Національний університет «Одеська морська академія»

Навчально-науковий інститут інженерії

Кафедра безпеки життєдіяльності

СУДНОВІ КОЛЕКТИВНІ РЯТУВАЛЬНІ ЗАСОБИ, ЇХ

ОСНАЩЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЯ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ
«БЕЗПЕКА ТА ОХОРОНА НА МОРІ»

Затверджено на засіданні кафедри

безпеки життєдіяльності як методичні
вказівки до практичних занять з нав-
чальної дисципліни «Безпека та охорона
на морі» для спеціальностей
271 «Річковий та морський транспорт»
та 151 «Автоматизація та комп’ютерно-
інтегровані технології».
Протокол № 9 від «04» січня 2022 р.

Одеса – 2022
 2

УДК 331.45:656.61
С18

Укладачі: I. М. Кулєшов, к.т.н., доцент кафедри безпеки життєдіяльності;

М. А. Мамкічев, доцент кафедри безпеки життєдіяльності;
О. М. Розлуцький, старший викладач кафедри безпеки життєді-
яльності.

С18 Суднові колективні рятувальні засоби, їх оснащення та експлуатація.

[Текст]: методичні вказівки до практичних занять з навчальної дисцип-
ліни «Безпека та охорона на морі» / Укл. I.М. Кулєшов, М. А. Мамкічев,
О.М. Розлуцький. – Одеса: НУ «ОМА», 2022. – 48 с.

УДК 331.45:656.61

© Національний університет «Одеська морська академія», 2022

2
 3

ОГЛАВЛЕНИЕ

ВСТУП……………………………………………………………………………....4
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА практичного заняття…………...…..……5
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗПОДІЛЕННЯ ЧАСУ……………………….…….6
НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ……………………………..…6
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ……………………...6
1. Вимоги, що пред'являються IМО до рятувальних шлюпок, плотів, чергових
шлюпок і спускових пристроїв шлюпок…………………………………….……..7
1.1. Загальні положення………………………………………………….……...7
1.2. Вимоги, що пред'являються IMO до рятувальних шлюпок……………..8
1.3. Вимоги, що пред'являються до двигунів рятувальних шлюпок……..…12
1.4. Вимоги, що пред'являються до спускових пристроїв………….……….12
2. Вимоги, що пред'являються IMO до рятувальних плотів і спускових пристро-
їв плотів……………………………………………………………………….…….14
2.1. Постачання рятувальних шлюпок і плотів……………………..…….…19
3. Спуск шлюпок з судна…………………………………………………………..21
4. Використання рятувальних плотів…………………………………………….24
5. Застосування деяких елементів постачання плотів і шлюпок……………..…28
6. Засоби сигналізації та привернення уваги до потерпілих від лиха на морі та
вимоги до них………………………………………………………………………29
7. Інші візуальні засоби виявлення потерпілих від лиха……………..…………33
8. Вимоги, що пред'являються до засобів зв'язку…………………….…………34
8.1. Аварійні радіобуї………………………………………………..……..….35
8.2. Радіолокаційний маяк-відповідач………………………….…………….37
9. Командування рятувальною шлюпкою, рятувальним плотом або черговою
шлюпкою під час та після спуску…………………………………………….…..38
9.1. Першочергові дії командира рятувального засобу…………….………38
9.2. Обов'язки командира рятувального засобу……………………..………38
9.3. Заходи щодо збереження життя людей у рятувальному засобі……….39
10. Орієнтування та спостереження в морі……………………………………….40
11. Використання рятувальної шлюпки з двигуном для буксирування рятуваль-
них плотів і порятунку людей……………………………………………………..41
11.1. Керування шлюпкою і заходи безпеки плавання……………..……….41
Додаток (ТАБЛИЦЯ РЯТУВАЛЬНИХ СИГНАЛІВ ЗГІДНО З ПРАВИЛОМ 16
ГЛАВИ V МІЖНАРОДНОЇ КОНВЕНЦІЇ З ОХОРОНИ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ
НА МОРІ)……………………………………………..………………………… 43
Додаток (ТАБЛИЦЯ РЯТУВАЛЬНИХ СИГНАЛОВ (згідно з правилами 16 Гла-
ви V SOLAS – 74))…....44
Контрольні запитання……………………….…………………………………..45
СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ……………….………………………………………….45

3
 4

ВСТУП

Основне завдання професійної морської освіти є підготовка кваліфіковано-

го спеціаліста відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку пра-
ці, компетентного, відповідального, що вільно володіє своєю професією і орієн-
тованого в суміжних областях діяльності, здатного до ефективної роботи за фа-
хом на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного зростан-
ня, соціальної та професійної мобільності. Роботодавці пред'являють до сучас-
ного фахівця досить широкий перелік вимог.
Робочою програмою навчальної дисципліни «Безпека та охорона на морі»
передбачається забезпечення курсантів (студентів) теоретичними знаннями та
практичними уміннями щодо розуміння ними своєї ролі й відповідальності у
системі гарантування безпеки людського життя на морі в аварійних ситуаціях, а
також при експлуатаційному та тренувальному використанні суднових індиві-
дуальних рятувальних засобів.
Судновими рятувальними засобами називаються комплекси пристроїв, ме-
ханізмів і конструкцій, необхідних для порятунку екіпажу і пасажирів у разі за-
гибелі судна, а також для проведення тренувань і навчань моряків.
Суднові рятувальні засоби призначені для:
• евакуації з судна екіпажу і пасажирів;
• виживання на морі;
• навчання моряків дій під час залишення судна, особистого виживання при
цьому, порятунку людей в морі;
• привернення уваги до потерпілих від лиха;
• надання допомоги екіпажам інших суден;
• порятунку людини, що впала за борт або виявлена в морі.
Класифікація суднових рятувальних засобів, а також мінімальні вимоги
IМО до них викладені:
• у Міжнародній конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року
(СОЛАС-74), глава III "Рятувальні засоби та пристрої";
• у Міжнародному кодексі з рятувальних засобів (Кодекс LSA).
Міжнародна Конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року
(SOLAS - 74), глава III "Рятувальні засоби та пристрої" застосовується до всіх
суден, якщо спеціально не передбачене інше або адміністрація, враховуючи
конкретні рейси, постійно здійснювані судном, не вважатиме, що необхідні ін-
ші вимоги.
Методичні вказівки практичного заняття для курсантів (студентів) пред-
ставлена картою, в якій міститься інструкційний, методичний матеріал, контро-
льні питання для самоперевірки, рекомендована навчальна література. Тому,
якщо курсант (студент) пропустив практичне заняття, він може підготуватися
до виконання роботи самостійно в позаурочний час.

