ВСП «Кілійський транспортний фаховий коледж

Державного університету інфраструктури та технологій»

ЗВІТ
з навчальної плавальної практики

спеціальність 271 “Річковий та морський транспорт”

(спеціалізація «Навігація та управління морськими суднами»
денна форма навчання

Місце проходження практики:

КССРЗ судно «ТІРА»
Керівник практики від коледжу:
Панасенко Олексій Анатолійович
/Прізвище, ім’я, по батькові/

Здобувач освіти:
Слободенюк Андрій Вадимович
/Прізвище, ім’я, по батькові, підпис/

Група: СВ-420
Курс: Четвертий

Звіт захищено з оцінкою ________________________

/Цифрою та прописом/
“____” _________ 20 ___р. __________________
/Підпис керівника/

Кілія 2024
 ЗМІСТ

1. Загальні відомості про судна…..…………………………………………............3

2. Конструкція корпусу судна. Суднові приміщення та їх призначення…….......4

3. Охорона праці на судні……………………………………………………...........6
4. Заходи техніки безпеки при проведенні суднових робіт……………………......8
5. Аварійно-рятувальні засоби судна……………………………….......................10
6. Суднові механізми та їх характеристика..……………… ……………..............13
7. Суднові енергетичні установки та їх розміщення на судні………………........17
8. Організація служби на судні. Внутрішній розпорядок. Судновий розклад та
призначення суднових тривог……….......................................................................19
9. Обов’язки матроса на судні.…………………….……… ……………………...21
10. Організація вахтової служби на судні. Штурманська вахта на стоянці……..22
11. Керівні документи і технічно-експлуатаційна документація на судні. Нагляд
за судном.…………………………….…… ……………………………………......27
Висновок.

Додатки.

Список використаної літератури.

1
 ВСТУП

У даному звіті будуть розглянуті ключові аспекти практики на судні,

зокрема конструкція корпусу, системи безпеки та охорони праці, а також
обов'язки та вахтова служба на судні. Кожна тема відображає важливі аспекти
підготовки та функціонування суднових систем, що є необхідними для
ефективної та безпечної роботи на морі.

Детальний аналіз кожного з пунктів дозволить краще зрозуміти

специфіку суднових операцій та відповідальності, яка покладена на кожного
члена екіпажу. Також буде розглянуто важливі аспекти організації служби на
судні та регулювання документації, що відноситься до технічно-
експлуатаційного нагляду за судном.

Відповідно до наведених тем, звіт включатиме аналіз практичних

ситуацій, набутих знань та вмінь, а також рекомендації щодо подальшого
вдосконалення у даній області.

2
 ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СУДНО
СВІДОЦТВО БУКСИРНОГО СУДНА:
Назва судна ТІРА
Номер ІМО -
Прапор судна Україна
Тип судна Буксир
Валова місткість 67
Клас судна КМ ★ ЛП2 ІІЗП
буксир
Регістровий № судна SRU030145
Порт приписки судна Ізмаїл
Рік побудови судна 1978
Позивний сигнал судна -
Потужність головних механізмів, кВт 232
Місце побудови СРСР
Номер ENI -
Цим посвідчується, що, на підставі результатів огляду, буксирне судно,
його пристрої та обладнання задовольняють вiдповiдним вимогам Правил
Регiстра судноплавства України для
ОСОБИСТЕ ЗАУВАЖЕННЯ:
Дані про буксирне обладнання судна:
Тягове зусилля буксирної лебідки/ буксирного гаку 61,78 кН
Буксирний трос: стальний/рослинний/синтетичний довжина 180/220 м
Діаметр 22.5/44 мм тип 22.5-Г-В-Л-Н-Р-1770 розривне зусилля(за
сертифікатом) 341/344 кН
Судно забезпечене сигнально-розпізнавальними вогнями, фігурами,
засобами подачі звукових сигналів згідно з вимогами Міжнародних правил
попередження зіткнення в морі. Правил плавання по внутрішніх водних
шляхах. Основних положень про плавання по Дунаю.

3
 ТЕМА 2. КОНСТРУКЦІЯ КОРПУСУ СУДНА. СУДНОВІ
ПРИМІЩЕННЯ ТА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ
Корпус надводного судна складається з набору (остова), обшивки, палуб,
платформ, внутрішнього дна, поздовжніх і поперечних водонепроникних
перегородок. Листи обшивки спільно з балками набору утворюють відповідні
перекриття: бортові, палубні, перебіркові, днищеві. Наявність палуб і
перегородок залежить від призначення корабля, але остов і обшивка є
обов'язковими елементами кожного корпусу.
Система набору корпусу характеризується розташуванням балок
головного напрямку в суднових перекриттях, що залежить від багатьох
факторів. Залежно від розташування балок головного напрямку по відношенню
до довжини судна розрізняють чотири системи набору суднових перекриттів:
поперечну, поздовжню, картату і комбіновану. Системи набору більшості
перекриттів характеризують систему набору корпусу в цілому.
В даний час розрізняють три системи набору корпусу: поперечну,
поздовжню і комбіновану.
Поперечна СИСТЕМА набору корпусу. При цій системі балки головного
напрямку у всіх перекриттях: БІМСИ – в палубних, шпангоути – в бортових,
флори – в днищевих, розташовані поперек судна.
Поздовжня СИСТЕМА набору корпусу. При даній системі набору у всіх
перекриттях в середній частині довжини корпусу балки головного напрямку
розташовані уздовж судна. Краї судна при цьому набираються по поперечній
системі набору, тому що в краях поздовжня система не ефективна. Балками
головного напрямку в середніх днищевих, бортових і палубних перекриттях є
відповідно днищеві, бортові і під палубні поздовжні ребра жорсткості.
Перехресними зв'язками служать флори, рамні шпангоути і рамні бімси.
Комбінована СИСТЕМА набору корпусу. При даній системі набору
палубні і днищеві перекриття в середній частині довжини корпусу набираються
по поздовжній системі набору, а бортові перекриття в середній частині і всі
перекриття в краях – по поперечній системі набору.
4
 Каюта - приміщення на судні або кораблі, обладнане для проживання
людей, а також різних службових цілей: буфет, кают-компанія.
Кубрик - житлове приміщення для команди корабля. У кубриках
традиційно розміщували матроський склад, в той час як офіцерів забезпечували
каютами.
Камбуз - приміщення на судні, відповідним чином обладнане і
призначене для приготування їжі (кухня). Залежно від розміру судна
розміщується в окремому приміщенні або являє собою виділену ділянку
більшого простору.
До приміщень загального користування відносяться приміщення для
прийому їжі, особистої гігієни, відпочинку та проведення культурно-масових
заходів.

