Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

Навчально-науковий інститут інженерії
Кафедра «Безпека життєдіяльності»

КОНСТРУКТИВНИЙ ЗАХИСТ СУДЕН ТА ОБЛАДНАННЯ

ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕПОТОПЛЮВАНОСТІ. ОСНОВИ
БОРОТЬБИ З ВОДОЮ.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ТА ОХОРОНА НА МОРІ»

Затверджено на засіданні
кафедри безпеки життєдіяльності як
методичні вказівки до практичних
занять з дисципліни «Безпека і
охорона на морі» спеціальностей 271
«Річковий та морський транспорт» та
151 «Автоматизація та комп’ютерно-
інтегровані технології»
Протокол № _ від «__» _____2021 р.

Одеса - 2021
УДК 331.45:656.61
П18

Укладачі: О. М. Розлуцький, старший викладач кафедри безпеки

життєдіяльності;
М. А. Мамкічев, доцент кафедри безпеки життєдіяльності.

Конструктивний захист суден та обладнання для забезпечення

непотоплюваності. Основи боротьби з водою. [Текст]: методичні вказівки
до практичних занять з дисципліни «Безпека і охорона на морі» / Укл.: О.М.
Розлуцький, М. А. Мамкічев. – Одеса: НУ «ОМА», 2021. – 19 с.

УДК 331.45:656.61

© Національний університет «Одеська морська академія», 2021

2
 ЗМІСТ
№
з/п Назва розділу Стор

1 Вступ 4

2 Навчально-методична карта практичного заняття 5

3 Навчальні питання і розподілення часу 5

4 Навчально-матеріальне забезпечення 6
5 Зміст заняття та методика його проведення. 6

6 Перегляд навчального відеофільму за темою. 6

7 Будова та принцип дії суднового аварійного майна, призначеного для 6
боротьби з водою
8 Порядок дій аварійної групи по боротьбі з водою що надходить в 10
корпус судна. Виявлення місця течі. Обстеження аварійного відсіку.
9 Закладення пробоїн в корпусі судна. Постановка пластиру. 12

10 Закладення дрібних пробоїн з середини судна. 14

11 Усунення пробоїн в корпусі судна. Постановка цементного ящика. 18

12 Підведення підсумків заняття. 20

13 Контрольні питання для самоперевірки 20

14 Рекомендована література для самостійної підготовки 20

3
 ВСТУП
Основне завдання професійної морської освіти є підготовка кваліфікованого
спеціаліста відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці,
компетентного, відповідального, що вільно володіє своєю професією і
орієнтованого в суміжних областях діяльності, здатного до ефективної роботи за
фахом на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного
зростання, соціальної та професійної мобільності. Роботодавці пред'являють до
сучасного фахівця досить широкий перелік вимог.
Робочою програмою навчальної дисципліни «Безпека та охорона на морі»
передбачається забезпечення курсантів (студентів) теоретичними знаннями та
практичними уміннями щодо розуміння ними своєї ролі й відповідальності у
системі гарантування безпеки людського життя на морі в аварійних ситуаціях, а
також при експлуатаційному та тренувальному використанні засобів
забезпечення живучості судна.
Засвоєння програми з дисципліни «безпека та охорона на морі» за розділом
«Боротьба екіпажу за живучість судна», формує у курсантів (студентів) наступну
компетентність: Дотримання порядку дій під час аварій (табл. А-VІ/1-4
Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з
правками). Ця компетентність передбачає отримання наступних знань, розумінь
та професійних навичок: знати можливі види аварій, такі, як зіткнення, пожежа,
затоплення судна; знання суднових планів дій в надзвичайних ситуаціях для
прийняття заходів при аваріях; знання сигналів, що подаються в аварійних
ситуаціях, і спеціальні обов'язки, закріплені за членами екіпажу в розкладі по
тривогах; знати місця збору членів екіпажу; вміти правильно використовувати
особисте спорядження, що забезпечує безпеку; діяти при виявленні обставин, що
можуть призвести до аварії, включаючи пожежу, зіткнення, надходження води
на судно і його затоплення; діяти за сигналами тривоги; розуміти значення
підготовки та навчань; знати шляхи евакуації, системи внутрішнього суднового
зв'язку та аварійно-попереджувальної сигналізації.
Методичні вказівки практичного заняття для курсантів (студентів)
представлена картою, в якій міститься інструкційний, методичний матеріал,
контрольні питання для самоперевірки, рекомендована навчальна література.
Тому, якщо курсант (студент) пропустив практичне заняття, він може
підготуватися до виконання роботи самостійно в позаурочний час.

