ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ OCBITИ TA ОСВІТИ ДОРОСЛИХ АКАДЕМІЇ

ГІЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ТУРИ3МУ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК

УКРАЇНИ

О.О.Фастовець

OPГAHIЗAЦIЯ TPAHCПOPTHИX
ПOДOPOЖEЙ ТA ПEPEBEЗEHЬ
TУPИCTIB

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Київ - 2007
1
УДК: 379. 85:504
ББК 75.81:28.08
Ф 26

Фастовець 0. 0. Організація транспортних подорожей i перевезень туристів:

Навчальний посібник. - К.: Вид-во ФПУ, 2007. — 233 с.

Видання є навчальним посібником, в якому визначено місце транспортних

подорожей i послуг у структурі турпродукту, основні етапи формування
світової транспортної мережі та її вплив на розвиток туризму, висвітлено види
транспортних перевезень та технологію організації транспортних подорожей,
вплив транспорту на екологію. Посібник складено відповідно до програми курсу
"Організація транспортних подорожей та перевезень туристів" для студентів
спеціальностей "Менеджмент організацій (менеджмент туристичної індустрії)",
"Туризм".

Рецензенти:

Любіцева О.О.

доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри країнознавства та

туризму географічного факультету Національного університету iм. Тараса
Шевченка.

Лук’янова Л.Б.

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту

педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України

Рекомендована до друку рішенням Ученої ради Інституту педагогічної освіти та

освіти дорослих АПН України, протокол № 3 від 26 березня 2007 р.

ISBN 966-7849-24-4

© Фастовець 0.0.
© Інститут педагогічної освіти та
освіти дорослих АПН України
© Інститут туризму ФПУ

2
 ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................. 3
РОЗДІЛ І ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ
1.1. Транспортна послуга як складова турпродукту............................................... 5
1.2. Види транспортних засобів......................... 6
1.3. Види транспортних турів та послуг............... 7
1.4. Види забруднення під час транспортних турів........................................ 18
1.5. Стратегія сталого розвитку туризму............. 20
РОЗДІЛ II РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ
2.1. Поняття транспортної системи....................... 23
2.2. Розвиток транспортної системи у період
давніх цивілізацій.............................................23
2.3. Розвиток транспортної системи у період Середньовіччя ........................................ 26
2.4. Розвиток транспортної системи у період Великих географічних
відкриттів.................... 29
2.5. Розвиток транспортної системи у період промислової і транспортної
революції.........31
2.6. Загальні особливості транспортної системи періоду інтенсивного
розвитку.....................39
2.7. Вплив транспорту на навколишнє природне
середовище...................................................41
2.8. Політика екологічної безпеки транспорту..... 45
РОЗДІЛ III СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВОДНОЇ
ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ
3.1. Флот водного транспорту та види рейсів........ 48
3.2. Екологічні проблеми водного транспорту....... 52
3.3. Стан розвитку внутрішньої водної мережі та основні річкові круїзні
території..................53
3.4. Стан розвитку морської транспортної
мережі та формування круїзних територій ... 56
3.5. Особливості сучасного стану розвитку ринку водних
перевезень................................62
РОЗДІЛ IV ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ПІД
ЧАС ЛІНІЙНОГО ПРЕВЕЗЕННЯ
4.1. Нормативно-правова база організації водних перевезень.................................. 68
4.2. Види послуг та порядок їх надання під час лінійного перевезення.............................69
4.3. Забезпечення безпеки пасажирів під час водних маршрутів.....................71
РОЗДІЛУ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО
ВОДНОГО КРУЇЗУ
5.1. Нормативно-правова база організації круїзу.. 75
5.2. Особливості організації круїзного
маршруту................................................. 79
, 5.3. Організація обслуговування туристів............. 82
5.4. Інформування туристів про екологічно безпечне
природокористування на
маршруті.................................................. 88
3
 РОЗДІЛ VI СТАН РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СИСТЕМИ
6.1. Стан розвитку залізничної мережі.................... 90
6.2. Екологічні проблеми залізничного транспорту. 96
6.3. Розвиток швидкісних перевезень...................... 97
6.4. Рухомий склад пасажирського транспорту.... 100
РОЗДІЛ VII ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ
ТУРІВ
7.1. Правове регулювання залізничних
перевезень...................................................... ЮЗ
7.2. Організація спеціальних залізничних турів
(турпоїздів)........................................................ ЮЗ
7.3. Організація обслуговування туристів під час спеціального
залізничного туру....................... 105
РОЗДІЛ VIII ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ НА
РЕГУЛЯРНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ЛІНІЯХ
8.1. Організація перевезень міжнародними регулярними
лініями........................................ 107
8.2. Організація перевезень туристів на
регулярних лініях в Україні............................. 111
231
8.3.
РОЗДІЛ IX
9.1.
9.2. 9.3. 9.4.
РОЗДІЛ X
10.1. 10.2.
10.3.
10.4. 10.5.
10.6.
10.7. РОЗДІЛ XI
11.1.
11.2.
11.3. 11.4.
РОЗДІЛ XII
12.1.Особливості організації роботи гіда (керівника тургрупи) на лінійному
залізничному маршруті................................... 124
СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПОВІТРЯНИМ
ТРАНСПОРТОМ
Виникнення та розвиток повітряного
транспорту......................................................... 126
Сучасний стан ринку авіаперевезень.............. 129
Основні типи літаків.......................................... 136
Екологічні проблеми авіатранспорту............... 138
4
 ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ АВІАТРАНСПОРТОМ
Правове забезпечення перевезень у міжнародному і внутрішньому
сполученні...... 142
Організація взаємодії турфірми з авіакомпанією.............................................
143
Резервування авіаквитків на регулярних
лініях............................................................ 147
Система тарифів і пільг................................. 153
Організація обслуговування пасажирів на регулярних
лініях............................................ 159
Організація роботи гіда на авіаційному
транспорті........................................................ 163
Безпека пасажирів на авіарейсах.................... 164
СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ
Розвиток автоперевезень в світі..................... 167
Регіональні особливості системи
автоперевезень................................................ 170
Основні види автотранспорту......................... 174
Екологічні проблеми автотранспорту............. 176

ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО АВТОТУРУ ТА ПЕРЕВЕЗЕНЬ

НА РЕГУЛЯРНИХ ЛІНІЯХ

Нормативно-правова база організації автобусних

перевезень................................... 180
12.2. Організація перевезень туристів на
регулярних лініях............................................ 181
12.3. Особливості організації спеціалізованого автобусного
маршруту..................................... 183
12.4. Особливості організації роботи гіда (керівника
тургрупи)....................................... 186
12.5. Організація прокату автомобілів..................... 187
12.6. Вимоги до безпеки автомобільного
транспорту........................................................ 190
12.7. Упровадження в програми турів екологічних
заходів.............................................................. 191
Програма курсу "Організація транспортних подорожей та
перевезень"......................... 197
Глосарій................................................... 201
Тести для самоперевірки.......................... 214
Література................................................ 227
Зміст........................................................ 230

5
ВСТУП

Нині неможливо уявити собі розвиток туристичної галузі без існування

розвиненої транспортної мережі, оскільки туризм тісно пов'язаний з подоланням
простору. Транспортне обслуговування є важливою складовою туристичного
продукту. Воно включає послуги доставки до місця призначення та назад,
трансферу, надання транспортних засо6іа для виконання програм
обслуговування. Також на ринку пропонуються спеціалізовані транспортні
тури — морські (річкові) круїзи, туристичні поїзди.
Кардинальні зміни в організації подорожей та формування індустрії туризму
відбулися в ХІХ ст. У цей період винайшли паровий двигун, відкрили
регулярне пароплавне та залізничне сполучення. Розвиток у ХХ ст.
автомобільного та повітряного транспорту, подальше вдосконалення водного
та залізничного транспорту сприяли зростанню туристичних потоків i
формуванню інфраструктури туризму. У середині ХХ ст. у світі
здійснювалось щорічно близько 25 млн.. міжнародних туристичних
подорожей. У 2006 р. ця цифра досягла 846 млн. На 2010 р. Всесвітня
туристична організація прогнозує зростання турпотоку до 937 млн.. туристів, а в
2020 р, майже до 1,6 млрд.
Бурхливому розвитку туризму сприяли зростання платоспроможності населення
більшості країн світу; інтенсифікація праці, збільшення терміну відпустки та
поділ її на кілька частин; розвиток системи перевезень; удосконалення видів
транспорту, підвищення комфортності, зниження вартості перевезень.
Для організації подорожей використовується різноманітний транспорт —
залізничний, водний, автомобільний та повітряний. Не існує єдиної
транспортної системи, що обслуговує туристів, потреби у перевезеннях
регулюються попитом на певний вид транспорту. Перспективними для
організації подорожей є нові, вдосконалені транспортні засоби — швидкісні
потяги на магнітній підвісці, монорельсові дороги, морські та річкові судна на
повітряній "подушці", космічний транспорт та ін.
Посібник складається 3 12 розділів. У першому розділі висвітлюються
проблеми транспортного забезпечення туризму, наведено класифікацію
транспортних турів та послуг, розглянуто види забруднення під час
транспортних турів та необхідність запровадження стратегії сталого розвитку
туризму.
У другому розділі дається характеристика основних етапів розвитку
транспортної системи світу, розкривається вплив транспорту на
навколишнє природне середовище та політика екологічної безпеки
транспорту.
Третій розділ присвячено проблемі сучасного стану розвитку водної системи
світу. Аналізується сучасний флот водного транспорту та види рейсів, розвиток
внутрішньої та морської транспортних мереж, формування круїзних територій,
особливості сучасного стану ринку водних перевезень.
6
У четвертому розділі розглянуто проблеми організації лінійного перевезення на
водних маршрутах: нормативно -правова база, надання послуг під час
лiнiйнoгo перевезення та забезпечення безпеки пасажирів пiд час водних
маршрутів.
У п'ятому розділі висвітлено нормативно-правову базу організації круїзних
маршрутів, особливості їх організації та обслуговування туристів під час
здійснення подорожі. 3начна увага приділяється проблемам інформування
туристів про необхідність екологічно безпечного природокористування на
маршруті.
Шостий розділ присвячено висвітленню проблеми сучасного стану
розвитку залізничної системи, а саме: стан розвитку залізничної мережі,
розвиток швидкicниx перевезень.
У сьомому розділі основну увагу акцентовано на організації
спеціалізованих залізничних турів та особливостях обслуговування туристів
під час таких подорожей.
У восьмому poзд iлi розглядаються проблеми організації перевезень на
міжнародних та внутрішніх регулярних залізничних лініях та організації
обслуговування пасажирів.
Дев'ятий розділ присвячено стану розвитк у системи перевезень
пасажирів повітряним транспортом: виникнення та сучасний стан ринку
авіаційних перевезень, основні типи літаків та екологічні проблеми
авіатранспорту.
У десятому розділі увагу зосереджено на організації перевезень
авіатранспортом на міжнародному та внутрішньому регулярному
сполученні та організації обслуговування пасажирів на регулярних лініях.
В одинадцятому poздiлi розглядаються стан розвитку системи
автоперевезень, її регіональні особливості, ocновнi види автотранспорту.
Дванадцятий розділ містить розгляд особливостей організації спеціалізованих
автотурів та перевезень туристів на регулярних лініях. Особлива увага
приділяється необхідності включення до програм турів екостежок та екскурсій.
У кiнцi кожного розділу наводяться контрольні питання для здiйcнeння
самоперевірки.

POЗДIЛ I. ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ B ТУРИЗМІ

7
1.1. ТРАНСПОРТНА ПОСЛУГА ЯK СКЛАДОВА ТУРПРОДУКТУ

Основним елементом транспортного обслуговування під час подорожі є

транспортне перевезення. Пiд транспортним перевезенням розуміють
доставку туристів вiд місця постійного проживання до місця призначення та у
зворотному напрямі. Транспортне перевезення входить до комплексу
основних послуг, на нього припадає значна частина вартості туру. У залежності
вiд тривалості та дальності подорожі вона коливається вiд 20 до 60%,
Транспортне обслуговування включає ряд послуг, необхідних для
виконання програми туру. До них відносяться послуги трансферу
(забезпечення зустрічі-проводів туристів) та транспортне обслуговування
програмних заходів туру (відвідання музеїв, театрів), Також на ринку
пропонуються спеціалізовані транспортні тури – морські (річкові) круїзи,
туристичні поїзди,
Вибір транспортного засобу та елементів транспортного обслуговування
залежить вiд певних чинників. У першу чергу враховують
спрямованість туру за метою. Розглянемо стандартне транспортне
обслуговування екскурсійного групового туру з Києва до Парижу термінам 7
днів. Воно включає наступні послуги: перевезення туристів на значну відстань,
тому найбільш ефективним є використання авіаційного транспорту; послуги
трансферу (аеропорт – готель) при заїзді групи та її виїзді обумовлюють
надання туристичного автобусу; забезпечення програмних заходів
(екскурсії мicтом, вiдвiдaння музеїв) здiйcнюються автобусом,
прогулянковим теплоходом або мicьким транспортом.
Важливим чинником, що впливає на вибір транспортного засобу, є
чисельність подорожуючих. У залежності вiд чисельності туристів
визначається, які транспортні засоби потрібні для забезпечення туру:
наприклад, цілий чартерний літак або кілька мicць на регулярних авіалініях.
Наступним чинником, що враховується при виборі засобу транспортування, є
тривалість подорожі. Потрібно забезпечити вимоги комфортності пересування,
тому цей фактор розглядається вiднocнo усього комплексу транспортного
забезпечення туру.
Також при здійсненні планування туру необхідно врахувати вiк подорожуючих.
При здійсненні розробки маршруту подорожі важливим є сезон. Наприклад,
планування круїзних подорожей у грудні можливе лише у регіонах i3
сприятливими кліматичними умовами (басейн Карибського моря) i неможливе
у басейні Дніпра.
При виборі засобу транспортування враховується тривалість подорожі.
Потрібно забезпечити вимоги комфортності пересування, тому цей фактор
розглядається вiднocнo комплексу транспортного забезпечення туру.
Надзвичайно важливим чинником, що icтoтнo впливає на ви6ір
транспортного засобу є вартість оренди транспортного засобу.
8
Таким чином, вибір транспортних засобів залежить вiд багатьох чинників та
здiйcнюється туристичним підприємством на етапі планування та
формування туру. Тому надзвичайно важливим постає питання
класифікації видiв транспорту, транспортних засобів, туристичних
транспортних подорожей.
1.2. ВИДИ TPAHCПOPTHИX 3АСОБІВ

При здійсненні розробки транспортних подо рожей необхідно враховувати

вид транспорту та транспортний засіб, що буде використано для надання послуг
перевезення туристів.
Світова туристична організація (СТО) видiляє три Основних види транспорту:
водний, сухопутний, повітряний.
Вид Транспортні засо6и
транспорту надводні пасажирські морські та
річкові теплоходи, що здійснюють
водний лiнiйнi
перевезення; надводні морські та
piчкoвi
круїзні теплоходи; морські та річкові
сухопутний пороми;
автомобілі, караванінг, автобуси;
прогулянкові судна:
залізничні потяги, яхти, катери,
ретро-потяги.
човни
повітряний (гондоли, фелуки); пiдвoднi
Літаки, гелікоптери, човни.
повітряні кулі,
кocмiчнi
Кораблі.
Для водного транспорту характерна невисока швидкість руху, обмежена
географія маршрутів, що обумовлена існуючими водними артеріями, Морські
та річкові пасажирські перевезення характеризуються високою
пасажиромісткістю, диференційованою вартістю i рівнем комфорту.
Сухопутні транспортні засоби поділяються на автобусні, aвтoмoбiльнi та
залізничні.
Автобусні перевезення мають певний рівень комфорту, високу мобільність,
надають можливість діставатися місця призначення одним транспортним
засобом. Автомобілі використовуються для здійснення трансферу та
програмних заходів туристів категорії "Ві-Ай-Пі" (VIP) i при організації
спеціальних автотурів на власних або орендованих машинах.
3алізничний транспорт забезпечує перевезення туристів на середні відстані.
3влiзницi вирізняються надійністю, регулярністю, достатньо високою
швидкістю та комфортом, можливістю перевезення пасажирів незалежно
вiд пори року та погодних умов. На відстанях 500-1000км зaлiзничнi
перевезення конкурують з iншими видами транспорту. Набули поширення
перевезення пасажирів швидкісними залізничними потягами,
прогулянкові маршрути потягами у стилі «ретро».
9
Повітряний транспорт є основним засобом перевезення туристів на великі
відстані завдяки високій швидкості та рівню сервісу. При відстані понад 1 тис.
км частка авіатранспорту складає 2,5-5%, але вона зростає до 50-100%, якщо
відстань понад 3 тис. км. високий рівень тарифів є одним i3 недоліків
цього виду транспорту. Використання чартерних рейсів та пекідж-турів
надають можливість для істотного зниження вартості поїздки (до 50% вiд
базового тарифу).
Усі види транспорту вiдpiзняються ступенем комфортності, швидкістю руху,
комерційним навантаженням, безпечністю та вартістю перевезень. Кожен
вид транспорту має свої недоліки та переваги. При здiйcнeннi перевезень на
відстань до 500км найбільш раціонально використовувати автотранспорт; вiд
500 до 1500км – авіаційний. Водний транспорт займає окреме місце на ринку,
його використання обмежується наявністю водних артерій.

1.3. ВИДИ ТРАНСПОРТНИХ ТУРІВ TA ПOCЛУГ

Транспортний тур – це подорож організованої групи туристів або туристів-

iндивiдyалiв за розробленим маршрутом 3 використанням певного виду
транспортy.

Питання класифікації туристичних транспортних турів отримало

висвітлення у працях дослідників теор ії туризму М. Б. Біржакова, I. I.
Бутко, В. Г. Гуляєва, I. В. 3оріна, О. М. ІЛьїної, В. О. Квартальнова, О.
Я.Осипової, В. С. Сеніна, Т. Г. Сокол,

Транспортні тури поділяються за такими критеріями:

- засіб пересування на маршруті;
- приналежність транспортного засобу;
- сезонність;
- побудова траси маршруту;
- тривалість подорожі.
У залежності від засобу пересування виділяють:
Теплоходні тури – подорожі, організовані на морських а6о річкових теплоходах.
Для здійснення подорожей використовуються регулярні лiнiї або пропонуються
круїзи (тури тривалістю понад 24 години). Для здiйcнeння рейсів застосовуються
мегалайнери, судна типу «річка-море», прогулянкові теплоходи, яхти, пiдвoднi
човни.
Регулярні лiнiї характеризуються стабільністю портів заходу, мoжливicтю
посадки та висадки пасажирів в усіх портах. Регулярне судноплавство передбачав
організацію руху одного або групи закріплених за лiнiєю суден для перевезення
пасажирів між визначеними портами за розкладом.
У другій половині XX ст. дeшeвi авіаційні тарифи призвели до різкого падіння
попиту на подорожі лiнiйними пасажирськими суднами. Регулярні водні
10
перевезення поступилися своїм панівним значенням круїзам. Судноплавні
компанії продовжують здійснювати нечисленні регулярні рейси пасажирських
суден між портами.
Більша частина пасажиропотоку на регулярних маршрутах припадає на поромні
перевезення. Термін «пором» охоплює усе різноманіття форм транспортування
морем на нeвeликi відстані пасажирів та їх автомобілів. Пороми широко
використовуються як транспортний засіб у містах на каналах або морських
затоках, їм віддають перевагу перед літаками ті, хто беpe із собою у подорож
власний автомобіль.
Поромні перевезення функціонують між Грецькими островами, череэ
Мвссинську протоку між lтaлiєю та о. Cuцuлiя, lmaлiєю та Грецією,
Великобританією, Францією, Бeльгiєю, Нідерландами, країнами Скандинавії. На
ринках країн Скандинавії найбільшою популярністю (до 10 млн. пасажирів
на рік) користуються маршрути Стокгольм (Швеція) – Турку або -
Гельсинки (Фiнnяндiя). Ці маршрути також надають можливість npuдбamu на
6орту piзнoмaнimнi товари, алкогольні напої значно дешевше, ніж у країнах. В
Україні також набуло поширення паромне сполучення. Так, компанія
"Укрферрі" здійснює експлуатацію автомобіпьно-пасажирського порому
"Каледонія" за маршрутом Одеса –~ Стамбул. Туристи розміщуються у
комфортабельних каютах 1 та 2 класів, автомобільна палуба вміщує 50 легкових
автомобілів.
Особливе мicце на ринку водних подорожей посідав такий специфічний
туристичний продукт як "круїз". За визначенням Короткого словника
міжнародної туристської термінології – "Круїз – морська або річкова
туристична поїздка на теплоході, що використовується як засіб
перевезення, розміщення, харчування, розваг та iн., що включає у
програму обслуговування на березі».
Для круїзних подорожей є характерними такі ознаки: теплохід є одночасно
засобом транспортування та мicцeм проживання туристів, де каюти відповідають
номерам у готелях;
харчування враховує у приготуванні страв місцеві традиції та використовує
місцеві делікатеси;
існує пропозиція розважальних програм під час подорожі;
маршрути прокладаються по регіонах, що користуються найбільшим попитом у
туристів;
стоянки плануються у мicцяx iз великою кiлькicтю атракцій;
у портах стоянок організуються екскурсії у супроводі кваліфікованих гiдiв;
обслуговування надається як правило "аІІ inclusive" – "усе включено у вартість";
пасажири круїзних суден, за статистикою Всесвітньої туристичної організації,
вважаються екскурсантами з особливим iммiгpaцiйним паспортним
режимом. У більшості випадків для країн транзиту пасажирам для виходу
на берег не потрібна спеціальна віза, але термін їх перебування, як правило, не
перевищує 72 год.
11
У порівнянні з морськими річкові круїзи візуально більш інформативні – існує
береговий огляд, є мoжливicть користуватися численними зеленими стоянками,
значно менший вплив мають
несприятливі погодні умови.
При організації круїзних поїздок використовують європейську або
американську системи. Найбільш розповсюдженою (до 60%) е класична
європейська система, що передбачає
подорожі iз заходом у різні порти з екскурсійною програмою, можливі й
одно-дводенні поїздки в інші міста. Американська система основною
метою має надання можливості круїзним пасажирам відпочивати на
пляжах у мicцяx стоянок. Останнім часом отримали популярність "круїзи у
нікуди" – одно-дводвнні поїздки без заходу в інші порти. Як правило, судно
виходить з базового порту у п'ятницю та повертається у неділю,
Програми перебування на судні поділяють на три види: щoдeннi – стандартний
набір послуг, що отримує подорожуючий; meмamuчнi – послуги, спрямовані на
розширення реклами круїзів серед мандрівників з осо6ливими інтересами у
сфері розваг; ocвimнi – програми, що призначені для подорожуючих за
спеціальними завданнями.
Останнім часом круїзні компанії багато уваги приділяють урізноманітненню
тематики круїзів. Розробляють спеціальні програмами для 6атьків з дітьми,
оздоровлення туристів (програми, що пропонують клієнтам певний набір
спортивних послуг, включають лекції про раціональне харчування,
пропонуються заняття у спортивних та тренажерних эалах, занурення з
аквалангом тощо), спеціальні тематичні програми: ботанічні, для
шанувальників ікебани, історичні (класичні цивiлiзaцiї
Середземномор'я), винні (пiд час яких проводиться дегустація вин та
відвідуються виноробні заводи), класичної музики, джазу з вiдoмими
музикантами та співаками на борту. Туристи не тiльки вiдвiдyють концерти
відомих музикантів, але мають можливість бути присутніми на репетиціях.
Наприклад, компанія "Ройял Карібіан" нaвimь має судна, обладнані полями для
гри у гольф. На борту працює школа гольфу, створено спеціальну відеотеку.
У круїз-лакет включено плату за користування 18-лунковим полем, трансфер до
гольф- полів у мicцяx стоянок судна.
До програм турів широко включають морські та річкові прогyлянки. До
прогулянкових рейсів відносяться перевезення груп туристів, що
здійснюються нетривалий час, мають на меті вiдпoчинoк та ознайомлення 3
icтopичнми пам'ятками та іншими атракціями. Як правило, прогулянки
здійснюються між двома портами iз заходами тa зупинками або без них,
ця подорож адекватна короткому (до 200миль) рейсу. Рейси тривалістю менше
24 год. здiйcнюються судами портового флоту у приміських та
внутрішньоміських зонах.
У cвimi нараховується близько 20 млн. одиниць лрогулянкових суден – це
катери, швuдкicнi судна на підводних крилах, невеликі моторні човни. 3 них 17
12
млн. – моторні човни різного типу, що вuкopucmовyюmься як у морях,
так й у внутрішніх водоймах. Cmamucmuчнi дамі Міжнародної ради
асоціації морської індустрії (ІСОМІА) свідчать, що кожен рік у cвimi випускається
750 muc, суден для прогулянок, половина з них лрипадає на США, ще 100 muc.
будуються у Канаді. Лонад 12 мпн. одиниць парку прогулянкових суден
(лриблизно 60% ринку) належить США. На Євролу припадає 20% загальної
кiлькocmi маломірного флоту; домінують франція, Німеччина, Італія.
Надзвичайною популярністю цей вuд туризту користується у районах басейну
Карибського та Середземного морів.
Серед mypucmiв популярністю користуються міські водні екскурсії на
спеціальних суднах річками та каналами у Санкт-Летербурзі, Амстердамі,
Ларижі, Лондоні, Нью-Йорку та ін. У Києві на теплоходах Річкового
nopmy або npuвamнux теплоходах, наприклад, "Ореста" (30 місць) та
"Епьбрус" (180 мicць), можна здійснити прогулянкові маршрути річкою Дніпро.
Морські екскурсійні прогулянки здійснюютьсяв в акваторії багатьох мicm-
портів. Як приклад можна навести місто Ялma.
Продаж путівок та квиткiв на екскурсійні та прогулянкові судна здiйcнюють
як екскурсійні організації, так i підприємства пароплавства. Для організації
прогулянок або екскурсій на річкових суднах туристично-екскурсійні організації
подають підприємству пароплавства замовлення, де вказано маршрути,
кiлькicть пасажиромісць, тривалість поїздок, період використання судна та
кiлькicть рейсів. Виконуються замовлення на разові екскурсійні поїздки.
Морські та річкові подорожі на парусних судах – "Яхmiна" – поділяються на двi
самостійні групи: яхт-чартер та яхт-круїз. Яхт-чартер обумовлює тільки
перевезення туристів до визначеного мicця, яхт-круїз включає повний комплекс
обслуговування.
Яхту можна орендувати з командою або при наявності у орендатора
сертифікату вoдiння без команди. Близько 15% світового ринку належить
оренді яхти з екіпажем та 85% ринку фрахту яхт припадав на яхти 663 екіпажу.
Прийом i обслуговування яхт в надзвичайно прибутковим видом дiяльнocтi. У
cвiтoвiй практиці крім портових зборів туристи з яхт, як правило, залишають у
мicтi близько 100 дол. за добу. Програми яхт-круїзів різноманітні. 3дійснюють
як короткі прогулянки від кiлькox днiв, так i дoвгi до кількох тижнів.. Вартість
фрахту в залежності від категорії яхти, її мicткocтi коливавється вiд 350 до
2500 дол. на одну особу. Країни, що спеціалізуються на яхтінгу, повинні мати
розвинену інфраструктуру стоянок та яхт-клубів, чiткy нормативно-правову базу.
Яхтінг має широку географію. У зимовий період куїзи здійснюють у морях
південної пiвкyлi серед Карибських островів, Лолінезіі; на Сейшилах, Мальдівах, у
Таїланді. У літній період нaйбiльшuм попитом користуються країни
Середземномор'я (Греція, Іспанія, Imaлiя, Франція, Хорватія, Туреччина).
Україна, що розташована на берегах Чорного та Азовського морів, має
сприятливі умови для розвитку яхтінгу. На 2005 р. в акваторії України
ходить 500 ліцензованих яхт, працює 25 яхт-клубів. Річкові яхт-клуби
13
знаходяться у Києві, Вишгороді, Українці, Черкасах, Кременчуці,
Дніпропетровську, 3апоріжжї, Миколаєві, Херсоні. Найбільший морський
яхт-клуб міститься в Одесі. На туристичному ринку пропонуються маршрути
Дніпром та Чорним морем. Як приклад можна навести 9-денний річковий тур
Київ Канів – Київ або 7-денний морський Севастополь – Ялта – Судак –
Коктебель – Феодосія.
3 1985 р. розпочато експлуатацію спеціальних підводних чoвнiв для організації
екскурсійних маршрутів під водою. Лише в 2000 р. більше 2 млн. осіб здійснили
пoдiбнi прогулянки. Розпочато випуск субмарин з напівпрозорим
корпусом, що покращує можливості для огляду.
3aлiзнuчнi тури - це подорожі організованих туристів iз використанням
залізничного транспорту.
Перевезення туристів здiйcнюється на:
графікових поїздах - перевезення туристів за точно визначеним маршрутом та
графіком руху. Графікові поїзди поділяються на приміські, місцеві та дальні,
Пpuмicькi маршрути мають відстань до 150км. Практично кожен великий
мегалополіс або мicтo має навколо себе розвинену приміську зону, сполучення в
межах якої здiйcнюється за розкладом. Місцеве сполучення здійснюється
між cтaнцiями однієї зaлiзницi на відстань до 700км. Маршрути дальнього
сполучення здійснюють перевезення на відстань понад 700км у межах
кiлькox шляxiв. 3а швидкістю руху вони поділяються на швидкicнi -
цiлopiчнi або сезоні (лiтнi); пасажирські - цiлopiчнi або сезонні;
спеціальні (mуpucmuчнi) поїзди - поїзди за певним замовленням та маршрутом,
коли поїзд одночасно є засобом пересування, розміщення i харчування. цi поїзди
бувають двох типів:
п е р ш и й т и п - в и к о р и с т о в у ю т ь с о с т а в и д л я кopomкоmepмiнoвux
(одноденних) маршрутів ; що тривають кілька годин. Туристи розміщуються у
комфортабельних вагонах з мicцями для сидіння. Туристів привозять до
визначеної зупинки, де для них підготовлено спеціальну програму: екскурсійну
поїздку та, можливо, харчування (барбекю чи національний ресторан тощо);
другий тип - це експреси для тривалих поїздок. Пiд час подорожі туристи
проживають у купе спальних вагонів по 1-2-4 особи з усіма зручностями,
харчуються у
агонах-ресторанах та здійснюють екскурсії пiд час стоянки поїздів у
спеціально визначених пунктах. Графік руху поїздів, що обслуговують
багатоденні поїздки, складаєтьс я , та ким чином, щoб мінім ізувати
перебування у дорозі у денний час. Тривалі денні переїзди планують, коли пiд
час руху відкриваються цікаві мальовничі ландшафти. В окремих випадках
п е р е д б а ч а ю т ь i н е тр и ва л і " з е л е н і " з у п и н к и безпосередньо у лісі, горах,
на березі озера.
У світовій практиці для здійснення тривалих поїздок використовують
спеціальні состави підвищеної комфортності. Існують суворі стандарти на
габаритні розміри вагонів, але за комфортабельністю та внyтpiшнiм дизайном
14
купе не поступаються номерам стаціонарних готелів. У кожному купе
проживає, як правило, не більше двох осіб. У залежності вiд категорії поїзда
купе обладнані двома односпальними ліжками (розташованими
вертикально або горизонтально) або одним двоспальним ліжком,
кондиціонером, письмовим столом, телефоном, телевізором. Туалетна та
душова кімнати розташовані як у купе, так i автономно на весь вагон. до складу
туристичного поїзду входять декілька вагонів-ресторанів, вагон-салон
(використовується як бібліотека, музичний салон), конференц-вагон (місце
проведення лекцій, дискотек).
Одним з найбільших туроператорів на ринку залізничних подорожей є фірма
"Вагон Лi", що має 100-piчнi традиції обслуговування пасажирів на залізниці.
Фірму заснували у 1872 р. брати Пульман у США.
На світовому ринку до найбільш відомих спеціалізованих mypucmuчнux поїздів
можна віднести "Орієнт Експрес". Вагони були реставровані у cmuлi початку
XX ст. У поїздів кiнця XX ст. нава назва - "Венiс Симплон" — (маршруm з
Лондона до Венеції). Своїм вiдомuм iм'ям цей пomяг завдячує одному з
перших регулярних поїздів категорії люкс, який у 1883 р. розпочав вuкoнyвamu
регулярний маршрут Париж - Стамбул. Відразу після закіичення 1 Світової вiйнu
було розроблено регулярний маршрут « Opiєнm Експресу» через тунель
«Симплон». Дорога проходила через Париж (Ліон), Лозанну, Брик, Симплон,
Мілан, Венецію, Триместр, Белград, Софію до Стамбулу. Деякі пoїзди йшли до
Фессалонік та Афін. Які ,регулярннй пomяг працював д0 1962 р., коли Східні
Експреси зaмiнuлu стандартними пomягaмu та спальні вагони noчaлu
приєднувати до nоmягy Париж-Стамбул. Пoїздu за маршрутом Париж-
Стамбул xoдuлu двiчi на тиждень, а Париж-Aфiнu - тричі на тиждень.
У 1977 р. Джеймс Шервуд придбав на аукціоні Сотбі два спальних вагони 1920 р.
випуску. Упродовж чотирьох років вiн викупав та відновлював вагони (7 вагонів-
пульман - Айон, Люсіль, Вера, Гвен та два багажні вагони).
Перша подорож iз Лондона до Венеції на «Орієнт Експресі» через Симплон
відбулась 25 травня 1982 р. Тепер mypucmuчнuй пїозд зді йснює
Перевезення за кілько ма маршрутами: Лондон — Париж - Венеція;
Лондон — Париж Венеція - Рим; Венеція - Рим, Венеція — Будапешт - Лондон;
Венеція - Відень - Лондон; Венеція - Прага - Париж - Лондон; Париж -
Будапешт - Бухарест - Стамбул.
Поїзд має три вагони-ресторани. Розміщення в купе лише на одну або дві особи.
У кожному купе побутовий блок із гарячою та холодною водою. Внаслідок
різниці технічних особливостей вагонів британських та європейських залізниць
маршрутом ходить два состави: Брітіш Пульман довозить туристів з Лондона до
кордонів із Францією, де вони пересідають у Веніс Симплон. Подорож за
маршрутом Стамбул - Венеція у 2006 р. коштувала 5,7 тис. дол. Найбільш
короткий варіант Лондон - Париж - Венеція (два дні/одна ніч) має вартість 2600
дол.

15
З 1960-х рр. у Радянському Союзі набули поширення подорожі на залізничних
туристичних поїздах низького рівня комфортності. На 1985 р. було освоєно понад
400 тис. км доріг, на яких здійснювали подорожі 2000 туристичних поїздів.
Состав поїзда включав звичайні плацкартні або купейні вагони. У найбільших
туристичних центрах були побудовані місця стоянок туристичних поїздів.
Наприклад, стоянка "Київ-Дніпровський" одночасно приймала та обслуговувала 4
туристичних поїзди. Стоянка туристичного поїзда була обладнана побутовими
зручностями для туристів та мала пристрої для роботи вагону-ресторану.
В Україні створено розгалужену мережу залізниць, що забезпечує доступність
цікавих для туристичного освоєння регіонів. Разом з тим, кількість
спеціалізованого рухомого складу для подорожей є недостатньою. Практично
відсутній спеціалізований рухомий склад для тривалих подорожей. Залізничні
туристичні поїзди у нашій країні мало комфортабельні, економічно низько
ефективні. Всі ці фактори стримують розвиток цього виду туризму в Україні.
Заслуговує уваги діяльність туристичної компанії «Джерело» з організації
туристичних подорожей на поїздах. За підтримки Південно-Західної залізниці
було створено комфортабельний поїзд, що складається із спеціального дизель-
вагону-електростанції, вагона із душовими кабінами та побутовими
приміщеннями, штабного вагону (для персоналу), вагону-ресторану, вагону-бару
із відеотехнікою, музичного салону з м'якими меблями, барною стійкою, сценою,
декорованою в українському стилі, та кількох спальних вагонів для туристів, що
мають по сім купе. Кожен тур окрім дирекції турпоїзду супроводжують
музичний ансамбль, перекладач, лікар, шеф-кухар. Завдяки діяльності компанії
«Джерело» Україну щорічно відвідує 500 прихильників залізничних турів.
Здійснюється 12-15 турів для невеликих груп туристів за нестандартними
програмами. Наприклад, для прихильників оперного мистецтва, що відвідують
оперні театри України.
Автотури - подорожі туристів з використанням автобусів або автомобілів як
основного засобу пересування. Автотури поділяються на:
- автобусні туристично-екскурсійні, що здійснюються за спланованим
тематичним маршрутом (наприклад, "Фортеці і замки України"). У цьому
випадку один транспортний засіб використовується упродовж усієї подорожі для
групи туристів. Програма включає комплекс послуг: розміщення, харчування,
дозвілля та екскурсії;
- маятникові - перевезення груп туристів за визначеним маршрутом, із пунктів
прибуття до пунктів призначення та у зворотньому напрямі до пункту
відправлення. Група завжди повертається на місце відправлення;
- автобусні регулярні - перевезення туристів на графікових автобусних лініях на
правах пасажирів. Рейсові перевезення здійснюються за визначеним розкладом
руху та узгодженим маршрутом. Вони включають посадку та висадку пасажирів
на визначених розкладом зупинках;
- автомобільні - спеціально розроблені маршрути з використанням особистого
автомобіля туриста або взятого на прокат, можливо з причепом (караванінг).
16
Індустрія прокату є невід'ємною складовою світового туристичного ринку.
Система прокату автотранспортних засобів об'єднує цілий комплекс послуг. Це
служби технічного обслуговування, мережа прокатних станцій, система
електронного резервування послуг, страхові та ассисторські послуги, система
дорожньої навігації. Найбільшим попитом оренда автомобілів користується у
туристів-індивідуалів, родин та корпоративних клієнтів великих компаній.
Караванінг - подорож на автомобілі з використанням спеціально обладнаного
під комфортабельне житло автопричепа або автомобіля, обладнаного повним
переліком побутових послуг. Ця форма туризму дозволяє при відвіданні цікавих
місць не залежати від готелів та ресторанів. За системою караванінгу
здійснюються пригодницькі тури тривалістю 12-20 тижнів в Африці, Південній
Америці, Новій Зеландії, місцях з нерозвиненою шляховою інфраструктурою.
Ринок караванінгу в Україні розвивається досить повільно Це пов'язано, в першу
чергу, з низькою платоспроможністю населення.
Авіаційні тури - подорожі організованих туристів за розробленими маршрутами
з використанням авіаційного транспорту. Авіаційні тури поділяються на:
- чартерні (на орендованих літаках, що перевозять туристів за спеціально
розробленим розкладом);
- регулярні (здійснюють перевезення туристів регулярними рейсами).
Літаки ділової авіації використовують для організації ділових турів або
транспортування туристів категорії \/!Р. Головною перевагою ділової авіації
перед рейсовою є те, що вона дає можливість без обмежень вибирати термін та
маршрут польоту. Літак, як правило, добре оснащений засобами комунікації та є
своєрідним офісом у небі. Під часу польоту пасажир має можливість працювати,
проводити ділові зустрічі.
Чартерні рейси організуються туристичними фірмами з метою здійснення
масових туристичних перевезень. Чартерні рейси здійснюються у період високого
сезону, коли існує великий попит на квитки у певних напрямках. Доцільною є
організація чартеру, якщо потрібно перевезти туристів у місця, де рейсові
маршрути відсутні чи доставка туристів пов'язана з великою кількістю пересадок.
Чартерними перевезеннями користуються, як правило, великі фірми-
туроператори. Вони формують власні чартерні авіарейси, щоб забезпечити
перевезення своїх клієнтів.
Авіаційні регулярні та чартерні перевезення поділяються на міжнародні та
внутрішні:
міжнародним вважається політ повітряного судна, пов'язаний з перетином
державних кордонів, що здійснюється у повітряному просторі іншої держави;
внутрішнім - перевезення, при якому пункти відправлення, призначення, посадки
розташовані на території однієї держави, у конкретному випадку України.
До основних типів авіарейсів відносять: без зупинки - політ між двома точками
без зупинки; стикувальний - політ між двома точками з посадкою та пересадкою
на інший рейс під час подорожі; прямий - політ між двома точками з однією або
кількома зупинками, але без зміни літака.
17
До основних видів авіаперевезень відносять: в один кінець - переліт між двома
точками (з посадкою або без посадки) у межах одного або декількох рейсів; б
обидва кінці - переліт починається й закінчується в одному і тому ж місті з
виконанням рейсів "туди" і "назад" на літаках однієї компанії по одному
маршруту; циркулярний (за кругом) - переліт "туди" і "назад", але переліт "назад"
здійснюється за іншим маршрутом або на рейсі іншої авіакомпанії; "open joy" -
переліт "туди" та "назад", але повернення в інше місто, або не з міста
призначення.
Космічний туризм - перші туристичні подорожі були здійснені на початку
XXI ст. Російські космічні перевізники розпочали подорожі на
Міжнародну космічну станцію (МКС) вартістю 20 млн. дол. на особу.
Комбіновані тури - це подорожі з використання декількох видів транспорту.
Наприклад, існують спеціальні пакети - "авіа-круїз", "поїзд-автобус".
За типом приналежності транспорт поділяють на:
власний транспорт турфірми - подорожі на транспорті, що належить
туристичній компанії; орендований спеціалізований транспорт -
подорожі на транспорті, що належить транспортним організаціям і
використовується туристичними фірмами на правах оренди. До орендованого
спеціалізованого транспорту відносять морські та річкові теплоходи,
спеціальні туристично-екскурсійні поїзди;
транспорт загального користування - тури на графіковому
пасажирському транспорті, що використовується для перевезення груп
туристів на правах пасажирів. Транспортом загального користування
виступають графікові поїзди, рейсові літаки пасажирських авіаліній,
теплоходи та автобуси;
приватний транспорт туристів - спеціально розроблені індивідуальні
або групові тури для автоаматорів із наданням послуг на маршруті
(проживання в автокемпінгах, харчування, екскурсії, дозвілля, авторемонт
тощо).
За сезонністю (інтенсивністю турпотоку у певний період часу) подорожі
поділяються на:
цілорічні - діють упродовж усього року;
сезонні- зимові, літні, періоду міжсезоння;
разові - здійснюються за разовим замовленням.
За побудовою траси маршруту подорожі поділяються на:
лінійні - починаються в одному пункті та закінчуються віншому;
радіальні - передбачають переміщення у різних напрямах з одного пункту з
поверненням донього;
кільцеві- починаються та закінчуються у тому ж пункті.
За тривалістю маршруту тури поділяються на:
• Короткострокові – прогулянкові подорожі тривалістю до 24 годин;
• Подорожі вихідного дня (до 3 діб)
• Тривалі (середні, довгі, та супердовгі)
18
1.4. ВИДИ ЗАБРУДНЕННЯ ПІД ЧАС ТРАНСПОРТНИХ ТУРІВ

Технологічна складність забезпечення туристичної діяльності обумовила різні

форми забруднення як фізичного, так і візуального, висвітила проблеми
перенавантаження території.
Великомасштабні туристичні перевезення потребують використання великої
кількості транспортних засобів: літаків, що збільшують кількість двоокису азоту
в атмосфері, автомобілів, великих суден та маленьких катерів, що викидають
вихлопні гази у повітря та відпрацьоване паливо за борт та супроводжуються
високим рівнем шуму.
Також має місце візуальне забруднення. Зростання турпотоку на певній території
зменшує частку природного (хоча б частково незміненого) ландшафту. Проблема
візуального забруднення пов'язана з новою забудовою узбережжя або
туристичних центрів, яке частково дисонує з типовою архітектурою. Уряди
деяких країн почали вводити обмеження на будівництво багатоповерхових
готелів за проектами, що не відповідають традиційному стилю забудови,
вимагати використовувати під час будівництва готелів місцеві матеріали.
Відбувається візуальне забруднення оточення історичних будинків, з'являються
написи на природних об'єктах. Ця проблема не є новою, ще римляни залишали
власні імена на грецьких монументах дві тисячі років тому. Засоби боротьби з
таким явищем різноманітні. Іноді уряд вживає крайніх заходів і обмежує доступ,
як, наприклад, у випадку із Стоунхенджем (Великобританія). Відвідувачам уже
не дозволяється вільно гуляти серед каменів.
Чим більш унікальна та красива місцевість, тим більше знайдеться бажаючих її
відвідати. Тому крім проблеми забруднення виникне проблема перенавантаження
території. Вирішення цієї проблеми повинно розглядатися як на фізичному, так і
психологічному рівнях.
Фізичне навантаження на об'єкт повинно ретельно контролюватися, тому що
національні парки, заповідники, сільська місцевість, пляжі, видатні пам'ятки
архітектури мають певну норму чисельності туристів, яких здатні прийняти без
порушення балансу.
Фізичне навантаження на об'єкт контролюється за допомогою мережі екостежок,
розробки варіантів маршрутів, здатних зменшувати навантаження, встановлення
обмежень чисельності відвідувачів.
Туристичні потоки різноманітні за складом туристів, метою, маршрутами,
фінансовими можливостями тощо. Разом з тим необхідно зазначити, що в місці
споживання туристичної послуги (на туристичному об'єкті) потоки туристів
можливо виміряти за допомогою таких уніфікованих показників як потужність
турпотоку (кількість туристів на певний момент часу); інтенсивність турпотоку
(кількість туристів за певний відрізок часу), щільність турпотоку (густота
туристів на 1 кв. км у певний момент часу), ритмічність турпотоку (його
регулярність).
19
Дослідники І. Г. Смирнов, Н. В. Губська наводять показники допустимого
навантаження на природні ландшафти: низовинні території - влітку 80-120
чол./кв. км, взимку 16-48 чол./кв. км; горбисті території, височини - влітку 100-
150 чол./кв. км, взимку 30-50 чол./кв. км.; гірські території - влітку 120-200
чол./кв. км, взимку 50-100 чол./кв. км.
Ці показники враховують при регулюванні можливого потоку туристів у
національних парках у Карпатах, на Південному березі Криму. Наприклад, норма
чисельності туристів на 1 га площі становить для парку/лісу - 15 осіб;
приміського парку - 15-70; місцевості для пікніків - від 60 до 600 осіб.
Дослідження В. Бондаренка свідчать, що оптимальною кількістю для лісу є 10
осіб на 1 га площі. При 10-50 рух дозволяється лише галявинами та стежинами,
при 50-75 - лише стежинами, при 75-100 - лише спеціально організованою та
обладнаною системою стежок. При навантаженні більше, ніж 100 осіб на 1 га
починається руйнація екосистеми лісу.
Під психологічною місткістю розуміють рівень навантаження, після якого об'єкт
починає втрачати свою "атрактивність" (інтерес для туристів). Уперше спробу
виміру психологічної місткості пляжу було здійснено на початку 1970-х рр.
Опитування засвідчило, що пляж не вважався переповненим відвідувачами, якщо
були присутні 1000 осіб на 1 га (10 кв. м на людину). Проте ділянка "дикої
природи" може містити лише 10 осіб на 1 кв. км, щоб не виникало візуального
ефекту перенавантаження.

1.5. СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

Туризм та транспортні тури обумовлюють певні види впливу на довкілля:

антропогенний або екологічний, соціокультурний, економічний .
Антропогенний (екологічний) вплив. Туризм активно використовує та забруднює
природні ресурси. Здійснення перевезень туристів на транспорті, реалізація
проектів будівництва великих готелів, аеропортів, курортів та інших елементів
туристичної інфраструктури супроводжується залученням чималої кількості
водних та земельних ресурсів, штучною зміною ландшафтів. Разом з тим
туристична діяльність сприяє фінансуванню та запровадженню ефективних
механізмів стимулювання природоохоронних ініціатив.
Соціокультурний вплив полягає у взаємодії місцевого населення з туристами та
туристичною індустрією.
Економічний вплив знаходить свій прояв у створенні суттєвих економічних вигод
як для країн, що відправляють, так і тих, що приймають туристів. Економічний
вплив може мати не лише позитивні, але і негативні наслідки. Зіткнення інтересів
різних верств галузі обумовлює виникнення конфліктів, в яких необхідно займати
позицію максимально помірковану та виважену.
Такий характер взаємовідносин породжує ряд тенденцій сучасного туристичного
ринку. Це, перш за все, удосконалення видів транспорту, застосування
принципово нових концепцій управління підприємством, упровадження
20
екологічно безпечних видів туризму (наприклад, екотуризму), поширення
принципів сталого розвитку на різні форми та види туризму.
Стратегія сталого розвитку туризму та транспортних турів виступає фактором
оптимізації взаємодії суспільство - навколишнє природне середовище. Взагалі
виникнення стратегії сталого розвитку суспільства пов'язано із погіршенням
природних умов та поглибленням екологічної кризи. На Саміті Землі
(Конференції Об'єднаних Націй з довкілля та розвитку, Ріо-де-Жанейро, 1992 р.)
уряди 182 країн світу ухвалили програму дій щодо довкілля. Програма дає
підґрунтя для забезпечення сталого майбутнього нашої планети, визначає
екологічні проблеми, що загрожують екологічною катастрофою, пропонує
стратегію сталого розвитку суспільства (у т. ч. сталого розвитку транспортної
галузі, туристичної діяльності).
Сталий розвиток .- це розвиток, який забезпечує потреби сучасного покоління без
загрози для майбутніх поколінь.
В основу сталого розвитку покладено наступні принципи: світоглядні (наприклад,
цілісність біосфери та взаємозалежність усіх форм життя на землі; повага до
природи);
загальної відповідальності (наприклад, загальна турбота і загальна
відповідальність людини за стан довкілля; захист, збереження і відновлення
природних екосистем; збереження біорізноманіття); права людини
(наприклад, право усіх людей, включаючи майбутні покоління, на
чисте довкілля, право усіх людей на економічний, соціальний,
політичний та культурний розвиток); власне сталого розвитку (наприклад,
принцип "забруднювач платить"; ліквідація нестійких видів виробництва і
споживання; принцип попередження і політика запобігання екологічним
негараздам, розробка і впровадження екологічно чистих технологій); у -
справедливості;
управління та безпеки (наприклад, відповідальність державних установ за
надання компенсації жертвам екологічних катастроф та відновлення ушкоджених
екосистем; екологічна освіта і виховання; підвищення ролі неурядових
організацій у механізмі екологічного регулювання); захист навколишнього
природного середовища (наприклад, розробка національних
екологічних стандартів та проведення моніторингу; попередження
транскордонних екологічних проблем; проведення
наукових досліджень та розвиток наукової співпраці в галузі охорони природи і
сталого розвитку; збереження культурної і природної спадщини). Основним
завданням організацій, що функціонують у туристичній галузі, є розвиток
сталого туризму, екологічно чистих видів туристичної діяльності та
формування відповідної екодоцільної поведінки туристів. Поняття "сталий
розвиток туризму" та його основні принципи були визначені Світовою
туристичною організацією понад 20 років тому. Принципи сталості
поширюються на всі види туристичної діяльності, підприємства та проекти у
сфері туризму, що охоплюють як його традиційні, так й альтернативні форми.
21
Отже, при сталому розвитку туризму використання туристичних ресурсів
здійснюється таким чином, щоб задовольняти економічні, соціальні та естетичні
потреби при одночасному збереженні культурної єдності, головних екологічних
процесів, біологічного різноманіття та систем життєзабезпечення.
Проблему сталого розвитку туристичної галузі можливо вирішити лише
комплексно: зменшенням навантаження та забруднення територій, зменшенням
шкідливих викидів транспортних засобів, розширенням географії туризму,
збільшенням пропозиції нових об'єктів огляду під час подорожі, розвитком нових
видів та форм туризму (наприклад, екологічного туризму), включенням у
програми подорожей екоекскурсій, екостежок, проведенням екологічної
інформації під час транспортного маршруту.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які види транспортних засобів виділяє ВТО?
2. Наведіть основні чинники, що впливають на вибір транспортного засобу при
плануванні маршруту.
3. Дайте визначення транспортного перевезення, туристичної транспортної
подорожі.
4. Назвіть основні види туристичних транспортних подорожей.
5. Як поділяються туристичні транспортні подорожі за видом транспорту?
6. Як поділяються туристичні транспортні подорожі за типом приналежності,
сезонністю, побудовою траси маршруту, тривалістю?
7. Визначте особливості регулярних водних перевезень та круїзних маршрутів.
8. Дайте характеристику видів автоперевезень туристів.
9. Висвітліть особливості перевезень туристів залізничними маршрутами.
10. Які види авіарейсів Ви знаєте?
11. У чому полягає перевага авіаційних чартерних маршрутів перед
регулярними?
12. Назвіть основні види впливу туризму та транспортних подорожей на
довкілля?
13. Які види забруднення територій під час транспортних подорожей Ви знаєте?
14. У чому полягає сутність стратегії сталого розвитку?
15. Назвіть основні принципи стратегії сталого розвитку туризму та
транспортних подорожей.

РОЗДІЛ II. РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ

2.1. ПОНЯТТЯ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ

22
Транспортна система включає сукупність шляхів сполучення, засобів
перевезення, управління та зв'язку, а також комплекс технічних споруд та
пристроїв, що здатні забезпечити їх функціонування.
Під шляхами сполучення розуміють ґрунтові та шосейні автомобільні дороги,
залізничні колії та водні шляхи, повітряні лінії, монорельсові та канатні дороги
тощо. Сукупність шляхів сполучення усіх видів транспорту складає транспортну
мережу.
До засобів перевезення відносять рухомий склад різних видів транспорту -
локомотиви, вагони, морські та річкові судна, літаки, автобуси, автомобілі тощо.
Для ефективної експлуатації транспортних засобів та шляхів сполучення потрібні
засоби управління, зв'язку, служби перевезення, а також локомотивні й вагонні
депо, гаражі, ангари, автобази, станції технічної допомоги, вокзали, аеропорти
тощо.
У формуванні транспортної системи світу виділяють кілька
етапів:
- період давніх цивілізацій (X ст. до н. є. - IV ст. н. є.)
- період Середньовіччя (V ст. - XIV ст.)
- період Великих географічних відкриттів РГ\ЛХ17/ ст.)
- період промислової і транспортної революції (ХМІІ-ХІХ ст.)
- період інтенсивного розвитку транспортної системи (XX ст.)

2.2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ У ПЕРІОД

ДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Розвиток сухопутного транспорту. У період давніх цивілізацій

подорожували пішки, на верблюдах, конях, у ношах. Археологічні дослідження
свідчать, що перші колеса з'явилися на території Шумеру (сучасний Ірак) у
середині IV тис. до н. є. Винахід колеса із спицями та маточини, що оберталась,
дозволив зробити візки більш зручними в користуванні.
У ІХЛ/ІІІ ст. до н. є. з'явились перші ґрунтові караванні шляхи. У Давній
Греції, на Криті існувала система бруківок із водостоками, станціями заміни
коней. Подорожували на візках-одноколках, на осі яких закріплювали закритий з
трьох боків кузов, або великих чотириколісних візках.
Розвинену транспортну систему та регулярні сполучення мали великі за
розмірами держави, такі як Персія, Римська імперія, Китай.
Грецький історик Геродот свідчить про існування у Персії у \/І-ІІ1 ст. до н.
є. «царської дороги» довжиною 2400км. Вона з'єднувала столицю імперії м. Сузи
з м. Сарди у Малій Азії. Царською дорогою мали право користуватися війська та
гінці. Торгові каравани йшли паралельними шляхами. Упродовж всієї дороги
приблизно через кожні 25 км (4-5 парасангів) були облаштовані станції, де
розміщувались гарнізон, конюшні, склади.

23
 Дороги у Давньому Римі будувались за єдиним зразком. На великі кам'яні
плити настилали товстий шар гравію шириною до 5 м. По боках встановлювали
дорожні стовпи, де позначали рік спорудження, ім'я правлячого імператора,
відстань до найближчого міста. Дороги будувались тільки прямими, тому що
візки не мали обертової передньої осі, а упряж - хомута. На магістральних
дорогах працювала служба забезпечення перевезень державних службовців,
гінців та важливих вантажів: через кожні ЗО км будувалися станції для заміни
коней. Існували постоялі двори для відпочинку подорожуючих, що поділялись за
рівнем послуг: для патриціїв та плебеїв.
Мережа доріг у Римській імперії створювалась упродовж 400 років. За цей
час на території Західної Європи, Малої Азії та Північної Африки було
побудовано понад 300 великих доріг. Лише з міста Риму від позолоченого стовпа
північно - західного кута римського Форуму починалося 29 доріг. Саме через це
з'явилась приказка «Усі дороги ведуть у Рим».
Загальна довжина римських доріг складала приблизно 150 тис. км.
Наприклад, Юлієва-Августова дорога в Галлії або Адріанова у Північній Африці
мали довжину понад 100 км. Майже повністю збереглася побудована у 312 р. до
н. є. Аппієва дорога шириною 11м та довжиною 350км. Дорога з'єднувала Рим із
Капуєю, а пізніше доходила до порту Бріндізі. Для пересування римляни
використовували різноманітні транспортні засоби: карпентум - двоколісний
кінний екіпаж; літери - закриті ноші, що їх несли раби; цезіум - ноші, що везли
раби.
У Китаї за часів династії Цин (III ст. до н. є.) було створено розгалужену
мережу доріг з окремими смугами для найбільш поважних осіб. У "Піднебесній
імперії" існували правила дорожнього руху та обмеження швидкостей. Важливою
транспортною магістраллю був Великий Шовковий шлях, що з'єднував Китай із
країнами Середземномор'я. Подорож тривала близько 200 денних

переходів. Для орієнтування були побудовані башти, через річки

перекинуті мости, у пустелях вириті колодязі, розташовані караван-сараї з
великими приміщеннями для товарів.
Метою подорожей давніх китайців була торгівля, військові походи,
паломництво. Із розповсюдженням буддизму у ІІІ-ІУ ст. Великим Шовковим
шляхом користувалися буддистські монахи, що йшли з Китаю до Індії.
Розвиток водного транспорту. Археологічні знахідки свідчать, що
початок суднобудування відноситься до VIII тис. до н. є. Морські та річкові судна
будували в Шумері, на Криті, в
Єгипті.
Давній Єгипет вважається батьківщиною річкового судноплавства. Барки
для плавання річкою Ніл із стебел папірусу будували вже в У-ІІІ-тис. до н. є.
Давньоєгипетські дерев'яні судна мали велике квадратне вітрило, що опускалося,
коли човен йшов на веслах проти вітру. Донині дійшов погребальний човен
фараона Хуфу (2500 р. до н. є.) побудований з ліванського кедру, довжиною 43 м.
24
З метою розширення торговельних зв'язків в Єгипті було побудовано канал, що
зв'язав Ніл із Червоним морем. Як свідчить Геродот, довжина каналу сягала
200км.
Єгиптяни не були дуже вправними мореходами, тому для тривалих
подорожей використовували фінікійські судна. Фінікійці першими почали
здавати свій флот у «фрахт». Саме фінікійці здійснили за наказом царя Соломона
подорож до країни Офір (Індії), описану у Біблії. Відомі фінікійські експедиції
уздовж узбережжя Європи у країну олова Касситериду (нині Британські острови).
Фінікійські судна мали кіль, пряме вітрило на двох реях. Уздовж бортів судна
розташовувались веслярі. Екіпаж, як правило, складав 20-30 осіб. Після X ст. до
н.е. у фінікійців крім торгових з'явились військові судна, що були більш довгими
та легкими, мали тарани. Судно перевозило до 100 осіб - воїнів та рабів-веслярів.
У IV ст. значна частина ліванських кедрів була вирубана і це призвело до
занепаду суднобудування, тому фінікійці поступились грекам панівними
позиціями на торгових шляхах.
Саме в цей період починається активне будівництво суден у Греції,
Римській імперії. Загальновідомими є грецькі судна трієри. Подорожі морем
коштували дуже дешево: дорога з острова Егіна до Пірею (Афіни) довжиною ЗО
км - 2 обола, а з Єгипту з "дружиною, дітьми та багажем" (1000км) - близько 2
драхм.
Початок Пунічних війн (між Карфагеном та Римом) надав потужного
імпульсу розвитку суднобудування на Апеннінському півострові. Військові судна
Риму, представлені триремами та галерами (пентерами), були побудовані із сосни
або кедру. Значною мірою завдяки високому ступеню розвитку флоту Римська
імперія підкорила Єгипет, Північну Африку, Британські острови. Розквіт
торговельного та транспортного суднобудування припадає на І ст. н. є. Судна
будували з пінії, підводна частина судна вкривалась шаром смоленої вовни, до
якої прибивалися свинцеві листи. Іудейський історик Йосиф Флавій залишив
опис 10-денної подорожі з Александрії у Рим на судні, що мало 600 пасажирів.
В Азії також отримало розвиток річкове судноплавство та спорудження
каналів. У Китаї розвивається річкове судноплавство на річках Янцзи, Хуанхе,
Сіцзян, будуються канали. У V ст. до н. є. у Китаї створено 500-кілометровий
канал "Диких гусей" (Хункоу) та "Чарівний канал", що з'єднував Північ та
Південь. Відомий мандрівник Сима Цянь, якого називають китайським
Геродотом, у II ст. до н. є. здійснив подорож великими китайськими річками. У І
ст. н. є. розпочалось будівництво Великого каналу.
Отже, у період давніх цивілізацій набуло розповсюдження використання
колеса, будівництва транспортних засобів. Подорожували з метою торгівлі,
пізнання світу, освіти та оздоровлення. Виникають елементи організованого
обслуговування для мандрівників.