5
 ТЕМА 3. ОХОРОНА ПРАЦІ НА СУДНІ
Ці правила наказують оформлення таких основних нормативних
документів з охорони праці на морському транспорті з певними функціями:
журнал стану охорони праці; акт передрейсової перевірки з поділом екіпажу на
служби; післярейсовий звіт з поділом екіпажу на служби; журнали реєстрації
інструктажів; журнали реєстрації та обліку нещасних випадків; наряди-допуски
до робіт підвищеної небезпеки; наказ про перелік робіт підвищеної небезпеки;
інструкції з охорони праці для персоналу, виконання робіт, експлуатації та
обслуговування обладнання; інструкції для стажистів, якщо їх практика
передбачає проведення робіт; інші документи при необхідності.
Відповідно до положень Постанови «Про медичний огляд моряків» усі
члени екіпажу судна зобов'язані проходити періодичний медогляд 1 раз на 2
роки.
Техніка безпеки при проведенні суднових робіт:
1. Жодні моряки не повинні намагатися виконувати роботи поодинці або
займатися усуненням будь-яких дефектів, не маючи відповідної підготовки та
досвіду, або коли необхідність застосування фізичних зусиль виходить за межі
його можливостей. Там, де це необхідно, він повинен вдаватися до допомоги
інших членів екіпажу.
2. Необхідно вивішувати попереджувальні знаки або таблички у місцях,
де можуть виникнути особливо небезпечні ситуації, і зокрема там, де
заборонено куріння або де необхідно носити та використовувати захисне
спорядження. Моряки повинні бути поінформовані про ці таблички та
попереджувальні знаки і дотримуватися вказаних у них правил.
3. Моряки повинні бути постійно уважними, щоб не послизнутися або не
втратити рівноваги під час руху судна. Особливо вони повинні бути уважними
у штормову погоду на випадок несподіваного, незвичайного та нерівномірного
крену.
4. Необхідно дотримуватися запобіжних заходів при користуванні
забортними трапами та сходнями, а також при пересуванні та проходженні
6
місць, де виконуються роботи. Там, де є поручні, леєри або штормові леєри для
забезпечення безпеки проходу, моряки повинні мати одну вільну руку, щоб
триматися за них.
5. Моряки повинні пам'ятати про необхідність дотримуватися порядку,
чистоти та гігієни, як особистої, так і загальної, для забезпечення безпечних
умов та охорони здоров'я.
6. Легкозаймисті речовини не повинні міститися поблизу джерел тепла,
таких як парові та вихлопні труби, печі та камбузні плити.
7. Слід так розмістити палубне та машинне майно, щоб кожен предмет
мав своє штатне місце. Після використання кожен предмет, якщо він не був
залишений у безпечному зібраному стані, необхідно повернути на штатне
місце, належним чином розмістити та закріпити.
8. Пролита нафта або інша речовина, яка може створити небезпеку,
повинна бути негайно прибрана, а ділянка знешкоджена, приведена в
безпечний стан.
9. Скупчення снігу, льоду та бруду слід своєчасно прибирати з робочих
місць та проходів на палубі, необхідно використовувати відповідні покриття,
що запобігають ковзанню ніг.
Організація навчання з охорони праці – один із обов'язків роботодавця.
Вона включає навчання безпечним методам та прийомам виконання робіт,
надання першої допомоги постраждалим на виробництві, проведення
інструктажу з ОП, стажувань на робочих місцях. Роботодавець також організує
в установленому порядку навчання та перевірку знань вимог охорони праці.
Порядок навчання з охорони праці передбачає п'ять видів інструктажів:
вступний, первинний, повторний, позаплановий, а також цільовий.ядку
навчання та перевірку знань вимог охорони праці.

7
 ТЕМА 4. ЗАХОДИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ
СУДНОВИХ РОБІТ
Роботи на палубі та машинному відділенні:
1. Палубні роботи: вони допомагають виконувати різні завдання, такі як
навантаження і розвантаження вантажу, операції з прибирання та технічного
обслуговування і навіть спостереження. Це знижує навантаження на ручну
працю та підвищує ефективність. Крім того, вони можуть виконувати завдання
у ризикованих ситуаціях, підвищуючи безпеку на борту.
2. Роботи машинного відділенні. Ці роботи працюють у машинному
відділенні, виконуючи такі завдання, як перевірка системи, моніторинг роботи
обладнання, діагностика проблем та виконання поточного обслуговування.
Вони можуть отримати доступ до місць, які можуть бути небезпечними або
важкими для людини, забезпечуючи безперебійну роботу різних систем у
машинному відділенні.
Палубні роботи на ходу виконують особи, не пов'язані безпосередньо із
забезпеченням руху судна (боцман, тесляр, матроси, практиканти).
Відповідальна особа за судові роботи повинна мати уявлення про
обладнання судна, розподіляти екіпаж для обслуговування обладнання,
проводити інструктаж з технології робіт та застосування захисних засобів,
перевіряти інструменти та техніку, контролювати безпеку на місці робіт і
усувати порушення.
Заходи техніки безпеки при проведенні робіт на судні:
1. Захисний одяг та обладнання. Усі працівники повинні носити
відповідне захисне спорядження, наприклад, шоломи, захисні окуляри та
захисне взуття. Спеціалізована робота може вимагати додаткового захисного
обладнання, такого як рятувальні жилети, гідрокостюми, ремені безпеки або
респіратори.
2. Навчання та розуміння ризиків. Усі працівники повинні пройти
навчання за завданнями, які вони повинні виконувати, а також розуміти
потенційні ризики, пов'язані з їхньою роботою.
8
 3. Регулярні навчання з техніки безпеки та дії у надзвичайних ситуаціях.
Необхідно проводити регулярні навчання з техніки безпеки, щоб усі, хто
перебуває на борту, знали свої обов'язки у разі виникнення надзвичайної
ситуації. На судні також мають бути чітко позначені та легко доступні
процедури дій у надзвичайних ситуаціях.
4. Безпечне використання Обладнання. Усі обладнання та механізми на
судні повинні утримуватися у належному стані та використовуватися лише
тими, хто навчений цьому. Також дуже важливо використовувати відповідне
обладнання для підйому важких вантажів, щоб запобігти нещасним випадкам і
травмам.
5. Прибирання. Приміщення судна повинні утримуватися в чистоті та
вільному від перешкод, щоб уникнути спотикань та падінь. Усі шляхи та
виходи мають бути вільними.
6. Заходи пожежної безпеки: Повинні бути вжиті відповідні заходи
пожежної безпеки, включаючи функціональні вогнегасники, пожежну
сигналізацію та план пожежної безпеки.
7. Належна вентиляція. Робочі приміщення, такі як машинне відділення,
повинні мати належну вентиляцію.
10. Безпечне робоче навантаження. Переконайтеся, що члени екіпажу не
перевантажені роботою та не стомлені, оскільки це може призвести до
небезпечних помилок.