4
 5

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА
практичного заняття

Розділ 4. Суднові рятувальні засоби, їх використання та експлуатація.

Тема 4.2. Колективні рятувальні засоби. Рятувальні шлюпки, шлюпкові

пристрої та їх експлуатація на суднах.
Тема 4.3. Колективні рятувальні засоби. Рятувальні плоти, спускове облаш-
тування плотів і їх експлуатація на суднах.
Тема 4.4. Постачання рятувальних плотів і шлюпок.
Тема .4.5. Керівництво людьми, шлюпкою і плотом при покиданні судна.
Час: 4 год.
Місце: ЦПАП: ауд. 201, 301, 100 м. басейн.
Форма організації заняття: тренажерно-практична.
Компетентності які формуються:
- Здатність приймати та реалізовувати обґрунтовані управлінські рішення в
рамках прийнятного ризику.
- Навички здійснення безпечної діяльності (прихильність безпеці).
- Здатність діяти соціально відповідально та свідомо.
- Здатність до проведення навчальних занять та тренінгів на борту судна.
Навчальні та виховні цілі:
• готовність до застосування професійних знань забезпечення безпеки в
сфері своєї професійної діяльності;
• вірно оцінювати ситуації, небезпечні для життя і здоров'я та передбачати
можливі варіанти розвитку подій;
• використовувати засоби колективного захисту;
• своєчасно виявляти ознаки потенційної небезпеки, усувати її, приймати
правильні заходи щодо самопорятунку і надання допомоги іншим людям;
• сформувати поведінку моряка в надзвичайних і небезпечних ситуаціях,
що надає можливість діяти впевнено і рішуче в будь-якій складній обстановці.
Мета заняття:
При виконанні практичної роботи курсанти / студенти мають:
Вивчити:
- вимоги Міжнародної Морської Організації (ІМО) до суднових колектив-
них рятувальних засобів;
- устрій суднових колективних рятувальних засобів, їх обладнання, поста-
чання та використання.
Уміти демонструвати практичні навички з:
* посадці людей в рятувальну шлюпку / пліт з судна і з води в індивідуаль-
них в рятувальних засобах і без них;
* перевертання перекинутого рятувального плота;
* дії на рятувальній шлюпці / плоту для підвищення шансів виживання;
* покидання судна, експлуатації плотів і чергових шлюпок, їх спускових
пристроїв, механізмів, обладнання;

5
 6

* командування рятувальною шлюпкою / плотом, черговою шлюпкою під

час і після спуску на воду;
* керівництва людьми і управління рятувальною шлюпкою і плотом після
залишення судна;
* використання пристроїв, що вказують місце розташування, включаючи
обладнання зв'язку та сигнальну апаратуру, а також піротехнічні засоби.
Завдання з виконання практичного заняття:
Вивчити і підготувати письмові / усні відповіді на запитання практичного
заняття, відпрацювати практичні навички по використанню колективних ряту-
вальних засобів на тренажерному устаткуванні під наглядом інструкторів та
продемонструвати набуті навички.

Оцінка результатів підготовки:

1. Схвалення викладачем письмового звіту або усної відповіді на запитання
практичного заняття.
2. Схвалення викладачем / інструктором продемонстрованих навичків по
використанню колективних рятувальних засобів.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗПОДІЛЕННЯ ЧАСУ

Вступна частина заняття -10 хв.
1. Перегляд навчального відеофільму за темою заняття -28 хв.
2. Рятувальні шлюпки, шлюпкові пристрої та їх експлуатація на суднах - 28 хв.
3. Рятувальні плоти, спускове облаштування плотів і їх експлуатація
на суднах - 28 хв.
4. Постачання рятувальних плотів і шлюпок - 28 хв.
5. Керівництво людьми, шлюпкою і плотом при покиданні судна - 28 хв.
6. Підведення підсумків практичного заняття - 10 хв.

НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

- плакати, стенди з розділу 4;

- надувний рятувальний пліт;
- 100 м басейн;
- колективні рятувальні засоби на НВС «Дружба»;
- навчальний відеофільм за темою заняття.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Вступна частина заняття.

Оголошується тема, цільова настанова і план проведення заняття. Визнача-
ється місце заняття у навчальному процесі, називаються теоретичні питання, які
повинні бути засвоєні курсантами при підготовці до практичного заняття. Гру-
па поділяється на підгрупи по 6-8 курсантів, та кожному з них надається особи-
стий номер. Проводиться інструктаж з охорони праці на робочому місці. Зазда-
6
 7

легідь оголошується форма одягу на практичному занятті – робоча, плавки (для

відпрацювання вправ у басейні).
В основній частині заняття - індивідуальна та колективна (у складі підг-
руп) практична робота курсантів поєднується з колективним обговоренням
проблем, задач і питань що виникають у процесі навчання.