4
 НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА
практичного заняття
Розділ 3. Боротьба екіпажу за живучість судна.
Тема 3.1. Основи боротьби екіпажу за живучість судна.
Тема 3.2. Конструктивний захист суден та обладнання для забезпечення
непотоплюваності. Основи боротьби з водою.
Практичне заняття. Вимоги ІМО до конструктивного захисту і устаткуванню
суден, щодо забезпечення непотоплюваності. Основи боротьби з водою.
Час: 4 год.
Місце: ЦПАП: ауд. 104, 201.
Форма організації заняття: тренажерно-практична.
Компетентності які формуються:
- Здатність приймати та реалізовувати обґрунтовані управлінські рішення в
рамках прийнятного ризику.
- Навички здійснення безпечної діяльності (прихильність безпеці).
- Здатність діяти соціально відповідально та свідомо.
- Здатність розробляти плани дій під час аварійних ситуацій та схем з
боротьби за живучість судна, а також здійснювати дії у випадку аварійних
ситуацій згідно з цим планом.
- Здатність до проведення навчальних занять та тренінгів на борту судна.
Навчальні та виховні цілі:
- придбання курсантами необхідних знань, вмінь та навичок з питань
боротьби за непотоплюваність судна;
- виховання відповідального та усвідомленого відношення щодо виконання
професійних і громадських обов'язків моряка;
- надати курсантам впевненості в своїх діях;
- усунути чуття страху під час боротьби за живучість в складної аварійної
обстановці на судні.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗПОДІЛЕННЯ ЧАСУ

Вступна частина заняття -10 хв.
1. Перегляд навчального відеофільму за темою заняття -30 хв.
2. Будова та принцип дії суднового аварійного майна, призначеного для
боротьби з водою. -20 хв.
3. Порядок дій аварійної групи по боротьбі з водою що надходить в корпус
судна. Виявлення місця течі. Обстеження аварійного відсіку. -30 хв.
4. Закладення пробоїн в корпусі судна. Постановка пластиру. -30 хв.
5. Закладення дрібних пробоїн з середини судна. -30 хв.
5
6. Усунення пробоїн в корпусі судна. Постановка цементного ящика. -20 хв.
Підведення підсумків практичного заняття -10 хв.

НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

- плакати, стенди з розділу 3;

- аварійне постачання по боротьбі з водою;
- комплексний тренажер по боротьбі з
водою;
- навчальний відеофільм за темою заняття.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ.

Вступна частина заняття.

Оголошується тема, цільова настанова і план проведення заняття.
Визначається місце заняття у навчальному процесі, називаються теоретичні
питання, які повинні бути засвоєні курсантами при підготовці до практичного
заняття. Група поділяється на підгрупи по 6-8 курсантів, та кожному з них
надається особистий номер. Проводиться інструктаж з охорони праці на
робочому місці. Оголошується форма одягу на практичному занятті – робоча.

В основній частині заняття індивідуальна та колективна (у складі аварійних

груп) практична робота курсантів поєднується з колективним обговоренням
проблем, задач і питань що виникають у процесі навчання.

1. Перегляд навчального відеофільму за темою.

Перегляд відеофільму проводиться у складі повної групи та

супроводжується коментарями викладача, подальшим обговоренням і
відповідями на питання, в аудиторії що має мультимедійне обладнання. Ціль
перегляду, щоб кожний курсант мав уяву про дії аварійних груп, та був морально
готовим для боротьби з надходженням забортної води в корпус судна.

2. Будова та принцип дії суднового аварійного спорядження, призначеного

для боротьби з водою.
Під час розгляду цього питання, спочатку, курсанти вивчають будову та
принцип дії конкретних зразків аварійного постачання і матеріалів що мають
призначення для боротьби з надходженням забортної води в корпус судна.
Потім, кожний курсант, під наглядом інструктора, практикується в використанні
6
аварійного інвентарю призначеного для боротьби з водою. Якщо робоче місто
потребує, одночасно, взаємодію декількох осіб, то необхідно створювати
ротацію номерів, за для того, щоб кожний курсант мав можливість, по черзі,
відтворювати усі дії команди.
Судно комплектується аварійним постачанням відповідно до вимог Морського
Регістру залежно від розмірів, призначення та району плавання, а пасажирські
судна та судна спеціального призначення - за особливою збільшеною нормою.
Аварійне постачання розміщується на аварійних постах, які повинні
розташовуватися вище палуби переділок в різних аварійних зонах. У машинних
приміщеннях аварійний пост повинен перебувати не нижче другого ярусу.
Основні аварійні пости сполучають з пожежними постами, крім того, на судні
створюють місцеві аварійні та пожежні пости, комплектація яких залежить від їх
призначення та району розташування.
Всі предмети, що входять у комплект аварійного майна, маркірують синім
кольором - фарбують повністю або наносять смугу. На аварійних постах синьою
фарбою наносять напис "Аварійний пост". На палубі та в проходах вказують
місця розташування аварійного постачання.
В комплект аварійного майна входять: пластири різних типів, аварійний
інвентар, аварійні матеріали та аварійний інструмент.
Аварійний інвентар (рис. 1) складається з комплекту наступних засобів:
розсувних упорів (а), аварійних струбцин (б), гачкових болтів (в), болтів (г) з
поворотною головкою, подушок з кужелем та шпигованих матів. Конструкція
пристосувань дозволяє прискорити роботи з ліквідації аварійних пошкоджень
корпусу судна при високій надійності.