9
 ТЕМА 5. АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНІ ЗАСОБИ СУДНА
Призначення колективних аварійно-рятувальних засобів судна (пліт
рятувальний, шлюпки, катер).
Рятувальні катери призначаються для порятунку людей, які плавають на
воді, буксирування рятувальних шлюпок та інших колективних рятувальних
засобів, виконання комплексу робіт з надання допомоги аварійним суднам,
підводним човнам та літакам. Вони мають високі морехідні якості. Їх
непотоплюваність забезпечується внутрішнім запасом плавучості, що
створюється водонепроникними повітряними відсіками, а для низки проектів –
повною герметизацією корпусу та надбудов.
Рятувальні шлюпки призначені для порятунку особового складу та
пасажирів з суден, що зазнають лиха, і надання допомоги суднам, підводним
човнам і літакам, що зазнали аварії в морі. Вони мають міцність, що забезпечує
їх спуск на воду з повним комплектом постачання, а також людьми, мають
досить високий надводний борт при повному навантаженні і зберігають
позитивну стійкість в залитому до планширя стані. Рятувальні шлюпки
місткістю до 60 осіб бувають гребними, від 60 до 100 — моторними чи
обладнаними засобами механічного руху та понад 100 осіб — лише моторними.
Шлюпки морських суден повинні задовольняти такі вимоги:
-бути мореплавними та непотоплюваними в будь-яких умовах
необмеженого району плавання; захищати людей, що перебувають у шлюпці,
від впливу холоду, спеки, дощу, снігу та водяних бризок,
-повинні бути забезпечені запасом води, їжі, рибальським приладдям,
аптечкою з медикаментами, хімічними грілками; мати навігаційні прилади,
морські карти та інструменти, засоби сигналізації, радіопередавачі; легко
рухатися ненавченими людьми в будь-яких погодних умовах;
-володіти швидкістю ходу, що дозволяє швидко відійти від судна, що
тоне або горить;
-мати засоби захисту від вогню при переході через нафту, що розлилася
на воді.
10
 Рятувальний пліт жорсткий сталевий. Має овальний або прямокутний із
закругленими кутами корпус, який розділений водонепроникними
перегородками на відсіки, заповнені поропластом. Днище плоту гратчасте.
Зовні пліт має рятувальний леєр із поплавцями. Предмети постачання
розміщуються в вигородках, що герметично закриваються, в корпусі (з
двостороннім доступом) або в герметичному мішку, прикріпленому до плоту.
Конструкція плотів допускає їх скидання у воду з повним постачанням будь-
якою стороною з висоти до 8 м. Рух плотів здійснюється за допомогою весел і
вітрила.
Пліт повинен:
- мати можливість бути спущеним на воду навіть за найгірших погодних
умов;
- дозволяти одній людині швидко поправити пліт, якщо він надується в
перевернутому стані,
- забезпечувати потерпілим хороший захист від холоду, спеки та хвиль;
- бути відносно легким;
- коштувати дешевше рятувальних човнів;
- бути міцним - витримувати кидок з висоти 18 метрів.
Основні технічні характеристики підйомно-спускних пристроїв
колективних рятувальних засобів судна можуть включати наступне:
Грузопідйомність: Це максимальна вага, яку підйомно-спускний пристрій
може піднімати або опускати безпечно.
Робоча висота: Відстань від найнижчого положення пристрою до його
найвищого положення.
Матеріал і конструкція: Матеріали, з яких виготовлені підйомно-спускні
пристрої, а також їх конструкція, важливі для забезпечення міцності, стійкості
та тривалості експлуатації.
Швидкість підйому і спуску: Швидкість, з якою підйомно-спускний
пристрій може рухатися вгору та вниз. Це може бути важливо при евакуації
людей з судна в аварійних ситуаціях.
11
 Довжина троса або ланцюга: Важливою характеристикою є довжина
троса або ланцюга, яка визначає максимальну відстань, на яку може
розтягнутися підйомно-спускний пристрій.
Контроль і безпека: Підйомно-спускні пристрої також можуть мати
системи контролю та безпеки, такі як аварійні зупинки, системи автоматичного
регулювання швидкості та інші заходи, які забезпечують безпеку людей під час
їх використання.

