначається роботою, викону­
ваною за одиницю часу. Потужність, яка використовується
споживачем, називається к о р и с н о ю потужністю і
визначається за формулою
P = * A / t = * U I t l t = Ul . (2.32)
Застосовуючи закон Ома, маємо
P = * U I = P R = U2IR. (2.33)
39
 Одиницею потужності е в а т (Вт).
Один ват — це потужність, при якій за одну секунду
виконується робота в один джоуль: Вт = В А с = Д ж /с.
Прилад, яким вимірюється потужність, називається
в а т м е т р о м , він одночасно враховує і струм, і напругу.
Схему включення ватметра в електричне коло подано на
рис. 2.9. Якщо ватметр включено в електричне коло, то між
котушками виникає електродинамічна взаємодія, рухома
котушка відхиляється, і стрілка,
І/ закріплена на осі цієї котушки,
показує корисну потужність.
Уся потужність джерела елект­
ричної енергії називається п о в ­
ног о потужністю, або п о т у ж ­
н і с т ю д ж е р е л а (Дд),
Р а = £ І = ( и + и 0) І = и і +
+ / 2£ , = Р + Ран, (2.34)
де Р Д — повна потужність джерела,
Вт; Р — корисна потужність на навантаженні; Р ш — потуж­
ність на внутрішньому опорі джерела.
К о р и с н ото потужністю (Р ) називається потужність,
яка віддається джерелом на зовнішнє коло спож ивання,
Р = и і.
Внутрішньою потужністю втрат (Р вн) назива­
ється потужність, витрачена на нагрівання всередині
джерела енергії.
Проте цей підхід виправданий для кіл з малим опором
проводів. Д ля довгих ліній передачі електроенергії слід
враховувати опір проводів Р„ і додавати до Р р
Рвг = Рі ~Ь Рп, (2.35)
де Р вт — загальний опір втрат, Ом; /?г — внутріш ній
опір джерела, Ом; /?„ — опір провідників, Ом.
Щоб дістати максимальну потужність на навантаженні,
слід створити узгоджений режим включення генератора,
тобто внутрішній опір джерела (разом з опором проводів)
повинен дорівнювати опору навантаження. Тоді на наван­
таженні виділяється потужність Р = Е гК Р 1, яка і є мак­
симальною. При цьому треба враховувати і К К Д генератора
електричної енергії.
При максимальній потужності на навантаженні генера­
тора його К К Д становить 50 %. Збільшити К К Д можна,
збільшивши опір навантаження, а зменшити — зменшивши
40
опір. При цьому відповідно зменшуватиметься корисна
потужність.
Оптимальні режими включення вибирають залежно від
потреб і умов.
Теплові дії електричного струму. Одним з видів перетво­
рення електричної енергії в інші види є перетворення елект­
ричної енергії в теплову. К ількість тепла, що виділяється
в провідниках, визначається законом Д ж оуля — Ленца:
<3 = т , (2.36)
де (5 — кількість тепла, Д ж ; / — струм у провіднику, А;
Я — опір провідника, Ом; ї — час, с.
К ількість тепла, що виділяється струмом у провіднику
при сталому опорі, прямо пропорційна опору провідника,
квадрату величини струму і часу його проходження.
Теплова енергія, яка виділяється, нагріває провідники
і навколишнє середовище. Температура провідників під­
вищується до рівноваги, коли теплова енергія, що надходить
у навколишнє середовище, стає такою, що дорівнює енер­
гії, яка виділяється провідниками.
Температура, при якій наступає рівновага, називається
сталою.
Час, протягом якого провідники нагріваються до сталої
температури, залеж ить від їх геометричних розмірів і фі­
зичних властивостей, а також від ізолюючих матеріалів
і умов охолодження провідників.
П р и п у с т и м и м струмом називається така величина
струму, коли встановлюється найбільша стала температура.
При непередбачених великих навантаженнях або при
короткому замиканні в електричних колах різко збільш у­
ється струм, що призводить до значного підвищення тем­
ператури провідників. Щоб захистити споживачів і провід­
ники від високої температури, а джерело електроенергії —
від надмірного перевантаження, застосовують різні за­
побіжники, зокрема, плавкі запобіжники, які розраховані
на струм певної величини. Якщо струм збільш ується, дріт
запобіжника перегорає і електричне коло відключається.
Є також автоматичні запобіжники, розраховані на певні
умови і параметри електричних величин.

2.7. Електричні кола з резисторами. Перший закон

Кірхгофа

Застосовують три види з ’єднання резисторів: послі­

довне, паралельне і мішане.

41
 П ослідсвіе з ’єднання резисторів. Послідовним з'єд­
нанням резисторів називається таке з’єднання, при якому
через усі елементи кола проходить один і той самий струм
(рис. 2.10). При такому з ’єднанні на кожному резисторі
відбувається спад напруги, який визначається законом
Ома. Загальна напруга складається із сум напруг у колі:
и = і і 3, або ІЯ = //?! + ІЯ 2 + / Я 3.
я/ Р.2 яз Скоротивши рбндві частини цьо­
Г-Г-Р 1—г - і “ 1-7-і Цг-І го рівняння на 1, матимемо
1 // 1
І я = Я 1 + Я а + Яз, (2.37)
И/
•
И 2 -1 -О
де Я — загальний опір електрично­
- о і/ о —
* го кола.
Р и с. 2.10 Якщо Я } = Я , = ... = Я„, то
Я = пЯі , Де п — кількість резисто­
рів з однаковими опорами, а Пі — опір одного резистора.
Д л я замкненого кола, згідно із законом Ома,
/ = Е/ ( Я, + Я, + Я 2 + Я 3), (2.38)
де П і — внутріш ній опір джерела, а Я и Я 2, Я 3 — опори
послідовно з ’єднаних резисторів.
Якщо в рівнянні ІІ — + ІІ2 + и з обидві частини
помножити на /, то дістанемо
і и = і и , + і и %+ і и „
звідки
Р = Р і + Я 2 4 - Я 3. (2.39)
Загальна потужність кола дорівнює сумі потужностей
послідовно з ’єднаних резисторів. Потужності на цих ре­
зисторах розподіляються прямо пропорційно опорам ре­
зисторів:
або ------- — (2.40)
Р2 / 2ї?2 ’ *Р 22 Я2
Н апруга на послідовно з ’єднаних резисторах розподіля
ється теж прямо пропорційно опорам резисторів:

(2.41)
и2 /я , ’ 300 и.
Розглянемо це положення на прикладі.
П риклад 2.1 . П отуж ність перш ої електролампи Р , = 40 Вт; а д р у ­
гої Р г = 100 Вт. Н ом інальна напруга лампи І / = 127 В. Ч и можливе
їх послідовне з ’єднання і вклю чення до дж ерел а з напругою і / — 220 В?
Р о з в ' я з а н н я . О пір перш ої електролампи:

К о, 127а 16 129
Ялі — 40 40
: 403,2 Ом.
Рі

42
 О пір др у го ї електролампи:

иі 127а 16 129
Ял2 ' = 161,29 Ом.
100 100
Струм у колі
и 220
0,39 А.
~ Я Л1 + ^л 2 " 403 .2 + 161,29
Знайдемо напругу на кож ній лам пі:
и м = І Я п1 = 0 ,39 • 403,2 = 157 В;
и л2 = 1Я л2 = 0 ,39 • 161,29 = 63 В.
В і д п о в і д ь . Н а перш ій електролам пі напруга перевищ ує но­
м інальну, а на д ругій — напруга зниж ена. Вклю чення не можливе.

Паралельне з ’єднання резисторів. Паралельним з'єд­

нанням резисторів називається таке з'єднання, коли кілька
резисторів включено між двома за­
гальними точками, і струм у колі
розгалужується (рис. 2.11). У та­
ких електричних схемах розгляда­
ють вузли та вітки.
Вузлом називається точка
електричного кола, в якій зб іга­
ються не менш як три провідники
(на рис. 2.11 два вузли — А і В). ~Го £ о -
В і т к о ю називається части­ Р и с. 2.11
на кола, що знаходиться між дво­
ма вузлами (на рис. 2.11 чотири вітки: амперметр Р А Ї , ре­
зи сто р /?/, амперметр РА2, резистор /?2, амперметр РАЗ, ре­
зистор /?І, амперметр РА\ джерело електричної енергії).
У межах вітки не може бути якого-небудь розгалу­
ж ення, а тому струм вздовж усієї вітки проходить один
і той самий. У вітку можна включати як у завгодно к іл ь ­
кість джерел, резисторів та інших елементів схеми.
Кола з паралельним з ’єднанням резисторів мають такі
втастивості.
1°. Сума ст румів, які збігаються у вузлі, дорівнює сумі
ст румів, що виходять з вузла. Це є перший закон К ірхгофа.
Д ля вузла А (див. рис. 2.11)
/заг = / і 4~ /з + /з> (2.42)
де /заг — загальний струм вузла А; / ь / 2, / 3 — струми, які
виходять з вузла А .
Рівність 2.42 можна записати ще так:
/.аг — ї ї — / ї — /з = 0, або I I = 0. (2.43)
43
Тоді перший закон Кірхгофа можна сформулювати так:
алгебраїчна сума струмів, які збігаються у вузлі, дорів­
нює нулю.
При цьому струми, які входять у вузол, треба брати
з одним знаком (наприклад, з «плюсом»), а які виходять
з вузла — з протилежним («мінусом»).
2°. Н апруги на паралельних ділянках кола однакові і до­
рівнюють напрузі між вузлами:
1/1 = и , = и я = и , (2.44)
де II — напруга між вузлами.
3°. Струми в паралельних віт ках розподіляються обер­
нено пропорційно їх опору. Відповідно до закону Ома
/ ! * ( / / / ? ! , / 2 = ( / / / ? 2, / . — £///?*.
Розглядаючи відношення струмів, знаходимо
ї х . *= = або їх . = ^ 3 • їх . =
і, 177Я Г «і ’ І3 Я* ' її Я3 •

(2.45)
4°, Загальна провідність паралельного з ’єднання резис­
торів дорівнює сумі провідностей усіх паралельних віток.

1Г ™-ЯГ + -ЩГ + - І 7 ’ аб° 0 = ° і + + 0 ,. (2.46)

Справді, загальний опір /? = — = - ——1— — а за-

1 ' і “г *2 “г
гальна провідність

-я - у = ф - + ^ . + _ і ._ о 1 + о, + о ,_

в = -і і і_ _і L = _!_
Яа Я3 Я
5°. Загальний опір паралельного з ’єднання визначається
через загальну провідність:

Я = 4 • (2 -4?)
Д л я двох паралельно з ’єднаних резисторів загальний
опір /7 = 7|_ ■ Д ля т паралельно з ’єднаних резисторів
н однаковими опорами, загальний опір
7? = И1!т,
де /?! — величина опору одного резистора, т — кількість
яіток з однаковими опорами. При паралельному з ’єднанні
резисторів загальний опір менший від найменшого з опорів
паралельних вітокг-

П риклад 2 .2 . Знайти загальни й опір паралельно з ’єднаних рези­

сторів і?! = 80 Ом і Я а = 20 Ом.
80,20 1600
Розв’язання. Я ■ = 16 Ом.
Лх + Ка ~ 80 + 20 = 100

Мішане з ’єднання резисторів. М іш аним з'єднанням ре­

зисторів називається таке з’єднання, при якому в електрич­
ному колі є і послідовне, і паралельне з ’єднання резисторів.
Різних варіантів з ’єднань може бути багато, тому за ­
гальної формули для визначення еквівалентного опору
немає. При розрахунках таких електричних кіл розгл я­
дають окремі ділянки кола послідовного та паралельного
з ’єднань і застосовують відповідні формули.

Приклад 2 .3 . В електричному колі (рис. 2.12) = 8 Ом, /?» =

= 10 Ом, = 60 Ом, Д 4 = 20 Ом, = 46 Ом, V АО = 120 В. Знайти
загал ьн и й опір к ола і струми в не-
розгалуж ен их і розгалуж ен их д і­
л ян к а х кола.
Розв’язання. Резистори
Р 2 , Я З , Р 4 з ’єднані паралельно.

Р и с. 2.12

З а га л ьн а провідність на д іл ян ц і В С :
__1 1_ , _1 _ , _1 1 1 1 10
Явс Кі г Я 8 ^ Я4 10 + 60 + 20 60
См.

Звідси 6/1 = 6 Ом.

Д іл я н к и А В , ВС, С й з ’єднані послідовно (рис. 2.13). Знайдемо
опір усього кола
К до ~ в с ~і~ = 8 + б + 46 =*= 60 Ом,
Струм у нерозгалуж ених д іл ян к а х кола;
/ = . / 1 = / 6 = и А О /Н = 120/60 =» 2 А,
Н ап руга між вузлами В і С кола:
ивс ■ / Я в г = 2 - 6 = 12 В.
Струм у вітці з резистором /?2:

12 = и вС /Я* =■ 1 2 / 1 0 = 1,2 А.

45
І/ СтруМ У вітці з резистором ЯЗ:
13 = и в с / я з = 12/60 = 0 , 2 А .
Струм у вітці з резистором Р 4:
/ 4 = { /в с //? 4 = 12/20 = 0,6 А.

Подільники напруги і потенціометри. Подільниками

напруги називаються прист рої, які поділяють напругу на
частини.
За допомогою подільників можна від одного джерела
■електричної енергії одержувати і подавати далі в електричні
схеми напруги різної величини і знака.
Принцип дії подільника базується на властивостях послі­
довного і паралельного з ’єднання резисторів Загальна на­
пруга ІІ послідовно з ’єднаних резисторів /? /, И2, ИЗ
(рис. 2.14) розподіляється прямо пропорційно опору резис­
торів, і на них утворюються напруги V х — /ї? ь 0 2 —
и 3 = //?,.
Сума цих напруг становить напругу джерела електрич­
ної енергії:
иг + и 2 + и а = и .
Я кщ $ величини резисторів різні, то й відповідно різні
величини напруг. З чотирьох затискачів подільника можна
.дістати шість різних напруг, які мож а підключати п ра-
лельно до схем або споживачів, але при цьому повинна ви­
конуватися умова, щоб опір споживача не викликав різкої
зміни режиму роботи подільника, тобто щоб опір спожива а
був якомога більшим.
З подільників на схеми можна подавати не тільки напру­
ги різної величини, але й різної полярності. Д л я цього треба
•певний затискач подільника з ’єднати з корпусом пристрою.
і П риклад 2.4. Знайти величини і полярності н апруг С/13, IIг з ,и ія ,
якщ о II = 80 В, /?і = 15 кОм, /?2 = 20 кО м- ^ з — 5кОм, а затискач З
з ’єднаний з корпусом подільника (див. рис. 2.14).
Розв’язання . Знайдемо величину струму в колі:
І = ( / / ( / ^ + /?., + /?3) = 80/(15 + 20 + 5) • 10а = 2 • 10_ 3 А.
Величини напруг:
и із = / ( / ? ! 4- /?2) = 2 - 10~3 (20 + 15) • 10а = 70 В,
и із = //? 2 = 2 • 10—3 • 20 • 10а = 40 В,
и 43 = / /? 3 = 2 • 1 0 ~ 3 • 5 • 10а = 10 В.
З а напрямом струму в колі і за утвореними напругам и на резисто­
р а х дістаємо, що відносно затискача 3, з ’єднаного з корпусом, напруги
{ /,, і її.,, мають позитивний потенціал, а ІІ43 — негативний. О тж е, І І ,а =»
= 70 В", и із = 40 В, а £ /« = — 10 В.

46
 П о т е н ц і о м е т р о м називається пристрій, за де*
помогою якого можна повільно змінювати напругу від на­
пруги джерела електричної енергії до нуля. Потенціометр
(рис. 2.15) — це резистор з опором /?, кінці якого через
затискачі А і В підключено до джерела V . Затискач С
підключено до рухомого контакту — повзунка, він поді­
ляє 7? на дві частини /?7 і 7?2. Сума і к \ завжди дорів­
нює /?. Від зміни положення повзунка змінюється величина
/?і, отже, змінюється напруга на виході потенціомет-
ра, и вих-
А

Р и с. 2.14 Р и с. 2.15

Якщо рухомий контакт перевести в крайнє положення

в напрямі затискача А , то Я 1 = 0, а к г — 7?, і !вих = 0.
Якщо рухомий контакт перевести в крайнє положення в на­
прямі затискача В, то 7?! = 7?, а Т?2 = 0; і / вш — ІІ. Якщ о
повзунок знаходитиметься в середньому положенні, то
Я і = Т?2 = 0,5Л , а І)вих = 0,51!.
Потенціометри широко застосовуються в електрорадіо-
техніці, наприклад для повільного регулю вання звуку в ра­
діо і телевізійній апаратурі.
Крім дільників напруги і потенціометрів, за цим прин­
ципом дії побудовані а т е н ю а т о р и . Це пристрої, які
зменшують електричну напругу або потужність у задане
число раз. Застосовую ться атенюатори, головним чином,
у високочастотних вимірювальних приладах.

2.>. Д ва режими роботи дж ерел електричної енергії.

Другий закон Кірхгофа

Якщо електричне коло має кілька джерел електричної

енергії, наприклад два, то слід визначати узгодженість їх
^вклю чення, загальну або еквівалентну ЕРС і виконати від­
повідні розрахунки. На схемі, зображеній на рис. 2.16,
джерела Е 1 і Е 2 включено послідовно й узгоджено, тобто
плюс дж ерела Е г з ’єднано з мінусом джерела Е г. Загальна

47
ЕРС у колі становить їх суму!
Е = Еу Е 2.
Тоді джерела працюють як генератори. Свою енергію
вони віддають споживачу /?, яким може бути, наприклад,
акумулятор, який накопичує енергію від генераторів. При
цьому плюс акум улятора з ’єднується з плюсом генератора,
а мінус генератора з мінусом акумулятора.
На схемі, зображеній на рис. 2.17, джерела Еу і Е 2 вклю ­
чено послідовно, але не узгоджено. Д ж ерело Е г відносно

Р и с. 2.16 Р и с. 2.17 Р и с. 2.18

джерела Еу включено зустрічно. Плюс джерела Еу з ’єднано

з плюсом джерела Е 2. Тоді джерело, яке має більш у ЕРС,
працюватиме в режимі генератора, тобто воно віддаватиме
енергію, а джерело з меншою ЕРС працюватиме в режимі
споживача.
При Еу > Е 2 загальна ЕРС
Е = Еу — Е 2,
а при Е 2 > Еу
Е =. Е 2 — Еу.
Напрям струму визначається за більшою величиною
ЕРС. Якщо сума ЕРС джерел дорівнює нулю, то й струм
у колі дорівнює нулю.
В електричних схемах можуть бути з ’єднання з кількох
джерел електричної енергії і кількох резисторів (рис. 2.18).
Тоді в схемі розглядаю ть контури і можливі напрями елект­
ричного струму з урахуванням ЕРС усіх джерел. Конт у­
ром називається будь-яка замкнена ділянка кола електрич­
ної схеми (на рис. 2.18 три контури: И А В Р А , АМКІ ВА
і ОЛГИР/Д)). Контур з найкоротшим периметром називають
елементарним.
Д ругий закон К ірхгсф а встановлює зв ’язок між ЕРС,
діючими в замкненому контурі, і спадом-напруги на всіх
його діля ках:
48
 алгебраїчна сума елект роруш ійних сил, діючих в замкне-
ному конт урі електричної схеми, дорівнює алгебраїчній сумі
спаду напруг на всіх ділянках цього контуру:
2 £ = 2 /Я . (2.48)
Розглянемо послідовність складання рівняння для од­
ного контуру, наприклад для ПЛВЕТ).
1. Задамося довільними напрямами струмів Ц і / 2 в кон­
турі і позначимо їх прямими сТрілками;
2. Довільним чином виберемо напрям обходу в контурі
без урахування можливого напрям у струму. Позначимо
напря« обходу дугоподібною стріл­
кою. Напрям може бути або за стріл­
кою годинника, або проти неї.
3. Записуємо алгебраїчну суму
ЕРС у контурі. При цьому всі ЕРС,
напрям яких збігається з напрямом
обходу, беруть із знаком «плюс», а всі
ЕРС протилежно напряму — із зн а­
ком «мінус».
4. Записуємо алгебраїчну суму
спадів напруг на всіх елементах кон­
туру, включаючи внутріш ній опір джерел. Спади напруг,
викликані струмами, напрям яких збігається з напрямом
обходу, записуємо із знаком «плюс», а спади напруг, утво­
рені струмами, протилежними напряму обходу,— із знаком
«мінус». Н априклад, для контуру £)Л 5Е Д рівняння матиме
вигляд:
£і + — ї ї (Кі ~Ь — 12 (%2 + іїп)-
Тепер на підставі першого і другого законі К ір гофа
знаходимо величини струм :в і їх напрями.
Як вже зазначалося, в еле тричних колзх з кіл кома
джерелами одні з них віддають енергію, а другі спожива­
ють. При цьому встановлюється баланс потужностей дже­
рел, що віддають енергію, і потужностей, що втрачаються
на споживачах (рис. 2.19).
Якщо напрям в електричному колі збігається з напрямом
ЕРС джерела, то потужність джерела вважається поз тив-
ною. Такі джерела віддають енергію в електричне коло.
Якщо напрям струму протилежний напряму ЕРС,
то потужність такого джерела вважаю ть негат. вною. Це
джерело споживає енергію від іншого джерела.
Т ак, при розрахунках розглядуваної схеми на рис. 2.18
струми / х і / 2 — позитивні, а струм / 3 — негативний.
4 1-7** 49
Потужність, що віддається джерелами,
ЕР = Рх Р2 Р 8 — Е ЛІ 1 Р а/ 2 — ^з^з»
де Е Р — потужність, яка утворює струми схеми.
В -значена потужність електричної енергії в схемах ви­
трачається споживачами, зокрема, й опорами проводів
схеми. Потуж ність, яка витрачається на опорах, завжди
позитивна і не залеж ить від напряму струму, позначи о її
через Р 0. Вона витрачається на нагрівання опорів і ви­
діляється в навколишнє середовище. Математично витрати
потужності на опорах схеми можна записати таким чином:
^ Р 0 = Р 0 1 + ^ 0 2 4" Роз>
де Р 01, Р 02, Р 03 — витрати потужності на опорах (активна
потужність), або
2Ро = /і (Рп + Рі) 4" /г (Рі2 4~ Рг) 4* Із (Р;з 4" Р3).
де І и / 2, / 3 — струми у вітках схеми (опір проводів врахо­
вано в опорах резисторів).
З а законо і збереження енергії потужність, яку відда­
ють джерела, дорівнює потужності, яка витрачається на
всіх опорах схеми.
П орівняння потужностей джерел з потужностям , що
витрачаються на опорах (навантаж еннях), називається
балансом п о т у ж н о с т е й . У загальному виді
Е Р = Е Р 0, (2.49)
де Е Р — алгебраїчна сума потужностей, що віддають
джерела енергії, а Е Р , — арифметична сума потужностей,
витрачених на опорах схеми.
Баланс потужностей застосовується для перевірки вико­
наних розрахунків.

2.9. Потенціали в точках електричного кола.

Потенціальна діаграма

Електричний струм вин кає тільки тоді, коли є різниця

потенціалів між двома точками провідника, яка утворю­
ється джерелами електричної енергії. Вважаю ть, що м ак­
симальний потенціал має позитивний полюс джерела,
а мінімальний — негативний п^люс. На пасивній ділянці
кола, де є тільки опори, у напр мі струму потенціал в точ­
ках кола зменшується на величину спаду напруги від
максимального потенціалу до потенціалу цієї точки. У на­
прямі, протилежному напряму струму, потенціал збільш у­
ється.
 На схемі, зображеній на рис. 2.20, потенціал у точці В
менше, ніж п отенціаі у точці А, а потенціал в точці С
більше від потенціалу в точці й .
На активних ділянках кола, де включено джерела ЕРС*
в напрямі позитивного полюса джерела потенціал збільш у­
ється на величину Е без урахування спаду н а п р у и на внут­
рішньому опорі джерела і на величину ІІ з урахуванням
цього спаду. Потенціал у точці А
більше від потенціалу в точці О на
величину Е або і і , і навпаки, в точці
0 потенціал менше, ніж потенціал у
точці, А на величину Е або ІІ.
П о т е н ц і а л о м певної точки
електричного кола називається напру­
га між цією точкою і точкою, в якій
потенціал вважаю ть таким, що дорів­
нює нулю, або є початковим. В елект­
ричному колі залеж но від опорів і Р и с. 2.20
джерел потенціали в певних н ап ря­
мах зменшуються або збільш ую ться. Потенціал у даній точ­
ці можна визначити за формулою:
Ф„ = /Я „ , ’ (2-50)
де ф„ — потенціал даної точки кола; / — струм у колі;
Я п — опір ділянки кола між даною точкою і точкою з ну­
льовим потенціалом.
На схемі, зображеній на рис. 2.20, для точки С встанов­
лено нульовий потенціал. Тоді для точок кола потенціали
визначаються так:
фс = 0 , фо = фС — //? 3; фд = фд —-//?,• + £ ;
фв = фл — ІВи фс = фв — / Я 2-
Якщо розрахунок виконано правильно, то фс в кінці роз­
рахунку дорівнюватиме нулю.
Графічне зображ ення залежності потенціалів точок
електричного кола від його опору називають п о т е н ц і ­
альною діаграмою.
Д ля побудови потенціальної діаграми треба:
визначати електричне коло, величину і напрям струму в
ньому;
буквами або цифрами позначити місця з ’єднання еле­
ментів кола;
потенціал однієї з точок прийняти за начальний або
нульовий;
обчислити потенціали всіх точок кола і побудувати їх
1рафічне зображення.
4* 61
 При визначенні потенціалів треба враховувати, щ о коли
відбувається перехід через опір, вздовж якого проходить
струм, то слід вважати напрям струму від точки з вищим
потенціалом до точки з нижчим потенціалом. Н а кінці
опору, куди входить струм, спад напруги матиме «плюс»,
а на кінці опору, з якого струм виходить,— «мінус». Крім
того, якщ о відбувається перехід через джерело ЕРС
з «мінуса» на «плюс», то потенціал підвищ ується, а при пере­
ході з «плюса» на «мінус» — відповідно зниж ується.
Щодо нульового потенціалу для вибраної точки на колі
потенціали інших точок можуть бути позитивні, негативні
і нульові.
Розглянемо побудову потенціальної діаграми на при­
кладі.
П ри кл ад 2.5. П обудувати потенціальну д іаграм у д л я електричного
кола (рис. 2.21), якщ о Е х = 36 В, /?(1 = 6 Ом, Е г = 12 В, /?і2 = 3 Ом,
= 20 Ом, /?2 = 14 Ом, /?3 == 5 Ом.

Р о з в' я з а н н я . Позначимо точки з ’єднання елементів кола.

П отенціальними точками є: А , В , Б , О , / \ (), М , N .
Визначимо струм у колі:
_______________Е х — Е г______________________3 6 — 12
'ЕЯ Ях+ Яц + + Я{2 -р Я 3 20 -р 6 -р 14 -р 3 -р 5
= 0,5 А.
О скіл ьки Е х > Е 2, то напрям струму визначається напрямом елек­
троруш ійної сили Е х за стрілкою годинника.
Вважатимемо потенціал точки А нульовим, ц А = 0. О скільки струм
проходить у напрям і за стрілкою годинника, то потенціал точки В нижче,
ніж потенціал точки А на величину спаду напруги на резисторі / ? / . Тому
Фв = — / £ , = 0 —0,5 • 20 = — 10 В.
Н а внутріш ньому опорі /Щ потенціал зм енш иться, і в точці 5 мати­
мемо ф5 = фв — = — 10 — 0,5 • 6 = — 13 В. П ри переході від точ­
ки 5 до точки О потенціал підвищ иться на величину Е х. Тоді ц 0 = +
+ £ , = — 13 + 3 6 = 23 В.
Визначимо потенціал точки £ :
Фд = Фг> — ІЯ » = 23 — 0 ,5 • 14 = 16 В.
52
 При визначенні потенціалу точки 0 відбувається перехід з «плюса»
дж ерела Е г на «мінус», а тому потенціал зниж ується:
— £ а = 16 — 12 = 4 В.
П отенціали точок М і Н є відповідно
Фм =* Фд — 4*12 = 4 — 0 ,5 • 3 = 2,5 В;
ФN ^ Фм — ^ — 2 ,5 — 0 ,5 * 5 = 0.
У точках А і Н потенціали однакові, тобто точки А і N з ’єднані
провідником без елементів кола.
Побудуємо потенціальну діагр ам у . Н а горизонтальній осі в ід к л а ­
даємо опір кола, а на вертикальній — потенціали в точках кола. У почат­
ку координат позначимо точку А, яка має нульовий потенціал (рис. 2.22).
Потім відкладаєм о точку В з потенціалом — 10 В і 5 з потенціалом —
13 В.
О скільки між точками 5 і £> вклю чено ідеальне д ж ерело (його внут­
ріш ній опір визначений між точками В і 5 ), то за опором точки 5 і П
однакові, а за потенціалами вони відрізняю ться на величину Е 1. Тому
потенціал точки О дорівню є + 23 В. П отенціали точок Е , М і N ви­
значено аналогічно. Величини потенціалів у точках ^ ’єднуємо лініям и .
Д істали графічне зображ ення потенціалів електричного кола або потен­
ціальну д іаграм у. З а цією діаграм ою мож на визначити потенціал у будь-
якій точці кола або різницю потенціалів між будь-якими точками кола.

Запитання для сам оконтролю

1. Щ о таке електричний струм? 2. Я кі є елементи електричного

кола? Н апрям струму в колі. 3. Величини, що характеризую ть струм,
їх визначення. О диниця струму. 4. Д ії, які може викликати електрич­
ний струм, характеристика їх. 5. Щ о таке електропровідність, провід­
ність і питома електропровідність? їх фізична суть та математичне ви­
значення. 6. Суть явищ а надпровідності і можливі напрям и використан­
ня її в техніці. 7. Електричний опір провідників і його залеж ність від
різних ф акторів. 8. Питомий опір і температурний коеф іцієнт провід­
ника, їх фізична суть і одиниці. 9. Сторонні сили і їх роль при утво­
ренні дж ерел електричної енергії. 10. Щ о таке ЕРС, її математичне
визначення і одиниця. 11. Я ка різн и ц я між Е РС і напругою дж ерела
електричної енергії? Щ о таке спад напруги? 12. З ак он Ома і його ф ізич­
на суть. 13. Я к визначається корисна робота електричного кола на під­
ставі закон у Ома? 14. Основні характеристики реж им ів роботи елект­
ричних кіл. 15. З а л еж н ість струму в колі і напруги на опорі наванта­
ж ення від реж им у роботи електричного кола. 16. З а л еж н ість потуж нос­
ті на навантаж енні і коефіцієнта корисної д ії дж ерела від реж иму роботи
електричного кола. 17. Робота електричного струму та одиниця її.
18. Щ о таке потуж ність електричного струму? О диниця її. 19. Повна
та корисна потуж ність. У згодж ений реж им вклю чення дж ерела та його
наслідки. 20. Теплові д ії електричного струму. 21. Способи з ’єднання
резисторів. П ри клади. 22. Основні властивості послідовного та п ара­
лельного з ’єднання резисторів. 23. В узли та вітки. Перший закон К ірх-
гофа. 24. М іш ане з'єд н ан н я резисторів. 25. Щ о таке подільник напруги?
Принцип д ії та застосування. 26. Що таке потенціометр? П ринцип д ії
та застосування. 27. Д ва режими роботи дж ерел електричної енергії.
Ф ізична суть і застосування їх. 28. Д ругий закон К ірхгоф а. 29. Що
називається потенціалом точки електричного кола і від чого він за л е ­
ж ить? 30. П отен ціальна-діаграм а та її побудова.

53
 Запитання для розвитку логічного мислення

І. О пір кож ного з чотирьох провідни ків Я і- Я ким буде еквівалент­

ний опір, якщ о пі провідники з ’єднано: а) послідовно; б) паралельно?
Які ще можуть бути їх з ’єднання? 2. Д в і електричні лампи різної
потужності ввімкнено паралельно. Я ка з них має більш ий опір нитки
розж арю вання? 3. Іноді спостерігається сильне нагріван ня вим икачів,
ш тепсельних резеток, місць з ’єднання провідників тощо. Чим це об­
умовлено і які наслідки мож уть бути? 4. П орівняти графічну залеж ність
опору металу, електроліту і напівпровідника від температури. 5. При
включенні електроплитки яскравість раніш е вклю ченої електролампи
трохи зменш ується. Чому? 6. Д ж ерел о струму з електроруш ійною си­
лою Е і внутріш нім опором Я і вклю чено на реостат. При яких
умовах потуж ність на зовніш ній частині кола буде максимальною?
7. Я к зм іниться потуж ність, щ о виділяється на двох одинакових рези­
сторах, якщ о їх з ’єднати спочатку послідовно, а потім паралельно
(напруга дж ерела незмінна)? 8. Я кий провідник, мідний чи алю мінієвий,
з однаковим поперечним перерізом буде довш ий при однаковом у їх
опорі? 9. Чим обм еж ується величина струму при короткому зам иканні
електричного кола?

Задачі для сам остійного розв'язування

1. В електричній схемі (рис. 2.23) И = 25 В, /?, = /?4 = 7?6 =

= 20 Ом, Р 2 = Я я = 10 Ом, Я„ = 40 Ом. Знайти еквівалентний опір
і струми в д іл ян к а х кола.
В і д п о в і д ь . Е квівалентний опір 50 Ом, загальни й струм
0 ,5 А, а у в ітк ах — по 0,25 А.
2. В електричній схемі (рис. 2.24) Яі = 38 Ом, /?2 = ЗО Ом,
Я а = 60 Ом, Я і = 2 Ом, І г — 0,6 А. Знайти / 2, / 3, Ч А в , Е .
В і д п о в і д ь . / г = 0,4 А; / 3 = 0,2 А; Ч АВ = 12 В; Е = 36 В.
3. Д о батарейки з Е Р С 3,5 В при єдн али резистор опором 10 Ом.
При цьому спад напруги на резисторі становив 2,5 В. Знайти силу
струм у короткого зам и к ан н я.
В і д п о в і д ь . 0,875 А.
4. Знайти К К Д дж ерела струм у, що має внутріш ній опір 0,02 Ом
і ж и ви ть електричне коло струмом у З А при н а п р у зі на зати скач ах д ж е ­
рела у 2 В.
В і д п о в і д ь . 9 7 %.
5. В електри чній схемі (рис. 2.25) Я г = 3 Ом, Я г = 20 Ом, Я а =
= 18 Ом, /?4 = 12 Ом, Я 3 = 2 Ом, Я і — 1 Ом, / 2 = З А . Знайти струми
/ 2 і 13, напруги на резисторах і Е РС .
В і д п о в і д ь . Е = 80 В, V = 75 В, / = 5 А, / „ = 2 А, Ч т =
= 15 В, и к2 = 60 В, и К5 = 10 В, и п з = 36 В, и т = 24 В.

54
 Глава З
М Е Т О Д И Р О З Р А Х У Н К У С К Л А Д Н И Х ЕЛЕКТРИЧНИХ КІЛ
П О С Т ІЙ Н О Г О С Т Р У М У

3.1. Розрахунок електричних кіл м етод ом рівнянь

Кірхгоф а

За законами К ірхгоф а, розглянутими в попередній

главі, можна розраховувати струми в будь-яких складних
колах. Д л я цього треба скласти ряд рівнянь, а саме стіль­
ки, скільки невідомих у задачі і виконати такі дії.
1. Визначити кількість віток у даному колі (рис. 3.1).
2. Задати передбачувані напрями струмів у всіх вітках
і напрями обходів у контурах.
Позначити відповідними стріл ­
ками напрями струмів і напрями
обходу контурів (за стрілкою го­
динника або проти неї).
3. З а першим законом К ір х ­
гофа скласти п — 1 рівняння, де
п — кількість вузлів у колі.
Складати рівняння можна для
будь-яких вузлів, аби тільки рів­
нянь було на одне менше, ніж
вузлів. Н априклад, якщ о є два
вузли (А і В), то складається тільки для одного (А або В).
4. З а другим законом К ірхгоф а скласти решту рівнянь.
Складати рівняння можна з будь-яких контурів і не обов’­
язково елементарних. Процес складання таких рівнянь
розглянуто в п. 2.8.
5. У здобуту систему рівнянь підставити числові зна­
чення і знайти невідомі, тобто струми у вітках. Н апрями
реальних струмів додатного значення збігаються з передба­
чуваними напрямами, а струми від’ємного значення мають
протилежний напрям. При від’ємному значенні струму
стрілку передбачуваного напряму закреслюють і ставлять
стрілку зворотного напряму.
6. Д ля перевірки розв’язання задачі складають баланс
потужностей. Якщо цей баланс збігається, то задачу роз­
в’язано правильно.

Приклад 3 .1 . В изначити струми в колі (див. рис. 3.1), я к щ о £ х

= 48 В, Е г = 36 В, /?х = 35 Ом, /?2 = 36 Ом, Я 8 = 50 Ом, Я п =
■= 5 Ом, = 4 Ом.

55
 Р о з в ' я з а н н я. С кладем о систему р івнянь:
ї ї + ^2 = їз>
£ , = /, (/?,, + /?,) + / 3/?3,
Ех — Е3 = Іх /?,) — /а (/?і2 + /?а).
П ідставим о числові зн ачення:

( / і + / , = /з .
І 48 = / , (5 + 35) + / 350,
[4 8 — 36 = / , (5 + 35) — / 2 (4 + 36).
Звідси

[ Л - Ь їа — Ія —
г | 4 0 / 1 + 5 0 /з = 48,
[ 4 0 / х — 4 0 /а = 12.
П ідставим о зам ість / 3 суму / , + / 3:
12 0 /, + 2 5 /, + 2 5 /а = 24,
110/, - 10/г = 3.
Зведем о подібні члени:
Г45/, + 2 5 /а = 24,
і 1 0 /, - 10/а = 3,
З другого р ів н ян н я знаходимо: / г = (1 0 /, — 3 )/1 0 . Тоді перше
р ів н я н н я набирає ви гляд у 4 5 /, + 25 ( 1 0 /, — 3)/10 = 24, звідки / , =
= 315/700 = 0,45 А.
Знайдемо / 2 та / 3:
/ а = ( 1 0 /, — 3)/1 0 = (10 . 0,45 — 3 )/1 0 = 0 ,15 А;
І* = ' і + >і = 0.45 + 0 ,15 = 0,6 А.
П е р ев ір к а. С кладаєм о балан с потуж ностей:

^ і Л -Ь Е 2і 2 = /^ (/? н + /? ,) / | ( ^ , 2 "Ь + /3/^3,

4 8 . 0,45 + 36 • 0,15 = 0 ,45а • (40) + 0 .1 5 2 • (40) + 0 ,6 а • 50,

27 Вт = 27 Вт.
Задачу р о зв ’язан о правильно.
В і д п о в і д ь . / , = 0,45 А; / а = 0,15 А; / 3 = 0,6 А.

3.2. Розрахунок електричних кіл м етод ом

контурних струмів

Метод контурних струмів дає змогу визначати струми з

меншою кількістю рівнянь, яка обмежується числом неза­
лежних, елементарних контурів у колі.
К о н т у р н і с т р у м и — це умовні алгебраїчні ве­
личини, однакові для всіх ділянок даного контуру. Напрям
56
їх обирається довільно і позначається в електричних схемах:
дугоподібними стрілками (рис. 3.2). Контурні струми на
відміну від реальних струмів позначають римськими або
буквеними індексами: 11, /ц , /ш , / іу або І а, і в , і с і т; Д..
Р озрахунок складних електричних кіл методом квнт.ур>-
них струмів виконують в такій послідовності.
1. Д овільно обирають напрями контурних струмів і по­
значаю ть їх на схемах (див. рис. 3.2). Д л я зручності вважаї-
ють такі самі напрями обходу
вздовж контурів.
2. З а другим законом К ірхгоф а
складають рівняння з контурними
струмами. Якщ о на ділянці кола
діють два контурних струми, то
спад напруги на ній дорівнює а л ­
гебраїчній сумі спадів напруг,
утворених кожним контурним стру­
мом.
3. Р озв’язую ть рівняння, визна­
чаючи величини контурних струмів.
4. Д л я визначення величини і напряму реальних стру­
мів застосовують такі правила:
а) якщо на ділянці кола діє тільки один контурний:
струм, то реальний струм дорівнює контурному і має такий:
самий напрям;
б) якщо на ділянці кола діють два контурних струми
протилежних напрямів, то реальний струм дорівнює їх
різниці і напрямлений у бік більшого струму;
в) якщо на ділянці кола діють контурні струми однако­
вого напряму, то реальний струм дорівнює їх сумі і збі­
гається за напрямом з ними.

г Приклад 3.2. З а умовами п ри кл ад у 3.1 методом контурних струм ів

визначити величини і напрям и реал ьн и х струм ів у схемі на рис. 3 .2 .
Р о з в ’ я за н н я
Задаєм о довільний напрям контурних струм ів / , і / , , .
С кладаєм о р ів н ян н я за другим законом К ір х го ф а, виконую чи
обхід к он турів за напрям ом стріл ки годинника.
Д л я контуру А И К В А

Е\ — Е2= / , ( /? , , + + Я 12) — І ц ( ї ? ,2 + Я г),

48 — 36 = 3 5 /, + 5 / , + 3 6 /, + 4 / , — 3 6 /,, — 4 / „ ,
12 = 8 0 / , — 4 0 /,,.
Д л я контуру В К О С В
Е » =* І и (ї?а + + Я а) — / , (/? а + Я і2 ) ,
 36 = 3 6 / ,, + 4 / „ + 5 0 / п - 3 6 /, - 4 / „
36 = 9 0 /,, — 4 0 /, = — 4 0 /, + 9 0 /,,.
Р о з в ’язуєм о систему двох рівн ян ь:
12 = 8 0 /, — 4 0 / „ ,
36 = — 4 0 /, + 9 0 /,,;

108 = 7 2 0 /, — 3 6 0 /,,
+
144 = — 160/, + 360/,,
£52 = 5 6 0 / ,

І , = 252/560 = 0 ,45 А .
У вітці А ґ проходить один контурний струм, а тому реальний
струм дорівню є контурном у і зб ігається з його напрям ом , / , = / , =
= 0,45 А.
П ідставим о в перш е рів н ян н я величину контурного струму / , :
12 = 80 • 0,45 — 4 0 /,,.
Звідси
4 0 /,, = 80 • 0,45 - 12 = 36 — 12 = 24,
/ „ = 24/40 = 0,6 А.
У вітці С Р один контурний струм / , , , а тому реальн ий струм до­
рівню є контурном у і зб ігається з його напрям ом , / 3 = / , , = 0,6 А.
У вітці К В контурні струми маю ть протилеж ні напрям и, а тому
реальний струм дорівню є різниц і контурних струмів:
/ , = / , — / , , = 0,45 — 0,6 = — 0 ,15 А .
З н а к м інус перед / 2 п о к азу є, що реальн ий напрям струм у проти­
леж ний контурном у струму І , і зб ігається з напрямом контурного
струму / „ .
В і д п о в і д ь . /„ = 0,45 А; / а = 0,15 А; / 3 = 0,6 А.

3.3. Розрахунок електричних кіл м етод ом

накладання (суперпозиції) струмів

Метод накладання струмів побудовано на принципі не­

залеж ної дії ЕРС різних джерел. Проте застосовувати його
можна тільки до лінійних кіл, тобто до таких, де опір
кола не залеж ить від струму, що проходить у ньому. Не
можна застосовувати цей метод і тоді, коли, в рівнянні є
величина із степенем, вищим від першого.
Цей метод передбачав, що спочатку в електричному колі
діє тільки одна ЕРС, і визначають струми, що утворюються
нею. Такі струми називають ч а с т к о в и м и . Якщо ви;>
начають частковий струм одного контуру, то всі інші
дж ерела електричного кола вважають виключеними, але
58
їх внутріш ній опір враховується. Потім в електричному
колі вважають включеною другу ЕРС, а решту — виклю ­
ченими і теж визначають часткові струми. Таким чином
послідовно знаходять часткові струми, утворені кожною
ЕРС окремо. Це можна виконати, застосовуючи окремі
схеми.
Потім виконують накладання частко­
вих струмів і визначають величину і на­
прям реальних струмів. Реальні струми
в будь-якій ділянці кола дорівнюють а л ­
гебраїчній сумі всіх ЕРС. Напрям стру­
му на ділянці визначається за напрямом
більшого струму.
П отуж ність на опорах визначається за реальними стру­
мами. Н априклад, у колі (рис. 3.3) при R a = 0, R a — 0
/ = ( Ег + E J / R = (10 + 20)/100 = 0,3 А.
Часткові струми / ' і І" визначаю ться так:
/ ' = E J R = 10/100 = 0,1 А; /" = E J R = 20/100 = 0,2 А.
Загальний струм у колі
/ = / ' + / ' = 0,1 + 0 , 2 = 0,3 А.
Оскільки струми знаходяться з ЕРС у лінійній залежнос­
ті, то цей метод доцільний. Проте при визначенні потужнос­
ті, де є квадратична, а не лінійна залеж ність, цей метод не
придатний.
Справді, при реальному струмі /
Р = P R = 0 ,3 3 • 100 = 9 Вт,
а при часткових струмах
Р ' = (/')» /? = 0 ,12 • 1 0 0 = 1 Вт,
( і у R = 0 ,2 3 • 100 = 4 Вт.
Отже, загальна потужність
Р = Р ' + Р" = 1 + 4 = 5 Вт.
Насправді потужність на опорі не 5 Вт, а 9 Вт.
Таким чином, методом накладання струмів можна кори­
стуватися т ільки при розрахунках лінійно залеж них
величин, тобто визначених рівняннями першого степеня.

П риклад 3.3. З а умовами п ри кл аду 3.1 методом н акл ад ан н я струм ів

визначити величини і напрям и реальн их струм ів у схемі на рис. 3 .2 .
Р о з в ’ я з а н н я . В иклю чаємо з кола Е г , але залиш аєм о вн ут­
ріш ній опір R a Тоді електри чне коло має вигляд , п оказан и й на

59
рис. 3.4. Еквівалентний опір кола з електроруш ійною силою Ех

*ек = Ні + Н а + +У = 35 + 5 + І3-6 + 4) • 50
ек П Я 3 + Я й + Я і2 36 + 50 + 4
2000
40- = 40 + 2 2 ,2 = 62,2 Ом.
90
Ч астковий струм у вітці N M
і \ = £ і / / ? ек = 4 8 /6 2 ,2 = 0,771 А.
Опад напруги на розгал уж ен ій діл ян ц і кола

а АВ = и й Р = / ’і ^ 2 - 3 = ° * 7 7 1 • 22.2 = І7 , 12 В.
Ч асткові струми в п арал ел ьн и х в ітк ах:

і 2 = и А в № і + Яі2) = І7 - 12/40 = 0,429 А;

/з = = 17,12/50 = 0,342 А.

м л и

Р и с . 3.4

Тепер виклю чаєм о з к ола дж ерело елек троруш ій н ої сили Е у і за л и ­

ш аємо дж ерело Е г . Тоді електричне коло м ає вигляд , п оказаний на
рис. 3.5. Е квівалентний опір к ола з Е 2
(Яі + Я/ 1) • яз
Яри — я 3+
« т *я 'і2
в +т Лі + Л п + Л і : 36 + 4 +

(35 + 5) 50 40 • 50
‘4 0 + - ^ =40 +
35 + 5 + 50
2000
: 40 + 22,2 = 6 2,2 Ом.
90
Ч астковий струм у вітці В А :

1"2 = Е 2/ Я ек = 36, 62, 2 = 0 ,5 7 9 А.

Спад напруги на р о згал у ж ен ій д іл ян ц і кола:
и м и ' . и £>Р : 0,5 7 9 • 22,2 = . 12,83 В.
Ч асткові струми в п арал ел ьн и х вітках:
^ / ( К і + *<і) = 12.83/40 = 0,321 А:

= и ОРІ Я , = 12,83/50 = 0,258 А.

60
Виконаємо накладання часткових струмів і визначимо величини і
напрям реальних струмів:

/! = /; — /і =0,771 — 0,321 = 0,45 А:

/ , = / ' — /'' = 0,429 — 0,579 = — 0,15 А.

З н а к мінус перед / 2 п о к азу є, що реальн ий напрям струму / 2 проти­
леж ний тому, що зображ ен ий на рис. 3.5.

/ , = /д + /" = 0,342 + 0,258 = 0,6 А.

В і д п о в і д ь . / 2 = 0,45 А; / 2 = 0,15 А; / 8 = 0,6 А.

3.4. Розрахунок електричних кіл м етод ом

вузлової напруги

Кола з двома вузлами простіше розраховувати методом

вузлової напруги. Розглянемо суть цього методу на схемі
рис. 3.6, а, вважаючи, що внутрішній опір джерел дорів­
нює нулю. Елементарний контур
кола зображено на рис. 3.6, б, де
Е1 = и і + и , и і — Е і — и , и =
= иАВ-
За методом вузлової напруги до­
датний напрям струмів вибирається
для всіх віток один і той самий (у
розглядуваній схемі від вузла А до
вузла В). На основі елементарного
контуру знайдемо спад напруги на
всіх опорах і визначимо струми, що
проходять через /?/, £ 2, Я.З, Я4,
вважаючи, що на ґ{4 спад напруги
и = и АВ. Р и с. 3.6
О тж е,

и 1 — Е х — и , 1\ = £/1//?1 = (Е , - и у Я , ^ ( Е . - и ) - ^ - =

— (Е і Щ О іі

и, / 2 = ї / а//?2 = ( £ а - і/) /Я 2 = ( £ а - і/) - і - =

*= ( Е г ~ С гі

и з =*Е3 - и , / 3 = £/,//?3 = ( £ 3 - 60//?а = ( £ 3 - ^ ) - ^ =

~ ( Е 3 - и ) 0 3.
61
 У четвертій вІтцІ Е Р С немає, тому

и. = о - и , І, (0 _ г/>/4 :— -----------------

Рівняння за першим законом Кірхгофа для вузла В е

Підставивши сюди значення стругів, матимемо

(Е 1 ~ и ) 0 1 + (Е л - и ) О г + (Е 3 - и ) С3 - и 0 4 = 0,
або
в д - ио, + е 2о 2 - и о 2+ В Д - и о 3 - и о , = 0.
Звідси визначимо вузлову напругу і/ — ІІАв:
и (Оі Є2 б.) ф- С4) = Е ій ^ -}- Е 20 2 -+ Е / } 3\
ті _ Е,о, + + £ 3о3 , гу іЕ а
и ~ б, + С2 + 03 + С4 - аб° ^ 20 ' (З Л '
Якщо в схемі буде ЕРС, струм якої напрямлений від вуз­
ла В до вузла А (проти вибраного напряму), то у формулі
(3.1) величина Е й цієї вітки мати­
ме знак «мінус».
Струми у вітках визначаються за
формулою
/ = (£ — (/) О. (3.2)
Якщо струм у вітці матиме знак
«мінус», то змінюємо знак на проти­
лежний, а напрям — на зворотний.
Ри с. 3.7
Приклад 3.4. В електричном у колі
(рис. 3.7) £ , = 34 В, Е 2 6 В, Р і = 3 Ом, / ? 2 = 11 Ом, /?3 = 40 Ом,
/?,і = / ? (2 — 0. Методом вузлової напруги визначити величини і н а п р я ­
ми струм ів у колі.
Р о з в ’ я з а н н я . Задаєм о позитивний напрям струм ів від А
до В .
Знайдем о вузлову н апругу:

и £ .0. + £ ,08 - 3 4 -~ 3 --|- 6 - Т Г

бі + ба + й3 1 1
З + 11 + 40
0 ,5 4 5 — 11,3 - 10,75
~ 0,333 + 0 , 0 9 1 + 0,25 0,674
— 15,9 В.

В изначим о струми у вітках:

и = (£ х - и ) а , = ( - 34 + 15,9) - 3 - = - 6 А,

62
 /»=(6-1-15,9) уу = 2 А,

І 3 = 15,9 • - у - = 4 А.

Зміню ємо напрям струм у / х на зворотний.

В і д п о в і д ь . І у — 6 А, / 2 = 2 А, / 3 = 4 А.

3.5. Розрахунок електричних кіл м етод ом

еквівалентного генератора (м етодом холостого
ходу і короткого замикання)

Метод еквівалентного генератора застосовується тоді,

коли треба визначити струм в одній вітці складного кола.
Особливо цей метод ефективний, якщо опір цієї вітки змі­
нюється, і при кожній зміні опору треба визначати величину
струму (рис. 3.8, а).

а б
Р и с. 3.8

Схема, яка містить джерело електричної енергії, резисто­

ри і провідники розглядається як деякий еквівалентний ге­
нератор з £ек і внутрішнім опором Яек (рис. 3.8, б). Таку
схему вважають активним двополюсником.
Акт ивним двополюсником ( А ) називають схему з джере­
лом електричної енергії, яка має два провідники для підклю ­
чення зовнішнього опору навантаження.
Я кщ о в схемі двополюсника джерела електричної енергії
немає, то двополюсник називається пасивним (П).
У розглядуваній схемі ст р у м / , що проходить через Я АВ,
визначається за законом Ома.
Величина Е ек активного двополюсника визначається при
режимі XX еквівалентного генератора, тобто тоді, коли опір
навантаження [?ав відключено. Якщо при цьому до затис­
качів А і В підключити вольтметр, то він покаже, що ЕРС
двополюсника дорівнює Е ек.
Величину Е ек можна і розрахувати. При холостому ході
струм через И ав не проходить, а тому на ньому спаду
63
 напруги чвемає. Н а затискачах А і В матимемо різницю по­
тен ц іал ів , яка утворюється від спаду напруги на резисторі
(Ухх — Тоді

;/г== Л і+ «! + « , ’ Ц хх ~ £ек “ Лі + Лі + Я, ^ 2' ^

Ютже, еквівалентна ЕРС активного двополюсника Еек
ШИ'ЗНачається як спад напруги на резисторі який безпо­
середньо підключений до затискачів еквівалентного генера-
ттрра А і В. Проміжний резистор Я4 (див. рис. 3.8, а), на
спад напруги при холостому ході не впливає.
Внутрішній опір еквівалентного генератора /?е>< можна
визначити так: до затискачів А і В замість Иав підключити
амперметр, який з малим опором утворить режим короткого
. замикання (КЗ), а прилад покаж е величину його струму.
>Оскільки при короткому замиканні / кз =* Е /Я и т о для ек­
вівалентного генератора
/к з = £ е к / / ? е к, ЗВ ІД К И І^ек — Е ек/ І х з , ^ 3 .4 )
;де УКз — струм, визначений амперметром.
Я кщ о струм / кз великий, то послідовно з амперметром
■включають опір /?ла- Тоді /?ек визначається за формулою
К е к — (Еек — Удв)/ІАВ< (3.5)
де іа в— струм, визначений амперметром. і
Опір /?ек можна розрахувати як вхідний опір двополюс­
ника.
Вхідним опором називається опір, який утворює схема
д л я підключеного до неї джерела. При цьому вважають, що всі
ЕРС активного двополюсника дорівнюють нулю, проте їх
внутріш ній опір враховується. Тоді активний двополюсник
Перетворюється в пасивний, і вхідний опір, або опір е к в ів а ­
лентного генератора # ек, визначається як опір з боку затис­
качів А і В (див. 3.8, а):
р _ + Яі + К») Я* , р (О а)
ек~ Яі + Я, + Яз + в* 1 4' ( *
П іс л я визначення Е ек і Іїек за законом Ома знаходять
струми, які проходять через опори, підключені до затиска­
чів А і В.
Загальна послідовність розрахунку електричних кіл ме­
тодом еквівалентного генератора така.
1. Визначити, яка схема активного двополюсника вклю­
чається в еквівалентний генератор, і зробити від нього з ’єд­
нання до затискачів А і В.
 2. Якщо ділянка кола між затискачами А і В розімкне-
иа (режим холостого ходу), визначити величину Е т — ЕРС
еквівалентного генератора.
3. При режимі холостого ходу і виключених ЕРС джерел
знайти внутрішній опір Е ек еквівалентного генератора.
4. Обчислити величини струмів,
що проходять через резистори, під­
ключені до затискачів А і В.
Приклад 3.5. В електри чн ій схемі
(рис. 3.9) Е ! = 50 В, Е 2 = 25 В, # , =
= 6 Ом, # 2 = 8 Ом, # з = 5 Ом, # 4 =
= 15 Ом, # д = 4 Ом, # , 2 = 2 Ом. Ме­
тодом екв івал ен тн ого генератора визначи-
ти І А в при # л а = 24; 9; 1,5 Ом.
Р о з в ’ я з а н н я. В изначим о Е РС
еквівалентного генератора Е ек при # л в =
= оо.
П ровідність віток щ одо в у зл ів С і £> дорівню є
1 1 1 „, „
= Р. +
Ві 4 - РВц
,. = 5 -1
6 + -44 — 10 *' ’
1 1
02 =
+ Вц 8 +2 = —їо~ = 0,1 См,

1 1
— од — 0 ,05 См.
из = #3 + #4 - 5 + 1 5 - 2 0
В узл ову н ап ругу м іж вузлам и С і О знайдемо за ф ормулою (3.4):
З Д + Е гв 2 50 ■ 0,1 + 2 5 ■ 0,1 5 + 2,5
и, 0 , 1 + 0,1 + 0 , 0 5 0,25
7,5
= ЗО в.
0,25
Визначимо струм / 3, що проходить через резистори # 3 і # 4 (63).
Маємо
' з = С с о / ( # з + Я 4) = 30/2 0 = 1,5 А.
Спад напруги на # 4 , звідки надходить н ап руга на засти качі А і В,
е напругою еквівал ен тн ого генератора;
^ В = £ ек = / з « 4 = 1 . 5 . 15 = 22,5 в .
Тепер знайдем о внутріш ній опір еквівал ен тн ого генератора # ек.
О пір п арал ел ьн о з ’єднаних віток з резисторам и # / и # 2 та опорами
# і і і В і2 позначимо через # 12. П ровідність цих віток = 0,1 См,
ба = 0,1 См, їх н я сума,
б 12 = б і + 0 2 = 0,1 + 0,1 = 0 ,2 См,
О тж е, # 12 = 5 Ом.
О п ір # 12 з послідовно з ’єднаним резистором # 3 позначимо через
# 123. Знайдем о його:

^123 — + #з = 5 + 5==10 Ом.

5 3 -7 5 5 65
 Е квівал ен тн и й опір генератора — це п ар ал ел ьн о з ’єднані опори
/?123 і Я 4. Тому

г , ____ В123^4 10 • 15 150

1 0 + 15 = 6 Ом.
ЄК #123 + #4 25
В изначим о, нареш ті, струми І АВ.
Я кщ о И АВ — 24 Ом, то

Е. 2 2,5 22,5
1, ЗО ~ 0,75 А-
* л В+ * е к
Я кщ о — 9 Ом, то

22,5
/ ЛП= - ^ - = 1.5 А.
АВ Кдв+ Кек
Я кщ о = 1,5 Ом, то

22,6
і З А.
м в Т Д ек 4 , 0 -Г и 7,5

В ідповідь, 74В = 0,75; 1,5; З А.

3.6. Розрахунок електричних кіл м етод ом

перетворення трикутника опорів у зірку
і навпаки

В електричних схемах резистори з ’єднуються не тільки

послідовно або паралельно, а й трикутником або зіркою
(рис. 3.10). Такі з ’єднання іноді створюють труднощі в роз­
рахунках електричних кіл, і виникає необхідність перетво­
рення трикутника опорів в екві­
валентну зір ку або навпаки.
Трикут ником опорів назива­
ють конт ур, в який входить три
опори і який має три вузлові точ­
ки{рис. 3.10, а).
Зіркою опорів називають схе­
му з трьох опорів, один бік
Р и с. 3.10 яких з ’єднано в одну точку
(рис. 3.10,6).
Завж ди можлива заміна однієї схеми другою, їй еквіва­
лентною. При цьому в еквівалентній схемі не можуть змі­
нюватись напруги між вершинами А , В, С і струми в про­
відниках ІА, І в , / с , тобто, загальний опір еквівалентних
схем повинен бути одинаковий.
Розглянемо перетворення схеми трикутника в еквіва­
лентну зірку.
66
 Із схеми трикутника опорів визначимо еквівалентні опо­
ри між вузлами А і В , В і С, С і А , вважаючи, що стру­
ми І с , І А , І в послідовно дорівнюють нулю. Тоді
Р А В (%СА + * в с ) ^АВ^СА + ^ЛВ^ВС
R ab =
Rab + Rbc + Rca R ab + Rbc + Rca
R b c ( R c a + Rab) R bcR caA -R bcR ab
R bc =
R a b A- R b c + R ca r ab + r bc + R ca

R c a (R a b + R b c ) R c a R a b + R c a R bc
R ca — ■
R a b + R bc A - R ca Ra b A - R b c A ~ R Ca

Із схеми зірки визначимо еквівалентні опори між тими

самими точками:
Rab = Ra + Rb< Rbc — R b + R c . Rca — R c + Ra-
О скільки в еквівалентних схемах напруги між точками
і струми, що підводяться провідниками схем, рівні між со
бою, то опори між точками будуть однакові. Отже,
D , г> R a b R cA + R a b R b C
Ra + Rb =
R a b + R bc + R ca

RbcR ca + RbcR ab
R b + Rc —
R a b A- R b c + r ca

Rca Rab + Rça R bc

R c A -R a
R ab + Rbc + Rca

Р озв’язуючи цю систему рівнянь, знаходять величини

опорів еквівалентної з іj ки
D _ Ra b Rca п RbcRab
D л о і R b —
RAB + Rвc А- RcA ’ RAB + Rвc + RcA ’
Р — R cA R вc п 7,
С *ЛВ+*ВС+*СЛ ‘ ( ]

Якщо в трикутник опорів відповідними вузлами підклю­

чити зірку, то еквівалентні опори трикутника можна знайти
через опори зірок. Так,

^лв = ^ л + ^ в Н н— , R в c— RвA-RcA- в с
Rc ’ ~ я 1 1 Ra ’

R ca — R c + R a H ь «A •
A (3.8)

67
 П риклад 3.6. В електричном у колі (рис. 3.11, а) и = 18,5 В,
Я і " 2 Ом, / ? 3 = 6 Ом, /?3 = 4 Ом, /?4 = 3 Ом, / ? 6 = 5 Ом. В и зн а­
чити загал ьн и й струм / і струми, що проходять через резистори,
Л.І ^2» 73, ^4 І Л-
Р о з в ’ я з а н н я . П еретворим о трикутн ик опорів Я1, /? 5 , /?4
в еквівал ентну зір к у і визначимо величини Я А , Я д , (рис. 3 . 1 1 , 6 ):

р ______ Я\Яу

2•З _6
2+ 3 + 5 10 = ° > 6 0 м >
= ~ТгГ

/?в =
Я і + Я 6 + /?4
2-5 10
= 1 Ом,
2+ 3 + 5 10

ЯЛ
Яі + ^6 + #4
3 -5 15
= 1,5 Ом.
2+ 3+ 5 10
Знайдем о опір на д іл ян ц і кола ОС
1 всього кола /?:

Яв2 ‘ ‘ ^ + ^ = 1 + 6 = 7 0м,

Яо з ' ■Я к + Я з = 1. 5 + 4 = 5, 5 Ом,
Я в і Я оз 7 • 5, 5
Я ос’ Я в2 + Я в з ~ 7 + 5, 5 “ З- 1 0 м -
Я - Я, + Я оС == + 3,1 = 3,7 Ом.
В изначим о загал ьн и й струм І , н ап ругу и о е іструми / , , / 3:
/ — і///? — 18,5/3,7 = 5 А, и о с = 1Я0С = .5 - 3 .1 - 15,5 В;

'» - и 0С/ ( Я в + Я г) = 15,5/7 = 2,2 А;

= и осНЯо + /?3) = 2 ,8 А.
Щ об знайти струм / 6, складем о р ів н ян н я за другим законом
К ір х го ф а дл я контуру Я 2 Я З Я5, вваж аю чи нап рям струм у / 5 від
О до В, а обхід кон туру — за стрілкою годинника. О ск іл ьки в контурі
немає Е Р С , то 2 £ = 0. О тж е, 0 = 12Я 2 — І 3Я 3 + / 5/?5. Звідси
ІЛ / д/?3 2,8 -4 — 2,2 -6 1 1 ,2 — 13,2
Я, 5 5
—2
5 “ 0,4 А.

З н а к «мінус» п оказує, що реальн ий напрям струм у / 5 зворотний,

тобто від точки В до точки О .
Визначимо струми + / 4. Струм / х дістанемо з р ів н я н н я , складено­
го за першим законом К ірхгоф а щодо в у зл а В:
/ і — 13 — / 6 =■ 0, І у = / 3 + / 6 = . 2 ,2 + 0,4 — 2,6 А,

68
Струм / 4 визначимо я к різниц ю струм ів / І / х:
/4 = / _ / 1 = 5 - 2 , 6 =«2,4 А.
В і д п о в і д ь . / = 5 А; Д «= 2,6 А; /. — 2,2 А; — 2,8 А;
/4 = 2,4 А; /, = 0,4 А.

3.7. Д ж ерел а ЕРС І струму

Д жерела ЕРС поділяються на р е а л ь н і т а і д е а л ь -

н і. Реальним джерелом Е Р С називається джерело, в якого
внут ріш ній опір R і дуже м алий, значно менший, ніж опір
навант аж ення.
В ідеального джерела ЕРС R t = 0. Схему з реальним дже­
релом ЕРС ^ображено на рис. 3.12, а. Н апруга на затиска­
чах U = Е І R t. У ідеального джерела ЕРС U -» Е —
— І ■ 0 ==* Е} Такими джерелами є,
наприклад, акумулятори, де R t має
опір від сотоїідо тисячної долі ома.
Д ж ерела струму теж поділяють­
ся на р е а л\ь н і та і д е а л ь н і .
Реальним джерелом струму на­
зивається джерело, в якого внут ріш ­
ній опір R i дуже великий, значно
більший за опір навантаження.
Д ля ідеального джерела струму
R t = оо.
Якщо у дже{іела струму зміню­
ється опір навантаження, то це
практично не впливає на струм у
колі. Такий факт спостерігається в каскадах радіоприймачів.
О скільки внутрішній опір джерела струму великий, то
недоцільно включати його в схему послідовно. Його можна
визначити через дуже малу внутрішню провідність Gp.
G; = l / R i
(рис. 3 .1 2 ,6 ).
При розрахунках складних електричних кіл, особливо
коли мають кілька джерел ЕРС і кілька джерел струму, ви­
никає необхідність перетворення ЕРС в еквівалентні джере­
ла струму, і навпаки. При цьому в еквівалентному генера­
торі напруга і струм повинні залишатися незмінними, а
характеристики однієї схеми повинні відповідати характе­
ристикам другої.
Розглянемо генератор струму (див. рис. 3.12, б). Скорис­
таємося формулою джерела ЕРС
U = Е - І R i.
 Поділимо кожну частину рівняння на /?г:
1//Я , = Е / Я і - І.
О скільки Е/Яі — / Кз, то и / Я і = / кз — 1. Позначимо / кз
через /, де / — струм джерела струму, а ////?,• через /вн, де
/вн — внутрішній струм джерела струму. Тоді /вн = / — /,
де / — струм навантаження. Струм джерела струму / = / +
+ /вн- Отже, джерело струму характеризується струмом
/ = / кз і внутрішньою провідністю (їг. Через те щр б, — ве­
личина мала, то й струм /вн — малий. І
Джерело електрорушійної сили характеризується вели­
чиною Я і внутрішнім опором /?,-.
Умови еквівалентності джерела ЕРС і джерела струму
визначаються з рівності напруг джерел при холостому ході
і рівності струмів при короткому замиканні. Розглянемо пе­
рехід від джерела струму до еквівалентного джерела ЕРС.
Параметрами джерела струму є / і О,. Параметри еквіва­
лентного джерела ЕРС, ДЄк і Я і ек, визначаютьс^ так:
Дек = ~о~ , Яс ек — ~о~ ■ / (3.9)
Перехід від джерела ЕРС з Д і Я і до еквівалентного дже­
рела струму здійснюється за формулами
/ е„ = - | - , Оі ек = ~ - (3.10)

Приклад 3.7. В електричном у колі (див. рис. 3 .12; а) дж ерело Е РС

має парам етри: Е = 60 В, Яг = 2 Ом. В изначити парам етри е к в ів а ­
лентного дж ерела струм у.
Е 60 ! 1 1
Р о з в я з а н н я. / еК= - щ - = -~2 ~ — ЗО А, 0 (, ек = - щ - =* - д - =
= 0 ,5 См.

Запитання для сам оконтролю

1. Я к а послідовність р о зр а х у н к у електри чни х кіл методом р ів ­

нян ь, складених за законам и К ірхгоф а? 2 . С к ільки треба скласти р ів ­
н ян ь для р о зр а х у н к у кіл цим методом? 3. Я к перевірити п равильність
такого р о зр а х у н к у ? 4. П ослідовність р о зр а х у н к у електричних к іл
методом контурних струм ів. 5. Я кий струм називається контурним і
чи м ож е він дорівню вати реальном у струму?, 6 . Суть і послідовність
р о зр а х у н к у електри чни х к іл методом н ак л ад ан н я. К оли застосову­
ється цей метод? 7. Я кі струпій н азиваю ться частковими? Ч и мож на
за ними визначити потуж н ість? 8 . П ри нцип і послідовність р о зр а х у н к у
електри чни х к іл методом в узл ової нап руги . К оли застосовується цей
метод? 9. Щ о таке двополю сник? Види двополю сника. 10. О собливості
і х а рак тери сти к и дж ерел а Е РС і дж ерел струм у. 11. П ослідовність
визн аченн я внутріш нього опору і напруги еквівалентного генератора.
К оли застосовується цей метод? 1 2 . Я к відбувається перетворення т р и ­
кутн ика опорів у еквівал ен тн у зір к у ? 13. П ослідовність р о зр а х у н к у
кіл методом еквівал ен тн ого генератора.

70
 Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к Зміняться струми в схемі (див. рис. 3.1), якщ о зменшити

величину рм и стора /?2? 2. Ч и мож на скласти умови, при яки х струм
/ 2 у схемі (дпв. рис. 3.2) дорівню ватим е нулю ? 3. Д овести, що р о зр а х у ­
нок електричних кіл методом н ак л ад ан н я струм ів мож на виконувати
тільки при лінійній залеж ності елементів схеми. 4. Ч и зм іняться ве­
личини струмів з п ри кл аду 3.4, якщ о величини резисторів і Е Р С в с х е­
мі (див. рис. 8.7) збільш ити вдвоє? 5. Я к зм іниться струм І (з
при кладу 3,5 (Айв. рис. 3.9), якщ о / ? 4 зменш ити вдвоє? 6 . Я к зм іняться
еквівалентні опЬри И А , І?в і І{0 з п ри кл ад у 3.6 (див. рис. 3.11), якщ о
величину резистора збільш ити?

здачі для самостійного розв'язування

1. В електріАшому колі (рис. 3.13, а) Е = 105 В, /?л й = ЗО Ом,

/?в с = 120 Ом, = 50 Ом, = 12 Ом, = 20 Ом, /?,• = 0.
Визначити с т р у ш (рис. 3.13, б).
В і д п о в і А ь. / = 4 А; А =
= 2,5 А; / 2 = і\5 А; А1 'І АВ
АВ = 2,5 А;
= 0 А; І СА =4 1,5 А.
2. З а законам и К ірхгоф а та мето­
дами контурних струмів, накл адан н я
і в узл ової напруги Р о зв ’язати так у з а ­
дачу: в електричному колі (рис. 3.14)
визначити величини і напрями струм ів,
якщ о Е і — 123 В, Е І = 115 В, / ? 4 =
= 0,2 О м, — 0,9, фм, /? 3 = 24 Ом,
« в = о.
В і д п о в і д ь . \/х =
= 5 А, / 3 = 5 А.
3. В електричному колі (рис. 3.15)
Е г = 60 В, Е 2 = 50 = 10 Ом, Р и с. 3.13

Ри с. 3.14 Р и с. 3.15

??з — Р 4 = 15 Ом, Я, 0. Методом еквівалентного генератора

оїчи сл и ти величини струмів / 2 якщ о Я 2 = 3; 10; 20 Ом.
В і д п о в і д ь . / 2 » 9,8; 5; 2,9 А.

71
 Глава 4
Е Л Е К Т Р О М А Г Н Е Т И ЗМ

4.1. Магнітне поле струму

М агніт ним полем називається особливий вид матерії,

який виникає навколо електричних зарядів, що рухаються.
Воно як матерія має масу та енергію.
Магнітне поле постійних магнітів утворюєтеся молеку­
лярними струмами внаслідок руху електронів р-ідовж орбіт
і обертання їх навколо власних осей.
В л а с т и в о с т і м а гн іт н о го п о л я /
Г . Магніти та електромагніти притягають феромагнітні
матеріали і виявляю ть відштовхуючу дію на діамагнітні ма­
теріали. /
2°. Магнітне поле виявляє силову дію на /провідники з
електричним струмом, які розміщено в ньому./
3°. При перетинанні провідниками магнітцЬго поля в них
утворюється електроруш ійна сила.
4°. Магнітні поля двох провідників із сїрумом ви явл я­
ють притягання або відштовхуючу дію на провідники, за ­
леж но від напряму струму в них. /
5°. Д еякі матеріали в магнітному полі змінюють свої
розміри. Це явище називають м а г н і т о!с т- р и к ц і є ю.
Д л я характеристики магнітного поля використовують
такі величини:
напруж еність магніт ного поля ( Н ) , Одиниця — ампер
на метр (А/м);
м агніт ний пот ік (Ф), одиниця — вебер або вольт-се­
кунда (Вб або Вс);
магніт на індукція ( В ) , одиниця — Тесла або вебер на
квадратний метр (Тл або Вб/м2);
абсолютна м агніт на проникність речовини (ра), одиниця
генрі на метр (Гн/м).

4.2. Графічне зображ ення магнітних полів

У кожній точці магнітного поля дія магнітних сил має

йевний напрям, який можна встановити за допомогою маг­
нітної стрілки, яку поміщають у різні точки поля.
К артину магнітного поля можна дістати за допомогою
так званих м а г н і т н и х с и л о в и х ліній.
У будь-якій точці магнітної силової л інії магнітна сила
збігається з дотичною у цій точці і напрямлена у той бік, ку­
ди показує в цій точці магнітна стрілка своїм північним по-
73
 N

Ри с. 4.1 Р и с. 4.2

люсом, позначеним буквою N (рис. 4.1). Н а відміну від си­

лових ліній електричного поля магнітні л ін ії завжди зам к­
нені і напрямлені від північного полюса магніту або електро­
магніту до південного полюса. На рис. 4.2 зображено маг­
нітне поле постійного стержньового магніту.

4.3. Магнітна проникність

Будь-яка речовина здатна певною мірою намагнічува­

тися. П овітря, вода, деревина, фарфор, скло намагнічуються
дуже слабо, тому їх намагнічуванням можно знехтувати,
тоді як залізо, нікель, кобальт і деякі сплави намагнічують­
ся дуже сильно і створюють сильне магнітне поле.
М агніт ною проникністю називається величина, що ха­
рактеризує властивість речовини намагнічуватися і створю­
вати п ід дією сили магнітного поля власне магніт не поле.
М агніт на проникність характеризує також здатність ре­
човини посилювати чи послабляти магніт не поле, в якому
вона знаходиться.
Абсолютна магнітна проникність виражається формулою
Р о “ Р оР г> (4.1)
де р,0 — магнітна проникність вакууму, практично — повіт-
ря
р.0 = 4л10 7 Г н / м « 1 2 5 - 1 0 8 Гн/м;
у г — відносна магніт на проникн ість, вона показує у скільки
разів м агніт на проникніст ь даної речовини більша або м ен­
ша, ніж магніт на проникність вакууму.
Залеж но від величини відносної магнітної проникності
усі речовини поділяються на три групи: п а р а м а г н і т ­
ні , д і а м а г н і т н і та ф е р о м а г н і т н і .
Парамагнетиками називають такі речовини, в яких від­
носна магніт на проникність більша за одиницю — проник­
73
ності вакууму. Ц е повітря, алюміній, марганець, платина,
та ін. Так, для алюмінію р г = 1,0000023. Якщо парамагне-
тики помістити в зовнішнє магнітне поле, то вони намагнічу­
ються дуж е слабо і тому неістотно підсилюють зовніш нє
магнітне поле.
Діамагнетиками називають т акі речовини, в яких від­
носна магніт на проникність менша ніж одиниця. Це мідь,
срібло, графіт, вісмут та ін. Так, для міді = 0 ,9 9 9 9 9 1 ,
для срібла р г = 0,999981. Д іам агне­
тики надто слабо намагнічуються і
Т ІЇ п і н н і ! ІІІІ створюють слабе поле зворотного
1111 і і і ні ні ІІІІ напряму щодо зовнішнього поля,
ІІІІ ІНШІМ ІІІІ тому вони також неістотно послаб­
1111 ІІІІІІІІІ ІІІІ
ІІІШІІІ ІІІІ
люють зовнішнє магнітне поле.
ІІІІ Феромагнетиками називаються
ІІІІІІІІІ ІІІІ
т акі речовини, в яких відносна маг­
■ПІНІ НІ, ніт н а проникність значно більша за
одиницю. Це сталі, кобальт, нікель
а б та різноманітні сплави. Н априклад
Р и с. 4.3 д л я пермалою, р г = 115 000. Феро­
магнетики дуже добре нам агнічу­
ються, вони значно підсилюють зовнішнє магнітне поле,
створюючи сильне власне магнітне поле. Н а рис. 4.3, а зобра­
жено магнітне поле в повітрі. При внесенні феромагнетику
поле стає сильнішим (рис. 4.3, б).
Феромагнетики поділяються на три групи: низькочастотні
електротехнічні сталі та сплави, магнітодіелектрики і ферити.
і
, 4.4. Магнітні величини поля

Напруженістю магнітного поля (Н) називається вектор­

на величина, що характеризує інтенсивність магнітного по­
ля у вакуумі (в повіт рі). Величина напруженості даного маг­
нітного поля не залеж ить від властивостей середовища.
При внесенні феромагнетиків у магнітне поле в повітрі
вони намагнічуються тим більше, чим більш а напруженість
поля у точці розміщення їх. Отже, магнітні поля мають на­
магнічуючу силу тим більш у, чим більша величина напруж е­
ності в точках магнітного поля.
М агніт ною індукцією (В ) називається векторна величи­
на, яка характеризує інтенсивність магнітного поля будь-
яких речовин.
Величина магнітної індукції в даній точці магнітного по­
ля залеж ить від напруженості поля в цій точці і від власти­
востей середовища, в якому виникло магнітне поле.
74
 Л ін ії магнітної індукції — це лінії, дотичні до яких у
даній точці збігаю ться за напрямом з вектором В у цій точ­
ці. М агнітна індукція і напруженість магнітного поля зв ’я ­
зані між собою співвідношенням
В = р аЯ , (4.2)
де В — магнітна індукція, Тл; р а — абсолютна магнітна
проникність, Гн/м; Н — напруженість магнітного поля,
А/м.
Магнітні силові лінії — це лінії магнітної індукції.
М агніт ним потоком або потоком векторів магніт ної ін ­
дукції називається величина, яка чисельно дорівнює кілько­
сті л ін ій магніт ної індукції, що пронизує дану площу під ку­
том 90° до неї.
Магнітний потік вираж ається формулою
Ф = BS, (4.3)
де В — магнітна індукція, Тл; S — площ а, яку пронизують
лінії магнітної індукції під кутом 90°, м2.
Якщо л ін ії магнітної індукції пронизують площу не під
кутом 90°, а під кутом а , то
0 = B S sin а . (4.4)
Одиниця магнітного потоку — вебер (Вб).
Наведені формули використовуються при розрахунках
для однорідного магнітного поля.
Однорідним магніт ним полем називається таке поле, в
усіх точках якого магніт на індукція В однакова:
д ф - ^ М Т л |. (4.5)
ЗП

^ Тесла або — це магніт на індукція такого однорідно­

го магніт ного поля, в якому через площу І м -, розміщену
пендикулярно до м агніт них силових л ін ій , проходить маг­
ніт ний потік 1 Вб.
Якщо магнітне поле неоднорідне, тобто у різних точках
поля магнітна індукція різна, то слід брати елементарний
магнітний потік дФ = ВибБ і інтегрувати по площі 5:
Ф = J B Hd S ,

де Ви — вектор магнітної індукції, яка перпендикулярна до

площі.

75
 4.5. Магнітне поле прям ого провідника І котушки
зі струм ом

Л ін ії магнітної індукції прямого провідника зі струмом є

концентричними колами, які лежать у площині, перпенди­
кулярній до струму (рис. 4.4).
Н апрям магнітних силових ліній визначається за п р а -
вилом свердлика:
якщо уявно вкручувати свердлик у провідник так, щоб
його поступальний р ух збігався з напрямом струму у провід­
нику, то його оберталь­
ний р ух збігається з нап­
рямом м агніт них сило­
вих л ін ій (рис. 4.4).

Т
Н а рис. 4.5, а зобра­
© жено переріз провідника
у вигляді кола. Струм,
напрямлений від спосте­
рігача за площину арк у­
ша зображується хрести­
ком. Якщо струм матиме
напрям від площини ар­
куша до спостерігача, то
цей напрям позначається
точкою, причому силові
лінії магнітного поля бу­
дуть напрямлені проти
стрілки годинника.
Чим ближче до про­
відника, тим сильніше
VI магнітне поле. Отже, маг­
ніт не поле прямого про­
? и с . 4.4
відника з струмом неод­
норідне.
Якщо провідник має форму спіралі, і через нього прохо­
дить струм, то маємо котушку з струмом, всередині якої маг­
нітне поле буде сильніше (рис. 4.5, б).
Н апрям магнітного поля котушки з струмом визначаєть­
ся за правилом п р а в о ї р у к и :
якщо праву руку розмістити над котушкою т ак, щоб
чотири випрямлені пальці збігалися з напрямом струму у
витках котуш ки, то відігнут ий великий палець покаже пів­
нічний полюс котушки.
Таким чином визначається напрям магнітних силових
ліній всередині і зовні котушки з урахуванням того, що маг­
74
нітні силові л інії зовні магніту мають напрям від північного
полюса до південного, а всередині магніту — навпаки.

П риклад 4.1. М агнітний потік Ф = 24 • 10~ 4 Вб прон изує речо­

вину площ ею 5 = 20 см2, розм іщ ену п ерпенди кулярн о до магнітних
силових л ін ій . Знайти м агнітну індукцію В і н ап руж ен ість Н одно­
рідного м агнітного пол я, відносну м агнітну прон икність речовини р г ,
якщ о абсолю тна м агнітна прон икність р 0 = я • 10 ~ 4.
Р о з в ’ я з а н н я . М агнітна індукція
В = Ф /5 = 24 • 10 4/20 • 10~ 4 = 1,2 Т л.
Н ап р у ж ен ість м агнітного поля:

Н = В / н „ = 1 ,2 /я • 10- 4 = 3 8 ,2 • 10 2 А .
м
В ідносна м агнітна проникність:
Гн
\іг == Ва/Во — я ’ Ю ~ 4 /4 я • 10“ 7 = 250 .

4.6. Закон повного струму

Якщо напруженість поля Я у всіх точках контуру одна­

кова, то утворюється симетричне поле. Н апруж еність в різ­
них точках симетричного магнітного поля можна знайти за
допомогою закону повного струму.
При розрахунку магнітних полів використовується по­
няття магнітної напруги (Ям) між двома точками магнітної
силової лінії (рис. 4.6)
У , = НЬ-2,

де Uu — магнітна напруга, А; | Я м| = | Н1\ = (А/м) х

х м = А; Я — напруженість поля на точках силової лінії,
А/м; 11—2 — відстань м іж двома точками на силовій лінії, м.
М агніт на напруга, обчислена по замкненому контуру,
називається намагнічуючою силою або магніторушійною си­
лою ( M P C ) і позначається ґ м.
Намагнічуюча сила характеризує властивість струму
утворювати магнітне поле.
77
 Розглянемо контур у магнітному полі, який утворено
трьома провідниками з струмами, які мають різні напрями,
і запишемо вираз для повного струму.
Повним струмом називається алгебраїчна сума струмів,
які пронизують площ у, обмежену замкненим контуром
(рис. 4.7):
2 / = / і — / 2 + / 3.
Тут струми одного напряму мають знак «плюс», а проти­
лежного напряму — знак «мінус».
Закон повного струму, встановлений експериментально,
стверджує, що намагнічуюча сила вздовж конт уру дорівнює
повному струму, який прони­
зує площу, обмежену цим кон­
туром.
Якщо сумістити контур з
магнітною силовою лінією,

тобто вектор направити вздовж дотичної у будь-якій точці

лін ії, то закон повного струму набирає вигляду
Н І ■= 2 / , (4.6)
де Я — напруженість магнітного поля вздовж контуру, А/м;
і — довжина контуру, м; 2 / — повний струм, А.
Цей вираз справедливий для будь-якого однорідного
поля.
>, Розглянемо застосування закону повного струму для роз­
рахунку напруженості різних магнітних полів.
Спочатку визначимо напруженість магнітного поля нав­
коло прямого провідника з струмом.
У всіх точках, що знаходяться на однаковій відстані від
осі провідника, напруженість однакова, внаслідок симетрії
(рис. 4.8).
Обчислимо напруженість магнітного поля для точки А ,
розміщеної на відстані г від осі провідника. Проведемо через
цкггочку магнітну силову лінію і розглянемо це коло я к кон­
тур. Тоді повний струм, що проходить через контур, дорів­
нює струму провідника, тобто
2 / = І.
Запишемо закон повного струму для розглядуваного ви­
падку, тобто, коли І = 2яг. Отже,
Н ■2 яг — І. (4.7)
Звідси
Я = І/2пг
для провідника з довжиною, значно більшою від г.
Отже, напруженість у даній точці магнітного поля пря­
мого провідника з струмом прямо пропорційна струму в про­
віднику і обернено пропорційна відстані від заданої точки до
осі провідника.
Знайдемо напруженість магнітного поля котушки з кіль­
цевим осердям, яке має рівномірну обмотку (рис. 4.9).
М агнітні силові л інії в осерді мають вигляд концентрич­
них кіл. Позначимо середній радіус котушки через г. Тоді
довжина середньої магнітної лінії І = 2яг. Площу, обме­
ж ену контуром, суміщеним з силовою лінією, пронизує
струм усіх витків в одному напрямі, тому повний струм
27 = /Я ,
де Я — кількість витків.
Згідно із законом повного струму, НІ — /Я , звідки

<4 -8)
Одношарову циліндричну котушку можна вважати ча­
стиною кільцевої котушки з більшим радіусом, отже, цю фор­
мулу можна використовувати для визначення напруженості
магнітного поля на осі циліндричної котушки тоді, коли дов­
жина котушки .щонайменше у 5 разів більш а за її діаметр.

4.7. Дія магнітного поля на пр ям ом у провіднику

зі струм ом

Якщо прямий провідник розмістити у зовнішньому маг­

нітному полі, то магнітне поле струму провідника буде вза­
ємодіяти із зовніш нім магнітним полем. При цьому виникне
електромагнітна сила, яка буде виштовхувати провідник з
струмом із зовнішнього магнітного поля (рис. 4.10). Напрям
сили, що діє на провідник з струмом, вміщений у магнітне
поле, визначатиметься за правилом л і в о ї р у к и :
79
 Якщ о ліву руку розмістити так, щоб л ін ії магніт ної ін­
дукції входили в долоню, а випрямлені чотири пальці збігали­
ся з напрямом ст руму в провіднику, то відігнут ий великий
палець покаже напрям сили, яка діє на провідник з струмом,
вміщений у магнітне поле (рис. 4.11). Ця сила визначаєть­
ся за формулою
Я = В П вігі а , ' (4.9)
де А — сила, яка діє на провідник, Н; В — магнітна індук­
ція поля, Тл; І — активна довжина провідника, м; а — кут
між напрямом вектора В і напрямом струму в провіднику.
Активна довжина провідника
є та її частина, яка розміщена
в магнітному полі.

Р и с. 4.11

Згідно з формулою (4.9), сила має максимальне значення

при а = 90°. Тоді sin а = 1, a F — ВII, якщо провідник з
струмом розміщений уздовж ліній магнітної індукції, то а =
= 0, sin а = 0, отже F — 0, тобто провідник у магнітному
полі не рухатиметься.
Якщо струм / = 1 А, / = 1 м, а = 90°, то В = F.
Отже, магніт на індукція чисельно дорівнює силі, яка діє
на провідник довжиною в 1 метр, через який проходить струм
в 1 ампер і який розміщений перпендикулярно до л ін ій магніт ­
но’ індукції.
М агніт на індукція дорівнює одному тесла, якщо на про­
відник довжиною в 1 метр, через який проходить струм в
1 ампер і який розміщений у повітрі перпендикулярно до л і­
ній магнітної індукції, діє сила в І ньютон.
 4.6. Д ія магнітного поля на контур зі струм ом

Розглянемо контур, зроблений у вигляді рамки з провід­

ника, насадженої на вісь, яка проходить через два підшип­
ники (рис. 4.12, а).
Якщо крізь контур пропустити електричний струм, то на
контур діятиме пара сил Р, напрям яких визначається за
правилом лівої руки (рис. 4.12, б). Під дією цих сил виникає
обертальний момент, і рамка обертається навколо осі доти,
поки не займе горизонтальне положення (рис. 4.12, в), а по­
тім — зупиниться.

Р и с. 4.12

Виникає запитання: як досягти, того, щоб контур не зу ­

пинявся, а безперервно обертався в магнітному полі?
Д ля цього необхідні дві умови.
По-перше, щоб контур, повертаючись з вертикального
положення, за інерцією перейшов нейтральну лінію К Т . Це
можливо тоді, коли тертя осі контуру в підшипниках неве­
лике.
По-друге, щоб при переході лінії К Т напрям струму в
контурі змінювався на протилежний. При цьому знову ви­
никне обертальний момент. Це забезпечується колектором,
який перемикає напрям струму.
Розглянемо тепер, від чого залежить величина оберталь­
ного моменту, який діє на контур.
Обертальний момент пари сил дорівнює добутку сили на
плече цієї пари:
М = FD ,
де сила F визначається за формулою (4.9). Тоді
М = B l l D sin а.
11 pit цьому / р =» S , де S — площа контуру. Отже,
М — B I S sin а.
в » -т а з 81
Добуток B S є магнітний потік Ф. Таким чином,
М = ФІ sin а. (4.10)
Як бачимо, обертальний момент контуру прямо пропор­
ційний магнітному потоку Ф, струму / та синусу кута пово­
роту контуру.
З а таким принципом діє електродвигун постійного струму
та електровимірювальні прилади магнітоелектричної си­
стеми.

4.9. Взаєм одія паралельних провідників зі струм ом

Якщо розмістити паралельно два провідники так, щоб

струми по них проходили в одному напрямі (рис. 4.13, а),
то, згідно з правилом свердлика, їхні магнітні поля між про­
відниками матимуть різні напрями, що аналогічно різно­
йменним полюсам двох магнітів. Отже, провідники притя­
гуватимуться між собою з силою В.

<1НІШ

1
*1
1і
4І
і 1
і '[ F'

і)
IL

Р и с. 4.13

Якщо струм у провідниках має протилежні напрями

(рис. 4.13, б), то їхні магнітні поля між провідниками мають
однаковий напрям, що аналогічно однойменним полюсам
двох магнітів. Отже, провідники відштовхуватимуться один
від одного.
Визначимо, від чого залежить сила взаємодії між провід­
никами зі струмом.
Припустимо, що в магнітне поле, створене провідником із
струмом, вноситься другий провідник із струмом (рис. 4.14),
що аналогічно розглянутому раніше, коли провідник із стру­
мом вноситься у зовнішнє магнітне поле (див. рис. 4.11).
/=■ =
де індекси 1 і 2 позначають відповідно перший і другий про­
відники. Магнітна індукція поля першого провідника визна­
чається за формулою В г = ц 0Н \, де — напруженість маг­
82
нітноГо поля ґїершоГо провідника у точці, що знаходиться
на відстані а, куди вноситься другий провідник, Н х —
= Іу/2па. Підставимо значення Н у формулу для В у. Тоді
Вх = Значення Ву підставимо у формулу для Е, врахо­

вуючи, що ц0 = 4я • 10“7, Е = 4—— • Скоротивши

на 2л, дістанемо формулу для розрахунку сили взаємодії
двох паралельних провідників з струмом:
р = .2Л / А . іо ~ 7 (Я). (4 .П )

Якщо провідники мають різну довжину, то взаємодія від­

бувається вздовж довжини короткого провідника.
На явищі взаємодії двох провідників з струмом заснова-
н їй принцип роботи електровимірювальних пристроїв елек­
тродинамічної системи, наприклад ватметра.

4.10. Намагнічування феромагнетиків

Феромагнетики складаються з дуже малих намагнічених

ділянок, об’єм яких близько 10~ 8 см3. Ці ділянки назива­
ються м а г н і т н и м и доменами (рис. 4.15, а).
У доменах елементарні кругові струми атомів орієнтовані в
певному напрямі і створюють, завдяки цьому, магнітний мо-

а В
Ри с. 4.15

мент. Електронна орбіта атома є елементарним круговим

сгрумом, а отже, і елементарним магнітиком, що має елемен­
тарний магнітний момент. У звичайному куску сталі або ін­
шого феромагнетика магнітні моменти окремих доменів ма­
ють різні напрями. Тому в цілому цей кусок не створює маг­
нітного поля, т ібто матеріал ненамагнічений.
Якщо феромагнетик помістити в зовнішнє магнітне поле,
наприклад біля постійного магніту з магнітним потоком
(рис. 4.15, б) або всередину котушки з струмом, то феромаг­
нетик намагнічується, оскільки вектори магнітних полів
орієнтуються в напрямі зовнішнього магнітного поля. Феро­
магнетик створює власне магнітне поле, яке посилює напру­
женість зовнішнього магнітного поля і магнітну індукцію.
6* 83
 М агніт на індукція характеризує мі ру намагнічування
феромагнетику.
При невеликій напруженості зовнішнього магнітного
поля всередині феромагнетику в магнітному полі орієнту­
ється невелика кількість доменів, в яких вектори власних
магнітних полів мають напрям, близький до напряму потоку
зовнішнього магнітного поля, і феромагнетик слабо намагні­
чується, величина магнітної індукції невелика.

При збільшенні напруженості зовнішнього магнітного

поля на нього орієнтується все більша кількість доменів, і
магнітна індукція феромагнетику зростає. При подальшому
збільшенні напруженості всі домени орієнтуються за нап­
рямом зовнішнього магнітного поля, після чого магнітна
індукція В не буде помітно зростати. Це явище називається
м а г н і т н и м н а с и ч е н н я м . Потім магнітна індук­
ція зростатиме тільки за рахунок напруженості зовнішнього
магнітного поля В = р 07/, а це величина дуже мала, ос­
кільки р 0 — 4я • 10-7 .
Описаний процес ілюструється графіком, що являє собою
криві намагнічування для різних феромагнетиків
(рис. 4.16). Крива намагнічування зображує залежність
магнітної індукції від напруженості магнітного поля.
Використання феромагнетиків як осердя в котушках з
струмом забезпечує великі магнітні індукції В = р аН при
невеликому струмі і невеликих напруженостях магнітних
полів, завдяки великим відносним проникненостям р , з ура­
хуванням що р а роМт-
У процесі намагнічування феромагнетиків змінюється
магнітна проникність р а = В ІН (рис. 4.17). На початку
64
намагнічування при збільшенні напруженності магнітного
поля від нуля 0 до Н 1 магнітна індукція В зростає більш
інтенсивно, ніж напруженість магнітного поля, тому маг­
нітна проникність ц а теж зростає. При псдальшому зростанні
напруженості Я магнітна індукція Б збільшується слабіше,
оскільки майже всі домени феромагнетику вже зорієнтовані
і феромагнетик знаходиться в режимі насичення. Магнітна
проникність [іг зменшується, наближаючись до одиниці.
Феромагнетики при сильному насиченні чинять значний
опір магнітному потоку, тобто за магнітними властивостями
наближуються до неферомагнітних матеріалів.

4.11. Циклічне перемагнічування феромагнетиків.

Явище гістерезису

Якщо через котушку, яку намотано на кільцеве феро

магнітне осердя, проходить струм, і величина його збіль­
шується за допомогою потенціометра (рис. 4.18), то осердя
намагнічується, згідно із законом основної кривої намагні­
чування (див. рис. 4.16).
При зростанні струму підвищуєть­
ся напруженість магнітного поля все­
редині катушки

і збільш ується магнітна індукція

осердя (крива ОП на рис. 4.19).
Якщо потім струм у котушці змен­
шувати, то зменшуватиметься й маг­
нітне поле, що діє на осердя. Це приз­
веде до поступової дезорієнтації доме­
нів та зменшення магнітної індукції В. Р и с. 4.18
Зменшення відбуватиметься не вздовж
основної кривої намагнічування ОП, а вздовж кривої£>Л, що
знаходиться вище від основної. Якщо струм, а разом з ним і
напруженість магнітного поля зменшаться до нуля, то магніт­
на індукція не зменшиться до нуля, а становитиме деяку вели­
чину (відрізок ОА на рис. 4.19). Це пояснюється тим, що де­
зорієнтуються не всі домени осердя. Частина доменів, що за ­
лишились орієнтованими, створюють величину магнітної
індукції В г, яку називають з а л и ш к о в о ю .
Якщо змінити полярність на затискачах потенціометра і
поступово збільшувати струм у котушці, то цей струм утво­
рюватиме напруженість протилежного напряму (—Н). При
85
цій напруженості (відрізок ОС на рис. 4.19) усі домени де­
зорієнтовані, і осердя розмагнічується. Залиш кова магнітна
індукція зменшиться до нуля. При подальшому зростанні
напруженості — Н домени орієнтуються в протилежному
напрямі вздовж кривої СОх.
При зменшенні струму напруженість — Н зменшується
до нуля, осердя розмагнічується, але не повністю — збері­
гається залиш кова магнітна індукція —В,, (відрізок О А { на
рис. 4.19).

Якщо знову змінити полярність на потенціометрі і збіль­

шувати напруженість до величини, відповідній відрізку ОСІУ
то остаточна магнітна індукція зменшиться до нуля, і осердя
розмагнітиться вздовж кривої А 1С1. При наступному зро­
станні струму і напруженості магнітного поля осердя знову
намагнітиться вздовж кривої СХВ. Отже, крива перемагні­
чування осердя замикається і має вигляд петлі.
З цього процесу випливає, що зміна магнітної індукції
відстає від зміни напруженості магнітного поля. Коли на­
пруженість досягне нуля, магнітна індукція нулю не дорів­
нюватиме.
Явищ е запізнення зм іни магніт ної індукції від зм іни на­
пруженості магнітного поля називають магніт ним гістере­
зисом.
Замкнену криву залежності магнітної індукції від напру­
женості магнітного поля за два цикла (намагнічування і роз­
магнічування) називають п е т л е ю г і с т е р е з и с у .
Напруженість магнітного поля, необхідну для • повного
розмагнічування осердя, називають коерцитивною або зат ри­
муючою силою (відрізки ОС і 0 С Хна рис. 4.19).
М агніт на індукція, що зберігається у феромагнетику,
коли відсутнє зовнішнє магнітне поле, називається залишко­
вою магнітною індукцією В (відрізки ОА і ОА, на
рис. 4.19).
 У колах змінного струму, де безперервно відбувається
зміна величини і напряму струму в котушках з феромагніт­
ними осердями, це осердя перемагнічується, енергія витра­
чається на повороти доменів у осердях, які й нагріваються.
Витрати потужності, зв ’язані з гістерезисом, називаються
в т р а т а м и на г і с т е р е з и с і вимірюються в
Д ж/м3. Площа пет лі гістерезису дорівнює величині цих вит­
рат за два цикли перемагнічування феромагнітного осердя.
Феромагнетики з великою коерцитивною силою і вели­
ким залишковим магнетизмом називають м а г н і т о т в е р -
д и м и. Вони мають велику площу петлі гістерезису і ви­
користовуються для виготовлення постійних магнітів
(рис. 4.20, а).
Феромагнетики з малою коерцитивною силою називають
м а г н і т о м ’ я к и м и . Вони мають вузьку петлю гісте­
резису і використовуються в колах змінного струму для
осердь котушок, трансформаторів, електричних машин і апа­
ратів (рис. 4.20, б).

4.12. Магнітні кола

М агніт ним колом називають прист рій з феромагнетику,

в якому замикається м агніт ний потік, утворений намагні­
чуючою силою від постійного магніт у або котушки з
струмом.
Магнітні кола бувають р о з г а л у ж е н и м и і н е -
розгалуженими, однорідними і неод­
норідними.

б
Ри с. 4.21

Нерозгалуженими називаються такі м агніт ні кола, в

яких немає шляхів для розгалуження магнітного потоку
(рис. 4.21, а).
Розгалуженими називають такі магніт ні кола, що мають
шляхи для розгалуж ення магнітного потоку (рис. 4.216).
87
 Однорідним магніт ним колом
називається коло, в якому всі д ілян­
ки мають однакову магніт ну про­
никність цг (рис. 4.21, б).
Неоднорідним колом називаєть­
ся таке, в якому є ділянки з різною
магнітною проникністю цг
(рис. 4.21, а), де у феромагнітику
є повіт ряні ділянки.
Розглянемо, як розраховується
величина магнітного потоку в маг­
нітному колі з тороїдним осердям
(рис. 4.22).
Магнітний потік визначається
за формулою Ф — B S . Магнітна
індукція в осерді В = \хаН. Напруженість магнітного поля
котушки з струмом визначається за формулою H = IN/1.
Одже, В = \іаІ N /І, а Ф = Поділивши тут чисельник
і знаменник на p aS, матимемо
IN
Ф = (4.12)
l / y aS

де І N — магніторушійна або намагнічуюча сила,

опір магнітного кола ——:

г ген рі
М агніторушійну силу позначають F M, а опір магнітного
кола — R u. Тоді формулу (4.12) можна записати у вигляді
Ф = f j r „.
Ц я формула аналогічна формулі закону Ома для елек­
тричного кола і називається законом Ома для магнітного
кола, який формулюється так:
величина магнітного потоку в магнітопроводі прямо про­
порційна магніт оруш ійній силі ( M P C ) і обернено пропор­
ційна опору магнітного кола.
Згідно з формулою опору магнітного кола, R iA — —
-. . йа1-5
чим більше довжина магнітопроводу, менше його попереч­
ний переріз і менше магнітна проникність р а, тим більша ве­
личина опору магнітного кола і менше магнітний потік Ф.
Згідно з формулою магніторушійної сили, Fu = IN , чим
більше струм у котушці і кількість витків в ній, тим більше
MPC і більше магнітний потік у магнітопроводі.
П р и к л а д 4 . 2 . Знайти необхідну к іл ь к іс ть ви тків N котуш ки для
осердя електром агн іту (див. рис. 4.21, а), щоб при струм і / = 4 А

88
дістати в п ов ітрян и х п ром іж ках м агнітну індукцію В — 0,06 Т л, якщ о
відносна магнітна п рон икність м атер іал у я к о р я (2 ) і осердя ( 1 ) \хг =
2000. П лощ а поперечного п ерерізу м агнітопроводу £ = 5 смг . Д о в ж и ­
на д іл ян о к осердя я к о р я І — 25 см. Д овж ина повітрян ого пром іж ку
Л = 2,5 мм.
Р о з в ’ я з а н н я . М агнітний опір фером агнітних д іл ян о к кола:

Ямі,2 = Я„і + Ям2 = ц0^ г5 =*

2 5 ' Ю- 2 „ „ Гн
= --------------5---------------------------- г = 9 ,9 • 0 і .
4 я • 10~ 7 • 2 • 103 • 5 • 10~ 4 м
М агнітний опір п овітрян их пром іж ків:
о _ '» + и 5 • 10- 3 _Гн_
З*4 “ 4 я • 10- 7 . 5 • 10- 4 10 м *
О пір усього м агнітного кола:
Ги
Я м = Я м 12 + / ? м3 4 = 1 9 ,9 - 10* + 7 9 6 - 1 0 * - 816,1 • 10* — .
р
Н ам агнічую чу с и л у ґ м визначимо з формули Ф — :
«и
F м = Ф Я и = В 5 Я М = 0 ,0 6 • 5 • 1 0 -3 • 816,1 • 10* - 2448,3.
К іл ьк ість ви тків катуш ки знайдемо з ф ормули Вм — /М і
2448,3
N =» — 1 — 612 ви тк ів .

4.13. Постійні магніти

Постійним магнітом називають кусок магнітотвердого

феромагнетику, який мас велику м агніт ну індукцію.
Постійні магніти бувають різної форми: стержньові,
підковоподібні, круглі та фігурні. Вони використовуються
в пристроях автоматики, телемеханіки, у вимірювальній
техніці.
Постійні магніти мають такі в л а с т и в о с т і .
1°. Найбільш а дія магніту виявляється на кінцях куска,
які називаються п о л ю с а м и , і відсутня на нейтральній
лінії.
2°. Однойменні полюси магніту відштовхуються, а різ­
нойменні — притягуються.
3°. Вільно обертаючись, постійний магніт орієнтується
в магнітному полі Землі на північ і на південь. Ц я власти­
вість магніту використовується в компасах.
Постійні магніти зберігають свої властивості протягом
тривалого часу, якщо не піддавати їх ударам, нагріванню і
зберегти їх, замикаючи залізною пластиною різнойменні
полюси.
89
 Постійні магніти притягують феромагнетики тому, що
при наближенні магніту до феромагнетику під дією його маг­
нітного поля домени феромагнетику орієнтуються протилеж­
ними полюсами до даного полюса магніту, тобто феромагне­
тик теж стає магнітом і притягується.

4.14. Електромагніти

Електромагнітом називається прист рій, який має ко­

т уш ку з обмоткою і феромагнітне осердя з магніт ом’якого
матеріалу (рис. 4.23).
Якщо через котушку проходить струм, то утворюється
магнітне поле, осердя намагнічується і з ’являється магнітна
індукція. Якщо котушку
відключити від джерела
енергії, то осердя розмаг­
нітиться.
Електромагніт має та­
кі в л а с т и в о с т і .
1°. Електромагніт діє
тільки тоді, коли через
його обмотку проходить
струм. Ця властивість
рис. 4.23 дає змогу керувати елек­
тромагнітом на відстані,
що використовується в автоматичних пристроях.
2°. П т я р н іс г ь електромагніту змінюється залежно від
напряму струму в його обмотці.
3°. Підіймальна сила може бути досить великою і легко
регулюється. Д ля електромагніту стержньової (Ьорми сила
притягання (підіймальна сила) визначається за формулою
Я = - ^ - - 1 0 ’. (4.13)
Д ля підковоподібного електромагніту підіймальна си­
ла у два рази більша:
10». (4.14)
Отже, підіймальну силу можна регулювати, змінюючи
магнітну індукцію, В = р //, де
Ш
Н
І
Таким чином, регулювати підіймальну силу можна, змі­
нюючи: 1) величину струму в обмотці електромагніту за до­
помогою реостата або потенціометра;
90
 2) магнітну проникність р а внесенням у котушку елек­
тромагніту або вилученням з неї осердя;
3) кількість робочих витків за допомогою перемикача
витків (рис. 4.24). Якщо перемикач буде у положенні 3, то
кількість робочих витків максимальна, напруженість магніт­
ного поля Н і магнітна індукція В найбільші, підіймальна
с и л а / 7 теж максимальна. Якщо перемикач буде у положенні
/, то підіймальна си ла—мінімальна.
У техніці, крім звичайних електромагнітів, широко за ­
стосовують п о л я р и з о в а н і електромагніти.
Поляризованим електромагнітом називають прист рій,
який складається з постійного м агніт у, з ’єднаного із звичай­
ним електромагнітом (рис. 4.25). . _ _
Осердя електромагнітів виготов- у
ляють з магнітом’я кого матеріа-
лу, і коли струм у котушці від-

Р и с. 4.24 Р и с. 4.25

сутній, то вона розмагнічена. Поляризовані електромагніти

мають кілька особливостей порівняно із звичайними, непо-
ляризованими електромагнітами.
Розглянемо три випадки, які характеризую ть роботу
поляризованого електромагніту.
1-й випадок. В обмотці електромагніту струм відсутній,
і на якір діє лише магнітний потік постійного магніту.
Які р — це тонка пластина з магнітом’якого феромагнетику,
що вільно закріплений у двух опорах і трохи притягується
до магніту, займаючи середнє положення (рис. 4.25).
2-й випадок. В обм отці електром агніту струм має такий
напрям, що його м агнітний потік збігається за напрямом з
магнітним потоком постійн ого м агн іту. В резул ьтаті загаль-
II ІЙ магнітний ПОТІК ПОСИЛЮЄТЬСЯ і дор ів н ю є Ф рез = Ф пост +
Фе„. Я кір сильніше притягується до поляризовано­
го електромагніту, відходячи вліво від початкового поло­
ження.
3-й випадок. При зміні напряму струму в обмотці магніт­
ний потік має напрям, протилежний напряму магнітного
потоку постійного магніту. Тому загальний магнітний потік
послаблюється і дорівнює Фрез = Фпост — Фем- Які р слабо
притягується до електромагніту, відходячи вправо від почат­
кового положення.
Цим самим обумовлюється три особливості поляризова­
ного електромагніту.
1. Поляризований електромагніт більш чутливий, ніж
звичайний електромагніт, тобто діє на якір навіть при слабо­
му струмі в обмотці електромагніту. Це пояснюється тим,
що навіть при відсутності струму якір знаходиться під дією
магнітного потоку постійного магніту.
2. Поляризований електромагніт може діяти на якір у
двох напрямах, наближаючи і віддаляючи якір від його
середнього положення, що важливо при змінному струмі,
коли напрям струму безперервно змінюється.
3. Магнітний потік при зміні напряму струму змінює
свою величину на 2Фем, тобто в більш широких межах.
(У неполяризованих електромагнітах магнітний потік змі­
нюється на величину Фем.
Поляризовані електромагніти використовуються у бага­
тьох автоматичних пристроях, у поляризованих реле, те­
лефонах і т. п.

Запитання для сам оконтролю

1. Що нази вається м агнітним полем? 2. Я кі величини х а р а к т е р и ­

зую ть м агнітне поле? 3. Що називається напруж ен істю магнітного поля?
О диниці н апруж ен ості. 4. Щ о називається магнітною індукцією ?
5. Щ о називається абсолю тною і відносною магнітною проникністю ?
7. Закон Ома дл я м агнітного кола. 8 . Закон повного струм у. 9. В заєм о­
дія двох провідни ків із струмом. 1 0 . Щ ) нази вається гістерезисом і пет­
лею гістерезису? 11. Щ о таке остаточна магнітна індукція та коерцитив­
на сила? 12. Взаєм одія магнітного поля і провідника з струмом, внесеного
в це поле. 13. В изначення напрям у сили, що діє на провідник у м агніт­
ному полі. З а якою формулою визн ачається сила? 14. П олярність елек-
т юмагніту. 15. Від чого залеж ить підійм альна сила електромагніту?,
іб. О с о б л и в о с ті в роботі п о л яр и зо ва н о го е л е к тр о м а гн іт у .

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Чи зм іниться напруж ен ість магнітного поля у повітрі при вне

сенні у поле феромагнітного м атеріалу? 2. Я к зм іниться магнітна індук­
ція поля у повітрі, якщ о внести в поле кусок міді? 3. Чи мож на говорити
про величину м агнітних індукцій двох магнітних полів, якщ о м агніт­
ний потік одного з них більш ий ніж у другого? 4. Ч и буде виш товхува­
тися провідник зі струмом з магнітного поля, якщ о його розмістити
вздовж силових л ін ій цього поля? 5. У м агнітне поле прям олінійного
провідника зі струмом внесено рамку з провідника. Через рамку про­
ходить струм у певному напрям і. Визначити сили і напрям їх д ії на рам ­
ку. В яком у напрям і рухатим еться рамка?

92
 Задачі для самостійного розв'язування

1. У повітрі знаходиться провідник значної довж ини, через який

проходить струм / = 200 мА. Визначити магнітну індукцію поля про*
мідника на відстані г = 1 см від його середини.
В і д п о в і д ь . В = 40 • 10—? тл.
2 . М агнітні л ін ії однорідного магнітного поля перетинають площу
.4 - 16 см 2 під кутом а = 60°. Визначити м агнітний потік Ф д л я цієї
площі і м агнітну індукцію поля В, якщ о відносна м агнітна проникність
|і г = 2000 і напруж еність магнітного поля Н = 238 А/м.
В і д п о в і д ь . В « 0,6 Т л; Ф = 47,8 • 10—3 Вб.

Глава 5
Е Л Е К Т Р О М А Г Н ІТ Н А ІН Д У К Ц ІЯ

5.1. Ф ізична суть явища електромагнітної індукції

У 1831 р. англійський фізик М. Ф а р а д е й експери­

ментально відкрив важливе явище, яке стало широко вико­
ристовуватися в техніці. Математичний опис цього явища
належить англійському фізику Д ж . М а к с в е л л у (1831—
1879).
Якщо провідник 1-го роду
рухати в магнітному полі так,
щоб він перетинав магнітні си­
лові л інії, то на його кінцях
виникає різниця потенціалів.
Це пояснюється тим, що кож ­
ний вільний електрон провід­
ника, рухаючись разом з про­

відником, створює своєрідний елементарний електричний

струм у просторі. При цьому виникає взаємодія елементар­
них струмів з магнітним полем і виникає механічна сила, що
штовхає вільні електрони провідника до його кінця А
(рис. 5.1). Н апрям цієї сили можна визначити за правилом
правої руки, причому напрям елементарних струмів проти­
лежний напряму руху провідника.
93
 Сили, що діють на елек тр они , які рухаються в магнітно­
му полі, були відкриті голандським фізиком Г. А. Л о р е н -
ц о м (1853— 1928). Вони визначаються за формулою
Е = еВо& і п а ,
де А — сила Лоренца, е — заряд електрона, В — магнітна
індукція, V — швидкість руху електрона, а — кут між нап­
рямом руху електрона і напрямом магнітної індукції поля.
Під впливом сил Лоренца, діючих на провідник, що ру­
хається, на кінці А (див. рис. 5.1) утворюється надмір
електронів, тобто негативний потенціал, а на кінці Б — не­
достача електронів, тобто позитивний потенціал. Так вини­
кає електрорушійна сила, яка називається і н д у к о в а -
н о ю.
Розглянемо виникнення індукованої ЕРС у контурі. Н е­
хай маємо постійний ма ніт з якорем з феромагнетику
(рис. 5.2). На магніт намотано котушку, яка пронизується
всередині магнітним потоком магніту. Д о кінців котушки
підключено гальванометр. Якщо наближати які р до магні­
ту, то повітряний простір між магнітом і якорем зменшуєть­
ся до нуля; зменшується й опір магнітного кола. При цьому
збільш ується магнітний потік усередині котушки, а гальва­
нометр реєструє наявність струму, тобто в котушці виникає
ЕРС електромагнітної індукції. Все це спостерігається і при
віддаленні осердя від магніту, що приводить до зменшення
магнітного потоку всередині котушки. Тобто, зміна величи­
ни магнітного потоку всередині котушки викликає наведен­
ня ЕРС.
Явищем електромагнітної індукції називається виник­
нення ЕРС у провіднику при перетинанні провідником маг­
ніт н их силових лін ій або при зм іні величини магнітного по­
току, пронизуючого контур.