2.3. РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ У ПЕРІОД

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
25
 Розвиток сухопутного транспорту. Натуральне господарство Європи
цього періоду не мало великої потреби у перевезеннях на значні відстані
пасажирів та вантажів. Для будівництва доріг були відсутні відповідні
матеріальні та людські ресурси. Шляхи, побудовані за часів Давнього Риму,
поступово втратили своє значення та руйнувалися. Новостворені дороги були
ґрунтовими, під час дощів перетворювались на непрохідні болота. Подорожували
верхи або на великих критих возах з дерев'яними колесами. Використовували
ноші - портшези.
В Азії, де збереглися централізовані держави, мережа доріг мала досить
високий рівень розвитку. В Індії та Китаї існувала мережа доріг з місцями для
ночівлі, надавалися послуги провідників. Після розорення монголами Китаю,
Передньої Азії та Східної Європи Великий Шовковий шлях поступово занепадає.
У цей період сухопутна караванна торгівля та подорожі поступаються своїм
значенням морським. Марко Поло під час своєї знаменитої подорожі до Китаю
використав обидва шляхи: туди -сухопутний, а на зворотному шляху - морський.
За описом Марко Поло, за часів Хубілай-хана із Ханбалику (сучасний
Пекін) для зв'язку імператора з провінціями були прокладені дороги, що
через кожні 22 км мали поштові станції, де можна було замінити коней.
На території України існувала мережа сухопутних шляхів: із Києва до
Регенсбургу, "Солоний шлях" до соляних озер Криму, "Залізний шлях" до гирла
Дунаю. Подорожували верхи, на санях або на возах. Функцію основного
транспортного центру виконував Київ. На південь йшли три дороги - Грецька,
Солона та Залозна. Дві дороги вели до західних земель - Василевська (на
Васильків та Верхній Буг до Галича), а інша на Білогородку, Луцьк, Холм, у
Польщу. На схід вели дороги на Переяслав та Чернігів - одна до Каспійського
моря, друга на середню та верхню Волгу. Дороги у Київській Русі були
ґрунтовими, укріпленими дерев'яними настилами. Через річки влаштовували
броди і мости.
Розвиток водного транспорту. У період Середньовіччя значна частка
перевезень людей та вантажів припадала саме на йодний транспорт. В Азії з V ст.
арабські купці ходили майже усіма морями на двощоглових "доу" - човнах,
зшитих волокнами кокосової пальми.
Існування держав-велетнів Китаю, Індії вимагало високого ступеня
розвитку транспортної мережі та досконалих транспортних засобів. У Китаї \ЛІ-
ХШ ст. великого значення набули перевезення Великим Китайським каналом.
Довжина каналу сягала 2,5 тис. км, ширина - до ЗО м. Великі річкові флотилії
перевозили подорожуючих та вантажі від Пекіна до Ханчжоу. За свідченням
Марко Поло, китайські джонки брали на борт до 300-400 осіб. Арабський
мандрівник Ібн Баттута, який відвідав Китай у середині XIV ст., описав великі
чотирипалубні кораблі, що будувалися на верфях Зайтона і могли брати до 1000
осіб на борт. Морський флот Нанкіна вважався одним з найбільших у світі, він
мав 2000 суден.
26
 У Північній Європі у УІІІ-ХІ ст. розвинене суднобудування мали нормани.
Давньоруськими торговельними шляхами вони досягали Чорного моря та
Візантії. Судна норманів дракари (аїекі) були зроблені з дуба і при малій осадці
могли здійснювати подорожі морями та річками. Зразки кораблів норманів
зберігаються у музеях Норвегії, Данії, Ісландії (найдавніше судно датується 850
р.).
У цей період подорожували, в основному, з метою паломництва та
місіонерства.Упродовж XI-XI11 ст. (1096-1270 рр.) відбулося вісім великих
хрестових походів та декілька десятків малих. Рицарі діставалися Палестини на
військових суднах - галерах, що вміщували 300 пасажирів та 50-100 коней, або
торговельних суднах - галерах. Рівень комфорту визначав шмат парусини
шириною півтора метри, прикріплений за вузли на кінцях. Він слугував ліжком
для двох осіб.
У цей період набуло розповсюдження паломництво. Основними центрами
паломництва вважалися Рим (могила св. Петра), Палестина, Іспанія та Сіцілія. На
Русь традиція паломництва прийшла разом із християнством. Відомою є подорож
ігумена Данила до Константинополя та Єрусалима, здійснена у XII ст. Після
захоплення Палестини у XIII ст. мусульманами чисельність християнських
паломників значно скоротилась.
У XIII ст. вітрильно-гребні судна поступилися виключно вітрильним. На
півночі Європи в акваторії Балтійського та Північного морів панував
торговельний союз Ганза. Цей союз об'єднував 80 міст. Флот Ганзи складався з
однощоглових клінкерних когів та трищоглових каракк.
На півдні Європи у районі Середземномор'я домінували торгові республіки
Венеція та Генуя з численними містами-факторіями на Середземному, Чорному
та Азовському морях. Венеція та Генуя мали флот з галер, торгових галеасів та
нефів.
Два основних райони європейської морської торгівлі - Північний та
Південний - були пов'язані між собою торговельними шляхами меридіонального
напрямку. Переважали річкові шляхи. Основні проходили Рейном, Дунаєм,
Роною, Луарою, Ельбою.
Відомий у літописах з IX ст. шлях "із варягів у греки" походив від
Балтійського моря через Ладозьке озеро, Волхов, до озера Ільмень та Новгорода.
Далі басейном Ільменю по Ловаті до Західної Двіни та її південного притоку
Касплі та Касплінського озера, системою волоків досягали Дніпра. Далі -
Дніпром до Візантії.
Після знищення печенігами Волзького шляху в X ст. головною лінією
комунікацій залишається Волховсько-дніпровський шлях довжиною 17 тис. км.
Кораблі слов'яни виготовляли з дерев'яних брусів та обшивали їх корою дерев або
шкірами. Кільові судна з'явилися лише у XII ст.
У період Середньовіччя два основні торговельні шляхи - морський та
сухопутний - поєднували країни Азії з Європою та Африкою. "Володарями"
морського (мусонного) шляху, що проходив уздовж південного узбережжя
27
Євразії, були малайці та індійці. Пізніше контроль над західною ділянкою
перейшов до арабів, а над східною до китайців.
У період Середньовіччя відбувався подальший розвиток транспортної
мережі та вдосконалювалися транспортні засоби. Основними видами транспорту
залишалися водний та гужовий. Метою подорожей були торгівля, паломництво та
місіонерство.

2.4. РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ У ПЕРІОД ВЕЛИКИХ

ГЕОГРАФІЧНИХ ВІДКРИТТІВ

З XV ст. в Європі виникають великі держави із централізованою владою,

тому відбувається активний розвиток сухопутного транспорту та будівництво
доріг. Наприклад, у Франції було побудовано мережу доріг із кам'яним
покриттям, що отримала назву "шосе" (від французького слова, що означало
"взута"). Тільки від м. Парижу починалися 11 трактів, що з'єднували столицю
регулярним сполученням із 43 містами. У цей час було створено поштову службу
- поштові карети здійснювали регулярні перевезення дорогами Франції та Англії.
Для подорожей використовують зручні ресорні карети.
У Великобританії регулярні перевезення здійснювали на "етапних" візках
(фургонах). Зупинки від одного до іншого постоялого двору визначали етапи
поїздки. Шість та більше коней тягли візок на 40 осіб із швидкістю 5км на
годину. Більш заможні громадяни використовували "уарлкоут" - найману карету.
У XVII ст. в Європі розпочалось перевезення багатомісними кінними візками на
8-10 осіб.
В Україні перевезення здійснювались основними сухопутними шляхами".
Муравським, або Соляним, що з'єднував Україну з Кримом; на Лівобережжі -
Ромоданівським, Сагайдачним, Гетьманським, Українським (вів до Москви); на
Правобережжі - один шлях від Києва пролягав через Білогородку, Васильків,
Фастів, Немирів, Тульчин, Тростянець до Бендер і Константинополя; другий -
через Острог і Львів до Варшави; Кучманським - що йшов між Дністром і Бугом,
Покутсько-Золотим - між Прутом і Дністром.
Зазнав удосконалення й український віз, виникли легкі брички.
Використовують карети західноєвропейського виробництва або різноманітні
коляски, ридвани, тарантаси, що зроблені місцевими майстрами. Взимку їздили
на санях або у кибитках.
У XVII ст. в Російській імперії розпочалось регулярне перевезення пошти
та будівництво поштових станцій. З 1669 р. встановлено регулярне сполучення
між Києвом і Москвою за допомогою кінної пошти, а з 1674 р. у Києві почав
працювати поштовий двір з житловими будівлями та конюшнями на 40 коней.
У країнах Азії - Османській імперії, Китаї та Індії - головними
транспортними засобами залишились каравани верблюдів. В Японії
сформувалася мережа вкритих гравієм сухопутних шляхів із системою поштових
станцій. Основною дорогою була Токайдо, що проходила південним узбережжям
28
о. Хонсю і пов'язувала імператорську столицю Кіото із столицею сьогунів Едо.
Дорога мала довжину 514 км та 53 поштові станції.
Розвиток водного транспорту у XV-XVI ст. характеризується появою
нових технологій та центрів суднобудування, нових типів більш швидкісних
суден. У цей період європейці відкривають Новий Світ та здійснюють
торговельні експедиції до азіатських країн. Будуються удосконалені судна -
галаси, з'являються і нові типи суден: іспанські галеони, португальські каравели,
англійські барки, голландські пінаси та флейти. Тоннаж зростає до 1 тис. т,
покращуються мореплавні якості суден. Каравела мала систему вітрил, що
дозволяла розвивати швидкість до 20км/год.
В Україні використовувалися судна - чайки. На них запорозькі козаки
здійснювали подорожі Дніпром та виходили у Чорне море. Днище чайки було
видовбане з товстої колоди, борти зроблені з дощок. На носі й кормі чайка мала
стерна, а вздовж бортів - по 10-15 кочетів. Таке судно брало на борт до 50-60 осіб
із провіантом.
Найбільший у світі флот у цей період належав Нідерландам. Він
нараховував 4,5 тис. суден. Щорічно в країні будувалося до 1000 великих та
малих морських суден. Саме у Нідерландах XVI ст. вперше почали ходити під
вітрилами заради власного задоволення. Одним із перших яхтсменів був
голландський хірург Генрі де Вогг. Він отримав 19 квітня 1601 р. письмовий
дозвіл здійснити рейс від Флісінгена до Лондона "у невеликому відкритому човні,
самостійно, розраховуючи тільки на провидіння".
Нідерландський "яхтінг" мав великий вплив на суднобудування в інших
країнах. Яхт-клуби з'явилися у Великобританії, Данії, Пруссії, Росії. Особливої
популярності яхтінг набув в аристократичному середовищі. Наприклад, король
Великобританії Карл II Стюарт особисто брав участь у гонках.
Європа не була єдиним місцем у світі, де широкого розвитку набуло
суднобудування. В Азії арабські судна «доу» вдало конкурували з європейськими
суднами, а пізніше з пароплавами і збереглися дотепер у майже незміненому
вигляді. У Китаї подорожі здійснювалися Великим каналом, річками Янцзи і
Хуанхе. В Індії основною внутрішньою транспортною артерією залишався Ганг.
Турецьке панування у Східному Середземномор'ї, Чорному та Червоному морях
завдало великих збитків традиційній торгівлі європейських країн зі Сходом. У
цей період починається пошук нових морських шляхів на Схід через Атлантику,
що призвело до Великих географічних відкриттів та вдосконалення транспортних
засобів.
Отже, період ХУ-ХУІІ ст. характеризується удосконаленням транспортної
мережі та транспортних засобів: будуються великі вітрильні кораблі,
здійснюються заходи щодо будівництва мережі каналів, виникає державна
служба регулярних міжміських сполучень пасажирськими й поштовими
диліжансами. Подорожі стають більш дешевими, створюються численні установи
для обслуговування подорожуючих. Популярними у цей період стають поїздки на
мінеральні води, до відомих навчальних центрів Європи, країн з відомими
29
історичними пам'ятками великих цивілізацій Південної Європи та Північної
Африки.

2.5. РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ У ПЕРІОД

ПРОМИСЛОВОЇ І ТРАНСПОРТНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Цей період характеризується подальшим розвитком сухопутного

транспорту, виникненням парових візків, автомобілів, залізниць.
У середині XVIII ст. широкого розповсюдження в Європі та Америці
набули перевезення поштовими каретами, що вміщували від 8 до 14 пасажирів,
на відстань до 40 миль на день. В Європі існувала мережа доріг з постоялими
дворами, де надавали подорожуючим розміщення та їжу, зміну коней.
У Росії велика роль у будівництві доріг належить Петру І. Він заснував
«Канцелярію перспективної дороги для будівництва дороги Петербург - Царське
Село». Ця дорога відповідала європейським стандартам і була вимощена
бруківкою та освітлена у нічний час. Інтенсивне шляхове будівництво
розпочинається лише на початку XIX ст. Імператор Микола І затвердив «Основні
правила про влаштування й утримання доріг у державі». За цими правилами усі
дороги Російської імперії поділялись на п'ять класів: головних сполучень;
великих сполучень; звичайних поштових сполучень; повітових поштових
сполучень; сільські й польові.
На кінець XIX ст. існувало 11,5 тис. км шосейних (щебенево-гравійних та
грунтово-щебеневих) доріг, 158км кам'яних бруківок і 1,5 тис. км ґрунтових
доріг. Відсутність спеціальних структур для утримання доріг, виконання
ремонтних робіт за рахунок натуральної дорожньої повинності населення
призводило до того, що стан доріг Російської імперії, у т. ч. і в Україні, був
жахливим. Навіть у центральних губерніях Росії не існувало проїзду упродовж
цілого року. Наприклад, 2 місяці не було проїзду по дорогах Київської губернії,
до 6 місяців на рік - Костромської.
У Російській імперії основним видом транспорту для подорожей
залишалися диліжанси й кибитки. У країні існувало 3200 поштових станцій
розташованих уздовж поштових трактів через кожні 20-25 верст. Станції
будувалися за типовим проектом, різнилися вони розрядом - були першого,
другого, третього (про розряд свідчило кількість вікон на фасаді). Київська
поштова станція, що частково збереглася дотепер, належала до другого розряду.
Швидкість руху залежала від пори року: найшвидше їздили взимку,
найповільніше у міжсезонне бездоріжжя -10-12 верст за годину. У кибитці
(безресорному возі) з Києва до Москви діставалися за 8-10 діб, на диліжансі - за
5-6.
Наприкінці XVIII ст. виникає новий транспортний засіб - паровий візок -
попередник автомобіля. Французький військовий інженер Кюньо побудував
діючу модель триколісного парового візка з дерев'яними колесами. Згодом в
Англії Мердок (службовець фірми винахідника парової машини Дж. Ватта), а
30
пізніше американці Тревітік (1802 р.), Еванс (1804 р.) побудували візки,
обладнані паровими котлами. Візки розвивали середню швидкість 19км/год.,
вони були здатні перевозити одночасно 14 осіб. Влітку 1833 р. на парових візках
у Лондоні було перевезено близько 4 тис. пасажирів. Широкого розповсюдження
парові візки не набули. Це пов'язано з недосконалістю конструкції,
непристосованістю доріг, конкуренцією з боку компаній кінних диліжансів.
Важливим етапом у розвитку шляхового будівництва стала розробка у
XVIII ст. конструкцій шляхового полотна. Свої назви вони отримали відповідно
до прізвищ інженерів, які впроваджували їх у практику, - француза Трезаге та
шотландця Мак-Адама. За системою Трезаге у викопаному в землі заглибленні -
кориті укладали два шари дорожнього покриття. Нижній шар складався з
крупного каміння, верхній з дрібного каміння міцних порід. Товщина кам'яного
дорожнього "одягу" становила 0,24-0,27м. Мак-Адам запропонував засипати
щебінь на розрівняну та ущільнену поверхню земляного полотна.
У Російській імперії (і в Україні) набуло розповсюдження покриття за
типом Мак-Адама. Для зниження вартості будівництва нижній шар щебеню було
замінено піском. Покриття такого типу за кордоном отримало назву «російський
макадам».
У цей період створюють двигун внутрішнього згорання (1886 р.) та нові
конструкції автомобілів. Термін "автомобіль" є комбінацією грецького auto (що
значить сам) та французького mobile (що значить рух). Піонерами
автомобілебудування були К. Ф. Бенц та Г. Даймлер. Серійне виготовлення
автомобілів розпочалося з 1887 р.
У 1897 р. Р. Дизель розробив більш економічний двигун внутрішнього
згорання із запаленням від стискання. Цей двигун почали застосовувати на
автомобільному транспорті разом із карбюраторним. Створюється надійна
пневматична шина.
Поява автомобіля з двигуном внутрішнього згорання стала поворотним
моментом у вдосконаленні шляхового покриття, бо ґрунтові та щебеневі дороги
швидко руйнувалися від коліс .штомобілів та проїзд ними супроводжувався
хмарами пилу.
Виникнення залізничного транспорту. Застосування парової машини як
тяглової сили на транспорті призвело до поступового зникнення кінних поштових
диліжансів, сприяло ібільшенню транспортних потоків, підвищенню якості
обслуговування пасажирів та зниженню вартості проїзду.
Першу кінну залізницю загального користування було відкрито у 1801 р. в
Англії. У 1814 р. Джордж Стефенсон побудував модель паровозу, а у 1825 р. між
Стоктоном і Дарлінгтоном було прокладено першу 20-кілометрову залізницю.
Перші пасажирські вагони були трьох класів. Пасажири першого класу
їхали в окремих купе з інтер'єром, що нагадував салон поштової карети. За
квитком другого класу пропускали у відкритий вагон з лавами, у третьому класі
пасажири взагалі їхали стоячи.

31
 Залізниця здійснювала більш дешеве й швидке перевезення пасажирів у
порівнянні з кінними екіпажами. На початку XIX ст. у кареті подорожували із
швидкістю 9миль за юдину. Вартість складала 5 центів за милю. Залізниця
дозволила подорожувати із швидкістю 25-30миль за годину. Вартість поїздки
становила лише 1,25 центів за милю. Так, у 1740 р., щоб дістатися кінним
екіпажем із Лондона до Единбургу, було потрібно 10 днів. У середині XIX ст.
залізницею цей шлях долали за 14 годин, на початку XXI ст. на
супершвидкісному потязі Queasy Ruder за 3,5 ГОДИНИ.
Уже у 30-40-х рр. XIX ст. будівництво залізниць відбувалося практично в
усіх країнах Європи: Франції, Німеччині, Бельгії, Іспанії, Палії, Австрії, Росії, а
також Америці та деяких азіатських країнах. Якщо у 1835 р. загальна довжина
залізниць і у світі складала 2,5 тис. км, то у 1900 р. збільшилась у 250 раз та
досягла 617 тис. км.
У Росії перша залізниця довжиною 27км була відкрита у жовтні 1837 р. за
маршрутом Петербург- Царське Село. Паровози, що були придбані в Англії,
розвивали швидкість до 60км/год. Перші поїзди мали вагони чотирьох класів.
Найбільш зручні, так звані берлини", були закриті, з м'якими сидіннями, щоденно
ходило 5 поїздів.
Залізниці сприяли активному розвитку туристичної галузі. Вже
хрестоматійним став опис першої залізничної подорожі 570 осіб з Лейстера до
Лафборо, що була здійснена 5 липня 1841 р. під керівництвом Томаса Кука. У
1845 р. конторою Кука було організовано подорож вже для 700 туристів на
спеціальному поїзді з Лондона до Ліверпуля та назад. Плануючи цю подорож, Т.
Кук відмовився від вагонів третього класу і проголосив комфорт у числі
пріоритетів в обслуговуванні туристів.
Т. Кук перетворив поодинокі подорожі на масовий туристичний продукт,
заклав підвалини сучасної туристичної індустрії. Саме Т. Кук домігся від
залізниці знижок на групові перевезення. Він запропонував туристам
використовувати дорожні чеки, щоб захиститися від крадіжок грошей,
започаткував бронювання обслуговування у готелях та ресторанах. У 1846 р. Т.
Куком був розроблений один із перших спеціалізованих літературних турів по
Шотландії для прихильників творчості Вальтера Скотта та Роберта Бернса. Був
виданий і своєрідний рекламний проспект-путівник. За цим маршрутом
здійснили! подорож 350 осіб.
Конкуренція, що розгорнулася між залізничними компаніями, призвела до
виникнення на початку 70-х рр. XIX ст. спальних вагонів першого класу.
Здійснення комфортабельних поїздок стало можливим у зв'язку з розробкою Дж.
Пульманом нової конструкції спальних вагонів. У 1864 р. нові вагони з'явилися
на залізницях США. У Європі пульманівські вагони експлуатувала французька
компанія "Вагон Лі".
Для заможних клієнтів існували поїзди підвищеної комфортності. З 1883 р.
поїзди зв'язали Париж з Лазуровим узбережжям та Римом. Найбільш відомим
поїздом категорії "люкс" став "Східний Експрес". За рівнем обслуговування він
32
не поступався елітним готелям і ресторанам. Подорожі цим "королем поїздів та
поїздом королів" описані у багатьох літературних творах. Вперше "Східний
експрес" вийшов на маршрут 4 жовтня 1883 р. Маршрут пролягав із Східного
вокзалу Парижу через Страсбург, Мюнхен, Відень, Будапешт, Бухарест до
Стамбулу. Поїзди ходили тричі на тиждень, поїздка тривала майже три доби (67
год. 35 хв.).
Ще одним важливим питанням розвитку туризму завжди була безпека
пересування. Завдяки технічній досконалості рух залізницею був більш
безпечним, ніж гужовими дорогами. Статистичні дані свідчать, що з розвитком
залізниць безпека подорожей зросла у 15 разів.
Розвиток залізниць на території Російської імперії відбувався дуже
повільно. Лише у період правління Олександра II, палкого прихильника
залізничного сполучення, створено 55 приватних залізничних товариств. Значну
кількість залізниць збудували за рахунок держави, як, наприклад, магістралі
Москва –Курськ - Бендери - Рені і Кременчук - Балта - Одеса. Після реформи
1861 р. починається інтенсивне залізничне будівництво. За 10 років "залізничної
лихоманки" (1861-1871 рр.) було прокладено 20 тис. км доріг. З'явилися лінії
Петербург - Варшава, Рига - Орел. Особливе значення мала споруджена у 1891-
1905 рр. і транссибірська магістраль Москва - Владивосток. Але Східна Ділянка
Китайсько-Східної залізниці, що проходила територією Маньчжурії, після
поразки Росії у війні з Японією потрапила до зони впливу Японії. Це прискорило
будівництво у 1916 р. Амурської залізниці.
На 1917 р. загальна довжина залізниць Російської імперії ■ мала 82 тис. км,
із них 15,6 тис. км проходили територією України, (залізнична мережа України
сформувалась у кінці XIX - на початку XX ст. Одними з перших були побудовані
лінії Львів - Перемишль (1861 р.), Одеса - Балта (1865 р.). Важливе значення мала
прокладена у 1870 р. дорога Москва - Харків - Ростов із відгалуженнями з
Харкова на Полтаву - Бірзулу - Одесу та з Курська до Києва. Залізнична мережа
України мала тісний зв'язок із внутрішнім ринком Росії і давала вихід до портів
Одеси, Миколаєва, Маріуполя, Севастополя. Зростання промисловості у
Донецькому й Криворізькому басейнах обумовив розвиток у цьому районі густої
залізничної мережі. На території України на 100 кв. км припадало до 2500 м
залізниці, що в 5-6 разів менше порівняно з такими показниками для Франції,
Німеччини та Англії.
Світова залізнична мережа практично сформувалася на Кінець XIX ст.
Мережа залізниць у Європі сягала 325 тис. км. З них ні тис. км припадала на
Росію (займала друге місце у світі за Протяжністю залізниць після США), 61 тис.
км на Німеччину, 38 тис. км на Великобританію, 40 тис. км на Францію, 17 тис.
км Італію.
США посідали перше місце за протяжністю залізничних копій. Інтенсивний
розвиток залізничного транспорту обумовлено великою територією країни. У 50-
70-х рр. XIX ст. було побудовано 30 тис. миль залізниць. У 1869 р. відкрилась
Трансамериканська залізниця довжиною понад 4 тис. км. Вона пройшла у
33
широтному напрямку через материк і з'єднала Нью-Йорк, Чикаго, Сан-
Франциско. Наприкінці XIX ст. у розвиток залізниць у США інвестувалось на
60% капіталу більше, ніж в усі виробничі підприємства разом узяті. На початок
XX ст. залізниця сягала 126 тис. км, у 1920 р. її довжина становила 460 тис. км. У
США з'явилися перші електровози-локомотиви з електричними тяговими
двигунами. З'явилися вагони, де двері були розташовані з обох боків вагону.
Наприкінці XIX ст. залізниці були побудовані: в Японії (1872, лінія Токіо -
Йокогама), Індії (1882, лінія Бомбей - Калькутта), Канаді (1885, трансканадська
лінія Монреаль - Панкувер). В Африці залізниці були побудовані в Єгипті, Кенії,
Південній Африці. В Австралії залізниці, прокладені вздовж південно-
східного узбережжя континенту, з'єднували Сідней, Мельбурн, Аделаїду,
Брісбейн. Залізниці мали різну ширину колії, тому що будували їх уряди окремих
колоній. Лише на початку XX ст. федеральний уряд побудував
трансавстралійську магістраль від Перта до Сіднея. Довжина залізниць Австралії
зросла з 8 тис. км у 1880 р. до 34 тис. км у 1910 р.
Відбувається вдосконалення водного транспорту та мережі водних
шляхів. На морських шляхах у цей період панують вітрильні судна. Найбільш
швидкими вважалися три - чотири-щоглові кліпери, що мали швидкість до 18
вузлів {33 км/год.). Всесвітньо відомі так звані "чайні" кліпери із стабільно
високою середньою швидкістю, що практично не залежала від погодних умов.
На початку XIX ст. відбулися великі зміни у будівництва суден - з'явилися
вітрильно-парові та парові колісні судна, У 1807 р. перший у світі колісний
пароплав «Клермонт», збудований Фултоном, почав прокладати маршрути по р.
Гудзон (США). У вересні 1807 р. була започаткована перша регулярна лінія Нью-
Йорк - Олбані. Пароплави здійснювали перевезення по річці Міссісіпі, Великими
озерами. Будувалися й канали. У 1825 р. завершилося будівництво Ері-каналу, що
з'єднав Великі озера з Нью-Йорком.
Перший пароплав Російської імперії - "Єлизавета" - був побудований у
1815 р. на заводі Берда (Санкт-Петербург). Він перевозив пасажирів на лінії
Санкт-Петербург - Кронштадт. У середині XIX ст. лише Волгою та її притоками
курсувало вже 200 суден. Після 1830 р. гвинтові судна почали швидко
замінювати колісні.
Спочатку річки як судноплавні шляхи використовувались у їх природному
стані, тобто з численними мілинами та перекатами. На річках Волга та Кама у
період мілководдя рух завмирав на тижні, інколи на місяці. Тому почали
будувати системи каналів: Марийську, Дніпровсько-Бузьку, Березинську,
Тихвінську.
На початку XX ст. яхтінг отримав всесвітнє визнання. Були засновані яхт-
клуби: в Англії "Королівська яхтова ескадра", у Швеції - Шведський
королівський вітрильний клуб, Франції - яхт-клуб "Гоночне товариство у Гаврі",
Паризький вітрильний клуб, перший на Американському континенті - Нью-
Йоркський вітрильний клуб, у Росії - Санкт-Петербурзький морський яхт-клуб.

34
 Кількість яхт постійно зростала. Світова вітрильна флотилія, за даними
регістра Ллойда, складала близько 5000 суден. Тільки у Великобританії
нараховували близько 2200 прогулянкових та гоночних яхт. У США кількість яхт
сягала 1200 суден.
Можливість використання пароплавів у морських перевезеннях почали
розглядати на початку XIX ст. (після 1809 р.), И0ЛИ парове судно "Фенікс"
подолало довгий шлях від Нью-Йорку до Філадельфії.
У Росії на початку XIX ст. були відкриті регулярні морські пасажирські
лінії між Петербургом та Кронштадтом (1815 р.), Одесою та Херсоном (1827 р.),
розпочалось регулярне пасажирське судноплавство між Одесою та портами
Кримського та Кавказького узбережжя. У травні 1830 р. пасажирський транспорт
"Нева" здійснив рейс з Петербурга до Одеси навколо Європи.
Одними з перших спеціальних рейсів пасажирських суден із метою
відпочинку вважають прогулянкові рейси між Оркнейськими, 11 ірландськими
островами та Ісландією. Вони починаються з 1835 р. Через два роки автори цієї
ідеї заснували у Великобританії і судноплавну компанію "Пі енд Оу".
У цей час відбувається й активний розвиток пароплавства Атлантикою.
Перший рейс із використанням парового двигуна здійснив у 1819 р. вітрильно-
паровий фрегат "Саванна". Відстань між Саванною (США) та Ліверпулем
(Великобританія) була пройдена за 27 діб 11 годин.
Початок регулярного трансатлантичного сполучення поклав у 1838 р.
англійський пароплав Трейт Вестерн", який за 14,5 діб доставив 68 пасажирів з
Америки до Європи. Перевезення на нсликі відстані до США, Індії, Далекого
Сходу однією з перших почала здійснювати і британська компанія "Пі енд Оу".
Значний иплив на розвиток судноплавства Індійським океаном мало иідкриття у
1869 р. Суецького каналу, що з'єднав Середземне та Червоне моря.
4 липня 1840 р. Семюель Кунард відкрив регулярне сполучення між
Європою та Америкою. Після його смерті у 1865 р. компанія почала називатися
"Кунард Лайн".
У 1840 р. компанія "Пі енд Оу" та Томас Кук розпочали організацію
групових туристичних поїздок Середземним морем. Дуже відомим став рейс,
здійснений у 1843 р. на судні "Тагус" з Лондона до Чорного моря.
Крім Великобританії велике значення розвитку трансатлантичних
перевезень приділяли США, Німеччина та Франція. У 1847 р. у м. Бремені
виникла змішана американо-германська компанія "Оушен Стим Невигейшн
компані", пізніше Гамбург - Америка Лайн". У 1854 р. брати Перейре заснували
першу французьку трансатлантичну лінію на маршруті між Гавром і а Нью-
Йорком.
Упровадження парових двигунів дозволило скоротити тривалість поїздок
між Гавром і Нью-Йорком з 2-4 місяців плавання під вітрилами до 10-12 діб.
Чисельність пасажирів на регулярних трансатлантичних маршрутах стабільно
збільшувалась від 40 тис. у 1870 р. до 100 тис. у 1880 р. та 280 тис. у 1914 р.

35
 Спочатку судновласники робили ставку на перевезення багатих пасажирів,
але швидко зрозуміли, що й на бідноті можна заробляти гроші. Згодом основним
каталізатором зростання чисельності пасажирів трансатлантичних ліній була
європейська еміграція. За період з 1846 р. до 1940 р. з Європи до Америки
емігрувало близько 60 млн. осіб.
У цей період залізо стає основним матеріалом для] будівництва суден. Ним
обшивали пароплави, а згодом почали будувати корпуси суден. Одночасно
зростають розміри суден.
З середини 60-х рр. XIX ст. активно розвиваються туристичні зв'язки між
Великобританією та США. Компанія Т. Кука у 1865 р. організувала турпоїздки з
Америки до Англії. У 1867 р. відбулась п'ятимісячна подорож пароплава
"Квейкер-сіті". Серед 60 туристів, що брали участь у цій подорожі, був
письменник Марк Твен. Свої враження про подорож він залишив у творі
"Простаки за кордоном".
Друга половина XIX ст. співпала з тріумфом англійських пасажирських
суден. Саме вони упродовж чотирьох десятиріч зберігали "Голубу стрічку
Атлантики". Цей почесний приз, що свідчив про титул "Найшвидше судно світу",
завойовували пароплави Кунарда, Інмара, Ісмея.
За рівнем комфорту каюти пароплавів відповідали останнім досягненням
техніки - мали вентиляцію, водопостачання, електричне освітлення.
Саме на внутрішній водний та морський транспорт припадає більша
частина пасажирських перевезень XIX ст. у Росії та в Україні. У середині XIX ст.
російський імператор затвердив "Статут приватного Російського товариства
пароплавства і торгівлі". На початок XX ст. компанія мала 73 пароплави.
Компанія перевезла за 50 років свого існування ЗО млн. пасажирів. Після
революції 1917 р. товариство перестало існувати.
З порту Одеси здійснювали регулярні пасажирські перевезення до портів
Північної Африки, Румунії, Греції. Також у 1870 р. були створені пароплавства
на північному заході "Архангельсько-мурманське", на Каспії - "Кавказ та
Меркурій", на Далекому Сході - "Східно-азіатське пароплавство" та ряд інших.
Отже, для транспортної системи ХУІІІ-ХІХ ст. було характерним:
"обладнання" сухопутних доріг та регулювання річок; встановлення регулярних
рейсів пасажирських та поштових диліжансів; будівництво водних систем, що
поєднали річкові мережі за допомогою судноходних каналів та подальший
розвиток річкового транспорту (з'являються річкові пароплави; річки Рейн,
Дунай, Сена, Темза, Ельба, Одер перетворюються на важливі водні артерії);
бурхливий розвиток морського транспорту, перехід від вітрильного до парового
флоту, від дерев'яних суден до використання заліза в будівництві пароплавів;
виникнення та широкий розвиток залізниць, що, за висловом Г. Гейне, "убили
простір"; народження мотоциклів та автомобілів (німецький винахідник із
Мангейма Карл Бенц побудував триколісний візок з бензиновим двигуном, а
Готліб Даймлер удосконалив бензиновий двигун та встановив його на
чотириколісному візку); здійснення польотів на повітряних кулях.
36
 Тільки із створенням розгалуженої транспортної мережі, розвитком
транспортних засобів та інфраструктури у середині XIX ст. стає можливим
перетворення поодиноких подорожей на масовий туристичний продукт та
формування туристичної галузі.

2.6. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ

ПЕРІОДУ ІНТЕНСИВНОГО РОЗВИТКУ

Довжина світової транспортної мережі на кінець XX ст. сягнула 33млн. км.

Проблеми розвитку світової транспортної Мірвжі знайшли своє відображення у
роботах Л. І. Василевського, И П. Максаковського, С. Б. Шліхтера. Найбільш
загальними показниками розвитку транспортної галузі є динаміка зростання
протяжності транспортних магістралей та обсягів перевезень і кожним
видом транспорту.
Аналіз світової транспортної мережі свідчить про зменшення упродовж
останніх 50 років протяжності залізниць та і судноплавних ділянок на річках,
тобто шляхів, що обслуговують старі види транспорту. Це пояснюється
розвитком та зростанням конкурентноздатності нових видів транспорту:
автомобільного, повітряного. У 1960 р. довжина залізниць становила 1320 тис.
км, а у 2000 р. - 1180 тис. км. Разом з тим чітко прослідковується тенденція до
модернізації. За 1950-1995 рр. зросла в 3,3 рази протяжність електрифікованих
ліній. На 50% зросла протяжність автодоріг, збільшилась у,4 рази частка доріг з
твердим покриттям. Скоротилась протяжність судноплавних річок та каналів,
натомість довжина повітряних шляхів зросла в 2,5 рази.
На транспорті перевозиться щорічно понад 1 трлн. пасажирів.
Пасажирообіг збільшився з 2,5 трлн. пас./км у 1950 р. до 18 трлн. пас./км на
кінець XX ст. Збільшення пасажирообігу у 7 разів свідчить про постійно
зростаючу рухомість населення. На морському транспорті пасажиропотік виріс у
1,9, на залізниці у 1,9, на автотранспорті у 8, а на авіаційному транспорті у 74
рази.
Бензиновий двигун внутрішнього згорання знайшов широке використання в
наземному (автомобілі, мотоцикли), повітряному (гвинтові літаки), водному
(моторні човни) транспорті. Тільки у 1950-х рр. до бензинового двигуна додався
реактивний.
У структурі пасажирообігу провідне значення (14,6 трлн. пас./км, а це
приблизно 80%) має автомобільний транспорт (легкові автомобілі та
автобуси). Велике поширення автомобільного транспорту пояснюється його
зручністю та маневреністю. Зменшення вартості легкового транспорту
спричинило автомобільний бум та зробило його масовим засобом перевезення.
Кількість автомобілів зросла за останні 50 років у 10 разів - з 65 млн. до 650 млн.
одиниць. Масового поширення набув автотуризм. Найбільш масовим
туристичним транспортом залишається автобус. Його частка складає до 70% від
загальної кількості автомобільних перевезень.
37
 Залізничний транспорт забезпечує 11% світового пасажирообігу. З
розвитком мережі швидкісних залізниць пов'язане подальше зростання
популярності залізниць при здійсненні подорожей.
За пасажирообігом повітряний транспорт (8%) практично наблизився до
рівня залізничного. Фахівці відмічають тісний зв'язок між збільшенням кількості
авіаційних перевезень та розвитком туризму. Кількість цивільних літаків та
гелікоптерів становить 44 тис. одиниць. Для подорожей почали використовувати
швидкісні комфортабельні авіалайнери, що значно скоротило час
трансконтинентальних польотів. Авіатранспорт має значний вплив на
розширення географії туристичних потоків. За прогнозами фахівців, темпи
зростання авіаподорожей складатимуть щорічно близько 5%.
На водний транспорт припадає близько 1% загального пасажироообігу.
Упродовж 1950-2000 рр. тоннаж морського торговельного флоту збільшився у 5
разів, склав 490 млн. бр. рег. т.
Формування економіки незалежної України у перехідний період від
жорстко централізованої системи управління до системи, що заснована на
ринкових відносинах, призвело до ряду негативних явищ у галузі транспорту.
Обсяги виробництва зменшились до рівня 1960 р. На основі майна державних
підприємств в Україні шляхом приватизації було створено понад 800 акціонерних
товариств. Різке падіння обсягів роботи негативно вплинуло на прибутки та
можливість підтримки основних виробничих фондів, а також на їх оновлення.
Потрібно підкреслити, що виробничий потенціал транспортної мережі
України фактично залишився незмінним. Експлуатаційна протяжність
залізничних шляхів на початку XXI ст. становила 22,8 тис. км. Довжина
судноплавних шляхів на початку ХХІ ст. становила 3 тис. км, а протяжність
автодоріг складала 108,5 тис. км.
Україна у спадок від СРСР отримала 50% застарілих та фізично зношених
фондів. Відсутність державного фінансування розвитку транспорту відбивається
на конкурентноздатності транспорту. У XXI ст. з удосконаленням існуючих та
розвитком інших транспортних засобів, подальшим формуванням транспортної
інфраструктури можна сподіватись і на подальший розвиток транспортної галузі.
Більш детальна інформація щодо стану розвитку транспортної
системи наводиться у відповідних розділах посібника.

2.7. ВПЛИВ ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ

СЕРЕДОВИЩЕ

За висновками експертів Європейської Федерації з транспорту й довкілля,

транспорт перетворився на заручника власного успіху, оскільки становить
небезпеку якості життя людей, досягнутій завдяки розвитку транспорту.
Проблема негативного впливу транспорту на довкілля посідає важливе
місце в екологічній політиці всіх рівнів, тому що транспортна галузь вважається
значним забруднювачем природного середовища.
38
 Форми та види впливу транспорту досить різноманітні. В цілому їх можна
об'єднати у дві групи. До першої належать транспортні комунікації, що
впливають на природне середовище прямо, постійно та тривалий час. Вплив
другої групи транспортних засобів на природне середовище є
короткотерміновим.
На думку дослідниці Є. І. Павлової, до негативного впливу транспорту на
природне середовище відносять:
споживання природних ресурсів;
хімічне забруднення територій викидами палива;
шумове забруднення;
вилучення земель під транспортні комунікації;
вплив на рослинний і тваринний світ екосистем.
Споживання енергії транспортними засобами становить 25% від
загальносвітової кількості. Близько 80% припадає на моторизовані засоби
пересування. На транспортну галузь припадає майже половина споживання
загальної кількості різних видів нафтопродуктів. Відпрацьовані гази автомобілів,
пари різних шкідливих речовин, кислот, матеріалів завдають значної шкоди
природному середовищу.
Проблема хімічного забруднення територій. Основним забруднювачем
атмосфери на початок XXI ст. вважається автотранспорт. На нього припадає 60%
викидів до повітряного басейну та 95% викидів, що припадають на транспортні
засоби. Лише один легковий автомобіль викидає в атмосферу щорічно 60 куб.м, а
вантажний 120куб. м отруйних газів.
Вміст різного роду токсичних речовин попадає у приземний шар
атмосфери, яким дихає людина. У великих містах вміст окису вуглецю
перевищує допустимі концентрації в 10-12 разів. У містах України шкідливі
викиди в повітря внаслідок роботи автотранспорту становлять більше 50% їх
загальної кількості. Зокрема, за даними Міського управління охорони довкілля
Київської міської державної адміністрації, 84% шкідливих викидів у повітря
належить автотранспорту.
Відпрацьовані гази містять більше 500 елементів, період розпаду яких
коливається від кількох хвилин до 4-5 років. При роботі автомобільних двигунів
використовується багато кисню, в 4 рази більше, ніж необхідно всьому людству
для дихання. До речі, один пошкоджений вітчизняний автомобіль викидає в
атмосферу стільки окису вуглецю, скільки 4-5 непошкоджених.
За токсичністю викидів один авіалайнер є еквівалентним 7000 автомобілів.
Ряд європейських компаній починає використовувати нові типи літаків, що
максимально відповідають вимогам захисту навколишнього середовища.
Екологічним лідером вважається літак „МЮ-90". Використання літака „Боїнг
737" з двигуном, що має подвійну камеру згоряння, дозволяє на 40% знизити
шкідливі викиди в атмосферу.
Екологічна ситуація в морських та річкових акваторіях у багатьох випадках
залежить від викидів токсичних компонентів судових головних силових
39
установок та допоміжних дизель-генераторів. Судовими . двигунами викидається
в атмосферу близько 7% світового обсягу оксиду азоту. При перевезенні
відбувається забруднення моря нафтою, стічними водами та сміттям. Але
найбільшими забруднювачами водного басейну вважаються нафта та
нафтопродукти, що потрапляють у воду при аваріях.
На залізничному транспорті переведення локомотивного парку на
електричну тягу дозволило знизити викиди в атмосферу. Разом з тим великою
проблемою залишається вплив на літосферу,
що пов’язана в першу чергу з відчуженням земель та великою кількістю
відходів.
Щорічно залізничний транспорт використовуй приблизно 170 млн. куб. м
води. До каналізаційних мереж, у природні водойми залізниця скидає понад 20
тис. т забруднюючих речовин, з них майже 50% - без очищення. Основними
забруднювачами вважаються відпрацьовані гази тепловозів, нафтопродукти,
фенол, аерозолі, сміття.
Проблема шумового впливу транспорту. Шумові прояви - інтенсивність
звукового тиску, що вимірюється в децибелах. Наведемо кілька показників
прояву шумового впливу на довкілля.

Шумові прояви Інтенсивність звукового

тиску, ДБА

Дихання людини 10 ДБА

Розмова людини на близькій відстані 65 ДБА

У житлових приміщеннях вдень 40 ДБА, вночі ЗО ДБА

В адміністративних приміщеннях 40-60 ДБА

У виробничих приміщеннях, де працює до 70-80 ДБА

обладнання.
Шкідливим для людини вважається 80 ДБА
(сучасні умови великих міст
наближуються до цього
значення)

Больовий поріг знаходиться в 120-130 ДБА

межах

Транспортних засобів, які відчувають 70-80 ДБА

водії та пасажири : 80-90 ДБА
- легкового автомобіля 90-95 ДБА
- вантажного автомобіля 125-130 ДБА
- поїзда метрополітена
- залізничного потяга

40
 В аеропорту 100 ДБА
- на льотному полі 75 ДБА
- в будинку аеровокзалів реактивний 130-160 ДБА
літак під час зльоту

У салоні автомобіля 60 ДБА, до 68 ДБА

у пасажирських вагонах поїзда

У зв'язку із зростанням інтенсивності руху багато магістралей

перетворились на джерело постійного шумового навантаження. При густоті руху
близько 2 тис. автомобілів на годину розміри шуму досягають від 71 до 85 ДБА
(санітарна норма - 55). Тому вздовж найбільш пожвавлених автодоріг для захисту
міст доцільно встановлюють спеціальні антишумові огорожі.
Розподіл звуків за частотою (висота звуку) - другий показник впливу
шумів, він вимірюється в герцах (1 Гц дорівнює 1 коливанню за секунду).
Наприклад, при русі поїзда висота звуків, як правило, складає 500-800 Гц.
Інфразвуковий поріг людини становить 140-155 ДБА. При тривалому впливі
такого інфразвуку в організмі людини розвиваються психофізіологічні
відхилення від норми, що мають стійкий характер. Порогом безпеки вважається
рівень інфразвуку 90 ДБА.
Тривалість шумового впливу - третій показник впливу шумів. Тривалий
шумовий вплив розглядають як один з факторів, що викликає підвищення рівня
захворювання. Шкідливий вплив транспорту супроводжує людину все життя та
посилюється під впливом вібрації, загазованості та інших видів впливу.
Проблема вилучення земель під транспортні комунікації. Під транспортні
комунікації відводяться великі площі земель. Наприклад, у розвинених країнах,
площі транспортних комунікацій дорівнюють міським територіям. У США
площа, що припадає на автомагістралі, залізниці та аеродроми складає 10,1 млн.
га, а загальна площа міст у країні становить 10,9 млн. га. На автошляхи припадає
близько 2% території Великобританії, 4,5% - США, 5-6% - Бельгії, Нідерландів,
Японії.
Крім того під час будівництві та експлуатації доріг спостерігаються
дорожня ерозія, розмиви, виникають кювети вздовж доріг із твердим покриттям.
Майже вздовж усіх залізниць та багатьох шосейних доріг насаджують
ділянки лісу, що дозволяють знизити швидкість руху вітру, але вони також
займають велику кількість території. Разом з позитивними лісові ділянки мають
негативні наслідки, відбувається накопичення відпрацьованих газів. Частки
свинцю, сірки, що виділяються транспортними засобами у великій кількості,
зосереджуються у верхньому шарі ґрунту та проникають у рослини. Тому
поблизу доріг не рекомендується збирати гриби та ягоди, випасати худобу.
Особливо забрудненою у геохімічному відношенні вважається придорожня
ділянка шириною до 200 м уздовж автомагістралей. Повітря поблизу автодоріг,

41
фунти та рослини забруднені пилом, що містить частки асфальту, і уми, частки
свинцю та заліза, які залишаються під час гальмування.
Вплив на тваринний і рослинний світ екосистеми є значним.
Автомагістралі, що проходять через лісові масиви, дуже часто стають місцем
загибелі тварин під колесами автомобілів. У багатьох країнах Європи встановлені
спеціальні дзеркала, що призначені для відображення світла фар автомобілі! га
створення відблисків на фоні темного лісу. Це сприяє відлякуванню тварин від
автострад.
На авіаційному транспорті численні зіткнення птахів з повітряними судами
становлять серйозну загрозу безпеці польотів, її даними міжнародної організації
цивільної авіації, щорічно реєструється близько 5400 зіткнень літаків з птахами, а
щорічні Литки сягають близько 1 млрд. дол. Також відбувається зміна видів
рослин і тварин екосистем внаслідок порушення традиційних місць розселення;
скорочується чисельність популяцій.
Вирішення пов'язаних з туризмом проблем транспорту та дорожнього руху
частково залежить від того, який різновид транспорту використовують, щоб
дістатися кінцевого пункту призначення та забезпечення мобільності туристів у
місті призначення.
Негативний вплив на стан розвитку туризму у багатьох регіонах становить
зростаюче вторгнення у природне довкілля шуму, транспортних викидів,
побудова доріг та автостоянок, інтенсивний дорожній рух та скупчення людей.
Протиріччя полягає в тому, що люди, з одного боку, високо цінують легкий
доступ до місця призначення, проте водночас у самому місті призначення вони
сподіваються на тишу, спокій і Незначне транспортне навантаження. За даними
різноманітних досліджень, для багатьох відвідувачів при виборі місця відпочинку
надзвичайно важливим критерієм є сприятлива ситуація саме з транспортом та
дорожнім рухом.
Саме тому мінімізація негативного впливу транспорту є одним із основних
завдань сталого розвитку туризму. Вирішенню цієї проблеми сприятиме
підтримка нових екологічно безпечних різновидів транспорту, модернізація
Існуючих його різновидів.
Пошук шляхів вирішення екологічної проблеми при здійсненні
транспортних перевезень полягає у підтримці балансу між несприятливими
наслідками та потенційними можливостями самовідновлення середовища.
Завдяки створенню державної та галузевої системи контролю та управління
виробничою, транспортною, соціальною діяльністю, щодо вирішення
екологічних проблем на транспорті стає можливою реалізація концепції стійкого
розвитку та зниження шкідливого впливу на довкілля.

2.8. ПОЛІТИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТРАНСПОРТУ

Ключовими проблемами здійснення екологічної безпеки на транспорті є

захист від забруднення атмосферного повітря, водних об'єктів, земельних
42
ресурсів, надр; захист від транспортного шуму та вібрації; попередження
несприятливих екологічних наслідків та катастроф. Здійснення політики
екологічної безпеки реалізується
шляхом проведення комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на
підвищення екологічних характеристик рухомого складу та інфраструктури
транспорту. Дослідниця Є. І. Павлова поділяє ці заходи на чотири групи:
організаційно-правові, архітектурно-планувальні, конструкторсько-технічні,
експлуатаційні.
Організаційно-правові заходи включають формування еколого-правового
світогляду, ефективну реалізацію державної екологічної політики, заходи
організаційного впливу, що сприяють створенню суспільної думки щодо вибору
найбільш екологічних транспортних засобів.
Архітектурно-планувальні заходи повинні забезпечити вдосконалення
планування всіх функціональних зон міст, зон відпочинку, національних парків
та заповідників із врахуванням інфраструктури транспорту та руху
автотранспортних засобів, розробку рішень з раціонального
природокористування.
Конструктивно-технологічні заходи дозволяють впровадити сучасні
інженерні, санітарно-технічні та технологічні засоби захисту середовища.
Експлуатаційні заходи спрямовані на підтримку під час експлуатації стану
транспортних засобів на рівні заданих екологічних нормативів.
Зазначені групи заходів реалізуються незалежно, що дозволяє досягти
певних результатів. Разом з тим, комплексне їх застосування забезпечить
максимальний ефект.
Інтенсивність впливу транспорту на довкілля зростає постійно. Людство за
5 тис. років з початку мореплавства призвело моря до критичної межі, за 100
років з дня першого виїзду автомобіля повітряний простір міст досяг критичного
становища, за 40 років космонавтика забруднила ближній космос. Досягнувши
високого рівня пізнання та технологічного розвитку, суспільство створило
реальну загрозу власному існуванню, спричинену інтенсивними якісним та
кількісним знищення необхідних для людини ресурсів. Поглиблення екологічної
кризи вимагає радикальних дій щодо визначення цілей та пріоритетів подальшого
розвитку.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Дайте визначення транспортної системи

2. Охарактеризуйте розвиток сухопутних транспортних засобів у період
давніх цивілізацій (X ст. до н. І IV ст. н. е).
43
 3.Охарактеризуйте розвиток водних транспортних засобів у період давніх
цивілізацій (X ст. до н. е. - IV ст. н. е. )
4.Охарактеризуйте розвиток сухопутних транспортних засобів у період
Середньовіччя (V-ХIV ст.).
5. Охарактеризуйте розвиток водних транспортних засобів у період
Середньовіччя (V-ХІV ст.). 6.Охарактеризуйте розвиток сухопутних
транспортних засобів у період Великих географічних відкриттів (ХV-ХVX ст.).
7.Охарактеризуйте розвиток водних транспортних засобів у період
Великих географічних відкриттів (ХV-ХVІІ ст.). н
8.Охарактеризуйте розвиток сухопутних транспортних засобів у період
промислової і транспортної революції (ХVІІІ-ХІХ ст.).
9.Охарактеризуйте розвиток водних транспортних засобів у період
промислової і транспортної революції (ХVІІІ-ХІХ ст.).
10.У чому проявляється сутність негативного впливу транспорту на
довкілля?
11.Охарактеризуйте, в чому полягає політика екологічної безпеки і
транспорту.

РОЗДІЛ ІІІ. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВОДНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ ТА

ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ ВОДНИМ ТРАНСПОРТОМ

Багато століть водні шляхи залишались основними транспортними

артеріями. Активний розвиток наземного та авіаційного транспорту у другій
половині XX ст. вплинув на зменшення обсягів перевезень водним транспортом.
Стан розвитку водної транспортної системи характеризується водними шляхами
та розмірами флоту.

3.1. ФЛОТ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ТА ВИДИ РЕЙСІВ

Світовий морський флот на початок XXI ст. мав у своєму складі 80 тис.
суден. Відбувається швидке скорочення флотів традиційних морських держав:
Великобританії, Норвегії, Греції, Данії, Швеції, Японії. Це пов'язано із
переведенням суден під "зручні прапори". Першими проголосили політику
"відкритої реєстрації" Ліберія та Панама, тому під прапорами цих країн
знаходяться найбільш численні флоти у світі. Подібним шляхом пішли Кіпр,
Бермудські, Багамські острови, Мальта, Вануату, Сент-Вінсент, Гібралтар. На
початок XXI ст. частка суден, що ходить під "зручними" прапорами, сягнула 35%.
Популярність країн "відкритої реєстрації" пояснюється відсутністю високих
податків, невисокими стандартами щодо технічного складу суден, екобезпеки
тощо.
Флот СРСР у 1990 р. мав 7,4 тис. суден та займав четверте місце у світі
після Панами, Ліберії та Японії. У 1990-2000-х рр. кількість суден у країнах
44
колишнього СРСР значно скоротилась. Велика кількість транспортних засобів (у
першу чергу танкери) були продані на металобрухт. Після розпаду країни 17
існуючих пароплавств були розподілені між новими незалежними державами.
Частка України склала 35% (6,9 млн. брт), але кількість суден продовжує
катастрофічно зменшуватися.
Взагалі флот водного транспорту можна поділити на технічний,
допоміжний та торговий.
Технічні судна проводять роботи з очищення та поглиблення дна.
Допоміжний флот обслуговує транспортні та технічні судна.
Торговий флот призначений для перевезення пасажирів та вантажів. Він
включає: пасажирські, вантажопасажирські та вантажні судна.

Судна поділяються на декілька груп:

▪ Необмеженого морського та океанічного плавання, що мають
велику місткість, високу швидкість та обслуговують зовнішньоторговельні
зв'язки держави;
▪ Обмеженого морського плавання, що мають відносно невелику
місткість та здійснюють перевезення у межах одного моря;
▪ Місцевого та рейдового плавання невеликої місткості, що
призначені для перевезення у місцевому сполученні, у межах акваторії
порту, на рейді.
За експлуатаційною функцією судна, що перевозять пасажирів
поділяються на пасажирські та вантажопасажирські,що здатні перевозити
пасажирів і вантаж.
Пасажирські судна характеризуються пасажиромісткістю (кількістю місць,
призначених для перевезення пасажирів). Згідно Міжнародної конвенції з
охорони людського життя на морі до пасажирських відносять судна, що мають
понад 12 пасажирських місць.
Для вантажопасажирських суден важливим є показник вантажомісткосіті
судна (обсяг усіх його вантажних приміщень), що вимірюється у кубічних метрах
(фунтах). Валова місткість або бруто-регістровий тоннаж (брт) свідчить про
обсяг приміщень судна. Обсяг вимірюється у регістрових тоннах. Одна
регістрова тонна дорівнює 2,83куб. м. Швидкість судна вимірюється у
вузлах.Один вузол дорівнює морській милі (1852м) за годину.
За характером руху пасажирські судна поділяються на:
▪ водотоннажнх - при плаванні витісняють корпусом
визначений об'єм води, що не залежить від швидкості;
▪ швидкісні судна з аерогідродинамічними властивостями - судна
на підводних крилах, на повітряній подушці.
За типом головного двигуна судна поділяються на:
▪ пароплави - з паровою поршневою машиною;
▪ теплоходи - з двигуном внутрішнього згорання;
▪ турбоходи - з паровою турбіною;
45
 ▪ газотурбоходи - з газовою турбіною;
▪ дизель-електроходи та турбоелектроходи з головним
електродвигуном, струм від якогоподається від генератора, що
повертається дизелем або турбіною.
Аналіз круїзного суднобудування за останні десятиріччя ХХ ст. фіксує
постійне, зростання середнього розміру круїз них суден: якщо наприкінці
1960-х рр. - на початку 1970-х рр. він складав 16-30 тис. брт, то на початок
1980-х рр. - 45 тис. брт.
Пасажиромісткість у середньому збільшилась з 600-1200 до 1800
пасажиромісць.
На початку XXI ст. найбільшими мега-лайнерами були наступні
судна:
за водомісткістю, висотою, чисельністю пасажирів наборту лідером на
2006р. - круїзний лайнер
«Фрідом оф Сіа»;
за довжиною та швидкістю океанський лайнер «Королева Мері 2».
З появою мега-лайнерів круїзний ринок переживає значні зміни,
витісняються малі компанії з невеликим флотом їх місця займають більші та
сучасні лайнери. Старий флот переводиться на менш прибуткові маршрути. Саме
тому грецькі та британські судна з'явилися у Чорному морі.
Наприкінці 2005 р. в експлуатації знаходилось близько 130 пасажирських
лайнерів місткістю понад 50 тис брт (20 з них місткістю понад 100000 брт). Цей
флот має можливість одночасно розмістити 250000 пасажирів.
При розрахунковій 7-денній моделі круїзу щорічно у плаванні можуть узяти
участь близько 15 млн. пасажирів. З'явилися судна і на 100 тис. брт. Крім
"Кунарда" та "Ройял Карибіан" флот інших компаній також поповнився мега-
лайнерами. Існує проект будівництва судна «Генезис», що буде приймати 5,4 тис.
туристів. Завершити будівництво планують у 2009 р.
Мега-лайнери значно менше залежать від погодних умов, мають більше
можливостей вибору маршруту. Режим "три дні у порту - три дні у морі" є
оптимальним для суден такого класу, він дозволяє здійснити круїзи за найбільш
екзотичними та досить протяжними маршрутами. Експлуатація одного
суперлайнера економічно вигідніша, ніж експлуатація на лінії декількох суден
меншого тоннажу та, відповідно, місткості. Крім того такі судна надають
можливість для масових розваг туристам середнього класу. Звичайно, не кожен
порт має можливість обслуговувати ці "плавучі міста". Іноді компанії вимушені
купувати острови та перетворювати їх на порти для прийому суперлайнера.
З'явилися судна вищої категорії - 6 зірок (супер-люкс). На 2005 р. у світі
існувало декілька подібних судом "Леїенда", "Спіріт", "Прайт" компанії "Сіа
борн" Варпсіь кру'і.чін іакот класу — 8-10 тис. дол. за тиждень Розміщання для
201) пасажирів надається тільки в апартаментах. У варіюіь іакоіо круїзу входить
усе, включені і чайові обслуговуючому персоналу, чисельність якого сягає 150
осіб. Харчування тільки індивідуальне, з урахуванням конкретних побажань,
46
звичок, традицій клієнтів. На суднах подібного , класу реалізується олії ний
клубний відпочинок, тут відсутня категорія "пасажири", а використовується
термін "гості".
Оновлення флоту відбувається не тільки за рахунок будівництва нових
суден, але й за реконструкції та модернізації суден. При цьому особлива увага
приділяється підвищенню комфортабельності. Судна отримують сучасні засоби
зв'язку (у т. ч. супутникові), системи кондиціювання, стабілізатори качки.
Будівництво, реконструкція, модернізація - процеси тривалі, розраховані на
кілька місяців. Тому туристичні фірми часто використовують фрахт
транспортних засобів. Судна упродовж року працюють на різних напрямках у
залежності від попиту на морські перевезення. Ця форма організації
судноплавства називається трамповою.
Фрахт є вигідним як судновласникам, так і компаніям-фрахтівникам.
Завдяки оренді додаткових транспортних засобів круїзна компанія має
можливість своєчасно відреагувати на зміну попиту та розширити свої
пропозиції. Судновласники також зацікавлені у розвитку трампового
судноплавства, бо простої іранспортних засобів приносять збитки. Коефіцієнт
використання морських суден складає близько 80%.
Робота флоту складається з різноманітних операцій, але основною є рейс
судна - завершений цикл з перевезення та обслуговування подорожуючих на
шляху від моменту посадки до моменту висадки.
Рейси класифікуються в залежності від мети та виду, дальності
плавання, форми сполучення, швидкості.
За метою та видом організації рейси поділяються на:
- прогулянкові - рейси здійснюються при проведенні екскурсій або
короткотермінових прогулянок туристів у море без заходу до порту, або з
мінімальною кількістю заходів. Порт посадки одночасно є портом висадки
пасажирів;
- спеціальні - рейси проводяться за замовленням різних установ шляхом
надання судна у фрахт та укладання відповідного договору. Використовують їх
для одноразових перевезень учасників фестивалів, наукових експедицій тощо;
- підгінні - рейси судна з технічною метою, наприклад, від базового порту
до порту, де відбувається посадка пасажирів;
- лінійні - рейси, що характеризуються регулярністю, стабільністю портів
заходу, можливістю посадки та висадки пасажирів в усіх портах, а також
перевезення автомашин, багажу, тварин. Лінійне (регулярне) плавання,
передбачає організацію руху одного або групи закріплених за лінією суден для
перевезення пасажирів між визначеними портами за розкладом (на рік або сезон).
Тарифи на лінійні перевезення постійні, не змінюються упродовж усього періоду
навігації;
- круїзні - рейси, що здійснюються за спеціальними маршрутами та
розкладом. Вони розраховані на перевезення туристів із заходами у найбільш

47
атрактивні порти з посадкою і висадкою пасажирів у початковому та кінцевому
портах.
За дальністю плавання та географією портів заходу пасажирські
перевезення поділяються на:
- каботажні - перевезення між портами однієї держави без проміжних
заходів до іноземних портів. Існує великий каботаж (перевезення між портами
різних басейнів) та малий каботаж (перевезення у межах одного басейну);
- міжнародні - перевезення включають сполучення між портами різних
держав.
У залежності від форми сполучення лінії поділяються на:
- транзитні - лінії протяжністю понад 400км. Флот, що на них працює, є
приписаним до пароплавства;
- місцеві - лінії функціонують між пунктами, розташованими за межами
міста або району, протяжністю до 400км. Судна приписані до портів (пристаней);
- приміські - лінії функціонують на території, що адміністративно
підпорядкована місту або району;
- міські - лінії, що діють у межах міста;
- переправні - лінії, що діють між пунктами протилежних берегів.
У залежності від швидкості руху судна та умов проїзду виділяються:
- експресні та швидкісні лінії, які обслуговуються швидкісними судами на
підводних крилах або на повітряних подушках;
- пасажирські - лінії, де використовуються водотоннажні судна.

3.2. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Екологічна ситуація на морських та річкових акваторіях у багатьох

випадках залежить від викидів токсичних компонентів судових головних силових
установок та допоміжних дизель-генераторів. Судовими двигунами викидається в
атмосферу більше 7% світового обсягу оксидів азоту. Впровадження технологій
зниження їх викидів стримує зростання експлуатаційних витрат.
Надзвичайно небезпечними є розливи нафти та нафтопродуктів внаслідок
аварій танкерів, а також викиди залишків життєдіяльності (сміття, стічні води)
судна.
Як свідчать дослідження Е. І. Павлової, при товщині плівки -1 мм та
концентрації нафти у воді 17 мг/л кількість кисню у воді знижується за 20 діб до
40%. Підвищення концентрації нафти в морі до 20-23 мг/л призводить до
порушення здатності риби рухатись та її масової загибелі. Також при аварійних
розливах нафти спостерігається масова загибель птахів, нафтові плями
забруднюють сотні кілометрів пляжів.
Необхідно зазначити, що до шкідливих екологічних факторів, ЯКІ
впливають на здоров'я людини відносять шуми та вібрацію від руху суден.
Морські та річкові порти також створюють локальні зони забруднення
навколишнього середовища. Під час виробничих процесів у порту в довкілля
48
потрапляють пил, стічні води, що мають високий рівень бактеріального
забруднення, аерозолі, сміття. До складу пилу входить діоксид кремнію, який при
тривалому мдиханні призводить до цілого ряду захворювань легенів, очей та
шкіри.

3.3. СТАН РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОЇ ВОДНОЇ МЕРЕЖІ ТА

ОСНОВНІ РІЧКОВІ КРУЇЗНІ ТЕРИТОРІЇ

Загальна довжина внутрішніх водних шляхів світу на початок XXI ст.