12
 ТЕМА 6. СУДНОВІ УСТРОЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
Якірний пристрій забезпечує стоянку судна на вільній воді; його
швартування кормою до причалу; швидке погашення інерції ходу судна, що
запобігає навали на причальну споруду або друге судно; постановку судна на
шпринг; зняття судна мали власними силами та засобами. Якірний пристрій
складається з якорів, якірних канатів, бортових та ланцюгових палубних
дзьобів, ланцюгових ящиків, стопорів та палубного механізму (шпиля або
брашпиля).
Якорі, що утримують судно на певному місці.
Якірні канати (ланцюги) складаються з ланок із розпірками
(контрфорсами) калібром від 13 до 100 мм.
Брашпілі та шпилі служать для підйому якорів; вони бувають ручні,
парові та електричні.
Швартівний пристрій включає: швартові - гнучкі сталеві, синтетичні або
рослинні троси, за допомогою яких підтягують та кріплять судно; пристрої для
зберігання швартовів та їх подання; кнехти, бітенги, качки, службовці
закріплення швартовів на палубі судна; швартівні клюзи та кипові планки,
призначені для виведення швартовів за борт, надання їм потрібного напрямку
та запобігання перетиранню об борт; швартівні механізми - шпилі, брашпілі,
лебідки, службовці для вибірки та травлення швартовів; кранці, що
пом'якшують удар корпусу об причал чи борт іншого судна.
Рульове пристрій призначений для забезпечення керованості судном
(стійкості на курсі і повороткості). В кермо входить перо керма і баллер.
Основою пера керма є потужна вертикальна балка - рудерписом. З рудерписом
з'єднані горизонтальні ребра жорсткості і петлі. За перетину рулі діляться на
пластинчасті і обтічні. Обтічний кермо - пустотілий в перерізі має каплевидную
форму, поліпшує керованість, збільшує ККД гвинта, володіючи власною
плавучість, зменшує навантаження на підшипники.
До вантажно-розвантажувального обладнання на судні відносяться всі
машини та інструменти, що використовуються при завантаженні та
13
розвантаженні товарів, включаючи різні типи кранів, лебідок та апарелів. До
основних видів вантажно-розвантажувальної техніки належать:
1. Крани. Це великі та потужні машини, що використовуються для
підйому та переміщення важких вантажів.
2. Лебідки. Вони використовуються для буксирування чи підйому важких
вантажів. Лебідка має двигун, який обертає барабан, на який намотаний трос
або мотузка.
3. Виделкові навантажувачі. Це маленькі промислові транспортні засоби з
вилковою платформою з електроприводом спереду, яку можна піднімати та
опускати для підйому та переміщення вантажів.
4. Домкрати для піддонів. Це ручні інструменти, що використовуються
для підйому та переміщення піддонів на складі.
5. Конвеєри. Це машини, які переміщують матеріали чи товари по
заданому шляху.
Трюмні системи. Група систем, призначених для видалення за борт води,
що скупчується в відсіках і трюмах в процесі експлуатації судна через
нещільності в з'єднаннях обшивки корпусу і труб, запотівання, в результаті
миття внутрішніх приміщень, а також для видалення за борт з приміщень судна
великої маси води , що надійшла на підводному човні, пошкодженні корпусу
або гасінні пожежі. До них відносяться осушувальна, водовідливні та
перепускна системи.
Санітарні системи служать для постачання судна водою і видалення за
борт стічних вод. Сюди входять системи питної води, митьевой води, забортної
води, фанова, стічна, система шпігатов. Дві перші системи можуть
об'єднуватися, тоді питна вода (більш високої якості) буде використовуватися і
для миття. Забортної вода використовується в гальюні (туалетах), для обмивки
санітарних приміщень і т. П. Фанова система видаляє нечистоти з гальюнів, а
стічна - з лазень, камбузів, умивальників. Шпігати - це невеликі отвори на
відкритих палубах, які служать для стоку дощової та іншої потрапляє на палубу
води.
14
 Системи штучного мікроклімату - необхідні для створення необхідних
температурних і фізико-хімічних параметрів повітря в житлових, службових та
інших приміщеннях, наприклад, в продовольчих комор. Тут можна назвати
системи вентиляції, опалення, охолодження, кондиціонування повітря.
Особливих пояснень вони не потребують.
Система парового опалення. Систему парового опалення застосовують на
морських і річкових суднах. Основні її переваги - простота і порівняно мала
маса. Теплоносієм в системі служить насичений пар низького тиску, що
отримується від головних, допоміжних або утилізаційних котлів.
Системою вентиляції - забезпечується нормальна атмосфера у судових
приміщеннях шляхом видалення забрудненого повітря та заміни його свіжим.
Сигнальна протипожежна система. Сигнальна протипожежна система
призначена для оповіщення персоналу судна про появу диму та виникнення
пожежі. Особливо потрібна сигнальна система для виявлення пожеж у таких
приміщеннях, як вантажні трюми та різні комори, в яких рідко бувають люди.
Водяна протипожежна система. Системою водогасіння (гасіння вогню
суцільним струменем води) обладнуються всі судна незалежно від умов їх
експлуатації та призначення. Проте нафтопродукти, що горять, з її допомогою
згасити не можна. Щільність нафтопродуктів менша, ніж води, тому вони
розтікаються на її поверхні, що призводить до збільшення площі, охопленої
вогнем. Така система непридатна для гасіння пожеж у приміщеннях з
електроустаткуванням, оскільки, як провідник електрики, вода викликає
коротке замикання.
Систему водогасіння - використовують для гасіння пожеж у вантажних та
суховантажних трюмах, житлових та службових приміщеннях, на відкритих
палубах.

15
 ТЕМА 7. СУДНОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ УСТАНОВКИ ТА ЇХ РОЗМІЩЕННЯ
НА СУДНІ
Типи СЕУ судна:
Паросилова ЕУ (У цій установці перегріта водяна пара високого тиску
(температура понад 300°С, тиск понад 50 бар) виробляється в головному котлі
або в ядерному реакторі.)
Дизельна ГЕУ (Основною класичною дизельною ГЕУ є низькооборотний
двотактний дизельний двигун.)
Дизель-редукторна ДЕУ (Установка включає один або кілька дизельних
двигунів, які працюють через редуктор на вал гребного гвинта.)
Дизель-електрична ЕУ (Основною установкою є дизельний двигун і
генератор, змонтовані на підрамнику і утворюють дизель-генератор.)
Газотурбінна ЕУ (Основою установки є потужна газова турбіна, що
працює зазвичай на флотському мазуті, яка через багатоступінчастий редуктор
приводить в рух гребний гвинт або генератор без використання редуктора.)
Положення енергетичної установки щодо корпусу судна визначається
низкою факторів, до яких можна віднести:
- призначення судна, його основні розмірення, архітектура та загальне
компонування;
- умови забезпечення необхідних морехідних якостей, аварійної
непотоплюваності та живучості;
- тип енергетичної установки, її габарити та маса;
- Тип рушіїв та їх кількість, спосіб передачі до них потужності;
- умови забезпечення житла для екіпажу та пасажирів судна.
СЕУ розташовується в одному або декількох водонепроникних відсіках
судна, що визначається значною мірою загальним компонуванням судна, його
призначенням та можливістю забезпечити вимоги живучості та
удиферентування.
Склад СЕУ судна (Додаток А):

16
 1 - гребний гвинт; 2 – валопровід; 3 – паливо; 4 – повітря; 5 - ТД; 6 -
випускні гази; 7-утилізаційна установка; 8 - глушник (іскрогасник); 9 -
допоміжна котельня установка; 10 - пара; 11 - СЕС; 12—14 — підведення
електроенергії до непоказаних на схемі споживачів (холодильної машини,
кондиціонерів, вентиляторів, компресорів, насосів МО та загальносудинних
систем, палубних механізмів); 15 - опріснена вода; 16 - водоопреснувальна
установка; 17 - підведення енергії; 18 - підведення морської води; 19 -
підведення електроенергії до механізмів систем СЕУ; 20 - система
автоматизації регулювання та управління; 21 - система стисненого повітря (для
пуску та реверсу); 22 – система охолодження; 23 - масляна система; 24 -
паливна система