5.2. Напрям індукованої ЕРС

Напрям індукованої ЕРС у провіднику, що рухається в

магнітному полі, визначається за правилом п р а в о ї р у к и :
якщо долоню правої руки розмістити в магніт ному полі
так, щоб магніт ні силові л ін ії входили в долоню, а відігн у­
т ий великий палець був напрямлений у бік руху провідника,
то випрямлені чотири пальці покажуть напрям ЕРС, інду­
кованої у провіднику (див. рис. 5.1).
Д ля визначення напряму ЕРС, індукованої в контурі або
в котушці, що виникає при зміні магнітного потоку в них,
використовується п р а в и л о Л е н ц а ;
94
 Індукована Е Р С завжди напрямлена так, що своїм ст ру­
мом і магніт ним потоком протидіє причині, що її викликала.
Н априклад, якщо постійний магніт вноситься в котушку,
то в ній виникає індукційний струм такого напряму, що про­
тидіє руху магніту до котушки, тобто зверху котушки вини­
кає однойменний полюс, що відштовхує магніт (рис. 5.3, а).
Якщо магніт, який знаходився всередині котушки, віддаля­
ється від неї, то напрям індукційного струму буде таким, що
зверху котушки виникає про­
тилежний полюс, який притя­
гує магніт до котушки, тобто
протидіє його віддаленню, що,
в свою чергу, й було причиною с
виникання струму (рис. 5.3, б). Г-4 *"
Якщо визначити поляр- @ -
ність котушки від індукційно- Х _ 0 _
го струму, то легко визначити .
напрям струму. Д ля цього ко- а
ристуються правилом н а - Р|
кладанняправоїруки
на к о т у ш к у :
якщо долоню правої руки розмістити так, щоб великий
палець був напрямлений у бік північного полюса котуш ки, то
випрямлені чотири пальці покажуть напрям індукційного
струму у витках, котушки.
Розглянемо, як визначити напрям індукційного струму в
контурі (див. рис. 5.2). Як бачимо, магнітний потік постій­
ного магніту напрямлений проти руху стрілки годинника
від північного полюса до південного. При наближенні феро­
магнітного якоря опір магнітного кола зменшується, а маг­
нітний потік збільш ується. Ця зміна магнітного потоку і є
причиною, що викликає індукційний струм у котушці, який
створює свій магнітний потік протилежного напряму, щоб
протидіяти збільшенню магнітного потоку в котушці. Цей
магнітний потік виходить з нижнього кінця котушки і за­
ходить у верхній кінець. Отже, нижній кінець котушки стає
північним полюсом, а верхній кінець — південним. Корис­
туючись правилом накладання правої руки на котушку, зн а­
ходять напрям індукційного струму у витках, що протікає
через гальванометр.
5.3. Величина індукованої ЕРС
Величина індукованої ЕРС при переміщенні провідника
в магнітному полі визначається за формулою
е = В /и Б Іп а ,
95
де<? — індукована ЕРО, В; у - - швидкість руху Провідника,
м/с; / — довжина провідника, м; а — кут між напрямом век­
тора магнітної індукції і напрямом руху провідника, градус.
При переміщенні провідника під кутом 90° до напряму
магнітної індукції поля індукована ЕРС має максимальну
величину, sin 90° = 1. При інших кутах руху величина ЕРС
менша. Це пояснюється тим, що при переміщенні під кутом
90° провідник за одиницю часу перетинає найбільшу кіль­
кість магнітних силових ліній.
Коли індукована ЕРС виникає в контурі або всередині
котушки за рахунок магнітного потоку, що змінюється, то
величина ЕРС залежить від швидкості зміни магнітного по­
току і визначається за формулою
РФ
е ~ ~ ~ dt '
де е — індукована ЕРС, В; йФ = Фу — Ф2— приріст маг­
нітного потоку, Вб; dt — ty — t2 приріст часу: -— - —
швидкість зміни магнітного потоку, вб/с.
Зн ак «мінус» відображує фізичну суть правила Ленца,
тобто протидію індукованої ЕРС причині, що її викликала.
В загалі електромагнітна індукція — це явище перетво­
рення механічної енергії в електричну.

5.4. Потокозчеплення

Якщо через котушку проходить струм, то утворюється

магнітний потік Ф, зчеплений з витками котушки N. Якщо
всі магнітні лінії зчепленні з усіма витками котушки (див.
рис. 5.2), то потокозчеплення виражається формулою
¥ = NФ,
де ^ — потокозчеплення, Вб.
Якщо магнітний потік змінюється, то зміна потокозчеп­
лення визначається так:
dW = NdФ.
Тоді індуковану ЕРС можна виразити через потокозчеп­
лення
. . dd> dv
е =* — N - j T ~ dt~ '
Закон електромагнітної індукції виражається так:
електрорушійна сила, що індукується в замкненому кон­
т урі при зм іні зчепленого з ним магніт ного потоку, дорів­
нює швидкості зм іни потокозчеплення.
©6
 Якщо витки котушки зчеплені з різними магнітними по­
токами, то індукована ЕРС визначається як сума ЕРС кож­
ного витка:
е = ег + + с3 + • • • + eh =
= ••• + <№*).
При цьому потокозчепленням Ч*- називається алгебраїчна
сума потоків, зчеплених з окремими витками котушки. Тоді
¥ = ¥, + % + ч я+ ... + чц.
Якщо Фх, Ф2, Ф3 зчеплені з кількома витками, то
цг = Ф ^ + Ф2ЛЇ2 + Ф3ЛГ3 + ••• + <PkN h.

5.5. Використання явища електромагнітної індукції

в техніці

Явище електромагнітної індукції широко застосовується

у техніці, наприклад на електростанціях в генераторах ве­
ликої потужності, які перетворюють механічну енергію в
електричну. Це явище застосовують також у пристроях, що
працюють з досить малими потужностями (звукознімачі
електропрогравачів, які забезпечують відтворення грам-
пластинок; магнітофони; електродинамічні мікрофони).
Потужності, що розвиваються у цих пристроях, вимірю­
ються долями мікроват.
Приклад 5 .1 . П ровідник з активною довж иною І — 15 см рухається
в однорідному магнітному полі перпенди кулярн о до л ін ій магнітної ін­
д у к ц ії з ш видкістю V — 15 м/с. Визначити Е РС , що індукується в про­
віднику, якщ о магнітна ін дукц ія В = 0,8 Тл.
Розв’ язання. е — BLV sin а = 0,8 • 15 • 10~ 2 - 15 • 1 =
- 1,8 В.
Приклад 5 .2 . М агнітний потік, що пронизує котуш ку, зм іню ється
рівномірно на величину ДФ = 0,1 Вб протягом часу Дt = 0,2 с. При цьо­
му в котушці індукується Е РС Е — 220 В. Визначити к ількість витків
котушки.
Р о зв 'язан н я. С користаємося формулою
АФ
е= — N •
Д/ *
Звідси
е АІ 220 • 0,2
N = - д ф - = ---------- = 440 в и тків .

5.6. Явище самоіндукції

Якщо за допомогою потенціометра змінювати напругу,

що подається на тороїдну котушку (див. рис. 4.18), то під
час зміни величини струму в обмотці котушки змінюється
7 3 -7 6 3 97
магнітний потік, і тому в котушці індукуватиметься ЕРС,
що називається ЕРС с а м о і н д у к ц і ї .
Самоіндукцією називається явище виникнення в провід­
нику або в кот уш ці електрорушійної сили, яка утворюється
внаслідок зм іни власного ст руму і створеного ним магнітного
потоку.
Явище самоіндукції — це окремий випадок електромаг­
нітної індукції, воно спостерігається в усіх електричних ко­
лах, де змінюється величина струму. В колах змінного стру-

Р и с. 5.4
му ЕРС самоіндукції виникає безперервно, а в колах постій­
ного струму — тільки в трьох випадках, а саме:
при замиканні кола, оскільки струм у колі зростає від
нуля до деякої величини, що визначається за законом Ома;
при розмиканні кола, оскільки струм зменшується від
існуючої величини до нуля;
при зміні величини струму за допомогою реостата або
потенціометра.
Н апрям ЕРС самоіндукції визначається за правилом
Ленца, тобто при збільшенні величини струму в колі вини­
кає ЕРС самоіндукції, протилежна за напрямом до струму,
так, що протидіє його зростанню, яке є причиною виникнен­
ня ЕРС (див. рис. 4.18).
Якщо струм у колі зменшується, то ЕРС самоіндукції
має той самий напрям, що й струм, який зменш ується, тоб­
то протидіє його зменшенню. На рис. 5.4, а зображено гра­
фік зростання струму в колі з котушкою при замиканні кола.
Як бачимо, при замиканні кола струм не відразу набуває
сталої величини, що визначається за законом Ома, а посту­
пово переборює протидію ЕРС самоіндукції. Н а рис. 5.4, б
зображено графік зменшення струму при розмиканні кола.
Струм зменшується до нуля не відразу, а протягом деякого
часу (практично — дуже малого). Причиною цього є виник­
нення ЕРС самоіндукції такого ж напрямку, що й струм,
який зменшується. Таким чином, ЕРС протидіє зменшенню
струму, підтримуючи його.
98
 Д ля визначення величини ЕРС самоіндукції скориста
ємося формулою, за якою визначається величина ЕРС елект­
ромагнітної індукції, що виникає у котушці при зміні магніт­
ного потоку,
Дф
e = -N -
dt
Згідно із законом Ома для магнітного кола
нч ! N \ i aS
~ І
для постійного струму. Д л я змінного струму формула має
вигляд:
сІФ = J lNp ' S . >

де di — приріст струму, йФ — приріст магнітного потоку.

Підставимо значення у формулу для е:
Є _____ м diN^ s
е ~~ " Ш
Звідси дістанемо формулу для визначення величини ЕРС
самоіндукції у котушці:
р _ di
eL - / dt . (О-1)
д е ^ — ЕРС самоіндукції, В; Л/ — кількість витків котуш­
ки; р а — абсолютна магнітна проникність, Гн/м; 5 — пло­
ща поперечного перерізу котушки, м2; І — довжина котуш­
ки, м; di/dt — швидкість зміни струму в котушці А/с.
У формулі (5.1) N 2[iaS / l є сталою величиною, яка позна­
чається буквою L і називається к о е ф і ц і є н т о м с а ­
м о і н д у к ц і ї або і н д у к т и в н і с т ю .
Одиницею індуктивності є г е н р і (Гн).
Формулу (5.1) часто записують ще так:
v di
= ~dT ' (5.2)
Звідси величина ЕРС самоіндукції прямо пропорційна
швидкості зміни ст руму та індуктивності котушки.
Розглянемо фізичну суть індуктивності А, що визнача­
ється за формулою:
, N*\iaS
ї ' (5.3)
Помножимо чисельник і знаменник виразу (5.3) на величину
струму /:
, N 2\iaS l
II
99
Згідно із законом Ома для магнітного кола, замінимо у
формулі Ь величини / ЛГріа5 // на Ф — магнітний потік:
ФЫ

О скільки ФЛЇ = ¥ , то L — - j-. Отже, індуктивність L чи­

сельно дорівнює потокозчепленню при струмі 1 А. Потоко­
зчеплення ¥ можна виразити й через індуктивість L :
¥ = L1.
З формули L = 0 N / I випливає, що індуктивністю ко­
туш ки називається величина, яка характеризує здатність
даної котуш ки створювати певну величину магніт ного пото­
ку при ст румі в котуш ці 1 А .
Отже, чим більша індуктивність кот уш ки, т им більша
величина магнітного потоку, створеного струмом, і тим
більша ЕРС самоіндукції при даній швидкості зміни струму.
Якщо у формулі L = Ф У // взяти одиниці величин N , Ф,
/ , то L — 1 генрі. Звідси одиниця індуктивності один генрі —
це індуктивність такого конт уру, з яким зчеплений м агніт ­
ний пот ік один вебер при ст румі в конт урі в один ампер.
Індуктивність котуш ки дорівнює одному генрі, якщо в
ній при зм іні струму із швидкістю один ампер за одну се­
кунду індукується Е Р С самоіндукції в один вольт.
В електронних схемах часто використовують котушки з
індуктивністю, значно меншою одного генрі, а саме, мілі та
мікрогенрі: 1 Гн = 103 мГн; 1 Гн = 10в мкГн.
У формулі L di/dt можна замінити L di на d'¥. Тоді ЕРС
самоіндукції визначиться так, як і при електромагнітній
індукції:

Н а практиці іноді необхідні безіндукційні котушки, в

яких Ь = 0 і при зміні струму в яких не виникає ЕРС само­
індукції. Щоб одержати такі котушки, їх обмотки викону­
ють біфілярно (рис. 5.4, в), тобто коли в сусідніх витках
котушки струм має протилежні напрями і магнітні потоки
створені цими витками, мають протилежні напрями. Тоді
загальний магнітний потік котушки дорівнює нулю. Отже,
при зміні струму у витках котушки ЕРС самоіндукції не
виникає.
Щоб одержати котушки із змінною індуктивністю, у та­
ких катуш ках індуктивність змінюють такими способами:
100
 1) змінюють магнітну про­
никність за допомогою вне­
сення в котушку або вине­
сенням з неї різних осердь
(рис. 5.5, а);
2) змінюють кількість вит­
ків котушки за допомогою пе­
ремикача (рис. 5.5, б). У по­
ложенні 1 кількість робочих
витків невелика й індуктив­
ність мінімальна. У положен- Рис- 5-5
ні перемикача 3 кількість вит­
ків найбільша й індуктивність максимальна;
3) застосовують пристрій, який називається в а р і о ­
метром.

5.7. Енергія магнітного поля

Якщо через провідник або котушку проходить струм, то

частина електричної енергії витрачається на подолання опо­
ру провідника і перетворюється в тепло, а частина утворює
магнітне поле, в якому накопичується деяка частина енергії,
що перетворюється в потенціаль­
ну енергію.
При розмиканні кола струм
зменшується до нуля протягом
дуже малого проміжку часу, а
також зменшується до нуля і маг­
'Т « '>'
нітне поле. При цьому в провідни­
ку або котушці індукується ЕРС
самоіндукція за рахунок накопи­
ченої в магнітному полі енергії.
Знайдемо величину енергії магнітного поля. При зами­
канні кола (рис. 5.6) струм збільш ується від нуля до вели-
ЧИНИ / =
/ и

При цьому в котушці індукується ЕРС самоіндукції.

Отже, під час збільшення струму в колі є дві ЕРС: ЕРС
батареї, яка створює струм, і ЕРС самоіндукції. Складемо
рівняння другого закону Кірхгофа для цього кола:
= 2 //?.
Д ля проміжку часу, коли струм зростає від нуля до 1,
ріипиння набирає вигляду
с - і - Ц - - « .

ЮІ
 Помножимо обидві частини рівняння на і М, де сЧ —
„ , и
малии проміжок часу зростання струму від нуля до І — -в -.
Л\
Маємо

ЕісИ - = ЕЯсИ,

ЕісИ — ЕЯсИ + Еійі,

де Еі(Н — енергія джерела живлення, що віддається в ко­
ло, — енергія, що переходить у тепло за час сИ.
Отже, — це тільки частина енергії джерела ж ив­
лення кола. Д руга частина енергії ИсИ — це енергія, що
накопичується в магнітному полі котушки за час сії зростан­
ня струму на величину йі. Д ля визначення енергії магнітно-
• Л
го поля при зростанні струму від Одо величини /, = -щ и про-
інтегруємо Ьійі у межах від 0 до /;
пу Г т. .. , і2 і и* Н І 47
— Е іс ії — Ь -
2 о
о
Отже, енергія магнітного поля

= (5.4)

П риклад 5 .3 . У магнітному полі котуш ки з індуктивністю L =

= 0,5 Гн накопичується енергія W L = 6,25 Д ж . Знайти силу струму
в котуш ці.
Р о з в ’ я з а н н я . З формули W L = L P / 2 знайдемо величину
струму:

5.8. Взаємоіндукція

Нехай маємо дві котушки, розміщені поруч (рис. 5.7).

Через першу котуш ку проходить струм, створений джерелом
ЕРС. Частина магнітних силових ліній цієї котушки перети­
нає витки обох катушок. Позначимо цю частину магнітного
потоку через Ф12. Якщо за допомогою реостата почати зміню­
вати величину струму в колі першої котушки, то така зміна
магнітного потоку обумовлює індуковану ЕРС, як у першій,
так і в другій котушках.
ЕРС, що виникає у витках другої котушки від зміни маг­
нітного потоку першої котушки, називається Е Р С в з а ­
ємоіндукції,
(0 2
 Явище виникнення інду­
кованої Е Р С в провідниках,
розміщених поблизу інш их
провідників, по яких прохо­
дить зм інний у часі елект­
ричний струм, називається
взаємоіндукцією.
ЕРС взаємоіндукції ут-
в »рюватиметься також при
замиканні та розмиканні Р и с. 5.7
кола першої котушки тому,
що при цьому теж відбувається зміна струму і його магніт­
ного потоку від нуля до сталої величини і від сталої вели­
чини до нуля.
ЕРС взаємоіндукції в другій котушці визначається за
формулою
Є. =
сИ
Зміна потокозчеплення відбувається за рахунок змі­
ни струму (Ии отже,
с№2 = ■ ді
Тоді
. асіЧ',
у2 /Уі/У2^а^ йіі
аіІ /с С\
Є2 — Щ ~ І сИ (5-5'
Згідно з цією формулою, величина ЕРС взаємоіндукції
залежить від сталих величин котушок і осердя

Позначимо цей вираз буквою М \

М (5.6)
і
Тоді
СМ2 == — М

Коефіцієнт пропорційності М називають в з а є м н о ю

і н д у к т и в н і с т ю . Отже, взаємною індуктивністю на­
пивається величина, яка характеризує ст упінь передачі енер­
гії від одного електричного кола до другого.Одиницею взає-
моіндуктивності є генрі.
Якщо коло другої обмотки включено на споживача енер­
гії, то ЕРС взаємної індукції створює в ньому струм і2 та
магнітний потік Фа, які при зміні індукують ЕРС взаємної
103
індукції в першій обмотці. Ц я ЕРС визначається за форму­
лою
еи1 = — М сй'а
с ії

Отже, в першій обмотці індукується дві ЕРС:

<й’і . 1 — — Лї ї і ­ <іі*
ем
сИ сп
а також діє напруга джерела живлення Ь \.
Застосуємо другий закон Кірхгофа длЛ кола першої ко­
тушки:
2 £ = 2 /Я .
Тоді

<1і1 с Ііг
М — 1і#і>
<и <11
ЗВ ІД К И

и г — ї1£ 1 -(- Ьг -
<а
+М <11
Таким чином, напруга дж е­
рела І/1 частково падає на опо­
рі котушки І?!, а частково йде
на подолання протидії ЕРС са­
моіндукції ви і ЕРС взаємоін­
дукц ії Е м\.
Розглянемо зв ’язок між
Р и с. 5.8
взаємною індуктивністю М і
індуктивностями котушок.
Піднесемо до квадрата обидві частини рівності (5.6):

М2 /2
;У2ца5
Враховуючи, що Ь =
І
маємо
М 2 = Ц £ 2.
Звідси
М = УЦЦ. (5.7)
Ц я рівність виконується при відсутності магнітного роз­
сіювання, тобто коли весь магнітний потік, утворений стру­
мом першої обмотки, проходить усередині другої обмотки,
наприклад, як на рис. 5.8, де весь магнітний потік зам ика­
ється по феромагнітному осердю, внаслідок його малого опо­

104
 ру магнітному потоку. При наявності магнітного розсіюван­
ня частина магнітного потоку не проходить усередині дру­
гої котушки і ЕРС взаємоіндукції менша, тоді рівність
(5.7) треба брати з коефіцієнтом К < 1, який називається
к о е ф і ц і є н т о м зв’ язку:
М ^ К У у Ц.
Коефіцієнт зв ’язку характеризує ступінь індуктивного
зв ’язку двох контурів.
Розглядаю ть три ступені з в ’язку:
дуже слабий з в ’язок, К — 0,001...0,01;
слабий з в ’язок, К — 0,01...0, 1;
сильний зв ’язок, К = 0, 1...0,9.
У схемах апаратур зустрічається послідовне та розгалу­
жене з ’єднання котушок індуктивності. Розглянемо визна­
чення при цьому величи­
ни загальної індуктивності
кола.
Котушки можуть бути
з ’єднані послідовно по-різ­
ному. Якщо струм у котуш­
ках та магнітний потік ма- “ в в і
ють той самий напрям, то р ис 5.9
з ’єднання називають у з -
г о д ж е н и м . Якщо струм у котуш ках і магнітні потоки ма­
ють протилежні напрями, то таке з ’єднання називають
з у с т р і ч н и м . Н а рис. 5.9, а зображено дві котушки,
які розміщено близько одна до одної і з ’єднані узгоджено.
У кожній з цих котушок при зміні величини струму індуку­
ються як ЕРС самоіндукції, так і ЕРС взаємної індукції.
Сумарна індукована ЕРС у кожній котушці визначається
за формулами:

- - V чг - м ч г ” + МУ •

-Щ + м > тг-
Тоді сумарна ЕРС кола

еі + £2 — — У і + ^2 + 2ЛТ) ,

при цьому (Ех + Е 2 + 2М) = Е, тобто Е є загальною Ін­

дуктивністю кола при узгодженому з ’єднанні котушок.
На рис. 5.9, б дві котушки з ’єднано зустрічно. їх струми
та магнітні потоки мають протилежні напрями, тому й інду-
)0б
ковані в них ЕРС взаємоіндукції мають протилежні нап-
[ ями. Індуковані ЕРС у кожній котушці визначаються так;
Лі йі
Є і ^ - { Ь Х- М ) (Ья - М ) ЧГ
йі ’ Є%
Загальна ЕРЄ в колі
йі
е = ех + е2 = ■ чг
Загальна індуктивність при зустрічному з ’єднанні ви­
значається за формулою
І = Іх+ и - 2М.
Загальна формула послідов­
ного з ’єднання двох котушок при
наявності індуктивного зв ’язку
між ними:
Ь = і х + і 2± 2 М , (5.8)
де + 2 М береться при узгоджено­
му з ’єднанні Котушок, а —2Л1 —
при зустрічному з ’єднанні. При
відсутності індуктивного зв ’язку
між котушками загальна індук-
Рис- 5-10 тивність кота
£ = 1^2- (5.9)
Д ля узгодженого з ’єднання котушок можна довести, що
при відсутності індуктивного з в ’язку загальна індуктивність

^ “ Т Г Т ІГ -
При наявності індуктивного зв ’язку при узгодженому
з ’єднанні котушок
ь 1 ^ , - 4 М»
(5.11)
1*1 -)- і-2 ■ -2 М
а при зустрічному з ’єднанні
Ц.Цо — №
І = ■
'Іп + Ц + Ш б ) (5Л2)
Я к бачимо, індуктивність взаємозв’язаних котушок за ­
лежить від коефіцієнта зв ’язку. На цьому принципі побудо­
вано приклади, призначені для поступової зміни індуктив­
ності, які називаються в а р і о м е т р а м и . Варіометр має
дві послідовно з’єднані котушки, одна з яких нерухома, а
друга — рухома, малого розміру і може обертатися все­
редині першої (рис. 5.10, а). При обертанні рухомої котушки

108
змінюється взаємне положення котушок, а тому змінюється
іі коефіцієнт з в ’язку.
Коли магнітні потоки котушок мають однаковий напрям,
то індуктивність варіометра максимальна
^гпах “ -^1 “І” ^2 ~Ь
коли магнітні потоки мають протилежні напрями, то ін­
дуктивність варіометра найменша
^min ~ 4" ^2 — 2М .
Принципову схему варіометра зображено на рис. 5 . 10, б.
Явище взаємоіндукції широко застосовується в техніці,
на ньому основана робота трансформаторів; індукційних ко­
тушок у системі запалю вання автомашин та передачі енергії
від одного індуктивно з в ’язаного контуру до другого, тощо.
Іноді взаємоіндукція буває шкідливою. Наприклад,
утворюються перешкоди в л ін іях зв ’язку від зовніш ніх маг­
нітних полів, потужних радіостанцій, ліній електропередач
і т. д. Магнітні поля індукують струми в лініях зв ’язку, які
заважають передачі сигналів зв ’язку.

Приклад 5.4. Визначити взаємну індуктивність двох котуш ок, я к ­

що при ш видкості зміни струму у перш ій котуш ці dix/dt = 103 А /с, у д р у ­
гій котуш ці індукується Е РС Е м = 110 В.
di
Р о з в ’ я з а н н я . З формули £ м = — з на ходимо

Е
— Ü— = 1 10 / 10 3 = 0 , 1 1
d i/ d t
Приклад 5.5. Знайти коеф іцієнт з в ’язк у k двох індуктивно з в ’я за ­
них котуш ок, якщ о їх індуктивності М = 0,08 Гн, L 2 = 0,04 Гн, а в за ­
ємна індуктивність М = 0,05 Гн.
Р о з в ’ я з а н н я . З ф ормули М == k у У L% знаходимо
М 0,05
k= -у—— = - = 0,88.
У L jL 2 /0 ,0 8 - 0 ,0 4

Приклад 5.6 . При узгодж еному з ’єднанні двох послідовно індук­

тивно зв ’язаних котуш ок (рис. 5.9, в) їх загал ьн а індуктивність L ' ,s=.
■ 90 мкГн. П ри зустрічному з ’єднанні цих котуш ок (рис. 5.9, г) їх за ­
гальна індуктивність L" = 40 мкГн. Індуктивність однієї котуш ки L 1 =
■ 40 мкГн. Знайти індуктивність другої котуш ки Z,2, їх взаєм ну Ін д у к ­
тивність М і коефіцієнт з в ’язк у .
Р о з в ’ я з а н н я. Згід н о з формулою загал ьн о ї індуктивності,
при узгодж еному і зустрічном у з ’єднанні
І ' - Z.! + L2 + 2М, L" = І і + І 2 — 2Л1.
Віднімемо від перш ої рівності др у гу . Матимемо
V — L" — 4.И ,

107
 Звідси
і/
М = ------ -------= (90 - 40)/4 = 12,5 мкГн.
Підставимо значення М у вираз для і ' . Дістанемо
і-і + Ц + 2М = 90,
4 0 + Ц + 2 • 12,5 = 90.
Тоді
Ц = 90 — 40 — 25 = 25 мкГн.
З формули М — й У знайдемо коефіцієнт зв’язку:
М 12,5
к - ,---- = -----_■■■ , ■= 0,39.
УЦЦ У 40- 25

5.9. Вихрові струми

Нехай маємо масивне металеве осердя з обмоткою

(рис. 5.11). Якщо за допомогою реостата змінювати в обмотці
струм або подавати на затискачі котушки змінну напругу, то
в обмотці протікатиме змінний струм. Змінні магнітні потоки
перетинатимуть осердя і в усіх поперечних перерізах осердя
індукуватимуться кругові стру­
ми, які називаються в и х р о ­
вими.
Вихрові струми індукуються
в масивних металевих осердях,
що знаходяться під дією змінного
магнітного потоку або під час ру­
ху металевих мас у постійному
Рис. 5.11 магнітному полі. Вони протіка­
ють у площинах, що перетина­
ються магнітними лініями. При великих поперечних перері­
зах осердя їх електричний опір малий, тому індукційні стру­
ми в них можуть бути великі.
Вихрові струми призводять до значного нагрівання осер­
дя, внаслідок чого відбувається втрата енергії, що зниж ує
К К Д технічних пристроїв.
Д л я зменшення величини вихрових струмів осердя тран ­
сформаторів та електричних машин складаю ть з окремих
листів електротехнічної сталі, товщиною 0 , 1. ..0,5 мм, ізо­
льованих один від одного за допомогою спеціального л ак у
або окалини, тому вихрові струми замикаю ться у межах
товщини листа і зустрічаю ть великий опір. Д л я збільш ення
електричного опору сталі до неї додають невелику кіл ь­
кість кременю. Ці міри зменшують величину вихрових
струм ів та нагрів осердя, зменшуються також втратц
електричної енергії.

108
 У високочастотних колах для осердь застосовуються
м агнітодіелектрики і ферити, які мають великий опір вих­
ровим струмам.
У деяких технічних приладах вихрові струми використо­
вуються в корисних цілях, зокрема:
1) для екранування деталей від зовніш ніх магнітних по­
лів у схемах апаратури зв ’язку. Д ля цього коливальні кон­
тури радіоприймачів покривають алюмінієвими циліндрич­
ними екранами. Під дією сусідніх змінних магнітних полів
у алюмінієвому екрані індукуються вихрові струми, магнітні
поля яких мають протилежні напрями із зовнішніми маг­
нітними полями і компенсують їх дію, а тому деталі під екра­
ном залишаються поза дією зовніш ніх магнітних полів;
2) для заспокоювачів електровимірювальних приладів.
Так, щоб при ввімкненні приладу швидко загасити коливан­
ня стрілки, на кінець стрілки прикріплюють тонку алюмініє­
ву пластину, яка при коливанні стрілки рухається між по­
люсами маленького постійного підковоподібного магніту і
перетинає його магнітне поле. При цьому в пластині індуку­
ються вихрові струми, магнітні поля яких напрямлені про­
тилежно магнітному полю постійного магніту. Це гальмує
коливання пластини із стрілкою;
3) для витоплювання металу, коли застосовуються ін­
дукційні печі, в яких метал витоплюється вихровими стру­
мами, що створюють велике нагрівання металу.

Запитання для сам оконтролю

1. Щ о називається електром агнітною індукцією ? 2. Від чого за л е ­

ж ить величина індукованої Е РС у провіднику, щ о рухається в магнітно­
му полі? 3. Від чого залеж ить величина індукованої Е Р С у котуш ці, що
знаходиться в магнітному потоці, який зміню ється? 4. Я к визначається
напрям індукованої Е РС у провіднику при перетинанні ним л ін ій маг­
нітної індукції? 5. Я к визн ачається напрям індукованої Е Р С у котуш ці,
що викликана зміною м агнітного потоку всередині котуш ки? 6 . П р а в и ­
ло Л енца. 7. Явищ е сам оіндукції. 8 . Щ о називається індуктивністю ?
І). Ф ормула величини ЕРС сам оіндукції. 10. Я к ви зн ачається напрям
ЕРС самоіндукції? 1 1 . Я к розрахувати енергію магнітного поля? 12. Щ о
називається взаєм оіндукцією ? 13. Що називається взаємною індук­
тивністю? 14. Від чого залеж ить величина Е РС взаєм оіндукції? 15. З а
якою формулою визначається з в 'я з о к між взаємною індуктивністю
та індуктивностями котуш ок? 16. Н апрям Е РС взаєм оіндукції.
17. Ф ормула за га л ьн о ї індуктивності кола при послідовному з ’єднанні
двох котуш ок індуктивності. 18. Ф ормула загал ьн ої індуктивності кола
при розгалуж еному з ’єднанні двох катуш ок. 19. Вихрові струми. Ви­
користання вихрових струмів у корисних ц іл ях та міри боротьби із ш кід­
ливою дією їх.
 Запитання для розвитку логічного
мислення

1. Чи виникне електричний струм у зам

неній прям окутній рамці провідни ка при пе-
и рехинанні нею магнітних силових ліній одно-
п рідного м агнітного поля?, 2 . Я к можна визна-
А О чити напрям індукованої
;. ї ЕСПГ
Р С ,,---------
у п рям оліній­
ному провідни ку при перетинанні ним магніт­
<2> них силових л ін ій , користую чись не правилом
правої руки , а правилом Л ен ца? 3. Чи зм і­
Р и с. 5.12 ниться напруга на затискачах котуш ки при
внесенні всередину котуш ки м агніту? 4. Чи
індукується Е РС сам оіндукції у котуш ці з фером агнітним'осердям, яка
знаходиться в стані насичення, коли збільш увати струм у котуш ці? 5. Я к
зм іниться індуктивність котуш ки при внесенні в неї мідного осердя?
6 . В изначити напрям індукц ій н ого струму в провіднику Я В при вм икан­
ні і розм иканні вим икача 5 Л (рис. 5.12)?

Задачі для самостійного розв'язування

1. Знайти ш видкість зміни м агнітного потоку, який пронизує ко­

туш ку з 300 виткам и, як щ о в ній ін дукується Е Р С Е = 15 • 10~ 7 В.
ДФ
В і д п о в і д ь . —д ^ - = 5 • 10~ 9 В.

2 . П ровідник довж иною / = 0,4 м перетинає силові м агнітні л ін ії

під кутом а = 30°. М агнітна ін дукц ія поля В = 0,5 Т л. Знайти величи­
ну індукованої Е РС , якщ о ш видкість руху провідника V = 3 м/с.
В і д п о в і д ь. е = З В.
3. Визначити індуктивність кільцевої котуш ки з кількістю витків
N = 600, намотаних на феромагнітне осердя з р г = 10 Гн/м, якщ о дов­
ж и н а середньої м агнітної л ін ії І — 10 см. П ереріз котуш ки 5’ = 1 6 см2.
В і д п о в і д ь. В = 2 Гн.
4. Знайти енергію магнітного п ол я котуш ки, якщ о Я = 4 Ом, В =
— 0,04 Гн, напруга на затискачах котуш ки ІІ = 2 В.
Відповідь. Ь Дж.
5. Визначити взаєм ну індуктивність двох обмоток трансформато­
ра, якщ о індуктивність обмоток Вх = 20 мГн, В 2 = 45 мГн, коефіцієнт
з в ’я зк у К = 1 .
В і д п о в і д ь . М = ЗО мГн.

Глава 6
С И Н У С О ЇД Н І ЕРС І С Т Р У М И

6.1. Загальні поняття

Зм інн им струмом називається струм, який змінюється

з часом.
Розрізняю ть змінні струми:
що змінюються тільки за величиною;
що змінюються як за величиною, так і за напрямом;
110
 що змінюються через однакові проміжки часу — п е ­
р і о д и ч н і ; зміна яких не повторюється — н е п е р і ­
одичні.
Змінні струми широко застосовують в енергетиці та елек-
трорадіотехніці. Вони мають ряд переваг над постійним стру­
мом, а саме:
1) легко трансформувати (перетворювати) напругу і
струм для передачі електричної енергії на далеку відстань з
малими втратами, а також для
створення різних величин напру­
ги в схемах електричних прила­
дів;
2) електродвигуни й генерато- 0
ри змінного струму більш прості
за конструкцією і надійні в ро­
боті;
3) в апаратурі зв ’язку змінні Рис. 6.1
струми Дають змогу здійснювати
передачу інформації По каналах з в ’язку.
Миттєве значення змінного струму, напруги і ЕРС.
М итт євим значенням змінного с т р у м у називається вели­
чина ст руму в даний момент часу. Ц е стосується й
напруги та електроруш ійної сили.
Графічне зображення миттєвих величин дістають за до­
помогою графіка залежності змінного струму від часу і —
= Е (/) (рис. 6.1). Будь-яка точка на осі абсцис цього графіка
є момент часу, а відповідна ордината є миттєве значення
змінного струму.
У моменти 4 і /2 струм позитивний, тобто протікає по
провіднику в одному напрямі. У момент /3 струм негатив­
ний, тобто протікає в протилежному напрямі.

6.2. Утворення синусоїдної ЕРС

При обертанні рамки в рівномірному магнітному полі з

сталою кутовою швидкістю (рис. 6.2) в активних ділянках
витка аЬ і с і\ що перетинають магнітнТсилові л інії, індуку­
ється ЕРС. Величина індукованої ЕРС змінюється згідно із
законом синуса:
е = 2ВІУз'та, (6.1)
де е — миттєве значення ЕРС, В; В — магнітна індукція
магнітного поля, Тл; І — довжина активного провідника, м;
V — лінійна швидкість руху активних провідників, м/с;
а — кут повороту витка в даний момент від горизонтальної
111
нейтральної л інії, градус; 2 — коефіцієнт, що враховує на­
явність двох активних провідників.
Якщо
а — 0°, то sin а = 0 і е = 0 ;
а = 30°, то sin а = 0,5 і а = B I V ■ 0,5;
а = 90°, то sin а = 1 і е — 2BIV.
Аналіз показує, що найбільше значення ЕРС
£ m = 2BIV.
Тому миттєве значення ЕРС рамки
e = £ m sina. (6.2)

Р и с. 6.2 Р и с. 6.3

З а один оберт рамка два рази перетинає нейтральну л і­

нію, а саме, коли a = 0°, і два рази площина рамки утворює
з нейтральною лінією кут 90°, це тоді, коли е — макси­
мальна.
Починаючи з нейтральної л інії, за перший півоберт кут
а змінюється від 0° до 180°, і sin a — додатний, а за другий
півоберт кут а змінюється від 180° до 360°, і sin a — від ’єм­
ний, тобто через кожен півоберт у рамці змінюється напрям
ЕРС (рис. 6.3).
У зміні напряму індукованої ЕРС можна впевнитися, за ­
стосовуючи правило правої руки. У перший півоберт про­
відник рухається в одному напрямі, а в другий — в проти­
лежному.

6.3. П арам етри зм інного струму

Параметрами змінного ст руму називають ст алі величи­

ни, які характеризують даний зм інний струм.
Основними параметрами гармонічних струмів є: період,
частота, амплітуда, кутова частота, початкова фаза.
Періодом змінного струму (напруги, ЕРС) називають час,
протягом якого періодичний змінний струм здійснює повний
цикл зміни і набуває свого попереднього значення. Період
позначається буквою Т і вимірюється в секундах.
112
 Частотою змінного сгруму (напруги, ЕРС) називається
число періодів за секунду.
Частота є оберненою величиною до періоду, позначається
і вимірюється в герцах:

/« -г - (б-3)
Один герц в частота такого змінного ст руму (напруги,
ЕРС), період якого дорівнює одній секунді.

Р и с. 6.4 Р и с. 6.5

У техніці застосовуються різні частоти змінного стру­

му — від десятків герц до десятків гігагерц (ГГц). Стандарт­
на частота струму в енергетиці У країни 50 Гц.
Амплітудою змінного струму (напруги, ЕРС) називаєть­
ся максимальне значення струму за період.
Амплітуда струму позначається — / т , амплітуда напру­
ги — IIга, амплітуда ЕРС — Е т.
На рис. 6.2 зображено виток у положенні, коли площи­
на рамки утворює з нейтральною лінією кут ос = 90°. У рам­
ці індукується максимальна величина ЕРС Е т. При наступ­
ному обертанні рамки цей кут змінюватиметься. Залеж но від
величини цього кута змінюватиметься й миттєве значення
індукованої ЕРС. Кут а називається ф а з о в и м .
Фазою або фазовим кутом називають безперервно зм інний
кут між нейтральною лінією і площиною рамки, що оберта­
ється у магніт ному полі. На графіку синусоїдного струму а
е кут між першим нульовим значенням струму і даним додат­
ним миттєвим значенням його. Отже, фаза в будь-який мо­
мент визначає с т а д і ю з м і н и синусоїдного струму або
ЕРС, а також величину їхнього миттєвого значення.
П о ч а т к о в и м фазовим кутом ф називають значен­
ня фазового кута в початковий момент часу (при і = 0).
Н а рис. 6.4 зображено графіки для двох синусоїдних
ЕРС ех і е2, що мають різні початкові фазові кути фх = 0;
фа= 45°. Такі ЕРС називають з с у н у т и м и а а ф а з о ю .
8 8—753 113
 З с у н у т и м и за ф азою н азив аю т ься т а к і Е Р С , н а п р у г и і
ст рум и, які неодночасно д осягаю т ь с в о їх а м п л іт у д н и х і
у них різні початкові фази ф.
н у л ь о в и х зн а чен ь ;
Якщо ЕРС, напруги і струми одночасно досягають своїх
амплітудних і нульових значень, то їх називають збіжними
за фазою; у них однакові початкові фази ф (рис. 6.5),
К у т о м з с у в у фаз між синусоїдними струмами або
ЕРС називають різницю їх початкових фазових кутів і по-
значають буквою <р:

На рис. 6.4 кут ф визначаєть­

ся на осі абсцис між однойменни­
ми амплітудними, або нульови­
ми значеннями двох синусоїдних
кривих. Та з двох синусоїдних
величин, яка за часом раніше до­
сягає свого додатного або від’єм­
ного амплітудного значення, на­
Р и с. 6.6
зивається в и п ереджаючою
з а ф а з о ю . При цьому друга
величина називається в і д с т а ю ч о ю з а ф а з о ю . На
рис. 6.4 /2 випереджає за фазою е х на кут 45°; отже, е 1 від­
стає за фазою від е2.
На рис. 6.6 зображено синусоїдні криві /х, /2, /3. ЕРС /2
випереджає за фазою ех. Отже, е, відстає за фазою від е2 на
кут фх. Д л я ЕРС ех початковий фазовий кут фх = 0, а для
ЕРС /2 — кут — ф2, тобто /8 відстає за фазою від гх на кут ф3.
К у т о в о ю ч а ст о т о ю св називається швидкість зміни фазо­
вого кута синусоїдної змінної величини. Ц я величина харак­
теризує швидкість зміни синусоїдних струмів, напруги та ЕРС.
За період Т у двополюсному генераторі виток поверта­
ється на 360° = 2л радіан. За секунду виток повернеться на
кут 2л/Т радіан. Отже, швидкість зміни фазового кута со =
= 2 л /Т = 2л • 1/Т , де 1/ Т = / є частота змінного струму,
тому
со = 2л/. (6.5)
Фазовий кут а можна виразити через кутову частоту со,
яка є швидкістю зміни фазового кута. Кут а , пройдений за
час і,
а = соЕ
Отже, миттєве значення синусоїдного струму і можна запи­
сати у вигляді
і — /твіпш /. (6 .6)
114
 У радіопередавачах, внаслідок протікання змінних стру­
мів, від антени випромінюються електромагнітні хвилі.
Д о в ж и н о ю електромагнітної хвилі X називається
шлях, який проходить хвиля у просторі за час одного періо­
ду коливання струму в антені радіопередавача.
Відомо, що шлях дорівнює добутку швидкості рухомого
ііла на час проходження цього шляху. Отже, довжина елек­
тромагнітної хвилі X = сТ, де с — швидкість електромаг­
нітної хвилі, с = 300 000 км/с = 3 • 108 м/с.
Якщо замінити значення Т через частоту Т — 1//, то
дістанемо формулу довжини електромагнітної хвилі:
X = j~ . (6.7)

Приклад 6.1. Скласти рів н ян н я миттєвого значення синусоїдного

с груму технічної частоти / = 50 Гц і знайти величину миттєвого значен­
ня струму при = 0,008 с і ї2 = 0,01 с, коли амплітуда струму / т —
— 10 А.
Р о з в ’ я з а н н я . Р ів н ян н я струму:
і = / т sincoi.
Ф азові кути:
соti = 2 л / = 2 • 3,14 • 50 • 0,008 = 2,5 рад,
саі2 = 2 • 3,14 • 50 • 0,01 = 3,14 рад,
або
toi, = 2,5 • 180°/я = 144°,
сої2 = 3,14 • 1 8 0 / л = 180°.
Миттєве значення струму при ij = 0,008 с, / 2 = 0,01 с:
і і = / т sin 144° = 10 • 0,59 = 5 ,9 А;
t*2 = / т sin соІ2 — 10 • sin 180° = 10 • 0 = 0.
Приклад 6 .2 . Знайти довж ину електром агнітної хви л і, якщ о часто­
та струму в антені радіопередавача f — 2 Мгц.
Розв'язання. X = - у - = 3 • 108/2 • 10° = 150 м.
Приклад 6.3. Знайти кут зсуву фази <р між синусоїдною напругою
iim sin (сої — 30°) і синусоїдним струмом і = / т sin (сої + 40°).
Розв’ язання, ф — ф^ — ф у = 40° — (— 30°) = 70°.
Приклад 6.4 . Знайти частоту / змінного струму, якщ о період Т =
- 0,001 с.
Р о з в ’ я з а н н я. / = 1 / 7 ’ = 1/0,001 = 1000 Гц = 1 кГц.

6.4. Графічне зображ ення синусоїдних величин

Синусоїдні ЕРС, напруги і струми зображую ться гра­
фічно:
1) за допомогою графіків залежності їх миттєвих зна­
чень від часу. Ці графіки називають ч а с о в и м и або
х в и л ь о в и м и діаграмами (див. рис. 6. 1);
•* 115
 2) за допомогою в е к т о р н и х діаграм, на яких зоб­
ражують вектори амплітуд ЕРС або струму у певних мас­
штабах, вважаючи що вектори обертаються проти руху
стрілки годинника (швидкість обертання вектора познача­
ють буквою (о).

Векторні діаграми та синусоїдні графіки зв ’язані між-

собою (рис. 6.7). Д ля побудови графіка синусоїдної ЕРС зо­
бразимо вектор І т в горизонтальному положенні, що відпо­
відає положенню витка 1 у магнітному полі двополюсного
генератора (див. рис. 6.4).
Нехай виток і вектор Е т обертаються проти руху стрілки
годинника із швидкістю обертання витка в магнітному полі,
тобто ЗІ ШВИДКІСТЮ 0). Про­
екція вектора на вертикаль­
ну вісь при повороті векто­
ра на кути а и а 2, а 3 дорів­
нює Ет sin а , тобто дорівнює
миттєвим значенням ЕРС е,
що індукується у витку в
різні моменти часу. В ідкла­
демо на осі ч а с у /ч а с , який
відповідає кожному куту
повороту витка, від початкового моменту часу, коли виток
знаходився в положенні /; і для кожного моменту зобразимо
миттєве значення ЕРС паралельно вертикальній осі (рис. 6.7).
Якщо сполучити ці ординати суцільною лінією, то дістанемо
синусоїдний графік залежності ЕРС від часу. Такий ви­
гляд має графік, коли ф = 0.
Якщо миттєве значення ЕРС виражається формулою е —
= Em sin (сої + ф), тобто має якусь початкову фазу, наприк-

116
лил ф = 45°, що відповідає повороту витка не з положення
/, а за положення 2 (див. рис. 6.4), то при / = 0 ЕРС е мати­
ме певну величину і виражатиметься формулою е = Е т sin ф,
и фазовий кут а == а>ї + ф (рис. 6.8).
Векторні діаграми застосовуються для аналізу властиво­
стей різних кіл синусоїдного струму. На них звичайно зоб­
ражують кілька векторів синусоїдних величин однакової
частоти, а саме, ЕРС, напруги,
с груму. Вектори обертаються з
однаковою швидкістю і їх взаєм­
не розміщення не змінюється. На
діаграмах вони розміщені в по­
чатковому стані Залежно від їх
початкових фаз.
За допомогою векторних д іа ­
грам часто виконують додавання
й віднімання векторів. На рис. 6.9
показано додавання векторів двох
струмів, зсунутих за фазою один
до одного. З а правилом парале­
лограма додавання векторів йо­
го діагональ дорівнює сумі цих векторів струму.
На векторних діаграмах осі координат не зображую ться,
а вектори розміщуються відносно умовної горизонталь­
ної осі.
Д одавання кількох векторів виконують за п р а в и л о м
м н о г о к у т н и к а (рис. 6.10, а). Спочатку зображують
один вектор, а потім виконують паралельне перенесення ін­
ших векторів так, щоб початок наступного вектора збігався
з кінцем попереднього. Век­
тор, який сполучає початок
першого вектора і кінець
останнього, є сумою всіх
векторів. Цим методом мож­
на додавати й два вектори
(рис. 6. 10, б)
Е т1 + Е т2 = Е т. (6.8)
При додаванні двох змін­
них струмів аналітично знаходять діагональ паралелограма,
будованого за двома векторами. При цьому користуються
теоремою косинусів:

/т — ]/"/ті + /m2 "b 2/ті/m2 (Фа — Фі)- (6-9)

! 117
 Початковий фазовий кут результуючого струму визна­
чається за формулою
sin \р І ті 5ІП + ' т2 8ІП 'Ь
COS У' / т1 COS <|), + /т2 cos \ра

Миттєве значення результуючого струму

і = / т sin (a l ф).
Е„ Ет1 Віднімання синусоїд­
, них ЕРС та струмів ви­
конують на векторних
\ діаграмах так:
‘-mz в, Z
m2 cm віднімання заміню­
Р и с, 6,11 Р и с. 6.12
ють додаванням зменшу­
ваного вектора до від’єм­
-Va ника, взятого з проти­
лежним знаком, тобто
напрямленого протилеж­
но (р,ис. 6. і 1),
Е т] — Е,п2 = Ет1 4-
lût 4” ( Е,па) == Е т,
або сполучають кінці за ­
даних векторів з векто­
ром, напрямленим у бік
вектора зменшуваного
Р и с. 6.13 (рис. 6. 12), тобто сполу­
чають кінці векторів Е т2
і Е ти направляючи вектор-різницю Е т у бік Е т .
Додавання та віднімання синусоїдних величин можна
виконати на часових діаграмах так (рис. 6.13): для різних
моментів часу додають відрізки ординат синусоїдних кривих,
при цьому дістають ординати сумарної кривої, яка теж си­
нусоїдна і має частоту, що дорівнює частоті складових кри­
вих однакової частоти. За цією кривою визначається амплі­
туда і початкова фаза суми двох синусоїд.

6.5. Середнє значення синусоїдних напруг

і струмів

Як відомо вже, величина струму характеризується кіль­

кістю електричних зарядів, що проходять щосекунди вздовж
електричного кола. При постійному струмі вздовж кола в
однакові проміжки часу проходить одне й те саме число елек-
U8
іричних зарядів. При цьому величина струму не зміню­
ються.
Припустимо, що в колі струм змінюється, як зображено
на рис. 6.14. Д л я визначення середньої величини струму не­
обхідно знайти сумарний час / = /х -f /а + t3 та сумарний
заряд, що проходить за час t. Тоді
/ср = Q/t.
Знайдемо Qx, Qa. Qa'-
Qi — IJ v Qa = Qa ~ / a^a-
Згідно з рисунком, кількість за- і
рядів дорівнює площі фігури, утво­
реної ламаною та осями координат.
Загальний заряд
Q = Q i + Q2 + Qa-
“■4*
Отже, / ср = Q/t■ 0
Аналогічно знайдемо середнє
значення синусоїдного струму за Р и с. 6.14
півперіод.
Визначимо малу кількість зарядів dQ, які проходять
вздовж кола за дуже малий час dti
dQ = idt.
Час півперіоду 772 становить дуже великий проміжок
часу dt, тому, щоб визначити кількість зарядів dQ, що прохо­
дять вздовж кола за час півперіоду 772, треба проінтегрува-
ти dQ від / = 0 до / = 772:
т
з
Q = ^ idt.
ô
Підставимо сюди значення і = / т sin a t та проінте-
груємо:
т
2 Т
Q *= f An sin (ûtdt = — (— cos (ùt) | 7 =
ô

_ COS <й — ( — cos 0)j .

Оскільки (о = 2 л /7 \ то

в - т ( - “ т т - ( - ») = Т Г <- + ».
cos л = — 1, (— c o s n + l) = 2.
119 х
 Отже,
21'гпТ / шТ
<? = 2л
Знайдемо / Ср за півперіод:
, С? •2 = 4 - / т = 0,637/„
>ср Г/2 яГ

/ ср _
—
_2_ /
ГГ « п = 0,637/п (6. 10)

Середнім значенням змінного

ст руму за півперіод називається
такий пост ійний ст рум, при
якому за час, що дорівнює півпе-
ріоду, вздовж кола проходить та­
ка кількість елект ричних заря­
дів, яка проходить при даному
змінному струму.
Графік постійного струму, що
дорівнює середньому значенню
синусоїдного струму, зображено
на рис. 6.15.
За період Т середнє значення синусоїдного струму дорів­
нює нулю, тобто скільки зарядів проходить за перший пів­
період в одному напрямі, стільки проходить і за другий пів­
період у протилежному напрямі. Середнє значення синусоїд­
ної напруги визначається аналогічно (6. 10):
и ср = 0,637и т.
Середнє значення змінного струму необхідно знати при
розрахунках випрямлячів для живлення апаратури, при роз­
рахунках електровимірювальних приладів детекторних си­
стем та ін.

6.6. Д ію ч е значення зм інного струму

Середнє значення синусоїдного струму за період не може

бути мірою величини струму, яка вимірюється амперметром,
оскільки / ср за період дорівнює нулю.
Про величину струму можна говорити, спираючись на
той ефект, який дістають від дії струму, наприклад тепловий
ефект. Н а цій основі й визначається діюче або ефективне зн а­
чення змінного струму, яке показують електровимірюваль­
ні прилади.
120
 Зрозуміло, що для виділення в даному колі однакової
Н і л і . кості
тепла при постійному та при змінному струмах
Необхідно, щоб амплітуда змінного струму була більшою,
Ніж величина постійного струму, оскільки синусоїдний
вТрум досягає своєї амплітуди за період тільки два рази, а
вс іичина постійного струму за період змінного струму не-
іміііпа.
Отже, діючим значенням змінного струму називається
такс значення постійного струму, яке за період змінного
струму при даному опорі виділяє
стільки ж тепла, скільки виділяє зм ін­
ний струм за той самий час.
Діючі значення змінного струму,
іиіпруги, ЕРС позначають, як при по­
стійному струмі: /, U, Е.
Розглянемо, як визначається діюче
шнчення синусоїдного струму за мак­
симальним значенням струму.
Кількість тепла, що виділяється
Постійним струмом при опорі R за час
періоду Т змінного струму, визнача­
ти,ся формулою:
Q = PRT.
При змінному струмі за безмежно малий час dt виділя-
і гься тепло dQ = P R dt. Д ля знаходження кількості тепла
Q, що виділяється змінним струмом за період Т , слід знайти
m i dQ за час Т , тобто інтегрувати:
т
Q ~ = j P R d t.

Тоді
т
I 2R T = f P R d t,
о
де / — діюче значення змінного струму

'-У Л \

Підставивши значення
М М < / R J іЧ і /

і = / т sin a t у цю формулу, діс­

, т

танемо ________________

І = у -~г ( /ш s in 2 (otdt.
о

121
 6.7. Коефіцієнти ф орм и й амплітуди
синусоїдного струму

Коефіцієнт форми кривої змінного струму

Кф = ~ 17~- =* ~ § ~ • (6. 12)

'с р ср ср

Коефіцієнт форми кривої показує у скільки разів дію­

че значення змінного струму більше, ніж його середнє
яначення за півперіод.
Підставимо значення / = І т/У 2 і значення / со = — 7га
н я
у формулу (6. 12):

** = 7 ( 6ЛЗ)
Коефіцієнт амплітуди змінного струму
/т ит Ет
^ “ - г = - т г “ -Г - (6 1 4 >
Коефіцієнт амплітуди показує, у скільки разів ам­
плітуда з - і ного струму більша від діючого значення.
Підставимо значення / = І т/ У 2 у формулу (6 14):

К л = І т У 2 / І т = У 2 = 1,41. (6.15)
Д ля кривих, що мають форму, відмінну від синусоїди,
і еличини цих коефіцієнтів інші.

6.8. Визначення синусоїдних величин струму

напруги, ЕРС і потужності в комплексній
ф орм і

Визначення напруги та струму в комплексній формі.

Оскільки синусоїдні величини можна виражати через
вектори, то їх можна побудувати на комплексній площині
І виразити комплексними числами.
Зобразимо на комплексній площині вектор амплітуди
струму і — / т sin (a t + ф) (рис. 6.17). Нехай п роекц ія
цього вектора на дійсну вісь ( + ) і / ' і на уявну вісь
(і) i l " , оді
Іт — /щ "Ь jim ■ (6.16)
Відомо, що комплексне число можна виразити в трьох
і|ормах:
123
 У алгебраїчній — формула (6.16);
у тригонометричній
/ш = /m c o s a - f / 7 ms i n a , (6.17)

де Іт = У (/ш)а + (/іі,)2;
в показниковій
Л п«=7т Є/в, (6.18)
де / т — модуль комплексного числа, а a — аргумент
комплексного числа, що показує, на який кут слід поверну­
ти вектор щодо додатного напряму
дійсної осі. Множення комплексного
I'm числа на е,а визначає поворот вектора
на комплексній площині на кут а , то­
му множник е ±,а називається п о в о ­
р о т н и м м н о ж н и к о м . Знаки
( ± ) визначають напрям повороту век-
+_ тора (за рухом стрілки годинника або
проти). Наприклад, якщо a = + — ,
Р и с. 6,17 то вектор повертається на кут + 9 0 °,
тоді
/ = 7 c o s 90° + /7 sin 90° = /7 sin 90° = /7 = /е '90\
Нехай дано рівняння синусоїдної напруги
U = U m sin (lût -t- Ф).
Виразимо цю напругу в комплексній формі. Д л я цьо­
го застосуємо показникову форму комплексного числа.
Букви, що виражають комплекси струму, напруги, ЕРС
позначаються з крапкою над ними: 0 , І , È , и, і, е. Отже,
u = Umea<ot+'w. (6.19)
Звідси
й = U m cos (a t - f ф) + j Um sin (a t - f ф).
Уявна частина комплексу синусоїдної напруги є мит­
тєве значення заданої синусоїдної напруги.

Д ан о р ів н ян н я і — / msin (lût — і|)). Скласти рівняння

П р и к л а д 6 .6 .
для комплексу миттєвого значення цього струму.
Р о з в ’ я з а н н я . Р ів н я н н я має вигляд
і = /т

124
 Приклад 6.7. Дано рівняння комплексу Миттєвого значення струму
п показниковій формі: і — Знайти рівняння миттєвого зна­
чення цього струму.
Р о з в ’ я з а н н я. Запишемо це комплексне число в тригономет­
ричній формі:
і = І т c o s (at + 45°) - f //m S in (at + 4 5 ° ).

Отже, миттєве значення цього струму

(• = /т s in (at - f 4 5 ° ).

Таким чином, у комплексах м и т т є в и х значень синусо­

їдних струмів, напруги, ЕРС модулем є їх амплітуда / т ,
Um, Е т, а аргументом є фазовий кут (со/ ± ф).
Вираз комплексу миттєвого значення синусоїдного стру­
му можна перетворити так:
і' = / т е/<он+н» = ( / тЄ/'І’) е>ш .
Вираз у дуж ках називається к о м п л е к с н о ю а м ­
п л і т у д о ю і виражається формулою:
/ т = / тЄ/4>. (6.20)
Д ля напруги
Um = U me
Аналогічно комплексам амплітуд струму і напруги мож­
на записати комплекси діючих значень
} = / т Д / 2Л
Отже,
/ = (6.21)
Д ля напруги і ЕРС маємо
. 0 = Uel*, £ » Eel*.
Отже, в комплексах ампліт уд і діючих значень синусоїд­
них струмів і напруги модулем є ампліт уда діючого зна­
чення, а аргументом — початкова фаза.

Приклад 6.8. Дано І = lOe^“^ 30^). Скласти комплекси амплітуди

і діючою значення струму.
Р о з в ’ я з а н н я . /т = 10e^30°, / = 10 • 0,707е^3°°.
Приклад 6.9. Дано комплекс діючого значення напруги U =■=
= 100<г/ЧЮ . Визначити U m, и, ф, U, U m та побудувати векторну діаграму
в комплексній площині.
Р о з в’ я з а н н я. U = 100 В ; U m = 1,41 • 100 = 141 В ; 0 т =
«= 141е/б0°, и = 141е/(ш/+60°): и — 141 sin ( a t + 60°), ф = 60°. Век­
торну діаграму зображено на рис. 6,18.

125
 Комплексом, спряженим з даним, н ази вається ком­
плексний вираз, який відрізняється протилежним знаком
уявної частини. Спряжені комплекси позначаються зна­
ком *. Наприклад, якщо маємо комплексний вираз
А = А ' + і А " = А е'^, то спряженим з ним комплексом-
буде

+; ; А = А ' - j А" = Аеч *

(рис. 6.19).
Добуток будь-якого
комплексного виразу на
спряжений з ним комп­
лекс є дійсною величиною
Р и с. 6.18 Ри с. 6.19 Наприклад,

А ■ А = (А ’ + І А") (А ' - і А") = (A У — Г (А")2 =

= ( А Г + (А")2,
І2
Вираз потужності в комплексній формі. Нехай для кола
змінного струму
и = Um sin (a t - f фі), і = / т sin (at -f- гр2).
Вираз мо комплекси амплітуд цих величин у показнико­
вій формі:
От = и тЄІ ^ , І т = Іе'А..
Зобразимо їх на комплексній площині.
Щоб знайти потужність у комплексній формі, помно­
жимо комплекс напруги Um на спряжений комплекс стру-
«
му і позначимо його І т. Матимемо

S = = О і. (6.22)

П риклад 6.9. Д ано: 0 = 220с^45', /’ = 10е^15*. Скласти комплекс

потужності S.
Р о з в ’я з а н н я. S = 0 / = 220e^45° • 10е~ ^ 15° = 2200в,30° ВА (комп­
лекс потужності позначається знаком ~ )

Запитання для сам оконтролю

1. Щ о називається змінним струмом? 2. Я кий струм називається

гармонічним? 3. Щ о називається миттєвим значенням змінного струму?
4. Щ о називається амплітудним значенням змінного струму? 5. Ф орму­
ла амплітуди синусоїдної Е РС у рамці, щ о обертається в магнітному полі.

126
(І Параметри змінного струму. ?. Віднош ення періоду дб частоти зм ін-
Niti'o струму. 8 . Одиниці параметрів змінного струму. 9. Я кі частоти
«мінного струму застосовую ться в техніці? 10. Щ о називається фазою
синусоїдного струму? початковою фазою? 11. Випередження та відста-
ниіііія за фазою. 12. Щ о називається кутом зсуву за фазою? 13. Щ о на­
пинається кутовою частотою і що вона характеризує? 14. Щ о називаєть­
ся довжиною електром агнітної хвилі? 15. Я к графічно зображ ую ться
синусоїдні струми, .напруги, ЕРС? 16. Д од аван н я синусоїдних струмів
пн векторних та часових діаграм ах. 17. В іднім ання синусоїдних стру­
мі її. 18. Щ о називається середнім значенням змінного струму? діючим
ашіченням змінного струму? М одуль і аргум ент комплексу миттєвого
значення синусоїдного струм у. 19. М одуль і аргумент ком плексу ам ­
плітуди. 20 . М одуль і аргум ент комплексу діючого значення синусоїд­
ного струму.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зм іниться період і частота змінного струму із збільш енням

швидкості обертів витка у магнітному полі? 2. Я кий Із синусоїдних стру­
мів випередж ає, коли it = / msin (сої — 30°), іг = / msin (сої — 60°). Я кий
кут зсуву за фазою між ними? 3. Чи зм іниться амплітуда змінної ЕРС,
якщо ш видкість обертання витка в магнітному полі зменшити? 4. В елек­
тричне коло вклю чено два генератори синусоїдного струму, Е РС яких
вираж аю ться формулами
Cj = Е т sin (сої — 90°) і е2 = Е т sin (cot + 90°),
їх амплітуда однакова. Я к зм іниться сила струму, якщ о один з генера­
торів виклю чати з кола?

Глава 7
Л ІН ІЙ Н І П О С Л ІД О В Н І К О Л А З М ІН Н О Г О С Т Р У М У

7.1. Активний опір

Поверхневий ефект. У колах постійного струму провід­

ники чинять струму опір R = рІ/S , який назива ться
омічним опором.
У колах . мінного струму опір провідників збільшуеть-
ст внаслідок явищ, які називаються п о в е р х н е в и м
е ф е к т о м та е ф е к т о м б л и з ь к о с т і , яких не­
має в ю л а х постійного струму.
Розглянемо суть явища поверхневого е фекту. При про­
ходженні струму через провідник виникає змінне магніт­
не поле, як навколо провідника, так і всередині (в пере­
різі) ровідника (рис. 7.1). Як бачимо, центральна части-
і а перерізу провідника (2) зчеплена з усіма магнітними
силовими лініями г:оля, тоді як поверхневий п а р провід­
ника ( 1) зчеплений тільки з магнітними лініями, розмі­
щеними в просторі навколо провідника.
127
 При змінному струмі магнітне Поле безперервно змі­
нюється, як за величиною, так і за напрямом, а тому в про­
віднику індукується ЕРС самоіндукції.
У центральній частині перерізу провідника ЕРС само­
індукції еі = —Л р/Л — максимальна, тобто потокозчеп­
лення цієї частини ф — максимальне. Д л я поверхневого
шару ф мінімальне, тому величина ЕРС самоіндукції
у поверхневому шарі — мінімальна.
На основі закону Ленца ЕРС самоіндукції завжди про­
тидіє змінному струму, тому змінний струм зустрічає в
центрі перерізу провідника
більший опір, ніж на по­
верхневому шарі провідни­
ка, особливо при високих
частотах. Ось чому змінний
струм при високих часто­
тах здебільшого проходить
по поверхні провідника, а
в центральній частині пе­
рерізу струм практично
відсутній.
Поверхневим ефектом
називається явище витис­
кання ст руму до поверхні
провідника.
Внаслідок поверхневого
ефекту зменшується корисний переріз провідника, збіль­
шується його опір змінному струму.
Поверхневий ефект п о с и л ю є т ь с я :
1) при високих частотах, тобто збільшуються швидкість
змінювання струму і величина ЕРС самоіндукції у пере­
різі провідника;
2) у залізних провідниках; внаслідок великої магніт­
ної проникності і малого опору магнітним силовим лініям
більша частина їх розміщується всередині перерізу про­
відника, а в повітрі навколо провідника, де опір магніт­
ним силовим лініям великий, магнітна проникність дуже
мала, р 0 = 4 л -1 0 7, магнітний потік — мінімальний;
3) у провідниках великого діаметра; при цьому більшість
магнітних силових ліній розміщується всередині перері­
зу провідника, тому зменшується кількість силових ліній
поза провідником, зменшується потокозчеплення поверх­
невого ш ару, і зменшується ЕРС самоіндукції в поверхнево­
му шарі. Внаслідок цього зменшується опір верхнього ш ару,
і більш а частина струму витисняеться на поверхневий шар.
128
 Ефект близькості. Е ф ек т б л и зь к о сті виникав п ід вп ли ­
вом магнітних полів двох провідників, розміщених близь­
ко один до одного. Внаслідок взаємодії магнітних полів
розміщення магнітних силових ліній змінюється.
При однакових напрямах струмів магнітні поля між
провідниками напрямлені протилежно один від одного,
тому між полями виникає сила притягання, як у різно­
йменних полюсів магнітів. Магнітні силові л ін ії зливаю ть­
ся, і картина магнітного поля має вигляд, зображений
на рис. 7.2, а.

і
Р и с. 7.2

При різних напрямах струмів у сусідніх провідниках

магнітні поля між провідниками напрямлені однаково,
тому магнітні поля провідників відш товхую ться один від
одного, як відштовхуються однойменні полюси магнітів.
Магнітні лінії мають вигляд, зображений на рис. 7.2, б.
На рис. 7.2 частини перерізу провідників, які зчеплені
з меншою кількістю магнітних ліній, ніж інші, заш трихо­
вано. В цих частинах індукується мінімальна величина
ЕРС самоіндукції в змінному магнітному полі провідни­
ків, і в них малий опір струму. Внаслідок цього більша
частина струму проходить саме в таких частинах.
Отже, ефект близькості призводить до нерівномірного
розподілення струму в перерізі провідників, тобто до
зменшення корисного перерізу провідників, відповідно,
збільшення їх опорів змінному струму.
Таким чином, крім поверхневого ефекту, ефект близь­
кості ще більше посилює нерівномірне розподілення стру­
му в перерізі провідників і додатково збільш ує опір про­
відників для змінного струму.
9 *- Ш 129
 7.2. Коло з активним опором

Суть активного опору. Під час проходження струму

через провідник електрична енергія перетворюється в теп­
лову, в електродвигунах — в механічну, в електролам­
пах — в світлову та теплову; при зарядж анні акумуляторів
або в гальванопластичних установках — в хімічну.
Зрозум іло, що чим більше опір провідників, тим більше
перетворення електричної енергії при даній величині
струму.

ї
Акт ивним опором називається опір про-
ц 1 г П відників (резисторів) змінному ст руму .зр о ­
стаючий внаслідок поверхневого ефекту та
ефекту близькості і зв'язаний з необорот-
Рис. 7.3 ним перетворенням електричної енергії.
Величину активного опору в колі мож­
на визначати за величиною витраченої генератором енер­
гії за одиницю часу, тобто за величиною активної потуж­
ності. Активний опір

(7-1)

де Я — активна потужність, Вт; І — діюче значення змін­

ного струму, А.
Напруга та струм кола. Розглянемо коло з резистором,
який є активним опором R (рис. 7.3). Стрілками показано
додатний напрям змінної напруги та струму, що відпові­
дає тим моментам часу, коли затискач А має додатний
потенціал, а затискач В — від’ємний. Таке позначення
буде в усіх подальших схемах кола змінного струму.
Нехай на затискачі кола подано апругу
и = Um sin со/,
найдемо вираз для струму
и U m sin шt
і = ^ ------- *= 7m sin a t. (7.2)

Як бачимо, азові кути напруги і струму однакові

і дорів юють a t, тобто, напруга і струм у колі з активним
опором збігаються з і фазою.
Ам літуда струму визначається за формулою закону
Ома. Поділивши обидві частини цієї рівності га ]/"2, діста­
немо: р у = тобто дістали формулу діючого значен-
 ИЯ струм у fi КОЛІ з активним ofiopoMf
и_
7 (7.3)
R '
Згідно з цією формулою, діюче значення змінного ст ру­
мі в колі з активним опором прямо пропорційне діючому
значенню напруги і обернено пропорційне активному опору
м ла.
Подамо часову діаграму цього кола (рис. 7.4, а), а та­
кож векторну діаграму, де зображено вектори діючих
значень напруги і струму (рис. 7.4, в).

Р и с . 7.4

Потужність та енергетичні процеси кола. У будь-який

момент потужність можна виразити формулою:
р = иі. (7.4)
Підставимо в цю формулу вирази миттєвих значень на­
пруги і струму:
р = Um sin cot • 7m sin tot = 7/m/ ms in 2 tot.
Звідси графік залежності p — F (t) не матиме синусо­
їдної форми, тобто потужність пропорційна не sin tot, а
sin2 сої.
Згідно з графіком потужності (див. рис. 7.4, а) і з форму­
ли р = иі дістаємо, що в двох півперіодах крива потуж ­
ності додатна, оскільки добуток (4-м) (+ ») додатний,
також додатний добуток (— и) (—і).
Д ля визначення середньої потужності розглянемо з а ­
штриховану частину площини (рис. 7.4, б), де р — миттє­
ве значення потужності P , a d t — дуж е малий проміжок

9» 131
часу. Ц я площина дуже мала, тому її форму м о ж н а вва-
жати прямокутником з основою d t і висотою р. Отже, її
площа дорівнюватиме pdt. Відомо, що добуток потужності
на час е енергія; тому маємо дуже малу енергію dW , яка
надходить від генератора енергії у коло за час dt. Уся
заш трихована площина, обмежена кривою потужності і
віссю /, дорівнює енергії W, що надходить від генератора
за один період. Цю енергію знайдемо інтегруванням у ме­
жах від нуля до Т:
т
W = J pd t — j U mI m s in 2 сotdt.

1 — c o s 2 со/
Замінимо sin2 сої на Д істанемо
2-------

— c o s 2cot
W = j UmI m sin2 <■>/ = | U J „ dt
гг \
f dt — j" cos 2 со/ d / j .

При
виведенні формули діючого значення змінного
т
струму було доведено, що j cos 2со/ = 0 як інтеграл гар­
монічної функції. Отже,
т
W = - І л - t\l

U Jm Vyafm J' _ D ip
P -(T -O )
5
Якщо поділити на Т, то матимемо середню потуж­
ність за один періоді
U JrJ U jm
V I.
р 2Т 5 У2 - V 2
Замінивши V — IR , дістанемо
ЯСР = U I = I R I = P R . (7.5)

Беручи до уваги формулу Р ср

с U Jm
2 зрозу- 2 —
міло, що на графіку середню потужність зображено п ря­
мою лінією з ординатою, що дорівнює половині ам пліту­
ди кривої потужності P J 2. У подальшому Р ср позначимо
Р і називатимемо а к т и в н о ю потужністю.
132
 Згідно з графіком, енергія за обидва півперіоди (за­
їмірихована площа) додатна. Це означає, що енергія весь
•ніс передається в одному напрямі, тобто від генератора
до споживача і перетворюється в інші види енергії.
У цьому колі миттєва потужність характеризує швид­
кість необоротного перетворення електричної енергії ге­
нератора в інші види енергії.
Виразимо значення напруги, струму, активного опору
пі потужності в комплексній формі. Маємо:

U = Т/е/Ч», / = /*/*, /? = £/// = — £ = Re>о*.

— Іе1*
\

S — u 'l = U el* Ie-l* = V I = V I.

Властивості кола з активним опором.
1 °. Струм та напруга збігаються за фазою. Наприклад,
якщо
и = Um sin (шї ф- ф), ТО І = / msin ((ОЇ + ф).
2°. Активний опір провідників змінному струму біль­
ший, ніж омічний опір постійному струму і визначається
за формулою
R = РІП.
3°. Діюче значення змінного струму прямо пропор­
ційне діючому значенню напруги і обернено пропорційне
активному опору кола:
І = U/R.
4°. Е нергія, що надходить від генератора імпульсами,
необоротно перетворюється на активному опорі в інші
види енергії.
Приклад 7 .1 . У колі змінного струму з активним опором R =
= 8 Ом подано н а п ругу и = 45 sin (сої + 30°). Знайти активну потуж ­
ність у колі та скласти рів н ян н я миттєвого значення струму.
Розв’язання. Дію че зн аченн я напруги:

U = Um/ V 2 = 45/1,41 = 32 В.
Струм у колі:
/ = U / R = 32/8 = 4 А, / т = / • У"2 = 4 • 1,41 = 5,64 А.

Потуж ність:
Р = V I = 32 • 4 = 128 Вт.
Р ів н ян н я миттєвого значення струму:
і = 5,64 sin ( a t ф- 30°).
 7.3. Коле з індуктивністю

Суть індуктивного опору. Розглянемо коло з котуш­

кою, що має індуктивність без феромагнітного осердя із
незначним активним опором R « 0. Т аку котуш ку нази­
вають ідеальною (рис. 7.5).
Якщо на цю котуш ку подати синусоїдну напругу, то в
колі виникне синусоїдний струм і створиться змінний маг­
нітний ПОТІК Ф = Фт s i n COї , який індукує в котушці Еі С
самоіндукції
, di d\b
- L ST =
0- £ІФ
де —п швидкість зміни потоко-
Р и с. 7.5 dt
зчеплення.
З а законом Ленца ЕРС самоіндукції протидіє струму,
отже, створює так званий і н д у к т и в н и й опір.
Індукт ивним опором називається фізична величина,
що характеризує протидію Е Р С самоіндукції змінному
ст руму. V
Виконаємо математичний аналіз кола з індуктивним
опором.
Припустимо, що струм у колі змінюється за законом
і — І т sin (ùt. Підставимо у формулу ЕРС самоіндукції
цей вираз і продиференціюємо:
, di . d (/m sin cot)
6l = — L = —L Jt = — L Im COcos cor.

Величини L , /п» co для даного кола є сталими. Виразимо

cos сої через sin сої:

e£ = L7ms i n ( c o ï - - J ) . (7.6)

Беручи до уваги загальну формулу синусоїдної ЕРС

е = Е т sin (сої ± ф),
дістаємо, що
Е/щСО — E m t

а є початковою фазою індукова ної ЕРС, тобто ф =

ТС
= y ’ т°бто ЕРС відстає за фазою від струму на 90°.
Запишемо для розглядуваного кола рівняння другого
закону К ірхгофа
Х Е = X IR .
134
 Якщо R кола дорівнює нулю, то й {R = 0, а тому и +
|- еі — 0, звідси и — —eL■ Отж е, напруга и на затискачах
дорівнює і протилежна за напрямом еь-
и = — Єї =
= — (— L/m 0) COS (ùt) = L /m(OCOS (ùt = L / m(ûsin [tot + -^-J ,

u — Um sin [a t - f - j - j . (7.7)

Згідно з цією формулою, напруга на затискачах кола

випереджає за фазою струм на 90°, або струм відстає
за фазою від напруги на 90°. Відста­
вання струму є наслідком протидії
ЕРС самоіндукції змінному струму;
амплітуда напруги
U,n =» L /m©.
Звідси
/ т ^ £/m/û)L.
Поділимо обидві частини останньою формули на 1^2.
Дістанемо вираз для діючого значення струму
j_ 1m _ U jV Î
х '
Ця формула є законом Ома для даного кола. Отже, coL
визначає величину опору кола і називається і н д у к ­
тивним опором
X L — coL, або X l = 2 п/L , (7.8)
тобто індукт ивний опір кола прямо пропорційний індук­
тивності й кутовій частоті змінного струму.
Це пояснюється тим, що частота f характеризує швид-
ість зміни струму di/dt, а із збільшенням L і / збільш у­
ється ЕРС самоіндукції eL — — L - ^ - } і збільш ується її
протидія змінному струму.
Враховуючи зсув фаз між напругою і струмом, закон
Ома для миттєвих значень у цьому колі не можна застосо­
вувати, тобто і Ф uIX l ■ Одиницею індуктивного опору
є О м.
[X L] = [2л/L ] = [Гц • Гн] = [ - Ц г " ] “ 0 м -

Графік Хц = F (ю) зображено на рис. 7.6.

Виразимо значення напруги, струму й індуктивного
опору у комплексній формі. Якщо М = і / m sin (cat + ф),
135
то ї = / m sin (сої -j- Ф — 90°). Комплекси діючих зн а­
чень напруги і струму визначуться за формулами:
О = U e 1^, І = /е/(Ф—9°°),

^ = - 7 -= = х ^ /(" - ,,'+9оо)=
Отже, в комплексі індуктивного опору модулем є вели­
чина індуктивного опору, а аргументом — додатний кут
зсуву за фазою між напругою і струмом, ф = 90°. Графік
будується у додатній
частині осі ординат.
В алгебраїчній фор­
мі комплекс X l має
вигляд
X L = X L cos 90° -f-
-f- j X L sin 90° = }X L,
4 тобто cos 90° = 0,
sin 90° = 1.
Р и с. 7.7 Часова і векторна
діаграми кола. Графі-
/ __ Г / Л
**" »— * w* — 1 кч) ** — 1 \ч дииражено на рис. 7.7, а.
Як бачимо, напруга випереджає за фазою струм накут 90°,
а ЕРС самоіндукції відстав за фазою від струму на кут 90°,
тобто знаходиться в протифазі з напругою генератора. Таке
розміщення кривих на граф іку пояснюється тим, що
і — l m sin a t , и = U m sin (at -f 90°),
вь = Е т sin (at — 90°).
В екторну діаграму кола подано на рис. 7.7, б.
Потужність кола. Розглянемо графічне зображення миттє­
вої потужності р = F (t), тобто р = и і = U m sin .сої -f - y j х
X /ш sin a t.
Замінимо sin |сої + - ^ - j через c o s a t. Тоді

р = Umi m cos a t sin сої.

О скільки cos a t sin a t — - - у - -- , то p — - sin 2сої =

= -yi™ y - sin 2cot = V I sin 2сої,

або
p — VIs'm2at. (7 .9 )

136
 Згідно з цією формулою, крива потужності має сину­
соїдну форму і частоту, в два рази більшу від частоти стру­
му (напруги).
Миттєва потужність у цьому колі характеризує швид­
кість перетворення енергії генератора в енергію магнітно­
го поля котушки індуктивності.
Графік потужності зображено на рис. 7.8. Тут р = иі «=
■» 0 при і = 0. Потужність дорівнює нулю також через
кожну чверть періоду,
тобто в ці моменти
струм або напруга в
колі дорівнює нулю.
В середині між
двома нульовими мо­
ментами часу зобра­
жена амплітуда си­
нусоїди потужності. 0
У першій чверті пе­
ріоду струм та напру­
га додатні, тому крива
потужносні знахо­
диться в області до­
датних точок ординат.
У третій чверті періо­
ду, де струм та напру­
га від’ємні, потуж­
ність буде додатна
(— и) (— /) = + р.
У другій і четвертій чвертях періоду потужність має
від’ємний знак, добуток иі — від’ємний. К риві напруги
та струму знаходяться в області від’ємних точок осі ор­
динат.
Заш трихована площа характеризує величину і напрям
передачі енергії в коло. У першій і третій чвертях періоду
крива потужності має додатний знак, струм кола зростає
до максимуму, тобто кількість енергії в магнітному
полі котушки зростає до максимуму

При цьому відбувається надходження енергії від генера­

тора в магнітне поле котушки.
У другій і четвертій чвертях періоду потужність має
від’ємний знак, струм кола зменшується до нуля. Енергія
137
магнітного поля котушки індуктивності теж зменшується
до нуля. При цьому відбувається надходження енергії
в зворотному напрямі, тобто від магнітного поля котушки
індуктивності енергія надходить до генератора.
Отже, в ідеальній котушці індуктивності енергія не
витрачається, активна потужність в цьому колі дорівнює
нулю:
Р = P R * 0,
тобто R «= 0.
Виконаємо математичний аналіз потужності кола. Еле­
ментарна площа pdt виражає малу енергію, яка відда­
ється генератором за час dt. Щоб визначити величину
енергії кола за один період, треба проінтегрувати вираз
pdt, підставивши замість нього вираз (7.9). Тоді
т т
W = j pdt sin 2 co/d/ = 0,

оскільки інтеграл будь-якої гармонічної функції дорівнює

гл п W . .
нулю. Отже, Рср = - j r за період дорівнює нулю.
У теорії змінних струмів ті види опорів, в яких енергія
не втрачається, називають р е а к т и в н и м и о п о р а -
м и. Отже, індуктивний опір є реактивним. П отужність
у колі з індуктивним опором, де енергія не втрачається,
називають р е а к т и в н о ю п о т у ж н і с т ю і по­
значають
Ql „ ULI = P X L j 'L (7.10)

Реактивну потужність Ql можна також визначити за

формулою
Ql - соL P = P X L
тобто
Lit, U mlm
117,Lm LP.
2 у %. у $
Одиницею реактивної потужності є в а р , що означає
вольт-ампер реактивний.
Властивості кола з ідеальною індуктивністю. З ана­
лізу кола випливають такі висновки.
1°. Струм у колі відстає за фазою від напруги генерато­
ра живлення кола на 90°. Так, якщо и = Um sin со/, то
і = /щ sin (со/ — 90°).
13S
 2 \ К отуш ка індуктивності чинить змінному струму
індуктивний опір, тим більший, чим більша індуктивність
котушки Д і чим більша частота струму /:
Х и = 2 я /Е .
3°. Діюче значення струму в колі прямо пропорцій­
не діючому значенню напруги на затискачах кола і обер­
нено пропорційне індуктивному опору котушки:

4°. Е нергія в колі не витрачається, тобто R — 0, а ко­

ливається між генератором і магнітним полем котушки.
Потужність у колі реактивна, середня потужність у колі
також реактивна. Середня потужність за період Р ср дорів­
нює нулю.

Приклад 7.2. У колі з котуш кою індуктивності з R = 0 напруга

U — 169 sin (314/ — 30°), а індуктивність L — 19,1 мГН . Знайти струм,
реактивну потуж ність, м аксим альну енергію магнітного поля котуш ки
WL рівн ян н я миттєвого значення струму і. Виразити діюче значення
напруги в комплексній формі.
Р о з в ’ я з а н н я . Дію че значення напруги на зати скачах кола:

U = = 1 6 9 / / 2 = 120 В,
/2
Індуктивний опір:
X L =a >L = 314 • 19,1 • 10~ 3 = б Ом.

Дію че значення струму:

U
/ = - т г - = 120/6 = 20 А.

Р ів н ян н я миттєвого значення струму:

і = / т sin (03/ - 30° — 90°) = 20 ■ 1,41 sin (314/ — 120°).
Реактивна потуж ність:
U1 = 120 • 20 = 2400 вар.
Q = l * X L = 2 0 2 • 6 = 2400 вар.
М аксимальна енергія м агнітного поля котуш ки:
//2
W, = HL = L P = 19,1 • 10- 3 • 20г = 7,64 Д ж .
ит 2

Комплексна форма напруги:

U •= U e - 1* = 120 е - /3° \

139
 7.4. Кола з індуктивністю й активним опором

Вище було розглянуто коло з ідеальною котушкою без

активного опору. Проте будь-яка котушка індуктивності
має активний опір.
Зобразимо на еквівалентній схемі коло з котушкою
індуктивності, де активний опір Я послідовно з ’єднаний
з індуктивним опором Х і котуш ки. Одержимо реальне
колб. У нього можна послідовно включити резистор, який
збільшить активний опір кола (рис. 7.9). (Індуктивність
і активний опір відокремлені один від одного і зображені як
ділянки кола.)

Р и с. 7.9

Напруга, струм, опір. Н апруга на затискачах кола

розподіляється на двох його ділянках. Отже, в будь-який
момент
и = ІЯ + i X L = и я + uL.
Припустимо, що по колу проходить синусоїдний струм
і = / m sin сої. Тоді активна складова частина напруги и
виражається рівнянням
«а = ^аш Sin COї,
оскільки фазовий кут сої однаковий зі струмом.
Індуктивна складова частина напруги

uL = t/z.msin|co! + - f - j •

Значення цих діючих значень напруг:

U, = Uam ■0,707,
UL ^ 0 ,7 0 7 U Lm, Ua — I R , Ul — I X l .
Д л я графічного ан алізу процесів даного кола побуду­
ємо векторну діаграму в такій послідовності (рис. 7.10, а):
будуємо вектор діючого струму / (в масштабі). В важ а­
ючи, що початкова фаза ф = 0, вектор знаходиться в го­
ризонтальному положенні;
140
 б у д у є м о вектор д ію ч ого с п а д у н ап р уги на ак ти вном у
опорі U а = IR , який збігається за фазою з вектором стру­
му /, тобто початкова фаза U а, як і в струмі дорівнює нулю;
будуємо вектор діючого спаду напруги на індуктивно­
му опорі U і (від кінця вектора U а під кутом 90°, оскіль­
ки в колі з ідеальною індуктивністю напруга випереджає
струм на 90°).
Через те, що в послідовному колі напруга на затискачах
кола дорівнює сумі спадів напруги на ділянках кола,
додаємо вектори U a та U L
і дістаємо вектор напруги
U на затискачах кола.
З векторної діаграми
випливає, що;
1) у колі з реальною ко­
тушкою струм відстає від
напруги на затискачах ко­
ла на кут ф, який менше
90°; кут ф буде тим менше,
чим більше активний опір
і чим менше індуктивний
опір кола.
Отже, якщ о рівняння
миттєвого значення струму
і = /щ sin tot,
то рівняння напруги на з а ­
тискачах цього кола м ати ­
ме вигляд
и = Um Sin (tot + ф)
(рис. 7.11, а). Рівняння н а ­
пруги на ділянці активного
опору
U = i/am Sin tot
(рис. 7.11, б). Рівняння напруги на ділянці індуктивного
опору
UL = ULm sin (cûi + 90°)
(рис. 7.11, б);
2) загальна напруга дорівнює не арифметичній сумі
спадів напруг на ділянках R і X l , а геометричній сумі
векторів 0 Л і Ü l , які разом з вектором 0 утворюють
так званий т р и к у т н и к н а п р у г (див. рис. 7.10, а).
141
З а теоремою П іф а гор а
U = У и ' І + Ul; (7 . 11)
3) коли поділити величини напруг (сторін трикутника
напруги) на величину струму, то дістанемо відповідні опори,
які розміщуються трикутником, подібним трикутнику на­
пруги. Цей трикутник має такі самі кути, що й трикутник
напруг (див. рис. 7.10, б)
ба ^ ^'L U 2

У подальшому загальний опір у всіх колах змінного

струму позначатимемо буквою Z.
З трикутника опорів випливає, що загальний опір у
такому колі не дорівнює арифметичній сумі активного та
індуктивного опорів, а визначається як геометрична сума:

Z = Y R 2+ * 1 - (7.12)
Діюче значення струму визначається за законом Ома:
I - J L
г
Якщо припустити, що струм і напруга на затискачах
кола в будь-який момент часу зсунуті за фазою на кут ф ,
то формула для їх миттєвих значень набирає вигляду
І = / т sin COt, и = Um sin (со/ -f ф ).

Звідси закон Ома для м и т т є в и х значень струму і на­

пруги не виконується. Зваж аю чи на наявність зсуву за
фазою ф, струм не дорівнює нулю в момент,коли напруга
дорівнює нулю і Ф (див. рис. 7.11, а).
При розрахунках кола з активним та індуктивним опо­
рами можна використати такі формули.
1. З трикутника напруг
Ua — U cos ф, U l — U sin ф,
Ua VL t Ul
COS ф = - j f - , sin ф = -J J - , tg ф = -J J - .

2. З трикутника опорів
R — Z cos ф, Xl = Z s \tk p ,
 П отуж ність у колі та енергетичні процеси. Якщо по*
множити сторони трикутника напруги на силу струму в колі,
то дістанемо вираз для відповідних потужностей, які у ви­
браному масштабі для потужностей матимуть вигляд три­
кутника, подібного трикутнику напруги й опорів:
U J = Р, ULI = Q, UI = S .
У подальшому повну потужність у колах змінного стру­
му позначатимемо буквою S; одиницею повної потужності
є вольтампер (ВА).
Трикутник потужностей зображено на
рис. 7.12. Як бачимо, повна потужність
не дорівнює арифметичній сумі потуж- / Q,
ностей на ділянках кола (як в колах
постійного струму), а дорівнює геомет­
ричній сумі активної та реактивної по­
тужностей:
5 = / Р 2 +Q *. (7.13)
Графік залежності потужностей від часу р — F (t),
Pa ^ F (0 . Pl => F (t) зображено на рис. 7.11, в.
Згідно з графіком,
1) крива повної потужності має нульові значення тоді,
коли або струм, або напруга мають нульові значення (це
випливає й з формули р = иі). Амплітуда її буде в се­
редині між двома нульовими моментами;
2) крива активної потужності р а має нудьові значення
тоді, коли криві и а та і а мають нульові значення (це ви­
пливає й з формули р а = и аі)\
3) криву реактивної потужності, на підставі формули
P l = u Li, побудовану так, як в колі з ідеальною котушкою
індуктивності.
Площа, обмежена додатною частиною графіка повної по­
тужності р і віссю ї, відповідає всій енергії генератора, що
надходить до кола. Частина цієї енергії безповоротно втра­
чається на активному опорі кола, а решта повертається
до генератора. Ця частина називається р е а к т и в н о ю
е н е р г і є ю. На граф іку реактивній енергії відповідає
площа, обмежена від’ємною частиною кривої повної потуж­
ності Р і віссю t.
Згідно з графіком повної потужності, реактивна енер­
гія є досить малою.
Підставимо в рівняння миттєвої потужності для цього
кола миттєве значення струму та напруги:
р s и і = U m sin (сої 4- ф) / га sin сої.

143
Перетворимо цей вираз, враховуючи формулу

sin a sin Р = - і - (cos (а — р) _ Cos (а + Р)).

Ііиразимо амплітудні значення UmIm через діючі:

UmI m = ]^ 2 V У 2 1 *= 2і//,

р = 2U I ■ (cos (tot + ф — tot) — cos (tot -f- ф + tot)).

p = i/7 cos ф — U I cos (2tot - f ф). (7.14)
З цього рівняння випливає, що миттєва потужність у
даному колі складається з двох частин: і / / cos ф, що з ча­
сом не змінюється і V I cos (сої -f ф), що з часом зміню­
ється з подвійною частотою. Знайдемо середню величину
миттєвої потужності за один період Т:
т
Рср —~f~ \ pdt.
о
Підставимо сюди значення р (7.14) і проінтегруємо

Рср = у - ^ j V I cos ф dt — j V I cos (2coi - f ф) d t'j ,

T
де j" V I cos (2coi -f- ф ) dt ** 0
o
як інтеграл від гармонічної функції. Тоді

Яср = j r j V I cos (fdt = dt = ,

або
P Cp = U I cos ф. (7.15)
З трикутника напруги дістаємо
V cos ф = V а — IR .
Цей вираз підставимо у формулу (7.15):
Р ср = / / ? / = P R = Р.
Отже, середня потужність Р ср даного кола дорівнює
активній потужності.
З трикутника потужностей знаходимо активну потуж­
ність
F — S cos ф.
144
 Активна потужність, помножена на час, характеризує
гу енергію, яка витрачається на активному опорі кола
і перетворюється в інші види енергії.
З останньої формули визначимо вираз для cos ер, який
називається к о е ф і ц і є н т о м потужності,
cos ер = - j - . (7.16)
Коефіцієнт потужності показує, яку частину повної
потужності становить активна потужність, і характеризує
енергію, що безповоротно перетворюється в інші види
енергії.
У колі з активним опором (іншими видами опорів
нехтуємо у зв ’язку з їх малими величинами), де струм і на­
пруга збігаються за фазою (<р = 0, cos ер = 1) вся потуж­
ність генератора активна: S — Р.
У колі з індуктивним опором (ідеальна котуш ка індук­
тивності), де струм відстає за фазою від напруги на кут
90° (<р = 90°, cos ер = 0), активна потужність Р — 0. Отже,
вся потужність генератора— реактивна:
S = у Р 2 + Q2 = Q.
У такому колі вся енергія коливається між генератором
і магнітним полем котушки.
У колі з активним і індуктивним опором залеж но від
їхніх величин <р і cos ф будуть різні. Різною буде й актив­
на потужність.
Визначення напруги, струму, опору та потужності у
комплексних числах. Якщо миттєві значення струму і на­
пруги виражаю ться рівняннями
і — І т sin cat, и — U m sin ((ot -f ф),
то амплітуда і діюче значення виразяться формулами:
іт = ІтЄ І0 , і = І е ій\
тобто ф = 0 ;
Um = U me<\ 0 = Ueiv,
тобто ф = ф формула повного опору кола:

Z = -у = = Z elv. (7.17)

Отже, в комплексі повного опору кола, яке має активний

і реактивний опори, модулем є величина повного опору кола,
а аргументом — кут зсуву за фазою між струмом і напру­
гою.
10 3-753 145
 В и р а зи м о к ом п л ек с Z у тр и гон ом етр и ч н ій ф орм ії
Z — Ze/<p = Z cos ф + /Z sin ф.

З трикутника опорів (див. рис. 7.10, б) маємо, що

Z c o s ф = ^?, Z s in ф = X^,.
Тому повний опір в алгебраїчній формі
Z = R + j X L. (7.18)
Отже, дійсною частиною комплексу Z в алгебраїчній
формі є активний опір R , а коефіцієнт при уявній одиниці
є опір X L.
Запишемо формулу повної потужності, якщ о >апруга
і струм є відповідно
U = Ue,4>, І = ІеІа\
Тоді комплекс повної потужності

S = О І — U еІЧ>Іеі0°. (7.19)
Отже, в комплексі повної потужності модулем є вели­
чина повної потужності S , а аргументом є кут зсуву за фа­
зою між струмом і напругою:
Виразимо комплекс 5 у тригонометричній формі;

5 = 5 cos ф jS sin ф.

З трикутника потужності маємо

5 cos ф = Р, 5 sin ф = Q.
Тому повна потужність в алгебраїчній формі

S — Р + jQ. (7.20)

Отже, дійсною частиною комплексу 5 в алгебраїчній

формі є активна потужність Р , а коефіцієнтом при уявній
одиниці є реактивна потужність Q.
При розрахунках кіл з активним та індуктивним опора­
ми можна використати такі формули
Р = 5 cos ф , Q = 5 sin ф .
Властивості кола з X L і R
1°. Струм відстає за фазою від напруги на кут ф < 90°,
завдяки активному опору в колі. Якщо
І = / т S i n СОЇ, ТО U — U m S i n (сОЇ -ф ф ) .

140
 2а. Діюче значення напруги на затискачах кола дорів­
нює геометричній сумі спадів напруг на активному й ін
дуктивному опорах:

и = V 01 + U l
де U = 1R, U L = I X L-
3G. Загальний опір кола дорівнює геометричній сумі
активного й індуктивного опорів:

Z = V R2+ Х І
4°. Дію че значення сили струму в колі прямо пропор­
ційне діючому значенню напруги на затискачах кола і
обернено пропорційне повному опору кола.
5°, Е нергія, яка надходить від генератора в коло,
частково накопичується в магнітному полі котуш ки, а
частково витрачається безповоротно на активному опорі
та перетворюється в інші види ен ергії. Частина енергії
магнітного поля котушки повертається назад до генерато­
ра, а друга її частина знову витрачається на активному
опорі кола.
Повна потужність кола складається з двох частин —
активної і реактивної потужностей. їх н я геометрична сума
дорівнює повній потужності:
5 = У Р 2 + Q2,
де Р = U I cos ф = P R = U J = U l/R ,
Ql = U I sin ф = P X L = U J = U l/X L.
Приклад 7.3. К отуш ку індуктивності з активним опором R =
- ЗО Ом та індуктивністю L = 0,127 Гн підклю чено до генератора сину­
се їдного струму з напругою U = 120 В і частотою / = 5 0 Гц. Знайти
діюче значення струму; активну і реактивну частину напруги; активну,
реактивну та повну потужність; коефіцієнт потуж ності. П обудувати в
масштабі векторну діаграм у кола. Скласти р івн ян н я миттєвих значень
струму.
Р о з в ’ я з а н н я . Індуктивний опір котуш ки:
2n f L = 2 ■ 3,14 • 50 ■ 0,127 « 40 Ом.
Повний опір котуш ки:

Z = Y ~ R * + X 2l = / З О 2 + 402 = 50 Ом,
Струм кола:
/ = [ / / 2 = 120/50 = 2,4 А.
А ктивна частина напруги:
и.л = IR = 2,4 • 30 = 72 В.

10* 147
Реактивна частина напруги;
UL = I X L = 2,4 • 40 = 96 В.
Активна потужність:
Р = I*R = 2,4 • ЗО = 173 Вт.
Реактивна потуж ність:
Q = I * X L = 2,4 • 40 = 230,3 вар.
П овна потуж ність:
S — U I = 120 ■ 2,4 = 288 ВА.
Коефіцієнт потужності та кут зсуву за фазою:
cos ф = Р / S — 173/288 = 0,6 ; ф = 53°8'.
Р івнянн я миттєвих значень струму та напруги:
і = / т sin со/, и — U т sin (со/ + ф).
Um = У'2 U = 1,41 • 120 = 169,2 ВІ
/ т = 1^2 1 = 1,41 • 2,4 = 3 ,38 А;
/ = 3 , 3 8 s in 314/;
и — 169,2 sin ( 3 1 4 / + 53°8').
Д л я побудови векторної діаграми (рис. 7.10)
1) вибираємо масштаби дл я U і д л я /:
М у = 40 В /см , М ; = 0 ,5 А/см;
2 ) визначаємо довж ину векторів / , U а , U L:

І = 2 ,4 /0 ,5 = 4 ,8 cm , U a = 72/40 = 1,8 cm , U L = 96/40 = 2,4 см;

3) будуємо вектор І довж иною 4,8 см і з початковою фазою ф = 0,

тобто в горизонтальному положенні;
4) будуємо вектор І / а, який збігається за фазою з вектором струму,
довжиною 1,8 см;
5) будуємо вектор U L (випереджаючий вектор струму на кут 90°)
довжиною 2,4 см;
6 ) додаємо вектори U 8 та U L, дістаємо вектор загальної напруги U ,
ж и й випередж ає вектор струму на кут ф = 53,8°. Вимірюємо довж ину
вектора U . Він дорівню є 3 см, тобто U = 120 В.
П риклад 7.4. Знайти в ком плексній формі струм, напругу і п отуж ­
ність за умовою при кладу 7.3.
Р о з в ’ я з а н н я . Комплекси:

X L = 4 0 е '9(г Ом;
R = 30е/ос О м -
Z = 50«/53°8' Ом;
U = 120«/53°8' В;

/ = - j - = 120е/53°3'/50Ф 53°8' = 2,4е/0" А.

S = 0 Ґ * = 120е/53°8' . 2,4е/0“ = 288е/5308',

148
 7.5. Зарядж ання і розрядж ення конденсатора
від джерела

Якщо перемикач електричної енергії з постійною на­

пругою (рис. 7.13) поставити в положення 1, то під дією
електричного поля, створеного батареєю з напругою Ц,
почнеться рух вільних електронів вздовж кола в напрямі
від негативного полюса батареї до нижньої обкладки кон­
денсатора і від верхньої обкладки конденсатора до пози­
тивного полюса батареї. Внаслідок цього на нижній об-

Ри с. 7.13

кладці конденсатора утворюється надмір електронів, тоб­

то негативний заряд, а на верхній обкладці — недостача
електронів, тобто позитивний заряд.
При цьому між обкладками конденсатора утворюється
електричне поле і діелектрик поляризується. Відбуваєть­
ся накопичення енергії ІРс в конденсаторі,

^с = ^ ~ •
Конденсатор зарядж ається і стає джерелом електрич­
ної енергії з напругою ї/с = V .
Н апрямлений рух вільних електронів у колі при зар я ­
ді конденсатора називається з а р я д н и м с т р у м о м ,
який припиниться в той момент, коли різниця потенціалів
на обкладках конденсатора дорівнюватиме різниці потен­
ціалів на полюсах батареї.
П ісля зарядж ання конденсатора в колі буде два дж е­
рела електричної енергії: батарея і зарядж ений конденса­
тор, які включені зустрічно і мають однакові напруги.
Тому алгебраїчна сума цих двох напруг дорівнює нулю,
отже, і струм дорівнює нулю.
Д ля реального кола, яке має певний активний опір,
другий закон Кірхгофа можна записати так:
и — ис = їз£ ,
де и — напруга джерела ж ивлення, ис — напруга на
зарядженому конденсаторі, іа — зарядний струм,
149
/? — активний опір у колі заряду;
и — иг
—
я
Звідси випливає, що в процесі зарядж ання конденсатора
і збільш ення ис зарядний струм у колі відповідно зменшу­
ється до нуля (рис. 7.14).
Якщо перемикач поставити в положення 2, то конден­
сатор почне розрядж атися, і в колі виникне розрядний
струм (див. рис. 7.13). При цьому енер­
гія раніш е зарядж еного конденсатора
перетворюється на опорі резистора
в теплову енергію.
Величина розрядного струму в
будь-який момент
иг
Іроз — ~д~ •
У процесі розрядження конденса­
тора напруга на його обкладках зменшується до нуля і роз­
рядний струм також зменшується від максимального зна­
чення на початку розрядки до нуля (рис. 7.15).
У схемах електронних приладів багато конденсаторів
мають велику ємність, тому при роботі в них накопичу­
ється велика кількість енергії, особливо при великих
напругах на їх обкладках. Це слід враховувати при розкри­
ванні блоків приладів під час ремонту. Треба не тільки від­
ключити апаратуру від мережі електроенергії, а й роз­
рядити конденсатори на корпус апаратури за допомогою
провідника, прикріпленого на спеціальній ізольованій
штанзі.

7.6. Зарядж ання і розрядж ення конденсаторів

при зміні напруги дж ерела електричної
енергії

Розглянемо роботу схеми, зображеної на рис. 7.16.

Під час пересування повзунка потенціометра вниз і вверх
напруга, яка подається на конденсатор, змінюється в межах
від нуля до величини напруги джерела живлення кола.
При пересуванні повзунка потенціометра вниз напруга,
яка подається на конденсатор, збільш ується, і конден­
сатор зарядж ається. Гальванометр показує величину за ­
рядного струму в колі. Якщо повзунок потенціометра зу­
пинити, то процес подальшого зарядж ання конденсатора
150
припиняється, і стрілка гальванометра повертається до
нуля.
Відсутність струму в колі конденсатора пояснюється
тим, що напруга на обкладках конденсатора дсрівнює на­
прузі, що подається від ділянки потенціометра, а за на­
прямом напруга на обкладках конденсатора протилежна.
Якщо продовжувати опускати повзунок униз, збільшуючи
тим самим напругу, яка подається на конденсатор, то він
продовжуватиме зарядж атися і по колу
проходитиме зарядний струм.
Якщо тепер пересувати повзунок по­
тенціометра вверх, то напруга, яка по­
дається на конденсатор, зменшується,
він почне розрядж атися, тобто напруга,
яка подається від потенціометра, буде за
величиною менша від напруги зарядж е­
ного конденсатора, і конденсатор працю­
ватиме в режимі генератора, а в колі Р и с. 7.16
виникне розрядний струм, за напрямом
протилежний зарядному. Гіри розрядженні конденсатора
напруга «с на його обкладках поступово зменшуватиметь­
ся до нуля, і одночасно зменшуватиметься величина роз­
рядного струму:
їроз “ Псі К ,
де Я — активний опір кола розрядж ення.
Під час розрядження конденсатора вся енергія, нако­
пичена в конденсаторі при його зарядж анні, витрачається
безповоротно, перетворюючись у теплову енергію на актив­
ному опорі кола розрядження.
З ’ясуємо, від чого залеж ить величина зарядного і роз­
рядного струмів кола з ємністю С при зміні напруги дже­
рела електричної енергії.
При зарядж анні або розрядженні конденсатора за час
сії заряд на обкладках конденсатора змінюється на вели­
чину сК}. Отже, сила струму
їроз =

Оскільки <2 = С и , то сЙ? = Ссіи. Тоді

Ї = С -^ -, (7.21)
(їй
де швидкість зміни напруги джерела живлення кола.
Отже, сила струму в колі (див. рис. 7.16) з конденсато­
ром буде тим більш а, чим з більшою швидкістю пересува­
151
тиметься повзунок потенціометра вверх і вннз, тобто, з
якою швидкістю змінюватимемо напругу, яка подається
від потенціометра на конденсатор.
Таким чином, у колі з ємністю, в якому безперервно
змінюється напруга джерела електричної енергії, прохо­
дить то зарядний, то розрядний струм, змінний як за ве­
личиною, так і за напрямом. При цьому величина струму
в колі прямо пропорційна ємності конденсатора і швидкос­
ті зм іни напруги джерела електричної енергії.

7.7. К опо змінного струму з ємністю

Напруга, струм, опір. Розглянемо коло з однією єм­

ністю (рис. 7.17). Внаслідок малої величини активного опо­
ру кола вважатимемо, що R — 0 .
Д о затискачів кола прикладено синусоїдну напругу
и = Um sin соt, яка безперервно то збільш ується, то змен­
ш ується. Отже, конденсатор то за р я ­
0 — -W - дж ається, то розрядж ається.
Якщо побудувати часову діаграм у
(рис. 7.18, а), то побачимо, що в пер­
и.
шій чверті періоду напруга генера­
тора збільш ується, тому конденсатор
0 - зарядж ається. У колі виникає заряд ­
ний струм г'зар, напруга на обкладках
Ри с. 7.17 конденсатора збільш ується. У другій
чверті періоду напруга генератора
зменшується до нуля, а конденсатор розрядж ається. У колі
виникає розрядний струм за рахунок енергії раніше за р я ­
дженого конденсатора. При цьому ис зменшується до нуля.
Складемо рівняння струму з ємністю. Підставимо у ви­
раз і — С значення напруги генератора і продиферен-
ціруємоі
„ d U m sin a t ___
і= С — = сoCUm cos соt.
dt
A1

Рис, 7.18

152
Виразимо costal через s in |іо/ + . Тоді

і = 0) O / msin L t + - у ) . (7.22)

Якщо порівняти вирази для и і для і, то побачимо,

що фазові кути струму і напруги різні. Д ля напруги ф. •
зовий кут дорівнює со/, а для струму ot + - ^ j , тобто
струм випереджає за фазою напругу на затискачах кола
на кут 90°.
Згідно з рівнянням (7.22),
(oCt/m — /ш.
або
1/ m— Um
j -і
(оС

а це є закон Ома для кола з ідеальною ємністю^ коли R =

= 0. Поділимо обидві частини рівняння на У 2. Дістанемо

'" З Г -
(аС

Вираз 1/ соС є величиною опору цього кола, який нази­

вається є м н і с н и м о п о р о м і позначається Хс'-
і
Х с = соС (7.23)

Одиницею ємнісного опору є Ом:

1 1 1 сВ сВ
[Асі = соС 2 я /С Гц • Ф Кл Ас

Ємнісним опором називається протидія, яку чинить

напруга на обкладках конденсатора змінному струму.
Знайдемо діюче значення напруги, струму і ємнісного
опору в комплексній формі. Маємо

U = UeJ 0° .
j 90». V _ 0 ие'°° V „ -/9 0 *
/ = Іе _ С і / е/90° ~ * св

В алгебраїчній формі
Х с — Х с cos 90° — j X c sin 90° = — jXc<
Якщо порівняти комплекс Х с з компле сом X L для
ко а з ідеальною індуктивністю, то побачимо, що аргумент
153
комплексу X_l — X Le+/90° додатний, а для комплексу
Х с — від’ємний. Тому крива Х с = F (со) проходитиме через
точки з від’ємними ординатами, а крива X l — F (со) буде
мати форми з додатними ординатами. Графіком Х с = F (ш)
є вітка гіперболи, оскільки Х с обернено пропорційно куто­
вій частоті со (рис. 7.19, а).
З формули (7.23) випливає, що коли / = 0, тобто в
колі, де джерело ЕРС має постійну напругу Х с — оо, а
струм дорівнює нулю.
Зазначимо, що в колі з ємністю, як і в колі з індуктив­
ністю, закон Ома можна застосовувати тільки для ам­
плітудних та діючих значень змінного струму і не можна
застосовувати для миттєвих значень, тобто / Ф и І Х с ■Справ­
ді, коли и досягає амплітуди (див. рис. 7.18, а) струм
не тільки не досягає амплітуди, а дорівнює нулю. Те саме
м ієм о для будь-якого миттєвого значення.
Векторну діаграм у для кола з однією ємністю зобра­
жено на рис. 7.18, б. Як бачимо, струм випереджає за
фазою напругу на затискачах кола на 90°, а напруга на кон­
денсаторі знаходитьс у протифазі з напругою на затиска­
чах кола, тобто в будь-який момент часу и і ис мають про­
тилеж ний напрям. Зсув за фазою між напругою на затис­
качах кола и і напругою на конденсаторі ис становить
180°.
Потуж ність та енергетичні процеси. Складемо рівняння
потужності:

р = и і = U m sin соt l m sin |со/ ф- = UmI m sin со/ cos со/ =

= - ■_ш ™_ sin 2(0/ = U I sin 2(о/,

V2 •V2
оскільки
, sin 2at
COS со/ = ---- 2----- •
Отже
P = U I sin 2co/. (7.24)
Згідно з цим рівнянням , миттєва потужність зміню­
ється в межах часу з подвійною частотою 2со змінного стру­
му кола. Те саме випливає з часової діаграми потужності
(рис. 7.19, б), де крива потужності р = иі.
Як бачимо, в першій чверті періоду струм і напруга
додатні, тому потужність додатна, тобто енергія надходить
від генератора і накопичується в електричному полі кон­
денсатора, і конденсатор зарядж ається. У кінці першої
154
чверті періоду напруга на обкладках конденсатора ис
збільшилася до максимуму.
У другій чверті періоду напруга додатна, а струм
невід’ємний, тому потужність від’ємна. Це означає, що
в другій чверті періоду енергія передається з елек­
тричного поля конденсатора обернено до генератора. К он­
денсатор розрядж ається, і в кінці другої чверті періоду
напруга на конденсаторі зменшується до н у л я .'

Рис. 7.19 g

У третій і четвертій чвертях періоду повторюються ті

самі цикли, що в першій і другій.
Миттєва потужність характеризує швидкість перетво­
рення електричної енергії генератора в енергію електрич­
ного поля конденсатора. При R = 0 енергія в полі не втра­
чається, а коливається між генератором і електричним
полем конденсатора при його зарядж анні й розрядженні. От­
же, ємнісний опір є також реактивним опором, як і індук­
тивний опір X l ■ Тому потужність в цьому колі реактивна,
одиницею її є в а р:
Qc = и І = І 2Х с = ^ . (7.25)
Реактивну потужність можна визначити і так:
CU2
Qc = t / 2coC = Г ссо, де Wc = — 2~ = CU2.
Властивості кола з ємністю. З розглянутого вище ана­
лізу ко а змінного струму з однією ємністю випливають
такі висновки.
Г. Струм випереджає напругу на зат ск ач ат кола з
конденсатором без втрат на кут 90°. Якщо и = Um sin со/,
то і ~ /щ sin (со/ + п /2).

169
 2 . Ємнісний опір тим більше, чим менше величига
і мності й частота змінного струму Х с — 1/соС.
3°. Діюче значення струму в колі з ідеальною ємніс­
тю прямо гропорційне діючому значенню напруги на за­
тискачах кола і обернено пропорційне ємнісному опору:

' = “ w ^ c “ у “с -
4°. Енергія в колі з ідеальною ємністю не витрачається, а
коливається між генератором змінного струму і електричним
полем конденсатора. П отужність у колі реактивна і зм і­
нюється з подвійною частотою.
П риклад 7.6. Зм інна напруга и = 226 sin 314< прикладена до кола
з конденсатором ємністю С = 60 мкФ. Визначити реактивну потужність,
м аксимальну енергію зарядж ен ого конденсатора W c , рів н ян н я миттє­
вого значення струму та діюче значення струму.
Р о з в ’ я з а н н я . Ч астота струму:
ш 314
f ~ 2л ~~ 2 • 3,14 “ 50 Г ц-
Ємнісний опір конденсатора:
1 109
Хс ~ 2 л /С - 2 • 3,14 • 50 • 60 = 53 0 м -
Д ію че значення струму:
U 226
ЗА.
Хс (2-53
Реактивна потужність:
226
Qc = Н І = _ • 3 = 480,8 вар.

М аксимальна енергія електричного поля конденсатора

CU2
W Cm = — _JZi_ = СІ/* = 60 • 10~ 6 • 160* » 1,53 Д ж .

Р івн ян н я миттєвого значення струму:

/ = / т sin соt -f* 2 j = 3 ^ 2 | з 14f -f- ~2~j =

• = 4 ,2 4 sin ^314* + - j j .

7.8. К оло з активним та ємнісним опорами

У колі послідовно з конденсатором включено резистор

(рис. 7.20). П рикладена напруга утворює в цьому колі
струм, який проходить через активний опір і ємнісний
156
опір Х с, де напруга, прикладена на затискачах кола, па
дає. Н апруга генератора, що надходить у коло, розподі­
ляється на д ілянках кола і визначається за формулами
Ua = I R , U с — I X C-
З метою графічного ан алізу процесів даного кола побуду­
ємо векторну діаграму. Д ля конкретного кола діаграм
можна побудувати за показниками вольтметра на ділянках
кола і амперметра, виб авши масштаби для напруги й
струму.
Нехай у колі про­
ходить змінний струм,
рівняння якого і —
= / т sin іot. Тоді век­
тор діючого значення
струму зобразиться в
горизонтальному по­
ложенні.
Побудуємо вектор
спаду напруги на активному опорі U який збігається за
фазою з вектором струму.
Побудуємо вектор спаду напруги на ємнісному опорі
Uc від кінця вектора Ua. Вектор ІІС відстає за фазою від
вектора струму І на кут 90° (це має місце для кола з іде­
альною ємністю), тому відкладемо вектор Uc вниз.
Побудуємо вектор напруги на затискачах кола як гео­
метричну суму векторів Ua і Uc. Д одавання виконаємо
за правилом многокутника (рис. 7.21).
Побудувавши векторну діаграму, можемо зроб .ти ряд
висновків.
У даному колі напруга на затискачах відстає від струму
ге на 90°, як це було в колі з ідеальною ємністю при R =
= 0, а на кут ер < 90°. Зрозуміло, що ф < 45° тоді, коли
активний опір переважає над ємнісним, і навпаки, ф > 45°
тоді, коли ємнісний опір переважає над активним.
Отже, якщо і = / т si і <вt, то рівняння м и т т є в о г о зна­
чення напруги на затискачах кола
u = Um sin (iot — ф). (7.26)
З побудованого на векторній діаграмі трикутника напруг
випливає, що діюче значення напруги на затискачах кол
и = V и\ + и і (7.27)
Якщо є зсув за фазою між апругою на затискачах і
струмом у колі, то в цьому колі закон Ома для миттєвих
157
значень застосовувати не можна,
• / и
г ^ Т -
Розділимо сторони трикутника напруги на с тр у м .Д іс­
танемо трикутник опору, подібний трикутнику напруги
(рис. 7.22, а):
иг
На = R , ^ - = Х С, -у- = Z.
/
З трикутника опору ви­
пливає, що загальний опір
кола не дорівню є арифме-
•с іичній сумі кти ного та
ємнісного опорів, а визна­
чається як геометрична су­
ма:
Р и с. 7.22
І = V ^ -1- Х с. (7.28)
Діюче значення струму кола визначається за законом
Ома

Якщо врахувати кут зсуву ф, то

и — Um sin со/, і = І т sin (со/ -J- ф).
Зрозуміло, що закон Ома для миттєвих значень струму
і напруги не виконується, як і ддя кола з індуктивністю
та активним опором.
При розрахун ках кола з активним та ємнісним о п о р а­
ми використовують такі формули.
З трикутника напруг
Uй = U cos ф, Uc = V sin ф,

cos ф — ~JJ~ , sin ф = U c i v , tg ф = и с/ и л.

З трикутника опорів
R = Z соБф, Xc = Z sin ф ,
R
cos ф = - j- sin ф = X c/Z , tg ф = X c/R .

П от уж н ість та ен ер гети ч н і п роц еси в колі. П ;м ожимо

сторони трикутника напруги на силу струму в колі. Д іста­
не о т р и к у т н и к п о т у ж н о с т е й (рис. 7.22, б),
158
Д Є

U J = P, Ucl = Oc, VI = s .
Тоді
s = \ r P- + Q-. (7.29)
Можна користатися також формулами:
Р — Scoscp, Qc = 5 sin ф,
р
c o s 9 = - j - , віпф = QCAS, tgcp = Qc/P.