1. Вимоги, що пред'являються IМО до рятувальних шлюпок, плотів, чер-

гових шлюпок
1.1. Загальні положення
Колективні рятувальні засоби - це засоби, якими одночасно може корис-
туватися група людей. Вони служать для підтримки на плаву людей, вимуше-
них покинути аварійне судно. Колективні рятувальні засоби можуть пересува-
тися за допомогою весел, гребного гвинта або вітрила, забезпечені аварійним
запасом провізії, води, засобами зв'язку (у т. ч. сигнальними) та іншими пред-
метами спорядження. Вони обладнуються і забезпечуються рятувальними при-
строями і допоміжними рятувальними засобами.
До колективних рятувальних засобів відносяться: рятувальні й чергові
шлюпки, надувні і жорсткі рятувальні плоти, рятувальні відсіки.
Рятувальна шлюпка - шлюпка, що має необхідний запас плавучості, остій-
ність, міцність, морехідність, швидкість, постачання і призначена для збере-
ження життя екіпажу і пасажирів у разі вимушеного залишення судна.
Рятувальний пліт - жорсткий або надувний плавучий рятувальний пристрій,
обладнаний палубою для розміщення на ній поза водою людей, майна й облад-
нання та наметом для їх захисту від впливу зовнішнього середовища. Призна-
чення аналогічне призначенню рятувальної шлюпки.
Рятувальний відсік (пліт-каюта) - вільно спливаючий автономний рятува-
льний засіб, що оснащений системою автоматичного відокремлення від судна і
володіє необхідними засобами для тривалого підтримання життєдіяльності всіх
людей, які знаходяться на судні.
Спускові пристрої - додаткові прилади й механізми, що служать для опус-
кання на воду колективних рятувальних засобів.
Допоміжні рятувальні засоби - це засоби, які служать для привернення ува-
ги до потерпілих від лиха, засоби зв'язку і визначення місця знаходження поте-
рпілих від лиха, а також засоби, які допомагають вижити в морі і т.д.
Мінімальні вимоги IМО до колективних рятувальних засобів викладені:
• в Міжнародній конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року
/СОЛАС-74 (International Convention for the Safety of life at Sea - SOLAS-74),
глава III "Рятувальні засоби та пристрої";
• в Міжнародному кодексі по рятувальним засобам (International Life-Saving
Appliances - LSA).
Рятувальні шлюпки і плоти розміщуються якомога ближче до житлових і
службових приміщень. Місця збору повинні знаходитися поблизу місць посад-
ки. Місця збору та посадки повинні мати освітлення від аварійного джерела
електроенергії. Коридори, трапи і виходи, що забезпечують доступ до місць

7
 8

збору і посадки, повинні бути освітлені.

Місця спуску розташовуються так, щоб забезпечити безпечний спуск ряту-
вальних шлюпок і плотів з урахуванням того, щоб вони були в стороні від гре-
бного гвинта і ділянок корпусу з крутими підзорами.
Місце розміщення шлюпок повинно забезпечити підготовку її до спуску за
5 хв, а посадку і спуск на вантажному судні за 10 хв і за 30 хв на пасажирсько-
му.
Місце збору і місце посадки повинні бути з'єднані з командним пунктом
двостороннім гучномовним зв'язком.
Рятувальні шлюпки і плоти встановлюються: так, щоб не заважати викори-
станню іншого рятувального засобу; настільки близько до поверхні води, наскі-
льки це безпечно і практично можливо; у стані постійної готовності до викори-
стання з тим, щоб два члени екіпажу могли їх підготувати до посадки і спуску
протягом не більше 5 хвилин; з повним постачанням; у безпечному місці, що
унеможливлює їх пошкодження в результаті пожежі і вибуху.
Кількість рятувальних шлюпок на борту судна визначається районом пла-
вання, типом судна і кількістю людей на судні.
Вантажні судна мають рятувальні шлюпки, що забезпечують посадку 200%
екіпажу судна (по 100% з кожного борту). Крім того, вантажні судна обладну-
ються одним або більшою кількістю надувних або жорстких рятувальних пло-
тів, що мають достатню загальну місткість для розміщення загальної кількості
людей, що перебувають на борту.

1.2. Вимоги, що пред'являються IMO до рятувальних шлюпок

На новозбудованих суднах, як правило, рятувальні шлю-

пки повинні бути самовідновлювального типу, повністю за-
критими і моторними.
Їхні двигуни повинні передбачати механічний і ручний
запуск, працювати або автоматично відключатися (а потім
легко запускатися) у перевернутому стані.
Швидкість шлюпки на тихій воді з повним комплектом людей і постачання
повинна бути не менше 6 вуз.
Посадка в шлюпки вантажного судна повного числа людей повинна здійс-
нюватися за 3 хв з моменту подачі команди и швидка висадка людей.
Рятувальні шлюпки для нафтоналивних суден виготовляють вогнезахисни-
ми.

8
 9

Системи зрошення
водою таких шлюпок
витримують вплив по-
лум'я палаючої нафти не
менше 8 хв. Ці шлюпки
обладнані системою сти-
сненого повітря, що за-
безпечує безпеку людей і
безперебійну роботу
двигуна не менше 10 хв.

Рис. 1. Танкерна
шлюпка АТ-30: а) зов-
нішній вигляд: 1 - смуги
зі світлоповертального
матеріалу; 2 - хрести зі
світлоповертального
матеріалу; б) система
зрошення: 3 - щілинні го-
ловки; 4 - система труб
зрошення шлюпки, 5 -
піддон для збору стічної
води після зрошення
шлюпки до спуску її на
воду, 6 - відкидний пат-
рубок кінгстона, 7 - на-
сос, 8 - ходовий кран, 9 -
баластний відсік, 10 -
ємність між дном шлю-
пки і піддоном.