досягає 550 тис. км. З них приблизно 90% припадає на річки та 10% на канали.
Найбільша мережа суднохідних шляхів була створена в колишньому СРСР
(123 тис. км), Китаї (110 тис. км), США НІ тис. км), Бразилії (31 тис. км). У США
75% водних внутрішніх шляхів (31 тис. км) припадає на канали та шлюзовані
ділянки річок, і (VI країна також має найбільший річковий та озерний флот, його
тонаж перевищує 20 млн. т. Важливе значення у внутрішніх перевезеннях
належить системам каналів. До найбільших каналів належать: Береговий канал у
США (5,5 тис. км), Великий канал у Китаї (1782км), Волго-Балтійський у Росії
(1100км), Рейн - Майн - Дунай у Німеччині (677км).
Сформувалися певні круїзні території. Основні річкові круїзні території
на континенті Північна Америка пов'язані з системою Великих
американських озер, річкою Св. Лаврентія.
Водний шлях від Великих озер до Атлантичного океану має довжину
4000км. Навігація триває упродовж усього року. Значна частка водних
туристичних маршрутів припадає на басейн р. Міссісіпі та мережу каналів,
що з'єднують ці дві системи.
У країнах Південної Америки річковий транспорт отримав слабкий
розвиток, хоча за довжиною водних шляхів регіон є одним з провідних у світі.
До основних річкових мереж відносяться басейни Ла-Плати, Амазонки,
Оріноко. Найбільш розповсюджені круїзи Амазонкою (Бразилія) та
Параною (Аргентина). В Азіатському регіоні важливе значення мають великі
річки Інд, Ганг, Меконг, Менам. У Китаї надзвичайною популярністю
користуються прогулянкові маршрути річкою Ліцзян та тур "Три ущелини"
річкою Янцзи. Широкого розповсюдження набули перевезення Великим
каналом. В Африці водний транспорт важливого значення набув у
Єгипті. Приблизно 250 суден здійснюють круїзи річкою Ніл та
магістральними каналами.
Важливими внутрішніми артеріями Європи є система Рейну та його приток
та каналів (Мозель, Майн, Неккар, Везер), Ельба, Дунай. Важливу транспортну
трансєвропейську магістраль повинен створити водний шлях Рейн - Майн -
Дунай. Дві річкові магістралі Рейн та Дунай створюють єдиний водний шлях
довжиною 3,5 тис. км від Балтики до Чорного моря.
Європа користується найбільшою популярністю на ринку річкових круїзів.
Круїзні маршрути створені в Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах,
49
Швейцарії, Австрії. Річкові круїзи здійснюються на ділянках: Амстердам - Базель,
Амстердам -Страсбург, Страсбург - замки Рейну - Страсбург, Пасау -Будапешт,
Амстердам - Бремен, Гамбург - Бремен, Гамбург -Щецин та ін. Круїзний маршрут
"Романтичний Рейн", проходить історичними містами Кельн, Бонн,
Дюссельдорф, Ніг.Оаден, Майнц. Після введення у 1992 р. каналу Майн - Дум.іи
.пінилися нові маршрути, наприклад, Амстердам - Відень.
На Рейні панує німецька компанія "КД", що на 27 теплоходах обслуговує
550 маршрутів Компанія КД пропонує круїзи Ельбою від Гамбурга до Дрездена
Дуже шдомими на європейському ринку є американські компанії "Сирсжруї.і" (70
суден) та "Петер Ділман Шиппінг". Здійснюються миршруїи річками та каналами
Великобританії, Франції, Нідерландці Бельгії. На українському ринку маршрути
Рейном пропонує компанія "Транскруїз".
Розроблено багато маршрутів річкою Дунай (2588км.), що перетинає 7
країн Європи. Подорожі включаю відвіданням міст Німеччини, Угорщини,
Словаччини, Австрії. Навігаційний період триває 7 місяців. Українські компанії
"Дунайські лінії" та "Вега тур" пропонують на вітчизняному ринку маршрут
Будапешт Пасау.
Франція володіє мережею річок та каналів, загальна довжина якої складає
8500км. Територія країни перетинається великою кількістю річок, що впадають в
Атлантику або Середземне море. Головними є Сена, Рейн та Рона. На
туристичному ринку Франції працює понад ЗО фірм, що здають в оренду імоо
пасажирських суден. Найбільшою є фірма "Краун Блю Лайн", що пропонує
клієнтам 400 суден з маршрутами на 8-15 діб. Найбільш популярними у Франції є
круїзи Сеною, Роною, Луарою. Маршрут Сеною проходить від Ла Маншу до
Парижу через Онфлер, Трувіль, Довіль, Руан. Круїзи Роною від Ліону до Камаргу
і рипають 3, 4, 7 діб. Луарський круїз дає можливість ознайомитися і
всесвітньовідомими замками. В Італії річкові круїзи здійснюються по р. По від
Венеції до Кремони. Дуже поширеними є прогулянкові маршрути по озерах
Швейцарії та Фінляндії. Водний туризм у цих і раїнах забезпечує маломірний
флот (100-200 пасажирів). Частина суден для туристичних перевезень
реконструйована у стилі "ретро" (колісні судна, парові та ін.). Навігація відкрита
250 днів на рік.
Річки, озера та канали Європейської частини Росії з’єднують Балтійське,
Біле, Азовське, Чорне та Каспійське моря, туристичні річкові подорожі проходять
по 12 басейнах через 80 портів, для туристів обладнані 47 зелених зупинок. Для
здійснення круїзів використовують річки Волгу, Каму, Оку, Свір,
Єнісей, Лену, Іртиш, Амур та канали: Біломорсько-Балтійський, Волго-
Балтійський, Волго-Донський. Численні маршрути прокладені Волгою: Москва -
Астрахань - Москва, Санкт-Петербург - Астрахань - Санки-Петербург, Москва -
Санки-Петербург. Практично 80% круїзного флоту сконцентровано на маршрутах
між Москвою та Санкт-Петербургом. Із Санкт-Петербурга здійснюється водний
маршрут з відвіданням островів Валаам та Кіжі. Паломницькі тури здійснюються
до Соловецьких островів з і Петрозаводська, Мурманська та Архангельська. На
50
судноплавних ділянках сибірських річок Об та Іртиш функціонують три 12-денні
круїзні маршрути: Омськ - Ханти-Мансійськ - Омськ, Сургут -
Салехард - Сургут, Омсьд - Сургут - Омськ. На Єнісеї діє круїзний маршрут
Красноярськ - Дудинка - острів Діксон із виходом у і ансейську затоку. Річкові
маршрути виконуються по р. Лена. Круїзи Амуром тривалістю 7-14 діб
здійснюють чотири трипалубні судна за маршрутом: Благовєщенськ -
Миколаївськ - Благовєщенськ, Хабаровськ - Миколаївськ - Хабаровськ. Водна
система Росії також включає озера: Байкал, Ладозьке, Онезьке, Ільмень, Чудське.
На озері Байкал туристичні фірми з Іркутська та Улан-Уде організовують круїзи
на невеликих суднах (до 25 пасажирів) та катерах.
За офіційними даними Гідрометеослужби України(Департамент
по гідрометеорології Міністерства екології і природних ресурсів), на
території України нараховується майже 1 тис. річок. Близько 67 тис. річок або
94% належать до дуже малих (завдовжки не більше 10км). Майже 11% усіх річок
-середні. До великих річок, площа водозабору яких перевищує 50 тис. кв. км,
відносять Дніпро (981 км) з його притокою Десна, Дністер (705 км), Сіверський
Донець (672км) та Південний Буг (806 км). Річка Дунай, довжиною 2900км, на
території України має ділянку від м. Рені до гирла довжиною 174 км Загальна
довжина судноплавних ділянок річок України становить близько 4,4 тис. км.
Популярними в Україні є круїзи рікою Дніпро на ділянці Київ - Херсон та
змішані круїзи "ріка-море" (Київ - Севастополь - Одеса). Маршрути сезонні
(травень-жовтень).
Одним із лідерів змішаних круїзів по Дніпру 1.1 Чорному морю є створена
у 1990 р. компанія "Червона Рута" Компанія здійснює маршрути тривалістю 10-
14 діб на чотирипалубних теплоходах "Академік Глушков", "Генерал Ватутін",
"Маршал Рибалко", що розраховані на 280-320 пасажирів Осноши напрями: Київ
- Севастополь - Одеса, Одеса - Севастополь Кипі, Київ - Севастополь - Одеса -
Київ. Вони проходить через Канів, Кременчук, Запоріжжя, Херсон, Севастополь.
Головним споживачами річкових круїзів є особи "третього'' віку, що піддають
перевагу комфорту, повному пансіону, постійній близькості берегів, а також
цікавим екскурсіям.
Поступово відновлює своє значення для міжнародних круїзів р. Дунай.
Після військових подій у Югославії середня течія Дунаю ще не використовується
туроператорами при плануванні маршрутів. У 1990 р. працювали лише 10 суден,
на 2000 р. їх кількість сягнула вже 70. Лише 4 судна української о Дунайського
пароплавства здатні конкурувати з іноземними суднами Основним українським
туроператором на Дунаї є компанія " Гранскруїз".

3.4. СТАН РОЗВИТКУ МОРСЬКОЇ ТРАНСПОРТНОЇ МЕРЕЖІ ТА

ФОРМУВАННЯ КРУЇЗНИХ ТЕРИТОРІЙ

51
 Поняття "морський шлях" дещо умовне Географію морських шляхів
визначає мережа портів, морських каналів, доступні для морських суден естуарії
та русла судноплавних річок.
Більшість морських водних шляхів належить Атлантичному океану
(приблизно 50%). Тут сформувалось кілька напрямків морського судноплавства.
Головним є Північно-Атлантичний, що з'єднав Європу з Північною Америкою.
Він проходить в основному між 40 та 50 градусом північної широти. До середини
1950-х рр. саме тут була зосереджена найбільша кількість пасажирських ліній.
Іншими важливими напрямками морського судноплавства в Атлантиці є
Південна Атлантика (Європа - Південна Америка), Західна Атлантика (Африка -
Європа).
Тихий океан займає друге місце за обсягами морських перевезень (25%)
пасажирів та вантажів. Швидкий економічний розвиток країн Азіатсько-
Тихоокеанського регіону, в першу чергу "нових індустріальних» країн, їх
інтеграція у світову торгівлю мають наслідком поступове переміщення потоків з
Атлантики у Тихий
океан.
Третє місце за обсягами морських перевезень (10%) належить Індійському
океану, до берегів якого виходять понад ЗО країн з населенням 2 млрд. осіб.
Найбільш важливі вантажопотоки зосереджуються у районі Перської затоки.
Північний та Південний океани концентрують незначну
частину пасажиропотоків.
Для розвитку морського сполучення важливе значення має використання
каналів, що дозволяє скоротити шляхи. До найбільш важливих відносять
Суецький (161км), Панамський (82 км), Кільський (99км).
Відкриття Суецького каналу дозволило скоротити шлях з Європи до країн
Азії. Наприклад, шлях з Одеси до Мумбая (Індія) зменшився на 65% у порівнянні
із звичайним маршрутом навколо Африки. В цілому через Суецький канал
перевозиться до 15% усіх вантажів морського транспорту, через нього проходить
маршрут круїзу "Навколо світу".
Панамський канал особливо важливе значення має для країн Америки.
Відстань від Нью-Йорку до Сан-Франциско скорочується на 60%. США належить
до 70% вантажів, що проходять зоною каналу.
Кільський канал, що поєднує Кольську бухту Балтійського моря з дельтою
Ельби та порти Кіль і Гамбург, має важливе значення для європейських країн,
тому що велика частка потоків вантажів та пасажирів проходить цим каналом, а
не навколо півострова Ютландія.
Канали також використовуються при здійсненні круїзів за нестандартними
маршрутами, наприклад, унікальні круїзи
"Навколо світу".
На ринку пропонуються два варіанти маршруту. Перший проходить через
порти: Гонолулу (Гавайські острови, США) - Лос-Анджелес (США) - Акапулько
(Мексика) - зона Панамського каналу - Майамі (США) - Ріо-де-Жанейро
52
(Бразилія) - Кейптаун, Дурбан (Південна Африка) - Момбаса (Кенія) - Мумбай
(Індія) - Сінгапур -Гонконг - Маніла (Філіппіни) - Сідней (Австралія) - Сува
(Фіджі). Другий включає порти: Гонолулу (Гавайські острови, США) - Акапулько
(Мексика) - зона Панамського каналу - Монровія (Ліберія) - Касабланку, Танжер
(Марокко) - Валетта (Мальта) -Александрію (Єгипет) - Суецький канал - Мумбай
(Індія) – Коломбо (Шрі Ланка) - Сінгапур - Гонконг - Маніла (Філіппіни) - Сідней
(Австралія) - Сува (Фіджі).
Тривалість круїзів "Навколо світу" становить близько 90 діб. Не всі туристи
можуть дозволити собі на такий термін відірватися від справ, тому судноплавні
компанії продають і окремі частини круїзу. На початку XXI ст. кілька суден
виконували подібні круїзи (100 денні маршрути). Компанія "Кунард" здійснює
круїзи на "Королеві Мері II" та "Сага фіорд" вартістю від 17 тис. дол. за місце до
310 тис. дол. в апартаментах. Також круїзи "Навколо світу" здійснювали:
компанія "Холланд Америка Лайн" на судні "Роттердам", "Пі енд Оу" на " Сіа
Принцес", "Коста" на "Данаї".
На ринку морських круїзів виділяють декілька основних територій;
Карибська; Схід Північної Америки; Алясько-Канадська; Мексиканська
Рив'єра; Гавайська; Південноамериканська; Південно-Тихоокеанська;
Антарктична; Атлантика; Скандинавія (Балтія та Норвезькі фіорди);
Середземноморська; Західно-Африканська; Африкано-Індійська; Далекосхідна.
Найбільш популярною у світі є Карибська круїзна територія. Клімат
Карибів дозволяє проводити круїзи упродовж року, саме тому на кінець 1990-х
рр. 75% ринку морських круїзів припадало на цей район. Пік навантаження у
грудні - березні, а деякий спад (до 50%) відмічається у травні - вересні Як
правило, круїз комбінується з авіатранспортною доставкою у порт початку
маршруту. Головний круїзний центр - порт Майямі Порт ще у 1980-х рр.
обслуговував 2,7 млн. осіб, а наприкінці 1990-х рр. - удвоє більше. Саме тут
розташовані штаб-квартири десяти найбільших круїзних компаній у світі. Крім
Майямі маршрути Карибським морем починаються з портів Флориди (Форт
Лоудердейл, Порт Канаверел або Еверглейдс) або портів островів басейну
Карибського моря.
Туристичний бізнес регіону тримається на "5 S" (san, sea, sky, sand, shops) -
сонці, морі, небі, піску та магазинах безмитної торгівлі. Основні постачальники
туристів - США та Канада. У регіоні працюють близько ЗО компаній, що на 100
суднах здійснюють понад 5 тис. маршрутів щорічно. Найбільш популярними є
тижневі круїзи.
Схід Північної Америки - ця круїзна територія включає порти узбережжя
Атлантичного океану Північної Америки від м. Шарлотаун (Канада) до м. Нью-
Йорк (США). У минулому Нью-Йорк був головним портом, де починались
трансатлантичні рейси. Тепер він використовується як порт початку "круїзів у
нікуди". Саме тут з'явилися перші пакетні тури "авіа-море", використання яких
дозволило розширити географію портів та географію круїзів.

53
 Алясько-Канадська круїзна територія включає порти узбережжя Тихого
океану Північної Америки від м. Анкоріджа (штат Аляска, США) до м. Сієтл
(США). Основним портом є Ванкувер. Під час круїзів увагу туристів
привертають льодовики, айсберги, глетчери, міста та селища, пов'язані з періодом
"золотої лихоманки" на Юконі, сувеніри місцевих індіанців. У цьому регіоні
працює понад 20 суден, що мають 15 тис. місць. У середньому здійснюється 250
круїзів тривалістю від 7 до 24 діб. Компанія "Холланд Америка Лайн" здійснює
приблизно 80% усіх круїзних маршрутів та обслуговує 350 тис. туристів.
Мексиканська Рив'єра - круїзна територія, що простяглась від Сан-
Франциско (США) до м. Акапулько (Мексика). У регіоні працює близько 20
суден загальною пасажиромісткістю 14 тис. місць. Виконується понад 300 круїзів
тривалістю 3-23 доби. Основним портом є Лос-Анджелес.
Гавайська круїзна територія являє собою дуже привабливий район, але на
повільний розвиток круїзів впливає її віддаленість від основних районів
постачальників туристів. У 1980-х рр. працювали 3 судна по 2200 місць, що
здійснили 150 рейсів тривалістю 7 діб. На початок XX ст. працювали вже 10
суден.
Південноамериканська круїзна територія характеризується досить
невеликою насиченістю круїзних маршрутів. Більшість із них співпадають з
регулярними лініями англійських або американських компаній у Ріо-де-Жанейро
(Бразилія), Буенос-Айрес (Аргентина). До основних портів також відносять:
Гуаякіль (Еквадор), Кальяо (Перу), Вальпараїсо, Пуерто-Монт, Пунта-Аренас
(Чилі), Ушуая (Аргентина), Монтевідео (Уругвай), Сан-Паулу, Сальвадор,
Ресифі, Белен (Бразилія).
Південно-Тихоокеанська круїзна територія включає у себе порти Австралії
(Дарвін, Перт, Сідней, Мельбурн, Хобарт), Нової Зеландії та островів Океанії.
Популярними є круїзи Полінезією, Меланезією та південними островами Тихого
океану. У 1980-х рр. тут працювали лише 3 судна пасажиромісткістю 2,5 тис.
місць. Здійснювали до 40 маршрутів на рік тривалістю від 14 до 45 діб. Кількість
туристів сягала 75 тис. осіб. Віддаленість регіону від американського та
європейського ринку стримувала розвиток круїзного бізнесу. У 1990-х рр. цим
ринком зацікавились японські туроператори, які й вивели на цей ринок ще три
нових судна. Чисельність туристів у районі зросла удвоє.
Антарктична круїзна територія включає, в основному, порти західного
узбережжя Льодового континенту. Перший круїзний маршрут було здійснено у
1957 р., коли аргентинське судно доставило 100 туристів на острів Десепшен. З
часом південнополярні круїзи почали здійснювати судна з Нової Зеландії,
Австралії, Чилі. Під час перебування на континенті туристи відвідували
наукову станцію, місця колоній тюленів та пінгвінів. Місячний круїз коштував
від 5 до 10 тис. дол., попит у п'ять разів перевищував пропозицію. З'явилися
компанії, що почали спеціалізуватися на подібних маршрутах. Так, канадська
фірма "Марина Експедішн" надає туристам можливість крім чотириденного
дослідження Антарктиди на борту судна провести 4 доби у новому дослідному
54
таборі на Льодовому континенті. Наукові співробітники табору виконують
функції гідів.
Атлантика - круїзна територія, де залишилось надзвичайно мало
маршрутів, крім суден, що перетинають регіон з Європи до Карибів через
Мадейру та Канари. Наприклад, судно "Королеві Мері II" здійснює півроку
подібні маршрути.
Скандинавія (Балтія та Норвезькі фіорди) - ця круїзна територія умовно
поділяється на два підрайони: Балтія та Норвезькі фіорди. До підрайону Балтія
відносять порти: Санкт-Петербург (Росія), Гельсинкі (Фінляндія), Таллінн
(Естонія), Мальме, Стокгольм (Швеція), Осло (Норвегія), Гамбург (ФРН),
Амстердам (Нідерланди), Копенгаген (Данія), Саутгемптон (Великобританія).
У підрайон Норвезькі фіорди входять порти узбережжя Норвезького моря
від м. Хаммерфест до м. Ставангер (Норвегія), порт Лонгиір на о. Шпіцберген.
Круїзи проводяться у літній час з червня до вересня. Найбільш популярні ці
маршрути у липні, коли туристи спостерігають довгі полярні дні. Тривалість
турів від 4-7 до 14 діб.
Середземноморська круїзна територія займає друге місце у світі за
популярністю серед туристів, поступаючись лише Карибам. її
характеризують: комфортні кліматичні умови, понад 40 портів в історичних
містах з великою кількістю атракцій та можливість здійснювати автобусні
поїздки до інших міст, розвинена інфраструктура. Круїзи Середземним морем
організовують, як правило, у період з березня до жовтня, деякі закінчуються у
грудні. Пік перевезень припадає на червень-серпень. Середня тривалість
перебування туристів від 4 до 14 днів. Найбільш популярні на ринку семиденні
тури Середземномор'ям. Більшість круїзів - змішані (авіа-море), хоча грецькі
туроператори пропонують і велику кількість так званих "перерваних" круїзів,
з частковим проживанням у береговому готелі. Круїзи Середземномор'ям
здійснюються наступним чином:
а) маршрути усім Середземномор'ям;
б) маршрути західною частиною (Італія, Франція, Іспанія, Туніс та
острови);
в) маршрути східною частиною (Греція, Туреччина,
Хорватія, Кіпр, Єгипет, Ізраїль). До підрайону східного Середземномор'я
входить Чорне
море.
Найбільш популярні у відвідувачів порти Іспанії - Севілья, Пальма де
Майорка, Барселона; Франції - Канни, Аяччо, Ніцца; Монако - Монте-Карло;
Португалії - Ліссабон; Італії - Сорренто, Портофіно, Венеція, Чівітавек'я
(Рим); Греції - Корфу, Пірей (Афіни).
Ринок круїзів у Середземномор'ї швидко розвивається. Чисельність
туристів, що подорожують на круїзних суднах, постійно збільшується і в 2005 р.
становила 2,7 млн., що склала близько 30% загальної чисельності прихильників
цього виду подорожей у світі. Основними операторами круїзів у західному
55
Середземномор'ї є компанії "Коста" та "Айртур". У східному Середземномор'ї
операторами є компанії "Егейн Ренесанс" та "Ройял Олімпік". Компанія "Луїс
Круїз Лайн" є лідером в організації круїзів у Левант, а компанія "НКЛ"
контролює 50% чорноморського круїзного ринку.
До Західно-Африканської круїзної території відносяться порти: Фуншал (о.
Мадейра, Португалія), Лас-Пальмас (Канарські острови, Іспанія), Дакар
(Сенегал), Фрітаун (Сьєрра-Леоне), Монровія (Ліберія).
Африкано-Індійська круїзна територія включає у себе порти Східної
Африки: Момбаса (Кенія), Занзібар (Танзанія), Порт-Луї (Маврикій), Бомбей,
Мадрас (Індія), Коломбо (Шрі-Ланка), Мале (Мальдіви). Конкуренція між
операторами сприяє створенню нових маршрутів: включені о. Мадагаскар,
Сейшельські острови та о. Маврикій.
До Далекосхідної круїзної території входять 45 портів узбережжя
Японського, Філіппінського, Яванського, Південно-Китайського морів. Природні
умови цього регіону, історичні об'єкти, традиції місцевого населення - ідеальні
компоненти для розвитку круїзного бізнесу. Але віддаленість регіону від
основних країн-постачальників туристів (США, Канади, економічно розвинених
країн Західної Європи) пояснює, чому до 1980-х рр. тут була відсутня круїзна
інфраструктура.
У 1990-і рр. регіон розвивався стрімкими темпами. Більшість круїзів (у
1994 р. їх було здійснено 49) починаються з Сінгапуру. У 1994 р. у круїзних
поїздках 700 тис. осіб відвідали Сінгапур. Порт увійшов до десятки світових
лідерів. Основна клієнтура на 75% з країн, Азії, із США лише 10%, з Європи
взагалі
лише 8%.
В основному працюють на ринку судна американських та європейських
компаній Але малазійський магнат Гонг заснував у вересні 1993 р. першу
азіатську круїзну компанію "Стар Круїз" із штаб-квартирою у Сінгапурі.
Отже, найбільш популярними серед туристів територіями є Карибська,
Середземноморська, Скандинавія (Балтія та Норвезькі фіорди). Далекосхідна
круїзна територія розвивається надзвичайно швидко і має усі підстави у
недалекому майбутньому посісти провідне місце на ринку.
Відбувається активне формування інфраструктури для прийому
круїзних суден у районі Перської та Оманської заток з центром у Дубаї. Цьому
сприяло відкриття великого авіавузла регіонального масштабу у Дубаї, що має
сполучення із 150 містами світу. У туристів є можливість комбінувати
відпочинок в Об'єднаних Арабських Еміратах з комфортабельними морськими
подорожами. У лютому 2001 р. відкрився новий пасажирський термінал, що
дозволив прискорити процес посадки (висадки) пасажирів з круїзного
лайнеру. Як і в більшості держав регіону Затоки для учасників круїзів створено
спрощений режим перетину кордонів. Пасажири прибувають за "морським
маніфестом" і мають право знаходитись на території країни без візи впродовж 72
год.
56
 З Дубаю здійснюються маршрути до Бахрейну, Катару, Ірану, Оману, до
фіордів Ормузької протоки. У зв'язку з політичної нестабільністю у цьому регіоні
більшість компаній обережно ставиться до пропозицій включення в програми
стоянок у портах ісламських держав.

3.5. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ РИНКУ

ВОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Експерти Світової туристичної організації вважають круїзи одним з п'яти

найбільш перспективних видів туризму XXI ст. Світовий круїзний ринок швидко
розвивається. Якщо у 1970 р. в круїзах брало участь 500 тис. осіб, на 2005 р. ця
цифра сягнула 12 млн. Щорічний приріст складає 9,6 %.
Кількість суден за останні 25 років збільшилась майже у 2 рази - від 147 у
1980 р. до 243 у 2005 р. На ринку круїзів працює 60 операторів, з них 50 має від 1
до 3 суден. На ринку круїзів відбувається концентрація капіталу та круїзного
флоту. Якщо у 1990 р. 8 компаній контролювали 47% ринку, то в 2005 р. -уже
60%.
З метою координації діяльності туроператорів на ринку була створена
Міжнародна організація круїзних операторів (КЛІА), що наприкінці 1990-х рр.
об'єднувала понад 30 компаній. Членам КЛІА належить 97% усіх місць на
круїзах, що пропонуються у Північній Америці. З КЛІА працює близько 19 тис.
турагентів.
Враховуючи рівень технічного обладнання, комфортабельність флоту,
рівень сервісу на борту, розміри базових тарифів, ииділяють чотири категорії
круїзних компаній:
- стандартні (три зірки, наприклад, "Дельфін"),
- перший клас (чотири зірки, наприклад, "Коста"), престижні (п'ять
зірок, наприклад, "Холланд" або "Селебрейт"),
- суперлюкс (шість зірок, наприклад, "Сі борн"). Провідними
компаніями вважають "КарнівалТХолланд-
Америка Лайн", "Роял Карибіан Лайн" та "Пі енд Оу'Угрупа "Принцес
Круїз". Цим компаніям належать 30% існуючих у світі теплоходів.
Використовуючи сприятливу кон'юнктуру, ці круїзні компанії вкладають великі
кошти у будівництво нових суден. На чотири компанії "Карнівал'У "Холланд-
Америка Лайн", "Роял Карібіан Лайн", Пі енд Оу'Угрупа "Принцес Круїз", "Стар
Круїз" припадає 80% місць на нових судах. Збільшення кількості місць
планується здійснити за рахунок будівництва "мега-лайнерів".
Наприклад, компанія «Карнівал» будує лайнери мега-класу. Після
вводу "Сагпіуаі Оезііпу" на 100 тис. т та 2500 пасажирів компанія планує
придбати ще чотири подібних судна - "Тріумф", Вікторія", "Конкіст", "Глорія".
Компанія «Карнівал» вважається одним із лідерів на ринку круїзів. Вона
була заснована у 1972 р. і мала лише один теплохід Марді Гра", але із казино,
кінозалом, 2 оркестрами, ресторанами та численними барами і буфетами.
57
 Головним "ноу-хау" засновника компанії Теда Арисона була стратегія
створення атмосфери свята для туристів усіх вікових категорій та класів. Він
поставив своєю метою перетворити круїзи з відпочинку для еліти на масовий
турпродукт для людей із середніми доходами. Ідея виявилась дуже вдалою.
Компанія однією з перших почала реалізовувати концепцію пакетних турів -круїз
і авіаперевезення.
У грудні 1988 р. "Карнівал" придбала за 625 млн. дол. круїзну компанію
"Холланд Америка", що мала 19 суден на 25 тис. місць, та стала найбільшим
туроператором на круїзному ринку басейну Карибського моря.
"Карнівал" розширює географію круїзів, вийшовши на другий за попитом
круїзний ринок - Середземномор'я. Компанія придбала у листопаді 1995 р. 49%
акцій фірми "Епіротікі" - одного з лідерів круїзів грецькими островами. Для
"Епіротікі" подібне об'єднання було необхідне, щоб вкласти кошти в оновлення
флоту (середній вік теплоходів складав 32 роки).
Компанія "Роял Карибіан", що була заснована в 1969 р., реалізує близько 40
турів басейном Карибського моря, Панамським каналом, уздовж узбережжя
Мексики, на Аляску, в Європейському регіоні. Щорічно фірма перевозить
близько 800 тис. туристів. Компанія має власний острів у Карибському морі,
призначений для учасників круїзних турів. Упродовж 1999-2000 рр. "Роял
Карибіан" спустила на воду два мега-судна класу "Еадіе" довжиною 311 м. Це
лайнери "Вояджер оф Сі" та "Експлорер оф Сі", розраховані на 3840 місць для
пасажирів та 1180 осіб екіпажу.
Послугами компанії, в основному, користуються американські туристи,
хоча останнім часом в Росії та в Україні з'явилися фірми-турагенти "Роял
Карибіан". В Україні круїзи на лайнерах компанії можна придбати у компанії
"Діліжанс-тур."
Британська компанія "Пі енд Оу" добре відома на маршрутах, що пов'язали
Європу з Індією, Китаєм, Австралією та іншими далекосхідними країнами.
Упродовж багатьох десятиріч ця компанія панувала на далекосхідних лініях. Нині
з'явилися сильні конкуренти, наприклад "Стар Круїз", якій вже належить 70%
ринку тихоокеанських круїзів. Компанія "Пі енд Оу" працює на ринку круїзів під
маркою "Принцес".
Інші великі компанії "Селебрейт", "Коста" також активно розширюють свій
флот. Разом з тим на ринку з'явився ряд нових компаній - "Дісней Круїз", "Стар
Круїз", що мають усі підстави в майбутньому скласти конкуренцію лідерам.
Круїзний бізнес зацікавив компанію "Дісней", що займається організацією
дозвілля (парки розваг "Діснейленд", "Світ Діснея", "Євродіснейленд" тощо).
Компанія "Дісней" придбала два приватні острови Багамського архіпелагу та з
січня 1998 р. проводить круїзи на суднах "Дісней Магік" та "Дісней Уондер"
тоннажем по 85 тис. т.
Трагічні події вересня 2001 р. у США вплинули на стан світового круїзного
бізнесу. Основними споживачами водних турів є американці і 50% ринку
морських подорожей припадало на басейн Карибського моря. Падіння попиту
58
становило близько 40%. Ціни знизилися практично удвоє. Збанкрутувала
компанія "Ренесанс Круїз". "Роял Карибіан" здійснила на 20% скорочення
штатів. Відбувається процес глобалізації на ринку круїзів. На жаль, ринок
морських круїзів в Україні знаходиться на початковій стадії розвитку. На
круїзному ринку України працюють компанії "Тартус", "Омікс" (Одеса). Саме
"Омікс" на теплоході "Асседо" здійснював круїзи Середземним морем та
Балтикою у сезон 2002-2003 рр.
Сучасний ринок поромних перевезень знаходиться у складному стані. З
введенням в експлуатацію Євротунелю почали виникати проблеми у власників
поромів, що працювали на напрямку Великобританія - Європа.
Основними лідерами на ринку поромного сполучення є скандинавські
компанії. Компанії "Сілія Лайн" та "Вікінг Лайн" експлуатують на Балтиці 13
пасажирських суперпоромів водомісткість 58000 т кожний. Більшість поромів
мають 989 кают на 2700 пасажирів та здатні прийняти на борт 400 легкових
автомобілів. У складі флоту компанії "Сілія Лайн" і найбільший у світі пором
"Сілія Європа" довжиною 200м, що здатен прийняти на борт одночасно 3000
пасажирів. Він має 1194 каюти, 6 ресторанів, мережу барів та нічних клубів,
казино, магазини, конференц-зали, 28 кімнат для переговорів, сотовий
телефонний зв'язок та інші атрибути сервісу.
На міжнародних поромних лініях існує класифікація кают. Виділяють:
апартаменти (20-30 кв. м, з усіма зручностями), каюти класу люкс А та люкс В
(20 кв. м з усіма зручностями), двомісні В (10-12 кв. м з частковими
зручностями), двомісні С-Д (5-6 кв. м без зручностей та ілюмінатора), сидячі у
салоні та палубні місця.
Передбачені спеціальні каюти для інвалідів та пасажирів із дітьми, зони для
відпочинку та розваг. Пороми мають від 9 до 11 палуб, що з'єднані швидкісними
ліфтами. У вартість квитка входить тільки сніданок, а повне харчування можна
придбати за додаткову плату. Компанії надають знижки для туристичних груп,
дітей, інвалідів, студентів. Останнім часом поромні компанії почали надавати й
екскурсійне обслуговування у місцях стоянки суден та бронювати місця у
готелях.
Пороми займають важливе місце на ринку Греції. Значна частина населення
проживає на островах, зв'язок між материковою та острівною частинами країни
підтримують близько 600 пасажирських поромів. Основні порти
Середземномор'я: Венеція, Дубровнік, Пірей, Іракліон, Ларнака, Стамбул,
Александрія. Освоївши власний ринок, грецькі судноплавні компанії
консолідували свої зусилля на освоєння Балтики. Вони розпочали конкурувати з
німецькими та скандинавськими компаніями. Широко використовуються поромні
переправи між Грецькими островами, через Мессинську протоку між Італією та о.
Сіцілія, Італією та Грецією, Великобританією, Францією, Бельгією,
Нідерландами, країнами Скандинавії.
На ринках країн Скандинавії найбільшою популярністю (до 10 млн.
пасажирів на рік) користуються маршрути Стокгольм (Швеція) - Турку або
59
Гельсинки (Фінляндія). Ці маршрути є не тільки одними з найбільш мальовничих,
але і привертають клієнтів можливістю придбати на борту алкогольні напої
значно дешевше, ніж у країнах. Українська компанія "Укрферрі" здійснює
експлуатацію автомобільно-пасажирського порому "Каледонія" за маршрутом
Одеса - Стамбул. Туристи розміщуються у
комфортабельних каютах 1 та 2 класів, автомобільна палуба вміщує
50 легкових автомобілів. З Маріуполя на теплоході Типаніс" розпочали
здійснювати маршрути до Стамбулу. Перспективним є відкриття поромної ліній
до Греції (лінія з Маріуполя до Пірея), бо Приазов'я - це місце компактного
проживання грецької общини. На сучасному етапі ринкових реформ Україна не
має можливості будувати чи купувати великі морські лайнери. Тому
перспективними є використання сучасних швидкісних суден невеликого тоннажу.
Це дозволить здійснювати короткотермінові подорожі за маршрутом
Одеса - Ялта, Одеса - Сочі, Сочі - Новоросійськ, Одеса - Стамбул та ін. До
переваг такого флоту відносяться: висока швидкість - 40-50 вузлів (75-100
км/год.), невелика вартість будівництва - від 5-7 млн. дол. для пасажирських до
40 млн. дол. для поромів із вантажною функцією. Судна окупаються за 3-5 років.
Серед найбільших туроператорів, що пропонують відпочинок на яхтах -
британські фірми "Сансейл" (35 тис. клієнтів, 150 яхт) та "Соверени" (4 тис.
клієнтів, 65 яхт); грецькі "Одиссей" (45 яхт), "Космос" (10 суден).
У Росії для проведення елітних круїзів, бізнес-турів, семінарів, конгрес-
турів використовуються комфортабельні яхти та парусні судна. Серед них
"Крузенштерн", "Світ", "Товариш" та найбільше у світі навчальне вітрильне
судно - барк "Сєдов" (належить Мурманській державній рибопромисловій
академії). Побудований ще у 1921 р. на верфях Круппа у Німеччині, барк
перебуває у відмінному стані та регулярно бере участь у міжнародних вітрильних
регатах.
Україна, що розташована на берегах Чорного та Азовського морів, має
сприятливі ресурси для розвитку яхтінгу. На 2000 р. в акваторії України ходило
500 ліцензованих яхт, працювало 25 яхт-клубів. Річкові яхт-клуби знаходяться у
Києві, Вишгороді, Українці, Черкасах, Кременчуці, Дніпропетровську, Запоріжжі,
Миколаєві, Херсоні. Найбільший морський яхт-клуб міститься в Одесі. На
туристичному ринку пропонуються маршрути Дніпром та Чорним морем. Як
приклад можна навести 9-денний річковий тур Київ -Канів - Київ або 7-денний
морський Севастополь - Ялта - Судак -Коктебель - Феодосія.
Будівництво яхт є галуззю української промисловості, продукція якої
здатна швидко вийти на світовий рівень. У країні працюють декілька компаній,
що виробляють та реалізують яхти та обладнання, здійснюють ремонт та
переобладнання суден. У Миколаєві працює кілька спеціалізованих фірм:
"Акветон", "Майн", "Яхт-верф Навігаль", Чорноморський судномеханічний завод,
київська фірма "Оріяна". Вартість яхт на внутрішньому ринку складає від 4 тис.
за стару яхту до 40-150 тис. дол. за нову.

60
 Розвиток цього туристичного продукту в Україні і і римується
нерозвиненою інфраструктурою та високою вартістю ' УДЄН.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Як поділяється флот водного транспорту?
2. Які існують види рейсів?
3. Назвіть основні екологічні проблеми водного транспорту.
4. Назвіть основні річкові та морські круїзні території.
5. Визначте особливості сучасного стану круїзного ринку.

РОЗДІЛ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ПІД

ЧАС ЛІНІЙНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

4.1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІНІЙНИХ

ПЕРЕВЕЗЕНЬ

До міжнародних правових документів, що регламентують відносини у

сфері морських перевезень, відносяться Афінська "Конвенція про перевезення
морем пасажирів та їх багажу", Лондонська "Конвенція про охорону
людського життя на морі" (1974) та Брюссельська "Конвенція про уніфікацію
деяких правил перевезення морем пасажирів та їх багажу", міждержавні
угоди.
Важливим документом, що регламентує порядок морського перевезення
пасажирів на лінійних лініях, здійснення фрахтування суден на визначений час,
організацію круїзів на території України, є Кодекс торговельного мореплавства
України (1995 р.).
Судноплавні компанії при укладанні угод з вітчизняними та іноземними
клієнтами та контрагентами враховують вимоги цих документів.
Клієнтами морського транспорту виступають:
- туристичні організації, що фрахтують пасажирські судна для організації
круїзних рейсів або бронюють квитки на лінійні перевезення;
- індивідуальні пасажири, що купують квитки на лінійні перевезення та
тим самим укладають договори морського перевезення.
Контрагентами виступають компанії, що займаються агентуванням суден,
продажем квитків та круїзних путівок, організацією екскурсій та прогулянок
тощо.
При здійсненні лінійних перевезень діє договір морського перевезення
пасажирів, що вважається укладеним після придбання проїзного квитка.
Положення цього договору розповсюджуються на визначення комерційного
ризику у випадку організації круїзів пароплавством. Згідно договору морського
перевезення пасажирів перевізник зобов'язаний доставити пасажира та багаж у
пункт призначення. Пасажир сплачує установлену вартість проїзду та
61
перевезення багажу. Перевезення включає час знаходження пасажира на судні,
час посадки на судно та висадки з нього, а також час доставки пасажира водним
шляхом з берега на судно та назад, якщо плату за доставку включено у вартість
квитка.
Крім основної угоди, що передбачає перевезення пасажира, договір
перевезення може мати додаткові умови - надання під час рейсу харчування,
включення у маршрут відвідання портів.

4.2. ВИДИ ПОСЛУГ ТА ПОРЯДОК ЇХ НАДАННЯ ПІД ЧАС

ЛІНІЙНОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Реєстрація туристів на регулярний рейс здійснюється керівником круїзу

перед початком посадки на судно у приміщенні морського вокзалу.
До початку посадки представник туристичної фірми зобов'язаний
пред'явити у касу (бухгалтерію) вокзалу копію доручення про внесення платежів
(або підтвердження пароплавства про отримання платежів за даний рейс). Після
реєстрації туристів, не пізніше ніж за ЗО хв. до відходу судна, довідку про
кількість туристів, що здійснили реєстрацію на даний рейс, із повідомленням
категорій пасажирських місць. На підставі цих документів та після пред'явлення
доручення, представнику турфірми видається груповий (або відповідна кількість
індивідуальних) квитків на виконання туристичного рейсу. Груповий квиток
(індивідуальні квитки) здається капітану судна на початку посадки та
залишається у нього до кінця рейсу. Після закінчення рейсу квиток повертається
представнику турфірми.
Реєстрація й розміщення туристів на судні - важливий та відповідальний
момент процесу обслуговування пасажирів. На багатьох пасажирських судах
існує традиція зустрічі туристів перед посадкою музичним або
театралізованим
привітанням.
Прийом на обслуговування та розміщення на туристичному судні
здійснюється за туристичними путівками та при пред'явленні паспорта або
іншого документу, що засвідчує особу туриста. Працівники туристичної
організації повинні звернути особливу увагу на наявність печаток, перевірити
терміни початку та кінця рейсу, відповідність прізвища на путівці та паспорті.
При наявності вільних місць за письмовою заявою туриста йому може бути
надано, місце більш високої категорії при умові доплати різниці у вартості.
При реєстрації в обмін на туристичну путівку туристу вручають туристичну
книжку, де указано номер каюти, місце (вгорі, внизу), зміна та час харчування,
салон ресторану, номер столу, номер екскурсійної групи. Потрібно попередити
туриста, що ця книжка є пропуском на судно і повинна бути завжди з туристом. У
службі рецепції адміністратори видають ключі туристам.

62
 Існують три види супроводу пасажирів по каютах: індивідуальний,
естафетний та змішаний. Доцільність використання кожного виду залежить від
умов судна, кількості та складу пасажирів.
При індивідуальному супроводі на усьому шляху від трапу до каюти
пасажирів супроводжує бортпровідник. Естафетний супровід пасажирів
здійснюється за допомогою членів екіпажу, що розставлені на невеликій відстані
один від одного. Це дає можливість бортпровідникам зустрічати пасажирів біля
"своїх" кают. При використанні змішаної схеми посадки член екіпажу
супроводжує туриста від трапу до визначеного місця, звідки пасажир
направляється до власної каюти індивідуально.
Якщо невелике за розмірами судно має чітке та просте планування
пасажирських приміщень, можливим є варіант, коли пасажири направляються до
каюти самостійно.
На початку туристичного рейсу капітан судна та керівник круїзу за
допомогою помічника капітана, директора ресторану, судового лікаря проводять
з туристами бесіду, під час якої знайомлять туристів з маршрутом, правилами
поведінки на судні, на березі, під час купання.
На борту судна туристам надають різноманітні послуги - основні (включені
у вартість) і додаткові (за плату). До основних, як правило, відносять:
користування музичним салоном, кінозалом для проведення лекцій, концертів,
шезлонгами, басейном. До додаткових платних послуг відносять: прийом
замовлень на надання таксі (автомобіля) до причалу, бронювання місця у готелях,
бронювання квитків на інші види транспорту, побутові послуги (перукарня,
прання білизни тощо).
Харчування туристів відбувається у суднових ресторанах згідно
замовлення. Замовлення з позначенням чисельності туристів на харчування
подається за добу до відправлення в рейс. За 6 год. до першого прийому їжі це
замовлення повинно бути уточнено. У період рейсу
представник туристичної фірми щоденно (за добу) підтверджує письмовим
замовленням чисельність туристів.
Меню складається з урахуванням національних особливостей, смаків
туристів. У день посадки туристів на судно харчування здійснюється за єдиним
меню. Меню знаходиться на видному місці біля входу до ресторану.
Контроль за якістю страв та кулінарних виробів, що готуються, ведення
бракеражного журналу здійснюється комісією у складі завідувача виробництвом
ресторану, суднового лікаря.
Турист здійснює харчування у ресторані на підставі туристичної книжки з
вказаними зміною та номером столу.
Відповідальність сторін при туристичних перевезеннях. Пароплавство
має право здійснити продаж вільних місць, нереалізованих туристичною фірмою.
У випадку подовження рейсу з провини туристичної фірми вона повинна
сплатити пароплавству вартість утримання екіпажу за весь час затримки. Якщо це
відбувається з вини пароплавства або за незалежних від сторін обставин, то
63
туристи доставляються в кінцевий пункт без додаткової оплати. При зміні
пароплавством розкладу, що призвело до запізнення прибуття судна у місто, воно
компенсує туристичній фірми збитки, пов'язані з простоєм автобусів та оплатою
екскурсоводів. При подовженні часу поїздки на термін понад 8 год. харчування
туристів здійснюється наступним чином: якщо подовження рейсу відбулося з
незалежних від сторін причин -по 50% вартості харчування за рахунок турфірми
та пароплавства; в інших випадках за рахунок сторони, що є винною.
У випадку виникнення порожніх пробігів судна з провини турфірми
остання сплачує пароплавству їх вартість та компенсує витрати з утримання
ресторану в розмірі встановленої за угодою націнки денного раціону харчування.
При посадці на судно меншої з вини турфірми кількості туристів (ніж
установлено в угоді) туристична фірма відшкодовує витрати з утримання
ресторану.

4.3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПАСАЖИРІВ ПІД ЧАС ВОДНИХ

МАРШРУТІВ

На туристичних круїзних суднах проводиться ознайомлення туристів з

правилами техніки безпеки та поведінки на судні, на березі, під час купання. Для
цього проводять спеціальні бесіди або використовують радіомережу.
При знайомстві туристів із Правилами поводження на судні потрібно
підкреслити, що пасажирам на судні не рекомендується:
- починати посадку та висадку до закінчення повної швартовки
судна та подачі трапу;
- входити до службових приміщень та місць, де розташовані суднові
устрої та механізми;
- перевозити зброю, речі, що є вогненебезпечними, отруйними,
вибуховими, з різким запахом;
- палити у місцях, що не пристосовані для цього;
- залишати при виході з каюти включеними світло та відкриті вікна
та двері;
- кидати за борт сміття;
- виходити на робочу палубу судна під час швартування.
При виході на берег пасажири отримують візитки та здають їх назад, коли
повертаються на судно. Таким чином, адміністрація круїзу контролює наявність
туристів на борту.
При підході судна до "зеленої" стоянки необхідно звернути увагу туристів
на суворе виконання правил поведінки на воді під час купання:
- купатися лише у місцях, що відповідно обладнані;
- не рекомендується запливати за обмежувальні буї та купатися у нічний
час;
- батьки не повинні залишати дітей без нагляду у воді;
- не можна підпливати до суден та човнів.
64
 З метою перевірки готовності екіпажу судна до рятувальних робіт під час
кожного круїзу відбувається навчальна тривога біля рятувальних шлюпок.
Почувши загальний сигнал тривоги, пасажири повинні зібратися біля
рятувальних пунктів.
Кожне судно укомплектовано засобами та пристроями для рятування (у
відповідності до вимог Міжнародної конвенції СОЛАС-86). Крім вимог
Конвенції країна може встановлювати більш суворі національні правила.
Існуючі засоби рятування поділяють на дві основні групи:
- індивідуальні - рятувальні круги, рятувальні жилети,
гідротермокостюми, індивідуальні теплозахисні засоби;
- колективні - рятувальні шлюпки, надувні та жорсткі рятувальні плоти.
Рятувальні круги. У залежності від довжини та призначення судна,
визначається необхідна кількість рятувальних кругів.
Рятувальні жилети. Кількість рятувальних жилетів повинна відповідати
числу людей, що знаходяться на судні. Також у рятувальне забезпечення
додатково входять дитячі жилети -10% числу пасажирів.
Існують жорсткі та надувні жилети. Запас плавучості такого жилета
забезпечується наповнювачем, що покритий вологостійкою тканиною
оранжевого кольору. Надувні жилети мають дві окремі камери, при зануренні у
воду ці камери розкриваються автоматично, від балончика з газом. Жилети, як
правило, зберігаються у каюті туриста у спеціально відведеному місті, а
додаткові жилети знаходяться у місцях вахти (на містку, у машинному відділенні,
радіорубці).
Під час навчальної тривоги турист повинен перевірити: наявність у жилеті
лампочки, проводу до батарейки, пробок, що закривають отвір у батарейці,
наявність сигнального свистка та його кріплення, стан ременів.
Гідрокостюми та інші теплозахисні засоби. Основним недоліком
рятувальних жилетів є повна відсутність теплозахисту. Час виживання залежить
від температури морської води й у іимовий час вимірюється хвилинами. Тому
останнім часом почали використовувати і гідротермокостюми.
Шлюпки вважаються основним колективним засобом для рятування
пасажирів та екіпажу. На пасажирських суднах шлюпки розташовуються
рівномірно з кожного борту, використовують шлюпки вільного падіння. На
великотоннажних суднах встановлюють рятувальні відсіки (плот-каюти на 40
осіб).
Розпорядок життя на рятувальному засобі. Збереження життя на морі
також залежить від морального та фізичного стану людей. Вірогідність порятунку
залежить від здатності людини мобілізуватися та перебороти свій страх.
Численні дослідження свідчать, що не всі люди в екстремальній ситуації
здатні до активних розумних дій: 50-75% тих, хто потрапив у катастрофу,
зовнішньо спокійні, але перебувають у стані фізичного або психологічного стресу
та неадекватні у прийнятті рішень та дій; 12-25% впадають в істеричний стан і
тільки 12-25% швидко оцінюють обстановку та здатні діяти швидко та рішуче.
65
 Знаходячись на плавзасобі, потрібно пам'ятати: усі повинні бути вдягнені у
жилети або нагрудники, не можна опускати у воду ноги та руки, щоб не
постраждати від акул та не витрачати життєву енергію; у випадку сильної качки
та вітру потрібно рівномірно розміститися у рятувальному засобі, не
зосереджуватися на одному борту; піротехнічні засоби потрібно запалювати за
бортом, над водою, з підвітряного боку, щоб не пошкодити пліт; при морській
хворобі не потрібно їсти і пити, найкраще усього лежати, змінюючи положення
голови та дивитися вдалину.
У плавзасобі їжу потрібно смоктати або їсти дуже повільно, ретельно
прожовуючи. Будь-яка їжа викликає спрагу, тому, якщо запаси води обмежені,;
потрібно обмежити і норму харчових продуктів. Пити воду потрібно невеликими
дозами упродовж усього дня, щоб зменшити втрату вологи організмом; випита за
один раз велика доза води призводить до швидкого потовиділення, посиленої
роботи нирок та одночасно витрачається організмом. Ніколи ні в яких умовах не
потрібно пити морську воду. Тютюн та алкоголь тільки посилюють спрагу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ1. Дати визначення поняття угоди

між турфірмою та пароплавством на оренду судна.
2. Які додатки є обов'язковими до угоди?
3. Які обов'язки та відповідальність має турфірма, що орендує судно, при
організації морських круїзів?
4. Які особливості організації обслуговування туристів на
спеціалізованих водних туристичних маршрутах?
5. Розкажіть про послуги на судні. Які послуги входять у вартість туру?
Які надаються за додаткову плату?
6. Які основні заходи щодо забезпечення безпеки туристів
проводяться на судні?

РОЗДІЛ V. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО

ВОДНОГО КРУЇЗУ

5.1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ

КРУЇЗУ

Круїзне плавання передбачає організацію роботи кожного окремого судна

на оренді у фрахтівника або за програмою, узгодженою з туроператором на
основі договору фрахтування, або агентської угоди за визначеним круїзним
маршрутом, У випадку оренди фрахтівником судна його власник (пароплавство,
мореплавна компанія) отримує обумовлену угодою суму фрахту, а комерційний
ризик від реалізації пасажирських місць несе фрахтівник. При здійсненні роботи з

66
турагентом за узгодженою програмою комерційний ризик несе пароплавство, а
турагент отримує агентську винагороду.
При організації круїзів на зафрахтованих туристичними організаціями
судах діють два види договорів - договір морського круїзу, що виступає у вигляді
круїзної путівки і регламентує відносини між фрахтівником як організатором
круїзу та туристом, що здійснює цей круїз, та договір оренди (тайм-чартер), що
регламентує взаємодію між судновласником та фрахтівником.
Згідно цих документів у випадку зміни встановленого розкладу руху судна,
що призвів до порушення програми обслуговування туристів, винна сторона
повинна відшкодувати іншій стороні її фактичні збитки.
Якщо судновласник не може надати судно, що обумовлене угодою, він
повинен надати туристичній організації інше однотипне судно. У випадку
ненадання судна у визначений термін або неможливості виконання круїзної
програми у повному обсязі час затримки судна, продовження або скорочення
круїзу більше, ніж на 12 год., виключається з періоду оплати оренди за
узгодженням сторін, круїз продовжується на час затримки або скорочення. У
випадку провини однієї із сторін вона сплачує іншій її фактичні збитки, пов'язані
із затримкою, продовженням або скороченням
рейсу.
У випадку, коли судно здійснює під час проведення круїзу допомогу судну
або людям, що потерпають на морі, судновласник відповідальності за затримку
рейсу перед туристичною фірмою не несе. Рейс за згодою сторін продовжується
на термін, що був витрачений на надання допомоги. За час, використаний на
надання допомоги, додаткова оренда та плата за харчування туристів не береться.
У дні посадки та висадки туристів орендна плата за період дії угоди, як правило,
нараховується у розрахунку погодинної вартості оренди судна за добу.
Туристична організація несе відповідальність перед пароплавством за
невиконання терміну платежів за оренду судна, встановленого у договорі.
Партнери мають право анулювати угоди не пізніше, ніж за 3 місяці до початку
рейсу. У випадку ануляції договору пізніше, ніж 3 місяці до початку рейсу,
сторона, що анулювала договір, відшкодовує іншій стороні збитки, сума яких не
повинна перевищувати 50% вартості орендної плати за рейс. Загальний розмір
збитків визначається за домовленістю сторін.
Потрібно відмітити, що для здійснення фрахту пасажирських суден з метою
організації морських (річкових) круїзів українським туроператорам потрібна
додаткова ліцензія Мінтрансу України.
Договір організації морського круїзу може бути укладено між
судновласником і турпідприємством на умовах чартерного перевезення (судно
фрахтується на визначений рейс). У круїзному судноплавстві використовують
декілька видів чартерів: рейсовий чартер, тайм-чартер.
Як правило, українські судновласники при укладанні договору про фрахт
судна однією з умов ставлять попередню оплату фрахту у повному обсязі. У

67
вартість фрахту входять усі експлуатаційні витрати судна (причальні збори в
портах стоянок, збори за транзит пасажирів).
Дедвейт судна, крім пасажирської зони, як правило, знаходиться у
розпорядженні судновласників. Тому у договорі тайм-чартеру круїзного рейсу (як
виду змішаного перевезення) особливо потрібно обумовити, за чий рахунок
будуть здійснені додаткові послуги з перевезення комерційного багажу
пасажирів.
Обов'язковими додатками до договору є:
- розклад руху судна, узгоджений з туристичною організацією;
- план-карта судна, затверджена на момент укладання угоди;
- розрахунок плати за оренду судна за категоріями кают та
елементарними ставками для кожного морського басейна із врахуванням
сезонних знижок.
У випадку укладання угоди на фрахтування судна обов'язки партнерів при
організації морського круїзу розподіляються наступним чином.
Судновласник зобов'язаний: дотримувати обумовлений розклад руху судна.
Про зміни, що виникають у розкладі руху судна у випадку затримки приходу
судна у порт та скорочення терміну стоянки, адміністрація судна зобов'язана
повідомити працівників круїзу, щоб ті вжили заходи до виконання програми
обслуговування
туристів.
Якщо туристична фірма бере на себе організацію проведення круїзів разом
із комерційним ризиком від реалізації турів, вона орендує на певний час круїзне
судно у судновласника, тобто виступає фрахтівником. У цьому випадку між
організатором круїзу-фрахтівником та судновласником укладається договір
фрахтування судна на рейс або на визначений час (тайм-чартер). Договір
передбачає, що судновласник зобов'язаний надати судно за нагороду (орендну
плату) фрахтівнику (орендатору) на визначений термін з метою перевезення
пасажирів.
Основні комерційно-правові умови договору можна звести до шести
груп.
Судно. Судновласник надає фрахтівнику пасажирське судно із
зафіксованими в угоді пасажиромісткістю та розбивкою по окремих класах. До
угоди додаються план розміщення пасажирських кают. Обумовлюється
мореходність судна та обов'язки судновласників підтримувати його у
належному
технічному стані.
Період перебування судна у фрахтівника та регламентація його роботи.
Фрахтівник орендує судно на певний термін, що визначається кількістю діб. Час
початку та закінчення цього терміну, а також кількість рейсів точно визначені.
Характерною рисою такого договору є наявність узгодженого розкладу, що
визначає регламент руху судна.

68
 Розподіл витрат між судновласником та фрахтівником. Судновласник
несе усі експлуатаційні витрати з використання судна під .час круїзу. Як правило,
на фрахтівника відносять такі статті витрат:
- збори за посадку і висадку пасажирів у портах;
- оплата різниці між фактичною сумою портових зборів та сумою цих
зборів, розрахованих за пільговими тарифами, у випадку втрати судновласником
права на пільги, що надаються круїзним судам внаслідок посадки або висадки
фрахтівником пасажирів у проміжних портах заходів;
- оплата плавзасобів порту заходу, що доставляють туристів з рейду на
берег та назад, у випадку рейдової стоянки судна у портах, де підхід до причалів є
неможливим з технічних причин (невелика глибина, мала довжина причалу);
- витрати на рекламу круїзу. В угоді детально обговорюються види
послуг, що повинні
бути надані пасажирам на борту судна. Це відноситься до
регулярності заміни білизни, користування шезлонгами тощо. Все це
враховується у ставці фрахту, надається пасажирам безкоштовно.
Ставка фрахту та порядок оплати. Ставка фрахту встановлюється на все
судно за добу або за весь період перебування судна у фрахтівника. Перший
варіант зустрічається частіше. Причому враховується уся зафіксована в угоді
пасажиромісткість, не зважаючи на її фактичне використання. Обов'язково
обумовлюються терміни оплати, штрафні санкції за її невиконання, назви банків-
операторів.
Харчування пасажирів. Вартість харчування фрахтівник оплачує додатково,
в залежності від фактичної наявності туристів на судні. В угоді фіксується
вартість добового раціону одного пасажира. У випадку фрахтування судна лід
закордонні круїзи обумовлюють вартість витрат на придбання свіжих продуктів в
іноземних портах.
Правові положення. Окрему групу складають питання, пов'язані із
припиненням дії договору, що може виникнути у випадку непередбачених
обставин, що не залежать від судновласника та фрахтівника (війна, блокада,
затримка судна за розпорядженням влади у портах заходу, пошкодження судна та
ін.). У такому випадку фрахт стягується лише за фактичну кількість днів
перебування судна у фрахтівника.
У міжнародній практиці, як правило, рекламації за недодані послуги або
неякісне обслуговування приймаються сторонами не пізніше 8 тижнів після
закінчення круїзу та розглядаються упродовж 4 тижнів після отримання. З метою
запобігання необґрунтованим претензіям з боку круїзних пасажирів туристичним
підприємствам рекомендують у договорах фрахту обумовлювати: порядок
здійснення комісійної перевірки придатності судна до рейсу та використання
Франкфуртської таблиці з метою виплати компенсацій за рекламації (у
відсотковому відношенні від вартості туру).
Згідно Договору морського круїзу (ст. 199) турист має право у будь-який
час до початку круїзу відмовитись від здійснення подорожі. Учасник круїзу має
69
право отримати назад плату за круїз у порядку, розмірах та в терміни, встановлені
договором. Наприклад, компанія "Роял Карибіан" встановила, якщо період, коли
клієнт відмовляється від подорожі, понад 56 днів до початку круїзу, штрафні
санкції складають суму депозиту. Якщо термін становить 55-30 днів, штраф
становить 45% вартості круїзу, 29 днів -14-75%, 14 та менше днів - 100 %.
У випадку, коли організатор круїзу не може надати місце на судні,
обумовлене договором, то за згодою учасника круїзу надається таке ж
місце на іншому судні, що за своїми характеристиками та комфортністю не
нижче обумовленого, або учасник круїзу має право відмовитись від угоди та
повністю отримати плату за круїз. Організатор круїзу має право відмовитись від
угоди морського круїзу у випадках військових або інших подій, що загрожують
захватом судна, блокадою порту та іншими форс-мажорними обставинами. У
цьому випадку організатор круїзу повинен повернути учаснику плату за
невиконану частину круїзу.
Під час укладання угоди між пароплавством та туристичною фірмою на
експлуатацію маршруту детально обумовлюється розклад (графік) руху судна та
уточнюється план-карта судна.
План-карта - розгорнута детальна схема з нанесеними пасажирськими
приміщеннями (каюти, ресторани, торговельні кіоски, басейни тощо) по кожній
палубі окремо за допомогою спеціальних умовних позначень, що є
загальноприйнятими у міжнародній практиці. План-карта затверджується після
виходу судна з доку.
Лише після укладання угоди туристичні організації отримують право
почати реалізацію путівок. Путівка є підставою для туриста зайняти на судні
вказане місце та отримати комплекс послуг. На путівці вказують прізвище
пасажира, назву судна, номер каюти і місце, порт відправлення та призначення,
тариф, дату та час відправлення судна.
Перед початком навігації представники пароплавства та турфірми за
участю капітана судна, директора ресторану та представника туристичної фірми
приймають судно. Вони проводять огляд обладнання судових пасажирських
приміщень і складають акт щодо ступеню готовності судна до перевезення
туристів. У початкових пунктах рейсу судна подаються для посадки туристів за 2
год. до відправлення.
Пароплавством та турфірмою до початку туру розробляється загальний
режим дня. Усі туристи та обслуговуючий персонал зобов'язані дотримувати
встановленого внутрішнього розпорядку на судні.

5.2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ КРУЇЗНОГО

МАРШРУТУ

При організації круїзів відносини між фірмою-оператором та організаціями,

що беруть участь в обслуговуванні туристів, оформлюються договорами.