Рівняння м ттєвої потуж­

ності дістанемо так само, ? к
для кола з X l і R-
Р = иі = Um sin (ûf X
X /га Sin ((Of + ф).
Середня ПОТУЖНІСТЬ

Рср = V I cos ф = I 2R — .

Побудуємо часову д іагра­

му для кола з R і Х с та кутом
зсуву за фазою між струмом і
напругою на затискачах кола
Ф = 45° (рис. 7.23).
Припустимо, що на затис­
качах к^ла напруга
и = Um sin (соt — 45°).
Тоді
і = / т sin (ùt.
Криві у та н а п р у г и ,
с т р у м

я к м зсув за фазою н а
а ю т ь Р и с . 7 .2 3

<5°, п-будовано н а р и с . 7.23, а.

Криві спаду напруги на ємнісному опорі «с, який від­
стає від струму на 90°, та спад напруги на активному
опорі па, який збігається за фазою з струмом і, зображено
на рис. 7.23, б. Криві потужностей зображено на графіку
7.23, в.
Реактивна потужність Рс змінюється з подвійною час­
тотою струму і має нульові значення тоді, коли струм і та
напруга и набувають нульових значень. Реактивна по­
тужність Рс характеризує енергію електричного поля кон­
денсатора, яка повертається до генератора.
159
 Активна потужність Р а тільки позитивна, має нульове
Значення в моменти часу, коли струм і спад напруги на
активному опорі иа набувають нульових значень. А ктив­
на потужність характеризує ту енергію, яка витрачається
безповоротно на активному опорі R і перетворюється в теп­
лову енергію.
Повна потужність Р характеризує всю енергію, що
надходить від генератора в коло. Вона має нульові зна­
чення тоді, кили струм і напруга на затискачах кола до­
рівнюють нулю.
Площа, яка обмежена кривою повної потужності Р т і
віссю і знаходиться над віссю t, зображує енергію, що над­
ходить ві д генератора в коло.
Площа, яка обмежена і ривою повної п отужності Р та
віссю t і знаходиться під віссю t, зображ ує енергію, яка
повертається від електричного поля конденсатора до ге­
нератора, тобто реактивну енергію:

Р ізниця цих площ вираж ає енергію, витрачену р колі

безповоротно, тобто ту, яка перетворюється в теплову
енергію.
К ом п лек сн а ф ор м а н ап р уги , с т р у м у , оп о р у . Виразимо
напругу, струм та опір в комплексній формі.
Нехай
и — l) m sin wt, і = / т sin (сot + ф).
Діючі значення напруги і струму в комплексній формі такі:
U = U e l0*; І = /е/ф.
Знайдемо загальний опір за законом Ома:
у U Ue,0° у _/т°
- ~ Т ~ ~ '
Комплекс Z в алгебраїчній формі:
Z = Z cos ф — jZ sin ф.
З трикутника опору n аємо, що
Z cos ф = / ? , a Z sin ф = Х с.
Отже,
Z — R — IX с.
Звідси дійсною частиною Ь.О' пле су повног опору є ак­
т ивний опір, а коефіцієнтом при уявній одиниці є ємнісний
160
опір Хс, який має знйк «мінус», на відміну від Індуктивно­
го пору, що має знак « + » .
В л а сти в о сті кола
Г . Струм у колі з активним і ємнісним опора и ви-
і ереджає за <| азо о напругу на затискачах кола на кут
<|> < 90°. Якщо и — і ! П, БІП 0)/, ТО І = / т БІП (0)^ + ф).
2°. Н апруга на затискачах кола дорівнює геометрич­
ній сумі спадів напруг на активному і ємнісному опорах:

и = V и \ + Ос, де и а = //?, и с = ІХ С.
3°. Загальний опір кола дорівнює
геометричній сумі актив ого та ємніс­
ного опорів:

г = V я 2 + х'с.
4°. Сила струму прямо пропорцій­
на напрузі на затискачах кола і обер­
нено пропорційна повному о ору ко­
ла. Частина енергії, яка надходить
від генератора в коло витрачається
безповоротно на активному опорі, а решта енергії пере­
творюється в інші види. Частина енергії електричного по­
ля конденсатора повертається назад до генератора, а решта
нову витрачається на активному опорі кола.
Повна потужність кола дорівнює г<.ометричній сумі
активної і реактивної потужностей.
К о н ден са то р з втр атам и . У конденсаторах з неповітря-
ним діелектриком, крім струму зсуву в діелектриках,
є струми провідності, які проходят > через товщу дїелек-
т ика і його поверхню. Це викликає втрати енергії, що
збільшуються із збільшенням частоти змінного струму.
Отже, конденсатори мають і ємність, і активний опір, ве­
личина якого пропорційна втратам енергії. Тому коло з
одним конденсатором можна зобразити еквівалентною схе­
мою з ємністю і активним опором, з’єднаних послідовно
. бо розгалужено.
Послідовну схему було вже розглянуто (див. рис. 7.20).
Отже, вищ ерозглянута теорія, а також векторна і часова
діаграм і відповідають колу з одним к нденсатором без
резистора.
Векторну діаграму кола з реальним конденсатором
зображено на рис. 7.24. Д одавання векторів 0 л і Ос ви­
конано за правилом паралелограма. На цій діаграмі кут,
ию доповнює кут ф до 90°, тобто кут між вектц'рами 0 С
П »-763 161
1 U, н а з и в а є т ь с я к у т о м в т р а т і п о з н а ч а є т ь с я бук
в о ю 6 .

З діаграми випливає, що чим більше активний опір

конденсатора, тим більше Ual тим менше кут ер і більше
кут б, тим більші втрати енергії. Крім того
t g 8 = U JU c,
де Uс = ІХ с , Ua = I R с,
де R c — активний опір конденсатора.
Якщо Uс і Uа підставити у формулу IIл — UС tg б, то
IR c — І Х с tg.6.
Скоротивши це рівняння на /, матимемо
R c = Х с tg б. (7.30)
Активна потужність у колі з конденсатором
Рс = I 2Rc.
Підставимо у цю формулу значення Rc. Тоді
Pc = P X c tg 8 .
Звідси маємо, що втрати енергії в конденсаторі пропор­
ційні активній потужності, яка також пропорційна tg б.
Тому кут б називається к у т о м в т р а т у к о н д е н ­
саторі.
б = 90° — ф. (7.31)
Приклад 7.7. Конденсатор ємністю С — 5,3 мкФ має активний
опір R — 8 Ом. Н ап руга на зати скачах кола U — 120 В, частота / =
= 5 к Г ц . Знайти діюче значення с т р у м у / ; кут зсув у за фазою між напру­
гою і струмом; активну, реактивну, повну потуж ності; спади напруг на
д іл ян к ах кола та кут б.
Р о з в ’ я з а н н я . Ємнісний опір:
Хс = 1/шС = 10®/2 • 3 ,14 • 5000 • 5,3 = 6 Ом.
Повний опір:

Z = V R* + Х 2С = К 82 + б 2 = 10 Ом.
Струм:
/ = U / Z = 1 2 0 /1 0 = 12 А.
Коефіцієнт потужності та кут зсуву за фазою:
cos ф = R / Z = 8/10 = 0 ,8 ; ф = 37°.
Повна потуж ність:
S = UI = 120 • 12 = 1440 ВА.
Активна потуж ність:
Р = UI cos ф = 1440 • 0 ,8 = 1150 В т, або
р = P R = 12» . 8 = 1150 Вт.

162
І'їмктивна потужність:
/ 2Х С = 12 2 • 6 = 860 вар.

Спад напруги на активному опорі:

и я = //? = 12 ■ 8 = 96 В.
І Над напруги на ємнісному опорі:
(Ус == / Х с = 12 • 6 = 72 В.
Кут втрат
6 = 90° — ф = 90° — 37° = 53°.

П е р е в і р к а . V = V U\ -)- U2C — | '9 6 2 + 72а = 120 В, щ о в ід п о в і­

дає зад ан іи н а п р у зі.

7.9. Коло за активним опором , індуктивністю

та ємністю

Н апруга, стр у м , оп ір . Нехай вздовж кола (рис. 7.25)

проходить синусоїдний струм і — I m sin со/. Н апруга на
активному опорі збігається за фазою із струмом:
Ua = U am sin со/.

Напруга на індуктивності випереджає за фазою струм

11а 90° с
«ь = ULm S in (a t + 90°).

Напруга на ємності відстає за фазою від струму на 90°:

ис = UCm sin (со/ — 90°).
Діюче значення спадів напруг на д ілянках кола:
Ut = I R , UL = I X L, Uc = l X c .
Діюче значення загальної напруги
на затискачах кола дорівнює с ,мі спа­
дів напруг на д ілянках. О скільки ці
п іпруги мають різні початкові фази,
що випливає з формул їх миттєвих
лначе ь, то вектори цих напруг дода­ Р и с. 7.25
ють геометрично.
Д ля ан алізу фізичних процесів цього кола побудуємо
векторну діаграму (рис. 7.26) для двох випадків: 1). Л і >
> Х с, 2) Х с > X L.
У вибраному масштабі будуємо вектор діючого зна-
чі-пня струму, розміщуємо його горизонтально, оскільки
ф ■= 0.

II* 163
 Побудуємо тепер вектор спаду напруги на активному
опорі кола £/а, який збігається за фазою з вектором струму.
Від кінця вектора ІІа відкладаємо вектор ІД , випере­
джаючий за фазою струм на 90°.
Від кінця вектора ї / і відкладаємо вектор ІІс, який
відстає за фазою від струму на 90°. Початок цього вектора
збігається з початком вектора и

Р и с. 7.26

За правилом многокутника знаходимо вектор загальної

напруги на затискачах кола як суму трьох векторів спа­
дів напруг на ділянках кола. *
З -екторної діаграми магмо:
1) вектори спадів напруг на реактивних ділянках С/^ і
и с зна одяться в протифазі, тобто напрямлені зустрічно.
Загальна реактивна нап уга дорівнює різниці Оц — V с\
2) струм у колі відстає за фазою в :д загальної напруги
н і кут ф < 90°, як ге було в колі з активним опором та ін-
дукт вністю;
3) з трикутника напруги на векторній діаграмі
(рис. 7.26, а) зрозуміло, що загальна напруга на затиска­
чах кола дорівнює геометричній сумі падів напруг на ак ­
тивному і загаль ому реактивному опорах:

и = V и \ + (£/,. - и с)2 = У и І + и \ . (7.32)

Якщо розділити кожну сторону трикутника напруг

на величину струму, то дістанемо трикутник опорів, по­
дібний трикутни у на ф у г (рис. 7.26, б).
Згідно з цим трикутником, загальний опір

1 = (7 .3 3 )

164
тобто виз ачається як ге метрична сума активного та за­
гального реактивного опорів, а загальний реактивний опір
дорівнює різниці еактивних опорів.
Векторну діаграму для випадку Х с > X L зображено
на рис. 7.26, в. У цьому випадку струм випереджає за фа­
зою напругу теж на кут ф < 90°, тільки знак кута від’єм­
ний, як і для аналогічного і о-
ла з активним і ш н існ мопо-
р ми.
Діюче значення струму в
колі визначається за зак о­
ном Ома:
, JJ____________ U_______
; 2 “ у # + ( X L - X C)> '

(7.34)
Побудуємо часову діагра­
му для кола, коли Х с > Х с .
У цьому випадку загальна н а­
пруга випереджає за фазою
струм на к у т ф < 90°.
Припустимо, що струм у
колі і — /щ sin сої, а напруга
и = (Ут s in (сої + 90°).

Згідно з часовою діаграмою

ірис. 7.27, а), напруга випе­
реджає за ф 'зою струм на 30°.
Спади апруг на ділянках Рис 7 27
Кола показано а р е . 7.27, б.
Потужність кола. Повна потужність кола дорівнює
сумі миттєвих значень потужностей p a, p L, рс-
P = Pa + P L + Р С = « а* + ULi + UCi \

і = / т sin СОЇ, «а = U am Sin СОЇ,

UL = ULmSin (сої -f -2-) , UC = Ucm Sin (cОЇ — Я/2).

Тоді миттєве значення повної потужності

р -- /,п sin СОЇ • Um sin COї - f / т sin СОЇ • ULm Sin ^СОЇ - f -2-j -j-

(Уст sin I J J m sin2 a t +

+ / m s i n СОЇ • СОЇ
-f)
165
 + JmULm S Î n (01 COS Ci)/ — l mUCm S i n (ùt COS (ût —

= x r2 1 ■ v~2 U sin2 w/ + \ r 2 I - V 2 U l - sin22(ü'

- J / 2 / ■ ]/2 U c- ~ — = 2Ual sin2 (ùt +

+ IU l s in 2m/ — IU c S in 2ш/.

На часовій діаграмі потужностей (рис. 7.27, в) побудо­

вано криві потужностей р а, p L, рс-
Ра = ua'. PL = «Cf. Pc = «С». Р =
Згідно з цією діаграмою рс і рс змінюються з подвійною
частотою струму 2 со, що відповідає формулі для загаль­
ної потужності р.
Площі, обмежені кривими потужностей Р с І Рс та віс­
сю /, зображую ть енергію за кожну чверть періоду. Цією
енергією обмінюються магнітне поле котушки і електрич­
не п о :е конденсатора всередині контуру. Частково обмін
енергією відбувається з генератором.
У першу чверть періоду, коли струм кола збільш ується
до м ксичуму, в магнітно у полі котушки індуктивності
накопичується енергія (площа, обмежена кривою рс і
віссю /), вона має знак « + » , тоді як енергія електричного
поля конденсатора має знак «—». Отже, енергія електрич­
ного поля конденсатора переходить в магнітне поле котуш­
ки. При цьому кснденсатор розрядж ається, ис зменшу­
ється до нуля. Площа, обмежена кривою рс і віссю t, значно
більше площі, обмеженої кривою рс і віссю t. Це озна­
чає, що в магнітному полі котушки індуктивності накопи­
чується енергія, більш а, ніж та, що надходить від елек-
тр .чного поля конденсатора. Решта енергії надходить
від генератора синусоїдного струму, до як г підключено
коло з R , L , С.
У другій чверті періоду струм у колі зменшується до
нуля. Отж е, енергія магнітного поля кот шки L / 2/2 також
зменшується до нуля (див. рис. 7.27, а). У другій чверті
періоду напруга на обкладках конденсатора ис збільш у­
ється до максимуму (див. рис. 7.27, б). Отже, конденсатор
зарядж ається, і в того електричному полі накопичується
енергія, яка зображається площею, обмеженою додатною
частиною кривої. Ц я площа значно менше площі, обмеже­
ної кривою р і віссю /: тобто, в електричне поле конден­
сатора надходить енергії менше, ніж має магнітне по-
166
 іг котушки. Решта енергії повертається назад до ге­
нератора. Ця частина енергії зображується на діаграмі
( рів. рис. 7.27, в) площею, обмеженою кривою р та віссю
І, і знаходиться під віссю t.
Площа, яка обмежена кривою р та віссю t і знаходиться
над віссю t, зображ ує всю енергію, що надходить від гене­
ратора в контур R , L, С. Частина цієї енергії втрачається
на активному опорі безповоротно.
Отже, в колі з R , L, С при різних величинах реактив­
них опорів X l і Х с відбувається подвійний обмін енер­
гією. З одного боку, обмін енергією між магнітним полем
котушки і електричним полем конденсатора, а з другого —
між генератором і магнітним полем котушки (при X l ~>-
> Хс) або між генератором і електричним полем конден­
сатора (ппи Х с > Хс).
Н апруга, стр у м , о п ір у ком плексній ф ор м і. Нехай
і = / т sin a t,
тоді
uL = U lш sin , ис = UCm sin ^cùï .

Якщо X L > X c, то и = Um sin (соt + cp). Діюче значен­

ня напруг в комплексній формі:
0 а = Uaei0°, Ù l = ULem \ Ос = и сеч ж , 0 = Ueh .
Формула загального опору:
Z = Ze141 = Z cos ф •+- jZ sin ф = R + j (X L — X c).
Струм
і 0 Ue J 0°
= le
z = Ze l *

тобто початкова фаза струму дорівнює нулю, що відпові­

дає заданому рівнянню струму.
Властивості кола. З наведеного ан алізу кола змінного
струму з R , і , С —- випливають такі в л а с т и в о с т і
кола.
1°. Струм відстає за фазою від напруги на затискачах
кола на кут ф < 90°, якщо Аф > Х с \ коло має активно-
індуктив ий характер. Струм випереджає за фазою напру­
гу на затискачах кола на кут ф < 90°, якщо Х с > Х ^ , ко­
ло має активно-ємнісний характер.
2°. Н апруга на затискачах кола дорівнює геометричній
сумі спадів напруг на активному і загальному реактивному
167
опорах:

и = V и і + (иь - и с)2.
3°. Загальний опір кола дорівнює геометричній сумі
ктивного та загального реактивного опорів:
2 = у ю + (х,. - х су.
4°. Сила струму прямо пропорційна напрузі на затис­
качах кола і обернено пропорційна овному опору кола:
] _ и_ = и
2 y Rt + (x L - x c)*
5°. У колі здійснюється подвійний обмін енергією: між
магнітним і електричним полями всередині ко т ру: між
генератором і т, м полем, в якому накопичується більше
енергії. Частина енергії витрачається на активному о ор і
кола.
6°. К оло має я активну, так і реактивну потужності:
7 /2
Я = / 2я = V I c o s ф,

Q = / 2 (X L - Х с) = UI sin ф.

7.8. У колі включено послідовно котуш ка індуктивності

П р икла д
L = 20 мГН , конденсатор С = 83 мкФ і активний опір R = 6 Ом. Н а ­
пруга на зати скачах кола U — 120 В при частоті / = 160 Гц. Знайти силу
струму кола; спади напруг на діл ян к ах ; кут зсуву за фазою; м аксималь­
ну енергію магнітного та електричного полів, енергію, якою обмінюють­
ся магнітне й електричне поля між собою і між генератором і кон­
туром; активну, реактивну і повну потужності. Побудувати векторну
діаграму.
Розв’ я за н н я
X L = (0 L = 2n f L = 2 • 3,14 • 160 • 0 ,0 2 = 20 Ом;
Х с = 1/м С = 1 /2 я /С = 1/2 • 3,14 • 160 ■ 83 •10~ 6 = 12
Z = У R* + (X L — х с )* = V б 2 + (20 - 12) 2 = 10 Ом;
/ = ( / / 2 = 1 2 0 / 1 0 = 12 А;
Ua — I R = 12- 6 = 72 В;
UL = I X L = 12 ■ 20 = 240 В;
{/С = / Хс = 1 2- 1 2 = 144 В;
cos ф = R / Z = 6 /10 = 0,6;
, , „ 0,02 • (12 • І,4 1 )2 0 ,02 • 286,2
* /.» = U * J 2 = % = 2 = 2.81 Д ж .

М агнітне й електричне поля обмінюються енергією

WCm = І4 = 1,72 Д ж .
2
168
 Реактивна ен ергія, якою обмінюються генератор і магнітне поле
Котушки індуктивності,

pm
w Lm- w Cm- ; 2,86 - 1,72 = 1,14 Д ж ;
P -= U! cos ф = 120 • 12 • 0 ,6 = 864 Вт;
Q = /a (X t — X c ) = 12a • (20 — 12) = 1152 вар,
S = UI = 1 20- 12 = 1440 BA.
Д ля побудови векторної діаграм и вибираємо масштаби дл я U дл я /:
М у = 40 В/см, = 2 А /см.

Знайдемо довж ину векторів / , U L , U с , V а : І — 12 /2 = 6 cm , Uа =

► 72/40 = 1,8 c m , U L = 240/40 = 6 cm, U c = 144/40 = 3,6 см.

К ола з кількома активним и і реактивним и оп ор ам и ,

«'єднаним и п осл ідов н о. Нехай маємо коло з кількома ак-
іпішими та різними реактивними опорами (рис. 7.28, а).
Игкторну діаграму цього кола з послідовним відкладанням
нектарів спадів напруг на діляні ах кола зоб ажено на
рис. 7.28, б. Згідно з цією діаграмою , вектор загальної
напруги випереджає вектор струму на кут ф < 90°, тобто
коло має активно-індуктивний характер. Якщо сума век-
ю рів й с більше, н іж сума векторів U l , то вектор U відстає
під вектора струму на кут ф, коло має активно-смлісний
характер.
Опустимо перпендикуляр з кінця вектора загальної
напруги на ве тор струму (рис. 7.28, б). Тоді вектор U ма-
шме дві складові: вектор U 3 — U й\ + U a2 + U & + U и
М R2

З
169
 і вектор й р = & ц -\- и І.З — иС 2 — &С4 3 твореного три­
кутника напруг визначимо загальну напругу
и = (7.35)
Якщо розділити вектори кожної діля ки на силу стру- ]
му, то дістанемо многокутник опорів (рис. 7.28, в), звідки
І - / р ) Ч Щ г, (7.36)
де 21/? = /?, + /?2 + /?3 4" /?4*
Отже, еквівалентний опір /?ек є <рифметичною с мою
всіх /?; Х ек є алгебраїчною сумою всіх X , а І ек— гео­
метричною сумою всіх /? і X .

Запитання для сам оконтролю

1. Чому опір провідників змінного струму більш е ніж постійного

струму? 2. Щ о називається поверхневим ефектом? 3. В яки х випадках І
і як впливав зміна частоти на величину активного опору в колі? 4. Від
чого залеж ить поява поверхневого ефекту? 5. К оли д іє поверхневий
ефект сильніш е? 6 . Коли з ’являється ефект близькості? 7. Я к і фази
струму і напруги в колі з Я? 8 . Я кі енергетичні процеси в колі з /??
9. Чому крива потужності в колі з /? на часовій діаграм і весь час до- ї
датпа? 10. Я к зміню ється потуж ність у колі з /? при зм іні величини а к ­
тивного опору? 11. Щ о називається індуктивним опором? 12. В ід чого
залеж ить величина індуктивного опору? 13. Ф ази струму і напруги в
колі з ідеальною індуктивністю . 14. Енергетичні процеси в колі з іде­
альною індуктивністю . 15. Ч астота зміни потуж ності в колі з ідеаль­
ною індуктивністю відносно частоти струму. 16. Я кий індуктив­
ний опір має котуш ка з ідеальною індуктивністю при постійному стру­
мі? 17. Чому індуктивний опір називається реактивним? 18. З с у в за .
фазою в колі з Х 1 і /?. 19. Я к вираж ається діюче значення напруги на
зіги ск а ч а х кола з X ^ і /? через спади напруг на д іл ян к ах кола? 20. Як
визначається загальни й опір в колі з /? і Х ^? 2 1 . Я кий енергетичний
процес у колі з Х І_ і /?? 22. К оефіцієнт потужності. Щ о він х а р ак те ­
ризує? 23. Я к визначається коефіцієнт потуж ності? 24. А ктивна і р еак ­
тивна потуж ності. Активний та індуктивний опори. 26. Ф ормули спа­
д у напруги на активному та індуктивному опорах. 27. Ємнісний опір. .
28. Чому в колі з ємністю не може проходити постійний струм? 29. Який
енергетичний процес у колі з ємністю? ЗО. Я кий зсув за фазою в колі .
ємністю при /? = 0? 31. Я к зміниться ємнісний опір при зміні частот»? ?
32. Я к в ираж ається діюче значення напруги на зати скачах кола з єм­
ністю і активним опором через спад напруги на діл ян ах кола? 33. Який
зсув за фазою в колі з /? і Х с ? 34. Чим відрізн яється векторна д іа г­
рама в колі з И і Х с від векторної діаграм и в колі з І? і Х ^? 35. Що
ха рак тери зує на часовій діаграм і площ а, яка обмежена кривою потуж ­
ності і віссю абсцис і знаходиться: 1 ) над віссю абсцис, 2 ) під віссю аб­
сцис? 36. Ф ормула повної потужності в колі з /?, А, С. 37. Ф ормула
повного опору в колі з /?, А, С. 38. Від чого зал еж и ть величина та знак
кута ф в колі з /?, А, С? 39. Ф ормула напруги на зати скачах кола з /?,
А, С, якщ о відомо спади напруг на д іл ян к а х кола. 40. Енергетичні про­
цеси в колі з /?, А , С , якщ о Х ^ > Х с і /? = 0.

170
 Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зм іниться величина струму в колі з Я, якщ о збільш ити часто­

ту струму в і д / = 50 Гц д о / = 100 МГц? 2. Ч и зм іниться величина стру­
му в колі з Я, якщ о збільш ити частоту від / = 50 Гц до / = 100 Ги?
Я к зм іниться величина струму в колі з індуктивністю / ., якщ о зм ен­
ш ується частота струму? 4. Я к зм іниться кут тр в колі з Я і /., якщ о
в коло вклю чити активний опір? 5. Я к зм іниться сила струму в колі
якщо з котуш ки індуктивності з феромагнітним осердям вийняти осердя?
6 . Я к зм іниться сила струму високої частоти в котуш ці, якщ о в котуш ку
занести мідне осердя? 7. Я к зм іниться кут зсуву за фазою в колі з пос­
лідовним з ’єднанням Я і 7,, якщ о паралельно резистору Я підключити
ще один резистор? 8 . Я к зм іниться коеф іцієнт потужності в колі з п ослі­
довно з ’єднаними Я і і , якщ о в коло вклю чити послідовно ще один
резистор? 9. Я к визначити на векторній діаграм і кола з Я і Г , спади
напруг на активном у й індуктивному опорах, якщ о на діаграм і тільки
два вектори / і и ? 10. Я к зм іниться кут зсуву за фазою і активна по­
туж ність у колі з послідовно з ’єднаними Я і С, якщ о паралельно до кон­
денсатора підклю чити ще один конденсатор? 11. Я к зм іниться активна
потужність у колі з Я і С, якщ о зменш ити частоту струму?

Задачі для самостійного розв'язування

1. Д о кількох електролам п із загальни м опором Я — 55 Ом подано

напругу и = 310 віп (сої — 30°). Знайти силу струму в підвідних прово­
дах та загал ьн у потуж ність електролам п, скласти рівн ян н я струму і.
В і д п о в і д ь . / = 4 А, Р = 876,6 Вт, і = 5,64 віп (сої — ЗО).
2. Д о кола змінного струму з індуктивністю і = 9 мГн підведено
напругу « = 160 б і п ( 6 2 8 / + 120°). Знайти струм у к олі, реактивну по­
туж ність, м аксим альну енергію магнітного поля котуш ки індуктивнос­
ті. Скласти рів н ян н я миттєвого значення струму в колі.
Відповідь. / = 2 0 мА, <3 = 2263 вар, 47 = 1,8 Д ж , і =
= 28,2 віп (628/ + 30°).
3. У коло вклю чено послідовно конденсатор з ємністю С = 12 мкФ
та резистор Я — 300 Ом. Н апруга на затискачах кола (У = 110 В, частота
/ = 200 Гц. Знайти / , (Уа, (Ус , Р, (?, №+.
В і д п о в і д ь . / = 0,13 А, и а = 39 В, 11с = 103,4 В, Р = 5 Вт,
<2 = 13,44 вар, '№с = 0,13 Д ж .
4. У коло вклю чено послідовно дві котуш ки індуктивності, резисто­
ри та єм ність, причому = 1275 мГн, = ЗО Ом, Г 2 = 63,6 мГн,
Я2 = 50 Ом, Я 3 = 20 Ом, С = 79,5 мкФ. Н апруга на зати скачах кола
і/ — 200 В, частота / = 50 Гц. Знайти / , /Уа , Г + заг, і ! с , ср, Р, <2, 5 . П о­
будувати векторну діаграм у кола.
" В і д п о в і д ь . / = 1,86 А, (Уа = 186 В. и Ьзаг = 111,1 В, и с =
— 74,4 В, ф = 21° ЗО', Р = 346 Вт, <2 = 69 в ар , 5 = 372 ВА.

171
 Глава 8
Л ІН ІЙ Н І П А Р А Л Е Л Ь Н І К О Л А З М ІН Н О Г О С Т Р У М У

8.1. Кола з паралельно з'єднаними котуш ками

індуктивності

Р о зр а х у н о к електричних величин кола. Нехай маємт

коло синусоїдного струму з двома котушками індуктивнос­
ті без взаємної індуктивності. Індуктивність дано окремо
і послідовно, з кожною індуктивністю наведено активні
опори котушок (рис. 8.1). Д о затискачів кола прикладено
синусоїдну напругу.
Д ля ан алізу кола побудує­
мо векторну діаграму. Якщо
для даного кола відомі вели­
чини Ь 2, Д 2 та и , то

а- L2

лі\ R2\

Р и с. 8.1 Р и с. 8.2

знайдемо величини струмів та кути зсуву за фазою вітки

к о '.а.
Повний опір кож ної вітки дістанемо як геометричну
суму їхн іх активного та індуктивного опорів:

Z 1 - V R] + ( o L j 2, Z 2 = У R \ + (cdL2)2.
Величина струмів у вітках:
і = JL 1 - JL.
1 Zj, ’ Іг Z2 ■

Кути зсуву за фазою м іж струмами у вітках і напругою

на затискачах кола:
Rі R2
cos — ■, cos ср2 = .

Вибравши масштаби для струмів і напруги, побудуємо

векторну діаграму (рис. 8 .2) в такому порядку.
172
 Д ля паралельних кіл векторна діаграма починається
не з вектора струму, а з вектора напруги, однакової для
аралельних віток.
Припустимо, що и = Um sin ю/. Тоді вектор напруги
на затискачах кола U зобразиться в горизонтальному по­
ложенні.
Побудуємо вектори струмів Ц і / 2, які відстають за а-
зою від вектора напруги на кути фх і <р2, як і для кола
з активним та індуктивним опорами.
Згідно з першим законом К ірхгофа, загальний струм
в паралельних колах дорівнює сумі струмів у паралель­
них вітках. У колах змінного струму ця сума буде вектор­
ною, оскільки струми у вітках зсунуті за фазою між собою.
Додамо вектори струмів за правилом паралелограма.
З векторної діаграми дістаємо, що загальний струм
кола відстає за фазою від напруги на затискачах кола на
кут ф < 90°. Крім того, величину загального струму, тоб­
то діагональ паралелограма на векторній діаграмі, можна
обчислити аналітично (за теоремою косинусів з трикутни­
ка ОВС).
Сторона ВС трикутника дорівнює вектору струму I v
На діаграмі кут а = 180° — (ф2 — фх). Тоді
cos а = cos (180° - f (ф х — ф 2)) =» — с о з(ф 1 -j- ф 2).
Підставивши це значення cos а у формулу загального
струму /, матимемо
/ = } /" /? + і \ + 2/ j / j cos (ф1 — ф2). (8 . 1)
Цю формулу можна застосувати для аналітичного роз­
рахунку кола з двома паралельно з ’єднаними котушками.
Повна потужність кола:
5 = U I.
Активна потужність дорівнює сумі активних потужнос­
тей кожної паралельної вітки:
Р = Р і + Р 2-
Активна потужність кож ної паралельної вітки визнача­
ється за формулами:
Р у = U1I 1 cos фц Р 2 — ІІ12 cos ф2.
Реактивну потужність дістанемо як суму реактивних
потужностей:
Q ~ Qi + Qa*
173
 У бЖній вітці рейктийна пбїуясніой» рбзрахбВуєїьсв
за форм лами:
Q1 = V I l sin фх, Q.2 = UIo sin фа.
Активні та реактивні струми. Метод розрахунку кола
за теоремою косинусів не дуже зручний, особливо для кіл
з кількома паралельними вітками. Тому застосовують ме­
тод розрахунку послідовних кіл.
Згідно з векторною діаграмою гослідовного кола з ак ­
тивним опором та індуктивністю (див. р с. 7.10, а), за-

гальна напруга на затискачах кола складається з двох

частин: активної частини ї / а, яка збігається за фазою із
струмом кола, та реактивної части и (У*., яка випереджає
за фазою струм на кут 90°.
Вектори струмів паралельних віток і загального стру у
кола можна також розкласти на дві складові, одна з яких
збігається за фазою з вектором напруги і називається а к -
т и в н и м с т р у м о м , а друга частина напрямлена під
кутом 90° до напруги і називається р е а к т и в н и м
струмом.
Щоб істати такий розклад, т еба опустити перпенди­
куляр з кінця кожного вектора струму на вектор напруги
( же. 8.3, а).
На цій векторній діаграмі маємо: вектори активних
струмів /„і, / а2, / а, які збігаються за фазою з вектором
напруги; вектори реактивних струмів / рі, / Р2, / р, які
перпендикулярні до вектора напруги.
На іже. 8.3, б зображено еквівалентну схему кола, на­
веденого на рис. 8 . 1.
Активні струми характеризують т / частин - енергії,
яка надходить від генератора і втрачається на активному
174
опорі безповоротно на кожній ділянці кола. Ці струми
ми іивають іноді в а т н и м и .
Реактивні струми характеризую ть ту частину енергії
і ітератора, яка коливається між генератором і магнітним
Полем котушки індуктивності.
11а векторній діаграмі (див. рис. 8.3, б) маємо три вектор­
ні трикутники з різними кутами зсуву за фазою ф, вони
н.гніваються т р и к у т н и к а м и с т р у м і в . З цих
ірикутників дістаємо:
/а і ^ 11 COS ф 1( 7 а2 = 7 2 С 0 5 ф 2, / а = / COS ф,
/рі == Sin фх, / р 2 = / 25ІПф2, / р = / S ІП ф.
Крім ТОГО,

/ і = V /2а1 + /2Р Ь h = V Ъ + /2Р 2 -

З тієї ж векторної діаграми дістаємо, 4 и

що активна частина загального струму / а
дорівнює арифметичній сумі активних
складових струмів паралельних віток / а)
І /.г:
7а = 7 а1 + 7а2-

Реактивна частина струмів у п ара­

лельних вітках / рі і / р2 в сумі дають Р и с. 8.4
загальний реактивний струм / р:
7р -- 7рі + /р2-
Загальний струм кола
/ = ] / ( / а1 + 7а2)2 + (7Р, + 7 р2)2.
А ктивні й реактивні п р о в ід н о ст і. Винесемо з векторної
діаграми (див. рис. 8.3, б) трикутник струмів із сторонами,
які зображують загальний струм і його активну та реак­
тивну складові (рис. 8.4).
У цьому трикутнику
/ а = 7 соэф.
Підставимо сюди значення cos ф розглянутого раніше
трикутника опорів для кола з L і R , з ’єднаних послідовно,
, . U
а замість 7 — відношення
Тоді

175
 Згідно із законом Ома, сила струму 6 колі дорівнює
добутку напруги на провідність:
/ = ^-У-== иU ±~ = UG.
я я
Я
Отже, у виразі відношений -■р- е провід­
ністю, яка називається а к т и в н о ю провідністю
(позначається буквою й), оскільки вона характеризує
величину активного струму / а. Таким чином, активна про­
відність
г Я Я
С = - 2 Г ~ -------------------------------------------------- ” ш
V (Я* + х { ) 2
R
(8.2)
R* + X i
Аналогічно можна визначити й ре­
активну провідність, яка познача­
ється В. Дбаємо
Ц_
Р и с. 8.5 / р = / Sin ф = = ІУ-
Z 2а
Звідси реактивна провідність
х. х. X,
В, — (8.3)
Z2 ( у > + * і )2 ~яа + х £ '
Активні та реактивні провідності можна визначити й за
формулами:
G = _/а_ „
ß =
Л>
і£_
и
Отже, загальна провідність У кола

У
U ’

Звідси випливає, що коли розділити кожну сторону три­

кутника струмів на напругу, то дістанемо т р и к у т н и к
п р о в і д н о с т е й, подібний трикутнику струмів.
Трикутник провідностей зображено на рис. 8.5. З цього
трикутника
У = у G2 + В '\ (8.4)
З трикутника провідностей знаходимо:
G = У cos ф, В = Y sin ф.
176
 У формулу У підставимо U = IZ \

Отже, повна провідність кола У є оберненою величиною

До повного опору І .
і формул активної й реактивної провідностей випливає,
що активна провідність 0 не є оберненою величиною до
ІКтивного опору:
II , 1
■Z2 R
Реактивна провідність також не дорівнює оберненій
Величині реактивного опору:

X l* 1
~ І Г * ХГ
З трикутника провідностей, як і з розглянутих раніше
ірпкутників напруг, опорів, потужностей, визначаємо:
0 . В , в
COS ф — , 8 ІП ф = -р -, ф == . (8.5)

П о т у ж н іс т ь т а ен ергети ч н і п р оц еси . Активні потужності

паралельних віток і всього кола виражаються формулами:
Р г — U I 1 cos f f 1< Р г = U I 2 cos ф2,
Р - UI cos Ф = UI , = UUG = U2G. (8 .6)
Реактивні потужності:
Qi === І~111 sin ф^, Q g3=3 U I 2 sin Ф2,
Q = U I sin ф = и і р - UUB = U2B. (8.7)
Повна потужність:
S x = U1I 1, S 2 = U l 2,
s = VI = г/ t / y = f / aF . (8.8)
З властивостей кола з послідовним з ’єднанням R і Х і
відомо, що в колі відбувається обмін енергією м іж генерато­
ром і магнітним полем котушки індуктивності. При цьому
частина енергії втрачається безповоротно на активному
опорі кола.
Кожна з паралельних віток кола, зображеного на
рис. 8. 1, є послідовним з ’єднанням індуктивності та актив­
ного опорів, тому в цьому колі відбуваються ті самі енерге­
тичні процеси, що й у колі з R і X L.
їй »—753 177
 Р о зр а х у н о к паралельн их кіл м етодом активних і ре­
активних с т р у м ів та п р о в ід н о стей . Нехай для схеми на
рис. 8.1 задано значення R lt R 2, X u , X L2- Треба визна­
чити струми в паралельних вітках та загальний струм.
1. Метод акт ивних та реактивних струмів
Опори віток:

Z x = V ' r \ + X lu Z 2 = У R l + ХІ2.
Струми віток:
/ / _JL
І1 * Zx ’ Іг ~ 1% •

Кути зсуву за фазою у вітках:

D D
c o s <Pj = , cos ф 2 = ,

Хц .__ X L2
sin ф2 = —=— , sin фг =
Zy ’ z3 •
Активні та реактивні струми у вітках:
1а\ — 11 COS ф!, І а 2 — І г С 0 5 ф 2, /рі = S i n ф1?
/р 2 = 1 2 в ІП ф і-
Загальний струм кола:
І — "V U al + Іа2 )2 + (/р і + Л >г)а-

2. Метод провідностей
Провідності віток:
п ________ п ^а О X Ll D X L2
u i — ~ ЇГ • 2 ----- Z T > = y2 ’ °я = —РГ •
Л1 2 £1 ‘‘ 2
Повні провідності віток:

Yy = \ f <%+ В \, Y 2 = |/ " с Г + В І .
Повна провідність кола:
Y = V{Gy + G2)* + (By + В 2) \
С трум и віток і кола:
h = VYy, /2= UYt, I = UY. ,
Е к вівал ен тн і активні та реак ти вн і опор и п ар ал ел ь н ого
кола. У розглянутому вище трикутнику струмів (див.
рис. 8.4) вектор напруги на затискачах кола розкладено
на два вектори (Ua і Up), які виражають еквівалентні ак-
178
іншії та реактивні спади напруг у колі, xLejr
UK — Ucos(p, Up — Usin<p.
Ри с. 8.6
Якщо розділити ці рівності на /, то
Ліс шиємо еквівалентні активні та реактивні опори кола:
Ua _ U cos ф COS ф
Re к -
1 UY Y '

Підставимо сюди значення cos ф з (8.5):

D cos ф G G
Кек ~ \7 ' \/\/ ~ \/9 • (8.9)
Аналогічно дістанемо вираз для еквівалентного реактивно­
го опору Х и к \
Uр _ и sin ф
U _ sin ф __ а _ В
а /й , Пі
X Leк — У fjy ~ у уу *(.о. 1 j
Отже, паралельне коло можна зобразити еквівалентною
схемою з послідовним з ’єднанням активного й реактивного
опорів (рис. 8.6).

8.2. Коло з паралельним з'єднанням індуктивності

та ємності

С труми та п р о в ід н о сті. Нехай маємо коло, зображене

на рис. 8.7. Побудуємо векторну діаграму (рис. 8.8, а).
Зробивши попередній розрахунок, знайдемо величини
струмів і зсуву за фазою між напругою на затискачах кола
і струмами та виберемо масштаби. П іс­
ля побудови векторів струму розкла­
демо струми на активні та реактивні
складові.
ЗгіднЬ з векторною діаграмою, век­
тори реактивних струмів для віток з
індуктивністю і ємністю мають проти­
Р и с. 8.7 лежні напрями, тобто мають різні
знаки. Тому загальний реактивний
струм кола дорівнює різниці реактивних струмів віток:
/р = /рі ^р2,
ДЄ Ір\ = ^ р і» ^р2 = /р С -
Вектори активних струмів напрямлені однаково, вони
збігаються за фазою з напругою, тому загальний активний
струм кола дорівнює арифметичній сумі активних струмів
віток:
7а = Ial + 1,аї-
12* 179
 З трикутника струмів знаходимо

/ = У І* + її = К(/а 1 + / а2)2 + ( / р і - / р 2) а . (8.11)

Розділивши величину кожного вектора струму на на­

пругу на затискачах кола, дістанемо трикутник провіднос-
тей (рис. 8.8, б).
З трикутника провідностей для всього кола дістаємо,
що сторона, відповідна активній провідності Є, дорівнює

Оі + 0 2. Сторона, відповідна реактивній провідності В ,

дорівнює різниці — В 2, де В х => В и В 2 = В с. 1
Загальна провідність кола:
У = К ( 0 і + 0 а)2 + ( 3 1 - В ї)а. (8 . 12)
Згідно з векторною діаграмою (див. рис. 8.8, а), струм
у колі відстає від напруги на затискачах на кут ф < 90°,
тобто коло має активно-індуктивний характер, який є на­
слідком того, що реактивний струм в індуктивній вітці
більше, ніж реактивний струм у ємнісній вітці. Ц е обу­
мовлюється тим, що реактивна провідність індуктивної
вітки певеважає над реактивною провідністю ємнісної
іітки Ви > В с.
Якщо побудувати векторну діаграму для кола, де В с >
> В и то побачимо, що загальний струм випереджатиме
напругу на затискачах кола, тобто коло матиме активно-
ємнісний характер. Я
Отже, характер кіл з паралельними вітками залеж ить
від величини реактивних провідностей і Вс.
180
 Потужність т а ен ер гети ч н і п р оц еси . У паралельному колі
1 1, і С при В і^ ф В с відбуваються такі енергетичні процеси.
У магнітному полі котушки індуктивності та в електрич­
ному полі конденсатора накопичується певна кількість
•МГрГІЇ!
Г і = СМ - и ь І і = Р Х і ї
4
« { / • - І - І - и гВ Л .
Дмилогічно №с *= и гВ с і. З цих формул маємо, що при
Ьі: > Вь енергія електричного поля конденсатора більше
ш е р п і магнітного поля котушки індуктивності. Отже,
при розрядженні конденсатора в магнітне поле котушки
Індуктивності надходить тільки частина енергії електрич­
ного поля конденсатора, частина енергії повертається до
генератора, а частина втрачається на активному опорі
кшіа безповоротно. П ісля цього починається зарядж ан ня
конденсатора від енергії магнітного поля котушки і енер­
гії генератора, які надходять в електричне поле конденса-
гора. При цьому частина енергії також втрачається на ак­
тииному опор;.
Таким чином, якщо в колі реактивні провідності різні,
то здійснюється подвійний обмін енергією: з одного боку,
між електричним і магнітним полями всередині контуру,
й я другого — між генератором і тим полем, в якому нако­
пичується більше енергії.
В ласти вості р о зг а л у ж е н о г о кола Ь і С
Г . Струм кола відстає за фазою від напруги на затис­
качах кола на кут ер < 90°, якщо В і > В с, коло має а к ­
тивно-індуктивний характер; якщо Вс > Вь, то струм
випереджає за фазою напругу на кут <р < 90°, коло має
активно-ємнісний характер.
2°. Загальн а реактивна провідність кола дорівнює р із­
ниці різнохарактерних провідностей В і — В с. Загальна
провідність дорівнює геометричній сумі загальної активної
■їй загальної реактивної провідностей:
У = К ( С 1 + С 2)а + (ВІ. - В с)а.
3°. Загальний струм прямо пропорційний напрузі на
.натискачах кола і загальній провідності:
і= * и у .
4°. У колі здійснюється подвійний обмін енергією між
електричним полем конденсатора і магнітним полем котушки
181
 ндуктивностІ, а також між генератором і тим реакТип
ним елементом, в якого реактивна провідність більша.
При цьому частина енергії втрачається на активному опорі
кола безповоротно. У колі існує як активна, так і реактив­
на потужності)
5 = ]/(/> , + />2)2 + (Ql - Qc) \ (8.13)

8.3. Розгалуж ене коло з кількома різнохарактериними

вітками

Струми й провідності. Коло з різнохарактерними віт­

ками зображено на рис. 8.9. Розрахунок такого кола вико­
нується тими самими методами, що й вище.
Нехай до -затискачів кола прикладено синусоїдну на­
пругу и — и т sin соЇ. У першій паралельній вітці, яка скла­
дається з реальної котушки ін­
дуктивності, струм відстає за фа­
зою від напруги на кут фх < 90°.
Рівняння струму
»1 = /m l Sin (COї — ф Д
У другій вітці, яка склада­
ється з ємності й активного опо­
ру, струм випереджає за фазою Рис. 8.9
напругу на затискачах кола на
кут ф < 90°, але кут ф2 від’ємний, тому рівняння струму
має вигляд
ї2 = /m2 S i n (СОЇ + ф 2) .
У третій вітці, яка складається з ємності, індуктив­
ності та активного опору, при Хсз > А Ь струм випере­
джає за фазою напругу на кутф 3 < 90°. Рівнянням струму:
і з = / т з sin (сої - f ф 3).
У четвертій вітці, яка має тільки активний опір, струм
збігається за фазою з напругою. Рівняння струму:
/4 = / т sin сої.
Д ля аналізу цього кола розглянемо розрахунок мето­
дом провідностей і побудуємо векторну діаграму.
Активні провідності віток:
П — Rl G = Ri
1 “ г>2 , v2 > 2 г>2 і у2
С2

G - Ві G = 1
* * ? + (* «-* «> '’ 4 Ri
182
 Загальна актийНа провідність кола:
б = б і + в 2 + бд + С4.
Реактивні провідності віток:

Загальна реактивна провідність кола:

В = Ви — В сі —- Всз,
де Всз має знак «—» при Х сз > Хі_з-
Якщо загальна провідність В > 0, то коло має актив­
но індуктивний характер; якщо В < ; 0 — то активно-ємніс-
ііііГі характер.
Загальна провідність:
У = ]Л 3 2 + ВК
Кут зсуву за фазою між струмом і напругою на затис­
качах кола визначається через тангенс або синус кута,
щоб визначити не тільки величину кута, але й знак кута,
В в
ф ” ■-д- а(5о віп ф = - у .

Залежно від знака <р, який, в свою чергу, залеж ить від
анака В , відбувається відставання або випереджання за
(ризою струму від напруги на затискачах кола. Якщо ер має
т а к «+», то коло має активно-індуктивний характер,
тобто струм відставатиме за фазою від напруги. Якщо ер
має знак «—», то коло матиме активно-ємнісний характер,
тобто струм випереджатиме напругу за фазою.
Кути зсуву за фазою для паралельних віток визнача­
ються за формулами:
ф2 = , t g ф з = - ^ , ф4 = 0.

Вибравши масштаби для струмів і напруг, побудуємо

векторну діаграму (рис. 8.10, а). Згідно з векторною діа­
грамою, загальний струм дорівнює векторній сумі струмів
усіх паралельних віток і випереджає напругу на затис­
качах кола на кут <р < 90°, але коло має активно-ємнісний
характер,
()2 + (2 /р)2.
 Розділивши кожну сторону трикутника струмів на на­
пругу і/, дістанемо діаграму провідностей (рис. 8. 10, б).
Ця діаграма будується в масштабі провідності. Я к бачи­
мо, загальна провідність кола У не дорівнює арифметич­
ній сумі загальних провідностей віток.
Загальн а провідність визначається як геометрична су­
ма загальних активних та загальних реактивних провід­
ностей
У = і / ( 2 0 ) 2 + (1 В )2,

де 2 В дорівнює алгебраїчній сумі реактивних провід­

ностей усіх паралельних віток кола.
П от уж н ість кола. Активна потужність кола:
р = Р і + Л + р , + Р* = и ю , + и ю 2 + и ю а + и ю ,.
Реактивна потужність кола:
<2 = <2і + + <2з + = и 'В і - и * в 2 - І/*В3 + Ц2Я4.
Повна потужність кола:
5 = І/* У , 5 ^ 5 1 + 5 2 + 5 3 + 5 4,
тобто 5 ■< де п — кількість паралельних віток.

8.4. Символічний м етод розрахунку кіл

зм інного струму з паралельним та міш аним
з'єднанням опорів

У колах постійного струму ЕРС, напруга і струм ви­

значаю ться одним числом, яке вираж ає їх величину. У ко­
лах змінного струму, внаслідок зсуву за фазою ЕРС, струм,
напруга визначаються двома числами, зокрема, ампліту­
дою та початковою фазою. Тому розрахунок кіл змінного
струму ускладнюється необхідністю розміщення вектор­
них діаграм, які зображують синусоїдні величини.
У попередніх параграфах було розглянуто тригономет­
ричну форму розрахунку кіл синусоїдного струму. Проте
Цю форму практично можна застосовувати для простіших
КІЛ, головним чином, для послідовних кіл.
Д ля паралельних кіл метод провідностей та метод ак-
іннмих і реактивних струмів досить громіздкий, особливо
для кіл з великою кількістю віток.
Одним із спрощених методів розрахунку є символічний
мпод, запропонований академіком В. Ф. М и т к е в и -
•і г м (1872— 1951 рр.).Ц ей метод о
дне змогу до розрахунку кіл си­
нусоїдного струму застосовувати
формули і правила розрахунку
кіл постійного струму. Розгля- 1
исмо розрахунок паралельних
кіл символічним методом.
Нехай маємо паралельне коло
а різнохарактерними опорами о_
(рис. 8. 11), для якого задано Х ц ,
/?1. Х с 2, Х і.З, Хсз, Р 8. Із *=
- /шз вігі (сої + грз).
Треба знайти / х, / 2, / 8, І, 5 , Р, ф.
Послідовність розрахунку
Загальний комплексний опір третьої ділянки:
£ , = / ? , + / ( * « - Х с з ) « 2 ае/Ф*.
Кут ф8 знайдемо з виразу
Хг, - Х сз
і8 ф 8 = . — ^ .. а . .

Загальний комплексний опір другої ділянки!

г 2= Я, - /Хсг = 2 2Є- /(р*, ф2 - .

Загальний комплексний опір першої ділянки:

£ і *= 4- ] Х и — 2 1е/ф>, tg Фі = —4 4- .
Комплексний вираз діючого значення струму:
/ 8 = 0 ,7 0 7 /т зЄ ^ .
Комплексна напруга на затискачах кола:
0 = іг 3-
Комплексний струм першої ділянки:
и = О і г 4.

185
 Комплексний струм другої ДІЛЯНКИ!

Комплексний загальний струм кола:

/ = А + / 2 + / 3 = /«/♦.
Комплексна повна потужність кола:

S — UІ = S e i4> = 5 cos ф - f jS sin ф = Р - f IQ.

П риклад 7.9. К оло змінного струму складається з розгалуж ено

(’єднаних двох котуш ок індуктивності та конденсатора з опорами Х и =
= 7,6 Ом, = 18,5 Ом, X L2 — 6, 6 Ом, R 2 = 8,8 Ом, Х сз = 21,5 Ом,
Я3 = 38,4 Ом. Н ап руга на зати скачах кола U = 220 В. Знайти: струми
/ j , / 2, / 3,/ ; потужності S , Р , Q; кути зсуву за фазою ф2, ф2, ф3, ф. П о­
будувати векторну діаграм у кола.
Р о з в ’ я з а н н я . Комплексні опори віток:

2_х = Я і + І Х а = 18,5 + /7 ,6 = 2 0 е ^ 2’ 2 Г .
О скільки
Z L = > ' 18,5 2 + 7 ,б 2 = 20 Ом,
то

tg<Px = - ^ - = - ^ - = 0,41, Фі == 22° 20’,

Аналогічно

Z* = R i + i X L2 = 8, 8 + 6 , 6 / = 1 1е36° Б0’ Ом,

Z3 = Я 3 - І Х СЗ = 3 8,4 - 2 1 ,5 / = 4 4 е - /29' 10' .

О скільки в комплексі опору модулем є величина опору, а аргум ен­
том — к у т зсуву за фазою, то q>j = 22° 2 0 '. ф2 = 36° 5 0 ', ф3 = 29° 10'.
Знайдемо струми віток і загальни й струм. Я кщ о напругу задано
дійсним числом, то вваж аю ть, що початкова фаза напруги ф = 0. Тоді
Ul 220е/0° 2П,
А = = 2 о7/~22" 2° ' = Пе = 1 0 , 1 8 - / 4 , 1 8 А.

А лгебраїчна форма ком плексу визначається через тригонометричну

форму. Т ак,

і \ = 1 1 с“ /22° 20’ = 11 cos 2 2 °2 0 ' — / 1 1 sin 2 2 ° 2 0 ' =

= 11 •0 , 9 2 - / 1 1 • 0 , 3 7 = 10,18 — /4 ,1 8 А,
U 220е'°° _ , « о Кп.
/ а — 2^ — і |^ /зб 0 50' —• 20е — 1 6 — /12 А,

U 220еІО° „
*~ 23 ~ 44Є-/29°10' — 5е = 4*36 + /2>44 X.

186
 'Члі'іільний струм кола:

) / \ + І 2 + /3 = 10,18 — / 4 , 18 + 16 — /12 + 4 ,36 + /2 ,4 4 =*

= 30,54 — /13,74 = 33,5е—/24° 12'.
І Іотужність кола:

.9 = 220 • 33,5е-/24° 12' = 7370«-/24° 12' = 6722 — /3021 ВА.

частиною у комплексі повної потужності е активна потуж'
Д ій с н о ю
ііі'п ., а уявною — реактивна потуж ність. О тж е, Р = 6722 Вт, (/ =
*- 3021 вар.

В і д п о в і д ь . І г — 11 А, / 2 = 20 А, / а = 5 А, / = 33,5 А.
Побудуємо векторну діаграм у.
Вибираємо масштаби для напруги й струму: = 40 В/см; ЛП =■
* ' 5 А/см. В изначаємо довж ини векторів:
220 - 1 1 . 2 0
и = = 5,5 см; її = — = 2,2 см; /8 = — == 4 см;

5
/8 = — = 1 см, / = 33,5/5 = 6,7 см.

Будуємо вектор напруги 0 на комплексній площині в напрямі до­

датної частини дійсної осі (рис. 8 . 1 2 ).
Будуєм о вектори струмів / 1, / 2, / 3, / під кутами фъ фа, ф3 довек-
тора напруги за правилом м ногокутника. Будуємо вектор, початком яко­
го є початок вектора У,, а кінцем — кінець вектора / 3. Д істаєм о сумар­
ний вектор / . Вимірюємо довж ину цього вектора та величину кута ф.
Порівнюємо їх з обчисленими величинами. Вони збігаю ться, тобто задачу
розв’язан о правильно.

Розрахунок мішаних кіл символічним методом. Коло

з мішаним з ’єднанням різнохарактерних опорів зображе­
но на рис. 8.13. Розрахунок такого кола символічним ме­
тодом аналогічний розрахунку такого кола при постійно­
му струмі.
Нехай дано /?,, Х и , /?2, Х ц , Я 3. * с з та напруга на з а ­
тискачах кола и . Знайти струми І х, / а, / 3 та потужності
Р, (}, 5 .
 Послідовність розрахунку
Комплексні опори кожної ділянки кола:
Z i = + j X Lі = Z 1e M ( Z2 = + j X L 2 = » Z se /4,‘ ,

■=» -Rs — Д е * =* 2 8е - /'p*.

Загальний опір кола:

* ” £ + Х + іг '
Загальний струм кола визначається за законом Ома:

/= 7 = 0

Спад напруги на паралельних вітках

£ / j 8 = » / Z 28.

Струми паралельних віток

і _ ^аз і ^іа
У» - “ 2Г ' * "1 Г 1
Д ля перевірки можна додати струми / 2 і /„, ця сума
повинна дорівнювати загальному струму /.
Повна потужність:

5 = О І = и е П П е їЬ =
Знайшовши алгебраїчну форму S , дістанемо Р і Q:

S = = S cos ф ± S sin ф = Р ± JQ .

Якщо в колі є ділянки, які складаються з трьох і біль­

ше паралельних віток, то опір таких віток визначається
через загальну провідність, яка дорівнює сумі провіднос-
тей усіх паралельних віток, я к це було в колах постійно­
го струму.
П ри клад 8 .1 0 . Д о кола (р и с . 8 .1 4 ) п ід в е д е н о с и н у с о їд н у н а п р угу
U *= 120 В . П а р а м е т р и кола: Rt = 2 ,8 О м , X Ll = 5 ,6 О м , Rs = 5 0м,
Х сз = 20 О м , Х Сі = 6 Ом, Rt = 8 О м . З н а й ти с тр ум и /lt / 2, /4 т а
п о туж н о сті S , Р , Q. П о б у д у в а т и в е к т о р н у д іа г р а м у на пр уги і с т р у м ів .
Р о з в ' я з а н н я . Ком плексні опори п а р а л е л ь н и х д іл я н о к :

Zt = R1 + jXLl = 2 ,8 + /5,6 = 6 ,2 5 е /63* 24' Ом;

Zg =в 5 Ом;

Z , - іХ сг = / 2 0 й - /90' О м ;

2« - Я« — /ХС4 - 8 - /6 - 10с - /3®‘ 50'.

188
 Комплексні провідності паралельних віток:
II

- 4 - = 1/5 = .
£а
1 1
II
гз

г3 = 20 е

V і і .
_4 — г4 ~ ю с
К ом плексна провідність парал ел ьн ої діл ян ки :
Ї^2з 4 = 4“ 'Т~ У і = 0 ,2 — / 0, 05 + 0,08 + /0 ,0 6

= 0 ,28 + /0,11 = 0 ,3 е /21° 25' См.

Комплексний опір п аралельної діл ян ки :
1 1
-234 - К„ = 3 , 3 3 е - /21‘ 25' = 3 , 1 — /1 ,2 2 Ом.
І.234 0 ,3 г /21’*2 5 '
Комплексний загал ьн и й опір кола:
г = г , + ^ 3 4 = 2 ,8 + /5 ,6 + 3,1 - /1 ,2 2 = 5 ,9 + /4 ,3 8 =

= 7 ,3 6 с '36* 36' Ом.

Загал ьн и й струм кола:

, І! 120
" Т “ ~ 7 ,3 6 е ^ ' = І6>3 - 13.1 - /9 .7 2 А.

Н ап руга на паралельній діл ян ц і:

^234 “ / і 2 234 = 1 6 ,3 е - 7 3 б * 3 б ' . з | 3 з г - - / 2 і ° 2 6 ' = 5 4 > 3г- / 5 8 - в .

Струми паралельни х віток:

І /,,, 5 4 , 3 г - / 58*
/ , => —р - = — - д --------= 10,86е"~у = 5,75 — /9 ,2 А;
2а
1}:2Ч4 5 4 , 3 г - / 58*
= 2 0^— /'90° ~ 2 .7г = 2,29 + /1 ,4 3 А,

^234 54,3г,-/58»
І 0 е— /36° 60' = 5,43г / 22 — 5,06 — /1 ,9 5 А .
£4
П е р е в і р к а . / а + / 3 + / 4 = 5 ,7 5 — /9 ,2 + 2,29 + /1 ,4 3 +
+ 5,01 - / 1 , 9 5 = 13,1 - / 9 , 7 2 А .
П овна потуж ність кола:

5 = 0 і= 120 • 16,Зг/36* Зб' = 1955е/36° 36' = 1172 + / 1 165 В А,

тобто
Р = 1572 В т , (2 = 465 вар.
В екторна діаграм а напруги і струм ів будується так.

189
 Вибираємо масштаби д л я напруги
і струм у: М у = 15 В/см; = 2 А/см.
Будуєм о вектор напруги на зати с­
качах кола в горизонтальном у поло­
ж енні довж иною 0 = 120/15 = 8 см р ис_ § 1 5
(рис. 8.15).
Будуєм о вектор напруги на паралельних д іл ян к а х довж иною ( / ,,, =»
= 54,3/15 = 3,6 см під кутом 58°.
Будуємо вектор струму / 2 довж иною / 2 = 10,86/2 = 5,43 см під ку­
том —58°, тобто він збігається з напругою І/234, оскільки /?2— активний.
Будуємо вектор / 3 довж иною / 3 = 2,76/2 = 1,36 см під кутом 32°,
тобто випереджаючий за фазою напругу на зати скачах кола на кут 32°,
Б у д у єм о вектор / 4 довж иною /4 = 5,43/2 = 2,7 см під кутом — 22°,
тобто відстаю чий за ф азою від напруги на за ти ск ач ах кола на кут 2 2 °.
Д о д а є м о на векторній діаграм і в е к т о р и / 2, / 3, / 4 за правилом м но­
гокутника. Д іс та єм о вектор 11. Вимірю ємо д о в ж и н у цього вектора та
в и р а ж а єм о його в ам п ерах. Вимірю ємо кут м іж вектором / 1 і д о д а т ­
ною піввіссю абсцис. З ап и суєм о цей вектор у комплексній формі,
порівню єм о його із зд обути м резу л ьтато м при розрахун ку. Впевню ­
єм ося в правильності р озрахун к ів і побудови.

Запитання для сам оконтролю

1. Щ о характери зує величина активної складової струму в п ара­

лельному колі? реактивної складової? 2. Які енергетичні процеси відбу­
ваю ться в колі з паралельним з ’єднанням двох котуш ок індуктивності?
двох конденсаторів? 3. Чому дорівню є загальни й реактивний струм у
колі з паралельним з ’єднанням двох котуш ок індуктивності? індуктив­
ності та ємності? 4. Чим відрізняю ться кола за кутом ф при В 1 > Вс або
в с > В [ } 5. Особливість енергетичних процесів у колі з паралельним
з ’єднанням /. і С порівняно з колом зі з ’єднанням двох котуш ок індук­
тивності? 6 . Від чого зал еж и ть характер кола з паралельним з ’єднанням
кількох різнохарактерн их опорів? 7- Визначення загал ьн о ї реактивної
потужності в паралельном у колі з різнохарактерним и вітками. 8 . Е н ер­
гетичний процес в паралельном у колі при > Вс.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зм іниться кут зсуву за фазою при зменш енні частоти струму

генератора в колі з паралельним з ’єднанням двох котуш ок ін­
дуктивності? 2 . Я к зм іняться струми в паралельни х вітках з двома ко­
туш ками індуктивності та загал ьн и й струм кола, якщ о в одну з котуш ок
внести ф еромагнітне осердя? 3. Я к зм іниться к у т зсуву за фазою і струм
■Н»|щтора в колі з однією котуш кою, якщ о паралельно їй включити
Енідгнсатор з ємнісним опором Х с > X 4. Я к зм іниться в колі з па-
ІЛгльним з ’єднанням А і С кут зсув у за фазою ф, якщ о послідовно з
( видснсатором вклю чити котуш ку індуктивності з Х ь — Х с ? 5. Я к змі-
Цміі.і я струми у вітках і загальни й струм у колі з паралельним з ’єднав-
Ким Індуктивності та ємності, якщ о послідовно з котуш кою З Х 1 ВКЛЮ­
ЧИШ ЄМНІСТЬ Х с = X а послідовно з ємністю вітки вклю чити індук-
іииність Х І^ = Х с ?

Задачі для самостійного розв'язування

1. Е лектричне коло складається з двох паралельних віток, в яких

X і - 25,2 Ом; = 8 Ом; Х с — 53,2 Ом; / ? С2 = 15 Ом. Н ап руга на
»итнскачах кола 0 = 300 В. Знайти: струми І 1, / 2; загальни й струм / ;
Потужності ко л а Р, <2, 5; кут ф. П обудувати в масштабі векторну
діаграму і вим іряти на ній кут ф.
В і д п о в і д ь . / х = 11,36 А; / 2 = 5,43 А; / = 7,45 А; ф = 48° 5 0 '.
2. Комплексна напруга на зати скачах кола (див. рис. 8.13) 0 —
*• 31,62 е~ / ’18° 43' В. Опори віток ї?! = Х 1 = = 10 Ом; Х2=
— 17,3 Ом. Комплексний опір третьої вітки г 3 = 20е—у60° Ом. Знайти
Комплекси та модулі струмів / 2, / 2, / 3 та напруг й 1г 0 23. В иконати пе-
|и'ііірку, побудувати векторну д іаграм у. Знайти повну активну та р е­
активну потужності кола.
В і д п о в і д ь . / а = 1 А, и , 3 = 20 В, / 2 = 1 А, / 3 = 1 А, £/х =
~ 14,14 В, 5 = 31,62 ВА, Р = 30 Вт, С} = 10 вар.

Глава 9
К О Л И В А Л Ь Н И Й КОН ТУР

9.1. О сновні відомості про коливальний контур

Фізичний процес в ідеальному коливальному контурі.

Розглянемо фізичні процеси в колі, зображеному
на рис. 9.1 при двох положеннях перемикача.
Якщо перемикач знаходиться в положенні /, то конден­
сатор зарядж ається від енергії джерела ЕРС. При цьому
в колі є зарядний струм, величина якого поступово
зменшується і припиниться, коли конденсатор повністю
буде зарядено, тобто напруга на його обкладках ис до­
рівнюватиме напрузі джерела електричної енергії; ис —
— і / . Алгебраїчна сума цих двох напруг дорівнює нулю,
отже, і струм дорівнює нулю. Зарядний струм
. _ и -и с
13 Я ’
де Я — опір лівого контуру.

191
 У процесі зарядж ання конденсатора в його електрично*
му полі накопичується енергія

тобто конденсатор стає джерелом електричної енергії.

Якщо перемикач знаходиться в положенні 2, тобто до
зарядженого конденсатора підключено ідеальну котушку
індуктивності, то конденсатор почне розрядж атися, і п
правому контурі виникне розрядний струм ір за рахунок
енергії зарядженого конденсатора.

Р и с. 9.1 Р и с. 9.2

З виникненням розрядного струму в правому контурі в

магнітному полі котушки індуктивності поступово нако­
пичується енергія, тобто поступово енергія електричного
поля конденсатора переходить у магнітне поле котушки.
Якщо припустити, що контур ідеальний, тобто його
активний опір дорівнює нулю, то після повного розря­
дження конденсатора вся енергія його електричного поля
зосередиться в магнітному полі котушки. Це означає, що
наприкінці розрядження конденсатора магнітне поле
і його енергія досягає максимуму И?*, = £ /„ /2 . Отже,
в цей момент у контурі струм поступово зріс до макси­
муму.
Розглянутий фізичний процес зображено на графіку
рис. 9.2 (перша чверть періоду).
Згідно з графіком, ис зменшується до нуля, а струм до­
сягає максимуму. На початку першої чверті періоду швид­
кість зміни струму велика, а тому велика і величина ЕРС
самоіндукції. У кінці чверті періоду швидкість зміни стру­
му зменшується до нуля, а тому і ЕРС самоіндукції змен­
шується до нуля. ЕРС знаходиться в протифазі з ис (за за ­
коном Ленца).
Н а початку другої чверті періоду струм, не підтрима­
ний ніякою напругою (и і ви дорівнюють нулю), зменшу-
192
 Сн І в кінці иверті дорівнює нулю. Проте ТІЛЬКИ струм
цс .зменшуватися, зменшується й магнітне поле котуш-
, і при зміні магнітного поля в котушці індуктивності
Дукується ЕРС самоіндукції однакового напряму з стру­
їм. Ця ЕРС підтримує струм, і тому він зменшується по-
уіюво.
Нпникнення в котушці ЕРС самоіндукції однакового
пряму з струмом означає, що котушка індуктивності
ІМ джерелом електричної енергії, яка була накопичена
її магнітному полі в першій чверті пе-
Інду. На кінцях котушки виникає різни-
іі потенціалів. При цьому затискач «В»
*гушки має знак «+ », а затискач «а» знак
*-». Конденсатор почне зарядж атися від
Ікї ЕРС самоіндукції, але з протилеж-
|(іно полярністю. Крива ис у другій чвер-
fl періоду від’ємна, тобто напрям ис зм і­
нився.
У кінці другої чверті періоду KOH- Р и с. 9.3
деисатор знову повністю зарядж ено, тоб-
\о енергія магнітного поля котушки перейшла в електрич­
не поле конденсатора.
Струм у контурі в другій чверті періоду, який є заряд ­
ним, в кінці чверті періоду зменшується до нуля. При цьому
нижня обкладка конденсатора з недостачею електронів
дістає позитивний потенціал, а верхня обкладка з надмі­
ром електронів — негативний.
У кінці другої чверті періоду знову конденсатор за р я ­
джено, напруга мс — максимальна, струм дорівнює нулю,
ЕРС eL теж максимальна, тобто положення в контурі те
саме, що й на початку першої чверті. Тому в третій чверті
конденсатор почне розрядж атися, і фізичні процеси, які
відбувалися в першій і другій чвертях періоду, повторюва-
шмуться в третій і четвертій чвертях. Отже, в цьому
контурі відбувається безперервне коливання енергії між
електричним і магнітним полями. Таке коло називається
коливальним контуром.
Такі коливання називаються в і л ь н и м и , оскільки
нони відбуваються без стороннього джерела електричної
енергії, а за рахунок енергії, внесеної в електричне поле
конденсатора. Енергію можна також внести в магнітне поле
котушки, наприклад, через взаємоіндукцію з сусідньої ко­
тушки, яка живиться від джерела ЕРС (рис. 9.3). При роз­
миканні кола з котушкою L x у котушці коливального кон­
туру індукується ЕРС взаємоіндукції, від якої конденса­
13 » - » » 193
тор зарядж ається, тобто енергія магнітного поля перем І
щається в електричне поле конденсатора, після чого вини
кають вільні коливання в контурі.
В ідеальному контурі, тобто при відсутності активно
го опору, енергія в контурі не втрачається, тому коливан­
ня будуть незатухаючими. Амплітуда коливального стру­
му протягом часу не зменшується (див. рис. 9.2).
При розрядженні конденсатора за рахунок енергії
розрядного струму виникає ЕРС самоіндукції £/., яка про­
тидіє напрузі на обкладках конденсатора ис і дорівнює
за величиною еі. у будь-який момент:

Розрядний струм

З останніх двох формул випливає, що напруга на кон­

денсаторі ис при розрядженні зменшується пропорційно
першій похідній струму по часу. При цьому сила струму
збільш ується пропорційно першій похідній напрузі на
конденсаторі по часу, яка береться з протилежним знаком.
Така взаємна залежність двох змінних свідчить про сину­
соїдний закон зміни цих змінних при зсуві фаз на 90°. Тобто,
якщо одна з величин, наприклад, струм, змінюється по си­
нусоїді, то друга величина змінюється по косинусоїді:

Експериментально також доведено, що в коливально­

му контурі струм є синусоїдним (див. рис. 9.2).
Період та частота вільних коливань. Визначимо кутову
частоту вільних коливань з рівняння енергії електричного
і магнітного полів:
С и і/2 = Ы 2т/2.
Підставимо в ці рівняння значення амплітуди струму
/ т , знайденого за законом Ома. При розрядженні конден­
сатора на індуктивну опорі котушки

де со0 — кутова частота струму вільних коливань. Тоді

2 2 ^ /.*

194
 Після скорочення маєме

С=

І І І ЛКИ
. 2г /-і 1.. ]_
сооЬС = 1,
або (00 = —= = -. (9.1)
уТс
Виразимо ш0 через частоту вільних коливань контуру
“ о = 2я /0
І иіізначимо
м0 (
~ "2Н~ •
Підставивши сюди значення со0, дістанемо

' • - = т і г м
Період вільних коливань Т 0 = -г~. Тому
10
Т0 = 2я у ї с . (9.3)
І (я формула має такий фізичний смисл.
Чим більша ємність конденсатора С, тим більший його
«иряд при заданій напрузі джерела електроенергії, і тим
більше часу треба на його розрядження і на повторне за ­
рядження при коливальному процесі, що подовжує кожну
Чверть періоду.
Чим більше індуктивність Ь, тим більше величина ін­
дуктивного опору контуру струму при розрядженні кон­
денсатора і тимповільніше розряджатиметься ізарядж а­
тиметься конденсатор. Це також подовжує кожну чверть
періоду. Отже, із збільшенням Ь і С період вільних коли­
вань збільш ується, а частота зменшується. Частоту віль­
них коливань часто називають ч а с т о т о ю в л а с н и х
коливань контуру.
З виразу соо^С = 1 знаходимо

со0£ = , (9.4)
де (о0£ = Х ь Це означає, що при струмі в контурі з час­
тотою вільних коливань індуктивний опір Хг. дорівнює
ємнісному опору Хс.
Хвильовий опір коливального контуру. Розглянемо
рівняння енергії електричного та магнітного полів у кон-
аиі иі
турі . Після скорочення маємо С іі\а — Ы 2

195
 Звідси

І ~ ЦС

Це є закон Ома для струму вільних коливань контуру,

вираз V Н С є опором. Справді,

У и с = кгн/ф = У = У -^ в 'т с = V к к =

= / - щ г - ^ 0м2 = 0 м -

Величина У и С ' називається х в и л ь о в и м або х а -

рактеристичним опором контуру і позна­
чається І Хв:
(9.5)

Підставимо у формули реактивних опорів X*, і Х с зна­

чення кутової частоти вільних коливань со0 = 1/ У £С.
Тоді

Хю = - иУ ЬС , або Х і0 - •
Отж е,
Х І0 = У П с . (9.6)
Знайдемо тепер Х соі
у і У ІС V I УС
со“ “ с - у с Ус
або
(9.7)

Таким чином, хвильовим опором називається індукт ивний

і ємнісний опори в коливальному конт урі при частоті віль­
н их коливань.
Реальний коливальний к о н т у р . Реальний коливальний
контур має активний опір, тому виникнення в контурі
вільних коливань енергії заздалегідь зарядж еного кон­
денсатора поступово витрачається безповоротно, пере­
творюючись, в основному, в теплову енергію.
Внаслідок втрати енергії в контурі поступово зменшу­
ється її запас, зниж ується напруга на обкладках конден­

196
сатора при чергових зарядж аннях, і амплітуда коливаль­
ного струму поступово зменшується до нуля. Отже, ко­
ливання в контурі є затухаючими (рис. 9.4, а).
Н аявність активного опору в контурі також впливає
на період і частоту вільних коливань, тому що чим біль­
ший активний опір контуру, тим більший час розрядження
та зарядж ання конденсатора, а це є наслідком зменшення
швидкості руху вільних елект­
ронів у контурі в силу про­
тидії активного опору напрям­
леному руху електронів при
розрядженні і заряджанні кон­
денсатора. 0
Кутова частота вільних ко­
ливань в реальному контурі
l/" ~ l W
йо ~ У LC 4L» •
(9.8)
Звідси випливає, що при
R — 0 со0 — 1/ У LC, а це від­
повідає (о0 для ідеального кон­
туру. Із збільшенням R до ве­
личини 2 У L/C значення ш0
зменш уватиметься.
Якщо R = 2 1 L/C, то під­
ставивши це значення у формулу (9.8), дістанемо
l / ~ 4LC л [ ~ \ Г " Л
®° ~ У LC AL2 ~ V LC LC ~ '
со0 = 0 означає, що коли R = 2 У L/C, то вільні коливання
в контурі не виникають.
Це пояснюється тим, що при такій і більшій величині
активного опору п ід час першого розрядження конденсато­
ра вся енергія витрачається на активному опорі контуру
безповоротно, перетворюючись у теплову енергію. Таке роз­
рядження (рис. 9.4, б) називається а п е р і о д и ч н и м .
Тоді контур не є коливальним і називається аперіодичним
контуром.
Отже, для виникнення вільних коливань у контурі не­
обхідно Дві умови: наявність деякої енергії в електричному
полі конденсатора або в магнітному полі котушки індук­
тивності і малий активний опір контуру, менший ніж по­
двійний характеристичний опір контуру: R <. 2 У L/C.
197
 Отже, коливальним контуром називається електричне
коло, яке складається з індуктивності та ємносп і і має
малий активний опір, менший, ніж подвійний хвильовий
опір конт уру, що забезпечує обмін енергією між електрич­
ним і м агніт ним полями.
Щоб дістати незатухаючі коливання в реальному кон­
турі, треба протягом кожного періоду поповнювати втра­
чену енергію на активному опорі контуру в такт з часто­
тою вільних коливань. Це здійснюється за допомогою елек­
тронних генераторів. Такі генератори виробляють сину­
соїдний змінний струм високих частот в широкому діа­
пазоні частот залежно від параметрів коливального кон­
туру Т і С. Частоту струму в контурах легко змінювати,
якщо включено конденсатор змінної ємності або котушка
зі змінною індуктивністю.
З а т у х а н н я та д о б р о т н іст ь к он т ур у . У реальному коли­
вальному контурі вільні коливання затухають тим швид­
ше, чим більший активнний опір І? контуру.
Д ля характеристики інтенсивності затухання вільних
коливань введено поняття затухання контуру:
у, = _ А _ = ^__ (9 9)
г кв со0і, і/ш 0с •

Зат уханням конт уру називається величина, яка харак­

теризує інтенсивність зат ухання коливань у контурі.
На практиці часто застосовують величину, обернену
до затухання, яка називається д о б р о т н і с т ю кон­
туру або якістю контуру:

о = 4
і

= (9Л0)
Чим більше добротність контуру, тим менш інтенсивно за ­
тухають коливання в контурі.
Добротністю конт уру називають величину, яка харак­
теризує тривалість вільних коливань у конт урі.
Таким чином,
у коливальному контурі виникають вільні коливання,
якщо в контур введено деякі порції енергії;
частота вільних (власних) коливань контуру залеж ить
від його параметрів £., С, Д;
для створення незатухаючих коливань необхідне жив­
лення контуру від електронного генератора з такою кіль­
198
кістю енергії, скільки витрачається на активному опорі
контуру;
при струмі з частотою вільних коливань індуктивний і
ємнісний опори в контурі однакові, вони називаються
хвильовими опорами.

П риклад 9.1 . Н ехай у контурі І* = 100 мкГн, С = 555 пФ, почат­

кова амплітуда струму /ш = 5 мА. Знайти / і Т вільних коливань, хви­
льовий опір 2 ХВ, амплітуду напруги на конденсаторі, енергію магнітно­
го та електричного полів.
Розв’ язання

і. 1
2 п \ҐЬ С 2 • 3 , 14 V 100 • 10~ 6 • 555 • 10~ 12

1 108
= --------- ------ о - = -д-по— оо"ДГ = 674 700 Г ц = 674,7 кГ ц;
6 ,28 • 10~ 8 V 555 6 . 28 • 2 3 . 56

Т = — = 674 700 = 1 , 48 ' 10~ 6с<

Х арактеристичний опір

, л 7 і. . / 100 • 1 0 ~® і / 108 іо а с п ,.
г.. -У у Ї Ж " 424’5 °”-
А мплітуда напруги на конденсаторі:

и т = Л А . = 5 ' Ю - 3 - 424,5 = 2,12 В.

Е н ергія магнітного поля та електричного поля:

г с = г , = = 1 0 0 ’ 10~ 6 , ( 5 : і д і ! ) 1 = 1 2 5 -1 0 -» Д ж .

П риклад 9.2 . Конденсатор ємністю С = 33 300 пФ зарядж ен ий до

напруги і / т = 1730 В і розряд ж ається на котуш ку індуктивності А =
= 0,001 Гн. Знайти початкову амплітуду коливального струму.
Р о з в ’ я з а н н я. Х арактеристичний опір контуру:

2 ХВ = ] / А - = V 07001 /33 300 - 10“ 12 » 173 Ом.

П очаткова амплітуда струму:

/ = <Лп/2хв = 17 30/173 = 10 А.

9.2. Резонанс напруг

Суть резонансу напруг. При аналізі процесів у коли­

вальному контурі було доведено, що коли в контурі про­
ходить струм з частотою власних коливань контуру, то
індуктивний опір дорівнює ємнісному опору: Хі. = Х с-
199
 Розглянемо коливальний контур, підключений до ге­
н ератора,-який подає в контур струм з частотою власних
коливань контуру: шг = со0. Тоді в колі виникають виму­
шені коливання, при яких X l — Х с і X = X l — Х с =
= 0. Реактивні опори кола повністю компенсують один
одного, і в колі різко зростає величина струму, випливає
явище резонансу напруг.
Резонансом напруг називається явище зростання на­
пруг на ділянках L і С кола при максимальній величині
ст руму, який збігається за фазою з напру гою на затискачах
кола і надходить від генератора змінного струму.
П ри цьому напруги на ділянках кола можуть значно
перевищувати напругу на затискачах кола.
Умови виникнення резонансу на­
пруг:
послідовне з ’єднання L i С з генератором змінного
струму;
частота власних коливань контуру повинна дорівнюва­
ти частоті генератора / 0 = / г при цьому X L = Х с\
активний опір контуру R повинен бути менше від
2 У L/C , щоб у колі виникали вільні коливання, які гене­
ратор підтримує незатухаючими.
Е лек тр и ч н і величини контуру при р езон ан сі напруг.
Коли наступає рівність реактивних опорів при рівності
частот генератора і власних коливань контуру, величина
повного опору кола

Z = V R* + (X L - Х с)2 = R. (9.11)
Оскільки Х ь — Х с , то при резонансі напруг коло має ак ­
тивний характер, і струм збігається за фазою з напругою,
Ф = 0. Внаслідок мінімального опору контуру струм у ко­
лі досягає максимальної величини

При цьому напруги на ділянках Ь і С будуть великими

і однаковими, бо Х ц = Х с. Тоді
и І. = і Х [_., и с = І Х С, и ь = и с.
З рівності реактивних напруг випливає, що спад на­
пруги на активному опорі кола ІІа дорівнюватиме напру­
зі на затискачах кола:

и = Уи\ + (і/і - и с? = и а. (9 .1 3 )

200
Розглянемо відношення напруг на ділянках І і С до на­
пруги на затискачах кола:
и, Ус_ їх , X, Хс_ У цс
и и /Я Я я ~ я ~
Я я •
Згідно з цими відношеннями, напруги на ділянках ре­
активних опорів ІІЬ і и с будуть тим більші, чим менше
активний опір кола, і чим більше
величина реактивних опорів Х і і
Х с. Отже, у коливальних контурах
з малими активними опорами на ді­
лян ках Ь і С можна дістати ве-

-о ------

Р и с. 9 .в

личезний виграш у напрузі порівняно з напругою на за­

тискачах кола. Тому відношення
X, £с 2хв
и и ~ ІГ <3, (0.14)
де <2 — добротність контуру.
Добротність конт уру показує, у скільки разів хвильо­
вий опір більш ий від активного опору контуру.
Чим більше ф, тим більшим буде виграш у напрузі в
послідовному коливальному контурі порівняно з нап ру­
гою генератора. Звідси добротність конт уру показує, у
скільки разів виграш у напрузі на ділянках Ь і С буде біль­
ше порівняно з напругою генератора при резонансі напруг.
В електронних приладах застосовуються коливальні
контури, в яких СІ > 200, що вважається доброю доброт­
ністю. Якщо <2 < 20, то така добротність вважається по­
ганою.
Якщо ф = 200 і до затискачів кола прикладено на­
пругу в один вольт, то при режимі резонанса напруг діста­
немо напругу на ділянках Ь і С. При цьому І ) і = IIс =
= 200 В.
Г раф іки і д іа г р а м и кола при р е зо н а н с і н а п р у г. Частот­
ну характеристику коливального контуру зображено на
рис. 9.5. Н а графіку показано криві залежності Х ц і Х с
201
від частоти струму так, як вони розглядалися в колах з од­
нією індуктивністю і однією ємністю. Д ля різних значень
частоти / графічно визначено величину загального реак­
тивного опору X = Х е — Х с та побудовано графік за ­
лежності загального реактивного опору X від кутової час­
тоти напруги генератора. У точці перетину графіка з віс­
сю абсцис Х і — Х с знайдено резонансну частоту со0
вільних коливань коливального контуру.
Якщо кутова частота генератора більше від кутової
частоти вільних коливань контуру со0, то коло має індук­
тивний характер Х е > Х с . Якщо
со < со0, то коло має ємнісний
характер, Х с > Хе-
Векторну діаграму кола при
резонансі напруг зображено на
рис. 9.6, а. Напруги Не і Не
компенсують одна одну, і тому
сума спадів напруг на опорах
Х е , Х с і /?, яка вираж ає загаль­
ну напругу, дорівнює вектору
спаду напруги на активному опо­
рі кола. Крім того, вектори ІД,
і Не більші за вектор Н я = Н,
тобто є виграш у напрузі.
Якщо розділити вектори на­
пруг на струм, то дістанемо д і­
аграму опорів (рис. 9.6, б), звідси впевнюємося, що з а ­
гальний опір дорівнює активному Z = /?.
Криві залежності струму, напруги і кута зсуву за фа­
зою від частоти генератора називаю ться р е з о н а н с н и ­
м и к р и в и м и (рис. 9.7).
К ри ва дію ч ого зн а ч ен н я ст р у м у кола. Якщо со = 0, то
генератор кола підтримує постійну напругу на затискачах
кола і Х с = ^ = оо, тому / == 0. При збільшенні частоти
до величини (і)0, тобто до величини резонансної частоти,
Х е збільш ується, а Х с зм еншується від нескінченності до
величини Х е , 2 ХВ = У ЫС. О тж е, загальний реактивний
опір X — Х е — Х с за абсолютною величиною зменшується
до нуля, том у І зростає до максимуму. При дальшому
збільшенні частоти індуктивний опір збільш ується, а єм­
нісний зменшується. Загальний реактивний опір зростає,
тому струм у колі зменшується.
К рива сп а д у н ап р у ги на акти вном у оп ор і кола V л. [(я
крива відповідає кривій струму, оскільки Ня = //?, тобто
202
U й прямо пропорційна струму, a R — const, якщо нех-
тув ти впливо < поверхневого ефекту. Отже, крива U„ має
таку саму форму, що й крива струму.
К рива сп а д у н ап р уги на ін ду к ти в н ом у опор і U £ . Я кщ о
со = 0, = 0, / = 0, то U l = I X l — 0.
При зростанні частоти від нуля до co0 індуктивний
опір і струм у колі зростають, тому U і теж зростає. При
незначному зростанні со порівняно з со0 струм кола трохи
зменшиться, але оскільки X l — toL продовжує зростати,
т і U l продовжує теж зростати до максимуму. Після цього,
в зв’я зк у із значним зменшенням струму, І зменшується,
незважаючи на те, що X l продовжує зростати. При со =
== °°, X l — wL — °°

^ = ж - = 0' J = °-
Спади напруги на R і С дорівнюють нулю, і напруга на
L є такою, що дорівнює вхідній напрузі генератора. Та­
ки і режим аналогічний розімкненню кола всередині ко­
тушки. Отже, вольтметр, підключений до затискачів ко­
тушки індуктивності, покаже напругу генератора U, яка
на графіку визначається за величиною Ua при со0. Це
зрозуміло з формули U — ]/"П а + (U l — Не)2 = U „ ос­
кільки U l — Uc = 0 при резонансі.
Отже, при збільшенні крутової частоти со > со0 на­
пруга на індуктивності U l не може бути менше U гене­
ратора; U l™ — U генератора тільки при со = оо.
К рива сп ад у н ап р у ги на єм н існ о м у оп ор і Uс . Якщо
со = 0, то генератор має і подає на затискачі кола постій­
ну напругу. Отже, конденсатор зарядиться до величини
напруги генератора, Uc = U. Тому крива Uc на графіку
починається не з нуля, а з U генерато а.
При збільшенні кутової частоти до величини, близької
до со0 струм у колі збільш ується інтенсивніше, ніж змен­
шується Х с, а тому Uc — І Х С зростає. При зростанні куто-
тової частоти близько до резонансної со0 струм збільш у­
ється слабо, а Х с продовжує зменш уватися, і тому Uc
зменшується до U l при резонансній частоті. При даль­
шому зростанні со струм кола та Х с зменшується, отже
Uс зменшується (рис. 9.7).
Крива кута зсуву за фазою <р. При со0 напруга на затис­
качах і струм кола збігаються за фазою ер = 0. Якщо час­
тота менша від резонансної частоти, Х с > X l , коло має
активно-ємнісний характер. При збільшенні со загальний
203

І
реактивний опір X — Х ь — Х с збільш ується, кут додат­
ний і збільш ується (рис. 9.7).
Вплив д о б р о т н о с т і @ на р езо н а н с н і криві та полоси про­
п уск ан н я к он т ур у . Якщо підключити два контури з одна
ковими параметрами і і С, але з різними £?, тобто з різни­
ми добротностями <5, до однакових генераторів з однаковії
ми напругами, то струми у контурах будуть різні, так само,
як і при резонансі напруг, / = ІЛЯ. (рис. 9.8, а).

Якщо коливальний контур не настроєний, то частота

генератора со і контуру со0 різні.
Різницю між цими частотами називають абсолютною
розстройкою:
Дсо = со — а>0. (9 .1 5 )
Відношення Дсо/(0о називаються відносною розстройкою.
Д ля з ’ясування впливу добротності контуру на форму
резонансної кривої струму будують графік відношення стру­
му кола І при різних частотах до струму при резонансі / 0:
///о = /7(®).
Відкладемо на осі ординат відношення струму І в контурі
до струму / 0 при резонансній кутовій частоті со0, а на осі
абсцис — кутову частоту (рис. 9.8, б),
]_ _ и_ . Л ____
/0 1 • В “ І •
Визначимо загальний опір Z контуру при розстройці:

2= / * ! + (»г- - і г г ) а-
204
У формулі X = сої — ~ винесемо за дуж ки ї ї

СЙ І тг- = І ' СО
соС ~ V соІС
О скільки 1 /ІС = 0)0, то
1 тІ “0
СОІ = І с о -------
соС у со
Винесемо за дужки со0:
сої 4т- = о)0І ( — — ).
соС \ ®0 со І
Отже, ________________________

- * ] / ‘ + 1 - т " ( і г - - ^ ) Г " ' г / т т ‘? Г і “

СО С0П г\
де е «= —------------- , а = С}г.
со0 (0
Величина а називається у з а г а л ь н е н о ю розстрой-
кою. ~
Покажемо, що величина е е близькою до подвоєної
відносної розстройки:
е _ Л _ _ _!£о_ _ 0)2 ~ «8 = (0) — 0>о) (О) + 0)„)
О)0 СО ~ ш00) со0со
При малих розстрою ваннях со + со0 « 2 со. Тоді
е = 2Асосо/со0со = ?А(0 ■,
со0
а = <5 (2Ао)/со0) = (? (2 А ///0). (9.16)
Тому узагальненим розстроюванням називається добу­
ток добротності <2 на подвійне відносне розстроювання е.
Таким чином, добротність характеризує якість конту­
ру, а узагальнене розстроювання характеризує віддале­
ність від резонансної частоти.
Відношення струму при заданій частоті до струму при
резонансній частоті визначається так:

Л - = \ ! Л Г 1 + <32 ( —-------- — )2 «= —^ = 4 = г . (9.17)

/о У \ “о У \ + а4 '

205
 Обчислимо значення / / / 0 для добротностей = ІО,
<22 — 100 та побудуємо відносні резонансні криві (рис. 9.8, б).
Як бачимо, в обох контурах струми досягаю ть великих
начень при частотах, близьких до резонансної частоти.
Це означає, що коливальний контур чинить малий опір
струмам ряду частот і пропускає ці струми через контур.
Крім того, в першому контурі, де добротність менша,
струми набувають більшого значення в діапазоні частот
від іо3 до со4. Цей діапазон називається для першого конту­
ру с м у г о ю п р о п у с к а н н я к о н т у р у . В ме­
ж ах цього діапазону струми в контурі не менше від вели­
чини резонансного струму / / |^ 2 = 0,707, 2А о = 0,707.
Д ля другого контуру, де добротність <д2 більша ніж
смуга пропускання контуру знаходиться в діапазоні
частот від со4 до со2, тобто цей діапазон частот значно вужче.
Залеж но від ширини смуги пропускання частот конту­
ри бувають ш и р о к о с м у г о в і , які мають порівня­
но великий активний опір і в у з ь к о с м у г о в і , які
мають дуже малий активний опір.
Отже, смугою пропускання коливального конт уру нази­
вається смуга частот, в межах яких струм у конт урі не
менше 0,707 резонансного струму.
Добротність контуру залеж ить, в основному, від якості
котушки індуктивності, в якій відбуваються майже всі
активні втрати контуру.
Смуга пропускання визначається за формулою

2Асо = - |^ - . (9.18)

Н аявність смуги пропускання характеризує властивість

контуру, яка називається в и б і р н і с т ю або с е л е к ­
тивністю.
Вибірністю називається властивість конт уру виділя­
ти (пропускати) струм частот, близьких до резонансної
частоти, і приглуш уват и (ослабляти) ст руми інш их
частот.
Вибірність контуру виражається у децибелах за фор­
мулою

5 е = 2 0 І§ - ^ , (9.19)

де — вибірність (селективність) контуру, Ка — коефі­

цієнт передачі напруги в режимі резонансу напруг, К —•
коефіцієнт передачі напруги при розстроюванні.
206
 Коефіцієнт передачі на резонансній частоті

Ко и
= 2
< .

Модуль передаточної ф ункції при розстроюванні:

и* х*С
и с - ІХ С =
Я К і + а2
X, чи»
При малих розстроюваннях (?. Тоді Ис
V 1 + а2
Модуль передаточної функції К є відношення модулів
вихідної напруги до вхідної:

К (9.20)
и. V 1 + а2 У. К і + а2
де а = 2(2Д///0.
Добротність схеми і смуга пропускання не тільки зале­
ж ать від добротності контуру, але й від внутріш нього опо­
ру (її джерела ЕРС. При підклю-
ченні контуру до генератора з
великим добротність СХЄМИ
зменшиться і смуга пропускання
буде ширше, але при цьому ре­
зонансні властивості контуру ос­
лабнуть, що в ряді випадків не­
бажано. Щоб дістати резонанс
напруги, треба щоб генератор,
підключений до контуру, мав
малий внутріш ній опір.
К рім цього для узгодження
опорів і здобування в контурі
найбільшої корисної потужності,
доцільно живити контур від ге­
нератора з малим внутрішнім
опором ,оскільки активний опір
контуру звичайно малий.
В електронних приладах з а ­
стосовуються як широкосмугові,
так і вузькосмугові контури. Р и с. 9.9
Т ак, для передачі мови треба
менша смуга частот, ніж для передачі зображ ення по теле­
баченню. Тому в телевізійній ап аратурі, як правило, за­
стосовуються контури більш широкосмугові, ніж у радіо­
приймачах. Розш ирення смуги в ряді випадків виконується
207
Не За рахунок зменшення добротності контурів, а за раху­
нок збільш ення резонансної частоти со0. Справді, 2Асо =
= (оД).
Ч асова д іа г р а м а к ол а та ен е р г е т и ч н і п роц еси. К риві
напруги на затискачах кола і струму в колі, які збігаються
за фазою, побудовано на рис. 9.9, а, де
и = и тБІПСОЇ, / = /т ЗІП<о/.
Криві спадів напруг на деяких ділянках (иа = и) зобра­
жено на рис. 9.9, б, де Пі. випереджає за фазою струм на
кут 90°; «/. = ис і напрямлені вони про­
тилежно.
к К р И В І ПОТуЖНОСТеЙ Рл — и і , Р і = «Ц,
Ні І \ Рг. = исі з о б р а ж е н о н а р и с . 9.9, в. К р и -
и А
) в і п о т у ж н о с т е й Рі. і Рс з н а х о д я т ь с я у п р о -
5 т и ф а з і і м а ю т ь о д н а к о в і в е л и ч и н и в б у д ь -

р — і який момент. Площі, обмежені кривими

Рис. 9.Ю Рі- і Р с, однакові, тобто, енергія магніт­
ного поля котушки дорівнює енергії
електричного поля конденсатора. Отже, між цими полями
відбувається обмін енергією в рівних кількостях, активні
втрати енергії при цьому обміні компенсуються генерато­
ром. Ц я активна енергія дорівнює додатній площі, обме­
женій кривою Р а.
Зважаючи на рівність енергії ЧРі і №с, зрозуміло, що
до генератора енергія з контуру не повертається, як це
було в деяких коливальних контурах, не настроєних в ре­
зонанс з частотою генератора. У цьому випадку реактивна
потужність дорівнює нулю, що є наслідком рівності реак­
тивних опорів Х ь = Х с. Отже,- при резонансі напруг
коло має чисто активний характер, оскільки 1 — Р .
Способи д ося гн ен н я р е зо н а н с у н ап руг. Д л я встановлен­
ня в контурі режиму резонансу напруг у контур включають
конденсатор змінної ємності, або котуш ку із змінною ін­
дуктивністю, наприклад варіометр.
Резонанс напруги можна дістати в контурі двома спосо­
бами:
1) зміною частоти власних коливань контуру, зрівню ­
ючи її з частотою генератора (це здійснюється зміною ін­
дуктивності й ємності контуру на основі залежності
/ 0 = \l2 n V L C Y ,
2) зміною частоти генератора, зрівнюючи її з частотою
власних коливань контуру.
Настроювання контуру в резонанс робиться за допо­
могою амперметра, за яким визначається максимальна ве-

208
личина струму кола при режимі резонансу напруг. Н аяв­
ність резонансу можна також визначити за найбільш яскра­
вим світінням лампочки, включеної в контур (рис. 9.10)
В л а ст и в о ст і кола з L, С, R при р езо н а н сі н ап р уг
1°. Струм і напруга на затискачах кола збігаються за
фазою, і коло має активний характер. Якщо и = Um sin a t,
то
і = 7m sin a t.
2°. Повний опір кола Z — мінімальний і дорівнює ак ­
тивному опору
Z = V R 2 + (XL - Хс)2 = R.
3°. Величина струму кола — максимальна, оскільки
вона прямо пропорційна напрузі на затискачах кола і
обернено пропорційна активному опору кола,
який дуже малий:
, и и
1= 2- т = и •
4°. Н апруги на д ілянках Ь і С можуть бу­
ти великими; як правило, вони значно більші
від напруг на затискачах кола і при резонансі
рівні між собою
СД = І7с і більш і від II в СІ разів. Рис’ 9,11
Спад напруги на активному опорі дорівнює напрузі на
затискачах кола: ІІа = і/.
5°. У колі відбувається обмін енергією між магнітним
і електричним полями. Д о генератора енергія не повер­
тається. Від генератора надходить у контур стільки енер­
гії, скільки витрачається на активному опорі кола, тим
самим забезпечуються незатухаючі коливання в контурі.
П отужність у колі тільки активна.
З а ст о су в а н н я р е зо н а н с у н а п р у г у т е х н іц і. Н а принципі
резонансу напруг працює схема електронних апаратів.
Це явище застосовується, наприклад для виділення по­
трібного сигналу з широкого спектра різних частот, які
подаються на дану апаратуру.
Розглянемо роботу вхідного кола радіо та телевізійних
приймачів (рис. 9.11).
Електромагнітні хвилі радіостанцій різних частот, які
поширюються від антен радіопередавачів, перетинають ан-
їен и радіоприймачів і індукують у них багато ЕРС різ­
них частот. Ці ЕРС через індуктивний зв ’язок коливального
14 3 -7 5 3 209
контуру за допомогою конденсатора змінної ємності в рц
зонанс з частотою баж аної радіостанції досягають явища!
резонансу напруг на цій частоті. Тоді на конденсаторі ви
никне значно підвищена напруга на потрібній частоті.
У той самий час контур чинить великий опір струмам ін­
ших частот, від інших передавачів, на частоти яких контур
не настроєний в резонанс, і вони ослаблюються контуром.
Підвищена внаслідок резонансу напруга від сигналу
потрібної радіостанції подається на підсилювач напруги
високої частоти, де відбувається підсилю вання, потім
здійснюється перетворення частоти, і в динаміку звучить
передача потрібної радіостанції.
З описаного процесу зрозуміло, що коливальний кон­
тур має властивість вибірності, тобто властивість виділя­
ти із струмів численних частот струми певної частоти та
близьких до неї, ослаблювати струми частот, які не лежать
у потрібному діапазоні для приймання радіоприймачем.
На властивості вибірності контуру основані електричні
фільтри, які широко застосовуються в техніці.
В енергетичних установках явище резонансу напруг
неприпустиме, оскільки воно може вивести з ладу установ­
ку при перенапрузі внаслідок пробою ізоляції. Виник­
нення перенапруги на установках небезпечно для обслуго­
вуючого персоналу.
П риклад 9.3 . К оливальний контур з індуктивністю і = 0,25 мГн,
ємністю С — 250 пФ і активним опором Я = 25 Ом ж и ви ться від гене­
ратора з синусоїдною напругою ІІ — 1,5 В. Знайти: резонансні частоти
(і)0 і / 0, хвильовий опір І хв, добротність контуру (), напруги на реак­
тивних опорах і / ^ і и с при резонансі напруг, реактивні опори, к у т зсуву
за фазою <р, струм у колі / , активну та реактивну потуж ності, м аксим аль­
ну енергію в магнітному й електричном у полях контуру й'7/_т , ІІ7С т .
Р о з в ’ я з а н н я . Р езон ансні частоти контуру з нехтуванням
активного опору:
<о0 = \ l V L C = 1/0,25 • 10 • 250 • 10~ 12 = 4 . 1 0 » р ад /с,
/ 0 = <в0/2 я = 4 • 10в/6 ,28 = 0 ,65 • 10е = 650 кГ ц.
2. Х вильовий опір контуру:

г хв = у щ = V 0 ,25 • 10 3/250 • 10- 12 = 1 кОм.

3. Д обротність контуру:
0 = г ув!Я = 1000/25 = 40.
Н ап руги на індуктивному та ємнісному опорах:
иь = ис = ич - 1,5 -40 = 60 В.
Індуктивний опір:
Х ь = ш0б = 4 • 10« . 0 ,25 • !0 - 3 = 1000 Ом = кОм.

210
 Ємнісний опір:
Х с = 1/ш„С = 1/4 • 10е • 250 • 1СГ 12 = І000 Ом = 1 кОм.
К у т зсуву за фазою <р м іж вхідним опором і вхідним струмом:
у Х ,— Хс 1 0 0 0 — 1000
Я ---------- 25 = 0 > <Р = 0 -
Струм кола:
/ = { / / / ? = 1,5/25 = 0 ,0 6 А = 60 мА.
Активна потуж ність:
р = л я = 0,06« • 25 = 0 ,0 9 Вт.
Р еактивні потуж ності:
С11 »= Р Х 1 = 0,062 . ю о о = 3 ,6 вар; (іс = Р Х С = 0 ,0 6 2 • 1000 =
3 ,6 вар.
Е н ергія магнітного поля:

Г іш - = 0 ,9 • 10- 6 Д ж .

Е н ер г ія електричного поля:

Г Ст = ^ = 2 5 0 -1 0 -» -„ (6 0 /2 )« = 0 9 . 10- в д ж

Т аким чином, при резонансі н апруг коеф іцієнт передачі контуру

набагато більш е одиниці, щ о є наслідком в ел и к о ї добротності к о н т у ­
ру. Е н ергія м агнітного п ол я повністю переходить в енергію е л ек тр и ч ­
ного поля і назад. Г ен ератор поповнює витрачену енергію на актив­
ном у опорі контуру,

9.3. Резонанс струмів

Суть резонансу струмів. У п. 8.2 було розглянуто па­

ралельне коло з індуктивністю і ємністю при В і Ф Вс
і доведено, що при Вс > В с коло має активно-індуктивний
характер, а при В с > Вь — активно-ємнісний характер.
Розглянемо те саме коло (див. рис. 8.7). Якщо реактив­
ні провідності рівні, то в колі утворюється другий режим,
який називається р е з о н а н с о м с т р у м і в .
У цьому режимі коливальний контур називається н а -
с т р о є н и м , оскільки в ідеальному контурі частоти гене­
ратора і вільних коливань контуру рівні між собою.
Резонансом струмів називається явище, при якому за­
гальний струм в нерозгалуженій частині кола з паралель­
ним з ’єднанням Ь і С м інім альний (він може бут и значно
меншим ніж струм у паралельних віт ках) і збігається
за фазою з напругою на затискачах кола.
14 * £11
 Д л я виникнення явища резонансу струмів необхідн
такі умови:
1) паралельне з ’єднання індуктивності й ємності;
2) рівність реактивних провідностей паралельних віток
Bl = Вс\
3) мінімальна величина активного опору, як а забезпе­
чує виникнення вільних коливань у контурі: R < 2 V L/C.
В ек то р н а д іа г р а м а д л я р еа л ь н о г о к ол и в ал ь н о го к он ту­
р у. Нехай до затискачів кола (див. рис. 8.7) прикладено
напругу и = Um sin (ùt.
Побудову векторної діаграми
,. (рис. 9.12) виконують у такій послідов-
ності.
/ \ \ ч> Будую ть вектор напруги генератора
/Л Д ія ж ивильного контуру.
—І— Будуют ь вектори активних складових
'а2 струмів паралельних віток, характери­
зуючих безповоротні втрати енергії на
активних опорах паралельних віток. А к­
/ тивні складові струмів беруть малими
величинами з урахуванням малих актив­
них опорів віток, при цьому R c 2<i R l i -
О т ж є , / а2 < /аЬ
Р и с. 9.12 Будую ть вектори реактивних складо­
вих струмів віток з урахуванням того,
що B l = Be- Тому / х = ÙBL = / 2 = ÙBc.
Внаслідок геометричного додавання векторів / аі і / рі,
І »2 і /р2 дістають вектори струмів у вітках І х і / 2.
Зроблено векторне додавання струмів віток / х і / 2.
Д істали струм кола в Т і нерозгалуж еній частині.
Загальний струм / за величиною значно менший від
струмів у паралельних гал узях І х і / 2, а за фазою зб іга­
ється з вектором напруги на затискачах кола, тобто коло
має чисто активний характер. Ц е пояснюється тим, що за ­
гальна реактивна провідність кола дорівнює нулю: B l —
— В с ~ 0, а загальн а провідність кола мінімальна і до­
рівнює активній провідності Y = Y О2 + (B l — B e)2 =
=> G.
Отже, загальний струм / = Ù Y мінімальний.
Згідно з векторною діаграмою, якщ о в контурі зб іль­
шити активні опори віток, то кути зсуву за фазою між
струмами І х і / 2 та напругою на затискачах кола зменшу-

21 2
Юті.ся, а загальний струм, який є сумою векторів /х +
| / 2 — / , збільш ується.
Загальний струм визначиться за формулою

7 = К ( / а1 + / а2) * + ( / Рі - / р2)*,
■бо
/ = и У =■ 1^ ( 0 , + о«)* + (^1 — в*)я =
= ІУ(0 1 + 0 2) = С/0 = / а.
Звідси випливає, що коли загальний струм активний,
то коло при резонансі струмів має активний характер.
Е н ергети ч н и й п роц ес у р еал ьн ом у к он тур і. Внаслідок
Існування реактивних струмів у коливальному контурі
здійснюється обмін енергією між електрич- . -
ним полем конденсатора та магнітним по- т *
лем котушки індуктивності в рівних к іл ь ­
костях. При цьому немає надмірності реак­ и
тивної енергії, як а в колі з Вц ф В с повер­
талася б назад до генератора, а потім знову
надходила від генератора в контур. «.
Від генератора надходить енергія в кон- V і
тур у такій кількості, скільки втрачається р ис. 9.13
безповоротно на активних опорах контуру.
При малих величинах активних опорів втрата е н е р г ії
у контурі незначна і від генератора надходить у контур
мала кількість енергії, тому загальний струм кола, тобто
струм генератора, за величиною малий і може бути значно
менший від струмів паралельних віток кола.
Ф ізи ч н и й п роцес в ідеа л ь н о м у к он т ур і. Я кщ о вв аж ати ,
що в контурі активний опір дорівнює нулю, то в ек тор н а
діаграма кола матиме вигляд, зображений на рис. 9.13.
Згідно з діаграмою, сума струмів паралельних віток,
які є реактивними, дорівнює нулю. Це означає, що загаль­
ний струм 1 = 0 , тобто в контурі проходять струми / х =
=« / 2 без участі генератора. Це зрозуміло, якщо врахувати,
що в контурі /? = 0, і тому енергія зарядж еного в ід г ен е ­
ратора конденсатора не втрачається, і в контурі в и н и к а­
ють вільні незатухаю чі коливання.
У будь-який момент напруга на затискачах к о н т у р у д о ­
рівнює за величиною і напрямлена назустріч н а п р у зі г е­
нератора, а тому контур є для генератора б езм е ж н о в ел и ­
ким опором.
Якщо в контур включити деякий активнийгопір, то при к о ­
ливальному процесі запас енергії в к он тур і б у д е п о ст у п о в о
£13
зменшуватися у зв ’язку з тепловими втратами. При цьому
напруга на затискачах контуру знизиться і стане менше
напруги генератора. Тоді від генератора піде струм через
контур. Від генератора надходитиме стільки енергії в кон­
тур, скільки втрачається на активному опорі контуру.
Р е зо н а н с н а ч а ст о та , р е зо н а н с н и й оп ір та д о б р о т н іст ь
к он тур у
Резонансна частота. Частота струму генератора, при
якій виникає резонанс струмів, визначиться з умови рів­
ності реактивних провідностей Вь = Вс'.
і/Ч С

Ш ’

Виконаємо деякі перетворення

1
= я 32 + © |и л
0)2С*

МдіС
(оІь с я \ ^2 + 0& \
0)цС*

« ЇІС Я ? +

(0о£ 2

Ь рЗ
©0 ( і 2 — ЬСЯІ)
Т Г — А2.

1 Г ц с -- Я »
“° V £2 _ ІС Щ
У знаменнику підкореневого виразу виносимо за дуж ки ЬС.
Тоді
І/С -Я § і , / ь /с -4
соп або со0 = —т = - І / ----------- 5- .
С Ц Ц С -Я *) 0 У ІС V Ц С -Щ
(9 .2 1 )

214
З а м і н и м о L/C на ZL
Г Z* - Rl
0)n
YLC V -£ = * • < 9 -2 2 )

( 9 -? 3 )
Розглянемо співвідношення (9.22) для деяких випадків.
Якщо Ri = R 2 ¥= у т0 “ о = \ /V L C .
Якщо R i = /?2 = 0, то со0 = 1/ У LC.
Отже, резонанс струмів здійснюється тоді, коли часто­
та струму генератора дорівнює частоті вільних коливань
контуру, тобто реактивні опори рівні між собою

®°L = ~^С~ '

як це було при резонансі напруг.
Якщо Ri = R l = -gf-, то
1 -\f L/C — L/C 1 0 0

Ю о _ VLC = У L/C - L i t “ ylc ’0 “ 0 *

Дістали невизначеність, тобто резонанс струмів у контурі

може виникнути при будь-якій кутовій частоті струму ге­
нератора to.
Якщо R l > L/C, a R \ < L/C , то з формули (9.21) діста­
ємо, що підкореневий вираз має від’ємний знак і добути ко­
рінь неможливо, тобто, резонанс струмів неможливий ні
при жодних частотах струму генератора.
Резонансний опір. Д уж е часто в електронній апаратурі
коливальні контури мають мінімальний активний опір R .
Знайдемо загальний опір контуру при резонансі струмів Zpe3.
Згідно із законом Ома, Z pe3 = U /I. У схемі (див. рис. 8.7)
активний опір у вітці з ємністю можна вваж ати таким,
що дорівнює нулю, R 2 = 0 , тобто конденсатори контурів,
в основному, мають малий опір. Отже, загальний струм
кола може набирати вигляду
/ = UGi,
де Ог — активна провідність віток з індуктивністю
G, = —
де со„ — кутова частота струму генератора при резонансі
струмів.
Вважаючи, що в контурах опір малий, то /?і дуже
малий, і ним можна знехтувати « 0. Тоді формула
виразиться так:

Підставимо сюди значення резонансної кутової частоти:

0)0 =
Дістанемо
7 1і а
л рєз ~ Т с я Г ’

^ рєз = є#х • (9.24)

Звідси резонансний опір конт уру обернено пропорцій­

ний активному опору. Отже, при малому активному опорі
контуру його опір струму генератора при резонансі
струмів максимальний і загальний струм генератора міні­
мальний, тобто навантаження на генератор дуже ма е.
Це пояснюється тим, що чим менше активний опір конту­
ру, тим менше втрата енергії, накопиченої в електричному
та магнітному полях контуру.
Отже, напруга на затискачах контуру порівняно з на­
пругою генератора трохи зменшиться і внаслідок проти­
лежного напряму напрузі генератора чинитиме йому більшу
протидію, тобто Zpeз контуру буде великим, і тим більше,
чим менше активний опір контуру.
Помножимо чисельник і знаменник правої частини (9.24)
на Матимемо
7 т Ш
рез— СЯЯ 3 СЯ* '

Замінимо Ь/С на
7
^рез “ —^5— •

О скільки ** (2, то
2рез = <Ї2Х . (9.25)
Звідси, чим більше добротність контуру (?, тим біль­
ше резонансний опір і, отже, менше величина загального
210
і груму /, менше навантаження на живильний генератор,
й тому більше виграш у струмі.
Суть добротності конт уру при резонансі струмів. Вира-
іимо Zpe3, І, / х, через хвильовий опір. ВІДОМО, ІДО Zx„
дорівнює величині опорів X l і Х с при частоті вільних
коливань коливального контуру
J _______ и _ и и
1 XL Хс 2ХВ
Знайдемо виграш в струмі, тобто, у скільки разів струд
у паралельних вітках при резонансі струмів більше від
■шгального струму генератора:
Іі C Z XB ZXB
— (9.26)

Якщо знайти / 2/ / 0, то дістанемо той самий вираз, тобто

/„//„ = Q.
Отже, добротність контуру Q при резонансі струмів
показує, у скільки разів струм у контурі більше, ніж струм
у генераторі.
Еквівалентна добротність паралельного контуру. Ф ор­
мула / г/ / 0 = / 2/ / 0 = Q виражає власну добротність кон­
туру, а не добротність кола, тому що ця формула не вра­
ховує вплив внутріш нього опору R i. Н а схемі (рис. 8.7)
Rt генератора, який включено паралельно контуру, шун­
тує контур, тому при коливальному процесі, коли конден­
сатор розрядж ається, частина енергії проходить через
/\'/, частина переходить в магнітне поле котушки індуктив­
ності і незначна частина втрачається на активному опорі
контуру.
Чим менше внутріш ній опір генератора R t, тим більша
частина розрядного струму пройде через нього і витра­
титься на нагрівання, тобто збільш аться активні витрати.
Отже, збільш иться активний опір контуру і зменшаться
добротність Q і Zpe3.
Таким чином, доцільно паралельний контур живити
під генератора з великим R t, щоб шунтуючу дію R t змен­
шити, і зменшити витрати енергії, збільшивши доброт­
ність Q.
Еквівалентна добротність з урахуванням дії R t вира­
жається формулою

Qtx = 1+ Q
R0/Rt • (9,27)
817
де R 0 — активний опір контуру, Q — власна добротність
контуру.
Згідно з формулою (9.27), чим більше R t , тим менше
знаменник дробу і більше добротність QeK.
Коефіцієнт передачі вираж ається формулою

К » — , (9.28)
R iV 1 + а2

де ае — узагальнене розстроювання ае = 2QeK тут

/О
2Д/ = /о/QeK — смуга пропускання контуру.
Смугою пропускання паралельного конт уру називають
спектр частот, у межах якого вхідний струм кола збіль­
шується не більше, ніж у У~2 разів, порівняно зі струмом
при резонансній частоті.
П риклад 9.4. Д о генератора з частотою f = 1,5 МГц підключено
паралельний контур, настроєний в резонанс. Е РС генератора Е = 0,4 В,
внутріш ній опір R t = 80 кОм. П араметри контуру: С = 210 пФ, R =
= 3 Ом. Знайти: індуктивність L, хвильовий опір Z XB, добротність кон­
туру, резонансний опір контуру, еквівалентну добротність, струм у
в ітках контуру, напругу на зати скачах контуру, смугу пропускання.
Р о з в ’ я з а н н я . Індуктивність контуру:

1 2 !_
= К іс * “° - LC •

L = 1 /(2 я /0) а С = 1/4 • 3 ,1 4 а • 1,5а • 10» - 210 • 10~ 12 =-

= 53,6 • IO“ 6 Гн.
Х вильовий опір:

ZKB=* V Ü C = л / ~ 53,6 ‘ J0"|! = 505Ом.