Рятувальні шлюпки виготовляються з металу або склопластику, вони не то-

нуть за рахунок повітряних ящиків під сидіннями уздовж бортів і в переверну-
тому / затопленому станах повинні залишатися на плаву.
Кожна повністю закрита рятувальна шлюпка повинна бути обладнана жорс-
тким водонепроникним закриттям, що повністю закриває рятувальну шлюпку.
Закриття повинно відповідати наступним вимогам: захищати людей від
спеки та холоду; доступ в шлюпку забезпечують люки, які можуть герметично
закриватися як із зовні, так і зсередини рятувальної шлюпки; забезпечувати
можливість гребти; має бути здатне з закритими люками підтримувати шлюпку
на плаву, коли вона в перевернутому положенні; шлюпки повинні бути забез-
печені поручнями; люди повинні мати можливість проходити від входу до своїх
місць не перелазячи через перешкоди, а також повинні бути захищені від впли-
ву розрядження повітря, яке може виникнути під час роботи двигуна рятуваль-

9
 10

ної шлюпки.

Маркування рятувальних шлюпок

Рис. 2. Маркування рятувальної шлюпки

Рятувальні шлюпки фарбуються в помаранчевий колір. У носовій частині з

обох бортів роблять написи латинськими літерами із зазначенням назви судна,
порту приписки, розмірів шлюпки і допущеної до розміщення кількості людей.
Засоби розпізнавання (якому судну належить шлюпка, її номер) повинні бути
нанесені таким чином, щоб вони були видні зверху. Зовні шлюпки закріплений
плавучий рятувальний леєр. За периметром шлюпки, під привальним брусом і
на палубі закриття наклеюються смуги, а на верхній частині закриття хрести зі
світлоповертального матеріалу.
Остійність закритої рятувальної шлюпки повинна бути такою, щоб шлюпка
сама по собі або автоматично поверталася в пряме положення, коли вона наван-
тажена повним або частковим комплектом людей і постачання, і дозволяла лю-
дям покинути її через вихід, розташований вище рівня води.
Повністю закрита рятувальна шлюпка повинна мати таку конструкцію, щоб
при повному завантаженні забезпечити захист людей і постачання у разі удару
об борт судна зі швидкістю не менше 3,5 м/с.
Для пошуку людей і сигналізації використовують прожектор, який розвер-
тається на 360 ° у горизонтальній площині і нахиляється вгору до 90 і вниз до
30 ° від горизонтальної площини.
Шлюпки вільного падіння. На нових суднах
встановлюються рятувальні шлюпки, які не потре-
бують для спуску традиційних шлюпбалок - скидні
шлюпки (шлюпки вільного падіння).
Корпус шлюпки має більш міцну конструкцію і
добре обтічні плавні обводи, що запобігають силь-
ному удару під час входу шлюпки у воду.
Шлюпка вільного падіння встановлюється на
кормі в діаметральній площині (ДП) судна на спеціальній платформі або кор-
мовому сліпі. Призначена для порятунку всього екіпажу судна при покиданні

10
 11

судна.
Після віддачі кріплення шлюпка зісковзує з платформи, з прискоренням па-
дає в воду, короткочасно занурюється під кутом до вертикалі, при цьому відхо-
дить від судна і спливає в стороні від нього.
Оскільки під час удару об воду виникають значні перевантаження, люди в
шлюпках займають місця в спеціальних кріслах з амортизаційними прокладка-
ми і застібають прив'язні ремені. Крісла дозволяють сприйняти перевантаження
при зручному положенні.
Рис. 3. Шлюпка вільного падіння: 1 -
фаліні, 2 - плавучий якір, 3 - питна вода,
провізія, постачання, 4 - акумуляторна ба-
тарея, 5 - відпорний гак / весло, 6 - аварій-
ний румпель; 7 - паливна цистерна, 8 - вог-
негасник, 9 - радіоустановка УКВ, 10 -
осушувальний насос, 11 - кормовий посадко-
вий люк, 12 - носовий форлюк.

Чергова шлюпка - спеціальний рятувальний

засіб, який повинен знаходитися на судні в пос-
тійній готовності для використання, і призначений
для порятунку впалих у воду людей, людей з по-
терпілого аварію судна, а також для збору і бук-
сирування рятувальних плотів в умо- вах аварії.
Усі вантажні, а також пасажирсь- кі судна ва-
ловою місткістю менше 500 р.т., по- винні мати
одну чергову шлюпку. Пасажир-
ські судна місткістю понад 500
р.т. повинні мати чергову шлюп-
ку на кожному борту.
Чергові шлюпки можуть бути
жорсткими, надувними і комбіно-
ваними.

Рис. 4. Чергова рятувальна

шлюпка: 1 - буксирний рим; 2 -
консоль керування; 3 - сидіння; 4 -
підвісні мотори; 5 - навігаційні
вогні; 6 - пристрій самовіднов-
лення; 7 - рятувальний леєр.

Вони повинні бути обладнані двигуном, який повинен забезпечувати швид-

кість 6 вуз протягом 4 год. Запасу палива повинно вистачати на 3 години пов-
ного ходу. Гребний гвинт захищений для запобігання травм людей, що знахо-
дяться в морі. У черговій шлюпці повинні міститися 5 осіб сидячи і одна лежа-
11
 12

чи - для транспортування врятованої людини.

Надувні чергові шлюпки повинні знаходитися на судні в надутому стані під
спусковими пристроями. Днище повинно витримувати стрибки людей з висоти
3 м. Підготовка і спуск шлюпки виконується за 5 хв.