70
 Як правило, туристична фірма укладає: 1. Договір з пароплавством на
оренду теплоходів, що включає:
- кількість суден, їх назви та кількість місць по категоріях;
- маршрути круїзів та їх терміни;
- кількість білизни на один рейс для кожного судна;
- вартість оплати за кожен рейсообіг;
- загальну вартість за договором за перевезення туристів;
- відповідальність сторін.
2. Договір з підприємством харчування (рестораном) на організацію
харчування туристів на маршруті, що включає:
перелік суден, відомості про кількість рейсів, тривалість одного рейсу (у
кількості діб), кількість туристів у рейсі, маршруті та вартість денного раціону
харчування одного туриста із визначенням вартості набору продуктів;
- обов'язки контори судових ресторанів (підприємства харчування) із
виконання прийнятих договірних обов'язків;
- обов'язки туристично-екскурсійної організації (забезпечення повної
посадки туристів);
- розробка тематики та проведення вечорів відпочинку;
порядок розрахунків за харчування;
- відповідальність сторін.
3. Договори з фірмами, що займаються екскурсійним обслуговуванням
туристів на маршруті. До цих договорів додаються графіки заходу теплоходів у
порти міст прийому з наведенням дат та термінів прибуття; програми
обслуговування туристів та калькуляції.
4. Договір із музичним колективом, підприємством, що буде займатися
організацією дозвілля.
Екіпаж круїзного судна поділяється на дві основні частини: власне
команда судна та дирекція круїзу та служби туристичного обслуговування.
Команда судна забезпечує управління судном, роботу усіх пристроїв та
механізмів та їх технічне обслуговування. Працівники служб туристичного
обслуговування виконують роботу з безпосереднього обслуговування
туристів. Працівники
теплоходного круїзу, як правило, сезонні.
До обов'язків служб туристичного обслуговування відносять:
- організацію і проведення посадки та висадки туристів;
- розміщення туристів на судні;
- організацію доставки багажу туристів;
- забезпечення зберігання цінних речей туристів у сейфах;
- організацію харчування туристів на судні;
- організацію роботи суднових крамниць та кіосків; проведення
дозвіллєвих заходів з туристами; надання туристам побутових послуг;
- організацію прибирання суднових приміщень;
- ведення документації, пов'язаної з перебуванням на борту туристів.
71
 Очолює туристичні служби директор круїзу. Склад дирекції залежить від
типу судна, виду круїзу та контингенту туристів. Так, на судах типу "ріка-море"
дирекція включає 3-4 особи, на морських судах 7-12 осіб та більше, в залежності
від розміру судна. Мінімальним є штат дирекції круїзу, що складається з
директора круїзу, готель-менеджера, директора ресторану та старшого
перекладача.
Готель-менеджер координує діяльність служб каютного обслуговування та
побуту. Служба каютного обслуговування забезпечує комплекс послуг,
пов'язаних з проживанням туристів у каютах. Каютний обслуговуючий персонал
складається з бортпровідників та стюардів. Служба побуту об'єднує персонал
перукарень, масажних кабінетів, саун, хімчисток, магазинів тощо.
Директор ресторану координує питання надання послуг харчування. Йому
підпорядковуються шеф-кухар, кухарі, офіціанти (стюарди), бармени,
допоміжний персонал, який забезпечує роботу ресторану і барів.
Старший перекладач координує діяльність служби інформації, питання
організації дозвілля та берегового
обслуговування.
На великих морських та річкових суднах до складу дирекції входить також
старший інспектор з дозвілля, інспектор по країнах, інспектор по паспортах,
керівники груп.
Служба дозвілля призначена для організації відпочинку та розваг туристів
протягом круїзу. Вона включає лектора, аніматорів, спортінструкторів,
бібліотекаря, музикантів, працівників типографії та ін. Чисельність працівників
кожної служби визначається розмірами судна та кількістю туристів на кожному
конкретному маршруті.
Директор координує зусилля усіх служб, відповідає за оформлення усіх
фінансових документів. На суднах міжнародних компаній готель-менеджер
очолює туристичні служби, а директор круїзу відповідає лише за дозвіллєву
програму.
Під час проведення теплоходного круїзу керівник повинен мати:
- копії усіх угод на комплексне обслуговування туристі! на борту;
програми обслуговування та калькуляції у містах, де надається берегове
обслуговування;
- адреси та телефони фірм-партнерів;
- розрахунки вартості путівок за категоріями кают;
- посадові обов'язки працівників дирекції круїзу; комплексний план
обслуговування туристів; шляхову інформацію;
- сценарії вечорів відпочинку, свят, матеріали проведення
вікторин тощо;
- доручення на підписання актів обслуговування у містах прийому;
- туристичні книжки;
- схему розташування кают даного судна;
- розклад руху теплоходу.
72
 5.3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ПІД
ЧАС КРУЇЗУ

Послуги, що надаються туристам під час здійснення маршруту,

поділяють на кілька груп:
- послуги розміщення;
- побутові послуги;
- послуги харчування;
- послуги з організації дозвілля;
- інформаційні послуги;
- берегове обслуговування.
Послуги на круїзному судні поділяються на платні та безплатні. До
безплатних послуг належать: перша медична допомога, користування басейном,
вечори відпочинку, лекції для туристів, різноманітні ігри.
Як правило, за плату здійснюються: екскурсії, надання телефонних розмов,
прання та прасування одягу, послуги перукарні, продаж квитків на інші види
транспорту та ін.
Послуги розміщення. Розміщення туристів здійснюється згідно попередньо
придбаних кают. Традиційно каюти на суднах поділяють на класи. Основним
принципом такого поділу є ступінь комфортабельності.
У міжнародній практиці пасажирських перевезень існували наступні
класи: перший (включав каюти "люкс"), другий,

туристичний, третій, четвертий (іммігрантський) та палубні місця. На

суднах, побудованих після Другої світової війни, з'являється тенденція до
зменшення кількості класів. Залишаються перший і туристичний клас. Однак
через відсутність суворих критеріїв визначення комфортабельності кают поділ на
класи (категорії) носить деякою мірою умовний характер. Класність
встановлюється і самим судновласником на основі внутрішньої порівняльної
оцінки приміщень даного судна. Класність каюти визначається її
місцерозташуванням на судні, розмірами і обладнанням та кількістю місць у
каюті.
За умовами і рівнем обслуговування морські подорожі підносяться до
категорії "Супер Делюкс", "Делюкс плюс", "Делюкс", Стандарт", "Економічна".
Однакові категорії, на жаль, не гарантують рівних умов. Сервіс, комфорт,
якість та різноманітність страв, розважальні програми - все це залежить, в цілому,
від різних операторів та різних лайнерів.
Класифікація кают (кабін-клас) на круїзному теплоході позначена
наступним чином:
преміум - Р-1 (2-3-місне розміщення з усіма атрибутами комфорту: ванна,
туалет, міні-бар тощо);
- преміум - Р-2 (2-місне розміщення з усіма атрибутами комфорту);
73
 - стандарт - S-1 (2-3-місне розміщення з частковими зручностями);
- стандарт - S-2 (2-4-місне розміщення з частковими зручностями);
- економічний Е (економічний клас з 2-4-6-місним розміщенням та
частковими зручностями).
Як приклад, наведемо опис кают різних категорій на лайнері "Роял
Принцес":
- категорія К (Outsidedouble): двоспальні ліжка, ванна кімната, телевізор
та холодильник, вікно з видом на океан;
- категорія GG (Outsidedouble): двоспальні ліжка (queen-size bed), ванна
кімната, телевізор та ХОЛОДИЛЬНИК, вікно з ВИДОМ на океан;
- категорія ВВ: двоспальні ліжка, вікно на всю стіну від підлоги до стелі,
ванна кімната, телевізор, ХОЛОДИЛЬНИК, балкон;
- категорія АС: двоспальне ліжко, окреме приміщення з кріслами та
балкон для відпочинку, вікно на всю стіну від підлоги до стелі, ванна
кімната, телевізор, холодильник;
категорія АА (outside suite) одне ліжко, окрема вітальня
та балкон, вікно від підлоги до стелі, ванна кімната, телевізор,
холодильник,
- категорія РН - пентхауз з ліжком та балконом.
Потрібно відмітити, що на вартість кают істотно впливає і її місце
розташування на судні. Каюти поділяються на зовнішні (є бортовий
ілюмінатор) та внутрішні.
Організація побутового обслугоауоання туристів Послуги з прибирання
кают надаються іурисл.ш безкоштовно. Під час круїзу у туристів виникають
потреби у різноманітних побутових послугах: перукарських, косметичних та
масажних кабінетів, фото - та відеозйомки, прання білизни та ін. Як правило,
побутові послуги платні, надаються туристам згідно прейскуранту.
Послуги харчування туристів організуються у судовому ресторані у
декілька змін. На судах організовують триразове або чотириразове харчування.
Як правило, сніданок призначається на 8.00, обід - 13.00, чай близько 16.00,
вечеря - 19.00.
За кожним туристом закріплюється постійний столик у судовому ресторані.
Номер столу турист отримує під час розміщення.
Залежно від рівня професійної підготовки камбузних працівників та
денного раціону меню може бути: "за вибором" (а ля карт) - турист вибирає ту
чи іншу страву за своїм смаком, "на замовлення" - турист завчасно вибирає
запропоновані страви, комплексним "табльдот" - без вибору та замовлення.
На вітчизняних суднах прийнято харчування "табльдот", більшість круїзних
компаній світу пропонують своїм туристам харчування "за вибором".
Наведемо приклад денного меню туристів, які здійснювали круїз Дніпром
на суднах компанії "Червона Рута":
- Сніданок: масло вершкове, сир, сік, джем, яєчня з шинкою, каша вівсяна,
булка з родзинками, чай (кава), молоко;
74
 Обід: салат-коктейль з сардин, суп гороховий з копченостями, грінки,
біфштекс, картопля "Дюшес",
помідори "Гріль", фрукти, чай (кава), молоко;
Вечеря: масло вершкове, сала і "Сонячний", різото по-міланському, гуляш
по-угорському, спагеті, тістечко, чай (кава), молоко;
Під час круїзу практикують також особливі форми організації
харчування, що мають деякі ознаки урочистості: капітанський коктейль,
капітанська вечеря, дні національної або
української кухні. Великою популярністю у туристів користуються
стилізовані обіди та вечері. Наприклад, "дні національної кухні", "піратська
вечеря", "день солодощів" тощо.
Капітанський коктейль проводиться на початку круїзу з метою знайомства
туристів з капітаном, екіпажем судна, а також дирекцією круїзу. У визначений
час туристи збираються у салоні. Біля входу їх зустрічають офіціанти, що
пропонують напої (сік, мінеральна вода, сухе вино). Судновий оркестр виконує
популярні мелодії. Через декілька хвилин на естрадний або танцювальний
майданчик виходить капітан із старшим складом команди та дирекція круїзу.
Директор круїзу вітає усіх туристів з початком відпочинку та знайомить з
капітаном, складом команди та дирекцією круїзу. Капітан говорить декілька
вітальних слів.
Виключно яскраво та урочисто наприкінці маршруту проводиться
прощальна капітанська вечеря. Біля входу до ресторану туристів зустрічають
капітан та директор круїзу. Капітан особисто вітає кожного туриста та запрошує
до ресторану. Капітанська вечеря проводиться у формі банкету, меню
відрізняється вишуканістю.
Послуги з організації дозвілля, що включають розважальні та
спортивно-оздоровчі заходи, складають програму перебування туристів на судні.
Насичена та різноманітна програма є одним з факторів, що сприяє
залученню туристів у круїз. Наприклад, відома круїзна компанія "Роял Карибіан
Лайн" пропонує щоденно понад 30 різноманітних заходів, що розпочинаються о 8
год. ранку та тривають далеко за північ. Програма круїзу складається з
урахуванням тривалості, району плавання, технічних можливостей судна та
складу туристів. Програма кожного дня вивішується поблизу входу до ресторану,
біля рецепції або завчасно розноситься по каютах туристів.
До популярних заходів на борту судна відноситься екскурсія на
капітанський місток. Її пристосовують до моменту перебування судна у
найбільш спокійному та безпечному районі плавання або під час стоянки судна у
порту. Туристи у супроводі старпома або штурмана піднімаються на
капітанський місток, де їм розповідають про устрій, розміри судна, основні
прилади, коротко пояснюють їх призначення.
Деякі круїзні компанії запрошують спеціалістів різних галузей, відомих
політиків, істориків, археологів, письменників, артистів, які протягом круїзу
читають лекції на актуальні теми, проводять творчі зустрічі.,
75
 До програми також включають демонстрацію кінофільмів. Великою
популярністю у туристів користуються документальні фільми про країни,
через які проходить маршрут, або історичні фільми, дія яких відбувається в країні
відвідання. Отримали поширення концерти фольклорної та класичної музики як
популярних виконавців, так і суднового оркестру, концерти художньої
самодіяльності членів екіпажу; морські свята "Свято Нептуна", "Піратський
вечір", маскаради, різноманітні конкурси на кшталт "Міс Атлантика", "Міс
Дніпро", "Турнір сучасних рицарів", клуб "Афродіта", вікторини.
Користуються популярністю уроки національної кухні, танцю, мови та
пісень, дегустації вин виробництва країни перебування. До речі, після проведення
дегустацій підвищується попит на вина у суднових ресторанах.
Спортивно-оздоровчі заходи посідають помітне місце у програмі
обслуговування на суднах Сучасні круїзні судна обладнані басейнами, саунами,
тренажерними центрами, доріжками для бігу, а іноді ковзанками, полями для
гольфу тощо.
Програму потрібно складати з урахуванням вікових особливостей туристів.
До неї входять заходи, що задовольняють потреби основних груп туристів
відповідно віку, культурного рівня та національних звичок.
Програма повинна бути різноманітною і включати:
ігри та атракціони, що вимагають фізичної підготовки, спритності,
дискотеки для молоді;
- щоденну спеціальну програму для дітей. На судні обладнується, дитяча
кімната з іграшками, де працює вихователь. Проводяться конкурси дитячого
малюнку, концерти дитячої самодіяльної; п, карнавальних костюмів, дитячі ігри
тощо;
- спеціальні заходи для осіб "третього віку"
Як приклад, наведемо програму одного і днів круїзу по Дніпру для осіб
"третього" віку:
- 8.00 - сніданок;
- 9.00 - лекція на тему "Україна сьогодні",
- 10.00 - урок української мови; 11.15-інформація про м. Херсон,
- 11.30 - прихід до Херсону. Екскурсія на Рибальський острів, зустріч з
місцевими жителями,
- 14.00-обід;
- 14.00 - відхід з Херсону до Севастополя; 15.00 - дегустація українських
вин; 19.00-вечеря;
- 20.00. - концерт фольклорної музики суднового оркестру.
Інформаційне обслуговування туристів. Основним інформаційним
центром на круїзному судні є бюро інформації (рецепція), де, як правило,
організується цілодобове чергування адміністраторів та перекладачів. У світовій
практиці рецепція працює цілодобово. На вітчизняних круїзних суднах
каботажного плавання бюро інформації, як правило, працює з 8.00 до 24.00. На
рецепції турист отримує інформацію щодо розпорядку та програми дня,
76
розташування та часу роботи різних побутових приміщень, розкладу руху судна
тощо.
Для успішного функціонування бюро інформації повинно бути
обладнаним: телефоном зв'язку, факсом, комп'ютером, ксероксом, путівниками
по містах, через які проходить маршрут,
довідниками.
Взагалі інформацію, що надається туристам під час круїзу,
можна поділити на три види:
- інформацію по радіомережі;
- друковану інформацію; наочну інформацію.
Радіомережею передаються повідомлення про розклад дня, прогноз погоди,
зміни у програмі, проводиться шляхова інформація (документальні довідки про
об'єкти, що зустрічаються на шляху прямування теплоходу, міста та населені
пункти, пам'ятки історії та
культури).
Основним друкованим джерелом поточної інформації для туристів є
програма на день. Вона включає розпорядок дня, час роботи барів, крамниць,
перукарень. Вона розташована на інформаційній дошці, .де також представлено
інформацію рекламного характеру щодо додаткових екскурсій.
Певну роль відіграє так звана "Німа довідка". Для полегшення орієнтування
туристів у холах та коридорах встановлюють найпростіші схеми розташування
приміщень на судні. У головному холлі вивішують велику карту маршруту
круїзу, де кожного дня наводять місцерозташування лайнера. У коридорах
вміщують схеми евакуації туристів в аварійних випадках.
Організація берегового обслуговування. Невід'ємною частиною круїзної
подорожі є берегове обслуговування: екскурсії, відвідання музеїв тощо. Екскурсії
проводяться у портах заходу судна та здійснюються, як правило, за додаткову
плату. З метою організації екскурсій дирекція круїзу укладає угоди з
туристичними фірмами міст-портів, до яких заходить судно. Не пізніше ніж за 24
год. до приходу до порту, директор круїзу відправляє факс або повідомляє
телефоном орієнтовний час прибуття теплоходу та кількість екскурсійних груп.
Після прибуття теплоходу до міста-стоянки директор круїзу контролює
організацію гідами (керівниками груп) розміщення туристів по автобусах. Після
посадки туристів в автобус директор круїзу здійснює оплату екскурсійного
обслуговування.

5.4. ІНФОРМУВАННЯ ТУРИСТІВ ПРО ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНЕ

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ПІД ЧАС ВОДНОГО МАРШРУТУ

Сталий розвиток транспортних подорожей пов'язаний з впливом на сучасне

суспільство екологічного імперативу, підвищенням рівня екологічної свідомості
людини через відвідання об'єктів екологічного призначення із просвітницькою,
навчальною або науковою метою. Під час роботи на маршруті гід повинен
77
сприяти переростанню екологічних знань у переконання та формування
екологічного світогляду туристів,
Тому невід'ємною складовою програми водної туристичної транспортної
подорожі є здійснення інформування туристів про стан екологічного забруднення
території. Необхідність екологічно безпечного природокористування внаслідок
надзвичайної вразливості екосистеми водних акваторій є надзвичайно важливою.
Наприклад, корали вздовж узбережжя штату Квінсленд (Австралія) на Великому
Бар'єрному рифі легко пошкоджуються від корабельних якорів. Туристичні
компанії повинні почати брати на себе відповідальність за проведення
інструктажу для туристів під час навчання дайвінгу, здійснення водних круїзних
маршрутів та прогулянок на човнах під час екологічних турів. Представники фірм
повинні розповідати про вразливість коралів, необхідність дбайливого ставлення
до, їх збереження.
Разом з тим іноді лише сама присутність туристів на певних ділянках може
призвести до негативних наслідків. У Греції, Туреччині, на Кіпрі великого
значення набула проблема збереження черепах, тому що місця кладки яєць
співпадають з пляжами туристичних курортів островів. Наприклад, уряд Греції
був змушений призупинити будівництво нових готелів на ділянці пляжу Лаганас,
розпочати програму обмеження відвідання пляжу у нічний час, заборонив
використання моторних човнів. Аналогічна проблема постала перед урядом
Кіпру, де на захід від Пафосу знаходиться ще одне з небагатьох місць
розмноження морських черепах.
Існує багато прикладів вдалого контролю та регулювання збереження
екосистем. Нестабільна екосистема Галапагоських островів ретельно
контролюється урядом. Туристи вносять плату за в'їзд, що витрачається на
заходи стабілізації екологічної ситуації. Острови поділені на три зони, з яких
лише дві відкриті для туристів, прокладено мережу водних маршрутів навколо
островів.
Також необхідно контролювати потоки туристів. У Греції деякі з островів
змінюють тип транспортування туристів. На островах терміново розпочали
будувати аеропорти, які є головним фактором обмеження неконтрольованого
зростання кількості туристів. Масовий чартер зручно зосередити на відповідним
чином обладнаній площі. Раніше незалежні туристи використовували катери, їх
вплив на природу островів не було можливості контролювати та важко
мінімізувати.
У національних парках та заповідниках необхідно широко інформувати
туристів про правила поводження в природі та необхідність дбайливого
ставлення до представників тваринного і рослинного світу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які обов'язки та відповідальність має судновласник при організації
морських круїзів?

78
 2. Дати визначення поняття угоди між турфірмою та пароплавством на
оренду судна.
3. Які додатки є обов'язковими до угоди?
4. Які договори та з якими організаціями укладає туристична фірма при
організації круїзу?
5. Які документи повинен мати керівник теплохідного круїзу?
6. Які основні служби на круїзному судні?

РОЗДІЛ VI. СТАН РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СИСТЕМИ

6.1. СТАН РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ МЕРЕЖІ

У XX ст. розвиток залізничної транспортної мережі відбувався

уповільненими темпами. Але в цей період здійснювалось активне вдосконалення
транспортних засобів. Почали використовувати електровози-локомотиви, а з 1924
р. з'явилися тепловози-локомотиви з двигунами внутрішнього згорання. Проте
перехід залізничного транспорту на електричну тягу відбувся в 1950-х рр.
На початок XXI ст. довжина залізничної мережі сягнула 1,18 млн. км,
залізниці були побудовані у 140 країнах світу. Стан світової залізничної мережі є
відносно стабільним. Але за такою стабільністю приховані два протилежних
процеси, що компенсують один одного. З одного боку, відбувалося швидке
скорочення залізничної мережі у США, Великобританії, ФРН, Франції та інших
економічно розвинених країнах, що пов'язано з конкуренцією з боку
автомобільного транспорту. Наприклад, довжина залізниць скоротилась: у
Великобританії з 31 до 16 тис. км, у Франції з 41 до 32 тис. км, у США з 397 до
175 тис. км. З іншого боку, відбувався швидкий приріст залізниць у СРСР, Китаї,
Канаді, Індії. Наприклад, довжина доріг у СРСР у 1950-1990 рр. зросла з 117 до
148 тис. км, у Китаї з 22 до 66 тис. км, в Індії з 49 до 62 тис. км.
Розміщені залізниці дуже нерівномірно. На європейські країни припадає
400 тис. км залізниць, на країни Північної та Центральної Америки - 350 тис. км,
на країни Азії - 175 тис. км, Південної Америки - 108, тис. км, Африки - 83 тис.
км, Австралії -50 тис. км. Половина залізничної мережі припадає на 14 країн:
США, Росію, Канаду, Індію, Китай, ФРН, Аргентину, Австралію, Францію,
Бразилію, Японію, Польщу, Мексику, Україну. У світі існують країни, де
залізниці відсутні взагалі. Наприклад, Афганістан, Бахрейн, Беліз, Бутан, Бруней,
Бурунді, Центрально - Африканська Республіка, Чад, Домініканська Республіка,
Сальвадор, Гвінея, Гамбія, Гвінея-Бісау, Гайана, Заїр, Кувейт, Лесото, Лівія,
Маврикій, Нігер, Оман, Папуа-Нова Гвінея, Йємен, Катар, Руанда, Сейшели
Сьєра-Леоне, Сомалі, Сурінам, Тринідад і Тобаго, Об'єднані Арабські Емірати,
Уругвай.
Побудовані залізниці, що об'єднують цілі континенти. Наприклад,
Транссибірська (Москва - Новосибірськ - Хабаровськ - Владивосток) довжиною
79
9332км (158 год.); Трансканадська (Принс-Едмонтон - Квебек) - 4900км;
Трансамериканська (Сан-Паулу - Ла-Пас - Антофагаста) - 3000км; Трансазійська
(Стамбул Делі - Сіттангонг) - понад 3000км.
Значення залізниць в окремих регіонах світу залежить від багатьох факторів
(протяжності ліній, розміру території, чисельності населення, економічного
потенціалу країни). Залізниці Північної Америки, Східної Європи, Азії
виконують у 5-7 разів більшу роботу з перевезення вантажів (від 1400 до 1700
млрд. т/км), ніж у Західній Європі. За показниками пасажирообігу домінує Азія.
Цей показник у ')-6 разів вищий, ніж у Західній або Східній Європі. На десять
країн припадає 79,8% світового пасажирообігу. Світовими лідерами є: Японія -
395 млрд. пас./км, КНР - 354, Індія - 323, Росія -192 млрд. пас./км.
Залізничний транспорт залишається видом транспорту, що обслуговує
внутрішньорегіональні перевезення. Але і в межах одного регіону залізниці не
завжди складають єдину систему, бо дуже часто мають колії різної ширини.
У світі побудовані залізниці, що мають різні колії за шириною. На
більшості залізниць світу (75%) використовується стефенсонівська колія
шириною 1435мм. Більш широку колію мають 11% існуючих доріг (1524, 1600,
2135 мм), а вузьку колію -14% (1067 або 1087 мм).
В Україні та Росії колія у порівнянні з європейською більш широка. При
організації трансєвропейських маршрутів потрібна зміна колісних візків
залізничних вагонів.
Почали використовувати і монорельсові дороги для доставки туристів на
невеликі відстані. Наприклад, від готелю до парку атракціонів у Діснейленді
(Каліфорнія), в аеропортах із віддалених терміналів до транспортних вузлів.
Залишається неоднорідним рівень електрифікації залізниць.
Електрифіковано лише 17% існуючої мережі, що складає близько 200 тис. км. У
країнах Західної та Східної Європи зосереджена половина електрифікованої
залізничної мережі. За рівнем протяжності електрифікованих залізниць до країн
лідерів можна віднести Швейцарію (99,5%), Нідерланди (70%), Швецію (65%),
Італію (53%), Австрію (50%), Іспанію (46%).
На регіон Європа припадає 170 тис. км залізниць, що приблизно складає
10% від світової мережі. З них лише 30% електрифіковані.
Головна європейська трансконтинентальна магістраль пов'язує Лісабон -
Мадрид - Берлін (далі на Варшаву й Москву). Важливі меридіональні шляхи:
Лондон - Кале - Париж - Марсель, Гамбург - Мюнхен - Рим. Побудовано тунель
під Ла-Маншем, що з'єднує залізниці Великобританії та Європи.
Серед міжнародних пасажирських експресів виділяють двадцять основних.
Вони мають власні імена: експрес № 2 Амстердам - Мюнхен ("Рембрандт"),
експрес № 5 Франкфурт - Париж ("Гете"), експрес № 8 Гамбург - Мілан
("Роланд"), експрес № 14 Амстердам - Париж ("Брабант"), експрес № 20 Базель -
Мілан ("Готтард") тощо.
У Східній Європі транспортна мережа історично складалась таким чином,
що між північною та південною частинами виникли істотні відмінності. У
80
Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині залізничне будівництво відбувалось у XIX
ст, коли ще не існувало автотранспорту. Тому для цих країн характерна велика
густота залізниць. У Балканських країнах формування залізничної мережі
почалось наприкінці ХІХ ст. та їх густота значно менша.
Залізнична мережа України є найбільшою у Східній Європі, вона сягає 22,6
тис. км. Електрифікованими є 39%, оснащено автоматичним регулюванням руху
поїздів - 60%.
Конфігурація залізничної мережі України сформувалася, в основному, на
початку XX ст. Після Другої світової війни темпи будування залізниць знизились,
було прокладено лише 5 тис. км, а деякі магістралі взагалі перестали існувати.
Основна увага приділялась технічній реконструкції діючих магістралей,
переведенню з парової на електровозну та тепловозну тягу. З 1957 р. випуск
паровозів в Україні було припинено. Побудовано та реконструйовано багато
вокзалів. Перевезення в Україні здійснюються по 6 основних залізницях:
Львівській, Південно-Західній, Одеській, Південній, Донецькій, Придніпровській.
Найважливішими залізничними магістралями в Україні є: Київ - Фастів -
Казатин - Здолбунів - Львів; Казатин - Жмеринка - Одеса; Київ - Конотоп -
Шостка; Київ - Полтава - Харків - Дебальцево; Фастів - Сміла - Дніпропетровськ;
Кривий Ріг - Дніпропетровськ - Донецьк; Харків - Дніпропетровськ - Запоріжжя -
Сімферополь - Севастополь; Львів - Мукачево - Чоп.
Для забезпечення перевезення пасажирів не вистачає вагонів. Тому
розроблено план налагодження випуску власних українських вагонів на
Крюківському вагонобудівному заводі (300 вагонів щорічно).
Головний державний орган, що координує здійснення перевезень в Україні
- Державна адміністрація залізничного транспорту України - Укрзалізниця вважає
своїм пріоритетним напрямом діяльності розвиток національної мережі
міжнародних транспортних коридорів, інтеграцію у загальноєвропейську та
світову транспортну системи. Урядом України затверджено Програму створення і
функціонування національної мережі транспортних коридорів.
Залізниці України являють собою стратегічний центр декількох пан-
європейських транспортних коридорів, визначених Європейським Союзом. З
дев'яти транспортних коридорів три проходять територією України: № 3 Берлін /
Дрезден - Катовіце -Львів - Красне - Тернопіль - Жмеринка - Казатин - Київ; № 5
Трієст - Любляна - Загреб - (Будапешт - Чоп - Львів) І (Братислава - Чоп - Львів);
№ 9 Олександруполіс - Пловдив -Бухарест - Кишинів - Київ - Вітебськ - Санкт-
Петербург (з відгалуженнями Роздольне - Одеса та далі на Ізмаїл та Ніжин -Хутір
Михайлівський - Зерново - Москва).
З метою забезпечення мінімальних відстаней перевезень з Польщі,
Скандинавських та Прибалтійських країн у порти Чорного моря Україна та
Польща узгодили створення додаткового коридору Балтійське море (Гданськ) -
Чорне море (Одеса).
Важливою проблемою для України в плані її інтеграції до єдиної системи є
приведення ширини залізничної колії (1524 мм) до європейського зразка (1435
81
мм). Нині на кордоні з країнами Східної Європи існує система переводу
локомотивів та рухомого складу з однієї колії на іншу, що значно знижує
ефективність роботи транспорту.
Залізнична мережа США та Канади складалася стихійно, тому країни були
перевантажені транспортними шляхами, що дублювали один одного. Упродовж
XX ст. удвоє скоротилась довжина залізничного полотна - з 460 до 200 тис. км.
Це становить 17% світової мережі. Довжина залізниць у США більша, ніж в усіх
країнах ЄС (133 тис. км), хоча за густотою поступається втроє.
Внаслідок конкуренції між залізничним та автомобільним транспортом
пасажирські перевезення у США поступово почали зменшуватися. Кількість
міжміських поїздів у США скоротилась з 20 тис. у 1929 р. до 270 у 1970.
Перестали існувати такі відомі експрес-поїзди як Нью-Йорк - Детройт, "Привид
святого Луки".
Статистичні дані свідчать: у 1929 р. до 77% пасажирів користувалися саме
залізницями, на автобусні перевезення припадало лише 15%, авіалінії мали дуже
низький відсоток. У 1950-х рр. частка міжміських перевезень залізницею
зменшилась до 46%, навпаки, зросла частка автоперевезень до 37%, на авіалінії
припадало до 14% пасажирів. У 1970 р. перевезення залізницею складали лише
7,2%, на ринку працювало лише 370 поїздів. Близько 70% ринку належало
авіаперевезенням, на автобуси припадало 16%. У 1980-х рр. частка перевезень
залізницею упала до 5%. Основним видом стали автомобільні перевезення, на них
припадало до 67% усіх міжміських перевезень.
Основу залізничної системи США складають сім трансконтинентальних
магістралей від Атлантики до Тихого океану.
Половина усіх залізничних перевезень припадає на лінію Нью-Йорк -
Чикаго, Північний Схід та Середній Захід. До основних магістралей відносяться
10 меридіональних та 10 діагональних ліній, найбільш важливі проходять уздовж
Атлантичного та Тихоокеанського узбережжя, у долині Міссісіпі.
Електрифікованих доріг мало, хоча технічне переоснащення залізничного
транспорту здійснюється постійно. Найбільшим залізничним центром США є
місто Чикаго.
Провідна залізнична корпорація у США - "Амтрак", створена у 1970 р. Це
приватна корпорація, що отримала великі субсидії від уряду (до 30%). "Амтрак"
об'єднує близько 20 компаній, що здійснюють перевезення. "Амтрак" обслуговує
пасажирів на залізничному транспорті на 500 станціях у 340 містах країни.
Щорічний обсяг пасажирських перевезень складає 12 млн. пасажирів.
Велика увага приділяється підвищенню якості обслуговування, технічному
переоснащенню залізничного транспорту. Корпорація "Амтрак" замовляє нові
вагони, збільшує кількість маршрутів. У 1979 р. почав діяти маршрут "Вітер
пустелі" між Лос-Анджелесом, Лас Вегасом і Солт Лейк Сіті. Маршрут
Вашингтон - Нью-Йорк - Монреаль було відновлено у 1989 р. Зростає значення
змішаних перевезень (залізнично-автомобільних, залізнично-водних). "Амтрак"

82
також вийшов на туристичний ринок. У програмі турів: розміщення у готелі,
прокат автомобіля, автобусні екскурсії.
У Канаді у другій половині XIX ст. відбувалось активне будівництво
трансконтинентальних доріг на півдні країни. Наприкінці XX ст. за довжиною
залізничних ліній (85 тис. км), Канада займала третє місце після Росії та США. У
1977 р. була створена Канадська компанія "Віа Рейл". Вона отримує близько 60%
надходжень урядових субсидій.
Формування залізничної мережі Латинської Америки розпочалось у XIX
ст. під впливом розвитку експортних галузей і зосередилось у районах, що мали
тяжіння до портів. Більша частина залізничної мережі припадає на Аргентину (35
тис. км), Бразилію (ЗО тис. км), Мексику (26,5 тис. км). З часів Першої світової
війни нові залізничні лінії практично не будувались.
Особливістю мережі залізниць є різна ширина колії. З 120 тис. км
залізничних колій половина припадає на метрову колію, 25% на широку (1,7 м) та
10% на стандартну (1,4 м). Нині в Аргентині нараховують п'ять типів колій.
Електрифіковано 4,6 тис. км, що складає 3,7% загальної мережі. Створено власне
виробництво рухомого складу. Надзвичайно низька частка : залізниць у
Венесуелі, Гайані, країнах Центральної Америки (виключенням є Панама, де
паралельно каналу ефективно працює електрифікована залізниця).
Аргентина займає перше місце на континенті за обсягом пасажирських
перевезень, що складають понад 300 млн. пас. на рік. Структура залізниць країни
має чітку радіальну конфігурацію з центром у Буенос-Айресі.
Залізниці Бразилії знаходяться в кризовому стані. Транспортна освоєність
Бразилії є високою лише у трьох узбережних районах. Найбільш відомою є
ділянка Белу - Орізонті -Виторія, де відбулась модернізація та електрифікація.
Здійснюється активне будівництво в Амазонії та Центральному Заході. За останні
15 років побудовано лише 3,2 тис. км, у т. ч. 900-кілометрова ділянка від
Каражаса до Сан Луїса.
Країни Азії мають велику за протяжністю залізничну мережу (близько 210
тис. км). Залізнична мережа неоднорідна за колією: на вузьку колію припадає
30%, 15% складає "капська колія" (1,065м), 20% -1 широка колія (1,524 м).
Половина залізничної мережі Індії та Пакистану, М'янми, Таїланду, Малайзії,
Індонезії, Філіппін мають середню (метрову і "капську" колії). Але і в країнах із
густою мережею технічний рівень залізниць залишається низьким (Індія).
Електрифіковано приблизно 10% мережі.
Особливе місце займає транспортна система Японії. Вона характеризується
високим ступенем розвитку. У пасажирських перевезеннях значна частка - 40% -
належить залізниці. Особливість мережі - створення супершвидкісної залізниці
"Шинкансен" та використання поїзду "Маглев".
Індія має одну з найбільших в Азії мереж міжнародних залізничних
перевезень. її довжина становить 63 тис. км. У країні 7 тис. залізничних станцій,
працює 11 тис. локомотивів. Вартість проїзду залізницею відносно невисока.

83
Численні експреси з'єднують основні великі міста. Головні магістралі проходять
уздовж Гангу та морських узбереж, перетинають півострів Індостан.
Китай має залізничну мережу протяжністю 66 тис. км. Максимальна
швидкість пересування залізницею обмежена 100км/год. Мережа розвинена
нерівномірно. Вона характеризується високою густотою ліній на сході країни.
У Південно-Східній Азії густота залізниць невисока, виключенням є
Таїланд, Малайзія, Сінгапур, через які проходить найбільш важлива лінія регіону.
В інших країнах залізничний транспорт не отримав широкого розвитку. В
Індонезії з 4,2 тис. км залізниць 75% зосереджені на о. Ява. Прокладені залізниці
на Північній та Південній Суматрі. Лінія Джакарта - Богор електрифікована.
Залізнична мережа Австралії має перехідні риси, що обумовлено
політичною та економічною історією країни: існуванням переселенських колоній.
Після об'єднання декількох британських колоній у федерацію проявилась типова
для колоніальних країн різноколійність залізниць (у кожному штаті існував свій
стандарт). Близько 50% мережі припадає на лінії "капської" колії, 30% на
стандартну. Рівень електрифікації залишається дуже низьким - 3%.
Африканський континент має найменш розвинену залізничну мережу, що
сягає 83 тис. км, тобто 2,8 км на 1000 кв. км, Що у 3,5 рази нижче
середньосвітового рівня. Десять африканських держав взагалі не мають
залізниць. Африка не має трансконтинентальних магістралей. Лінії, що
перетинають Африку із заходу на схід, побудовані на півдні материка. Для
залізниць країн Африки характерним є низький технічний рівень та пропускна
здатність, наявність колій різної ширини. Лише 3% пасажироперевезень на
континенті припадає на залізничний транспорт. При цьому 80% пасажирських
перевезень виконують залізниці республіки Південна Африка та Єгипту.
Республіка Південна Африка має розвинену транспортну мережу. Протяжність
залізниць сягає 24 тис. км, 40% з них електрифіковані.

6.2. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Потрібно відмітити, що за абсолютними значеннями забруднення від

залізничного транспорту є значно меншим, ніж від інших видів транспорту й
особливо автотранспорту - основного конкурента серед сухопутних перевезень.
Зниження масштабів впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище
обумовлене наступними чинниками:
- низькими витратами палива на одиницю транспортної роботи;
- широким використанням електричної тяги;
- меншим відчуженням земель у порівнянні з автошляхами.
Основне забруднення здійснюється в районах, де використовують
тепловози з дизельними силовими двигунами .
Залізничні локомотиви, що працюють на дизельному пальному, викидають
у повітря в середньому 1,65 млн. т шкідливих речовин за рік. При роботі
магістральних тепловозів в атмосферу виділяються відпрацьовані гази, що за
84
складом аналогічні вихлопам автомобільних дизелів. Лише одна секція тепловоза
викидає в атмосферу за годину роботи 28 кг оксиду вуглецю, 17 кг оксидів азоту
та до 2 кг сажі.
Також під час зупинки та початку руху з-під букс колісних пар витікає
мастильний матеріал. З пасажирських вагонів відбувається забруднення
залізничного полотна сухим сміттям та стічними водами. У середньому на кожен
кілометр шляху виливається до 180-200куб. м водних стоків, причому 60%
забруднення припадає на перегони, 40% на територію станції. Багато
пасажирських вагонів ще не повністю переведені на електричне опалення, а
працюють, використовуючи кам'яне
вугілля.
Необхідно зазначити, що залізничний транспорт є також потужним
споживачем води (170 млн. куб. м води за рік). У випадку вимушеного простою
холодильна установка рефрижераторних секцій та вагонів працює за рахунок
дизеля, що за одну годину роботи спалює 23кг дизельного палива. Щоб
забезпечити підтримку заданої температури, дизель повинен працювати 10 годин
на добу, забруднюючи атмосферу. Крім того, в холодильному обладнанні
рефрижераторів рухомого складу використовується 35 кг речовин, що руйнують
озон (фреон та ін.) у випадку потрапляння в атмосферу.
З метою захисту від техногенного забруднення, а також несприятливих
природних явищ здійснюється висадка лісу вздовж залізниць.

6.3. РОЗВИТОК ШВИДКІСНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Удосконалення сучасного залізничного транспорту відбувається за рахунок

використання нових видів двигунів, поїздів на повітряній подушці, магнітній або
електродинамічній підвісці, розвитку ліній швидкісних залізниць. Завдяки цьому
відбулось значне зростання швидкості пересування на залізничному транспорті -
максимальний показник сягнув 517км/год.
На початок XXI ст. загальна довжина швидкісних залізничних магістралей
у світі склала близько 10 тис. км. Перша швидкісна дорога довжиною 515км була
побудована ще у 1964 р. між містами Токіо й Осака. Швидкість руху першого
швидкісного потягу "Баллет Трейн" ("поїзд-куля") сягала 260км/год. За останні
три десятиріччя XX ст. понад 5,5 млрд. осіб скористалися послугами ліній
швидкісного сполучення. Основними районами швидкісних перевезень є Японія,
США та країни Західної Європи.
У Європі протяжність швидкісних ліній сягає 3 тис. км, ними перевозиться
14% загальної чисельності пасажирів. На європейському ринку залізничних
швидкісних перевезень домінують 4 країни, на них припадає 75% усіх
пасажиро - кілометрів: Німеччина - 22%, Франція - 21%, Італія - 18%,
Великобританія - 10,5%, Іспанія - 5%.

85
 У Німеччині швидкісні поїзди "Інтер Сіті Експрес" (ІСЕ) забезпечують
перевезення за маршрутами: Мангейм - Штутгарт, Ганновер - Вюрцбург,
Франкфурт - Цюрих, Кельн - Майнц, Карлсруе - Базель.
Подорожі Францією із швидкістю 300 км/год. розпочались у 1981 р. на
французьких поїздах "Трейн Гранде Вітесе" (ТГВ). Основний маршрут Париж -
Ліон у 2000 р. було продовжено до Марселя та Монпельє. Після вступу у дію
Середземноморської лінії ТГВ тривалість поїздки за маршрутом Париж - Марсель
скоротиться з 4 год. 15 хв. до 3 год. при 16 парах поїздів за добу. Утворився
швидкісний коридор від узбережжя Ла-Маншу до Середземного моря. Поїзди
"Атлантік ТГВ" пов'язали Париж із містами заходу та південного заходу країни,
наприклад, лінія Париж- Бордо. У 1993 р. відкрито лінію Північноєвропейського
ТГВ (Париж - Лілль), що є складовою мережі Париж - Брюссель -Кельн -
Амстердам. Відбувається об'єднання Південно-Східного ТГВ та
Північноєвропейського, що дозволить без пересадок діставатись з Великобританії
і країн Північної Європи до Бургундії, долини Луари, Лазурового узбережжя.
Перевезення пасажирів і вантажів між Великобританією та
континентальною Європою багато років здійснювали залізничні пороми (Дувр -
Дюнкерк, Харидж - Зебрюгге). Сучасні моделі суден перетинають протоку за 75
хв. У 1985 р. було підписано угоду про будівництво Євротунелк} вартістю 17
млрд. доларів загальною довжиною від Фолкстоуна до Кале 50 км, з них 37 км
проходять під водою.
По дну протоки Па де Кале на глибині 40м прокладені три паралельні
стволи. Правий та лівий діаметром 7,6м призначені для руху поїздів, а середній
діаметром 4,8 м створений для їх технічного обслуговування. Через кожні 250м
стволи тунелю поєднані між собою поперечними галереями. Офіційне відкриття
тунелю відбулось у 1994 р. Пропускна здатність становить 360 поїздів на годину.
Швидкість руху поїздів обмежена 160 км/год. Пасажири мають можливість
подолати відстань від одного терміналу до іншого за 35 хв. Термін поїздки від
Лондона до Парижа складає 3 год.
З Бельгії до Франції проходять три групи поїздів: "Євростар" до Лілля і
Лондона, "Тайлес" до Парижу, ТГВ в інші міста. Швидкісні поїзди призначенням
у міста Німеччини проходять через Льєж, у Париж направляються поїзди з
Намюра, Шарлеруа, Остенде, Брюгге, Гента, Брюсселя.
В Італії рух швидкісних поїздів було розпочато з Риму до Флоренції на лінії
"Диретиссима". Функціонує лінія "Пендоліно" (Мілан - Рим). З 1998 р. поїзди
зв'язують Геную, Неаполь, Мілан, Венецію.Турин, Барі. У 2000 р. відкрився
маршрут Ліон - Турин, що з'єднав мережу швидкісних залізниць Франції та Італії.
Лінія проходить і тунелем під Альпами. Розпочато будівництво лінії за
маршрутом Флоренція - Болонья.
Швидкісні перевезення Іспанією здійснюють з 1992 р. Поїзд "Алта
Велосідас Єспанія" (АВЕ) на маршруті Мадрид - Севілья долає цю відстань за 2
год. 15 хв. Також рух поїздів здійснюється за маршрутом Мадрид - Сьюдад-
Реаль. Планується будівництво нових ліній Мадрид - Барселона - Тулуза, країна
86
басків - Бордо, що з'єднає транспортні системи Іспанії та Франції. У 1998 р.
Європейський фонд якісного менеджменту нагородив Національні залізниці
Іспанії. Це був перший випадок відзначення підприємства державного сектора.
Поїзди "Чізальпіно" з'єднали Швейцарію та Італію (Мілан - Базель, Мілан -
Женева).
Одним із головних напрямів транспортної політики країн Європейського
Союзу є об'єднання транспортних систем окремих країн та становлення
Трансєвропейської транспортної мережі (ТТМ). Введено у дію лінію
"Пендоліно", що з'єднала Італію та Францію (Мілан - Турін - Ліон). Перевезення
Швецією здійснює поїзд "X 2000". Супершвидкісні поїзди рухаються між
Стокгольмом та Ґетеборгом. У 1995 р. було підписано проект на будівництво
першої прямої траси між Швецією та Данією. Міст через Ересун та тунель між
Копенгагеном та Мьольмо вже з'єднав Скандинавію з Європою.
Розроблено єдину для країн ЄС програму створення мережі швидкісних
залізниць: до 2015 р. загальна протяжність реконструйованих, розширених або
спеціально побудованих ділянок повинна скласти ЗО тис. км. Західна Європа
займає провідні позиції у розвитку поїздів на магнітній підвісці та вагонів, що
нахиляються під час руху. Згідно довгостроковим прогнозам, частка залізничних
перевезень у Європі завдяки розвитку мережі швидкісних залізниць буде
поступово зростати і до 2010 р. використання цього транспорту для подорожей
континентом може
сягнути 23%.
Використовують удосконалені поїзди з корпусом, що має нахил, та поїзди
на магнітній підвісці. Наприклад, в Іспанії крім супершвидкісних поїздів АВЕ
експлуатують швидкісні "Талго - 2000" на маршруті Мадрид - Малага, Мадрид -
Кадис (Уельва). Ці поїзди ненабагато поступаються у швидкості поїздам АВЕ,
але завдяки використанню системи нахилу кузову-вагону здатні працювати як на
швидкісних, так і звичайних лініях, Також подібні вагони
використовуються на поїздах серії "ІС 2000" (Мадрид - Валенсія). У країнах
Скандинавії на маршрутах між Копенгагеном, Стокгольмом та Осло також
почали використовувати подібні вагони.
Європа займає провідні позиції у розвитку поїздів на магнітній підвісці. Ці
поїзди здатні досягати швидкості до 500км/год. завдяки відсутності тертя (поїзди
тримаються над колією завдяки силі електролітів). Уряд Німеччини розпочав
здійснювати проект "Трансрапід". Заплановано, що потяг на магнітній підвісці
вийде на маршрут Ґамбург-Берлін у 2005 р. Він розвиватиме швидкість 450
км/год. Згідно довгострокового прогнозу до 2010 р., частка швидкісного
залізничного транспорту у подорожах Європою буде складати 23%.
Усе більше урядів штатів США підтримують проекти розвитку
швидкісного сполучення. Визначені на федеральному рівні високошвидкісні
коридори проходять по території 36 штатів. Діє швидкісна лінія у Північно-
Східному коридорі. Швидкісні поїзди "Асела Експрес", що побудовані компанією
"Бомбардьє", дозволили скоротити час поїздки з Бостона до Нью-Йорка до 4 год.
87
Будівництво швидкісних магістралей розпочато у трьох регіонах на Середньому
Заході, штатах Каліфорнія й Вашингтон.
Розвиток швидкісного сполучення в Китаї є надзвичайно актуальним.
Затверджено проект будівництва лінії Пекін - Шанхай, довжиною 1300км.
Першою буде введена в дію трьохсоткілометрова ділянка Шанхай - Нанкін.
Термін поїздки буде скорочено з 15 год. до 6 год. Обсяги перевезень
складатимуть 120 млн. пас. за рік. До швидкісного залізничного коридору має
тяжіння 6,3% території країни, де проживає 26% населення та виробляється 30%
валового національного продукту.
Збільшення чисельності пасажирів у поїздах пов'язана з розширенням
мережі доріг, об'єднанням залізничної мережі різних держав в єдину систему,
подальшим удосконаленням транспортних засобів та якості обслуговування.

6.4. РУХОМИЙ СКЛАД ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

В Україні вагони поділяються за призначенням на штабні, службові,

службово-технічні (клуби, санітарні), поштові.
Вагони, що використовуються для перевезення пасажирів, мають різні
категорії. Категорія вагона залежить від обладнання, кількості місць та умов
проїзду.
В Україні виділяють вагони таких категорій:
- міжобласні - без купе, із місцями для сидіння;
- загальні-з відкритими купе, із місцями для сидіння;
- плацкартні - з відкритими купе з місцями для лежання;
- купейні - з окремими чотиримісними купе з місцями для лежання;
- м'які - з окремими одномісними, двомісними та тримісними купе з
місцями для лежання.
Також існують спеціальні вагони підвищеного комфорту - м'які або купейні
вагони типової або спеціальної конструкції з наданням харчування та особливих
умов і послуг.
На міжнародних лініях спальні вагони поділяються на два класи: купе І
класу має одне або два спальних місця, купе II класу - три місця. Різниця у
вартості може сягати 50%. У кожному купе є умивальник. У деяких вагонах є так
звані змішані купе (між купе є двері, що дозволяють перетворити два суміжних
купе на одне). Це дуже зручно для подорожуючих із дітьми. Існують і більш
дешеві спальні місця (аналог плацкартних) "кочет", що також поділяються на два
класи: кушетки І класу на чотири місця, II класу на шість місць.»
На багатьох лініях у спальних вагонах міжнародного класу введено поділ
на чоловічі й жіночі купе. Для плацкартних вагонів місцевих ліній поділу місць
на чоловічі та жіночі немає.
Від моменту появи у Німеччині перших поїздів ІСЕ-І європейське
залізничне сполучення зазнало значних змін. У поїздах ІСЕ-Т вагони мають одні
двері, розташовані приблизно на третині довжини вагону. Це дозволяє краще
88
ізолювати пасажирські салони від допоміжних приміщень, таких як багажні
відділення, туалети (у т. ч. обладнані для інвалідів), відсіки для збирання сміття.
У передній частині головних вагонів між кабіною управління та першими
за напрямом руху вхідними дверима знаходиться вагон першого класу,
відокремлений від кабіни скляною перегородкою, що відкриває пасажирам вид на
шлях попереду. Пасажирські салони, як правило, відкриті. Тільки у салонах
першого класу є відокремлені купе з різною кількістю місць. Харчування у
поїздах ІСЕ-3 здійснюється у вагонах-ресторанах. Тільки п'ятивагонний состав
ІСЕ-Т має бістро із самообслуговуванням.
У поїздах "ТГВ" два вагони першого класу та шість вагонів другого. У
салонах другого класу встановлені крісла зі спинками, що розкладаються, у
середній частині кожного вагона існує місце для багажу. У чотирьох вагонах
обладнані площадки для велосипедів. У вагонах першого класу (2+1) установлені
розетки для підключення портативних комп'ютерів пасажирів.
У поїздах "Тайлес" обслуговування здійснюється за двома класами. У
вагонах другого класу встановлені крісла із спинкою, що розкладаються. Також
передбачені окремі столи.
У вагонах обладнано бари, а відділення першого класу обслуговує стюард.
У меню страв враховані національні смаки. Місткість поїзду - 160 місць. З них 49
місць першого класу, що розташовані за схемою 2+1.
В усіх вагонах крісла встановлені у напрямі до середини, де розташовані
зони з відкидними столами. Передбачена зона для інвалідного крісла. Кожне
місце має обладнане гніздо п'яти каналів мережі інформації поїзду. По чотирьох
можна прослуховувати музичні записи, по п'ятому - звукове супроводження
фільмів, що демонструються в кожному вагоні на шести екранах.
Обслуговуванням пасажирів під час поїздки займається поїзна бригада,
харчування забезпечує компанія "Вагон Лі". Пасажирам першого класу
харчування подається на місце, його вартість включено у проїзний документ.
Також у вартість включені напої, газети і журнали. У будь - який час у барі
продаються закуски.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Назвіть особливості розвитку залізничної мережі XX ст,
2. Охарактеризуйте стан розвитку залізничної системи в Європі.
3. Охарактеризуйте стан розвитку залізничної системи України.
4. Охарактеризуйте стан розвитку залізничної мережі США та Канади.
5. Охарактеризуйте стан розвитку залізничної системи Латинської
Америки.
6. Охарактеризуйте стан розвитку системи залізниць Азії,
Австралії, Африки.
7. Охарактеризуйте стан розвитку швидкісних перевезень.
8. Як поділяється рухомий склад пасажирського транспорту?

89
 9. Охарактеризуйте основні екологічні проблеми залізничного
транспорту.

РОЗДІЛ VII. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ

ТУРІВ

7.1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Загальні правила перевезення пасажирів у міжнародному сполученні, в

тому числі й залізницею, регламентуються міжурядовими угодами в рамках
"Міжнародної конвенції з контракту на подорож", прийнятої 22 жовтня 1970 р.,
"Конвенції й Статусу про свободу транзиту", прийнятої 20 квітня 1921 р.
Перевезення туристів на території СНД регулюється міжурядовими угодами, а
також актом "Про основні принципи співробітництва держав-учасниць СНД у
галузі туризму," прийнятим 29 жовтня1994 р.
Здійснення спеціалізованих залізничних подорожей та перевезень туристів
на залізничному транспорті у внутрішньому сполученні регулюється Статутом
залізниць України (Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.98),
"Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом", "Правилами
перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним
транспортом України" (затверджені Наказом Міністерства транспорту України №
297 від 28.07.98).

7.2. ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ТУРІВ

(ТУРПОЇЗДІВ)

При організації спеціальних залізничних турів між залізницею і

туристичною фірмою укладається договір на виділення поїздів та вагонів.
Предметом угоди є надання залізницею орендатору (туристичній фірмі)
спеціального поїзда на визначену кількість місць. До загальної кількості місць
включають місця для дирекції туристичного поїзду, поїзної бригади та
працівників вагонів-ресторанів.
В угоді визначається порядок здачі-прийому поїзда. Передача поїзда
орендатору та його повернення здійснюється на підставі акту. Фактичне надання
рухомого складу відбувається лише після здійснення оплати за перевезення
туристів. Партнери обумовлюють в угоді умови експлуатації орендованого
поїзда. Як правило, поїзди надаються в орендне користування з обслуговуванням
поїзними бригадами (провідниками).
В угоді обумовлюється вартість оренди й порядок розрахунків. При
оформленні перевезень туристів в орендованих вагонах стягується плата: за
оренду по ставках, встановлених адміністрацією дороги; вартість проїзду за
фактичну кількість туристів, але не менше кількості місць у вагоні за тарифами,
що відповідають класу пасажирського поїзда; вартість перевезення багажу.
90
 У випадку перегону орендованого поїзда або вагона у порожньому стані від
пункту його формування до місця посадки туристів або від місця звільнення
орендарем до пункту його формування, береться плата за порожній пробіг.
Орендна плата та інші платежі здійснюються за весь маршрут (туди і назад) до
початку поїздки з оформленням отриманих платежів.
Окреме положення угоди передбачає відповідальність партнерів у випадку
використання орендованого вагона не орендатором, а іншою організацією. У
подібному випадку договір вважається недійсним, а орендатор повинен сплатити
залізниці штраф у розмірі 100% ставки орендної плати за кожну добу
використання вагона іншою організацією.
Орендатор несе матеріальну відповідальність за збереження обладнання,
інвентаря та білизни, що знаходиться в орендованому поїзді.
Якщо після підписання угоди орендатор відмовляється від оренди
спеціального поїзда або вагона, він повинен сплатити залізниці штраф у розмірі
20% від загальної суми угоди. У такому ж розмірі залізниця сплачує орендатору
штраф за ненадання орендованого поїзда або вагона.
До договору оренди спеціалізованого туристично-екскурсійного поїзду
додається:
- маршрут поїздки та пункти зупинок;
- терміни подорожі з указанням дат та тривалості зупинок у кожному
пункті маршруту;
- кількість вагонів-ресторанів;
- послуги у поїзді (чай та чайна продукція, сніданки у купе тощо).
Для туристичних поїздів дальнього прямування прийнята єдина схема
формування складу: при включенні трьох вагонів-ресторанів вони ставляться під
порядковим номерами 3, 8, 13; при включенні двох вагонів-ресторанів - під
порядковими номерами З і 8, або 8 і 13, 3 і 13; при включенні одного вагону-
ресторану - він ставиться під порядковим номером 3, або 8, або 13.
У випадку існування додаткових пасажирських вагонів, вони
розташовуються під номерами 0 і 16. Подібна схема поїзду є найбільш
оптимальною, вона дозволяє завчасно розподілити туристів для харчування у
вагонах-ресторанах. У вагонах розміщується наступна інформація: розклад руху
турпоїзда, програма обслуговування, прізвище директора турпоїзда, інструкторів,
лікаря, номер вагона-ресторана, де туристи харчуються, номер зміни та термін
прийому їжі. Рівень підготовки складу поїзда до рейсу перевіряється спеціальною
комісією за 6 год. до відправлення. У складі комісії представники служб:
пасажирської, лікарсько-санітарної, туристичної організації (орендатора) та
підприємства, що забезпечує туристів харчуванням. Комісія вирішує питання про
можливість відправлення состава у рейс. Результати огляду оформлюються актом
загальної форми.

7.3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ПІД ЧАС

СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТУРУ
91
 Організацією обслуговування туристів під час туристичного маршруту
займається дирекція туристичного поїзду. Чисельність працівників на
туристичному поїзді визначається у відповідності до кількості туристів. Як
правило, штат дирекції турпоїзда складається з директора, інструкторів-
методистів, організатора дозвілля, лікаря, акомпаніатора та нараховує від 4 до 6
осіб.
Директор туристичного поїзду повинен отримати в туристичній фірмі
наступні документи:
- посадові обов'язки керівника туристичного поїзда;
- картку туристичного маршруту;
- копію договору на оренду вагону;
- квитанцію про сплату проїзду;
- копію адресної телеграми;
- копії угод з партнерами, що будуть здійснювати обслуговування на
маршруті (їх адреси та телефони), а також калькуляції та програми
обслуговування;
- копії телеграм партнерів, що підтверджують прийом та обслуговування
даного поїзда;
- бланки актів та звітностей: акт про прийом комісією поїзда; акти на
харчування; акти на білизну; акти на культтовари та медичні препарати;
- копію угоди з підприємством вагона-ресторана;
- бланки розміщення туристів у вагонах;
- узгоджений з туристичною фірмою текст вступної бесіди;
- рекламу, сувеніри, буклети.
Після прибуття на туристичний поїзд турист здає свою путівку інструктору
турпоїзда в обмін на спеціальну туристичну книжку, що є документом входу у
вагон поїзда на весь час подорожі. У туристичних книжках обов'язково повинні
бути указані такі реквізити: номери вагона, місця, вагона-ресторана, зміни
харчування; розклад руху турпоїзда, основні правила для туристів.
Як правило, туристична книжка невелика за форматом і зручна для
користування на маршруті.
Харчування туристів у туристичних поїздах здійснюється під час руху - у
вагонах-ресторанах; під час зупинки - у вагона ресторанах (якщо база відстою
турпоїздів має спеціальне технічні обладнання, що забезпечить можливість
роботи вагонів - ресторанів); під час зупинки - у точках харчування у містах.
Екскурсійне обслуговування здійснюється туристичними організаціями
міст перебування туристів. Договір на екскурсійне обслуговування або відвідання
музею включає наступні пункти:
- назви та тривалість екскурсій, засіб пересування на них (автобусні,
пішоході, теплохідні тощо);
- термін підтвердження замовлень;
- вартість екскурсій;
92
 - чисельність екскурсантів у групі на кожній екскурсії;
- матеріальна відповідальність за ненадання екскурсій. Також туристам за
додаткову плату надаються послуги, що
не включені до вартості турпакету. Як правило, це специфічні екскурсії,
шоу, морські, річкові погулянки, відвідання аквапарків, мисливство, рибна ловля,
сафарі по горах та пустелях, відвідання музеїв тощо. З підприємствами, що
надають такі послуги, укладаються окремі угоди з метою отримання пільгових
групових цін.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Назвіть основні міжнародні та національні документи, що
регламентують перевезення туристів залізницею.
2. Які основні обов'язки .партнерів при укладання угоди на оренду
турпоїзду?
3. Які існують вимоги до формування туристичного поїзду?
4. Які основні посадові обов'язки директора туристичного поїзду Вам
відомі?

РОЗДІЛ VIII. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗНЬ ТУРИСТІВ НА

РЕГУЛЯРНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ЛІНІЯХ

8.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА МІЖНАРОДНИХ

РЕГУЛЯРНИХ ЛІНІЯХ

На залізницях Європи та США продають не комплекс, а окремі послуги:

- квиток, що дає право на поїздку;
- бронювання конкретного місця на конкретну дату;
- надання спального місця. Дві останні послуги на більшості маршрутів є
додатковими.
Поїзди рідко бувають заповненими наполовину, тому бронювати
заздалегідь дату й місце не прийнято. На перевізному документі
немає дати поїздки та номера місця. Дата на квитку у більшості
країн ставиться, але це дата придбання. Використати квиток можна
у будь-який день, доки не закінчився термін його дії (як правило,
два місяці).
Інший порядок діє у Франції. Там при придбанні перевізного документа
дата не ставиться, але пасажир зобов'язаний прокомпостувати квиток при вході
на платформу в автоматі, що друкує дати. Доки не закінчився термін дії поїздки
(два тижні -14 діб), пасажир має право перервати подорож у будь-якому місці.
Якщо перерва триває довше 24 год., то для продовження поїздки потрібно знову
прокомпостувати квиток. На залізницях Франції обов'язковим є бронювання
місць на поїздах експрес. Такі поїзди в розкладі поряд з номером мають
латинську літеру ГС.
93
 Провідна залізнична корпорація США "Амтрак" надає цілий комплекс
послуг мандрівникам. Компанія гарантує відшкодування вартості квитка у
випадку повернення у касу не пізніше ЗО хв. до відправлення поїзда. У цьому
випадку утримуються відсотки від вартості. При перевезенні дітей у віці від 2 до
12 років надається знижка 50%. Дитина у віці до 2 років, якщо вона не займає
окремого місця, перевозиться компанією безкоштовно. Компанія здійснює
перевезення дітей у віці 8-11 років без супроводу дорослих. У такому
випадку оплачується повна вартість квитка, а дитина буде знаходиться під
пильним доглядом працівників компанії. Паління у поїздах дозволено лише у СВ,
спеціально призначених для цього вагонах або тамбурах. Заборонено паління у
вагонах-ресторанах.
У вартість проїзного документа входить перевезення двох місць багажу. У
спальних вагонах високого класу існують спеціальні відділення для зберігання
багажу пасажирів. Дозволено перевозити
багаж вагою не більше 75фунтів за одиницю. Пакунки повинні бути не
більше 50 фунтів. На багажі повинно бути вказано ім'я та адреса пасажира.
У 1990-х рр. компанії "Аккор", що володіє великою мережею готелів,
поширила сферу свого впливу на залізничні перевезення в Європі. "Аккор"
запропонувала нову форму обслуговування на залізничних лініях - "євронайт".
Компанія спочатку на п'яти європейських лініях: Рим - Цюрих - Базель -
Женева, Відень - Венеція, Відень - Остенде, Відень - Цюріх, Відень - Гамбург, а
згодом на магістралях між Парижем, Флоренцією, Міланом, Римом, Венецією,
також іспанських лініях Мадрид - Париж, Барселона - Цюрих здійснює
обслуговування за двома класами.
Обслуговування за першим класом у одно - або двомісних купе включає
зустріч із коктейлем і солодощами, доставку багажу у вагон, англійський
сніданок, туалетний набір. Усі послуги надаються персоналом, що володіє не
менше, ніж двома мовами.
У другому класі спальних вагонів з дво -, три -, чотири - або шестимісними
купе "євронайт" пропонує клієнтам без додаткової оплати пляшку мінеральної
води на ніч та сніданок вранці.
Состав швидкісних потягів "Євростар", що ходять з Європи до Лондона
через Євротунель складається з 18 вагонів: 6 вагонів першого класу, 10
стандартних, 2 вагони-ресторани. Вагони обладнані великими панорамними
вікнами, зручними кріслами, лампами для читання, підставками для ніг. Існує
перший і другий клас обслуговування. У першому класі у вартість проїзного
документу включено харчування. У другому класі харчування надається за
додаткову плату у вагонах-барах, а також їжа та напої розносяться буфетниками
по вагонах.
У поїздах міжнародного класу, спеціальних туристичних поїздах
підвищеної комфортності існує система обслуговування пасажирів, що враховує
особливі вимоги - вегетаріанська або кошерна їжа, інвалідна коляска, підвісне

94
ліжко немовлятам. Ці послуги замовляються попередньо при бронюванні
проїзних документів.
Служба організації харчування у пасажирських поїздах далекого
прямування стає подібною до аналогічної служби повітряних перевізників. У
вартість проїзду, особливо для нічних поїздів, включається комплексне
харчування (вечеря або сніданок), що видається у зручній для використання
спеціальній пластмасовій упаковці.
Обсяги і кількість видів харчування залежить від тривалості рейсу й класу
обслуговування. Проблема організації харчування одночасно для 300-500
пасажирів під час руху та прибирання посуду, утилізації залишків їжі є досить
складною. Вона потребує чіткої організації роботи працівників вагонів-
ресторанів.
На залізницях Італії з 1990 р. компанія "Агапе" пасажирам міжміських
поїздів "ЕТР 450" надавала комплексне харчування, вартість якого входила у
проїзний документ. Скарги пасажирів першого класу на харчування «авіаційного
типу» призвели до того, що воно перестало бути обов'язковим. Обсяг послуг з
харчування не зменшився, а навпаки зріс. Якщо у 1990 р. послуги "Чіф Експрес"
надавались одночасно у 120 поїздах, то на початок 1998 р. уже у 760 поїздах (у 98
поїздах через вагони-ресторани). Кількість користувачів послуг "Чіф Експрес"
збільшилась у 4 рази і склала близько 12 млн. осіб за рік, обіг збільшився удвоє.
У поїздах, що вирушають зранку, пасажирам пропонують сніданок.
Стандартний набір сніданку "Чіф Експрес" включає: гарячий напій, сік, хліб,
свіжі круасани, тістечка, печиво, сир та йогурт. Меню та вартість обіду та вечері
залежать від місця споживання. Наприклад, у поїздах "ЕТК 450", де стандартні
комплекси ще не повністю замінені обслуговуванням у ресторані, меню
складається із першої страви або закуски-асорті, основної страви з овочами, сиру,
десерту та кави. У загальну вартість включено вартість хліба, мінеральної води та
пляшки столового вина 250 мл.
Як у звичайних, так і поїздах категорії "Інтерсіті" і швидкісних "ЕТР 500"
вагони-ресторани пропонують більш різноманітне меню з можливістю вибору
закуски та основного блюда. Усі страви готуються безпосередньо на борту.
Компанія "Агапе" у вагонах-ресторанах італійської залізниці встановила
обладнання для виготовлення піцци. Вагони "Піцца Експрес" включені до складу
шести щоденних поїздів сполучення Мілан -Верона - Венеція. Фірма "Агапе" є
власницею компанії "Річі", що забезпечує ресторанне обслуговування у поїздах
"Чізальпіно" (Італія - Швейцарія). Група Кремоніні (куди входить "Агапе") також
володіє контрактом на обслуговування харчуванням поїздів "Пендоліно" і "ТГВ",
що пов'язують Мілан із містами Франції.
Для туристів та різних категорій пасажирів на залізницях діє система
різноманітних пільг та знижок.
Єврорейлпасс - система знижок при проїзді залізницями для 1 класу без
ліміту відстані для подорожі 17 країнами (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія,
Франція, Греція, Німеччина, Нідерланди, Угорщина, Ірландія, Італія,
95
Люксембург, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Норвегія). Квиток купують
до прибуття в країни в турагенствах. Квиток, що дійсний 15 днів, коштує 498
дол., тривалістю до 3 місяців - 1398 дол.
Єврорейлюспасс - система знижок для молоді при наявності посвідчення
міжнародної студентської організації ІЗІС, ІТІС, 60 25. Квиток, що діє 15 днів,
коштує 398 дол.
Інтеррейл - це система узгоджених пільгових тарифів на залізничний
транспорт 27 країн Європи та Африки, для молоді та дорослих туристів.
Дисконтні карти цієї системи можна придбати на сім зон, їх вартість складає 250-
260 дол. Термін дії квитка від 15 днів (одна зона) до місяця (до семи зон).
Сканрейлпасс надає можливість подорожувати залізницями країн
Скандинавії, а також значні пільги при проїзді на поромах, автобусах, при
проживанні у певних готелях.
У регіоні Східна Європа діє Східно-Європейський пасе (Австрія, Чехія,
Словаччина, Угорщина, Польща).
У кожній країні існують національні тарифи, що надають додаткові пільги
та знижки під час подорожі. Наприклад, значні пільги туристам надаються на
залізницях Австрії. Продається відкритий квиток, що діє 15, ЗО або 60 днів,
вартістю на 20% меншою, ніж із фіксованою датою.
Бритрейлпасс - особистий проїзний документ для туристів, що продається
тільки в офісах "Бритиш Рейл". Термін дії - один чи декілька днів для здійснення
подорожі будь-яким класом. Молодіжний квиток (із знижкою) передбачає проїзд
у другому класі.
Норвейрейлпасс - надає можливість здійснити необмежену кількість
подорожей Норвегією упродовж 1 або 2 тижнів (І та II класом), існує можливість
подорожувати три дні упродовж місяця.
В Індії існує програма Індрейлпасс, за якою туристи подорожують
залізницею без обмежень у відстані. Квиток є іменним і купується до прибуття у
країну або у міжнародних аеропортах Делі, Мумбая (Бомбея), Ченная (Мадраса).
Вартість поїздки на кінець XX ст. становила:

1 клас II клас
На 1 день 39 На 1 день 17
дол. дол.
На 15 днів 185 На 15 днів 80
дол. дол.
На 90 днів 530 На 90 днів 235
дол. дол.