V 210 • 10-12
Д обротність контуру:
Q = Z KB/ R = 505/3 = 168,3 Ом.
О пір контуру при резонансі:

2 рез = z\jR = 5052/3 = 8 5 - 1 0 » Ом.

Е квівалентна добротність з у рахуван н ям внутріш нього опору:
Q«k = Q /(l + 2 р J R { ) = 168,3/(1 + 85 - 108/80 - 10 ») = 81 ,6 .
Струм генератора в нерозгалуж еній частині кола
Е 0,4 _ ._ _ в.
R t + Z pe3 ~ 8 0 - 10» + 8 5 - 10» - 2 .4 2 ' 10 А-
Струм контуру, тобто струми паралельни х віток:

/ к = / = 2,42 • 10 —6 - 168,3 = 0,4 - 10 ~ 3 А .

218
 Н апруга на затискачах контуру:
и рез = і г рез = 2,42 ■1 0 - е . 85 • 103 = 0,206 В.
Абсолютне значення смуги проп ускання контуру за напругою:
2Ао) «= / 0/С?ек = 1,5 • 10«/81,6 = 18380 Гц.

А м п л іт у д н с-ч а ст о т н а ха р а к тер и сти к а к он тур у (А Ч Х ).

Р езон ан сн і криві. Розглянуту вище схему (див. рис. 8.7)
можна зобразити у вигляді еквівалент- .<>_
мої схеми, де котуш ку і конденсатор мож­
на взяти ідеальними, а паралельно їм
підключити активний опір 7? (рис. 9.14).
Д ля цієї схеми індуктивна й ємнісна ''0
провідності для ідеальних індуктивності я
й ємності визначаються формулами

=* ~<ПГ і в с Р и с. 9.14
1 /®о С
Ці провідності зображено на графіку провідностей у ви­
гляді прямої лінії і гіперболи (рис. 9.15).
Н а осі абсцис о> визначається резонансна частота со0,
при якій В/. = Вс- Загал ьн а реактивна провідність В —
=. В і — Вс, тому для різних (о можна
^ знайти точки кривої В з ординатами
Вь — Вс-
Прн со < со0 загальна провідність В
додатна, тобто коло має активно-індук­
тивний характер, а при со > со0 провід­
ність В від’ємна, тобто коло має активно-
£ ємнісний характер. При со *= со0 маємо
В/, = Вс, В = 0. Отже, К = б і коло має
чисто активний характер. Загальний
струм і на пруга на затискачах кола збі­
гаються за фазою.
Р и с. 9.15 О скільки струм прямо пропорційний
відповідним провідностям, то графік за­
лежності струмів від кутової частоти будуть такими сами­
ми, що й частотні характеристики провідностей.
Ц я залеж ність для реального контуру без урахування
знака, який вираж ає характер кола, але з урахуванням ак­
тивної провідності контуру, тобто для реального контуру,
зображено на рис. 9.16.
Я к бачимо, при резонансній частоті загальний струм
живильного генератора мінімальний, а реактивні струми
/ і і Іс рівні між собою і більші за величиною загального
струму, який проходить у нерозгалуженій частині кола.
219
 При резонансній частоті загальний струм і напруга на
затискачах кола збігаються за фазою, а кут ф = 0. При
збільшенні частоти струму генератора, со > ю0, збільш у­
ється струм в ємнісній вітці і зменшується струм в індук­
тивній вітці контуру. Отже, збільш ується реактивий струм

/р = / с — Ь - Тоді кут зсуву за фазою ф збільш ується

(рис. 9.17), коло має ємнісний характер.
При зменшенні кутової частоти струму генератора,
со < со0, збільш ується загальний реактивний струм / р =
= / і — Іс, кут ф при цьому збільш ується. Коло має
індуктивний характер.
При резонансній частоті загальна
провідність мінімальна, і загальний
опір Z = І/У — максимальний.
При частотах струму генератора,
більших або менших со0, загальна про­
відність V ж В збільш ується (див.
рис. 9.16). Отже, загальний опір Z
Рис. 9.18 струму генератора зменш ується. Г ра­
фік зміни Z залеж но від частоти стру­
му генератора зображено на рис. 9.16.
А Ч Х контуру можна побудувати з урахуванням кое­
фіцієнта передачі
К ^хв^ек
Ні У \ + а\
При резонансі К 0 = ХхвФек/Рг, оскільки ае = 0.
Якщо = 0, то ЕРС джерела енергії повністю над­
ходять до контуру, тому К — 1 (рис. 9.18).
Якщо Я і = 0, то частина ЕРС не втрачатиметься на
опорі И і .
220
 К оефіцієнт передачі можна виразити формулою
ик /г.
К е “ /(гвх + к г)’
при 7?г = о к = 1.
При збільшенні 7?г величина К зменшується, оскільки
частина ЕРС генератора втрачається на 7?г і і / к зменшу­
ється.

З г ід н о з формулою ( 9 . 2 7 ) , чим більше опір 7 ? ; , тим

менше знаменник дробу і більше С?Єк. К рива АЧХ буде
гостріша, а смуга пропускання вужча (рис. 9 . 1 9 ) .
В и б ір н іст ь т а см у га п роп уск ан н я к он т ур у . Складемо
рівняння вибірності паралельного контуру:

К 2 х в <3ек/ * , У \ + а 2е
Ко -/ХВ^ЄК/ 'і

= 1/ К і +
або
К/Ко = 1/1/1 -ь (2<2екЯ;Л///о)2. ( 9 .2 9 )

Отже, А Ч Х паралельного контуру у відносних коор­

динатах матиме вигляд, зображений на рис. 9.20. Як ба­
чимо, чим менше 7?г, тим смуга пропускання ширше. При
7?,- = 0 смуга 2Л/ = т г - прямує до оо, оскільки <2ек =
= С2/ 1 + 7? 0/ К і і де Я о / К і =
Чим більше 7?і, тим більше фек наближається до вели­
чини (2, тобто збільш ується. Тому смуга пропускання кон­
туру 2 А/ зменшується. При 7?г = 7?0 маємо фек = (2/2,
тобто, (2ек зменшується в два рази порівняно із смугою про­
пускання контуру.
221
 Висока вибірність контуру означає, що коефіцієнт
передачі К великий для вузької смуг< частот і навпаки,
малий для небажаних частот, які леж ать за межами смуги
пропускання.
Чим більша добротність контуру ф, тим гостріша резо­
нансна крива, тим вужча смуга пропускання 2Д/ і тим
більша його вибірність. Отже, вибірність залеж ить від
<2ек з урахуванням впливу на <2 і на вибірність.

Р и с. 9.21 Р и с. 9.22
В електронній апаратурі потрібні як вузькосмугові,
так і широкосмугові контури. Розширення смуги 2Л / =
= / 0/<2 досягається зменшенням добротності контуру (}.
З формули добротності <3 = Т-юіК. випливає, що д ля зменше­
ння добротності треба збільшити активний опір контуру
або зменшити Z xв. Проте Z Xв = а>0Ь = 1/со0С і щоб
змінити г хв при збереженні незмінної резонансної частоти
со0, треба одночасно змінити і С, і І , оскільки z Xв = V и с .
Це незручно, тому частіше застосовується збільш ення ак­
тивного опору. Д ля цього у контур підключають активний
опір, який називається д о д а т к о в и м опором Д д,
або паралельно контуру— резистор, який називається ш у н ­
т у ю ч и м опором.
Знайдемо співвідношення для обчислення додаткового
опору, який включено в контур послідовно з /, або з С
(рис. 9.21).
Знайдемо Я контуру з формули ф = Z xь/R:

Добротність фн, необхідна для утворення потрібної

смуги пропускання,
<?н = / 0/(2Д /)н.
У вираз для Д підставимо <2Н. Загальний активний опір
контуру Д = Дат + Д д, де Д вт — опір втрат у контурі,

222
/\ д — додатковий опір. Матимемо
2Хв (2А/)Н
Я = 2ХВ/<2Н /о
Знайдемо Яд як різницю Д і /?вт:
Яд = Я — Я вт»
або
Яа = г * ? ^ Па- - Я „ . (9.30)

Розглянемо шунтування контуру активним опором Я ш

(рис. 9.22). При включенні Д ш струм генератора збіль­
шиться. Отже, збільш иться активна потужність, як у від­
дає генератор, на величину Р ш = ІІ,Я Ш, добротність кон­
туру при цьому зменшиться, і розшириться смуга пропус­
кання.
Знайдемо співвідношення для обчислення активного
опору Я ш, який включено паралельно контуру. Щоб опір
Я ш впливав на добротність контуру і на смугу пропускан­
ня так, як впливає опір Я д, включений у контур послі­
довно, треба щоб активні потужності на Я а і на Д ш були
однакові. Маємо Р т = / 2ШЯ Ш, а Рд — ІІЯд- П рирівняємо
ці потужності:
ІшЯш — / і*Яд-
Звідси

Струми / ш і /ь визначимо за законом Ома:

/ь = и к/ У (Я т + Я,У- + х і
де и к — напруга на затискачах контуру.
Ураховуючи, що поблизу резонансної частоти Х і =
— 2 ХВ (Я ВТ + Яд), можна знехтувати сумою Я ВТ + Яд-
Дістанемо
и - и ^ У ~ х ї = и кі г хв.
Підставимо значення / ш і /ь у формулу ї?ш = і\Я д П 2ш ■

4. 4 44„ ’ ш 4 4 в
Скоротивши на Д ш в правій і лівій частинах останнього
рівняння, матимемо
і = Я дЯ ш/ г І в.

223
Звідси
П _ X!
(9.31)

я л = г І в/ я ш. (9.32)
Отже, якщо знайдемо для необхідної смуги пропус­
2 „ _ ( 2 Д /) Н
кання 2Д /Н величину Я А за формулою Я л =
/о
<у2
— /?вт, то знайдемо величину /?ш
Ш унтування паралельного контуру" активним опором
застосовується для розширення смуги пропускання.

П риклад 9.5 . Знайти опір /?д дл я контуру з 2 ХВ = 1500 Ом, / 0 =

*=» 500 кГц, /?аг — 15 Ом дл я смуги проп ускання 2А / = 10 кГц.

(2А п г х 10 • 103 • 1500

Розв’язання. Яд =
500 • 10«
Іо
15 = ЗО Ом.

Неповне включення контуру. Раніш е було з ’ясовано,

що внутріш ній опір генератора Я[, шунтуючи контур,
зниж ує добротність конту­
ру С} і розширює смугу про-
цу. | | | к пускання. Т ак само діє опір
навантаж ення, включений
і/ паралельно контуру в ра­
© Я£~Т- У діосхемах. Якщо це неба­
жано, то для ослаблення
такої шунтуючої дії засто­
совують неповне включен­
ня контурів (автотрансфор-
Р и с. 9.23 Р и с. 9. 2 4 маторне включення). Д л я
цього використовують кон­
тури другого і третього виду зам ість звичайного першого
виду. Контур другого виду зображ ено на рис. 9.23. Розпо­
діл загальної індуктивності Ь = + Ь2 між вітками кон­
туру другого виду оцінюється коефіцієнтом включення ін­
дуктивності:
ц
Рі =
£•1 +
У такому контурі можливі два резонанси.
1. П о с л і д о в н и й р е з о н а н с , який утворю­
ється у вітці в І,х і С — резонанс напруг при частоті со0
224
Генератора. При цьому со0І 2 — 777т СО0О = 0 і г2 = Рг- Тоді
ііі і і. струм генератора практично замикається через цю
Мітку, яка є послідовним коливальним контуром, а вітка
:і /., і Р , ніби виключається внаслідок великого опо у Z v
Якщо зменшити / г, то со0Р 2 зменшиться, а 1/а>0С збіль­
шиться, збільш иться і матиме ємнісний характер, а
ні/,, зменшиться, і при деякій частоті «в генератора сої,
ном и зрівняю ться з реактивним опором другої паралельної
мітки,' яка має ємнісний характер (с!)0Р, = 1/©„С), тоб о
виникне резонанс струмів, оскільки Х и — — Хсг-
Розглянемо контур третього виду (рис. 9.24). У другій
мітці може виникнути резонанс напруг при умові, що
ні,,/. Кт — 0. Тому струм генератора практично замк-
Ш0С2 . . „ „ п
петься через другу вітку, оскільки її опір малии, / 2 = Р вт.
Якщо збільшити со генератора, то ємнісний опір Х С2 =
1/соС2 зменшиться, а індуктивний опір <вР збільш ить­
ся, і друга вітка матиме індуктивний характер. Одночас­
но ємнісний опір Хсі = 1/юСі зменшиться, і при деякій
частоті генератора реактивні опори зрівняю ться: 1/ сОоС, =
— ((о0Т — 1/со0С2). Виникне резонанс струмів.
Розподіл загальної ємності контуру першого виду
г >_____ б1, С 2
С - с , + с*

між вітками контуру третього виду оцінюється коефіцієнтом

с с с с
включення ємності Рс — ~ 7 ! с )С~ ~ Сі + С Ї '
Коефіцієнти Р с і Рс менші від одиниці. Такі включення
називають н е п о в н и м и .
Резонансні опори контурів другого виду виражаю ться
формулою Р 02 = Р \ Р оі,
де Яоі — резонансний опір контуру першого виду Р 02 <
< Яоі І тим менший, чим менший коефіцієнт Рц.
Резонансні опори контурів третього виду виражаються
формулою Яоз — Р сР 01-
З формул Р 02 ' Роя дістаємо, що ці опори можна без­
межно зменшувати порівняно з Р 01 за допомогою регулю­
вання величини Рс і Рс і досягти погодження опорів кон­
туру і внутріш нього опору генератора для того, щоб дістати
максимальну потужність у контурі.
Таке регулю вання легко виконати у контурах другого
виду за допомогою ковзного контакту вздовж витків
15 3 -7 5 3 225
котушки. Такий контур із змінною індуктивністю часто за ­
стосовується на практиці в радіопередачах. У контурах
третього виду регулювання Рс менш зручне.
Еквівалентна добротність у контурах другого виду ви­
раж ається формулою

У контурах третього виду

З формул Фек2 і <2екЗ дістаємо, що чим менші Яд і Рс,

тим ближча їхня величина до величини добротності кон-
ту р у <3 = без урахування впливу шунтуючих опорів
^пт
Я і і Я н. Отже, регулюванням Яд і Рс можна зменшити
вплив шунтуючих опорів на добротність контуру і на смугу
пропускання.
Недоліком цих контурів є менший коефіцієнт передачі.
П риклад 9.6. К оливальний контур з вхідним опором при резонансі
струмів / ? 01 = 200 кОм, добротністю <2 = 50 підклю чається до генерато­
ра з Р , = 5 кОм. Знайти Р і для контуру другого виду, щоб смуга
пропускання розш ирилася не більш е, ніж три рази.
Р о з в ’ я з а н н я . Е квівалентна добротність:

4ек2 = и ( 1 + р І ( Р о і/Р і) = - т .

Э2 = __
1 Рої/Рі ’

= / 2 / 4 0 = 0,22.

В і д п о в і д ь . П ри Р ь — 0,22 і <Зек = 50/3 смуга пропускання

розш ириться не більш е трьох разів.

П отуж ність та енергетичні процеси. Активна потуж­

ність кола визначається формулою
Р = / 2Я ек,
Г
226
Де Л?ек — еквівалентний активний опір контуру. Врахову­
ючи, що при резонансі струмів величина загального струму
мінімальна і в більшості випадків контур має малий ак-
іінший опір і?, то зрозуміло, що Р мала за величиною,
Тобто від генератора надходить у контур мінімальна енер-
ГІи, яка перетворюється у інші види енергії безповоротно.
Енергетичні процеси при резонансі струмів мають ряд
особливостей порівняно з резонансом напруги. При мало­
му активному опорі контуру, Р < 2 У Ь ІС , у контурі вини­
кне обмін енергією між електричним по­
лом конденсатора і магнітним полем ко­
тушки індуктивності, а частина енергії
витрачається на активному опорі кон-
туру.
При цьому генератор поповнює ці
митрати, струм генератора проходить че­
рез контур. Проте можуть бути випадки, V
Коли обмін енергією між магнітним і р ис 9 25
електричним полями відсутній. Р озгля­
немо випадок, коли = /?2 = 1/ І С. Це означає, що в
паралельних вітках величини активних опорів дорівнюють
реактивним опорам віток. Отже, кути зсуву за фазою Фі і
і| „ між напругою і струмами у вітках дорівнюють 45°. Д ля
аналізу такого режиму кола побудовано векторну діаграму
(рис. 9.25). Згідно з діаграмою, напруга на обкладках кон­
денсатора Ирс і струм у котушці індуктивності збігаються
іа фазою, тобто одночасно досягають своїх амплутідних
іа нульових значень.
Отже, коли конденсатор зарядж ається, ІІрс зростає до
максимуму і зростає енергія електричного поля конденса­
тора.
Одночасно зростає сила струму у вітках з індуктивніс­
тю і, отже, зростає енергія магнітного поля котушки індук­
тивності
Г ь = и І/2 .
Це означає, що в даний проміжок часу від генератора
енергія одночасно надходить і в магнітне, і в електричне
Поля. Крім того, частина енергії витрачається на актив­
них опорах і Р 2 віток. У наступний проміжок часу кон­
денсатор розрядж ається, ирс зменшується до нуля і в той
спмий час сила струму у вітці з індуктивністю також змен­
шується до нуля, тобто енергія магнітного й електричного
полів зменшується до нуля. З ’ясовується, що обмін енергі­
єю між електричним і магнітним полями відсутній. Повер­
нення енергії до генератора немає, оскільки в колі режим
резонансу струмів.
Згідно з векторною діаграмою (див. рис. 9.12), загаль­
ний струм генератора і напруга на його затискачах збі*
гаються за фазою, тобто коло має чисто активний характер.
Отже, енергія, яка накопичується в електричному та
магнітному полях за час розряду конденсатора безпово­
ротно витрачається на активних опорах і /?2 віток, пе­
ретворюючись у теплову енергію. Як бачимо, на діаграмі
(див. рис. 9.25) величина загального струму / генерато­
ра більша, ніж струм у паралельних вітках, тобто вигра­
шу в струмі немає. Це пояснюється великими активними
опорами і # 2, що обумовлює погану добротність конту­
ру СІ великими втратами енергії в контурі.
Способами досягнення резонансу струмів є:
1) зміна індуктивності і або ємності С, я к а змінить частоту
власних коливань контуру для зрівню вання з частотою
генератора;
зміною частоти генератора для зрівню вання з частотою
власних коливань контура;
зміна активного опору контуру для зрівню вання Вц і
В с■Це застосовується рідко.
В ласти вості кола при р е зо н а н с і стр у м ів
1°. Контур чинить струму генератора опір тим біль­
ший, чим менший еквівалентний активний опір контуру
г рез =* ь / я с .
2°. Загальний струм у нерозгалуженій частині кола м іні­
мальний, він може бути за величиною менший в СІ разів від
струмів у вітках з і і С і збігатися за фазою з напругою
генератора. Реактивні струми паралельних віток рівні і
знаходяться у протифазі. Струм у вітках в СІ разів більше
від струму в нерозгалуженій частині кола. Як правило,
активний опір контурів малий, він менше 2Z %в^, при цьому
існує обмін енергією між електричним і магнітним полями
всередині контуру. З генератором обміну енергії немає.
Реактивна потужність кола дорівнює нулю.
3°. Від генератора надходить у контур енергія в малій
кількості, як а поповнює втрати енергії в контурі на актив­
ному опорі і підтримує коливання у контурі незатуха-
ючими. Потужність у колі тільки активна і за величиною
практично дуже мала.
З а ст о су в а н н я р е зо н а н с у с т р у м ів у т е х н іц і. Резонанс
струмів застосовується в апаратурі зв ’язку для збільшення
напруги корисного сигналу і ослаблення напруги заваж аю ­
чих д ій перешкод, тобто сигналів частот, які леж ать п оза
 смугою частот пропускання контуру. Н априклад, у схемах
радіоприймачів застосовуються резонансні підсилювачі про­
міжної частоти, які працюють у режимі резонансу струмів.
Спрощену схему резонансного підсилювача зображено
на рис. 9.26. К оливальні контури, які використовуються
її радіотехнічних пристроях, звичайно мають добротність
Ц н межах від кількох десятків до кількох сотень і мають
хвильовий опір ZXB від кількох десятків до кількох сотень
Ом, за рахунок малої ємності конденсатора. Тому їх резо­
нансний опір Zpe3 = L /R C лежить у
межах від кількох тисяч до сотень ти­
сяч Ом.
При таких великих опорах Zpe3 на
натискачах контуру буде великий спад
напруги на частотах корисного сигна­
лу, навіть при дуже малих струмах.
Тоді як на частотах перешкод, що ле­
жать поза межами смуги частот про- Р и с. 9.26
пускання контуру і відносно яких кон­
тур не настроєний в резонанс, напруга, як а знімається від
натискачів контуру, мала, оскільки загальний опір конту­
ру струму цих частот малий. Отж е, із затискачів контуру
подається на наступні каскади схеми радіоприймача підси­
лена напруга корисного сигналу.
При режимі резонансу струмів кут зсуву за фазою ф =
0, тоді cos ф = 1. Тому цей режим або близький до
нього застосовується в енергетичних установках для під­
вищення коефіцієнта потужності cos ер з метою підвищення
ефективності використання потужності генераторів, які
подають електричну енергію з електростанції споживачам.
Енергетичні силові установки (заводи, фабрики), де >
використовується багато електродвигунів, мають активно-
індуктивний характер і великий кут зсуву за фазою між
напругою на затискачах двигунів і струмом, що проходить
у двигунах. Тому cos ф малий і чимала частина енергії
не використовується, а повертається назад до генераторів
електростанції. Отже, струм у лін іях передачі електричної
енергії має, крім активної складової, яка використовуєть­
ся у споживачів корисно, також і реактивну складову,
яка завантаж ує безкорисно проводи л інії, що не дає змогу
живити з цієї л ін ії інших споживачів.
Якщо паралельно групі електродвигунів (рис. 9.27, а)
підключити батарею конденсаторів певної ємності, то мож­
на встановити режим резонансу струмів, при якому прово­
ди л ін ії передачі та генератори на електростанціях звільню-
229
ються від реактивної складової струму. Таким чином,
струм у лінії зменшиться при активній потужності спо­
живачів, оскільки реактивна енергія від індуктивного на­
вантаження споживачів іде на зарядж ання конденсаторів
Отже, відбувається обмін енергією між магнітним полем
індуктивного навантаження і електричним полем конден­
саторів. Тойу повернення енергії назад до генераторів не
буде (рис. 9.27, а). Від генератора споживачам надходить
тільки активна енергія. Тому до даної лінії передачі можна
підключити інших споживачів. При цьому повна потуж­
ність генератора S = UJ
дорівнюватиме активній по­
тужності Р = i l l cos ф, їгтг * и
ІАад
ОСКІЛЬКИ COS ф = 1. Якщо
режим близький до резо­ Ід 'л Ь І’А
нансу струмів І COS ф Ф 1, В
але близький до одиниці, й
то тільки незначна частина
потужності генератора не
використовуватиметься в
зв ’язк у з малою величиною т т
реактивної потужності.
Векторну діаграму та­
кого кола зображено на Ри с. 9.27
рис. 9.27, б без підключен­
ня батареї конденсаторів, а векторну діаграму кола при
підключених конденсаторах малої ємності, тобто коли єм­
нісна складова менша від індуктивної складової струму дви­
гунів, показано на рис. 9.27, в. Згідно з цією діаграмою,
з появою реактивного струму ємності загальний струм і кут
Ф зменшуються і підвищується cos ф установки
Векторну діаграму при більшій ємності батареї кон­
денсаторів, коли реактивний струм ємності дорівнює реак­
тивному струму індуктивності, зображено на рис. 9.22, а.
Тоді загальний реактивний струм дорівнює нулю і cos ф =
= 1, тобто загальний струм генератора тільки активний.
Енергія не повертається назад до генератора. Потужність
кола тільки активна.
9.4. Реактивні двополю сники
Означення двополюсників. Двополюсником називається
електрична схема, яка має два вхідні затискачі.
Електричні властивості реактивного двополюсника пов­
ністю визначаються єдиною характеристикою — формула
частотної залежності його комплексного опору.
230
 Двополюсники класифікуються за різними ознаками:
1) за наявністю або відсутністю джерела електричної
енергії всередині схеми — а к т и в н і й п а с и в н і дво­
полюсники;
2) за характером опору елементів — р е а к т и в ні ,
що складаються з Ь і С {й можна нехтувати); двополюсни­
ки з в т р а т а м и , що складаються з реактивних еле­
ментів, які мають активний 1
опір; двополюсники, щ г ' Л *
екладаються з ч и с т о а к
Т И в н и х о п о р ів (р е з и
і г о р і в ) ;

І с
О .. |||»>;■«чО
а в
■ХЛ V

Р и с. 9.28 Р и с. 9.29

3) за лінійністю — л і н і й н і та н е л і н і й н і дво­
полюсники;
4) за електричними характеристиками — е к в і в а ­
л е н т н і двополюсники, які при всіх частотах мають
однакові опори або провідності, та ті, які можуть бути ек­
вівалентними при певних умовах; о б е р н е н і двопо- '
люсники, в яких добуток опорів або провідностей на всіх
частотах є сталою величиною, тобто не залеж ать від часто-
і її; п о т е н ц і а л ь н о - о б е р н е н і двополюсники,
н кі при певних умовах можуть бути обернені (такими умо­
вами є, наприклад, рівність резонансних частот).
Частотні характеристики двополюсників. Ці характе­
ристики є графіками залежності опору або провідності
від частоти струму. Вони були розглянуті при вивченні
резонансів напруг і струмів.
Одноелементні реактивні двополюсники (рис. 9.28, а).
їхні параметри: Хд = /®В, У і = 1//соВ або Гд = —

—І ~ ^ ї - Х арактеристика Х д — пряма лін ія, а У д—

ііпербола (рис. 9.28, б).
Розглянемо двополюсник (рис. 9.28, в) з параметрами
X, =» —/ Ус — /соС. Х арактеристика Х с — гіпербо-

231
ла, а Ус — пряма л ін ія (рис. 9.28, г). Помножимо Х с на

( ~ І - 5 Г ) = І Й Г = - Г = С0П51’ І
оскільки / ( —/) = —у2 = 1. Отже, ці двополюсники
обернені.
Двоелементні реактивні двополюсники (рис. 9.29, а).
Тут

2, - х , - Хс = / ( » £ . - Щ ( » - •

О скільки
ІЬКИ
1 ■ / 1 \2 2
ТА - І у ц с і)

= / Ті (со = / Ті ^СО — .

Якщо со < со0, то X — від’ємний і має ємнісний ха­

рактер.
Якщо со = со0, то І = 0.
Якщо со > со„, то 7^ — додатний і має індуктивний ха­
рактер (рис. 9.29, б).
Н а схемі (рис. 9.29, в):
у = _ (а L
£і /і-хСО2 — С"01
Од! /Ті/ СО4 ---- 0>п

І ©
Т і (0 д | ----- (О 2

Якщо со = 0, то У’! = 0.
Якщо со < со0, то У і додатний.
Якщо со = со0, то У = О О .
Якщо со > со0, то У від’ємний.
На схемі (рис. 9.29, г)

У_2 У_С2 + УЬ2 - І<*С2 — і -^ Ц - - /С , (^со — ) =

Якщо со < со0, то У 2 від’ємний, коло має індуктивний

характер (рис. 9.29, д).
Якщо со = со02, то У 2 = 0 — резонанс струмів.
 Якщо со > о)02, то У2 додатний, коло має ємнісний ха­
рактер. Тут
у. 1 1 ' со /со /со
Т 2 /С* 01)2 _ 0 )2 /2 С 2 (с о 2 — (О д ) С2 ( (О д — со2)

Якщо со= 0, то 7 г — 0.
Якщо со < (Оц, то 7.2 додатний, коло має індуктивний
'.арактер (рис. 9.29, е).
Якщо со = со0, то 7 — оо. Якщо со > со02, то 7 від’єм­
ний, коло має ємнісний характер.
Із характеристик випливає, що із збільшенням часто­
ти опір послідовного контуру від ємнісного характеру пе­
реходить в індуктивний, а опір паралельного контуру пере­
ходить від індуктивного характеру стриб-
коподібно в ємнісний. При резонансній ча- Л_ г -
стоті
ш—— і-'2
ш ®оі /со
7 Х7 2 = / Т , ------------------- „
- - ‘ 1 “ С 2 (со22 - си2)
— і. ) С О (со2 — (О д ,) 1)0) (С О о і — со2)
С 0 С 2 (С 0 д 2 — СО2 ) С 2 СО (С О 0 2 — со2)

Якщо со01 = со02, то після скорочення матимемо

7 172 —
— Г ’
и 2

тобто добуток опорів цих контурів є сталою величиною.

Отже, ці двополюсники потенціально обернені, оскільки
їх дубуток не залежить від частота струму при рівності
їх резонансних частот.
Триелементні реактивні двополюсники. Триелементни-
ми реактивними двополюсниками називаються такі дво­
полюсники, що складаються з трьох реактивних, елементів,
схеми яки х не мають послідовно або паралельно з'єднаних
елементів однакового характеру.
Якщо при трьох елементах два елементи однакового,
характеру з ’єднані послідовно або паралельно, то маємо
двоелементний двополюсник. Н априклад, схема
(рис. 9.30, а) перетвориться в двоелементний двополюс­
ник (рис. 9.30, б ).
Триелементні схеми двополюсників з елементів Ь і С мо­
жуть бути складені у чотирьох варіантах (рис. 9.31, 1— 4).
Розглянемо схему 1. Знайдемо загальний опір 7 Х, який
дорівнює сумі опорів послідовних ділянок 7 Х + 7 2’.
7 Х = /соТ0 + р- ,
- 1 1 С2 (СЙ02 — со2)

233
де со0 — резонансна частота паралельного контуру; о» —
частота генератора.
Якщо частота со мала, то в паралельному контурі І 2С2
опір Х і.2 = мТ2 малий, а Х & = 1/соС2 великий. Тому
струм у котушці великий, контур має індуктивний харак­
тер. Загальний опір Х 2 контуру Т2С2 додатний.
При збільш енні частоти Х іч зростає, а Хсг зменшу­
ється. При певній частоті генератора со02 у пар_алельному

З і,
Р и с. 9.31

контурі Т2С2 матимемо Х ц — Х с 2■ Виникає резонанс

струмів, опір Х 2 цього контуру прямує до нескінченності,
а струм у колі дорівнює нулю. Н а ділянц і Ь0 котушка
матиме певний індуктивний опір Х м -
При подальшому зростанні частоти генератора від со02
загальний опір двополюсника зменшиться, оскільки пору­
шився резонанс струмів. У контурі Ь2С2, Х м збільш иться,
а Х с 2 зменшиться у паралельному контурі Х 12 > Х с 2,
струм ІС2 > 112, тобто контур має ємнісний характер і
буде еквівалентний певному Хсгек- Тоді схема перетво­
риться в послідовне з ’єднання Х м і Хсек- При . певній
частоті сі>03 у схемі виникає явище резонансу напруги,
оскільки Х м = Хсгек- При цьому струм кола досягне м ак­
симуму.
При подальшому зростанні частоти від со0 Д° 00 У пара­
лельному контурі сильно збільш ується Х м і відповідно
зменшується Х с2.
Загальний опір Х 2 зменшується при ємнісному харак­
тері, але сильно зростає Х 0, загальний опір двополюсника
Х 3 має індуктивний характер, і Х 3 прямує до нескінчен­
ності.
Побудуємо частотну характеристику для схеми 2
(рис. 9.32). Побудуємо графік залежності Х ц від ш, а по­
тім графік залежності Хсі від со. Зобразимо графічно різ-
234
її піцо Х х = Х ц — Хсі- Дістанемо графік X! паралель7
мої вітки. Згідно з цим графіком, при частоті ю, у колі
шшикає резонанс напруг у послідовній вітці Ь хСи тобто
Л'п = Хсі, і / 1 — максмум.
При збільш енні частоти со > - збільш ується Х ц і
зменшується Х сь Опір Х г — Х ц — Х ц має індуктивний
характер, тобто утворюється еквівалентна індуктивність
/,гкі у верхній вітці кола. Т ак, схема при со > СО] перетво­
рюється в паралельний контур з еквівалентною індуктив­
ністю Текі і ємністю С0.
При частоті со2 опори віток зрівню ­
ються Х^ек = Хсо, і в колі виникає
резонанс струмів. Опір у цій схемі
прямує до нескінченності.
Аналіз схем З і 4 (див. рис. 9.31)
виконується аналогічно. Таким чи­
ном, у схемах триелементних реактив­
них двополюсників виникають два ре­
зонанси — резонанс напруг і резонанс
струмів.
З розглянутого ан алізу можна зробити такі висновки.
К ількість резонансів у триелементних реактивних дво­
полюсниках на одиницю менше, ніж кількість елементів
у схемах.
У схемах не можуть наступати один за одним два одно­
типних резонанси, а відбувається чергування двох різних
типів. Спочатку при зростанні частоти від нуля настає
резонанс струмів, якщо між затискачами схеми є шлях
для постійного струму, наприклад у схемі 1 і 2. Якщо
такого ш ляху немає, то першим настає резонанс напруги,
наприклад у схемі 3 і 4.
При зростанні со від нуля величина реактивного оперу
кола X завжди зростає, крім частот резонансу струмів,
при яких ф ункція X (со) розривна і X змінюється стрибко­
подібно від + о о до — о о .
Реактивні двополюсники зростаються в схемах елек­
тричних ф ільтрів.

Запитання для сам оконтролю

1. Щ о називається вільними коливанням и? вимуш еними колив,. н»

иями? 2. Ч ом у контур з і і С називається коливальним? 3. Від чого
залеж ить частота в ільних коливань? 4. Щ о називається незатухаючимн
коливаннями? 5. Умови, необхідні дл я виникнення в контурі вільних
коливань. Забезпечення незатухаю чих коливань у реальному контурі.
7. Що таке хвильовий опір? 8 . Я кі величини мають Х ^ і Х с при частоті
вільних коливань контуру? 9. П ри я к ій умові вільн і коливан ня в конту­
рі не мож уть виникнути? 10. Умови виникнення явищ а резонансу н а­
пруг. 11. Ч ому при резонансі напруг на д іл я н к а х £ і С напруги мо­
ж уть бути значно більш і, н іж напруга на зати скачах кола? 1 2 . У с к іл ь ­
ки разів напруги на і і С при резонансі напруг будуть більш і нап ру­
ги на затискачах кола? 13. Я кий зсув за фазою в колі при резонансі на­
пруг? 14. Я к а величина спаду напруги на активному опорі контуру при
резонансі напруг? 15. Я к досягається реж им резонансу напруг?
16. Щ о називається смугою проп ускання контуру? Від чого залеж ить
смуга пропускання контуру? 17. Щ о називається вибірністю контуру?
К оефіцієнт передачі напруги в колі при резонансі напруг. 18. Яка
позитивна роль реж им у резонансу струмів? 19. Я кий характер має
коло при резонансі струмів? 20. В яком у випадку при резонансі
струм ів буде більш ий виграш у струмі? 2 1 . Я к і енергетичні процеси
застосовую ться при резонансі струмів? 22. Величина наван таж ен н я на
генератор при резонансі струмів? 23. Умови виникнення явищ р е ­
зон ансу струмів. 24. В еличина загал ьн о ї провідності кола при резонансні
струм ів. 25. Я к досягається в колі резонанс струмів? 26. Я ка різниця
м іж добротністю (2 і еквівалентною добротністю <2ек? 27. Щ о таке А Ч Х ?
28. Я к впливає внутріш ній опір /?,- на смугу проп ускання п арал ел ь­
ного контуру? 29. Величина резонансного опору 2 рез при резонансі стру­
мів. Х арактер кола при резонансі струмів. ЗО. Я к впливає X; на е к в і­
валентну добротність контуру (?ек? 31. Спосіб розш ирення смуги проп у­
сканн я к онтуру. 32. Застосування неповного вклю чення контуру та ре­
зон ансу струм ів. 33. К ласиф ікація реактивних двополю сників. Три-
елементні двополю сники. К іл ькість резонансів у них.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зм іниться частота власних коливан ь контуру, коли послідов­

но з конденсатором вклю чити ще один конденсатор? 2 . Я к зм іниться
частота власних коливан ь контуру, якщ о в котуш ку індуктивності внес­
ти феромагнітне осердя? 3. Я к зм іниться добротність контуру при резо­
нансі напруг, якщ о паралельно конденсатору вклю чити ще один конден­
сатор, а паралельно котуш ці індуктивності вклю чити так у саму котуш ­
ку? 4 . Я к мож на дістати резонанс напруги в колі при Х ^ > Х с . 5. Я к
зм ін яться струми у в ітк а х £ і С при резонансі струм ів, а також за га л ь ­
ний струм, якщ о послідовно котуш ці вклю чити конденсатор при Х с <
■< Х ^ ? 6 . Я к зм іниться ку т ф у ко л і, де є резонанс струм ів, якщ о послі­
довно з конденсатором вклю чити котуш ку індуктивності при Х ^ — Х с .
7. Я к зм ін яться струми у в ітк а х , а так о ж загальни й струм п ар а­
лельного контуру при резонансі струм ів, якщ о послідовно з котуш кою
індуктивності вклю чити конденсатор При Х с = Х ^ , а послідовно з кон­
денсатором др у го ї ВІТКИ ВКЛЮЧИТИ котуш ку Індуктивності при X £ = Х с ?

Задачі для самостійного розв'язування

1. У колі послідовно з ’єднані = 5 Ом, С = 126,7 пФ і II —

-= 0,5 В. Я к у котуш ку індуктивності треба вклю чити послідовно в
коло, щоб дістати режим резонансу н апруг при резонансній частоті / 0 =
= 10 МГц. Знайти / , и 1 — V с , 2А /, <2, X , Б,,.
В і д п о в і д ь . / = 0,1 А, и і = и с = 12,56 В, (} = 25,12, 2 Д / =
= 400 кГ ц, К = 17,727, = 3,02 д Б .

236
 2. П аралельний коливальний контур має параметри: 7. = 20 мГн,
Я = 10 Ом, С = 0,5 мкФ. Н ап руга на зати скачах кола II = 40 В. З н а ­
йти струм у в ітках 11г / г, загальни й струм / , 2 ХВ при (о = 10 000 с— .
В і д п о в і д ь . / 1 = 0,2 А, / 2 = 0,2 А, / = 0,01 А, Z xв = 200 Ом.

Глава 10
З В 'Я З А Н І К О Л И В А Л Ь Н І КО Н ТУРИ

10.1. Види зв'язку м іж коливальними контурами.

Коефіцієнти зв'язку

Зв’язаними коливальними контурами або зв’язаними

коливальними системами називається сукупність двох і біль­
ше коливальних конт урів, між якими є елект ричний, маг­
ніт ний або елект ромагнітний зв'язок і між якими є зв’язок
електромагнітних коливань контурів. Е нергія з одного
контуру може передаватися в другий і може відбуватися
також взаємний обмін енергією між контурам^.

Н а практиці часто застосовується два зв ’язаних коли­

вальних контури. К онт ур, підключений до генератора, на­
зивається первинним, а конт ур, до якого енергія надходить
від первинного, називається вт оринним. З в ’язок між кон­
турами може бути індуктивний, або трансформаторний,
автотрансформаторний; внутрішньоємнісний; зовнішньо-
ємнісний і комбінований, наприклад індуктивно-ємнісний.
При і н д у к т и в н о м у зв ’язку (рис. 10.1, а) пер­
винний контур має Е1, С І, і генератор коливань / г
з ЕРС Е. Вторинний контур має 7.2, С2 і 7?2. Передача
енергії з первинного контуру до вторинного відбувається

237
 за допомогою магнітного потоку, що утворюється струмом
/ 1( який проходить через котушку індуктивності первин­
ного контуру I I . Частина магнітного потоку взаємодіє
з витками котушки 12 і наводить у ній ЕРС взаємоіндук­
ції. Ц я ЕРС є джереЛом струму / 2 у вторинному контурі.
Струм / 2, проходячи по котушці 12, утворює свій магніт­
ний потік, частина якого взаємодіє з витками котушки
I I і утворює в ній ЕРС взаємоіндукції. Ц я ЕРС обумов­
лює зміну режиму роботи первинного контуру.
З в ’язок між контурами визначається величиною взаєм­
ної індуктивності М , яка залежить від відстані між ко­
тушками (чим менша відстань, тим більш е М і сильніше
зв ’язок) і від взаємного розміщення котуш ок. При пара­
лельному розміщенні зв ’язок максимальний, а при перпен­
дикулярному — мінімальний.
Зміни відстані м іж котушками та їх взаємного розмі­
щення дають змогу повільно і у великих межах змінювати
зв ’язок між контурами. Цей факт широко застосовується
на практиці.
При ав то тран сф о рм ато рн ом у зв ’язку
(рис. 10.1, б) енергія з первинного контуру I I , С І, К1
надходить до вторинного контуру за допомогою індуктив­
ного зв ’язку І зв, який є загальним для первинного і вто­
ринного контурів. У більшості випадків котуш ка зв ’язк у
є частиною індуктивності 11 первинного контуру. Вто­
ринний контур має І зв, 12, С2 і Я.2. Струм / 2 у вторин­
ному контурі утворюється ЕРС самоіндукції в котушці
І з в , що виникає при проходженні через котуш ку стру­
му ц .
Величина ЕРС самоіндукції і струму / 2 залеж ить від
величини І зв. Струм / 2, проходячи через І з в , утворює
ЕРС самоіндукції, яка діє на первинний контур і викликає
в ньому певні зміни.
При в н у т р і ш н ь о є м н і с н о м у зв ’язку кон­
денсатор Сзв включається в первинний контур і одночасно
є складовою частиною ємності вторинного контуру
(рис. 10.1, в). Струм / 2 утворюється від напруги на конден­
саторі Сзв. Залеж но від величини Сзв визначається вели-
чина напруги і величина струму / 2. В зв ’язк у з труднощ а­
ми в регулюванні Сзв цей вид схеми застосовується рідко.
При зовніш ньоєм нісному зв’язку
(рис. 10.1, г) конденсатор Сзв включається між первинним
і вторинним контурами. Чим більш а ємність цього конден­
сатора, тим менший ємнісний опір і тим більший струм
проходить у вторинний контур. Завдяки цій схемі можна
 *

легко регулю вати величину 6'зв. Д л я усуненн я ін д укти в­

ного з в ’я з к у м іж контурам и котуш ки індуктивності е к р а ­
нують одну в ід одної.
Загальний елемент, через який відбувається.зв'язок між
контурами, навивається елементом зв'я зку (М , Ьзв, Сзв).
Величину або ступінь зв ’язк у між контурами характе­
ризує коефіцієнт зв ’язку А:
А = Х ЗВД/Х Л , (Ю.1)
де Х зв — реактивний опір елемента зв ’язку, загального
для обох контурів; Х г і Х 2 — реактивні опори первинного
і вторинного контурів, які мають той самий характер, що
й Х зв.
Величина Х зв визначається так:
Х зв = а>М при індуктивному зв ’язку,
Х зв = (оЬзв при автотрансформаторному зв ’язку,
Х зв = І/юСзв при внутрішньоємнісному і зовнішньоєм-
нісному зв ’язках.
Враховуючи, Щ О при Індуктивному зв ’язку X ! = с о Е , ,
Х а = (йЬ2, коефіцієнт зв ’язку
А = ( й М / |/ ( 0 Д ( 0 І 2 = М/УЦГГ (10.2)
При автотрансформаторному зв ’язку
А = Д,в/ К ( Д + / . з в ) ( І 2 + І з в ) . (Ю.З)
При внутрішньоємнісному зв’язку
А » К а д /С зв . (10.4)
При зовнішньоємнісному зв ’язку
А « С ЗВ/ / С А . (10.5)
П риклад 10.1. Д в а однакові індуктивно зв ’язані контури мають
М = 10 мкГн, б] = 50 мкГн, / . 2 = 50 мкГн. Знайти коефіцієнт зв ’язк у А.
Р о з в ’ я з а н н я , к = М І У І 1Ь 2 = 10/р 50 • 50 = 10/50 = 0,2.

10.2. Фізичні процеси у зв'язаних ненастроєних

коливальних контурах. Вношуваний опір

Розглянемо фізичні процеси в індуктивно зв’язаних

контурах при умові, що /?г генератора дорівнює нулю
(рис. І0.2). Як відомо вже, при індуктивному зв ’язку між
контурами струм І х через магнітний потік Ф1 у вторин­
ному контурі утворює ЕРС взаємоіндукції Е 2. Якщо вто­
ринний контур не настроєний в резонанс, то його реактив­
ний опір не дорівнює нулю, і контур має індуктивний або
ємнісний характер.
239
 Нехай первинний і вторинний контури мають індуктив­
ний характер, тобто відстає за фазою від Е на кут ер, <
< 90°, а / 2 відстає за фазою від Е 2 на кут ср2 < 90°.
.Побудуємо векторну діаграм у (рис. 10.3) і розглянемо
співвідношення фізичних величин у схемі.
Магнітний потік Фь утворений струмом / ь і струм
І г збігаються за фазою.
ЕРС генератора Е, що утворила струм / ь випереджає
за фазою струм / , на кут фь оскільки первинний контур
має індуктивний характер опору.

Р и с. 10.2 Р и с. 10.3

ЕРС Е 2, утворена струмом І и відстає за фазою від

струму 1Х на кут 90°.
Струм / 2, утворений ЕРС Е 2, відстає за фазою від Е 2 на
кут ф2, оскільки вторинний контур має індуктивний ха­
рактер опору.
Магнітний потік Ф2, утворений струмом / 2, і струм
/ 2 збігаються за фазою.
Магнітний потік Ф2 через взаємоіндукцію М з першим
контуром утворює в ньому Е Р С взаєм оінд укц ії сІЕ} — Е п ,
яка відстає за фазою від ф2 на кут 90°. Таким чином, у пер­
винному контурі діють дві ЕРС: Е генератора і с1Ег від
вторинного контуру.
З а правилами паралелограма будуємо результуючу
ЕРС Е и яка є сумою векторів Е і І Е 1.
У протифазі з й Е 1 уявімо ту частину напруги генерато­
ра сії!,, яка долає протидію (ІЕ1.
Отже, можна вважати, що й ї/, є спад напруги на я к о ­
мусь опорі первинного контуру який утворився завдя­
ки впливу вторинного контуру і називається в н о ш у в а-
ним опором.
Таким чином, у зв ’язаних контурах відбувається пере­
дача енергії від первинного контуру до вторинного і одно­
часно вторинний контур ВНОСИТЬ опір dZ1 у первинний.
240
 Розглянемо залежність вношу&аного опору dZx = 2*„і
від параметрів контурів, частоти струму і зв ’язку між кон­
турами. О скільки Е гі можна вважати спадом напруги dUx
на вношуваному опорі dZ x, то опір складається з активної
і реактивної частин:
d Z x — Z BHі = Явні + j X вві. (10.6)
Тоді
dUx = h Z mü Z B„i = d V J l x = E tl/ I t . (Ю.7)
За законом Ома £ 21/ / , = 2 вні — вношуваний опір вториш
ним контуром у первинний.
£ 2і - со М І2,
де соЛІ — реактивний опір взаємоіндукції, / 2 = E 2/Z 2.
Звідки Е 2 = I,Z 2. Проте Е 2 = / jCoAT, отже, І х — Е 2/шМ.
Підставимо значення Е 2Х і І х у формулу (10.7):
7 £ 21 / 2ы 2М 2 со2М 2 ш 2М 2
Zb"! “ /, ~ /222 Z2 “ Rt + jX t •
Звільнимося від комплексного знаменника:
„ (02М 2 (/?2 — /Х 2) _ со2ЛЇ2 р у
ZeHl “ (Я, + /**> (Я, - Д 2) ' ^ - (;'Ха)2 12 ' 2; ~
ш2Л12 .у . <о2А12 D . ш2М 2 v
=„у- - 7 (/?, - ] Х 2) = — - Г - Я 2 - / — 2— Х а.
/<2 -р А2 ^2 2.
Таким чином,
„ со2/И2 D . и 2Лї2 П л 0,
2 1 72 *г-
ZBhі — ( 10.8)
с-2 ^2
Перший доданок у цьому рівнянні є активний вно­
шуваний опір у перший контур
(Ю.9)
2
а другий — реактивний вношуваний опір

А ВНІ= - ^ - А а. ( 10. 10)

z2
Отже, резистивний вношуваний опір 7?вні є такий опір
на якому при струмі /, витрачається така сама потужність
(Явні = /іЯ.иі), що й на резистивному опорі вторинного
контуру при струмі / 2:
/ 2 = сoM /Za> Я 2 = / 2Я 2 = R t.
/2

16 3 - 7 5 3 241
 У вторинному контурі за рахунок внесеного н первин
ний контур індуктивного опору зменшується опір на ХВН1.
Вношуваний реактивний о п і р 'х вні — пе величина, яка
враховує розмагнічуючі д ії вторинного контуру на пер­
винний (про це свідчить знак «мінус» у формі 10. 10).

10.3. Ф ізичні процеси у зв'язаних настроєних

контурах. Величини активного внош уваного ог.ору

Настроєними контурами вважають такі конт ури, в

яких реактивні опори дорівнюють нулю. Величини струмів
і напруг у таких контурах позначимо індексом 0. Н апри­
клад, струм при резонансі у первинному контурі є / 01.
Фізичні процеси розглянемо за допомогою векторної
діаграми (рис. 10.4) відповідно для схеми на рис. 10.2.

Р и с. 10.4 Р и с. 10.5

Як початковий вектор візьмемо вектор струму / 01. При

резонансі вектор Е збігається за напрямом з векторе м
/ 01. Струм / 01, що проходить через котуш ку Ь1, утворює
магнітний потік, внаслідок чого на витках котушки Ь2
виникає ЕРС взаємоіндукції
•^02 = ^ 01®0^ -
Ц я ЕРС відстає за фазою від струму / 0] на кут ф! =
=* 90°, тому вектори / 01 і Е02 взаємно перпендикулярні.
За законом Ома
/ 02 = Е 02//?2 = ^01®0 44/^2*
Струм / 02 збігається за фазою з ЕРС Е 02. Тому вектори
/ 02 і Е 02 мають одинаковий напрям. Струм / 02, проходячи
через котуш ку Т2, утворює свій магнітний потік, який у
витках котушки І \ наводить ЕРС взаємоіндукції,
Е 02і *= / 02® о^ = / 0і®оЛ42/#2-
Ця ЕРС відстає від струму / 02 на кут ф2 = 90°. Век­
тори / оа і Еозі взаємно перпендикулярні.
242
 Таким чином, R і £ 02і напрямлені протилежно, а тому
ілгальна ЕРС, діюча в первинному колі, зменшується на
величину Е пп. Струм / 01 — (Е — £ 0S1)/A?j. Отже, причи-
• мою зменшення струму в первинному контурі / 01 є наве-
к ' іііія ЕРС £ 021 вторинним контуром у первинному. Мож­
ім також вважати, що зменшення струму / 01 відбувається
внаслідок збільш ення активного опору кола на величину
А’„„і при незмінній величині ЕРС Е. Це можна визначити

f оі = ERRi R«h\)-
Цей вираз є зручним для розрахунків.
За формулою (10.9) активний вношуваний опір зал е­
жить, як від частоти со, так і від взаємоіндуктивності М ,
тобто від коефіцієнта зв ’язку між контурами. М аксималь­
ний активний вношуваний опір RoBH виникає при резонансі
(рис. 10.5), коли А/ = 0. При цьому со = ю0, a Z2 = R 2.
Тоді
r 0bh = ш2л т 2. ( io .il)
О скільки при резонансі R 2 є мінімальною величиною
від величини Z2 формули (10.9), то активний вношуваний
опір буде максимальний. Цей опір знаходиться в прямій
залежності від взаємоіндуктивності М або коефіцієнта
зв’язку k (див. рис. 10.5). Чим більш е k, тим більш а ЕРС
Еш наводиться в первинному контурі; струм / 01 зменшуєть­
ся, /?0вп збільш ується.
При збільшенні або зменшенні частоти генератора пов­
ний опір вторинного контуру Z2 зростає, а тому активний
вношуваний опір, згідно з (10.9), зменшується (див.
рис. 10.5).

10.4. Вплив реактивного внош уваного опору

на параметри первинного контуру

Розглянемо векторну діаграму зв ’язаних контурів,

коли частота генератора / г не збігається з резонансною
частотою контурів / 0 (див. рис. 10.2). Н априклад, коли
/ г > /0, що відповідає індуктивному характеру реактивної
складової повного опору обох контурів. Як вже відомо,
при цьому струм / , відстає від ЕРС контуру Е на кут
<р < 90° (рис. 10.6). Вектор Е має складові частини U l —
U l \ — Uc\ — різницю напруг на реактивних опорах
xl \ і хс\ первинного контура і ііщ — напругу на актив­
ному опорі R 1 первинного контуру.
16* 213
 Наведена струмом / х в котушці вторинного Контур\
ЕРС Е 2 відстає за фазою від його струму на кут 90°. Ос­
кільки вторинний контур теж має індуктивний характер
опору, то струм / 2 теж відставатиме від Е2 на кут ф < 90°.
Наведена струмом / 2 в котушці первинного контуру ЕРС
£ 21 відстає за фазою від струму / 2 на кут 90°. Тому век­
тори / 2 і Е п взаємно перпендикулярні.
Розкладемо вектор Е 21 на складові частини. Д істане­
мо і / а — напруга на активному опорі, напрямлена проти-

лежно напрузі U%і, і Up — реактивна напруга, напрямлена

протилежно напрузі ÜL.
Вектор різниці активних напруг позначимо t/ a »=
= U%і — Uа, а вектор різниці реактивних напруг Up —
— UL — Up. Вектори Ua і Up є складовими частинами век­
тора ЕРС первинного контуру £ і для зв’язаних коливаль­
них систем при індуктивному характері опорів контурів
(див. рис. 10.6). Порівнюючи кути між і 2Е і I tE u бачи­
мо, що кут ф! < ф. Це означає, що в первинному контурі
змінилися реактивні параметри, їх вніс вторинний контур
у первинний.
>Вношуваний реактивний опір залеж ить від взаємоіндук­
ції М або коефіцієнта зв ’язк у між контурами і від часто­
ти генератора. Цю залежність показано на рис. 10.7. При
резонансі, коли X L = Х с і А/ = 0, маємо Х ви = 0. Якщо
/ г > /о> т0 в звичайному послідовному контурі збільш уєть­
ся індуктивний опір. Вношуваний опір при цій умові
(формула 10. 10) має протилежний індуктивному ємнісний
характер (див. рис. 10.7). М аксимальне значення х ьп буде
на певній частоті.
Якщо / г < /о, то за формулою (10.10) вношуваний опір
має індуктивний характер і максимум на певній частоті.
244
 Отже, коли частота генератора не збігається з частотою
їмі шпальних контурів, то з вторинного у первинний контур
пноситься комплексна величина опору 2 „н = Я ВИ +
Активна частина цього опору зменшує величину струму
* первинному конт урі, а реактивна — змінює настройку
контуру.

10.5. Схем а заміщ ення зв'язаних контурів

еквівалентною одноконтурною схемою.
Вхідний опір

Відповідно до схеми на рис. 10.2 і векторної діаграми

на рис. 10.3 позначимо вектори струму / х та напруги
на схемі рис. 10.8, а. Вектор сіиі має активну складову сШа\
І реактивну складову сШр\. .и
'а! '(/я.
І Іоділивши величини векто­
рів напруг на вектор стру­
му /ц дістанемо трикут­
ник вношуваних опорів рис> ю.в
(рис. 10.8, б). З трикутни­
ка опорів дістаємо, що вношуваний опір сі21 складається з
активного й реактивного опорів.
Тому в первинному контурі є два активних опори: Я і =
• Яви — опір втрат первинного контуру і Я вні — актив­
ний вношуваний опір. У цьому конту­
рі є й два реактивних опори: Хі. —
реактивний опір індуктивності й хв„і —
реактивний вношуваний опір.
Таким чином, можна скласти од-
ноконтурну схему з вхідними опорами,
які будуть навантаженням для гене­
ратора (рис. 10.9)
Кїх
%вх — і ї в х І Х в х , ( 10. 12)
Ри с. 10.9
де
Явх — іїви Т" ^?внЬ (10.13)
ІХвх = І Х х — / х вн,. (10.14)
Модуль вхідного опору:

2„х = У Я І х + Х Ї = У (Я вті ^ в н і ) 2 -)- (-^1 4" Х т\)2 .

(10.15)
Приклад ї й .2. Д ва індуктивно зв ’язані контури мають коефіцієнт
з ,'я зк у к = 0,3. У первинний контур вклю чено генератор, частот? якого

245
/2 = 320 кГц і Е РС Е = 550 В. П арам етри контурів Сх = 1000 пФ , =*
= 282 мкГн, /Д = 12 Ом, С 2 = 830 пФ, / .2 = 274 мкГн, /Д — 100Ом.
Знайти струми в обох контурах.
Р о з в ’ я з а н н я. М = А( 0,3 Iх 282 . 2 7 4 = 0,3 • 278 =
= 83,5 мкГн,
со = 2 л / = 2л320 • 103 » 2 • 10е рад/сек,
Ш = 2 • 10" • 83,5 • 10~ 6 = 167 Ом,
Х 2 = ш Ц — 1/шС2 = 2 • 106 • 274 • 10~ 6 — 1012/(2 • 10" • 830) =
= 548 — 600 = —52 Ом,
= V + х\ = / 1 0 2 + (- 5 2 ) 2 = 53 Ом,
Я „ = 7?! + (0) 2М ги \ ) / ? 2 = 12 + (І672/532) • 10 я» 111 Ом,
Х х = 0)7.1 — 1/<оС1 = 2 • 106 • 282 • 10~ 6 — 1012/(2 • 10 е • 1000 ) =
= 64 Ом,
Х вх = Х 1 - (й)2,М2/ г |) Х г = 64 - (1672/532) ( - 5 2 ) = 578 Ом,

2 вх = У Г^ х + *вх = ^ П 1 2 + 5782 я , 590 Ом,

Д = Е /2 ВХ = 550/590 = 0,93 А,
£ 2 = / 1 о)Л4 - 0,93.167 = 156 В,
/ 2 = £ 2/ г 2 = 156/53 = 2,95 А.

10.6. Резонанси у зв'язаних контурах

М аксимальна передача енергії у зв ’язаних контурах

буде при максимальному струмі / 2 або при максимальному
коефіцієнті передачі АС = 1/„иХ/£ . (рис. 10.10). Досягти цьо­
го можна за допомогою конденсаторів змінної ємності
СІ і С2, а також регулювання
взаємоіндук тивності М між
контурами. При цьому розгля­
даються такі резонанси.
Перший частковий резонанс.
Нехай вторинний контур на­
строєний на частоту генератора
/ г, а в первинному контурі змі­
нюємо ємність Сь тобто змінює­
мо частоту вільних коливань Тоді при деякій частоті Д
у первинному контурі Х вх, що складається з Х х і Х вн, дорів­
нюватиме нулю. Струм / х набуває максимального значення,
а тому ЕРС Е 2 і струм / 2 теж максимальні (рис. 10.11, а).
У коливальній системі виникає п е р ш и й ч а с т к о ­
вий р е з о н а н с , його умовою є рівняння
X, + Хвн = 0 .
При інших положеннях конденсатора С І та інших резо­
нансних частотах первинного контуру Х вн не дорівнюва­
тиме нулю. Опір первинного контуру І х збільш иться, а
струми / х і / 2 зменшаться.
246
 Другий частковий резонанс. Нехай перший контур не
настроєний на частоту генератора / г, а у вторинному кон-
іурі змінюватимемо ємність С2, тобто змінюватимемо час­
тоту вільних коливань / 2 (див. рис. 10.10). Тоді у вторин­
ний контур з первинного вноситься реактивний опір
х вн2 = - «ош щ г і
де = V /?еТІ + х\ — повний опір первинного контуру.
Під час зміни ємності С2 на деякій частоті /2 наступить

момент, коли у вторинному контурі Х 2 і Х вн2 будуть рівни­

ми за величиною і протилежними за знаком. Тоді опір 2 2
стає мінімальним, а струм / 2— максимальним (рис. 10.11, б).
Струм / 2 наводить у котушці первинного контуру ЕРС Е п
і максимальний вношуваний опір /?вні, ЩО приводить до
мінімального струму Іх. Такий фізичний процес називаєть­
ся д р у г и м частковим р е з о н а н с о м . Умо­
вою його є рівняння
Х 2 + Х ВН2 = 0.
При інших положеннях конденсатора С2 (інших резо­
нансних частотах вторинного контуру) сума Х.2 і Х ВН2 не до­
рівнюватиме нулю. Опір вторинного контуру 2 2 збіль­
шується, струм / 2 зменшується, а струм І х збільш ується
(див. рис. 10. 11, б).
Повний резонанс. Незважаючи на те що при частинних
резонансах сгрум / 2 у вторинному контурі набуває макси­
мального значення, його величина при повному резонансі
збільш ується. Щоб установити режим повного резонансу,
слід (див. рис. 10. 10):
1) установити дуже слабий зв ’язок між контурами,
тоді вношуванні опори малі, і ними можна знехтувати;
2) кожен контур окремо настроїти в резонанс з часто­
тою генератора / г;
247
 3) збільшити зв’язок між контурами до максимального
значення струму / 2.
При резонансі в обох контурах їх реактивні опори до­
рівнюють нулю, тобто Х 0] = 0 і Х 02 = 0, а тому і Ховх =
- 0. Тоді
Ховх = Roвx — Квті "Ь Roвн•
Отже, величина вхідного опору еквівалентної схеми при
повному резонансі (рис. 10. 12) буде мінімальною.
Струми в контурах:
/ 01 = £ //? овх = £ /(Л вті + (ш8л і 2//?вт2)), (10.16)
^02 ~ Е оі/ Rвт2 — А01(і)0М //?вт2- (10.17)

Звідси маємо, що при збільшенні взаємоіндуктивності

М , тобто при збільшенні коефіцієнта зв ’язку між конту­
рами k, струм / 01 зменшується, а струм / 02 збільш ується,
досягає максимального значення, а потім зменшується
(рис. 10.13).
Найбільш е значення струму у вторинному контурі
/мм (/mm) називається «максимум максиморум» і встановлю­
ється при деякій критичній взаємоіндукції Л1Кр, коли
( О р Л Ї к р '^ R b t I * R bt 2 ~ 1* ТОДІ

М кр = V /?ВТІ • /?вт2/С00. (10.18)

Підставляючи значення уИКр і формулу (10.11), маємо
R obh “ С О уА їкр / ? вт2 = (10.19)
CÜ0t f BTl R m 2 / ^>[)R вт2 — R btI-

Отже, при критичній взаємоіндуктивності М кр існує

критичний коефіцієнт зв’язку к кр між контурами, коли
R obh = R bt I •

Якщо R „н < А?овн, тобто k < k Kp, то зв’язок між конту­

рами вважають слабим.
248
 Якщо Яви > Яо™, тобто £ > & кр, ТО зв ’язок вважають
сильним.
Користуючись формулами (10.16) — (10.18) знайдемо
струм /оі в первинному контурі при повному резонансі
і критичному зв ’язк у і струм /02 у вторинному контурі
при повному резонансі і критичному зв’язку:
/01 = Е/ІЯ.ТІ “Ь (®0^кр/^вт2)1 — В Д в т І Явт\) =: Е/2ЯвП,
( 10.20 )
І02 = Імьл = Е 02/Я ят2 —' іоіО)0М кр/^?вт2-
Оскільки
М кр =
ї?втії?вт2/®о>
то _______
/оз = / 01®0 У я вті /?вт2//?вт2М0.
Скоротимо на со0 і звільнимося від кореня в чисельнику:
'» . / « в^вт1«вт2 / « в т 1«вт2 Ї()1«вт1«вт2
1 02 =
«вт2 V «вт1«вт2 « в т 2 / « в т і «вт2

Враховуючи, що
1 01 вті + ^О вн) = Е ,
дістаємо
7 01я вт, = £ 2 , / ; 2 = £ / 2 / / ? в т і ^ вт 2. ( 1 0 . 2 1 )

При однакових контурах, /?вті = /?вт2,

/ м = £ / 2 = Е / 2 Я л т і- ( 1 0 . 2 2 )

Отже, при повному резонансі та критичному зв'язку

між контурами у первинному конт урі буде ст рум, який
дорівнює половині максимальної величини. П ри цих самих
умовах у вторинному контурі струм буде максимальним
і дорівнюватиме струму в першому контурі (див. рис. 1 0 . 1 3 ) .
Згідно з формулою критичної взаємоіндуктивності
Мир = У ЯвтіЯвтг/м0 І формулою &Кр = М кр/У £.,£<!, можна
записати
&кр = У Я т \ Я вт2/Ч>0 У Е 2 Е 2 у Г Я ят \ Я вт 2 І ^ о Е і Е 2 .

О скільки ©о^І = 2 ХВ1 = / / / С ] є хвильовим опором

первинного контуру, а со0Т.2■— Е*я2 = V Ь 2/С 2 — вто­
ринного контуру, то
г я вті
„і Ая вт2
Йкр
V ч'о^і^о^-а
249
Через те що Явті/сооІ! *= с!1 і е"затуханням контуру, або
оберненою величиною добротності 1/ф і, то маємо:
ккр = У І ^ 2 = V Ї Щ Г 2. (10.23)
При однакових параметрах контурів, коли = <12,
А?кр = = 1/Сі.
Отже, повний резонанс у зв'язаних контурах наступає
т о д і , коли Ховх = 0, х02 = 0, &кр — V Н а ­

п р и к л а д 10.3. Знайти коефіцієнт критичного з в ’язк у &кр, якщ о доб­

ротність контурів С}1 = (}2 = 100 .__ _______
Р о з в ’язання. к кр = \ ' 1/<51 Д 2 = 1 1/100 • 100 = 0,01

10.7. Енергетичне співвідношення при повном у

резонансі
Розглянемо енергетичне співвідношення при умові рів­
ності параметрів Ь, С і /?вт обох контурів. Активна потуж­
ність Р, що надходить від генератора, втрачається на ак­
тивних опорах первинного і вторинного контурів і мате­
матично визначається так:
Р — Р1 Р 2 — Лп^вті + Л)2^вт2, (10.24)
де Р х і Р 2 — активні потужності на опорах втрат контурів.
У відповідності з еквівалентною схемою (див. рис. 10.12)
потужність, яка витрачається генератором, можна визна­
чити так: 4
Р = /оі^вті + /оі^Овн (10.25)
У виразах (10.24) і (10.25) перші складові частини одна,
кові. Отже, однакові й другі частини. Тому /ог^втг =
= /оі Рови- Тоді
Ру = /отЯвті, (10.26)
р , = 4/?0вн. (10.27)
Загальна потужність:
Р — /оі^вті І ОїДовн = /оі (Л.ТІ 4" Ровн)‘ (10.28)
Залеж ність потужностей Р и Р 2 і К К Д т} від козфіцієн-
та зв ’язку між контурами розглянемо на рис. 10.14.
Потужність у первинному контурі визначається за фор­
мулою (10.26), а оскільки Д вті залеж ить від 6, то від коефі­
цієнта зв ’язку залежить і потужність Я ,. Із збільшенням
коефіцієнта зв ’язк у між контурами в первинному контурі
250
збільшується Яовн, а тому струм у контурі / 01 зменшується,
і зменшується потужність Р 1 (див. рис. 10.14).
П отужність у вторинному контурі визначається за фор­
мулою (10.27). При малому коефіцієнті зв ’язку к, вношу-
ваний опір /?овн буде малим і потужність Р 2 малою. З рос­
том £ збільш ується Ровн, і збільш ується Р 2. При умові,
коли Явті = Ровн (умова рівності внутрішнього опору ге­
нератора і опору навантаження), у вторинному контурі
потужність буде максималь­
ною. Р., має «максимум макси-
МОруМ».‘ Р 2 :=: Р т т • Це явище
відбувається при критичному
коефіцієнті зв ’язку £Кр По­
дальше збільш ення ^ призво- ?~°Р
ДИТЬ ДО зменшення потужності Рт т
Р 2 (див. рис. 10.14).
Коефіцієнт корисної ДІЇ Г)
характеризує ефективність пе- 0
редачі енергії від первинного %/>
контуру до вторинного і вира- рис. ю.14
ж ається відношенням актив­
ної потужності вторинного контуру Р -2 до активної потуж ­
ності генератора Р, яка підводиться на вхід кола,
т ] = Р 2/Р . (10.29)
Підставляючи сюди значення потужностей з формул (10.27)
і (10.28), дістаємо
Т] = / 01РовнДої ( Р в т і ~Ь Ровн) = Ровн/(Рвт1 ~Ь Рови))- (10.30)
Говорять, що К К Д показує, яка частина від загального
активного опору є активним вношуваним опором первин­
ного контуру. І зростанням Ровн, тобто із зростанням к
К К Д зростає. Якщо Р вті = РовН, тобто при повному резо­
нансі ті = 0,5.
Згідно з графіком, для зб ільш енн я К К Д треба зб іл ь ш у ­
вати коефіцієнт з в ’я зк у , але при цьому зменш ується п о т у ж ­
ність у вторинному контурі.

10.8. Складний резонанс

Як відомо вже, максимальний струм у вторинному кон­

турі при повному резонансі досягається тоді, коли вста­
новлюється слабий зв ’язок між контурами. При цьому
малими є вношувані опори, і ними можна знехтувати, а
потім настроювати окремо кожен контур в резонанс з
251
частотою генератора. П ісля цього слід збільш увати зв ’язок
між контурами до максимального значення / 02 = / мм. Тут
виконуються умови
^Овн 0, Х 01 = 0, ^ о 2 "" Т О б Т О Ховх ==
Тоді
^ О в х — ^?0вх — R btI “ Н R obh'

М аксимальний струм у вторинному контурі можна

досягти й при складному резонансі, коли регулюванням кое­
фіцієнта зв'язку при розстроєних контурах дістають мак­
симальний струм / 02 у вторинному контурі. При цьому
зв’язок більший від критичного. Реактивний опір первин­
ного контуру дорівнює за величиною і протилежний за
знаком реактивному опору, що вноситься вторинним кон­
туром у первинний.
Таким чином, складний резонанс виникає при умовах:
Х х -f- Хвн = 0, Х вх = 0, R > k Kp.

10.9. Амплітудно-частотні характеристики зв'язаних

контурів

Загальн і положення. У параграфах про резонанси на­

пруг і резонанси струмів у коливальних котурах йшлося
про амплітудно-частотні характеристики, означення та фор­
мули. Ці положення значною мірою стосуються й зв ’я за­
них контурів, а тому нагадуємо їх:
залеж ність струму в контурі від частоти генератора або
резонансна крива струму;
абсолютна розстройка — різниця між частотою гене­
ратора і резонансною частотою контуру: Л/ = / г — / 0;
добротність контуру Q;
вибірність — здатність коливальних систем «виділя­
ти» коливання певних частот;
відносна розстройка — відношення абсолютного розстро­
ювання до резонансної частоти: А///„;
узагальнена розстройка: а = 2QA///0;
коефіцієнт передачі К — відношення сигналу на виході
до сигналу на вході. Д л я різних коливальних систем кое­
фіцієнт передачі К має певний вигляд. Користуючись рівнян­
нями К , можна побудувати амплітудно-частотні характе­
ристики (АХЧ), тобто залеж ність К від частоти генератора
/ г при різних режимах .коливальних систем;
фактор зв'язку контурів ї|зв, який характеризує від­
ношення дійсного коефіцієнта зв’язку k до критичного
^кр Г)зв — kl kKp.
252
 Р ів н я н н я коефіцієнта Передав для д вок он турн ого К о
ливального кола. Коефіцієнт передачі для двоконтурного
кола:
К = <2т]эві у (1 + Пзв - а ) 2 + 4а2 . (10.31)
Н а підставі цієї формули можна побудувати А Х Ч —
залеж ність /С від а при різних значеннях г]зв (рис. 10.15).
При слабому зв ’язку між контурами, цзв < 1, харак­
теристика має максимум К 0ь який менше максимально мож­
ливого значення Ктт- Мак-
симум К оі визначається за
формулою (10.31) при а = 0:
— СлзвДі + 0 ЗВ).

Отже, при ТІЗВ 1

К о і< 0,5(?.
При критичному зв ’язку, тобто при повному резонансі,
■цзв = 1, коефіцієнт передачі має максимально можливе
значення — максимум максиморум Ктт• Підставляючи у
формулу (10.31) значення а — 0, т]зв = 1, дістаємо
Ктт = О/УХ 1 + І )4 = <2/2 = К ог-
Зазначимо, що в одиночному послідовному контурі м ак­
симальний коефіцієнт передачі К 0 = 0 , тобто більший,
ніж Ктт зв’язаних контурів. Якщо 0 менше, то смуга
пропускання ширше, що характерно для зв ’язаних конту­
рів.
При сильному зв ’язк у (г]зв > 1, а =» 0) К03 зменшуєть­
ся, оскільки знаменник формули (10.31) буде більше, ніж
при Т]зв = 1. Тоді ї|зв збільш ується, і коефіцієнт передачі
Коз < <2/2. При інших значеннях а і при цзв > 1 характе­
ристика має два максимума максиморума і К шш — 0/2.
Двогорбі характеристики. Розглянемо випадок, коли
г)„в > 1 і коли з ’являю ться два максимуми характеристики.
253
Нехай маємо залеж ність Х х і Х вні від частоти генератора
(рис. 10.16, а). При частотах Д <С / 0 реактивний опір
первинного кола Х х має ємнісний характер, а реактив­
ний вношуваний опір Х вні —- індуктивний. ‘
На деякій частоті Д ці опори будуть однаковими за ве­
личиною і протилежними за знаками. Тоді реактивний
опір у первинному контурі дорівнюватиме нулю, тобто
виникне умова резонансу. При цьому Д вні = /?вті, і у
вторинному контурі матимемо максимальну потужність.
Струм / 2 теж буде максимальний.
Умова резонансу виникне й на частоті / 2, де Х х має ін­
дуктивний характер, а Х виі — ємнісний.
Отже, два горби утворюються внаслідок появи умов
резонансів від реактивного характеру вношуваного опору
ХвнЬ
З ’ясуємо, як утворюється «провал» характеристики на
частоті / 0? Д л я цього слід дослідити залежність /?вні і
1?вті від частоти генератора при т]зв >■ 1.
Якщо при т|зв = 1 реактивні опори = 0 і Х вні = 0
(рис. 10.16, а), а Двно = /?вті, то при тізв > 1 /?вн на резо­
нансній частоті / 0 має друге значення (рис. 10.16, б). Тому
на цій частоті передається менше енергії і з ’являється
провал характеристики.
Таким чином, на частотах Д, / 0 і Д реактивні опори пер­
винного контуру дорівнюють нулю, але вихідна напруга
і коефіцієнт передачі мають максимальні значення лиш е на
частотах Д і Д.
Частоти, на яких характеристики мають максимальне
значення, називаються ч а с т о т а м и з в ’ я з к у . Д ля
радіотехнічних схем, де активний опір у контурах в ос­
новному на багато менший за реактивний,
А - + х ! = Х \.
Якщо контури подібні і настроєні в резонанс, то
X, = Х 2 = Х і X, = Хв„і.
Беручи до уваги формулу (10.10) і те, що ш2//И2 =
= ХзВ, дістаємо
X = ± Х ЗВ.
Крім того,
X = соБ — 1/соС.
Отже,
шБ — 1/шС = ± Х зв або иД (1 — 1/аг Ь С ) — ± Х зв.
254
Оскільки 1 /ІС = о)о, а Х зв = а)М, То wL (1 — coo/w2) =*■
= ± соЛ4. або 1 — о)о/о)2 = ± M/ L.
Звідси частота зв ’язку
о) 12 = соj Y 1 ± M/ L.
Відношення MI L є коефіцієнт зв ’язк у між контурами k,
оскільки при множенні чисельника і знаменника на оо/
воно виражає відношення ЕРС у вторинному контурі до
напруги на індуктивності первинного контуру.

Отже, МІ Ь = а формули для резонансних частот ма­

ють вигляд
/і = / о / У Т + 1 , /2 -= ї Л ~ к . (10.32)
Як бачимо, при збільшенні коефіцієнта зв’язку між кон­
турами, резонансні частоти / 1 і / 2 віддаляються від / 0, а
коефіцієнт передачі К на резонансній частоті / 0 зменшується
(рис. 10.17). Активний вношуваний опір /?вн призводить
до зменшення струму в первинному контурі і зменшення
ЕРС у вторинному контурі.
Смуга пропускання. Смуга пропускання зв ’язаних ко­
ливальних систем визначається так само, як і для одинич­
них контурів, тобто в межах 0,7 або \^ 2 максимального
значення коефіцієнта передачі (рис. 10.18).
Якщо в одиночному контурі смуга пропускання визна­
чається тільки частотою / 0 і добротністю контуру <2 (2А/ =
= / 0/<2), то у зв ’язаних контурах вона залеж ить і від кое­
фіцієнта зв ’язку й.
Н а основі математичних розрахунків маємо, що коли
£ = 0,68&кр, то смуга пропускання відносно смуги оди­
ночного контуру, розширюється. Якщо зв’язок між конту­
рами вище критичного, к = 2,41£кр, і коефіцієнт передачі

255
К = 0,7Ктт, їо смуга пропускання досягає максимуму:
2Д/ 2 = 3,1 (2Л /х),
де 2 Л/, — смуга пропускання одиночного контуру.
Отже, смуга пропускання зв’язаних контурів у 3,1
раза більш а, ніж в одиночного контуру при тій самій доб­
ротності. З в ’язані коливальні системи дають змогу зміню­
вати ширину пропускання сигналів і діставати АЧХ з
більш крутими схилами, що обумовлює кращі вибірні влас­
тивості, порівняно з одиночним контуром.

Запитання для сам оконтролю

1 . Які коливальні контури називаю ться зв ’язаними? Види схем

з ,’язаних коливальних контурів. 2 . Що таке елементи з в ’язк у і які во­
ни буваю ть? 3. Схема і загал ьн и й фізичний процес в індуктивно зв ’я за ­
них контурах. 4. К оеф іцієнт з в ’язк у . 5. Ф ізична суть і математичне
визначення внош уваного опору в первинний контур при ненастроєних
контурах. 6 . В екторна діаграм а і ф ізичний процес в індуктивно з в ’я за ­
них настроєних контурах. 7. Від чого зал еж и ть і я к математично в и р а ­
ж ається внош уваний активний опір у первинний контур при резонансі?
Зм іна цього опору при зм іні коеф іцієнта з в ’язк у і при розстрою ванні
контурів. 8 . Вплив реактивного внош уваного опору на первинний кон­
тур. 9. Я к перейти від схеми зв ’язаних контурів до еквівалентної одно-
контурної схеми? Вхідний опір та його визначення. 10. Умови і порядок
встановлення першого і другого часткових резонансів та повного резонан­
су між контурами. 1 1 . Величини струмів у контурах. 1 2 . Е квівал ен тн а
одноконтурна схема з в ’язан и х контурів і ї ї вхідний опір. 13. Умови
максимуму активної потужності у вторинному контурі. 14. К К Д з в ’я за ­
них контурів і їх залеж ність від коеф іцієнта з в ’язк у . 15. Особливості
настрою вання складного резонансу. 16. Ф актор з в ’язк у . 17. Частоти
зв ’язк у . 18. Смуга пропускання зв ’язаних контурів. 19. Зм іна реактив*
ного опору в індуктивно з в ’язаних контурах.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зміниться Е РС у первинному контурі при резонансі, якщ о ко­

туш ки віддаляти? 2. К оли внош уваний реактивний опір має індуктивний
характер? 3. Ч ому дорівню є струм у первинному контурі, коли у вто­
ринному контурі буде «максимум максиморум»? 4. Я к треба змінити кое­
фіцієнт з в ’язк у між контурам и, щоб дістати м аксим альну потуж ність Р 2
при зменшенні Р вт]? 5. Ч и зм іниться внош уваний опір у первинному
контурі, якщ о у вторинний додатково вклю чити резистор? 6 . Я к зм і­
ниться напруга на виході вторинного контуру, якщ о в первинний контур
послідовно включити додатковий резистор? 7. Я к зм іниться струм у
первинному контурі, якщ о коеф іцієнт з в ’язк у збільш иться?

Задачі для самостійного розв'язування

1. Знайти коеф іцієнт зв ’язк у м іж контурам и, в яки х = 60 мкГн,

= 70 мкГн, а М = 9 мкГн.
В і д п о в і д ь . 1 4 ,1 % .

256
 2 . Є два однакових контури з параметрами Щ — Ь3 = 300 мкГн,
С,, г= С3 — 200 пФ . Знайти ємність з в ’язк у при к = 1 % д л я внутріш ньо-
. ммісного з в ’я зк у (С3) і зовніш ньоємнісного (С4).
В і д п о в і д ь . С3 = 2 • 104 пФ; С4 = 2 пФ.
3. Є два індуктивно зв ’язаних, однакових і настроєних в резонанс
контури, в яки х Щ — Щ — 100 мкГн, С 4 = С 2 = 400 пФ, —
■ ■ 15 0 м . Знайти активний внош уваний опір при к = 1 % :
В і д п о в і д ь . 5/3 • 10—6 Ом.
4. В індуктивно з в ’язан и х контурах і.1= 2 5 0 мкГн, /?4= 20 Ом, Ь3=
160 мкГн, = 25 Ом, С 2 — 888 пФ , М — 40 мкГн. У первинний кон­
тур включено генератор / 2 = 400 кГц і Е = 20 В. Знайти ємність С\, яку
'іреба встановити при другому частковому резонансі, і струми в конту­
рах.
В і д п о в і д ь . Сг — 644 пФ, / 4 = 0,217 А, / 2 = 0,39 А.

Г л а в а 11
П Е РЕ Х ІД Н І П Р О Ц Е С И В ЕЛ ЕКТРИЧНИ Х К О Л А Х
П О С Т ІЙ Н О Г О С Т Р У М У

11.1. Суть перехідного процесу і закони комутації

Раніш е було розглянуто електричні кола в усталеному

режимі, при якому величини постійного струму або діючо-
ііі значення змінного струму довгий час були незмінними,
(мінити струм у таких колах можна було, змінюючи вели­
чини живильного кола напруги, опір кола.
Однак у будь-якому усталеному режиму передує пере­
хідний процес, коли за дуже короткий проміжок часу (зви­
чайно за мілі- або мікросекунди) величина струму, спад
напруги на ділянках кола, електричні заряди конденсато­
рів та енергія електричного і магнітного полів №с — С і!2/2
і = І / 2/2 змінюються неперіодично.
Перехідним процесом називається особливе явище, яке
виникає в елект ричних колах при включенні і відключенні
джерела електричної енергії, живильного електричного кола,
або при зм іні параметрів кола Я , Ь, М , С, а також при
виникненні короткого замикання.
П ісля закінчення перехідного процесу в колі виникає
усталений режим.
Ч а с о м п е р е х і д н о г о п р о ц е с у називаєть­
ся проміжок часу між початком і кінцем перехідного про­
цесу, який є початком усталеного режиму.
Вивчення теорії перехідного процесу має велике зна­
чення, оскільки за малий проміжок часу можуть різко
збільш уватися струми і напруги на д ілянках кола, напри­
клад при короткому замиканні, що небезпечно для електрич­
них установок.
1 7 * -7 6 3 257
 У пристроях зв ’язку, автоматики радіотехніки, лічиль-
но-розв’язувальної техніки за допомогою перехідних проце­
сів формуються сигнали, які несуть певну інформацію.
Операції, завдяки яким відбуваються зміни режиму
електричного кола (замикання, розмикання кола, зміни
параметрів кола R , L, М і С), називаються к о м у т а ц і є ю .
Перший закон ком утації. Цей закон стосується кіл, які
мають індуктивність. Зазначимо, що струм в індуктивності
не може змінюватися стрибкоподібно, оскільки будь-якій
його зм іні протидіє Е Р С самоіндукції.
У початковий момент після комут ації струм у колі
з індуктивністю залишається т аким, яким він був перед
комутацією в останній момент попереднього усталеного
режиму, а потім повільно змінюється протягом перехід­
ного процесу.
Справді, при комутації енергія магнітного поля W t =
L I2
—- у змінюється в результаті збільш ення або зменшен­
ня струму перехідного процесу. Якщо припустити, що
струм зміниться миттю, за час Аt — 0, то потужність
р = d W J d t повинна дорівнювати нескінченності, р — <х>,
а це неможливо, оскільки не існує джерел електричної енер­
гії нескінченних потужностей.
Другий закон ком утації. Цей закон стосується кіл, які
мають ємність. Напруга на ємності не може змінюватися
стрибкоподібно, оскільки напруга на зарядженому конден­
саторі протидіє напрузі на затискачах джерела електрич­
ної енергії, вона протидіє р уху зарядів від джерела Е Р С
до конденсатора. Тому треба деякий час, щоб заряди нако­
пичилися на обкладках конденсатора.
У початковий момент після комут ації напруга на єм­
ності залишиться такою, якою вона була перед комутацією
в останній момент попереднього усталеного режиму, а потім
повільно змінюється протягом перехідного процесу.
Справді, при комутації енергія електричного поля
CU2
Wc = - у не може виникнути миттю, за час А/ = 0. Якщо
це припустити, то тоді потужність повинна дорівнювати не­
скінченності р — (Х>, що неможливо.

11.2. Перехідний процес у колі з індуктивністю

та активним о п о р о м
Якщо перемикач SA встановити в положенні «1»
(рис. 11. 1), то в колі виникає струм, який збільш ується
від нуля до усталеного значення, визначеного за законом
Ома,
7= А .
Я
Із збільшенням струму збільш ується магнітне поле ко­
тушки індуктивності, збільш ується енергія магнітного
поля и7ц — ^/п,/2. Частина енергії, що надходить від
джерела ЕРС, втрачається безповоротно на
активному опорі кола. :> —■
Змінний магнітний потік котушки інду­ 1пер
1
кує в ній ЕРС самоіндукції є*. = — Е - ^ - .
и
Отже, під час перехідного процесу в колі
Існує дві ЕРС: ЕРС джерела електричної ЯГ
енергії Е і ЕРС самоіндукції ец. Запишемо 2 '
рівняння другого закону К ірхгоф а для роз­
глядуваного кола за час перехідного про­
цесу: Ри с. 11.1
ХЕ — 2 / 7 ?, Е -(- віі — ї 'п е р ^ і

<1і
Е — Е
сії їпер^І ( 111)

де Е — ЕРС джерела електричної енергії, г'пер — струм

перехідного процесу, //? — спад напруги на опорі кола.
Розв’яжемо це диференціальне рівняння методом від­
окремлення змінних. Маємо
пер
Е — іпепЕ —Е
*п ер*\ — ч - 2/

Поділимо обидві частини цього рівняння на /?. Тоді

І Л.пер ( 11 .2 )
1 -і пер
я <и •
Коефіцієнт Е/Я позначається буквою ті
_Д_
<р = (1 1 .3 )
Я '
в називається с т а л о ю часу електричного кола з 7, і
маг розмірність часу:
Гн В •с В
[т] = [/.]/[/?] Ом А •Ом В
= с. (1 1 .4 )

У рівнянні (1 1.2) в ідок р ем и м о ЗМІННІ СІІПЄр і <и1

^пер -
(/ — »'пер) Л і = Т (11пер }
7 = 7 'п1 ер X
* *

17» 259
О скільки
d(I- Іпер) di.пер»
то
/■пер ----
din d(J ^пер)*
Перенесемо знак «мінус» у праву частину рівняння, тоді

d ( I - i nep) / l - i „ ep ^ - ~ .

Д ля визначення струму перехідного процесу проінтегру-

ємо останні рівняння:
Г dV ~ W _ _ Г dt
J і 1пер J т
Враховуючи, що ^ = In х, дістанемо

In (7 — /„ер) = -----+ const.

Будь-яке стале число const можна виразити через ло­

гарифм деякого числа К • Отже,

In (/ -/ „ е р ) = ~ 4 - + 1п^ .

З В ІД К И

In ( / - / п е р )
In (7 - ■/пер) — In /С — — , або
к
П ісля потенцювання матимемо
— — — —

І — і періК — є і або 7 — /пер = К е %

Звідси

»пер І-К е (И .4)

Отже, струм перехідного процесу складається з двох
частин: усталеного струму 7 та вільного струму /„ ==

= — Ке г , який протилежний за напрямом усталеному

струму І. Тоді струм перехідного процесу
/пер — 7 4* (— /в).
Вільний струм виникає в колі за рахунок ЕРС самоін­
дукції Єї., яка індукується тільки під час перехідного
процесу. Після закінчення перехідного процесу в колі
встановлюється постійний струм, оскільки = 0, /„ = 0.
260
 Знайдемо величину сталої інтегрування К з початко-
мнх умов. У момент замикання перемикача в положення
«І» t = 0. Н а основі першого закону комутації і = 0 при
t ■= 0.
Підставивши ці значення у формулу (11.4), матимемо
0 = 7 -/С ,
jo_
через те що е * = 1. Отже, К — / і рівняння (11.4) має
иигляд
j_ t_
tnep = 1 — Іе ~ х = 7 (1 — <Г x ). (11.5)
Побудуємо графік залежності іпер від /, тобто іПЄр =
F (/) на основі рівняння (11.5). Визначимо /пер для
різних проміжків часу:
при t = 0
/пер » 7 ( 1 - 1 ) ^ 0 ;
при / = Т
t_
в ' т = е“ 1 = 1/2,7 = 0,37; /пер = 7(1 - 0 , 3 7 ) = 0,637.
Це означає, що за відрізок часу т струм перехідного
процесу, збільш ую чись, досягає 63 % від величини оста­
точно усталеного струму 7.
Таким чином, сталою часу т котуш ки індуктивності
наливається час, протягом якого струм перехідного проце­
су при замиканні кола досягає 63 % від усталеного значення
струму.
Стала часу т характеризує швидкість зміни струму пе*
»східного процесу і залеж ить від величини L і R кола.
Продовжимо аналіз:
при t — 2х
2т

/пер = 7 ( 1 — Г т ) = 7 (1 — е~2) = 0,8637;

при t — Зт

їпеР = 7(1 — є " х ) = 7(1 - є“ 3) = 0,957.

І рафік їпер = F (0 (рис. 11.2) побудовано так: на осі
иГк цис у деякому масштабі відкладено значення: т, 2т,
!h, 'їх; на осі ординат відкладено в масштабі величину уста­
леного струму 7; побудовано координати чотирьох точок:
t — 0, /пер = 0; / = т. /пер = 0,637; t — 2т,
/пер = 0,8637; t = Зт, /пер = 0,95/.
2 61
 Графік залежності /в = Р (/) побудовано за рівнянням

вільного струму перехідного процесу ів — — Іе т за ко­

ординатами чотирьох точок:
/ = 0, ів = — /; 1 = т , ів = — 0,37/; і = 2т;
ів = 0,137/; 7 = Зт, ів = — 0 ,0 5 /.
Графіки напруг на активному опорі й на індуктивності
при перехідному процесі (рис. 11.3) побудуємо на основі
такого аналізу.

Н апруга на активному опорі при перехідному процесі:

u a — i R — I R ( \ — е~чх).
Н апруга на індуктивності при перехідному процесі:
U[i — 1 /— и а — U — 1/(1 — ег’ііх) =
= (1/ — 1/ + UerV*) = U e ~ " \
Координати точок графіка ид (t) такі:
_ _о_
t = 0, u L = U e - " x = l/e x = 1/,
t = T, u L = t/e -'/* = l/e - 1 = 0,371/,
2t

/ = 2 t, нд = Ue~ x = i/e - 2 = 0 ,1371/,

Эт
1 = 3 t, Ид = Ue x = t/e~ 3 = 0,051/.
К оордината точок графіка ua (t):
j)
/ = 0, иа = 1 / ( 1 — e~ T) = 0; t — t , u a « 0,631/;
uL - 0 ,8 6 3 1 /; 1 -З т , ив - 0,951/.

262
 Виконавши математичний аналіз, бачимо, що струм
перехідного процесу г'Пер при замиканні кола з індуктив­
ністю і активним опором збільш ується і досягає величини
усталеного струму 1 = ШЯ.
Теоретично струм у колі досягає величини / через
безмежний довгий час, на практиці це відбувається досить
швидко.
Можна розрахувати і визначити, що струм досягає 99 %
під усталеного значення І вже через ї = 4,6т = 4,6 ■£- і
при малій індуктивності усталений режим настає навіть
за мілісекунди.
Зрозум іло також , що коли в колі з Ь і І? збільшити
активний опір, то т зменшиться і час перехідного процесу
зменшиться.

11.3. Перехідний процес при розмиканні кола

з індуктивністю та активним о п о р о м

Якщо перемикач встановити в положення «2» (див.

рис. 11. 1), то котуш ка індуктивності з Т і з активним опо­
ром Я відключиться від джерела електричної енергії,
І струм усталеного режиму, який не підтримує ЕРС дже­
рела електричної енергії, почне зменшуватися. При цьому
зменшується магнітний потік котушки і в котушці інду­
кується ЕРС самоіндукції, що є наслідком перетворення
енергії магнітного поля в електричну. Індуковану ЕРС має
однаковий напрям зі струмом і підтримує його. Тому струм
імепшується не миттю, а за деякий час перехідного проце-
еу, який залеж ить від величини індуктивності і активного
<»пору Я.
Визначимо закон зміни струму перехідного процесу
при розмиканні кола.
Якщо перемикач встановити в положення «2», то в колі
діятиме тільки ЕРС самоіндукції — Ьй(перШ . Тому р ів ­
няння другого закону К ірхгоф а матиме вигляд

Розв’яжемо це диференціальне рівняння методом від­

окремлення змінних:
пер —

Я & пер сЧ
Т 1 І 1

263
 к т

Звідси
І пер — К в *!х ( 11.6)
Знайдемо сталу інтегрування. Згідно з першим законом
комутації, г„ер = / при / = 0, оскільки перед розмиканням
кола перед котушкою проходить струм усталеного режиму
І. Отже, / = К,
і
І пер — / б ((11.7)
11.

Побудуємо графік /пер = ^ (/):

о
при / = 0 /„ер = Іе х = /;
X
при / = Т /пер = ІЄ х = ІЄ 1 = / • ~ = / • -^ 7 - =
= 0,37/;

при / = 2т /пер = 1е х = /е - 2 = / • -75І 5- = 0,137/;

(рис. 11.4). Як бачимо, струм перехідного процесу при роз­

миканні кола поступово зменшується до нуля. При цьому
за відрізок часу т струм досягає величини 0 ,3 7 /, тобто
зменшується на 63 % від величини уставленого струму І.
Теоретично струм досягає нуля через безмежно довгий час,
а на практиці за час / = 5т струм можна вважати таким, що
дорівнює нулю. При малій індуктивності Ь струм зменшу­
ється до нуля навіть за мікросекунди.
 11.4. Підключення конденсатора до сталої напруги

При замиканні кола (рис. 11.5) перемикачем в поло­

ження «1» конденсатор почне зарядж атися. На його обклад­
ках накопичуються електричні заряди. Утворюється елек­
тричне поле між обкладками, і діелектрик поляризується,
в ньому накопичується енергія 1Ус — С і/2/2. Під час перехід­
ного процесу при зарядж енні конденсатора через коло про­
ходить зарядний струм і3, який припиниться, коли «с до­
рівнюватиме и дж ерела ЕРС (рис. 11.6).
і "с
.і01 -іо и
П___ !_ 0,81 -0,60

І Щ -0,61)
2 І
1.
и і ті -о,т
1
- 0,21 -0,20

о— 0 0
Р и с. 11.5

Рівняння другого закону Кірхгофа для часу перехідного

процесу має вигляд
і / — не == ік ( 11.8)
напруга і / е протилежна напрузі джерела ЕРС — і/. П ід­
ставимо в (11.8) значення струму для кола з ємністю
</иг.
І= С-
сіі
Дістанемо
і / — «о = С
сИ
Розв’яжемо це диференціальне рівняння методом від­
окремлення змінних:
йиг
(11 — ис) <и — СсІисВ., і/ — иг СЯ
Позначимо СЯ — т, що е сталою часу конденсатора. Тоді
11иг іі
Ь —ч X
О скільки
СІ (11 — ис) — — (Іис,
265
ТО

сі (V — і і с ) / и — ис = ------- .

П ісля інтегрування маємо

і* А ( у — ис ) г м і
і - Ц - ис И** —« с ) - Г + 1пЛ:’
де 1п К — стала інтегрування. Перетворимо останнє рів­
няння:
1п (V — и с) — 1п К = *— ,

1п (£/ — ис)/К = ------- •

Отже,
и — исІК е~*іг,
або
І/ — ис = К е~ і,х. (11.9)
Знайдемо сталу інтегрування К з початкових умов. Від­
повідно до другого закону комутації / = 0 , ис = 0, и —
— 0 - К е~ °'\
и = к,-
Підставимо значення К у рівняння (1.9):
II — иС г = и е - * '\
Тоді закон зміни ис на обкладках конденсатора за час пере­
хідного процесу при заряді конденсатора матиме вигляд
и С г = и — и в ~ і/х = 1 1 ( 1 — е~Чх). ( 11. 10)
Побудуємо графік напруги «с залеж но від часу перехід­
ного процесу (див. рис. 11.6):

при ї = 0 ис = и ( 1 - е т) = ( / (1 — 1) = 0;
'
при/ = т ис = (/ (1 — в т ) = и (І — е - 1) =
= и (і — = и (1 - 0,37) = 0,63и .

Отже, сталою часу конденсатора т називається час, про­

тягом якого конденсатор заряджається до напруги, що ста­
новить 63 % від величини напруги джерела Е Р С і/:
% — СЯ. (1 1 .1 1 )
 Очевидно, щ о т буде тим більше, чим більша ємність кон-
дпи .пора С і чим більше активний опір Я у колі заряду
Конденсатора.
Якщо / = 2т, то ис = и (1 — є-2 ) = ІІ (1 — 0,118) =
т 0,8636/.
Якщо / = Зт, то ис = и (1 — є- 3 ) = и (1 — 0,05) =
*- 0,95 и .
11а основі виконаного ан алізу побудуємо криву ис =
— І (І). Згідно з рівнянням (11.8), знайдемо струм перехідно­
го процесу
/пер = ( и - ис)/Я. (1 1 .1 2 )

Отже, за час перехідного процесу із збільшенням напруги

її,: |ін обкладках конденсатора зарядний струм зменшується
І дорівнює нулю, коли конденсатор повністю зарядиться.
11 ідставимо значення ( 11. 10) у формулу ( 11. 12):

и — и( 1 - е х) 6/(1 — 1 — е т) и Г
'"•» “ ’ я — я — Я е
(11.13)
1Іобудуємо графік зарядного струму під час перехідного
процесу:
при / = 0 /пер = и /Я е -Ч ' = и / Я е - ^ « и /Я]

при / = т Іпер = и /Я е ~ 1 = = 0,37 ~ ;

при / => 2т /„ер = е~ 2 — 0,137 ;

при / = Зт /пер = е~3 = 0,05 .

Як бачимо, зарядний струм від початкового моменту пе-
гхідиого процесу поступово зменшується до нуля. Прак-
КИЧію за час 5т струм перехідного процесу слід вважати та­
ким, що дорівнює нулю (див. рис. 11.6).

11.5. Розрядж ення конденсатора на активний опір

При включенні перемикача 5 Л в положення «2» (див.

рис 11.5) конденсатор розрядж ається і накопичена в ньому
•и#рі іи перетворюється в теплову енергію на резисторі Я .
Розглянемо закон зміни напруги на обкладках конден-
ватора за час перехідного процесу при розрядженні конден­
сора. Запишемо рівняння другого закону К ірхгоф а, пе-
ітворивши рівняння ( 11.8).
267
 > При розрядженні конденсатора (див. рис. 11.5) у колі
відсутня напруга U джерела ЕРС. Тому рівняння (11.8) на­
бирав вигляду
— u o ~ l nepR. (П -14)
Підставимо сюди значення струму для кола з ємністю:
dun dur
і = С , — ис = С (П .1 5 )

Р озв’язуючи це диференціальне рівняння, дістаємо

|- 5 І г ~ Ч 4 -> ІПИС-— f + ,п /с -
Отже,

1п ис ■
—• ln h\ *= —
t , ln ~~Jç~ = -----

- ÿ - = є-«*
ПГ '
uc = К е ~ ч \ (11.16)
Знайдемо сталу інтегрування. При t — 0, ис = U. Під­
ставимо це значення у формулу (11.16):
U = К е ~ ° /\ U = К.
Тоді
_ t_
u c = Ue х . (11.17)
Знайдемо закон зміни розрядного струму з формули
(11.14):
/пер = ----

Згідно З (11.17)!

*пвр е-Ч \ (11.18)

Побудуємо графік кривої цс = Е (/) ПРИ розрядженні

конденсатора:
при / »= 0 и с = и е ~ ° 'х = і/;
при ї =. т ис — и е ~ ‘/г — 1)е~х = 0,37 и-,
при / = 2т ис = и е ~ 2 = 0,1374/;
при / = Зт ис = ЇУе- 3 = 0,056/.
(рис. 11.7).
268
 Ш видкість зміни ис та і пер ха­
рактеризуються сталою часу кон­
денсатора т = Сґ{. Чим більше єм­
ність С та активний опір 7?, тим
більша т, тим повільніш е протікає
розрядження конденсатора.
Теорія перехідих процесів засто­
совується при розрахунках елект­
ронної апаратури особливо в авто­
матиці, в телевізійній та ім п ульс­
ній тех н іц і, оскільки при нормаль­ Ри с. 11.7
ній експлуатації апаратури пере­
хідні процеси є робочими процесами. Тому у спеціальних
схемах, наприклад у схемах апаратури зв ’язку, слід підби­
рати відповідні параметри кола для прискорення або спо­
вільнення перехідного процесу.
П ри клад 11.1. К отуш ка індуктивності з Ь — 0,2 Гн і активним
опором Я = 10 Ом підклю чається до дж ерел а постійної напруги II —
100 В . (див. рис. 11.1). Знайти час перехідного процесу, за яки й
струм гпер досягає 80 % від усталеного зн аченн я струм у та знайти
енергію магнітного поля котуш ки в цей момент.
Р о з в ’ я з а н н я . У сталений струм:
І = и / Я = 1 0 0 /1 0 = 10 А.
С тала часу котуш ки:
х = і.//? = 0 , 2 / 1 0 = 0 ,0 2 с.
Струм перехідного процесу: через час І п іс л я вклю чення кола
«пер = / • 80/100 = 10 • 0 ,8 = 8 А.
Ч ас перехідного процесу:

‘п е р = / (1 - е_'/Х) = / - /е_</Т.
г„—</т _
іе = / і .
і/ пер, е </т = 1 ~ ‘ п е р ______10_— 8------ п 0
----------------10 = и,/,

е т = ■е- і / ~ = " о X = 5> 1п е<ІХ = 1п 5’

* 1п5 1,61
</т 1п е = 1п 5, — = » -^ 7 - Г " = 1 .6 1 .

/ = 1,61т = 1,61 • 0,02 = 0,0322 с.

Е н ер гія м агнітного поля:
и2
И7с = — |5Е_ = 0 2 . 8 2/2 = 6,4 Д ж .

П риклад 11.2. Знайти силу струм у перехідн ого процесу в колі

попередньої задачі п ісл я виклю чення котуш ки ш ляхом його короткого
зам икан ня (див, ри с, 1 1 , 1 ) через 0 ,0 1 п ісл я виклю чення котуш ки.
 Р о з в ’ я з а н н я . Знаю чи, що / “ * 10 А, т «= 0,602 с , ї 0,01 с,
визначимо струм перехідного процесу за формулою (11.7):
_ 0,01
і Пер = І е ~ ‘/Х • ‘і пер = Юе 0,02 = 10
* • — 7ГГ" =•
е0,5

= 10 • І 0 д- = 6 ,0 6 А.

> П ри кл ад 11.3. К онденсатор за р я д ж ає ть ся від дж ерел а Е Р С з н ап ­

ругою і! = 120 В через активний опір К = 105 Ом. З а час / = 3 с
нап руга на обк л адках конденсатора стає и с = 100 В (див. ри с. 11.5).
Знайти ємність конденсатора.
Р о з в ’ я з а н н я . С тала часу конденсатора:
и с = и (1 — е ~ ‘/х), ис = и — 1 /е ~ ‘/х,
... и —иг 120— 100
е = — Г ~ = ------120— = ° ’ І67>
е‘/х = 0 |'г— = 5 ,9 8 , 1п еІ/х = 1п 5,98,

1 І 1п 5 ,98
— Іп е = 1 п 5 ,9 8 , — = {п7- = 1,79,
і з
Т = - ^ 79 - = = 1,67 С.

Є мність конденсатора С.
т 1,67 к
т= СЯ, С= = 16,7 ■ 10 Ф = 16,7 мкФ.

П риклад 11.4. К онденсатор з С = 3 мкФ заряд ж ен и й до напруги

і / « 165 В ро зр яд ж ається на опір К = 200 Ом. Знайти н а п р у гу на
о бк л адк ах конденсатора і величину розряд ного струму через і = 0,3 с
(ди в. рис. 11.5).
Р о з в ’ я з а н н я . С тала часу конденсатора:
т = СІЇ - 3 • 10~ 6 • 2 • 106 = 0 ,6 с.
Н ап руга на обк л адках конденсатора:
и с = и е ~ ‘,х = 165/е0,5 = 165/1,65 - 100 В.
Величина розряд ного струм у /пер через 0,3 с:
і
і - Є~ х - 16.5 — в- ° . 3/ ° - 6 - 0 ,5 • 10~ 3 А - 0 ,5 мА.
пер £ 2 . іо 6

Запитання для сам оконтролю

1. Щ о н ази вається перехідним процесом? часом перехідного п ро­

цесу? 2. Щ о нази вається сталою часу котуш ки індуктивності? сталою
часу конденсатора? 3. В ід чого зал еж и ть стал а часу котуш ки ін д у к ­
тивності? стала часу конденсатора? 4. Від чого і я к зал еж и ть ш видкість
перехідного процесу в колі з І ? з С? 5. Я кий режим роботи н ази в а­
ється в колі усталеним ? 6 . П ерш ий і другий закон и к о м у тац ії.
 Запитання для розвитку логічного мислення

І. При зам кнен ні кола з індуктивністю перехідний процес триває

Шлмне, н іж треба дл я н орм альної роботи ап ар ату р и з в ’я зк у . Я к до­
мі ігтися зменш ення часу перехідного процесу, не змінюючи індуктив­
ності /.? 2. Я к зм іниться час перехідн ого процесу при розм иканні кола
і /. І /?, якщ о в котуш ку, внести мідне осердя? 3. К онденсатор заря-
мжиється від дж ерела Е РС за час / = 2 с. Чи зм іниться стала часу т та
чш' перехідного процесу від д ж ерел а з більш ою напругою ? 10. Конден-
гитор р о зр яд ж ається на опір 7? = 100 кОм за час І = 1,5 с. Я к мож на
імоншити час ро зр яд у конденсатора до 1 = 1 с?

Задачі для самостійного розв'язування

1. К отуш ка з індуктивністю і, = 5 Гн і з активним опором 7? =

■ І кОм п ідклю чається до дж ерел а ж и вл ен н я з напругою І! = 40 В.
Через який час І струм перехідного процесу досягне величини І =
• - 2Н мА?
Відповідь, 7 = 0,006 с.
2 . Конденсатор ємністю С — 4 мкФ за р я д ж ає ть ся до напруги
</ ■ 120 В і р о зр яд ж ається на активни й опір 7? — 200 Ом. Знайти
Нйпругу на о бкл адк ах конденсатора и с і величину розрядного струму
через і = 0 ,2 с з моменту початку р озряд ж ен н я.
В і д п о в і д ь , и с = 93,75 В; іпер = 0,46 мА.
.'І. Конденсатор за р я д ж ає ть ся через опір 7? = 2 мОм від дж ерела
ЖИплеиня з напругою II = 1000 В. З а час і = 5 с н ап руга на обклад-
ни« конденсатора зб іл ьш ується і д о сягає до ис = 800 В. Знайти ємність
конденсатора і величину зарядн ого струм у через 5 с п ісл я початку
розрядж ення.
В і д п о в і д ь . С = 0,0625 мкФ ; ,• = 100 мкА .

Г л а в а 12
Л ІН ІЙ Н І К О Л А Н Е С И Н У С О ЇД Н О Г О С Т Р У М У

12.1. Поняття пр о коливання негармонічної ф ор м и

У попередніх розділах розглядалися періодичні змінні

Струми, ЕРС, напруги, які змінювалися за синусоїдним за ­
коном.
Н апаратурі електронних приладів у більшості їхн іх схем
проходить иесинусоїдні струми, які змінюються не за зако­
ном гануса, а за більш складним законом (рис. 12. 1).
Основними причинами виникнення несинусоїдних стру­
мів е:
1) джерело електричної енергії, яке дає несинусоїдну
І І’С. Н априклад, лампові генератори, або навіть електро­
магнітні генератори змінного струму, які, внаслідок неси-
нусоїдного розподілу магнітної індукції під полюсами,
271
 І дають ЕРС, трохи відмінну від синусої-
А ди. Тоді в лінійних колах струми змі-
/ \ нюватимуться за несинусоїдними за-
/ \ конами і на граф іку крива залежності
' \ струму від часу матиме несинусоїдну
\ Г ^ ґ форму;
о -------- V—І ----------- - 2) наявність синусоїдної Е Р С дже-
\) рела, коли утворюються несинусоїдні
струми, якщо в колі є нелінійні еле­
менти, наприклад котушки з феромаг-
Рис. 12.1 нітним осердям, напівпровідні прила­
ди тощо.
Кожний негармонійний сигнал характеризується п е р і ­
о д о м , ф о р м о ю та а м п л і т у д о ю .

12.2. Розклад періодичних несинусоїднйх ЕРС,

напруг і струмів на гармонічні складові

Розрахунок та аналіз кіл синусоїдного струму полегшу­

вався завдяки векторним діаграмам і комплексним числам,
застосування яких неприпустиме для несинусоїдних струмів.
Д ля розрахунку й ан алізу кіл несинусоїдного струму засто­
совують розклад функції несину­
соїдного струму на гармонічні
складові і виконують розрахунок
кола для кож ної складової окре­
мо, а потім додають здобуті ре­
зультати.
При цьому використовують
теорему французького математи­
ка Ф у р ’ є, згідно з якою будь-
як у періодичну функцію можна
розвинути в тригонометричний
ряд, якщо вона задовольняє умо-
ви Д і р і х л е: не має розривів
у розглядуваному інтервалі або
має скінченне число розривів,
максимумів і мінімумів. Вважаю- Рис. 12.2
чи, що на практиці всі мож ливі
періодичні функції часу задовольняю ть умови Д ір іх л е, мож­
на користуватися рядами Ф ур’є, в яких перша складова є
сталою величиною або зовсім відсутня, наступні складові є
синусоїдними функціями аргументу. Ці складові називають
гармоніками.
Доведемо, що сума кількох синусоїдних струмів однако-
273
пих частої1є синусоїдним струмом (рис. 12.2). При додаван­
ні кривих береться алгебраїчна сума ординат у різні момен-
ііі часу.
Якщо додати кілька простих синусоїдних струмів різних
частот, то графік сумарного струму має несинусоїдну форму
(рис. 12 3).
Отже, несинусоїдні ЕРС, напруги та струми є складни­
ми і їх можна розкласти на ряд простих синусоїдних стру­
мів різних частот.

Розкладання несинусоїдних кривих виконується на ос­

івші теореми Ф ур’є.
Наприклад, періодично змінну несинусоїдну напругу
можна подати у вигляді ряду:
II (/) = U0 -f- Um\ sin (сої -f- фх) -j- U m2 sin (сої -j- ф2)
1 ї^тз sin (Зсої -j- ф3) -f- • • • -j- Umk sin (ku>t -f- ф^), (12.1)
Дг //„ — стала складова несинусоїдної напруги, яка назива-
* і неп н у л ь о в о ю гармонікою; Umі sin (сої -f ф ^ — сину-
і ні щіа напруга з кутовою частотою со, яка дорівнює кутовій
Чистоті даної складової несинусоїдної напруги. Ц я напруга
їй виться п е р ш о ю або о с н о в н о ю гармонікою не­
си нусоїдного струму. Як правило, амплітуда першої гар­
моніки більша за амплітуди інших гармонік, які називають-
і ч в и іц и м и, але можуть бути й винятки; t / m2sin (2сої +
І фц) — друга гармоніка, вона має подвійну частоту порів­
нюю з частотою першої гармоніки; ІІт 3 sin (Зсоt + ф3) — тре-
ііі гармоніка, вона має потрійну частоту і т. д.
11роте несинусоїдні ЕРС, напруги і струми мають у роз­
маїті різну кількість гармонік. Т ак, у техніці зв ’язку за-
втосонуються несинусоїдні напруги і струми, які містять
Тільки непарні або тільки парні гармоніки. Зустрічаю ться
I I І Г5І 273
несинусоїдні напруги й струми, які мають або яе мають -/
розкладі сталу складову. Несинусоїдні струми можуть мати
також гармоніки, в яких початкова фаза ф дорівнює нулю.
Розвинення напруги в ряд передбачає знаходження зна­
чень сталої складової U0, амплітуди гармонік Um та їх по­
чаткових фаз ф.
Якщо до будь-якої гармоніки ряду Ф ур’є застосувати
тригонометричну форму, то дістанемо
Umk S in (kbit + ф А) = Umk S in Kbit COS ф А - f
-f- Umk cos kbit sin ф А. ( 12.2)
Д ля спрощування цього виразу позначимо сталі величи­
ни Umk sin фАі Umk cos фА, які не є функцією часу, через сталі
коефіцієнти B h і СА:
Urnk СО вф ,, = Вк, Urnk S in ф А = Ск, (12.3)
тоді
Umk sin (kbit - f ф А) = B h sin kbit + c kCOS kbit. (12.4)
Отже, ряд (12.1) можна подати у вигляді
F (t) «= U0 + B 1 sin (at + В 2 sin 2соt -f- В 3 sin Зшt + ■• • +
+ B k sin kbit - f Cj cos bit -f C2 cos 2oit - f C8 cos Зсо/ -f- •• • +
+ CAcos k a t. (12.5)
Якщо треба, то можна замінити ряд Ф ур’є, що складається
з гармонік з різними початковими фазами, на ряд, що склада­
ється із синусоїд і косинусоїд без початкових фазових кутів.
Т акі перетворення дають змогу аналітично розвинути в
тригонометричний ряд несинусоїдну криву, для якої зміни
ординат виражаю ться рівнянням ( 12. 1).
Відомо, що середня за період ордината синусоїди дорів­
нює нулю. Отже, якщо інтегрувати даний ряд Ф ур’є для ви­
значення середньої ординати, то результат дорівнюватиме
сталій складовій, оскільки середнє значення синусоїдних
гармонік за період дорівнює нулю.
Якщо в розкладі F (і) сталої складової немає, то резуль­
тат інтегрування функції дорівнюватиме нулю. Отже, стала
складова несинусоїдної напруги
т
U0 = ± r \ F { t ) d t . (12.6)
о
Піднесемо до квадрата і додамо рівності (12.3)і
Вк ф- Ск — Umk COS2 ф А -)- Umk S iПа ф А =
«= U m k (С082ф А + S in 2 ф А).