1.3. Вимоги, що пред'являються до двигунів рятувальних шлюпок

• мати пусковий пристрій (ручне або від джерела енергії, яке може заря-
джатися від двох незалежними джерел з V менш 55в), що забезпечує пуск дви-
гуна при температурі навколишнього середовища - 15 0С протягом не більше 2
хвилин;
• працювати не менше 5 хвилин без охолодження;
• працювати при затопленні рятувальної шлюпки до осі гребного валу;
• мати роз'єднують реверсивну муфту, при перекиданні рятувальної шлюп-
ки і повернення в пряме положення виключається попадання води в двигун;
• мати швидкість руху шлюпки на тихій воді бути не менше 6 вузлів і не
менше 2 вузлів при буксируванні рятувального плоту місткістю 25 осіб;
• мати кількість палива не менше 24 годин ходу зі швидкістю 6 вузлів;
• мати захист вогнетривким кожухом, і захист від негоди;
• мати інструкцію по пуску та експлуатації;
• мати здатність працювати при перекиданні шлюпки і продовжувати пра-
цювати після повернення її в пряме положення або автоматично зупинятися
при перекиданні, а потім знову легко запускатися;
• мати паливну систему і систему мастила. яка запобігає витоку палива і
витік не більше 250 мл олії при перекиданні;
• електромагнітне випромінювання не повинно заважати роботі радіообла-
днання на шлюпці.
У розкладі по тривогах вказують члена екіпажу, який повинен запускати і
обслуговувати двигун.

1.4. Вимоги, що пред'являються до спускових пристроїв

Спусковий пристрій має забезпечити спуск шлюпок при нахилі 200 і дифе-
ренті 10° на швидкості судна до 5 вуз.
Повинно бути передбачено керування спуском з борту судна і з шлюпки,
пристрій для одночасної віддачі гаків шлюп-талів під навантаженням і без неї, а
також блокування від несанкціонованого спуску.
Якщо судно має відкриті / частково закриті рятувальні шлюпки, то їх шлюп-
балки забезпечуються топриком із прикріпленими до нього щонайменше двома
шкентелями з мусингами (екстрений засіб для спуску з судна в шлюпку або у
воду).
Робота спускового пристрою на спуск не залежать від роботи силової уста-
новки судна і повинна забезпечуватися однією людиною, як з палуби судна, так
і безпосередньо зі шлюпки або плоту.

12
 13

Спусковий пристрій має обмежувачі, що автоматично відключають жив-

лення двигуна лебідки перш, ніж стріли шлюпбалок дійдуть до упорів.
Спусковий пристрій і пов'язані з ним пристосування повинні витримувати
статичне навантаження в 2,2 рази перевищує максимальне робоче навантажен-
ня. Всі конструктивні елементи повинні мати мінімальний запас міцності, який
дорівнює 4,5, а лопарі, ланцюги підвіски, ланки і блоки повинні мати запас міц-
ності, який дорівнює 6-ти.
Лопарі - сталеві троси, прикріплені до шлюпки в її краях і проведені на ле-
бідку, призначені для спуску і підйому шлюпки.
Шлюпталі - продовження лопарів, прилад, що складається з двох блоків,
з'єднаних між собою тросом, за допомогою якого піднімається і опускається
шлюпка на шлюп-балках.
Спусковий пристрій повинен бути обладнаний гальмами, які повинні зупи-
няти спуск рятувальних засобів і надійно утримувати його.
Спусковий пристрій рятувальної шлюпки обладнується лебідковим при-
строєм з двигуном, який забезпечує підйом шлюпки з її командою. При цьому
швидкість підйому повинна бути: рятувальної шлюпки - 0,3 м/c, а чергової
шлюпки - 0,8 м/с.
Спусковий пристрій має надійно працювати і під час обмерзання.
Традиційними спусковими пристроями важких рятувальних шлюпок є гра-
вітаційні шлюп-балки. Існує три види гравітаційних шлюпбалок: скочувальні,
нахилювальні і шарнірні. У цих шлюп-балках спуск шлюпки проводиться тіль-
ки під дією сили її власної ваги.
Під час використання закритих шлюпок важіль гальма через систему блоків
з'єднаний тросом з рукояткою всередині шлюпки. Спеціальна конструкція про-
водки спускового троса від барабана через важіль гальма і через блоки забезпе-
чує його попускання синхронно з випусканням шлюп-талів і спуском шлюпки.
Це дозволяє регулювати швидкість спуску з рятувальної шлюпки.
Широке поширення на суднах отримали одношарнірні гравітаційні шлюп-
балки. Вони прості і надійні в експлуатації. Під дією ваги шлюпки з розташова-
ними в ній людьми стріла шлюп-балки обертається відносно шарніра. Рух стрі-
ли контролюється лопарем
шлюпочних талів, швидкість
попускання якого регулюється
відцентровим гальмом шлюп-
кової лебідки. Після досягнен-
ня стрілою граничного поло-
ження починається вертикаль-
ний спуск шлюпки.

Рис. 5. Схема гравітацій-

ної одношарнірної шлюп-
балки: 1 - кільблок поворот-
ний, 2 - глаголь - гак, 3 - тал-

13
 14

реп шлюпочного найтова, 4 - стопор кільблока, 5 - стопор стріли шлюп-балки,

6 - кнехт, 7 - рослинний трос, 8 - посадочний майданчик, 9 - леєрна огорожа, 10
– пристрій, що натягує трос, 11 - стріла шлюп-балки, 12 - шлюпковий блок, 13
- підтягувальний пристрій, 14 - линь, 15 - найтов шлюпковий, 16 - шлюпка.

Похідне кріплення стріли (див. рис. Схема стопорного пристрою) здійсню-

ється за допомогою гака (3) сережки намітки (2). Після віддачі глаголь-гака (9)
тросової стяжки (10) відкидається гак 8 і обертанням маховика (6) гвинтового
приводу вивільняє сережку намітки (2) від утримувального гака (3), після чого
стріла утримується тільки лопарями шлюпочних талів.
Для притиснення шлюпки до борту судна на час посадки людей зі шлюпко-
вої палуби шлюп-балки оснащують підтягувальними пристроями різних конс-
трукцій.

Рис. 6. Схема стопорного при-

строю: 1 - стріла шлюп-балки, 2 се-
режка, 3 - гак, 4 - упор, 5 - вісь стопо-
ра, 6 - маховик; 7 - стопор, 8 -крюк, 9 -
глаголь-гак, 10 - стягувальний трос, 11
- станина.