17
 ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛУЖБИ НА СУДНІ. ВНУТРІШНІЙ
РОЗПОРЯДОК. СУДНОВИЙ РОЗКЛАД ТА ПРИЗНАЧЕННЯ СУДНОВИХ
ТРИВОГ
Служби які діють на судні:
Вахтова служба (вахта) на судах – це особливий вид виконання
службових обов'язків, що вимагає підвищеної уваги та постійної присутності на
робочому місці (посту). Особи судового екіпажу, що знаходяться на вахті,
називаються вахтовими. На судах, що у експлуатації, встановлюється
цілодобова вахта. Вахтова служба забезпечує управління судном, його безпеку,
виробничу діяльність, запобігання забруднення навколишнього середовища,
дисципліну та порядок, а також контроль за відвідуванням судна сторонніми
особами.
Експлуатаційна служба - забезпечує безпечне судноводіння та управління
судном, постачання судна матеріальними засобами (виключаючи паливо,
мастила та воду), а також виконання перевантажувальних та інших робіт,
пов'язаних з його експлуатацією;
Електромеханічна служба - забезпечує утримання, експлуатацію та
технічне обслуговування засобів руху судна та засобів боротьби за його
живучість, постачання судна паливом, мастилами та водою, а також виконання
профілактичних, налагоджувальних та ремонтних робіт, пов'язаних з його
експлуатацією;
Радіотехнічна служба - забезпечує судно зв'язком та технічну готовність
апаратури зв'язку та радіотехнічного обладнання судна;
Медична служба забезпечує охорону здоров'я екіпажу, надання медичної
допомоги членам екіпажу та пасажирам;
Боцманська команда - забезпечує обслуговування корпусу, корпусних
конструкцій, палубних механізмів, пристроїв та систем судна, а також
підтримку у постійній готовності до використання суднових катерів, шлюпок та
рятувальних засобів;

18
 Машинна команда - забезпечує обслуговування головних та допоміжних
двигунів, котлів, електрообладнання та засобів боротьби за живучість судна, а
також виконання профілактичних, налагоджувальних та ремонтних робіт,
пов'язаних з їх експлуатацією;
Статут морського та річкового флоту визначає основи організації служби
на судах, а також основні обов'язки та права суднових екіпажів. Вимога статуту
поширюється на членів екіпажу суден як із знаходженні на судні, і вчасно
виконання службових обов'язків березі. Порушення вимог статуту тягне за
собою дисциплінарну чи іншу встановлену законом відповідальність.
Статут визначає основи організації служби на судах, основні права та
обов'язки осіб суднового екіпажу. Вимоги Статуту поширюються на всіх членів
екіпажу та інших осіб, які тимчасово перебувають на судні. Капітану надається
право тимчасово у зв'язку з виробничою необхідністю або з метою
забезпечення безпеки судна, вантажу або людей перерозподіляти обов'язки між
членами екіпажу на судні.
Для підтримки чистоти та порядку необхідно щодня проводити
прибирання на судні. З цією метою всі особи команди розподіляються
судновим розкладом на окремі об'єкти. Крім повсякденного (малого)
прибирання, не рідше одного разу на місяць повинен проводитися санітарний
аврал (велике прибирання), в якому має брати участь вся судова команда.
Розклад тривог заповнює старший помічник і затверджує капітан судна.
Розклад слід вивішувати на чільному місці. На кожному судні має бути
вивішений список звукових сигналів, встановлених для водяної, пожежної та
шлюпкової тривог.
На аварійний випадок при стоянці в порту складають додатковий розклад,
розрахований лише на вахтовий склад. Для відпрацювання чіткості та
швидкості робіт та перевірки знань обов'язків з тривог на вантажних суднах не
рідше одного разу на місяць проводяться навчальні тривоги, які наскільки
можна наближаються до дійсності.

19
 Боротьба за живучість судна ведеться відповідно до судового розкладу за
тривогами: загальносудова тривога оголошується вахтовим помічником
капітана в аварійних випадках (пожежа, вибух, пробоїна тощо), тривога
"Людина за бортом" - вахтовим помічником при виявленні шлюпкова тривога -
за вказівкою до апітана у разі загрози загибелі судна.
Судова роль - у торговому мореплаванні основний судовий документ, що
містить відомості про кількість та склад екіпажу при приході та відході судна.
Порівн. містить відомості: про судно (назву та державну належність судна, порт
прибуття (вибуття), дату прибуття (вибуття), з якого порту прибуло), про членів
екіпажу (прізвище, ім'я та по батькові, дату та місце народження, громадянство,
посаду на судні , серія та номер паспорта моряка або іншого документа, що
засвідчує особу моряка).

20
 ТЕМА 9. ОБОВ'ЯЗКИ МАТРОСА НА СУДНІ
Матрос несе вахту на містку: тримає курс судна, стежить за навколишнім
оточенням, стежить за навігаційними приладами та виконує накази офіцера чи
капітана. Може нести радіовахту та конролювати радіоефір. Несе палубну
вахту біля трапа: контролює потік людей та стежить за майном на судні під час
його зупинки у порту.
Матрос також швартує судно, ставить його на якір та знімає його з якоря.
Він керує палубними механізмами, стежить за технічним станом судна, при
необхідності фарбує, ґрунтує корпус, промиває та змащує механізми, гаки,
якорі, лебідки, миє палубу та корпус. Також він підтримує чистоту на палубі та
всередині судна, миє ілюмінатори, може виконувати дрібний ремонт. Матрос
також виконує доручення боцмана та помічників капітана.
Крім того, матрос готує приміщення та обладнання для приймання або
відправлення вантажів, а також вантажить, розвантажує, зміцнює та розкріплює
вантажі.
Матрос I класу - несе вахту, керує штурвалом, займається вантажами,
стежить за чистотою, займається технічним сервісом корпусу судна, керує
рятувальними та робочими шлюпками (спуск, підйом), стежить за справністю
роботи різних видів вогнів судна, протипожежних, аварійних, рятувальних.
Виконує малярські та інші судові роботи. Підкоряється старшому матросу.
Матрос II класу – несе вахту, займається вантажами та приміщеннями для
вантажів, стежить за чистотою на палубі та у внутрішніх приміщеннях, бере
участь у судових роботах, займається технічним обслуговуванням корпусу
судна, швартує корабель. Підкоряється старшому матросу.