Рис. 1. Аварійний інвентар:

а - аварійний упор; 6 - аварійна струбцина; в - гачкові болти; г - болт з
поворотною головкою
Аварійні матеріали являють собою наступний основний набір: дошки
соснові — для виготовлення щитів і пластирів; бруси соснові — для
підкріплення палуб, переділок і притиснення щитів; клини соснові та березові

7
— для закладення невеликих тріщин, щілин і розклинення упорів і щитів;
пробки соснові різних діаметрів для закладення отворів і ілюмінаторів; пісок,
цемент і затверджувач цементу — для встановлення цементних ящиків; повсть
грубошерста, клоччя смоляна, парусина сувора, гума — для ущільнення щитів і
пластирів; скоби, болти з гайками різних розмірів, цвяхи; сурик і жир технічний і
ін.
Аварійний інструмент — це набір такелажного та слюсарного
інструменту: кувалда, молоток, мушкель такелажний, пробійне зубило, свайка*,
долото, кліщі, свердло стрижневе.
* Свайка нагадує велике, товсте і злегка зігнуте шило з кілька округленим вістрям. Така
форма визначається основним завданням свайки, - розсовувати в канатах і тросах пасма при
виконанні петель в канатах і тросах. Свайка може стати в нагоді і при розв'язанні (роздачі)
вузлів, особливо намоклих і сильно затягнутих.

Зберігання аварійного постачання.

Вимоги до зберігання аварійного постачання:
 м'які пластири зберігають на стелажах, або в підвішеному до поволоку стані,
пристосування для їх заведення - поруч у спеціальному ящику;
 сипучі та рідкі аварійні матеріали (цемент, затверджувач цементу, сурик, жир
технічний та ін.) повинні зберігатися в спеціальній тарі, що надійно захищає
їх від вологи та висихання; тара повинна мати маркування синьою фарбою та
чітким написом з зазначенням матеріалу, що зберігається в ній, його маси та
терміну зберігання;
 набір слюсарного та такелажного інструмента повинен зберігатися в
спеціальних сумках, зручних для транспортування;
 легководолазне спорядження повинно зберігатися в спеціальному аварійному
посту, коморі або ящику в суворій відповідності з інструкцією;
 лісоматеріали (бруси, дошки) та інші великогабаритні предмети дозволяється
зберігати окремо від іншого спорядження - на палубах надбудов і рубок.

Пластирі.
Особливе місце в комплекті аварійного постачання займають пластирі,
пристрій, розміри та застосування яких визначаються вимогами Морського
регістра. На судах застосовують пластирі трьох основних типів, прості за
пристроєм та універсальні за дією.

Кольчужний пластир (рис. 2,а) складається із сітки-кольчуги, виготовленої з

оцинкованого металевого канату з квадратними осередками та виконує роль
основи пластиру. Сітка-кольчуга по периметру окантована сталевим канатом,
8
з'єднаним бензелями з ліктросом пластиру. На основу з кожної сторони нанесені
два прошарки водотривкої парусини, прошитої наскрізь по всьому пластиру
скрізь повістеві шайби. Ліктрос пластиру виготовлений зі смоляного пенькового
канату з чотирма забитими по кутах каплеподібними коушами та з чотирма
круглими кренгельсами – посередині кожної сторони. До очала кріпляться
підкильні кінці, шкоти, відтяжки та контрольний штерт. Пластир має високу
міцність і дозволяє закривати дуже великі пробоїни, забезпечуючи високу
щільність прилягання. Розміри пластиру 3x3 або 4,5x4,5 м; він входить в
аварійне постачання суден необмеженого району плавання довжиною більше
150 м, крім танкерів.