У конструкції багатьох шлюпочних

пристроїв передбачаються підтягува-
льні пристрої, що автоматично притис-
кають шлюпку до борту, коли під час
спуску вона виявиться на рівні бот де-
ка.
Спускові і посадочні пристрої повинні забезпечувати безпечну посадку і
спуск колективних рятувальних засобів на воду, мати достатню міцність та екс-
плуатаційну надійність.

2. Вимоги, що пред'являються IMO до рятувальних плотів і спускових

пристроїв плотів

Кількість плотів розраховується таким чином, щоб загальна місткість наяв-

них на кожному борту рятувальних плотів була достатньою для розміщення
150% загальної кількості людей, що перебувають на судні.
Усі рятувальні плоти бувають м'які і жорсткі та розрізняються за місткістю і
методом спуску.
За способом спуску вони можуть бути які скидаються і котрі спускаються за
допомогою пліт-балки або кран-балки.
Жорсткі плоти можуть застосовуватися на старих вантажних суднах. Вони
можуть бути з надувними відсіками плавучості або металевими. При цьому
днище жорстких плотів з твердим покриттям.

14
 15

Жорсткий рятувальний пліт, з металевими відсіками плавучості відрізня-

ється простотою пристрою і високою живучістю. Плавучість забезпечується
металевими повітряними відсіками по периметру плота. Його можна викорис-
товувати незалежно від того, якою стороною вгору він плаває. На сучасних су-
дах жорсткі плоти не використовуються.

Рис. 7. Спусковий пристрій для ря-

тувального плоту: 1 - гак; 2 - пристрій
(ручка) для управління гальмом з плоту;
3 - пристрій для ручного відділення гака;
4 - руків'я ручного гальма.

Спусковий пристрій рятувальних

плотів має забезпечувати безпечний
спуск плоту з повним комплектом людей
і постачання при нахилі до 20° на будь-
який борт і диференті до 10°. Основний недолік таких плотів - значні габарити і
вага, а також необхідність мати спусковий пристрій.
М'які рятувальні плоти менш габаритні і мають надувні відсіки плавучості і
м'яке днище. Місткість надувних плотів знаходиться в межах вiд 6 до 25 осіб, а
на пасажирських суднах до 150 людей.
Загальні вимоги по плотах. Рятувальний пліт повинен:
• витримувати вплив навколишнього середовища протягом 30 діб і ски-
дання на воду з висоти 18 м;
• перебуваючи на плаву повинен витримувати багаторазові стрибки на
нього з висоти не менше 4,5 м від його днища:
• дозволяти буксирувати його з повним навантаженням зі швидкістю 3
вузли на тихій воді з одним викинутим плавучим якорем.
Рятувальний пліт повинен мати тент, якій автоматично / в ручну встановлю-
ватися після спуску плота на воду і відповідати наступним вимогам:
✓ забезпечувати ізоляцію від води, спеки та холоду;
✓ вхід в пліт має бути обладнаний регульованим закривальним пристро-
єм, при цьому повинна забезпечуватися вентиляція;
✓ на плотах місткістю більше 8 осіб має бути не менше двох діаметра-
льно протилежних входів;
✓ на ньому має бути передбачено, щонайменше, одне оглядове вікно,
обладнаний пристроями для збору дощової води, пристрій для уста-
новки радіолокаційного відповідача на висоті не менше 1 м над пове-
рхнею моря;
✓ він повинен мати висоту для розміщення людей в сидячому положен-
ні.

На верхній частині тенту рятувального плоту повинен бути сигнальний во-

15
 16

гонь з ручним вимикачем. Цей вогонь повинен бути білого кольору, з триваліс-
тю постійної дії не менше 12 год та інтенсивністю не менше 4,3 кд в усіх на-
прямках верхньої півсфери. У разі, якщо сигнальний вогонь є проблисковим,
він повинен давати не менше 50, але не більше 70 проблисків на хвилину екві-
валентної інтенсивності протягом 12 годин. Сигнальний вогонь повинен авто-
матично вмикатися при розкритті тенту.
Усередині плоту повинна бути електролампочка з ручним вимикачем, яка
може постійно світити не менше 12 год. Вона повинна автоматично вмикатися
при розкритті тенту і мати інтенсивність світла, достатню для читання інструк-
цій.
Батареї зовнішнього і внутрішнього вогнів не повинні псуватися від вогкос-
ті і вологості під час зберігання плота.
Рятувальний пліт забезпечується рятувальними леєрами, обнесеними з про-
висанням навколо рятувального плоту, з внутрішньої і з зовнішньої сторони;
надійним фалінем довжиною не менше 10 м плюс відстань від місця його уста-
новки до ватерлінії при найменшій осаді судна, або 15 м, в залежності від того,
що більше.
Постачання повинно зберігатися в окремому або стаціонарному контейнері,
бути здатним знаходиться на плаву не менше 30 хв без шкоди для його вмісту.
Мінімальна місткість і маса рятувальних плотів. Не повинні схвалюватися
рятувальні плоти місткістю менше 6 осіб. Маса рятувального плоту в контей-
нері не повинна перевищувати 185 кг, крім, коли пліт призначений для спуску
спусковим пристроєм, або, коли не потрібно переносити його з борта на борт.
Конструкція надувних рятувальних плотів.
Виготовляються плоти із багатошарової гумованої тканини помаранчевого
кольору. Вони мають дві камери плавучості, дві надувні дуги і надувну банку
посередині, їх треба надувати через свій власний безповоротний клапан від ба-
лона з нетоксичним газом. Камери повинні бути влаштовані так, щоб у разі по-
шкодження будь-якого одного з відсіків неушкоджені відсіки підтримували ря-
тувальний пліт на плаву, з повною кількістю вирятовуваних. При цьому надво-
дний борт по всьому периметру повинен бути позитивним, коли пліт наванта-
жений допустимим до розміщення числом людей масою по 75 кг, що сидять у
нормальному положенні.
Плоти мають тент, що захищає людей від впливу зовнішнього середовища.
Зовні плота на камерах плавучості закріплений рятувальний леєр, призначений
для підтримки тих, що на воді.
Якщо пліт розкрився в перевернутому стані, то за допомогою двох ручок на
днищі його можна перевернути в нормальне положення.
На днищі плота є кармани, які після заповнення їх водою збільшують остій-
ність плота. Кармани створюють істотний опір руху. До нижньої частини кож-
ного кармана кріпиться шкерт. Він кріпиться верхньою частиною в районі най-
ближчого входу в пліт. Для дачі ходу плоту потягнути за шкерт, видавити з ка-
рмана воду, притиснути карман до днища і закріпити в такому стані шкерт.
Подвійне днище рятувального плоту має бути водонепроникним і забезпе-