Крім того, у кожній країні діють власні нормативи, згідно яких окремим
категоріям пасажирів при здійсненні перевезень надаються різноманітні пільги:
пенсіонерам, військовим, дітям, інвалідам тощо.

96
 Наприклад, залізницями Британії можна перевозити безкоштовно до
чотирьох дітей у віці до 5 років, а для дітей у віці з 5 до 16 років діє знижка 50%
від вартості квитка. У Німеччині діти до 4 років перевозяться безкоштовно, а з 4
до 11 років « за 50% вартості. Молодь від 12 до 26 років отримує знижку за
шкільними або студентськими квитками у вагонах II класу.

8.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ НА РЕГУЛЯРНИХ

ЛІНІЯХ В УКРАЇНІ

Перевезення туристів рейсовими поїздами постійного сполучення

здійснюють, коли туристична фірма не має потреби перевозити велику кількість
туристів. Туристична фірма звертається до підприємств Укрзалізниці із
письмовою заявою встановленого зразка на виділення необхідної кількості
проїзних документів на регулярний графіковий поїзд.
Резервування місць для організованих груп здійснюється на підставі
подання замовлення, де вказано: повну назву організації, її адресу, реквізити
банку, який обслуговує, кількість місць, маршрут, номер поїзду, дату виїзду й тип
вагону. Замовлення повинно бути підписано керівником туристичної організації
та головним бухгалтером і завірено печаткою установи. Заяву на перевезення
групи дітей шкільного віку має засвідчити підписом директор школи, де
навчаються діти, або завідувач районним відділом освіти, або керівник
підприємства - організатор перевезення. Замовлення здається в касу залізничного
вокзалу для групових замовлень та регіструється у старшого касира.
Плата за послуги з резервування місць вноситься готівкою у день
замовлення, за кожне замовлене місце незалежно від того, яка кількість місць
фактично буде викуплена. Можливою є оплата послуги резервування місць за
безготівковим розрахунком, якщо до відправлення поїзду від дати подання заяви
на резервування місць
12 днів і більше.
Туристична фірма повинна викупити проїзні документи на замовлені місця
у день, призначений касиром. При цьому Укрзалізницею встановлені граничні
терміни викуплення проїзних документів: при замовленні місць за 45-30 діб до
відправлення поїзда місця мають бути викупленими за 20 діб до відправлення
поїзда, при замовленні за 29-12 і 11-6 діб місця мають бути викупленими
відповідно за 10 і 5 діб. Якщо заявка подається за 2-5 діб до відправлення поїзда,
то місця слід викупити протягом доби. Замовлення, що подаються у термін
менше однієї доби до часу відправлення поїзда, мають бути оформлені одразу
після резервування місць та сплати за резервування.
Місця, не викуплені у визначений термін, передаються у загальний продаж.
Замовлення анулюється. Плата за резервування місць не повертається.
Основним документом, що підтверджує право пасажира здійснити
перевезення, є проїзний документ. Складовими проїзного документа є:

97
 - плацкарта - частина вартості проїзду, що змінюється залежно від
категорії вагона та поїзда і компенсує витрати на підготовку до рейсу та
обслуговування вагона;
- квиток - частина вартості проїзду, що змінюється залежно від категорії
вагона та поїзда і компенсує витрати на переміщення вагона.
Проїзні документи бувають: повні, безплатні, пільгові, дитячі, групові,
службові. Проїзний документ дійсний тільки на час проходження поїзда між
станціями, вказаними в ньому.
Чинність проїзного документа (квитка й плацкарти) може бути продовжена:
- у випадку ненадання пасажиру місця, вказаного у проїзному документі;
- у випадку запізнення пасажира на поїзд із пункту пересадки з вини
залізниці.
У цих випадках пасажир повинен звернутися на станцію відправлення
поїзда. Представники залізниці повинні проставити на проїзному документі
відмітку "Не надано місце в зв'язку з .... Чинність проїзного документа
поновлено" або "Запізнення на поїзд з вини залізниці...Чинність проїзного
документу поновлено".
Перевізник оформляє пасажиру новий проїзд без стягнення додаткових
платежів. і
Чинність квитка (однієї з двох частин проїзного документа) продовжується:
- у разі запізнення пасажира на поїзд, якщо про це було заявлено ним не
пізніше 3 год. після відправлення поїзда. На проїзному документі станція
відправлення зобов'язана зробити відмітку: "Запізнення на поїзд з особистих
причин. Чинність квитка продовжено";
- якщо пасажир не зміг виїхати поїздом, вказаним у проїзному документі,
внаслідок хвороби чи нещасного випадку і пред'явив проїзний документ разом з
довідкою лікувального закладу не пізніше 1 місяця після відходу поїзда. При
цьому на проїзному документі проставляється відмітка: "Запізнення на поїзд
через хворобу. Чинність квитка продовжено."
У цих випадках нову поїздку, із доплатою вартості плацкарти, можна
оформити потягом 10 діб після внесення відмітки.
Переоформлення проїзних документів здійснюється у касі за наявності
вільних місць. Проїзний документ може бути переоформленим на поїзд, який
відходить раніше, у вагон вищої або нижчої категорії. Може бути здійснено
заміну місць, вказаних у проїзному документі, на місця будь-якого вагона такої ж
категорії. Переоформлення проводиться тільки на станції відправлення поїзда і не
раніше як за 24 год. до часу відправлення поїзда, вказаного у проїзному
документі. За переоформлення стягується плата, встановлена суб'єктом
господарювання.
Запізнення на поїзд у пункті пересадки. У випадку запізнення пасажира в
пункт пересадки з вини залізниці (запізнення або відміна погодженого поїзда) і за
бажання продовжити поїздку залізниця повинна відправити пасажира без

98
стягнення плати наступним поїздом, щоб пасажир прибув на станцію
призначення з найменшим запізненням.
Начальник станції пункту пересадки або уповноважений на це працівник
станції зобов'язаний підтвердити на проїзному документі запізнення або відміну
поїзда.
Дії у разі викрадення проїзних документів. Якщо у пасажира викрадено
проїзний документ на станції початкового відправлення, то він повинен
повідомити про це органи міліції на залізничній станції для отримання довідки.
Довідка міліції не дає права на отримання проїзного документа безоплатно, але
дає право його першочергового придбання.
Якщо у пасажира викрадено проїзні документи на станції зворотного
відправлення чи на шляху прямування (на станції пересадки), чи він загубив їх і
не має коштів для придбання нових, то пасажир може доручити (телефоном,
факсом тощо) будь-якій юридичній чи фізичній особі сплатити кошти до
залізничної каси за відповідний проїзд на місці її проживання в Україні. На
підтвердження оплати проїзду видається квитанція за формою ГУ-57 "а" або
проїзний документ діючого зразка із нанесенням або без нанесення інформації
про номер вагона й місця. Для розрахунку вартості проїзду враховуються дата
відправлення, номер поїзда, тип вагона.
Начальник станції, де було оплачено проїзд, за рахунок особи, що його
оплачувала, телеграмою сповіщає начальника станції перебування пасажира про
оформлення проїзду. На підставі цієї телеграми пасажирові видається безплатний
проїзний документ до місця призначення. Оформлений проїзний документ чи
квитанція за формою ГУ-57 "а" із копією телеграми направляється до фінансової
служби, яка його видала. Особі, що оплатила вартість проїзду, видається копія
телеграми - підтвердження про оплату.
Перевезення дітей. Дитина до 5 років, якщо вона не займає окремого
місця, перевозиться з дорослим пасажиром безкоштовно. У випадку перевезення
більше однієї дитини до 5 років пасажир повинен додатково придбати дитячий
квиток на кожне місце, яке займають діти, але не більше як одне місце на двох
дітей.
Для перевезення дитини віком від 5 до 10 років пасажир повинен придбати
дитячий проїзний документ, який дає право на зайняття місця нарівні з
дорослими пасажирами. Потрібно мати документ, що підтверджує вік дитини,
який визначається на день від'їзду. Вартість проїзду для дітей віком від 5 до 10
років становить 50% від вартості проїзду дорослого пасажира.
Умови проїзду. Пасажир повинен займати у вагоні місце, що вказано у
проїзному документі. Якщо проїзний документ придбаний на проміжній станції,
то номер місця на ньому, як правило, не вказується. Розміщення пасажирів у
вагоні за такими проїзними документами здійснює провідник вагона. При цьому
нижні місця надаються, в першу чергу, пасажирам із дітьми, інвалідам, хворим,
пасажирам похилого віку.

99
 Якщо каса неправильно оформила проїзні документи або видала проїзний
документ без наявності вільних місць у вагоні, продала два проїзних документи
на одне місце, начальник поїзда й провідник вагона зобов'язані допустити
пасажира у вагон і вжити заходів для надання йому місця у поїзді.
У випадку неможливості надати місце пасажиру у даному поїзді йому
надається відповідне місце в іншому поїзді. Переоформлення проїзних
документів здійснюється безкоштовно. У випадку відмови пасажира від
запропонованої заміни місця, здійснюється повернення вартості проїзду й послуг
із оформленням акту довільної форми.
Пасажирам надається можливість користуватись наявними у вагоні двома
санітарними вузлами, які провідник вагона зобов'язаний утримувати
відчиненими. Користування санітарними вузлами припиняється при проходженні
поїзда через станції та санітарні зони, про що за ЗО хв. пасажирам сповіщається
провідником або через поїзне радіо.
Пасажири всіх вагонів із спальними місцями тричі на добу (з 8 до 10 год., з
15 до 17 год. та з 20 до 22 год. за місцевим часом) забезпечуються за встановлену
плату чаєм та кавою. Медикаменти з поїзної аптечки, кип'ячена або охолоджена
кип'ячена вода надаються пасажирам безкоштовно.
У пасажирських вагонах місцевих і дальніх поїздів паління дозволяється у
тамбурі з некотлового боку вагону.
Втрата провідником проїзних документів. У випадку втрати провідником
вагона прийнятих на зберігання від пасажирів проїзних документів начальник
поїзду складає акт, який, крім нього, підписують пасажири і провідник вагону.
Акт завіряється штемпелем попутної станції або штемпелем начальника поїзда.
Акт є підставою проїзду пасажира до станції призначення.
Якщо пасажир їде у відрядження, то йому на підставі акта для пред'явлення
за місцем роботи начальник поїзда в касі тієї станції, на якій поїзд має зупинку,
оформляє новий проїзний документ із відміткою на звороті "Замість втраченого".
На підставі цього акту начальник поїзда в касі станції оформляє нові проїзні
документи з відміткою на звороті цих документів "Замість
втраченого".
Пасажир, який не може пред'явити дійсного проїзного документа, повинен
згідно із законодавством України, крім вартості проїзду, сплатити штраф.
Якщо пасажир помилково сів у поїзд іншого напряму, він повинен
залишити його на найближчій станції. У цьому випадку начальник поїзда складає
акт, який дає право пасажиру повернутися назад до станції відправлення поїзда
без оплати
проїзду.
Якщо після повернення на станцію відправлення пасажир не встиг на поїзд,
зазначений у проїзному документі, то він пред'являє проїзний документ разом з
актом начальнику вокзалу для поновлення чинності квитка. Для подальшої
поїздки пасажир повинен придбати нову плацкарту та закомпостувати
старий
100
 проїзний документ.
Припинення, переривання поїздки, зміна маршруту на шляху
прямування. Пасажир має право один раз здійснити переривання поїздки на
будь-якій проміжній станції, розташованій на маршруті виданого пасажиру
проїзного документа. У випадку переривання поїздки (тимчасової зупинки на
проміжній станції) пасажир повинен не пізніше трьох годин після прибуття
поїзда пред'явити свій проїзний документ черговому по вокзалу, начальнику
станції або начальнику вокзалу для поставлення відмітки: "Станція ...........
Зупинка з продовженням терміну
чинності квитка".
Продовжити поїздку пасажир може у термін не пізніше 10 діб після
відправлення поїзда, на якому він прибув на станцію переривання поїздки.
Проїзний документ слід пред'явити до каси тієї станції, на якій пасажир
зупинився, або станції, розташованої далі на маршруті прямування для
компостування та оформлення плацкарти. Якщо зупинка була здійснена з
причини захворювання, то продовжити поїздку пасажир може у термін не пізніше
10 діб після закінчення лікування після пред'явлення довідки з місця лікування
чи лікарняного листа.
У разі припинення поїздки на шляху прямування пасажир повинен не
пізніше трьох годин після відходу поїзда пред'явити проїзний документ
начальнику станції (або вокзалу) для! поставлення відмітки: "Чинність квитка
припиняється на станції..." Повернення платежів у разі припинення поїздки
проводиться за розпорядженням начальника станції (вокзалу) та усною заявою
пасажира.
Пасажир може після переривання поїздки змінити її маршрут. Якщо
відстань нового маршруту перевищує відстані, маршруту, вказаного у
проїзному документі, то пасажир сплачує* вартість проїзду за різницю у відстані
відповідного вагона (без плацкарти) як за нову поїздку.
Якщо пасажир бажає змінити маршрут на станції початкового
відправлення, то він повинен здати проїзний документ і оформити новий.
На зворотному боці проїзного документа робиться запис про зміну
маршруту. Якщо новий маршрут коротший від вказаного у проїзному документі,
то зміна маршруту прямування проводиться без додаткової оплати вартості
квиткової частини. На зворотному боці проїзного документу проставляється
відповідна відмітка. Вартість плацкарти в обох випадках сплачується на
загальних підставах.
У всіх випадках зупинки на шляху прямування (крім тих, що сталися з вини
залізниці) плацкарта втрачає чинність. Для продовження поїздки пасажир
повинен придбати нову плацкарту відповідно до категорії вагона.
Проїзні документи, забуті у особи, що проводжала пасажира. Якщо
після відправлення поїзду проїзні документи пасажира залишились у
супроводжуючої особи, вона негайно, але не пізніше, ніж через 3 год. з моменту
відправлення поїзда, повинна здати їх начальнику станції (вокзалу).
101
 Начальник станції коштом проводжаючого дає телеграму (телефонограму)
начальнику поїзда і начальнику станції (вокзалу) на шляху прямування, де під час
зупинки поїзда є технічна можливість виписати нові перевізні документи.
Пред'явлені проїзні документи гасяться штемпелем: "Чинність проїзного
документа припинено на станції..."
Погашені проїзні документи повертаються проводжаючому. Повернення
платежів за вдруге придбані проїзні документи здійснюється тільки за заявою до
Управління залізниці за умови пред'явлення погашених і вдруге придбаних
проїзних документів.
Погашення проїзних документів, пред'явлених пізніше 3 год. після
відправлення поїзда, не здійснюється.
Якщо протягом 4 год. після відправлення пасажира з початкової станції не
буде одержано телеграму (телефонограму) від начальника станції (вокзалу)
відправлення, то пасажир вважається безквитковим і зобов'язаний сплатити
штраф і вартість проїзду від станції посадки до станції призначення начальнику
поїзда за квитанцією ГУ-57 або сплатити штраф і залишити поїзд.
Відчеплення вагона. У разі виявлення технічної несправності вагона або
небезпечних захворювань у пасажира, що робить неможливим подальше
прямування вагона, його відчіплюють. Начальник поїзда розміщує пасажирів на
вільні місця в інших вагонах поїзда (у тому числі й у вагонах вищої категорії) та
сповіщає про це лінійне бюро з розподілу місць у поїздах.
Якщо вільних місць немає, начальник поїзда та начальник станції (вокзалу)
повинні вжити заходів щодо відправлення пасажирів відчепленого вагона, в тому
числі:
- наданням іншого вагона з причепленням до того ж поїзда, чи до першого
поїзда попутного напряму;
- розміщенням пасажирів на вільні місця першого поїзда попутного
напряму.
При розміщенні пасажирів відчепленого вагона перевага надається
пасажирам із дітьми, хворим, особам похилого віку,
інвалідам.
Відчеплення вагона оформляється актом за підписом начальника поїзда й
начальника станції (вокзалу), який завіряється штемпелем станції. Один,
примірник акта залишається у начальника поїзда, один у начальника станції, інші
видаються пасажирам відчепленого вагона. Акт дає право пасажиру на безплатне
переоформлення проїзду та отримання постільної білизни, або отримання через
Управління залізниці призначення різниці вартості проїзду, якщо решту шляху
пасажир прямує у вагоні іншої категорії.
Нещасний випадок із пасажиром. Якщо із пасажиром стався нещасний
випадок, травма на вокзалі чи у поїзді, то представники залізниці повинні скласти
акт та надати його пасажиру. У разі смерті пасажира або тяжких тілесних
пошкоджень акт видається близьким родичам.

102
 В акті зазначаються прізвище, ім'я та по батькові пасажира, номер поїзда,
вагона та місця, в якому їхав пасажир, номер і серія проїзного документа, дата та
час випадку, обставини випадку, ким надано першу медичну допомогу.
Акт підписують працівник, відповідальний за його складання, та свідки (не
менше двох). Документ завіряють штампом начальника станції (начальника
поїзда). Один екземпляр акту після підписання залишається у справах
структурного підрозділу, в якому складено акт, а другий видається пасажиру або
рідним. Також видається довідка потерпілому, що має право н безкоштовний
проїзд без проїзного документа із зазначення відомостей про страховика.
Не видається акт, якщо нещасний випадок трапився з пасажиром за
обставин, безпосередньо не пов'язаних із поїздкою, внаслідок скоєння пасажиром
дій, за які передбачено кримінальну відповідальність.
Зберігання та перевезення ручної поклажі, тварин, багажу. До ручної
поклажі належать речі, незалежно від виду упакування, що легко переносяться і
за своїми розмірами без труднощів розміщуються у вагонах на місцях,
призначених для цього.
Кожний пасажир має право безплатно перевозити із собою у вагоні ручну
поклажу вагою до 36 кг на повний, пільговий, безплатний проїзний документ і 15
кг на дитячий. Перевезення ручної поклажі понад встановлену норму і
перевезення без оплати собак та інших тварин, дозволених до перевезення,
спричиняє накладення штрафу згідно із законодавством України.
Сплата штрафу не звільняє пасажира від оплати вартості перевезення
надлишкової ваги ручної поклажі. Обов'язок турбуватися про цілісність та
зберігання ручної поклажі, що перевозиться разом із пасажиром, покладається на
пасажира. Однак провідники вагонів не звільняються від відповідальності
вживати усіх заходів задля забезпечення збереження поклажі пасажирів.
Начальник станції, відкритої для багажних операцій, зобов'язаний надати
пасажирам безкоштовно, до посадки у вагон, можливість зважування ручної
поклажі та оплати перевезення надлишків ваги або здачі частини ручної поклажі
для перевезення багажем за окрему плату. Перевезення з пасажиром зайвої ваги
ручної поклажі вагою не більше 14 кг оформляється з видачею пасажиру
квитанції ЛУ-12"а".
Пасажиру надається право перевезти без оплати, додатково до норми
ручної поклажі, у плацкартному або купейному вагоні: ручну поклажу вагою до
50 кг на один додатково придбаний за повну вартість квиток відповідно вагона;
ручну поклажу до 150 кг в окремому купе з оплатою повної вартості усіх місць у
купе.
Кожен пасажир має право перевозити при собі безплатно понад
установлену норму ручної поклажі кімнатних птахів у клітках, портфель,
дипломат або дамську сумку, бінокль, лижі та палиці до них, вудочки,
фотоапарат, парасольку, відеокамеру, портативний магнітофон та інші дрібні
речі.

103
 Дозволяється перевозити за рахунок норми ручної поклажі пасажира дитячі
коляски,, байдарки у розібраному стані та інші речі, які за своїми розмірами
можуть бути розташовані у вагоні на місцях, призначених для ручної поклажі.
Собаки великих порід перевозяться у крайніх тамбурах першого й
останнього вагонів поїзда (не більше двох собак) у намордниках на металевій чи
міцній шкіряній прив'язі та під наглядом супровідника, команди якого вони
виконують.
Перевезення собак великих порід у купе пасажирського чи швидкого поїзда
є припустимим лише в купейному або м'якому вагоні за умови придбання
власником собаки всіх місць у купе та пред'явлення довідки ветеринарного лікаря
про можливість перевезення собаки. Перевезення собак великих порід у багажних
вагонах здійснюється у спеціальних контейнерах при супровідниках, які повинні
їхати у цьому поїзді.
Плата за перевезення собак, дрібних домашніх тварин при пасажирі у
пасажирських вагонах, а також у багажних вагонах дальніх поїздів сплачується за
особину чи місце, як за 20кг багажу, незалежно від наявності ручної поклажі. При
цьому пасажиру видають багажну квитанцію з написом: "Багаж на руках
пасажира".
Пасажир чи супровідник тварин повинен годувати, поїти та прибирати за
тваринами. Він несе відповідальність за можливі
збитки.
До перевезення приймаються речі пасажира, що упаковані в закриті валізи,
скрині, невеликі ящики, фанерні коробки, а також корзини. Вага окремого місця
не повинна бути більшою 75кг, а довжина більшою трьох метрів. Завантаження
багажу в багажний вагон повинно проводиться без труднощів.
Знижки на проїзд надаються тільки на підставі законів України,
міжнародних угрд, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів
України - із відшкодуванням витрат залізницям за порядком, встановленим
Кабінетом Міністрів.
Комерційні знижки на проїзд пасажирів чи перевезення багажу
(вантажобагажу) залізницею встановлюються наказами Міністерства транспорту
України одночасно в усіх (чи окремих) поїздах, на окремий період та напрями, на
визначені дати, періоди року, дні тижня, на квиток та плацкарту одразу чи
роздільно, на визначені партії багажу чи вантажобагажу. Знижки з вартості
проїзду за відповідними посвідченнями надаються при оформленні проїзних
документів на дату відправлення не раніше 1 жовтня і не пізніше 15 травня.
Для проїзду груп дітей та школярів у період з 15 вересня до 25 травня
орендованими туристичними поїздами населеністю 300 чоловік і більше
надається знижка у розмірі 30% вартості проїзду (квитка та плацкарти). Особам,
які супроводжують, незалежно від їх кількості, надається знижка у розмірі 30%
вартості квитка.
Для оформлення проїзду групі пасажирів, у тому числі дітям,
військовослужбовцям, особам, що мають право на пільговий проїзд, складом 36
104
осіб і більше надається знижка з вартості квитка 30% при проїзді "туди й назад".
А для оформлення проїзду в одному напрямку - 20%. Указані знижки надаються
також при перевезенні груп пасажирів орендованими та спеціальними вагонами
(поїздами).
Страховий збір. При оформленні проїзду з кожного пасажира (крім осіб,
що мають право на безкоштовний проїзд) стягується страховий збір з видачею
страхового поліса. Вартість страхового збору на провізному документі
зазначається окремою цифрою. Розмір страхового збору та страхових сум,
порядок оформлення та видачі полісів встановлено Положенням про обов'язкове
особисте страхування від нещасних випадків на" транспорті, що затверджено
Постановою Кабінету Міністрів України.
Повернення платежів за невикористані проїзні документи провадиться у
будь-якому пункті продажу проїзних документів залізниці при пред'явленні до
каси повернення платежів проїзного документа та посвідчення особи.
Якщо за груповим проїзним документом не може виїхати повна кількість
учасників групи, то керівник групи зобов'язаний пред'явити груповий проїзний
документ начальнику станції (вокзалу) або черговому по вокзалу для поставлення
відмітки й повернення вільних місць у загальний продаж. Така відмітка може
бути поставлена тільки до початку поїздки.
Після відправлення поїзда на шляху прямування, у тому числі на вокзалах і
в поїздах, відмітки про проїзд кількості пасажирів, меншої від, указаної у
проїзному документі, не проставляються. Платежі не повертаються.
Повернення платежів, сплачених безготівково, проводиться Управлінням
залізниці в претензійному порядку за умови попереднього погашення проїзних
документів у касі повернення платежів з відміткою про повернення місць для
загальної реалізації. Виплата платежів без пред'явлення проїзних і перевізних
документів не дозволяється.
Вартість проїзного документа повертається повністю або частково у таких
випадках:
- проїзний документ не використаний повністю або частково;
- проїзний документ із вини залізниці використаний у вагоні чи поїзді
нижчої категорії, ніж зазначено у проїзному документі;
- за груповим квитком прямувала неповна кількість учасників групи;
- проїзний документ має позначку про зупинку на шляху прямування;
- на проїзному документі, оформленому ручним способом, проставлено не
більше, ніж два компостери.
Якщо пасажир відмовляється від поїздки з особистих причин не пізніше,
ніж за 6 год. до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка
й плацкарти, а якщо менше ніж за 6 год. до відправлення поїзда, але не більше
ніж 3 год. після його відправлення, виплачується тільки вартість квитка, а
вартість плацкарти не виплачується. Якщо вартість проїзних документів після
вирахування є рівною або меншою від ціни на послуги з повернення плати за
невикористаний проїзний документ, то плата за послуги з повернення не
105
стягується. Виплата платежів за невикористані проїзні документи, пред'явлені
після 3 год. після відправлення поїзда, не проводиться. Повернення платежів за
невикористані проїзні документи проводиться (до 24.00) у день їх пред'явлення
до оплати.
У разі припинення поїздки на шляху прямування з особистих причин
пасажиру повертається вартість квитка за непрослідувану відстань, а вартість
плацкарти не повертається. Належна пасажиру частина платежів визначається
наступним порядком: із повної вартості квитка віднімається вартість за
прослідувану відстань. З пасажира стягується вартість за послуги з повернення
проїзного документа. Вартість плацкарти до розрахунку не включається.
Повернення платежів організованим групам у разі відмови від поїздки
організованої групи чи пасажирів, які придбали квитки за безготівковим
розрахунком, проводиться управлінням залізниці на рахунок організації, яка їх
придбала.
Для повернення платежів представник організації чи групи повинен
пред'явити проїзні документи до залізничної каси для їх погашення та повернення
місць у загальний продаж, після чого організація направляє заяву та проїзні
документи до управління залізниці. Управління залізниці повинне в місячний
термін розглянути заяву та перерахувати платежі організації.
Якщо відмітка на проїзних документах не пізніша, ніж за З доби до відходу
поїзда, вказаного у проїзному документі, власнику проїзних документів
повертається повністю вартість квитка та плацкарти. А якщо менше ніж за 3
доби, але не пізніше, ніж за 3 год. після відправлення поїзда, тільки вартість
квитка.
У разі відмови від поїздки організованої групи повернення платежів за
проїзні документи, придбані за готівку, проводиться безпосередньо будь-яким
пунктом продажу проїзних документів за заявою керівника групи та документом,
що посвідчує його особу, та з дозволу начальника вокзалу (станції).
Якщо зменшення кількості учасників групи робить неможливим надання
знижок, які застосувались при оформленні поїздки організованої групи, то
повернення платежів здійснюється після перерахування вартості проїзду групи.
Повернення платежів при припиненні поїздки з вини залізниці. У
випадках відміни поїзда, зазначеного у проїзному документі, або його запізнення
до відправлення з пункту відправлення пасажирів понад 1 год., ненадання
пасажиру місць, зазначених у проїзному документі, запізнення пасажира на поїзд
із пункту пересадки з вини залізниці й відмови пасажира скористатися іншими
місцями чи поїздом, для повернення платежів пасажир повинен пред'явити
проїзні документи черговому помічнику начальника вокзалу або особі, що
виконує його обов'язки, для відмітки: "Проїзний документ не використаний
повністю з вини залізниці".
На підставі цієї відмітки касир виплачує пасажиру повну вартість проїзного
документа включно або з платежами за послуги з продажу. Плата за послуги
(комісійний збір) із повернення проїзного документа не стягується.
106
 У випадках перерви у русі поїздів, незалежно від причини відмови
пасажира від продовження поїздки, станція, на якій пасажир затримався
внаслідок перерви, зобов'язана повернути повну вартість проїзних документів від
станції відправлення, а також платежі за послуги з продажу. Плата за послуги з
повернення не стягується.
У випадках переведення пасажира з вини залізниці до вагона нижчої
категорії виплата різниці у вартості проїзду проводиться на станції призначення
пасажира за умови пред'явлення проїзного .документа та акта (довідки)
черговому помічнику начальника вокзалу або особі, що виконує його обов'язки, з
зазначенням номерів проїзних документів і поїзда, вагона та дати переведення і
прізвища пасажира. Акт чи довідку видає начальник поїзда, яку він повинен
засвідчити штемпелем станції.
Якщо пасажир не здійснив поїздку через хворобу чи нещасний випадок, що
сталися в день від'їзду, і пред'явив проїзні документи до повернення пізніше, ніж
за 3 год. після відправлення поїзда, то повернення платежів проводиться у
претензійному порядку при пред'явленні пасажиром проїзних документів та
документів, які підтверджують хворобу чи нещасний випадок. При цьому
пасажиру повертається вартість квитка з вирахуванням вартості послуги за
повернення квитка. Вартість плацкарти не повертається.
Якщо пасажир примушений залишити поїзд із причин хвороби, то станція,
на якій пасажир припинив поїздку, зобов'язана зробити відмітку на проїзному
документі. Також складається акт, і на його підставі повертається вартість квитка
за невикористану відстань, яку він не проїхав, зі стягненням вартості послуги за
повернення проїзного документа. Вартість плацкарти не повертається.
Претензії про повернення платежів за проїзні документи, за якими не
відбулась поїздка в орендованих вагонах і поїздах, розглядаються залізницею, із
якою була укладена угода про оренду. За частково невикористані проїзні
документи на проїзд в орендованих та спеціальних вагонах через переривання
поїздки або здійснення поїздки неповною кількістю членів групи платежі не
повертаються.
Повернення платежів пасажирам у всіх інших випадках, не передбачених
чинними Правилами, може бути проведене тільки управлінням залізниці, яка
видала проїзні документи. У цих випадках до заяви про повернення платежів
повинні бути долучені проїзні документи, а в інших випадках - відповідні
документи та довідки.
Платежі за невикористану відстань у разі переривання поїздки на шляху
прямування виплачує начальник станції, на якій пасажир перервав поїздку, або
управління залізниці, до якої належить станція переривання поїздки. У разі
повернення повністю невикористаних проїзних документів, у т. ч. і після
відправлення поїзда (не пізніше 3 год.), обов'язковому поверненню підлягає сума
страхового збору у складі як вартості квитка, так і вартості плацкарти. За проїзні
документи, використані частково, страховий збір не повертається.

107
 Відповідальність сторін. У разі відміни поїзда або затримки його
відправлення більш ніж на 1 год., зміни маршруту поїзда, в результаті чого *
поїзд не прямує через станцію, вказану в квитку, прибуття погодженого поїзда до
пункту пересадки пасажира після відправлення поїзда, яким повинна була
здійснюватися поїздка з пункту пересадки, залізниця несе відповідальність перед
пасажиром, а саме - не проводиться вирахування сум із вартості проїзду
незалежно від термінів повернення проїзних документів.
Залізниця зобов'язана відправити пасажира та його багаж, не стягуючи
доплати, іншим поїздом, що відправляється до тієї самої станції призначення, так,
щоб пасажир прибув на цю станцію з мінімальним запізненням.
Залізниця не несе відповідальність за запізнення пасажира в пункт
пересадки, якщо поїзд, узгоджений при видачі проїзного документа у пункті
придбання, прибув на станцію пересадки пасажира не пізніше ніж за ЗО хв. до
відправлення поїзда, яким мав виїхати пасажир.

8.3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ГІДА

(КЕРІВНИКА ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ) НА ЛІНІЙНОМУ
ЗАЛІЗНИЧНОМУ МАРШРУТІ

Як правило, під час подорожі групи туристів на залізниці її; супроводжує

представник туристичної фірми (гід, керівник туристичної групи).
Гід (керівник туристичної групи) на транспортних маршрутах
забезпечується проїздом, а у випадку тривалості маршруту понад добу -
харчуванням за нормами, встановленими для туристів.
Перед початком маршруту гід (керівник туристичної групи) зобов’язаний:
детально ознайомитись з програмою обслуговування у кожному пункті
маршруту, правилами та порядком проїзду, резервування місць та оформлення
комісійних зборів у пунктах пересадки та зворотного виїзду, місцем розміщення,
харчування туристів, планом екскурсійного обслуговування туристів,
калькуляцією вартості послуг, що повинні бути надані туристу.
У випадку затримання, запізнення відправлення транспорту (поїзда) та
відмови групи від подальшої подорожі керівник туристичної групи повинен
повідомити про це у диспетчерський пункт туристичної фірми на залізничному
вокзалі або зателефонувати на фірму. Проїзні документи на залізничний
транспорт є документами суворої звітності, що повинні бути обов'язково
повернені на турфірму.
Керівник туристичної групи проводить для туристів інструктаж з правил
проїзду у пасажирських поїздах та забезпечення особистої безпеки під час
залізничної подорожі та у місцях зупинки.
Найбільшою загрозою для життя та здоров'я туристів на залізниці є
"прогулянка по залізничних шляхах". Вихід до міста, прохід до поїздів, перехід з
однієї платформи до іншої повинен здійснюватися через тунель або міст. Не
дозволяється ходити вздовж залізниць або переходити через колії у недозволених
108
місцях. Очікуючи поїзд не можна знаходитись біля краю платформи.
При посадці у поїзд та виході з нього не потрібно штовхатися біля вагонів або
притулятися до них. Входити у вагон потрібно не пізніше, ніж за 2-3 хв. до
відправлення поїзда та тільки з боку пасажирської платформи. Не можна сідати у
вагони та виходити з них під час руху поїзда.
При посадці у вагон заборонено ставити у тамбурі речі, їх потрібно відразу
занести у вагон. Розміщувати ручну поклажу у вагоні потрібно таким чином, щоб
вона не заважала іншим пасажирам. Під час зупинки поїзда не можна далеко
відходити від нього, бо у випадку запізнення поїзда тривалість зупинки може
бути скорочена. Крім того, шлях повернення до поїзда може бути відрізаним
іншим потягом або маневровим составом. Небезпечно бігти за вагоном потягу,
що відходить, це може привести до падіння
під колеса поїзда.
Під час руху забороняється: викидати з вікон вагонів сміття, пляшки,
зупиняти потяг стоп-краном. Також туристам потрібно з метою запобігання
інфекційних захворювань дотримувати обережності під час придбання в дорозі
їжі з рук.
Паління пасажирам дозволяється тільки у неробочому
тамбурі.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Наведіть основні особливості перевезення пасажирів на
міжнародних залізницях.
2. Які існують системи пільг та знижок при міжнародних
перевезеннях?
3. Що таке обслуговування за формулою "Євронайт"?
4. Розкажіть про порядок резервування місць для туристів на рейсових
поїздах в Україні.
5. Наведіть основні умови оформлення проїзних документів.
6. Які особливості перевезення дітей залізницею Вам відомі?
7. На яких умовах здійснюється перевезення багажу, тварин на
залізниці?
8. Який діє порядок повернення платежів?
9. Які Ви знаєте обов'язки пасажирів та перевізника при
здійснення перевезень залізницею?

РОЗДІЛ IX. СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

ПОВІТРЯНИМ
ТРАНСПОРТОМ

9.1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОВІТРЯНОГО ТРАНСПОРТУ

109
 Науковий підхід до вирішення проблеми польотів людини у повітрі виник у
XVIII ст. з інтенсивним розвитком науки та техніки. Розробки М. В. Ломоносова
заклали підвалини аеродинаміки повітряних куль. У 1754 р. М. В. Ломоносов
розробив та побудував діючу модель двогвинтового гелікоптера. До нього ідею
побудови гелікоптера висував у XV ст. Леонардо да Вінчі, але його роботи були
невідомі до кінця XIX ст. Наприкінці XVIII ст. (21 листопада 1783 р.) у Франції
брати Жозеф та Етьєн Монгольф'єри запустили повітряну кулю з людиною. У
1852 р. відбувся перший політ на аеростаті з паровим двигуном. У другій
половині XIX ст. з винаходом двигунів внутрішнього згорання починають
будівництво дирижаблів. Моделі перших планерів були побудовані англійцем Д.
Кейлі та росіянином Д. Ф. Можайським. У 1903 р. брати Райт в Америці
побудували перший літак.
В Україні одним з дослідників проблем підкорення повітряного океану був
засновник Харківського університету Василь Назарович Каразін. У 1909 р. у
Києві, після Одеси та Петербурга, була створена громадська авіаційна організація
- Київське товариство повітроплавання. Ініціаторами цієї події стали В. Д.
Мержанов, А. І. Захаріяшевич, Б. Ф. Решетилов. У товаристві розпочали свою
діяльність відомі авіаконструктори: Д. П. Григорович, Ф. І. Билинський, І. І.
Сікорский, П. М. Нестеров, Ф. Ф. Терещенко та ін. Саме в Києві в 1913 р. над
Сирецьким полем Петро Нестеров уперше у світі виконав замкнену петлю у
вертикальній площині - "мертву" петлю або петлю Нестерова.
У XX ст. відкрилися перші в світі регулярні авіалінії. У 1914 р. почали
перевезення на комерційній основі, наприклад, лінія між Тампа Бей (США,
Флорида) та Санкт-Петербургом (США). У 1919 р. було здійснено переліт
Атлантикою. У цей час в Європі виникають перші авіакомпанії, наприклад,
Королівські Нідерландські авіалінії. У 1919 р. створено першу Міжнародну
організацію цивільної авіації (ІАТА).
У квітні 1921 р. перша авіалінія в Україні пов'язала Харків та Москву. У
1923 р. у Харкові - першій столиці України - було створено Всеукраїнське
товариство авіації та повітроплавання та товариство "Укрповітрошлях".
Розпочались регулярні польоти пасажирських літаків за маршрутами Харків -
Полтава - Київ та Харків - Єлісаветград (Кіровоград) - Одеса, Харків - Курськ -
Орел
- Москва, Харків - Артемовськ - Ростов. У 1928 р. відкрилась перша
міжнародна лінія, Харків - Баку - Пехлеві (Іран). Ці лінії обслуговував літак "Ілля
Муромець". Утворена Українська спілка повітряних сполучень згодом (1931 р.)
входить до "Аерофлоту".
Перед Другою світовою війною після приєднання до України її західних
областей розпочались польоти Москва - Київ - Львів, Київ - Тернопіль - Станіслав
та Київ - Тернопіль - Луцьк. Були споруджені аеропорти у Харкові, Одесі, Києві.
У 1930 р. світова авіація отримала подальший розвиток. Відбувається
модернізація літаків. Як приклад можна навести випуск у 1939 р. фірмою
Хенкель першого турбогвинтового літака. В цілому до кінця 1930-х рр. різні
110
авіакомпанії Європи та Америки обслуговували авіалінії загальною протяжністю
приблизно 350 тис. миль, чисельність пасажирів сягала 23 млн.
1
Під час Другої світової війни використовувалася передова технологія для
розвитку військового літакобудування. І тому після війни цивільне
літакобудування використало усі новітні розробки.
Розширювався та вдосконалювався парк українських літаків. У 1948-50 рр.
на повітряних магістралях України з'явився пасажирський літак Іл-12. Вже у 1945
р. діяло 11 республіканських та 37 внутрішньообласних кільцевих ліній
протяжністю 20 тис. км. На нових машинах відкриваються лінії Київ - Миколаїв,
Одеса - Мінводи та ін. На місцевих лініях провідне місце надовго займає
багатоцільовий літак Ан-2.
Справжній переворот на повітряному транспорті відбувся наприкінці 1950-
х рр., коли розпочалась ера реактивної цивільної авіації. У 1958 р. відбувся
перший трансатлантичний пасажирський рейс. Це значним чином уплинуло на
розвиток подорожей під час уїк-енду на дальні відстані, а також стимулювало
розвиток круїзного бізнесу. У 1956 р. на авіатраси вийшов реактивний Ту-104, у
1958 р.
- Боїнг-707, у 1959 р. - Каравела". Дуже швидко поршневі літаки були
витіснені турбореактивними та турбогвинтовими.
Найвищі темпи розвитку повітряного транспорту спостерігаються у 1960-
80-х рр. У цей час вступає до експлуатації найбільший в Україні аеровокзал,
побудований у Борисполі. Будуються аеропорти у Сімферополі,
Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Миколаєві, Тернополі, Рівному.
Почались регулярні рейси до Белграду, Будапешту, Варшави, Софії, Берліну.
Обсяг пасажиропотоку наближається до 1,4 млн. осіб за рік. У 1960-70-х рр. на
лініях з'являються комфортабельні Ту-134 та Як-40. До авіазагонів почали
поступати літаки Ан-26.
У цей період активно працює КБ-153, яке очолює Олег Антонов. У 1957 р.
з'являється Ан-10 та Ан-12, у 1958 р. Ан-14 "Бджілка". У 1965 р. піднявся у
повітря важкий транспортний літак АН-22 "Антей", а у серпні 1977 р. здійснив
свій перший політ транспортний реактивний Ан-72. Створений у КБ у 1982 р.
важкий транспортний Ан-124 "Руслан" є представником нового покоління
широкофюзеляжних літаків.
У 1973 р. у зв'язку із нафтовою кризою та підвищенням цін на нафту
відбулася реорганізація у світовій системі авіаперевезень. Скорочують
адміністративний склад, зменшують кількість рейсів. Щоб підтримати попит на
перевезення, вводять нові системи тарифів - АПЕКС, групові. На розвиток
авіатуризму енергетична криза вплинула дуже суттєво - значно зменшилась
мобільність міжнародних туристів. Скоротилась кількість туристів-індивідуалів
та збільшилась кількість групових та пекідж-турів. Авіакомпанії здійснювали
систему рейсів типу чартер, створювали власні філії чартерних компаній, що
організовували тури за, найбільш прийнятними цінами.

111
 Перші широкофюзеляжні літаки, що брали на борт 300-400 пасажирів та 15-
20 т вантажів, були створені у 1970-х рр. у] США (Боїнг-747) та Західній Європі
(європейський аеробус А-300).] Розвитку авіатуризму сприяло введення
ширококорпусних реактивних літаків. Виробництво реактивних літаків
дозволило збільшити швидкість від 400 до 900км за годину та діапазон польотів
до 12-14 тис. км. Одним з найбільш вдалих прикладів може бути введення в
експлуатацію Боїнга 747-400, що зробило можливим польоти через Атлантичний
та Тихий океани без посадок.
Робота по створенню надзвукових пасажирських лайнерів | розпочались
практично одночасно в США, Європі, СРСР.
Найбільш грандіозні завдання поставили перед собою американці.
Проект Боїнг-2707 був розрахований на перевезення І 200-300 пасажирів з
середньою швидкість 3000км за годину та 1 дальністю до 7 тис. км.
У Радянському Союзі розроблено проект Ту-144 на 1 150 пасажирів у КБ
Туполева. Ту-144 першим вийшов на регулярні І траси. Літак Ту-144 розраховано
на польоти із швидкістю І 2500 км/год., на відстань 6400км, на висоті 20км, із 121
пасажиром І на борту. Наприкінці 1970-х рр., після серії невдалих польотів ці І
літаки зняли з виробництва. Відмовились від ідеї надзвукових і І дорогих
польотів американці.
Розробкою європейської програми літака-суперсонік І "Конкорд"
займалися французький концерн "Аероспесьял" та британський "Бритиш
Аероспейс".
Таким чином, з 1976 р. в експлуатації знаходяться лише суперзвукові
франко-британські літаки "Конкорди". У 1980 р. лайнери зняли з виробництва,
але існуючі продовжують польоти із швидкістю 2200 км/год. Лайнер виявився
неекономічним, він містить лише 100 пасажирських крісел. Рентабельними є
лише маршрути Атлантикою, з Парижа або Лондона до Нью-Йорка, Вашингтона,
Бахрейна, Сінгапура, Ріо де Жанейро. Тарифи на польоти у три-чотири рази вищі
(в залежності від сезону й дня тижня), ніж на Боїнгах-747. Пасажири в основному
бізнесмени, квитки яких оплачували корпорації. Часто лайнери фрахтували для
здійснення чартерів туристичні компанії, що спеціалізувались на створенні
ексклюзивного турпродукту. Наприклад, у ніч "Мілленіуму" (на 1 січня 2000
року) одночасно декілька літаків обслуговували ексклюзивну програму зустрічі
Нового року у декількох часових поясах.
У 1980-х рр. багато уваги приділяється збільшенню комфорту,
удосконаленню обслуговування, наприклад, виникає бізнес-клас. У цей період
авіакомпанії входять до нових сфер економічної діяльності - створюють готельні
комплекси, комп'ютерну систему бронювання Амадеус та Галілео.

9.2. СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ

Регулювання міжнародних авіаперевезень здійснюють Міжнародна

організація цивільної авіації (International Civil Aviation Organization); -
112
ІКАО та Міжнародна асоціація повітряного транспорту (International Air
Transport Association) - ІАТА.
ІКАО була заснована рішенням Чиказької конвенції у 1944 р. та працює під
егідою ООН. Принципом існування ІКАО є рівність націй відносно діяльності
індустрії повітряного транспорту. Головним завданням ІКАО є розвиток та
забезпечення безпечного, спеціалізованого й економічно ефективного
міжнародного ринку авіаперевезень, згідно міжнародних стандартів та норм.
Членами організації є понад 180 країн світу.
ІКАО ставить перед собою наступні завдання:
- забезпечити безпеку та контроль за зростанням і розвитком міжнародної
цивільної авіації у всьому світі;
- підтримувати і заохочувати процеси створення та використання
повітряних засобів із врахуванням охорони навколишнього середовища;
- підтримувати і заохочувати створення повітряних коридорів, аеропортів
та різних зручностей, умов для потреб міжнародної цивільної авіації;
- виконувати основні вимоги осіб до авіатранспорту: безпека, якість
обслуговування, регулярність польотів, економічність;
- заохочувати використання економічних засобів із попередження
безпідставного суперництва між авіакомпаніями різних країн;
- впевнитись у тому, що права країн-учасниць ІКАО повністю виконуються
і кожна країна має реальну можливість володіти й керувати міжнародною
авіакомпанією;
- запобігати дискримінації між країнами - членами ІКАО;
- пропагувати безпечність польотів;
- сприяти розвитку міжнародної цивільної авіації.
ІАТА була заснована у 1919 р. (у 1945 р. реорганізована). Головною її
функцією є вдосконалення міжнародного комерційного авіасполучення, введення
єдиних для всіх членів правил і процедур, встановлення узгоджених тарифів на
пасажирські авіаперевезення на міжнародних маршрутах. Вищим органом ІАТА є
щорічна Генеральна Асамблея, на якій обирається президент та виконавчий
комітет.
ІАТА сприяє переміщенню людей, пошти, вантажів з однієї точки світу в
іншу, користуючись різними комбінаціями маршрутів повітряної мережі.
Резолюції, прийняті на транспортних конференціях ІАТА, стосуються не тільки
квитків, але і подорожніх листів, документів на вантаж та інших подібних
паперів. Ці резолюції уніфікують і координують процедури розрахунків та
дозволяють прискорити бронювання квитків, покращують зв'язок між
авіакомпаніями. Організацією було розроблено жорсткий список тарифів та
маршрутів. При допомозі ІАТА стало можливим поєднання повітряних трас
багатьох приватних компаній у єдину систему. Встановлення, узгодження
тарифів - це одночасно політика й практика, тому що усі тарифи міжнародних
авіакомпаній контролюються урядами країн - власниками авіакомпаній.
Конференція ІАТА відбувається після того, як уряди країн-членів організації
113
розробляють взаємовигідні домовленості та встановлюють тих перевізників, що в
подальшому будуть обслуговувати їх території.
Правила, що встановлені Асоціацією, повинні бути затверджені урядами
усіх країн-учасниць. Членами ІАТА є 259 авіакомпаній, що здійснюють
міжнародні польоти. Частка цих авіакомпаній складає 95% міжнародного
регулярного сполучення.
Для того, щоб стати членом ІАТА та брати участь у роботі конференції,
авіакомпанії потрібно мати наданий урядом сертифікат, що підтверджує
регулярність перевезень цієї авіакомпанії і відповідає її вимогам.
Послуги з акредитації туристичних агентств при ІАТА надаються
Корпорацією пасажирських послуг. Туристичні агентства беруть участь у
діяльності ІАТА через її спеціалізоване відділення - Міжнародну організацію
агентств авіакомпаній. Кожному туристичному агентству, що пройшло
процедуру акредитації та відповідає визначеним вимогам, присвоюється номер,
що є своєрідною візиткою при здійсненні розрахунків з авіакомпанією та іншими
учасниками галузі. Для здійснення самостійних продажів авіаквитків або їх
бронювання потрібна акредитація туроператора з боку ІАТАМ Ця організація
контролює виконання правил і стандартів діяльності, єдиних вимог до
фінансового стану турагентств, що продають авіаквитки на міжнародні авіарейси,
і виконує функції зв'язку між турагентствами й авіакомпаніями.
У 1990-х рр. розвиток авіаційних технологій зосередився на збільшенні
місткості, діапазону, гарантіях безпеки польотів. Розвиток цивільної авіації
відбувається по двох головних напрямах: подальшого зростання швидкості та
пасажиро (вантажо) місткості. У США розпочався випуск Боїнга-777, що
розрахований на 440 пасажирів. Європейський консорціум "Ейрбасіндастрі", до
якого увійшли літакобудівні фірми Франції, Нідерландів, ФРН та Великобританії,
почав розробку аеробуса, що здатен перевозити 600-800 пасажирів. Аналогічні
програми розробляє компанія "Боїнг".
Поступово розширювався та вдосконалювався парк українських літаків. З
1984 р. після смерті Антонова колектив очолив Петро Волобуєв. Під його
керівництвом було створено надважкий транспортний літак Ан-225 "Мрія". За
роки існування АНТК імені Антонова було спроектовано понад ста типів і
моделей літаків різного класу. У квітні 2000 р. уперше в історії незалежної
України вітчизняний літак Ан-140 отримав міжнародний сертифікат, що дозволяє
здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.
У кінці 1980-90-х рр. відбувається перерозподіл ринку авіаперевізників.
Внаслідок об'єднання компаній створюються "мегатранспортні" гіганти.
Посилився процес дерегуляції та лібералізації авіаційного руху та авіаційних
тарифів. Він досягає піку у 1993 р., коли були прийняті відповідні закони в ЄС та
рекомендації ІАТА. У цей період відбувається зміна парку літаків, створюються
нові приватні регіональні авіакомпанії, як регулярні, так і чартерні.
Світова мережа авіаційних трас збільшилась з 3 млн, км у 1960 р. до 8 млн.
км на кінець XX ст. Чисельність авіапасажирів: за цей період зросла з 70 млн. до
114
1,5 млрд. і сягнула показника, Що дорівнює 25% населення світу. До першої
десятки країн входять США, Японія, Великобританія, Канада, Франція, Росія,
ФРН, Австралія, Нідерланди, Іспанія. Авіаційний пасажирський транспорт
виявив свої переваги на дальніх та супердальніх маршрутах, при подоланні
великих водних та арктичних просторів.
У структурі пасажирських авіаперевезень переважають внутрішні рейси. На
них у 1995 р. припадало 71% пасажирів, а на міжнародні - 29% від загальної
кількості.
Понад 44% пасажирообігу належить Північній Америці, 22% припадає на
Західну Європу, 20% на Азію, по 4% на Східну Європу, Південну Америку та
Австралію, 2% на Африку.
Повітряний транспорт сильно монополізований. У 1995 р. у світі
нараховувалось близько 1,5 тис. авіакомпаній, але на 20 провідних компаній
припадало 60% пасажирообігу. Переважали компанії Північної Америки (8),
Європи (6), Японії (3).
Значення Північної Америки в авіаперевезеннях пасажирів значно
знизилось, але регіон ще залишається лідером, особливо США (у 1995 р. - 38%
пасажирообігу у світі). Значно зросла частка Азії як за рахунок Японії (6%), так і
Китаю (3%). Західна Європа зберігає друге місце в авіаперевезеннях. Найбільший
пасажирообіг припадає на Великобританію (7%).
Міжнародні авіаперевезення, в основному, здійснюються між Північною
Америкою, Європою, Японією, новими індустріальними країнами. Вони
складають 75% світових пасажирських перевезень.
Найвищий середній рівень відсотку зайнятих пасажирських крісел
спостерігається у компаніях Азіатсько-Тихоокеанського регіону (66%),
найменший - в африканських перевізників (близько 46%).
Цікаво, що приблизно 46% перевезень пасажирів, вантажів та пошти на
міжнародних та внутрішніх лініях "контролюють" авіакомпанії усього трьох,
країн: США (36%), Великобританії (6%) та Японії (6%). На міжнародних лініях
39% роботи припадає на перевізників чотирьох країн світу: США (18%) та по 7%
Великобританії, Німеччини, Японії.
США має найбільш розвинений ринок внутрішніх регулярних перевезень.
Він складає понад 50% світових внутрішніх перевезень. На країни ЄС припадає
лише близько 22%.
Північна Атлантика вважається найбільш завантаженим регіоном у світі -
22% світових пасажирів. Але в майбутньому планується зниження темпів
зростання перевезень у цьому напрямку.
Прогнозування розвитку повітряного транспорту у світі базується на
даних ІКАО, ІАТА. Експерти вважають, що середньорічні темпи росту
за 1993-2003 рр. становитимуть 5,5 % (6,5 % на міжнародних перевезеннях та 4 %
на внутрішніх).
Згідно прогнозів експертів компанії "Боїнг", авіаперевезення у світі
зростатимуть на 4,9% з 2000 р. до 2013 р. Чисельність пасажирських перевезень
115
за 1994-2013 рр. збільшиться у 3 рази. Найбільш завантажені маршрути у
майбутньому фіксуватимуться в Азію, де швидкими темпами розвиватимуться
туризм та міжнародна торгівля. Понад 40% майбутнього росту припадатиме на
внутрішньо-регіональні маршрути Азіатсько-Тихоокеанського регіону (23% -
транстихоокеанські маршрути, 15% - перельоти Європа-Азія, та 8% - Азія -
Європа). Внутрішнь-орегіональні перельоти у Північній Америці складатимуть
22%, перельоти у регіоні Європа лише 11% світового ринку.
Найбільш завантажені європейські маршрути беруть початок у Лондоні і
включають: Лондон - Париж (маршрут із найбільшою у світі пропозицією місць
для сидіння), Лондон - Нью-Йорк, Лондон - Амстердам.
Найбільше зростання пасажиропотоків спостерігатиметься на Близькому
Сході (2005-2010 рр. на 4,8%), у Європі (1998-2005 рр. 3,5%), в Азіатсько-
Тихоокеанському регіоні на 2,7%.
Повітряний транспорт для безпечного функціонування потребує складної
інфраструктури. У світі побудовано понад 1100 аеропортів, що обслуговують
міжнародні перевезення. Ще більша кількість аеропортів місцевого значення для
трас протяжністю до 700-800 км (у Західній Європі - 300-400 км). Десять
найбільших аеропортів обслуговує близько 40% пасажиропотоку.
Аеропорт являє собою комплекс інфраструктурних споруд або послуг для
забезпечення авіаперевезень, прийому та відправлення пасажирів, можливості
для посадки, обслуговування та ремонту літака. Аеропорти поділяють на
міжнародні та національні, цивільні та військові, державні та приватні.
На території аеропорту виділяють наступні зони:
- льотне поле для маневрів, посадки, стоянки літаків;
- термінал (будинок) аеропорту для пасажирів, для парковки, посадки,
висадки пасажирів, оформлення документів, продажу квитків, зали ресторанів,
митниця, інформація, камери схову;
- термінали для вантажів та багажу;
- техніко-адміністративні споруди, башта для контролю, забезпечення
комунікацій, метеорологічні служби;
- споруди для профілактики й ремонту літаків.
На кінець XX ст. до найбільш завантажених аеропортів світу відносяться:
- аеропорти США - Атланта "Хартфілд" (77 млн. пас), Чикаго "О'Хейр" (72
млн.), Лос-Анджелес (63 млн.), Даллас "Форт Уорт" (60 млн.), Сан-Франциско (40
млн.), Денвер (38 млн.);
- аеропорти Європи - Лондон "Хітроу" (62 млн.), Франкфурт (45,8 млн.),
Париж "Шарль де Голль" (43 млн.);
- аеропорти Азії - Токіо "Хенеда" (54 млн.).
За найбільш швидкі за рівнем сервісу аеропорти у світі вважаються
аерокомплекси у Франкфурті-на-Майні та Відні. У них транзитне обслуговування
здійснюється за 45 хвилин.
У світі існує багато варіантів класифікацій авіакомпаній. Це залежить від
обраного критерію. Основним вважається показник "прибуток на
116
пасажирокілометр", що відповідає одиниці надходження при перевезенні одного
пасажира на відстань один кілометр. За цим показником на ринку домінують
американські авіакомпанії.
На кінець XX ст. на світовому ринку панували сім американських компанії
("Дельта Аерлайнз", "Юнайтед Аерлайнз", "Американ Аерлайнз", "ЮС Аеруейз",
"Саусвест Аерлайнз", "Нордвест Аерлайнз"). Вони були першими за обсягами
міжнародних та внутрішніх перевезень. Серед європейських компаній лідерами є
"Аер Франс" (Франція), "Люфтганза" (Німеччина) та "Бритиш Аеруейз"
(Великобританія).
До провідних авіакомпаній Азіатсько-Тихоокеанського регіону відносять
"Ел Ніппон Аеруейз", "Джепен Аерлайнз" (Японія), "Корея Аер" (Південна
Корея), "Куантас" (Австралія), "Катей Пасіфік" (Гонконг), "Таі Інтернешіонал
Аеруейз" (Таїланд), "Сінгапур Аейрланз". Азіатські компанії швидко
розвиваються завдяки розширенню ринку, використанню нових літаків, низьким
страховим виплатам та оплаті праці, ефективній мережі безпеки.
Авіакомпанії Латинської Америки розвиваються на високозарегульованому
ринку. Основні авіакомпанії знаходяться у провідних найбільш економічно
розвинених країнах, що мають велику чисельність населення: "Варіг" (Бразилія),
"Аерлайнз Аргентинас" (Аргентина),"Мексикана", "Аеро Мексико"(Мексика).
Авіакомпанії Африканського та Близькосхідного регіонів являють собою
дуже великий контраст. До найбільш відомих відносять "Соуді Арабіан
Аерлайнз" (Саудівська Аравія), "Саус Африкан Аеруейз" (Південно-Африканська
республіка), "Еміратес" (ОАЕ), "Туніс Аер" (Туніс) та "Ежипт Аер" (Єгипет).
Місце авіакомпаній на туристичному ринку авіаперевезень визначається
частотою та дальністю польотів, видами тарифів, класом обслуговування,
мотиваційними програмами.
Вплив політики лібералізації у Північній Америці посилив пануюче
становище великих компаній. Зникли "Пан Амерікан" та "Істерн", але збільшили
обсяги продажу "Дельта Аерлайнз", "Юнайтед Аерлайнз" (на кінець XX ст. 105 та
87 млн. перевезених пасажирів, пасажирообіг склав 168 та 201 млрд. пас. км).
Європейські авіакомпанії також розширюються або за рахунок
внутрішнього росту ("Люфтганза", "КЛМ"), або завдяки злиттю компаній,
наприклад, "Бритиш Аеруейз" та "Бритиш Каледонія"; "Аер Франс", "ЮТА" та
"Аер Інтер". Але кількість компаній, що мають потенціал до об'єднання,
обмежена.
Понад 50% існуючого парку літаків належить 20 великим авіаперевізникам,
40% із них припадає на першу десятку. Основними компаніями авіаперевізників є
"Юнайтед Аерлайнз", "Делта", "Амерікен Аерлайнз".
Після проголошення незалежності України відбувся великий спад обсягів
авіаперевезень. Якщо у 1991 р. було перевезено 14 млн. пасажирів, то у 1992 р. -
лише 5,7 млн., а у 2000 р. -1,3 млн. Потрібно підкреслити, що спад відбувся
внаслідок різкого скорочення внутрішніх рейсів, але зросла кількість
міжнародних - до 74 держав світу.
117
 На українському ринку діє приблизно 100 авіакомпаній різних форм
власності: половина державні, інші - акціонерні. Взагалі українські авіакомпанії з
державною формою власності знаходяться у складній ситуації - з 856 літаків
лише 25% придатні для польотів (у 2001 р. в експлуатації знаходилось 170 літаків
та гелікоптерів). Ще одна проблема полягає у слабкій відповідності українського
авіапарку міжнародним стандартам. Це не дає можливість місцевим компаніям
виконувати міжнародні рейси. Вітчизняний виробник авіатехніки пропонує лише
літаки Ан-74, Ан-140, що не придатні для далекомагістральних міжнародних
пасажирських перевезень. Парк літаків потребує поповнення.
У той же час на внутрішньому ринку виник попит на повітряні судна на 4-
15 осіб, яких в Україні також немає.
В Україні діє приблизно 40 аеропортів. Регулярні рейси здійснюються з 17
аеропортів, лідером вважається "Бориспіль" (40%), Сімферополь (20%), Одеса
(15%), Жуляни-Київ (8%), Львів
(5%).
У 2000 р. на ринку України стабільно працювало десять компаній:
"Аеросвіт" - 243 тис. пас, "МАУ" - 245 тис пас, "Авіалінії України" - 127 тис. пас,
"Донбас - Східні авіалінії" - 128 тис пас, "Дніпроавіа" - 80 тис. пас, "Національні
авіалінії України" - 53 тис. пас, "Крим" - 59 тис. пас, "Одеські авіалінії" - 54 тис.
пас.
Іноземні експерти відмічають, що нормативно-правова база відносно
ліцензування та сертифікації українських перевізників не відповідає вимогам
ринкової економіки. Українським авіакомпаніям потрібно враховувати
загальносвітові тенденції щодо глобалізації. Вони проявляються у створенні
міжнародних альянсів, укладанні угод між авіакомпаніями про співробітництво
(код-шерінгові угоди), узгодженні експлуатації маршрутів. В Україні на всіх
рівнях відбувається обговорення ідеї об'єднання провідних авіакомпаній "МАУ",
"Аеросвіт", "Авіалінії України" та створення на їх базі потужної структури, що
здатна конкурувати з провідними іноземними компаніями на внутрішньому та
міжнародному ринках.

9.3. ОСНОВНІ ТИПИ ЛІТАКІВ

У загальному вигляді літаки поділяють за наступними характеристиками.