Полегшений пластир (рис. 2,б) складається із двох прошарків водотривкої

парусини та прокладки з грубошерстої повсті між ними. По всій площині
пластиру зроблені діагональні наскрізні прошивки на відстані 200 мм один від
одного. По периметру пластир окантований смоляним пеньковим ліктросом з
забитими по кутах чотирма каплеподібними коушами та посередині трьох сторін
- круглими кренгельсами. З однієї сторони пластиру на відстані 0,5 м один від
одного нашиті кишені для металевих стрижнів або труб, що надають пластиру
твердість. Розміри пластиру 3x3 м, він входить в аварійне постачання суден
необмеженого району плавання довжиною 70-150 м або танкерів незалежно від
їх довжини.

Шпигований пластир (рис. 2,в) складається з двох прошарків водотривкої

парусини та накладеного на них по всій площині шпигованого мата ворсом
назовні, по периметру пластир окантований смоляним пеньковим ліктросом з
коушами. По всій площині виконане наскрізна прошивка з розмірами квадрата
400x400 мм. Пластир має розміри 2x2 м і входить в аварійне постачання суден
необмеженого району плавання довжиною 24-70 м.

Навчальний пластир, пластир Макарова (рис. 2, г) є на всіх судах з метою

тренувань по заведенню пластиру. Він має розміри 2×2 м і відрізняється від
шпигованого пластиру відсутністю шпигованого мата - тільки два прошарки
водотривкої прошитої парусини, окантованої ліктросом з очалами. При
необхідності може використовуватися в якості додаткового бойового пластиру.

Дерев'яний твердий пластир (рис. 2, д) складається із двох дерев'яних

щитів з взаємно перпендикулярним розташуванням дощок, між якими
прокладений прошарок парусини. По периметру внутрішнього щита пробиті

9
подушки з смоляною клоччю та парусини. Розмір, як правило, не перевищує
розміру однієї шпації; пластир часто входить в аварійне постачання МП.

Рис.2. Пластирі: а - кольчужний; 6 - полегшений; в - шпигований; г -

навчальний (Макарова); д - дерев'яний

3. Порядок дій аварійної групи по боротьбі з водою що надходить в

корпус судна. Виявлення місця течі. Обстеження аварійного відсіку.
Головною ціллю відпрацювання даного питання є засвоєння курсантами
(слухачами) суднової організації та черговості дій екіпажу по боротьбі з
надходженням забортної води в корпус судна.
Боротьба з водою передбачає вирішення трьох завдань:
- запобігання поширення води по судну, тому що майже всі транспортні судна
зберігають плавучість тільки при затопленні одного відсіку;
- закладення пробоїни різними способами залежно від характеру пошкодження
та видалення води, що вже надійшла всередину судна;

10
- усунення пробоїни за допомогою зварювання чи постановкою цементного
ящика.

Дії екіпажу при виявленні пробоїни в корпусі.

Кожний член екіпажу, який виявив надходження води в корпус судна,
зобов'язаний негайно почати наступні дії:
- будь-яким доступним шляхом доповісти вахтовому помічникові або
вахтовому механікові;
- уточнити місце та характер пошкодження та приступити до ліквідації
надходження забортної води, якщо це можливо.
Вахтовий помічник зобов'язаний негайно оголосити загальносуднову тривогу,
доповісти капітанові та вжити заходів щодо виявлення реальної обстановки
(наявність крену та диференту судна, швидке підвищення рівня води в ллялах і
т.п.).
Дії екіпажу по загальносуднової тривозі в боротьбі з водою:
- зацуркувуються всі водонепроникні закриття, що мають дистанційний привід
із ГКП;
- закривають всі закриття, що мають маркування "П";
- вахта в МП запускає всі стаціонарні водовідливні насоси;
- приводяться до негайної дії системи перепуску води, кренові та диферентові
системи;
- з дозволу капітана відключається електроживлення в районі затоплюваного
відсіку;
- всі члени екіпажу діють відповідно до Розкладу по тривогах і Оперативному
плану по боротьбі з водою в даному відсіку.

Дії аварійної партії та групи розвідки по боротьбі з водою.