274
Звідси знайдемо формулу для знаходження амплітуя б у р ­
яних гармонік:
ВІ ~Ь СІ = Umk, оскільки cos2 - f sin2 = 1.
Отже,
Umk = V ВІ + С І (12.7)
Щоб визначити % будь-яких гармонік, поділимо рів­
няння (12.3) одне на одне:

Отже,
tg'T* = - ' h = arct8 • ( 12.8)

При цьому слід враховувати знак кута грй, визначивши в

якій чверті він знаходиться. У ряд (12.2) г|)л треба підставля­
ти з відповідним знаком. Коефіцієнти В к і Ск визначаються
за формулами:

(12.9)

^r- I F (cot) cos kwtdt. ( 1 2 . 10 )

o
Отже, щоб розвинути в ряд дану несинусоїдну напругу,
рівняння якої задано, треба:
знайти коефіцієнти В к і Ск для кож ної гармоніки за фор­
мулами (12.9) і (12.10);
знайти амплітуди гармонік ряду та величини і знаки їх ­
ніх початкових фаз за формулами (12.7) і (12.8);
знайти сталу складову ряду за формулою (12.6);
записати ряд Ф ур’є для даної функції.
Якщо рівняння даної песинусоїдної функції невідомо, то
розвинення в ряд Ф ур’є виконується графоаналітичним ме­
тодом. Так можна аналізувати криву даного несинусоїдного
струму, сфотографовану з екрана осцилографа.
Знаходження коефіцієнтів ряду графоаналітичним мето­
дом зручне тому, що його можна застосовувати для будь-якої
періодичної несинусідної кривої, аналітичний вираз функції
якої невідомо. При цьому дістають наближенні значення ко­
ефіцієнтів.
Послідовність розвинення така;
18* 275
 1) на графіку несйнусоїд-
ної кривої в межах періоду
вісь абсцис треба поділити, як
мінімум, на п <■= 12 рівних від­
різків Лсої або АЇ і з точок
поділу повести ординати кри­
вої (рис. 12.4). Слід врахову­
вати, що чим більше відрізків
Люї, тим точніші будуть зна­
чення коефіцієнтів. Суть дано­
го методу в тому, що у форму­
лах (12.6), (12.9), (12.10) інтег­
Ри с. 12.4
рування замінюється алгебра­
їчним додаванням;
2) стала складова несинусоїдного струму знаходиться на
основі формули ( 11.6), якщо вісь абсцис позначати сої, а пе­
ріод Г ° 2 л: 2 л

Зя

и » ” “ s r J y d ^ ж “ s r 2 у Ш

2л
2я — п
Згідно з рис. 12.4, Дсої Тоді або
п п 2л

и а - 2 уіп. ( 12 . 11)
1
- Аналогічно з формул (12.9) і (12.10) визначаються кое­
фіцієнти B h і Ск:

Bh ж 2 У *1° ktöt, Ch « 2 У cos k(üt. (12.12)

12.3. Симетричні несинусоїдні криві

На практиці часто зустрічаються несинусоїдні напруги

і струми, які мають певну симетрію.
Криві, симетричні відносно осі абсцис. Т аку криву зо­
бражено на рис. 12.5. Цю криву легко визначити за зовніш ­
нім виглядом: якщо від’ємну частину кривої зсунути на пів-
період вліво і розмістити її під додатною частиною кривої, то
від’ємна частина являтиме дзеркальне відображення додат­
ної частини кривої відносно осі абсцис.
276
 Як бачимо, будь-яким двом абсцисам, що відрізняються
пл півперіод, відповідають рівні за величиною, але проти-
/м /кмі за знаком, ординати. Отже, такі криві задовольняють
рівняння
F (tot) = — F(a>/ + rt). (12.13)
Аналіз цих кривих показує, що вони не містять сталої
складової та парних гармонік.
Якщо площа, утворена додатною частиною кривої і
В і с с ю абсцис, дорівнює площі, утвореної від’ємною части­
ною кривої і віссю абсцис,
ю такі криві не мають
спілої складової (див.
рис. 12.5). Це зрозуміло,
икщо врахувати, що се­
реднє значення за період
Vтаких кривих дорівнює
нулю, а відомо, що стала
складовд і є середнім зна­
ченням несинусоїдного р ис_ і2>5
с і руму або напруги.
Івідси ряд Ф ур’є для кривої несинусоїдного струму, си-
Мсіричмої відносно осі абсцис, має такий вигляд:
F (tot) = /m l S in (tot + \|5 i) + /m 3 S i n (3tot - f ф 3) 4

+ l mb sin (5(0/ + ф5) + • • • ,

або
/ (tot) = By sin tot + B.3 sin Зо»/ -b B b sin 5(o/ + • • • +
- f C3 cos a t + C3 cos 3co/ + C5 cos 5сої + • • •
Крива, си м етр и чн а в ідн о сн о п оч атк у к оо р д и н а т. Т аку
Криму зображено на графіку (рис. 12. 6). Д ля неї
F (tot) = — F ( — tot), F (x) = — F (— x). (12.14)
Це означає, що будь-яким двом однаковим за модулем і
Протилежним за знаком абсцисам, відповідають рівні за мо­
дулем, але протилежні за знаком ординати.
Аналіз цих кривих показує, що вони не мають сталої
і N із юної. Це стає зрозумілим, якщо врахувати, що площа,
у морена додатною частиною кривої з віссю абсцис, дорівнює
И ниці, утвореної від’ємною частиною кривої з віссю абсцис,
■МУ се| іеднє значення за період у таких кривих дорівнює
у ію, тобто стала складова дорівнює нулю.
111 криві не мають і косинусоїд, оскільки косинусоїди не
мг і (нічні відносно початку координат. Отже, у синусоїд-
277
них гармонік цих кривих початкова фаза дорівнює нулю,
= 0. Тоді ряд Ф ур’є має вигляд
F (соt) — sin соt + B 2 sin 2(at -}- B 3 sin Зсоt +
+ ••• + sin &<вї. (12.15)
Криві, симетричні відносно осі ординат. Д о таких кри­
вих належать ті несинусоїдні криві, площа яких розміщена
над віссю абсцис, або створена додатними ординатами, при­
чому ця площа більша від площі, утвореної з віссю абсцис

від’ємними ординатами. Н априклад, графік випрямленої

напруги, струму або графіки типу, зображеного на рис. 12.7.
Т акі криві задовольняють умову:
F (сої) = F ( — wt).
Тому фігури, утворені цією кривою, мають вісь симетрії, яка
збігається з віссю ординат або паралельною їй віссю.
Аналіз цих кривих показує, що вони мають сталу скла­
дову. Тому площі, обмеженікривими і віссю t з протилеж­
ними знаками, не однакові. Ці криві немістять синусоїдних
складових. В їх н іх рівняннях відсутні синусоїди, і всі кое­
фіцієнти B h дорівнюють нулю. Справді,
00 оо
F (сat) = ^ B h sin kcat -j- ^ Ch cos k(at.
4=1 4=1

F (— cat) = 2 B h sin (— k(at) - f 2 cos (— ^ “ 0-

4=1 4=1

Оскільки
sin (— a ) = — sin a , a co s(— a ) = o s a ,
TO
oo oc
F ( - (at) = - 2 Bh sin (k(at) + £ Ch cos Ш .
4=1 4=1

278
 Виконаємо додавання рівнянь:
ОО 00

F (со/) -f F (— со/) = B k sin kb)/ + 2 Cft cos k a t —

4=L 4=1

— ^ B h sin kb)t - f 2 Ck cos kb)t = 2 £ Ch cos kb)t.

4=1 4=1 4=1
Цс означає, що в рівнянні кривих, які задовольняю ть умову
/•' (ні/) = F (— со/), немає синусоїд. Р яд Ф ур’є має вигляд
/' (со/) = U0 + C1 cos со/ -)- С2 cos 2со/ + С3 cos Зсо/ + ■• • •
( 12 . 16)
Зустрічаються також криві, які мають дві симетрії. Н а­
приклад, крива, зображена на рис. 12.3, симетрична віднос­
но осі абсцис та початку коорди-
иііг. Р яд Ф ур’є для таких кри­
вих відповідає одночасно умовам
обох видів симетрії. К рива на 1/ | 1 \ ___ті
рис. 12.3 не містить сталої скла- 0\ Л | я \"
допої парних гармонік та косину-
соїд. Ця крива задається рівнян­
ії мм Р и с. 12.8

F (О)/) — / т і Sin 0)/ + /m3 Sin Зсо/.

Криві геометрично правильної форми. В електронній тех­
ніці часто застосовуються струми, графіки яких мають reo-
мпрично правильну форму, для яких задано рівняння всіх
ділянок несинусоїдної кривої.
Розглянемо розвинення в ряд Ф ур’є таких кривих.

І Крива К (со/), яка має форму трапеції (рис. 12.8), має

неї симетрії: відносно осі абсцис та осі, паралельної осі ор­
ним.и Проте ці симетрії зсунуті відносно осі ординат на
мимри, періоду. Тому в ряді Ф ур’є немає сталої складовоїта
парних гармонік, а всі коефіцієнти Ск дорівнюють нулю,
іпбіо в ряді відсутні косинусоїди. Це означає, що всі гармо­
ніки без початкових фаз, фь = 0.
279
 При розвиненні в ряд Ф урье маемо
4А
У па ^ іп а віп со/ 4* тр яіп За вігі Зсо/ +

4- 1/25 Біпба віп 5со/ + • • •)• (12.17)

2. К рива Т7 (со/), яка має форму трикутника (рис. 12.9).

Вона утворюється з попередньої кривої при а = л/2. Під­
ставивши значення а = л /2 у формулу (12.17), дістаємо
8А 1 1
БІП со/ — -д- ЭШ Зсо/ 4 - “25" віп 5со/ —

віп 7со/ 4- . . . | (12.18)

\ і
х /

Р и с. 12.10

3. К рива Т7 (со/), яка має форму прямокутника

(рис. 12.9).
При розвиненні в ряд Ф ур’є дістаємо
4А / . 1 я 1
ві со/ 4- " у віп Зсо/ 4- — яіп 5со/ 4-
и — ------- віп
я \

4 --^ -5 І п 7 со/ 4 - (12.19)

4. К рива однопівперіодного випрямленого синусоїдного

струму (рис. 12.10). Вона симетрична відносно осі ординат,
тому має сталу складову і не має синусоїдних складових,
має тільки косинусоїди.
При розвиненні в ряд Ф ур’є дістаємо
2/„ 1 я 1
"2" 4- Т ~ сое со/ 4- ■соэ 2со/

сов 4со/ 4- -уі-^-созбсо/ 4- • • ( 12.20)

3 -5

280
 5. К рива двопівперіодного випрямленого синусоїдного
струму (рис. 12.11). При розвиненні в ряд Ф ур’є маємо

і = _ |_ L 4- cos 2 cot — - 3 T 5- c o sШ +

+ 5 I 7 c o s 6сої cos 8co(j . ( 12.21)

П риклад 12.1. Р озвинути в ряд Ф у р ’є граф оаналітичним методом

несинусоїдну криву (рис. 12.12) до третьої гарм оніки вклю чно. Р ів ­
няння ц ієї кри вої невідоме.
Р о з в ’ я з а н н я . П оділим о період на 12 рівних частин, через
кож ні 30°.
Визначимо миттєве значення через кож ні 30°, тобто дл я перш ої
гарм оніки. Згід н о з граф іком , при сої = 30° і = 4,8 А; при сої = 60°
і = 12,1 А і т. д.
Знайдем о sin сої дл я р ізн и х в е ­
личин сої. П ри оо/ = 0° sin сої = 0°,
при со/ = 30° sin сої = 0,5 і т. д.
Визначимо добуток F (сої) sin Дгсої
для різних зн ачень сої.
При сої = 0° F (сої) sin сої = 0;
при сої = 30° F (сої) sin сої =
= 4,8 • 0 , 5 = 2,4 А; і,
при сої = 60° F (сої) sin сої =
= 12,1 • 0,866 = 10,48 А і т. д.
Визначимо величини cos сої д л я різ-,
них сої.
При сої = 0° cos сої = 1;
при сої = 30° cos сої = 0,866;
при сої = 60° cos сої = 0,5 і т. д.
Обчислимо добуток F (сої) cos сої
для р ізн и х сої:
при сої = 0° F (сої) cos сої = 1,9 • 1 = 1,9 А;
при сої = 30° F (сої) cos сої = 4,8 • 0,866 = 4,16 А;
при сої = 60°F (сої) cos сої = 12,1 • 0 ,5 = 6,05 А.
Т ак само знайдемо sin 2 сої, (Т7 (сої) sin 2сої), cos 2сої ( f (сої) cos 2сої
для др у го ї гарм оніки струму, а потім
sin Зсої (F (сої) sin Зсої), cos Зсої (F (сої) cos Зсої)
для третьої гарм оніки струм у.
Усі зн айдені величини внесемо в таб л . 12.1 і обчислимо суму
F (сої), F (сої) sin (сої), F (сої) cos (сої) дл я перш ої др у го ї та третьої г ар ­
монік. Д істанем о
I f (сої) = 23,4,
F (сої) sin сої = 19,576, I f (сої) cos сої = 25,687;
f (сої) sin 2сої = 20,428, I f (сої) cos 2сої = — 16,9;

f (сої) sin Зсої = — 10,6, I f (сої) cos Зсої = — 5,4.

Обчислимо сталу складову несинусоїдного струму;
/ # = l / c i l f (сої) = 1/12 • 23,4 = 1,95 А.

281
Коефіцієнти В 1 і Cj дл я перш ої гарм оніки:
2 "
Si « — 2 F (“ 0 s ' n М ) = 2/12 • 19.576 = 3,26;
і
2 п
С2 » — 2 S (co/) cos (со/) = 2 / 1 2 • 25,087 = 4,18.
1
Коефі: ієнти В 2 і С2 для другої гармоніки:
2 п
В2 » — 2 F (“ 6 sin 2 (“ 0 = 2/12 • 20,428 = 3.4;
1
2 п
(со/) cos 2 (со/) = 2 /12 • ( - 16,9) = — 2,81.
п y

Коефіцієнти S 3 і С 3 дл я третьої гарм оніки:

2 "
S 3 яв — V] F (col) sin 3 (со/) = 2/12 - ( - 10,6) = - 1,765;
і
2 п
Са « — ^ F (со/) cos 3 (со/) = 2/12 • (— 5,4) = — 0 ,9 .

А мплітуда перш ої гарм оніки:

/т1 = у + С2і = V 3 ,2 6 2 -|- 4 , 18а = / 1 0 ,6 2 + 17,4 =

= /Й Ш = 5,3 А.
Амплітуда дру го ї гарм оніки:

/ т2 = Y В\ + = ) / ( _ 2,81)2+ 3,332 = ^ 7 ,9 + 1 1 ,1 =

= / І 9 = 4,4 А.
А м плітуда третьої гармоніки:

/т з = l / s f + c f = / ( - 1 , 7 6 5 ) » + ( - ( 0 .9 ) « =

= / 3 , 1 1 + 0,81 = / 3 , 9 2 = 1,98 А.
П очатковий ф азовий к у т перш ої гарм оніки:
sin ф А = C j / / ml = 4 ,1 8 /5 ,3 = 0,79,
cos ф і = В х/ / т 1 = 3 ,2 6 /5 ,3 = 0,615;

Фі = 52°.
К у т ф і л еж и ть у перш ій чверті, ОСКІЛЬКИ sin ф ! и cos ф і додатні.
П очатковий ф азовий кут д р у го ї гарм оніки:
s in ф , = С , / / т 2 = (— 2 ,81)/4,36 = - 0,644,
cos ф а = В , / / т 2 = 3 ,4 /4 ,3 6 = 0,77;

фа = — 40°.

282
Перша гармоніка Друга гармоніка П Третя гарм он іка
 К у т ф 2 л еж и ть у четвертій чверті, оскіл ьк и sin і);, в ід ’ємний а
cos ф 2 додатний.
П очатковий ф азовий к у т третьої гарм оніки:
sin ф , = С 3/ / т 3 — (— 0 ,9 )/1 ,98 = — 0,455,

cos ф 3 = £ , / / т 3 = (— 1,765)/! ,98 = — 0,89;

ф , = — 153°.
К у т фз леж ить у третій чверті, О С К І Л Ь К И sin фз і COS фз в ід ’­
ємні.
Р я д Ф у р ’е несинусоїдного струм у:
і = F (сої) = 1,95 + 5,36 s in (сої + 52°) +
+ 4,36 (2<о1 — 40°) + 1,98 sin (Зсоі — 153°).
Цей несинусоїдний струм м ож на записати у вигляді р яд у , де с к л а ­
дові не мають початкової фази:
і = F (о>1) = 1,95 + 3,26 sin wl + 4 sin 2<ol —
— 1,765 sin Зоit + 4 ,1 8 cos col — 2,81 cos 2co! — 0,9 cos 3cot.
К оефіцієнти взято з табл. 12.1.

12.4. Д ію че значення несинусоїдного струму

У колах несинусоїдного струму амперметри, призначені

для вимірювання як змінних, так і постійних струмів, пока­
зують діюче значення несинусоїдного струму, тобто значення
такого постійного струму, який за своєю тепловою дією ек­
вівалентний даному несинусоїдному струму. Якщо діюче
значення несинусоїдного струму позначити через / , то кіл ь ­
кість тепла, що виділяється несинусоїдним струмом за час
його періоду, становитиме
Q =* P R T . (12.22)
К ількість тепла, що виділяється струмами кож ної гар­
моніки за той самий час, становитиме: Q0 = IoR T — для
сталої складової, Qj == l\ R T — для першої гармоніки і т. д.
Отже,
P R T = i lR T + l \ R T + l \ R T + il R T + • • • + l l R T ,
(12.23)
або
P R T = У?Г(/8 + /? + І І + ГІ + +ІІ).
Поділимо обидві частини рівняння на R T :
Р = ї ї + І\ + ї ї + / | + - - - + ї ї
Звідси
І =* У I q + її -(- Іч + "Ь ••• Ik • (12.24)
284
 Аналогічно

U = У и і + + V\ + Ul + І Ї Ї + + ЇЇЇ. (12.25)
Згідно з теорією синусоїдних струмів для аналізу та роз-
ркхунку кіл, застосовують векторні діаграми та символіч­
ний метод, які припустимі тільки для синусоїдних струмів
мі напруг. Тому для використовування цих методів при ана-
/II іі га розрахунку кіл несинусоїдного струму треба неси-
Муепїдний струм замінити еквівалентним синусоїдним.
(Синусоїдний струм називається еквівалентним несинусо-
Ііінпиу, якщо він має такі самі діюче значення і потуж-
нііть, що й несинусоїдний струм.
Отже, п і с л я в и з н а ч е н н я д і ю ч о г о з н а ч е н н я н е с и н у с о ї д -
И 0ГО с т р у м у м о ж н а з а с т о с у в а т и ф о р м у л у з а л е ж н о с т і м і ж

а м п л і т у д о ю і д і ю ч и м з н а ч е н н я м с и н у с о ї д н о г о с т р у м у т а в и -

Щ І / І Ч И Т И а м п л і т у д у е к в і в а л е н т н о г о с и н у с о ї д н о г о с т р у м у за
формулою
/т = / У Т . - (12.26)
Визначивши амплітуду, можна побудувати часову діаг­
раму еквівалентного синусоїдного струму з періодом Т, що
дорівнює періоду несинусоїдного струму.
Знаючи діюче значення еквівалентного синусоїдного
струму та напруги, можна побудувати векторну діаграм у в
комплексній площині та застосувати символічний метод роз-
рпхунку кіл для несинусоїдного струму.
12.5. Потужність у колі несинусоїдного струму
З формули (12.23) можна визначити активну потужність
у колі несинусоїдного струму. Д л я цього поділимо обидві
ч и с т и н и рівняння (12.23) та Т:

P R - i l R + IiR + l\ R + l l R + • • • + ilR - (12.27)

Звідси активна потужність у колі несинусоїдного струму
дорівнює сумі активних потужностей кож ної гармоніки:
Р е к <= Р 0 + R l + Р і + Рц + ' " Р h
«бо
и - и оІ о + U J i COS ф х 4 - U J 2 COS ф 5 + U 3 l 3 COS ф 8 -1-----------+

4 - U hl h cos ф„. (12.28)

Якщо взяти добуток діючих значень несинусоїдних на­
пруг і струмів у даному колі, то дістанемо повну потужність
кола 5 ,к =• £/ек/Єк, яка більш а за величину активної потуж­
ності Р ,к, визначену залеж ність (12.27) або (12.28).
 Щоб дістати активну Потужність Ре, треба S’eK помножи­
ти на коефіцієнт потужності cos 0 , де
cos0 = 4 ^ - < l . (12.29)
ЄН
Тут кут 0 є умовним кутом зсуву за фазою між еквівалент­
ними напругою та струмом. Звичайно кут 0 не дорівнює куту
зсуву за фазою <р між несинусоїдними кривими напруги та

струму (рис. 12.13, а), оскільки 5 ек = и екІек не дорівнює

Б = О і несинусоїдного струму. Це пояснюється тим, що в
колах з реактивними опорами форма кривої несинусоїдного
струму відрізняється від форми прикладеного до затискачів
кола несинусоїдної напруги.
Визначивши кут 0 з формули (12.29), можна побудувати
часову діаграму з кривими еквівалентних синусоїд струму
та напруги (рис. 12.13,6).

12.6. Вплив парам етрів кола на ф о р м у

кривої струму

Якщо до затискачів кола з активним опором прикладено

несинусоїдну напругу, то форма кривої струму не відрізн я­
ється від форми кривої несинусоїдної напруги, оскільки ве­
личина активного опору для струмів різних гармонік при­
близно однакова. Внаслідок цього співвідношення між ам­
плітудами гармонік струму залиш ається таким, як і відно­
шення між амплітудами гармонік несинусоїдної напруги.
Якщо несинусоїдна напруга підключена на затискачі ко­
ла з індуктивним або ємнісним опорами, то форма кривої
струму змінюється і може значно відрізнятися від форми
кривої напруги, утворюючої струм.
286
 Розглянемо нплив індуктивності на форму кривої неси-
нусоїдного струму. Нехай до затискачів кола з індуктивніс­
тю прикладено несинусоїдну напругу, яка є сумою першої і
третьої гармонік (рис. 12.14, а). Індуктивний опір котушки
першої гармоніки струму Х ц — оцТ, а третьої Лд3 = З ш ^ .
Отже, якщо, наприклад, відношення амплітуд третьої і пер­
шої гармонік є 1 : 3, то відношення цих гармонік у рівнянні
струму буде 1 : 9, оскільки, внаслідок більшого опору Х и ,
амплітуда струму третьої гармоніки різко зменшується, кри­
ва струму буде згладженою (рис. 12.14, б).
Слід мати на увазі також , що крива несинусоїдного стру­
му, як і струми її гармонік, відстають за фазою від кривої
напруги.
Отже, індуктивність придушує вищі гармоніки в розкла­
ді несинусоїдного струму та наближує форму його кривої до
синусоїди.
Якщо таку несинусоїдну напругу прикласти до затиска­
чів кола з ємністю, то конденсатор чинитиме першій гармо­
ніці ємнісний опір, у три рази більший ніж струму третьої
гармоніки. Отже, наявність конденсатора збільш ує амплі­
туду струму третьої гармоніки відносно амплітуди струму
першої гармоніки. Тому крива струму стає більш несинусо-
їдною, ніж крива напруги (рис. 12.14, в). Крім того слід
мати на увазі, що крива несинусоїдного струму, як і струми
гармонік, випереджає за фазою криву напруги та його гар­
монік.
Таким чином, ємність виключає з розкладу несинусоїд­
ного струму сталу складову, оскільки опір Х с = 1/соС не­
скінченно великий для постійного струму, тобто (о = 0 , а
також придушує першу гармоніку, одночасно збільшуючи
вищі гармоніки. Внаслідок цього, крива струму стає більш
несинусоїдною порівняно з кривою напруги.

12.7. Резонанс гармонічних складових

несинусоїдного струму

Якщо до затискачів кола, послідовно з ’єднаними ємністю

та індуктивністю, підключити несинусоїдну напругу, то в
ньому можливий резонанс напруг на частоті тієї гармоніки
напруги, яка дорівнює частоті власних коливань даного ко­
ливального контуру. Тоді амплітуда струму цієї гармоніки
може стати більш а за амплітуди струмів інших гармонік.
На практиці це можна застосувати для виділення однієї з
гармонік ряду Ф ур’є та придуш ування інших.
Я кщо цю несинусоїдну напругу прикладати до затискачів
288
Nu'i.'i з паралельним з ’єднанням L і С, to можливий резонанс
• грумів на частоті однієї з гармонік.
Якщо в колі є змінна індуктивність або змінна ємність,
to можна змінювати величини L і С контуру і настроюва­
ні контур на частоту будь-якої гармоніки, що входить до
розкладу несинусоїдної напруги.
І Іехай у колі з послідовним з ’єднанням котушки індук-
ішніості та конденсатора змінної ємності прикладено неси-
Иусоїдну напругу
U — U,пі sin C&t — Um2 sin 2(01 -f-
+ Um3 Sin ЗЮЇ.
Припустимо, що конденсатор
•мінної ємності настроєний на малу
гмиість Сх. Тоді частота вільних ко- Р и с. 12.15
л ітан ь цього контуру со0 = 1/ У LC
буде високою, наприклад о>0 >• Зсо, тобто більшою від часто-
ііі третьої гармоніки прикладеної напруги. Припустимо, що
и колі X L3 > Хсз і опір Z3 = V R 2 + ( X L3 — Х сз )2 вели­
кий. Струм у колі І = U s/ Z3 малий, малі також струми дру-
Гої і першої гармонік. Про це свідчить і показ амперметра.
Якщо збільшити ємність конденсатора кола, то частота
цільних коливань контура зменшиться, і припустимо для
імпості С2 дорівнюватиме частоті третьої гармоніки прикла­
деної напруги, (о = Зсо. Тоді в колі виникне резонанс на­
пруг на частоті Зю, і струм третьої гармоніки / 3 зросте до
максимуму (рис. 12.15). Отже, зросте і діюче значення не-
пшусоїдного струму І:

І = ] / " і \ + і\ + ^3-
Покази амперметра збільш аться. Якщо продовжувати
збільшувати ємність, то'со0 стане менше, н іж Зю, і резонанс
на третій гармоніці порушиться. Струм третьої гармоніки
.зменшиться, і відповідно зменшиться показ амперметра.
При дальшому збільшенні ємності конденсатора до вели­
чини С3 частота власних коливань контуру зменшиться, на­
приклад до величини 2 ю. Отже, виникне резонанс напруг на
частоті другої гармоніки несинусоїдної напруги (див.
рис. 12.15). При подальшому збільшенні ємності до величи­
ни С4 може виникнути резонанс напруг на частоті першої
гармоніки.
Таким чином, у коливальному конт урі, підключеному до
несинусоїдної напруги, можна дістати стільки випадків ре­
зонансу, скільки гармонік є у розкладі даної напруги.
|У 8 —733 289
 12.8. Розрахунок лінійних кіл несинусоі'дного
струму

Р о з в ’ я з у в а н н я з а д а ч у к о л а х н е с и н у с о ї д н о г о с т р у м у

г р у н т у є т ь с я н а п р и н ц и п і н е з а л е ж н о с т і д і й к о ж н о ї г а р м о н і к и

н е с и н у с о ї д н о ї н а п р у г и н а д а н е к о л о . П р и ц ь о м у в и к о р и с т о ­

в у є т ь с я м е т о д н а к л а д а н н я т а с к л а д а н н я р і в н я н н я н е с и н у с о ­

ї д н о г о с т р у м у .

П риклад 12.2. Д ан о коло з послідовно вклю ченими R і L, напруги

на зати ск ачах кола
и = и 0 + U ml sin сої + U m2 sin 2м1 - f U m3 sin 3a t .
Знайти діюче зн аченн я напруги і струм у, скласти р ів н ян н я мит­
тєвого значення струму і.
Р о з в ’ я з а н н я . Індуктивний опір кож ної гарм оніки струму:
coL, — 2o)L, ^ £ ,3 “ Зо)/,.
П овний опір кола кож ної гарм оніки струму:

Zi = Vr* + x \ x, z *= V rI + x *u , Z8 = У R* + x L
2 3.

К ути зсуву за фазою м іж напругам и та струмами гарм онік j

X L\ X L2 43
Ф, = a rc tg ф 2 = Фа ;
R ' R ’
Ці кути мож на визначити за а с os : бо a rcsin .
С тала складова струму

, U*
/о = R '
А м плітуда струм ів гарм онік:
U,ml U,m2 и,m3
І,ml / щ 2 — /m3
Д ію че зн аченн я напруги:

U
- j A ' o + f у і ) + ( т г ~ ) + ( тV 2г ) *
" 5 + 1 П

Д ію че значення струм у:

+
V2 j •
Р ів н я н н я несинусоїдного струму

' = 10 + /m l s!n И - ф і) + /m 2 Sin (2й>/ ~ Фа) +

+ /m 3 sin (3“ / — Фа)-
Я кщ о в колі є єм ність, то в р івн ян н і струм у не буде сталої складо­
вої /„, оскіл ьк и через конденсатор постійний струм не проходить,
X. 00,

290
 Якщ о в коЛІ є їндуктийність І єм ність, то післй зн аходж ен н я X L i .
,V( o, X L3 зн аходять Х СІ, Х С2, Х Сз, а потім Z u Z 2, Z3 за формулою

Z = /К* + (X L - х су .
Приклад 12.3. С класти р ів н ян н я струм у в колі з послідовним
ик 'моченням активного та індуктивного опорів. Н а зати скачах кола
прикладено несинусоїдну напругу
u = 20 - f 60 sin (сої + 45°) - f 50 sin (2сot — 60°) +
+ ЗОsin(Зсої -f- 180°).
Активний опір у колі R — 4 Ом, а індуктивний опір дл я струму
ні'рніої гарм оніки Х ц = ш І! = 3 Ом.
Р о з в ’ я з а н н я . С тала складова струму кола:
/ 0 = U 0/ R = 20/4 = 5 А.

Повний опір кола дл я перш ої гарм оніки:

= У Я2+ х 2и = /4а+ З2 =5 Ом.

Амплітуда струм у перш ої гарм оніки
/п ,, = ^ п ,і / 2 і = 6 0 / 5 = 1 2 А .
К у т зсуву за фазою м іж струмом і напругою перш ої гарм оніки:
X L1
фі = arctg R
; 3/4 = 36° 5 0 '.

Індуктивний опір кола другої гарм оніки:

х і л = 2 Х и = 2 ’ 3 = 6 Ом.
Повний опір кола другої гарм оніки:

2 2 = ] / / ? 2 + Х І 2 = / 4 2 + б 2 = 7 ,2 Ом.

Амплітуда струм у др у го ї гармоніки:

/ т 2 = и т2і г г = 5 0 /7 ,2 = 6,95 А.

І ' ; і зсуву за фазою м іж струмом і напругою дру го ї гарм оніки:

<р2= arctg = 6/4 = 56° 18'.

Індуктивний опір третьої гарм оніки Х ^ = ЗХ ^, 3 - 3 = 9 Ом.

І Іонний опір кола третьої гарм оніки:

| / R 2 + х 13 = / 4 2 + 9 2 = 9,85 Ом.

Амплітуда струму третьої гарм оніки:

/ « з = ^ т з / 2 :. = 3 0 /9 ,8 5 = 3,05 А.
К у і ісуву за фазою м іж струмом і напругою третьої гарм оніки:

'Z.3
ф2 = arctg = 9 ,85/4 = 67° 5 3 '.
R

19* 291
Рівняння струму кола:
‘ = Л> + 'т і s *n (“ <' + — Фі) + >т2 s in (2со< + “Фа — <р2) +
+ І т3 sin (Зсо/ + ср8 — ф3) = 5 + 12 sin (свї + 45° — 36° 5 0 ') +
+ 6 ,95 sin (2<о/ — 600 — 56° 18') + 3 ,05 sin (Зсоt + 180) ° — 67° 5 3 ').
О статочно матимемо:

і = 5+ 12 sin (ш/ + 8 ° 10') + 6 ,9 5 sin (2сof — 116° 18') +

+ 3,05 sin (Зса/ — 112° 7 ').
П риклад 12.4. Д о зати скач ів кола з послідовним з ’єднаними ко­
туш кою та конденсатором при кладено несинусоїдну н а п ругу
и = 20 + 60 sin (cot + 45°) + 50 sin (2cо/ — 60°) +

+ 30 sin (Зсої + 100°).

К оло має парам етри: R = 100 Ом, L = 0,637 Гн, С = 31,8 мкФ .
Ч астота перш ої гарм оніки f x = 50 Гц. З н ай ти дію чі значення напруги
та струм у кола, а так ож активну п отуж н ість. Зап и сати ряд Ф у р ’є для
несинусоїдного струм у.
Р о з в ’ я з а н н я . К утова частота перш ої гарм оніки:
coj = 2n f x = 2 • 3 , 14 . 50 = 314 с“ 1.
Індуктивний опір котуш ки струмам перш ої, др у го ї та третьої г а р ­
монік:
X Li = g),L = 2 л f i L 1 = 314 • 0,627 = 200 Ом,
X L2 = 2ft)jL = 2 • 314 . 0,637 = 2 • 200 = 400 Ом,
X L3 = 3g)jL = 3 • 314 • 0,637 = 3 • 200 = 600 О м.
Ємнісний опір струмам перш ої, д р у го ї та третьої гарм онік! .
Х СІ = 1/cO jC = 10«/314 • 31,8 = 100 Ом,
Х С2 = * С1/2 = 50 Ом,
Х сз = Х С1/3 = 33,3 Ом.
П овний опір кола струмам перш ої, д р у го ї та третьої гарм онік:

Z i = V R i + ( * z .i— х С\)г = / ЮО2 + (200 - 100)* = 141,4 Ом,

2 , = Y R i + (X L 2 ~ X C2)1 = V 100а + (400 — 50)а «= 364 О м,

2 , = У R* + (X L3 — л:с з)> = У 100а + (600 — 33,3)* = 5 7 5 і4 Ом.

А м плітуда струм ів гарм онік:

1
0,1 — ~U mх i ---------- —- 0 424 \
Н І,4 — А.
, _
'm 2
Umу2 _304 50 _
—
п і,7
*37 А,
а
-

2
и т-> зо
^ тЗ = — 2 — = 575,4 — 0,0521 А,

292
 К ути зсуву за фазою кож ної гарм оніки:
t
Ф, = a rc sin ф х *= a rc sin —
^ L\ т
тт
т^С1 .
= a rcsin
іі-в
= 45е,

X х
ф , = a rc sin фа = a rc sin — — — = a rcsin 350/364 = 74°,
Z2
X х
Ф, = a rc s in ф 3 = a rc s in — — — = a rc s in 366,7/375 = 80°.

(>і кільки в колі е послідовно вклю чений конденсатор, то в розкладі не-

синусоїдного струму не буде стал ої складової, Х с — оо
Р яд Ф у р ’е матиме ви гляд г
і = / т 1 sin (ш/ + 45е — Фз) + l mi sin (2со/ + 60° — ф2) +

"Ь ^тЗ **п ■(" — Фе) •

Яаідси бачимо, що струми гарм онік відстаю ть від гарм онік напруги
на кут ф < 90°, тобто X L1, X L2, X L3 більш е н іж відповідні Х СІ, Х С2,
,, що в и р а ж а є активно-індуктивни й хар ак тер кола д л я кож ної гар ­
моніки. Остаточно ряд має вигляд
і = -0 ,4 2 4 sin 314/ + 0,137 sin (628/ — 34°) +
+ 0,0521 sin ( 9 4 2 / + 10°).
Д ію чі зн аченн я струм ів гарм онік:

'• - т г - т і т г - 0’3“ А’ ' ' ■ Т - Т - * « 1'

Д ію чі зн аченн я несинусоїдного струм у кола:

/ _ У і] + і \ + і \ = К 0,3 0 2 а + 0 ,0 9 7 а + 0,0 3 7 а = 0,319 А.

Дію че зн аченн я гарм онік напруги:

" і--у ! Ї7Т Г “ 42>6 в> ------- О Т " “ 35'* в ’

" . - Т Г - Ж - « 3-
Дію че значення несинусоїдної напруги:

U = U \ + U \ + U \ = Y 42 ,6 а + 3 5,4а + 2 1 ,3 а = 59,34В .

П отуж ність несинусоїдного струму:

I і «■ U J i cos^pj + t / j / j cos фа + ( / 3/ 3 cos ф 3 = 4 2 ,6 • 0,302 • 0,71 +
•I 35,4 • 0,0945 • 0,275 + 21,3 • 0,037 • 0,1 7 8 = 9 ,13 + 0,92 + 0 ,14 =
= 10,19 Вт.
П отуж ність мож на знайти також за формулою Р = ]'2R ,

293
 Запитання для сам оконтролю

1. К оли в електри чни х колах м ож уть виникати несинусоїдні стру­

ми? 2. Чим відрізн яю ться несинусоїдні струми від синусоїдних?
3. Щ о нази вається гарм онікою несинусоїдного струм у? 4. Я к а'зовн іш н я
озн ака кривої, симетричної відносно осі абсцис? 5. Розвинення в ряд
несинусоїдного струм у, відповідного кривій, симетричній осі абсцис;
розвинення в р яд несинусоїдного струм у, відповідного кривій, симет­
ричній осі ординат. 6 . З овн іш н я озн ак а кривої, сим етричної осі орди-
1 пат. Р озвинення в р яд несинусоїдного струм у, відповідного кривій,
симетричній початку координат. 7. Д ію че зн аченн я несинусоїдного
струм у 8 . Д ію че зн ач ен н я несинусоїдної напруги. 9. Вплив індуктив­
ності на форму к ри вої несинусоїдного струм у. 10. Вплив ємності на
форму к ри вої несинусоїдного струм у. 11. О собливість р езон ан сн ою
явищ а в колі з L і С при несинусоїдній нап рузі на зати скачах кола.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Д о зати ск ач ів кола з ємністю п ри кл аден о несинусоїдну н а п р у ­

гу, симетричну осі орди нат. Чи буде кри ва струм у також симетрична
осі ординат? 2, У колі з індуктивністю й ємністю , включеними послідов­
но, виник резонанс н ап руг на частоті другої гарм оніки. Я к змінити
єм н ість у ко л і, щоб дістати резонанс напруги на частоті п ’ято ї гарм о­
ніки? 3. У колі проходить несинусоїдний струм. Що треба зробити,
щоб форми к ри вої струм у н аблизилися до синусоїди?

Задачі для самостійного розв'язування

1. Н есинусоїдна напруга и — 31 sin сої + 14 sin Зсо/ + 3 sin X

X (5со/ -f- 60°) з частотою со = 314 с —1 при кладена до зати ск ачів кола
з параметрам и R = 1,2 Ом, X L = 3,2 Ом. Знайти діюче значення неси-
нусоїдних н апруги та струм у. С класти рів н ян н я миттєвого значення
струм у та знайти активну потуж н ість кола.
Ві дпов ідь . U = 24,2 В; / = 2,96 А; Р = 10,18 Вт; і =
=» 18,3 sin (со/ — 45°) + 3,69 sin (Зсо/ - 82°) + 0,19 sin (5со/ + 25° 36').
2. Н есинусоїдну нап ругу и — 200 + 200 sin 3 1 4 / + 100 sin X
X (942/ + 60°) при кладено до зати ск ач ів кола із з ’єднаними послідовно
С = 53 мкф, R — 40 Ом, L — 0,191 Г н. Знайти дію че значення неси-
нусоїдних напруги та струм у. С класти рів н ян н я миттєвого зн аченн я
струму.
Ві дпов ідь . І/ = 255 В; І — 3,56 А; і = [5 sin 314/ +
+ 0,6 sin (942/ — 76°)] А .

Г л а в а 13
Н ЕЛ ІН ІЙ Н І К О Л А П О С Т ІЙ Н О Г О ТА З М ІН Н О Г О
С Т Р У М ІВ

13.1. Суть нелінійних резистивних опорів

Опори струмам бувають л і н і й ц і та н е л і н і й н і .

Л ін ій н и м опором називається т акий о п ір , величина якого
не змінюється при зм іні струмі/ й напруги в колі.
294
 Н елінійним опором називається т акий опір, величина
якого істотно змінюється при зм іні напруги й струму в колі.
У нелінійних колах із зміною напруги II змінюється й
опір кола. Вольт-амперна характеристика тоді не є прямою
лінією, а має вигляд, зображений на рис. 13.1. Тут пряма 1
є характеристикою пасивного л і­
нійного елемента, який назива­
ється лінійним опором. Криві 2
і 3 є характеристиками неліній­
них елементів. В електронних
колах застосовуються напівпро­
відникові елементи, наприклад
діоди, транзистори, стабілітрони,
різні мікросхеми тощо. Н еліній­
ним елементом є також котушка
з феромагнітним осердям, лампи
розжарю вання. Ці елементи при
проходженні струму нагріваю ть­ Ри с. 13.1
ся, істотно збільшуючи свій опір.
Зрозум іло, що коло з нелінійними опорами не можна роз­
рахувати тими методами, які застосовують для лінійних кіл.
Розрахунок нелінійних кіл виконують графічним або
аналітичним методами. Частіше застосовують графічний ме-
тщ , оскільки він простіший.

13.2. Графічний розрахунок кола з послідовним

з'єднанням двох нелінійних опорів

Д ля розрахунку кола, зображеного на рис. 13.2, задано

вольт-амперні характеристики (ВАХ) нелінійних елементів
кола І і (ііі) та / 2 ( і і 2) (рис. 13.3) та прикладена до затиска­
чів кола напруга і/. Треба знайти силу
О струму кола при заданій напрузі.
Порядок ро зр ах ун ку
Вибираємо масштаби для напруги
та струму.
%
Будуємо ВАХ нелінійних елемен­
тів / , (£/,), / г ( и г) у загальній системі
координат (див. рис. 13.3).
Будуємо загальну ВАХ кола з ура-
Ри с. 13.2 хуванням властивості послідовного
з ’єднання, а саме, що загальний опір на
затискачах кола дорівнює сумі спадів напруг на ділянках.
Д ля цього знаходимо на осі обсцис для кількох різних значень
струмів І ’, /", /" ' і т. д. відповідні значення напруг. На
295
рисунку показано знаходження U\ и U2 на ділянках неліній­
них елементів Ri і R 2 при стр у м і/ '. Так само знайдемо на­
пруги на цих ділянках для струмів /", І'" і т. д. Потім додаємо
знайдені значення абсцис двох кривих і дістаємо абсцису
для загальної кривої ВАХ. Н априклад (U\ + ІІ2), дорівнює
абсцисі U'. За цією абсцисою та ор­
динатою знаходимо точку А загаль­
ної кривої. Аналогічно знаходимо
для струмів /", Г" і т. д. ряд точок
загальної кривої І (U). Будуємо
криву.
За загальною кривою знаходимо
струм,для будь-якої напруги зад а­
ної в умові задачі, а також спади
напруг на ділянках при знайденому
струмі.
Якщо в умові задачі задано
струм кола і треба знайти напругу
Ри с. 13.3 на затискачах кола, то використо­
вують побудовану криву ВАХ.
Д ля цього на осі ординат відкладають величину заданого
струму і знаходять за графіком загальної кривої на осі абс­
цис напругу на затискачах кола і спади напруг на неліній­
них елементах при цьому струмі.

13.3. Розрахунок кола з паралельним з'єднанням

дзох нелінійних елементів

Розрахунок такого кола (рис. 13.4) виконують на основі

властивості паралельного з ’єднання, а саме, що струм у не-
розгалуженій частині кола дорівнює сумі струмів у пара­
лельних вітках:
/ = /, + /,. +
Порядок розр ах ун ку
Будуємо ВАХ обох нелінійних еле­
ментів / х (І/А і І 2 (ІІ2) (рис. 13.5).
Якщо в умові задачі задано напру­
гу на затискачах кола і треба визначи- о
ти струм у паралельних вітках, то на
осі абсцис відкладаємо задану напру­
гу та визначаємо відповідні віткам ординати за допомогою
кривих /! (IIх) та / 2 ( И2). Ці ординати виражають струми у
паралельних вітках при заданій напрузі. Сума ординат
( ААХ) і ( А А 2) дорівнює ординаті
(А Б), яка вираж ає загальний
струм / = І і + / *■
Якщо в умові задачі задано
силу загального струму кола і не
задано напругу, а треба знайти
струми в паралельних вітках та
прикладену напругу до затиска­
чів кола, то будують загальну
ВАХ / ((/), додаючи ординати
кривих / і ( 0 х) та / 2 ( и 2) для кіль­
кох значень напруг і / и и 2, і / 3, і
т. д., узятих на осі абсцис (див.
рис. 13.5). Якщо відкласти тепер
на осі ординат величину заданого Рис. 13.5
загального струму /, то за за ­
гальною кривою / (і/) знайдемо на осі абсцис напругу на
затискачах кола ІІ та струми у паралельних вітках / хта / 2
відносно знайденої напруги; це ординати (А А х) та ( А А 2).

13.4. Розрахунок кола з мішаним з'єднанням

нелінійних елементів

Методика розрахунку такого кола (рис. 13.6, а) основана

на розрахунку попередніх нелінійних кіл..
Порядок розрахунку
Будуємо ВАХ нелінійних елементів кола І г { и х), / 2(П)2,
/з ( и з) (рис. 13.6,6).
Будуємо загальну ВАХ нелінійних для паралельної ді­
лянки кола /( і/23) так, як на рис. 13.5, додаючи струми / 2 +
+ / 3 при різних напругах.
За характеристиками І х ( Vх)
та / 2 (£/23) будуємо загальну
характеристику струму кола,

Рис. 13.6

297
додаючи напруги І/ 1 1 ІІгз для різних значень струмів, як і для
послідовно з ’єднаних нелінійних елементів / (і!) нарис. 13.3.
Якщо в умові задачі задано напругу на затискачах кола
и і треба знайти струм /, то відкладаємо цю напругу на осі
абсцис, і в кінцевій точці ставимо перпендикуляр до осі
абсцис. Точка перетину цього перпендикуляра з кривою
/ = Р (ІІ) визначає загальний струм кола при напрузі ІІ
(відрізок 00"). У нерозгалуженій частині кола проходить
струм / (ордината ОД або 0"Е). Після цього знайдемо для за ­
гального струму / = / 1 напругу і / м на кривій / , (0 23), це
ордината ОВ. Знайдемо тепер струми / 2 та / 3 за ординатами
(О А та ОВ), тобто так, як на рис. 13.5.
Якщо за умовою задачі задано загальний струм кола і
треба знайти напругу на затискачах кола, то з точки, відпо­
відної заданому струму, проводять пряму лінію, паралельну
осі абсцис до перетину з кривою / = В (ІІ). З точки пере­
тину опустимо перпендикуляр на вісь абсцис. Дістанемо
напругу на затискачах кола. Н апруга на паралельних віт-
ках и 23 визначається за кривою Д (ІІМ) на осі абсцис (від­
різок 00' ).
Спад напруги ІІу знайдемо за кривою І у {11у) на осі абс­
цис.

13.5. Розрахунок кола з послідовним з'єднанням

нелінійного та лінійного елементів

Д ля розрахунку кола (рис. 13.7) задано вольт-амперну

характеристику нелінійного елемента / (ІІ2), опір лінійного
елемента Д та напругу на затискачах кола.
Струм у такому колі найкраще визначити методом пере­
тину.
иі , Порядок розрахунку
° — 4 ^ / 1 -------1 Визначаємо струм »кола за законом
Ома для лінійної ділянки кола Д —
= Оу/Иу.
Підставляємо в цю формулу значення
напруги для ділянки Д, а саме, ІІу =
= 0 — ІІ 2- Дістаємо / = (Ц — 0 2)/Д .
Р и с. 13.7 Графік цієї залежності є пряма лінія,
оскільки величини /, В, (II — ІІ2) ліній­
ні. Величина и ^ — О — IIу — Ч — Ш теж лінійна.
Знаходимо координати двох точок цієї прямої л інії на
осях координат. Д ля цього на графіку (рис. 13.8) відклада­
ємо на осі абсцис в масштабі напруги II на затискачах кола.
З формули / = (ІІ — и з)Ш маємо, що при і / 2 = V струм
298
 Таблиця 13.1
от

20 100 120 200

с:

40 60 80 160 240
о

У, А 0 22 0,36 0,45 0,53 0,60 0,77 60,76 0,85 0,90

/ кола дорівнює нулю, / = 0, на графіку — точка А . При

и 2 = 0, / = І/ ' Я, на графіку точка В, яка знаходиться від
початку координат на відстані І — ІЛЯ (у масштабі). Спо­
лучивши ці точки, дістанемо пряму
лінію, яка є ВАХ лінійного еле­
мента.
За даними координатами нелі­
нійного елемента будуємо криву
/ (£/2). Дістаємо ВАХ нелінійного
елемента.
Оскільки в послідовному колі
струм на всіх ділянках один і той
самий, то опускаємо перпендикуляр
з точки перетину двох ВАХ на вісь р ис. із.в
абсцис, Дістаємо точ куД , яка поді­
ляє напругу на затискачах кола ІІ на дві частини. Спад нап­
руги на нелінійному елементі виражається відрізком ОД,
а на лінійному — відріз­
ком ДА .
П риклад 13.1. У колі по­
слідовно вклю чено л іній ний
елемент з опором У? = 200 Ом
та нелінійний елем ент, ВА Х
як о го задано таблицею
(табл. 13.1). Н а п р у га на з а ­
тискачах кола 0 = 200 В.
Знайти струм кола та спади
н апруг на н елін ій ном у і л і ­
нійному елем ентах.
Р о з в ’ я з а н н я . Р о з­
в ’яж ем о задачу методом пере­
тинання В А Х .
_ _ _ _ _ _ _ _ _ Б удуєм о ВАХ ліній ного
Р и с. 13.9 елемента. Ц е прям а л ін ія .
Знайдем о струм кола д л я л і ­
нійної діл ян к и : І — (У/У? = 200/200 = 1 А. В ідкладаєм о в м асш табі цей
струм на осі ординат (рис. 13.9).
В ідкладаєм о в масш табі н ап ругу на зати скачах кола на осі абсцис.
Будуєм о прям у л ін ію м іж точкам и, відповідними 1 А та 200 В .
Будуємо ВАХ нелін ій ного елемента за даними табл. 13.1.
З точки А перегину двох ВАХ опускаєм о п ерпенди куляр на вісь
ординат, знаходимо струм кола / = 0 ,55 А.

299
 З точки А опускаєм о п ерпенди куляр на вісь абсцис, знаходимо
спад напруги на нелінійном у елементі U t = 85 В та на л іній ном у еле­
менті U1 = 200 — 85 = 115 В.

13.6. Котуш ка з феромагнітним осердям

у колі зм інного струму

Загальні полож ення. У п. 13.1 було розглянуто суть

нелінійного кола, наведено приклади нелінійних елементів,
зокрема котушку з феромагнітним осердям у колі змінного
струму. Такі котушки широко застосовуються, наприклад
в електромагнітних генераторах, електродвигунах, електро­
магнітах, електровимірювальних приладах тощо. Тому важ ­
ливо знати процеси, які відбувають­
ся в колах з цими котушками.
Феромагнітне осердя застосову­
ється в котушках для різкого збіль­
шення їхньої індуктивності (у сотні
і навіть у тисячі разів) порівняно
з котушками без феромагнітного
осердя.
Як відомо вже, індуктивність
N 2u S
тороідної котушки L ~ — . От­
же, індуктивність прямо пропорцій­
на магнітній проникності ра = р 0р,. Відомо, що в різних фе­
ромагнітних матеріалах початкова відносна проникність р,
більша від магнітної проникності повітря р 0 в 500...3500 ра­
зів. Тому котушка з феромагнітним осердям має при малих
розмірах порівняно велику індуктивність L, і навіть при ма­
лих струмах створюється великий магнітний потік Ф.
Котушки з феромагнітним осердям називають ще д р о-
селями.
Будучи нелінійними елементами, вони застосовуються
в ряді спеціальних приладів зв ’язку, в електромагнітних
елементах автоматичних приладів та в обчислювальних ма­
шинах (ЕОМ), у ферорезонансних стабілізаторах тощо. Во­
ни використовуються також для підсилювання напруги,
генерування коливань різної форми.
Ф ізичні процеси в колі змінного струму з котушкою із
замкнутим феромагнітним осердям. Таке коло зображено на
рис. 13.10. Вольт-амперну характеристику подано на
рис. 13.11. Як бачимо, при невеликих напругах, стру­
мах і магнітних потоках, коли осердя не насичене, характе­
ристика котушки прямолінійна (дуга ОА), тобто котушка в
такому режимі є лінійним елементом. Нелінійним елементом
300
иона стає в режимі наси­
чення феромагнітного
осердя.
Розглянемо фізичний
процес у такому колі.
При проходженні змін­
ного струму по обмотці
котушки утворюється
ммінний магнітний потік
Ф, який замикається, в р ис. із.ц р ис. із. 12
основному через осердя,
мнаслідок малого опору феромагнітного матеріалу, 7?м —
-« //р 0р г 5 , який має велику проникність р, порівняно з
повітрям. Незначна частина магнітного потоку котушки
замкнеться через повітря. Ця частина називається м а г н і т ­
ним п о т о к о м р о з с і я н н я .
Магнітний потік осердя індукує в котушці ЕРС самоін­
дукції
Єі = _ Л Г - ^ - або = 4,44Фт ЛГ/. (13.1)

У котушці без осердя ЕРС самоіндукції

і

Р и с. 13.13

оскільки індуктивність L є сталою величиною, н езал е ж ­

ною від зміни синосоїдного струму. Д л я котушки з феромаг­
нітним осердям цією формулою користуватися не можна, ос­
кільки для даної котушки L Ф const. Індуктивність L такої
котушки змінюється із зміною величини струму та напруж е­
ності магнітного поля (рис. 13.12). Тому ЕРС самоіндукції
■изначається за формулами (13.1).
301
 Виконаємо гіостугїовий аналіз цього кола. Розглянемо
спочатку ідеалізоване коло, тобто коло, в якому R = 0, де
немає магнітного потоку розсіяння та в феромагнітному
осерді відсутнє явище гістерезису. Отже, зміна В (Н) та Ф (і)
відбувається по одній кривій попереднього намагнічування,
а не по петлі гістерезису (рис. 13.13, а). У такій котушці
при синусоїдній напрузі на її затискачах и = Um sin ю/, у
феромагнітному осерді виникає магнітний потік, також си­
нусоїдний (рис. 13.13, б), Ф = Фт sin сої. За графіками Ф (ї)
і Ф (ї) будуємо криву струму кола так.
Крива і (ї) починається від початку координат, оскільки
за графіком Ф (і) при і — 0 Ф = 0. Потім при різних миттє­
вих значеннях магнітного потоку знаходимо миттєві значен-
ня струму за графіком Ф (ї) (див. рис. 13.13, а). Напри- ]
клад, для моменту ї величина магнітного потоку виражається
ординатою 1...2. Цю ординату переносимо на криву Ф (і) '
(ордината 3...4, рис. 13.13, а) і знаходимо величину відповід- !
ного йому струму (відрізок 04 на осі абсцис). Цю величину
струму відкладаємо на рис. 13.13, б (відрізок 1...5). Анало­
гічно визначаються на осі ї для інших моментів часу по всьо­
му періоду магнітного потоку.
Згідно з графіком і (ї), крива струму в колі котушки з
феромагнітним осердям несинусоїдна, вона збігається за фа­
зою з магнітним потоком. Причиною виникнення несинусо-
їдного струму є нелінійна залеж ність магнітного потоку фе­
ромагнітного осердя від струму в котушці.
Відомо, що будь-який несинусоїдний струм з точки зору
енергетичних значень можна замінити еквівалентним сину­
соїдним струмом. Тоді для даного кола можна побудувати
векторну діаграму.
Якщо Ф = Фщsin сої, то

eL dt dt
або

Оскільки N со Фт = Е т, то
eL — Ет sin (œt — 90°). (13.2)
Отже, ЕРС самоіндукції відстає за фазою від магнітного
потоку на 90°. Відомо, що ЕРС самоіндукції знаходиться у
протифазі з напругою:

(1 3 .3 )

302
 Якщо /? = 0, то напруга На затискачах кола НиПереДжае
за фазою струм на 90°, тобто струм є реактивним і називає­
ться н а м а г н і ч у ю ч и м .
Побудовану векторну діаграму кола зображено на
рис. 13.14, а. При цьому нехтуємо малим /?.
Тепер розглянемо це коло, враховуючи активний опір в
обмотці котушки. Тоді струм відставатиме за фазою від нап­
руги не на 90°, а на кутф < 90°. Векторну діаграму побудує­
мо в такій послідовності.

Р и с. 13.14

Вектор магнітного потоку знаходиться в горизонтальному

положенні, оскільки його початкова фаза дорівнює нулю,
Ф = Фт БІ П СО/.
ЕРС самоіндукції Еь індукується магнітним потоком
осердя. відстає за фазою від магнітного потоку на кут 90°.
Частина напруги на затискачах кола (У', яка компенсує
ЕРС самоіндукції Е і , знаходиться у протифазі з і дорів­
нює за величиною — Е і = V '.
Вектор струму кола / відстає від напруги на кутф < 90°,
оскільки в колі є активний опір /? та індуктивність Ь. Кут
між вектором струму та вектором магнітного потоку б нази­
вається к у т о м в т р а т , через те що чим більший актив­
ний опір кола, тим менший кут ф і більший кут 6, тобто,
більші втрати на активному опорі кола.
Розкладемо вектор струму / на дві складові: /ц та / а.
Вектор відстає від напруги [ / ' на 90°, тобто є реактивним
струмом і називається н а м а г н і ч у ю ч и м , а век-
803
тор /а збігається з напругою ІІГ, тобто струм є активним
(рис. 13.14,6).
Вектор спаду напруги на активному опорі кола £/а збі­
гається за фазою /, тому він паралельний вектору струму,
Вектор напруги на затискачах кола 0 дістаємо в резуль­
таті додавання векторів напруг V та ІІа.
Вплив гістерезису на струм у колі з котушкою з феро­
магнітним осердям. Розглядатимемо таке коло з урахуван­

ням явища магнітного гістерезису в осерді. Відомо, що пло­

ща петлі гістерезису характеризує втрати енергії на пере­
магнічування осердя. У колі змінного струму осердя котуш­
ки безперервно перемагнічується, тому виникають втрати
енергії, а це рівнозначно виникненню в колі активного опо­
ру, на якому енергія втрачається безповоротно. Отже, струм
у колі не буде чисто реактивним, а складатиметься з актив­
ної та реактивної складової.
Побудуємо діаграму, аналогічну тій, що на рис. 13.13,
враховуючи явище гістерезису (рис. 13.15). Так, на графіку
Ф (ї) в момент і = 0 маємо Ф = 0. Відкладемо на осі орди­
нат відрізок для і, взятий з графіка Ф (і), який є величиною
коерцитивної сили. Визначимо миттєві значення кривої і (ї)
для різних моментів часу. Н априклад, для величини магніт­
ного потоку 1...2 на графіку Ф (ї) знаходимо величину миттє­
вого значення струму на графіку Ф (і) — відрізок 04. Від­
кладаємо цей відрізок на графіку Ф (ї). Д ля Фт знайдемо іт
на графіку Ф (і) — відрізок 0 ...їт . Відкладемо його на гра­
фіку і (/) і т. д. Так побудовано криву струму. При цьому
слід врахувати, що при збільшенні магнітного потоку крива
струму буде висхідною, а при зменшенні потоку — низхід­
ною віткою петлі гістерезису.
Згідно з часовою діаграмою і {І), струм у колі змінюється
за несинусоїдним законом і випереджає за фазою магнітний
304
 Потік на деякий кут б. Величина цього кута залежить від ве­
личини коерцитивної сили на петлі гістерезису, тобто від
площі петлі гістерезису, яка характеризує активні втрати
енергії на перемагнічування. Тому кут б на графіку і (()
називається к у т о м г і с т е р е з и с н и х в т р а т .
Розглянемо векторну діаграму реальної котушки з феро­
магнітним осердям. ГІри цьому врахуємо активний опір ко­
тушки, активний опір за рахунок втрат
на гістерезис та вихрові струми, ЕРС и
самоіндукції, що індукується магніт­
ним потоком розсіяння (рис. 13.16).
Порядок побудови век­
торної діаграми
Спочатку порядок побудови цієї ді­
аграми такий самий, як і для .поперед­
ньої векторної діаграми на рис. 13.14.
Розклавш и вектор струму на дві
складові, побудуємо вектор магнітно­
го потоку розсіяння Фроз- Він збіга­
ється із струмом, оскільки Фр0з зами­
кається через повітря, як це було в ко­
лі змінного струму з ідеальною котуш­
кою без осердя (див. рис. 13.14, а).
Побудуємо вектор ЕРС розсіяння
Ероз, яка індукується магнітним пото­
ком розсіяння Фроз, тому відстає за фа­
зою від цього магнітного потоку на
90°, як це було в колі з котушкою без
осердя, де магнітний потік теж замикається через повітря.
Будуємо вектор спаду напруги на активному опорі об­
мотки котушки від кінця вектора 0 ' паралельно вектору
с груму, тобто збіжним за фазою зі струмом.
Будуємо вектор Ороз від кінця вектора 0 а в протифазі
З вектором Ероз, який дорівнює йому за величиною. Цей век­
тор є частиною вектора, прикладеного до затискачів кола
напруги О. Вона компенсує ЕРС розсіяння, £/роз == —£ роз.
Вектор 0 " є геометричною сумою векторів 0 а та 0 роз і
виражає внутрішній спад напруги на обмотці котушки.
Вектор, що сполучає кінець вектора 0 ро3 з початком век»
гора V ' є сумою трьох спадів напруг £/', 0 а, 0 ро3, тобто є
вектором загальної напруги і/, прикладеної до затискачів
кола:
0 = 0' + 0 а + 0рОЗ, (1 3 .4 )

20 305
 Отже, коло з котушкою з осердям має такі особливості:
1) великий індуктивний опір (внаслідок великої індук­
тивності котушки L);
2) індуктивність котушки змінюється при зміні струму,
оскільки магнітна проникність феромагнітного матеріалу
р г змінюється із зміною напруженості магнітного поля; ін­
дуктивний опір котушки X l є нелінійним;
3) котушка з феромагнітним осердям має більший актив­
ний опір, ніж котушка без осердя (внаслідок активних втрат
енергії в осердях на гістерезис та на вих­
рові струми). Втрати в осерді змінюються
із зміною струму кола та магнітного по­
току осердя, тому активний опір кола
R Ф const. Отже, активний опір — не­
лінійний
R = Ru Roci

де /?м — активний опір мідної обмотки

котушки, R oc — активний опір, що вини­
кає за рахунок втрат енергії в осерді на
гістерезис та вихрові струми;
4) загальний опір Z = | / ^ 2 + Х \
не є сталою великою, а змінюється із
зміною миттєвих значень синусоїдної на­
пруги на затискачах кола та миттєвого значення струму
кола. Отже, зміна миттєвих значень струму залежить не
тільки від змін миттєвих значень напруги за несинусоїдним
законом, але й від зміни опору котушки X l , тому крива стру­
му має несинусоїдну форму. Чим сильніше струм кола, тим
більше насичення осердя, тим більші втрати на гістерезис та
вихрові струми, тим більше вплив на форму кривої струму,
тим більше крива струму втрачає несинусоїдну форму;
5) струм не збігається за фазою з магнітним потоком, як
це було в колі з котушкою без осердя. Струм випереджає за
фазою синусоїдний магнітний потік на кут Ô, який тим біль­
ший, чим більша площа петлі гістерезису, тобто чим більші
втрати на гістерезис;
6) вольт-амперна характеристика кола нелінійна, оскіль­
ки Z — нелінійна величина.
Схема зам іщ ення котушки з феромагнітним осердям.
Д ля зручності аналізу та розрахунку кола з котушкою з фе­
ромагнітним осердям можна цю котушку замінити еквівален­
тною схемою, в якій сила струму та активні й реактивні
потужності такі самі, що й у колі з котушкою з феромагніт­
ним осердям.
306
 Щоб дістати таку схему, виконаємо деякі побудоЕги на
векторній діаграмі (див. рис. 13.16). Опустимо перпенди­
куляр з кінця вектора ІІ' на вектор струму /' Тим самим ді­
станемо дві складові вектора ( / ' (рис. 13.17). Одна складова
збігається за фазою з вектором струму, тобто є активною1
ск ладовою, а друга випереджає вектор струму на кут 90?,.
тобто є чисто реактивною складовою. Зрозуміло, що вектор
загальної напруги на затискачах котушки з феромагнітним
осердям є сумою чотирьох векторів. Кожен з них можна роз-

лроі
о -О
«игМ

ир.ос^IV

0- о—
Р и с. 13.18 Р и с. 13.19

глядати як окремий спад напруги: 0 = ї / а.„ + 0 я.оа +

+ 0 Р.ос + Ороз, де 0 л.м — спад напруги на активному опо­
рі міді обмотці; ї/р.ос — спад напруги на активному опорі,
створений втратами на осердії; £/рос — спад напруги на ре­
активному опорі, створений ЕРС індукованого магнітного
потоку осердя. 0 роз — спад напруги на реактивному опорі,
створений ЕРС розсіяння.
Враховуючи, що в послідовному колі напруга на затис­
качах кола дорівнює сумі спадів напруг на ділянках кола,
дістаємо, що при розгляді схеми послідовного кола, яке
складається з чотирьох ділянок (двох активних і двох ре­
активних), коло може бути схемою заміщення з феромагніт­
ним осердям (рис. 13.18).
Схеми заміщення можна зобразити у вигляді кола з мі­
шаним з ’єднанням опорів (рис. 13.19). Загальний струм
складається із двох складових — активної та реактивної
(див. рис. 13.14). Тому на схемі заміщення можна зобразити
дві паралельні вітки з активною та реактивною провіднос-
тями О та В , в яких проходять частини загального струму.
У цій схемі активна провідність й враховує активні втрати
в осердях, активний струм / а виділяє стільки тепла, скільки
виділяється в осерді. Обидві провідності нелінійні;
й = / а.ос/іЛ В 00 = /„ /< /', (1 3 .4 )

20* 307
Д е /а.ос = / sin 6 — активна Частина І, /ц = / cos 6 —
реактивна частина І.
Д ля котушки з феромагнітним осердям можна визначити
параметри схеми заміщення, тобто величини двох активних
та двох реактивних опорів.
Часто схема заміщення зображується трьома послідов­
ними ділянками, тобто із схеми виключається опір Х роз,
оскільки його величина (внаслідок малої величини магніт-
ного потоку розсіян­
ня) незначна, ЕРС
розсіяння також ма­
ла. Побудуємо вектор­
ну діаграму для цієї
схеми (рис. 13.20, а ).
Будуємо вектор
струму кола / (рис.
13.20, б ).
Рис. 13.20 З вектором струму
/ збігаю ться за фазою
два спади напруг на ділянках активного опору обмотки 0 ам
та активного опору, внесеного в коло активними втратами в
осерді І)я м . Вектор відкладено від кінця £/а м.
Від кінця вектора £/а.0 відкладемо вектор спаду напруги
на реактивному опорі 0 р.о, характеризуючий протидію ЕРС
самоіндукції, яка індукується в котушці магнітним потоком
осердя. Сума векторів £/а0, 0 ро е вектором н ап р у ги # ', тоб.
то частиною загальної напруги 0 , що компенсує ЕРС само­
індукції Е и індукованого магнітним потоком Ф осердя.
Якщо вектори напруги, зображені на векторній діаграмі,
зменшити в / разів, то дістанемо трикутник опорів
(рис. 13.20, в). Д іаграм у застосовують при розрахунку кіл
з котушками з феромагнітним осердям.
Розрахунок кола змінного струму з котушкою з феро­
магнітним осердям. Схеми заміщення котушок з феромаг­
нітними осердями використовують для розв’язування прак­
тичних задач. Так, можна зібрати схему з котушкою із ста­
левим осердям або без нього. У схему треба включити вимі­
рювальні прилади: амперметр, вольтметр і за їхніми показа­
ми визначити параметри еквівалентної схеми та побудувати
векторну діаграму.
Приклад 13.2. Котушку, що має N = 300 витків, включено в коло
із синусоїдною напругою и = 220 В, частотою / = 50 Гц. При котушці
без осердя покази ватметра = 500 Вт, а амперметра 1Х = 12 А. При

308
котушці з осердям покази ватметра Я2 = 300 Вт, а амперметра /, =
• ■ 5 А. Знайти: Е Р С Д , Е 2; максимальне значення магнітного потоку
ФІп1, Фт2 ; cos фа; ф2; о; витрати потужності в обмотці Я м, якщо е
осердя, та витрати потужності в осерді Роа. Магнітним розсіянням
»нехтувати.
Р о з в ’ я з а н н я . Коефіцієнт потужності:
Р, 220
совф — = 2 2 0 -1 2 — °>19; Фі — 79°.

Активний опір обмотки котушки:

U 500
R Ml = cos фх = - j 2 ~ • 0,19 = 3,5 Ом.
або
R ul = / у / * = 500/12» = 3,5 Ом.

Спад напруги на активному опорі обмотки:

1 / „ - / і Я м1- 12. 3 , 5 - 4 2 В.
З векторної діаграми (див. рис. 13.12), побудованої для котушки
без осердя, маемо, що U l у протифазі з Е х і дорівнює їй за величиною.
Визначимо и \ з трикутника напруги на діаграмі:

и[ = У U* — U 2al = У 2 2 0 » -4 2 » = 218 В, £ = (/’ = 218 В.

З формули Е і = 4,44 Ф т А/ знайдемо Фт в осерді:

Фт = 4,44л / ' = 218/(4,44 - 300 - 50) = 3,26 - 10“ 3 Вб.

При котушці з осердям коефіцієнт потужності
cos ф2 = Я 2/ ї / / 2 = 300/220 • 5 = 274, ф « 74°.
Втрати потужності в міді обмотки:
Pu = 122R m = 5» - 3,5 = 87 Вт.
Втрати потужності в осерді:
Я^, = Я 2 — Я м = 300 — 87 = 213 Вт.
Спад напруги на опорі міді:
С 2м= / Я „ = 5 - 3 , 5 = 1 7 , 5 В .
В векторної діаграми (див. рис. 13.21) визначимо за теоремою ко­
синусів:
£2 = и'2 = У U\ U 2a - 2и 2и 2л cos ф2 =

= ) 2202 + 17,5а — 2 - 220 • 17,5 • 0,274 = 218 В.

Активна складова струму, яка є тією активною частиною струму
кола, потужність якого витрачається в осерді на гістерезис та вихрові
струми:

7а.ос = Дзс/^2 ~ 213/218 = 0,977 А,

309
 Н ам агнічую чий струм , який є реактивною частивш а струм у кал

V = V i a ~ ! \ ос ~ V 5 2 ~ 0.977а = 4 ,9 А.
М аксимум магнітного потоку осердя:

ф т = £ а/ 4 .44М / = 218/4,44 • 300 ■ 50 = 3,27 • 10“ 3 Вб.

К у т в трат в осерді:
tg б = / а/ / м = 0 ,9 7 7 /4 ,9 = 0,2,
б = 12“ ,

Властивості кола змінного струму з котушкою з фер

магнітним осердям.
1.°. Струм у такому колі відстає за фазою від напруг
на кут ф < 90°.
2°. Котушка чинить струму значний активний опір т
індуктивний опір (внаслідок втрат енергії в осерді та.велико'
індуктивності L). Активний та індуктивний опори когушк
змінюються із зміною напруги та струму. Отже, котушка
феромагнітним осердям у колі змінного струму є Н Є Л ІЮ &
ним опором.
3°. При синусоїдній напрузі на затискачах кола та сину
соїдному магнітному потоці в осерді струм в колі несинус
їдний (внаслідок нелінійного опору котушки).
4°. Потужність у колі складається з активної та реактив
ної частин. Енергія, що надходить від генератора в коло,
частково втрачається на активному опорі обмотки котушки
частково перетворюється в теплову енергію в осерді, а част
ново повертається назад до генератора.
Застосування котушок з феромагнітним осердям у техні
ці. У котушках з феромагнітним осердям можна дістати ре
жим ферорезонансу для стабілізування напруги та в підси
лювачах напруги постійного струму.
У коливальних контурах апаратури з в ’язку котушки і
феромагнітним осердям забезпечують потрібну індуктивністі
при малих габаритних розмірах котушки, вони дають змог;,
регулювати індуктивність у певних межах.
У колах змінного струму котуш ку з феромагнітним осер­
дям застосовують як дросель. Це доцільніше, ніж такий са­
мий за величиною активний опір, оскільки в активному опо­
рі втрачається безповоротно велика кількість енергії, тод
як у дроселі значна частина енергії повертається назад до ге­
нератора; до того ж габаритні розміри дроселя менші, ніж
у резистора.
Котушка з феромагнітним осердям у режимі насичення
перетворює синусоїдний струм у пєсинусоїдний. Тому в роз­
310
кладі струму з ’являю ться гармоніки. Цей факт використу-
>гься для множення частоти змінного струму за допомогою
с іектричних фільтрів, які виділяють для споживача одну з
вищих гармонік.

13.7. Трансф орматори

Принцип дії та будова трансформатора. Трансформато­

ром. називається статичний електромагнітний прист рій,
призначений для перетворення параметрів електричної енер-

гіїзм інного ст руму (напру­

ги, струму, частоти, кіл ь­
кості фаз, опору) ’.
Простий трансформатор
складається із замкненого
феромагнітного осердя, з і­
браного з листової сталі
завтовшки 0, 1...0 ,5 мм, та
двох обмоток провідників
(рис. 13.21, а).
Первинною о б ­
м о т к о ю називається та,
яка підключається до дж е­
рела електричної енергії.
В т о р и н н о ю обмот­
к о ю називається та, до якої
підключається споживач.
За конструкцією осердя трансформатори бувають двох
типів:
в и н а х ід н и к о м тр а н с ф о р м а то р а є р о с ій с ь к и й вчений П . Н . Я б ­
л о ч к о в (1 8 7 6 р .). Й о го перш ий тр а н с ф о р м а то р де м о н стр ув а в ся в
1882 р . н а е л е к т р о т е х н іч н ій в и с та в ц і у П е те р б ур зі і д іс т а в за га ль н е
схвале ння. У то м у ж р о ц і р о с ій с ь к и й в и н а х ід н и к І. Ф . У с а г і н на
п р о м и с л о в ій в и с та в ц і д е м о н стр ува в тра нсф о р м а то р своєї к о н с т р у к ц ії
і був на го р о дж е н и й диплом ом .

311
 1) стержньові, в осердях яких магнітний потік не роз­
галужується (див. рис. 13.21, а);
2) броньові, в осердях яких магнітний потік розгалуж у­
ється (рис. 13.21,6).
В апаратурі зв ’язку та в інших електронних приладах
застосовуються трансформатори малої потужності з природ­
ним повітряним охолодженням. Потужні трансформатори
застосовуються в енергетиці, вони занурюються в мінеральне
трансформаторне мас­
ло, що забезпечує доб­
ре охолодження їх.
Принцип дії транс­
форматора оснований
на явищі взаємоін­
дукції.
При подачі напру­
ги на затискачі пер­
винної обмотки змін­
ний струм обмотки
збуджує в осерді змін­
ний магнітний потік,
який проходить всере­
дині первинної та вто­
ринної оомоток. У первинній обмотці він індукує ЕРС само­
індукції £ф, а у вторинній — ЕРС взаємоіндукції Ем.
При синусоїдній напрузі джерела електричної енергії
діюче значення цих ЕРС є
Е і = 4,44Ф т ЛГ1/, Е 2 = 4,44 Фт Л у . (13.5)
З формули (13.5) випливає, що індукована ЕРС прямо
пропорційна кількості витків обмоток. Отже, якщо знехту­
вати спадом напруги на активному опорі первинної обмотки,
то Ех = и ІУ а Е 2 буде у стільки разів більша або менша і / х, у
скільки разів кількість витків більше або менше У х,
тобто трансформатор може підвищувати або знижувати на­
пругу для споживача порівняно з напругою джерела елект­
ричної енергії.
Трансформатор у режимі холостого ходу. Холостим хо­
дом трансформатора називається такий режим, коли до за ­
тискачів вторинної обмотки споживача не підключено, тобто
коло вторинної обмотки розімкнено (рис. 13.22, а).
У цьому режимі робота трансформатора аналогічна ро­
боті котушки з феромагнітним осердям, тому векторна д іа г­
рама відрізняється від діаграми для котушки тільки тим, що
в ній, крім ЕРС самоіндукції первинної обмотки Е 1г зобра-
312
жується ще й ЕРС взаємоіндукції вторинної обмотки Е г Ці
ЕРС індуковані одним і тим самим магнітним потоком,
Вони відстають за фазою від магнітного потоку Ф на 90°
(рис. 13.22, б).
При холостому ході трансформатора струм первинної
обмотки малий, він дорівнює 5 % від номінального струму
робочого режиму, оскільки котушка з феромагнітним осер­
дям має велику індуктивність 7, і тому великий індуктив­
ний опір.
Обмотка зроблена з мідного дроту, який має малий пи­
томий опір р та малий активний опір Я , тому спад напруги
Цл = / 0/? малий, і якщо нехтувати втратами в осерді, то
ЕРС самоіндукції в первинній обмотці компенсує прикладну
напругу, тобто 0 Х Е•
Н апруга на затискачах вторинної обмотки 0 2 — Е 2, ос­
кільки у вторинній обмотці 12 = 0 немає спаду напруги на
вторинній обмотці.
Д алі електричні величини, які стосуються режиму холо-
с того ходу позначаються індексом «0».
Згідно з векторною діаграмою (рис. 13.22, б), напруга
має три складові:
0 Х = 0[ + + (Урозь (13.6)
або
0 1 = — Е х — Дрозі 4* 0 а\, (13.7)
де Оц = Усі величини — векторні, тому у формулах
наражаються -комплексними числами.
Відношення Е х/Е 2 називається к о е ф і ц і є н т о м
і р а н с ф о р м а ц і ї п:

п = = 4,44Ф т Л?1/ 1/4,44Ф т Л у а = . (13.8)

її д ®
Коефіцієнт трансформації характеризує ступінь перетво­
рення напруги на затискачах первинної обмотки.
Знаючи величину цього коефіцієнта та напругу, п рикла­
дену до затискачів первинної обмотки, можна знайти напру­
гу на вторинній обмотці при холостому ході:
0 2 --= 0 11п. (13.9)
Якщо трансформатор підвищує напругу, то < Лїа,-
< Е г, коефіцієнт трансформації п <. 1•
Якщо трансформатор зниж ує напругу, топ > 1. У техні­
ці зв ’язку застосовують трансформатори з п — 1 і з однако­
вим числом витків первинної та вторинної обмоток.
313
 Потужність втрат при холостому ході трансформатора:
Р 0 = І 0й 1 cos фх. (13.10)
Внаслідок малого струму холостого ходу / 0, малого кута
б та великого кута ф, отже малої величини cos ф, втрати енер-
тії при режимі холостого ходу трансформатора малі, і потуж­
ність Р 0 мала.
Робочий режим трансформатора. Робочим режимом
трансформатора називається такий режим, коли до затис­
качів вт оринної обмотки підключено споживача (див.
рис. 13.21, о).
У цьому режимі у вторинній обмотці за рахунок ЕРС
взаємоіндукції Е 2 виникає струм / 2, який проходить через об-
обмогку Л/ 2 і через споживача. Отже, відбувається перехід
енергії від генератора через коло первинної обмотки у вто­
ринну обмотку трансформатора і через магнітний потік
осердя до споживача:
i 2 = U t/Z_%, (13.11)
де U2 — напруга на затискачах вторинної обмотки, Z2 — за­
гальний опір споживача.
З появою струму / 2 напруга на затискачах вторинної об­
мотки вже не дорівнює ЕРС Е 2, як це було при холостому
ході, оскільки виникає спад напруги у вторинній обмотці,
і тоді
f) 2 = £ 2- / 2Z2. (13.12)
З появою струму / 2 в осерді виникає другий магнітний по­
тік Ф2, і оскільки він створений індукованим струмом / 2, то
за законом Ленца він напрямлений назустріч магнітному
потоку Ф1 первинної обмотки. Отже, з появою другого маг­
нітного потоку в осередях створюється результуючий потік:
Фрез = Ф , — Ф2. (13.13)
З появою магнітного потоку Ф2 результуючий магнітний
потік в осерді на мить зменшується порівняно з попереднім
магнітним потоком холостого ходу. Проте зменшення маг­
нітного потоку приводить до зменшення величини ЕРС са­
моіндукції первинної обмотки E lt що означає зменшення ін­
дуктивного опору Х ц первинної обмотки. Тому струм пер­
винної обмотки миттєво збільш ується, що збільш ує магніт­
ний потік Фг на величину магнітного потоку Ф2. Це компен­
сує розмагнічуючу дію потоку Ф2, і результуючий магнітні й
потік збільшується та відновлюється до попередньої вели­
чини потоку, створеного при холостому ході.
314
 При зміні навантаження трансформатора, тобто при
збільшенні або зменшенні струму / 2, миттєвий потік в осерді
практично залиш ається незмінним, оскільки із зміною Ф2
відразу змінюється Ф1, тому Фрез = const.
Припустимо, що до трансформатора, який працює в ро­
бочому режимі, паралельно підключили нових споживачів.
Тоді зменшується опір навантаження R M, збільшується
струм / 2, збільш ується магнітний потік Ф2 та на одну мить
зменшується результуючий магнітний потік Фрез. При цьому
зменшується ЕРС самоіндукції Е ъ що означає зменшення ін­
дуктивного опору Х ц та повного опору Zx первинної обмот­
ки. Отже, збільш ується струм / ь магнітний потік Фх і знову
ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ результуючий ПОТІК Фрез, але при більшому
струмі / х трансформатора.
З наведенного аналізу зрозуміло, що із збільшенням
струму / 2 збільш ується струм / 1( а із зменшенням струму / 2
споживача зменшується й струм I v Це зрозуміло також з
точки зору споживання енергії. Збільш ення струму / 2 оз­
начає збільшення споживання енергії у вторинній обмотці,
але ця енергія надходить від генератора через первинну об­
мотку, отже, збільшується струм l v
Таким чином,
1) із зміною навантаження трансформатора змінюється
струм в обмотках трансформатора, отже, змінюються втра­
ти потужності в обмотках;
2) із зміною навантаження трансформатора магнітний по­
тік в осерді практично не змінюється, тому втрати в ocej ді
на гістерезис та на вихрові струми залишаються незмінни­
ми, такими, як і при режимі холостого ходу;
3) із зміною навантаження трансформатора змінюється
й індуктивний опір первинної обмотки.
Векторна діаграм а навантаженого трансформатора. Із
попереднього аналізу очевидно, що сумарний магнітний по­
тік в осерді навантаженого трансформатора дорівнює по­
току при холостому ході

Ф рез = ф , — Фг = Ф0. (13.14)

де Ф0 — магнітний потік при холостому ході.
Відомо, що магнітний потік прямо пропорційний намаг­
нічуючій силі. Отже, сума намагнічуючих сил первинної та
вторинної обмоток дорівнює намагнічуючій силі при холо­
стому ході трансформатора. Це виражається рівнянням

'l1N l + I 2N 2 = / UN V ( 1 3 .1 5 )

315
звідки
} 1І Ї 1 = ) 0Ыг - / , # „ (13.16)
де І 1М1 — намагнічуюча сила (ампер-витки) первинної об­
мотки,
/ 2У2 — розмагнічуючі ампер-витки вторинної обмотки,
І о ^ і — намагнічуюча сила трансформатора при холо­
стому ході.
Поділимо всі члени рівняння (13.16) на Л^:

(13.17)

де /І — частина струму / х при режимі навантаження, яка

компенсує розмагнічуючу дію / 2 і називається з в е д е -
ним в т о р и н н и м с т р у м о м / ' і = - ^ . / 2. Зн ак «—»
означає, що і\ знаходиться в протифазі з / 2.
Отже, при режимі навантаження струм первинної обмот­
ки має приріст / 1 для компенсації розмагнічуючої дії / 2, при
цьому /[ відрізняється за величиною від / 2 в N 2/N 1 разів.
З рівняння (13.17) випливає, що приріст струму первин­
ної обмотки (— Л7а/А^і) І 2 буде за величиною більший за
струм 12 у підвищуючому трансформаторі, тобто коли Дї2 >
> N 1, але менший у знижуючому трансформаторі, тобто
коли N 2 < N-2.
Оскільки у формулі (13.17) величина струму холостого
ходу дуже мала, то нею можна знехтувати і виразити
абсолютну величину струму так:

(13.18)
ЗВ ІД К И

Л / / 2 = л у у х. (13.19)
Це означає, що струми обмоток у трансформаторі оберне­
но пропорційні кількості витків обмоток, тобто в низь­
ковольтній обмотці з малим числом витків струм більший,
ніж у високовольтній з більшим числом витків.
З формули (13.19) дістаємо
І і ^ х = / гЛГ2,
тобто маємо рівновагу ампер-витків обмоток, але вона набли­
жена, оскільки ми нехтували струмом холостого ходу.
У навантаженому трансформаторі, крім основного магніт­
ного потоку, В осерді Фрез є магнітні потоки розсіяння, які
316
.■іямикаються через повітря Фроз. Ці потоки індукують у пер­
винній та вторинній обмотках ЕРС розсіяння £ розі та Е р0зі>
які відстають за фазою від струмів / х та / 2 на 90°.
Прикладена до первинної обмотки трансформатора нап-
ируга від генератора 0 \ в основному компенсує ЕРС самоін­
дукції £ ь яка індукується основним магнітним потоком
осердя, позначимо її 0[. Д руга частина Ux падає на активно­
му опорі первинної обмотки, по-
аначимо її £/аі- Третя частина ма­
ла і компенсує лише ЕРС роз­
сіяння, позначимо її Орозі- Отже,
0 Х = 0 ' -f- ~Ь ^розЬ або
0 1 = — È x — Дрозі Uл\.
(13.20)
Індукована ЕРС È 2 вторин­
ної обмотки також складається
з трьох частин. Основна частина
цієї ЕРС подається споживачу,
тобто виявляється робочою на­
пругою трансформатора Ог. Д ру­
га частина ЕРС падає на актив­
ному опорі вторинної обмотки
(У,2. Третя частина компенсує
ЕРС розсіяння 0 ро32, знаходить­
ся з нею у протифазі Цр032. Отже,
Ê 2 = Ù2 -f- Üa2 + ІУроз2- (13.21)
Побудуємо векторну діаграму навантаженого трансфор­
матора.
Будуємо вектор магнітного потоку осердя (рис. 13.23).
Вектори індукованих ЕРС у первинній та вторинній об­
мотках È x та Ë 2 відстають за фазою від Ф на 90°. Ц я діа­
грама побудована для підвищуючого трансформатора, тому
l:t > È v
Вектор Ù[, який компенсує ЕРС Е и побудовано у проти-
фпзі з вектором È x і дорівнює йому за величиною.
Вектор струму холостого ходу /„ випереджає магнітний
потік на кут гістерезисних втрат Ô.
Вектор струму вторинної обмотки, тобто струму спожи-
шічіі відстає за фазою від 0 2 на деякий кут ф, оскільки роз­
317
глядаємо випадок активно-індуктивного навантаження спв*
живача. Д ля споживача вторинна обмотка з ЕРС Е.г є гене­
ратором.
Вектор струму / 1 є приріст струму первинної обмотки,
при переході від холостого ходу до навантаженого режиму.
З формули (13.17) Л = (— ЛУАД І 2, тобто І\ знаходиться у
протифазі з вектором / 2 і більший за струм / 2 на величину
Л(2/.ЛЩ яка більша від одиниці в підвищуючому трансфор­
маторі.
Вектор струму первинної обмотки Д побудовано як суму
/ 0 та /і з урахуваням формули (13.17).
Вектор ЕРС розсіянння первинної обмотки £р0зі відстає
за фазою від струму /, на 90°, оскільки / р03і = — Ероз1
де /і — частина струм у і1г яка створює магнітний потік
розсіяння Фрозі-
Вектор спаду напруги на активному опорі міді первинної
обмотки побудовано з кінця (Д паралельно вектору струму
/ ,, оскільки він збігається за фазою Із струмом Д.
Вектор (УРозі побудовано з кінця вектора 0 а\ у протифа­
зі з вектором £розі, але дорівнює йому за величиною. і) р031 є
частина вектора V , компенсуючого дію ЕРС розсіяння Ероз\.
Вектор вхідної напруги на затискачах первинної обмотки
генератора побудовано як суму векторів 0[, 0 а\, (Урозі.
Щоб дістати вектор (У2 вторинної обмотки, треба від век­
тора Е 2 ВІДНЯТИ вектори и„2, 0 роз2• Тому 0 роз2 ПОбуДОВЗНО
з кінця вектора Ё2 у протифазі з вектором Е ро32, але він
має напрям від кінця вектора 0 аі до кінця вектора Ё 2, що
зрозуміло з формули (13.21).
Вектор ЕРС розсіяння у вторинній обмотці Е'розг відстає
за фазою від вектора / 2 на 90: оскільки Фроз замикається
через повітря.
К інець вектора 0 а2 є початком Цр032, вектор І/ а2 п ара­
лельний вектору І 2, оскільки активний спад напруги збіга­
ється за фазою зі струмом.
Ця векторна діаграма відповідає формулам (13.20) та
(13.21), тобто є графічним підтвердженням попереднього
аналізу робочого режиму трансформатора.
Враховуючи незначну величину векторів 0 а\ та 0 роЗі,
можна зрозуміти, що вектор напруги 0 1 зсунутий за фазою

318
ЙідііосМо своєї основної частини 0 \ на дуже малий кут. Та*
між малий кут між вектором ЕРС Е2 та ЇЇ основної частини
вектором 0 2, внаслідок незначних величин 0 а2 та и ро32. От­
же, 0 2 та 0 Х знаходяться майже у протифазі, тобто кут між
ними близько 180°.
Зведений трансформатор
З вед ен н я п а р а м е т р ів вт о р и н н о го к о л а до переин-
ного. Метод зведення дає змогу визначити активні індуктив­
ні й повні опори трансформатора та ряд інших параметрів.
Цей метод особливо ефективний при розрахунках схем з
трансформаторами, в яких кількість витків обмоток, а отже,
їх ЕРС і Е2 значно відрізняю ться одна від одної. Таким
чином, стає неможливою побудова векторної діаграми в мас­
штабах, оскільки довжини векторів ЕРС і струмів первинної
та вторинної обмоток різко відрізняю ться між собою.
Ускладнюється також і розрахунок схем з такими транс­
форматорами.
Суть цього методу полягає в заміні даного трансформатора
Іншим, зведеним, в якого кількість витків однієї з обмоток
прирівнюється до другої. Н априклад, кількість витків вто­
ринної обмотки береться такою, що дорівнює кількості вит­
ків первинної обмотки.
Слід мати на увазі, що зведений трансформатор за потуж­
ністю та фазами параметрів вторинної обмотки повинен бути
еквівалентний даному трансформатору, який перетворює­
ться у зведений. У подальшому параметри вторинної обмот­
ки позначатимемо штрихом. Н априкла, ЕРС вторинної об­
мотки позначається Еі.
Якщо кількості витків однакові ТУ, = N 2, то електрору­
шійні сили цих обмоток будуть рівні між собою. Тоді Е2 =
— Еу. З формули п = Еу/Е.г знаходимо £ , = Е2п. Отже,
ЕРС вторинної обмотки зведеного трансформатора
Е'2 = Е 2п. (13.22)
З умови рівності загальних потужностей маємо
Е 2І г = Е 2І2-
Звідси
ї = =, / _!_ .
Е2 Е 2п П
Отже, струм зведеної вторинної обмотки

(із.2 3 )

319
З умов рівності втрат потужності у зведеній вторинній об­
мотці даного трансформатора маємо

п й (Д)* Й . Й = ~ = - ^ т - = Я *"'-

Отже, зведений опір вторинної обмотки

#2 = Я 2п2. (13.24)
З умов рівності фазових кутів дістаємо
ф2 = Х 2/і?2 = Л г//?2,
звідки
# А2^?2 2С2/?2^2 1 /2 /ІО ОС\
*2= "Л Г = = • ' (13 25)
З умов рівності повних опорів обмоток знаходимо

2 г = V ( / & а + (Х'2у- = К ( Я 2л 2) 2 + ( * 2п 2)2 =

= V ИІп* + Х\п* = і / " « 4 ( $ + Х 2) = г п \

ї 2 = І п 2. (13.26)
Зрозуміло, що будь-який опір зведеної вторинної обмотки
дорівнює даному опору, помноженому на квадрат коефіці­
єнта трансформації п2.
Отже, зведений опір навантаження
г'а = 1 пп \ (13.27)
С хем а з а м іщ е н н я т р а н с ф о р м а т о р а . Д л я полегшення
розрахунку тих частин схеми апаратури зв ’язку та інших
електронних апаратів, в яких є трансформатори, а також
для полегшення розрахунку самого трансформатора засто­
совується схема заміщення.
У схемі зміщення індуктивний зв ’язок між обмотками
трансформатора замінюється електричним зв ’язком. При
включенні такої схеми замість трансформатора споживати­
меться та сама потужність, яку споживає трансформатор при
тих самих струмі та зсуву за фазою, як і в реального транс­
форматора.
Якщо з обмоток зведеного трансформатора винести ак ­
тивні опори /?!, /?2 і реактивні опори, які створюють ЕРС
розсіяння Хрозі, Хр032 та зобразити обмотки ідеалізованими,
то дістанемо схему трансформатора, зображеного на
рис. 13.24, а. Т ут N 2 = Е 2 — Е и тому потенціали то­
чок А і В, а також С і £> будуть рівними.
320
 Ці точки можна закоротити, дістанемо електричну схе*
му, в якої дві обмотки об’єднані в одну і первинне та вторин­
не кола зв’язані електрично (рис. 13.24, б).
У п. 13.5 розглядалася схема заміщення котушки з фе­
ромагнітним осердям, було з ’ясовано, що ділянки схеми

(див. рис. 13.18) RoC та Хос виникають у колі за рахунок

феромагнітного осердя. Тоді такі самі опори треба зобрази­
ти й на схемі заміщення трансформатора (рис. 13.25).
Як бачимо, ця схема відрізняється від схеми заміщення
котушки з феромагнітним осердям тим, що в ній з ’явилося
вторинне коло з параметрами R ï , Х ро32 та Z„2.
Схема заміщення трансформатора складається з трьох
ділянок:
первинної з опорами /?,, Х розі, які заміщують первинну
обмотку трансформатора Z x = R x + /Х р03і;
21 3—753 321
 вторинної, з опорами R?, Х р032, які заміщують вторинну
обмотку трансформатора;
намагнічуючої з опорами R 0с, Х оа, які заміщують магніт­
не коло осердя трансформатора Zoc = Roc + jXoc.
Опір Z'n заміщ ує зведений опір навантаження.
Д ля розрахунку схеми, в якій є даний трансформатор,
слід визначити параметри схеми заміщення. Такі параметри
визначаються за допомогою двох дослідів: дослід холостого
ходу та дослід нормального короткого замикання.
Визначення параметрів трансфроматора
Д о с л ід холост ого х о д у . Цей дослід виконується для зна­
ходження коефіцієнта трансформації та параметрів намаг­
нічуючої ділянки схе­
ми заміщення, а також
-, для визначення втрат
у сталевому осерді,
у\и>Е щоб встановити дефек-
( J ти при складанні осер­
дя трансформатора.
Щоб дістати коефі-
Р и с. 13.26 цієнт трансформації п,
треба виміряти ЕРС
первинної Е х та вторинної Е 2 обмоток. Вольтметр на за­
тискачах первинної обмотки при холостому ході вимірює
ЕРС Е и тому спад напруги на активному опорі первинної
обмотки малий, ЕРС Е х приблизно дорівнює напрузі U u
прикладеній до затискачів первинної обмотки.
Д о вторинної обмотки споживача не підключено, струм
І.г дорівнює нулю. Через вольтметр, включений до затиска­
чів вторинної обмотки, проходитиме дуже малий струм,
оскільки внутріш ній опір вольтметра дуже великий. Отже,
спад напруги на активному опорі незначний, тому цей вольт­
метр при холостому ході вимірює всю ЕРС Е 2. Таким чином,
за показами двох вольтметрів коефіцієнт трансформації ви­
значиться, як п = E J E 2 (рис. 13.26).
Внаслідок малого струму холостого ходу втрати потуж­
ності на активному опорі первинної обмотки незначні. Маг­
нітний потік в осерді має таку саму величину, що й при ро­
бочому режимі, тому втрати потужності в осерді дорівню­
ють втратам при робочому режимі. Отже, ватметр у схемі
показує втрати потужності в осерді на гістерезис та на вих­
рові струми. Активний опір Roc, вношуваний в схему зам і­
щення, за рахунок цих втрат визначається формулою
Roc = P J 1 Ï (13.27)
322
 За показами вольтметра Ui та амперметра / г знаходимо
загальний опір
Zoc = U J I , . (13.28)
Потім знаходимо Х ос намагнічуючої ділянки:

Хос = V & “ Rlc. (13.29)

Д о сл ід н о р м а льного корот кого за м и к а н н я . З а цим до­
слідом визначаються втрати потужності в міді обмоток транс­
форматора при робочому режимі і сталі, величини короткого
замикання /?к та Х к,
які потрібні для схеми
заміщення.
Коротке зам икан­
ня у трансформаторі
. ри нормальній робо­
чій напрузі U і є ав а­
рійним режимом, ос­
кільки різко збільш у­
ються струми обмо­
ток, що супроводжується сильним нагріванням обмоток.
Тому ізоляція обмоток звуглюється і трансформатор вихо­
дить з ладу. Д ослід нормального короткого замикання про­
водять при різко зниженій напрузі ї /j з метою запобігання
різкого зростання струмів обмоток.
Д ля досліду збирають схему, зображену на рис. 13.27.
На затискачі первинної обмотки подають малу напругу,
приблизно 5 % ...10 % від нормальної робочої напруги. За
допомогою лабораторного автотрансформатора (ЛАТР) на­
пругу поступово підвищують доти, доки струми в первинній і
вторинній обмотках стануть дорівнювати номінальним стру­
мам робочого режиму.
Згідно зі схемою, вторинна обмотка замкнена накоротко,
через те що внутрішній опір амперметра, підключеного до
затискачів вторинної обмотки, як звичайно малий. Отже,
напруга на затискачах вторинної обмотки дорівнює нулю.
ЕРС вторинної обмотки:
Е2 = U2 + Ї7„2 + ї/роз2-
Враховуючи, що величини 0 еч та ї/ р032 малі, а U2 = 0,
стає зрозумілим, що у вторинній обмотці індукується мала
ЕРС, яка зрівноваж ує тільки малі величини ІУВ2 та t / p032.
Малою буде також ЕРС самоіндукції Е х первинної обмотки
внаслідок малої напруги на вхідних затискачах трансформа­
тора.
21* 323
 Малі ЕРС Е 1 та В 2 при малій величині ІІ1 свідчать про
малі величини магнітного потоку в осерді трансформатора.
Тому втрати потужності в сталі осердя малі, і ними можна
нехтувати.
Отже, ватметр у колі первинної обмотки показує лише
втрати в міді обмоток

Р\ — Р2 = і\Рм2‘
їх н і величини такі, як при робочому режимі, оскільки стру­
ми / х та 12 в обмотках мають номінальну величину наван­
таженого трансформатора.

Схема заміщення зведеного трансформатора для досліду

короткого замикання має вигляд, зображений на рис. 13.28.
У цій схемі виключено намагнічуючу д ілянку кола з па­
раметрами Я « та Хос, оскільки при малому магнітному пото­
ці і внаслідок малої вхідної напруги будуть малі втрати в
осерді.
Із схеми заміщення (див. рис. 13.28) маємо, що загаль­
ний опір схеми визначається за показом вольтметра таким
чином:
" (13.30)
1к
Загальний активний опір схеми заміщення визначиться
за показами ватметра та ампераметра:
Я„ = РК/ І І (13.31)
Загальний реактивний опір схеми заміщення

Х к =*1Г і І - Р І (13.32)
Враховуючи, що схема заміщення виконана для зведе­
ного трансформатора, в якого = N 2, дістаємо, що
Я, = Я ' = Я 2п \ X! = Ха = Х 2п \
Як = Я і + ЛІ = 2/?!, Х к = Х х + Ха = 2 Х х.
324
 Отже, опори первинної обмотки та Х х дорівнюють:
= /?к/2 = Я 2, Х 1 = Х к/2 = Хг. (13.33)
Тепер можна визначити й величини дійсних опорів вто­
ринної обмотки даного трансформатора. Застосуємо фор­
мули зведення параметрів вторинного кола до первинного:
£ х «= = Я 2п \ = Ії'2/ п \ Х х = Х 2 = Х 2п а,
Х а = Хі/тх2.
Таким чином, дослід короткого зам икання дає змогу ви­
значити всі параметри схеми заміщення зведеного трансфор­
матора, а також величини дійсних опорів обмоток трансфор­
матора.
П риклад 13.3. Д л я дослідж ення трансф орм атора були проведені
досліди холостого ходу та короткого за м и к ан н я. П ри досліді холостого
ходу покази при ладів у колі первинної обмотки були т ак і: / 1х = 0,1 А;
Р ІХ = 50 Вт; и Хх — 6 кВ . З а показами вольтм етра на за ти ск ач ах вто­
ринної обмотки и 2х — 230 В. П ри досліді короткого за м и к ан н я покази
при ладів були так і: £/1к = 300 В, / , к = 1 А, / 2к = 22,5 А; Р 1к =
= 125 Вт. Знайти парам етри еквівал ен тн ої схеми зам іщ ення зведеного
трансф орматора та парам етри обмоток реальн ого трансф орм атора, а
також коеф іцієнт трансф орм ації та втрати потуж ності в обм отках при
робочому реж имі.
Р о з в ’ я з а н н я . К оеф іцієнт трансф орм ації:
п = и іх/ і / 2х = 6000/230 = 26,08.
В трати потуж ності в осерді в реж им і холостого ходу дорівню ю ть
показу ватметра Р ос = 50 Вт.
П арам етри нам агнічую чої д іл ян к и схеми зам іщ ення:

/?ос = Р о с //їх = 5 ° / ° . 12 ^ 5000 Ом.

З агал ьн и й опір в режимі холостого ходу:
г 0 = и іх/ і 1х = бооо/оі = 60000 Ом.
Реактивни й опір кола первинної обмотки при холостому ході:

Х0 = V г \ — /?£с = 1 60 ООО2 - 50002 = ^ ( 6 • 104) 2 — (0 ,5 • 104) 2 =

= 108 (6 а — 0 ,5 а) = 10і К 35/75 = 59 791 Ом.

З а га л ьн и й активний опір схеми зам іщ ення:
Я к = р к//2 = 125/12 = 125 Ом.
З агал ьн и й опір схеми зам іщ ення:
гк= зоо/і = зоо Ом.
З агал ьн и й реактивний опір схеми зам іщ ення:

Лк = V - Як = > ЗОО2 — 125* = 119,9 Ом.

325
 Активні опори схеми:
Я к = 2/?і, = Я'2 = /?к/2 = 125/2 = 62,5 Ом.
Р еактивні опори схеми:
Л к = 2ХЬ Х г = Х 2 = Х к/2 = 119,9/2 = 59,95 Ом.
Активний та реактивний опори вторинної обмотки реального тран с­
ф орматора дістаєм о з формул зведення вторинної обмотки до первин­
ної:

Я , = £ '/ « * = 6 2 ,5 /2 6 ,082 = 0 ,09 Ом,

Ха = Х'2/п* — 5 9 ,9 5 /2 6 ,082 = 0,0 8 8 Ом.

В трати потуж ності в міді обмоток трансформатора:

Ямі = = / ІКЯ і = I а • 62,5 = 62,5 Ом,

Я М2 = /*Ям 2 = / * Л = 22,5 2 • 0,09 = 45,86 Ом.

П от уж н іст ь т а коеф іцієнт к о р и сн о ї д і ї т р а н сф о р ­

м а т о р а . Повна потужність, що надходить від джерела
електричної енергії в первинну обмотку трансформатора,
виражається формулою
5 = и і11. (13.33)
Активна потужність в робочому режимі складається з
корисної потужності споживача та з втрат у трансформаторі,
в осерді та в міді обмоток:
Рі*=Рі-\-Р< Х.-\- Л^мі 4~ ііЯи'І. (13.34)
де Р 2 — потужність, яка витрачається у вторинній обмотці;
Р 2 — потужність, яка витрачається в первинній обмотці;
Рос — потужність, яка витрачається в сталі осердя, /?Р , —
потужність, яка витрачається в активному опорі міді пер­
винної обмотки; / гР 2 — потужність, яка витрачається в ак ­
тивному опорі міді вторинної обмотки.
Частину активної потужності, що надходить до вторин­
ної обмотки, одержує споживач. Мала частина цієї потужнос­
ті витрачається на нагрівання обмотки.
Коефіцієнт корисної дії трансформатора дуже великий.
Д ля потужних трансформаторів, які застосовуються в сило­
вих установках, він досягає приблизно 99 %.
К К Д трансформаторів малої потужності, які застосову­
ються в техніці зв ’язку та в інших електронних приладах
коливається в межах 50 % ...70 %.
Відомо, що магнітний потік в осерді трансформатора не
змінюється зі зміною навантаження. Тому втрати в сталі
326
осердя незмінні. Втрати в міді обмо­
ток збільшуються зі збільшенням стру­
му навантаження /?/?ь /г/?2(рис. 13.29).
Найбільш а величина К К Д у транс­
форматорі буде тоді, коли втрати в мі­
ді і в сталі рівні між собою
Яос = /? * 1 + / * я , .
Коефіцієнт корисної дії трансфор­
матора (ті) є відношення корисної по­
тужності, що віддається споживачу Р , h R н, до активної
потужності, яку одержує трансформатор від генератора
Рг = I iR v
г) = P t/P v (13.34)

П риклад 13.4. П отуж ність, як у одерж ує трансформатор при номі­

нальному наван таж енні Р )н = 4335 Вт. Н ом інальна напруга первин­
ної обмотки и іи = 500 В. К іл ьк ість витків обмоток А', = 1000, N t =
= 400. К оеф іц.єнт потуж ності вторинного кола трансф орматора
cos фа = 0,75. Зн ай ти : ном інальну напругу та струм вторинної об­
мотки, втрати потуж ності у трансформаторі та К К Д при cos фд = 0,82.
Р о з в ’ я з а н н я . П о ту ж н ість P t і струм І х перви н н ої обмотки:

Рх = Ull 1 cos фь 1\ = --1- — = r ^-i -3 ? L _ . д 10,57 А.

U 1 cos ф, 500 • 0 ,82
К оеф іцієнт трансф орм ації: І
п = N x/ N t = 1000/400 = 2 .5 .
Н ап р у га на зати ск ачах вторинної обмотки:
п = U x/U t , U t = U j n = 500/2,5 = 200 В .
Струм вторинної обмотки:
/ , / / , = п, / , = 1хп = 10,57 • 2 ,5 = 26,43 А.
П отуж ність вторинної обмотки:
Р 3 = f / j / j cos фа = 200 • 26,43 • 0,75 = 3964,5 В т,
В трати потуж ності в трансформаторі:
Д Р = Р , — Р а = 4335 — 3964,5 = 370,5 В т.
К оеф іцієнт корисної дії:
і! = Р а/Р , = 3964,5/4335 = 0,91 = 91 % .

Ч аст от ні вла с т и во с т і т р а н с ф о р м а т о р а . У техніці

трансформатори часто застосовуються в підсилювачах. Роз­
глянемо особливості їхньої роботи.
В області нижніх частот індуктивний опір первинної об­
мотки Х ц = (йЬ оа = Хос малий. Активний опір Я о с , який
327
вноситься втратами в осерді, теж малий. Тому спад напруги
на намагнічуючій ділянці схеми (див. рис. 13.25) невеликий.
Отже, напруга на споживачах може бути невеликою, коефі­
цієнт підсилювання зі зменшенням частоти буде зменш ува­
тися. Це випливає з графіка залежності коефіцієнта переда­
чі напруги від частоти (рис. 13.30), що є характеристикою
підсилювача.
При малих частотах, тобто малих змінах струму, ЕРС
розсіяння дуже мала. Тому в схемі заміщення реактивні
опори Хрозі та Хр0з2 незначні, вони
менші, ніж /?! і Я 2, та практично
не впливають на частотну харак­
теристику підсилювача.
В області верхніх частот індук­
тивний опір Хос стає дуже великим,
але при цьому збільшуються реак­
тивні опори розсіяння Хрозі та Хр032.
Отже, збільшуються спади напруг
на цих опорах. Тому зі збільшенням
іастоти напруга на виході зменшується, отже, зменшується
коефіцієнт передачі напруги К-
В області середніх частот індуктивний опір Хос досить
великий, а опори Хр0зі та Х ро32 ще невеликі, тому вплив ре­
активних елементів схеми на підсилення напруги можна не
враховувати і вважати, що на підсилення впливають тільки
активні елементи схеми, які невеликі, і отже, на середніх
частотах трансформатор дає найбільше підсилення, при-

1 г
»
і—
*
:
~
г ~ — і

Рис. 13.31

близно однакове для всього діапазону середніх частот (див.

рис. 13.30, г), область частот від / н до
Узгодж ені вл а с т и во с т і т р а н с ф о р м а т о р а . Транс­
форматор малих габаритних розмірів та малих потужностей
часто застосовують в апаратурах зв ’язк у для узгодження
опорів споживача і генератора з метою одержання максиму­
му корисної потужності, наприклад в телефоні, дінаміку
радіоприймачів тощо.
Наведемо включення трансформатора з метою узгоджен­
ня опорів споживача Zн і внутрішнього опору генератора
Яі (рис. 13.31).
328
 Узгоджені властивості трансформатора базуються на то­
му, що вхідний опір трансформатора з боку первинних за­
тискачів 1 У не є сталою величиною, а змінюється залежно
н ід опору споживача Z и, підключеного до вторинних затис-
к п ч и в . Опір також залежить від коефіцієнта трансформа­
ції п . Справді, при малій величині струму холостого ходу
/,, трансформатора

/ і = Іо + ( - В Д ) / . > —
п /*г
Опір
гг- в д .
Підставимо сюди значення
_ і_
п /2=
Дістаємо
Уі и ,п
Кіп
Підставивши сюди значення / 2 = и 2И к, маємо
и хп UlnZн
и.
Оскільки и х/ и 3 = п, то
2 Х = ІаП1. (13.35)
Звідси випливає, що опір первинної обмотки трансформато­
ра залежить від опору споживача та від коефіцієнта транс­
формації. Отже, можна підібрати трансформатор з таким
коефіцієнтом трансформації п = N ^ N 2, що величина до­
рівнюватиме величині внутріш нього опору генератора
тобто буде узгодження, і від генератора максимальна потуж­
ність надходитиме до первинної обмотки трансформатора.
Годі максимальна енергія з первинної обмотки передавати­
меться через індуктивний зв ’язок між обмотками до вторин­
ної обмотки й до споживача.
З формули Z 1 = Z иn2 = Z i знайдемо величину коефі­
цієнта трансформації при заданій величині опору спожи­
вача Zи.
Z i/Z н, або п — У і і № н. (13.36)
Приклад 13.5. Знайти коеф іцієнт трансф орм ації п узгодж еного
ірансформ атора, якщ о внутріш ній опір лампи 6 Н 14П кінцевого к ас ­
каду радіоприйм ача Я-, = 4,8 кОм, опір д ін а м іка Ом.
Р о з в ’ я з а н н я . п = /? (/2 н = [ 4800/3 = | 1600 = 40.

329
 Таким чином, трансформатор можна розглядати не тіл
ки як перетворювач напруги та струму, а й як перетворюй
опору з коефіцієнтом трансфорації пг.
А в т о т р а н с ф о р м а т о р . Автотрансформатором назива
ється такий трансформатор, в якого низковольтна сбмотк
є частиною високовольтної обмотки (рис. 13.32).
Автотрансформатор має ряд позитивних якостей порі
няно із звичайним трансформатором.
Принцип дії автотрансформатора аналогічний принципу
дії трансформатора. При подачі змінної напруги І1Х на за-
^ р тискачі первинної обмотки
кількістю витків УУ1( яка є ча
г стиною вторинної обмотки
1
Ні змінний струм 1Хстворює маг­
£ нітний потік Ф, який замика­
А0~ 4
ється через осердя. Зміний
> магнітний потік індукує у вс х
1 - т витках обмотки ЕРС. При хо­
В & -
лостому ході у витках Ых ЕРС
Р и с. 13.32 сам оіндукції Е х за величиною
приблизно дорівнює прикладе­
ній напрузі и и якщо нехтувати невеликими втратами в осер­
ді та дуже малим спадом напруги на активному опорі обмотки.
У кожному витку первинної обмотки Ых індукується ЕРС
Е х = и іІИ 1.
Така ЕРС індукується в кожному витку решти обмотки. От­
же, в усій обмотці з кількістю витків У 2 індукується ЕРС
Е-і “ яка більша від прикладеної напруги 11х у
стільки разів, у скільки > Мх. Таким чином автотранс­
форматор підвищує напругу.
Якщо подати напругу на повне число витків, тобто вся
обмотка буде первинною, а опір навантаження підключити
до частини витків, які будуть вторинною обмоткою, то з фор­
мули Е 2 «= І1Х дістанемо, що Е г < і / х у стільки разів, у
скільки < У х. Автотрансформатор зниж ує напругу для
споживача.
Коефіцієнт трансформації автотрансформатора визнача­
ється так, як і для трансформатора
п = Ііх/ и 2 = N x/N 2.
Аналогічно визначається співвідношення між струмами
та напругами
ІгИ2 = и 2/и х = ЛУДГ,.

330
 О собливост і р о б от и а вт о т р а н сф о р м а т о р а . При за-
иканні кола вторинної обмотки (див. рис. 13.21) через спо­
живача проходить струм І 2. Додатний напрям струму — від
Ш искача «С» до затискача «О» вторинної обмотки. Д алі
і грум 1-і замикається через первинну обмотку — від затиска­
ча <(0» до затискача «С». При цьому додатний напрямок стру­
му в первинній обмотці — від затискача мережі «А» через
Первинну обмотку до затискача «В». Отже, у низьковольтній
частині обмотки в первинній обмотці проходять два струми
/, га 1.2, які напрямлені зустрічно, тому в низьковольтній
Ііб М О Т Ц І практично проходить різницевий струм (їх — / а).
і /грум 12 зсунутий за фазою відносно струму / х на кут близь­
ко 180°. Отже, якщо в низьковольтній обмотці трансформато­
ра проходить великий струм, то в автотрансформаторі в
низьковольтній обмотці струм малий, що зменшує витрати у
міді цієї обмотки (див. рис. 13.32).
В автотрансформаторі між колами первинної та вторин­
ної обмоток, крім магнітного зв ’язку (загальний магнітний
Потік в осерді), існує ще й електричний зв ’язок.
П е р ева ги а вт о т р а н сф о р м а т о р а над т р а н с ф о р м а ­
т ором . Враховуючи, що частина енергії переходить до
споживача через електричний зв ’язок і тільки частина пере­
дається через магнітний потік, розрахунковий магнітний
Потік береться меншим. Тому переріз осердя автотрансфор­
матора береться меншим, що дає економію металу.
Витрати міді на обмотку за довжиною та за масою прово­
ду менші, ніж у трансформаторі, оскільки менша довжина
нитка внаслідок меншого перерізу осердя. Меншою є також
кількість витків, тому що вторинна обмотка користується
частиною витків первинної. Витки для вторинної обмотки
намотуються також з дроту з меншим поперечним перерізом
пнаслідок малої-величини струму, що проходить по цій ча­
стині (/, — / 2).
Активний та індуктивний опори обмоток автотрансфор­
матора менші внаслідок меншої кількості витків. Тому мен­
ший внутрішній спад напруги при робочому режимі, отже,
при зміні струму навантаження на споживачах напруга
більш стабільна.
В автотрансформаторі К К Д вищий, ніж у трансформато­
рі, внаслідок менших втрат енергії в сталі осердя (менший
магнітний потік) та менших витрат енергії у міді обмотки,
іаидяки меншій кількості витків обмотки, а також малого
струму у низьковольтній обмотці.
Автотрансформатор простіший у виготовленні, ніж
трансформатор, оскільки в нього тільки одна обмотка.
331
 Автотрансформатор має такі недоліки.
При знижуючому автотрансформаторі можливе попадан­
ня високої напруги мережі у низьковольтну частину, на­
приклад при обриві низьковольтної частини обмотки. Це
небезпечно.
Аварійне коротке замикання більш небезпечне, оскільки
опори обмоток менші, ніж у трансформаторів.
Автотрансформатори застосовуються тоді, коли невеликі
зміни напруг — не більш, ніж у 1,5.. .2 рази, оскільки зі збіль­
шенням коефіцієнта трансфор­
мації п його значущ ість змен­
ДвопроВіднв. Однопробіднсс ш ується.
лінія лінія Автотрансформатор не мож­
на застосовувати для знижен­
ня високих напруг, внаслідок
електричного зв ’язк у між ви­
соковольтною та низьковольт­
Ри с. 13.33
ною частинами обмоток, із мір­
кувань техніки безпеки.
З а с т о с у в а н н я т р а н с ф о р м а т о р ів у т е х н іц і. Потужні
трансформатори з великими коефіцієнтами трансформації
застосовуються в енергетиці при передачі електричної енер­
гії від електростанції на далекі відстані до місця споживан­
ня енергії. Б іл я електростанції будують трансформаторні
підстанції з трансформаторами, які сильно підвищують нап­
ругу. Ц я напруга надходить від електричних генераторів і
передається по високовольтній лінії. При цьому велика кіл ь­
кість електричної енергії передається при малій величині
струму. Це дає змогу побудувати лінії передачі енергії з ма­
лим поперечним перерізом проводів, з малими втратами
енергії в лініях передачі, через те що в скільки разів підви­
щується напруга, у стільки ж разів зменшується сила стру­
му в лінії.
Якщо нехтуємо малими втратами потужності в осерді та
в обмотках трансформатора, то потужності у вторинній та
первинній обмотках будуть однакові ІІг/ х « И212. Отже, у
скільки разів більша напруга ІІ2 порівнянно з ІІХ, у стіль­
ки ж буде менший струм / 2, який надходить у лінію.
Малопотужні трансформатори застосовуються як уз­
годжуючі, що забезпечує чутливість сигналів зв ’язку у те­
лефоні або в динаміку радіоприймачів, що підвищує дале­
кість зв ’язку.
Д ля переходу віддвопроводої л ін ії зв ’язку до однопрово-
дової або при зворотному переході застосовуються перехід­
ні трансформатори (рис. 13.33).
 Іноді для поліпшення якості роботи систем зв ’язк у С Л ІД
розділити кола генератора та споживача. Наприклад, при
телефонному зв ’язк у в схемі безпосередньої передачі
(рис. 13.34, а) є той недолік, що постійний струм живлення
мікрофона проходить по л інії зв ’язку між двома абонентами
і створює додаткові втрати енергії у лінії зв ’язку. Крім того
він викликає підмагнічування телефону, що шкідливо. Д ля
усунення цих недолікив встановлюють відокремлюючий
трансформатор (рис. 13.34, б). Тоді на ділянці лінії зв ’язку

проходять тільки струми звукової частоти, які трансформу­

ються з мікрофонного кола. Таким чином, виключається
проникнення постійного струму з мікрофонного кола в л і­
нію зв ’язку та у телефон абонента.
В апаратурі зв’язку та інших електронних апаратах за ­
стосовуються багатообмоточні трансформатори з кількома
вторинними обмотками різних напруг для подачі кількох
потрібних напруг на різноманітні ділянки схем апаратури,
наприклад у радіоприймачах, телевізорах тощо.
При вимірюванні електричних величин, великих напруг
1 струмів застосовуються вимірю вальні трансформатори.