Враховуючи силу тяги, мотор, висоту польоту, швидкість:
- гвинтові, швидкість 400-650км/год., висота 9 тис. м;
- турбогвинтові, швидкість 800км/год., висота 7-14 тис. м;
- реактивні, швидкість 800-1000км/год., висота 7-8 тис. м;
- літаки, швидкість яких перевищує швидкість звуку (300 м/сек.) -
це так звані надзвукові (суперсоніки).
За призначенням літака, розмірами, кількістю пасажирів:
- малі, від 90 до 13О пасажирів (Фоккер-28, Бак-111, ДК-9, Боїнг-737);

118
 - середні, від 150 до 190 пасажирів (Боїнги 727, 707, 757, ДК-8, Іл-62,Ту-
154);
- великі, від 250 до 500 (Боїнг-747, ДС-10, Л-1011, А-300
(Аеробус).
Середній термін експлуатації пасажирських літаків у світі складає 23 роки.
Менше всього експлуатують лайнери у Південно-Східній Азії та Західній Європі
- 18 та 22 роки. Найбільше у Південній Америці - 29 років.
На початок XXI ст. чисельність літаків становила 11 тис. Очікується, що у
2008 р. чисельність лайнерів складатиме 17,1 тис, а у 2018 р.-25,3 тис. !
До 2018 р. повинно змінитися співвідношення у регіонах світу за кількістю
літаків, що знаходяться в експлуатації. Якщо у і 1998 р. на Північну Америку
припадало 42% від загальної кількості лайнерів, то у 2018 р. буде припадати
лише 36%. За цим
136
показником Європа утримує друге місце (приблизно 30%). Азія та
Тихоокеанський регіон (без КНР) експлуатуватимуть 14% літаків, частка Китаю
зросте з 5 до 8%.
Кількість пасажирів, що будуть користуватися послугами повітряного
транспорту щорічно, збільшиться з 2,7 до 3,5 мільярдів. І більшість із них на
початку XXI ст. здійснюватимуть польоти на машинах двох літакобудівельних
гігантів: "Боїнг" та "Аербас Індастрі". На підприємствах цих двох гігантів
виробляють близько 90% повітряних лайнерів.
Одним із найбільших виробників літаків у Європі є авіаційний консорціум
"Аербас Індастрі". Консорціум випускає один із популярних літаків А-340 на 270
місць. Основним конкурентом "Аербас Індастрі" є велика американська
авіабудівна компанія "Боїнг", заснована ще у 1916 р. Компанія виробляє
пасажирські лайнери Боїнги 707, 727, 747 (місткість до 400 пасажирів,
крейсерська швидкість 920км/год.).
У 1998-2000 рр. американська компанія зробила акцент на розширенні
виробництва вузькофюзеляжних літаків (приблизно 45% від загальної кількості
замовлень) модельного ряду 737 (500, 600, 700, 800). На лайнери
далекомагістрального напряму - В-747, 767, 777 припало лише 28%.
Місткість лайнерів у середньому зросте на 50% і становитиме 235 місць.
Загальна пасажиромісткість світового повітряного флоту зросте у 2,5 раза, з 1,68
млн. місць (1996 р.) до 4 млн. (2016 р.).
На початку третього тисячоліття з'являться широкофюзеляжні літаки
пасажиромісткістю на 550-800 осіб. Американський концерн "Боїнг" не вважає
доцільним створювати новий тип літака-гіганта. Вони обмежились модифікацією
літака Б-747 - Б-747-500Х, Б-747-600Х. Консорціум "Аербас Індастрі" також
проводить розробку новітніх моделей літаків. На початку 1997 р. була
проголошена програма створення літаків А-340-500 та А-340-600. У порівнянні з
Боїнгом європейці пішли не тільки шляхом збільшення дальності, але і
збільшення розмірів літака. Серійний літак А-340-300 має 63,7 м в довжину та
119
місткість 295 осіб, працює на трасах протяжністю 10 тис. км. Лайнер А-340-500
буде мати подовжений на 4 м фюзеляж, внаслідок цього кількість місць
збільшиться до 313. В А-340-600 при збільшенні довжини фюзеляжу на 12 м
пасажиромісткість зросте до 380 осіб.
Уряд Великобританії інвестував кошти у Консорціум "Аербас Індастрі" із
метою розробки широкофюзеляжного аеробуса А-380 Супер Джамбо на 600
пасажирів. Верхній поверх займають ресторани, бари, спальні купе. На
середньому поверсі розташовані крісла, нижній поверх - поверх вантажного
відсіку, там знаходяться і робочі кабінети для бізнесменів. Літак вартістю 300
млн. дол. матиме швидкість 900 км/год. при дальності польоту 12 тис. км. Термін
надходження цих літаків в експлуатацію 2005 р. Авіакомпанія "Еміратес" планує
придбати п'ять А-380 для найбільш завантажених рейсів у Європу та Азію.
Зростаючу зацікавленість проявляють авіакомпанії до реактивних
регіональних літаків, що здатні перевозити від ЗО до 100 пасажирів. Ринок
турбогвинтових регіональних літаків істотно знизився. Зараз його фактично
поділили між собою франко-італійський консорціум "АТР Джі" та канадська
корпорація "Бомбардьє". Збанкрутувала фірма "Фокер", завершує випуск
турбогвинтових "регіоналів" бразильська "Ембраер". Більше того, за останні роки
не була розпочата жодна програма розробки регіональних літаків із
турбогвинтовими двигунами.
На ринку реактивних регіональних літаків провідні позиції мають три
фірми "Ембраер" (Бразилія), "Бомбардьє" (Канада) та "Ферчайлд" (США). Кожній
належить приблизно по 30% у загальному обсягу продаж.
У Росії у найближчій перспективі новий турбогвинтовий літак Ту-114
(пасажиромісткістю 64 особи) поступово замінить застарілий Ан-24.
Розробляється проект середньомагістрального літака Ту-204, що за льотно-
технічними й економічними показниками знаходиться на рівні таких літаків як А-
320 та Боїнг-757, вартість яких у три рази більша. Дальність польотів цього літака
при максимальній завантаженості до 7000 км, витрати палива у два рази менші,
ніж у Ту-154. На внутрішніх та міжнародних лініях протяжністю до 3000 км
вводять в експлуатацію новий літак Ту-334 пасажиромісткістю на 102 особи.
Головне українське авіаконструкторське підприємство імені О. К. Антонова
розробило нові варіанти літаків Ан-70, Ан-124, Ан-140. Наприклад, літак Ан-140
у 2000 р. отримав сертифікат типу на відповідність міжнародним нормам льотної
здатності та вимогам із захисту оточуючого середовища. Ан-140 розраховано на
52 пасажири, він є літаком близькомагістрального сполучення, що має швидкість
520-575км/год. та дальність польоту 2000-2500км. АНТК ім. Туполева разом із
київським авіаційним заводом "Авант" пропонує новий пасажирський лайнер Ту-
334.

9.4. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ АВІАТРАНСПОРТУ

120
 У порівнянні з іншими видами транспорту авіатранспорт поступається за
обсягами вантажів, що перевозить, і чисельністю пасажирів. Разом з тим
авіатранспорт характеризується високим рівнем шумів, загальною вібрацією,
коливанням атмосферного тиску при зльотах та посадках та при ЗМІНІ
режиму польотів, вмістом шкідливих речовин у салонах.
Основним джерелом шумів є авіадвигуни літаків та гелікоптерів. Джерелом
шумів також є аеродромний автотранспорт. Шумовий вплив розповсюджується
не тільки на територію аеропорту та райони, що поряд розташовані, його чутно
по всій трасі польоту. Різновидом шумового впливу є звуковий удар, що виникає
при польоті літаків із надзвуковою швидкістю.
Людина відчуває короткотермінову дію звукового удару (0,2-0,3 с), але, як
правило, несподівано, що призводить до посилення негативних наслідків. У
людини та тварини звуковий удар викликає відчуття страху та інші психофізичні
реакції. Тому, наприклад, у США траси авіаліній прокладені таким чином, щоб
літаки не турбували тварин національних парків.
Крім шумового впливу авіація створює електромагнітне забруднення
середовища. Його джерелом є радіолокаційна та радіонавігаційна техніка
аеропортів, що створює електромагнітні поля великої напруги, які становлять
реальну загрозу для життя людини. Так, наприклад, поглинання електромагнітної
енергії призводить до термічного ефекту - нагрівання тканин. Опромінювання ока
людини мікрохвилями підвищує температуру в задній частині кришталику на 20
градусів Цельсія та може призвести до катаракти.
У районах великих аеропортів зростає кількість днів із туманом. Це
пов'язано із спаленням літаком при зльоті та посадці великої кількість пального
та забруднює приземні шари атмосфери відпрацьованими газами авіадвигунів
поблизу аеропортів та у верхніх шарах атмосфери на висотах крейсерського
польоту. Особливо часто ці явища спостерігаються в аеропортах із вологим
кліматом. Зафіксовано зростання на 5-10% хмарного покриву над Північною
Америкою та Західною Європою.
Також необхідно зазначити, що літаки використовують велику кількість
кисню. Так, реактивному лайнеру, який здійснює трансатлантичний переліт,
необхідно від 50 до 100 т кисню. У 1997 р. були прийняті міжнародні правила, що
вимагали з 2000 р. посилити обмеження викидів оксидів азоту та сірки. Згідно
цих правил, вміст оксидів азоту повинен складати до 17 г/кВт/ч, оксидів сірки -
до 6 г/кВт/ч, димність становити до 0,15 г/куб. м.
Значними забруднювачами повітря виступають потужні аеропорти, що
мають стаціонарні джерела прямого та опосередкованого впливу на довкілля
(сховища паливно-мастильних матеріалів, станції переробка сміття). В
аеропортах накопичуються тверді та рідкі відходи; водойми, річки біля
аеропортів містять підвищену концентрацію нітратів, амонію, аніонів
сірчаної та соляної кислоти. Концентрація свинцю, хрому, кадмію, марганцю в
районах аеропортів у 5-20 разів перевищує природну концентрацію.

121
 Особливо інтенсивно забруднюють атмосферу понадзвукові літаки, що
досягають стратосфери. Вихлопи літаків у стратосфері зберігаються від одного до
трьох років, у той же час як у тропосфері лише від 6 до 14 діб. У зв'язку з
розширенням висоти польотів все більша частина атмосфери зазнає забруднення,
а забруднення стратосфери сприяє руйнуванню озонового екрану Землі.
Разом з тим авіакомпанії починають віддавати перевагу типам лайнерів, що
максимально відповідають вимогам захисту довкілля. Так, одна з найбільших
авіакомпаній Європи ЗА5 (Скандинавські авіалінії) першою в світі замовила літак
«Боїнг 737» з двигуном, що мав подвійну камеру згоряння. Це дозволило на 40%
знизити шкідливі викиди до атмосфери. Компанія придбала і літаки „Макдонел
Дуглас 90", які вважаються екологічним лідером свого класу.
Програма компанії в галузі охорони довкілля включає і методики із
зменшення кількості відходів, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на землі
та в повітрі. Наприклад, за рік працівники компанії збирають таку кількість
алюмінієвих банок з-під напоїв, що пропонуються пасажирам, якої вистачить для
виробництва ЗО т металу (це еквівалентно масі алюмінію в новому літаку).
Компанія „Люфтганза" публікує щорічний екологічний звіт і застосовує на
своєму флоті новітні технологій із зменшення викидів. Співробітники компанії в
Гамбурзі мають можливість раз на тиждень складати своє меню із страв,
приготовлених із органічно вирощених компонентів (тобто без пестицидів,
хімічних добрив та домішок). Наступним кроком була пропозиція органічного
меню під час польоту для пасажирів першого та бізнес-класу.
„Люфтганза" почала включати до своєї програми „Ар-вейз" інформаційний
пакет „Академія дощового лісу". Клієнти, які замовляють цей пакет, дізнаються
про сучасні проблеми збереження тропічних лісів. Також пропонуються
компанією широкомасштабні семінари та навчальні курси з питань
збалансованого розвитку та відповідної поведінки в довкіллі.
Компанія „Британські авіалінії" встановила премію „Туризм для
майбутнього" для підприємств туристичної індустрії, що зробили суттєвий
позитивний внесок у справу збереження місцевого довкілля та надбання.
Виникають нові види транспортних засобів, наприклад, космічні кораблі,
що також є екологічно небезпечними. Залишки у верхніх шарах атмосфери
продуктів згоряння палива
супроводжуються збільшенням частоти утворення та густоти хмар.
Космічний транспорт призвів до інтенсивного забруднення космічного простору.
Загальна маса речовин антропогенного походження становить близько 3 млн. кг.
Нині у космічному просторі знаходиться 7-8 тис. великих фрагментів, кількість
дрібних фрагментів штучного походження вимірюється десятками тисяч. При
спаленні ракетного палива відбуваються викиди водню та його окислів, що
впливає на руйнування озонового шару.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Визначте основні закономірності розвитку ринку авіаперевезень.
122
 2. Які міжнародні організації регламентують здійснення повітряних
3. перевезень туристів?
4. Назвіть основні види авіарейсів.
5. Які типи літаків Ви знаєте?
6. Визначте основні тенденції у розвитку авіабудування у XXI ст.
7. Назвіть основні міжнародні документи, що регламентують
8. повітряні перевезення.
9. Які міжнародні авіакомпанії Ви знаєте?
10.Назвіть тенденції розвитку авіаперевезень у світі.

РОЗДІЛ X. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

ТУРИСТІВ НА АВІАТРАНСПОРТІ

10.1. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ У

МІЖНАРОДНОМУ І ВНУТРІШНЬОМУ СПОЛУЧЕННІ

Міжнародні польоти, що здійснюються на цивільних повітряних суднах

України, виконуються за міжнародними трасами, визначеними рішенням
відповідних органів іноземних держав. Кожне повітряне судно, що здійснює
міжнародні польоти, повинно мати на борту суднові документи, перелік яких
встановлюється Повітряним кодексом України.
Авіаційні перевезення пасажирів у міжнародному сполученні регулюються
міжурядовими угодами в галузі цивільної авіації: Варшавською конвенцією
"Узгодження для уніфікації основних правил міжнародних повітряних
перевезень" від 29 жовтня 1929 р. із змінами та доповненнями 1955 та 1975 рр.
(Гаазький та Гватемальський протоколи), Транспортними правилами ІАТА.
При виконанні міжнародних польотів у повітряному просторі іноземних
держав також повинні враховуватися вимоги Конвенції про міжнародну цивільну
авіацію {Чиказька конвенція, 1994 р.), відповідні міжнародні стандарти,
рекомендації, а також правила польотів іноземних держав, у повітряному
просторі яких здійснюється політ.
Чиказька конвенція має ряд основних принципів, якими керується
більшість країн світу.
Принцип 1. Право однієї країни на політ її літаків через повітряний простір
іншої країни без посадки.
Принцип 2. Право літаків однієї країни сідати в аеропортах іншої країни
для заправки, заміни екіпажу та з іншою технічною метою.
Принцип 3. Право однієї сторони на посадку її літаків в іншій державі для
висадки пасажирів та вивантаження пошти й вантажів, прийнятих на борт у країні
відправлення.
Принцип 4. Право однієї країни брати на борт своїх літаків на території
іншої країни пасажирів, пошту й вантаж, що направляються в першу країну.

123
 Принцип 5. Право' однієї країни брати на борт своїх літаків в іншій країні
пасажирів, вантаж, пошту, що спрямовані в іншу країну, або висаджувати
пасажирів, вивантажувати вантаж та пошту.
142
Принцип 6 (додаток до Чиказької конвенції). Право літаків однієї країни
здійснювати польоти між іншими країнами з короткими зупинками у рідній
країні.
Між країнами існують угоди про авіасполучення, де визначено конкретну
кількість дозволених маршрутів і пасажиро-місць, а також можливості для
розширення обсягів перевезень у майбутньому. Угодами також визначаються
конкретні аеропорти, де дозволяють здійснювати посадку літакам інших держав.
Одним з етапів діяльності Євросоюзу (ЄС) стала лібералізація повітряного
простору. Проголошення відкритого неба поклало початок вільним польотам над
Європою. Загострення конкуренції між авіакомпаніями призвело до зниження цін
(особливо у Франції, Німеччині, Швеції), з'явилися нові програми для пасажирів,
що часто літають, покращився сервіс у польоті тощо.

10.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ФІРМИ З

АВІАКОМПАНІЄЮ

Для організації авіаційних подорожей туристичній фірмі необхідно

спланувати маршрут та укласти угоди з авіакомпаніями на перевезення туристів.
Договори з авіакомпаніями бувають трьох видів: агентська угода; договір
на квоту місць на регулярних авіарейсах; чартер
(оренда літака).
Агентська угода з авіакомпанією - це робота з реалізації авіаквитків, коли
туристична фірма отримує можливість самостійно виступати як агентство
авіакомпанії з продажу авіаквитків. Це спрощує та прискорює процедуру
бронювання та оформлення проїзних документів. Туристична фірма сама
виступає як каса з продажу квитків авіакомпанії. Вона сама виписує квитки та
має відповідне комп'ютерне обладнання та право доступу до мережі бронювання
цієї авіакомпанії. У такому випадку в особі турфірми авіакомпанія має додаткове
місце продажу.
Агентська угода з авіакомпанією визначає:
- хто і на яких умовах забезпечує наявність обладнання для оформлення
авіаквитків та їх бланків;
- питання про підготовку кадрів для обслуговування цього обладнання;
- обсяги продажу (найчастіше встановлюються індивідуально - за кількістю
квитків у місяць або за обсягами продажу);
- межі можливого продажу (регіонально або за сегментами
споживачів);
- за чиєю ціною продаються авіаквитки - за ціною авіакомпанії або за
ціною турагенства (найчастіше за ціною авіакомпанії);
124
 - ціна та тарифи продажу авіаквитків;
- умови оплати авіаквитків - попередня або оплата після продажу (для
деяких сток-агентів у компаніях установлюється попередня оплата за групи
туристів);
- розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків (до 9% від
продажного тарифу);
- термін та регулярність надання звітів авіакомпанії, їх форма та необхідна
документація у додатку;
- розміри банківських гарантій на користь авіакомпанії або Міжнародної
Асоціації повітряного транспорту (ІАТА) (від 20 тис. дол.);
- членство в ІАТА.
У випадку укладання договору на квоту місць на регулярних авіарейсах
обумовлюють тверду або м'яку квоти. Це впливає на умови договору, на
спеціальні пільги та знижки.
При твердій квоті місць відповідальність за не реалізацію місць
покладається на туристичну фірму, незалежно від причини їх не реалізації.
Фінансові втрати несе туристична фірма. При твердій квоті вартість авіаквитків
значно вища в порівнянні з м'якою. При м'якій квоті місць встановлюються
терміни можливої відмови туристичної фірми від квоти або частини квоти місць
у зв'язку з не реалізацією туристичних путівок. Терміни передбачають
можливість подальшої реалізації цих самих місць авіакомпанією або її іншими
агентами.
Договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіарейеах
включає:
графік функціонування турів у напрямку "туди " і "назад" із повідомленням
місця призначення;
кількість туристів у кожній групі (квота місць);
терміни подачі замовлень та викупу авіаквитків;
термін зняття замовлень на квитки без утримання штрафів (м'який блок);
(
види тарифів на квитки, що купуються, пільгові тарифи, умови надання
пільгових тарифів;
пільги та знижки на квоту місць;
узгодженість та терміни повернення викуплених, але не використаних
квитків, матеріальна відповідальність, що виходить із термінів повернення
(м'який блок).
Чартер - договір перевезення, укладений між власником транспортного
засобу (фрахтівником) та наймачем (фрахтувальником) на оренду усього
транспортного засобу або його частини на визначений рейс або термін.
Чартерні повітряні перевезення виникли у 1950-х рр. у Північній Америці
та Європі, коли відпускники з холодних кліматичних зон направлялися у південні
сонячні туристичні центри Середземномор'я, Флориди, Каліфорнії, країн
Карибського басейну.
125
 Спеціалізовані чартерні авіакомпанії і регулярні перевізники контролюють
приблизно рівні частки цього ринку. Підсумки за 1999 р., підведені ІКАО та
ІАТА, засвідчили, що за темпами росту чартерні перевезення світових
авіакомпаній майже у два рази більші, ніж регулярні маршрути. Так, обсяги робіт
на нерегулярних маршрутах зросли на 10-11%, причому чартерні рейси
регулярних перевізників продемонстрували ще більше зростання - 13%. На кінець
XX ст. на чартерні (нерегулярні) перевезення припадало 14% пасажирообігу на
міжнародних лініях, що складає близько 262,7 млрд. пас. км, та 8 % на
внутрішніх (102,1 млрд. пас. км).
Нерегулярні перевезення є єдиним ринком, де першість не належить
північноамериканським авіакомпаніям, а панують європейські перевізники.
Частка незапланованих перевезень на туристичному ринку Європи збільшилась
на 5 % і склала 43% усіх європейських міжнародних авіаперевезень. Обсяги
перевезень чартерних авіакомпаній фактично вимірюються не чисельністю
перевезених пасажирів із врахуванням дальності польоту -пасажиро-кілометрами,
а кількістю польотів. Незаплановані рейси оголошуються тільки у тому випадку,
коли забезпечено, як правило, не менше 90% пасажирів та гарантовано прибуток.
Чартерні рейси у порівнянні з регулярними є більш гнучкими. Чартери швидко
реагують на потреби ринку, на коливання туристичного попиту. Чартерна
політика українських авіакомпаній не відрізняється
стабільністю.
При організації чартерних авіаперевезень замовник та авіакомпанія
визначають маршрут, обумовлюють обов'язки сторін, встановлюють
відповідність орендного договору міжнародним правилам та визначають вартість
рейсу. Туристична фірма орендує літак конкретної авіакомпанії на визначений
термін: один рейс, місяць, сезон, рік. У цьому випадку туристична фірма несе
відповідальність за ризик заповнення літака "туди" та "назад". Чартерні повітряні
перевезення виконуються на підставі договору - чартеру (фрахтування
повітряного судна), згідно якого одна сторона (фрахтівник) зобов'язана надати
іншій стороні (фрахтувальнику) за плату весь обсяг одного або декількох
повітряних суден на один рейс або кілька рейсів для повітряного перевезення
пасажирів, багажу, вантажу.
При підписанні чартерного договору обумовлюють:
вид (марку) літака;
кількість місць, що підлягає продажу;
вартість оренди літака;
маршрут із визначенням аеропортів вильоту та прибуття;
термін дії договору (сезон, рік тощо);
регулярність здійснення авіарейсів;
можливість та граничний термін відміни авіарейсу та відповідні санкції.
Вартість чартерного перевезення є значно меншою за рейсову та залежить
від орендної плати за літак, коефіцієнта завантаження, кількості рейсів тощо. До
вартості чартеру включають два "порожніх" перельоти: перший - після
126
відправлення першої групи та другий, коли порожній літак відправляється за
останньою у сезоні групою. У даному випадку діє формула - N+1 (кількість
рейсів на один більша кількості заїздів). Таким чином, найбільша кількість
польотів за період дії авіачартерної програми знижує витрати на "порожні рейси"
та знижує тарифи перевезення.
Нормальні взаємодії з авіакомпаніями при оренді повітряного судна
передбачають його оплату з обов'язковим підведенням балансу після кожного
польоту.
Укладаючи договір на організацію чартеру, авіакомпанія практично завжди
ставить туроператора у жорсткі рамки. По-перше, від фірми потребують
попередню оплату. Яким би не був її максимальний розмір, авіакомпанія завжди
наполягає, щоб попередньо були проплачені перший та останній рейс чартерного
циклу, таким чином вона страхує себе та раніше завезених туристів від можливих
неплатежів. Оплата рейсу здійснюється заздалегідь і проводиться, як правило, за
7-Ю днів до початку перевезення. Згідно договору у випадку несвоєчасної сплати
компанія має право виставити замовнику штраф або перервати з ним підписану
угоду.
Чартерні рейси повинні враховувати вимоги Варшавської міжнародної
конвенції про відповідальність перевізника перед пасажирами. Практика
чартерних програм свідчить, що їх організація має сенс, коли за 4-5 місяців
можливе проведення як мінімум 15-17 подвоєних рейсів (туди та назад). Як
правило, рейси виконуються 1-2 рази на тиждень.
Потрібно відзначити, що у сезон можна організувати до 20 рейсів (при
щотижневих польотах). Але чартер можна планувати з частотою 2 рази на
тиждень. Тоді кількість польотів зростає до 40. Це знижує тариф, але є
нереальним для завантаження тільки однією фірмою. Саме цим пояснюється
виникнення на ринку туристичних перевезень фірм-оптовиків (консолідаторов),
що зосередили у своїх руках великі чартери та перепродають їх більш дрібним
фірмам у вигляді блок-чартерів (по 10-30 місць). Продаж блоків здійснюється за
трьома варіантами: твердий, м'який та комбінований блоки.
Твердий блок - передбачає суворі договірні обов'язки за термінами продажу
та оплати. Замовник вносить передоплату, що включає вартість двох парних
рейсів. Тарифи при реалізації твердого блоку мають вартість приблизно на 5-Ю
% меншу, ніж на м'якому. При дії договору на твердий блок оператор і агент
фіксують вартість на весь період дії чартеру, що дає можливість реалізаторам
варіювати ціни у пік сезону та наприкінці його.
М'який блок - при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності
і має право в обумовлені терміни повністю або частково відмовитись від своїх
місць. М'який блок більш зручний для турагента, але якщо відмовлення
відбудеться пізніше встановленого терміну, то замовнику потрібно виплатити
штраф. Як правило, м'які блоки використовуються досить рідко, тому що вони не
дуже вигідні власнику чартера (авіакомпанії або фірмі-оптовику).

127
 Найбільш широке розповсюдження отримав продаж місць на чартерні
рейси комбінованим способом, що поєднує елементи двох варіантів. Загальна
кількість місць, що входить до блоку, ділиться у відповідній пропорції на дві
частини, одна з яких реалізується за твердою системою, а інша за м'якою.
Дуже часто у ролі ініціаторів чартерної програми виступають декілька
туроператорів. Вони домовляються між собою про умови організації польотів.
Головним питанням для туроператора, що вперше організовує власний чартер,
завжди залишається питання вибору авіакомпанії. У поняття "надійність
авіакомпанії", на думку туроператорів, входить репутація та ім'я на світовому
ринку авіаперевезень, відпрацьованість технологічної мережі польотів на
конкретному напрямку, розмір та номенклатура льотного парку, можливість
наземної представницької підтримки. Не останнє значення має і вартість
перевезення.

8.3. РЕЗЕРВУВАННЯ АВІАКВИТКІВ НА РЕГУЛЯРНИХ ЛІНІЯХ

Основна робота турагента полягає у складанні маршрутів поїздок для

туристів у відповідності до замовлення та організації бронювання авіаквитків на
регулярних лініях. Бронювання місця є необхідною умовою при перевезенні
пасажирів. Якщо пасажиру не видано оформленого квитка, бронювання
вважається попереднім і може бути анульовано у випадку необхідності.
Для здійснення бронювання квитка турагенту потрібно отримати від
клієнта наступну інформацію:
номер потрібного рейсу;
клас польоту (перший, бізнес, економ);
дата відправлення;
місце (місто, аеропорт) відправлення;
необхідна кількість місць;
прізвище та ім'я пасажира;
номер домашнього та робочого телефону.
При складанні маршруту поїздки турагент повинен зробити стикування
(замовити для клієнта) усі рейси на маршруті таким чином, щоб у пасажира було
достатньо часу для пересадки та отримання багажу. Туристична організація
повинна мати домовленість з авіапідприємством, трансагентством про те, що у
випадку зміни розкладу руху літака агентство повідомить про це туристичну
фірму за ЗО діб до введення у дію змін. Турагент несе відповідальність за
повідомлення пасажирів про зміни в розкладі.
Замовлення подається на бланку туристичної організації, її підписує
керівник та головний бухгалтер туристичної організації, завіряють печаткою.
Перевізник гарантує перевезення пасажира та його багажу за виключенням
випадків, пов'язаних із загрозою небезпеки для пасажирів. Крім того, зміни
розкладу або відміна рейсу відбувається у випадках форс-мажору (причини
непереборної сили), що знаходяться поза сферою впливу перевізника. При цьому
128
перевізник переносить або відміняє політ, пропонуючи пасажиру інші умови
перевезення, за якими не гарантує надання раніше замовленого місця, зупинку
під час руху або в місці призначення. У цих умовах перевізник не несе
відповідальності за зміни умов контракту і здійснені матеріальні або моральні
збитки. Це положення закріплено у Варшавській конвенції та наводиться у
кожному авіаційному квитку.
Існують рекомендації Міжнародної асоціації авіакомпаній (ІАТА)
безпосередньо для випадків, коли відбувається затримка рейсу. У відповідності
до них, якщо політ переноситься на термін до З год. включно, авіакомпанії
необхідно організувати для пасажирів безкоштовне гаряче харчування. У випадку
переносу вильоту на 6 год. у нічний час або 8 год. удень потрібно розмістити
людей у готелі та нагодувати. У номерах вони будуть чекати на посадку. Ці
норми стосується тих пасажирів, які пройшли обов'язкову реєстрацію на час
оголошення затримки. Але ІАТА компетентна лише рекомендувати, вона не має
право зобов'язати авіакомпанії робити саме так.
Якщо форс-мажорні обставини призвели до запізнення пасажира на рейс
або на пересадку, перевізник повинен доставити його до місця призначення
іншим рейсом, на якому є вільні місця, або доставити його іншими засобами, у т.
ч. за допомогою іншого авіаперевізника або наземним транспортом.
При здійсненні міжнародних перевезень перевізник повинен виконувати
Правила та обмеження Варшавської конвенції. Перевізник не відповідає за
травми, фізичне ушкодження та смерть пасажира, якщо перевізник, його агенти
(структури), службовці вжили усі необхідні заходи, щоб запобігти цьому.
Відповідальність перевізника на міжнародних і внутрішніх лініях
обмежується сумою 100 тис. дол. США. У США у деяких штатах
відповідальність за смерть, ушкодження обмежується 75 тис. або 58 тис. дол.
Кожна авіакомпанія самостійно визначає порядок продажу квитків на свої
рейси. Квиток вважається контрактом між перевізником на право здійснення
польоту.
Стандартний квиток ІАТА має вигляд буклету з декількох копій з
копіювальним папером на зворотному боці.
Кожен буклет складається з обкладинки; копії аудитора - копії зеленого
кольору, що щотижнево здається авіакомпанії разом із звітом про продані квитки;
копії агента - копії рожевого кольору, що залишаються в агентстві для звітності;
польотний купон - частина квитка, що здається пасажиром при реєстрації в обмін
на посадковий талон; кількість польотних купонів у квитку повинна відповідати
кількості рейсів на маршруті; копія пасажира - остання копія буклету, що
залишається у пасажира як розписка, наявність цієї копії також є необхідною при
реєстрації на рейс.
Останнім часом деякі авіакомпанії "Делта", "Контінентал Аерлайнз",
"Юнайтед Аерлайнз" - упроваджують систему електронних квитків,
використовуючи загальну комунікативну систему. Електронний квиток
зберігається у базі даних авіакомпанії. В аеропорту пасажир при пред'явленні
129
документа, що засвідчує особу, отримує талон для, посадки з уже зарезервованим
місцем.
Авіаційний квиток є іменним (указане ім'я пасажира та назва авіакомпанії
перевізника). Квиток може бути розрахованим на декількох осіб (наприклад,
членів сім'ї). Крім того, квитки можуть бути групові (для груп туристів). Якщо у
країну виїзду потрібна віза, то до її отримання можна забронювати квиток, але
викупити тільки після отримання візи.
Квиток має наступні атрибути: прізвище пасажира, маршрут, клас,
номер рейсу та код авіакомпанії, дата й термін вильоту, термін дії квитка.
Прізвище пасажира на квитку пишеться англійською мовою. Перед
прізвищем жінки вказується Мз (міссіс, міс), перед прізвищем чоловіка - Мг
(містер). Документом, що підтверджує особу пасажира, є паспорт (свідоцтво
особи військовослужбовця, свідоцтво про народження для дітей до 16 років).
Маршрут польоту вказується в залежності від того, чи робить літак
посадки, змінює номер рейсу під час польоту. Якщо літак робить посадки, але
при цьому не змінюють ні літак, ні номер рейсу, то у квитку у графі "маршрут"
вказується лише початковий та кінцевий пункт. У випадку зміни номера рейсу
під час здійснення маршруту вказується додатковий пункт пересадки.
Клас авіакомпанії на квитку позначається літерами:
Перший клас: К - перший клас надзвукового літака "Конкорд";
Р - "преміум" (поліпшений на літаках Боїнг- 777-200);
F - перший клас;
А - перший клас із знижкою.
Бізнес клас: J - бізнес клас "преміум" (поліпшений);
С - бізнес-клас;
D, Z. - бізнес-клас із знижкою (у залежності від розміру запропонованої для
пасажира знижки).
Економічний клас: W - економ-клас "преміум" (більша відстань між
рядами);
S, Y - економічний клас;
В, Н, К, L, М, N. Q, Т, V, X - економічний клас із знижкою (в залежності від
терміну бронювання, дії квитка, дня вильоту та повернення, а також від різних
обмежень з вильоту та анулювання квитка).
Літера Е на квитку свідчить, що бронювання не здійснюється, місце
підтверджується при реєстрації, літера и - бронювання не потрібне, місце
гарантоване.
Номер рейсу й код авіакомпанії позначається відповідними символами.
Наприклад, DL-125 означає 125 рейс компанії "Дельта" (США).
Дати проставляються у графі "туди" і "назад". У випадку придбання квитка
з _ відкритою датою "назад" вона не проставляється, а на зворотному польотному
купоні ставиться позначка "open" - "відкрито".
Час вильоту завжди вказується місцевий. У деяких випадках у ряді
авіакомпаній проставляється і час прибуття.
130
 Термін дії квитка встановлюється в залежності від типу квитка, але не
більше одного року з дати його видачі або, у ряді випадків, із дати початку
поїздки.
Продовження терміну дії квитка здійснюється у наступних випадках:
якщо відміняється рейс, на який у пасажира зарезервоване місце;
у випадку відсутності зупинки на маршруті, що є для пасажира місцем
початку подорожі та транзитної зупинки;
якщо перевізник не зміг здійснити політ за розкладом;
якщо пасажиру надається інший клас сервісу;
якщо перевізник не може надати місце, що вказано у квитку;
якщо перевізник не може забезпечити резервування.
У таких випадках дія квитка повинна бути продовжена у відповідності з
Правилами перевезення. Аналогічні правила діють у випадку переривання
польоту за хворобою.
Термін дії квитка продовжується до трьох місяців як для пасажира, що
захворів, так і для членів його сім'ї або осіб, що його супроводжують.
У випадку смерті пасажира у дорозі, дія квитків для осіб, що його
супроводжують, продовжується до 45 діб на підставі сертифікату про смерть.
Статус на квитку указують символами: ОК - якщо місце, заброньовано на
цьому рейсі, RQ - якщо пасажир вилітає при наявності вільних місць.
Квиток, що був утрачений, відновлюється до початку польоту в агентстві,
де його було придбано (виписується дублікат). Якщо квиток було втрачено за
кордоном, то його можна відновити у представництві авіакомпанії за кордоном.
Якщо пасажир запізнився на рейс, то перевізник може його перевезти
іншим рейсом (при наявності місць). Це правило не поширюється на квитки
молодіжного тарифу РЕХ та АРЕХ.
Реєстрація та обмеження перевезень. Пасажир повинен завчасно
прибути на місце реєстрації до відправлення рейсу, щоб забезпечити
проходження формальностей не пізніше часу, указаного перевізником до
відправлення рейсу. Якщо пасажир не зміг прибути до указаного часу або має
неточні документи, то перевізник має право анулювати місце, зарезервоване для
нього, і не зобов'язаний затримувати виліт. При цьому перевізник не несе
відповідальність перед пасажиром за понесені ним збитки. У випадку, коли
пасажир здав багаж, а на борту відсутній, рейс затримується і, за правилами
безпеки, багаж додатково перевіряється.
Реєстрація групи туристів в аеропортах вильоту відбувається поза чергою
за 1 год. 30 хв. до відправлення літака за розкладом. При реєстрації квитків
представнику авіакомпанії передається список групи туристів у відповідності з їх
фактичною чисельністю, завірений підписом відповідальної особи організації, що
направляє туристів. Заміни у списку прізвищ туристів, що вилітають,
допускаються лише при наявності відповідного запису (виправленому вірити) та
печатки туристичної організації.

131
 У зв'язку з цим зустріч керівника туристичної групи з туристами
призначається в аеропорту за 2 год. до вильоту. При відсутності окремих членів
групи відбувається переоформлення групових квитків до початку польоту. Це
робиться з метою повернення сум за невикористані квитки у відповідності з
діючими правилами.
У більшості авіакомпаній реєстрація пасажирів на рейс закінчується за 20-
30 хв. до відправлення. Гроші за невикористані авіаквитки (за мінусом
установлених штрафів та комісійного збору) повертаються.
При поверненні авіаквитків не пізніше 7 діб до відправлення літака збори за
відмову від місця не беруться. При поверненні квитків менше, ніж за 7 діб (у т. ч.
і на політ у зворотному напрямку), але не менше, ніж за 3 доби, збір береться у
розмірі 10% від суми, що повинна бути сплачена за перевезення по усьому
маршруту. Якщо повернення квитків відбувається пізніше 3 діб, але менше 1
доби до відправлення повітряного судна, на яке бронювалося місце, сплачується
100 % суми, що підлягає оплаті за проїзд.
Перевізник може відмовити у перевезенні пасажиру з причин безпеки, якщо
пасажир спричиняє своєю поведінкою, розумовим або фізичним станом
дискомфорт для інших пасажирів. Відмова у перевезенні відбувається також і у
таких випадках: порушення Правил, установлених перевізником, відмова у
підкоренні службі безпеки, коли особа пасажира не документована потрібним
чином, якщо у польотних купонах квитка змінено ім'я пасажира.
Оформлення туристичного багажу. Під час прийому багажу до
перевезення перевізник зобов'язаний указати у квитку кількість місць і вагу
зареєстрованого багажу. Після реєстрації багажу обов'язки щодо його збереження
покладаються на перевізника.
Пасажир (турист) не має права перевозити як багаж предмети, що
створюють небезпеку для пасажирів літака (стиснений газ, їдучі та вибухові
речовини); предмети, перевезення яких заборонено діючими законами й
правилами країн відправлення, прибуття або транзиту; крихкі та предмети, що
швидко псуються; вогнепальну зброю (крім мисливської й спортивної у чохлах).
У багажі заборонено перевозити гроші, ювелірні вироби, ділові папери. Діє
правило, що норма безкоштовного провезення багажу для першого класу складає
30кг, бізнес-класу - 20кг, економ-класу - 10кг. Позанормативний багаж
перевозять за додаткову плату.
Зареєстрований багаж перевозиться на тому повітряному судні, яким слідує
пасажир. Отримати свій багаж пасажир повинен одразу після пред'явлення його
перевізником до видачі. Перевізник видає багаж пред'явнику багажної квитанції
та відривного талона багажної бирки. Якщо пасажир утратив бирку або
квитанцію, він повинен довести перевізнику права на багаж та сплатити
додаткові витрати за ідентифікацію багажу. Не отриманий багаж зберігається в
аеропортах протягом 6 міс. із дня його доставки.
Отриманий пасажиром без скарг багаж є свідченням того, що багаж
доставлено у повній відповідності з умовами договору на перевезення.
132
 Відповідальність за втрату, затримку або пошкодження багажу є
обмеженою за винятком того, коли більша цінність заявлена раніше й оплачені
додаткові збори. Для більшості міжнародних польотів відповідальність становить
20 доларів США за 1кг за зареєстрований багаж та 400 доларів США на кожного
пасажира на незареєстрований багаж. При польоті тільки між пунктами США
федеральні правила вимагають, щоб обмеження відповідальності авіакомпанії за
багаж становили принаймні 1250 доларів США на кожного пасажира.
Ручна поклажа (багаж, що пасажир бере із собою у салон літака) не
реєструється. її габарити та вагу рекомендує перевізник. Більшість авіакомпаній
обмежують вагу ручної поклажи 5кг та вона повинна займати одне місце. Не
вважається ручною поклажею дипломат, пластиковий пакет, портативний
комп'ютер, плащ або пальто, сумка з харчуванням для дітей, ручна дорожня
дитяча коляска.
Тварини (коти, собаки, птахи тощо) допускаються до перевезення при
наявності дійсного сертифіката про здоров'я, а також необхідних щеплень. При
цьому тварини разом із кліткою та їжею розглядаються як зайвий багаж і
перевозяться за додаткову оплату. Виключення становлять тільки собаки, що
супроводжують сліпих пасажирів. Вони перевозяться безкоштовно поза
встановленої норми багажу.

10.4. СИСТЕМА ТАРИФІВ ТА ПІЛЬГ

Вартість квитка залежить від багатьох факторів: країни, терміну

перебування, умов бронювання, віку, соціальної категорії пасажира, наявності
пільг та знижок.
У світі не існує єдиних тарифів на міжнародні перевезення. Авіатарифи
встановлюються на підставі вартості кілометра перевезення. У тарифах
закладаються експлуатаційні витрати та відповідна частка прибутку.
Авіакомпанії, що здійснюють пасажирські перевезення, до загальних витрат
включають чотири категорії затрат. До першої групи - постійні витрати - входять
адміністративно-управлінські, витрати на бронювання та маркетинг. Вони не
мають прямого відношення до перевезень, але є необхідними для підтримки
виробничого процесу.
Друга група витрат виникає у зв'язку з експлуатацією конкретної лінії
сполучення. Ці витрати є умовно постійними. До них відноситься амортизація
літака, технічне обслуговування та ремонт, аеропорт не обслуговування.
Третя група витрат також вважається умовно постійною - вона пов'язана з
виконанням польоту. її розміри змінюються в залежності від лінії сполучення та з
точки зору маршруту вони є перемінними. Одночасно ці витрати можна
розглядати як постійні, тому що рішення про їх обсяги приймається одразу на
весь політ. До складу витрат включають оплату праці екіпажу, паливо та ін.
Вартість палива на повітряному транспорті може сягати третини усіх витрат.

133
 Четверта група - перемінні витрати - об'єднує витрати на обслуговування
пасажирів. Це - вартість харчування, реєстрації, транспортування багажу. їх
вартість невелика - 7-9 % загальних витрат. При такій структурі витрат із
безумовною перевагою постійних витрат зрозуміло, що повітряні перевізники
намагатимуться пропонувати свої послуги на рівні максимальної місткості
авіалайнерів у кожному польоті. Для розширення ринку збуту вони призначають
різні ціни для різних верств населення. Надають пільги туристичним фірмам.
На повітряному транспорті діє система тарифів. Тарифи бувають повні
(базові) та пільгові (спеціальні).
Основним тарифом є базовий. Базовий тариф встановлюють для усіх класів
перевезень. Його встановлює перевізник, коли пропонує переліт "туди-назад"
упродовж року. Базові тарифи змінюються в залежності від сезону. Квитки,
придбані за базовими тарифами, підлягають обміну та поверненню практично без
обмежень. Перенести дату зворотного вильоту, поміняти або повернути квиток
можна і після дати вильоту. У будь-якому випадку вартість квитка повертається
повністю.
У межах базового тарифу для різних категорій пасажирів затверджується
система знижок і пільг. До спеціальних тарифів відносяться молодіжні, пенсійні,
групові, туристичні, екскурсійні.
Молодіжні тарифи передбачають, як правило, надання квитків із
відкритою датою, що діє протягом року. Такий квиток потрібно викупити за 3-7
днів до вильоту.
Молодіжний тариф передбачає спеціальні пільги АПЕКС і ПЕКС. Для
пасажирів із такими пільгами діють деякі обмеження. За пільговим тарифом
АПЕКС не можна змінити дату бронювання. Встановлюється так званий період
"дедлайн" до початку перевезення (від 7 до 28 діб, в залежності від маршруті),
після якого заборонено продаж квитків за даним тарифом. При поверненні квитка
до початку дії "дедлайну" пасажир отримує усю суму, після - частину суми за
вирахуванням штрафу.
Існує три різновиди тарифу АРЕХ.
АП1М - тариф АПЕКС до одного місяця. Термін перебування за кордоном:
мінімальний - кілька днів, але обов'язково включає неділю, максимальний 1
місяць. Бронювання й продаж здійснюються за одну добу (упродовж 24 год.) і не
пізніше визначеного терміну. Зміни дати вильоту та повернення грошей у
випадку відмови від польоту можливі тільки до початку подорожі та з
утриманням штрафних санкцій.
АПЗМ - тариф АПЕКС до трьох місяців. Термін перебування за кордоном:
мінімальний, що включає неділю, максимальний - 3 місяці. Бронювання і продаж
квитків здійснюється упродовж 24 год. і не пізніше визначеного терміну (у
залежності від напряму - 7, 14, 28 днів). Дата вильоту "туди" і "назад" фіксується
при продажу. Зміни дати вильоту, маршруту, повернення грошей за квиток у
випадку відмови від польоту можливі лише до початку подорожі та з утриманням
штрафу.
134
 СУПЕР АПЕКС - найбільш дешевий тариф, але з дуже великими
обмеженнями для пасажирів. На різних маршрутах ці тарифи встановлюються
індивідуально і ніяких єдиних правил не існує.
Тариф ПЕКС - найбільш дорогий різновид екскурсійного тарифу, що
передбачає заборону попереднього бронювання: бронювання та придбання
квитка з його повною оплатою здійснюється при наявності вільного місця на
потрібний рейс; гроші за невикористаний квиток не повертаються.
Існує два різновиди тарифу ПЕКС.
ПЕКС6М - тариф ПЕКС на 6 місяців. При цьому мінімальний термін
перебування за кордоном включає обов'язково неділю, максимальний 6 місяців.
Бронювання й продаж квитка здійснюється протягом 24 год. Дата вильоту
фіксується при продажу і не підлягає зміні.
ПЕКСЗМ - тариф ПЕКС на 3 місяці. При цьому тарифі мінімальний термін
перебування за кордоном включає обов'язково неділю, максимальний 3 місяців.
Бронювання й продаж квитка здійснюється протягом 24 год. Дата вильоту
фіксується при продажу і не підлягає зміні.
Для всіх екскурсійних тарифів існують наступні загальні правила:
обов'язковий політ в обидва кінця;
термін дії квитка скорочено і для різних країн складає від 1 до 6 місяців;
мінімальний термін перебування у країні регламентується для різних
маршрутів і складає тиждень, 10 днів, 14 днів та більше.
Групові тарифи діють на групу від 4 до 20 осіб. Наприклад, на лініях
Міжнародних Авіаліній України, якщо у групі 10 пасажирів, діє знижка 25-30%,
понад 25 пасажирів - діє знижка та керівнику групи надається безкоштовний
квиток. Групові тарифи діють для учнів, моряків, спортсменів.
Більшість авіакомпаній світу надають пільги для студентів та аспірантів.
Для отримання пільг потрібно мати членський квиток міжнародних студентських
туристичних організацій ІЗІС та ПУТО. Картки можна отримати у спеціальних
фірмах, якщо пред'явити паспорт, студентський (аспірантський) квиток,
кольорову фотографію. Наприклад, в Україні "Супутник" має право видавати
подібні квитки.
Авіакомпанія сама вирішує, чи встановлювати обмеження за віком для осіб,
що є студентами (аспірантами) та користуються картками. В авіакомпаніях "ЮТ"
та "С5А" для власників карток І5ІС та РІУТО не існує вікових обмежень. У
компанії "Аер Франс" вік обмежено ЗО роками, у "Люфтганзі", "Бритиш
Аеруейз" та "Дойче ВА" - 32, "САС" та "Фіннейр" - 35 роками. Також
авіакомпанії надають пільги для родин, якщо один із подружжя є студентом або
аспірантом, супроводжуючого групи (10 осіб та більше) студентів (будь-якого
віку).
У порівнянні із квитками, придбаними за тарифами ПЕКС та АПЕКС,
квитки за картками ІЗІС та ПУТО можна придбати без обмежень у часі.
Повертають їх також без будь-яких обмежень - при поверненні квитка після
відправлення літака пасажир сплачує штраф 25 дол. США.
135
 Крім спеціальних тарифів існують різноманітні знижки для різних
соціальних груп населення. Розмір знижок встановлює кожна авіакомпанія
окремо, і тому вони у перевізників різні. Знижки встановлюються у відсотках від
базового тарифу і бувають досить суттєві. Наприклад, для дітей у віці до 2 років
знижка сягає 90% (без надання окремого місця та права на провезення багажу).
Для дітей від 2 до 12 років знижка становить 50% вартості квитка (з правом на
власне місце і на безкоштовне провезення багажу, згідно нормативу,
встановленого для класу обслуговування)! На маршрутах Міжнародних Авіаліній
України для молоді від 12 до 25 років знижка сягає 15% від загальної вартості
квитка.
Існують знижки для родин (на окремих європейських маршрутах). Якщо
один із членів родини купує квиток за базовим тарифом, іншим - дружині
(чоловіку), дітям від 12 до 25 років - квитки продаються за 50% вартості.
Для турфірм, що є агентами авіакомпаній, знижка може сягати 75%.
Існують знижки для пенсіонерів віком понад 60 років.
Ще одна система пільг розрахована на пасажирів, що часто літають. Для
них встановлюються рекламні тарифи. Наприклад, безкоштовні або пільгові
перельоти для пасажирів, які налітали певну кількість кілометрів на літаках цієї
авіакомпанії. Спеціальні програми "Еф-Еф-Пі" з'явились у США на початку 1980-
х рр. Перевізники зрозуміли, що велика частка прибутку поступає від ділових
пасажирів, що часто літають та витрати яких оплачують підприємства.
"Америкен Аерлайнз" однією з перших ввела систему бонусів для своїх
постійних клієнтів. Практично одночасно з нею "Юнайтед Аерлайнз"
проголосила про заохочувальну програму "Май Лідж Плас Програм". Ці
програми стали користуватися попитом та були запозичені іншими
авіакомпаніями.
Зміст системи "Еф-Еф-Пі" полягає у наданні різноманітних знижок, пільг та
подарунків постійним клієнтам, які налітали визначену кількість миль. Нині
провідні американські авіакомпанії перевозять до 10% пасажирів за пільгами
безкоштовно. Незважаючи на великі витрати, ця система вигідна перевізникам.
Ці спеціальні програми найкращим чином відповідають філософії бізнесу -
стимулювання споживачів до встановлення довгострокових відносин із фірмою.
Ця політика приносить більший прибуток та коштує менше, ніж продаж товарів
(послуг) кожен раз новим покупцям. Розглянемо для прикладу декілька програм.
Програма компанії "Люфтганза" має назву "Милі та інше", розрахована на
пасажирів, що регулярно користуються послугами авіакомпанії. Для участі у
програмі потрібно заповнити спеціальний бланк, що є в усіх агентствах
авіакомпанії. Упродовж місяця пасажир отримує спеціальну картку з особистим
номером учасника програми. Якщо за рік пасажир налітав не менше 50 тис. миль,
він отримує інший вид картки - "Люфтганза Фрекенд Травел Клаб". Сто тисяч
миль надають право на отримання "Люфтганза Сенатор Кард". Милі, що набрані
пасажиром економічного класу, автоматично подвоюються для пасажира бізнес-
класу та зростають утроє для пасажира першого класу. На місцевих та коротких
136
європейських лініях пасажирам нараховується не менше 500 миль в
економічному та 1000 миль у бізнес-класі, хоча фактична відстань перельоту
може бути значно меншою. Крім того, при польотах у США нараховують
спеціальні милі. Авіакомпанія пропонує пільги та премії для учасників програми:
безкоштовний політ у будь-яку точку світу, куди літають літаки і-иїїпапза та її
партнерів по альянсу; підвищення класу; додаткові послуги при проживанні у
готелі й оренді автомобіля; прогулянки на повітряній кулі; три дні відпочинку у
Євродіснейленді (Париж) тощо.
Авіакомпанія "Делта" пропонує програму "Небесні милі". На
індивідуальній картці пасажира рахують милі, що він налітав за три роки.
Набравши 25 тис: миль або 5 разів перелетівши океан, учасник отримує квиток до
бізнес-класу на маршруті Америка -Європа, сплативши як за економ-клас або
може здійснити безкоштовний переліт по США або Європі. Набравши 50 тис.
миль, пасажир може претендувати на один безкоштовний політ із Європи у США,
Канаду або країни Карибського басейну. Якщо пасажир набирає 100 тис. миль,
він отримує у подарунок безкоштовну подорож навколо світу із зупинками у
містах, куди літають літаки "Делта".
У компанії існує спеціальна програма "Відкрий Америку. її учасником може
стати іноземний пасажир, що має візу до США та придбав квиток "туди" і "назад"
на рейси "Делта". Пасажир може безкоштовно відвідати кілька міст США
(зробивши від трьох до десяти польотів). Використати перший купон програми
потрібно упродовж двох місяців після прибуття у США, інші купони - упродовж
двох місяців із дня першого польоту.
Компанія "Аер Франс" свою програму заохочення постійних клієнтів
назвала "Фреканс Плюс". Участь у програмі робить безкоштовним кожний
десятий переліт в економ-класі та кожен п'ятий у бізнес-класі. Причому такий
безкоштовний квиток можна подарувати іншій особі. Програма має чотири види
пільг для власників базової, синьої, червоної або картки "Клуб 2000". їм
надаються різноманітні за рівнем та обсягом додаткові послуги.
Українські авіакомпанії також розуміють перспективність мотиваційних
програм в умовах жорсткої конкурентної боротьби з іноземними перевізниками.
Наприклад, "Міжнародні Авіалінії України" (МАУ) розробили програму
"Панорама Клуб". Для постійних пасажирів на лініях МАУ та альянсу
"Кволіфлаейр" (завдяки партнерству з ^"Австрійськими Авіалініями", "Сабеною")
існує можливість скористатися безкоштовними квитками, підвищити клас
обслуговування, отримати туристичні пакети до столиць Європи. При польоті у
бізнес-класі нараховують 50% додаткових миль.

10.5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПАСАЖИРІВ НА

РЕГУЛЯРНИХ ЛІНІЯХ

137
 Рівень сервісу і комфорту залежить від класу обслуговування, авіакомпанії,
тривалості польоту та напрямку.
Головна різниця класів полягає у ступені комфорту, що надається
пасажиру, починаючи від спеціальних залів в аеропорту, комфортабельності
крісел, додаткових послуг під час перельоту.
Виділяють декілька класів обслуговування: перший, бізнес,
економічний.
Найбільш комфортним вважається перший клас. Пасажирам першого або
бізнес-класу надаються окремі зали чи стійки для реєстрації на виліт. Деякі
авіакомпанії в аеропортах для пасажирів таких категорій надають додаткові
послуги. На борту літака вони мають особистий простір на 50% більший, ніж в
економ-класі. Тут розташовані зручніші крісла, що легко трансформуються у
зручне ліжко. До речі, першими подібні крісла були встановлені на літаках
компанії "Бритиш Аеруейз" на дальніх маршрутах. У крісла вмонтовані
індивідуальні телевізори або системи радіотрансляції з індивідуальними
навушниками. Усім пасажирам надається вибір друкованих видань. На літаках
деяких компаній у першому або бізнес-класі встановлено індивідуальні телефони
супутникового зв'язку, якими можна користуватися за допомогою кредитної
картки. Такими телефонами обладнано 70% американських авіаліній. Лідером
практично повної телефонізації своїх міжнародних рейсів є авіакомпанія ЗАЗ.
Телефонізація літаків є надзвичайно актуальною, тому що практично усі
авіакомпанії забороняють користуватися пасажирам на борту мобільними
телефонами, бо це загрожує безпеці польотів.
Відбувається модернізація салонів і збільшення кількості та підвищення
якості послуг, що надаються пасажирам під час польоту.
Авіакомпанія "Америкен Аерлайнз" представила клас "преміум" на нових
Боїнгах-777, що здійснюють рейси між США, Європою та Південною Америкою.
Уперше пасажирам надаються крісла, що обертаються, і тому четверо
компаньйонів мають можливість проводити переговори або обідати, як у кабінці
затишного ресторану. У салоні І класу встановили лише 16 крісел, кожне має
додаткову підставку для ніг та легко трансформується у зручне ліжко. До послуг
пасажирів першого класу також персональний супутниковий телефон, крісло, що
має вхід персонального комп'ютера, лампу, відеоплейєр.
Компанія "Фінейр" на усіх далекомагістральних МД-11 планує
переобладнати бізнес-клас та представити новий економ-клас. У бізнес-класі
кількість крісел скоротиться з 35 до 28. Буде змінено їх дизайн. В економ-класі
замість звичайного розміщення крісел 2-5-2, пропонується нове 3-4-2.
Бельгійська компанія "Сабена" переобладнала на трансконтинентальних
рейсах салон бізнес-класу новими кріслами з кутом нахилу спинки 155 градусів.
Для кожного пасажира -персональний відеомонітор з 16 музичними і 9
відеоканалами, супутниковий телефон та блок живлення для комп'ютера.
Авіакомпанія "Емиратс", що належить шейху, навіть в економ-класі
встановила крісла з умонтованими виходами для персональних комп'ютерів.
138
 Практично всі компанії видають подушки та ковдри для відпочинку.
Компанія "Бритиш Аеруейз" є одним з лідерів у підвищенні рівня
комфортності польотів. Вона першою запропонувала пасажирам першого класу
окремі кабінки, місця в яких перетворюються на ліжка. Ще у 1986 р. на 80 літаках
кількість місць першого класу на Боїнгу-747 було скорочено з 18 до 14, і вони
могли перетворюватися на ліжка.
На лініях авіакомпанії "Бритиш Аеруейз" для перевезення маленьких дітей
почали використовувати спеціально сконструйовані сидіння, що відповідають
усім вимогам безпеки. Прикріплюється крісло до переборки у салоні, воно може
перетворюватися на ліжечко.
У світі існує тенденція до скорочення кількості місць І класу, або взагалі
зникнення цього класу на літаках, що експлуатуються на невеликих відстанях.
Уже відмовились від першого класу "КЛМ", "Континентал Аерлайнз", "Аер
Канада". Але значним чином підвищилась якість обслуговування в економічному
класі цих компаній.
В авіакомпанії "Аер Франс", наприклад, кабіни бізнес-класу та
економічного класу на середньомагістральних літаках переобладнані на кабіни
класів "Еспейс" та "Темпо".
У кабіні Еспейс установлено не три, а два крісла, що робить переліт більш
комфортабельним. На далекомагістральних лініях кабіна Еспейс поділена на два
відсіки: Еспейс 180 - перший клас та Еспейс 127 - бізнес-клас. В Еспейс 180
крісла розкладаються на 180 градусів і перетворюються на ліжка. Крісло класу
Еспейс 127 відкидається на 127 градусів, що відповідає положенню тіла людини в
умовах невагомості, найбільш сприятливому для відпочинку. Кожне крісло
обладнано відеосистемою, навушниками для прослуховування музичних
програм, супутниковим телефоном, є спеціальні бари, де безкоштовно
пропонуються напої.
Кабіна Темпо призначена для сімейних пасажирів. Обладнані ігрові зали
для дітей, є спеціальні місця для дітей, що подорожують без супроводу дорослих,
для немовлят пропонуються
колиски.
З метою комплексного обслуговування пасажирів бізнес-туризму
авіакомпанії почали вводити особливий вид обслуговування за принципом
елітного класу: Конкорд клас, Клаб Уорлд, Клаб Юроп клас. Тут передбачено
харчування за замовленням, надання різних видів зв'язку, оргтехніки,
комп'ютерів, спеціальних залів очікування, прискорення митних формальностей,
транспорту з аеропорту та ін.
Багато компаній роблять подарунки клієнтам, які користувалися послугами
авіакомпанії на звичайному регулярному рейсі. Це можуть бути парфуми,
сувеніри, комп'ютерні ігри. Наприклад, від компанії "Делта" пасажири першого
та бізнес-класів отримують у подарунок набори для подорожуючих. Компанія є
офіційним перевізником Діснейленду у м. Орландо, тому дітям дарують сувеніри
із зображенням діснеївських героїв, альбоми для малювання, фломастери.
139
 На лініях "Аліталії" (зимовий сезон 2000 - 2001 рр.) усі пасажири, які
придбали квитки у бізнес-клас, отримали у подарунок "скі-пасс" на 7 днів
(можливість безкоштовно користуватися підйомниками на гірськолижних
курортах протягом 7 днів).
Пропонують авіакомпанії і спеціальні туристичні пакети: крім перельоту
включають проживання та харчування та різноманітну дозвіллєву та екскурсійну
програму. Наприклад, взимку 2000 р. "Міжнародні Авіалінії України" разом із
чотиризірковим готелем "Кроудон парк" пропонували новорічний туристичний
пакет "У вихідні у Лондоні". А "Австрійські авіалінії" надавали можливість своїм
пасажирам відвідати Віденський сезон балів.
Важливою проблемою є організація харчування туристів під час польоту.
Бортове харчування готується на землі, як правило, за 24 год. до рейсу, а
пакується у контейнери за 6 год. перед польотом.
На трансконтинентальних рейсах гаряче харчування надається кожні 4 год.
Якщо тривалість польоту понад 3 год., то надається гаряче харчування, що
складається не менше як з 3-4 страв, чаю (кави), соків. Для подачі страв
використовується термостійкий уніфікований пластиковий посуд, що дозволяє
здійснити швидкий мікрохвильовий підігрів.
На борту повітряного судна існує чотири види харчування: сніданок, де
пропонують омлет, сандвічі, холодні закуски тощо; обід (він же вечеря), що
складається із закуски, гарячої страви, десерту, чаю або кави; чай - коли подають
напій та тістечка або бутерброди. Лише у першому класі подають супи,
пропонуються страви на вибір: два види закусок (із м'яса або риби), гаряча
страва, на десерт торт або шербет. У першому та бізнес-класі алкогольні та
безалкогольні напої подаються безкоштовно та без обмежень, в економ-класі, як
правило, безкоштовно один раз.
При придбанні квитка, у т. ч. і на рейси Міжнародних Авіаліній України,
пасажир може замовити харчування: традиційне, діабетичне, вегетаріанське, для
немовлят, дитяче, кошерне, дари моря. У традиційне меню включаються страви
української кухні та інших європейських країн.
Деякі компанії при організації харчування пасажирів першого класу
надають особливі послуги: харчування з використанням особливих
(неодноразових) столових приборів, необмежений вибір алкогольних напоїв,
постійно відкритий бар, кухня для гурманів, бари з безкоштовними напоями та
закусками у залах очікування аеропортів.
Наприклад, авіакомпанія "Аер Франс" для пасажирів кабіни Єспейс, що
очікують свій рейс у Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, обладнала спеціальні салони з
барами, де надає безкоштовно напої та закуски. До речі, у цих салонах
відбувається і реєстрація на рейс. Одразу після посадки у літаках "Аер Франс"
пасажирам пропонують шампанське та соки, а під час польоту можна замовляти
безкоштовно алкогольні та безалкогольні напої. У салоні подають різноманітні
закуски, чотири види гарячих страв на вибір, десерти, а також французькі вина.
Меню сніданків також різноманітне, існують: "експрес", європейське,
140
американське. У кабіні Темпо пропонують два варіанти меню обіду, алкогольні
та безалкогольні напої пропонуються безкоштовно.
"Делта" запропонувала для клієнтів першого та бізнес-класу унікальну
програму вин. Ця програма була визнана найкращою серед усіх компаній світу.
Вина у меню "Делта" перевищують загальноприйняті стандарти. Серед критеріїв,
за якими відбирають вина, є "стійкість до перепаду температур та тиску".
Інформаційний пакет програми складається з 16-сторінкового буклету з
характеристиками вин, описанням виноградників, розповідями про виноробів та
коментарями фахівців. Меню страв для бізнес-класу "Делта" також є вишуканим.
Серед основних блюд пропонуються на вибір: курча у портвейні, райдужна
форель, яловичина-гриль. У меню економ-класу - рагу з яловичини або
підсмажена куряча грудка. Крім того закуски, десерти, фрукти, вина. Для тих, хто
віддає перевагу легкій їжі, існує дієтичне меню - обід із чотирьох страв не
перевищує 900 калорій. З 2000 р. "Делта" розпочала програму з покращення
бортового харчування на міжнародних лініях для пасажирів економ-класу.
Розширене меню, збільшені розміри порцій та асортимент салатів, включені
сандвічі.
Перевезення пасажирів на літаках ділової авіації, а саме розрахунки
вартості польоту та рівень організації обслуговування, здійснюється за класом
VIР. Як правило, польоти тривають від двох годин до доби. За стандартом такого
обслуговування - окреме оформлення документів, без черги; у меню вишукані
страви та напої; обладнання офісною технікою, сучасними засобами зв'язку. Крім
того перевагою ділового літака є відсутність у салоні зайвих пасажирів, що
будуть небажаними свідками переговорів співробітників компанії. Ще однією
важливою особливістю ділової авіації є здатність літаків використовувати
невеликі аеропорти, іноді з поганим покриттям, а також аеропорти невеликих
населених пунктів, де рейсові маршрути виконуються нерегулярно. У США
подібні літаки мають можливість використовувати 5400 аеропортів, а літаки
рейсової авіації використовують лише 580 аеропортів. Більше того, 75% усіх
пасажирів рейсових літаків літають через 29 найбільших центрів авіаперевезень у
країні.