Командир аварійної партії (АП) (групи) у ході боротьби за
непотоплюваність судна зобов'язаний почати наступні дії:
- негайно висилати групу розвідки в район затоплюваного відсіку для його
обстеження та встановлення місця, виду та розмірів пошкодження корпусу,
закриттів суднових систем і пристроїв;
- визначити характер пошкоджень, встановити необхідність у підкріпленні
переділок і закриттів, а також визначити необхідне число людей і засобів для
боротьби з водою та першочергові дії АП;
- якщо буде потреба, відправити у відсіки (суміжні з затоплюваним) групи для
боротьби з водою;
- контролювати доставку в район затоплюваного відсіку аварійного майна та
дії членів АП по боротьбі з надходженням і розповсюдженням води;
11
 - при необхідності направити членів АП для заведення пластиру на пробоїну;
- організувати надання медичної допомоги та евакуацію потерпілих;
- доповідати на ГКП про всі свої дії.

4. Закладення пробоїн в корпусі судна. Постановка пластиру.

Закрити пробоїну можна двома способами - зсередини та зовні.

Закладення пробоїни зсередини не вимагає зупинки судна та дозволяє

швидко розгорнути аварійні роботи з усунення протікання. Але в багатьох
випадках застосування цього способу нереально з наступних причин: роботам
перешкоджає гідростатичний напір води; краї пробоїни найчастіше загнуті
всередину та мають рвану форму; пробоїна може перебувати у важко
доступному місці; при середніх та великих пробоїнах затоплення відсіку
відбувається дуже швидко, а осушити відсік судновими водовідливними
засобами не вдається.

Закладення пробоїни по зовнішньому контурі — постановкою пластиру —

можливі навіть при великих пробоїнах незалежно від району пошкодження.

Постановка пластиру.
М'який пластир ставлять при великих розмірах пробоїни, коли осушити
затоплений відсік без попереднього закладення пробоїни неможливо. Перед
початком постановки пластиру необхідно точно визначити місце пробоїни, що
іноді вдається зробити тільки при водолазному огляді району пошкодження.
Для підведення пластиру до пробоїни і встановлення на неї служить
спеціальне оснащення (рис. 3,а): підкильні кінці 5, шкоти 3, відтягнення 1,
контрольний штерт 7. Підкильні кінці виготовляють із м'якого сталевого канату,
а шкоти і відтяжки - з рослинного; на кольчужному пластирі шкоти і відтяжки -
сталеві.
Для постановки пластиру послідовно виконують наступні операції (див. мал.
3,а,б):
- заводять підкильні кінці 5 з носа судна, поступово відпускаючи і зміщуючи
їх уздовж бортів (положення А и В), підводять до місця пробоїни; підкильні
кінці можна заводити і з корми залежно від місця розташування пробоїни,
але вони можуть зачепитися за лопати гвинта або перо керма; операція по
заведенню підкильних кінців дуже трудомістка, і повинне бути передбачене
достатнє число людей на кожний підкильний кінець;

12
- одночасно із заведенням підкильних кінців розкладають на палубі пластир 6
у районі шпангоутів, що визначають положення пробоїни;

Рис.3. Постановка м'якого пластиру: 1 — відтяжка; 2 — таль; 3 — шкот; 4 —

канат до талі (лебідки); 5 — підкильні кінці; 6 — пластир; 7 — контрольний
шкерт; 8 — фальшшпангоути; А, Б — положення підкильних кінців.

- нижню шкаторину пластиру виносять за борт і до нижніх кутових очал

кріплять підкильні кінці за допомогою скоб;
- до верхніх кутових очал кріплять шкоти 3, а до середніх бічних очал -
відтяжки 1 і починають вибирати підкильні кінці з протилежного борту
талями 2 або лебідками, поступово відпускаючи шкоти та відтяжки;
- пластир опускають за борт доти, поки він не закриє пробоїну, положення
пластиру по глибині встановлюють по контрольному шкерту 7, що має
розбивку через 0,5 м;
- після встановлення пластиру на пробоїну кріплять шкоти та відтяжки і
обтягають в тугу підкильні кінці - пластир гідростатичним тиском води
притискається до пробоїни, припиняючи надходження води в корпус судна;
- шкоти рекомендується кріпити так, щоб вони утворювали кут 45° до
горизонталі, а відтяжки — під максимально можливим кутом, близьким до
90°;
- якщо пробоїна велика, то щоб уникнути вдавлення пластиру всередину
відсіку одночасно з підкильними кінцями заводять фальшшпангоути 8 - туго
обтягнуті сталеві канати, що проходять через площину пробоїни (рис. 3,б).

13
5. Закладення дрібних пробоїн з середини судна.