21
 ТЕМА 10. ОРГАНІЗАЦІЯ ВАХТОВОЇ СЛУЖБИ НА СУДНІ.
ШТУРМАНСЬКА ВАХТА НА СТОЯНЦІ
Несення вахти на навігаційному містку при стоянці в порту:
- Під час стоянки в порту штурмани почергово несуть вахту на містку,
щоб забезпечити контроль та безпеку судна, хоча вимоги можуть відрізнятися
від плавання на ходу.
- Штурман на вахті стежить за станом судна, його прив'язкою до причалу
чи якірної стоянки, а також за рухом інших суден у порту.
- Він здійснює зв'язок з причальними службами, портовими
підприємствами та іншими суднами, якщо потрібно, а також виконує команди
щодо маневрування судна біля причалу.
- Особливу увагу штурман приділяє безпеці стоянки, враховуючи течії,
припливи, дотримання процедур щодо швартового обладнання.
- При стоянці на якорі проводиться постійна ходова вахта на містку. При
стоянці на якорі, вахтовий помічник зобов'язаний:
- якомога швидше визначити і нанести місце судна на карту великого
масштабу;
- досить часто, погодившись з обстановкою, перевіряти шляхом взяття
пеленгів навігаційних знаків або легко впізнаваних берегових об'єктів, чи стоїть
судно на якорі безпечно;
- забезпечити ефективне спостереження;
- забезпечити регулярні обходи судна;
- спостерігати за метеорологічними умовами, припливами і станом моря;
- при виявленні дрейфу судна негайно сповістити капітана і вжити всіх
необхідних заходів;
- забезпечити готовність головного двигуна та інших механізмів
відповідно до вказівок капітана;
- у разі погіршення видимості сповіщати капітана;
- забезпечити виставлення належних вогнів і знаків і подачу відповідних
звукових сигналів відповідно до МППСС-72;
22
 - забезпечити виконання заходів щодо запобігання забруднення
навколишнього середовища.
Прийом штурманської вахти на стоянці:
При заступанні на вахту, вахтовий помічник повинен ознайомитися з
умовами якірної стоянки, навколишнім оточенням і отримати наступну
інформацію: • місце судна по карті і орієнтири для його контролю; • кількість
витравленої якірного ланцюга (ланцюгів); характер нишпорення судна •
глибину місця і характер грунту • швидкість і напрямок течії, зміна рівня води;
відомості про підняті сигналах і вогнях на судні • про працюючих технічних
засобах судноводіння • готовності головного двигуна до дії • розпорядження
капітана для; ознайомитися з метеорологічними зведеннями, прогнозом
погоди і терміновими навігаційними попередженнями.
Виходом судна в рейс здійснюється підготовка штурманської частини до
переходу, яка зазвичай виконується у два етапи:
-попередня підготовка ведеться протягом кількох діб одразу після
отримання рейсового завдання у морі та в пункті відправлення;
-остаточна підготовка проходить протягом кількох годин у пункті
відправлення перед виходом судна на рейс.
Попередня навігаційна підготовка судна до рейсу починається з
укомплектування суднової колекції картами та посібниками для плавання по
всьому маршруту переходу. Суднова колекція карт та посібників для плавання
кожному судні ділиться на три групи:
комплекти карт та посібників для плавання по тій судноплавній лінії, на
якій закріплено дане судно, або за маршрутом переходу до традиційних районів
лову.
Для нелінійних суден у першу групу входять комплекти карт та
посібників для плавання, що відповідають рейсовому завданню. До першої ж
групи належать каталоги карт і книг і зведені описи режиму плавання на морях:

23
 -карти та посібники для плавання, призначені для використання у
випадках вимушеного відхилення судна від наміченого шляху (для ремонту,
поповнення запасів та за інших особливих обставин);
-всі інші карти та посібники для плавання, що становлять колекцію.
Для великотоннажних суден рекомендується вести спеціальний облік
карт та посібників, в яких обумовлено умови для плавання та маневрування в
портах, каналах, протоках з обмеженнями по осаді, акваторії та іншими
вимогами стосовно суден цього тоннажу.
Підготовку заявок на карти та посібники для плавання та отримання їх у
БЕРНК здійснює третій помічник капітана. Для своєчасного та правильного
вирішення всіх питань щодо підтримки суднової колекції карт та посібників
для плавання на сучасному рівні третій помічник зобов'язаний вивчити та
суворо виконувати всі вимоги відповідних правил щодо порядку
комплектування та коректури всіх навігаційних посібників.
СККРіПДП ділиться на 3 групи:
I група → включає комплекти карт, посібників та посібників для
плавання.
забезпечення плавання судноплавною лінією, на якій закріплено судно,
між певними портами, а для нелінійних суден – відповідно до чергового
рейсового завдання. До цієї групи належать також "Каталоги карт і книг" та
"Зведені описи режиму плавання на морях".
II група → включає карти, посібники та посібники для плавання, які
можуть бути використані у майбутньому плаванні у разі відхилення судна від
наміченого шляху, непередбаченого заходу сонця в порт-притулок тощо.
III група → включає всі інші карти, посібники та посібники для плавання,
що входять до судову колекцію.
Карти підбираються за відкоригованим каталогом карток і книг так:
— у будь-якій частині каталогу за аркушем «Нарізка частин каталогу»,
який розміщений на початку книги, визначається потрібна частина каталогу;