Запитання для сам оконтролю

1, Я к зм ін и ться індуктивність котуш ки, при внесенні ф ером агніт­

ного осердя? 2 . Ч ом у к отуш ка з феромагнітним осердям є нелінійним
опором? 3. Ч ом у активни й Опір к о л а зм інного струм у з котуш кою з
ф еромагнітним осердям більш ий, н іж у тій самій котуш ці без осердя?
4. Ч ом у кут б н ази вається кутом втрат? б. Ч ом у схема зам іщ ення ко­
туш ки з ф ером агнітним осердям скл адається з чотирьох послідовних
діл ян ок? 6 . Ч ом у схема зам іщ ення мож е бути із міш аним з ’єднанням
опорів? 7. Я кі види активни х в тр ат ен ергії існую ть з котуш кою з феро­
магнітним осердям? 8 . Ч ом у струм у кол і з котуш кою з фером агнітним
осердям при синусоїдній н ап р у зі на зати скач ах кола є несинусоїдним?
9. Я к впливає м атеріал осердя на величину кута зсуву за фазою 6 м іж
м агнітним потоком і струмом кола? 10. П ринцип д ії трансф орм атора?
11. Я к здійсню ється перетворення нап руги в трансф орм аторі? 12. Особ­
ливості холостого ходу трансф орм атора 13. Ч ом у при холостому ході
трансф орм атора струм Малий? 14. ЧоМу втрати е н ер гії в осерді тран с­
форматора не зміню ю ться при переході від холостого ходу до робочого
реж иму? 15. Чому опір первинної обмотки трансф орм атора не е сталою
величиною? 16. Я к зміню ю ться втрати ен ергії в обмотках трансф орм ато­
ра із зміною наван таж ення? 17. Щ о більш е при робочому реж им і тран с­
ф орм атора, нап руга на зати ск ачах первинної обмотки U t чи Е Р С само­
індукції? 18. Щ о більш е при робочому реж им і трансф орм атора, н ап ­
руга на зати скачах вторинної обмотки чи Е Р С втори нної обмотки?
19. Чим від р ізн яється зведений трансформатор від реального трансф ор­
матора? 20. Які д іл ян к и має схема зам іщ ення трансф орм атора? 21. Чим
в ідрізн яється схема зам іщ ення д л я реж им у короткого зам икан ня від
схеми для робочого реж иму? 22. Щ о визн ач ається за допомогою дослі­
ду холостого ходу? короткого зам и кан н я? 23. Чом у дослід короткого
зам и кан н я не ш кідливий для трансф орм атора? Які переваги у автотран ­
сформатора над трансформатором? 24. Чим від р ізн яється автотрансф ор­
матор від трансф орм атора? недоліки автотрансф орм атора? 25. Чому
н и зьковольтну обмотку автотрансф орм атора мож на намотати з більш
тонкого проводу ніж у трансф орм атора?

Запитан ня д л я розви тку логічного мислення

1 . Я к зм іниться кут зсуву за фазою (р, якщ о в котуш ку внести фе­

ромагнітне осердя? 2. Чи зм іниться м агнітний потік, якщ о котуш ки
вийняти фером агнітне осердя? 3. Я к зм іниться кут зсуву за фазою
в колі, якщ о осердя з м агнітом ’якого м атеріалу зам інити м агнітотвер-
дим? 4. Чи зм іниться кут зсуву за фазою ф у колі з котуш кою з ф еро­
магнітним осердям, якщ о збільш ити частоту зм інного струм у? 5. Чи
зм іниться індуктивність котуш ки при зміні напруги на зати скачах кола?
6. Я к зм іниться потуж н ість втрат у колі, якщ о з котуш ки вийняти фе­
ром агнітне осердя? 7. Я к зм іниться кут в трат ô м іж м агнітним потоком
і струмом холостого ходу / а у трансформаті рі, якщ о осердя, як е н а б р а ­
но з листового за л іза , зам інити суцільним осердям з того самого м ате­
р іал у ? 8 . Як зм іниться напруга на виході трансф орм атора и г, якщ о
число ви тків первинної обмотки збільш ити? 9. Т рансф орм атор р о зр а ­
хований на перетворення напруги 120/220 В. Я к м ож на, не змінюючи
числа витків обмоток трансф орм атора, одерж ати від нього при тій са ­
мій вхідній н ап рузі 120 В нап ругу більш у ніж 220 В? 10. Я к зм ін я т ь ­
ся втрати потуж ності в осерді трансф орм атора, якщ о частину п а р а ­
л ельно вклю чених сп ож и вачів відклю чити? 11. Ч и ш кідливо д л я пер­
винної обмотки при роботі трансф орм атора коротке зам и кан н я?

Задачі для самостійного розв'язування

1. К отуш ку з ф еромагнітним осердям вклю чено в м ереж у зм ін­

ного струм у f = 100 Гц та U — 100 В. П отуж ність спож и ванн я котуш ­
кою Р — ЗО Вт, / = 1 А. О пір котуш ки постійного струм у R =
= 2,5 Ом, N = 200 витків. Знайти Е Р С сам оін дукц ії, м аксим альний
м агнітний потік, втрати у міді та в стал і. М агнітним потоком р о зс іян ­
ня зн ехтувати.
Відповідь. Е у = 99,27 В; Фт = 11,2 - 10~ 4 Вб; Р м =
= 2,5 Вт; Р х = 27,5 Вт.
2. П ри номінальном у наван таж енні трансформ атор спож иває
потуж н ість РІИ= 4335 Вг. Н ом ін ал ьн а напруга первинної обмотки

334
U | И = 500 В, М1 = 1000 , N t =* 440 ви тк ів. К оеф іцієнт ПОТуЖнбсїі
вторинного кола трансф орм атора cos фа = 0,75. Знайти ном інальну
напругу та струм вторинної обмотки, втрати в трансф орм аторі та кое­
ф іцієнт корисної д ії при cos ф 2 = 0,82.
В і д п о в і д ь . U t = 220 В; / а = 24 А; Д Р = 371 Вт.

Г л а в а 14
ЕЛЕКТРИЧНІ К О Л А ІЗ В З А Є М Н О Ю
ІН Д У К Т И В Н ІС Т Ю

14.1. Включення індуктивно зв'язаних котуш ок

і взаємоіндуктивний опір

Нагадаємо, що коли напрями намагнічуючих сил двох

з ’єднаних котушок за правилом свердлика збігаю ться, то
вмикання котушок називається у з г о д ж е н н я м , а я к ­
що ці напрями не збігаються, то вмикання котушок назива­
ється з у с т р і ч н и м .
Отже, при узгодженому
з ’єднанні магнітні потоки
самоіндукції та взаємоін­
дукції в обох котуш ках збі­
гаються, а тому ЕРС теж
збігаються.
При зустрічному з’єд­
нанні магнітні потоки, ЕРС
самоіндукції та взаємоін­
дукції протилежні. Д л я роз­
межування узгодженого й
зустрічного з ’єднання на
схемах початок індуктивно
зв ’язаних котушок позна­
чають точками, зірочками
або іншими знаками.
Якщ о при проходженні
через котушки струму їхні
магнітні потоки додаються,
то попарні затискачі нази­
ваються однойменними
(рис. 14.1, а), а якщо маг­
нітні потоки протилежні, то струм в одній котушці поступає
на початок обмотки, а в другій — на кінець (рис. 14.1, б).
Відомо, що коли через з ’єднані котушки проходить
струм, напрямлений від односторонніх затискачів, то
335
в першій котушці
<%
е\ L = =

Є\м — dt

де e\L і « it — миттєві ЕРС і напруга самоіндукції першої

котушки, а еі„ і «і„ — миттєві ЕРС і напруга в першій ко­
тушці від струму другої котушки. Тоді напруги на першій
котушці
U\l — /wEj/j і {Уім= /соМ/2.
Аналогічні значення ЕРС і напруг будуть в другій котушці:
d^22 = — L, dia
Є2L = dt ~df

__ _ _ Д/j dii _ __
£2m di dt ^ 2m>
або
Ои. = /соЕ2/ 2 і ї)2м = /соМ/і.
Можна вважати, що комплексні напруги на котуш ках
стали наслідком протидії струмам, що утворилися від само-
індуктивності і взаємоіндуктивності. Тоді /(о/-! і / (оТ2 є опо­
рами самоіндуктивностей або індуктивностей, а /соМ — опір
взаємоіндуктивності.
При узгодженому включенні вони мають однакові зна­
ки, а при зустрічному — різні.
Отже, комплексні опори індуктивності і взаємоіндуктив­
ності записуються у вигляді
= /сОІ = /Х е , г м = /соМ = /Х м. (14.1)

14.2. Розрахунки електричних послідовних

і паралельних кіл із взаєм ною індуктивністю

При розрахунках електричних кіл із взаємною індуктив­

ністю слід мати на увазі, що їх параметри залеж ать не тільки
в ід /? , Ь і С кола, а й від взаємоіндуктивності М, яка може
збігатися з самоіндуктивністю котушки, а може бути напрям­
лена протилежно.
Розглянемо послідовне з ’єднання і векторні діаграми ко­
ла з індуктивностями та опорами при узгодженому й зу­
стрічному включенні.
На рис. 14.2, а зображено послідовне узгодж ене
включення, де Е РС самоіндукції першої котушки е ц =
ЗЗЄ
 , а взаємоіндукції еі„ =*= — ; ЕРС само­

індукції другої котушки = — ^ 2 -3 7 - . а взаємоіндукції

Є2„ — — М -^г- • Оскільки включення послідовне, ТО /х —

“ І» = І.

Р и с. 14.2 Р и с. 14.3

Н апруга на виводах першої котушки при такому вклю­

ченні складається із трьох частин:
. п , г * сі і , , . сі і
и і = гі ^ і + -37“ + М -27- ,
або
^ + //соМ. (14.2)
Аналогічно визначається напруга на другій котушці:

«2 = ^ 2 + ^-2 "37" + М ,
або
ЇУ2 — ї ^?2 + //(оА2 //соМ. (14.3)
Загальна напруга на затискачах
0 = иг 0 2 = /ї?! +■ -)- 7/а)Л4 + / ї ?2 +
+ //соТ.2 //соЛЇ. (14.4)
Відповідно до формули (14.4) побудуємо векторну діаг­
раму (рис. 14.2, б). У напрямі струму І відкладемо збіжний
з ним вектор напруги //? х. Вектори ЕРС самоіндукції І і і
взаємоіндукції //о)М випереджають струм на 90° і геомет­
рично додаються. Вектор напруги /7?2 збігається з напрямом
струм у/ , а вектори ЕРС самоіндукції / / со/,2 і взаємоіндук­
ції //соМ так само випереджають струм на 90°.
22 » - 7 « 337
 Геометрична сума напруг на котуш ках при узгодженому
включенні становить загальну напругу на затискачах
0 = 0г+ иг
Цю напругу покаже вольтметр.
Послідовне зустрічне включення індуктивностей показа­
но на рис. 14.3, а. При цьому включенні ЕРС взаємоіндук-
• ції віднімається від ЕРС самоіндук­
ції кожної котушки:

* . - « . + Д - а г - «■§-.
або
0 1 = ІІ?1 + / / ( о ^ - 7/(оЛ4. (14.5)
Аналогічно для другої котушки
Рис. 14.4 0 2 = І Я 2 + //соГ2 — //соЛ4. (14.6)
Загальн а напруга на затискачах:
0 = 0 1 + 0 2 — І Я 1 -{- //со ї, — І]'шМ + //? 2 +
4- //со І2 — //соЛ4. (14.7)
Векторну діаграму, побудовану відповідно до формули
(14.7), зображено на рис. 14.3, б. Геометрична сума напруг
при зустрічному включенні котушок теж становить загальну
напругу на затискачах.
Розглянемо приклад паралельного узгодженого з ’єднан­
ня (рис. 14.4). При такому з ’єднанні напруги на ділянках
кола збігаю ться, а тому
0 = /,/? , + /,/с о І, -р /,/соМ;
0 = / 2/?2 -(- / 2/соІ2 /,/соМ; (14.8)
/ = /, І 2.
Р озв’ язавши цю систему, знайдемо /.
Тепер можна визначити вхідний комплексний опір п ара­
лельного кола узгодженого включення:
_ ц г 1г 2 — г І
- вх у = у = 2, + 2, - _22м • ( 14 9)
Якщо котушки індуктивності включені зустрічно, то
вхідний опір
7 и £м ' , , , , Лі
-вх-3 - Т - ІГ+1ГГЩГ • (1410)
338
 І4.3. Розрахунки складних кіл із взаєм ною
індуктивністю

Д ля розрахунку таких кіл застосовують комплексну фор­

му запису вузлових і контурних рівнянь, а також метод
контурних струмів. При складанні рівнянь за другим зако­
ном Кірхгофа враховують напругу, яка обумовлена взаєм­
ною індукцією у вигляді ±
± /соМ/. ' 1 . Р *!■
С кладання рівнянь розгля-
иемо за допомогою рис. 14.5.
Д ля контуру 1-2-3-4-1
0 = / ? 4/ х + / Х ід / , +

+ /Х 2м/ 2 4- ^ 2^2 "і* /Хгг/'а ^

+ / х 2м/ 1 - д 1м/ 3 - д с/ 4( Рис- 14-5
а для контуру 2-2'-3'-3-2
0 = — /?3/3— іХці\ + /Х 1м/2— Д2А — /Х2і./2+
4 ~ / Х , м/з — / Х 2 м/ 4 .

Струми для вузла 2:

/ х + / з - / 2 = 0.
Ці рі вняння складені з урахуванням напряму струму, на­
пряму обходу контурів, а також з урахуванням узгоджено­
го чи зустрічного з ’єднання котушок.
Розглядаючи перший контур, бачимо, що спад напруги
/?х/х ЕРС ]Х\і^Іх і /Х 2м/ 2 збігаються і мають позитивний
знак «плюс». У напрямі обходу зі знаком «плюс» до­
даються спади напруги Д 2/ 2, ЕРС /Х 2 і/ 2 і /Х 2м/х. ЕРС вза­
ємоіндукції /Х 1м/ 3, що утворюється від зустрічного струму
/ 3, має знак «мінус». Зн ак «мінус» має і напруга /Х с /4.
Струм / 4 = /\.
Величини струмів визначаються в результаті розв’язан ­
ня системи рівнянь.

14.4. Варіометри із взаєм ною індуктивністю

У радіотехнічних пристроях широко застосовують ко­

тушки зі змінною індуктивністю, які називають варіометра­
ми. Змінювати індуктивність можна різними методами, зо-^
крема зміною числа витків обмоток, переміщенням осердя
22* 339
в коїуш ці, але найбільш поширеним методом є зміна взаєм­
ної індукції.
Такі варіометри (рис. 14.6) складаються з двох котушок
індуктивності, з ’єднаних і взаємно зв’язаних між собою
Намотуються вони на циліндричні або сферичні каркаси
розміщуються одна в одній так, що внутріш ня котуш ка (ро
тор) може повертатися відносно неру
хомої зовніш ньої котушки (статора)
Взаємна індуктивність між котуш
ками змінюється від М = М тах, коли
обмотки котушок за напрямом збіга­
ються і магнітні потоки додаються, до
М = 0, коли котушки знаходяться під
кутом 90° і магнітні потоки взаємно
перпендикулярні. При встановленні
Ри с. 14.6 котушок у протилежних напрямах
(між ними 180°) напрями їхніх маг­
нітних ПОТОКІВ протилежні. Тоді М = — М т а х .
Обмотки ротора і статора включаються послідовно
або паралельно. Іноді обмотку ротора з ’єднують накоротко.
Основним параметром варіометрів є к о е ф і ц і є н т
п е р е к р и т т я за індуктивністю, який показує відношен­
ня максимальної індуктивності варіометра до мінімальної:
кц = Ттах/ТтІп.

14.5. Лінійні трансф орм атори

Загальні положення і властивості трансформаторів було

розглянуто в гл. 13. Там йшлося про трансформатори з ме­
талевими (феромагнітними) осердями, що утворюють нелі­
нійну залежність між параметрами, такі трансформатори на­
зивають нелінійними. Трансформатори, відносна магнітна
проникність матеріалу магніто-
проводу яких є сталою величиною,
мають лінійні характеристики і
називаються лінійними
трансформаторами.
Д о лінійних або повітряних
трансформаторів належать транс­
форматори, які складаються з
двох індуктивно зв ’язаних коту­ Р и с. 14.7
шок (обмоток) без осердя. Вони
мають свої властивості і широко застосовуються в пристроях,
які працюють на високих частотах, наприклад у радіотех­
ніці (рис. 14.7).
340
 Принцип дії лінійного трансформатора оснований на яви­
щі взаємної індукції.
Якщо до первинної обмотки з Ь1 і Я.1 прикладено на­
пругу ии ТО струм Іи що проходить по обмотці, утворює маг­
нітний потік, який у вторинній обмотці з Е2 і И2 наводить
ЕРС взаємної індукції. У колі вторинної обмотки протікає
струм і2. Таким чином утворюється два електричних кола,
за якими складаємо систему рівнянь:

и і =• + М ~ Іг *
... ( Н . 11)
0 = Я 2і2 + Ь 2 — [- М — Е и 2,

де М — ЕРС, наведена струмом вторинної обмотки в

первинній, М ~ — ЕРС, наведена струмом первинної об­
мотки у вторинній, «а — напруга на навантаженні.
Якщо напруга их змінюється за синусоїдним законом, то
в лінійному трансформаторі всі напруги і струми будуть
синусоїдними функціями часу. Рівняння в комплексній фор­
мі матиме вигляд
0 Х = І ХЯ Х + + /шМ/а = £ іі\+ /аШ/а. (14.12)
Звідси напруга 0 1 складається з активної складової І ХІ?Х,
яка збігається зі струмом / 1( реактивної складової /соЕ1/ 1,
яка випереджає за фазою струм І х на 90°, і складової
/соМ/а =* — ^ім, яка випереджає за фазою струм / 2 на 90°.
Запишемо рівняння другого закону Кірхгофа для вторин­
ного кола:
ІЕ = ґ іг .
Враховуючи, що у вторинному колі джерела електричної
енергії немає, дістаємо
0 = І 2 (Я2 + /?н) + + І® М ІХ = і 2г 22 + /соМ І Х,
(14.13)
де І 2Я н = 0 2 — спад напруги на опорі навантаження, І 22 —
= Я 2 + /охЕ, + Я н — опір вторинного кола.
Оскільки ЕРС Е?м — — і<йМІх, то із формули (14.13)
маємо
Ег м = —/'(оМ /і = /а^аа = / 2(Я2 + ^ н) + /о)/-2/ а. (14.14)

341
 Таким чином визначено спади напруг і ЕРС самоіндук
ції і взаємоіндукції на всіх елементах трансформатора.
Побудуємо векторну діаграму лінійного трансформатора
(рис. 14.8).
На горизонтальній осі відкладаємо струм /,.
ЕРС £ 2м, утворена струмом / 1( відстає за фазою від стру­
му І х на 90°.
Струм / 2, утворений ЕРС £ 2м,
відстає за фазою від ЕРС на кут ер.
1 /1
1 ЕРС взаємоіндукції £ і„, утворе­
на струмом / 2, відстає від нього за
ІЩ & - ' . фазою на 90°.
4« Складова напруги 0 Х— спад на­
пруги ( / і £ і ) збігається за фазою зі
Р и с, 14.8
струмом і\.
Д руга складова Ох компенсуюча ЕРС самоіндукції £Д
(/(оСД,) випереджає за фазою струм / \ на 90°.
Третя складова частина 0 Х — компенсуюча ЕРС взаємо­
індукції £ і„, і(лМ І2, випереджає струм / 2 на 90°.
Складові вектори І хЯ и І х/соЕ, і / 2/шЛ4 графічно визна­
чають напругу (У,.
Розкладемо вектор ЕРС £гм на активну складову
К (Яз + /?н), Щ° збігається за фазою зі струмом / 2, і реак­
тивну складову / 2/со£2.
-ЕШ-
Н апруга на затискачах навантаження гі
і / 2 = / 2/?н збігається за фазою зі стру­ и,
мом / 2. ___ І
Еквівалентна схема лінійного транс­
Р и с. 14.9
форматора. П еревірку основних власти­
востей трансформатора виконують на ек­
У
вівалентних схемах, які не мають магнітних зв 'я зк ів
(рис. 14.9).
Розглянемо параметри таких схем.
З рівняння (14.13) маємо (У2 = Я НІ 2, з рівняння (14.12)
і (14 13) визначимо комплексні опори:

— Ях + /ш^'і = Кі + ІХи, — (Яз + Я») + /®£г =

= Я 2 + Я а + /Хі.2,
г и = /соЛї = д м; = /?2 + д і2.

342
 Тоді
+ £ „ /,;
(1 4 .1 5 )
і 0 = 2 М/х + (2 г + #„) К-
З останнього рівняння знаходимо

3 = — г, + л„ 7і<
Рівняння напруги (Ух можна записати такі

»‘ -Ь Л + Ц - І& Е -М -
Винесемо за дужки
г2
0 .- Ф - - 5 Т Т 5 -
Підставивши сюди значення 2 М = ] Х и, дістанемо

о. - А ( і. - - (?■ + і г $ 5 г ) <“ •“>>

На основі рівняння (14.16) можна зробити висновок, що
схему, зображену на рис. 14.7, слід розглядати як двополюс­
ник з вхідним опором

г вх = 4 і- = Ь- + + *.) • О4-17)
'1
Цей комплексний опір можна уявити як послідовно з ’єд­
нані складові — комплексний опір первинної обмотки і
Х 2„/(Ян + 2 2) — комплексний опір, внесений із вторинно­
го контуру в первинний. Схему трансформатора в еквіва­
лентному вигляді зображено на рис. 14.9.
Внесений комплексний опір 2 ВН можна уявити як опір,
що складається зактивної /?вн і реактивної Х вн складових.

р ___________(/?н + / І 4 хоч
* вн _ <ЯВ + я а)2 + ( Х и + Х і 2 ) 2 ’ і0 ;

V Х І ( Х Я + Х 12)
вн~ (Л„ + Я а)2 + ( Х и + Х 17У ■ и і

П риклад 14.1. Л ін ій н и й трансформатор (див. рис. 14.7) м ає п а р а ­

метри: Я і = 2 Ом, / ? 2 = 1,5 Ом, = 0,01 Гн, => 0,005 Гн, £ =

343
= 0,715. Струм / 1 — (1 — /1) А, / 2 = /2 А, а частота ю = 10* рад/с.
Знайти: 1/х, 0 2, £ вх, ZBH.
Р о з в ’ язання.
Знаходим о взаєм ну індуктивність:
М k = 0,715 | / 0,01 • 0,005 = 0,005 Гн.
Д л я позначеного на схемі вклю чення обмоток складаєм о систему
рівнянь:
Ùt — / 1 4- 2M/S,
Ù2= Z Ju
де — Z j = 7?j + /ш і-і = (2 + /1) Ом, Z 3 = /?а 4- /cùL 2 = (1,5 Ч-
4- /0,5) Ом, ZM = / • 0 ,5 Ом.
Тоді

г>! = (2 + /1) (1 - /1) 4 - і . 0 ,5 •/2 = 2 — /1 = 2 ,2 3 г ~ /26,56° В,

^ 2 = (1.5 4- І • 0,5) /2 — і ■ 0,5 (1 - /1) = — 1,5 + / - 2,5 = 2,91е/ ш ° В.

Вхідний опір трансф орматора:

Z ., _ А îz z il_ _ , , 58 «Я »-«- _
7, 1 — /І 1.41е—^
= 1,5 4- /0,44 Ом.
Внесений опір із вторинного кола:
£вн = 2 ВХ- 2 Х = 1,5 4 - / • 0,44 _ 2 — /1 = - 0 , 5 - / 0 , 5 6 =

= 0 ,7 5 г/53,59° О м.

Запитання для сам оконтролю

І. Я ке вклю чення індуктивно з в ’я за н и х котуш ок називається

узгодж еним? Зустрічн им ? 2 . Які зати скачі у індуктивно з в ’язан и х
котуш ках називаю ться однойменними? 3. Я к визначаю ться опори са­
м оіндукції і взаєм оін д укц ії і я к а їх ф ізична суть? 4. Р о зр ах у н о к елек т­
ричного кола з послідовно включеними узгодж еними котуш ками ін ­
дуктивності. Ч им в ід р ізн яєтьс я р о зр ах у н о к електричного кола при
зустрічном у вклю ченні котуш ок індуктивності? 5. П обудова векторної
діаграм и послідовно з ’єднаних і індуктивно з в ’я за н и х котуш ок. 6 .
П ринципи р о зр а х у н к ів складних електри чни х кіл із взаємною ін д ук­
тивністю . 7. В аріом етр. П ринцип д ії варіом етра зі змінною взаємною
індуктивністю . 8 . Л ін ій н и й трансф орм атор. 9. П ослідовність побудови
векторної діаграм и трансф орм атора. 10. Е к вівал ен тн а схема трансф ор­
матора.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Чи мож на створити умови, при я к и х узгодж ене і зустрічн е вклю ­

чення двох послідовно з ’єднаних котуш ок індуктивності не позначи­
лось би на їх н іх х а рак тери сти к ах? 2 . Зміною яки х величин м ож на зб іл ь ­
шити Е Р С взаєм о ін д у кц ії у другій котуш ці індуктивності, якщ о вона
послідовно з в ’яза н а з першою? З, Ч и м ож на за граф ічно побудованою

344
искторною діаграм ою двох послідовно з'єд н ан и х і Індуктивно зв ’язаних
котуш ок знайти вектори н ап руг на окремих котуш ках? 4. П ри яки х
умовах трансформатор м ож на назвати лінійним ? 5. Щ о зм іниться у
векторній діаграм і трансф орм атора, якщ о збільш ити к іл ь к іс ть витків
у другій котуш ці? 6 . Я ка буде ін дуктивність варіом етра, якщ о котуш ­
ки в ньому розміщ ені взаєм ноперпендикулярно?

Задачі для самостійного розв'язування

1. Знайти комплекси опорів кола послідовно 'з ’єднаних котуш ок

при узгодж еном у і зустрічн ом у їх вклю ченні, якщ о
і,! = Да = 25,4 мГн, І?! — И2 = 4 Ом,
М = 6,38 мГн, о) = 300 р ад/с.
Відповідь. 21,49а- / 68>и ° Ом; ц
12,59е/71і47° Ом.
2. В електричном у колі (рис. 14.10)
и = 220 В, Х 1 = 120 Ом, Х м = ЗО Ом, 7? = о
= 10 Ом. Знайти струми І х, / а, / 3.
Відповідь. 1,47е- /7 8 -83° А; 0 ,0 9 7 в ^ 6° А; 1,46е- /8 2 '4° А.

Г л а в а 15
ТРИ Ф А ЗН И И СТРУМ

15.1. Поняття пр о трифазні системи

На початку застосування електричної енергії для ж ив­

лення споживачів змінним струмом на електростанціях вста­
новлювали одно(}а ні генератори, які мали одну обмотку
з великим числом витків, у яких індуку­
валася одна синусоїдна ЕРС.
У 1881 р. видатний інженерМ. О. Д о -
л і в о — Д о б р о в о л ь с ь к и й вперше
здійснив передачу електричної енергії на
велику відстань (175 км) за допомогою
трифазного струму. При цьому виявили­
ся значні переваги трифазної системи
над однофазною. Трифазні системи стали
2 широко застосовуватися і сьогодні е ос­
новною системою нашої енергетики.
Трифазний генератор має три робочі
обмотки, які зсунуті в просторі між со­
бою на 120°. У них індукується три ЕРС
однакової величини та частоти, зсунуті
за фазою на 120°.
Генератор трифазного струму з трьома витками, розміще­
ними один до одного під кутом 120°, зображено на рис. 15.1.
345
При обертанні цих витків, які жорстко закріплені на осі,
в них індукується три ЕРС, миттєві значення яких у будь-
який момент різні, тобто ці ЕРС не збігаються за фазою, а
зсунуті за фазою один відносно одного на 120°.
Початок першої обмотки позначають буквою А , а кінець
обмотки — буквою X; початок другої обмотки позначають
буквою В, а кінець — буквою У, початок третьої обмотки
позначають буквою С, а кінець — буквою X.
Якщо розглянути такий момент, як на рис. 15.1, то мит­
тєве значення ЕРС
Єа = . Е т Б ІГК О Ї, в в 321 Е т Б іп (сої — 120°),
ес = Е т віп (юї — 240°).
ЕРС ес можна виразити також рівнянням
ес = Е т віп (сої + 120°),
оскільки ес випереджає за фазою еА на 120°. ЕІапрям обер­
тання витків на рис. 15.1 — проти стрілки годинника. Ці
ЕРС також можна позначати через еи е2, е3, а діючі значен­
ня — через Е и £ 2> Ё 3.
Діючі значення трифазних ЕРС у комплексній формі.
£ , = Е іЄІ0°, £ 2 = Е 2еч т \ £ 3 « Е 3еч т \ (15.2)
або
Ё 3 = Е е 'т \
Трифазною системою елект ричних кіл називається су­
купність електричних кіл, в яких діють т ри синусоїдні Е Р С
однакової частоти, зсунут і за фазою одна відносно одної на
кут 120° і утворені одним джерелом енергії.
Ф а з о ю т р и ф а з н о ї с и с т е м и називається ча-
стина'трифазної системи електричних кіл, в якої може про­
ходити один із струмів трифазної системи.
Робочі обмотки трифазного генератора називаються фа­
зами генератора. Отже, термін «фаза» в електротехніці має
два значення: 1) поняття, що характеризує стадію зміни
змінного струму; 2) найменування частини системи елект­
ричних кіл.
Сучасні трифазні генератори виготовляють з великою
кількістю витків у кожній з трьох обмоток. Ці обмотки най­
частіше розміщують на нерухомій частині генератора, яка
називається с т а т о р о м, а на осі генератора розміщують
полюси р о т о р а з обмотками, через які проходить постій­
ний струм, утворюючи магнітне поле. При підведенні меха­
нічної енергії до ротора генератора магнітне поле перетинає
34#
витки трифазної обмотки статора і індукує трифазну ЕРС,
яка по трифазній л інії передачі передається споживачам.
На рис. 15.2 зображено часову діаграму трифазної ЕРС
відповідно до рівнянь (15.1), а на рис. 15.3 зображено век­
торну діаграму відповідно до виразів (15.2). Синусоїдні
криві на діаграмах показано зсунутими за фазою один від­
носно одного на 120°.

На початку застосування трифазних систем генератори

живили трьох споживачів автономно. Від кожної обмотки
генератора напруга надходила по двопроводових лініях до
споживача (рис. 15.4). Т ака трифазна система називаєть­
ся н е з в’ я з а н о ю. З а р аз ця система не застосовується
внаслідок її неекономічності, оскільки для передачі енергії
від генератора до споживача треба будувати лінію з шести
проводів.

Н авантаж ення трифазного генератора може бути с и ­

м е т р и ч н и м або н е с и м е т р и ч н и м .
При симетричному навантаженні комплекси опорів спо­
живача, підключених до фаз генератора, однакові.
Симетричне навантаження буває при підключенні до три­
фазної лінії так званих силових споживачів: трифазних елек­
347
тродвигунів, трифазних електропечей на промислових під­
приємствах тощо. Що стосується освітлювального наванта­
ження, то воно не може бути симетричним, навіть при рівно­
мірному розподілі, при монтажі ламп однакової потужності
між фазами трифазної л інії, оскільки лампи включаються і
виключаються неодночасно. У різних фазах будуть включені
різні кількості електроламп та інших однофазних спожива­
чів, наприклад побутових електроприладів.

15.2. З'єднання обм оток генератора зіркою

З метою зменшення богатопровідності застосовують зв’я­

зану трифазну систему.
У цій системі три кінці обмоток генератора з ’єднуються
в один вузол, який називається н е й т р а л ь н о ю т о ч ­
к о ю генератора, на схемах вона позначається буквою N

Р и с. 15.5

(рис. 15.5). Можна також з ’єднати у вузол ЛГ три кінці опо­

рів споживача. Тоді три зворотних проводи між генератором
та споживачами можна об’єднати в один провід, з ’єднуючий
нейтральні точки генератора та споживачів (див. рис. 15.5).
Цей провід називається н е й т р а л ь н и м або н у л ь о ­
вим.
Три проводи, які виходять з початку обмоток генератора,
називаються л і н і й н и м и . Початком обмотки вважають
той кінець, до якого напрямлена позитивна ЕРС.
При такій схемі в нейтральному проводі сила струму по­
винна дорівнювати сумі струмів трьох споживачів і здава­
лось би, що в нейтральному проводі сила струму повинна
бути в три рази більша, ніж у лінійних проводах. Проте стру­
ми трьох фаз при симетричному навантаженні генератора од­
накові за величиною і зсунуті за фазою один відносно одного
на 120°. Тому їхня сума дорівнює нулю, що зрозуміло із
348
векторної діаграми (рис. 15.6). Згідно з векторною діагра­
мою, сума векторів струмів ІА + Іс — І а с дорівнює за вели­
чиною струму І в, але знаходиться з ним у протифазі. Отже,
= І а + І в + І с = 0.
Справді,
- /де70” + І ве~/ т ° + / с//120°.
О скільки
і А •= ї в = /с. то /лг = /л (1 + <Г/І20 + е'т ) = 0,
то нейтральний провід називається н у л ь о в и м п с о ­
в о д о м.

Таким чином, при симетричному навантаженні фаз ней­

тральний провід не потрібний, оскільки в ньому струм до­
рівнює нулю. Отже, живлення трифазних споживачів елек­
тричної енергії при трифазному навантаженні можна забезпе­
чити по трьох лінійних проводах без нейтрального проводу.
При включенні вольтметра між лінійним та нульовим
проводами (див. рис. 15.5) він покаже різницю потенціалів
між початком та кінцем обмотки даної фази. Ця напруга на­
зивається ф а з н о ю . Наприклад,
Н а = фл — Ф х = фл — фд'-

Якщо вольтметр включити між двома лінійними прово­

дами, то він покаже різницю потенціалів м іж двома початка-
ми фаз генератора, ця напруга називається л і н і й н о ю
або м і ж ф а з н о ю . Н априклад,
Н ав = фл — фя.
349
Міжфазііа напруга взагалі більша, ніж фазна, оскільки во­
на знімається з двох фаз генератора. •
Розглянемо залеж ність між лінійною та фазною напру­
гами. Миттєве значення фазних напруг
Чд — фл — ф лч ив = ф в— ф лч Чс = фс — фль (1 5 .3 )

Миттєве значення лінійних напруг:

Ча в = ф л— ф в. Чвс = фв — ф с. Чс а = фс — ф л- (1 5 .4 )

З формули (15.3) маємо

фЛ = «Л + фм> фв = Чв + фдг, фс = Мс + фдн

Тоді
Чав — ча + Фл/ —«в —флч Чвс = Чв + фл/ —“о—фл/.
Ч = «с + ф
са л/ — ^ л — Фл/.
або
Ча в = Ча — ч в , Чвс — Чв — чс, Чс а = Чс — М л- (1 5 .5 )

Отже, миттєве значення лінійної напруги дорівнює р із­

ниці миттєвих значень фазних напруг.
Тоді формули для діючих значень лінійних напруг у
комплексній формі набирають вигляду
0 а в = 0 а — 0 в, Овс = 0 в — Ос, О с а = О с — 0 а- (15.6)
Векторну діаграму фазних та лінійних напруг трифаз­
ного генератора зображено на рис. 15.7, яка побудована в
такому порядку:
Порядок побудови
1. Будуємо вектори фазних напруг 0 А, 0 В, Ос під ку ­
тами 120° один до одного.
2. Будуємо вектори лінійних напруг як різниці фазних
напруг згідно з формули (15.6). Д ля побудови вектора л і­
нійної напруги 0 ав = Од — 0 в вектор фазної напруги Ов
повертається на 180°, тобто маємо — 0 в- Потім додаємо до
вектора Од-
О д в — О д ~Ь ( — 0 В).
Якщо опустити перпендикуляр з вершини рівнобедрено-
го трикутника на основу, то основа поділиться навпіл. К о­
жен відрізок дорівнюватиме и „12, або
0 „/2 = (Уф с о б 30° = ЇУФ • / 3 / 2 .
Тому
/ , = К З £ /Ф. (15.7)

350
 Отже, лінійні напруги трифазної мережі при рівномір-
ному навантаженні фаз більші, ніж фазні, у К З разів.
Таким чином, при з ’єднанні обмоток генератора зіркою
від генератора можна діставати дві напруги: фазну та л і­
нійну, які відрізняю ться у У~3 разів. Це струм, що прохо­
дить у фазі генератора, проходить по лінійному проводу і у
фазі споживача (див. рис. 15.5, а).
Отже, при з ’єднанні обмоток генератора зіркою лінійний
струм дорівнює фазному:
/ л = 7Ф. > (15.8)
Часто схему трифазної системи при з ’єднанні зіркою зо­
бражують так, як на рис. 15.5, б.

15.3. З'єднання приймачів енергії зір ко ю

Трипровідна зірка. Як було вже показано, при симет­

ричному навантаженні фаз, здійснюваному трифазними с; о-
живачами, у нейтральному проводі струму немає. Це свід­
чить про рівність потенціалів нейтральних точок генерато­
ра та споживачів N і N ' (див. рис. 15.5, 15.6). Ж ивлення
таких приймачів енергії здійсню­
ється в системі трипровідної зірки
(рис. 15.8).

У симетричній трифазній системі слід розраховувати

тільки одну фазу, оскільки електричні величини інших фаз
однакові.
Розглянемо порядок розрахунку такої схеми.
Нехай, наприклад, дано напругу 0 Ав — 0 Вс = О са -
Опір приймачів енергії 1 А — ї в — £с- Знайти фазні нап­
руги; фазні та лінійні струми; кути зсуву за фазою; активну,
реактивну та повну потужності фаз і всієї системи.
Послідовність р оз рах ун ку
Фазні напруги:
т/ф - и л/ \ ґ 5 .
351
 Фазні та лінійні струми:

2 ф = | / Л(ІЇ а -+- А л)2 + Х а , /ф = = / л,

де Ал — опір л ін ії передачі енергії.

К ут зсуву за фазою:
СОБ ф = / ? ф/ 2 ф , 5 і п ф = Х ф/ :г ф , їй ф ф/Аф
(застосовується будь-яка з цих формул).
Активна потужність однієї фази:

^ф = £ /ф /ф С О З ф ф.

Реактивні потужності фази:

Фф = У ф Іф 5ІП фф.
Активна потужність усієї системи:
Р = З Р Ф.
Повна потужність фази:

— ЦЦф-
Повна потужність усієї системи:

5 = 3 5 ф.
Чотирипровідна зірка. При нерівномірності наванта­
ження фаз застосовується чотирипровідна зірка (див.
рис. 15.5).
На векторній діаграмі (рис. 15.9) при активному наван­
таженні фаз сума струмів трьох фаз не дорівнює нулю, тобто
в нейтральному проводі проходить струм /ді, величина яко­
го тим більша, чим більш нерівномірне навантаження фгз
генератора.
Проходження струму в нейтральному проводі свідчить
про різницю потенціалів між нейтральними точками генера­
тора А г споживача А '. Ц я напруга між точками А та N ' на­
зивається з м і щ е н н я м н е й т р а л і і позначається
Он.
Схема чотирипровідної зірки є складним колом з двома
вузлами А та А '. Тому знайдемо зміщення нейтралі методом
вузлової напруги:
Еа ^ а + ^ еУ в + ЕСГС
0» = (1 5 .9 )

352
де У д , У в, Ус, Ум — комплекси провідностей паралельних
віток схеми.
На основі закону Ома для ділянки кола цю наппугу мож­
на також виразити формулою
Ом =
де — комплекс опору нульового проводу.
Кожен контур трифазного кола (див. рис. 15.5) склада­
ється з послідовних ділянок: обмотка фази генератора, л і­
нійний провід, опір споживача Z та
опір нульового проводу ZN.
Якщо нехтувати опорами обмо­
ток генератора тр лінійних прово­
дів, то визначивши величину Ом,
можна знайти напругу на спож ива­
чах 0'А, О'в , О'с за формулами
О А — о А — Ом, ОВ — Ёв — Ом,

О'с = Ос — Ом- (15.10)

Знаючи напруги на споживачах,
можна знайти за законом Ома для ділянки кола струми кож ­
ної фази споживача:
І а = О'а У а , І в = О'вУв, І о = О'сУс.
Ці струми є лінійними. Струм у нульовому проводі
ї м — ОмУм-

Розглянемо топографічну діаграму. Топографічна д іа­

грама — це векторна діаграма, на якій кож на точка почат­
ку і кінця векторів відповідає певній точці схеми електрич­
ного кола.
Побудуємо таку діаграму, враховуючи формулу (15.10).
Будуємо вектори трифазної ЕРС генератора Е а , Е в , Е с
(рис. 15.10).
Будуємо вектор Ом відповідно до (15.9). Д л я цього з
точки N векторної діаграми проводимо осі кординаттак, щоб
вісь / була напрямлена вздовж вектора Ё а , а вісь ( + ) на­
прямлена горизонтально вправо. На цій комплексній пло­
щині показано, наприклад, вектор Ом-
Будуємо вектори Оа, Ов, Ос, я к різницю Ё — Ом-
Згідно з діаграмою, чим більший вектор Ом, тим більш
2 3 3 -7 5 3 353
нерівномірні напруги на споживачах О д , О в , О с - Отже,
бажано О м зменшити.
З формули (15.9) маємо, що Ом можна зменшити за раху­
нок збільш ення Ум, тобто за рахунок нейтрального проводу.
Чим менший буде опір Ум цього проводу, тим більше Ум і
тим менше і/м- Це зменшує нерівномірність напруги на спо­
ж ивачах трьох фаз. Щ
Зрозум іло, що при відсутності нульового проводу, або
при його обриві Ум — 0, напруга 1!м— максимальна, що
різко збільш ує нерівномірність напруг на фазах споживачів.
При освітлювальному навантаженні це призведе до зго­
ряння всіх ламп тієї фази, де напруга збільш илася, і навпа­
ки до зменшення розж арю вання ламп на тій фазі, де напруга
різко знизилася (див. рис. 15.10, вектори О д і О с ) - Тому
на нульовий провід запобіжник не ставлять, тобто при зго­
рянні запобіжника нульовий провід відключається і
частина ламп згоряє.

П риклад 15.1. Д о триф азного генератора з ф азними ЕРС Е л =

= Е в = Е с — 120 В підклю чено різні спож ивачі з опорами: =
= 4 Ом, Х ВА = 3 Ом, Я в — 6 Ом, Х с в = 8 Ом, = 12 Ом,
Х в с — 16 Ом.
Н ей тр ал ьн и й провід має опори Рд, = 0 ,5 Ом, Х в н = 1 Ом.
Знайти струми у ф азах спож и вачів та в л ін ій н и х проводах, а також
н апруги на спож и вачах усіх фаз ІІА , и в , І І с -
Р о з в ’ я з а н н я . 1. П ровідності фаз спож и вачів:

ЇЛ - Т Г Т з " = ! е7 зі~ = 0 , 2 е—/36°54’ = (0,16 - / 0 , 1 2 ) См,

Х .в ~ б і8 “ }о~/5з°08' = 0> 3 08 = (9 >06 + /0,08) См,

Х.С^ 12 4- /16 = 20 е/53°08, = /53 08 ~ <-'м>

—М = _0,5 + /1 = і і 2 е/'63°24' = ( ° ’ 399 — /°>798) См.
Ф азні ком плексні Е РС :

Ед = 120 В ,
Е в = 120е / 12°° = ( _ 60 _ /Ю 4) В,

Е с = 120е/І20° = (— 60 + /104) В.
Зм іщ ення нейтралі:
ЕаУа + Ев ¥ в + Е с Ус _

Ел + У_в + Ус
354
 1 2 0 • 0 , 2 е ~ /3 6 °5 4 ’ + 1 2 0 е - / ,? 0 о 0 , 1 е ' 5 3 ° 0 8 ' + 1 2 0 е / |2 0 в О , 0 5 е - '53в08' _

0,16 — /0 ,1 2 — 0 ,06 + /0 ,0 8 + 0,03 — /0,04 + 0,3 9 9 — /0 ,7 9 8

24е_ /з б °54' + 12е_ /б 6 °52’ + 6 е/66°52'

0,648 — /0,878
19,2 — /1 4 ,4 + 4,72 — /11,1 + 2,36 — /5 ,5 2
= 0,648 - / 0 , 8 7 8 ~

- - 31> /16‘24' = <30+ /8-8>в -

Ф азні напруги в спож ивачів:
и'А = Е а — и м = 120 — ЗО — / 8 ,8 = 90 — / 8 ,8 = 9 0 ,4 2 е - /5°34';

О'в = Е в — = — 60 + /104 — ЗО — / 8 ,8 = —90 — /1 1 2 ,8 =

= 1 4 4 ,З е~ /і28°36’ В;

й'с = Ес ~ й ц = — 6 0 + /104 — ЗО — /8 ,8 = — 9 0 + /9 5 ,2 =

= і з и ' 133”24'.
Ф азні та л ін ій н і струми:
)А = и'А У А = 9 0 '4 2 'е - ^ ° 34' • 0 ,2 е ~ /36°54' = 1 8 в -/42°30' = 13,3 — /1 2 ,2 ,

І А = 18 А;

/ д = 1 4 4 ,3 й - /!2 8 °3 6 ' . 0 , 1 е /5 3 ° ° 8 ' = 1 4 , 4 3 е - /7 5 ° 28' = 3 ,6 — /1 4 ,

/в = 14,43 А ;

Іс = 131е/133°24' • 0 , 0 5 е - /53°°8' = 6 ,5 5 е /80°09' = 1 , 1 1 + /6 ,4 5 ,

Іс = 6,55Л ;
О тж е, при несиметричному н аван таж ен н і або при відсутності
нульового проводу н апруги на спож и вачах будуть р ізн і, у даном у в и ­
падку — р ізк о нерівн ом ірні.

15.4. З'єднання об м о то к генератора трикутником

З в ’язану трифазну систему можна дістати й при з ’єднанні

обмоток генератора трикутником. Д ля цього початки трьох
фаз з ’єднуються з кінцями попередніх фаз.
Л інійні проводи виводяться з точок з ’єднання фаз. Та­
ких точок три, отже, маємо трипровідну систему (рис. 15.11,
а). Тут кінець фази А х з ’єднано з початком фази В у,
кінець фази В у з ’єднано з початком фази А х. При цьому
утворюється замкнений контур з трьох обмоток генерато­
ра. Здається, що в цьому контурі з трьома ЕРС навіть при
відсутності споживачів може проходити струм. Проте при

23* 355
 Р и с. 15.11

відсутності споживачів, підключених до генератора, струм

в обмотках дорівнює нулю, оскільки сума трьох комплексів
ЕРС, трьох векторів, зсунутих за фазою один відносно
одного на 120°, дорівнює нулю (рис. 15.11, б). При дода­
ванні трьох векторів дістаємо замкнений трикутник, тобто
сума цих векторів дорівнює нулю. Згідно з часовою діагра­
мою (див рис. 15.2), для будь-якого моменту алгебраїчна
сума миттєвих значень трифазних ЕРС дорівнює нулю.
При з ’єднанні обмоток генератора трикутником дуже
важливо, щоб початок даної фази був з ’єднаний з кінцем
попередньої фази. Якщо припустити помилкове з ’єднання,
тобто з ’єднати початки обмоток двох сусідніх фаз, то сума
ЕРС трьох обмоток трикутника дорівнюватиме подвійному
значенню ЕРС фази. Н априклад, È b + È c — ÈA — —2ÊA
(рис. 15.12).
Під дією такої ЕРС у контурі обмоток генератора ви­
никне е є л и к и й струм, навіть при відсутності підключених
до генератора споживачів, і генератор вийде з ладу. Такий
режим рівнозначний короткому замиканню.
Вольтметр, включений між двома лінійними провода­
ми, покаже лінійну напругу U a b , яка подається від однієї

356
фази генератора А х , і, отже, є також фазною напругою:
и л = и ф. (15.11)
Таким чином, при з ’єднанні обмоток генератора трикут­
ником можна дістати тільки одну напругу — фазну.

15.5. З'єднання споживачів енергії трикутником

Схему з ’єднання обмоток генератора та опорів спожи-

начів зображено на рис. 15.11, а трикутником. Вузлові
ючки споживачів А ', В ', С , з ’єднано з трьома лінійними
проводами, які виходять з вузлових точок генератора А ,
Іі, С. Н а кожного споживача подається лінійна напруга,
яка дорівнює фазній напрузі генератора, якщо нехтувати
опорами проводів лінії.
Отже, струми у фазах споживачів визначаються так:

'» с = 4 = - , = (15.12)
± А В _ВС _С А

Знайдемо величину лінійних струмів. Струми, що

проходять у лініях Ід, ! в, Іс , не дорівнюють фазним стру­
мам, а обумовлені струмами двох фаз (див. рис. 15.11, а).
Якщо за позитивний напрям струмів в обмотках фаз
генератора вважати напрям проти руху стрілки годинника,
а в лінійних проводах — напрям лінійних струмів від
генератора до споживачів, то у фазах споживачів фазовими
струмами треба вважати струми за напрямком обертання
стрілки годинника, щоб логічно узгоджувати напрямки
фазових струмів генератора та споживачів.
Тоді для вузлових точок споживачів А ', В ', С' (див.
рис. 15.11, а) рівняння першого закону Кірхгофа можна
357

І
записати у вигляді
ІА ~Ь ІС А — ІА В = 0, І в + ІА В — ІВ С — 0,
ІО + І в с — ІС А = 0.

Виразимо з цих рівнянь лінійні струми:

ІА — ІА В — ІС А > ІВ — ІВ С — ІА В , І С — ІС А — ІВ С -

(15.13)
Отже, вектори лінійних струмів дорівнюють різниці
векторів фазних струмів, як і відносяться до даного вузла

та лінійного проводу. Враховуючи це, побудуємо векторну

діаграму струмів для рівномірного навантаження фаз
Z ab = Z bc — Z ca
(рис. 15.13).
Порядок побудови векторної діаграми. Спочатку побу­
довано вектори фазових струмів споживачів Ї А В , і ’в с, і ' с а
під кутом 120° один до одного. Потім віднімання векторів
змінено додаванням даного вектора і від’ємного вектора,
взятого у протилежному напрямку, наприклад І А = Ї АВ +
+ (— ІС А )•
Розглянемо трикутник зі сторонами — І С А , І А В , І А так
само, як розглядався трикутник зі сторонами напруги. Тоді
/ Л = К З / ф. (15.14)
Слід зазначити, що це відношення лінійних та фазових
струмів справджується тільки для рівномірного наванта­
ження фаз, тобто для симетричної трифазної системи.
358
 При розрахунку трифазної системи, коли є нерівномір­
не навантаження фаз, лінійні струми визначаються симво­
лічним методом як різниця відповідних фазових струмів.
Розглянемо побудову векторної діаграми для з ’єднан­
ня споживачів трикутником при нерівномірному наванта­
женні фаз (рис. 15.14).
Порядок побудови діаграми
Будуємо вектори фазних напруг на споживачах, які
дорівнюють лінійним напругам, під кутом 120° один до од­
ного.
Будуємо вектори фазних струмів, різних за величиною.
У кожного струму кут зсуву за фазою беремо залежно від
виду навантаження. Вважатимемо, наприклад, що у фазах
А В і ВС активно-індуктивне навантаження, тому їхні
струми відстають за фазою від відповідних напруг. У фазі
СА навантаження активно-ємнісне, тому струм і Са випе­
реджає за фазою напругу П с а -
Будуємо вектори лінійних струмів як різницю відповід­
них фазових струмів, згідно з формулами (15.14).
В результаті побудови бачимо, що при нерівномірному
навантаженні фаз як фазові, так і лінійні струми не зна­
ходяться під кутом 120° один до одного, тому розрахунок
цих кіл ускладнюється.
П риклад 15.2. Знайти ф азні та л ін ій н і струми у триф азном у колі
з л ін ій н ою напругою Un = 2 20 В, якщ о у ф азах вклю чено однакові
котуш ки індуктивності з опорам и X L = 8 Ом, R = 6 Ом, з ’єднані
трикутником .
Р о з в ’ я з а н н я . Ф азні струми при Uф = і / л :
___________ 990
/ф = Оф/Z j, = Ù ^ Y R 2 + * 1 = 2 2 0 // б ^ + 8 '2 = - щ - = 22 А'
Л ін ій н і струми:
/л = У з , / ф = 1,73 • 22 = 38 А.

При розрахунку кола з несиметричним навантаженням

фаз об’єм розрахунку розширюється.
П риклад 15.3. Знайти ф азні та л ін ій н і струм и, а кти в н і та р е ак т и в ­
ні потуж ності фаз триф азного кола з л ін ій н ою напругою Un = 220 В,
як щ о у ф азах вклю чено трикутником X L A B = 15,2 Ом, R AB = ®м>
R BC - 20 Ом, Х СА = 10 Ом.
Р о з в ’ я з а н н я . Н а п р у ги фаз у ком плексній формі:
Ù a b = 220 В, І І в с = 220е—/120°, Û с а = 220еі т °.
Ф азові струми:
ґ _ Ùa b _ ÙAB _ 2 2 0 _ 2 2 0 _

. R a b + Î X lab 13 + /1 5 ,2 20е/49°27<

359
\і
 11е- / « » 2 7 ' = (7 )1 5 _ /8 2) д_

^вс 220<?—/120°
ГВ С — = 11 г -/'120" = (— 5,5 - /9,54) А.
^ВС 20

" са 220е/120° 22е/2Ю°= (—,9 — /П> д<

•^д сл Юе /90‘’
Л ін ій н і струми:

І А ~ 7Л й — ІСА ~ 7 >15 — / 8 >2 + 19 + /1 1 = 26,15 + /2 ,8 =

= 2 в ,4 е/6‘’4' А.

І в =“ І в с — І Ав = — 5 >5 — /9 .5 4 — 7,15 + /8 ,2 = 12,65 - /1,34 =

- 12,7Є~ 7174“ А;

/-с *= 7с л - 7в с = — 19 - /11 + 5,5 + /9 ,4 = - 13,5 - /5 ,5 =

= 14,б * - ''157“48' А;
1А = 26,4 А, І в = 12,7 А, 1С = 14,6 А.
П отуж ності:

$ а в = О д в ! а в = 2 2 0 - 1 1У49"27' = 2420е/49°27< =
= (1570 + /1840) ВА;
РАВ — 1570 Вт, <2а в = 1840 вар;

$ВС = У в с і В С = 2 2 0 е ~ 'и о [ - И е /120° = 2420е/о° = 2420 Вт;

^сл = й с л іс л = 2 2 0г/12°° - 2 2 г - '210” = 4840г790“ = -/ 4 8 4 0 ;

Р с А = 0, (і = 4840 вар.
В умові цього п ри кл аду не було дано опорів проводів л ін ії передачі,
ними зн ехтувал и .

У загал ьн о м у вип адку, коли опори л ін ії від генератора

до спож ивача вел и кі, опорами л ін ії нехтувати не м ож на.
Р о зр а х у н о к кола ускладню ється і ви конується в таком у
поряд ку.
Т р и к у тн и к опорів спож и вача перетворимо в ек в ів ал ен т­
ну з ір к у , а потім знаходимо:
провідності ф аз У_А, У_в , Ус з у р ах у ван н я м опорів л і­
нійних проводів;
ком плекси ф азових напруг;
зм іщ ення н ей тралі;
л ін ій н і струм и;
ф азні струми на ек вівал ен тн ій зір ц і спож ивачів;
л ін ій н і напруги еквівал ен тн ої зір к и , я к і дорівню ю ть
нап ругам на ф азах сп ож и вачів, вклю чених трикутником
(при з ’єднанні спож ивачів три кутн и ком і / л = ( / ф);
ф азн і струми сп ож ивачів, вклю чених трикутником .
360
 П риклад 15.3. К іл ь к а електричних лам п з ’єднано трикутником і
вклю чено в триф азну л ін ію з ліній ною напругою (/л = 220 В. Скіори
спож ивачів у ф азах 1 АВ = 10 Ом, І в с — 20 Ом, УСА = 20 Ом. О п о ­
ри проводів л ін ії 2 пр = 1 Ом кож ний. Знайти напруги та струми у
ф азах спож и вачів ен ергії (індуктивністю л ін ії м ож на знехтувати).
Р о з в ’ я з а н н я . Опори віток еквівал ен тн ої зір к и :

ІА В ІС А Ю • 20 200
-А ~ £ ав + ? вс + іс а ~ 10 + 20 + 20 - 50 - 4 им-

£ав • вс 1 0 -2 0
£ в - г АВ + г БС + г СА ~ 50 ~ им;

^ вс ^ са 2 0 -2 0 п л
± С - г АВ + г в с + г_СА ~ 10 + 20 + 20 ~ Й О м -

Опори та провідності еквівал ен тн ої зір к и з у р ах у ван н ям опорів

спож ивачів та л ін ій н и х проводів:

2л = ^ + 2 пр = 4 + 1 = 5 0 м , Г л = Т 7 = 4 - = ° - 2 С м;

г в = ї в + г пр = 4 + 1 = 5 Ом, У в = 111в = 1/5 = 0 ,2 См;

2ІС = ї_с + 2 пр = 8 + 1 = 9 Ом, К с = 1 /г с = 1/9 = 0,111 См.

К ом плекси напру-г фаз зірк и :

0Л 220 _ „
Уф_ /3 = 1»73 = 127 В;
= 127 В;

0в = \27е~іШ° = (—63,4—/110) В;
Ї / С = \27еп ж = (— 63,4 + /110) В.
Зм іщ ен н я нейтралі:

/>,, _ + ^вГв +
^Л + ^ В + Г с
127 • 0 ,2 + (— 63,4 — /110) • 0 ,2 + (—63,4 + /110) - 0,1 і 1 =
= 2 5 ,4 — 12,68 - / 2 2 — 7 ,0 3 + /12,2
= 0,2 + 0,2 + 0,111 ”
5,69 — /9 ,8
= оЛ Т = (11,15 — /19,2) В.

Л ін ій н і струми:
І А = ф А — и „ ) У А = (127 — 11,15 + /1 9 ,2 ) 0 ,2 =
= (115,85 + /19,2) 0 ,2 = (23,1 + /3 ,8 4 ) А;

Ів - Ф в ~ у_ в = (63,4 - / 1 1 0 - 1 1 , 5 + /1 9 ,2 ) 0 ,2 =
= — 1 2 ,6 8 — /2,23 — /3 ,8 4 = (— 14,91 — /18,16) А;

361
 і с = ф с — О ц ) у с = (— 6 3,4 + / 1 1 0 — 11,15 + /19,2) 0,111 =
= — 7,04 + і 12,2 — 1,235 + /2 ,1 3 = (— 8,275 + /14,33) А.
Ф азові напруги на сп ож и вач ах е к в ів ал ен тн о ї зірк и :

О'а = ІАг_А = (23,1 + /3,84) 5 = 115,5 + /1 9 ,1 5 = 1І7е/9° 25' В ;

0 В = І в г в = (— 14,91 — /18,16) 5 = — 74,55 — /90,8 =

= 1 1 7 ,4 8 е -/129° 23' В;
0 ’с = . І с г с = (— 8,275 + /14 ,3 3 ) 9 = — 74,475 + /128,97 =

= 148е/120° В.
Л ін ій н і н ап руги е к в ів ал е н тн о ї зір к и , я к і дорівню ю ть фазовим
н апругам на спож и вачах, вклю чених трикутником :

О а в = й 'А — 0 ’в = 115,5 + /1 9 ,1 5 + 74,55 + /90,8 =

= 190,05 + /1 0 9 ,9 5 = 218,5е/30° В;

и в с = 0 В ~ 0 ' С = — 74,55 — /9 0 ,8 + 74,475 — /128,97 =

= — 0,075 — /219,77 = 2 1 9 ,7 7 е - /90° В;

0 СА = и ’с — и А = — 74,475 + /1 2 8 ,9 7 — 115,5 — /19,15 =

= — 189,975 + /1 0 9 ,8 2 = 21 9 е~ /30° В.
Ф азові струми спож и вачів, з ’єднаних трикутником :

І АВ = = 2 1 8 ,5е/30°/10 = 21,85е/30°, І АВ = 21,85 А;

£ ав

Івс = = 219,77«~-/9 0 °/20 = 10,28е~■,90°, І в с = 10,28 А;

±вс
Ї СА = - ^ -СА = 2 1 9 е - /3°°/30 = 7 , З е - /30°, 1СА = 7,3 А.
±С А
З цього р о зр а х у н к у зро зу м іл о , що при довгих л ін ія х , опорами як и х
не м ож на нехтувати, н ап руги на спож и вачах при з ’єднанні трикутником
не завж д и р ів н і.

15.6. Вибір схеми з'єднання у трифазних

системах

Г ен ер атор . З ’єднанн я обмоток ген ератора зір к о ю до­

ц іл ьн е при високих л ін ій н и х н ап р у гах , о ск іл ьк и при цьо­
м у на обмотку ф ази ген ератора падає н а п р у га у ] / 3 р азів
менш а. Тому при р о зр а х у н к у ген ератора на ф азу п ри падає
менш а к іл ь к іс ть в и тків , н іж при р о зр а х у н к у обмоток д ля
з ’єднання їх трикутником .

362
 З ’єднання обмоток генератора д ає зм огу дістати дві
різні н ап руги , н ап р и кл ад для електродви гун ів і електро­
ламп.
П ри велики х струм ах наван таж ен н я, щ о п роходять у
ліній них проводах, д одільно обмотки генератора з ’єднува­
ти трикутником , щоб зменш ити си л у струм у навантаж ен ня
фаз генератора. О тж е, при р о зр а х у н к у обмоток де дасть
змогу зменш ити поперечний пер ер із проводів обмоток ф аз,
що зм енш ує габари тн і розм іри генератора.
П ри з ’єднанні обмоток генератора трикутни ком заб ез­
печується н езал еж н а одна в ід одної робота ф аз генератора
при трипровідній системі, а при з ’єднанні зірк ою треба
четвертий нейтральний провід.
У р еальн и х ген ераторах м ож лива д ея к а несим етрія ін­
дуковани х Е Р С у ф азах ген ер ато р а, що зводить при з ’єд­
нанні обмоток генератора трикутни ком до наявності де­
якого струм у небалан су в кон турі тр и к у тн и к а, н авіть при
відклю ченому н авантаж ен ні. Тому на практи ц і часто уни­
кають з ’єднанн я обмоток ген ератора трикутни ком і з ’єд­
нують їх зір к о ю , створюючи чотирипровідну систему.
С пож и вачі. Н езал еж н о в ід того, я к з ’єднані обмотки
генератора, спож ивачі м ож на підклю чити у три ф азн у л і­
нію, з ’єднавш и їх зір к о ю або трикутником .
Якщ о Споживачі р о зр ах о ван і на ном ін альн у н ап р у гу ,
яка дорівню є л ін ій н ій н ап р у зі триф азної системи, то їх
треба з ’єднати трикутником , щоб кож ній ф азі спож ивача
подати л ін ій н у н ап ругу.
Я кщ о спож ивачі р о зр ах о ван і на ф азну н ап р у гу , я ка
V 1 /3 р азів менша від л ін ій н о ї, то фази спож ивача з 'є д н у ­
юсь зіркою .
Якщ о спож ивачі триф азні, н ап р и кл ад триф азні асин­
хронні двигуни, то до них нульовий п ровід не підводиться.
Якщ о спож ивачі одноф азні й опори ф аз м ож уть бути р із­
ної або о днакової величини, але різного х ар а к тер у , то до
нейтральної точки спож ивачів, вклю чених зіркою , підво­
диться нульовий провід чотирипровідної л ін ії.

15.7. Потужність триф азного струму

П отуж ність триф азної системи скл ад аєть ся із суми по­

туж ностей окрем их ф аз. П овна потуж н ість
5 = V Р2 +<22, (15.16)

5 = 0 а 'іа + О в їв + О с ів - (15.17)

363
 Ц і ф орм ул и за сто со в у ю ть ся для р о зр а х у н к у тр и ф азн и х
кіл п ри н есим етри ч н ом у н ав ан таж ен н і ф а з. С л ід п ам ’ятати,
щ о р еак ти вн і п о т у ж н о ст і додаю ться а л гебр а їч н о .
П ри си м етр и ч н ом у н ав ан та ж ен н і активна п о т у ж н іс т ь
визначається так:
Р = З Р ф = Зї/ф /ф cos <рф.
Я кщ о зам ін и ти ф а зо в і величини л ін ій н и м и , то д л я з ’є д ­
н ання зір к о ю
Я = 3 - р | - c o s фф == } / 3 c o s фф, (1 5 .1 8 )
для з ’єдн ан н я тр и к утн и к ом м аєм о те саме;
Р = З П ф /ф cos ф ф = 3£7Л cos фф = ] / 3 U n1„ cos фф.
Р еак ти вн а п от у ж н іст ь
Q ------ Зфф = З U ф/ф sin фф.
Зр оби вш и а н а л огіч н і п ер етв ор ен н я , д іст аєм о
Q = У з и л І л Б іп ф ф . (15.19)

П ер еваги т р и ф а з н о ї си стем и н ад о д н о ф а зн о ю . П ри од­

ноф азній системі Р — UI COS ф, звід ки струм у л ін ії І —
= P /U cos ф.
П ри триф азній системі Р — К З Ї / Л/ ЛС05 ф , звід ки струм
у л ін ії / =* Р /\Ґ З и „ cos ф.
О тж е, си л а струм у в л ін ії при однаковій потуж ності
передачі у 1,73 рази менш а, н іж при одноф азній системі.
Тому менші втрати ен ер гії у л ін ії та менш ий необхідний
п ер ер із проводів, що дає вел и ку економію кольорови х ме­
т а л ів (міді, алю мінію ).
В ід триф азного генератора при з ’єднанні його обмоток
зір к о ю спож ивачі маю ть дві різн і нап руги t/ф та U„, якими
користую ться окрем о — д ля ж и влен ня освітлю вального на­
в ан таж ен н я t /ф і д ля силового наван таж ен н я Un.
Т риф азни й струм створю є обертове в просторі м агнітне
поле, що дає зм огу будувати аси н хрон н і електродви гун и,
прості за кон струкцією та надійні в експ л у атац ії.

Запитання для сам оконтролю

1. У чому конструктивна відм ін ність триф азного генератора від

однофазного? З в ’я за н о ї триф азної системи від н езв ’язан о ї? 2. Ч ом у
дорівню є сума миттєвих зн ач ень Е РС фаз? 3. Д в і схеми з в ’я за н о ї три ­
ф азн о ї системи. 4. З ’єднання обмоток триф азного генератора зірк ою .

364 І
Які напруги мож на при цьому одерж ати? 5. З ’єднання триф азної сис­
теми трикутн иком . 6. К оли застосовую ться трип ровідн а та чотирипро-
відна системи при з ’єднанні обмоток генератора зіркою ? 7. Зм іщ ення
нейтралі. 8. Н ульови й провід. 9. Я к а триф азна система є симетричною?
10. Н едоліки з ’єднання обмоток ген ератора трикутн иком . 11. К оли
спож и вачів електри чної ен ергії триф азної системи треба включити
зіркою , трикутником ? 12. П ереваги з ’єднання обмоток генератора
зіркою . 13. Ч ом у при з ’єднанні сп ож и вач ів зір к о ю на нейтральний
провід зап обіж н и к не ставиться?

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зм іниться нап руга на спож и вачах ф аз В і С, якщ о при з ’єд­

нанні їх трихпровідною зірк ою згори ть зап об іж н и к у проводі фази
А (див. рис. 15.7)? 2. Я к зм ін яться н апруги на спож и вач ах, якщ о при
рівномірному н аван таж ен н і фаз зір к и відбудеться обрив нейтрального
проводу (див. рис. 15.4)? 3. Якими будуть н апруги на спож и ва­
чах при з ’єднанні їх зірк ою без нейтрального проводу, якщ о 1 А >
> 2В > (див. рис. 15.8)? 4. Я к зм іниться розж ар ен н я груп елек т­
ролам п, з ’єднаних трикутником , якщ о згори ть зап обіж н и к ліній ного
проводу фази А (рис. 15.11, а). 5. Я к зм іниться ро зж ар ен н я лам п у
ф азах А В та В С при з ’єднанні їх трикутн иком , якщ о у ф азі СА усі
лампи виклю чити? 6. Я к зм іниться н ап р у га у ф азах А , В , С при симет­
ричній трипровідній зір ц і, якщ о у ф азу В підклю чити п ар ал ел ьн о
ще спож и вачів (див. рис. 15.8)?

Задачі для самостійного р о зв ’язування

1. У м ереж у триф азного струму вклю чено три однакові спож ива­
чі, з ’єднані зіркою , з опорами у кож н ій фазі Я = 21 Ом, Х в =
- 15 Ом. Л ін ій н а н ап руга І1Л = 446 В. Знайти л ін ій н і та ф азові стр у ­
ми, а також потуж н ість спож и ванн я ен ергії.
В і д п о в і д ь. /ф = / л = 10 А, Р — 7,7 кВ т.
2. Е лектролам пи будинку вклю чено зірк ою з нульовим прово­
дом. Знайти н а п ругу на лам п ах кож н ої фази та струм у в л ін ій н и х п р о ­
водах при обриві нейтрального проводу, якщ о сум арна п отуж н ість спо­
ж ивання ен ергії лампи у ф азах Р А = 360 В т, Р в = 1440 В т, Р с =
- 720 Вт, и п = 220 В.
В і д п о в і д ь , и А = 76 В; 11в = 151 В; II с = 150,3 В; І А =
16,9 А; І в = 13,4 А; І с = 6,4 А.
3. С пож ивачі енергії з ’єднано трикутн иком і вклю чено у триф азну
мереж у з ІІЛ — 220 В. Опори кож ного спож и вача Х в = 6 Ом, =
- 8 Ом. Знайти лін ій н і та ф азні струм и, а так о ж п отуж н ість сп ож и ва­
ча енергії триф азного кола.
В і д п о в і д ь . / л = 38А, /ф = 22 А, Р — 1100 Вт.
4. Спож ивачі енергії з ’єднані трикутником і вклю чені у триф азну
мереж у. Опори кож ної фази ї? = 9 Ом, Х в = 6 Ом. О п ір кож ного
л інійного проводу ї?пр = 0,1 Ом, Х пр = 0,17 Ом, 1/л = 230 В. З н а ­
нні напруги на ф азах спож и вачів, ф азні та л ін ій н і струми, а також
активну потуж ність спож ивання ен ергії в усіх сп ож и вачів та на л ін ії.
В і д п о в і д ь . /л = /д = = 3®>2 А; V а в = и в с ~ и СА ~
т т В, Р = 1130 Вт, Р пр = 373 Вт,

365
 Г л а в а 16
ЧОТИРИПОЛЮ СНИКИ

16.1. Означення і класифікація чотириполюсників

Чотириполюсником називається частина електричного

кола або проміжна ланка його з двома парами виводів, тоб-
то чотирма полюсами, через які відбувається передача
енергії від генератора до споживача. Ч отириполю сникам и
мож на вваж ати кан али з в ’я зк у , л ін ії передачі ен ергії, а
тако ж окрем і елементи трансф орм атори; електричні ви­
п р я м л я ч і; потенціомет-
' 2> , , р- 2 ри; електричні ф ільтри ;
( 1 р р \ і) тран зи стори ; підсилю ва-
чі; з єднанн я опорів та
2 інші при строї, я к і маю ть
дві п ари виводів.
В н утріш н я побудова
чотириполю сників м ож е
бути різною — з різним и
схемами, з 'р із н о ю к іл ь ­
кістю елем ентів, ал е всі
вони розгл ядаю ться за
однією з основних схем:
Т -подібного, П -подібно-
го або Г-подібного чотириполю сника.
Виводи чотириполю сника, до я к и х підклю чається дж е­
рело електричної ен ер гії, називаю ть в х і д н и м и в и ­
в о д а м и або в х о д а м и , а виводи, до я к и х підклю ча­
ється наван таж ен н я — в и х і д н и м и в и в о д а м и або
виходами.
Граф ічно чотириполю сник зоб р аж у ється у ви гл я д і п р я ­
м окутни ка (рис. 16.1, а), яки й має два вхідних 1—1 і два
вихідних 2—2 виводи. Д л я більш повного у явл ен н я в п р я ­
м окутни ку зображ ено опори. К рім цього п о к азан о пози­
тивні напрям и н ап р у г і струм ів. Я кщ о д ж ерело енергії
з напругою Оі підклю чено до вхід н и х виводів 1— 1 , то ви ­
води нази ваю ть п е р в и н н и м и , а виводи 2 — 2 , до
я ки х п ідклю чається спож ивач електричної ен ер гії з опором
навантаж ен ня називаю ть в т о р и н н и м и .
У чотириполю сниках розгл ядаю ть п рям е і зворотне
вклю чення.
Якщо передача енергії відбувається від вхідних виводів
через чотириполюсник до споживача, то таке включення
366
чотириполюсника називають прямою передачею або прямим
печенням (рис. 16.1, а).
Якщо д ж ерело електричної енергії з напругою U2 під­
ключено до виводів 2 — 2, а навантаж ен ня Z H підклю чено
до виводів 1— 1, то в таком у чотириполю снику передача
енергії або си гн ал у від бувається у зворотном у н ап рям ку,
в вклю чення нази ваю ть з в о р о т н и м (рис. 16.1, б).
І Іозитивні напрям и н ап руг ІІХ і 0 2 при прям ом у і зво-
|м і гному вклю ченні чотириполю сника не зм іню ю ться, а по­
їм пінний напрям струм ів / х і / 2 при зворотном у вклю ченні
«МІііюється відповідно на І і і І2.
К л а си ф ік а ц ія ч оти ри п олю сн и ків
І. Активні чотириполюсники — в них дію ть дж ерела
електричної енергії.
Пасивні чотириполюсники — у своїх схем ах не мають
[Джерел електричної енергії.
.'І Л інійні чотириполюсники — в них нап руги і струми
tin виході пропорційні нап р у гам і струмам на вході, н ап ри­
клад потенціометр.
•І. Нелінійні чотириполюсники — в них н ап руги і стру­
ми па виході зміню ю ться не проп орційн о н ап р угам і стр у ­
мим на вході, причому опір зал еж и ть від напруги і струму
Ий вході, н ап р и кл ад трансф орм атор.
Г>. Симетричні чотириполюсники — в них при зам іні
Цим ж підклю чення генератора і наван таж ен н я — парамет-
ін не іміш оються; вхідні опори при XX і К З з боку входу

І Ми ходу не зм іню ю ться; вони симетричні відносно верти-

Юиі.іюї осі. Н ап р и к л ад , Т-подібні та П -подібні чотирипо­
люсники.
. (і, Несиметричні чотириполюсники — в них вхід ні опс-
Н нрн XX і К З з боку входу і виходу зм іню ю ться, напри-

К ЛйЛі І -подібний чотириполю сник.

І Чріпноважені чотириполюсники — в них при зам ін і
IIINiiK підклю чення до виводів 1—1 і 2 — 2 (від верхнього
тисмічл до ниж нього і навп аки) струми і нап руги на вхо-

Н й виході пе зм іню ю ться; вони симетричні відносно гори-

II цільної осі. Ц е м ож уть бути спеціальн о побудовані чо-
т р Н М п . ’ІЮ С Н И К И .
М І!<•чріпноважені чотириполюсники — в них не вико­
т і ьсн умови зр івн о в аж ен и х чотириполю сників, напри-
пд І подібні та Г-подібні чотириполю сники.

367
 16.2. Рівняння передачі чотириполюсників

Беручи до уваги те, що чотириполю сники м ож на ро з­

глядати я к Т-ГІ-Г-подібні чотириполю сники з певними опо­
рами Z, розглянем о р івн ян н я передачі, тобто зал еж н ість
величин 0 2 І / 2 В І Д В Х І Д Н И Х Ох І / j .
В И Х ІД Н И Х
1. T -подібний чотириполю сник (рис. 16.2) має ком плекс­
ні опори Z 0, Z j, Z 2 і Z H; величини на вході Èlt Ùlt і\, а на
виході 0 2, / 2. З а закон ом К ірхгоф а а) 0 г = Î XZX + 0 0;
б) ї ї = І о 12-

Ри с. 16.3

О скіл ьк и / 0 = O0/Z0, а 0 0 — I 2Z2 + 0 2, то зам інивш и

у р ів н я н н і б) / 0, а потім Ù0, дістанем о
On
U0 _L /' ^2^2
- 1 ^ 22 i / __
h — Л> + U — 7 і * 2 — 7 " Г У2 —

и.
= / ,2 7 + ~Y~ + h
п
Винесемо за д у ж ки / 2:

/ і - 1 + і Н / . + 1 Г < 'г
(16.1)

Ц я р ів н ість в и р а ж ає струм / х через величини / 2 та Ц2.

П ід стави м о значення / х і £/0 в р ів н я н н я а).

#і = + 0 0 = ^1 + +

ZoZf
+ ^2^2 + ^ 2 — ^ 1 + ^2 — 7------ Ь Т - ^ 2 + ^2^2 + ^2'
— — ~о £ц> —

Винесемо за д у ж к и / 2 і 0 2:

^ і = ^1Н — j O j 0 2 -)- Іфх + Z 2 - f ■" j / 2. (16.2)

368
 Ц я рівн ість в и р а ж ає напругу £/, через відомі / 2 і І)2.
Величини Z визн ачаю ться ро зр ах у н ко м або вим ірю ванням .
Д л я спрощ ення рівностей (16.1) і (16.2) введено коефі-
п іс н ій перед величинам и / 2 і ( / 2 :

Коеф іцієнти А , В, С і D нази ваю ться к о е ф і ц і є н*

і і м и або с т а л и м и ч о т и р и п о л ю с н и к і в -
Отже,
(16.3)

Д л я сим етричного чоти ри п олю сн и ка, в яком у Ту — Тг

коефіцієнти А і й р ів н і. Тоді / х = С 0 ? + А І 2.
і рівностей 16.3 вип ли ває, що коеф іцієнти А і О без-
рп ім ір н і, коеф іцієнт В має розм ірн ість опору (Ом), а кое­
ф іцієнт С — розм ір н ість провідності (См).
(найдемо різницю А • Ь — В • С для Т-подібного чо­

(
тириполю сника:
Z.Z.
2 i + Z 2 + “
— —

Ї\Т 2 2

О і же, коефіцієнти А , В, С і D з в ’я за н і м іж собою спів-

иідношенням
А . D - B - C = 1. (16.4)
Розглянем о р ів н я н н я зворотної передачі ен е р гії в
Т подібному чотириполю снику (рис. 16.3). У ньому гене­
р а ц і ї підклю чено до зати ск ач ів 2 — 2, н аван таж ен н я Ту —
д о ні гискачів 1—1, а зворотні напрям и струм ів позначено

/, І ї). П означення н ап руг 0 0, 0 и 0 2 і струм у / 0 за л и ш а ­

нні,ся без змін.
Величини 0 2 і /2 за відомими Оі і 1[ визн ачаю ться так:
а) (У,’*« /jZ , + Ü 0‘, б) Із — І о + h

14 • ш 360
 О скіл ьк и / 0 = 0 0/ 2 0, а 0 0 = )\2.х + 0 Х, то зам інивш и
у р ів н ян н і б) сп очатку / 0, а потім 0 0, дістанемо
)\іх
/» = * = / о + Л + /і =
- — + /і =
2.
., г, і/і
Л ~7------!----7— 1“ Н -

Винесемо за д уж ки /[:

/2= /і І + + (16.5)

Д істал и рівність, що в и р аж ає ї ї через ї\ і І І Х. Зн ач ен н я ї ї

(16.5) і значення 0 0 підставимо в рів н ян н я а):

й* = [ і\ 2„ ) - ■ + І + У\ —

Ї \Ь Ь 2,

Винесемо за д уж ки )\ і ЇІХ.
,,
2 2
(16.6)
^Л(і + ~т ~ ] + ЛІ^і + 2,

Ц я рівність в и р аж ає £/, через 6 Д і Д.

Я кщ о в рівностях (16.5) і (16.6) коефіцієнти 1 зам інити
коеф іцієнтам и А , В, С і О , то матимемо
0 . = Д ІД + В /і;
., (16.7)
І2 ~ С и і + А І1.
В рівностях (16.7) відносно (16.3) пом іняно місця кое­
ф іц ієн тів А і б .
О тж е, при зворотній передачі ен ер гії в симетричному
Т-подібному чотириполю снику, де ї х — 11, / , = її, а 0 Х
і 0 г постійні, реж им роботи зал и ш ається без зм ін , крім
зм іни м ісць коеф іцієнтів А і О . С піввіднош ення коеф іцієн­
тів АИ — ВС — 1 зал и ш ається справедливим і для зворот­
ного вклю чення чотириполю сника.
3. П -подібний чотириполю сник (рис. 16.4) має ком плекс­
ні опори 2 „, 1_г, 1 Х і і величини Ех, 0 Х, 0 2, І0, Іх, / „ / 3,
І х. Знайдем о зал еж н ість 0 Х і Іх від 0 2 і / ,. Аїаємо
0 Х- 0 , = и 0 + 0 2 - ( 7 . + / 4)_20 + и 2 =*

370
Т оді
^ - ( ї + -^ -)о . + /А : (16.8)

/ і = / 8 + ^0= - 7 1' + - 71 - + ^ » .

Підставимо сюди значення ( /, (16.8):

^ " І 1 + ' і г ) і:/21 Г + / г 1 7 + ^ 2 1 Г + ^ ~

і
+ ~ г І г ) 0 ' + ~ І г 0% + " г Г /а + /а -

Винесемо за дуж ки 0 2 і / 2

И і г + ІЙ г + і г і М ' + і г )^ (1М >

Знайдем о коеф іцієнти Л , В , С і О для П -подібного чоти­
риполю сника:

(1+ | _ ) - 4, у-в.
( ' + ■§■)“ ? •
О тж е, для П -подібного чотириполю сника з коеф іцієн­
тами А , В, С і й
1)1 = Л І /, + В /,;
(16.10)
/ х = О ) , + £ > /,.

24*
371
 Т у т співвіднош ення м іж коеф іцієнтами А , В, С і £> такі
сам і, я к в Т-подібних чотириполю сниках, тобто Л£) —
— ВС — 1. Ц е співвіднош ення справедли ве для інш их чо­
тириполю сників.
4. Г-подібний чотириполю сник (рис. 16.5) має ком п лекс­
ні опори І я \ величини Еи Ох, 0 3, / 0, / і, / 2.
З а л е ж н іс т ь Ох і / х від 0 2 і / 2 визначим о такі

а) Ох - /Л + Ц 2; б) !\ - /2+ •

П ідставимо зн ачення Ох в р ів н я н н я б):

Тоді

1+ <16Л1)

£ /х - 1 /2 + £ / , . ( іб .і2 )

П ри цьому

-і_ = Г (і ,

О тж е, для р ів н я н н я Г-подібного чотириполю сника з ко­

ефіцієнтами А , В, С і О:

О хі = А 0 2 +« тВ / 2, і. (1613
їх - С С /а + В /,.

Р о згл я н у т і р ів н я н н я чотириполю сників д ля визн ачен­

ня і / і , / х через відомі 0 2 , І 2 з коеф іцієнтами А , В, С, О
або рівнозначним и коеф іцієнтами Л ш Л 12, Л 21, Л 22 н але­
ж ать до р ів н я н ь у формі Л .
Д л я визначення п арам етрів, н ап р и к л ад Ох, 0 г через
відомі їх, / 2, користую ться рівн ян н ям и у формі 1 , де від ­
повідними коеф іцієнтам и є ї п , Е21, 2 22. і
О скіл ьк и в р ів н я н н я х з чотирьох по два існує ш ість
ком бінацій, то відповідно є ш ість форм — Л , В, У, І , Н
і О. Ми р озглядаєм о р ів н я н н я т іл ь к и у формі А .

372
 Приклад 16.1. Зн ай ти коеф іцієнти Т-подібного чотириполю сника,
днині /, «« 2 а ■= 100 Ом, =* 1000 Ом.
Розв’я з а н н я
А - (1 + у г л ) - 1+ 100/1000 = 1,1;
в - _г, + г 2+_ад ,/_2 0= іоо + іоо + юоа/юоо = 200 + ю =
• • 210 Ом;
с - 1і г 0 = 1/1000 = 0,001 см;
[) - 1 +_Я ,/20 = 1+ ЮО/ЮОО = 1,1.

16.3. Вхідний і характеристичний опори

чотириполюсника

Вхідним опором чотириполюсника називається відно­

шення напруги 0 до струму І на боці виводів, до яких під-
/і мочено джерело, і є повним опором на вході. П ри прям ій
передачі ен ер гії вхідний опір позн ачається 1 \вх і ви зн ач а­
т ь с я як
^ і * х £ у / і >
и при зворотній передачі позн ачається і визн ачається
ик
^2 в х “ 0 2/І2 .
Вхідний опір через коеф іцієнти й опір наван таж ен н я ппи
прямій передачі буде визн ачатися так :
= _0± = а0 „ + віг
^ Ів х
)х си2+ о /,
(амінивши 0 2 на (див. рис. 16.2), матимемо
А /гг „ + в/, /а ( А г И + в)
в
б / а2 н О /а / а ( 0 / н -(- й )
А І Н+ В
(16.14)
£ 1вх" щ + ь '-
При зворотній передачі
02 _ + В
^2вх (16.16)
с г н+ А ’
Д л я симетричного чотириполю сника коеф іцієнти А і £>
рівні, а тому
Аг„ + В
£|вх = ^2вх = 'с ^н ^ . (16.16)

Приклад 16.2. У згодж ений чотириполю сник має коеф іцієнти: Л ■=

- 1,25, В = 450 Ом, С = 1/800 См, О = 1,25, Я н = 600 Ом. Знайти

373
 Р о з в ' я з а н н я . З а п и ш е м о р ів н я н н я п е р е д а ч і ч о т и р и п о л ю с н и к а :

(7 , = А0г + б /,. А «= С 0 г + £ ) /,;

0 1 = 1,2 5 і / , + 4 5 0 /,, А = 1 /8 0 0 (7 , + 1, 2 5 / , .

З а м ін и м о (7, на / ,/ ? „ і знайдем о в х ід н и й о п ір :

Я _ _ 1 .2 5 /,/? н + 4 5 0 /,
•хЩ* А (1/800) /',/?„ + 1 .2 5 /,

7 ,(1 ,2 5 - 600 + 450)

' 600 Ом.
“ / , (600/800) + 1,25

О тж е, в уз го д ж е н о м у ч о ти р и по лю сн и ку /? вх

Х а р а к т е р и с т и ч н и м и о п о р а м и чотирипо­
лю сника називаю ть опори Ліс і Л?с, я к і вибрано так , що
при підклю ченні до виводів
2—2 опору навантаження Л2н=
= Л2с, вхідний о п ір чотирипо­
лю сника з боку виводів 1-1
1 >2
о- -о

-о
1 2
Ри с. 16.7

дорівню є Ліс = 2 2и (рис. 16.6, а), а при підклю ченні до

виводів 1-1 опору Лін = 2\с вхідний опір чотириполю с­
ника з боку виводів 2-2 дорівню є Л2с = Л)н (рис. 16.6, б).
О пір Ліс нази ваю ть характеристичним вхідним,
а Л2с — характеристичним в и х і д н и м опором чотири­
полю сника.
Х арактеристичний оп ір с и м е т р и ч н о г о чотири­
полю сника це таки й оп ір наван таж ен н я (Лс = Лн), при
яком у вхідний оп ір Лвх дорівню є Лс = Л„. Виводи 1-1 і
2-2 при цьому р івн озн ачн і, а Л8Х = Лс = Лн.
Величина характеристичного опору визн ачається я к се­
реднє геометричне вхідних оп орів при X X і К З на виході
симетричного чотириполю сника:

Лс = | / " Л х х ^кз-
 Д оведемо, ЩО ІЩГ = * 2 (5 = *

При X X і І і = 0. Тоді
у А и 2 ~\~В І2 ли,
™вх х х = — ~ *= — = си ,
/1 си ,+ АІі
При К З і / і 0. З попереднього р івн ян н я маємо:
0, _ В /,
2 ,х кз
/і <4/.
П іг
П ідставимо значення вхідних опорів у ф орм улу х а р а к ­
теристичних опорів
л в
г с «= у і ^ Г з — У -Т ' ~С ’

V
О тж е,
7Г
(16.17)
с -
Звідси м ожна зробити висновок, що характеристичний
опір не зал еж и ть від опору навантаж ен ня чотириполю сни­
ка, а визн ачається його схемою і А -парам етрам и.
При узгодж еном у вклю ченні, тобто коли 2 В = 1с, в х ід ­
ний опір

Л 2„ + В а V В /С + В у ш (й + т т
сги+ А С І В /С + А -Щ -
+ /
У в іс \л + у
V т ~ - с

Т аким чином, при навантаж ен ні чотириполю сника х а ­

рактеристичним опором 2с вхідний опір дорівню є х а­
рактеристичном у 2 В% = 1 с , і виконується рівність
2 ВХ = Х с = 2 Н.

Н а пр акти ц і характеристичний опір можна знай ти ме­

тодом XX і К З чотириполю сника. Н а рис. 16.7 зображ ено
чотириполю сник з потенціометром для регулю ванн я н ап ру­
ги і прилади — вольтметр і ам перм етр, я к і м ож на вклю ча­
ти в схему.
Згід н о з ф орм улою (16.3), и х — Л 0 2 + В І 2, а і \ =
« с и г + я/*.
375
 При XX вихідні зати скач і 2-2 р о зім к н е н і.. П ід клю че­
ний амперметр по каж е нуль, тобто / , = 0 , а підклю чений
вольтметр п о к аж е 0 9. Тоді вхідний опір

7 ^ іх х Айг А
£іхх = = —г- с
МХХ
Якщо закоротити зати скач і 2-2, то вольтметр покаж е
нуль, І/2 = 0, а амперметр п ок аж е / 2кз- Тоді
и 1КЗ B l 2K3 В
Z ікз = D
мкз D I 2КЗ

О скіл ьк и при зворотній передачі в чотириполю снику кое­

ф іцієнти А і О м іняю ться м ісцям и, то вхідні опори
и 2XX и,2K3 в_
%2ХХ = -£ ~ І 2 2к з =
А
‘ 2ХХ '2КЗ

Звідси при X X і К З знайдем о коеф іцієнти А , В, С і О .

Знайдем о коеф іцієнт С. Р ізн и ц я м іж вхідними опорами
при XX і К З:
7 7 A B A D -B C
£ ix x — £ ж з = -q д- CD DC

Т у т в р ах о ван о , що <4D — ВС — 1. Розгл ян ем о тепер

добуток
Z ß x x (Л іх х — Л ік з ).
Маємо
D 1 1
^2X X ( Z lX X — З Д = CD Са
Тоді

(16.18)
Z2XX (£ іХ Х — £ і Кз)

Знайдем о коеф іцієнт <4 з форм ули Z іхх = 7 г і

<4 — C Z,XX. (16.19)

D
К оеф іцієнт D знайдемо з формули Z2xx = с

D = CZ 2xx- (16.20)
Знайдем о коеф іцієнт Ві
ß
£ ік з = -р , звідки В = DZiKз, (16.21)

376
йЛо
£
^ 2КЗ = - д - , звідки В = л г 2кз.

П ісля визначення коеф іцієнтів методом X X і К З за до­

помогою формули Ес = У ^хх^кз знайдем о хар актери сти ч ­
ні опори для несиметричних чотириполю сників у прямому
напрямку Z\c і в зворотном у н ап р ям к у Ічс'-

£\с а= ] / " ^ іх х ^ ік з = ] / " • -д- = ] / " ( 1 6 . 2 2 )

г 2С = у г 2ХХгж з = ) / \ = ]/-£ £ - • (16.23)

Х арактеристичний опір симетричного чотириполю сника

нмтначається за форм улою (16.17).
Отже, за допомогою коеф іцієнтів чотириполю сників
можна знайти характеристичні опори їх та р о зр ахувати н а­
вантаж ення.

16.4. Стала передачі чотириполюсника

При розгляді чотириполю сників сл ід знати не тільки

схему, параметри опорів, ф орму й коеф іцієнти чотирипо­
люсників, а ще таку х ар актер и сти ку , я к с т а л у п е р е -
д а ч і, що визначає згасан н я си гн ал у і зм ін у зсу в у ф аз
у чотириполюснику.
Х арактеристичне згасан н я. П ерш ою складовою части­
ною сталої передачі g є х арактеристичне згасан н я чотири­
полюсника а. З гасан н я визн ачається п о р івн ян н ям вихід­
ного і вхідного струм ів, нап руги або потуж ності си гн ал ів,
які проходять через узгодж ений чотириполю сник, при
/„ ■ ІС = х вх. О тж е, тоді

£ н = 0 2/І г = 7^сі а ^ Вх *= =

Звідси
иуй, = / Д .
.Згасання а в логариф м ічній формі м ож на, н ап ри кл ад , ви­
значити як

а = 1п - Ь -
/.
без урахуван н я кута зсуву ф аз м іж струмами.

377
 Я кщ о вваж ати кути зсу ву ф аз м іж струмами і н ап р у га­
ми однаковими, то згасан н я а м ож на знай ти за потуж ністю :
а | а 1 , {/, . 1 | /(
0 - т + т " • 2 " ,п + т 1пх "

П ри натуральном у логариф мі віднош ення величин згас ан ­

ня вим ірю ється в неперах (Нп).
О скіл ьк и за при пущ ен ням кути зсуву однакові, то

а >
2 S , cos qp
» іп 4 S a $іп
2
^ <,р

1
а = - у In -%г-
\ ~ 2
В децибелах згасан н я чотириполю сників визн ачить­
ся так:
1 0 1 g- - § - « 20 201* А - (16.24)
О тж е, характеристичне згасан н я п о к азу є, в як ій м ірі,
вираж ен ій в логариф мічному віднош енні, відбувається
зм іна си гн ал у , яки й проходить через чотириполю сник; ви­
мірю ється в неперах або в децибелах: 1 Нп = 8 ,7 д Б ;
1 д Б = 0,115 Нп.
З г а с а ю ч а д і я чотириполю сника оціню ється та­
кож і коеф іцієнтом передачі чотириполю сника К , яки й є
R віднош енням напруги си гн ал у на
виході U2 до напруги на вході Ut :
K = U JU V
П риклад 16.3. Знайти параметри П-по-
дібного узгодж ен ого чотириполю сника
ЯвхХХ- Я вхК З' R c< к ' “ • в якого R s =
2 = 100 Ом, R t = 500 Ом, /?4 = 200 Ом,
р ис 16 8 £/j = 300 В (рис. 16.8).
Розв язання.

R з (R о + R t ) = іоо • 700 « g7 5 о м ,
'в х Х Х
** + /?„ + R t 800

R кз - - d R ° R sd = - 5° ° Л '° ° = 83,3 Ом,

R0 + R 3 600
R C = V ^ в х х х ^ в х К З = V 8 ^ ,5 ■ 83,5 = 85,3 Ом,

R jR н 200 • 85,3
59,19 Ом,
R * ~Ь R » 200 + 85,3

378
 Л )4н « До + Я 4н = 500 + 5 9 - 19 = 5 5 9 -2 ° м -
/, = U J R g 4н = 300/559,2 - 0,53 А;
U %= l t RA„ = 0,53 • 59,19 = 31,3 В.
K ^ U t l U x = 31,3/300 = 0,1;

« = 20 lg J^ L . = 20 lg = 20 lg 9,58 = 20 • 0,98 = 19,6 дБ.

t/j О 1 (О

Х ар ак тер и сти ч н а ф а зо в а ста л а . Х арактеристичне зг а ­

сання а не в и зн ачає зм іни початкової фази нап руги і стру­
му на вході і виході чотириполю сника. Д л я цього введено
універсальни й парам етр — характеристичну сталу пере­
дачі g:
g = а + jb,
де Ь — х а р а к т е р и с т и ч н а фазова стала,
яка дорівню є різн и ц і ф аз вхідних і вихідних нап руг і стру­
мів при узгодж еном у навантаж ен ні

b = ~ Y (Фу, + Ф/, - Фу, - Ф/,).

С тала передачі g в и р аж ається так само, я к і а, проте в

ком плексній формі

‘ In -№ -, g = ln -^ -,g = ln - 4 - . ( 1 6 .2 5 )
* 2 u t!t & Ût * /, '
Д ійсною частиною цих ком плексів є згасання а, а у я в ­
ною частиною — х ар актеристична фазова стала в різн и ­
ці ф аз:
Ь = (ф у, — ф у,) (для напруг).

Приклад 16.4. У згодж ений чотириполюсник має А = D = 1,25;

В = 45 Ом; С = 0,5 Cm; { /, = (6 + /3) В; / , = 1 А. Знайти Ù lt î v
Р о з в 'я з а н н я
t/j = AÙt + S/, = 1,25 (6 + /3) + 45 • 1 = 7,5 - f /3,75 + 45 =-
= 52,5 + /3,75 = 52,36е/4-5ч° B;
І і = CÙ t + D/, = 0,5 (6 + /3) - f 1,25 ■ 1 = 3 + /1,5 -f 1,25 =»
= 4,25 + 1 1,5 = 4,5 e i 2 l 6 ° A.

Якщ о Z„ — Zc, a Z BX = Z H, то характеристичний опір

Zc = V ВІС зал еж и ть тіл ьки від коефіцієнтів В і С, а тому
Zc е вторинним парам етром. Д л я визначення величини Z„
чотириполю сника сл ід знати його величину Zc, я к у засто ­

379
совую ть я к д ля проектуван ня чотириполю сників, т ак і при
вклю ченні їх на зад ан е наван таж ен н я.
С тала передачі g = а \Ь = \п ~ = \п -Ь- харак-
и* Іг
теризує зм іну нап руги або струму на виході я к за величи­
ною, т а к і за фазою і є вторинним парам етром. В изн ачаєть­
ся тіл ьки при рівності опорів н аван таж ен н я і х ар актер и с­
тичного:
= £с-

16.5. Робоче згасання чотириполюсника

Вище було р о згл ян уто с тал у передачі при Zн = І с ,

г 8х — П роте таки й реж им не завж д и утворю ється, а
тому р о зр ах у н к и виконую ться при реальн и х ум овах. Т ак,
сл ід вр ах о ву вати втрати ен ергії на внутріш ньом у опорі
генератора /?,.
Д л я визначення р е а л ь н о г о з г а с а н н я з у р а х у ­
ванням у сіх видів втрат введено поняття «робоче згасання» ар:

й Р =» Ю ^ ,

де 5 2 — повна потуж н ість на виході чотириполю сника, а

— потуж н ість, я к у генератор міг би віддавати наван ­
таж еною при узгодж еном у вклю ченні без чотириполю сни­
ка. В еличина ар дає зм огу виявити всю втрату потуж ності
в схемі.
П роте ар не вр ах о ву є ф азових віднош ень у схемі. Відо­
мості про них закл ад ен о в більш ун іверсал ьн ом у парам ет­
рі чотириполю сника g p. Цей парам етр н ази вається р о б о ­
чою ст а л о ю п е р е д а ч і і в ком плексній формі
ви зн ачається так:

g p = 10 ^ або g p = я р + / V (16.26)
и 2І 2
В узгодж еном у чотириполю снику, де Zи = Z^, ф орм улу
16.26 можна зм інити, виклю чивш и комплекси струм ів / 0
і / 2, я к і мають значення: /„ = ( / 0/2„, а / 2 = 0 2/ г н. Тоді
0 0 = Е/2. Тому
 Отже,
b /й
£р = 2 0 lg (1 0 .2 7 )
О,
Приклад 16.5. Г енератор з Е Р С Е — 6 В і R t = 40 О.м підклю ­
чено до T -подібного чотириполю сника з наван таж ен н ям R H = 40 Ом
з напругою U2 = 2 В. Знайти робоче згасан н я ар .

6
І = 0,075 А,
Ян + Я , ~ 40 + 40 80
и 0 = /„/?„ = 0,075 • 40 = З В,
/ , = ^ / Я н = 2/40 = 0 ,05 А .
Знайдем о робоче згасан н я:

а = 10 = Ю^ V ° ‘% - = Ю 1б 2 , 2 5 = 10 • 0,35 = 3 ,5 д Б .
(Уд/д <ь * 0 ,0 5

16.6. Каскадне включення чотириполюсників

В клю чення к іл ь к о х чотириполю сників м ож е бути п а -

р а л е л ь н и м , п о с л і д о в н и м або к а с к а д н и м
і к о м б і н о в а н и м . Р озглянем о каскадне вклю чення,
яке часто зу стр ічається на практи ці.
З ’єд н ан н я, при яком у вихідні зати скач і одного чотири­
полю сника з ’єдную ться з вхідними затискачам и другого,
нази вається послідовним або к а с ­
кадним вклю ченням чотириполю с­ о -
ни ків (рис. 16.9).
Х ар актер н и м для каскадного
з ’єд нанн я є з ’єднанн я для к ан ал ів 21/
з в ’я з к у , де роль чотириполю сників
відіграю ть я к окрем і елементи апа­ о -
2с{
-0 -0

Ї Й ® !
А

- J
г.П 1
/ Т Т і
ратур и , т а к і л ін ії з в ’я зк у .
Головне зав д ан н я при з ’єднанні Р и с. 16.9
чотириполю сників — виконанн я
умови узгодж еного вклю ченн я, тобто, щоб характеристичний
і вхідний опори на вході з ’єднання д орівню вали б х а р ак те­
ристичному опору і о пору наван таж ен н я на виході, тобто
2 Вх = 2 іс . • • 2 4С = 2^.
П ри узгодж еном у вклю ченні к іл ьк о х чотириполю сни­
ків їх м ож на зам інити еквівалентни м одним чотириполю сни­
ком, в яко го еквівал ен тн а стал а передачі g eк становить
суму стали х передач у сіх чотириполю сників:
£ек = + £а + £з + " • + £ п-

381

І
Оскільки
g *= а + jb ,
то geK можна записати у ви гл яді двох рівнянь)

а ек = ^1 + ^ 2 + • * * + а п • ^ек == Ьх 4 - bt -j- • • * -f- bn.

Запитання для самоконтролю

1. Щ о називається чотириполю сником? Його основні властивості

та схеми. 2. Г раф ічне зоб раж ен н я чотириполю сників і їх виводів.
3. П рям е і зворотне вклю чення чотириполю сника. П озитивні і зв о р о т­
ні напрям и н ап руг і струм ів. 4. К л ас и ф ік а ц ія чотириполю сників
та їхні характеристики. 5. Р івняння чотириполюсників та їхні
форми. 6. Р ів н я н н я T -подібного чотириполю сника. 7. Що таке
коеф іцієнти передачі і як і вони д л я T -подібного чотириполю сника у
формі А? Що визн ач ає форма А? 8. Р о зм ір н ість коеф іц ієнтів у р ів н ян н ях
передачі чотириполю сників форми А? 9. Я кі особливості р ів н ян ь
чотириполю сників T -подібних, П -подібних та Г -подібних зворотного
вклю чення? 10. В хідний опір чотириполю сника та його визн аченн я.
11. Х арактери стичний опір та його ви зн аченн я. 12. Я к ви зн ач ається і
в яких одиницях вим ірю ється стал а передачі узгодж ен ого чотириполю с­
ника без ур ах у ван н я кута зсуву ф аз? 13. Щ о х а р ак т ер и зу є і як ви зн а­
чається стала передачі чотириполю сника? 14. Робоче згас а н н я і його
визн аченн я. 15. С уть і особливості каскадного вклю чення чотирипо­
л ю с н и к ів .

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Д о як и х чотириполю сників належ ить чотириполю сник з ком­

пенсованим дж ерелом електри чної ен ергії? 2. Чи мож на з Г-подібних
чотириполю сників побудувати симетричний чотириполю сник? 3. Як
зм іниться ІІ! і / і у р ів н я н н я х передач T -подібного чотириполю сника
при збільш енні Z0? 4. Я к зм іниться характеристичн ий опір Т -подібного
чотириполю сника при збільш енні Z0? 5. Я к зм іниться х ар ак т ер и с т и ч ­
ний опір T -подібного чотириполю сника при зб ільш енні оп орів Z] і Z ,?
6. Ч и може при визначенні сталої передачі а потуж н ість на виході чо­
тириполю сника р 2 бути більш ою від потуж ності на вході р!? 7. Ч и м о­
же робоча стал а передачі дорівню вати сталій передачі чотириполю с­
ника?

Задачі для самостійного розв'язування

1. У T -подібному чотириполю снику /?! = 50 Ом, /?2 = 250 Ом,

Я0 = 150 Ом. Знайти коеф іцієнти чотириполю сника і харак тер и сти ч ­
ний оп ір.
В і д п о в і д ь . А = 1,33; В = 383,3 Ом; С = 0,007 C m ; D *= 2,7;
R c = 234,0 Ом.
2. Знайти t / j і / j симетричного T -подібного чотириполю сника
при и г = 2 В, / , = 3 мА, А = 1,05, В = 102,5 Ом, С = 0,001 См,
В і д п о в і д ь . U і = 2,41 В; ! г = 5,15 мА.
3. У згодж ений чотириполю сник м ає Ux — 1,55 В, Ut =* 0,775 В,
С класти характеристичн е згас а н н я.
В і д п о в і д ь , « = 6 д Б.

382
 Г л а в а 17
ЕЛЕКТРИЧНІ ФІЛЬТРИ

17.1. Призначення електричних фільтрів

В електричних радіотехнічни х та телем еханічних уста­

новках та у п ри строях з в ’я з к у часто треба з б агатьох си гн а­
лів, які займ аю ть ш ирокий спектр частот, виділити один
«бо к іл ь к а си гн ал ів з більш вузьким спектром та подавити
інші си гнали. Ц е здійсню ється за допомогою електричних
ф ільтрів.
Н ап р и к л ад , у радіотехніці із си гн ал ів багаточисельних
радіостанцій ф ільтр и виділяю ть сигнал однієї радіостанції
д ія прийм ання. В енергетичних системах при передачі
сигналів тел еу п р ав л ін н я , телевим ірю вання та автоконтролі
по л ін ії електропередачі високої нап руги відокремлю ю ть
ці сигнали від струм у пром ислової частоти (50 Гц). У при­
строях частотного телеу п р авл ін н я багатьм а о б ’єктам и, на­
приклад на газопроводі, ф ільтри виділяю ть сигнали уп р ав ­
л ін н я, я к і призначені кож ном у о б ’єкту. П ри о р ган ізац ії
передачі по одній л ін ії з в ’я зк у кіл ьк о х телефонних розмов
одночасно, на при йм альній стан ц ії встановлю ю ть ф ільтри
для відокрем лення телефонних сигн ал ів окрем их абонен­
тів. У радіоп ередавачах встановлю ю ть ф ільтр и , я к і подав­
ляю ть випром іню вання небаж аних коли ван ь і т. д.
Щ об здійснити відокрем лю вання си гн ал ів р ізн и х частот,
треба, щоб на ш лях у си гн ал ів були при строї, опори яки х
залеж ать від частоти. Т аким опором є котуш ки індуктив­
ності та конденсатори. Як ф ільтри використовую ть також
кварцеві та м агнітостри кцій ні елементи.

17.2. Класифікація електричних фільтрів

Е лектричним частотним ф ільтром нази вається чотирипо­

лю сник, робоче зга с а н н я яко го в певній см узі частот по­
рівняно невелике (0 ,5 ...З д Б ), а в д р у гій см узі частот за
межами перш ої має значно більш у величину (ЗО...70 дБ ).
П ерш а см уга частот н ази вається смугою пропускання
або смугою прозорості (СП), а д р у га — смугою затри м ан ­
ня (СЗ). Гранична частота м іж смугою п р оп усканн я і сму­
гою затри м ан н я нази ваєть ся частотою з р із у , п озн ача­
ється /,.
Е лектричні ф ільтри класиф ікую ться різним и ознакам и.
1. З а здатністю пропускати частоти ф ільтри поді­
ляю ть наї

383
 ф і л ь т р и н и ж н і х ч а с т о т (Ф Н Ч ), я к і про­
пускаю ть см угу частот від н у л я , тобто постійного струму,
до д еяк о ї частоти зр ізу ;
ф і л ь т р и в е р х н і х ч а с т о т (Ф В Ч ), я к і про­
пускаю ть частоти від д еяк ої частоти з р із у до нескінченно
великої частоти;
с м у г о в і ф і л ь т р и (СФ), які пропускаю ть деяк у
см угу частот, що л еж ить м іж двома частотами з р із у / _ 3. . . / 3,
та не пропускаю ть частоти ниж че / _ 3 і вищ е / 3.
р е ж е к т о р н і або з а г о р о д ж у в а л ь н і
ф і л ь т р и (ЗФ ), які пропускаю ть струми всіх частот,
що не лежать, у см узі від / _ 3 до / 3, тобто пропускаю ть час­
тоти, ниж чі / _ з та вищ і / 3.
С лід мати на у в а зі, що значення частот м ож уть бути
будь-які. Н ап р и к л ад , Ф Н Ч м ож уть пропустити досить ви­
сокі частоти, ал е починати від частоти / = 0. СФ м ож уть
мати як д у ж е в у зьк у смугу п ро п у скан н я, так і дуж е ш и­
року. Тому неп рави льно назвати Ф Н Ч — «фільтром низь­
ких частот», а Ф В Ч — ф ільтром високих частот.
2. З а схемою ф ільтри розрізн яю ть: Г - п о д і б н і , Т -
подібні, П-подібні, мостові тощо. Схеми
т а к о ж д іл я т ь с я на пасивні й акти вн і, в я ки х є підсилю ­
в ал ьн і елем енти.
3. З а типами елементів ф ільтри под іляю ться на:
реа кти вн і, я к і склад аю ться з L- і С-елементів;
б е з і н д у к т и в н і , я к і скл ад аю ться з R - і С-еле­
ментів;
р е з он а т ор ні , в схем ах яки х використовую ться
п ’єзоелектричні, м агнітостри кцій ні та електром ехан ічн і ре­
зонатори.

17.3. Принцип дії реактивних фільтрів

Р о згл ян ем о спочатку такий при клад.

Д а н о н ап р у гу генератора несинусоїдного струму!
и ~~ U Q w mi sin a t -|- С т з sin S at -J-
- f Um5 sin S at + • • • + ^m 25 sin 25(1tt.
У коло вклю чено L = 0,1 Гн, С = 31,8 м кФ , со =*
= 314 с- 1 . Зн ай ти опори X l та Х с кож н ої гарм оніки .
Р о з в ’ я з а н н я
X lo = 0,
X u = a ,L = 314 • 0,1 = 31,4 Ом,
X u = 3 X a = 3 ■ 31, 4 = 94, 2 Ом,

384
 Х-и = 5 Х ц = 5 • 31,4 = 157 Ом,
Х і25 = 25X2,1 = 25 • 31,4 = 785 Ом;

Х с0 ~ шС ~ 0 • 31,8 “ 00 *

Хсз = = 33,3 Ом,

Х С5 = = 2 0 Ом,

Х С25 = = -1“ = 4 Ом
С25 25 25

О тж е, ін д укти вн ість Ь не чинить опору стал о ї скл ад о­

вої струм у і зб іл ьш у є опір проп орційн о частоті. Є м ність С
не проп ускає стал у скла- с
дову струм у та зм енш ує і
свій опір з ростом ча- о—г ^г> ч і-
стоти.
Таким чином, коли з с ~уйц\
ш ирокого сп ектра частот
треба виділити, пропу- 6 ----------------
стити до виходу ф іл ь тр а , Р и с. 17,1 Р и с. 17,2
де вклю чено спож ивач,
нижні частоти, а верхні частоти затр и м ати , то на ш л я х у
сигналів треба вклю чити ін д укти вн ість Ь, а єм ність вклю ­
чити та к , щоб сигнали вер х н іх частот м огли пройти повз
спож ивача н азад до генератора (рис. 17.1).
Я кщ о треба виділити, пропустити до п ри йм ального п р и ­
строю сигнали вер х н іх частот, то на ш л я х у си гн ал ів вкл ю ­
чають ємності, а індуктивності вклю чаю ть т а к , щ об си гн а­
ли ниж чих частот м огли пройти повз спож ивача н а за д до
генератора (рис. 17.2).
О скіл ьк и основне при зн ач ен н я ф іл ь тр а — пропустити
сигнали одних частот, не ослаблю ю чи їх , та подавити (за­
тримати) сигнали інш их частот, то я к іс т ь електричного
ф ільтра х ар актер и зу ю ть ступенем ослабленн я с и гн ал ів р із­
них частот.
О слаблення від ф ільтрован и х н ап р у г та струм ів оціню ­
ється віднош енням їх ам п л іту д на виході ф іл ь тр а. П роте
беруть не саме віднош ен ня, а його логариф м . Ц е ви к л и кан о
тим, щ о р е а к ц ія наш их о р ган ів с л у х у та зо р у проп орційн а
не ступеню д р атів л и в о ї д ії, а ї ї логариф м у. Том у звичайно
25 3 -753 385
 о ц ін к у зг а с а н н я си гн ал ів в и раж аю ть у логариф м ічних
о дини цях.
З г а с а н н я ф іл ьтр а м ож на зап и сати так:

а - І п -//^ 2 - V
(Н а = 111
а п), м’ 1 п -/ ^ ~ (Н п), (17.1)
и вих 1 вих
або

а = 2 0 1 8 - ^ ! 2 _ СДБ), а - 2 0 18- ^ - , ( і 7 .2)

и вих 1 вих
де» а — згасан н я ф ільтра.
З г а с а н н я в 1 непер відповідає ослабленню си гн ал у в е
р а зів (е — основа н атурал ьн ого логариф м а, дорівню є 2,7).
З г а с а н н я в 1 децибел відповідає ослабленню си гн ал а в
1 ,1 2 р аза.
Я к іст ь ф іл ьтр а тим вищ а, чим менш е згасан н я в смузі
. п р о п у скан н я (тобто до частоти зр із у /„) і чим більш е зг а ­
сання в смузі затр и м ан н я.
Д Л Я ПІДВИЩ еН НЯ ЯКОСТІ ф і Л Ь Т р І В у С х е м у ф І Л Ь Т р а В К Л Ю '
чаю ть ка с к а д к іл ь к а л ан о к Г-подібних, Т -подібних або
П -подібних.