16
 17

чувати достатню теплоізоляцію від води. Днище надувається ручним міхом або
автоматично. Рятувальний пліт повинен бути таким, щоб його надування могла
забезпечити одна людина.

Рис.8. Конструкція надувного рятувального плоту: 1. Надувний локацій-

ний відбивач. 2. Стійка тенту, яка надувається автоматично. 3. Водонепро-
никний контейнер. 4. Оглядове віконце. 5. Вхідні двері. 6. Карман для локаційно-
го відбивача. 7. Подвійний тент. 8. Плаваючий ніж. 9. Строп для посадки все-
редину плоту. 10. Посадковий майданчик. 11. Лінь. 12. Вхідний трап. 13. Газо-
вий балон. 14. Баластні ємності для зменшення дрейфу. 15. Подвійна камера
плавучості. 16. Термозахисна надувна підлога. 17. Зовнішній леєр. 18. Система
збору дощової води. 19. Плавучий якір. 20. Внутрішній леєр. 21. Інструкція все-
редині плоту. 22. Світловідбивальна стрічка. 23. Внутрішнє світло. 24. Зовні-
шнє світло, яке загоряється автоматично.

Надування рятувального плоту має займати не більше 1 хв за температури

навколишнього середовища від -180 С до + 200 С і не більше 3 хв за температури
- 300 С.
Після надування рятувальний пліт повинен зберігати свою форму, коли він
навантажений повним комплектом людей і постачання.
17
 18

Кожен відсік надувного плоту повинен: бути здатний витримувати тиск,

щонайменше, у три рази перевищуючий робочий тиск; бути захищений від тис-
ку, що в два рази перевищує робочий за допомогою запобіжних клапанів або
шляхом обмеження кількості газу, що подається; бути передбачена можливість
підкачки відсіків насосом або міхом.
На камері плавучості і в нижній частині тенту по периметру нанесені смуги
з світлоповертального матеріалу.
На тенті зверху наклеєні хрести з подібних смуг.
Доступ на надувні рятувальні плоти. Щонайменше біля одного входу по-
винна бути обладнана напівжорстка посадкова площадка, здатна витримати
людину вагою 100 кг і дозволяє людям, забратися на рятувальний пліт.
Входи, не обладнані посадковим майданчиком, повинні мати посадковий
трап, Нижня сходинка якого повинна знаходитися щонайменше на 0,4 м нижче
ватерлінії рятувального плоту.
Усередині рятувального плоту повинні бути пристрої, що дозволяють лю-
дям забратися на рятувальний пліт з посадкового трапа.
Остійність надувних рятувальних плотів. Конструкція надувного рятува-
льного плоту повинна бути такою, щоб він був остійним на хвилюванні, коли
повністю надутий і плаває тентом догори, при цьому якщо пліт знаходиться в
перекинутому положенні і на хвилюванні, і на тихій воді, його могла б переве-
рнути одна людина.
Контейнери надувних рятувальних плотів. Надувний пліт зберігається на
палубі в пластиковому контейнері, що складається з двох половинок, герметич-
но скріплених бандажними стрічками і закріплених за допомогою гідростатич-
ного пристрою. Міцність стрічок, або ланок, які з'єднують кінці стрічок, розра-
ховуються на розрив від внутрішнього тиску газу при надування плоту в кон-
тейнері.

Рис. 9. Кріплення декі-

лькох рятувальних плотів
у контейнерах для ски-
дання всього ряду плотів
або послідовного скидан-
ня: 1 - бандажні стрічки;
2 - найтови; 3 - пусковий
лінь; 4 - гідростат; 5 - ру-
коятка для скидання всьо-
го ряду плотів; 6 - рукоят-
ки для послідовного ски-
дання плотів.

18
 19

Рис. 10. Схема кріплення

одиночного рятувального плоту
в контейнері до судна: 1 -
найтов, 2 - глаголь-гак, 3 - таке-
лажна скоба, 4 - пусковий лінь, 5
- гідростатичний роз'єднуваль-
ний пристрій, 6 - талреп, 7 - сла-
бка ланка пускового ліня, 8 -
пломба станції, яка готувала ря-
тувальний пліт.

Контейнер рятувального плоту повинен:

• витримувати умови експлуатації в морській воді;
• володіти достатньою власною плавучістю з упакованим в нього ряту-
вальним плотом з постачанням, щоб витягнути назовні фалінь і при-
вести в дію механізм газозаповнення під час занурення потопаючого
судна у воду;
• бути водонепроникним, наскільки це практично можливо, за винятком
спускних отворів у днищі контейнера;

Рятувальний пліт повинен бути упакований у контейнер таким чином, щоб,

якщо змога, після потрапляння у воду і звільнення від контейнера він надував-
ся, перебуваючи в прямому положенні.
Основними недоліками існуючих м'яких рятувальних плотів є: недостатня
остійність, значний вітровий дрейф, складність відведення від борта потопаю-
чого судна і в більшості випадків необхідність під час посадки в пліт стрибати у
воду.
Маркування контейнерів надувних рятувальних плотів вказує: найменуван-
ня виробника або торгову марку; серійний номер; найменування органу який
схвалює і число людей, що допускається до розміщення; слово "SOLAS; тип за-
кладеного комплекту аварійного постачання - у разі повного комплекту марку-
вання повинна складатися з напису "SOLAS A PACK", а неповний комплект- з
напису "SOLAS B PACK"; дату проведення останнього обслуговування. Ці на-
писи мають бути нанесені друкарськими буквами латинського алфавіту.