Незначну водонепроникність, викликану тріщинами, що випали заклепками

та порушенням щільності швів з'єднання конструктивних елементів зовнішньої
обшивки, можна усунути різними способами, найбільш типові з яких наступні.
Закладення за допомогою аварійних клинів і пробок (рис. 4,а): клин 1
(або конічну пробку 2), обгорнений клоччям (кужіллю), промасленою або
просоченою суриком, забивають у тріщину (або отвір від заклепки, що випала)
кувалдою. Закладення слід починати з самої широкої частини тріщини, по міру її
звуження зменшується і товщина клинів. Проміжки між клинами і дуже вузькі
ділянки тріщини проконопачують пасмами промасленої або просоченої суриком
клоччя. При невеликому напорі води роботу може виконувати одна людина, а
при великому напорі - не менш двох чоловік.
Вузькі, "сльозаві" тріщини можна закрити мастикою, підігрітої до
тістоподібного стану та складеної з семи частин кам'яновугільної смоли та однієї
частини сірки з додаванням гашеного вапна.
Отвір від заклепки, що випала, закладають пробкою (описано вище) або
болтом з поворотною головкою (рис. 4, б): болт 3 вводять в отвір в обшивці 7,
при цьому головка 6 мимовільно повертається, із внутрішньої сторони ставлять
дерев'яну прокладку 5 і шайбу 4.

Кріплення дерев'яного щита на пробоїні (рис. 4, в): на пробоїну в

зовнішній обшивці 7 накладають дерев'яний щит 9 з прикріпленим до нього
матом 8. На щит встановлюють дерев'яну прокладку 5, в яку впирається
розпірний брус 10. Інший кінець бруса впирається у фундамент 11 механізму й
розклинюється клинами 1.

Закладення подушкою з кужелем (рис. 4, г): на пробоїну або тріщину в

зовнішній обшивці 7 вертикальної сталевої конструкції накладають подушку 12 з
кужелем і через дерев'яну прокладку 5 притискають розпірним брусом 10, що
впирається в переділки 13 і розклинюється клинами 1.

14
Рис.4. Закладення дрібних пробоїн: а – аварійними клинами і пробками; 6 –
болтом з поворотною головкою; в – дерев'яним щитом; г – подушкою з кужелем;
д – повстяним матом або дерев'яним щитом; е – аварійною струбциною; 1 –
клини; 2 – конічна пробка; 3 – болт; 4 – шайба; 5 – дерев'яна прокладка; 6 –
головка болта; 7 – обшивки; 8 – мат; 9 - дерев'яний щит; 10 – розпірний брус; 11
– фундамент; 12 – подушка з кужелем; 13 – переділки; 14 – будівельна скоба; 15
– дерев'яний шита; 16 – повстяний мат; 17 – струбцина; 18 – гвинт; 19 – захват;
20 – шпангоут; 21 – дерев'яний пластир

Закладення повстяним матом або дерев'яним щитом (рис. 4,д) тріщин і

пробоїн в днище судна: за допомогою будівельної скоби 14 розпірні бруси 10
скріплюють у вигляді букви "Т". На пробоїну (тріщину) встановлюють
повстяний мат 16 або дерев'яний щит 15. Піднімають скріплені бруси та
розклинюють їх клинами 1 з упором у стелю.

Закладення пробоїни за допомогою аварійної струбцини (рис. 4, е): на

пробоїну в зовнішній обшивці 7 встановлюють дерев'яний пластир 21 з м'якою
оббивкою. Струбцину 17 кріплять до шпангоутів 20 захватами 19. Обтиснення
пластиру проводиться гвинтом 18 через дерев'яну прокладку 5.

15
 Можливі й інші варіанти закладення малих пробоїн: за допомогою дерев'яного
твердого пластиру та розсувного металевого упору або коробчастого пластиру та
гачкового болта та ін.

Усунення пошкоджень трубопроводу. Причинами пошкодження

трубопроводу можуть бути: природне старіння та зношування; зовнішні сили -
удар при аварії, вибуху; порушення правил технічної експлуатації - гідравлічний
удар, заморожування магістралі та ін.
Характер пошкодження трубопроводу: тріщини, свищі, пошкодження
прокладок, ослаблення кріплення з'єднань.
В суднових умовах застосовують кілька способів усунення пошкоджень
трубопроводів.

Заварка пошкоджень (свищів, тріщин і невеликих пробоїн) є швидким і

надійним способом відновлення працездатності трубопроводу. Для забезпечення
якісного зварювання пошкоджену ділянку треба ретельно зачистити.
Трубопровід, по якому перекачують нафтопродукти, необхідно промити та
пропарити, а в необхідних випадках додатково продегазивувати. Залежно від
розташування та характеру вантажу, умов завантаження та стоянки судна
проведення зварювальних робіт іноді буває неможливо.