17.4. Ф ільтри типів К і т

Р о згл ян ем о Г -подібну л а н к у Ф Н Ч (рис. 17.3). Вона

скл ад ається з двох елем ентів /Х д та /Х с і е оберненим дво­
полю сником. Тому добуток цих плеч чотириполю сника є
дійсна величина, я к а не за л еж и т ь від частоти. С правді,

- /» £ /-а г

- (У -гг)* - X*. Т Г - К к ~ V ТГ ■ П 7.3)

П арам етр К. н ази вається х а р а к -
г е р и с т и ч н и м о п о р о м ф ільт­
ра. О тж е, ф іл ьтр , щ о ск л ад аєть ся з т а ­
ких Г-подібних л ан о к , н ази вається
Р и с 17 з ф ільтром т и п у К .
П ри з ’єднанні т а к и х л ан ок р ізн и ­
ми засобам и м ож на діставати схеми Т -подібних і П -подібних
ф іл ь тр ів (рис. 17.4).
Знайдем о ку то ву частоту з р із у со3 Г-подібної л ан ки ти­
пу К , використовую чи р івн ість м одулів опорів 1 Х та
при частоті зр із у

= Юа = V Т с = у 'їс ’ ^17'4^
386
 Тобто, частота зр із у І-подібн ої ланки Ф Н Ч типу К з еле­

І ментів Ь і С дорівню є резонансній частоті послідовного

контуру з цих елементів.
Знайдем о ф орм улу характеристичного опору Г-подібної
ланки ф ільтра типу К. Д л я цього спочатку обчислимо в х ід ­
ний опір л ан ки в реж и м ах холостого ходу та короткого з а ­
микання.
Вхідний опір (рис. 17.3) з боку зати ск ач ів 1-1 у цих
режимах буде

— '* = ~/юГ~ ~ /ю Д
Х арактеристичний опір
Т^сх = V 2 і л Д )х = V /о Д ( 1 / / с о С + /с о ї) -

= V + І'® '1 ' = У і Б - + = V - ^ - ( 1 + со2ДС).

со2ЬС — ю2/-Л г = со2/сОз = (со/сйз)2.

Я кщ о позначити \ Ь!С = К та со/со3 = г), де т]— нор-

мова частота, то ф орм ула (17.5) набере в и гл яд у
г а = к У і — л 2. (17.6)
Тут величина К н ази вається номінальним значенням харак­
теристичного опору. Я к бачимо, характеристичний опір
зал еж и ть від частоти, а це небаж ано.
Розглянем о дві однакові Г-подібні л ан ки Ф Н Ч типу К
(див. рис. 17.3). Т а к і л ан ки маю ть о днакові характеристич-
ні опори з боку за ти с к ач ів 1-1.
О днакові тако ж х а р а к т е ­
ристичні опори з б оку зати ска­
чів 2-2. Я кщ о з ’єднати затис-
а

і і

Рис. 17.4 Рис. 17.5

25* 387
качі 2-2 перш ої л ан ки із затискачам и 2-2 д р у го ї ланки
(див. рис. 17.4, а), то дістанемо каскадн е з ’єд н ан н я двох
л ан о к за принципом узгодж еності характери сти ч н и х опорів
(див. рис. 17.4, б).
Г раф ік частотної залеж ності характери сти ч н ого згасан ­
ня однієї Г-подібної л ан к и п ок азан о на рис. 17.5 (кри ва /).
П ри з ’єднанні л а н о к за принципом узгодж еності х а р а к ­
теристичних оп о р ів характери сти ч н і згасан н я їх додаю ть­
с я . Т ом у, щоб дістати граф ік характеристичного згасан н я
дво лан ко во ї схеми (рис. 17.4, б), достатньо подвоїти орди­
нати гр аф ік а х арактеристичного згасан н я Г-подібної лан ки
(рис. 17.5, кр и ва 2).
Т аки м чином, чотириполю сник, складений з двох одна­
кови х Г -подібних л ан о к Ф Н Ч ти п у /С, буде т а к о ж ф ільтром
н и ж н іх частот з Т-подібною л ан кою ти п у К-
У цій д во лан ко вій схемі єм ність С перш ої л ан к и вклю ­
чена п ар ал ел ьн о ємності С д р у го ї л ан к и , тому в загал ь н ій
схемі їх м ож на зам іни ти однією еквівалентною ємністю 2
(див. рис. 17.4, б).
Ф ільтри ти п у К маю ть р я д нед ол іків, а саме:
їх н я х ар актер и сти ка зга сан н я має м ал у кр у тість у см узі
затр и м ан н я , особливо при переході через / 3 від см уги про­
п у ск ан н я до см уги затр и м ан н я , щ о д уж е н ебаж ано;
х ар актеристичний опір сильно зал е ж и т ь від частоти,
том у не забезпечується умова у зго д ж ен н я, особливо в ш и­
рокій см узі частот. Д л я зб іл ьш ен н я крутості х арактери сти ­
ки м ож на було б послідовно з ’єднати к іл ь к а л ан о к ф ільт­
ра. П роте тоді зб іл ьш и ться зга са н н я у смузі прозорості,
що призведе до зм енш ення смуги еф ективного п роп ускан н я
частот. К р ім того, при великій к іл ьк о сті л ан ок зб іл ьш у ю ть­
ся розм іри та м аса ф іл ь тр а. Том у на п рак ти ц і застосовую ть
ф ільтри типу К , де к іл ь к іс ть л ан ок не перевищ ує 3 ...5 .
П еревагою ф іл ь тр ів типу К є простота схеми.
Д л я поліпш ення рівном ірності характери сти ч н ого опо­
р у у см узі п р о п у скан н я та зб іл ьш ен н я крутості х а р а к т е­
ристики у см узі затри м ан н я ф іл ь тр а ускладню ю ть схему
ф іл ь тр а, створюючи схеми ти п у т.
Д л я цього сл ід до л ан ки К додати або одну єм ність або
одну інд уктивн ість. Ц і л а н к и н ази ваю ть л ан кам и типу т.
У них частота з р із у зал и ш ається такою , я к і в л ан к и К ,
проте вона має не одну, а дві резонан сн і частоти. Л а н к а К
н ази вається п р о т о т и п о м д ан и х похідних л ан ок
типу т.
Н а рис. 17.6, а зоб раж ен о Т -подібн у л а н к у Ф Н Ч типу
К , а на рис. 17.6, б — більш ск л ад н у сим етричну Т -подібну
гхому типу т з чотирьох елем ентів, величини я к и х в и р а­
жені через елементи л ан ки ти п у К ■ М нож ники (1 — т?/2т)
у позначених елем ентах нової схеми € коеф іцієнтам и про­
порційності м іж величинами елем ентів ц ієї схеми та елемен-
піми л ан ки типу К-
Д л я коеф іцієнта м ож на довільн о взяти б у д ь-я к у додат­
ну дійсну величину у м еж ах від нуля до одиниці, проте
!_ і р еал ізу в ати ф ільтр з т < 0 , 4 нем ож ­
ливо за конструктивним и м іркуван -
'-2С

ті ті

ними. Ч асто при р о зр а х у н к а х застосовую ть т ж 0,6. Тоді

характеристичний опір у д іап азо н і 0 ...0 ,9 / 3 зал и ш ається
практично сталим.
П ри т = 1 величина Ь у поздовж ньом у плечі дорівню є
нулю. Тому схема нової л ан к и переходить у схем у л ан ки
типу К-
О тж е, особливості чотириелем ентної л ан к и (див.
рис. 17.6, б) такі:
1—
л а н к а зам ість елем ента 2 має елементи —^ — Ь та
2 іпС, з ’єднані послідовно;
л а н к у утворено із схеми л ан ки типу К ш ляхом д еякого
ускладненн я;
величини елем ентів л ан к и при зад ан и х зн ач ен н ях Ь і
С є ф ункц іям и парам етра т.
Ці особливості визначили н азв у чотириелем ентної л а н ­
ки — послідовно-похідна л а н к а типу т.
Н а схемі (див. рис. 17.6, б) поперечна в ітка ф іл ь тр а ти­
пу т, створена коли вальн им контуром з елем ентів Т" (1 —
тг)І2т та ємності С" = 2тС, з ’єднаних послідовно.
П ри резонансній частоті опір цього ко н туру дорівню є
нулю, що рівнозн ачн о коротком у зам иканню , тобто зако-
роченню верхнього та ни ж нього провід ни ків схеми л а н к и .
Тому при частоті генератора, що дорівню є частоті власних
389
коли ван ь ко н туру І"С", нап руга цієї частоти буде на вихо
ді ф ільтра дорівню вати нулю , тобто згасан н я ф ільтра на
цій частоті дорівню є нескінченності, а = оо
Таким чином, ф ільтр типу т має нескінченно велике
згасання д еяк и х баж ан и х частот, а ф ільтр типу К має
а = оо тіл ь ки при нескінченно великій частоті.
Г раф ік частотної залеж ності ф ільтрів типів К та т
зоб раж ен о на рис. 17.7.
Я к бачимо, при збільш енні частоти с и гн ал у від ш3 ха
рактеристичне згасання ланки типу т сп оч атку росте ш вид­
ше, ніж у лан ки типу К , і при
д ея к ій частоті со^і воно стає

нескінченно великим , тоді я к у л ан ки типу К зга сан н я до­

сить мале.
П ри збільш енн і частоти сигн ал у від сОооі згасан н я спо­
ч атку ш видко зм енш ується, залиш аю чись ще досить вели­
ким, значно більш им , ніж у ланки типу К ■ Д а л і згасан н я
ланки типу т зм енш ується повільно. При сильном у зрос­
танні частоти, коли вона п рям ує до нескінченності, х а р а к ­
теристичне згасан н я л ан ки типу т прям ує до д е я к о ї с к ін ­
ченної величини, я к а не дорівню є нулю.
Р озглян ем о, як діє величина парам етра т на частоту
нескінченно великого згасан н я:

(Ос = 1/ V L"C" = 1 / | / L2mC =

= -------- 7 = - = — 3 (17.7)
/ 1 — ma VLC і 1 - и !
З гід н о з цією формулою , при зменш енні п арам етра т
від 1 до 0 частота нескінченно великого згасан н я со«, тако ж
зм енш ується від оо до частоти зр ізу (див. рис. 17.7). Т ут
пунктирна кри ва побудована для /л 2 > tnv
Щ об запобігти у см узі затри м ан н я ш видкому та сильно­
му зменш енню згас ан н я , застосовую ть ф ільтри з ланкам и
типів т і К, з ’єднавш и їх каск адн о (рис. 17.8).
Х арактеристичне згасан н я т ак о ї схеми дорівню ватим е су­
мі характеристичних згасань обох з ’єднаних л ан ок (рис. 17.9,

390
криві 1 і 2). К р и в а 3 свідчить про те, щ о завд як и ланці
типу К дволан ковий ф ільтр м ає вел и ке зга с а н н я на високих
частотах у смузі затри м ан н я і, завд як и л ан ц і типу т,
фільтр має велике згасан н я на частотах, б ли зьки х до час­
тоти зр із у /з, тобто там , де зга с а н н я л ан ки типу К було б
порівняно невеликим . Т а к і ф ільтри ш ироко застосовую ться
и ап арату р і з в ’я зк у , вони маю ть до шести л ан о к типу К іт .

17.5. Безіндуктивні електричні фільтри

Р еакти вн і електричні ф ільтри д оцільно застосовувати

при частотах з р із у більш е к іл ьк о х кіл о гер ц , о скіл ьк и ін­
дуктивний опір котуш ок значно зм енш ується при м алих
частотах.
Щ об мати необхідний опір, треба зб іл ьш у вати ін д укти в­
ність котуш ок, а це м ож ливо т іл ь к и при збільш енні розмі-

Р и с. 17.10 Р и с . 17.11

рів, маси та я к наслідок вартості ф іл ь тр ів . Том у в рад іо ­

технічній ап а р а т у р і ш ироко застосовую ть електр и ч н і ф іл ь т­
ри без котуш ок індуктивності, з ємністю та активним
опором. Т а к і ф ільтри нази ваю ть безіндуктивни м и , або
/?С -ф ільтрам и.
Н а рис. 17.10, а зо б р аж ен о схем у та х а р а к тер и с ти к у
Ф Н Ч , яки й п р о п у скає постійний струм до сп о ж ивача і н и ж ­
ні частоти, о ск іл ь к и конденсатор С 2 чинить великий опір,
тобто не ш унтує спож ивача по н и ж н іх частотах, проте ця
ємність чинить м алий опір високим частотам, тобто ш унтує
спож ивача по цих частотах. Т ом у спож ивач сприйм атим е
нижні частоти (рис. 17.10, б).
Я кщ о оп ір н ав ан таж ен н я /?н то спадами н ап руги
на м ож на нехтувати . Тоді н ап р у га на виході ф ільтра
дорівню є н ап р у зі на вході, зга с а н н я ф іл ь тр а дорівню є
нулю.
П ри зб ільш енн і частоти від / 3 до оо єм нісний опір кон ­
денсатора С 2 зм енш ується, та сигнал проходить повз спо­
ж ивача через цей конденсатор, тобто зб іл ьш у ється згасан н я
ф ільтра.

391
 Ч астота зр ізу
/з = \Z2nRtC,, (17.8)
де добуток /?іС 2 н ази вається с т а л о ю ч а с у ф ільтра.
Н а рис. 17.11 зображ ено схем у та хар актер и сти ку Ф В Ч .
Цей ф ільтр не про п у скає постійного струм у, о ск іл ьк и єм­
ність чинить йому нескінченно великий опір. Том у при
/ = 0 згасан н я ф іль тра дорівню є нескінченності. З ростом
частоти опір Хс\ зм енш ується, а струм у колі зб іл ьш у єть­
ся, тому зб іл ьш у ється й спад нап руги на активном у опорі

/? 2. С пож ивач, вклю чений п ар ал ел ьн о цьому опору, м ати ге

більш у н ап р у гу . О тж е, при / > / 3 згасан н я ф іл ьтр а зм ен­
ш ується. Ч асто та зр ізу
/ 3 = 1 / 2 я Я 2СХ. (17.9)
С муговий ф ільтр (рис. 17.12) дістаю ть при послідовному
з ’єднанні л анок Ф В Ч та Ф Н Ч . Ф орма характери сти ки
(рис. 17.12, б) обумовлена впливом ємностей Сг та С2, які
ослаблю ю ть коли ван н я н и ж ніх та вер х н іх частот, тобто
збільш ую ть згасан н я на цих частотах.
Ємність С1 чинить великий опір ниж нім частотам, тому
згасан н я ф іл ь тр а на частотах / < }3 велике і ф ільтр не про­
п ускає їх до спож ивача.
В ерхні частоти проходять через С 1( але, вн аслідок ма­
лого опору С2, вони п роходять через єм ність С2 н азад до
генератора си гн ал ів повз спож ивача. О тж е, згасан н я на
цих частотах ар велике, і тим більш е, чим б ільш а частота.
С ередня частота смуги п роп ускан н я / 0 ви зн ачається ф ор­
мулою
/о = 1/2я 1/ С Л Я і С ,. (17.10)
Н едоліком /?С -ф ільтрів є досить велике згасан н я у
смузі п р оп усканн я їх . Це обумовлю ється активним опором,
на яком у ен ер гія витрачається безповоротно.
 17.6. Розрахунок фільтрів

Д л я р о зр а х у н к у каск ад н о ї схеми ф ільтр а спочатку з а ­

стосовували метод, оснований на тео р ії характеристичних
парам етрів, коли з ’єднували к іл ь к а л ан о к типів К і т
за принципом узгодж ення характер и сти ч н и х (хвильових)
опорів на стиках з ’єднанн я. Т реба б уло т а к о ж визначати
сталу передачі g = а + ]'Ь, що в за га л і не просто. У ск л ад ­
ню вався цей процес щ е й тому, щ о д л я визн аченн я робочого
згасання треба було знай ти сту п ін ь узгодж еності опорів
наван таж ен н я та генератора з ф ільтром . Д л я цього треба
було спочатку визначити х ар актеристичний опір ф ільтра,
а потім згасан н я відбиван ня на вході та виході ф іл ь тр а, і
нареш ті,— зга с а н н я взаєм одії.
З а р а з застосовую ть більш д оскональни й і перспекти в­
ний метод, згід н о з яки м ф ільтр и р о зраховую ть за робо­
чими парам етрам и . П ри цьом у уни каю ть скл ад н и х пере­
творень із застосуван ням гіперболічни х ф ункц ій від комп­
лексного аргу м ен ту , я к и х так багато в тео р ії х ар актер и с­
тичних пар ам етр ів. В и яви л о ся, щ о ф ільтри типів К і т,
відповідно до т е о р ії характеристичних пар ам етр ів, та всі
ланки ф іл ьтр ів повинні бути ідеально узгодж еним и м іж
собою, і я к наслід ок — всі вони в и яви л и ся однаковим и.
Т ільки кр ай н і л а н к и в ід р ізн я л и с я застосуван ням коефі­
цієнта 2. Ц е не кращ ий спосіб з ’єд н ан н я л ан о к ф іл ьтр а.
М ожна з ’єднати л ан ки з деяким н еузгодж енн ям т а к , щоб
компенсувати відбиття від опору н ав ан таж ен н я. Т а к , у
ф ільтрах Б аттерворта м ожна домогтися д о скан ал о плоскої
характеристики згасан н я вздовж у с ієї смуги п р оп усканн я
при постійному за величиною опору н ав ан таж ен н я. Ц е
зовсім нем ож ливо у ф іл ь тр ах типів К і т, де опори в смузі
пропускання повинні бути активним и, але залеж ни м и від
частоти, щ о практично не м ож ливо. Том у р о зр а х у н к и ф ільт­
рів типів К і т за характеристичним и парам етрам и недо­
цільні.

17.7. Характеристика згасання та вхідний

опір електричних фільтрів

Х арактер и сти ка зга с а н н я ф ільтр ів. Х ар ак тер и сти к у

згасання ф іл ь тр ів іл ю стр у є гр аф ік залеж ності робочого
згасання ф ільтр а ар від частоти Р (со) (рис. 17.13). Смуга
проп усканн я знаходиться в ін тервалі частот від 0 до о)1,
у м еж ах я к о ї згасан н я ар не перевищ ує а Р шах- С м уга за т р и ­
мання починається в ід о)а до нескінченності, в м еж ах яко ї

393
 згасан н я ар не повинне бути ниж ­
че а р min- С муга частот оц до ю2 н а­
зи вається п е р е х і д н о ю .
Н а рис. 17.14, а зображ ено х а­
рактер и сти к у ф ільтра нижніх частот
та їх умовний зн а к , яки й застосо­
вую ть у схем ах ап ар ату р и . Я к б а­
чимо, на частотах від н ул я до часто­
ти зр ізу /з згасан н я м але, тобто ці
частоти надходять до спож ивача з
великою ам плітудою , а на частотах
від /з до оо згасан н я велике, тобто
ф ільтр їх не п роп ускає.
р ис. 17.13 Н а р и с . 17.14, б зображ ено х а ­
рактер и сти к у ф ільтра верхніх ча­
стот та їх умовний зн а к . Н а частотах в і д / 3 до оо згасан н я
м але, тобто ці частоти надходять до сп ож ивача з великою
ам плітудою , а на частотах від н у л я д о / 3 згасан н я велике,
то бто ці частоти ф ільтр не п роп ускає до спож ивача.

Р и с. 17.14 Р и с. 17,15

Н а рис. 17.15, а зоб раж ен о х ар ак т ер и ст и к у см угових

ф іл ь тр ів та ї х умовний зн а к на схем ах. З г а с а н н я на певній
см узі частот м але, від / _ 3 до / 3, тобто ф ільтр п ро п у скає ці
частоти до спож ивача з великою ам плітудою , а на частотах,
м енш их / _ 3 та б ільш и х / 3, згас ан н я вели ке, тобто ф ільтр
їх не п р о п у скає д о сп ож и вача.
394
 Н а рис. 17.15, б зоб раж ен о х ар актер и сти ку реж ектор-
ііих ф іл ь тр ів та їх умовний зн а к на схем ах. Цей ф ільтр
виявляє обернену дію. Н а певній смузі частот від / _ 3 до
/, ігасання велике, тому ф ільтр ці частоти не проп ускає до
спож ивача, а на частотах, менших / _ 3 та більш их / 3, зг а ­
сання мале, тобто ці частоти н адходять до сп ож ивача з
великою ам плітудою .
Робоче зг а с а н н я ф ільтр ів. Робоче згасан н я ф ільтрів
характеризує втрати потуж ності в схемі ф ільтра:

аР = 1 0 ^ 4 - > (17.11)
оа
де 5 0 — повна п о ту ж н ість, я к у розви ває генератор при
узгодж еном у н аван таж ен н і, 5 2 — повна по­
туж ність ен ер гії, я к а надходить до спож ивача на виході
ф ільтра.
Я кщ о 2 И = 2 и то повний опір схеми
2 = 2 В -ф = 2 11.
£
Струм / 2 = -22 “ , тоді

,
Е3 и і_
Б = Е-
2.1, 21 2„

В иразим о йр так:
Е 3/2 1 .
= ю іе = І ОІ е = Ю [ і § £ 2г н
и 2/ і и и \2 2 .

- 1в и \ 2 2 ,] = 10 (2 1§ Е + їй г н - їй 2, \g2U l) =

= 1 0(2 ^ Е - 2 ^ 2 и г) = 20 \ё

О тж е, при 2 Н = 2і

й р = 2 0 їй (17.12)
2и,
Звідси чим менша ви х ід н а н ап р у га ІІ2, тим більш е з г а ­
сання ф ільтр а йр.
Вхідний опір ф ільтрів. О скіл ьк и схеми ф іл ь тр ів є чо­
тириполю сникам и, то 2 ВХ. визн ачається так само, я к д ля
чотириполю сника і для сим етричних чотириполю сників:
М п+ В
2вк 1 = де £> — А.
сги+ а

Я кщ о 2 Н = 2 п то це співвіднош ення сп равед ли ве я к при

прям ій, так і при зворотній передачі.
395
 П риклад 17.1. Знайти робоче згас а н н я схеми ф іл ьтра, якщ о ЕРС
генератора 40 В, внутріш ній опір ї ї — 2 Ом, Z н = 2 Ом, опір схеми
ф іл ьтра Z = 36 Ом.
Р о з в ’ я з а н н я . Струм у схемі
40
/ = 1 А.
г ь+ г + гн ~ 2 + З6 + 2

Н ап руга на зати ск ач ах опору н аван таж ен н я:

ц 2 = /г „ = 1 • 2 = 2 В.
Робоче згасан н я:
40
пр = 201Є « = 201* : 20 1* 10 = 20 д Б .
2 • 2

Це зн аченн я ар відповідає см узі затри м ан н я. У техніці з в ’я зк у ему

га п роп ускання не повинна мати робоче згас а н н я а р більш е н іж 3 дБ

17.8. Ф ільтри Баттерворта

О собли вості ф іл ьтр ів Б а тт ер в о р та н и ж н іх частот. Н а

початку 30-х р о ків інж ен ер-електри к Б аттер во р т зап роп о­
нував ф ільтр н и ж н іх частот з плоскою характери сти кою
смузі п р о п у скан н я, яки й має так і в л а с т и в о с т і :
при нульовій частоті робоче згасан н я ар дорівню є н у ­
лю, а із збільш енн ям частоти воно монотонно зростає, тоб-
ац'АВ то хар актер и сти ка — м аксим ально
плоска;
/Ґ при (о = 1 с- 1 , що відповідає
м еж і смуги п р о п у скан н я, н еза л еж ­
'п - 3 но від п о р я д к у ф ільтра (кіл ьк ості
9- реакти вн и х елем ентів у схемі ф ільт­
ра) робоче згас ан н я дорівню є 3 д Б .
Із збільш енн ям п о р я д к у ф ільтра
!\ я * / // . п зростає кр у тість характери сти ки
и і і у см узі затрим ання, при цьом у змен-
Рис 17 16 ш ується робоче згасан н я у смузі
п роп ускан н я (рис. 17.16). Ф у н кц ія
Баттер во р та м онотонна, не м ає екстрем ум ів і в см узі за т р и ­
м ан н я, що є достоїнством цього ф ільтр а.
О тж е, якщ о в схемі я к о їсь ап аратури треба мати ф ільтр
з плоскою х арактери сти кою , то вибираю ть ф ільтр Б а т т ер ­
ворта.
Ф у н к ц ія Б а тт ер в о р та . Д л я р е а л іза ц ії схем ф ільтрів
н и ж н іх частот Б аттер во р т зап роп он ував співвіднош ення,
яке нази ваю ть ф ункц ією Баттерворта:
а р = 1 0 1 е ( 1 + Й2'1), (17.13)

396
 і»р — робоче зга с а н н я ф іль тр а, д Б ; £2 — нормована час­
та, тобто віднош ення д ан о ї частоти до частоти зр ізу / / / 3;
- порядок ф іль тр а.
Д ослідим о властивості ц ієї ф у н кц ії: якщ о / = 0, £2 = 0,
То Чр = 0; якщ о / = /з, £ 2 = 1 , то ар = 10 ^ (1 + 1) =
З дБ при будь-яком у п.
Таким чином, усі к р и в і, згідно з ф орм улою (17.13),
проходять через початок координ ат і через точку 3 д Б на
нормованій частоті £2 = 1 (див. рис. 17.16). П ри £2^> 1

Я ,Ч

Р и с. 17.17 Ри с. 17.18

«гасання ф іл ь тр а ш видко зростає і стає тим більш им , чим

вищий порядок ф іль тр а; при / < / 3, £2 < 1 згасан н я ф ільт­
ри менше 3 д Б і стає тим менш им, чим більш е п.
Особливий інтерес в и к л и к а є р о зр ах у н о к ф іл ь тр ів Б а т ­
терворта високих п о р я д ків п, о с к іл ьк и вони маю ть велику
крутість зб іл ьш ен н я зга с а н н я у см узі затр и м ан н я та м алу
величину згасан н я у смузі п р о п у скан н я.
П ри н ци п и р о зр а х у н к у ф іл ь т р ів Б а тт ер в о р та . На
рис. 17.18 зо б р аж ен о найпростіш у схем у, я к а мож е бути
фільтром н и ж н іх частот. Р о згл ян ем о умови, при я к и х ця схе­
ма має х ар ак тер и сти к у , відповідну ф іл ь тр у Б аттер во р та.
Схеми, в я ки х генератор та прийм ач ен ер гії маю ть опір,
іцо дорівню є одиниці, нази ваю ться н о р м о в а н и м и д о
одиниці. Знай дем о д л я ц ієї схеми йр за формулою
узгодж еного чотириполю сника:
£ / ( 1 + / И / . + 1)
й Р = 2 0 1я 20 1Є
¥ Г 21

2 “р /сої.
“ 2 0 18 І = 2 0 18 1 1 + /(О ( Б / 2 ) |.
&—
Знайдем о м одуль цього ком п лексу:

ар = ї Л Е + со а (Ц 2 )\
Т оді

20^(1 + со2 ( І / 2 ) 2) 2 .

897
 ІІроЛ оґариф м уєм о цей ви р аз, винісш и за Знак логариф м а
показник степеня 1/ 2 :

а р = - і - 2 0 1б {1 + со2 ( І / 2 )2) = 10 18 (1 + со2 ( Д 2 )2).

О тже,
о р = 1018 (1 + со2 ( Ь / 2 ) 2).
Цей ви раз відповідає ф орм улі Б аттер во р та, якщ о
(Ь/2 )2 = 1 і п = 1. Звідси І 2/4 = 1 , Е 2 = 4, Е = 2, але
не генрі, тому щ о всі величини, я к і вход ять в цю схем у, до­
рівню ю ть одиниці, а тому Е = 2 ф актично б езрозм ірна
величина.
С правді, якщ о для ф ормули робочого згасан н я взяти
опори, н ап р и кл ад 5 Ом, то ін дуктивн ість котуш ки б ула б
10 Г'н, тобто в 2 рази б ільш а від оп орів генератора та спо­
ж ивача.
О тж е, цю схему мож на розглядати я к ф ільтр Б а т т ер ­
ворта перш ого п о р яд ку з одним реактивним опором; з і =
= 1 , тобто п — 1 ; з ш ириною смуги п р о п у скан н я, я к а до­
рівню є одиниці (1 — 0) = 1. Індуктивн ість ц ієї схеми Е —
= 2 називаю ть н о р м о в а н о ю .
М ожна скласти схем у ф ільтра Б аттерворта н и ж н іх час­
тот, норм овану до одиниці з однією ємністю (рис. 17.17).
Я кщ о виконати аналогічний а н а л із цієї схеми, то впевни­
мося, що й цю схему м ожна розглядати як ф ільтр Б ат т ер ­
ворта з п = 1 та ш ириною смуги п р о п у скан н я, що д орів­
нює одиниці. Є м ність схеми С = 2 теж буде нази вати ся
нормованою.
О тж е, будь-яки й ф ільтр н и ж ніх частот м ож на дістати
при вклю ченні в поздовж нє плече схеми котуш ку інд ук­
тивності або вклю чивш и в поперечне плече конденсатор.
В обох вип адках характери сти ки згасан н я еквівал ен тн і,
а величини Е і С д л я нормованих схем (/?/ = 1, /?н = ')
дорівню ю ть одиниці.
Д л я схеми з п = 2, тобто коли в поздовж нє плече схеми
вклю чено котуш ку індуктивності, а в поперечне плече
вклю чено конденсатор, то при анал огічн ом у ан ал ізі Ь =
= С = 1,414.
Д л я схеми з п = 3 і б ільш е р ів н я н н я значно у с к л ад ­
ню ється, і його не м ож на, р о зв ’язати методом класичної
м атем атики. Ц ю зад ач у мож е виконати лиш е ЕОМ.
Т абл и ц я норм ованих величин ф ільтра Б аттер во р та.
Д л я ш видкого р о зр а х у н к у ф ільтра Б аттер во р та, тобто д ля
визначення величин індуктивностей та ємностей у схемі
ф іль тр а, за допомогою ЕОМ р о зв ’я за н і системи з великим

398
 Т аб ли ця \1Л
П орядковиП номер плеча ф іл ь тр а

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1 2,000
2 1,414 1,414
3 1,000 2,000 1,000
4 0,765 1,848 1,848 0,765
5 0,618 1,618 2,000 1,618 0,618
6 0,518 1,414 1,932 1,932 1,414 0,518
7 0,445 1,247 4,802 2,000 1,802 1,247 0,445
8 0,390 1,111 1,663 1,962 1,962 1,663 1,111 0,390
9 0,347 1,000 1,532 1,879 2,000 1,879 1,532 1,000 0,347
10 0,313 0,907 1,414 1,782 1,975 1,975 1,782 1,414 0,907 0,313

числом р ів н я н ь і скл ад ен о таблицю норм ованих вели­

чин коеф іцієнтів перетворення к ф іль тр а Б аттерворта
(табл. 17.1).
Я к бачимо, всі р ядк и таблиці сим етричні. П ри цьому
.ч наближ енням до середини кож н ого р яд к а коеф іцієнти
іростають, а з віддаленням за тим самим закон ом спадаю ть,
тобто розподіл коеф іцієнтів відбувається за синусоїдним
законом. Том всі коеф іцієнти м ож на визначити за ф орм у­
лою
Кпт = 2 sin —— (2т — 1), (17-14)

де т — порядковий номер плеча ф ільтр а.

Приклад 17.2. З н ай ти д л я ф іл ьтра Б аттерворта п ’ятого п о р яд к у ,

п = 5, четвертий коеф іцієнт т = 4.
Qfl° Qfi°
Розв’язання. /С5 4 = 2 s і п (2 т — 1) = 2 sin —_ (2 • 4 —
— 1) = 2 sin 126° = 2 • 0,809 = 1,618.
Д істали те саме зн ач енн я, щ о й у табли ці.

П ер ер ахун ок н ор м ов ан ої схем и ф ільтра на зад ан и й о п ір

н ав ан таж ен н я. Т абл и ц я норм ованих коеф іцієнтів дає зм о­
гу дістати зн ач ен н я елем ентів L і С ф ільтр а д л я норм ова­
них схем, де R„ = R t = 1, та д л я ш ирини смуги п р о п у скан ­
ня Q = 1 с ~ 1.
Д л я р о зр а х у н к у зад ан о го ф ільтр а треба табличні кое­
ф іцієнти п ер ер ах у в ати , виходячи з того, що R„ = R f б іл ь ­
ше одиниці у К р азів . Тоді треба X l і Х с теж п ер ер ах у вати ,
тобто L зб іл ьш и ти , а С зменш ити в К р а зів . З н ач ен н я ар
 Звичайно й см уаі затри м ан н я згасан н я більш е 20 д Б ,
Не Зм іниться, о ск іл ьк и зал и ш аться незмінними віднош ення
всіх опорів ф іль тр а та опору' н аван таж ен н я. Т аки м чином, і(їм у м ож на зн ехтувати одиницею . Д істан ем о спрощ ену
форм ули д ля п ер ер ах у н к у елементів маю ть ви гл яд формулу

Ь' = Я /й , = Я /2 я /,. (17.15)

" = (1 7 1 7 )
С = І М Н- 1 /2 я /а/?„, (17.16)
Приклад 17.3. Знайти порядок ф іл ьтра н и ж н іх частот Баттервор-
де оо3 — кутова частота зр ізу , тобто м еж ова частота; / 3 — та із смугою проп ускання 0 ... 10 кГ ц, як щ о на частоті / 3 = 20 кГ ц зг а ­
частота з р ізу , /<?н — опір н аван таж ен н я ф ільтра. сання ф іл ьтра повинно бути не менше 25 дБ .
П ер ер ахун ок н о р м о в а н ої схем и ф іл ьтр а на за д а н у см у­ Р о з в ’ я з а н н я . Маємо
гу п роп уск ан н я . Я кщ о д ля задан ого ф іл ь тр а см уга п роп ус­ 25_____________ 25_______ 25__
кан н я повинна бути в п р а зів б ільш а, н іж у норм ованої а= 20 1б ( / 5 / / 3) 20 ^ (20/10) - 20 ^ 2 20 - 0,3
схеми, де П 3 = 1 с- 1 , то сл ід С, Б зменш ити в п разів.
П ри цьому X/. зм енш иться в п р азів , а Х с зб іл ьш и ться в п Вваж атимемо, що п — 5, тобто е п ’я т ь реактивних елементів.
р а зів . П роте о ск іл ь к и частота зб іл ьш у ється в п р а зів , тоб­
то Й 3 = пй, то величини X с і Х с зал и ш аться незмінним и, Р о зр а х у н о к ф іл ьтр а н и ж н іх ч астот Б а ттер в о р та
і величина а р, я к а в норм ованій схемі дорівню є 3 д Б при П о с л і д о в н і с т ь р о з р а х у н к у
£ 2 = 1 , при нових зн ач ен н я х Ь і С та при Й3 = п0.3 з а л и ­ Знаходим о порядок ф іл ьтр а за ф ормулою
ш иться незмінною . а„
О тж е, вихідна х ар актер и сти ка норм ованої схеми ф ільт­ П ф*
ра н е-зм ін и ться , ал е збільш и ться смуга проп ускан н я.
О дн очасн и й р озр а х ун о к ел ем ен тів н о р м о в а н о ї схем и де а5 _ потріб н е згасан н я на зад ан ій частоті /з У смузі
на новий о п ір н ав ан та ж ен н я та нову ш ирину см у ги п ро­ затрим ання.
п уск ан н я . Т аки й п ер ерахун ок ви конується за ф ормулами: С кладаєм о схем у.
Знаходим о сталі перетворення Б ' = Д н/ю3, С' — 1/со3/?„.
V — # н/соз = /?н/2 л /3, С' = 1/ш3/?в = 1 /2 я / 3Я„. В изначаєм о парам етри плечей схеми, пом нож ивш и сталі
П ри р о зр а х у н к у ф ільтра важ ливою умовою є заб езп е­ V та С' на коеф іцієнти табл. 17.1 з р я д к а п, відповідні по­
чення необхідної крутості х ар актер и сти ки в см узі зат р и ­ ряд к у плечей т схеми:
м ання на задан ій частоті / 5 . П отрібн е згасан н я на частоті Ь = Ь'Кп, С = С'Кп.
забезпечується певного к іл ьк істю реакти вн и х елементів
п. Д л я р о зр а х у н к у величини п застосуєм о ф орм улу (17.13). Знаходим о згасан н я а р д л я р ізн и х частот і будуєм о х а ­
М аємо рактеристики ф ільтр а.
Я5 = 10 ^ (1 ф - Й 5 ), д е == / 5 / / 3. П риклад 17.4. Р о зр ах у в а ти ф ільтр н и ж н іх частот Б аттерворта
Тоді при п = 5, /?н = 400 Ом. Із ~ 10 к П ь
Р о з в ’ я з а н н я . С кладаєм о схему ф іл ьтра з п = 5 (рис. 1 /.1 9 ),
Знаходи м о сталі перетворення
1б (1 + П і") = 0,1 я 5, або 1 + П і" = 10 °’1аф
Звідси І' — — Я» = 400 і *°3 = 6,37 мГн,
о)3 2 я /3 2 • 3 , 14 • 10 • 103
ПІ* = Ю0,1“5 — 1, або І0 Й 5 = 1§ (Ю 0,1“5 — 1),
С = 1 = 1 ’ 103_________ = 3 9,8 нФ .
2п ^ ^ (Ю 0,1“5 — 1). со3Я 2 ■ 3,14 • 10 • 103 • 400

О тж е, Знаходим о парам етри плечей схеми, помножаючи коеф іцієнти пе­

ретворення і ' та С ' на нормовані коеф іцієнти (див. табл . 17.1) при п —
= 5, тобто на числа з п ’ятого р яд к а , відповідні порядковим номерам
плечей схеми, я к і пронумеровано від вихідних зати ск ач ів ,

400 26 3 -753 401

 бтже,

С* - С 'К п = 0,618 • 3 9,8 = 24,6 нФ ,

С8 - С 'К п =* 3 9,8 • 2 = 79,6 нФ ,
С , = 39,8 • 0 , 6 1 8 = 24,6 нФ ,
І , = і'ТС п = 6 ,37 . 1,618 = 10,3 мГн,
Ц = 6 ,37 • 1 ,6 1 8 = 10,3 мГн.

й и ІЗ ІЗ і/

А налогічний ефект дає ф іл ьтр, складений за схемою на рис. 17.20,

С талі перетворення V та С ' ті самі.
О тж е,
Ц = Ь 'К п *= 6 ,37 • 0,618 = 3,93 мГн,
/.3 = 6,37 • 2 = 12,74 мГн,
/,5 = 6 ,3 7 . 0,618 = 3,93 мГн,
Сг = 3 9 ,8 • 1,618 = 64,39 нФ ,
С4 = 3 9,8 • 1,618 = 64,39 нФ.

/ Ц я схем а м ає більш ий активний о п ір, о ск іл ьк и вклю че­

но не дві, а три котуш ки послідовно, ця схема має т а к о ж
більш ий вхідний опір на високих частотах, що іноді баж ано
(при п ар ал ел ьн ій роботі ф іл ь тр ів Н Ч та В Ч ). Том у зал еж н о
від додаткових вимог у задачі виб ирається перш а або д р у ­
га схема.
П риклад 17.5. Зн ай ти ар за схемою попереднього ф іл ьтра, якщ о
/з = 10 кГц, п — 5 д л я частот /і = 6 кГ ц , / 2 = 8 кГ ц, /з = 10 кГц,
/ 4 = 15 к Г ц , = 20 кГ ц. П обудувати частотну характери сти к у
ф іл ьтра а р (/).
Р о з в ’ я з а н н я . Р о зр ах у єм о задані ар :
при ^

пр1 = 10 18 ( і + ( - ^ - ) 2 5) = Ю і£ (1 + 0,61«) = 1 0 18 і,0 0 6 = 0,26 д Б і

при / ,

а Р2 = Ю 18 ( і + ( - ^ - ) 2 5) = Ю >8 (1 + 0 . 107) - Ю >2 1.Ю7 —

= 10 . 0,044 = 44 д Б ;
при /з

ар = 10 18 ( і + 5) = Ю 18 (1 + 1) = 10 18 2 = 3 дБ;

402
 при / 4

“Р - + ( - г Г } -

= 10 ^ (1 + 5 7 ,6 6 ) =
= 10 І£ 58,66 = 17,68 дБ;
при / 5

И И , '1 + ( . £ ) ” ) -

10 ф (1 + 210) = 10 1б 1025 =
= 10 • 3,01 = 3 0 , 1 дБ .
Д л я граф іка згасан н я візьмем о масш таби:

М : 5 кГ ц /см , М = 5 д Б /см .

Х арактери стику цього ф іл ьтра побудовано на рис. 17.21.

17.9. Ф ільтри Баттерворта верхніх частот

Ці фільтри пропускають струми частот, більших / „ і

не пропускають струми частот, менших /з, та постійний
струм.
У поздовжнє плече треба включити конденсатор, в яко­
го опір Х с =•= 1/соС малий для верхніх частот і великий для
ниж ніх частот та безмежно великий
Сі СЭ С5 для постійного струму. Отже, фільтр
верхніх частот є негативним щодо
фільтра ниж ніх частот.
На рис. 17.22 зображ ено більш про­
сту схему, яка може бути фільтром
верхніх частот. Ця схема теж нормо­
вана до одиниці. Знайдемо для неї а р
Р и с. 17.22 за формулою узгодж еного чотирипо­
люсника:

а р = 2 0 1ё -5 - = 201§
2и 21

21

2 ( і
+ 1 'і
1 2 /ш С І
2 0 1в
— = 201! ( ‘ - / 1 5 Г ) -

26* 403

У
М одуль ц ього к ом п л ек сн ого числа:
« „ = 2 0 18 / і « - / - ( - з У - Ю І е У

І-
212
— 20 18
Іа + т И т й Г

2г - 20'е(І + - ^ Ш ‘ )і - , ° ч ( , + ^ - ( ж
Д істал и ф ункцію Б аттерворта

а р = Ю 16 (1 -Ь П 2л) при = 1, 1>

4С2 = 1, С а = ^ , С - / 4 - — І-.

Тоді
1•2
_ и
ш2 \ 2 ■1

- 1 0 Ів ( і + ( - 5 г ) 1 1 ) .

тобто О “ - V , ц =■* 1 .
ш2 ’
Звід си чим менше со, тим більш е йр, тобто д л я Н Ч з г а ­
сання велике. О скіл ьк и С = 1/2, то для р о зр ах у н к у Ф В Ч
м ож на застосувати ту саму таблицю , щ о й для Ф Н Ч , але
коефіцієнти її повинні бути знам енником всіх р о зр а х у н ­
кових ф орм ул. З р о зу м іл о , щ о Ф В Ч є негативом Ф Н Ч , то­
м у д л я норм ованої частоти £2 треба взяти О = /а//. О тж е,
д ля Ф В Ч ф у н кц ія Б аттерворта ви рази ться як

а Р = Ю Ій ( і + (-£ -)2" ) . (17.15)

17.10. Розрахунок ф ільтра верхніх частот

Баттерворта

П ослідовн ість р о зр ах у н к у така сам а, я к і д ля Ф Н Ч ,

але при знаходж енн і Ь і С треба 7 / і С' розділити на К-
П риклад 17.6. Р о зр ах у в а ти ф ільтр високих частот Б аттерворта
при ї ї = 600 Ом, /з = 25 кГц, якщ о на частоті = 15 кГ ц згасан н я
не повинно бути менше а3 =» 20 дВ .
П оряд ок ф іл ьтра;

« ^ 5 _________ 20 1 і/а оо а&

* а д вч т ш г ~ 2б і й '25/ій - і г і ж ~ / , д
Тому вваж аєм о, щ о к іл ь к іс ть реактивних елем ентів я «= 5,
 - 10'* (‘ +(тН” ) - 10'«(>+(т Г ) -
= 10 їв (1 + 165,38) = 10 І£ 166,38 = 22,2 д Б > а 5 = 20 д Б .
що відповідає умові задачі.

17.11. См угові фільтри Баттерворта

П ри зн ачен н я та робота ф ільтра. Смугові ф ільтри п ри­

значені для п р оп усканн я певної смуги частот від / Зі до / 32,
в я к у входять частково ни зькі і частково високі частоти,
та для затрим ання частот, вищ их / 32 і ниж чих / Зь О тж е,
ці ф ільтри повинні мати дві межові частоти / 31 та / з2. Сму­
гові ф ільтри основані на явищ ах резонансу н ап руг та резо­
нансу струмів.
Схему см угового ф іл ь тр а, який скл ад ається із двох ко­
л ивальни х кон турів з опорами та зоб раж ен о на
рис. 17.23. У кон турі індуктивн ість та єм ність вклю чені
послідовно, а в кон турі — паралельно.
Величини і. і С підбираю ть та к , щоб обидва контури
були настроєні в резонанс на середню частоту / 0 тієї смуги
частот, я к у ф ільтр повинен пропускати до спож ивача. О т­

же, /о = /зі + — 7 --~ (Рис- 17.24).

Послідовний контур з опором настроєний на резонанс
нап руг відносно / 0. В ін чинить м алий опір смузі частот від

405
 Р и с. 17.23

/зі до /з 2 і великий опір часто-

там , які не входять у зад ан у
см у гу , а п о д авляю ться кон ту­
ром Ь1С1. Тому ф ільтр про­
п у с к а є частоти смуги /з і - - - /в2
з малим згасан н ям , і вони
проходять через спож ивача з р ис. 17.24
великою ам плітудою . Струми
частот нижчі / Зі та вищ і / 32 контур Ь 1С1 под авляє, о с к іл ь ­
ки має велике згасан н я д ля струм ів цих частот.
П ар ал ел ьн и й контур з Ь2 — і С 2 = Сх настроєний
на резонанс струм ів щодо тієї самої середньої частоти / 0
і чинить великий опір смузі / з і . . ./ 32- Він ослаблю є їх , і
вони проходять через спож ивача Іншим частотам кон-

Рис. 17.25 Ри с. 17.26

тур Т 2С 2 ч и н и т ь малий о п ір, і вони л егко проходять через

парал ел ьн и й контур повз приймача ен ергії 2 п.
Ч астотну хар актери сти ку смугового ф ільтра зображ ено
на рис. 17.25, звідки видно, щ о струм зад ан о ї смуги частот
/зі-.-/з 2 проходить через ф ільтр до спож ивача з м алим зга ­
санням , а іншим частотам ф ільтр створює велике згасан н я.
Р о зр ах у н о к смугових ф іл ь тр ів Б аттерворта. Р о згл я н е ­
мо норм овану схем у, подану на рис. 17.26. Ц я схема міс-

406
тить властивості ф ільтр ів Ф Н Ч та Ф В Ч . Вищ е було вста­
новлено, щ о д ля Ф Н Ч Ь = 2, а д ля Ф В Ч С — - у . Ц і вели­
чини взято д ля норм ованої схеми см угового ф ільтра.
Знайдем о резонан сн у частоту с х є м и і

со0 » \lVLC = \ і У 2 .4- - 1 о '1.

Робоче згасання!

яр = 20 ^
20
Ё
— 2 0 1Е і '
\
1 + /

2/
0 (1 /2 ) ) -1
(а + > 2 4 і )
= 2 0 і8 ( ' І
\ 2/ )
Винесемо за д у ж ки м нож ник 2і

і 20

_ 2 0 І * ( і + / ( » - Д - ) ) .

М одуль цього ком плексного числа:

- а о ів і* (и Ь )3 _

- 2 0 1( (і* - (® - “ Т - 20 '8 ( ‘ “ ( " “ тЛ »

Отже,
ар = Ю ^ ( і + ( < о - - 1 ) ’) .

або

ар = 10 !§ ( ‘ + (® “ І ) 2) ’

Ц я ф о р м у ла відповідає ф у н кц ії Б а т тер в о р та, де —

— = £2 ; О — норм ована частота.

Т аким чином, при р о зр а х у н к у ф іл ь тр ів Б аттерворта
мож на кори стуватися коеф іцієнтам и таблиці норм ованих
величин.
М ожна визначити частоти зр із у шаі та со32, д л я я ки х
яр = 3 д Б . Д істан ем о сох = 0,618 с ~ ‘; (оа = 1,618 с ~ ‘.
407
 Ц я норм ована схема п ро п у скає частоти в ід 0 ,6 1 8 с - 1
до 1 ,618 с_ І . О тж е, ш ирина смуги п роп усканн я
Д ©3 = 0)з2 — ©зі = 1,618 — 0,618 = 1 с-1 .
Знайдем о добуток частот зр ізу : ©3і ©32 = 1,618 • 0 ,6 1 8 =
= 1; 1 с- 1 = ю0. О скіл ьк и ©0 = 1 с-1 , то V ©3]©а2 — 1.
Я к бачимо, р езон ан сн а частота ю0 см угового ф ільтра
дорівню є середній геометричній частоті зр ізу :

©0 == V © з !© з 2 , © з1 ® з2 = ©о- (17.,16)

Р и с. 17.27 Ри с. 17.28

П ер ер ах у н ок см у го в о го ф іл ьтр а Б аттер вор та на д о ­

вільний о п ір н ав ан та ж ен н я , на д а н у р езо н а н сн у ч астоту
/ 0 та на д ан у ш ирину см уги п р о п у ск а н н я . Н а рис. 17.27
зоб раж ен о гр аф ік ідеального см угового ф ільтра (СФ).
Згід н о з цим граф іком , смуговий ф ільтр має властивості
ф іл ьтр ів Н Ч та В Ч .
Вищ е були знайдені нормовані частоти д ля Ф Н Ч

Д л я см угового ф ільтра ЙСф = 4 - --------- 4 . Н орм ування

10 І
виконується відносно резонансної частоти /„, о ск іл ьк и при
/ 0 ор = 0. Д л я п ерер ах у н к у О на б у д ь-яку см угу пропус­
кан ня вводять коеф іцієнт ш ирини п ро п у скан н я смуги

Кп.с -- /о/Д/з. (17.17)

де Д/з = /з 2 — /зі- Тоді

(17.18)

Ф орм ули д л я стали х перетворень, я к і були розгл ян уті

для Ф Н Ч та Ф В Ч , тако ж треба орієн тувати відносно / 0.
Тоді V — /? „ /2 л /0, С' — 1/2л/0/?„.
Р о зр а х у н о к СФ виконується за таблицею нормованих
коеф іцієнтів, за допомогою м нож ення коеф іцієнтів на кое­
фіцієнти ш ирини п р о п у скан н я.
Розрах у н о к см угового ф ільтра. Н ехай зад ан о / Зі, / 32
та /я за м еж ам и смуги п р о п у ск ан н я, причом у згасання
ф ільтра на частоті ^ не повинно бути більш им , ніж задана
а^. Н ехай т а к о ж зад ан о опір наван таж ен н я /?н. Т реба ви­
конати р о зр ах у н о к см угового ф ільтра.
П о с л і д о в н і с т ь р о з р а х у н к у
Знаходим о резонан сн у частоту:
/о = = У / " /з і/з 2 •
О бчислю ємо коеф іцієнт ш ирини смуги проп усканн я:
К с.п = /о/ А/з, де А/з = / з2 — /зі-
В изначаєм о порядок см угового ф ільтра
й з сф = (/з / / 0 — / 0//з ) А'п.с, я = ^ 5 /2 0 ^ СФ-
С кладаєм о схем у з порядком п.
Знаходим о сталі перетворення:
і ' = /? н/ 2 я / 0, С' = 1 /2 я /0/?н.
К оеф іцієнти плечей беремо з р я д к а п табл. 17.1 і ви зн а­
чаємо величини Ь і С плечей. Д л я цього пом нож аємо V
і С' на коеф іцієнти плечей табл. 17.1 та на /Сп.с д л я еле­
ментів Ф Н Ч , що вход ять у схем у, а та к о ж діли м о V і С'
на коеф іцієнти табл. 17.1 і на /Сп.с д ля елем ентів Ф В Ч .
У схемі рис. 17.28 елементами ф іл ь тр а Н Ч є Ь2, СІ,
СЗ, а елементами ф ільтр а В Ч — С2, Ь1, СЗ.
Здійсню єм о п ер ев ір к у ар на частоті /в;
П сф = (М о — Кп. с , а — Ю ^(1 + П с ф ).
Д л я побудови хар актер и сти ки СФ визначаєм о а р на
частотах / 31 та fз2 ■
= ( /з і//о - /о //з і) К п , , Арі = 1 о 1в (1 + О ?"),

п 2 = ( / 32//0 - / 0/ 32) /Сп.с, я Р2 = 1 0 ^ ( 1 + п Г ).

Зн аход им о а р на д ея к ій частоті /ж, більш ій від / з2.
В изначаєм о «дзеркальну» частоту, менш у / Зі, при як ій
ар буде такою самою,
/дз = /„ //* . (17.19)
Б удуєм о гр аф ік зг а с а н н я , вибравш и масш таби д л я /
та для ар.
П ри р о зр а х у н к у СФ з вузькою смугою п р о п у скан н я слід
мати на у в азі, щ о чим менш а см уга А/„, тим б ільш і /Сп.с =

409
 *= f j f 3 і Q s , менш ий порядок ф іл ьтр а п , б ільш е чисельне
значення L і С елем ентів ф ільтра. С, - С '/ К тлблК см - 13,3/1,848 • 2 ,2 2 2 = 3,24 нФ,
С 4 = С '/ К гябл К сп = 13,3/1,848 • 2,222 * 7,83 нФ,
Приклад 17.7. Р о зр ах у в ати смуговий ф ільтр Б аттерв орта, як щ о
/?н = 600 Ом, смуга п роп ускання 16...25 кГц. Н а частоті fs = ЗО кГ ц Д ля схеми б елементів Ф Н Ч :
згасан н я ф іл ьтра не повинно бути менше 21 д Б . і - С 'І К таблК с .т= 13,3/0,765 • 2,222 = 7,83 нФ,
Р о з в ' я з а н н я . Ц ентральна частота смуги п роп уск ан н яі
С , = С 'І К таблК с л « 13,3/1,848 • 2,222 = 3,24 нФ,
/о = У й й = ^ Ї 6 Т ! 5 = 20 к Г ц .
і, - ^ ' І К таблК с п = 4,7 7 /1 ,8 4 8 • 2,222 = 1,16 мГн;
У - /,'//С табл/Сс.п = 4 ,7 7 /0 ,7 6 5 • 2,222 = 2,81 мГн.
Д ля- схеми б елем ен тів Ф Н Ч :
У = и ^ т а б л ^ с .п = 4 .7 7 ' ° - 765 ' 2,222 = 8,1 мГн.
Ь3 = V К таблК й п = 4,77 ■ 1,848 • 2,222 = 19,6 мГн.

С* - с *таблКс.п “ 1 3 -3 • І .348 • 2,222 = 54,6 нФ

Р и с. 17.29 С4 = С ' АГтаблАГс п = 13,3 • 0,765 • 2,222 = 22,6 нФ.

З гасан н я ф іл ьтра на частоті / 5 = ЗО кГц
К оеф іцієнт ш ирини смуги проп ускан н я:
К с.п = У Л / з = 20/(25 - 16) = 2.222.
Н орм ована частота: т т ) к- =

« 5 сф - _ _ Д _ | /с с п = ( - І - - - § - ) 2 ,2 2 2 = 1,85.
= ( ^ - - ж ) 2>222 = 1-84'
П оряд ок СФ:
а зо = 1 0 ї в (1 + ^ сф і ~
21
20 lg сф 20 lg 1,85 - 3,95, п = 4. = 1 0 ^ ( 1 + 1,842 ’4) = 2 1 , 4 д Б . р и с. 17 .3 0

Схема ф іл ьтра — рис. 17.29, а, б. Ц е згасан н я зад ов ол ьн яє умову задачі.

С талі перетворення: Д зер кал ь н а частота відносно / 5 = ЗО кГц:

L ' = ■J ? H_ 600 7 10 3 /д з = /о% = 20'2/ 30 = 13-3 к Г «-

2 n fB 2 • 3,14 • 20 • 10s *= 4,77 мГн, На цій частоті а р теж дорівню є 21,4 д Б .
1 Побудуємо х а р ак тери сти ку ф іл ьтра на частотах f _ 3, / 3, / 5 , / _ 5 / 0,
С 10s
2 я /„ Я „ ~ 2 • 3,14 ■ 20 • 103 • 600 ~ 13,3 нФ , прийнявш и масш таби М ар = 10 д Б /см ; М / = 5 кГц/см (рис. 17.30).
В еличин и елемент ів ф ільт ра
Д л я схеми а елементів Ф Н Ч :
Достоїнства та недоліки фільтрів Баттерворта
До с то їн с тв а : л ін ій н а, п л авн а характери сти ка
С і = С 'К таблК см = 13,3 • 0 ,7 6 5 • 2 ,22 = 2 2,6 нФ, без сп лесків я к у см узі п р о п у ск ан н я, так і в смузі за т р и ­
/Стабл ~ 0,765 (в зято з четвертого р я д к а д л я елем ента плеча 1) мання; простий р о зрахун ок .
С 8 = С 'К таблК с п = 13,3 • 1,848 • 2,222 = 5 4 ,6 нФ,
Недоліки: у смузі затри м ан н я згасан н я менше,
ніж в інш их ф іл ь тр ах , х ар ак тер и сти к а має менш у крутість
У = * - % а б л * с .п = 4 . 7 7 • 1.848 • 2,222 = 19,6 мГн, у смузі затри м ан н я;
У = і . 'К таблК с п = 4 ,7 7 • 0,7 6 5 • 2,2 2 2 = 8 , 1 мГн. у смузі п роп усканн я згасан н я ар при /, не менш е 3 д Б .
Д л я схеми а елем ентів Ф ВЧ: 17.12. Електричні фільтри Чебиш ова
І ! = Ь '/ К іаблК см = 4,7 7 /0 ,7 6 5 • 2,22 = 2,81 мГн, О собли вості ф ільтрів Ч еби ш ова. Ф ільтри Чебиш ова
мають характеристичні кри ві ар (/), які п роходять у смузі
У = С'ІКтіблКа.и = 4 ,7 7 /1 ,8 4 8 • 2,222 = 1,16 мГн,
затрим ання крутіш е, н іж кри ві ф ільтрів Б аттер в о р та того

411
сам ого п о р яд ку , що є їхньою перевагою . П роте вони по­
збавлені монотонності кри вих ф ільтра Б аттерворта у смузі
п р оп усканн я. У цій смузі к іл ь к іс ть екстрем ум ів дорівню
п оряд ку ф ільтр а. Н а рис. 17.31 зоб раж ен о п орівн ял ьн и
граф ік ф іль тр ів Б аттерворта та Чебиш ова.
Я к вип ли ває з граф ік а, у смузі п роп ускан н я м аксим у
ми п роходять на одному рівні (А а), нерівн ом ірн ість згасан ­
ня дорівню є 3 д Б .
У смузі затр и м ан ­
ня кри ві Чебиш ова
монотонні. З гід н о з
граф іком д ля смуги
п роп усканн я формула
згасан н я повинна ви­
раж ати тригоном ет­
ричну форму синусоїд
та косинусоїд.
Ф орм ула робочого
згасання а р д ля смуги
п р оп усканн я ф ільтрів Чебиш ова має ви гл яд
а р = 10 l g ( l + є 2 c o s 2 (л a r c c o s Qs)), (17.20)
де е — коеф іцієнт стиснення.
Ц я ф орм ула використовується в смузі п р о п у скан н я,
тобто при Я ^ 1, о скіл ьк и c o s Я не може бути більш е оди­
ниці.
У смузі затр и м ан н я робоче згасан н я ви зн ачається за
формулою з гіперболічними ф ункц іям и
Ор = 10 lg [ 1 + є 2 c h 2 (п a r c h Q s ) ] - (17.21)
Н ерівном ірність згас ан н я в см узі пропускання р о зт а ­
ш ування екстрем ум ів зга с а н н я . Особливою властивістю
ф ільтр ів Ч ебиш ова є те, що м аксим альн е згасан н я в СП не
обов’я зко во повинно бути 3 д Б , я к у ф іл ьтр ів Б аттерворта.
Н ер івн о м ір н ість згасан н я (А а) в СП за л еж и т ь від в и ­
бору коеф іцієнта згасан н я характери сти ки є. М аксим альне
згасання в СП
Яр max = A s = 10 lg (1 + є 2). (17.22;
Звідси
l g (1 + в2) = 0 , 1 Д ар , або 0 , 1 я р = lg 10 °'1Аар.
О скіл ьк и
lg 10ОЛАор = 0 ,1 А а р lg 10 = 0 ,1 А а р,
то
l g (1 + є 2) = lg 10ОЛАЧ

412
ІІІІДКЙ
(1 + е й) =» 1О01А<,р.
Отже,
е8 = Ю0,ІЛар — 1. (17.23)
П риклад 17.8. Знайти е2, якщ о нерівн ом ірність згасан н я в СП
Л(ір = 2 д Б .
Р о зв 'язан ня. е2 = Ю0,1 2 — 1 = Ю0,2 — 1 = 1,58 — 1 «=
- 0,58.

К оеф іцієн т є2 = К (Аа) часто зу стр іч ається в роз­

рахунках ф іль тр ів Ч ебиш ова, його зн ачення подані в
табл. 17.2.
Т аб ли ц я 17.2

Да, дБ 3 2 1 0,5 0,25 0,1

е2 0,9955 0,5849 0,2589 0,1220 0,05925 0,02329

Зазн ач и м о , щ о при зменш енні нерівном ірності згасан н я

зменш ується і к р у тіс ть х ар актер и сти ки згасан н я у смузі
затрим ання. Т ом у при р о зр а х у н к а х ф іл ь тр ів Ч ебиш ова
слід взяти м аксим альн о припустим е значення Аа за ум о­
вами зад ачі.
Р озгл ян ем о розм іщ ення екстрем ум ів згасан н я ф ільтрів
Чебишова.
Д ля ФНЧ
fma* = / . « l n - ~ - ( m - l ) , (17.24)
де т — номер екстрем ум у.
Д ля ФВЧ
/т .к - /э/sln Ж - (т - 1). (17.25)

Приклад 17.9. Знайти екстрем ум и згасан н я в СП ф іл ьтра Чебиш ова

Н Ч , якщ о = 36 кГц, п = 4.
Розв’язання
Перший екстремум (т = 1):
( і = 36 sin 90/5 (1 — 1) «= 0 кГц.
Другий екстремум (т — 2):
= 36 sin 90/5 (2 — 1) == 36 - 0,309 = 11,1 кГ ц.
Третій екстремум (т = 3):
/ 8 = 36 sin 9 0/5 (3 — 1) = 36 • 0,588 = 21,2 кГц.
Четвертий екстремум (т = 4):
/ 4 =ш 36 sin 90/5 (4 — 1) = 34,3 • 0,951 =« 34,3 кГ ц,

413
 І екстремуми відповідаю ть М інімальним значенням вгасан н я
(ар = 0 ), парні — м аксимальним зн аченн ям а.р-

Д л я Ф В Ч екстрем уми визначаю ться ан ал огічн о. При

цьому зазначим о, що обчислення екстрем ум ів сл ід викону­
вати з кін ц я , тобто перш ий м інім ум відповідатим е нескін­
ченно високій частоті.
Д л я обчислення екстрем ум ів смугового ф ільтра Ч еби­
шова треба р о зв ’язати квад ратн е р івн ян н я і, отж е, к іл ь ­
кість екстрем ум ів буде в 2 рази більш е п о р яд ку ф ільтра п.
Р ів н я н н я набирає вигляду

/ш — / т Л / з З І П - ^ _ ( т — І ) — /о =*■ 0 . (17.26)

Приклад 17.10. Знайти зг ас а н н я СФ Ч ебиш ова, якщ о п = 3, см у­

га проп ускання 2 5 ...3 6 кГц.
Р о з в ’ язання. Д/з = / з2 — / з] = 36 — 25 *= 11 кГ ц.
Ц ентральна частота смуги п роп ускання:

У П Л =» І 25 • 36 = ЗО кГ ц.

Перший екстремум (ш = 1):

90°
^ — /,1 1 8ІП —3 — (1 — 1) — ЗО2 =0,

/2 _ 30а = 0, /! = („= » / 3 0 а = 30 кГц,

тобто перший мінімум згасан н я буде на центральній частоті смуги про­
пускан ня.
Д руги й екстремум (т =* 2):

/ 2 11 БІП 90/3 (3 — 1) — ЗО2 = 0 ,

— 5 ,5 / 2 — 900 = 0,

/а = 2,75 ± К 2 ,75а + 900 = 2 ,75 ± ЗО, 125,

/а = 2,75 + ЗО = 32,88 кГц,
/ —2 2,75 — 30 = — 27,37 кГ ц. З н а к «мінус» озн ач ає, що ця ч а­
стота зл ів а від / 0. О скіл ьки п — 3, то знайдемо третій екстремум (от = 3):
90°
П — /„ 1 1 вігі (2- 1) - ЗО2 ■0,

/ з —9,526/з -900 : 0,
9,526
2 ± Ц 4 ,7 7 а + 9 0 0 = 4 ,77 ± Ц 2 2 ,7 + 900 = 4,7 7 ± К § 2 2 Ц =
= 4,77 ± 30,38,
(з = 4,77 + 30,38 = 35,14 кГц,
/ о = 4,77 - 30,38 = — 25,61 кГц.

414
 В и зн ачен н я п ор ядк у ф іл ьтр а Ч ебиш ова. П орядок ф ільт­
ра Ч ебиш ова п визн ачається з форм ули (17.21):
п ^ a rc h V ip 0,las — 1/(10°,ІДп — І) (17.27)
a rch Qs

Ц ією ф орм улою м ож на ко ри стувати ся д л я всіх типів

ф ільтрів Ч ебиш ова, при цьом у д ля кож ного типу треба
.знайти й за ф орм улам и:

fs /-) із Г> ___ ( ^3 І:

Й ^ Н Ч = — . Й 5 ВЧ = , Й $С Ф = J ^ - j ft c . 1 T -

Ро згл ян ем о визн аченн я п о р яд ку ф ільтра Ч ебиш ова на

прикладі 17.3, в яко м у ви зн ачали п для Ф Н Ч Баттерворта

Приклад 17.11. Знайти п оряд ок ф іл ьтра ни ж ніх частот Чебиш ова

.зі смугою п роп ускання 0 ...1 0 кГц, якщ о на частоті fs = 20 кГц, as —
■» 25 д Б при Да =* 1 д Б .
Р о з в ’ я з а н н я . Значенн я arch визн ач ається таблицею гіпер­
болічних коси нусів (Д З ). Тоді

arch і / t o 0: ! ! 5. - 1- arch , / Ю0,1 ' 25 — 1

V Ю0 . 1 - Л а _ 1 arch у 10o J T Z 1
arch Q s a rc h (20/10)

a rch l / 3 1 6 ;2 2 — 1
1 ,2 5 — 1 arch 15,98 3,46 n
arch (20/10) = arch"2 = 1,32 = 2 -6 2 -
О тж е, n = 3, а у ф іл ьтра Б аттерворта n = 5 при Да = З д Б .
Звідси переваги ф іл ьтра Ч ебиш ова: при Да = 1 д Б п — 3.
Приклад 17.12. Знайти п оряд ок смугового ф іл ьтра Чебиш ова
при умовах п ри кл ад у 17.7.
Ро зв ’ язання.
Н орм ована частота:

tts = (_*£_ - К с.п, іо = У Ufs = V 16 • 25 = V m = 2 кГц.

П орядок ф ільтра;
Г 100.1 -21 ,
a rch І / ■A0 ..- ... L
V Ю0-1’1 - ! _ a rc h 21,96 3,78
? a rc h Qs a rch 1,85 ~ 1,23 ~ 3 .° 7 » п ~ 3-

Д л я ф іл ьтра Б аттерворта п = 4 при Д а = З д Б , а д л я ф іл ьтра

Чебишова згасан н я менше, тобто я к іст ь ф іл ь т р ац ії вищ а.

М е т о д и к а р о з р а х у н к у е л е м е н т і в ф іл ь т р а . Схема та по-
ядок р о зр а х у н к у цих ф іл ь тр ів т а к і сам і, щ о й д л я ф ільтра
І ’аттерворта, а л е таблиці норм ованих величин інш і.
♦ 415
 Таблиця 17.3
Порядковий номер плеч фільтра-

Да п
1 2 3 4 б 6 7 8 9

1 0,305
З 1,032 1,147 1,032
0,1 5 1,147 1,371 1,975 1,371 1,147
7 1,181 1,423 2,097 1,573 2,097 1,423 1,181
9 1,196 1,443 2,135 1,617 2,205 1,617 2,135 1,443 1,196

1 0,487
3 1,303 1,146 1,303
0,25 5 1,382 1,326 2,209 1,326 1,382
7 1,447 1,356 3,348 1,469 2,348 1,350 1,447
9 1,460 1,370 2,380 1,500 2,441 1,500 2,380 1,370 1,460

1 0,699
3 1,596 1,097 1,596
0,5 5 1,706 1,230 2,541 1,230 1,706
7 1,737 1,258 2,638 1,344 2,638 1,258 1,737
9 1,750 1,269 2,668 1,367 2,724 1,367 2,668 1,269 1,750

1 1,018
3 2,024 0,994 2,024
1 5 2,135 1,091 3,001 1,091 2,135
7 2,167 1,112 3,094 1,174 3,094 1,112 2,167
9 2,180 1,119 3,121 1,190 3,175 1,190 3,121 1,119 2,180

1 1,530
3 2,711 0,838 2,711
2 5 2,831 0,899 3,783 0,899 2,831
7 2,865 0,912 3,877 0,954 3,877 0,9 1 2 2,865
9 2,879 0,917 3,906 0,960 3,960 0,964 3,906 0,917 2,879

1 1,995
3 3,349 0,712 3,349
3 . 5 3,481 0,762 4,538 0,762 3,481
7 3,519 0,772 4,639 0,804 4,639 0,772 3,519
9 3,534 0,776 4,670 0,812 4,727 0,812 4,870 0,776 3,534

Т аблиця д ля ф ільтрів Ч ебиш ова більш об’ємна, оскільки нор­

мовані величини за л еж ат ь не тіл ьки від п о р я д к у п, а
й від при пустим ої нерівном ірності згаса н н я у см узі А и
(табл. 17.3).
П риклад 17.13. Р о зр ах у в а ти Ф Н Ч Ч ебиш ова, якщ о п = 5, /?н =
= 75 Ом, / 3 = 280 кГ ц, Да = 1 д Б . Н а частоті = 400 кГ ц згасан н я
не повинне бути менше 26 дБ .
Р о з в ’ я з а н н я . Схему ф іл ьтра зоб раж ен о на рис, 17,32,
 Сталі перетворений:

і/ 75 • іО9
2 я /3 2 • 3,14 • 280 ■ 103 = ‘*2,6 МК^ Н>
1 10®
С' = = 7,58 нФ.
2 я / 3Я„ ~ 2 • 3,14 • 280 • 108 • 75

L2 LA Lf L3 L5

=РС/ d= C 3 d= C 5

-о о-

Р и с. 17.32

В еличини елемент ів схеми ф ільт ра за нормованими коефіці-

*Н шми
Д ля схеми а:
С , = 7 , 5 8 • 2 , 1 3 5 = 16,18 нФ,
С3 = 7,58 • 3,001 = 22,75 нФ, С6 = 7,58 2,135 = 16,18 нФ,
/,„ = 42,6 • 1,091 = f 46,48 мкГн, L4 = 42,6 • 1,091 = 46,48 мкГн.
Д ля схеми б:
Ц = 42,6 • 2,135 = 90,95 мкГн,
L 3 = 42,6 • 3,001 = 127,8 мкГн,
U = 42,6 • 2,135 = 90,95 мкГн,
Сг = 7,58 • 1.091 = 8,27 нФ,
С4 = 7,58 • 1.091 = 8 ,2 7 нФ.
Згасан н я на частоті / > <s = 400 кГц:
Op = 10 lg (1 + e2 ch 2 (n a rc h ( f s l f 3))).
Значення є2 візьмем о з табл. 17.2 дл я Д а = 1 дБ є2 = 0,2589. Тоді
ар = 10 lg (1 + 0,2589 c h 2 (5 arch (400/280))) =
= 10 lg (1 + 0,2589 (45 • 0, l ) 2)) = 10 lg 525,7 = 2 7 ,2 дБ ,
що відповідає умові задачі.
Р о зр ах у н к и Ф В Ч та СФ Чебиш ова виконую ться ан ал огіч н о р о з­
рахункам відповідних ф іл ьтр ів Б аттерворта.

Достоїнства та недоліки фільтрів Чебишова

Д ос тої н ств а: у см узі затри м ан н я х а р ак т ер и с ­
тика к р у тіш а, н іж у ф іл ь тр ів Б аттер во р та; при частоті / 3
згасання м ож е бути менше 3 д Б .
Недоліки: у см узі п р о п у скан н я х ар актери сти ка
не п л авна, м ає екстрем ум и; р о зр а х у н о к ф іл ь тр а більш
складний, ніж д л я ф іль тр а Б аттер во р та.
27 8 - 75! 417
 17.13. Електричні фільтри Золотарьова

Електричні фільтри нижніх частот Золотарьова. Ф іл ь ­

три Зо л о тар ьо в а мож на р озгл ян ути як окремий випадок
ф іл ь тр ів Ч ебиш ова.
В ізьмемо Ф Н Ч Чебиш ова третього п оряд ку п — 3. П а­
ралельно до індуктивності / , 2 поздовж нього плеча підклю ­
чимо єм ність С 2 (рис. 17.33).

Р и с. 17.33

З р о зу м іл о , щ о контур Ь.гСг на д ея к ій частоті, я к а є

резонансною , чинитиме нескінченно великий опір частоті
/о, о скіл ьк и в контурі відбувається резонанс струм ів. О т­
ж е, згасан н я на цій частоті нескінченно велике (див.
рис. 17.31, п — 3)..,
Я кщ о цю частоту / 0 вибрати на початку смуги затри м ан ­
ня ф іль тр а, тобто справа від частоти зр ізу / „ то крутість
характеристики згасан н я буде
значно більш е, ніж у ф ільт­
рів Ч ебиш ова.
Відомо, щ о одним з в аж ­
л ивих п арам етрів, х а р ак т ер и ­
зую чих я кість ф іл ьтр а, є к р у ­
тість зр остання характери сти ­
ки зга с а н н я . Звідси очевид­
на перевага ф іл ь тр ів З о л о т а ­
рьова.
К о н ту р / , 2С 2 у схемі н а зи ­
вається р е ж е к т о р н и м .
П означим о його резонансну
частоту через
З р о зу м іл о , щ о при частотах, б ільш их /<*>, опір цього
кон туру зм енш ується, отж е, зм енш ується згасан н я ф ільтра.
П орівняльна х а р а к тер и сти к а ф ільтрів н и ж н іх частот
Зол о та р ь о в а з інш им и типами ф ільтрів. С пільн і граф іки
згасан н я ф іл ьтр ів Б аттер во р та, Чебиш ова та Зо л о тар ьо ­
ва п о к азан о на рис. 17.34. З р о зу м іл о , що з наближ енням
/оо До Д, згасан н я ф ільтра у с м у зі-затри м ан н я зб іл ьш у вати ­
м еться. П роте при н аближ ен ні /«, д о / 3 кри ва згасан н я п ісл я
418
/» бІіус:ій+ься Нижче. Це ^peбa врахобуваФи при р озрахун к у
ф ільтрів З о л о тар ьо в а, а саме сл ід домогтися найвищ ої к р у ­
тості хар актер и сти ки згасан н я на початку смуги зат р и ­
мання, але не припустити зни ж енн я х арактери сти ки зга
сання . нижче ав після /я.
L2 L4
-
С2
11 II
- СІ -СЗ - С5

о---- — о
Ри с. 17.35 Р и с. 17.36

П ри р о зр а х у н к у сл ід витрим увати х ар актер и сти ку зг а ­

сання СП рівнохви льовою , а ш ирину смуги п р о п ускан н я —
незмінною.
Д л я цього не достатньо вклю чити в схему С2 п ар ал ел ь
но L2, треба зм інити всі елементи ф іль тр а.
Т аки й р о зр а х у н о к виконано для норм ованих схем R H —
= Ri = 1. С кладено таблиці коеф іцієнтів, за допомогою
я к и х мож на розрах о ву вати
ф ільтр З о л о тар ьо в а.
Д р у ги м варіантом ф іль тр а
Н Ч З о л о тар ь о в а є схем а, зоб­
р аж ен а на рис. 17.35. П ри
цьом у використовую ться ті
самі табличні коеф іцієнти, що
й д ля перш ої схеми 17.33.
Схема 17.35 працю є так.
Д л я резонансної частоти /02 по­
слідовного ко н ту р у L 2C 2 =
= 0 , щ о рівно зн ачн о корот­
кому зам иканню . Тому цей кон тур чинить м інім альни й опір
частотам, близьким до резонан сн ої частоти / 02, які не про­
ходять до сп о ж ивача на виході ф ільтр а. О тж е, згасан н я ар
па резонансній частоті а = оо. Таким чином, перш а та друга
схеми за згасан н ям взаєм озам іщ ені. Ці схеми н ер івн о ц ін н і
за іншими парам етрам и , н ап р и кл ад за вхідними опорам и.
А налогічно будую ться схеми більш високих поряд ків,
н ап ри клад схема при п = 5 (рис. 17.36).
У цій схемі два р еж екторн их контури. Д р у ги й контур
/.,С 4 не дає зм енш итися згасанню у см узі затр и м ан н я нижче
від рівня as- Д л я цього резонансні частоти /<*>2, Ц і повинні
бути розташ овані на осі частот так, щоб заб езпечувати од н а­

27* 419
ковий р івень п р о вал ів х арактери сти ки в см узі затрим ання
на р івні (рис. 17.37).
Х ар ак тери сти к а ф ільтрів в ер хн іх ч астот Зол отар ьова.
Ф В Ч е негатив з Ф Н Ч , тому схему Ф Н Ч нази ваю ть с х е ­
мою-прототипом, тобто б а з о в о ю схемою.
Р озглянем о, н ап р и кл ад , дві схеми ф іл ьтр а В Ч п ’ятого
п о р я д к у (рис. 17.38).
12 1.4

Р и с. 17.38

їх н ю х ар актер и сти ку зоб раж ено на рис. 17.39. Я к б а­

чимо, у см узі затр и м ан н я кри ва х арактери сти ки має два
спл ески , о ск іл ь к и в схемі два р еж ек торн и х контури.
У см узі п р о п у скан н я хар актер и сти ка хвилеподібна, з
п’ятьм а екстрем ум ам и, о ск іл ьк и в схемі п ’ять плечей.
С м угові ф ільтри Золотар ьова. У схемі см угового ф іл ь ­
тра Зо л о тар ьо в а вклю чаю ться ко л и вал ьн і кон тури я к у
поздовж ньом у, так і в
поперечному плечах схе­
ми (рис. 17.40).
У схемі а в позд овж ­
нє плече вклю чено п ар а ­
л ел ьн і кон тури , а в схе­
мі б — послідовні кон ту­
ри. Я к бачимо, парні п ле­
чі є чотириелем ентними
Ло* ^ двополю сни кам и, а не­
Р и с. 17.39 парн і плечі — двоеле-
ментними двополю сника­
ми. Х ар актер и сти ку см угового ф іл ьтр а Зол отарьова зоб ра­
ж ено на рис. 17.41.
Ро згл ян ем о принцип д ії цих ф іл ь тр ів з у р ах у ван н я м х а­
рактеристики їх .
У Смуговий ф ільтр на ц ен тральній частоті /„ повинен мати
оп ір поздовж нього плеча, який дорівню є нулю , а на ч ас­
то тах /_ « , та /о» оп ір поздовж н ього плеча повинен бути
нескінченно великим .

420
 Я кщ о в поздовж нє плече вклю чити один п аралельний
контур, то його опір буде великий т іл ь к и на одній резо­
нансній частоті або на / _ 3, або / 3, а нулю опір не дорівню ­
ватиме ні на яки х частотах.
П ри вклю ченні двох п а р ал ел ьн и х кон турів контур
І іа Сіа настроєний у резонанс на частоті /_оо, а контур
і і' вСїв — у резонанс на частоті /«,. Н а цих частотах або
один, або другий контур
-Ш . при частотах /_ « , або /«, чи­
н ять нескінченно великий
опір.
П ри частотах, більш их
/оо, зростає індуктивний
опір І г а і зм енш ується єм­

нісний опір Сіа - Т ом у цей п ар ал ел ьн и й контур має єм н іс­

ний х а р ак т е р , він еквівален тн и й д ея к ій ємності Се.
У контурі Ц вС ів при частотах, менш их /,* , зростає єм­
нісний опір і зм енш ується індуктивний опір, том у контур
І 2вС 2в має індуктивний х ар актер і еквівален тн и й д еяк ій
індуктивності І е.
Н а ц ен тральній частоті Х се дорівню є Х и , і виникав
явищ е резонансу н ап р у ги , а загал ьн и й опір двох контурів
стає таким , щ о дорівню є нулю. Тому згасан н я ф ільтра ар
на частоті /„ дорівню ватим е нулю . О тж е, така схема має
гри резонансні частоти: / 0, /«,, /_«■ З гід н о зі схемою, цей
ф 'л ьтр п роп ускає постійний струм , який проходить через
котуш ки Ь1 та £ 2 .
К онтури та Ь3С3 настроєні на резонанс струмів
на частоту /о, тому чинять великий опір цій частоті та час­
тотам, близьким до частоти / 0, тобто чинять великий опір
смузі частот від / _ те до /«,, тоді я к чинять м алий опір для
частот, менших /_ « , і більш их я к і далекі від р езон ан с
ної частоти / 0.
У схемі б послідовний контур Ь 1СІ настроєно на резо­
нанс н ап р у г на частоті / _ 3, а контур £ 3С 3 — на резонанс
421
нап руг па частоті / 3. П ри частотах від / _ 3 до / 3 зростає X t \
га зм енш ується Х а , тому цей контур має індуктивний ха­
рактер Х ц > Х сі, тобто він стає еквівалентни м деякій
індуктивності Lei, і виникає опір Х и = Х ц — Хс\-
П ри частотах від / 3 до / п кон тур L 3C 3 має ємнісний ха­
р актер, о скіл ьк и зб іл ьш ується Хсз та зм енш ується Х и ,
тому цей контур стає еквівалентни м як ій сь Сс3 і виника«
опір Хсел — Х а — Х а Н а ц ен тральній частоті / 0 с м у г и
XLeі дорівню є Хсез, і загал ьн и й опір поздовж нього плеча
Хі-3. = 0, тобто виникає явищ е резонансу н ап руг, і це пле­
че л егко п роп ускає частоту /„ та б л и зькі до / 0 частоти, тоб­
то см угу від / _ 3 до / 3.
В ітка п ар ал ел ьн о го кон туру /-гдОгл настроєна на резо­
нанс н ап руг щодо частоти / _ 3, а вітка LmCve настроєна на
резонанс н ап р у г щодо частоти / 3.
О тж е, на смузі частот від / _ 3 до / 3 зростає індуктивний
опір Lia і зм енш ується ємнісний опір Сгл, а тому ця вітка
має індуктивний характер з еквівалентни м опором X lc 2A —
= Хц2А — Хс 2 А
П ри частотах від / 3 до / 0 зростає ємнісний опір Хс 2 в та
зм енш ується індуктивний опір X l 2b, тому ця вітка має
ємнісний х ар актер з еквівалентни м опором Xcew — Хс 2в —
— X t 2 в-
П ри середній частоті / 0 смуга п роп ускан н я Х^ла д орів­
нює — Хс.е2 в, і виникає резонанс струм ів, о ск іл ьк и вони
вклю чені п ар ал ел ьн о. Цей контур чинить частоті / 0 нескін ­
ченно великий о п ір, а частотам цієї см уги, які б ли зькі
до частоти / 0,— великий опір і не пропускає їх , тому ця
смуга частот надходить до прийм ача енергії.
Н а частотах, менших / _ 3 і б ільш и х / 3, цей кон тур роз­
строєний, тому чинить струмам цих частот малий опір, які
п роходять через п аралельний кон тур 2 , не потрапляю чи до
спож ивача.
Достоїнства та недоліки фільтрів Золотарьова
Д ос тої н ств о: при однаковом у п та однаковій
нерівном ірності згасан н я в см узі проп усканн я ф ільтр З о ­
лотарьова має най більш у кр у тість х арактери сти ки у смузі
затр и м ан н я п о р івн ян о з іншими ф ільтрам и , тобто я к ість
ф іл ь тр а ц ії цими ф ільтрам и вищ а.
Н е д о л і к и : ф ільтр З о л о тар ьо в а має більш скл ад н у
схем у, н іж інші ф ільтри ; ф ільтр З о л отарьова має більш е
ви к р и вл ен н я форми передаю чих ім пульсів, ніж ф ільтри
Б аттер во р та; х ар актер и сти ка ф ільтра Зол отарьова більш
чутлива до відхилень величин елементів від їх р о зр ах у н к о ­
вих значень, н іж в інш их ф ільтрах.

422
 17.14. Вхідний опір електричних фільтрів

Відомо, щ о чотириполю сники повинні працю вати в рє

жимі узгодж еного н ав ан таж ен н я. Ц е стосується й ф ільтрів,
и к і теж є чотириполю сникам и. Я кщ о ця умова не викону-
і її,ся, то частина си гн ал у відбивається та спотворю ється.
Тому важ л и ве значення має віднош ен ня вхідного опору
/„х до опору генератора Хг, яке нази вається к о е ф і ц і ­
єнтом ст о я ч о ї хвилі н а п р у г и (К С Х Н ).
Проте о скіл ьк и наші ф ільтри р о зр аховую ться за робочи­
ми парам етрам и, то питання про у згодж ення не має перш о­
рядного значення, воно ф актично м іститься у ф орм улі ро­
бочого згасан н я ф ільтра. Н а тих частотах, де а р = 0, у з­
годж еність ідеальн а, тобто — Zi . З р о зу м іл о , щ о на час­
тотах, де згасан н я о р м аксим альн е, вхідний опір сильно
від різн яється від опору генератора. Т аким чином, частотна
характеристика вхідного опору у смузі п р оп усканн я така
сама, як і х ар актер и сти ка згасан н я ф іль тр а. Тому досить
розглянути ф орм улу, я к а визн ачає м аксим альн ий коеф і­
цієнт відбиття відносно нерівном ірності згасан н я Аа:
■2г
Р= 1 ------------------------ (17-28)
2 ВХ + *. 10'
Звідси знайдем о К С Х Н :

£ = 4Хн^ = 4і -^р - (17.29)

П р и к л а д 17.14. Знайти коеф іцієнт відбиття р та К С Х Н к, якщ о
нерівном ірність згасан н я у ф іл ьтрі З ол отарьова Да — 0,6 д Б .
Р о з в ’язання. К оеф іц ієнт відбиття

Р = = | / ' 1_ ю0-10-6" = V 1" ~ тж = 0,36 •

К оеф іцієнт стоячої хвилі напруги:

1 + 0 ,3 6 1,36
1 — 0,36 ~ 0,64 ■2 , 1.

17.15. Спеціальні типи фільтрів

У сучасних ел ектронни х ап ар атах ш ироко застосовую ть

спеціальн і типи ф ільтрів: п ’єзоелектри ч н і, м агн ітостри кц ій ­
ні, ел ектром ехан ічн і. Це обумовлено тим, щ о в котуш ках
індуктивності та конденсаторах реактивних ф іл ьтр ів, особ­
ливо см угових, теплові витрати в активн их опорах п о гір ­
ш ують характери сти ки ф іл ь тр ів п о р івн ян о з розрахун ко-

423
вим, які виконую ться д л я ідеальн их елем ентів І і С. В плив
витрат особливо помітний у ви п адках см угових ф іл ьтр ів
з вузькою смугою п р о п у скан н я, тобто таки х ф іл ь тр ів, х а ­
рактеристики яки х повинні задовольн яти нерівності
(Д///о) 1» Де А / — смуга частот п роп ускан н я ф ільтра,
/о — цен тральна частота смуги проп ускан н я.
Смуговий ф іл ьтр , який р озрахован о д ля ідеальн их ел е­
ментів, може робити тільки при велики х добротностях його
елем ентів, о скіл ьк и він має втрати в активн их опорах
схеми.
о---- \ЕМП\—І <Р 1—1МЕЛ\— о П рацезд атн ість ф ільтра м ож ­
лива тіл ьки при добротності
Ри с. 17.42 (15...20) /о/А/. Н ап р и к л ад ,
дван ад ц яти к ан ал ьн и й блок а п а ­
ратури високочастотного телеф онування з парам етрам и
одного із см угових ф іл ь тр ів / 0 = 100 кГ ц і А/ = 3,3 кГ ц
має добротність ф = 450...600. Т а к у добротність не мож е
мати ж одна котуш ка ін дуктивн ості, тому в а п а р а т у р і з а ­
стосовую ться електром ехан ічн і резонатори. П рикладом ме­
ханічних ко л и в ал ь н и х систем є кам ертон; н атягн у та стру­
на; пласти н ка, за к р іп л е н а в одній або к іл ьк о х точках.
В им ірю вання добротності м еханічних резон аторів ’ по­
к а зу є, що вони м ож уть мати добротність у к іл ь к а тисяч і
навіть десятки тисяч, що не мож на дістати д ля реактивн их
ф ільтр ів від котуш ок індуктивності і конденсаторів.
П ри застосуван ні м еханічних резон аторів д ля ф іл ь тр а­
ції електричних сигн ал ів застосовую ть кон струкцію з трьо­
ма узлам и (рис. 17.42):
1) перетворю вач електричних кол и ван ь у механічні —
електром еханічний перетворю вач (ЕМ П );
2 ) один або к іл ь к а м еханічних резонаторів, які утво­
рюють ф ільтр м еханічних кол и ван ь (Ф);
3) перетворю вач м еханічних кол и ван ь в електричні
(М ЕП).
К о н структори ф іл ь тр ів ап ар ату р и з в ’я зк у об’єднали
обидва перетворю вачі в один п ри стрій , який н ази вається
е л е к т р о м е х а н і ч н и м ре зон ат оро м.

17.16. П'єзоелектричні резонатори

В ласти вості п’є зо п л аст и н и . П ри стисненні п ’єзоплас-

тини (рис. 17.43, а) на обох її п овер х н ях вин икаю ть п роти ­
леж ні ел ектричні зар я д и , а при ї ї р озтяган н і зн ак и зар я д ів
зміню ю ться на п роти леж н і. Ц е явищ е нази вається прямим
п’єзоелектричним ефектом.
 Я кщ о п ’єзо п л асти н у помістити м іж двома металевими
пластинами та підклю чити до постійної н ап р у ги , то залеж но
в д п олярності пластина або сти скається, або розтягаєть­
ся. Я кщ о цю п л асти н у підклю чити до генератора змінного
струму (рис. 17.43, б), то пластина буде коли ватися. Ц е я в и ­
ще нази вається оберненим п ’єзоефектом.
Ч астота коли ван н я п ’єзоп ластин ки дорівню є частоті
зм інної напруги генератора. У колі вин икає зм інний струм
Це означає, щ о п ’єзоп ластин а веде себе, я к електричне

Р и с. 17.43

коло, вона має п ’єзоп ровідн ість. П ри цьом у безповоротно

втрачається ен ер гія генератора на коли ван ня пластини.
П ’єзоп ровідн ість має активн ий х ар актер . Ч ер ез ємність
між металевими електродам и проходить реактивн ий струм ,
як у конденсаторі. О тж е, існує й р еакти вн а провідність.
Таким чином, п ’єзоп ластин а в електричном у полі веде се­
бе, як двополю сник, який складено з індуктивності та ємності,
вклю чених послідовно, і має активн ий опір (рис. 17.44).
Із сказан о го вип ли ває, щ о пластина п ’єзо к р и стал а є
пруж ним тілом і має частоту вл асн и х ко л и ван ь за л е ж н о від
розм ірів пластини.
Я кщ о частота генератора зб ігається з частотою вл асн и х
коливань пластини, то ви н и кає явищ е резонан су н ап руг
І ам плітуда ко л и в ан н я пластинки д осягає м аксим ум у. П ри
цьому м аксим ум у д осягає п ’єзоелектрична п ровід ність п л ас­
тинки і струм у колі з активним характером .
П ’єзо ел ек тр и ч н и й р е зо н а т о р . П ’єзоелектричним резо­
натором н ази вається ел ектром ехан ічн а система, я к а с к л а ­
дається з п ’єзо ел ектр и ч н о ї пластини , електродів та д ер ж а ­
ка (часто застосовується квар ц о ва пластина).
Д л я підведення зм інн ої нап руги до пластини ї ї п оверх­
ню м еталізую ть сріблом , а в особливих ви п ад к ах — зо л о ­
том. Є мність м іж цими поверхням и зал еж и ть в ід розм ірів
та діелектри чної проникності п ’єзопластини.
Е к вівал ен тн у схему п ’єзоелектричного резонатора зо­
браж ено на рис. 17.44, де С 0 — статична єм ність ел ектр о ­
дів Скв — єм ність пластини, Скв С0. З гід н о із схемою
це є триелем ентннй реактивний двополю сник.
Я кщ о зн ехтувати то граф ік частотної залеж ності
опору схеми матиме вигляд, зоб раж ен и й на рис. 17.45.
У цій схемі м ож ливо два резонанси на частотах

/і = - 2^ - К ^ С к в (резо н ан с напруг),

О скіл ьки г к в ^ С 0) то Се & С кв, Се =

°кв
кв т Чо
+ С

П ри / г < / х коло має ємнісний х ар актер , струм кола випе­

редж ає за фазою н ап р у гу генератора. При / г > / 0 коло має
індуктивний х ао актео.

с
>

і
і
І

Ри с. 17.44 Ри с. 17.45

/ х зм енш иться до /і, о ск іл ьк и зб іл ьш и ться ін д укти вн ість схе-

ми і , а / 2 залиш иться м айж е незмінною , смуга п роп усканн я
збільш иться (див. рис. 17.45). Р ізн и ц я / 3 — /, визн ачає сму­
гу п р о п у скан н я кварцового ф іл ь тр а, я к а дуж е м ал а, а це
свідчить про високу добротність п ’єзоелектрични х ф ільтрів.
Я кщ о послідовно з п ’єзорезонатором вклю чити конден­
сатор, єм ність С зм енш иться, смуга п роп ускан н я теж зм ен­
ш иться, о ск іл ьк и зменш иться різн и ц я резонансних частот
/г — / о внаслідок збільш енн я резонансної частоти яка
зм іститься в б ік більш високих частот.
423
 З а с т о с у в а н н я п ’єзо ел ек т р и ч н и х ф ільтрів. П ’єзо е л ек ­
тричні ф ільтри застосовую ть д ля см угових та реж екторн их
ф іл ьтр ів у б агато кан ал ьн о м у з в ’я зк у . Ц і ф ільтри мають
р я д особливостей, зокрем а парам етри Ь і С незвичайні
для ко л и вал ьн и х ко н ту р ів . У кварц ових пластин ек в ів а ­
лентна Індуктивність 2-ек досягає д есятків генрі, ємність
не перевищ ує десятих долей пікоф арад, а активн ий опір
вимірю ється одиницями та десяткам и омів. О тж е, маємо
коли вальн ий контур д уж е високої добротності ф = Х Д Я —
= Х с/Я т а д у ж е в у зь к о ї смуги п р о п у ск ан н я, згасан н я при
цьому дуж е м але. Я к відомо, ш ирина смуги проп ускан н я
А/ — /«/<3- О скіл ьк и СІ д уж е в ел и ка, то см уга Л / д уж е м ала.
В наслідок вел и ко ї добротності СІ стаб іл ьн ість смуги про­
п у ск ан н я д у ж е висока.
Достоїнства та недоліки п'єзоелектричних фільтрів
Д ос то їн ст ва : висока добротність (десятки ти­
сяч); висока стаб іл ьн ість х арактеристики ; м алі габаритні
розм іри.
Недоліки: підпадає під вплив в о л о ;о ті, що по­
значається на роботі ф іль тр а; невисока м еханічна стій­
кість; підпадає під вплив зовніш ніх електром агн ітн их по­
л ів , що позн ачається на роботі ф ільтр а; склад н ість обробки
кварцових пластин; непристосовність до роботи в діап азоні
надвисоких частот; висока вартість.

17.17. Магнітострикційні фільтри

П арам етри т а принцип дії. М агнітострикційним ф ільт­

ром нази вається ел ектром ехан ічн а система, я к а скл ад аєть­
ся з м агнітостри кцій ного стер ж н я , обмотки зб удж ен н я та
постійного м агніту.
М агнітострикційним и м атеріалам и є н ік ел ь, сплави н і­
келю з зал ізо м , ферити.
П рин цип д ії м агнітостри кцій ного ф ільтр а основуєть­
ся на м агнітостри кцій ном у еф екті, яки й п о л ягає в тому,
що м агнітострикційний стерж ень, внесений в м агнітне по­
ле, зміню є свої розм іри, тобто подовж ується або скорочу­
ється.
М агнітострикційний ефект оборотний, тобто, якщ о до
стерж ня п р и кладати розтягу ю чу або стискаю чу м еханічну
си л у, то стерж ень нам агнічується і створює власне м агн іт­
не поле. Я кщ о такий стерж ень помістити в ко туш ку, то при
періодичном у р о зтягу ван н і та відпусканн і стерж ня власне
м агнітне поле зм іню ється, і в котуш ці інд укується Е РС
(рис. 17.46, а).
427
 В наслідок оборотності м агнітостри кцій ного еф екту, при
проходж енні по котуш ці зі стерж нем зм інного струм у д ов­
ж ина стерж ня періодично зм іню ватим еться з частотою, яка
ц рівню є подвійній частоті зм інного струму.
Я кщ о цей пристрій знаходиться під дією постійного м аг­
нітного поля і по котуш ці проходить зм інний струм , то
стерж ень коливатим еться з частотою , я к а д орівню є частоті
зм інного струм у. К р ім того, н аявн ість постійного м агніту

Р и с. 17.46

підсилю є м еханічну деф ормацію стер ж н я , тобто підсилю є

м агнітострикційний ефект. Результую чий м агнітний потік
визначається так:
Ф р езі = Фпост “Ь Ф зм — Ф рез шах,
Ф р ез2 - Фпост — Ф зм = 0
(рис. 17.46, б).
М агнітострикційний стерж ень, я к і всяке пруж не тіло,
володіє власного частотою ко л и ван ь, що зал еж и ть від ро з­
м ірів стер ж н я , від ЇЇ пр уж н ості, від м атер іал у стерж ня.
Я кщ о частота власних коли ван ь стерж н я зб ігається зі
змінним м агнітним полем котуш ки, то стерж ень ко л и вати ­
меться з м аксим альною амплітудою .
П ри ко ли ван ні стер ж н я він буде то нам агн іч увати ся,
то р озм агнічуватися, тобто власний м агнітний потік стер ж ­
ня буде зм іню ватися, і в котуш ці, в середину я к о ї внесено
стерж ень, ін д у ку ється Е РС , я к а протидіє змінном у струму
котуш ки. Це ан ал о гічн о збільш енню реактивн ого опору
всього пристрою . О тж е, при збільш енн і частоти струм у в
котуш ці від н у л я до со2 = ш0 величина та протидія інду­
к ован ої Е Р С зростає. У момент резон ан су струм у колі
котуш ки м інім альни й, через те щ о протидія інд укован ої
Е Р С стає м аксим альною , щ о аналогічн о п аралельн ом у
ко н ту р у в реж имі резонансу струм ів. Том у еквівал ен тн а
схема м агнітострикційного ф ільтра міститиме п арал ел ьн и й
контур L 2C 2 та ін д укти вн ість L котуш ки, вклю ченої послі-
донне з контуром . Таким ЧИНОМ, МаєМо триелем ентний ДЙО-
полю сник, р о згл ян у ти й у схемі на рис. 9.31.
В ідповідно до характери сти ки (рис. 17.47) при зр остан ­
ні частоти, якщ о вона перевищ ить со2, ф аза м агн ітостри к­
ційної Е Р С , індукован ої в котуш ці, зм іню ється на 180°,
і оскільки X зм енш ується до о>3, то струм ш видко зб іл ь ш у ­
ється, досягаю чи м аксим у при д ея к ій частоті со3. При
цьом у реактивний опір X м аг­
нітострикц ійного резонатора
дорівню є нулю , о ск іл ь к и кон­
тур Т 2С 2 (рис. 9.31) має єм ніс­
ний х ар актер і Хсе == Хю-
П ри зростанні частоти, я к ­
що вона перевищ ить ю3, си л ь­
но зростає Х м , реактивний
опір резонатора стає позитив­
ним і зростає при подальш ому
зростанні частоти.
Рис. 17.47 С м уга п р о п у ск а н н я . Магні­
тостри кцій ні ф ільтри м ож уть
бути використані на частотах від 5 кГ ц до 1 М Г ц . Цей
д іап азон обм еж ується розм ірам и резонаторів. Вони будуть
дуж е великі на частотах, менш их 5 кГ ц, і д уж е м алі на
частотах, б ільш их 1 МГц.
Достоїнства та недоліки магнітострикційних фільтрів
Д о сто їн ств а : висока добротність (порівн ян о з
реактивним двополю сником); висока м еханічна стій кість
(порівн ян о з п ’єзоелектричним и резонаторам и); н и зька
вартість (п о р івн ян о з п ’єзоелектричним и ф ільтрам и).
Н е д о л і к и : добротність ни ж ча, ніж у п ’єзоел ект­
ричних ф іль тр ів; невисока стаб іл ьн ість х ар актер и сти ки .

17.18. Електромеханічні фільтри

П о б у д о в а т а п ринцип д ії. П ринцип д ії оснований на

перетворенні електричних ко л и ван ь у м еханічні та навп а­
ки. П ри цьому використовую ть м агнітостри кцій ні, п ’єзо­
електричні та інші.
К онструкти вн о електром ехан ічн ий ф ільтр м ож на зо­
бразити так, я к на рис. 17.48, де У — ^магнітострикційний
резонатор; 2 — м еханічні резонатори; 3 — сталеві з в ’я з ­
ки, я к і м ож уть бути у ви гл яді тонки х м еталевих стерж нів,
пластин, кам ертона, язи ч к ів .
У р езон ато р ів з н ерж авію чої с тал і добротність д осягає
2000...3000; у резо н ато рів з алю м інію та його сп л авів —

429
До 5 0 0 0 ...ІО ОбО. М еханічні резонатор» з в 'я з а н і м іж собою
з в ’язкам и , н ап р и кл ад з нерж авію чої сталі.
В ласна частота коливання всіх чотирьох резонаторів
однакова.
Р о б о та ел ектр о м ех ан іч н о го ф ільтра. Л ів и й м агн іто­
стрикц ійни й резонатор (див. рис. 17.48) перетворю є зм ін ­
ний струм, яки й надходить від д ж ер ел а си гн ал ів до обмот­
ка зб удж ен н я, у м еханічні коли ван н я. Вони по л ан ц ю ж к у
межах 0 ...0 ,5 /3, а в Межах 0,5 / 3 < / < / 3 має велику нелі-
иійність (рис. 17.50).
О тже, для зменш ення спотворю вання сигн ал у треба,
щоб частота л ін ії затри м ки щ онайменш е була в два рази
більш а від м аксим альн ої частоти спектра сигналу. Ц ього

Ри с. 17.49

Р и с. 17.48 можна досягти зменш енням Ь і С л ін ії затрим ки , але тоді

м еханічних резонаторів надходять до кінцевого м агн іто­
стрикц ійного резонатора, який перетворю є ці механічні
коли ван ня в електричні, що знім аю ться з виходу ф ільтра
з тією самою частотою, з якою подано на вхід. У р езул ьтаті
ф ільтр працю є я к смуговий — проп ускає з м аксим альною
ам плітудою резонан сн у частоту, що дорівню є власній час­
тоті резонаторів, та частоти, б ли зькій до ц ієї частоти.
В наслідок в ел и ко ї добротності м еханічного резонатора
криві згасан н я у см угових електром ехан ічн их ф ільтрів
мають велику крутість.
.зменшиться час затрим ки 4 , отж е, треба збільш ити к іл ь ­
кість п л ан ок, що ускладню є кон струкцію та зб іл ьш ує а к ­
тивні втрати в л ін ії затрим ки . Звичайн о час затрим ки не
перевищ ує 15...20 мкс.
У л ін ія х затри м ки на частотах 2 0 ...6 0 М Гц застосову
ють п ’єзоелектричні або м агнітостри кцій ні перетворю вачі,
у ланцю ж ки яки х сигнали н адходять внаслідок механічних
коливань із ш видкістю , в 10 р азів меншою. Ч ас затрим ки
в них дорівню є кіл ьком м ілісекундам .
Л ін ії затрим ки ш ироко застосовую ться в р ад іо н ав іга­
ційних та інш их радіотехн іч ­
них при строях.

17.19. Поняття лінії затримки

У д еяких радіотехнічни х при строях іноді ви н и кає не­

обхідн ість затрим ати сигнал за часом пош ирю вання, тобто
зменш ити ш видкість його проходж ення без істотної зміни
його форми. Ц е здійсню ється за допомогою ф ільтра н и ж ніх
частот, яки й скл ад ається з б агатьох л анок і н ази вається
ш тучною л ін ією затрим ки (рис. 17.49).
Р и с. 17.50 Р и с. 17.51
З атр и м у ван н я здійсню ється зав д як и впливу реактивних
елем ентів, що протидію ть проходж енню сигналів.
Ч ас затрим ки
4 « я К ІС , (17.30)
де п — к іл ь к іс ть Г-подібних л анок л ін ії затрим ки .
Щ об си гнал при затрим ці не спотворю вався, треба, щоб
всі гарм оніки сигн ал у затри м увал и ся на однаковий час.
Д л я цього необхідна л ін ій н а ф азочастотна характери сти ка
чотириполю сника. Відомо, що л ін ій н ість існує тільки в Ри с. 17.52

431
 П ар а л ел ьн а р о б о та ф ільтрів. В ідокрем лення сфруміп
кан алів з в ’я зк у телеф онних, телеграф них та телем еханіч­
них виконується п арал ел ьн о з працю ю чими ф ільтрам и.
П ри цьому треба запобігти тому, щоб один ф ільтр не ш унту­
вав струми другого ф ільтра.
З цією метою на вході ф іл ьтр ів вклю чаю ться компен­
суючі реактивні елементи або контури. Я к п о к азан о на
рис. 17.51, ф ільтр В ш унтує ф ільтр А по ни зьки х частотах,
а ф ільтр А ш унтує ф ільтр В по високих частотах.
Схему з компенсуючими Ьк та С к зображ ено на рис. 17.52.
Н и зь кі частоти не п роходять у ф ільтр В, оскіл ьки
конденсатор С к їх не п р оп ускає, а високі частоти ф ільтра В
не проходять у ф ільтр А , оскіл ьки чинить їм великий опір.
О тж е, ш у н ту ван н я при п ар ал ел ьн ій роботі не від б у вається.

Запитання для сам оконтролю

1. П ризначення електричних реж екторни х та смугових ф іл ьтрів.

2. Щ о називається частотою зр ізу ? 3. Н а чому основана робота елек т­
ричних ф ільтрів? 4. О снов..і параметри електри чни х ф іл ьтр ів . 5. Що
вклю чається у поздовж нє плече реактивних ф іл ьтр ів Н Ч ? смугових
ф ільтрів? 6. Щ о вклю чається у поперечне плече ф іл ьтр ів В Ч ? 7. Що
називається порядком ф іл ьтра? 8. Д остоїнства ф іл ьтрів Б аттерворта,
Ч ебиш ова, З о л о тар ь о ва. 9. Н едоліки ф іл ьтрів Чебиш ова порівн ян о з
ф ільтрам и Б аттерворта?

Запитання для розвитку логічного мислення

І. Ф ільтр Н Ч пропускає частоти від нуля до 1000 Гц. Я к змінити

його парам етри, щоб він п роп ускав частоти до 2000 Гц? 2. Я к змінити
парам етри ф іл ьтр ів В Ч , щоб зменш ити / 3? 3. Смуговий ф ільтр має сму­
гу проп ускання від 3 до 5 кГц, Я к змінити парам етри ф іл ьтр а, щоб він
проп ускав смугу від 6 до 8 кГц? 4. Р еж екторний ф ільтр розрахован о
на резонансну частоту /0 = 4 кГц. Я к змінити парам етри,- щоб / с =
= 6 кГц? 5. Я к збільш ити /3 л ін ії затрим ки?

Задачі для самостійного розв'язування

1. В ап аратурі системи передачі К.-60-П використовується Ф В Ч

К -0,3, в якого /з = 0,3 кГц. О пір наван таж ен н я /?н = = 600 Ом.
З гасан н я на частоті / 5 = 5 0 Г ц не повинно бути меншим від а5 =
= 29,5 д Б . Р о зр ах у в ати елементи ф іл ьтра та накреслити його.
Відпові дь, п = 2, 7, = 0,22 Гн, С — 625,6 нФ , а5 =
= 31,13 д Б .
2. Р о зр ах у в ати елементи ф іл ьтра Н Ч Б аттерворта д л я малого в хід­
ного опору та накреслити схем у ф іл ьтр а, якщ о / 3 = 125 кГ ц, на ча­
стоті / 5 = 200 кГ ц згасан н я не повинно бути менше 14,8 д Б . О пір н аван ­
таж ення /?н — 7?/ — 135 Ом.
В і д п о в і д ь , п = 4. б і = 131,58 мГн, 7-3 = 317,85 мГн, С2 =
= 17,43 нФ, С4 = 7,22 нФ , а$ = 16,42 д Б ,

432
 8. Знайти Порядок п ф ільтра Н Ч Ч ебиш ова, якщ о смуга пропус­
кання 0 ...1 5 кГц, а на частоті /$ — 25 кГц згасан н я не повинно бути
меншим від а5 — 25 д Б , Да = 1 д Б .
Ві дповідь, п — 4,38 я і 5.

Глава 18
ВІД КРИТИЙ К О Л И В А Л Ь Н И Й КОНТУР.
Е Л ЕК Т РО М А ГН ІТ Н І ХВИ Л І ТА ЇХ В Л А С Т И В О С Т І

18.1. Відкритий коливальний контур. Антени

Д л я передачі р а д іо с и гн а л ів на великі в ід стан і викорис­

товують відкритий коли вальн и й контур у ви гл яд і антени,
де ін дуктивн ість і єм ність не зосередж ені, а розподілені
по всій довж ині антени.

Р и с. 18.1

Н а рис. 18.1 зоб раж ено послідовність перетворення ко­

ливального контуру в контур із розосередж еними парам ет­
рами або антену. Р озгортаю чи обклади нки конденсатора і
витягую чи витки котуш ки
індуктивності в п р о від н и ­
ки, мож на дістати антену —
симетричний віб р ато р або
диполь з певними парам ет-
рами і , С і Я.
К ож н у елем ен тарн у ч а­
стину п р о від н и ка — в іб р а ­
тора, утвореного з о б кл ад и ­
нок конденсатора і в и тків
котуш ки Індуктивн ості, Рис 18 2
мож на уявити я к елем ен­
тарні частини індуктивн ості, м іж яким и існує елем ентарна
єм ність (рис. 18.2).
У сим етричном у вібраторі відбувається в іл ьн и й коли­
вальний процес (рис. 18.3). П ідклю чим о до зати ск ач ів Е РС
28 3-753 433
обидві половими диполя. В ідбудеться за р я д ж а н н я в іб р а ­
торів до величини Е. В ідклю чим о д ж ерело ен ер гії і з ’єд­
наємо зати скач і перемичкою . П очнеться розрядж ен н я в і­
б р ато р ів, і через перем ичку — середню частину диполя
проходитиме найбільш ий розрядн ий струм. В н ап рям ках
кін ців диполя струм зм енш ується до нуля. Струм у п ровід ­
ни ках зростає повільно, о скіл ьк и через розосередж ену
індуктивність вин икає Е РС сам о ін д у кц ії (рис. 18.3, б).
З розрядом розосередж еної ємності струм у п ровідни­
ках зростає і д о сягає м аксимум у при повному її розря-

1-
. \* \ І
11- ' І
Vїї
Ні г. и
/ґ

Р и с. 18.3

дж енні. Вся ен ер гія електричного поля переходить в

енергію м агнітного поля розосередж еної індуктивності
(рис. 18.3, в).
Я кщ о на початку процесу індуктивн ість переш кодж ала
наростанню струм у, то тепер вона переш кодж ає його змен­
шенню. Тому струм зм енш ується повільн о з п е р езар я д ж а н ­
ням ємності п ровідни ків (рис. 18.3, г). Коли струм спаде
до н у л я , єм ність буде п ерезарядж еною до м аксим ального
значення (рис. 18.3, д).
П ісл я цього процес відбувається у зворотном у напрям і
(рис. 18.3, е, є, ж, .з).
Геометричні розм іри диполя повинні бути відповідни­
ми періоду або довж ині х ви л і коли вальн ого процесу, а
саме, в довж ин у диполя / «вкладається» половина періоду
ко л и ван н я. О тж е, довж ина хвилі Х0 власних коли ван ь
симетричного віб р ато р а вдвоє більш а від довж ини І. Т аки й
диполь називаю ть п і в х в и л ь о в и м . Д о вж и н а його
хвилі
Х0 = 21. (18.1)
К рім сим етричного диполя, антенами н ази ваю ть інші
від кр и ті ко л и вал ьн і системи, в яки х утворю ю ться ел ектро­
м агнітні поля. З а допомогою різн и х систем і типів антен
здійсню ю ться передачі і прийом радіо, телевізій н и х і інших
сигналів.