10.6. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ГІДА НА АВІАЦІЙНОМУ МАРШРУТІ

На маршруті з групою туристів працює представник туристичної фірми -

гід, який забезпечує надання туристам усього комплексу послуг, що передбачені
туристичною путівкою (перевезення, харчування, розміщення, екскурсійні
послуги та організацію дозвілля). Перед початком маршруту керівник
туристичної групи повинен отримати усі необхідні документи. При зустрічі із
групою гід уточнює список туристів (отримує від старшого групи список
туристів) та перевіряє паспорти. У випадку відсутності у визначений час одного
або декількох із туристів керівник групи повинен здійснити розмін групового
квитка. Існують випадки, коли замість одного туриста, внесеного у список, на
141
маршрут відправляється інший. У цьому випадку гід повинен перевірити паспорт
та туристичну путівку та після узгодження з туристичною фірмою внести
відповідні зміни у список. Список додатково завіряється печаткою
диспетчерського пункту аеровокзалу та підписом гіда. З екземпляром списку,
авіаквитками та паспортами гід поза чергою здійснює реєстрацію туристів. При
здійсненні посадки гід надає черговому по посадці груповий квиток і список
туристів та допомагає туристам після проходження формальностей дістатися до
літака.
Після прибуття на місце призначення керівник повинен посадити групу
в автобус для здійснення трансферу до готелю.
Також в аеропорту потрібно уточнити, де можна оформити квитки на
зворотній виліт. Якщо це відбувається в касах аеропорту, то гід повинен їх одразу
переоформити. Якщо оформлення здійснюється у касах трансагентства у місті, то
у день прильоту, але не пізніше 11 години наступного дня потрібно підтвердити
виліт групи у трансагентстві. При оформленні авіаквитків на зворотній виліт
керівник групи повинен пред'явити касиру: підтвердження бронювання,
квитанцію збору з оплати бронювання, паспорт, список туристів.

10.7. БЕЗПЕКА ПАСАЖИРІВ НА АВІАРЕЙСАХ

Понад третини з 85 найбільших міжнародних авіакомпаній вважаються

абсолютно безпечними, тому що з 1970 до 2000 р. на їх рейсах не відбулося
жодної катастрофи. Рекорд належить компанія "Саусвест Аерлайнз", що
здійснила понад 4 млн. польотів та жоден пасажир не постраждав. Серед лідерів
безпечних польотів австралійська компанія "Ансет", що перевезла без аварій 126
млн. пасажирів за 2 млн. рейсів.
Туристи, що зацікавлені у здійсненні безпечної авіаційної подорожі,
повинні бути ознайомлені з Правилами перевезень пасажирів, багажу та вантажів
і Правилами безпеки та суворо їх дотримуватись.
Пасажир повинен знати, що як незареєстрований багаж (ручну поклажу)
дозволено мати при собі окремі необхідні у польоті речі (портфель, дипломат,
сумку), загальна маса яких не перевищує 5 кг. З метою забезпечення безпеки
польотів, охорони життя, здоров'я пасажирів та членів екіпажу літаків органи
цивільної авіації, міліції, митні установи, прикордонні війська мають право
проводити огляд багажу та особистий огляд пасажирів. Туристи повинні
заздалегідь бути поінформовані про мету проведення огляду, про предмети та
речовини, що заборонені до перевезення на повітряних суднах, про
відповідальність за порушення правил перевезень. До переліку небезпечних
речовин та предметів, заборонених для перевезення пасажирам як багажу,
віднесені: вогнепальна та холодна зброя усіх видів, вибухові речовини, стиснені
гази, легкоспалахуючі, отруйні речовини. Пасажир несе відповідальність за
перевезення заборонених Правилами предметів. Про усі порушення складаються
акти. Речі, заборонені до перевезень, передаються державним органам або
142
знищуються. Як виключення з цих правил мають право перевозити особисту
зброю пасажири, що супроводжують спецвантаж та пошту, або ті, хто має
спеціальний дозвіл на зберігання та перевезення зброї (зброя спортсменів-
стрілків, мисливців, геологів тощо перевозиться у багажному відділені в
упакованому вигляді).
На повітряних суднах мисливські ножі та бойові патрони перевозяться
лише упакованими у багаж. Також потрібно попередити туристів про те, що не
можна брати від сторонніх осіб для перевезення посилок, пакетів тощо. Потрібно
попередити пасажирів про сувору заборону паління на льотному полі поблизу
літака та існування спеціальних місць для тих, хто палить, як правило, у хвості
літака. Під час посадки у літак гід повинен переконатися, що усі туристи
піднялися на борт та зайняли свої
місця.
На борту літака туристи повинні дотримувати правил безпеки польоту, з
якими їх знайомить стюардеса, та виконувати усі розпорядження командира та
членів екіпажу повітряного судна. Особливо уважно туристи повинні
ознайомитися із порядком евакуації з літака в аварійних ситуаціях, порядком
відкриття запасних виходів та приведення у робочий стан аварійно-рятувальних
засобів (кисневих масок, надувних трапів, полотняних жолобів, канатів тощо).
У польоті найбільшу небезпеку для життя й здоров'я пасажирів має зліт та
посадка літака. Доцільно прислухатися до рекомендацій відомого американського
фахівця в галузі безпеки польотів Д. А. Джонсона. По-перше, при аварійній
ситуації потрібно вдягнути пальто, жакет для захисту від пожежі. По-друге,
жінкам не рекомендується у дорогу вдягати черевики на високих підборах. У них
незручно користуватися рятувальним трапом, можна отримати травму чи
пошкодити гумовий трап. По-третє, при кожному зльоті та посадці пасажир
повинен ретельно закріпити ремені безпеки. По-четверте, пасажир повинен знати,
яку фіксовану позу потрібно прийняти, щоб зменшити можливість травмування
при аварійній посадці. Рекомендується нахилитися уперед, обхопити коліна
руками, нахилити голову на перехрестя рук. Така фіксована поза зменшує
вірогідність травмування. По-п'яте, потрібно чітко знати, де у літаку розташовані
рятувальні виходи та як вони відкриваються.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Визначте основні форми організації співпраці між
авіакомпанією та туристичною фірмою.
2. Визначте особливості укладання договору на регулярні
авіарейси.
3. Визначте особливості укладання агентської угоди.
4. Охарактеризуйте поняття чартерний рейс. Назвіть основні
5. особливості здійснення перевезень чартерними рейсами.
6. Які основні атрибути стандартного авіаквитка Ви знаєте?
7. Порядок реєстрації та обмеження перевезень.
143
 8. Назвіть основні правила оформлення туристичного багажу.
9. Які чинники впливають на вартість квитка?
10. Охарактеризуйте систему тарифів і пільг.
11. Назвіть основні класи при перевезенні пасажирів.
12. Охарактеризуйте особливості роботи гіда на маршруті.
13. Охарактеризуйте основні правила безпеки польотів.

РОЗДІЛ XI. СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ

11.1. РОЗВИТОК АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ У СВІТІ

Перші автобуси-омнібуси з'явились у Європі на початку XIX ст. (1830 р.)

Вони рухались за допомогою парових двигунів і були призначені для перевезення
невеликих груп пасажирів. На початку XX ст. автобус та автомобіль
перетворюються на загальнодоступні види транспорту у багатьох містах світу.
Так, у 1904 р. в Англії було 8465 автомашин, а в 1914 р. їх кількість сягнула
132315. У США після 1908 р., коли Генрі Форд поставив модель "Т" на потік, цей
дешевий автомобіль зробив революцію у подорожах, стимулював розвиток
шляхової мережі та інфраструктури США.
Надзвичайно широкого розвитку автомобілізація набула у США у 20-х рр.
XX ст. Кожний населений пункт з чисельністю понад 5 тис. осіб був з'єднаний із
загальною мережею сполучення дорогою із твердим покриттям. Перший автобус
класичної конструкції у США було побудовано у 1922 р. У цей період автомобіль
складав половину усіх особистих транспортних засобів у США. Ця цифра у 1941
р. зросла до 86%. Максимальної кількості - 87% - було досягнуто у 1956 р., але у
наступні роки ця цифра стала повільно знижуватися.
Перші автомобілі не вирізнялися особливою швидкістю, але завдяки своїй
мобільності вони робили доступним будь-яке місце. Автотранспорт забезпечував
свободу пересування та гнучку організацію туристичних поїздок. Мандрівник сам
обирав маршрут, місця зупинок та час знаходження у дорозі. Автотранспорт
перетворився на головний засіб пересування на короткі та середні відстані.
Наприкінці 1930-х рр. щорічно близько 10 тис. англійців здійснювали автобусні
подорожі Європою.
У 1920-х рр. перші перевізники у США, такі як Артур Таук, Том Паркхіл,
Флойд Бікслер та Мур, проводили політику популяризації групових автобусних
подорожей серед населення, вони пропонували туристичним фірмам продавати
квитки на автобусні тури та фрахтувати автобуси у транспортних компаній для
перевезення туристів,
У 1935 р. у США було прийнято „Акт між перевізниками пасажирів
моторними транспортними засобами", який вводив положення про обов'язкове
ліцензування пасажирських перевезень. До 1982 р.;здійснювати чартерні
перевезення мали право лише ті туристичні агенції, що мали дилерську ліцензію

144
на цю діяльність. З листопада 1982 р. були змінені правила проведення
автобусних подорожей.
Початок серійного виробництва автомобілів у Російській імперії можна
віднести до 1910 р., коли Російсько-Балтський вагонобудівний завод у Ризі
випустив партію легкових автомобілів у кількості 450 одиниць. У 1916 р. у
Російській імперії було розпочато будівництво 5 автомобільних заводів. Але вони
не були завершені. Таким чином, перед Жовтневою революцію 1917 р. Російська
імперія не мала власної автомобілебудівної галузі. Автомобілі були іноземного
виробництва й основне значення у перевезеннях пасажирів зберігав гужовий
транспорт.
У 1922 р. в Москві відкрили регулярний рух автобусів, що були придбані в
Англії. Через рік, у 1923 р., у Москві з'явилися перші таксі. Машини було
придбано у французької фірми "Рено". Перший власний легковий автомобіль був
зібраний у 1922 р. За період 1924-1930 рр. у СРСР було випущено близько 8 тис.
автомобілів. І тільки з другої половини 1930-х рр., коли розпочалось створення
вітчизняної автомобільної промисловості, виробництво автомобілів почало
швидко зростати. Перші радянські автомобілі АМО, ГАЗ, ЗИС-5 були копіями
американських. За конструкцією післявоєнні автомобілі були копіями німецьких,
у тому числі й автобус ЛАЗ-695. Зростало використання автомобілів та автобусів
для перевезень туристів. З 1960-х рр. автотуризм у СРСР стає найбільш
поширеним видом подорожей. У 1980 р. перевезення пасажирів автобусами
сягали 42,2 млн. осіб.
У колишньому СРСР, за станом на 1991 р., автомобільні перевезення
склали 52% загального обсягу. На цей час функціонувало 9600 автомобільних
маршрутів, розроблених та паспортизованих у відповідності до діючих норм. На
балансі 123 автотранспортних туристичних підприємств знаходилось 10,5 тис.
автобусів.
В Європі наприкінці 1980-х рр. три туристи з чотирьох подорожували по
Європі автобусами та власними автомобілями. В Італії, Іспанії, Франції,
колишній Югославії до 70% іноземних туристів були саме автотуристами. У
таких країнах як Франція, ФРН питома вага автотранспорту у перевезенні
туристів складала відповідно 90%.
На кінець XX ст. експлуатувалось понад 3 млн. автобусів. З'явились
автобусні фірми-гіганти. Компанія Трейхоуд" (США) володіє понад 12 тис.
однотипних комфортабельних пасажирських та туристичних автобусів.
Автотранспорт активно використовується у 84% усіх міжнародних поїздок.
Індустрія прокату автомобілів розпочала свій швидкий розвиток на початку
ХХ;ст. У США найдавніша фірма з прокату
168
автомобілів "Кемвел груп" з'явилась ще у 1908 р. У 1916 р. брати Саундери
з Омахи, позичивши автомобіль, після того, як їхній власний розбився, зрозуміли,
що є багато людей, яким потрібен автомобіль на обмежений період часу. А відтак
вони зайнялися прокатним бізнесом. Оплату було встановлено 10 центів за милю.
145
Бізнес швидко розростався, у 1925 р. після об'єднання з іншою компанією
Саундери мали філії у 21 штаті країни.
У 1918 р. почала своє існування найбільша на сучасному ринку фірма
"Хертц". Вона була заснована у Чикаго під назвою "Drive your self” пропонувала
в оренду лише десяток автомобілів "Форд-Т". Нині "Хертц" є лідером на ринку
прокату як легкових, так і вантажних автомобілів та автобусів. Загальний флот
компанії складає 550 тис. бортів, мережа пунктів прокату об'єднує 6,5 тис. філій
у 140 країнах світу. Щорічний обсяг бронювань "Хертц" складає 30 млн.
замовлень.
Ця компанія є автором багатьох нових ідей на прокатному ринку.
Наприклад, вона першою запропонувала своїм клієнтам комбіновану послугу
"флай енд драйв", що включає у пакет переліт та оренду автомобілю за нижчу
ціну, ніж у роздріб. Розроблені і діють аналогічні програми на водному та
залізничному транспорті. "Хертц" започаткував розрахунки з клієнтами за
допомогою
кредитних карток.
Фірма "Авіс", що займає друге місце на ринку прокату, почала свою
діяльність у 1946 р. Компанія щорічно виконує близько 16 млн. бронювань, її
флот на кінець XX ст. становив 220 тис. автомобілів. "Авіс" першою серед
прокатних компаній запропонувала спеціальну програму бонусних заохочень
для постійних клієнтів.
Індустрія автопрокату пережила свій підйом наприкінці 1950-х рр., коли
перші комерційні авіалінії почали обслуговування пасажирів. В аеропортах місця
призначення були відкриті пункти прокату. Перші компанії з прокату автомобілів
у Європі з'явились після Другої світової війни, коли автомобільне виробництво в
Італії, Франції, Німеччині та Великобританії стало конкурентоздатним.
На кінець XX ст. на світовому ринку панують 10 транснаціональних
компаній з прокату автомобілів, мережа філій яких покриває практично усю
земну кулю. Провідне місце належить "Хертц", "Авіс", "Баджет", "Європкар",
"Нешнл", існує ще приблизно 5000 компаній. Найбільш активні серед них -
"Долар", "Аламо", "Трифти", "Анса", "Сикст" - зайняли в останні роки значну
частину ринку. Завдяки високій конкуренції різниця у вартості послуг різних
компаній не перевищує 2%.
Більшість із компаній, що починають займатися прокатом автомобілів,
стають частиною мережі. Вони відраховують процент від прибутку у головну
компанію, за що отримують відоме ім'я та можливість надавати послуги такого ж
рівня. Фірми з прокату автомобілів надзвичайно мобільні на ринку, вони
продають зайві автомобілі, коли попит спадає, та купують нові, коли активність
ринку посилюється.
Існують два основних типи функціонування: корпоративний та ліцензійний.
Більшість великих фірм функціонують як корпорації. Вони купують новий
автомобіль та після того, як він пройшов 18-25 тис. миль, перепродають. Крім
того, існує програма "продай назад", коли використані автомобілі повертають їх
146
виробникам після тимчасового використання. Середній термін служби
автомобіля фірми "Нешнл" складає 3,5 міс, "Авіс" та "Баджет" - 6 міс. Ліцензійні
компанії, як правило, є частиною діючої мережі. Вони отримують автомобіль за
лізингом у великих компаній.
Досить розповсюдженою у світі є практика співробітництва турфірм із так
званими компаніями-брокерами, що не мають власного автопарку, але, уклавши
контракти з великими прокатними компаніями, виступають як їх агенти,
пропонуючи повний комплекс послуг.

11.2. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ АВТОМОБІЛЬНИХ

ПЕРЕВЕЗЕНЬ

На автомобільні дороги припадає 70% світової транспортної мережі.

Довжина їх за 1970-1995 рр. збільшилась з 20 до 24 млн. км. Це забезпечило 80%
світового пасажирообігу та понад 10% вантажообігу серед усіх видів транспорту.
З 1950-х рр. основна частина пасажирообігу припадає саме на цей вид
транспорту. Стан розвитку автомобільного транспорту у регіонах або окремих
державах визначається розмірами парку автомобілів, протяжністю та станом
автодорожної мережі, а також економічною можливістю й необхідністю у роботі
автотранспорту.
Створено мережу автострад з великою кількістю смуг, спеціально
збудованих для швидкісного сполучення. Відбувається об'єднання автодоріг
окремих держав, що перетворює їх на міжрегіональні. Наприклад, перевезення
між Західною і Східною Європою, між Західною Європою й Азією (через Босфор
і Туреччину тощо) з можливим виходом у Південно-Східну Азію до Сінгапуру.
/
Для розвитку міжрегіональних транспортних перевезень особливе значення
мають дальні швидкісні автомагістралі. Таких доріг у світі понад 1 млн. км.
Прикладом є Панамериканська система автомагістралей довжиною 34 тис. км.
Вона проходить із США до столиць та великих міст країн Південної Америки.
Швидкісні автодороги отримують розвиток в Євразії, де автошляхи через
Туреччину простяглись до Близького Сходу, із Росії до прикордонних країн
зарубіжної Азії. Проект автомагістралі від Берліну до Варшави та далі на Москву
та Нижній Новгород уже став предметом фінансування.
Щоб досягти забезпеченості автодорогами рівня європейських країн, в
Україні потрібно побудувати близько 200000км доріг, в тому числі 60% у
сільській місцевості. Світовий досвід свідчить, що саме під час економічних криз
будівництво автодоріг може мати пріоритетне значення завдяки можливості
створення нових робочих місць та високої ефективності капітальних вкладень.
Необхідним є створення швидкісних магістралей, що з'єднали б Західну
Європу із країнами СНД. Інвестувати дорожнє будівництво потрібно у напрямках
з півдня на північ по лінії Чернівці - Хмельницький - Шепетівка для зв'язків
України з Молдовою, Білоруссю, країнами Прибалтики, Польщею; а також по
147
лінії через Черкаси та Суми для зв'язків із Росією. Потрібна реконструкція та
благоустрій готелів, мотелів, будівництво нових додаткових пунктів автосервісу
для автомобілів.
Про рівень автомобілізації світу свідчать і дані про стан автомобільного
парку (кількість автомобілів взагалі та кількість автомобілів на кожну тисячу
мешканців).
Світовий автопарк досяг 650 млн. автомобілів. Чотири п'ятих його
зосереджено у США, Західній Європі та Японії, де автомобілями володіють 30-
50% усіх мешканців, тоді як у країнах, що розвиваються, лише 1% (Бразилія та
Мексика по 6%).
На початок XXI ст. автопарк США складав приблизно 190 млн. автомобілів
(у т. ч. 140 млн. легкових), Японії - 50 (ЗО), ФРН - ЗО (28), Франції - 27 (23).
В економічно розвинених країнах також спостерігаються великі
розбіжності за рівнем автомобілізації. Про це свідчать дані: у США на тисячу
мешканців припадає 600 автомобілів, ФРН - 480, Канаді - 460, Швейцарії - 400,
Греції - 150, Польщі - 110.
Автомобільна промисловість є однією з найбільш монополізованих галузей
світової індустрії. У 1996 р. чотири найбільші компанії на заводах на
національних територіях та за кордоном виробляли 48% автомобілів світу
("Дженерал моторе" -14,3%, "Форд" - 12,6%, "Фольксваген" - 10,6%, "Тойота" -
10,3%). Друга за значенням група компаній - ще 29% ("Фіат" - 6,3%, "Пежо-
Сітроен-Тальбо" - 6,3%, ."Ніссан" - 6,0%, "Хонда" - 5,4%, "Рено" -5,1%). Таким
чином, 9 провідних автомобільних компаній контролювали 77% світового
виробництва автомобілів. Ступінь монополізації обумовлює виключно гостру
конкуренцію автомобільних фірм на світовому ринку.
Сформувались три головних ареали галузі: Азіатський із провідним
значенням Японії, Північноамериканський з домінуванням США та
Західноєвропейський з ФРН, Францією та Італією. На ці регіони у 1995 р.
припадало 90% випуску автомобілів у світі. Десять держав виробляють 86% усіх
автомобілів у світі.
У Західній Європі парк автомобілів складає 175 млн. (85% легкові
автомобілі). У перевезеннях пасажирів частка автоперевезень сягає 80%. Регіон
Східна і Центральна Європа за рівнем розвитку шляхової мережі поступається
Західній Європі.
Значно розширилась мережа європейських швидкісних автомагістралей
(близько 30 тис. км). Міжнародне значення мають маршрути Лондон -
Франкфурт-на-Майні - Відень - Белград -Стамбул, Ліссабон - Париж - Стокгольм.
Зростає значення широтних автомагістралей Москва - Мінськ - Варшава - Берлін.
Будуються ділянки меридіональної швидкісної автостради Північ - Південь (1982
р.) довжиною 10 тис. км від берегів Балтики до Егейського моря і протоки
Босфор (Гданськ - Варшава - Будапешт - Белград - Софія - Стамбул з
відокремленням до м. Салоніки (Греція). Ця трансєвропейська магістраль має
обслуговувати, у першу чергу, туристичні потоки. Туристи з країн Скандинавії на
148
поромах переправляються у Гданськ. Далі на автомобілях через країни Східної
Європи дістаються Афін чи Стамбула. У Стамбулі через два мости через Босфор
потік автомашин потрапляє до середземноморських курортів Туреччини. Події
останніх років у Східній Європі, включаючи обстановку у колишній Югославії,
вплинули на корегування термінів здійснення цього проекту.
Німеччина має одну з найкращих систем швидкісних магістралей
(автобанів), протяжністю близько 11 тис. км. Автомобілі рухаються по них із
середньою швидкістю 110км/год. В Італії більшість автомобільних магістралей
дублюють залізниці. Найдовшою є так звана "Автострада Сонця" (Мілан - Рим -
Неаполь).
Ще одна загальноєвропейська транспортна проблема полягає у розвитку
"транспортних коридорів". У поняття "транспортний коридор" входять: наземні і
водні транспортні магістралі з комплексом інфраструктури, що включає
допоміжні споруди і під'їзні шляхи, прикордонні переходи, сервісні пункти,
вантажні та пасажирські термінали, обладнання для керування рухом та інші
об'єкти, що забезпечують перевезення вантажів та пасажирів.
Надзвичайно важливим для розвитку транспортної мережі в Європейському
регіоні є будівництво тунелів. Гірська система Альп довгий час була важкою
перепоною на шляхах із Північної до Південної Європи. Використовували
перевали Бреннерський (1374м), Сен-Готардський (2108м), Великий Сен-Бернар
(1900м). Будівництво тунелів в Альпах розпочалось наприкінці XIX ст. і
продовжується дотепер.
У XIX ст. - на початку XX ст. перші тунелі в Альпах дозволили відкрити
рух між Німеччиною та Італією (Сен-Готард, Арльберг, Тауерн), Францією та
Італією (Сімплон, Летчберг). Тоді ж було відкрито залізничний шлях через
Бреннерський перевал на кордоні Австрії та Італії.
У 1960-х рр. почали споруджуватися автодорожні тунелі в Альпах на
кордоні Франції та Італії (Сен-Готард, Сан-Бернардіно, Фельбертауерн). Сен-
Готард вважається одним з найбільших автодорожних тунелів, щогодини через
нього проходить до 2 тис. автомобілів. Нові автомобільні Альпійські тунелі, що
використовуються для пасажирських та вантажних перевезень, значно
покращили ситуацію на трансальпійських маршрутах.
Високим рівнем вирізняється транспортна мережа країн Північної Америки
- США та Канади. Найбільший у світі парк автомобілів належить США: близько
150 млн. легкових автомобілів. У Канаді приблизно 15 млн. автомобілів. На США
припадає і 25% всієї автомобільної мережі світу. Прикладом будівництва
автомагістралей великих масштабів є американська система швидкісних
автострад - хайвеїв, довжиною майже 70 тис. км. Спорудження хайвеїв було
затверджено Конгресом США у 1958 р. Ця система сполучає міста з населенням
понад 50 тис. чол., на неї припадає 20% усіх автомобільних перевезень у США.
Хайвей являє собою багатосмугові магістралі з роздільним рухом і
перехрещеннями на різних рівнях. У 1962 р. у Канаді була створена система

149
Трансканадський хайвей, що сприяла розвитку системи міжрегіональних
автомагістралей.
Велике значення для автомобільних перевезень туристів у регіоні має:
- Аляскінське шосе, що з'єднує основну територію США з Аляскою,
перетинаючи західну Канаду з півдня на північ;
- шосе "Маккензі";
- дороги, побудовані за програмою "Дороги до ресурсів".
У Мексиці побудована унікальна шестиколійна швидкісна автострада
"Ауопіста дель Сол" протяжністю 350км. За три години можна дістатися з Мехіко
до провідного центру рекреації на узбережжі - Акапулько. Взагалі в країнах
Латинської Америки низький рівень розвитку автотранспортної мережі є однією з
головних перепон на шляху економічного розвитку регіону. Автотранспорт є
головним видом сухопутного транспорту в усіх країнах регіону. Загальна
протяжність шосейних доріг-2,5 млн. км, з них 550 тис. з твердим покриттям.
Майже незаселений простір внутрішніх областей та крайнього півдня не має
сучасних доріг. Автодорожна мережа складається, в основному, з ґрунтових доріг
і лише 30% мережі має тверде покриття. Цей показник значно менший, ніж у
країнах Азії (55%), але значно вищий, ніж в Африці (20%).
Азіатська швидкісна дорога з 1970-х рр. пов'язує Європу з Індією.
Планується її продовження до Сінгапуру.
Частково побудована швидкісна Транссахарська дорога. Уже здано до
експлуатації ділянку 3,3 тис. км від м. Алжир (Алжир) до м. Лагоса (Нігерія).
Половина маршруту проходить через пустелю. Будівництво автодоріг стимулює
розвиток інфраструктури: заправки, мотелі, парки для трейлерів тощо.
Країни Африки, Азії, Південної Америки відстають за кількістю
автомобілів та протяжністю доріг з твердим покриттям від розвинених країн, але і
в них автомобільний транспорт має домінуюче значення. Великою перешкодою
для подальшого розвитку автомобільного транспорту є відсутність сучасних доріг
і висока вартість їх будівництва. В останні роки великої уваги надають
будівництву міжнародних трас (автобанів). В Америці прискорюється робота над
проектом Панамериканської дороги, що з'єднає Канаду з Аргентиною та Чилі.
Інтенсивно здійснюється будівництво Трансамазонських доріг, що перетнуть
території Бразилії, Перу, Колумбії, Венесуели та інших країн. В Африці
збудована асфальтна дорога через Сахару, що з'єднує Алжир із країнами
Гвінейської затоки.

11.3. ОСНОВНІ ВИДИ АВТОТРАНСПОРТУ

Для перевезення туристів використовують різні за місткістю кузова моделі

автобусів.
Автобусом вважається пасажирський автомобіль із кількістю місць для
сидіння понад 9 (із місцем водія включно). Виділяють мікроавтобуси, що мають
від 9 до 17 місць для сидіння.
150
 За призначенням автобуси поділяються на міські, приміські, міжміські,
місцеві та туристичні.
За дальністю перевезення поділяються на дальні та короткі дистанції.
,
Автотранспорт поділяється по класах розміщення. Швидкісні автобуси -
експреси високого класу - мають спальні місця, туалети, буфетні стойки, аудіо -
та відеотехніку. Так, фірма "Хага Райзе" - найбільша в Скандинавії туристична
фірма, що займається організацією автобусних турів, - має парк, що
складається із 100 автобусів категорії люкс (ексклюзивний клас) з кількістю місць
від 10 до 80. Автобуси обладнані:
- широким тонованим панорамним склом;
- системою вентиляції або кондиціонування повітря з можливістю
його індивідуального регулювання;
- відео - та стереосистемами із виводом у салон;
- мобільним телефоном у салоні, що приймає міжнародні дзвінки;
- сидіннями з підставками для ніг;
- індивідуальним освітлення;
- системою салонного повідомлення;
- холодильником, туалетом, кухнею;
- багажним відділенням. Багато автобусів категорії люкс мають буфети,
обладнані
мікрофонами столи для проведення переговорів з можливістю розмістити
до 25 осіб. Автобус обладнаний відеосистемою, факсом, є гардероб. Відстань між
сидіннями становить 90 см.
Автобуси, що мають категорію 4 зірки, в середньому розраховані на 44
пасажири, відстань між кріслами трохи менша -83см.
Тризіркові автобуси в середньому призначені для 49 пасажирів, вони мають
відстань між сидіннями 77 см. Це автобуси туристичного класу, в них не
встановлено персонального кондиціонеру.
Дві зірки (стандартний клас) - ці автобуси мають багажні полиці та
затемнення, відстань між сидіннями 72см.
Одна зірка - автобуси, призначені для подорожей на невеликі відстані, для
здійснення трансферу. Вони вміщують 54-58 пасажирів та через кожні 68см
обладнані сидіннями туристичного класу, що не відкидаються.
Для перевезення туристів широко використовують автомобілі різних типів,
моделей, модифікацій. Найчастіше легкові автомобілі класифікують за формою
та стилем кузова.
Найбільш розповсюдженими типами кузовів є:
- "седан" - закритий кузов (місткість 4-6 осіб) з двома або чотирма дверима;
"хетчбек" - варіант седану з великими задніми дверима для перевезення
великогабаритних вантажів; "універсал" - варіант седану з великим
(об'ємним) багажним відділенням;
"купе" - двомісний автомобіль, що має за кріслами невелике місце;
151
 - "родстер" (кабріолет) - автомобіль з м'яким або жорстким дахом, що може
складатись та прибиратись у багажник;
- "вен"- міні-автобус з великим за розмірами кузовом та задніми дверима,
призначений на 6-7 пасажирів;
- "лімузин" - автомобіль з довгим кузовом. Довжина автомобілю може
сягати 15 м; вони мають салон покращеного планування, телевізор,
стереосистеми, бар, інше обладнання, у т. ч. іноді ванну.
У світовій туристичній практиці великою популярністю користується
караванінг - подорож на автомобілі з використанням спеціально обладнаного під
комфортабельне житло автопричепа для легкового автомобіля або автомобіля
типу motorhome.
В автопричепі обладнані спальні місця, салон, кухня, туалет, душ та ін.
Караван-причепи класифікуються за зірками від 2 до 5. П'ятизірковий причеп має
повний атрибут комфорту, що включає ванну, дві спальні та ін.
Motorhome - легковий автомобіль або міні-автобус, що обладнаний
спальнею, телевізором, кухнею із газовою плитою, холодильником, туалетом.
У місцях масового відпочинку (курортах, парках) для таких туристів
обладнані спеціальні стоянки - кемпінги, де можна отримати широкий вибір
послуг: автосервіс, заправка паливом, харчування, торгівля, дозвілля.
Одним з різновидів караванінга є кемпер або бастай -навісний житловий
вагончик або велика палатка на навісному спеціальному кузові для легкового
автомобілю (пікапа). Такий вагончик може бути встановлений автономно у
кемпінгу, а на автомобілі можна здійснити радіальні подорожі з поверненням у
кемпінг.
Подорожі туристів до місць мисливства та рибальства, у пустелі та джунглі,
сафарі по національних парках здійснюються на автомобілях підвищеної
проходимості з високим кліренсом -джипах (Крайслер, Ренглер, Чероккі) або
Ланд Ровер тощо.

11.4. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ АВТОТРАНСПОРТУ

Швидке зростання автопарку призвело до загострення екологічних

проблем. В Україні ці проблеми поглиблюються через великий середній вік
автотранспортних засобів та низький рівень техніко-експлуатаційних показників
вітчизняних автомобілів. Упровадження у нашій країні європейських екологічних
стандартів рівня викидів відбувається дуже повільно .
Здійснення міжнародних автомобільних подорожей вимагає від
перевізників дотримання жорстких екологічних вимог до рухомого складу.
У Європі за ініціативою Європейської конференції міністрів транспорту введено
стандарт „Зелений автомобіль", у відповідності до якого норми токсичності
вихлопних газів не повинні перевищувати певних параметрів; рівень шумів - 78-
80 ДВА.

152
 Необхідність таких дій обумовлена тим, що більшість автомобілів має
двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на бензині і під час роботи
використовують багато кисню. Всі автомобілі планети спалюють в 4 рази більше
кисню, ніж необхідно людству для дихання. Один автомобіль щорічно викидає з
відпрацьованими газами приблизно 800кг угарного газу, 40кг оксидів азоту,
2000кг різних вуглеводородів. Забруднення повітря рухомими джерелами
автотранспорту відбувається у вигляді продуктів переробки палива.
Хімічний склад викидів залежить від виду та якості палива, виду двигуна та
його технічного стану. Відпрацьовані гази бензинового двигуна з неякісно
відрегульованим запалювання та карбюратором містять оксид вуглецю в
кількості, що перевищує норму в 2-3 рази. Відпрацьовані гази внутрішнього
згоряння містять близько 500 компонентів. Період їх існування коливається від
кількох хвилин до 4-5 років. Тому значна увага повинна приділятися зниженню
токсичності та нейтралізації відпрацьованих газів.
Вуглецеві з'єднання відпрацьованих газів поряд із токсичними
властивостями мають канцерогенну дію (сприяють виникненню та розвитку
пухлин). Вуглець під впливом дії ультрафіолетового випромінювання сонця
вступає в реакцію з оксидами азоту, внаслідок чого утворюються нові токсичні
продукти - фотооксиданти, що є основою „смогу".
Фотооксиданти біологічно активні, вони призводять до зростання
легеневих хвороб, прискорюють корозію металу. Вперше явище смогу було
зафіксовано на батьківщині автомобілебудування у США (у м. Лос-Анджелес)
наприкінці 40-х рр. XX ст. Згодом смог періодично стали фіксувати в багатьох
великих містах світу.
Небезпечними є свинець та його сполуки, що входять до складу етилової
рідини, яку додають до бензину. При згорянні етилованого бензину свинець та
його оксиданти разом з відпрацьованими газами осідають уздовж доріг. В
економічно розвинених країнах світу використання етилованого бензину
повністю припинено або обмежено. Великі промислові центри, курортні
місцевості переходять на використання неетилованого бензину.
Отже, автотранспорт створює великі зони стійкого перевищення санітарно-
гігієнічних нормативів забруднення повітря. Специфіка рухомих джерел
забруднення (автомобілів) проявляється у високих темпах зростання кількості
автомобілів, безпосередній близькості до будинків, близькому розташуванні
джерела забруднення від земної поверхні.
Випаровування бензину в атмосферу відбувається як в рухомих засобах, так
і стаціонарних (станції автозаправки). При заповненні резервуарів станцій
автозаправки обсягом 20 куб. м бензином в атмосферу взимку випаровується 11л,
влітку - 23л бензину. При добовому одноразовому заповненні резервуарів
упродовж місяця в атмосферу потрапляє взимку 330л бензину, влітку - 690 л.
Таким чином, щорічні втрати бензину лише з одного резервуару становлять 6
тонн.

153
 Також під час руху автомобілів відбувається зношення дорожнього
покриття та автомобільних шин, продукти зношення поєднуються з твердими
частками відпрацьованих газів, пилом. На шляхах з асфальтобетонним покриттям
до складу пилу крім кварцових часток, оксидів алюмінію, заліза та кальцію
додатково входять продукти зношення, що містять бітум, частки фарби або
пластмас від ліній на полотні дороги. Цей пил покриває транспортні засоби,
потрапляє у відкриті вікна автомобілів, ним дихають водії, туристи. Тому
актуальним є обладнання більшості туристичних автобусів системами
кондиціювання повітря.
Вимоги до мікроклімату в автобусі регламентуються державними
стандартами. Так, система кондиціювання повітря повинна забезпечувати
мікроклімат в усіх інтервалах зовнішніх температур у межах 22-24 градуси
Цельсію при повітрообміні 0,15 куб. м/сек. (перший рівень комфорту).
Для здійснення економії паливних ресурсів та зниження викидів в
атмосферу перспективним напрямом є впровадження дизельних двигунів на
транспортні засоби. Дизель більш економічний ніж карбюраторний двигун на
(20-30%), токсичність відпрацьованих газів дизельного двигуна значно менша. .
Зниження токсичності відпрацьованих газів на транспорті досягається
технічними рішеннями: встановлення нейтралізаторів відпрацьованих газів,
фільтрів тощо. Наприклад, керамічні фільтри з тефлоновим покриттям фірми Ман
затримують 85-95% сажі та твердих часток, що містяться у відпрацьованих газах
дизелів. Висока вартість таких фільтрів стимулювала використання каталітичних
нейтралізаторів.
Протидимові насадки використовуються для зменшення темного диму
(сажі). Внаслідок заміни традиційних рідких видів палива для двигунів на газ
значно знизиться рівень викидів. Газодизельні двигуни не поступаються за
потужністю дизелю та дозволяють економити в експлуатації до 80% дизельного
палива.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Охарактеризуйте стан розвитку автоперевезень у XX ст.
2. Дайте характеристику розвитку перевезень автотранспортом у
Європі.
3. Дайте характеристику розвитку перевезень у США та Канаді.
4. Дайте характеристику розвитку перевезень у країнах Латинської
Америки.
5. Які види автотранспорту використовуються для здійснення
туристичних подорожей?
6. Які основні види впливу автотранспорту на довкілля?

РОЗДІЛ XII. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

ТУРИСТІВ НА АВТОТРАНСПОРТІ

154
 12.1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ АВТОБУСНИХ
ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується

двосторонніми урядовими угодами. Організація транзитних перевезень через
треті країни потребує дозволу комітету по транспорту Європейської економічної
комісії ООН. Для спрощення договорів на міжнародні перевезення ухвалено
Женевську "Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення
пасажирів і багажу" (1 березня 1973 р.), Гаазьку декларацію з туризму (1989 р.) та
Шенгенську угоду для членів Євросоюзу.
У європейських країнах, у США та Канаді діє "Положення про
ліцензування перевезень автомобільним транспортом пасажирів і вантажів у
міжнародному сполученні", які затверджуються урядами країн. Відповідно до
Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів
автобусами (АСОР), що була прийнята у м. Дубліні 26 травня 1982 р., для
нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень у країнах Східної та
Західної Європи використовують контрольний документ - листи поїздок, що
повинні знаходитись на борту автобуса.
Згідно із загальними правилами використання цього документу при усіх
міжнародних перевезеннях, що виконуються у відповідності з АСОР, комплект
листів поїздки не підлягає передачі третім особам, перевізник несе
відповідальність за правильність заповнення листів поїздки (вони заповнюються
великими літерами й чорнилом, що не стирається). Крім того, вказаний комплект
документів з оригіналами листів поїздки, який постійно знаходиться у водіїв-
перевізників, пред'являється у країні перебування на першу вимогу осіб, які
вповноважені проводити перевірку. У комплекті повинен знаходитись лист, що
містить текст титульної сторінки контрольного документу державною мовою
країн-учасниць АСОР з поясненнями символів, що використовуються, та
інструкція щодо заповнення самого листа поїздки.
При вступі країни до Європейської конференції міністрів транспорту
(ЄКМТ) реалізується можливість отримання багаторазових ліцензій на діяльність
із перевезення та перетинання кордонів інших країн. Такі багаторазові дозволи
діють протягом календарного року.
Відповідно до міжнародних угод розроблені й спеціальні вимоги до
рухомого складу на міжнародних маршрутах, що включають:
- відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки (рівень
шуму, токсичності вихлопних газів, вібрації, шкідливих випаровувань та ін.);
- відповідність міжнародним стандартам за вагою, габаритами та
навантаженням на осі;
- відповідність нормам безпеки;
- наявність символу (знаку) міжнародних перевезень і знаку країни;
- вимоги до комфортабельності тощо.

155
 При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом також
потрібно вирішувати наступні питання: технічної допомоги, ремонту і технічного
обслуговування на шляху прямування і в кінцевому пункті за кордоном; стоянки,
організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслуговування;
організації зв'язку на трасі маршруту тощо.
Послуги з надання пасажирського автомобільного транспорту в Україні
здійснюються на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого
1997 р. № 176 із змінами та доповненнями від 18 жовтня 1999 р. № 1919. Цією
постановою затверджені "Правила надання послуг пасажирського
автомобільного транспорту". "Правила" визначають порядок здійснення
міських, приміських, міжміських та міжнародних перевезень пасажирів і багажу,
перевезень організованих груп дітей та туристів, а також обслуговування
населення і пасажирів на автостанціях, автовокзалах і є обов'язковими для
виконання перевізниками на автостанціях усіх форм власності, замовниками,
водіями та пасажирами.
12.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВНА РЕЙСОВИХ
АВТОБУСНИХ МАРШРУТАХ
При організації міжнародних перевезень рейсовими автобусами туристичні
компанії, як правило, укладають агентські угоди з компаніями-перевізниками.
Для забезпечення перевезення людей туристична компанія резервує квитки
на відповідні рейси. Квитки бувають груповими та індивідуальними, прямого
руху або з пересадкою. Тарифи на перевезення туристів рейсовими автобусами на
міжнародних лініях передбачають різноманітні знижки (в залежності від
кількості туристів) та пільги (в залежності від категорії туристів). Як правило,
при здійсненні поїздок на міжнародних рейсах під час руху передбачені
зупинки у спеціально призначених місцях (мотелях, придорожніх ресторанах) для
харчування, а також обслуговування під час подорожі (напої, кава, чай, легкі
закуски).
У 1985 р. був сформований консорціум "Євролайн" -найбільший у Європі
оператор рейсових автобусних перевезень. Організація включає 27 партнерів,
серед який "Нешнл Експрес" (Великобританія), "Джулія" (Іспанія), "Дойче
турінг" (Німеччина). Метою діяльності консорціуму є розвиток об'єднаної мережі
міжнародних автобусних маршрутів та сприяння фінансовій стабільності її
членів.
При здійсненні перевезення туристична фірма, що не має власного
автотранспорту, укладає договір з автотранспортним підприємством на оренду
автобусів для перевезення туристів. Використання орендованого транспорту
найбільш ефективно для починаючих туристичних компаній, що не мають
значного обігу коштів. Використання оренди автобусів дозволяє туристичному
підприємству вибрати найбільш зручного партнера. При цьому турфірма не буде
нести прямих витрат на ремонт, обслуговування та підтримку технічного стану
транспортного засобу.

156
 Перевізник повинен мати ліцензію (дозвіл) на право здійснення
міжнародних пасажирських перевезень, а транспортний засіб відповідати
європейським екологічним нормам. Для поїздок Європою обов'язковим є
обладнання автобуса прибором, що реєструє основні параметри роботи двигуна,
режим швидкості та час. У випадку оренди автобуса витрати з його страхування,
громадянської відповідальності власника автотранспорту (зелена карта), добові
водіїв, як правило, несе власник автобуса.
Розрахунок вартості оренди здійснюється в залежності від пробігу (за 1 км
шляху) або терміну оренди (кількість днів). Розрахунок вартості транспортного
обслуговування здійснюється у залежності від завантаження автобуса у
перерахунку на одного туриста.
В угоді передбачається порядок розрахунків за перевезення. Вони
здійснюються, як правило, із розрахунку погодинної оплати за користування
автобусом.
В угоді повинно бути вказано, яка сторона бере на себе функції
обслуговування та страхування автобуса на міжнародних маршрутах.
Крім того в угоді з автотранспортним підприємством потрібно обумовити:
- марки автотранспортних засобів, що надаються під обслуговування
туристів (автомашин, автобусів);
- ціни та тарифи;
- графіки та терміни роботи автотранспорту;
- маршрути, на яких використовується автотранспорт;
- терміни надання замовлення на виділення автотранспорту та терміни
відмови від замовлення без пред'явлення штрафних санкцій;
- матеріальну відповідальність АТП за зрив подачі автотранспорту на
обслуговування туристів;
- матеріальну відповідальність турфірми за зрив використання
автотранспорту;
- максимальний термін очікування туристів при запізненні (неподачі)
автотранспорту;
- основні права та обов'язки туристів, гідів при користуванні
автотранспортними засобами;
- знижки та пільги;
- наявність тахографа та листів поїздки.
Досить широко туристичні компанії здійснюють туристичні маршрути,
використовуючи власний автотранспорт.
, Відносно низькі витрати на придбання автобусів (у порівнянні з іншими
транспортними засобами), а також висока ефективність їх використання сприяли
тому, що і цей вид перевезень отримав широке розповсюдження на українському
ринку.
Перевезення власними автобусами знайшли попит при здійсненні турів,
орієнтованих на масового споживача. Особливо ефективним є використання
власних автобусів при організації турпотоків у вигляді "ланцюгів", коли автобус
157
здійснює рейс від місця збору групи до місця призначення та назад. Як правило,
подібні ланцюги організовують у напрямках масового та дешевого туризму,
наприклад, відпочинок у Болгарії, тривалістю 7-14-21 день.
Використання власних туристичних автобусів потребує додаткових витрат
туристичних компаній: на стоянку, технічний огляд та ремонт, на заміну
запчастин, необхідність утримання обслуговуючого персоналу та кваліфікованих
водіїв, страхування транспортних засобів та відповідальності власника
автотранспорту.

12.3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО

АВТОБУСНОГО МАРШРУТУ

Для організації туристичного маршруту перевізнику необхідно:

- визначити маршрут, використовуючи при цьому дороги, якими уже
здійснюються регулярні автобусні перевезення;
- визначити місця зупинки автобуса, виходячи з таких умов: після
керування автобусом протягом 4,5 год. водій повинен зробити перерву не
менше, ніж на 45 хв.; скласти схему маршруту з нанесенням на ній ділянок доріг,
населених пунктів, аварійно-небезпечних ділянок; скласти розклад руху,
виходячи із розрахункової швидкості руху. Процес розробки маршруту можна
поділити на декілька етапів:
- Дослідження туристичних ресурсів по запланованій трасі маршруту,
виявлення обмежень щодо споживання туристичних ресурсів. На початку
планування туристичного маршруту необхідно визначити існуючий стан
туристичних ресурсів. Проаналізувати, наскільки ці ресурси відповідають цілям
подорожей, що будуть проводитись по такому маршруту. З'ясувати на підставі
проведених досліджень, наскільки цей район привабливий для туристів, які
існують обмеження у споживанні туристичних ресурсів, тобто, яку кількість
туристів і в який термін може прийняти цей район без шкоди для довкілля.
- Побудова ескізної моделі маршруту (визначення виду маршруту,
категорії шляхів та їх стану, прив'язка маршруту до пунктів
життєзабезпечення). Необхідно визначити найбільш придатний (з точки зору
прибутків, що очікуються, і зручності для туристів) вид маршруту: лінійний, за
колом, радіальний. Визначити кілька варіантів маршрутів за різними видами та
обрати найбільш оптимальний. Вирішити, які саме шляхи по цій трасі маршруту
найбільш раціонально використати (шосейні з твердим покриттям або сільські
дороги з ґрунтовим покриттям). Необхідно з'ясувати, які існують обмеження (на
деяких шляхах вимагається плата за проїзд по них), перешкоди на шляхах, в
якому стані покриття та який автотранспорт найкраще використати на цьому
маршруті. Виходячи з цього, слід прив'язати маршрут до пунктів
життєзабезпечення (пунктів технічної допомоги, станцій заправки пальним,
пунктів розміщення та харчування, пунктів медичної допомоги, розташування
постів ДАІ) таким чином, щоб зробити його більш рентабельним.
158
 - Розробка карти швидкостей і безпеки маршруту. Необхідно з'ясувати,
які саме швидкості дозволені на маршруті. Враховуючи дозволені швидкості,
потрібно розрахувати швидкість руху, щоб подолати визначені відстані за
визначений час.
- Оформлення паспорту маршруту та узгодження його з відповідними
службами. Паспорт маршруту є реєстраційним документом, що містить умови та
режим руху автотранспорту на маршруті. Паспорт маршруту складається з ряду
формулярів (листів), зміст яких наводиться в "Інструкції з паспортизації
маршрутів".
Паспорт автобусного туристичного маршруту є документом, що
характеризує: маршрут, наявність шляхових та лінійних споруд, пунктів зупинок
та відстаней між ними, розрахунки часу руху автобусу, стан дороги, а також
роботу автобуса на маршруті. Паспорт складається туристичною організацією у
двох екземплярах на кожен діючий маршрут.
На автобусні маршрути паспорт складається з набору окремих листів форм.
З Метою зручності комплектації паспортів з окремих листів у правому верхньому
куті форми вказують порядковий номер листа та додають літерний індекс, що
означає належність цієї форми до того чи іншого виду маршруту.
Заповнення паспорту автобусного маршруту:
Лист 1. Назва маршруту
У паспорті указують назви населених пунктів, початкових та кінцевих
зупинок. Для маршрутів, що проходять від одного до того ж кінцевого пункту,
але за різними напрямками, вказують також основні проміжні пункти.
Лист 2. Графік руху
Повинен бути складений графік руху автобусів.
Лист 3. Схема маршруту
Схема маршруту з наведенням лінійних, дорожних споруд та небезпечних
ділянок на дорозі виконується у масштабі після вивчення маршруту за
документами та матеріалами шляхово-експлуатаційних організацій та
безпосереднього обстеження шляхових умов по трасі маршруту. На схемі та у
плані позначаються: населені пункти та їх назви, перетин з автомобільними,
залізничними дорогами; мости та річки; криві малого радіусу з обмеженням
видимості, тривалі підйоми та спуски; дорожні знаки, що потребують зниження
швидкості, пункти заправлення пальним, дамби та складні перехрестя, станції
технічного обслуговування, пункти технічної допомоги та зупинки.
Лист 4. Обстеження траси маршруту
З метою здійснення заміру протяжності маршруту створюється комісія, що
одночасно обстежує і дорожні умови на маршруті. Вона визначає фактичну
відстань між пунктами зупинок, що передбачені на автомобільних дорогах. Під
час руху на маршруті позначають усі населені пункти та їх протяжність (початок
та кінець за показником спідометра). Одночасно у протоколі фіксують усі
обмеження швидкості руху на трасі маршруту (їх розміри та протяжність) за
дорожніми знаками та небезпечні ділянки, що потребують від ВОДІЇВ підвищеної
159
уваги та зниження швидкості для забезпечення безпеки руху (спуски, підйоми,
мости, перехрестя).
Лист 5. Час (швидкість) руху автобуса
Розрахунок часу руху, встановлення швидкості руху автобусів на діючих та
нових маршрутах здійснюється у відповідності з існуючими вимогами.
Лист 6. Паспортні дані автодороги
Заповнюється у відповідності з паспортом автомобільної дороги. Для доріг,
що не мають паспорта, відомості беруться з матеріалів державних органів влади.
При відсутності відомостей проводиться безпосереднє дослідження та вивчення
траси маршруту.
Лист 7. Фінансовий план маршруту
Показники, вказані у листі, складаються на підставі фінансового плану.
Лист 8. Розклад руху автобуса
Ці дані наводяться у відповідності з роботою автобуса у кінцевому та
проміжних пунктах маршруту з використанням вихідних даних руху автобуса по
маршруту.

12.4. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ГІДА

Під час здійснення автотуру важливою є організація роботи гіда (керівника

туристичної групи) з туристами та з водіями автотранспортного засобу.
Водій автобуса повинен виконувати вказівки та розпорядження керівника
групи, якщо вони не пов'язані із зміною маршруту руху, порушенням правил
дорожнього руху та не загрожують безпеці перевезень, а також не суперечать
існуючим інструкціям. У випадку відхилення від маршруту за технічними
причинами або з вини водія керівник групи робить запис у шляховому листі та
довідці-наряді. Дострокове прибуття автобуса у пункт призначення не дає
керівнику групи права вимагати від водія додаткової роботи, що не передбачена
графіком руху та програмою обслуговування.
Гіду заборонено: змінювати або продовжувати запланований у
відповідності з автобусним паспортом та замовленням маршрут, якщо це не
обумовлено особливими умовами, що погрожують, безпеці руху; дозволяти
проїзд в автобусі особам, що не входять до туристично-екскурсійної групи, за
виключенням осіб, вписаних у шляховий лист, та працівникам, що перевіряють
гіда на маршруті.
Перед початком поїздки гід зобов'язаний:
- отримати від турфірми списки туристів (у трьох примірниках), схему
маршруту та розклад руху;
- впевнитись, що автобус за своїм технічним, санітарним станом та
обладнанням відповідає встановленим вимогам;
- перевірити наявність необхідних документів (паспортів або документа,
що засвідчує особу);
- дати дозвіл водію на початок посадки туристів, екскурсантів в автобус;
160
 - ознайомити туристів із маршрутом руху, програмою та змістом поїздки,
правилами користування автобусом та поведінки під час руху.
Під час руху гід:
- проводить екскурсію (шляхову інформацію) у відповідності з
методичними вказівками та враховуючи особливості вікового складу туристів;
- забезпечує дотримання туристами правил користування автобусом,
чистоти та збереження обладнання.
У проміжних та кінцевих пунктах маршруту гід забезпечує надання
туристам розміщення, харчування та екскурсійної програми; доводить до відома
туристів, екскурсантів назви та адреси готелю та ресторану, повідомляє час
харчування та місце і час початку екскурсійної програми.
Виконання завдань з перевезення туристів та екскурсантів завіряється
підписом гіда (керівника групи) у шляховому листі водія та довідці-наряді, де
фіксується фактичний час, показник спідометра, кількість перевезених туристів
та екскурсантів; у разі зміни розкладу руху - зазначається її причина.

12.5. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОКАТУ АВТОМОБІЛІВ

Туристичні фірми часто надають послуги з прокату автомобілів.

Існує два основних способи бронювання прокату автомобілів. Перший
включає бронювання автомобіля одночасно з резервуванням авіаквитків. Усі
головні компанії автопрокату підключені до комп'ютерних систем
авіарезервування. Завдяки цій системі забезпечується прокат у більшості
міжнародних аеропортів світу.
Другий варіант бронювання являє собою безпосереднє звернення до
компанії прркату автомобілів.
Основні складові роботи фірми з прокату автомобілів.
На організацію роботи компанії впливають:
- тарифи, що встановлені фірмою; вони основуються на часі, відстані або
комбінації того та іншого; тривалість може бути виміряна у годинах, днях,
тижнях; відстань вимірюється за спідометром: кількість кілометрів або миль від
місця оренди;
- розмір, марка та модель автомобіля. У залежності від розміру та моделі
вони поділяються: економні або суперкомпактні, компактні, середні, великі або
стандартні, спортивні та спеціалізовані моделі;
- види оренди: автомобіль беруть напрокат в один кінець або в обидва
кінці. Прокат в один кінець - коли клієнт отримує автомобіль в одному пункті
свого маршруту, а залишає в іншому; в обидва кінці - клієнт повертає автомобіль
у те ж саме місце, де він його брав напрокат;
- документальне підтвердження водійської кваліфікації. Кожна
автопрокатна фірма вимагає пред'явлення прав на водіння автомобілем, уточнює
вік та кредитоздатність клієнта; більшість компаній автопрокату вимагає, щоб вік
орендатора був як мінімум 21 рік (а іноді й 25 років), максимум - 65;
161
 - усі фірми вимагають підтвердження кредитоспроможності клієнта: яким
чином він буде сплачувати - готівкою, кредитною карткою, чеком. Останнім
часом багато фірм випускають свої власні кредитні картки, які дають право
клієнтові на швидке обслуговування. Клієнт, що планує розплатитися готівкою,
може зробити передплату через туристичну агенцію; компанії автопрокату
забезпечують туристичні агенції спеціальними документами ваучерами. Якщо
клієнт платить готівкою, агенція заповнює ваучер; за цим документом клієнт
отримує ключі від автомобіля на станції прокату;
- при резервуванні "гнучких" квитків або прямій оренді автомобіля
потрібно уточнити: кількість подорожуючих; розмір багажу; марку та модель
автомобіля; тривалість прокату; пункти посадки та висадки (деякі клієнти
бажають, щоб автомобіль було подано в аеропорт, інші у готель, треті
використовують його як трансфер або для здійснення екскурси); спеціальні
вимоги, наприклад, зручності для інвалідів, послуги шофера.
У міжнародній практиці, коли представник туристичної агенції здійснює
бронювання автомобіля у компанії автопрокату, він повинен надати інформацію:
- назвати агенцію та її номер в ІАТА;
- указати місце призначення, куди автомобіль повинен бути доставлений
(аеропорт, центр міста, готель тощо);
- назвати ім'я клієнта, аеропорт, авіалінію та номер рейсу;
- назвати прокатну картку клієнта;
- сповістити по дату початку оренди, її тривалість;
- назвати марку та модель автомобіля та інші вимоги до спеціалізованого
обладнання;
- вказати вид платежу: передплата (ваучер), кредитна картка.
До того як підписати орендний договір на прокат автомашини, потрібно
детально ознайомити клієнта з тим, що входить до орендної плати. Як правило,
це:
- необмежений пробіг автомобіля;
- доставка автомобіля клієнту у межах міста;
- ремонт або заміна автомобіля у випадках технічних пошкоджень, крім
пошкоджених покришок, вітрового скла, картера двигуна. Від цих пошкоджень
можливо застрахуватися додатково за 1 дол. за добу; повна страховка у випадку
дорожно-транспортної пригоди не з провини клієнта;
страховка, що покриває збитки, нанесені автомобілю у дорожній пригоді з
провини клієнта, поза суми 500 дол. Однак, якщо водій знаходився у нетверезому
стані, страховка не сплачується. У більшості країн світу абсолютно "сухого"
закону немає, але вміст алкоголю у крові не повинен перевищувати 0,8 проміле
(це адекватно 70 грамам горілки або двом пляшкам пива); страхування пасажирів
(крім водіїв) від нещасних випадків. Сам себе водій може застрахувати за
додаткову плату у середньому 2 дол. за день; податки;
машину туристу повинні надати з повним баком пального, але і повернути
її потрібно з повним баком;
162
 - за додаткову плату (10-15 дол.) можна придбати право користуватися
машиною для іншого водія;
- фірма повинна попередити клієнта про те, що за порушення правил
паркування машини, перевищення швидкості штраф клієнт сплачує особисто;
- у випадку аварії потрібно мати таку інформацію: дата та час аварії,
прізвище та адреса іншої сторони, назву страхової компанії, прізвище та адреса
свідка (якщо такий є), назва та номер поліцейського управління.
В Україні найбільш широкого розповсюдження отримав варіант оренди
легкових автомобілів із шофером діловими туристами у готелі. Послуги
прокату для іноземних туристів також надають переважно в аеропортах та
великих містах. Активністю вирізняється діяльність прокатних компаній і
турагентств з резервування послуг прокату автомашин під час закордонних
подорожей українських туристів.

12.6. ВИМОГИ ДО БЕЗПЕКИ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

При здійсненні перевезень туристів автомобільним транспортом

необхідним є дотримання вимог безпеки транспортних подорожей. Безпека
перевезень - це відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю
нанесення шкоди здоров'ю пасажирів та збереженню рухомого складу.
Конструкція туристичного автобуса повинна забезпечити потрібний рівень
безпеки як у звичайних, так і надзвичайних ситуаціях. В автобусі повинні бути
верхні та бокові аварійні люки розміром 600 х 800мм та інструкція про порядок їх
використання. Особливі вимоги пред'являються до системи гальмування. Автобус
повинен бути обладнаний трьома незалежними гальмами: службовими,
аварійними та зупинковими, а також антиблокувальним пристроєм. Усі ручки у
салоні повинні бути утепленого типу, а поручні та інше обладнання салону не
повинно мати травмонебезпечних частин, що виступають. Усе скло повинно бути
травмобезпечним. Скло автобуса на бокових вікнах повинно бути подвійним,
детермальним, із покриттям, що зменшує теплообмін салону. Скло повинно мати
позитивну кривизну. Лобове скло має бути типу "Триплекс", детермальне. Бокове
скло повинно бути обладнане шторами проти сонця. Повинна бути передбачена
система аварійного освітлення та опалення. Автобус повинен мати
радіотелефонний зв'язок.
На дальніх внутрішніх та усіх міжнародних маршрутах автобус повинен
бути обладнаний тахографом. Транспортні засоби повинні відповідати вимогам
безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний
сертифікат, бути у належному технічному й санітарному стані та укомплектовані
відповідно до вимог Правил дорожнього руху.
Згідно Правил не допускаються до перевезення:
- багаж, ручна поклажа та інші речі з вибуховими, отруйними,
вогненебезпечними, наркотичними, їдкими, сморідними та іншими речовинами, а
також ті, що можуть забруднити транспортний засіб, одяг пасажирів;
163
 - зброя, крім випадків, передбачених законодавством;
- тварини (крім дрібних звірів і птахів у клітках, а також собак у
намордниках за наявністю повідків і котів та пред'явленням . документів на них,
що видані ветеринарною службою);
- багаж, розміри якого перевищують 100 х 50 х 30см та вагу 40кг, та ручна
поклажа - 60 х 40 х 20см і 30кг.
Здійснення міжнародних автомобільних подорожей вимагає від
перевізників дотримання жорстких екологічних вимог до рухомого складу. У
Європі за ініціативою Європейської конференції міністрів транспорту введено
стандарт "Зелений автомобіль", у відповідності до якого встановлено норми
токсичності вихлопних газів.
Вимоги до мікроклімату в автобусі регламентуються ДЕСТами, санітарно-
гігієнічними нормами та міжнародними стандартами. Так, система
кондиціювання повітря повинна забезпечувати мікроклімат в усіх інтервалах
зовнішніх температур у межах 22-24 градуси Цельсія при повітрообміні 0,15куб.
м / сек. (перший рівень комфорту).

12.7. УПРОВАДЖЕННЯ В ПРОГРАМИ ТУРІВ ЕКОЛОГІЧНИХ

ЗАХОДІВ

Для вирішення екологічних проблем туристичної діяльності недостатнім є

впровадження екологічно чистих технологій, необхідне розуміння особистої
відповідальності і відповідна екологічна поведінка, зорієнтована не лише на
споживацьке природокористування. Тому у програми маршрутів залучають
елементи екотуризму: екологічні екскурсії та екостежки, під час яких
відбувається екологічна просвіта туристів.
Під час спеціалізованих екологічних екскурсій увага приділяється
безпосередньо об'єкту природи, що знаходиться у взаємозв'язку з явищами
природи, і окремим об'єктам або групам об'єктів природи, які розглядаються у
природному комплексі. Відбувається вивчення об'єктів безпосередньо на місцях
їх виникнення та розвитку.
На особливості проведення екскурсії певним чином впливає пора року.
Тому при розробці маршруту враховують особливості проведення екскурсії у
певні періоди року. Також потрібно зазначити, що існують екскурсійні об'єкти,
які можна спостерігати лише у певному місці у певний період часу (явища
природи - схід або захід сонця, місяця, шторм, туман, веселка, північне сяйво, дія
гейзерів або вулканів тощо, життя тварин, птахів у природному середовищі).
Розробка екскурсії вимагає від учасників творчої групи орієнтуватися на
певні якісні стандарти, де визначено порядок проектування послуги, результати,
що повинні бути відображені в технологічних документах: технологічній карті
екскурсії, контрольному тексті екскурсії, матеріалах „портфеля екскурсовода",
схемі траси транспортної ділянки екскурсії.