Клетнування пошкоджених ділянок (рис. 5,а) використовують зазвичай в

тому випадку, якщо застосування інших способів не можливо. Дріт 2 укладають
на трубопровід 5 щільно прилеглий один до одного кільцями (види I, II) за
допомогою спеціальної лопатки 1 (види I, III). В залежності від робочого
середовища перед клетнуванням на пошкоджену ділянку накладають тільки гуму
4 або додатково сталеву накладку 3.
При закладенні пошкоджень на вигинах трубопроводу (рис. 5,б)
застосовують прокладки з м'якої гуми з накладками з листової латуні 6.

Накладення бугелів (рис. 5,в) є найпоширенішим, зручним і надійним

способом усунення пошкоджень трубопроводу. Існує кілька типів бугелів:
універсальні, стрічкові, стрічкові бугелі-хомути, шарнірні та розсувні, ланцюгові
на болтах з накладками.

16
Рис.5. Усунення пошкоджень трубопроводів: а — клетнуванням; б — за
допомогою прокладок; в — накладенням бугелів; 1 - лопатка; 2 — дріт; 3 —
сталева накладка; 4 — гумова прокладка; 5 трубопровід; 6 — накладка з листової
латуні; 7 — бугелі

Технологія накладки бугелів:

1) район пошкодження ретельно очистити, зняти ізоляцію;
2) вирівняти краї пошкодження, загнувши всередину всі задирки;
3) забити в ушкоджені місця пробки або клини з м'якої сталі, обгорнені
ганчіркою, змащеної суриком; обрізати або спиляти виступаючі частини пробок
в рівень з поверхнею трубопроводу;
4) змастити місце закладення мастикою та накласти прокладку 4 так, щоб
вона перекривала пошкодження на 40-50 мм (матеріал прокладки залежить від
середовища, що проводиться трубопроводом);
5) на прокладку накласти накладку з червоної міді або м'якої сталі товщиною
2-3 мм, вигнутої по окружності труби;
6) накласти один або кілька бугелів 7 і обтиснути, постукуючи по них
ручником; якщо бугелів кілька, то затягування роблять від середнього до
крайнього.
Постановка заглушок на трубопроводи проводиться тільки у випадках,
коли вона забезпечує можливість включити виведений з дії котел, ввести в дію
той або інший важливий механізм, або усунути парування у відсіку, у якому
необхідна присутність людей.

17
6. Усунення пробоїн в корпусі судна. Постановка цементного ящика.
Бетонування та постановка цементного ящика дозволяє повністю усунути
водонепроникність і створює необхідні умови для продовження плавання.
Послідовність операцій по постановці цементного ящика (рис. 6, а, б):
 пробоїну (тріщину) тимчасово закрити одним з розглянутих вище
способів: постановкою клинів, встановленням твердих щитів або пластирів
різних конструкцій, постановкою м'якого пластиру;

Рис.6. Постановка цементного ящика на пробоїну: а – днищову; б – бортову; 1

– упор; 2 – опалубка; 3 – водовідливна труба; 4 – твердий пластир; 5 – клини для
упору; 6 – клин для пробоїни.