24
 — у вибраній частині каталогу зі збірного листа збірних листів карток,
розміщеного на початку розділу «Карти», виписуються номери збірних листів
району плавання;
— у тому ж розділі «Карти» за виписаними збірними листами
підбираються та виписуються номери необхідних карток за маршрутом
плавання; першими виписуються номери генеральних карт, на яких
розташовані пункти відходу та приходу, а потім номери планів, приватних та
дорожніх карт;
— за виписаними номерами із суднової колекції набираються потрібні на
перехід карти, ретельно перевіряється стан їхньої коректури і за необхідності
картки коригуються для приведення їх на рівень сучасності.
Вивчення району плавання в повному обсязі виконується судноводійним
складом перед виходом в перше плавання по даному маршруту переходу.
Перед повторним рейсом по раніше вивченому маршруту уточнюються
вже відомі положення і вивчаються нові дані, пов'язані зі змінами в
навігаційній обстановці, оголошені в коректурних документах, а також
враховується досвід, отриманий в попередніх рейсах.
Вивчення району плавання виконується по підібраним і відкоригованим
картами, посібниками та посібниками з урахуванням вказівок в СУБ судна, а
також рекомендацій підрозділів безпеки мореплавання судноплавної компанії,
або осіб, призначених відповідно до вимог МКУБ відповідальними за безпеку
мореплавання суден компанії.
Техніка виконання попередньої прокладки на картах відносно проста.
Підбирають по можливості таку карту, на якій відзначені пункт відходу а і
пункт призначення в.Далі, недалеко від початкового пункту а намічають
вихідну початкову точку а, обстановка в якій дозволяє визначити місце судна
одним з навігаційних способів. Аналогічну кінцеву точку B відзначають
поблизу порту призначення в.початкову і кінцеву точки шляху з'єднують
прямою або ламаною лінією, керуючись тим, що шлях судна повинен бути
найвигіднішим.
25
 Перехід з одного порту в інший, в першу чергу, повинен бути безпечний
і, в другу чергу, найліпшим і економічно обґрунтованим. Наступні фактори
повинні приймається капітаном і навігаційним помічником до уваги при
підготовці попереднього плану плавання:
1) Безпечні глибини протягом всього переходу, особливо в прибережних
водах і протоках.
2) Завантаженість морського трафіку в прибережних водах і протоках,
вибір безпечної швидкості.
3) Очікувані погодні умови протягом всього переходу.
4) Рекомендації морських лоцій і довідників.
5) Опрацювання можливих портів або місць укриття в разі поганої погоди
або поломки.
6) Необхідність і економічна доцільність проходження різних
судноплавних каналів, таких як Кільський, Суецький, Панамський. Цей пункт
найчастіше обговорюється з судновласником і фрахтувальником.
7) Необхідність заходу в проміжні порти для поповнення запасів і \ або
поповнення бункера.
Передвахтовий відпочинок є ключовим для готовності штурманського
складу до безпечної та продуктивної роботи на судні. Забезпечення достатнього
часу для відпочинку допомагає відновити фізичні та психологічні сили,
підвищити рівень уваги та концентрації під час вахти. Ці принципи спрямовані
на підготовку штурманської команди до виконання своїх обов'язків у
морському плаванні, включаючи організацію періодів відпочинку, аналіз
інформації, планування маршрутів та відпочинку.

26
 ТЕМА 11. КЕРІВНІ ДОКУМЕНТИ І ТЕХНІЧНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА
ДОКУМЕНТАЦІЯ НА СУДНІ. НАГЛЯД ЗА СУДНОМ
Технічно-експлуатаційна документація для ходового містка зазвичай
включає наступні елементи:
1. Опис конструкції: Це детальний опис всіх компонентів, які входять до
складу ходового містка, їх функції, матеріали, з яких вони виготовлені, та
способи їх взаємодії.
2. Креслення та схеми: Набір креслень, схем і діаграм, які показують
геометрію, розміри та з'єднання всіх частин ходового містка. Це може включати
загальні види, розрізи, деталі та інші важливі діаграми. Планування містка,
включаючи конфігурацію і розташування всіх робочих місць на містку, в тому
числі робочих місць для виконання додаткових функцій містка, з
відображенням ширини проходів, висоти підволоків, висоти отворів і дверей,
відстані між настилом палуби та нижньою крайкою обладнання, встановленого
на підволок, а також окремо встановлених від обладнання джерел живлення,
приладів опалення, вентиляції, зв’язку, сигналізації та освітлення;
конфігурацію та розміри пультів робочих місць;
3. Технічні характеристики: Це таблиці, що містять розміри, масу,
допустимі навантаження, швидкості, типи матеріалів тощо для кожного
компонента ходового містка.
4. Інструкції з експлуатації та обслуговування: Інструкції з монтажу,
налаштування, змащення, регулювання, техніки безпеки, а також інші вказівки
з експлуатації та обслуговування ходового містка.
5. Технічний опис системи керування: Якщо ходовий місток має систему
керування, то потрібно надати технічний опис цієї системи, включаючи
компоненти, їх функції та принцип їх роботи.
6. Довідкові матеріали та рекомендації з ремонту: Це може включати
список запчастин, рекомендації щодо ремонту та заміни, можливі проблеми та
їх вирішення.

27
 7. Сертифікати та дозволи: Якщо це необхідно, документація може
включати сертифікати на використані матеріали або дозволи на виробництво
самого ходового містка.
8. Історія експлуатації: Інформація про попередню експлуатацію,
ремонти, зміни та модифікації ходового містка, яка може бути корисною для
подальшого обслуговування та вирішення проблем.
9. Інструкції з видалення: Інформація про те, як правильно видалити або
відновити ходовий місток у кінцевому його терміні служби.
Ця документація допомагає операторам, технікам та інженерам розуміти
принципи роботи, технічні характеристики та процеси обслуговування
ходового містка.
Палубна технічно-експлуатаційна документація для судна зазвичай
містить наступні елементи:
1. Опис судна: Це загальна інформація про судно, така як його тип,
розміри, водотоннажність, потужність двигунів, обладнання і т.д.
2. Палубне обладнання: Подробний опис обладнання на палубі, такого як
якоря, буксири, кранові установки, троси, лебідки, багажні та пасажирські
борта.
3. Креслення і схеми палубного обладнання: Набір креслень, схем і
діаграм, які показують розміри, розташування та зв'язки між різними частинами
палубного обладнання.
4. Технічні характеристики обладнання: Це таблиці з основними
технічними характеристиками кожного обладнання, включаючи
вантажопідйомність, робочі параметри, матеріали тощо.
5. Інструкції з експлуатації і обслуговування: Інструкції щодо
правильного використання, обслуговування, регулювання та зберігання
палубного обладнання. Вони можуть також містити інформацію про техніку
безпеки та запобіжні заходи.