164
 Техніка проведення екскурсії включає низку питань, що стосуються
поведінки екскурсовода та групи під час проведення екскурсії, динаміки
екскурсійного руху, розташування групи біля об'єктів. Збереженню уваги
екскурсантів допомагає вміле розташування матеріалу в екскурсії (перехід від
менш цікавого до більш цікавого), а також прийоми активізації уваги
екскурсантів.
Під час планування подорожей рекомендується включати відвідання
національних парків та заповідників, де прогулянки здійснюються по обладнаних
екостежках.
Відвідання екостежок сприяє вивченню об'єктів та явищ безпосередньо в
природі, взаємодії людини та природи.
Екологічні стежки поділяються на спеціалізовані та комплексні.
За напрямом спеціалізації стежки можна виділити:
- наукові, що мають типові або унікальні об'єкти досліджень і
використовуються з метою відпрацювання методичних питань для науковців;
- навчальні, що призначені для проведення занять в закладах освіти;
- рекреаційні, що створюються для типових природних об'єктів, що мають
високий рекреаційний потенціал;
- лікувально-оздоровчі.
Створення мережі є ефективним з точки зору регулювання навантаження на
природні комплекси. Вони поєднують найцікавіші в науковому,
природоохоронному та естетичному аспектах природні об'єкти і
характеризуються значною інформативністю. Особливо перспективними є
комплексні екологічні стежки та маршрути, що об'єднують функції декількох
спеціалізованих.
Основними ознаками екостежки є атрактивність, доступність,
інформативність.
Атрактивність (цікавість) стежок для відвідувачів, складається з трьох
компонентів - мальовничості пейзажів або об'єктів, їх своєрідності (відмінності
від інших) та різноманітності (тропа не повинна бути монотонною). Всі три
вищеозначені складові поняття атрактивність, як у фокусі повинні сходитись в
місцях, де обладнують оглядові майданчики.
При виборі таких точок поряд з пізнавальними відомостями географічного,
біологічного, екологічного плану, увага повинна приділятися панорамі
місцевості, сезонній зміні аспектів, форм, фарб та органолептичних якостей
оточуючої рослинної спільноти, а також акустичним явищам (наприклад,
відлуння гроту). Критерієм вибору траси маршруту стежки також є наявність
об'єктів, що поєднують в собі природну та історичну цінність: вікові дерева,
валуни, печери, з якими пов'язані певні традиції та обряди.
Доступність для відвідувачів - це важлива вимога при проектуванні траси
стежки. Необхідно, щоб навчальна тропа починалась із місця, що має зручний
транспортний зв'язок. Відвідувачі не повинні відчувати фізичної та нервової
втоми на момент початку маршруту. Траса не повинна бути складною для
165
проходження, фізична втома не повинна заважати сприймати інформацію,
милуватися ландшафтом.
Інформативність (здатність задовольняти потребу людини в інформації)
реалізується за допомогою буклетів, плакатів, інформаційних дощок, розповіді
екскурсовода.
Під час руху екостежками туристи спостерігають, як неконтрольована
діяльність людини, у т. ч. і туристична, впливає на
естетичні якості ландшафтів.
Поширеним проявом такого впливу є сміття, що залишається туристами
уздовж доріг та туристичних стоянок. Як приклад, наведемо терміни розкладу
матеріалів у природних умовах: апельсинова шкірка - півроку; пакет від молока -
5 років; залишки цигарок - 12 років; металева бляшанка - 100 років; скло-мільйон
років; пластикова тара - практично не розкладається.
Також потрібно зауважити, що за результатами моніторингу стану
екологічних стежок важливою проблемою в національних парках є візуальне
забруднення. Візуальне забруднення має багато форм - від написів і малюнків на
валунах або скелях, що лежать по краях дороги, до забудови туристичних
центрів, що не відповідають стилю архітектури, характерному для певної
місцевості.
Важливим моментом під час створення екологічної стежки є підготовчий
етап. Він починається з пошуку доступних естетично-виразних і приваблюючих
ландшафтів місцевості, де організується стежка. Серед природних об'єктів
ландшафту обирають найбільш інформаційно насичені (старе дерево, озеро,
болото, гай).
На основі обраних об'єктів розробляється маршрут стежки, який краще
прокласти по вже протоптаних людиною стежках. Довжина маршруту не повинна
перевищувати двох кілометрів, а тривалість екскурсії - 2,5 год.
Після того як маршрут розроблено, визначають тематику та зміст рефератів
до кожного об'єкту. Реферативні повідомлення повинні бути змістовними та
емоційними. Залежно від категорії відвідувачів стежки розробляється і рівень
інформації про об'єкт.
Наступний етап - розробка паспорта стежки. Доцільно також створити
інформаційні щити і знаки: загальний путівник-схема стежки, правила і норми
поведінки, гасла, екологічні знаки тощо.
Паспорт навчальної екологічної стежки
• Місце розташування_________________________________
• Землекористувач____________________________________
• Значення екологічної стежки__________________________
• Короткий опис маршруту_____________________________
______________________________________________________
(вказати азимут, орієнтири на місцевості та відстань між ними по всій довжині маршруту)
• Історична довідка про ландшафт_____________________
• Опис екскурсійних об'єктів на маршруті________________
166
 • Стан екологічної стежки________________________
• Режим використання (природоохоронний чи рекреаційний)
• Необхідні екологічні заходи___________________________
• Маршрут
розроблений_______________________________________
• Консультанти_______________________________________
• Науковий керівник,___________________________________
Додатки : а) картосхема маршруту;
б) опис екскурсійних об'єктів.
Стан екологічних стежок потребує постійної уваги та контролю.
Наведемо види обмеження навантаження на екостежки.
Обмеження в'їзду. Здійснювати контролю за кількістю туристів та
дозволяти лише малі групи. Проводити роз'яснення та, можливо, вводити квоти
на в'їзд за спеціальні дозволом. Створені кілька варіантів визначення територій,
куди допускають відвідувачів, обмежують кількість кемпінгів. Для зменшення
доступу встановлюють обмеження у використанні транспортних засобів, туристи
дістаються до місця призначення лише пішки. Розвивають альтернативні види
транспорту, наприклад, велосипед. Дуже часто прокладають спеціальні маршрути
на електромобілях - наприклад, до Бріксдейльського льодовика (Норвегія).
Використання цінового механізму є найбільш простим засобом зменшення
кількості туристів до певної території. Але встановлення високої вартості туру
знаходиться у протиріччі з існуючою політикою відкритого доступу. У самій ідеї
екостежок по національних парках закладена виховна та освітня мета і високі
ціни не дадуть можливості повністю використати виховний потенціал.
Встановлення табличок «Об'єкт під охороною». Спеціально призначені
наглядачі розповсюджують спеціальні брошури, маркірують маршрут та
встановлюють пояснювальні написи. Прогулянки спеціально прокладеним
маршрутом з інформаційними поясненнями відволікають туристів від місць, де
флора і фауна повинні знаходитися у незайманому вигляді.
Укріплення стежок використовують тверде покриття (дерево, об'ємні
бетонні каркаси, заповнені ґрунтом, де згодом виростає трава). У Великобританії
11 національних парків щорічно відвідують більше 100 млн. осіб, у переважній
більшості саме британців. Проблема руйнування пішохідних стежин яскраво
спостерігається у національних парках, наприклад, у Великобританії у
національному парку "Пік Дістрік", який щорічно приймає 22 млн. відвідувачів і
є другим за популярністю після гори Фудзі ( Японії) у світі [17; 145].
Вища точка парку Dovedale в середині літа страждала від витоптування.
Активне використання пішохідних стежок, прокладених у парках, спричинило до
погіршення стану ґрунтів, знищення деяких видів рослин (наприклад, трави).
Наприкінці 1980-х рр. здійснено спецпроект з метою регулювання чисельності
відвідувачів та використано 300 тонн гравію та ґрунту для відновлення та
укріплення вершини.

167
 Одна з перших спроб вплинути на стан ґрунтів була здійснена за
маршрутом "Стежка Бронте", що приймає 25 тис. відвідувачів. Пішохідна стежка
була укріплена камінням. Подібні заходи пізніше були проведені на маршрутах
"Пенінська стежка" та "Клівлендська стежка". В усіх частинах парку прокладені
доріжки шириною до 45ярдів.
Регулювання ступеню навантаження є складним процесом, який повинен
враховувати потребу у відпочинку та збереження ландшафтів для майбутніх
поколінь. Одним із вдалих прикладів створення екологічної стежки в Україні є
Європейська стежка Карпатського національного парку (маршрут сходження на
вищу точку України г. Говерла).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Назвіть основні види подорожей з використанням
автотранспорту.
2. Які види автобусних маршрутів ви знаєте?
3. Що таке паспорт автобусного маршруту?
4. У чому полягає робота гіда на автомаршруті?
5. Які основні умови надання послуг з прокату автомобілів?
6. Назвіть основні компанії, що займаються прокатом автомобілів.
7. Розкажіть про стан розвитку ринку караванінгу.
8. Розкажіть про основні правила забезпечення безпеки при
автоперевезеннях.
9. Наведіть основні ознаки екологічної екскурсії.
10. Основні етапи розробки екологічної стежки.

168
 ПРОГРАМА КУРСУ

"ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТНИХ ПОДОРОЖЕЙ І ПЕРЕВЕЗЕНЬ

ТУРИСТІВ"

Тема 1. ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ

Предмет, структура і завдання курсу.

Види транспортних засобів: водні, сухопутні, повітряні. Транспортне
перевезення як складова туристичного продукту. Види транспортних подорожей:
за типом приналежності транспортного засобу, сезонністю, побудовою траси
маршруту, тривалістю,
засобом перевезення.
Види впливу туризму та транспортних подорожей на довкілля: екологічний,
соціокультурний, економічний. Види забруднення території під час транспортних
подорожей. Стратегія сталого розвитку туризму та транспортних подорожей як
фактор оптимізації взаємодії суспільство - навколишнє середовище.

Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ

Поняття "транспортна система", основні етапи її формування. Особливості

транспортної системи періоду давніх цивілізацій: розвиток сухопутного та
водного транспорту, транспортної мережі у Давній Греції, Єгипті, Давньому
Римі, Персії, Китаї, Індії. Особливості розвитку транспортної системи у період
Середньовіччя. Удосконалення та розвиток сухопутних та водних транспортних
засобів, розширення торговельних зв'язків між
Європою та Азією.
Особливості розвитку транспортної системи у період Великих географічних
відкриттів. Активний розвиток сухопутного транспорту та будівництво доріг,
пов'язані з виникненням потужних європейських держав. Основні транспортні
артерії в Османській імперії, Китаї, Індії, Японії. Подальший розвиток поштової
служби. Поява нових технологій та центрів суднобудування. Виникнення
яхтінгу.
Розвиток транспортної системи у період промислової і транспортної
революції: розвиток сухопутного та водного транспорту, виникнення парових
візків, залізниць, паровозів та пароплавів, модернізація доріг.
Загальні особливості транспортної системи періоду інтенсивного розвитку.
Формування системи транспортних коридорів.
Вплив транспорту на навколишнє середовище.
Основні види негативного впливу транспорту на довкілля: споживання
природних ресурсів, забруднення середовища відходами діяльності, шумове
забруднення, вилучення земель під транспортні комунікації, вплив на рослинний
і тваринний світ тощо. Політика екологічної безпеки транспорту.
169
 Тема 3. СТАН РОЗВИТКУ ВОДНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ
СВІТУ

Поняття "флот водного транспорту", його види: технічний, допоміжний,

торговий. Класифікація рейсів у залежності від мети та виду, дальності плавання,
форми сполучення, швидкості руху.
Екологічні проблеми водного транспорту.
Стан розвитку внутрішньої водної мережі та основні річкові круїзні
території. Стан розвитку морської транспортної мережі та формування морських
круїзних територій.
Особливості сучасного стану розвитку ринку круїзів.

Тема 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ПІД ЧАС

ЛІНІЙНОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВОДНИМ ТРАНСПОРТОМ

Сучасна нормативно-правова база організації лінійних перевезень. Основні

види послуг на судні: розміщення, харчування, дозвілля, інформаційні та
побутові, берегове обслуговування.
Організація роботи з реєстрації, розміщення та харчування. Порядок
надання основних та додаткових послуг під час лінійного перевезення.

Тема 5. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО

ВОДНОГО МАРШРУТУ (КРУЇЗУ)

Порядок укладання угоди про оренду судна та надання послуг. Організація

взаємодії між командою, дирекцією круїзу та службами обслуговування туристів.
Організація обслуговування туристів під час круїзу. Забезпечення безпеки
туристів під час водних маршрутів. Правила поводження на судні, на воді під час
купання, на рятувальному засобі. Інформування туристів про екологічно безпечне
природокористування під час водного маршруту.

Тема 6. СТАН РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ

Стан розвитку залізничної мережі, її регіональні особливості.

Екологічні проблеми залізничного транспорту.
Удосконалення системи екобезпеки перевезень: розвиток швидкісних перевезень.
Міжнародне співробітництво у сфері залізничного транспорту.
Рухомий склад пасажирського транспорту. Види поїздів та
категорійність вагонів.

Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ТУРІВ

170
 Умови оренди та склад туристичного поїзду. Розробка маршруту та
розкладу руху.
Організація роботи дирекції туристичного поїзду. Розробка програми
заходів у турпоїзді. Особливості обслуговування туристів під час спеціалізованих
залізничних маршрутів.

Тема 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ РЕГУЛЯРНИМИ

ЗАЛІЗНИЧНИМИ ЛІНІЯМИ

Правове регулювання залізничних перевезень. Організація перевезень

міжнародними регулярними лініями. Система пільг та знижок.
Організація перевезень туристів рейсовими поїздами на території України.
Система пільг та знижок.
Особливості організації роботи гіда (керівника туристичної групи) на
лінійному залізничному маршруті.

Тема 9. СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПОВІТРЯНИМ

ТРАНСПОРТОМ

Виникнення та розвиток повітряного транспорту світу. Сучасний стан

ринку авіаперевезень. Основні типи літаків. Основні компанії-авіаперевізники.
Основні аеропорти світу.
Екологічні проблеми авіатранспорту: проблема шумового забруднення,
електромагнітне та хімічне забруднення.

Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ

АВІАТРАНСПОРТОМ

Правове забезпечення перевезень у міжнародному і внутрішньому

сполученні. Організація взаємодії туристичної фірми з авіакомпанією.
Порядок резервування авіаквитків на регулярних лініях. Система тарифів і
пільг. Організація обслуговування пасажирів на регулярних лініях. Організація
роботи гіда на авіаційному маршруті. Забезпечення безпеки під час авіарейсів.

Тема 11. СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ

Виникнення та розвиток автоперевезень у світі. Розвиток індустрії

автопрокату.
Регіональні особливості системи автомобільних перевезень: у Європі,
Америці, Азії, Африці. Стан розвитку автопарку світу. Формування транспортних
коридорів.
Екологічні проблеми автотранспорту. Упровадження екологічних
стандартів "Зелений автомобіль".
171
 Тема 12. ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО АВТОТУРУ ТА
ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА РЕГУЛЯРНИХ ЛІНІЯХ

Нормативно-правова база організації автобусних перевезень.

Організація перевезень туристів регулярними лініями.
Основні етапи створення автобусного маршруту: дослідження туристичних
ресурсів, побудова ескізної моделі, розробка карти швидкості, оформлення
паспорту маршруту.
Особливості роботи гіда (керівника туристичної групи).
Організація прокату автомобілів. Етапи забезпечення функціонування
маршруту для туристів на власному автотранспорті.
Вимоги до безпеки під час перевезень туристів автотранспортом.
Включення до програм турів екологічних екскурсій. Особливості проведення
екологічних екскурсій. Розробка та обладнання екостежок. Основні ознаки
екостежок: атрактивність, доступність, інформативність. Алгоритм розробки
екостежок (за О. Ю. Дмитруком). Моніторинг стану екостежок. Види обмеження
навантажень на екостежки.

172
 ГЛОСАРІЙ

А
ААА - Американська автомобільна асоціація (США).
Авіакомпанія - підприємство, що здійснює транспортні та пасажирські
повітряні перевезення на комерційних умовах.
Авіапором - літак, спеціально обладнаний для перевезення пасажирів і
автотранспорту.
Авіатариф - вартість перевезення одного пасажира на літаку на визначену
відстань.
Автобан - швидкісна автомагістраль.
Автобус туристичний - вид сухопутного транспорту, багатомісний
пасажирський автомобіль вагонного типу, що використовується для перевезень
туристів.
Автомобіль ~ вид сухопутного транспорту, пасажирський транспортний
засіб, що використовується для туристичних подорожей та проведення екскурсій.
Автомобільний пором - пором, що має спеціальну палубу для автомобілів;
спосіб морського транспортування, за якого автомобілі самостійно залишають
пором у порту прибуття, не користуючись послугами кранів.
Автостоп - різновид неорганізованого туризму з використанням попутних
автомобілів безкоштовно або за невелику платню.
Агент - особа або компанія, що наймається іншою особою чи компанією
(яка зветься довірителем, або принципалом) для укладання контрактів з третіми
особами. Агент, таким чином, виступає у ролі посередника, що отримує процент
у вигляді комісійних.
АІТ - міжнародний туристичний альянс: об'єднує національні автомобільні
асоціації і турінг-клуби, зацікавлені в розвитку туризму.
Аквізиція - залучення іноземних туристів до певних
територій.
Антропогенне навантаження - ступінь зовнішнього впливу на природне
середовище, що призводить до зміни його елементів.
АСТА - Американське товариство туристичних агентів.
Ануляція - скасування туристичних поїздки.

Б
Багаж - речі, що належать пасажиру на правах приватної власності та
передаються транспортній компанії для здійснення перевезення.
Багажна бирка - ярлик, що прикріплюється до багажу з ім'ям та адресою
пасажира.
Багажна квитанція - офіційний документ, що оформляється
авіакомпанією і видається пасажиру при реєстрації багажу; він підтверджує
173
обов'язки авіакомпанії щодо перевезення цього багажу та видачі його пасажиру
по закінченні перевезення.
Базовий авіатариф - повний тариф, що діє на конкретній ділянці у сезон
«пік». У практиці міжнародних авіаперевезень, залежно від класу перевезень,
розрізняють звичайні авіатарифи першого та економічного (туристичного) класу.
Балунінг- прогулянка на повітряній кулі.
Безпосадочний рейс - рейс літака без проміжних посадок на всьому
маршруті від пункту вильоту до пункту призначення.
Бербоут-чартер - договір про оренду судна без екіпажу, під час якої
власник судна є фрахтівником та несе усі експлуатаційні витрати.
Берегове обслуговування - сукупність послуг, що надаються під час
водної (морської, річкової) подорожі (екскурсії, харчування, відвідання театрів
тощо) в портах заходу теплоходу, під час стоянки.
Блок-чартер - комерційна умова перевезення пасажирів, за яким
авіаперевізник надає організатору поїздки фіксовану кількість місць на
регулярному рейсі за ціною нижче звичайних тарифів під забов'язання її повної
оплати.
Бонусна знижка - зменшення ціни при умові продажу великої кількості
послуг.
Бронювання - попереднє закріплення за певним туристом (пасажиром) або
групою туристів (пасажирів) місць у готелях або транспортних засобах.

В
Віза - спеціальний дозвіл відповідних органів іноземного уряду на в'їзд і
виїзд, проживання або проїзд через територію конкретної держави.
Вплив транспорту на довкілля: екологічний, соціокультурний,
економічний.

Г
Гід - представник туристичної фірми, що знайомить туристів з визначними
місцями, як правило, володіє кількома іноземними мовами.
Глобальний етичний кодекс туризму - документ містить статті, які
визначають основні правила та принципи діяльності для туристичних організацій,
урядів, мандрівників. Затверджено Генеральною асамблеєю Всесвітньою
туристичної організації 1 жовтня 1999 р.
Готель для автотуристів - забезпечує прийом, розміщення,
обслуговування автотуристів у місцях зупинки. Структура готельного корпусу та
номеру, як правило, наближена до умов звичайного готелю, але поряд
розташовані підземні або багатоповерхові гаражі.
Графіковий (регулярний) поїзд - перевезення туристів регулярним
залізничним транспортом за точно визначеним маршрутом та графіком руху.

174
Д
Деградація ландшафтів - результат незворотних змін, що повністю
руйнують структуру, проявляється у втраті ландшафтом функції відтворення
ресурсів.
Додатковий рейс - рейс, призначений паралельно до будь-якого планового
рейсу у випадку необхідності забезпечення перевезення пасажирів на певній
ділянці.

Е
Екологічна місткість регіону - кількісно виражена здатність природного
комплексу підтримувати необхідну соціально-екологічну рівновагу.
Екологічна політика - складова частина державної політики, спрямована
на збереження та покращення оточуючого середовища, досягнення та
забезпечення екологічної безпеки.
Екологічні стежки - екскурсійні маршрути, що прокладаються в межах
найбільш відвідуваних територій із метою духовного та фізичного розвитку
особистості.
Екосистема - взаємозв'язаний природний або природно-антропогенний
комплекс, утворений живими організмами та їхнім життєвим середовищем.

З
Забруднення навколишнього середовища - шкода, яка завдається природі
певними шкідливими речовинами.
Заповідник - простір (територія, акваторія), що охороняється законом;
повністю виключений з будь-якої господарської діяльності, (зокрема закритий
для відвідування людьми) з метою збереження у незайманому вигляді природних
комплексів (як еталонів, зразків природи), охорони природних ресурсів.
Заходи екологічної безпеки - включають організаційно-правові,
архітектурно-планувальні, конструкторсько-технічні, експлуатаційні заходи щодо
мінімізації негативного впливу транспорту на довкілля.
Зелена карта - поліс обов'язкового страхування громадянської
відповідальності перед третіми особами; документ для перетину кордону на
автомобілі.
Зона буферна - частина території національного парку, в межах якої
розташовані об'єкти інфраструктури.
Зона рекреаційна - територія, що має рекреаційно-ресурсний потенціал,
характеризується певним рівнем розвитку рекреаційного господарства,
туристично-екскурсійної інфраструктури та рекреаційної діяльності.
Зупинка - передбачена за розкладом короткотривала проміжна стоянка
транспортного засобу з метою посадки (висадки) пасажира; спеціально обладнане
та визначене місце такої стоянки.

175
 Зустріч і проводи - набір послуг (допомога перекладача, транспортування
багажу, забезпечення автотранспортом), що надаються туристам при їх
перевезенні з залізничного вокзалу, аеропорту, морського (річкового) порту до
готелю та назад.

І
ІАТА - Міжнародна авіатранспортна асоціація (асоціація авіакомпаній, що
регулює здійснення міжнародних авіаперевезень).
ІКАО - Міжнародна організація цивільної авіації (спеціалізована установа
ООН, об'єднує урядові установи цивільної авіації).
204
Інфраструктура транспортна - мережа автомобільних доріг та
залізничного сполучення, аеропорти, вокзали.
Інклюзив-тур - основний вид індивідуального або групового туру, що
реалізується у сфері організованого туризму. Як правило, представляє собою
жорстко сплановану за маршрутом, часом, терміном, набором та якістю послуг
поїздку, що продається споживачу як комплексний товар за загальною вартістю і
включає вартість обслуговування і проїзду за маршрутом.

К
Караван - обладнаний під житло самохідний або причеплений до
автомобіля фургон.
Караванінг - вид автотуризму, коли в ролі засобів розміщення на маршруті
використовують караван.
Каюта - приміщення для пасажирів або членів команди на морському або
річковому судні.
Квиток - документ, що надає право входу, користування, отримання
послуг.
Квиток груповий - квиток на проїзд групи туристів за єдиним для
учасників маршрутом.
Квота - частка (частина, відсоток) загальної кількості місць у транспортних
засобах, що виділяються для туристів (пасажирів) перевізником.
Кемпер - турист, що здійснює подорож на автотранспорті та користується
послугами кемпінгу.
Кемпінг - підприємство сезонного типу для прийому автотуристів.
Основним видом житла в ньому, як правило, служать літні будиночки або
намети; поряд розміщуються стаціонарні будівлі адміністрації, ресторану (кафе),
групи санвузлів та душових, а також приміщень для самостійного приготування
їжі. Стоянка автомобіля розташовується поряд з місцем проживання.
Клас - показник категорії або розряду стосовно властивостей чи
характеристик, що враховують різноманітні сукупності потреб у туристичному
продукті або послузі.

176
 Класифікація транспортних засобів - здійснюється за видами транспорту,
до яких відносять автомобілі, рухомий залізничний склад, водний транспорт,
засоби авіаційного транспорту.
Комісійна винагорода - грошова винагорода, що виплачується
виробником транспортних послуг турагентам за посередництво у продажу цих
послуг туристам.
Круїз - туристична поїздка з використанням транспортних засобів (як
правило, водних) для перевезення, розміщення, харчування, організації
берегового обслуговування.
Купе - частина пасажирського вагону поїзду на 1-4 місця, відділена
дверима.

Л
Ландшафт - природний географічний комплекс, в якому присутні всі
основні компоненти: рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ;
вони знаходяться у взаємодії та утворюють певну цілісність; розрізняють
антропогенні та культурні ландшафти.
Лінійне перевезення - перевезення водним транспортом за регулярними
лініями,
Ліст очікування - список осіб, що очікують звільнення місць на транспорті
в разі їх бронювання, складений у порядку надходження запитів.
Лізинг - довгострокова (на термін 5-20 років) оренда товару (наприклад,
літака, автомобіля) за визначену винагороду на основі орендного договору.
Ліцензія - документ, який засвідчує, що особа чи компанія мають право
займатися певним видом діяльності (наприклад, перевезенням пасажирів).

М
Маршрут - заздалегідь спланована траса пересування туристів, що включає
відвідання ряду місць та об'єктів з визначенням засобів транспортування між
ними. На ринку м. продається у вигляді туру - основного туристичного продукту.
Міжсезоння - період часу, на який припадає найменший туристичний
потік.
Моніторинг екологічний - облік, контроль та прогнозування змін
оточуючого середовища під впливом результатів господарської діяльності
людини, у т. ч. туристичної.
Мотель - підприємство готельного типу, що спеціалізується на прийомі та
обслуговуванні туристів, які подорожують автотранспортом, має набір готельних
послуг, повний комплекс технічного обслуговування. У мотелі крім
комфортабельних номерів, туристам надаються місця для стоянки автомашин із
відповідним обслуговуванням.

177
 Мотокемп - установа туризму комбінованого типу, до складу якого входять
мотель (автотуристичний готель), що функціонує протягом року, і кемпінг
(функціонує влітку).

Н
Наземне обслуговування - сукупність послуг, що надаються туристу (за
виключенням послуг перевізника) з моменту прибуття його до країни (пункту)
призначення.
Національний парк - виділена державою або місцевими органами
територія, яка крім збереження в незайманому вигляді флори і фауни призначена
для відвідування людьми мальовничих місць з творчою, рекреаційною,
культурною та науково-дослідними
цілями.
Ноосфера - (буквально «мисляча оболонка», сфера розуму) - фаза розвитку
біосфери, у ході якої розумна діяльність людства стає головними визначальним
чинником її функціонування. Видозмінюючи біосферу, людина прагне берегти її
у тому стані, у якому вона сама еволюційно виникла та може функціонально
існувати як біологічний вид і вести господарство, зберігаючи і поліпшуючи своє
здоров'я. Ця умова є обмеженням у перетворенні
природи.
Норма багажу - максимальна вага багажу туриста, яку приймає компанія-
перевізник до безоплатного перевезення.
Негативний вплив транспорту на навколишнє середовище проявляється у
споживанні ресурсів, забрудненні території викидами палива, хімічному
забрудненні, вилученні земель під транспортні комунікації, впливі на рослинний і
тваринний світ екосистем.

О
Ордер обміну - документ, що видає авіакомпанія або її агент, за яким інша
авіакомпанія надає послуги.
Організатор туру - приватна особа (іноді турагент) або організація, що
збирають групу туристів для участі у турі.
Охорона навколишнього середовища - комплекс міжнародних,
державних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських
заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-
історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для
збереження здоров'я людини.

П
Пакет-тур - комплекс послуг, наданих у подорожі за індивідуальним або
груповим планом, що пропонується для реалізації, включає транспорт,
розміщення, послуги гіда, харчування та інші види обслуговування.
178
 Пам'ятки природи - унікальні або типові природні об'єкти, що мають
наукову, культурну або рекреаційну вартість. До п. п. відносять невеликі за
площею території, а також певні об'єкти, де заборонено проведення господарської
діяльності.
Парк автомобільний - сукупність різноманітних автомобілів, автобусів,
причепів туристичного підприємства, що використовуються для здійснення
професійної діяльності.
Парквей - спеціально обладнана для автотуристів атрактивна
автомагістраль, що веде до рекреаційних територій, національних парків.
Паркінг - місце для стоянки автотранспорту.
Пасажир - особа, що здійснює поїздку на теплоході, потязі, літаку або
іншому виді транспорту.
Пасажирське судно - вид водного транспорту, що характеризується
пасажиромісткістю (кількістю місць, призначених для перевезення пасажирів).
Період перебування - точний час перебування групи або туриста на
маршруті.
Перевізник - організація, що займається транспортуванням пасажирів та
вантажів.
План-карта - схема розташування пасажирських місць на теплоході,
літаку, поїзді, автобусі.
Поїзд спеціалізований - масова поїздка туристів (250-420 чол.) за певним
маршрутом та комплексом обслуговування на спеціальному залізничному потязі,
як правило, підвищеної комфортності.
Політика екологічної безпеки - реалізується шляхом проведення
комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на підвищення екологічних
характеристик рухомого складу та інфраструктури транспорту.
Польотний купон - частина квитка, в обмін на який авіакомпанія надає
пасажиру послугу перевезення за певним маршрутом.
Пором - судно, ідо призначено для перевезення пасажирів та транспортних
засобів (автомобілів, залізничних вагонів).
Порт - місце для стоянки та ремонту суден; портове місто.
Порт заходу - пункт проміжної стоянки морського пасажирського або
вантажного судна, що передбачений його
маршрутом.
Портовий збір - податок, що сплачується з пасажирів після їх прибуття
(виїзду) у випадку проходження через морський,
річковий або аеропорт.
Послуга додаткова - послуга, що може надаватися у процесі
обслуговування, але не передбачена програмою перебування, не входить у
вартість путівки. П. д. можна придбати за додаткову
плату.
Послуга туристична - сегмент сфери послуг, що забезпечує задоволення
потреб людей у процесі відпочинку, розваг, подорожі.
179
 Потік туристичний - чисельність туристів, що здійснюють подорожі у
туристичні регіони протягом певного періоду.
Принципи сталого розвитку - світоглядні, відповідальності, права
людини, справедливості, управління та безпеки, захисту природного середовища.
Програма обслуговування - набір послуг, що надається туристам у
відповідності з тематикою туру, попередньо оплачений та розподілений за часом
проведення туру.
Програма туру - розклад туру з визначенням конкретних термінів надання
турпослуг (бронювання, транспорт, розміщення, харчування та екскурсійна
програма).
Прямий рейс - рейс, під час якого пасажир не здійснює пересадок від
пункту вильоту до пункту призначення.
Пекідж-тур - тур, що містить певний набір послуг (перевезення,
розміщення, харчування, екскурсії), загальна вартість якого дорівнює вартості
його елементів.

Р
Район рекреаційний - райони, що мають найбільш сприятливі природно-
кліматичні умови для масового відпочинку населення, певну рекреаційну ємність
та вимагають певного комплексу заходів з їх відновлення.
Регулярна авіакомпанія - авіакомпанія, що здійснює пасажирські та
вантажні перевезення регулярними рейсами.
Регулярний рейс - рейс, що виконується постійно, протягом певного
терміну у відповідності із заздалегідь складеним та оприлюдненим розкладом.
Рейс - маршрут транспортного засобу в один кінець.
Робота природоохоронна в туризмі - обов'язкова цілеспрямована
діяльність туристично-екскурсійних підприємств у галузі екологічного
виховання, охорони природи та використання спеціальних методик здійснення
туристичної діяльності.
Розклад - план організації руху транспортних засобів за певними
напрямками із стійкими пасажирськими та вантажними потоками.
Ручний багаж - речі, які пасажиру дозволено провозити без додаткової
оплати; відповідальність за збереження цих речей покладено на пасажира.

С
Сезон - період найбільшого притоку туристів у якусь місцевість або країну.
Сертифікація продукції або послуг - діяльність з підтвердження
відповідності продукції або послуг встановленим вимогам.
Спеціальні тарифи -тарифи, що передбачають певні пільги для пасажирів
при умові виконання ними певних вимог.

180
 Спеціальний туристичний поїзд - поїзд за спеціальним замовленим
маршрутом, який одночасно є засобом пересування, розміщення, харчування і
включає здійснення екскурсій у місцях стоянок.
Стандарт обслуговування - комплекс обов'язкових для виконання правил
обслуговування клієнтів, які гарантують встановлений рівень якості послуг, що
надаються в туристичних підприємствах.
Стійкість екосистеми - її здатність зберігати структуру й функціональні
особливості, коли діють зовнішні чинники.
Стиковочний рейс - рейс, що є фактичним продовженням попереднього
рейсу на конкретній ділянці, на який пасажир повинен зробити пересадку з
попереднього при умові, що тривалість пересадки не перевищує 24 години.
Сталий розвиток - розвиток, що забезпечує потреби сучасного покоління
без загрози для майбутніх поколінь.
Стюард, стюардеса - персонал, що здійснює обслуговування на морському
судні або літаку.

Т
Тариф - продажна вартість послуг перевезення, розміщення, харчування
тощо, проголошена виробником або постачальником.
Транзит - перевезення туристів із однієї країни в іншу через
проміжну країну.
Транспорт - галузь матеріального виробництва, що забезпечує
перевезення пасажирів та вантажів; транспортні
засоби.
Транспортна система - сукупність шляхів сполучення, засобів
перевезення, управління та зв'язку, а також комплекс технічних споруд та
пристроїв, що забезпечує їх функціонування.
Транспортне перевезення - основний елемент транспортного
обслуговування туристів під час подорожі.
Транспортне обслуговування туристів - включає послуги перевезення,
трансферу, транспортне обслуговування програмних
заходів.
Транспортний тур - подорож організованої групи туристів або туристів-
індивідуалів за розробленим маршрутом із використанням певного виду
транспорту.
Трансфер - послуга з перевезення туриста в межах певного туристичного
центру (доставка з вокзалу, аеропорту або морського порту до іншого пункту, з
готелю до театру і назад тощо).
Тур - туристична подорож за визначеним маршрутом у певний
обумовлений термін з визначеним набором послуг; первинна одиниця
туристичного продукту на продаж, що реалізується як єдине ціле, продукт праці
туроператора.

181
 Тур авіаційний - подорож організованих туристів згідно з розробленим
маршрутом із використанням авіаційного транспорту. Т. а. поділяються на
групові тури з використанням частини місць у літаках пасажирських авіаліній та
спеціальні авіарейси з повною орендою літака для спеціальних туристичних
перевезень.
Тур автобусний - подорож організованих груп туристів згідно з
розробленими маршрутами з використанням автобусів. Т. а. можуть бути
звичайні туристично-екскурсійні (із наданням усіх видів послуг, що
пропонуються транспортним туром, - проживання, харчування, екскурсійне
обслуговування, використанням спеціалізованого автотранспорту) і прогулянкові
- «автобуси здоров'я» (без проживання, екскурсійного обслуговування).
Тур залізничний - подорож організованих туристів з використанням
залізничного транспорту. Т. з. включає: групові подорожі з використанням
частини місць у поїздах, що йдуть за графіком, та подорожі у спеціальних
туристичних поїздах -орендованих і призначених для організації подорожі з
використанням спальних місць як бази розміщення на такому маршруті, а
вагонів-ресторанів - як місця харчування туристів.
Тур комбінований - подорож з використанням двох або більше видів
транспорту. Наприклад, в напрямку «туди» туристи їдуть поїздом, а «назад» -
літаком. Існують спеціально розроблені т. к., до першого пункту обслуговування
туристи летять літаком (або їдуть поїздом), далі подорожують на теплоході тощо.
Турагент - фірма, що купує тури, розроблені туроператором, випускає на ці
тури путівки і реалізує їх споживачеві. Т. додає до придбаного туру вартість
проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту
розміщення, а також до останнього на маршруті пункту розміщення і назад;
турагентом також називають співробітника туристичної фірми.
Туристична індустрія - сукупність засобів розміщення та харчування,
транспорту, об'єктів та засобів розваг; організацій, що здійснюють
туроператорську та турагентську діяльність, а також організацій, що надають
екскурсійні послуги та послуги гідів-перекладачів.
Туристичні ресурси - природні, історичні, соціально-культурні об'єкти,
здатні задовольнити духовні вимоги туристів, сприяти відновленню та розвитку
фізичних та духовних сил.
Туроператор - оптова туристична фірма, що займається розробкою турів,
розрахованих на масовий споживчий попит, забезпечує їх функціонування.

У
Угода агентська - передача виробником туристичного
продукту послуг туристичному агенту, а також права на реалізацію
як окремих видів послуг, так й інклюзив-турів від імені та за рахунок
виробника.

182
Ф
Форс-мажорні обставини - умови або обставини непереборної сили,
настання яких неможливо передбачити при укладанні договору або угоди, що
істотно впливають на хід виконання умов договору, пожежа, повінь, землетрус,
епідемія тощо. Як правило, в контрактах обумовлюється, які обставини належать
до форс-мажорних і як повинні діяти сторони у разі їх настання.
Флот водного транспорту включає види водних транспортних засобів.
Фрахтування - укладання договору на перевезення туристів пароплавом
або літаком. Ф. проводиться на один чи декілька рейсів або на певний термін.
Розрізняють два типи ф.: тайм-чартер - ф. на визначений термін; блок чартер - ф.
збереження умов чартеру при перевезенні на регулярних лініях.

Ч
Чартер - договір на фрахтування судна, авіалайнера на певний рейс.
Чартерна авіакомпанія - авіакомпанія, що здійснює спеціальні рейсі за
замовленням туристичних фірм на умовах чартеру.
Чартерний ланцюг - туристична програма, що складається з кількох
чартерних рейсів між двома або більше пунктами, скоординована таким чином,
щоб виключити порожній пробіг літаків.

Ш
Штрафна санкція - грошовий штраф, що застосовується у випадку
порушення обов'язків, прийнятих партнерами.

Я
Яхтінг - морські та річкові подорожі на парусних (моторних) судах
невеликих розмірів. Розрізняють яхт-чартер - перевезення туристів до
визначеного місця водним транспортним засобом та яхт-круїз, що включає крім
послуги перевезення обслуговування на водному судні.

183
 ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які види транспорту виділяє ВТО:

а) водний, сухопутний, повітряний;
б) водний, автобусний, автомобільний, залізничний;
в) надводні пасажирські океанські та річкові теплоходи, яхти, човни,
автобуси, автомобілі, караванінг, літаки, гелікоптери, повітряні кулі.

2. Транспортне перевезення це:

а) основний елемент транспортного обслуговування туристів;
б) додатковий елемент обслуговування;
в) трансфер.

3. Основні чинники, що впливають на вибір транспортного засобу:

а) спрямованість туру за метою, чисельність подорожуючих, відстань,
тривалість, сезон.
б) регіон подорожі;
в) контингент туристів;

4. Транспортна галузь вважається значним забруднювачем повітря:

а) так;
б) незначним забруднювачем завдяки використанню технологій очистки
повітря;
в) вплив транспорту на довкілля є несуттєвим.

5. Трансфер-це:
а) надання транспортних засобів для забезпечення зустрічі
- проводів туристів;
б) групова поїздка за місто на автобусі;
в) індивідуальна подорож на автомобілі з причепом (караваном).

6. Туристична транспортна подорож- це

а) подорож організованої групи туристів за розробленим маршрутом з
використанням певного виду транспорту;
б) подорож з використанням кількох видів транспортних засобів;
в) поїздка з використанням власного автомобілю та орендованого
каравану.

7. Транспортні подорожі за засобом пересування поділяються:

а) на орендованому або власному транспорті;
б) авіаційні, теплохідні, залізничні, автотури, комбіновані;
в) чартерні, регулярні.

184
 8. Транспортна галузь споживає:
а) половину загальної кількості нафтопродуктів світу;
б) 10% загальної кількості нафтопродуктів;
в) лише 2% від загальної кількості нафтопродуктів.

9. Серед основних видів негативного впливу транспорту на навколишнє

природне середовище:
а) вилучення земель під транспортні комунікації'та зони відчуження; і б)
вплив на тваринні та рослинні екосистеми; в) негативного впливу транспорту не
спостерігається завдяки впровадженню системи заходів безпеки.

10. Основним джерелом хімічного забруднення територій вважають

діяльність наступного виду транспорту:
а) автотранспорту, залізничного;
б) водного транспорту;
в) повітряного транспорту.

11. Автотури поділяються на:

а) регулярні рейси та спеціалізовані;
б) автомобільні, автобусні;
в) автобусні туристично-екскурсійні, автобусні регулярні, маятникові,
автомобільні.

12. Внаслідок діяльності автотранспорту у великих містах:

а) вміст оксиду вуглецю перевищує допустимі концентрації у 10-12 разів;
б) спостерігається допустимий рівень забруднення;
в) швидке упровадження новітніх технологій зробило проблему
забруднення неактуальною.

13. Перевезення туристів залізницею здійснюються:

а) регулярними рейсами залізниці;
б) на графікових поїздах, спеціальних (туристичних поїздах);
в) на усіх видах залізничного транспорту.

14. Теплохідні тури це:

а) перевезення туристів регулярними водними лініями;
б) поїздка на теплоході, що використовується як засіб транспортування, з
наданням розміщення, харчування, розваг та включає берегове обслуговування;
в) перевезення туристів водним транспортом.

15. Основні риси, що характерні для транспортної системи періоду

давніх цивілізацій:
а) винахід колеса, будівництво перших доріг, розвиток суднобудування;
185
 б) подорожують лише пішки, у ношах, на човнах;
в) будують судна для тривалих подорожей із системою вітрил,
удосконалюють транспортні засоби, з'являються карети.

16. Основні риси, що характерні для транспортної системи періоду

Середньовіччя:
а) активне створення річкових шляхів та вдосконалення водного
транспорту;
б) основні частина перевезень пасажирів припадає на водний транспорт,
існуючі дороги є ґрунтовими;
в) активно подорожують пішки, верхи, у ношах-портшезах.

17. Основні риси, що характерні для транспортної системи періоду

Великих географічних відкриттів:
а) подорожують в основному пішки, верхи на конях, на човнах;
б) будують великі судноплавні канали. Водні перевезення здійснюються
пароплавами, подорожі стають дешевими та регулярними;
в) виникають регулярні поштові перевезення, здійснюються тривалі
морські подорожі на вдосконалених вітрильних суднах.

18. Основні риси, що характерні для системи транспорту періоду

Промислової революції:
а) виникнення залізниць, паровозів, літаків, пароплавів;
б) подорожують, в основному, вдосконаленими видами сухопутного
транспорту, на морських шляхах панують швидкісні чайні кліпери;
в) відбувається подальший розвиток сухопутного і водного транспорту,
використовується паровий двигун (паровози, пароплави).

19. За своєю токсичністю викиди від одного авіалайнера:

а) дорівнюють роботі 7000 автомобілів;
б) дорівнюють роботі 100 автомобілів;
в) дорівнюють роботі 1 вантажного автомобіля.

20. Двигуни морських суден викидають у повітря:

а) 7% світового об'єму оксиду азоту;
б) 20% світового об'єму окису вуглецю;
в) кількість об'єму вуглецю, що не впливає негативно на стан довкілля.

21. Переведення локомотивного парку залізничного транспорту на

електричну тягу:
а) дозволило суттєво знизити викиди в атмосферу;
б)збільшило кількість викидів в атмосферу;
в) кількість викидів залишилась незмінною.
186
 22. Який показник шумового впливу вважається шкідливим для людини:
а) 80 децибелів;
б) 40-60 децибелів;
в) ЗО децибелів.

23. Рівень шумового забруднення у сучасному великому місті становить:

а) 80 децибелів;
б) 120 децибелів;
в) 200 децибелів.

24. З якою метою уздовж великих автомагістралей встановлюють

спеціальні захисні щити:
а) для захисту від шуму;
б) з метою уникнення зіткнення із тваринами;
в) забезпечення безпеки мешканців при переході у визначених місцях.

25. Які класи автобусів використовуються при перевезеннітуристів:

а) класифікації не існує;
б) люкс, 4 зірки, 3 зірки, 2 зірки, 1 зірка;
в) стандартні та туристичні.

26. Караванінг - це подорож:

а) на автомобілі з використанням спеціально обладнаного під
комфортабельне житло автопричепу або автомобіля мотохоум;
б) на власному автомобілі;
в) на орендованому автомобілі.

27. Після керування автобусом на протягом 4,5 годин водій повинен

зробити перерву:
а) на 1,5 год.; ,
б) на 45 хвилин;
в) на 1 хвилину.

28. На міжнародному рейсовому маршруті перевізник:

а) несе відповідальність за втрату ручної поклажі;
б) несе майнову відповідальність, якщо ручна поклажа була задекларована;
в) не несе відповідальності.

29. Використання неетилованого бензину в автотранспортних засобах

дозволить:
а) знизити кількість шкідливих викидів в атмосферу;
б) істотно не вплине на поліпшення екологічної ситуації у великих містах;
в) збільшити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
187
 30. Як називається документ, введений Європейською конференцією
міністрів транспорту для здійснення міжнародних автомобільних
подорожей:
а) Стандарт "Зелений автомобіль";
б) Екологічний стандарт;
в) "Грінкарта".

31. Чому поблизу автошляхів заборонено випасати тварин, збирати

гриби та ягоди?
а) частини свинцю та сірки, що виділяються транспортними засобами
накопичуються в рослинах;
б) щоб тварини та грибники не створювали аварійно небезпечні ситуації;
в) поблизу автодоріг не заборонено випасати тварин, збирати гриби та
ягоди.

32. Що розуміють під сталим розвитком:

а) розвиток цивілізації на основі технічного прогресу й розвитку економіки,
що супроводжується постійним нарощуванням валового продукту;
б) розвиток, за якого відбувається постійний перерозподіл у світі
між країнами, що розвиваються, і високоіндустріальними країнами
мінеральних, біологічних, трудових, земельних і матеріальних ресурсів;
в) розвиток з урахуванням господарської ємності біосфери за принципами
еколого-економічної збалансованості людської діяльності.

33. Сталий розвиток транспорту та туризму сприяє:

а) забезпеченню потреб сучасного покоління без загрози для майбутніх
поколінь забезпечити свої власні потреби у відпочинку;
б) проведенню низки заходів із захисту довкілля та організації
раціонального природокористування;
в) створенню широкої мережі природоохоронних територій (національних
парків, заповідників та заказників).

34. Програма, що була ухвалена на Саміті Землі, визначає:

а) екологічні проблеми та проблеми розвитку, що загрожують екологічною
катастрофою, пропонує стратегію сталого розвитку суспільства;
б) намічає ряд заходів, щодо стабілізації екоситуації, надання матеріальної
допомоги на вирішення екопроблем у конкретних країнах;
в) висвітлює принципи, за якими повинно жити людство та розвиватися
довкілля.

35. Велика увага в концепції сталого розвитку приділяється принципу

захисту навколишнього природного середовища. Його основні складові:

188
 а) розробка національних екологічних стандартів та проведення
моніторингу;
б) розвиток співпраці в галузі охорони природи;
в) збереження культурної та природної спадщини.

36. Туристична діяльність у певному регіоні зумовлює певний вплив на

довкілля:
а) екологічний, соціокультурний, економічний;
б) негативний та позитивний вплив доповнюються та нівелюються у
процесі раціонально організованої туристичної діяльності;
в) негативний вплив на довкілля.

37. Для супроводу груп дітей під час автобусної подорожі:

а) призначається один керівник на групу;
б) один на 15 осіб дітей;
в) один на 10 осіб.

38. Перевезення організованих груп дітей колоною з п'яти і більш

автобусів узгоджується :
а) з райвно;
б) Державтоінспекцією;
в) директором школи.

39. Основні види автотурів:

а) рейсові, караванінг;
б) рейсові, маятникові, нерегулярні;
в) трансферні, екскурсійні на автотранспорті.

40. У комплексній екскурсії:

а) обов'язково присутні знання "екологічного напряму";
б) зміст підтем екскурсії визначається особисто екскурсоводом, гідом;
в) включаються підтеми, що найбільш повно розкривають особливості
певного міста.

41. Види обмеження навантаження у національних парках:

а) обмеження в'їзду на територію парку, використання цінового механізму,
прокладання мережі екостежок;
б) укріплення доріжок, обладнання місць для барбекю, встановлення
контейнерів для сміття;
в) встановлення інформаційних табличок, створення музеїв природи.

189
 42. Основними забруднювачами морських та річкових акваторій є:
а) викиди токсичних компонентів головних силових установок та
допоміжних дизель-генераторів;
б) нафтові плями внаслідок аварій танкерів;
в) діяльність морських та річкових портів.

43. Основні річкові круїзні території:

а) Міссісіпі, Амазонка, Дарлінг;
б) Рейн, Волга, Ніл;
в) Дніпро, Луара, Окаванго.

44. На ринку найбільшою популярністю користуються круїзи

тривалістю:
а) періоду уїк-енд;
б) 7 діб;
в) 10-14 діб.

45. Згідно правил перевезення пасажирів на судні повинен бути лікар,

якщо чисельність пасажирів перевищує:
а) 5 осіб;
б) 12 осіб;
в) 50 осіб.

46. Нормативні документи, що регламентують організацію перевезень

туристів водним транспортом:
а) Афінська конвенція;
б) Чиказька конвенція;
в) Варшавська конвенція.

47. Європейська система організації круїзних подорожей передбачає:

а) транспортування та розміщення;
б) організацію розміщення, харчування;
в) транспортування з організацією на борту розміщення, харчування,
дозвілля та екскурсійної програми в місцях стоянок.

48. При здійсненні лінійних перевезень туристів водним транспортом

діє:
а) договір оренди (тайм-чартер);
б) договір морського перевезення;
в) договір морського круїзу.

49. При організації круїзів на зафрахтованих туристичними

організаціями судах діє:
190
 а) договір морського круїзу;
б) два види договорів: договір морського круїзу, що виступає у вигляді
круїзної путівки та договір оренди;
в) договір оренди.

50. Залізничний транспорт вважається:

а) більш екологічно чистим у порівнянні з автотранспортом;
б) дорівнює автотранспорту за негативним впливом на довкілля;
в) більшим забруднювачем довкілля, ніж автотранспорт.

51. На міжнародних лініях основними класами спальних вагонів є:

а) перший, другий, третій;
б) два класи: І, II; кочет;
в) чоловічий та жіночій.

52. Здійснення спеціалізованих залізничних подорожей туристів

залізницею в Україні регулюють:
а) Статут залізниць та Залізничний кодекс;
б) Статут Залізниць, Правила перевезень пасажирів, Порядок
обслуговування громадян залізничним транспортом;
в) Статут залізниць, Правила відшкодування збитків.

53. При організації спеціалізованих залізничних турів між туристичною

фірмою і Укрзалізницею:
а) укладається договір та оформлюється замовлення;
б) укладається договір;
в) договір не потрібен, достатньо звернутися із замовленням.

54. Найбільш екологічно доцільним для довкілля у майбутньому є:

а) стійкий розвиток будь-якого виду туризму;
б) розвиток пішохідного туризму;
в) розвиток екологічного туризму.

55. Політика "зеленого моніторингу" туристичного підприємства

полягає:
а) у визначенні впливу підприємства на довкілля та здійсненні заходів для
покращення ситуації на майбутнє;
б) упорядкування території, використанні безвідходних технологій;
в) пропозиції екологічного туристичного продукту,

56. Основними видами негативного впливу авіаційного транспорту на

людину під час польоту вважають:

191
 а) високий рівень шумів, загальну вібрацію, вміст шкідливих речовин у
салоні літака, коливання атмосферного тиску на зльотах та посадках;
б) високий рівень шумів, викиди залишків пального в атмосферу;
в) високий рівень шумів, порушення озонового шару.

57. Авіаційний транспорт є джерелом електромагнітного забруднення

середовища:
а) це забруднення в основному створює радіолокаційна та радіонавігаційна
техніка аеропортів;
б) авіація не створює такого виду забруднення;
в) цей вид забруднення створює літак під час польоту лише на висоті 10
тис. метрів.

58. У районах великих аеропортів спостерігається велика кількість днів

з туманом:
а) так, завдяки використанню літаками великої кількості пального при
зльоті та посадці та інтенсивному забрудненню приземних шарів атмосфери;
б) ні, частота польотів літаків на це не впливає;
в) це залежить від погодних умов конкретної місцевості.

59. Чи вірним є твердження "Концентрація свинцю в районах

аеропортів у 5-29 разів перевищує природну концентрацію":
а)так;
б) ні;
в) все залежить від загального стану забруднення території.

60. Що таке ІКАО та ІАТА:

а) міжнародні організації, що регулюють організацію авіаперевезень;
б) системи взаєморозрахунків між авіаперевізниками та туристичними
компаніями;
в) система бронювання авіаквитків.

61. Найбільш насиченими є лінії повітряного сполучення

а) Північна Америка - Європа - Японія;
б) між Європейськими країнами;
в) США - Канада - країни Латинської Америки.

62. Основні види авіаперевезень:

а) в один кінець, в обидва кінця, циркулярний, «open joy» ;
б) прямий (без заміни літака), чартер;
в) стикувальний, регулярний.

63. Чартерні авіаперевезення організують:

192
 а) для здійснення перевезень у пункти, де відсутні регулярні лінії та у
«високий сезон»;
б) виключно для обслуговування «шоп-турів»;
в) виключно для обслуговування клієнтів VІР.

64. Основні документи, що регламентують авіаперевезення:

а) Варшавська та Чиказька конвенція;
б) Женевська конвенція;
в) Гаазька Конвенція та Гватемальський протокол.

65. Договір між турфірмою та авіакомпанією це:

а) агентська угода, договір на квоту місць, чартер;
б) агентська угода;
в) чартер.

66. Агентська угода між турфірмою та авіакомпанією обумовлює:

а) роботу з реалізації авіаквитків;
б) консолідацію продажу блоків місць;
в) експлуатацію цілого літака.

67. У випадку укладання договору квота місць на регулярних авіарейсах

буває:
а) твердою;
б) м'якою;
в) твердою, м'якою та комбінованою.

68. Найбільш дешевим є авіаперевезення за тарифом:

а) базовим;
б) СуперАпекс;
в) Пекс.

69. Реєстрація пасажирів першого класу на авіалініях здійснюється:

а) за телефоном;
б) в окремому залі;
в) разом з усіма пассажирами.

70. До штату дирекції туристичного поїзду входять:

а) директор, готель-менеджер, лікар;
б) директор, лікар, керівники груп (гіди-перекладачі);
в) директор, інструктор-методист, лікар, організатор анімаційної діяльності.

71. До посадових обов'язків директора турпоїзду відноситься:

193
 а) контроль за здійсненням екскурсійної програми в місцях стоянки
турпоїзду;
б) здійснення розміщення, харчування туристів;
в) контроль за виконанням програми обслуговування, оформлення
фінансово-звітної документації.

72. Проїзним документом на регулярних залізничних лініях на території

України є:
а) квиток;
б) плацкарта та квиток;
в) плацкарта.

73. На міжнародних лініях обслуговування в 1 класі за формулою

«Євронайт» включає:
а) двомісне розміщення, пляшку мінеральної води, сніданок;
б) одно-дво-тримісне розміщення із включенням сніданку та вечері;
в) одно-двомісне розміщення, вітальний коктейль, доставку багажу у вагон,
туалетний набір, англійський сніданок.

74. Чи вірним є твердження: «Місця на залізничне регулярне

перевезення не викуплені турфірмою у визначений термін передаються у
вільний продаж. Плата за резервування місць не повертається»:
а) ні;
б) так.

75. Кожен пасажир на залізничному транспорті має право на

перевезення ручної поклажі вагою до:
а) 36кг;
б) 50кг;
в) без обмеження.

76. При організації спеціалізованих залізничних турів орендна платня

туристичною фірмою надається Укрзалізниці:
а) за весь маршрут після здійснення поїздки;
б) 50% вартості сплачується до початку поїздки, 50% вартості після
завершення;
в) за весь маршрут (туди і назад) до початку поїздки.

77. Що ви вважаєте основною причиною глобальної екологічної кризи:

а) негативні кліматичні зміни на планеті під впливом космічних сил;
б) технічний прогрес, виснаження природних ресурсів;
в) низьку екологічну культуру людини та її намагання панувати над
природою.
194
 ЛІТЕРАТУРА
1. Азар В. И., Поляк С. В. Транспорт и туризм. - М.: Профиздат, 1973. - 156 с.
2. Александрова А. Ю. Международньїй туризм. - М.: Аспект Прес, 2001. - 464 с.
3. Алисов И. В., Хорев Б. С. Зкономическая и социальная география мира. - М.: Гардарики,
2000. - 704 с.
4. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної
географії. - К.: Палітра, 1997.-130 С.
5. Биржаков М. Б., Казаков Н. П. Безопасность в туризме. - СПб.: Герда, 2005. - 208с.
6. Биржаков М. Б., Никифоров В. И. Индустрия туризма: Перевозки. - СПб.: Герда, 2001. -
400 с.
7. Большой глоссарий терминов международного туризма / Под.ред. М.Б.Биржакова, В.
Н.Никифорова. - СПб.: Герда, 2002. - 704 с.
8. Бутко И. И., Ситников В. А. Транспортное обслуживание туризма: Учебное пособие. -
М.: ИКЦ «МарТ», Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2006. - 336 с.
9. Воронкова Л. П. История туризма. - М.: Модекс, 2001. - 304 с.
10. Глотов Ю. Г. Безопасность жизнедеятельности человека на морских судах. - М.:
Транспорт, 2000. - 320 с.
11. Гуляев В. Г. Организация туристических перевозок. - М.: Финансьі и статистика, 2001. -
512 с.
12. Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу.
- К.: Альтерпрес, 2004.-192 с.
13. Егоренков Л.И. Зкология туризма и сервиса. - М.: Финансьі и статистика, 2003. -
С.170-181.
14. Ильина Е. Н. Организация водньїх путешествий: Учебник. М.:РИБ „Турист", 2002. -
107с.
15. Ильина Е.Н. Менеджмент транспортних услуг: индустрия авиаперевзок. - М.:
Советсткий спорт, 2005. - 176 с.
16. Краткий словарь международной туристской терминологии. М.: Главное управление по
иностранному туризму при Совете Министров СССР и Международная академия
туризма (Монте-Карло, Монако), 1980. - 198 с.227
17. Кусков А. С, Понукалина О. В. Менеджмент транспортних услуг: Туризм: Учебное
пособие. - М.: РКонсульт, 2004. 448 с.
18. Крачило Н. П. География туризма. - К.: Вища школа, 1987.-208 с.
19. Лук'янова Л. Б. Дидактичні матеріали з екології: Навч.-метод. посібник для викладачів. -
Полтава: ІнтерГрафіка, 2006.-326 с.
20. Любицева О. О. Методика розробки турів, - К.: Альтерпресс, 2003. - 104 с.
21. Магидович И. П., Магидович В. И. Очерки по истории географических открьітий: В 5 т.
- М.: Просвещение, 1982-1985.
22. Максаковский В. П. Историческая география мира. - М.: Зкопрос, 1997. -584 с.
23. Менеджмент туризма: Туризм как вид деятельности / Под ред. В. А. Квартальнова. - М.:
Финансьі и статистика, 2001. - 288 с.
24. На допомогу підприємцеві туристичної галузі: Методичний посібник. - К.: Інститут
туризму ФПУ, 2005. -127 с.
25. Осипова О. Я. Транспортное обслуживание туристов. М.: Академия, 2004. - 368 с.
26. Павлова Е. И. Зкология транспорта. - М.: Вьісшая школа, 2006. - 344 с
27. Паладич Л. И. Морские круизьі (морской транспорт). - М.: Знание, 1989.-63 с.
28. Папирян Г. А. Международньїе зкономические отношения: Зкономика туризма. - М.:
Финансьі и статистика, 1998. - 208 с.

195
29. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним
транспортом України / Затверджені наказом Міністерства транспорту України № 297 від
20 липня 1998 р. - К.: Транспорт України, 1998. - 127 с.
30. Сенин В. С. Организация международного туризма. - М.: Финансьі и статистика, 2000. -
400 с.
31. Сокол Т. Г. Основьі туризмознавства. - К.: вид-во ФПУ, 2006. - 76 с.
32. Туризм, гостеприимство, сервис. Словарь-справочник. Под ред. ЛП.Воронковой. -
М.: Аспект-пресс, 2002.- 367с.
33. Фастовець О. О. Організація транспортних подорожей і перевезень. - К.: Музична
Україна, 2003. - 190 с.
34. Фастовець О. О. Екологічна складова змісту курсу "Організація транспортних
подорожей і перевезень туристів": Методичні рекомендації для викладачів та студентів
вищих навчальних закладів туристичного профілю. - К.: Вид-во ФПУ, 2007. - 92 с.
35. Федорченко В. К., Мініч І. М. Туристський словник-довідник. - К.: Дніпро,
2000. - 160 с.
36. Чудновский А.Д., Жукова М.А, Менеджмент туризма. - М.: Финансьі и статистика,
2002. - 228 с.
37. Aryear Gregory. The Travel agent. – N.Y., 1989. – 325p.
38. Gold Hol / the cruise Book: from brochure to bon voyage. – Delmar, 1990. – 233p.

196
 ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................. 3
РОЗДІЛ І ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ
1.1. Транспортна послуга як складова турпродукту............................................... 5
1.2. Види транспортних засобів......................... 6
1.3. Види транспортних турів та послуг............... 7
1.4. Види забруднення під час транспортних турів........................................ 18
1.5. Стратегія сталого розвитку туризму............. 20
РОЗДІЛ II РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ
2.1. Поняття транспортної системи....................... 23
2.2. Розвиток транспортної системи у період
давніх цивілізацій.............................................23
2.3. Розвиток транспортної системи у період Середньовіччя ........................................ 26
2.4. Розвиток транспортної системи у період Великих географічних
відкриттів.................... 29
2.5. Розвиток транспортної системи у період промислової і транспортної
революції.........31
2.6. Загальні особливості транспортної системи періоду інтенсивного
розвитку.....................39
2.7. Вплив транспорту на навколишнє природне
середовище...................................................41
2.8. Політика екологічної безпеки транспорту..... 45
РОЗДІЛ III СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВОДНОЇ
ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ
3.1. Флот водного транспорту та види рейсів........ 48
3.2. Екологічні проблеми водного транспорту....... 52
3.3. Стан розвитку внутрішньої водної мережі та основні річкові круїзні
території..................53
3.4. Стан розвитку морської транспортної
мережі та формування круїзних територій ... 56
3.5. Особливості сучасного стану розвитку ринку водних
перевезень................................62
РОЗДІЛ IV ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ПІД
ЧАС ЛІНІЙНОГО ПРЕВЕЗЕННЯ
4.1. Нормативно-правова база організації водних перевезень.................................. 68
4.2. Види послуг та порядок їх надання під час лінійного перевезення.............................69
4.3. Забезпечення безпеки пасажирів під час водних маршрутів.....................71
РОЗДІЛУ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО
ВОДНОГО КРУЇЗУ
5.1. Нормативно-правова база організації круїзу.. 75
5.2. Особливості організації круїзного
маршруту................................................. 79
, 5.3. Організація обслуговування туристів............. 82
5.4. Інформування туристів про екологічно безпечне
природокористування на
197
 маршруті.................................................. 88
РОЗДІЛ VI СТАН РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СИСТЕМИ
6.1. Стан розвитку залізничної мережі.................... 90
6.2. Екологічні проблеми залізничного транспорту. 96
6.3. Розвиток швидкісних перевезень...................... 97
6.4. Рухомий склад пасажирського транспорту.... 100
РОЗДІЛ VII ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ
ТУРІВ
7.1. Правове регулювання залізничних
перевезень...................................................... ЮЗ
7.2. Організація спеціальних залізничних турів
(турпоїздів)........................................................ ЮЗ
7.3. Організація обслуговування туристів під час спеціального
залізничного туру....................... 105
РОЗДІЛ VIII ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ НА
РЕГУЛЯРНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ЛІНІЯХ
8.1. Організація перевезень міжнародними регулярними
лініями........................................ 107
8.2. Організація перевезень туристів на
регулярних лініях в Україні............................. 111
231
8.3.
РОЗДІЛ IX
9.1.
9.2. 9.3. 9.4.
РОЗДІЛ X
10.1. 10.2.
■
10.3.

10.4. 10.5.
10.6.
10.7. РОЗДІЛ XI
11.1.
11.2.
11.3. 11.4.
РОЗДІЛ XII
12.1.Особливості організації роботи гіда (керівника тургрупи) на лінійному
залізничному маршруті................................... 124
СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПОВІТРЯНИМ
ТРАНСПОРТОМ
Виникнення та розвиток повітряного
198
 транспорту......................................................... 126
Сучасний стан ринку авіаперевезень.............. 129
Основні типи літаків.......................................... 136
Екологічні проблеми авіатранспорту............... 138
ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТУРИСТІВ АВІАТРАНСПОРТОМ
Правове забезпечення перевезень у міжнародному і внутрішньому
сполученні...... 142
Організація взаємодії турфірми з авіакомпанією.............................................
143
Резервування авіаквитків на регулярних
лініях............................................................ 147
Система тарифів і пільг................................. 153
Організація обслуговування пасажирів на регулярних
лініях............................................ 159
Організація роботи гіда на авіаційному
транспорті........................................................ 163
Безпека пасажирів на авіарейсах.................... 164
СТАН РОЗВИТКУ СИСТЕМИ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ
Розвиток автоперевезень в світі..................... 167
Регіональні особливості системи
автоперевезень................................................ 170
Основні види автотранспорту......................... 174
Екологічні проблеми автотранспорту............. 176

ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО АВТОТУРУ ТА ПЕРЕВЕЗЕНЬ

НА РЕГУЛЯРНИХ ЛІНІЯХ

Нормативно-правова база організації автобусних

перевезень................................... 180
12.2. Організація перевезень туристів на
регулярних лініях............................................ 181
12.3. Особливості організації спеціалізованого автобусного
маршруту..................................... 183
12.4. Особливості організації роботи гіда (керівника
тургрупи)....................................... 186
12.5. Організація прокату автомобілів..................... 187
12.6. Вимоги до безпеки автомобільного
транспорту........................................................ 190
12.7. Упровадження в програми турів екологічних
заходів.............................................................. 191
Програма курсу "Організація транспортних подорожей та
перевезень"......................... 197
Глосарій................................................... 201
199
Тести для самоперевірки.......................... 214
Література................................................ 227
Зміст........................................................ 230

200