434
 <8.2. Електромагнітні хвилі та їх властивості

Зм інний струм , ідо проходить через диполь (рис. 18.4),

створює навколо п ровідни ка зм інн е м агнітне поле Н з
замкненими л ін іям и м агнітної інд укц ії. Зм іна магнітного
п о л я приводить до появи зм інного електричного ПОЛЯ Е із
замкнутими лін іям и н ап р у ж е­
ності.
З а момент часу зм іни стру­
му від нуля до м аксим ум у і
знову до нуля м агнітне поле Н
та електричне поле Е прохо­
дять фази відстані від нуля
до Я/4 від центра віб р ато р а і
знову до нуля (на рис. 18.4
зображено ф азу максимуму по­
лів Н і Е).
У момент припинення стру­
му у віб р ато р і, в просторі,
близьком у до провід н и ка, бу­
дуть в заєм о зв ’я зан і м агнітне
й електричне п о л я, я к і н а­ Р и с. 18.4
зиваю ться е л е к т р о м а г ­
нітним полем. М агнітна складова цього поля ви­
кликає зм інне електричне поле не тіл ь ки біля провідника,
а й далі від нього. Ц е електричне поле утворю є струм зсу ­
ву, який в и к л и к ає новий виток м агнітного поля. Таким
чином, м агнітне й електричне або електром агн ітн е поле
уже не з в ’язане з провідником , воно безперервно зм іню єть­
ся з часом і зав д як и цьому розповсю дж ується в просторі
зі ш видкістю світла.
Е лектром агн ітн е поле утворю є електром агн ітн і хвилі,
які від антени послідовно розповсю дж ую ться доти, доки
діятим уть у п ровідни ку випром іню вачі зм інного струму.
Якщ о від випром іню вача в точці О (рис. 18.5) в усі на­
прями розповсю дж ую ться електром агн ітн і хвилі, то вони
Випромілюїт

І
\ ІНапрям
\ \ хвилі
А 7Г ігі Iі«-

Сферичний Плошй
Франт ч>рот
Рис. 18,5

28* 435
 будуть сп о стерігатися в од наковій ф азі в усіх точках певної
сфери. Р а д іу с ц ієї сфери зал еж и ть від ш видкості руху хнм
л і і часу, що пройш ов від початку випром іню вання. О скілм
ки х ви л і рухаю ться безперервно, то радіус сфери весь чмб
зб ільш ується.
П о вер х н я, в точках я к о ї ф аза електром агн ітн их коли«
вань одна й та сам а, нази вається ф р о н т о м х в н л і ]
П /ю щ иніГ
Фронті/
Р и с. 18.6
або с ф е р и ч н о ю х в и л е ю . Х арактерн и м д л я сфе­
ричних хвиль є те, що нап руж еності їх н іх електричного
і м агнітного полів на м алих від стан ях від випроміню вача
зн ах о д яться в обернено проп орц ій н ій зал еж н о сті від ш ля­
ху, яки й вони пройш ли. П ри вел и ки х відстанях від випро­
м іню вачів, я к і складаю ть к іл ь к а д есятків довж ин хвиль,
сфери можна вваж ати площ инам и, а фронт, яки й утворює
х в и л я ,— плоским (рис. 18.5). )І
Д л я ідеальн их плоски х хвиль
характерн и м є те, що вектори
електричного поля Е і м агнітно­
го поля Н взаємно перпендику- І
л я р н і і зн ах о д яться в площ ині
ф ронту, а н ап рям ок, в яком у роз- 1
повсю дж ується х ви л я , перпенди- І
ку л я р н и й ф ронту (рис. 18.6).
Н ап р ям ки хвиль такого плоского
ф ронту п ар ал ел ьн і, а тому енер- І
гія електром агн ітн их кол и ван ь ]
не розсію ється і н ап руж ності 1
Ри с. 18.7 електричного і м агнітного п ол ів 1
від відстані не зал еж ат ь. У при- ’
роді немає ідеальних плоских хвиль, а припущ ення зроблено
для спрощ ення р о зр ах у н к ів та ан а л ізу електричних кіл.
Д іа гр ам у нап рям у випром іню вання півхви льового ві­
братора зоб раж ен о на рис. 18.7: а) — у просторі; б ) — у
горизон тальній площ ині; в) — у в ер ти к ал ьн ій площ ині.
В аж ливою характеристикою електром агн ітн их коли­
вань є не т іл ь к и напрям розповсю дж ення, а й їх н я швид-
436
І Ц|с гь. Вона визн ачається ш видкістю перем іщ ення в просто-
| іі фази х ви л і і н ази вається ф а з о в о ю ш в и д к і с т ю
І позначається Уф. У математичній формі д ля вакуум у
= 1 (18.2)
Др кП — електрична стал а, р 0 — м агн ітн а стала.
Якщо підставити значення є 0 = 8 ,85 • 10-1 2 Ф /м і р 0 =
Ь» '1л • 10~ 7 Гн/м, то дістанемо
| = І / У 8,85 • К П 12 - 4 я 1 0 - 7 = с 0 = 3 • 108 м /с, (18.3)
, Щ» с0 — ш видкість світла у вакуум і.
Відстань, я к у проходить електром агн ітн а х в и л я з а пе­
ріод одного коли ван ня Т, рухаю чись з фазовою ш видкістю
Тф, називається д о в ж и н о ю х в и л і і позначається
[V Д л я вакуум у
к = УФТ = с0Т «= с0//. (18.4)
При одній і тій сам ій частоті коли ван ь випром іню вання
її інших середовищ ах буде з іншою фазовою ш видкістю ,
м тому і з іншою довж иною хвилі. П ри цьому враховую ть
підносну д іел ек три чн у прон икн ість е г = еа/е 0, тоді ф азова
швидкість
Уф = с 0/У е 7 ,
а довж ина хвилі
І = Х0 /У 7 Г- (18.5)
Отже, ф азова ш видкість і довж и н а хвилі в інш их се­
редовищах ВІДНОСНО величин у Просторі зм енш ую ться в К в р
раз.
Величини напруж еностей м агнітного поля Н і ел ектри ч ­
ного поля Е зн аход яться в такій зал еж н ості:
Н = (18.6)
де 7.*.в — хвильовий опір середовищ а розповсю дж ення коли­
вань.
Ф ізична суть хвильового опору п о л я га є в тому, що він
показує, в яком у віднош енні зн ах о д яться м агнітне і елек-
тричне поля в даному середовищ і. Т а к , д л я в а к у у м у хви­
льовий опір
2 ХВ = К р 0/ ео = 120л « 377 Ом. (18.7)
Однією з особливостей електром агн ітн их коли ван ь є те,
що їх н я енергія переноситься без переносу речовини. Н а ­
прям ок і величина переносу ен ер гії визначаю ться вектором
П ойтінга П. Н ап р ям о к вектора П зб ігається з напрям ком
розповсю дж ення електром агн ітн ої хвилі. Н ап рям ок век­
тора П одночасно показує напрям ок перенесення ен ергії,
а його м одуль х ар актер и зу є величину цієї енергії. М ате­
матично вектор П ойтінга визначається як векторний до­
буток напруж еності електричного і магнітного полів:
П = [£ •# ]. (18.8)
М одуль цього вектора П = EH sin а , де а — кут м іж век­
торами Е і Н.

Антена
неприймає
/'>
S 1--0

' Антена
приймає

і Антена
не
'приймає
Антена
б прийм ає U
Ри с. 18.8

В аж ливою характеристикою електром агн ітн их хвиль є

їх н я п о л я р и за ц ія , я ка визн ачає напрям і величину вектора
Е в даній точці простору за період коливання. П о л я р и за­
цію розглядаю ть відповідно до зміни полож ення вектора Е
протягом періоду коли ван ь і до полож ення вектора Е щодо
поверхні Зем лі.
Я кщ о вектор Е протягом періоду коли ван ня зал и ш аєть­
ся в одному й тому самому нап рям і, то таку п ол яри зац ію
називаю ть лінійною (рис. 18.6). Якщ о кінець вектора Е
за період описує еліпс або коло, то п о л я р и зац ія н ази ва­
ється відповідно е л і п т и ч н о ю або к о л о в о ю .
Відносно зем ної поверхні р озрізн яю ть верти кал ьн у по­
ляр и зац ію , якщ о вектор Е перп ен ди кулярний до поверхні
Зем лі (рис. 18.8, а), і гори зон тал ьн у, якщ о вектор Е зн ах о ­
диться в площ ині, п ар ал ел ьн ій Зем лі (рис. 18.8, б). П о л я ­
ри зац ія коливань враховується при передачі та прийомі
си гн ал ів антенами.

438
 Е лектром агн ітн і коли ван ня або р адіо х ви л і, я к і світло,
мають с п іл ьн і закон и пр ям о л ін ій н о го розповсю дж ення в
однорідному середовищ і. П ри переході з одного середовищ а
в інш е дію ть зако н и відбиття та залом лен ня радіохви ль.
Крім цього, р адіохви лі мають властивості інтерф еренції,
д и ф ракц ії та релаксації.
І н т е р ф е р е н ц і я — це н аклад ан н я електром агн іт­
них хвиль одна на одну. В наслідок цього вин икає зсув за
фазою векторів Е та Н, і їх н я нап р у ж ен ість або зростає,
або зм енш ується. Ц ей процес при зводи ть до зм іни величини
радіоси гналу.
Д и ф р а к ц і я — це вл асти вість електром агн ітн их
хвиль огинати переш коди, я к і зустрічаю ться на ш ляху
п рям оліній ного їх розповсю дж ення. Т ака власти вість про­
я в л яється більш е у коли ван ь більш о ї довж ини хвилі.
Р е л а к с а ц і я — це вл асти вість скр и влен н я радіо­
хвиль. З а фізичною суттю це зал о м л ен н я, ал е в таком у
середовищ і, де його парам етри є 0 і р 0 зміню ю ться не скачко-
подібно, а повільно.

Запитання для сам оконтролю

1. Я кі спільні властивості і я к і особливості кол и вал ьн ого контуру

й антени? 2. К ол и вальн и й процес у ди полі. 3. Я к з в ’я за н і довж ина
антени диполя з довж иною хвилі випроміню ю чих коливан ь? 4. У тво­
рення і розповсю дж ення електром агн ітного поля ди п ол я. 5. П лощ ина
фронту і напрям пош ирення хви л ь випром іню вання. 6. Д іа гр а м а н а­
п р ям к ів випром іню вання диполем. 7. Ф азова ш видкість пош ирення в и ­
пром іню вання, від чого вона залеж ить? 8. В изначення і ф ізична суть
хвильового опору середовищ а. 9. Д овж и н а хвилі коливан ь і ї ї з в ’язок
з фазовою ш видкістю , періодом і частотою к ол и ван ь. 10. П о л я р и зац ія
електром агн ітни х коливан ь і види її. 11. О сновні власти вості р а д іо ­
хвиль.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Які зміни відбудуться в коливальном у процесі симетричного

вібратор а, якщ о його геометричні розм іри збільш ити або зменш ити?
2. П ри яки х умовах коливальний процес в диполі буде максимальним?
3. Як поверхня Зем лі та переш коди на ній впливаю ть на розповсю ­
дж ення електром агн ітни х коливан ь? 4. Ш видкість розповсю дж ення
електром агн ітни х кол и ван ь. 5. Чим поясню ється м ож ли вість передачі
р адіоси гн ал ів на вели кі відстані (наприклад, р а д іо зв ’язок з м іж п лан ет­
ними космічними кораблям и)? 6. Я к впливає на р а д іо зв ’язок взаємне
розм іщ ення антен на передавачі та прийм ачі? 7. Чим поясню ється м ож ­
л и вість р а д іо зв ’я зк у м іж полюсами земної к ул і?

439
 Г л а в а 19
Д О В Г І Л ІН ІЇ

19.1. Означення д овгої лінії. О днорідні

лінії без втрат

У попередньому розділі було розгл ян уто х арактери сти ­

ки та властивості електром агнітних хвиль, я к і від випро­
м іню вача розповсю дж ую ться у навколиш ньом у середови­
щ і. К рім віл ьн и х електром агн ітн их хвиль, є нап рям лені
х в и л і, що розповсю дж ую ться вздовж ш тучно утворених
н ап рям лени х систем, до яки х н ал еж ать і довгі л ін ії.
У простому вигляді л ін ія — це два п арал ел ьн о розм і­
щ ених провідни ки однакового д іам етра, м іж якими знахо-
диться д іел ек тр и к (рис. 19.1). Т ака
’’ л ін ія нази вається д в о п р о в і д -
я — ~ н о ю. Я кщ о її геометрична дов-
Рис ід j ж и на більш а довжини хвилі діючого
в ній електром агн ітн ого кол и ван ­
ня, тобто, коли то л ін ія нази вається д в о п р о в і д -
ною дов гою лінією.
К онструктивн о довгі л ін ії, крім двопровідної, м ож уть
мати в и гл яд однопровідної л ін ії, ек ран ован ої двопрово-
дової л ін ії, ко ак си ал ьн ої л ін ії, прям окутного або круглого
хвильовода.

Д о в гі л ін ії називаю ть також л ін іям и з р о з о с е ­

р е д ж е н и м и па ра м ет рам и , вони мають ф ізич­
ні власти вості, аналогічн і властивостям електричних кіл
із з о с е р е д ж е н и м и п а р а м е т р а м и Ь, С і / ? .
Н а рис. 19.2 зо браж ена двопровідна л ін ія завдовж ки /,
д> я к о ї підклю чено генератор синусоїдної електроруш ій ної
сили Е з внутріш нім опором та н авантаж ен ням Ф і­
зичні властивості такої л ін ії за л еж ат ь від її кон струкц ії
і визначаю ться розподіленими в ній парам етрам и: індуктив­

140
ністю L , ємністю С, активним опором R і активною провід­
ністю G. Ці парам етри нази ваю ться п е р в и н н и м и па­
раметрами л ін ії. Тому б у дь-яку д іл я н к у л ін ії Алг = АІ
можна уявити я к елемент л ін ії з відповідними величинами
Д L, ДС, AR, Д G. Я кщ о ці первинні парам етри розподіле­
ні вздовж у с ієї л ін ії рівном ірно, тобто, на всіх д іл я н к а х
од накові, то л ін ія н ази вається о д н о р і д н о ю , а коли
парам етри р ізн і, то л ін ія нази вається н е о д н о р і д ­
ною.
Д л я однорідних л ін ій зручно кори стуватися погонними
парам етрам и L0, С0, R 0, G„, тобто парам етрам и, віднесени­
ми до одиниці довж ини. Тоді
L = L 0 l, С = С у, /? = Я 0/, G = G0 l, (19.1)
де І — довж ина л ін ії.
П огонні парам етри м ож на визначати й віднош еннями
L0 = AL/Ax, С 0 = AC/Ax, R 0 = AR/Ax, G0 — AG! Ах.
П ри ро згл яді ф ізичних проц есів
у л ін ія х , коли coL R , а соС G,
доцільно знехтувати втратам и енер­
г ії в л ін ії і виклю чати з р о зр а х у н ­
ків погонний опір R a і погонну про­
відність С„. Т ак і л ін ії нази ваю ться
лін іям и б е з в т р а т або і д е ­
альними. Е кв ів ал ен тн і схеми
д іл ян о к л ін ії з втратам и а і без
втрат б зоб раж ено на рис. 19.3. б
Розглядаю чи л ін ію без втрат, Ри с. 19.3
мож на ск аза ти , що в кож ній д іл я н ­
ці л ін ії в індуктивності AL накопичується енергія м агн іт­
ного поля A W l = A L A /2, де АІ — зм іна струм у *в л ін ії.
Одночасно на ємності АС накопичується енергія ел ектрич­
ного поля AW c = ACAU2, де AU — зм іна нап руги в л ін ії.
При умові рівності цих енергій м ож на визначити опір для
генератора, підклю ченого до л ін ії. Я кщ о W l = Wc, то
WL/W c = V L J C , = Z XB, (19.2)
де Z XB — хвильовий опір, Ом.
Х в и л ь о в и й о п і р — це опір в однорідних л ін ія х
б е з втрат, який спри чин яє акти вн у , не за л е ж н у в ід коор­
динат і частоти генератора переш коду для пош ирення стру­
му і напруги в л ін ії. Х вильовий опір зал еж и ть лиш е від
погонних п арам етрів л ін ії, вим ірю ється в ом ах і є вторин­
н и м п а р а м е т р о м л ін ії. З а ф ізичними властивостям и хви л ьо­
вий опір аналогічн ий опору, який має ф ільтр ниж ніх ча­
стот. П роте в л ін ії без втрат опір не зал еж и ть від частоти.
Тому, якщ о л ін ія н авантаж ен а на ї?н = ї?хв, то від бува­
ється узгодж ене вклю чення на всіх частотах. Д л я двопро-
відних п о в ітр ян и х л ін ій хвильовий оп ір знаходиться в ме­
ж ах від 300 до 800 Ом.
Х вильовий опір л ін ії з втратам и для постійного струму
визн ачається так:
2 ХВ = V Я 0/<Л,
де /? 0 і О0 — первинні парам етри л ін ії.

19.2. Пош ирення енергії в лінії без втрат.

Біжучі хвилі

Я кщ о до нескінченно довгої однорідної л ін ії без втрат

підклю чити генератор постійної напруги ІІ (рис. 19.4), то
в момент підклю чення / 0 вин икає струм і = и ^ вх і почи­
нається за р я д ж а н н я конденсатора АС 1 елем ентарної д іл я н ­
ки / через індуктивність А /,!. Ч ерез Е РС сам оін д укц ії
за р я д ж а н н я конденсатора відбуватим еться повільн о, але
в момент = / 0 + А( єм ність АС1! зар я д и тьс я до напруги

О д н о ч а с н о ^ процесом зар я д ж а н н я конденсатора АС1!

відбувається його розрядж ен н я через індуктивність і
на єм ність Д С 2 д ругої елем ентарної д іл я н к и . Є мність ДСа
поступово за р я д и ться , а з в ’яза н е з цим процесом зменш ен-

А ІІ М2 М3 М4
-----
1 ^ +І ґ і ^ ІІ
* сі ’^ 3 ^ =
с и
.
4 ...
----- X,------
и

і 1
1 X
І
и
-І
і
и -------------------- А,-----------------------н
Рис. 19.4
 .я щ т —

ня нап руги на ємності АСХ ком пенсується дж ерелом постій­

ного струм у и .
Ч ерез єм ність АС, проходять однакові за величиною ,
але протилеж ні за напрям ом струм и, тому загал ьн и й струм
дорівню є нулю. Н а цій підставі мож на в важ ати , що струм
генератора за р я д ж а є єм ність АС 2 через індуктивність Д І !
і Д /,2. З а р я д ж а н н я ємності АС 2 закін ч и ться в момент ї 2 =
= / 0 + 2А/. А налогічний процес відбуватим еться й д алі.

М
1-0

^WrmJ
0 х- 0 [х, - у в іх2 »А/4 Ixj-ЗА/ 8 |х+- ;

і і !
! !■ - L
і U, ! і і

^ ЇЇЇЇЇЇТ Т Т т тг+ т,
І-Ь 1 Т їїТ П т г ^ І j L
Ту

і* і
t -зт/д Т ґП Г
L-07I„ Т іТ Т Т Г т т т ^ ! ! ^

Г-ГІгМ
' то

іЙ гтТТТП п 4П Т І ІТ Т Т іт г п І^
....................і _______

Ри с. 19.5
.! I m m J *

В наслідок поступового за р я д ж а н н я ємностей елем ен тар­

них д іл я н о к в л ін ії утворю ю ться хвилі струм у й н ап руги ,
я кі називаю ться б і ж у ч и м и хвилями.
Реж им б іж учи х х виль відбувається не тіл ь ки в безм еж ­
но довгих л ін ія х , а й при узгодж еном у вклю ченні, коли на
кінці л ін ії вклю чено навантаж ен ня R„ — Z XB.
При цьому через R Hпроходитиме струм, що дорівню є стру­
му в л ін ії і вся потуж ність витрачається на н авантаж ен ня.
Якщ о до узгодж еної або нескінченно довгої л ін ії п ідклю ­
чити генератор, в якого нап р у га и = Um sin a t, то за тим
самим законом зм іню ватим еться й струм:
і = u/ZXB = (Um sin a t)/Z XB = / m sin a t.
У момент вклю чення генератора при t — 0 (рис. 19.5)
на початку л ін ії х = 0 струм і — 0. З а час t = Т і 8 струм

443
на початку л ін ії зросте до 0 ,7 / т , а початкове нульове зн а ­
чення пройде по л ін ії до хх = Я/8 . У момент ї — Т/4 почат­
кове значення струм у буде в точці х 2 = Я/4, а на початку
л ін ії і — / га. У момент І = 3 /8 Г початкове значення стру­
му буде в точці х 3 = 3/8Я, а на початку л ін ії і = 0 ,7 / т .
Ч ерез півперіод, ^ = 772, в точці х 4 = А./2 і на початку
л ін ії струми дорівню ю ть нулю . У здовж л ін ії струм матиме
величини — від нуля на початку л ін ії до м аксимуму в точ­
ці х%і до нуля в точці хх.

іюА-Л
Р и с. 19.6

З а д ругу половину періоду зростання і спад струму

нз початку л ін ії буде в тій сам ій послідовності, але з проти­
леж ним знаком . Струм перш ої половини періоду, а за нею
д р у го ї і всі наступні будуть передаватися в кож ном у про­
воді л ін ії. У творю ється реж им пересування всіх значень
синусоїдних величин н ап руги і струм у вздовж л ін ії
(рис. 19.6).
Зм ін н а н ап р у га, пош ирю ючись вздовж л ін ії, утворю є
зм інне електричне поле Е, а зм інний електричний струм
п ровідни ків утворю є навколо них зм інне м агнітне поле Н
(див. рис. 19.6). Т аким чином утворю ється і пош ирю ється
біж у ча електром агнітна хвиля в л ін ії.
З а час одного п еріод у Т, н ап риклад , від м аксимуму до
м аксим ум у, при ш видкості пош ирення V електрична хви­
л я перш ого м аксим ум у пройде ш л ях Я, яки й нази вається
д о в ж и н о ю х в и л і . О тж е,
Я = VT - Vif, (19.3)
де V = \f V L 0C0 — ш видкість пош ирення електром агн іт­
ної хвилі.
В аж ливою характеристикою довгої л ін ії (див. рис. 19.2)
є вхідний опір Zbx, яки й д ля л ін ії без втрат визн ачається
віднош енням напруги до струму ZBX = U XH X. О скіл ьк и в
л ін ії без втр ат ZH = RH = ZXB, то вхідний опір активний

444
 ip"l uy-j :: шт г ■■■•тлтщ

і Дорівнює опору н аван таж ен н я:

2 ВХ = ^?вх — 2 ХВ = ^ н. (19.4)
А ктивний х ар актер вхідного опору п о к азу є, що миттє­
ві значення напруги й струм у в л ін ії збігаю ться за фазою
в б у дь-якій точці, а вся акти вн а потуж н ість поглинається
навантаж енням .
Т аким чином, вхідний опір ідеальної л ін ії 2 ВХ з наван­
таж енням резистора І?н — 1 Хй не зал еж и ть від частоти
струм у генератора і довж ини л ін ії, а дорівню є хвильовому
опору л ін ії: Ц ей реж им в л ін ії нази вається р е -
ж и м о м в к л ю ч е н н я на у з г о д ж е н е н а в а н ­
т а ж е н н я і х ар актер и зу ється безперервним пош ирен­
ням ен ер гії від генератора до наван таж ен н я. У згодж ена
л ін ія є активним наван таж ен н ям д л я генератора, ал е по­
туж ність його втрачається тіл ьки на активном у н аван та­
ж енні /?„.

19.3. Рівняння біжучих хвиль

Б іж у ч і хвилі напруги й струм у розглянем о для л ін ії

без втр ат і з втратам и.
Н ехай миттєве значення нап руги в точці 1 л ін ії за час t
буде « j = Um sin a t (рис. 19.7). П ош ирю ю чись вздовж л ін ії
зі ш видкістю V, хвиля в кож ній
ї ї точці, зокрем а і в точці 2 ,
утворю є своє миттєве зн ач ен н я,
яке з у р а х у в а н н я м від стан і х і
часу зап ізн е н н я tx = x/V м ож на
зап и сати так:
их — V m sin CO (t — t x) =
= Um sin (a t — a t x) *= Р и с. 19.7

= Um sin [(at (ах IV)]. (19.5)

У віднош енні а/У кутова ш видкість со п о к азу є, на
с к іл ьк и радіан або гр аду сів за секунду зм іни ться ф аза ко­
ливан н я в точці 2 л ін ії за час /ж, а ш видкість V показує,
на я к у відстань хвиля пош ириться за цей час.
Т аки м чином, віднош ення оо/У х а р а к те р и зу є зм ін у фази
хви л і, я к а п ри падає на одиницю довж ини л ін ії, і н ази в а­
ється к о е ф і ц і є н т о м ф а з и р, одиницею є рад/м.
О ск іл ьк и со —■2п /Т і Т — XIV, то
а /У = 2 л /7 У *= 2 л Д .

445
О тж е,
р = (û/V = 2 я /X = 2 я / К Д А -
З у р ах у в ан н ям ц ієї формули миттєве значення або р ів ­
няння біж у чо ї хвилі н ап руги в б удь-якій точці матиме
вигляд
их = sin [ш/ — (солг/V)] = Um sin (ait — p.v). (19.6)
М иттєве зн ач ен н я, або р івн ян н я біж учої хвилі струм у:
іх = f^m S in (bit — P x ))'Z XB. (19.7)
З форм ул (19.6) і (19.7) м ож на зробити висновок, що
ш видкість пош ирення б іж учи х хвиль п овітрян ої двопровід-
ної л ін ії становить V = 3 • 108 м/с, тобто б л и зько до ш вид­
кості світла с0 у вакуум і.
У л ін ія х з втратам и частина ен ер гії б іж учи х хвиль ви­
трачається на тепло, випром іню вання тощо. Тому з пош и­
ренням хвиль ам плітуди напруги і струм у поступово змен­
ш ую ться, згасаю ть. З гас ан н я відбувається за експоненці­
альним законом і визн ачається за ф орм улами:
их = Ume~ax (sin сої — рлг), (19.8)
іх = [Ume~a* (sin (at - P x )]/Z „ , (19.9)
де a — коеф іцієнт о сл абл ен н я, який х ар ак тер и зу є зм ен­
ш ення ам плітуд напруги і струм у, що припадає на одини­
цю довж ини л ін ії.
З у р ах у в ан н ям первинних парам етрів л ін ії коеф іцієнт
ослаблення (в дБ/м )
a « 8 ,7 /? ' Y L 0/C0,
де R' « 0,04 VJTr — активний оп ір (Ом) одного метра мід­
ного проводу радіусом г (мм) на частоті / (МГц).
Т аким чином, коеф іцієнти a і р х арактери зую ть зміни
ам плітуди і ф ази б іж учи х хвиль, вони є складовим и комп­
лексн о ї величини — к о е ф і ц і є н т а п о ш и р е н н я :
у = а + /р = Y ( R 0 + /®Т„) (G0 + jfoC,,). (19.10)
Д л я л ін ій постійного струм у Y = V RqGo, a ЛЛЯ л ін ій
без втрат у = / а V L 0 C0.
Р о згл я н у т і ту т парам етри — коеф іцієнт ф ази р, кое­
ф іц ієн т ослабленн я а , коеф іцієнт пош ирення у, a тако ж
хвильовий оп ір ZXB є вторинними парам етрам и довгої л і­
нії.

446
 19.4. Коливання енергії в лініях без BTpâf.
Стоячі хвилі

Б іж у ч і х вилі, які пош ирю ю ться від генератора вздовж

л ін ії, називаю ться тако ж п а д а ю ч и м и х в и л я м и
Якщ о лі ні я розім кнена на кінці (режим X X , ZH = оо),
зам кнена на кінці (режим К З , Z„ = 0), а т а к о ж якщ о на­
вантаж енн я має чисто реактивний х ар актер опору, то а к ­
тивних втрат не від бувається, і ен ер гія , яка доходить до
кін ця л ін ії, відбивається і повністю повертається до гене­
ратора. Х в и л я , я к а пош ирю ється в зворотном у н ап рям і,
від кін ц я л ін ії до генератора, нази вається в і д б и т о ю .
У л ін ії без втрат падаю ча і відбита хвилі мають однако­
ві ам плітуди і пош ирю ю ться назустріч одна одній з одна­
ковою ш видкістю . В наслідок інтерф еренції цих хвиль
утворю ю ться стоячі хвилі.
П риклад 19.1. Д о л ін ії без в трат з L 0 — 0,8 мкГн/м і з С0 =
= 20 пФ /м підклю чено генератор / = 100 М Гц = 108 Гц. Знайти хви л ьо­
вий оп ір, коеф іц ієнт фази та довж ину хвилі в л ін ії.
Р о_а в ’ я з а н н я. Х вильовий опір:

Л , . - у Т Л = |/ . У ^ - г о о о м .

К оеф іц ієнт фази:

Р = 2 я / У Ц С 0 = 2 я • 108 ~ V 0 ,8 • Ї 0 ~ 6 • 20 • 10-1 2 = 2,1 рад/м.

Д овж и н а хви л і:
X = С ■ Т = С // = З • 108/1 0 8 = 3 м.

Приклад 19.2. Л ін ія без в тр ат з парам етрам и L0 = 1,67 мкГн/м

і С0 = 6,67 пФ /м завдовж ки І — 5 м н аван таж ена на активни й опір
R H — 5ZXB. Н а п р у га на наван таж енні U 2 = 1 0 В, а частота сигналу
/ = 108 Гц. Знайти н ап ругу і струм на початку л ін ії та в хідний опір
л ін ії.
Р о з в ' я з а н н я . Х вильовий опір:

ZXB = У "Ц ІС В = І 7" 1,67 • 10 6/6,67 • 1 0 - 12 = 500 Ом.

О п ір н аван таж ен н я:
R H = 5 Z XB = 5 - 500 == 2500 Ом.
К оеф іц ієнт фази:

Р = ш V Q C 0 = 2 я • 108 V 1,67 • 10~6 • 6,67 • 10-1 2 = 2,1 рад/м .

К ом рлексна напруга на початку л ін ії:

V l = 2 cos РІ + ,-/2Zxd sin рІ = 10 cos (2,1 . 5) + / • 500 X

X sin (2,1 . 5 ) = 4,75 - /1 ,7 5 = 5,06 • £-/22.47* в>

447
Комплексний струМ на ЯочаФку лінії:

А = A cos р / + і - • sin р / = . cos (2,1 • 5) +

+ , “ L s i n (2,1 • 5) = ( - 0 , 0 0 1 9 - / 0 , 0 1 7 5 ) А = (— 1,9 — /17,5) мА

500
= 17,6е_ /9 3 -п ' мА.
К омплексний вхідний опір:

Z„v _= - Ux
ф , = ____ 5 -06* /22’. ^ . , . | . = 287,5с/70’64” Ом.
- ВХ /, 17,6 ■ 10-Зе-/93.И »

19.5. Стоячі хвилі в лінії, розімкненій

на кінці

Р о згл ян ем о хвилі в зворотному н ап рям і, тобто з кінця

л ін ії, коли х = /, а у = 0 (рис. 19.8, а). У кінці л ін ії стр у ­
ми падаю чої і відбитої хви л ь завж ди од н акові, ал е зсунуті
за ф азою на 180° і в сумі дорівню ю ть нулю. П ри цьому
енергія м агнітного поля падаю чої електром агн ітн ої хвилі
перетворю ється в енергію електричного поля, вн асл ід ок
чого нап р у ж ен ість електричного поля і н ап руга подвою­
ю ться. О тж е, в кінці розім кн еної л ін ії струм при відбитті
зміню є ф азу на п ротилеж н у, а напруги падаю чої і відбитої
хвиль мають однакову ф азу.
Н а рис. 19.8, а зоб раж ено миттєві значення н ап руг п а­
даю чих (суцільна л ін ія ), відбитих (ш трихова л ін ія ) і сто я ­
чих (п івж ирна л ін ія ) хвиль в л ін ії за час від ї 0 до /а з ін­
тервалом 778.
У момент / 0 нап руги стоячої хвилі і/у в л ін ії немає, ос­
кільки миттєві значення падаю чої і відбитої хвиль однако­
ві і нап рям лені протилеж но. У момент А. тобто через ін­
тервал 778, внаслідок пош ирення хвиль (падаю чої — до
кінця л ін ії, а відбитої — до генератора), утворю ється сто я ­
ча хвиля. П отім хвилі за час 778 п ерем істяться щ е на пев­
ну відстань, і в момент часу А миттєві значення хвиль зб і­
гаю ться за напрям ом і утворю ється стояча хвиля з м акси­
мальною ам плітудою І І у . Д а л і ам плітуди зм енш ую ться, а
при А. коли зм ін и ли ся фази падаю чої і відбитої хвиль,
стоячої хвилі теж не буде. Т аки м чином процес п род овж у­
ватим еться.
Згід н о з граф ікам и, утворена вн аслідок додавання напруг
падаю чих і відбитих хвиль — стояча хвиля нап руги не пе­
рем іщ ується вздовж л ін ії в ж одну сторону, а тому вона
називається стоячою.

448
 А налогічно утворю ється й стояча хвиля струм у. Н а
рис. 19.8, б зображ ено стоячі хвилі напруги иу і струм у іу
з різним и ам плітудам и в р ізн і моменти пош ирення пада­
ючих і відбитих хвиль. У кін ці л ін ії нап р у га зм іню ється від
н ул я до м аксим ум у, а струм завж ди має н ульове значення.
А мплітуди и ту, І ту і їх н і пром іж ні значення п о к азан о на
рис. 19.8, в.
29 з~753 449
 Р ів н я н н я стояч и х хвиль. Р ів н я н н я нап руги і стр у м у
біж учих хвиль (19.6) — (19.9), а рівн ян н я стоячих хвиль
при холостому ході визначаю ться так:
иу = 2£7mnaAcos Р у sinon', (19.11)
t y = [2(Ут пад sin р у sin (to/ + 90°)]/ZXB, (19. 12)
де иу — м иттєва н ап р у га, іу — миттєвий струм; Um пад —
ам плітуда нап руги падаю чої хвилі, р — коеф іцієнт ф ази;
у — відстань від кін ця л ін ії, вираж ен ої через довж ину
хвилі X.
У ф орм улах (19.11) і (19.12) в и р а з и 2 і / тпад c o s p y і
(2 Um пад sin рy )/Z XB е а м п л і т у д а м и с т о я ч и х х в и л ь : н а п р у ­
ги — О т у І струму — 1ту. Т о м у р ІВ Н Я Н Н Я СТОЯЧИХ ХВИЛЬ
п р и р о зім к н ен ій л ін ії м о ж н а за п и с а т и так :

U y — Umy sin COt , і у = І т у (сої -f- 90°).

В л асти вості стояч и х хвиль
I е. У точках л ін ії нап руга і струм зміню ю ться з часом
за синусоїдним законом з кутом зсу ву ф аз м іж ними 90°.
Коли в моменти часу ї 2 і ї„ ам плітуди нап руги досягаю ть
м аксим ум у, то струм у л ін ії дорівню є нулю , а коли в мо­
менти ї 0 і ї 4 струм дорівню є м аксимуму, то нап руга дорівню є
нулю (рис. 19.8, б). Ц е мож на розглядати я к перехід енер­
г ії електричного поля в енергію магнітного поля без переда­
чі її по л ін ії. В інтервал ах м іж цими моментами від бува­
ється взаєм не перетворення енергій полів, причому їх н я
сума завж д и зали ш ається сталою . А налогічний енергетич­
ний процес відбувається при резонансі в ідеальном у коли­
вальн ом у контурі.
2°. У точках л ін ії у 0 = 0, у 2 = Х/2, = X, тобто на
відстані від кін ц я л ін ії, кратн ій Х/2, ам плітуда напруги
набуває м аксим ального значення, а струм у цих точках
завж ди дорівню є нулю (рис. 19.8, б). Ц і точки мають
п у ч н і с т ь напруги і в у з о л струму. У точках у г =
= XI4, Уз = X ■ 3/4, у ь — X ■ 5/4, тобто на відстані від кін ­
ця л ін ії, кр атн ій À/4, нап руга завж д и дорівню є нулю , а
струм набуває м аксимуму. Т акі точки мають пучність стру­
му і вузол напруги.
3°, Ф ази напруги для всіх миттєвих значень в л ін ії
однакові, тому м аксим альне або нульове значення напруги
по всій л ін ії буде в один і той самий момент часу. Ц е поло­
ж ен ня справедливе й для струму.
4°. Х вильовий опір л ін ії визн ачається віднош енням пуч-
ностей стоячих хвиль або ам п л ітуд нап руги Umy і струму

450
"І**"

Іту. И ри пучності напруги cos рг/ sin сої = 1, тоді Umy —

— 2 U щ пад-
П ри пучності струм у sin Ру sin (со/ 90°) = 1, тоді
Іти
ту — 2Пт пад/2хв.
Знайдемо віднош ення
UІти
туфіту
І ти — 2 П щ п а д / 2 і / т п а д / ^хв — 7 х в -
О тж е,
Я'у.в — У т у/1 ту> (19.13)
де ту — ам плітуда стоячої хвилі н ап руги , а Іту — ам п л і­
туда стоячої хвилі струму.

19.6. Вхідний опір розім кненої лінії без втрат

Я кщ о при наявності в л ін ії тільки біж у чо ї хвилі вхід ­

ний опір у б у дь-якій точці однаковий і має активний х а­
рактер, то при стоячих х ви л ях він має реактивний х а р а к ­
тер і може бути р ізн о ї величини. Згід но з рис. 19.9 вхідний
опір л ін ії, що дорівню є
віднош енню ам плітуди
напруги до ам плітуди
струм у, в різн и х точках
л ін ії неоднаковий. Т ак,
на відстані у = Я/4 від
кін ц я л ін ії, ам плітуда

Н Ь; нь

Ри с. 19.10

струму дорівню є 2 / га, а ам плітуда напруги дорівню є нулю .

Тому вхідний опір тут теж дорівню є нулю. Н а відстані
у = Я/2 струм дорівню є нулю , а н ап р у га дорівню є 2 и т.
Тому вхідний оп ір у цій точці дорівню є нескінченності.
Т акі значення вхідних опорів періодично повторю ю ться
через півх ви лі.
М атематично вхідний оп ір л ін ії визн ачається так:
Х вхр = - / х е ^ р у, (19.14)
де Хвх.р — вхідний опір розім кненої л ін ії.
431
 З ал еж н ість вхідного опору від довж ини л ін ії (у напрям і
у) зображ ено на рис 19.10. Я к бачимо, в точках, де р еа к ­
тивний опір л ін ії дорівню є нулю або н еск ін чен н ості' л ін ія
за своїми властивостями ан алогічн а коливальном у контуру
без втрат, відповідно при резонансі напруги або резонансі
струму. Т акий х ар актер вхідного опору л ін ія матиме на
всіх частотах, чверть довж ини хвилі я ки х у кл ад ається в її
довж ину. Зміню ючи довж ину л ін ії, можна зміню вати її
резонансну частоту.
У пром іж кових точках опір може мати б у д ь-яке про­
м іж не індуктивне або єм нісне зн ачення від н уля до нескін­
ченності, Х арактер опору зал еж и ть від величини ен ергії,
я ка накопичується в даному елементі л ін ії. Н ап р и к л ад ,
якщ о в кінці л ін ії більш е зап асається електричної ен ергії,
то характер вхідного опору — ємнісний.

19.7. Коливання енергії в короткозам кненій лінії

без втрат. Вхідний опір лінії

О собливостями реж иму роботи короткозам кненої л ін ії

є умови, які склад аю ться на її кін ці (рис. 19.11). В н асл і­
док короткого зам и к ан н я провід н и ків на кінці лінії тут
м іж провідникам и немає різни ці п отен ц іалів, тобто иуо =
= 0. Н а кінці л ін ії відбувається процес, аналогічн ий тому,
коли зам ість перемички л ін ії підклю чено генератор, що
дає н ап р у гу , яка дорівню є н ап рузі падаю чої х ви л і, але з
протилеж ним знаком . Т аки й генератор утворю вав би в л і­
нії відбивну хвилю н ап руги , а внаслідок н аклад ан н я пада­
ючої і відбитої хвиль утворю валися б стоячі хвилі. Р е а л ь ­
но такий процес відбувається без генератора, і в б удь-якій
точці л ін ії утворю ється нап руга стоячої хвилі
иу = 2Um пад sin |3j/ cos (сої + 90°). (19.15)
А налогічна зм іна ф ази відбувається і в хвилі струм у,
я к а пош ирю ється в нап рям і, протилеж ном у падаю чій хви­
л і. О скіл ьк и зм іна ф ази на 180° рівнозн ачн а зм іні напрям у
струм у на зворотний, тобто струм и падаю чої і відбитої
хвиль збігаю ться за ф азою , то струм стоячої хвилі
іу = 2/щ пад cos рг/ cos a t. ■ (19.16)
З с у в за фазою струм у і нап руги в кін ц і л ін ії на чверть
періоду (див. рис. 19.11) мож на розглядати я к реактивний
х ар ак тер вхідного опору л ін ії, де струм відстає від нап руги
на 90°. Величина вхідного опору в точках л ін ії
Х вх.к = Z XBtgP (/, (19.17)
де A BXtK — вхідний опір короткозам кненої л ін ії.
 Відповідно до (19.17) л ін ія може мати вхідний о п ір р е ак ­
тивного х а р а к т е р у б у д ь-яко ї величини від + оо до —со,
тобто може бути ємністю або індуктивністю зал еж н о від її
довжини л ін ії, що в и р аж ається через віднош ення у/Х і на­
зивається е л е к т р и ч н о ю д о в ж и н о ю .
При довж ині короткозам кненої л ін ії 0,25Х, 0,75Я, 1,25А
і т. д. ї ї вхідний оп ір дорівню є нескінченності, і л ін ія а н а ­
логічна п аралельн ом у кон туру (рис. 19.12), настроєном у
в резонанс. Я кщ о генератор
підклю чається до л ін ії, дов­ I л>х.к
ж и на я к о ї б ільш а від ц іло­
го непарного числа чвертей
хвиль, то вона м ає єм нісний АЛІ2
о пір, а для генератора,
яки й підклю чається до лі-

НН - ~ ~ Ч Ь

Р и с. 19.12

н ії, довж ина я к о ї менше цілого непарного числа х в и л ь ,

то вона має індуктивний опір.
П ри довж ині л ін ії 0,5Я,, 1Я, 1,5Я і т. д. її вх ід н и й оп ір
дорівню є нулю , а л ін ія анал о гічн а ідеальном у послідовно­
му кон тур у , настроєном у в резонанс. Я кщ о частота ген ер а­
тора менше резонан сн ої (довж ина хвилі зб іл ьш ен а), то л і­
н ія д ля генератора має індуктивний х ар актер , а коли час­
тота генератора б ільш а від резонан сн ої (довж ина х ви л і
зменш ена), то — єм нісний хар актер .
П орівню ю чи гр аф ік зал еж н о сті величин і х а р а к т е р у
вхідного о п о р у при р ізн ій д овж ин і хвилі або частоті гене­
ратора (див. рис. 9.12) з граф іком на рис. 19.9, м ож на
зробити висновок, що короткозам кнені і р озім кн ені л ін ії
з в ’я зан і м іж собою: їх вхідні опори о днакові, якщ о довж ин а
однієї з них більш а або менш а другої на чверть довжини хвилі.

19.8. Коливання в лінії з реактивним навантаженням

При підклю ченні до кін ц я розім кн еної ч вертьхвильо-

вої л ін ії ємності або індуктивності (рис. 19.13) вн асл ід о к
відсутності втр ат ен ер гія від н аван таж ен н я в кін ц і л ін ії

453
повністю повертається в лін ію , і в ній утворю ється реж им
стоячих хвиль, а вхідний опір матиме реактивний х а р а к ­
тер. У такій л ін ії лиш е зм іни ться розм іщ ення в у зл ів і
пучностей стояч их хвиль.
Якщ о на кінці розім кненої л ін ії струм завж д и дорівню є
нулю , то тепер цього не буде, о скіл ьк и через підклю чену
єм ність або індуктивність буде проходити яки й сь струм .
Д л я виявлення х ар актер у розподілу стоячих хвиль при
навантаж енні на реактивний оп ір зручно зам іни ти вклю -
і в л ін ії не утворю валося відбитих хвиль. Д л я цього треба,
щоб нескінченно довга л ін ія м ала вхідний о п ір, який до­
рівню є хвильовом у опору, а активний опір, який п ідклю ­
чається зам ість нескінченно довгої л ін ії, повинен мати таку
величину, я к і вхідний та хвильовий опори (рис. І 9 .14).
Тоді в л ін ії будуть т іл ь к и б іж учі х ви л і, ен ер гія я ки х пов­
ністю погл и н ається навантаж ен ням . Т а к у л інію називаю ть
л інією з у з г о д ж е н и м
—— навантаж ен ням . Гіри всіх ін-
2 £=<» ш их опорах н авантаж ен ня ча-

І
Р и с. 19.13 Р и с. 19.14 Ри с. 19.15

чене на кін ц і наван таж ен н я відповідним від різком р о зім к н е­ стина ен ергії не буде погл и н ати ся, і в л ін ії будуть відбиті
ної л ін ії. Д о в ж и н у еквівалентного в ід р ізк у л ін ії, р еакти в­
хвилі.
ний опір яко го дорівню є опору н аван таж ен н я, умовно п ід­ Якщ о падаю ча хвиля напруги дорівню є IIпад, то п ад а­
клю чаємо до кін ц я л ін ії. Н а п родовж еній розім кн ен ій л і­ юча хвиля с т р у м у /пад У всіх точках л ін ії визн ачається так:
нії р о згл яд ається розподіл струм ів і нап руг.
Д л я підклю чення ек вівал ен тн ої ємності (рис. 19.13, а) /п а д = и пял/ г ха. (19.18)
треба підклю чити р озім кн ену лін ію , довж ина я к о ї менше У кін ці л ін ії на н авантаж ен ні падаю ча хвиля напруги
А./4. П ри цьому вона має ємнісний хар актер опору. Тоді утворю є струм наван таж ен н я / н:
перш ий мінім ум нап руги і перш ий м аксимум струм у набли­
/„ = ЇЛ ,а д /Я „ . ( 1 9 .1 9 )
зя т ь с я до кін ц я л ін ії. З попереднього кін ця л ін ії в нап рям і
до початку її н ап р у га зм енш ується, а струм зб іл ьш у ється. Р озгл ян ем о реж им роботи л ін ії, коли вклю чено неуз-
Д ля підклю чення еквівал ен тн ої індуктивності годж ене наван таж ен н я і утворю ю ться відбиті хвилі. Т ут
(рис. 19.13, б) необхідно підклю чити розім кн ен у л ін ію , дов­ (рис. 19.15) м ож на уяви ти , що відбитий струм / від утворю є
ж и н а я к о ї більш е за А/4, при цьому вона має індуктивний генератор, яки й вклю чено на хвильовий о п ір 2 их л ін ії.
х ар ак тер опору. М інімум напруги перем іститься за попе­ Тоді
редній кін ец ь л ін ії, з якого струм зм енш ується, а нап руга (19.20)
зб іл ьш у ється. І , - І пад
^ Б ІД

Знаю чи розпод іл струм у і нап руги стоячих хвиль в л і­ Д л я такого генератора загал ьн и м н аван таж ен н ям є п а­
н ії, а т а к о ж ї ї хвильовий опір, м ож на знайти величину і р ал ельн і з ’єднанн я о п орів, /?заг, на кін ці л ін ії. Том у
х ар актер н аван таж ен н я, вклю ченого в кін ц і л ін ії.
1 /ї? з а г = 1 / ї ? н ~Ь 1 / ^ хв»

19.9. Лінія з активним о п о р о м навантаження звідки

ї? з а г = Я в г х л І ( Я я " Т 2 Хв ) .
Я кщ о довга л ін ія використовується для передачі висо­ Н а п р у га , я к а утворю ється цим генератором на кін ц і
кочастотної ен ер гії, то наван таж ен н я на її кінці сл ід вкл ю ­ л ін ії, тобто нап руга відбитої хвилі
чати таким , щ об падаю ча х в и л я повністю ним погл и н алася
Ї^ВІД= ївідї^заг = ївідї?ц2Хв/(ї?н Т"2 ХВ). (19.21)
455
Н а підставі формул (19.20) і (19.21)

(1 9 .2 2 )

Віднош ення відбитої хвилі до падаю чої є коеф іцієнт

відбиття в л ін ії

М одуль коеф іцієнта відбиття р п о к азу є, я к у частину від

падаючої напруги становить н ап руга відбитої хвилі.
А ргум ент ф є кут зсу в у за фазою м іж напругам и цих
хвиль. К оеф іцієнт відбиття можна визначити й так:

Р = / від
від/7
/ /1пад — ре'У.
З н а к мінус означає, що зсув ф аз м іж струмами пада­
ючої та відбитої хвиль і кутом ф однаковий за величиною ,
але протилеж ний за знаком.
Я кщ о на кінці л ін ії вклю чено н аван таж ен н я, я ке до­
рівню є ХВИЛЬОВОМУ опору, ТО струм / н = /пад, 3 /„ ід = 0.
Тоді відбиття в л ін ії немає і відповідно до формули (19.23)
коеф іцієнт відбиття дорівню є нулю.
Я кщ о опір н авантаж ен ня в кінці л ін ії більш ий від
хвильового опору, то через проходить менший струм,
ніж / пад, тобто уявний генератор повинен мати протилеж ну
ф азу відбитого струм у / від. У кінці л ін ії вин икає вузол
струму.
Якщ о опір наван таж ен н я в кін ці л ін ії менш ий від
хвильового опору, то через /?н проходить струм більш ий , н іж
/пад, і струм / 8ід уявного генератора зб іл ьш ує струм падаю ­
чої хвилі. Ц е відбувається при зб ігу ф аз. Тоді на кінці
л ін ії буде пучність струм у і відповідно вузол напруги.
П учності й вузли повторю ю ться через кож ну чверть хвилі.
Н а відм іну від реактивного навантаж ен ня при активн о­
му навантаж ен ні частина ен ер гії завж д и ним поглин аєть­
ся, і в л ін ії, крім стоячих хвиль, завж ди є б іж учі хвилі,
які переносять енергію до наван таж ен н я. П ри цьому струм
і нап руга в пучностях не д осягаю ть подвійного зн ач ен н я,
а у в у зл ах — нульового зн ач ен н я. Т іл ьки в окрем их ви­
пад ках , коли Ян = 0 і /?„ = оо, тобто при короткому з а ­
миканні л ін ії і л ін ії, розім кн еної на кін ц і, утворю ю ться
повні пучності і вузли.
З наближ ен ням величини опору наван таж ен н я до вели­
чини хвильового опору л ін ії зм енш ується відбиття енергії

456
в і д к і н ц я л і н і ї , з м е н ш у є т ь ­

с я а м п л і т у д а с т о я ч и х х в и л ь

і з б і л ь ш у є т ь с я а м п л і т у д а

б і ж у ч и х х в и л ь , т о б т о п р о ­

ц е с в і д б у в а є т ь с я п р и б і л ь ­

ш о м у у з г о д ж е н н і л і н і ї з н а ­

в а н т а ж е н н я м . З а л е ж н і с т ь

с т р у м у і н а п р у г и в л і н і ї в і д

н а в а н т а ж е н н я п о к а з а н о н а

р и с . 1 9 . 1 6 .

Р о з п о д і л н а п р у г и й с т р у ­

м у в л і н і ї з і с т о я ч и м и і б і -

ж у ч и м и х в и л я м и х а р а к т е ­

р и з у є т ь с я к о е ф і ц і є н ­

т о м б і ж у ч о ї х в и л і

& 6 .Х В , я к и й є в і д н о ш е н н я м

н а п р у г и а б о с т р у м у у в у з л і

і п у ч н о с т і ,

&б.хв = б /щ іп /ї^ т а х =

= /т іп //т а х , ( 1 9 .2 4 )
Л Ч /
Д Є f/rnin» U m axi / т Іп > /ш ах

ШМ
м і н і м а л ь н і і м а к с и м а л ь н і

з н а ч е н н я н а п р у г і с т р у м і в

в л і н і ї . П р и р е ж и м і б і ж у ­

ч и х ХВИЛЬ В ЛІНІЇ & 6.Х В = 1.

ІЙОІHut
а п р и с т о я ч и х х в и л я х

k 5 xB = 0 . К о е ф і ц і є н т б і ж у ­

ч о ї х в и л і п о к а з у є с т у п і н ь

н е у з г о д ж е н н я л і н і ї з н а в а н ­

т а ж е н н я м .
Рис. 19.16
Н а п р а к т и ц і ч а с т о к о ­

р и с т у ю т ь с я о б е р н е н о ю в е л и ч и н о ю к о е ф і ц і є н т а б і ж у ч о ї х в и ­

л і — к о е ф і ц і є н т о м с т о я ч о ї ХВИЛІ І
1 /^ 6 . хв — H m ax/Z /m in — ^ сх в *
О с к і л ь к и у м о в о ю у з г о д ж е н о г о в к л ю ч е н н я л і н і ї 8 н а ­

в а н т а ж е н н я м є а к т и в н и й х а р а к т е р й о г о і р і в н і с т ь з а в е л и ­

ч и н о ю х в и л ь о в о м у о п о р у , т о м о ж н а з ’є д н у в а т и д в і л і н і ї ,

я к щ о в о н и в і д п о в і д а ю т ь ц и м у м о в а м , т о б т о , я к щ о х в и л ь о ­

в и й о п і р ї х у д в а р а з и б і л ь ш и й в і д х в и л ь о в о г о о п о р у о с н о в ­

н о ї л і н і ї .

3 0 3 -7 5 3 457
 19.10. Лінії з комплексним навантаженням Х вильовий опір має чисто активний х ар ак тер , тому коефі­
цієнт відбиття мож е дорівню вати нулю тіл ьки тоді, коли опір
Я кщ о до кін ц я л ін ії підклю чити наван таж ен н я з ак т и в ­ навантаж ення чисто активн ий і дорівню є хвильовом у опору.
ним і реактивним опорам и, то частина ен ергії в такій л ін ії
п оглин ається, а частина відбивається. У такій л ін ії одно­ 19.11. Реальні лінії з втратами енергії
часно існую ть стоячі і б іж учі хвилі. В хідний оп ір цих л і­
ній має активн у і реактивн у складові. Р еал ьн і л ін ії за своїми властивостям и б л и зькі до іде­
Я кщ о є струм відбиття, то в б у д ь-якій точці л ін ії у з а ­ альних, тому на практи ц і д ля р о зр ах у н к ів часто кори сту­
гальний струм є сумою струм ів падаю чих і відбитих хвиль: ються ф орм улам и ідеальн их л ін ій . Р езу л ьтати т а к и х роз­
рахунків тим точніш і, чим коротш а л ін ія , товщ і провідни­
Іу = б/пад + Іувід, = їтгіад COS (t -f- At) -f- ки і кращ а ізо л я ц ія . П роте в д еяк и х вип адках втрати в л і­
+ /твід COS [CO (/ — At) ± ф), (19.25) ніях при зводять до значни х помилок.
Л ін ії з втратам и енергії при зводять до поступового зм ен­
де A t = y/c — віднош ення відстані від кін ц я л ін ії до ш вид­
шення ам плітуд струм у і нап руги б іж учи х хвиль, а при
кості пош ирення х вилі в л ін ії, а ф — к у т додаткового зсу ­
ву ф аз, ви к л и кан и й відбиттям хвиль від ком плексного на­
в ан таж ен н я. В наслідок того, що відбивається т іл ь к и час­
тина ен ер гії падаю чої хвилі, то ам плітуда відбитої хвилі
становить лиш е долю падаю чої хвилі і визн ачається я к
^твід “ /О/тпад, (19.26)
де р — коеф іцієнт відбиття.
О скіл ьк и падаю ча і відбита хвилі є біж учим и, то л ін ія
для них чинить о п ір , яки й дорівню є хвильовом у. Тому на­
п р у га, утворена падаючим струмом,
Uynад — Z XB/^naA = ^хв^шпад COS (t -j- At). (19.27)
Н ап руга відбитої хвилі иунід завж ди має зн а к протилеж ний
струм у, тому
^і/від — %а\іувід, — ^хв^швідСОБ ((0 (t At) і : ф). (19.28)
З а г а л ь н а нап руга в б удь-якій точці л ін ії:
Uy — Чупад, *Т ^і/від == Ххв ( ( / тпад COS CO (t -f - At)
— /твід COS (CO (t — At) ± ф)). (19.29)
Н аван таж ен н я з активним і реактивним опорами утво­
рює певне віднош ення м іж величинами, що дію ть в л ін ії,
і визначаю ться так:

~Т~о. / ХВ = — Р cos ф, (19.30)

н Т ^-хв
де ZH — оп ір наван таж ен н я, Z XB — хвильовий опір л ін ії,
р — коеф іцієнт відбиття, ф — к у т додаткового зсу ву ф аз,
утворений відбиттям хвиль від ком плексного навантаж ен ня.
З а га л ь н е н авантаж ен ня в ком плексній формі:
= /^и 4 “ j x Н-
ЗС* 459
458
стоячих х в и л я х , вн аслідок зменш ення ам плітуд падаючих
і відбитих хвиль, пучності струму і нап руги розбалансо-
вані, не відбувається ком пенсація падаю чих і відбитих
хвиль. Ц е призводить до зб ільш енн я втрат на н агріван н я
проводів, ви тікан н я струм у по ізо л я ц ії, втрат в д іел ектри ку
тощо. В наслідок цього К К Д л ін ії — віднош ення величини
енергії сигн ал у в кінці л ін ії до сигн ал у на початку л ін ії
значно зм енш ується. Тому в л ін ії баж ано мати мож ливо
більш ий коеф іцієнт б іж учої хвилі.
В трати ен ер гії п ри зводять до того, що вхідний опір
л ін ії, крім реактивн ої склад ової частини Х вх, має ще й
активну складову /?вх. Тому при резонансі нап руги , я к і в
коливальном у контурі з зосередж еними парам етрам и, вх ід ­
ний опір л ін ії не дорівню є нулю , а при резонансі струмів
не є безмеж но великим (рис. 19.17, а, б).
П орівню ю чи граф іки вхідних опорів л ін ій без втрат
(див. рис. 19.9 і 19.12) і л ін ій з втратам и (див. рис. 19.17),
бачимо, що внаслід ок втрат вхідний опір м ає акти вн у с к л а ­
дову, я к а зі збільш енн ям довж ини л ін ії при резонансі н а­
п р у г зростає, а при резонансі струм ів зм енш ується, і ре­
зонансні х арактери сти ки стаю ть менш гострими.
Г раф ік зм іни реактивн ої складової вхідного опору л і­
нії мало чим в ід р ізн яється від граф іка зміни реактивн ої
складової ідеальн ої л ін ії. В инятком є д іл я н к и , безпосеред­
ньо бли зькі до резонансу. У цій частині л ін ії величина ре­
активного опору не прям ує до нескінченності, а спочатку
падає до н у л я , а потім р ізк о зростає, змінивш и свій зн ак
на протилеж ний.
К рім д ілян о к, б ли зьки х до резонансу, реакти вн і вели­
чини вхідного опору мож на знайти за ф ормулам и ідеальн ої
л ін ії (19.14) або (19.17).
В хідний опір л ін ії з і зм іш аними хвилям и в ком плекс­
ній формі визн ачається так:
^-вх — ^?вх “Ь ] Х ВК.
А ктивна і реактивна складові вздовж л ін ії зміню ю ться.
У точках л ін ії, я к і зн аход яться від її початку на відстані,
кратній величині К/4 довж ини хви л і, вхідний опір чисто
активний, о скіл ьк и в усіх цих точках л ін ії Х вх = 0 (див.
рис. 19.17). Л ін ія в цих точках має властивості резонан с­
них явищ — р езонан сів струм ів і нап руг.
П ри резонансі струмів 2 ВХ = Я. Тоді Я в &с.хв раз б іл ь­
ш е хвильового опору Ххв, а при резонансі н ап руг — в
& С . Х В менше хвильового опору, тобто
-^вх.пар — Ц .хв^'хв» Хвх.поа 2 ХВ/&СХВ, (19.31)
460
де 2 вх.паР — вхідний опір в точках л ін ії, еквівал ен тн и х п а­
ралельном у коливальном у кон туру, а І вх.пос — вхідний
опір в точк ах л ін ії, еквівал ен тн и х послідовному ко л и вал ь­
ному контуру.
У н авантаж ен ні л ін ії активн а складова /?в може
не дорівню вати хвильовом у опору 1 ХВ.
Я кщ о ТО 21вх.пар = ХІв/Я н, ОСКІЛЬКИ & С . Х В =
= \/к(,хв, а &б.хв = № в , 2 вх.П0с 2
ЯКЩО ї?н 2 хв, ТО 2 ЕХ.пар ~ ^ ^вх.пос ХхВІК.н.
Зазн ач и м о, що при резонансі струм ів вхідний опір л і­
нії в сотні, а іноді і в тисячі р а зів більш е вхідного опору
л ін ії при резонан сі нап руг. Тому навантаж ен ня д ж ерела,
яке підклю чено до л ін ії, зі зміною хвилі може різк о зм іню ­
ватися.
19.12. Застосування довгих ліній як реактивних
елементів і трансф орм аторів опору
Д овгі л ін ії застосовую ться д ля передачі ен ергії від ге­
нераторів різн ого при зн ач ен н я до їх спож ивачів. Вони ви­
користовую ться д ля ж и в л ен н я високочастотними коли­
ванням и антен радіопередавачів і для прийом у сигналів
від антен до радіоп рийм ачів. Л ін ії вклю чаю ть у схеми я к
коли вальн і системи для узгодж еного вклю чення л ін ій і
схем, я к ф ільтри і для ком утац ії сигналів.
Н ай б іл ьш зручним и д ля кол и вал ьн и х систем є чверть-
хвильові короткозам кнені л ін ії, о скіл ьк и їм для резонансу
струму потрібна м ін ім ал ьн а довж ина л ін ії. П ри м алих вт р а ­
тах такі л ін ії мають б ільш у добротність, н іж контури із
зосередж еним и парам етрам и.
О скіл ьк и хвильовий опір л ін ії відмінний від вхідного
опору антени, то для передачі ен ергії без втрат застосову­
ють спеціальн ий узгодж ую чий елемент — резонансний
трансформатор (рис. 19.18, а). Д о н авантаж ен ня під­
клю чається короткозам кнена або розім кнена узгодж ую ча
л ін ія — ш лейф, довж ина якого б ли зька до чверті довж и­
ни хвилі. О сновна л ін ія , по як ій подаю ться коли ван ня ге­
нератора, підклю чається до шлейфа.
С початку настрою ється н авантаж ен ня з шлейфом. Я к­
що наван таж ен н я має чисто активний опір, то д овж ин і
ш лейфа встановлю ється 0,25А. При реактивному характері
напруги довж ина узгодж ую чої л ін ії береться більш ою або
меншою 0,25*.. П ри цьому ш лейф стає еквівалентним де­
яком у додатковому реактивном у навантаж енню , опір якого
46!
підбирається таким , що він дорівню є за величиною і обер­
нений за х ар актером реактивн ій скл ад овій о п ору н аван та­
ж ення. Ш лейф і н аван таж ен н я еквівал ен тн і паралельном у
коли вальн ом у кон туру, настроєном у в резонанс з чисто
активним вхідним опором (рис. 19.18, б). П ісл я такого на­
строю вання основну л ін ію від генератора сл ід підклю чити
т ак, щоб вхідний оп ір узгодж ую чої л ін ії з навантаж ен ням
дорівню вав хвильовом у опору основної л ін ії.

в 2
Р и с. 19.18
В узгодж ую чій л ін ії утворю ється стояча х ви л я струм
і напруги з пучністю струм у і вузлом напруги у коротк
зам кненом у к ін ц і, а вузол стоячої хвилі струму і пучніс
напруги будуть на н авантаж ен ні (рис. 19.18, в). Відпові
но до за к о н у Ома віднош ення нап руги на н авантаж ен ні і
до струм у /„, що проходить через нього, дорівню є величні
опору наван таж ен н я
и и//„ = г„.
Я кщ о р у хати ся від опору н авантаж ен ня до коротко
зам кненого кін ц я , то це віднош ення зм енш уватим еться Я'
нуля. О тж е, коли опір навантаж ен ня більш ий від хвиль«
вого опору основної л ін ії, то на узгодж ую чій л ін ії можи
знайти точки А, в яки х віднош ення 1/в/ / а (вхідний опір
дорівню є х ви л ьо в о м у оп ору о сн о вн о ї л ін ії або віднош енню
46?
U J I n. П ри з ’єднанні їх у точках А основна л ін ія буде у з­
годж ена з навантаж ен ням . У згодж ую ча л ін ія практично не
має втрат, а тому вся ен ер гія , я к а надходить із основної
л ін ії, без відбиття поглин ається навантаж ен ням .
Я кщ о опір навантаж ен ня менше хвильового опору ос­
новної л ін ії, то сл ід застосовувати розім кнений чверть-
хвильовий ш лейф (рис. 19.18, г). У напрям і розімкненого
кін ц я узгодж ую чої л ін ії опір безмеж но зростає, а тому
цей ш лейф використовуєть­
ся для узгодж ення або транс-
/

7 П ІП

Р и с. 19.19 Р и с. 19.20

ф орм ац ії опору наван таж ен н я в бік зб ільш енн я і нази ва­

ється т р а н с ф о р м а т о р о м о п о р у або у з г о ­
д ж у ю ч и м трансформатором.
Робота таки х трансф орм аторів найбільш еф ективна, я к ­
що коеф іцієнт трансф орм ації більш е, н іж 4, о скіл ьк и при
м алих коеф іцієнтах трансф орм ац ії підклю чення основної
л ін ії с л ід робити коло наван таж ен н я, що обумовлю є вели­
кий взаєм ний вплив ф ідера і наван таж ен н я. Ц е призводить
до труднощ ів при знаход ж енн і прави льн ого полож ення під­
клю чення основної л ін ії. Я кщ о коеф іцієнт трансф орм ації
менше, н іж 4, то узгодж ення відбувається за допомогою
реактивного шлейфа.
Р е а к т и в н и й ш л е й ф — це основна л ін ія з на­
вантаж енн ям Zн, до я к о ї в певних точках підклю чається
короткозам кнена або розім кнена чвертьхвильова л ін ія
(рис. 19.19). Коли в основній л ін ії встановлю ю ться стоячі
і біж учі х ви л і, то вхідний опір в ній зм іню ється від точки
до точки. П ри цьому є й така точка, активна складова вхід ­
ного опору я к о ї дорівню є хвильовом у одору л ін ії. Д л я пов­
ного узгодж ення сл ід ском пенсувати в цій точці й р еа к ­
463
тивну складову вхідного опору. Тому підклю чаю ть корот-
козам кнений або розім кнений ш лейф, реактивн ий опір
якого дорівню є за величиною і протилеж ний за 'з н а к о м ре­
активн ій складовій вхідного опору л ін ії. Тоді в л ін ії утво­
рюється чисто біж уча хвиля і вся енергія від генератора
передається до наван таж ен н я.
М ісця підклю чення ш лейфа до л ін ії визначаю ться за
допомогою гр аф іка (рис. 19.20). Коефіціа&т біж учої хвилі

Дхв.л — хвильовий опір ос­

ДЄ
новної л ін ії. З а граф іком зн а ­
ходять віднош ення 1/к, яке
визн ачає відстань від в у зл а
нап руги до точки, в я к ій п ід­
клю чається ш лейф. З а відно­
ш енням ІІ\ визн ачаю ть дов­
ж и н у короткозам кненої л ін ії.
Ри с. 19.21 Д овж и н а ш лейфа вибирається
м інім альною . Т аким чином,
за допомогою двох переміщ ень і визначення / і Ь дістаю ть
узгодж ене з ’єднанні:.

П риклад 19.3. У л ін ію з хвильовим опором г хв л = 600 Ом і н аван ­

таженням- У?н = 300 Ом вклю чено генератор з частотою / = 300 МГц.
Знайти величини 1 і Т (див. рис. 19.19) для узгодж ен ня н аван таж ення
з л ін ією .
Р о з в ’ я з а н н я . Д овж и н а хвилі:
= 3 0 0 // Мгц = 300/300 = 1 м = 100 см.
К оеф іцієнт біж учої хвилі:
k = R H/Z KBJl = 300/600 = 0,5.
З а графіком (див. рис. 19.20) знаходимо віднош ення 1/Я при k — 0,5.
М аємо 0,105 = 1/100, звідки 1 = 0 , 1 0 5 ' 100 = 10,5 см.
З а граф іком віднош ення L/X при k — 0 ,5 дорівнє 0,16. Тоді 0,16 =
= Д ' 100; L = 0,16 ■ 100 = 16 см.
В і д п о в і д ь . 10,5 см і 16 см.

У ко р откохвильових радіостан ц іях довгі л ін ії зн аход ять

засто су ван н я я к ф ільтри . П ри цьому вони повинні п роп ус­
кати х ви л і од н ієї довж ини, н ап ри кл ад Хг, і не пропускати
хвилі д р у го ї довж ини — А,2. Д о сягається це за допомогою
двох ш лейфів, підклю чених до основної л ін ії (рис. 19.21).
Розім кнений ш лейф завд овж ки 0,25À2 для хвилі Х2, що
йде по л ін ії, зо б р аж ає коротке зам и к ан н я, а тому ця хвиля
повністю відбивається від точок ЛА і рухається у зворот­
ному напрям у.

464
 Якщ о Лх > • Я2, то д ля х ви л і перш ий (розімкнений)
ш лейф має єм нісний х ар актер . Я кщ о п ар ал ел ьн о йому під­
клю чити короткозам кнени й індуктивн ий ш лейф і під іб ра­
ти його опір таким , щ о дорівню є опору перш ого ш лейфа,
то дістанем о п ар ал ел ьн и й резо н ан сн и й кон тур, яки й для
хвилі зо б р а ж у є нескінченно в ел и ки й опір. Його ш ун­
туючою дією д л я м ож на зн ех ту в ати , і вся енергія через
ф ільтр проходитим е до н аван таж ен н я.

Запитання для сам оконтролю

1. Я к у л ін ію називаю ть довгою , однорідною і л ін ією без втрат?

2. Ф ізичні властивості довгої л ін ії. ї ї первинні парам етри. 3. Я к в и ­
зн ачаю ться парам етри д іл я н о к довгої л ін ії? 4. Х вильовий опір довгої
л ін ії. 5. Я к пош ирю ється ен ер гія в л ін ії без в трат від дж ерел а постій­
ного струм у? 6. Б іж у ч і хвилі та умови вини кнен ня їх в довгій л ін ії.
7. Д о в ж и н а ел ек тром агн ітн ої хви л і. 8. В хідний опір ідеальної л ін ії.
9. Р ів н я н н я б іж учи х х в и л ь напруги і струм у в розім кненій л ін ії без
втрат і з втратам и. 10. Я к і хвилі н азиваю ться падаючими, відбитими,
стоячими? 11. В заєм озв’я зо к стоячих х в и л ь нап руги і струм у в іде­
альн и х л ін ія х . 12. П учності та вузли н апруги і струм у в короткій ро­
зім кненій л ін ії. Х вильовий опір так о ї л ін ії. 13. В хідний опір розімк-
неної л ін ії без втрат. 14. Р ів н я н н я б іж учи х х в и л ь напруги і струму
в к ороткозам кненій л ін ії без втрат. 15. В хідний опір короткозам кненої
л ін ії без втрат. 16. Ф ізи чні процеси, що відбуваю ться в л ін ії з р еак ти в ­
ним н аван таж ен н ям . 17. Ч им х а р ак т ер н а л ін ія з активним опором н а ­
в ан таж ен н я? 18. Ф ізична суть коеф іц ієнтів біж у ч о ї та стоячої хвиль.
19. В заєм о зв ’язо к падаю чих та відбитих хви л ь в л ін ії з комплексним
н аван таж ен н ям . 20. Х ар ак тер и сти к а реал ьн ої л ін ії з втратам и.
21. С уть узгодж ен н я л ін ії з наван таж ен н ям за допомогою коротких
л ін ій . 22. У згодж ення н ав ан таж ен н я та л ін ії за допомогою реактивного
ш лейфа. 23. П ринцип в икористанн я довгих л ін ій д л я ф іл ьтрів.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Я к зм ін яться первинні парам етри л ін ії, як щ о збільш ити в ід ­

стань м іж провідникам и? 2. Ч и м ож на взаєм но ком пенсувати первинні
парам етри л ін ії, активни й опір і а кти вн у п ровідн ість без зм іни вторин­
них парам етрів? 3. Щ о станеться зі ш видкістю пош ирення ен ергії по
л ін ії, як щ о в ній збільш ити парам етри індуктивності та ємності?
4. П арам етри визн аченн я коеф іцієнта пош ирення в л ін ії постійного
струм у і в л ін ії без втрат? 5. В ід чого зал еж и ть ам п літуда відбитої х в и ­
л і в л ін ії? 6. Щ о відбудеться з точкам и пучності та в у зл ів в л ін ії, яку
з розім кненої перетворили в короткозам кнену? 7. В яком у вигляді
зн ах о д ят ьс я ен ер гія л ін ії зі стоячими х ви л ям и , коли струм у ній д о р ів ­
нює нулю ? 8. Яким чином мож на змінити вхідний опір л ін ії за вели чи­
ною і характером ? 9. Ч и м ож на до довгої л ін ії підклю чати п арал ел ьн і
і послідовні н ав ан таж ен н я? 10. П ри я к и х ум овах коеф іц ієнт біж учих
хви л ь в л ін ії дорівню є 0,5?

455
 Задачі для самостійного розв'язування

1. П арам етри д е як о ї л ін ії становлять: Ь0 — 3 м Г н/км , С0 —

= 3 • 10“ 3 м кФ /км , = 5 О м/км, О0 = 10“ 6 С м /км. Знайти додат­
кову індуктивність, я к у треба вклю чити на кож ен кілом етр л ін ії, щоб
не було спотворення си гн ал ів.
В і д п о в і д ь . 12 м Гн/км.
2. Знайти довж ину електром агн ітни х х в и л ь при / х = 50 Г ц і / 2 =
= 5 0 - 1 0 Гц.
В і д п о в і д ь . 6000 км і 6 м.
3. Л ін ія з /?0 = 99 О м /км і 0„ = 0,0557 ■ 10~3 См/км підклю ­
чена до д ж ерел а постійного струм у. Знайти хвильовий опір л ін ії і кое­
ф іцієнт пош ирення.
В і д п о в і д ь . 1330 Ом і 0,0743 1/км.

Г л а в а 20
П Е Р Е Д А Ч А ІН Ф О Р М А Ц ІЇ ТА С И Г Н А Л И

20.1. Системи передачі інф орм ації

У всі часи р о зви тку лю дського сусп іл ьства відбувався

обмін зн ан ь, ум інь у виробництві та досвіді ж и ття. Н а к о ж ­
ному новому етапі розви тку лю дства розви вал и сь і пош и­
рю вались форми такого обм іну, що сп ри ял о загал ьн ом у
у сп іх у в ц и в іл із а ц ії.
Р озгл ядаю чи ці под ії в історичному п л ан і, м ож на виді­
лити так і основні системи, за допомогою я ки х від бувалися
передачі та обмін відомостями або інф орм аціям и.
Звукова система. Д о неї нал еж и ть безпосередня розмо­
ва м іж лю дьми, а тако ж вся та інф орм ація, я ка беспосеред-
ньо надходить до людини від навколиш нього середовищ а
і природних явищ .
Графічна система. З а допомогою написаних повідом­
лень або граф ічно зоб раж ен и х предметів чи подій інформа­
ція мож е передаватися на р ізн і відстані і на довгий час.
У цій системі беруть уч асть не тіл ьки особи, я к і пиш уть
і читаю ть, а і посередники.
Світлова система. З а в д я к и цій системі м ож на діставати
я к ц іл ен ап р авл ен у інф ормацію , так і інф ормацію про
явищ а.
Електромагнітна система. У сучасних ум овах основ­
ною системою є система із застосуван н ям електром агн ітн их
коли ван ь. З а допомогою ц ієї системи мож на відтворю вати
б у д ь-яку раніш е р о згл я н у ту систему, що ш ироко п р ак ти ­
кується в усіх сф ерах лю дської д іяльн ості.
З а допомогою електром агн ітн их хвиль, що передаю ться
по радіо і по р ізн и х типах д ін ій , відбувається передача

466
інф орм ації м іж нерухом им и і рухомими о б ’єктам и, можна
здійснити передачу інф орм ації необм еж еній к іл ьк о сті лю ­
дей і різн о го х а р а к т е р у — м ову, м у зи ку , зо б р аж ен н я, по­
д ії. М ож на керувати на відстані л ітак ам и , морськими і кос­
мічними ко р аб л ям и , визначати в просторі м ісця зн ах о ­
д ж ення о б ’єк тів тощо.
Н езваж аю чи на р ізн і га л у зі застосуван н я електром агн іт­
них х в и л ь, всі вони базую ться на за га л ь н и х принципах
і виходять з таки х основних полож ень.
І н ф о р м а ц і є ю нази ваю ть б у д ь-які відомості, що
п роходять етапи передачі, р озподілу, перетворення, збе­
реж енн я або безпосереднього вико р и стан н я. Обмін такими
відомостями від бу вається не т іл ь к и м іж лю дьми, а й м іж
людиною і автоматом , м іж різним и технічним и пристроям и,
тваринним і рослинним світам и.
Ф орм у, в я к ій подається інф орм ація, нази ваю ть п о ­
в і д о м л е н н я м . Н а п р и к л а д , передача інф орм ації при
допомозі листа або телеграм и, повідом ленням є текст з пев­
них л ітер , цифр і зн а к ів . П ри усній мові повідом ленням є
зм інний за часом зву к о ви й тиск по вітр я. Інш ими п р и к л а ­
дами повідом лень м ож уть бути телев ізій н і зо б р аж ен н я , сиг­
нали в т ел еу п р ав л ін н і, певні дані обчислю вальних машин
тощо.
П ри передачі повідом лення завж д и є в і д п р а в н и к
повідом лення і о т р и м у в а ч , яком у воно адресовано.
В ідправни ком , н ап р и кл ад , є особа, що говорить перед м ік ­
рофоном. О трим увачам и м ож уть бути окрем і особи, багато
людей або р ізн о ї к о н стр у к ц ії і різного при зн ач ен н я п р и ­
строї. П ри керуван ні на відстані з певного п у н кту до об’єк ­
та надходять сигнали повідом лення, де виконую чий п ри­
стрій кер у є діям и о б ’єк та або в о б ’єкті.. В ідправни ком пові­
домлення м ож е бути і д авач, яки й автоматично ви зн ачає
той або інш ий парам етр і в певній формі надсилає до отри­
м увача. З а таким принципом в ід б у в ається, н ап ри кл ад ,
отрим ання відомостей про тем п ературу та інш і парам етри
на косм ічном у кораб лі.
П овідом лен ня, я к е зазд ал егід ь п ід го то вл яється або ф ор­
м ується (запи сується текст, готую ться си гн ал и ), н ази в а­
ється д ж е р е л о м п о в і д о м л е н н я або д ж е р е ­
л о м і н ф о р м а ц і ї від п р авн и к а; отрим увач повідом ­
лення н ази вається о т р и м у в а ч е м і н ф о р м а ц і ї .
Е л ектр о м агн ітн і к о л и в ан н я, я к і у своїй с тр у к ту р і м а­
ють повідом лення тих чи інш их первинних си гн ал ів, н ази ­
ваю ться е л е к т р о р а д і о с и г н а л а м и або просто
с и г н а л а м и . Засоби передачі таки х си гн ал ів н ази в а­

467
ю ться засобам и е л е к т р о з в ’ я з к у (радіо, телеба­
чення, телеф онуванн я, телеграф уван н я, телек еруван н я
тощо).

20.2. Структурна схема передачі інф орм ації

У загал ьн о м у в и гл яд і ст р у к т у р н а схема передачі інфор­

м а ц ії вклю чає: елементи д ж ер ел а повідом лення д л я від­
пр авн и ка; елементи, я к і прийм аю ть повідом лення для отри­
м увача, і елементи, за допо-
Засоби передачі
могою я к и х відбувається пе­
Ш т ат р ех ід повідом лення від від­
Елементи п р авн и к а до отрим увача
'вонлення
іраенит п^бИс^ення (рис. 2 0 . 1).
отримувача
Д о усної системи п ере­
Р и с. 20.1 д ачі інф орм ації входять: го­
лос людини чи природні
зв у к и , вухо лю дини і засіб передачі повідомлення — зв у ­
кові коли ван н я по вітря.
Д о письм ово-граф ічної системи вход ять листи з письмо­
вим текстом або граф ічними зоб раж енням и ; засобам и пере­
д ачі м ож уть бути різном ан ітн і види п ересуванн я. О трим у­
вач прийм ає інф орм ацію в такій ф ормі, в я к ій вона була
п ідготовлена відправником .
Антена
або
Джерело і лінія
повідомлення Підсилювач
повідомлення

Генератор
несучих
нолибань
Антена
лінія Фільт­ Підси­ ПідсилюВач Перетво­
руючий, лювач Детек­
елемент тор рювач ло- ленна
коливань коливань

Р и с. 20.2

У світловій системі повідом лення від п равн и к викорк

товуе д ж ер ел а світла з елементами його зм іни, а отримувг
при йм ає си гн али зрим о або технічними засобами.
Н абагато складніш ою і різном анітніш ою за конструї
цією є електром агн ітн а система або система передачі інфор­
м ац ії за допомогою електром агн ітн их хвиль. В принципі,
це стр у кту р н а схем а передачі повідом лення по радіо або по
л ін ія х , я к і з ’єдную ть пункти передачі і прийому (рис. 2 0 . 2 ).

499
 О сновними елементами схеми в пун кті передачі і д ж е­
рело повідом лення, перетворю вач повідом лення, м одулятор,
генератор несучих ко л и ван ь, підсилю вач та антена або л і­
н ія. У п у н кті прийом у основними елементами є антена або
л ін ія , ф ільтрую чий елемент, підсилю вач високочастотних
(В Ч ) ко л и в ан ь, детектор, підсилю вач низькочастотних
(Н Ч ) коли ван ь, перетворю вач повідом лення та кінцеве по­
відомлення.
Д о д ж ер ел а повідом лення належ и ть той м атеріал , яки й
під готовляється д ля передачі. Н а п р и к л а д , написаний текст,
підготовлені схеми чи м алю нки, сцени, зал и або м ісця для
телевізій н и х передач тощо.
У перетворю вачі повідом лення підготовлені м атеріали
перетворю ю ться у первинні форми си гн ал ів. Я кщ о переда­
ється телеграм а, то кож ен зн а к тексту на телеграф ном у
ап ар а ті перетворю ється в певну ком бінацію електричних
ім пульсів, а якщ о від бувається розм ова перед мікрофоном,
то зв у к о в і х вилі по вітр я перетворю ю ться в струм, яки й
зм іню ється за тим самим законом .
Е л ектричний си гн ал , що утворю ється на виході пере­
творю вача повідом лення, мож на було б подавати на а н ­
тену або в л ін ію д л я передачі в п у н кт прийом у. П роте цей
сигнал здебільш ого н и зько ї частоти і не м ає властивості ви ­
пром іню ватись антеною , а передача тіл ь ки одного повідом­
л ен н я , н ап р и кл ад телеф онної розмови по л ін ії на великі
від стан і, не д оцільна. Д л я телефонного з в ’я з к у на значні
відстані застосовую ть б агато кан ал ьн е або високочастотне
телеф онування.
Д л я цього за допомогою м одулятора і ген ератора несу­
чих ко л и ван ь або к іл ь к о х м оду л ято р ів і ген ераторів пере­
творю ю ть первинні сигнали у спектри більш високих ко­
л и ван ь, я к і п ісл я підсиленн я у ви гл яді електром агн ітн их
ко л и в ан ь випром іню ю ться антеною або передаю ться по
л ін ії. Е л ектр о м агн ітн і ко л и ван н я через простір або по л і­
н ія х надходять до прийм ача. П ерш ою частиною прийм ача
є ф ільтрую чи й елемент. У р а д іо з в ’я з к у з антеною , а в про­
відниковом у з в ’я зк у окрем о він містить систему ко л и вал ь­
них ко н ту р ів і ф іл ь тр ів , за допомогою яки х відокрем лю ­
ється або вибирається ко л и ван н я спектра частот, в яком у
передається інф орм ація.
В основному це слабі си гнали, я к і в елем енті підсилю ­
вача високочастотних ко л и ван ь дістаю ть підвищ ення н а­
пруги і подаю ться на детектор. У сучасн ій ап ар ату р і з а ­
стосовується дуж е багато р ізном ан ітн их схем, б лок ів, кас­
кад ів, задачею я к и х є виділення і підсилення си гн ал у, під ­
469
готовка його до т а к о ї форми, щоб у детекторі м ож на було
виділити с и г н а л у том у в и гл я д і, в я ко м у він був на п ере­
давачі.
О д ер ж ан и й на виході д етектора си гнал треба підсилити,
а тому він н ад х о ди ть на підсилю вач кол и ван ь н и зької час­
тоти. В елем ен ті перетворення повідом лення електричний
сигнал пер етво р ю ється в інш у ф орму і у ви гл я д і т ел егр а­
ми, те л е в ізій н о го зо б р аж ен н я або звукового коли ван ня
телефона я к повідом лення надходить до отрим увача.

20.3. О сновні характеристики сигналу

і каналу зв'язку

Е л е к т р о р а д іо с и гн а л и , або си гн али з в ’я зк у мають такі

основні х а р а к те р и с ти к и : тривалість сигналу (Т), ши­
рину спектра сигналу (Е), перевищення сигналу над пе­
решкодою ( Н ).
В ел ичина перевищ ення с и гн ал у над переш кодою Н ви ­
зн ач ається я к логариф м ічне віднош ення середньої п отуж ­
ності си гн ал у Рс до се-
Тк редньої потужності пе­
реш коди Р а:

Н = (2 0 .1)
Г П

П еревищ ення сиг­

налу над переш кодою
£ часто нази ваю ть р і в ­
н е м с и г н а л у над
переш кодою .
Д обуток основних
хар актер и сти к си гн а­
л у з в ’я зк у Т, Е і Н
називаю ть о б ’ є м о м
сигн ал у або д и н а м і ч н и м д і а п а з о н о м і по­
зн ач аю ть (рис. 20.3):
V = ТРИ . (20.2)
Д л я передачі си гн ал у з в ’я з к у використовую ться кан али
з в ’я з к у . К а н а л о м зв’я з к у н ази вається с у к у п ­
ність елем ентів передавача і прийм ача разом із складовою
частиною л ін ії або простору, через я к і від бувається переда­
ча інф орм ації одним відправником .
Н е розглядаю ч и технічн их елем ентів і схем к ан ал ів
з в ’я з к у , зазначим о, що їх теж м ож на х ар ак тер и зу вати за
таким и парам етрам и:

470
 час д ії каналу (Тк),
тобто час, протягом я к о ­
го к ан ал виконує свої
ф ункц ії;
смуга пропускання ка­
налу (/-к) — см уга частот
коли ван ь, я к і к ан ал про­
пускає без значни х о с­
лаблень;
діапазон рівнів або
динамічний діапазон
( Н к), я к и й визн ачається
як логариф м ічне відно­
ш ення припустимого на­
ван таж ен н я потуж ності
в елем ентах кола Р тлх до
чутливості каналу Я тіп —
м ін ім ал ьн о ї потуж ності,
при я к ій відтворю ється
норм альний сигнал:

(20.3)
г т іп

Д обуток величин Т к,
/•"к і Нк н ази вається є м -
н і с т ю к а н а л у
з в ’ я з к у:
Ук = Т КРКНК. (20.4)
Я кщ о о б ’єм си гн ал у
перевищ ує єм ність кан а­
л у , то таки й си гн ал не
м ож е бути переданий без
спотворення, без частко­
вої або повної втрати ін ­
ф орм ац ії. Д л я н орм аль­
ної передачі си гн ал у по
к а н а л у з в ’я зк у необхід­
но, щоб основні х а р а к т е ­
ристики сигналу не вихо­
дили за меж і відповідних
характери сти к кан алу.
П роте м ож ливе узгодж ення си гн ал у з кан алом , я к е по­
л я г а є в перетворенні основних х ар актер и сти к сигналу.
Воно відбувається при умові незм інності об’єму с и гн ал у і
471
практично виконується перенесенням сигн ал у вздовж осей
(, Н, /. У перетвореному сигн ал і його основні х ар ак тер и с­
тики повинні зал и ш ати ся незмінними, н ап ри кл ад , не м ож ­
на зм енш увати довж ин у си гн ал у Т за р ахун ок його спект­
ра К. Н а рис. 20.4, а—в наведено п ри клади перетворення ос­
новних хар актер и сти к си гн ал у в геометричній ф орм і, які
знаходяться в м еж ах ємності кан алу.
Затримка (рис. 20.4, а). Весь сцгнал затри м ується на
час внасл ід о к зап и су з наступним відтворенн ям або зат р и ­
м анням за допомогою л ін ії затрим ки .
Перетворення частоти — односмугова м одуляц ія
(рис. 20.4, б). Весь спектр частот си гн ал у переноситься в
більш високий частотний д іап азон . Зворотний процес пе­
ретворення — детектуванн я переносить сигнал з д іап а зо ­
ну високих частот до спектра первинного сигналу.
Підсилення сигналу (рис. 20.4, в). П отуж ність сигн ал у
і переш коди збільш ую ться в однакове число р азів . С игнал
може і ослаблю ватись у певне число разів.
У сі попередні перетворення відбуваю ться зі зб ереж ен­
ням х ар актер и сти к ка н ал у Т, И і Н.
П роте є перетворення, при я к и х ці парам етри зм іню ­
ються.
Запис сигналу з різними швидкостями (рис. 20.4, є).
П ри цьому довж ина си гн ал у Т скороч ується в а р а зів , а
ш ирина сп ек тр а зб іл ьш ується в а р азів . Зворотний процес
відбувається при відтворенні зап и су сигн ал у. П еревищ ен­
ня переш коди над сигналом зал и ш ається незмінним.
Накопичення (рис. 20.4, д). С игнал на передавачі п
р азів повторю ється, а на прийм ачі нап руга його підсумо­
вується або накопичується. Т р и вал ість си гн ал у при цьому
зб іл ьш у ється в п р азів , а перевищ ення си гн ал у над переш ко­
дою зм енш ується. Ш ирина спектра си гн ал у К зали ш ається
незмінною.
Кодування (рис. 20.4, е). К од уван н я — це спосіб пере­
дачі сигн ал у за допомогою певних ім пульсів, я к і за л еж ат ь
в ід парам етрів сигн ал у. П ри цьому зм іню ється довж ина або
ш ирина спектра си гн ал у , що д ає зм огу мати інш е переви­
щ ення си гн ал у над переш кодою , а це підвищ ує його пере-
ш кодостійкість.

20.4. М од ул яц ія та детектування

Я к зазн ач ал о ся раніш е, сигнали ни зьки х частот не

м ож уть істотно випром іню ватись антенами, а по провідних
л ін ія х не м ож уть одночасно передаватися к іл ь к а повідом-
472
лень в одному низькочастотном у спектрі коли ван ь. Д л я
передачі си гн ал ів по радіо і для розш и р ен н я-сп ектра час­
тот по л ін ія х застосовую ть модуляцію .
М одуляція — це процес, яки й відбувається з метою пе­
ренесення основного сигн ал у в спектр високочастотних ко­
ливан ь. В ідбувається м о ду л яц ія в певних каск адах апара
тури, основними видами її є ам плітудн а, частотна та ф азо­
ва м о д у л яц ії.
А м плітудн а м о д у л яц ія. изв
М о д у ляц ія, при як ій ам п л і­ 3 ^тзв sin&t
туди високочастотних коли­ t
вань зм іню ю ться за з а к о ­
ном зв у к о в и х коли ван ь, н а­ 5 /
зи вається а м п л і т у д ­
ною м о д у л я ц і є ю
(AM ) (рис. 20.5, а —в).
Н ехай зв у к о в і ко л и ван ­
ня зм іню ю ться за законом :
П зв — U шзв, s■ in Q /, (20.5)
де й — частота зву ко ви х
коливань.
Т оді ам плітуди високо­
частотних коли ван ь U зм і­
ню ються відповідно до з а ­
кону зв у к о в и х коли ван ь і в
позитивний півп еріод зр о ­
стаю ть, а в негативний —
спадаю ть:
U = U 0 ± UQ sin Q t, (20.6)
де U — миттєве значення Р и с. 20.5
ам плітуди високочастотних
ко л и в ан ь, U 0 — ам плітуда В Ч коли ван ь без м о д у л я ц ії, а
U q — м аксим альн е відхилення В Ч ам плітуди п ід впливом
зв у к о во го си гн алу.
В іднош ення м аксим альн ого при росту ам плітуди (7Q до
ам п літуд В Ч ко л и ван ь (J0 н ази вається к о е ф і ц і є н ­
том м о д у л я ц і ї або г л и б и н о ю м о д у л я -
ц і ї т:
UQ
т = ■ (20.7)

К оеф іцієнт м о ду л яц ії звичайно в и р аж ається в процен­

тах:
(UaJUQ) • 100 = m % .

3 1 8 -7 6 Ї 473
 М атематично доводиться, що ам плітудно-м одульовані
коливання мож на подати в таком у ви гл яді:

ишц =» U0 sin a t + -т р- cos (ю — £2) ї ^

[ y ~ cos (w - f Q) t,

(20 .8)
де м«м — миттєве значення напруги в л ін ії, U 0 — ам п л і­
туда В Ч коли ван ь, т — коеф іцієнт м одуляції.
А налізую чи цей в и раз, мож на зробити висновок, що
ам плітудно-м одульований сигнал має коли ван ня основної,

■kU

/»'пах ї ^t^mw ГЛ* t

Рис. 20.6

несучої частоти ш і коли ван ня бічних частот, я к і віддалені

від основної на частоту звукового коли ван ня £2. А мплітуда
бічних коливань зал еж и ть від коеф іцієнта м одул яц ії т і
не може перевищ увати половини ам плітуди і / 0. Б іч н і ко­
ливанн я називаю ть відповідно н и ж н і м и і в е р х ­
німи бічними частотами або с м у г а м и частот.
Д л я передачі, н ап ри кл ад , розмови сл ід передавати сму­
гу зву к о ви х частот від 100 до 3500 Гц, а для передачі м у­
зики — від 50 до 10 000 Гц. Т аким чином, п ісл я м о дул яц ії
повинен передаватися спектр високих коли ван ь в меж ах
ВІД / о — Р тях д о /о + Кпмх (рис. 2 0 . 6 ), де / 0 — коли ван ня
несучої частоти, а Ртах — м аксим альн і коли ван ня звукової
частоти. О тж е, ш ирина спектра ам плітудно-м одульованих
коливань дорівню є подвоєній м аксим альній частоті спектра
модулюючого сигналу:
= 2 Ї 7щах, (20.9)
де Г*™ — ш ирина спектра ам плітудно-м одульованих коли­
вань, /цпа* — м аксим альна частота модулю ючого сигналу.
П ри відсутності м о дул яц ії т = 0, ВЧ коли ван ня мають
ам плітуду 0 0. П ри т = 1 обвідна звукового сигн ал у зм і­
нює ам плітуди В Ч коли ван ь в і д ( / т щ = 0 до ( /тах = 2 і/0.
474
 Я кщ о т > 1, то відбувається п ерем од уляц ія. Ф орма
обвідних сп ек тр ал ьн и х л ін ій см уг сигн ал у поруш ується і
виникаю ть переш коди до сигн ал у . К оеф іцієнт м о дул яц ії т
є важ ливи м парам етром ам плітудно-м одульованого си гн а­
лу. Є а п а р а т у р а , за допомогою я ко ї повну інформацію
си гн ал у мож на передавати лиш е однією бічною смугою
частот. Н ап р и к л ад , однбсмугові р адіостанц ії та ап аратура
високочастотного телеф онування.

Ч асто тн а і ф азова м о д у л яц ії. Н а ам плітудно-м одульо-

ваний си гн ал значно впливаю ть ін д у стр іал ьн і, атмосферні
та інш і переш коди. П ри AM мало ефективно використо­
вується п о ту ж н ість к аск ад ів передавача. З цих та інш их
причин часто застосовую ть, особливо на більш високих
частотах, частотну м одуляцію (ЧМ) і ф азову м одуляцію
(ФМ).
П ри частотній м о ду л яц ії (рис. 20.7) В Ч ко л и ван н я зм і­
нюються за частотою відповідно до за к о н у зм іни зв у ­
кового си гн ал у й :
оа = ш0 -{- Am sin й ї , (2 0 . 10 )
де о — частота пром одульованого ко л и ван н я, (о„ — часто­
та несучого нем одульованого ко л и ван н я, Д м — м акси м ал ь­
не від хи л ен н я коли ван ь ген ератора від м0, я к е в и к л и к а ­
ється дією зву к о во го си гн ал у і н ази вається д е в і а ц і є ю
або х и т а н н я м частоти. Д е в іа ц ія пропорційна
н ап р у зі зву ко во го си гн ал у :
Дш = k U Q,

де А: — коеф іцієнт пропорційності д ев іац ії.

31* 475
 У явл ен н я про спектр ко л и ван ь при ЧМ м ож на дістати
з ви р азу
«чм = U 0 cos(d)0t + P sin Q ^ ), (2 0 . 11 )
де р = Дсо/Й — і н д е к с частотної м одул яц ії. П овний
спектр коли ван ня при частотній м о дул яц ії однією часто­
тою Й скл ад ається з нескінченної послідовності гарм оніч­
них коливань:
«чм = £/0Р sin + ^ іР [sin (“ о + й ) / — sin (со0 — й ) Ї] +
-f~ £^гР [sin (<o0 — 2 Й) t -|- sin (o)q -j- 2 Й) / -{- ■• • -f-
- f i/„P [sin (<o0 — л й ) Ї 4 - (— l) rt sin (ш0 + лЙ) Ї] - f
Т аким чином, при велики х зн ач ен н ях індекса частотної
м одуляції р >» 1 зам ість двох бічних частот при AM д іста­
ють дві ш ирокі бічні смуги коли ван ь, я к і відстаю ть одна
від одної на величину Й. Т ак у м одуляцію нази ваю ть ш и -
ро кос му го вою . В іддалені від несучої частоти ко­
л ивання мають н астільки м алі ам плітуди, що ними мож на
знехтувати і тоді спектр частотно-модульованих коли ван ь
Л .ч м = 2pQ = 2Дю. (20.12)
В еличину 2Дсо нази ваю ть с м у г о ю хитання,
я ка приблизно дорівню є реальном у сп ек тру частотно-мо-
дульованого сигналу.
П ри м алих індексах м о дул яц ії р < 1 сл ід враховувати
тіль ки перш і бічні коли ван ня ш0 ± й . Тоді спектр ЧМ
коли ван ня дорівню ватиме сп ек тру AM кол и ван н я. Т ака
м одуляція н ази вається вузькосмуговою .
Ч астотно м одульований сигнал з малим індексом моду­
л я ц ії в и к л и к а є зм енш ення смуги коли ван ь си гн ал у, що од­
ночасно при зводи ть до зни ж енн я його я кості, зменш ується
д остовірність передачі інф орм ації.
П орівню ю чи AM і ЧМ к ол и ван н я, сл ід зазн ач и ти , що:
при одному й тому самому модулю ючому си гн ал і ш ирина
сп ек тр а ЧМ коли ван ня завж д и б ільш а, н іж при AM кол и ­
ванні. Т іл ьки при р < 1 спектри не від р ізн я ю ться за ш и­
риною;
при AM ко л и ван н ях миттєва потуж н ість зм іню ється у
в елики х м асш табах — від подвоєної до нуля при т =
= 100 % ; при ЧМ кол и ван н ях потуж н ість зал и ш ається не­
змінною , о скіл ьк и ам плітуди коли ван ь не зм іню ю ться;
при AM ш ирина спектра коли ван ь ви зн ачається спект­
ром модулюючого си гн ал у Fnам = 2Fma*, при ЧМ з великим
індексом м о ду л яц ії спектр коли ван ь зал еж и ть в ід см уги

476
хитанн я, тобто спектр коли ван ь прям о пропорційний ам
плітуді модулю ючого сигн ал у Р„чм = 2 Асо.
П ри ф а з о в і й м о д у л я ц і ї синусоїдним мо
дулюючим сигналом спектр коливань визн ачається так:
«ф м = U0 c o s (°V + Д ф s ‘n (2 0 -1 3 )

де Дф — індекс ф азової м одуляції.

П орівню ю чи цю ф орм улу з ф ормулою 20.11, бачимо, що
різн и ц я м іж ними тіл ь ки в індексі м оду л яц ії. У форм улі
при частотній м о ду л яц ії індекс р, а при ф азовій м одуляції —
Дф.
Н а основі попереднього р о згл яду ш ирини спектра ко­
ли ван ь при ЧМ м ожна в важ ати , що бічна см уга частот при
ФМ дорівню є добутку індекса ФМ на частоту модулюючого
сигн ал у Q. Тоді повна ш ирина спектра ФМ коливань
Р„ФМ = 2ДфЙ. (20.14)
Т аким чином, на відм іну від AM і ЧМ коли ван ь, ш ирина
спектра при ФМ зал еж и ть я к від ш ирини спектра звукових
коли ван ь П, так і від Дф — індекса ФМ коли ван ь, який
визн ачається інтенсивністю або ам плітудою цих сам их зв у ­
кових коливань.
О тж е, я к і при ЧМ , у ФМ є ву зькосм угова м одуляція
при Дф 1 і ш ирокосм угова м одуляція при Дф > 1. Ш и­
рокосм уговий спектр коли ван ь більш е забезпечує при й м аль­
ний сигнал від переш код, що і знаходить застосуван н я на
п рак ти ц і.
В принципі частотна і ф азова м о д у л яц ії т існ о з в ’я за н і,
оскіл ьк и б у дь-яка зм іна частоти починається зі зм ін и ф а зи ,
а зм іна фази приводить до зм іни частоти.
Ч астотну м одуляцію здійсню ю ть за допомогою р еак ти в­
ного елем ента, яки й підклю чається до коли вальн ого к он ту­
р у генератора ВЧ ко л и ван ь і на яки й подається перви н н ий
сигнал. Застосовується ЧМ в метровому і більш кор отк ом у
діап азоні в радіо і радіорелейн их, су путни кових і к абел ь­
них системах з в ’я з к у з індексом м о ду л яц ії р ^ 1 .
Ф азова м о ду л яц ія ш ироко застосовується в си стем ах
автоматичного регулю ванн я електричних величин і м ех а ­
нічних дій.
К р ім р о згл ян у ти х способів м о д у л яц ії, за сто со в у єть ся
ім пульсна м одуляц ія з різним и особливостям и.
Д ет ек т ув а н н я ви сок оч астотн их коливань, П р о м о д ул ь о -
вані високочастотні коли ван ня за ам плітудою , ч астотою
або ф азою від передавача надходять у п у н кт п р и й о м у , де їх
с л ід перетворити так , щ об д істати к ол и ван н я зв у к о в о ї
477
частоти або та к о ї форми, з якою си гнал надходить на мо-
д улятор.
П роцес перетворення м одульованих високочастотних
коли ван ь і виділення коли ван ь зв у к о во ї частоти н ази ваєть­
ся д е т е к т у в а н н я м . Ц ей процес є зворотним про­
цесом щодо м о ду л яц ії, а тому його часто називаю ть д е -
модуляцією.
Д л я д етектуванн я ам плітудно-м одульованого кол и ван ­
ня використовую ть детектор (рис. 2 0 . 8 , б), в яки й входять

нелінійний елемент П , резистор н авантаж ен ня /? з ємніс­

тю С і допом іж ні д еталі. Я кщ о на нелінійний елемент, який
м ає однобічну провідність, подавати високочастотне про-
м одульоване коли ван н я (рис. 2 0 . 8 , а), то струм у його колі
перетвориться у ф орму ім пульсів. А мплітуди цих ім п ул ь­
сів зм іню ватим уться за законом зв у к о ви х коливань.
Ім пульси струм у, я к і п роходять через резистор /?,
утворю ю ть на ньому спад напруги і одночасно зар я д ж аю ть
конденсатор С. З а пром іж ок часу м іж імпульсам и конден­
сатор р о зр яд ж ається тільки частково, в р езул ьтаті чого в
ін тер в ал ах м іж ім пульсами н ап р у га на резисторі повністю
не зн и кає. К ож ен наступний ім пульс (залеж но від його ве­
личини) до певних розм ірів р о зр я д ж ає конденсатор і за
закон ом зв у к о в о ї частоти зм іню є н ап р у гу на резисторі Я.
З резистора сигнал зв у к о в о ї частоти подається на наступні
каскади.
П ри д етектуванн і частотно-м одульованих кол и ван ь з а ­
стосовую ть р ізн і схеми, зокрем а дискрим інатори з частот­
но-розп ізнавальним и контурам и (рис. 20.9, а). Д о схеми
478
входять два настроєні на одну частоту контури, два діоди
з навантаж ен ням , єм ність Сзв і дросель Е р. Н а кож ен діод
подається дві напруги — нап руга і!к\ від перш ого контуру
і половина напруги и к? від другого контуру.
О тж е,
и лі = и м + І/1 і и л2 = и к1 + и 2,
де ІІлі, 1 / д2 — нап руги на перш ому і другом у діодах; и кі —
нап руга перш ого контуру; и 1 і Ц 2 — половини напруги 0 к2-

і
±.С 2

Р и с. 20.9

Я кщ о на детектор надходить нем одульований сигнал

(рис. 20.9, б), то через індуктивний з в ’язо к м іж Ы і Ь2
у котуш ці І 2 наводиться Е Р С е12, і в контурі ви н и кає струм
/к 2, яки й знаходиться у ф азі з ЕРС . Н ап р у га і / к2 на котуш -
ці вип ер ед ж ає струм / к2 на 90°. Д л я обох діодів полови­
ни цих н ап р у г через Сзв геометрично додаю ть з напругою
ІУкі у протилеж н их ф азах . О тж е, на діодах будуть дія ти
однакові за величиною нап руги 1)А\ і ї / д2. Тоді на резисто­
рах НІ і # 2 будуть однакові за величиною , але протилеж ні
за знаком нап руги , вихідна нап руга дорівню ватим е нулю.
Я кщ о на детектор надходить м одульований си гн а л , на­
п ри кл ад, зменш еної частоти (рис. 20.9, в), то струм / к2 ви­
передж атим е Е Р С е 12 і відповідно зм іниться полож ення век ­
тора і / к2- Тоді від геометричної суми ІІК\ і и Кі/2 на д іо д і
й і н ап р у га 1/ лі стане більш ою , н іж на 1/да, і сп а д н ап р уги
на /? / буде більш им , н іж на # 2 . Н а виході р ізн и ц я потен­
ц іал ів матиме зн а к «плюс».
Я кщ о на детектор надходить м одульований сигнал
збільш еної частоти (рис. 20.9, г), то струм / к2 відставатим е
від ЕРС е 12 і вектор и к2 зм іни ть напрям на протилеж ний
(п ерпен ди кулярно до / кг). Тоді нап руга на діоді О / буде
менша від напруги на діоді 0 2 , і на виході різниця потен­
ц іал ів матиме зн а к «мінус».
Таким чином, частотно-модульований сигнал перетворю ­
ється в сигнал зву к о ви х коли ван ь, який подається на н а­
ступні каскади.

20.5. П ереш коди передачі сигналів

У з в ’я зк у з тим, що переш коди при передачі сигн ал ів

по провідних л ін ія х значно менш і, н іж при передачі по ра­
діо, то розглянем о їх тільки при р а д іо зв ’язк у .
Перешкодами називають сторонні електромагнітні ко­
ливання, які накладаються на основні сигнали і спотворю­
ють їх. П ереш коди р а д іо зв ’я зк у м ож уть мати синусоїдну
форму (від медичного у статк уван н я); ф орму ім пульсів (від
систем зап ал ен н я в д вигунах); хаотичну форму (від тепло­
вих ш ум ів) тощо.
С ила впливу переш код зал еж и т ь не тільки від їх н іх
ф ізичних властивостей, а й від особливостей р ад іо к а н ал у —
від виду м о д у л яц ії, методу прийому си гн ал у , технічних
парам етрів прийм ача.
Основні види перешкод радіозв’язку
Перешкоди сусідніх радіоканалів, які виникаю ть вна­
слідок перекриття сп ек трів коли ван ь кан ал ів або потрап­
л ян н я в см угу частот одного кан а л у гарм онік несучої час­
тоти другого кан алу .
Промислові перешкоди, до я ки х н ал еж ать електром агн іт­
ні випром іню вання при різн и х іскроутворен н ях в електрич­
них о б лад н ан н ях (в електрозварю вальн и х п ри лад ах, ел ек­
тричному транспорті, системах зап ал ю ван н я автом обіль­
них дви гу н ів, електром агн ітн их вип ром іню вачах, медичних
і побутових п ри строях). Ц і переш коди ви явл яю ться ш ипін­
ням і тріском у телеф онах, м иганням і розривам и зо б р а­
ж ен ня на екр ан ах телевізорів.
Атмосферні перешкоди, причиною я к и х є випроміню ­
ванн я б ли скавкови х р о зрядів та інш их електричних ат­
мосферних явищ (вони проявл яю ться, головним чином, на
довгих та середніх х ви л ях).

460
 Космічні перешкоди, якими є електром агнітні випром і­
ню вання Г алактики і С онця; особливо сильно вони прояв­
ляю ться в короткохвильовом у діап азо н і при напрямленні
антен на Сонце і в центр Г алактики.
Флюктуаційні перешкоди, які е внутріш нім и шумами.
Ц е випадкові коливання струм у і напруги в різни х елемен­
тах ап ар ату р и , які впливаю ть на закон ом ірний характер
си гц алу. Т а к , ф лю кту ац ія д ж ерела ен ер гії передавача при­
зводить до відхилень у реж имі роботи кан ал у і в и я в л я є т ь ­
ся я к переш кода на виході приймача.
Боротьба з переш кодами при передачі інф орм ації має
в е л и к е значення. Я кщ о при йнятий сигнал не відповідає
технічним вимогам, то він вваж ається недійсним, тобто
мож на в важ ати , що передачі інф орм ації не відбулося.
Тому при конструю ванні радіо ап ар ату р и враховую ть
м ож ливі впливи різн и х переш код і застосовую ть о р г а н іза ­
ц ій н о-експ лу атац ій н і засоби, я к і зменш ую ть вплив пере­
ш код на сигнали.
Д о загал ь н и х засобів щодо зах и сту від переш код слід
віднести:
рознесення несучих коливань сусідн іх р ад іо к ан ал ів не
менше, я к на ш ирину спектра сигналів;
фільтрація коливань передавача, я к і виход ять за м еж і
частот передачі; ф іл ь тр ац ія в каск адах і блоках р ад іо а п ар а­
тури;
дотримання розкладу здійснення передач;
застосування напрямлених антен, перехід на частоти
без перешкод або інш і діап азон и частот;
екранування блоків апаратури та джерел іскроутво­
рення;
застосування елементів стабілізації джерел живлення,
температури та електричних коливань в передавачах і при­
ймачах.
організаційно-технічні методи (прийом с и гн ал ів на р о з ­
несені антени двома прийм ачам и на р ізн и х частотах, п р и ­
йом через ф іл ь тр и тощо).

Запитання для сам оконтролю

1. Х ар ак тер и сти ка систем обм іну інф орм аціям и. 2. Н авести при­
клади передачі повідом лень різним и системами. 3. З а га л ь н а структурна
схема передачі повідомлень. 4. П ередача інф орм ації за допомогою
е лектром агн ітної системи. 5. Якими показни кам и х ар ак тер и зу ється
електри чни й сигнал? в. К ан ал з в ’язк у і взаєм о зв ’язо к м іж сигналом і
каналом з в ’я зк у . 7. Методи перетворення сигн ал ів при передачі їх по
к ан ал ах з в ’я з к у . 8. М одуляція і д л я чого вона ви кон ується. 9. Пр и н ­
ци я амп літудної м о д у л яц ії. К оеф іцієнт м од у л яц ії, 10. Я к визначаю ться
спектри високочастотних коливан ь при АМ, ЧМ і ФМ? 11. П ринцип
частотної м о д у л яц ії. Д е в іа ц ія частоти. 12. Н авести при клади застосу­
вання ЧМ - і Ф М -коливан ь. 13. Д е те к ту в а н н я. П ринцип ам п літудно­
го детекту в ан н я. 14. Д е тек ту в ан н я ЧМ сигн алу за допомогою двох
настроєних контурів (див. рис. 20.9, а). 15. В заєм озв ’язо к м іж індек­
сом частотної м о д у л яц ії і спектром пром одульованих коливан ь.

Запитання для розвитку логічного мислення

1. Н авести при клади передачі електри чни х с и гн ал ів без м одул я­

ц ії і з м одуляцією . 2. К оли м ож на дістати передачу сигн алу на більш у
відстань при АМ чи ЧМ , як щ о одн акова п о туж н ість п еред авача. Ч ом у?
3. Щ о відбудеться з сигналом на виході детектора АМ кол и ван н я,
як щ о збільш ити єм ність С (див. рис. 20.8)? 4. Ч им пояснити, щ о на
коротких хви л ях мож е вести передачі більш е радіостан цій , н іж на се­
редніх або довгих? 5. Я к зм іниться сигнал у прийм ачі, якщ о виклю чи­
ти з нього ф ільтрую чий елемент? 6. Я к впливає зм іна індексу частот­
ної м одул яц ії на я к іст ь сигн алу? 7. Зап ропон уйте методи покращ ення
передачі сигн ал ів по радіо і по провідних л ін ія х з в ’я з к у . 8. Ч и можна
прийняти ЧМ сигн ал на детекторі дл я АМ сигн алу?
 Д О Д А ТО К

Овновні електрорадіотехнічні величини та одиниці їх

Величина ОдннЯці

Н айменування П означення Н айм енування Позначення

Ч ас * с ек у н д а С
Довж ина і м етр м
М аса т к іл о гр а м кг
П лощ а Б к в ад р ат н и й метр м3
О б 'єм V кубічн ий метр м3
Робота А, № дж оуль Дж
С ила Е ньютон н
Ш видкість
л ін ій н а V м етр за секунд у м/с
к утов а ІО р а д іа н за сек у н д у ра д /е
Є м ність електри чна С ф арад ' Ф
З а р я д електри чни й (2 кулон Кл
Ін д укти вн ість
вл асн а /. генрі Гн
взаємна М генрі Гн
Ін д у кц ія м агнітна В тес л а Тл
К оеф іц ієнт ’1
потуж н ості сов ф відносні одиниці
з в ’я зк у к відн осн і одиниці
трансф орм ації п від н осн і одиниці
П о т у ж н іс т ь
активна Р ват Вт
повна 5 вольт-ам пер В -А
реактивна (2 вольт- ам п ер-реактив- вар
ний
Н ап р у га електрична и в о л ьт В
Н ап р у ж ен іс ть поля
електричного Е вольт на метр В/м
магнітного Н ампер на метр А/м
П ер іо д коливан ня е л е к ­ Т сек ун д а с
тром агнітни х величин
Густина електри чного з а ­
р яду
л ін ій н а т кулон на метр К л/м
поверхнева а кулон на к в ад ратн и й К л /м 3
метр
 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А гасьян М . В ., Орлов Е . А . Э лектротехни ка и электри ческие изме­

р е н и я .— М. : Ради о и связь, 1983.— 312 с.
2. Б урт аев Ю. В ., Овсянников П . Н . Т еоретические основы эл ек тро­
тех н и к и .— М. : Э нергоатом издат, 1984.— 551 с.
3. Д а н илов И . А ., Иванов П . М . О бщ ая эл ек тротехн и к а с основами
э л е к тр о н и к и .— М. : Высш. ш к ., 1989.— 752 с.
4. Д оброт ворский И . Н . Т еория электри ческих цепей.— М. : Радио
и связь, 1989.— 472 с.
5. Евдокимов Ф. Е . О бщ ая эл е к тр о т ех н и к а.— М. : Высш . ш к., 1990.—
352 с.
6. Изюмов Н . М . , Л инд е Д . П . Основы рад и о тех н и к и . — М. : Э н ерги я,
1971.— 480 с.
7. Попов В . С. Т еорети ческая эл е к тр о тех н и к а.— М. : Э н ерги я, 1978.—
560 с.
8. Попов П . А . Т еори я связи по проводам .— М. : С в язь , 1978.—
340 с.
9. С правочник по ради оэлектрон и ке: В 3 т. / Под ред. К у л и к о в ­
с к о г о А. А .— М. : Э н ерги я, 1967.— Т . 1.— 640 с.
10. Х анзел Г. С правочник по расчету ф и л ьтров.— М. : Сов. радио,
1 9 7 4 ,- 276 с.
11. Ш инаков Ю. С ., Колодяж ный Ю . М. Основы р а д и о тех н и к и .—
М . : Ради о и связь, 1983,— 320 с,
 Агасьян Мінас Ваганович
Мартиненко Олександр Григорович

О С Н О ВИ
ЕЛЕКТРОРАДІОТЕХНІЧНИХ
КІЛ

О п рава худож н и ка В. В. К от оза

Х уд ож н ій редактор Ю . П . Щ епкін
Т ехнічний р ед ак то р 0 . В. К озліт ін а
К оректор 0 . С. Дзюб'а

Здан о д о н абору 29.12.92. П ід п и сан о до д р у к у 19.08.93.

Ф ормат 84ХІОЗ'/яз- П ап ір д р у к . № 2. Г а р н іту р а л іт е р а т у р н а .
Високий д р у к У м о в.-д р у к. арк. 25,62. Умов, ф ар б о від б . 25,88.
О бл.-ьид. арк. 26,12 Вид. ХГа 9489 Зам овлення № 3-753.
Видавництво «Вища ш кола»,
252054, К иїв-54. вул. Г о го л ів ська, 7.
Н а д р у к о ва н о з м атр и ц ь Головного п ідпри єм ства виробничого
о б 'єд н а н н я « П о л ігр а ф к н и га» , 252067, Київ-57, вул. Д о в ж е н к а , З,
V К иївській книж ковій др у кар н і н ау ко в о ї книги, 252004,
К иїв-4, вул. Т арсщ енківська, 4. З ам . 3-801.
 У видавниц тві «Вищ а щ кола»
в 1993 р. виходить в світ
навчальний посібник
д л я підготовки м олодш их спец іалістів:

Родзевич В. Е. Загальна елекротехніка.—

2-ге вид., перероб. і доп. М ова у к р аїн ськ а, !5 арк.

В икладено теорію електростатичн ого поля та

класиф ікац ію м атеріал ів за їх електричними в л ас­
тивостям и, теорію кіл постійного струм у, їх основ­
ні закони т а розрахунок, а т а к о ж теорію одно- та
триф азного струм ів, основні полож ення та схеми
електричних вим ірю вань. Р о згл ян у то одн оф азний
синхронний двигун, електричні т а магнітні еле­
менти автом атики. О собливу увагу приділено
будові, теорії та принципу д ії електричних м а­
шин постійного т а зм інного струм ів і т р ан сф о р ­
м аторів. В исвітлено питання перед аван н я та роз­
п оділу електричної енергії.
Д р у ге виданн я (1-ш е вид.— 1961 р.) д оп ов ­
нено новими параграф ам и : «Д іелектри ки в е л е ­
ктричном у полі», «П он яття про нелінійні кола
постійного струм у», «М етоди розрахунку с к л а д ­
них кіл постійного струм у» та ін.
Д л я підготовки молодш их спеціалістів.
З ам ови ти книгу м ож н а в місцевих кн и гар ­
нях, а т а к о ж у м агази н і «Книга — пош тою»
(252117, К иїв, вул. П оп удрен ка, 26 ), який н а д ­
силає л іте р ату р у післяплатою .
.