28
 6. Інструкції з монтажу та демонтажу обладнання: Якщо обладнання
може бути встановлене або демонтоване, документація повинна містити
відповідні інструкції та процедури.
7. Рекомендації щодо технічного обслуговування і ремонту: Це включає
рекомендації щодо регулярного обслуговування, запасних частин, процедур
ремонту та іншу корисну інформацію.
8. Інформація про безпеку і навколишнє середовище: Інструкції щодо
безпечного використання обладнання на палубі, включаючи заходи безпеки для
персоналу та вимоги до зберігання та видалення небезпечних матеріалів.
9. Інструкції щодо ведення журналів та документації: Положення про
ведення журналів, форми звітності та інші адміністративні аспекти експлуатації
та обслуговування палубного обладнання.
10. Сертифікати та дозволи: Необхідна документація, що підтверджує
відповідність обладнання зі стандартами безпеки та сертифікати на його
використання.
Технічно-експлуатаційна документація для системи електронного
управління (СЕУ) зазвичай включає наступні елементи:
1. Опис системи електронного управління: Це загальний огляд системи, її
призначення, функції та основні компоненти.
2. Схеми та креслення: Набір схем, креслень і блок-схем, що показують
структуру та зв'язки між компонентами системи.
3. Технічні характеристики: Це таблиці з детальною інформацією про
кожен компонент системи, включаючи його характеристики, параметри, робочі
умови тощо.
4. Інструкції з монтажу і пуско-налагодження: Інструкції та процедури
для коректного монтажу СЕУ на об'єкті, а також для налагодження та перевірки
його роботи.
5. Інструкції з експлуатації: Інструкції з використання СЕУ, включаючи
процедури запуску, вимкнення, зміну параметрів і техніку безпеки.

29
 6. Інструкції з обслуговування та діагностики: Інформація про
обслуговування СЕУ, включаючи регулярні перевірки, заміну компонентів,
відладку та діагностику несправностей.
7. Інструкції щодо оновлення та модернізації: Інформація про процедури
оновлення програмного забезпечення, апаратного оновлення та модернізації
СЕУ для підвищення ефективності та функціональності.
8. Документи з сертифікації та відповідності: Сертифікати на
відповідність стандартам безпеки, нормативним вимогам та інші дозволи, які
підтверджують правильність функціонування СЕУ.
9. Інструкції щодо безпеки і навколишнього середовища: Інформація про
заходи безпеки, які повинні бути вжиті під час експлуатації та обслуговування
СЕУ, а також вимоги до захисту навколишнього середовища.
10. Інструкції з утилізації: Інформація про процедури утилізації,
переробки та видалення СЕУ в кінцевому терміні його служби.
Технічно-експлуатаційна документація для суднових систем включає
широкий спектр інформації про різні аспекти систем, які використовуються на
суднах. Ось загальний перелік того, що може включати ця документація:
1. Опис системи: Детальний опис системи, включаючи її призначення,
функції, основні компоненти та принципи роботи.
2. Креслення та схеми: Набір креслень, схем і діаграм, які показують
геометрію, розміри та зв'язки між компонентами системи.
3. Технічні характеристики: Таблиці з детальною інформацією про кожен
компонент системи, включаючи його характеристики, параметри, робочі умови
тощо.
4. Інструкції з монтажу та пуску в експлуатацію: Інструкції та процедури
для коректного монтажу системи на судні та її пуску в експлуатацію.
5. Інструкції з експлуатації: Інструкції з використання системи,
включаючи процедури запуску, вимкнення, зміну параметрів, техніку безпеки
та техніку реагування на аварійні ситуації.

30
 6. Інструкції з обслуговування та ремонту: Інформація про
обслуговування, ремонт та технічне обслуговування системи, включаючи
регулярні перевірки, заміну компонентів та відладку несправностей.
7. Інструкції з безпеки: Інформація про заходи безпеки, які повинні бути
вжиті під час експлуатації та обслуговування системи.
8. Інструкції щодо утилізації та видалення: Інформація про процедури
утилізації, переробки та видалення системи в кінцевому терміні її служби.
9. Документи з сертифікації та відповідності: Сертифікати на
відповідність стандартам безпеки, нормативним вимогам та інші дозволи, які
підтверджують правильність функціонування системи.
Основна частина експлуатаційних документів являє собою журнали і
суднові плани:
1. Судовой журнал;
2. Машинный журнал (на судах с электродвижением еще и журнал
вахтенного электромеханика);
3. Вахтенный журнал радиостанции;
4. Журнал вахтенного рефмеханика;
5. Журнал нефтяных операций;
6.Журнал непрерывной истории судна (по Кодексу ОСПС);
7.Промысловый журнал (на рыболовных судах);
8.Журнал грузовых операций (на грузовых судах, кроме наливных);
9.Журнал регистрации мер по предотвращению загрязнения моря.
10.Санитарное свидетельство;
11.Пассажирское свидетельство (для судов, перевозящих свыше12
пассажиров);
12.Судовая роль;
13.Список пассажиров (если таковые имеются)
14.Инвентарные книги по заведованиям;
15.План ликвидации аварийных разливов нефти;
16. План управления мусором и Журнал операций с мусором;
31
 17. План управления балластными водами и Журнал операций с
балластом.

32
 ВИСНОВОК
Практика з темами, які були вивчені, надала глибокі знання та практичні
навички з експлуатації судна і забезпечення безпеки на ньому. Проходження
практики дозволило отримати розуміння загальної будови судна, його корпусу,
технічних систем та устроїв. Вивчення охорони праці та заходів техніки
безпеки при проведенні суднових робіт дало необхідні знання для запобігання
аварій та мінімізації ризиків.
Особлива увага була приділена вивченню аварійно-рятувальних засобів
судна та їхній технічній характеристиці, що є критичним для забезпечення
безпеки екіпажу та пасажирів у разі необхідності.
Організація вахтової служби та прийому вахти на ходу і стоянці в порту
виявилася ключовою для координації роботи екіпажу та забезпечення безпеки
судна. Ретельна підготовка до рейсу, вивчення району плавання та попередня
прокладка маршруту допомагають у забезпеченні ефективності та безпеки
плавання.
Отже, практика дозволила отримати важливі знання та навички, необхідні
для безпечної та ефективної роботи на морі.

33
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРА
1.flot.com
Автор :
Дата створення :
2.wikipedia.org
Автор : Джиммі Вейлз
Дата створення : 2001
3. studfile.net
Автор :
Дата створення :
4.studentopedia.ru
Автор :
Дата створення : 2024
5.studbooks.net
Автор :
Дата створення : 2014

34
 ДОДАТКИ
ДОДАТОК А

35