 виготовити та встановити опалубку 2 - дерев'яний прямокутний ящик без

двох граней бічними ребрами встановити до пробоїни, верхня відкрита частина
використовується для завантаження бетону; після встановлення забезпечити
тверду фіксацію ящика встановленням упорів 1 і клинів 5;
 зачистити металеву поверхню в районі пошкодження від бруду, іржі, слідів
нафтопродуктів;
 встановити дренажні (водовідливні) труби 3 на випадок можливої
фільтрації води так, щоб один кінець труби був підведений до місця фільтрації, а
іншої виходив за опалубку; діаметр труби повинен забезпечити вільний злив
води і виключити її скупчування;
 при великих пробоїнах вздовж району пошкодження можна закріпити
арматури зі сталевих прутів або труб;
 виготовити затвор - низькобортний дерев'яний ящик для приготування
бетону;
 приготувати бетон;
 заповнити опалубку розчином бетону так, щоб він рівномірно
розподілився по всьому об’єму цементного ящика;(бетонування треба зробити
якнайшвидше, тому що при наявності в розчині прискорювачів він починає
18
твердіти вже через кілька хвилин; повільна, з перервами подача бетону може
призвести до розшарування моноліту);
 видалити дренажні труби після затвердіння бетону та забити отвори
дерев'яними клинами 6;
 після повного затвердіння бетону демонтувати м'який пластир, що
забезпечить можливість руху судна.
Технологія приготування бетону:
 приготувати суху суміш цементу з піском у співвідношенні 1:2 або 1:3,
ретельно перемішуючи її лопатами; (застосовують портландцемент марки не
нижче 400 (400, 500, 600) - ці цифри означають припустиме навантаження на
бетон в одиниці кгс/см ; цемент повинен бути в стані як пудра, без грудок і
крупинок; пісок повинен бути грубозернистим, річковим або кар'єрним,
застосування дрібнозернистого піску небажано);
 малими порціями додавати воду та ретельно перемішувати; нормальним
вважається розчин бетону, що легко зсковзує з лопати; при надлишку води бетон
налипає на лопату, при недоліку води - важко перемішується; кількість води
безпосередньо впливає на швидкість схоплювання розчину та міцність бетону;
рекомендується застосовувати прісну воду, тому що морська вода знижує
міцність бетону на 10%;
 перед готуванням розчину додати у воду прискорювач затвердіння, у
якості якого можуть застосовуватися: рідке скло (додають до 50% загального
обсягу суміші); хлористий кальцій (7–10%), каустична сода (5–6%), соляна
кислота (1–1,5%); з збільшенням дозування прискорювача знижується міцність
бетону, однак в аварійних ситуаціях вирішальним фактором є швидкість його
затвердіння; при низьких температурах слід замішувати бетон на підігрітій воді
(не нижче 30 °С), якщо вода прісна – додати в неї сіль з розрахунку двох жмень
на відро;
 додати наповнювач (гравій, щебінь, биту цеглу, шлаки); наповнювач
підвищує міцність бетону, але в суднових умовах його, як правило, не
застосовують.
Всі підготовчі роботи з постановки цементного ящика повинні бути
зроблені заздалегідь, що забезпечить швидке виконання основних робіт і високу
якість бетонування.

19
 Підведення підсумків заняття

Наприкінці заняття проводиться підсумковий розбір практичних дій

курсантів, також оголошується успішність виконання ними конкретних завдань
у складі підгруп. Визначаються суттєві недоліки і досягнення, та оголошуються
бали оцінювання практичних дій кожному курсантові. Майно та приладдя, що
було застосовано на заняттях, приводиться у вихідне положення.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Які конструктивні заходи забезпечують непотоплюваність судна?

2. Які основні причини порушення водонепроникності корпусу судна?
3. Що включають в себе організаційно-технічні заходи щодо забезпечення
непотоплюваності судна?
4. Яких вимог необхідно дотримуватись щодо забезпечення
водонепроникності корпусу судна?
5. Який порядок дій екіпажу повинен бути при надходженні забортної води в
корпус судна?
6. Ким та в залежності від чого визначається комплект аварійного
спорядження судна?
7. З чого складається комплект аварійного спорядження для боротьби з
водою?
8. Які способи закриття пробоїн застосовуються на суднах?
9. Якими способами можливо усунути пошкодження трубопроводів?
10. В яких випадках та яким чином здійснюють підкріплення суднових
конструкцій?
11. Яка технологія закладення пробоїн корпусу судна бетоном?
12. Які заходи вживаються при пошкодженні паропроводу?
13. Наведіть послідовність проведення заходів з відновлення остійності і
спрямлення аварійного судна?

Рекомендована література для самостійної підготовки

1. Безпека та охорона на морі: навчальний посібник /М.О.Колегаєв,

Д.Г.Парменова, М.А.Мамкічев, Г.В.Ніколаєва, О.М.Розлуцький, Г.Г.Роман,
А.П.Сваричевська, Д.Д.Осадчук. За редакцією професора М.О.Колегаєва. –
Одеса: Національний університет «Одеська морська академія»; Фенікс, 2020
р.,– 832 с.
2. Конопелько Г.І. та ін. «Охорона життя на морі». - М: - Транспорт, 1990 р.,-230с.
3. Настанова з боротьби за живучість суден (Manual on emergency plans in ships).- C-
Пб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2004, -379с.

20
 Навчальне видання

КОНСТРУКТИВНИЙ ЗАХИСТ СУДЕН ТА ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕПОТОПЛЮВАНОСТІ. ОСНОВИ
БОРОТЬБИ З ВОДОЮ.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ТА ОХОРОНА НА МОРІ»

Укладачі:

Розлуцький Олександр Миколайович

Мамкічев Микола Анатолійович

Підписано до друку 18.02.2020.

Формат 6084/16. 1,31 обл.-друк. арк.
Тираж ___ прим. Зам. №

НУ «ОМА», центр «Видавінформ»

65029, м. Одеса, Дідріхсона, 8, корп. 7
Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003
Тел./факс:(0482)34-14-12
publish@ma/odessa.ua

21