2.1. Постачання рятувальних шлюпок і плотів

Відрізняється не значно. Розглянемо постачання на прикладі постачання

плотів.

19
 20

Рис. 11. Постачання рятува-

льного плоту: 1. Одне плавуче
рятівне кільце, прикріплене до
плавучого рятувального ліня дов-
жиною не менше 30 м.
2. Один нескладанийніж із
плавучою ручкою. Він зберігаєть-
ся в кишені із зовнішнього боку
тенту поблизу місця кріплення
фаліня до рятувального плоту.
Крім того, на рятувальному плоті
місткістю 13 осіб або більше по-
винен бути другий ніж, який мо-
же бути складаним.
3. Один плавучий черпак для
рятувального плоту місткістю не
більше 12 осіб та два плавучі черпаки для рятувального плоту місткістю 13
осіб або більше.
4. Дві губки.
5. Два плавучі якорі, кожен з дректовом, здатним витримувати ривки, і
ніралом, якщо є. Причому один з плавучих якорів повинен бути запасним, а ін-
ший - постійно прикріпленим до рятувального плоту так, щоб при надуванні
після спуску на воду рятувальний пліт утримувався в найбільш стійкому поло-
женні до вітру. Міцність кожного плавучого якоря, їх дректових і ніралів, як-
що є, повинна бути достатньою за будь-яких умов моря. Плавучі якорі повинні
мати пристрої, що запобігають скручуванню троса і вивертанню їх навиворіт
між стропами. Плавучі якорі, постійно прикріплені до рятувальних плотів, які
спускаються з допомогою пліт-балки і встановлюються на пасажирських суд-
нах, повинні бути влаштовані так, щоб розкриватися тільки вручну. Усі інші
рятувальні плоти повинні мати плавучі якорі, що розкриваються автоматич-
но, як тільки пліт опиняється на плаву.
6. Два плавучі гребки;
7. Три ножі для відкривання консервів, пару ножиць.
8. Одна аптечка першої допомоги у водонепроникному пакуванні, яке після
відкривання може бути знову щільно закрита.
9.Один свисток або еквівалентний йому звуковий сигнал.
10. Чотири парашутні ракети.
11. Шість фальшфеєрів.
12. Дві плавучі димові шашки.
13. Один водонепроникний електричний ліхтар, придатний для сигналізації
за азбукою Морзе, з одним запасним комплектом батареї і однією запасною
лампочкою у водонепроникному пакуванні.
14. Ефективний радіолокаційний відбивач, якщо на рятувальному плоті не

20
 21

встановлено радіолокаційний відповідач.

15. Одне сигнальне дзеркало для денної сигналізації з інструкцією щодо його
використання для подачі сигналів морським і повітряним суднам.
16. Один примірник таблиці рятувальних сигналів у водонепроникному ви-
конанні або у водонепроникному пакуванні.
17. Один комплект риболовецького приладдя.
18. Харчовий раціон калорійністю з розрахунку не менше 10000 кДж на ко-
жну людину, що допускається до розміщення на рятувальному плоті. Цей ра-
ціон повинен бути смачним і їстівним протягом терміну придатності й упако-
ваний таким чином, щоб ділився і легко відкривався. Харчовий раціон повинен
бути упакований у повітронепроникне пакування і зберігатися у водонепроник-
ному контейнері.
19. Водонепроникні посудини, що містять загальну кількість прісної води з
розрахунку по 1,5 л на кожну людину з числа людей, допустимого до розміщен-
ня на рятувальному плоті. 0,5 л цієї норми може бути замінено водою, яку
отримують з опріснювального апарату, здатного виробляти загальну кіль-
кість прісної води протягом двох днів, або 1 л на людину може бути замінений
водою, одержуваною від ручного вакуумного опріснювача, здатного виробляти
загальну кількість води протягом двох днів.
20. Одна нержавіюча градуйована посудина для пиття.
21. Медикаменти від морської хвороби принаймні на 48 год, і по одному гігі-
єнічному пакету на кожну людину згідно з допустимою місткістю рятуваль-
ного плоту.
22. Інструкція зі збереження життя (див. Інструкції щодо дій у рятуваль-
них шлюпках і плотах, прийняті резолюцією А.657 (17) Організації).
23. Інструкція щодо першорядних дій.
24. Теплозахисні засоби, у кількості, достатній для 10% від числа людей,
допустимого до розміщення на рятувальному плоті, або двох, залежно від то-
го, що більше.
Для зв'язку використовують стаціонарну радіостанцію (при наявності на
шлюпці), переносну радіотелефонну станцію, АРБ / EPIRB, маяк-відповідач /
SART. На засоби зв'язку повинні бути інструкції.

3. Спуск шлюпок з судна

Спуск рятувальних засобів на воду є найбільш складним і відповідальним

етапом рятувальної операції. Розглянемо підготовку до спуску шлюпки і спуск
її на воду на прикладі шлюпки з гравітаційними шарнірними шлюп-балками,
які вивалюють шлюпку за рахунок повороту навколо шарніра, розташованого
біля нижнього кінця шлюп-балки.
Кожну пару шлюпбалок обслуговує одна шлюпочна лебідка з ручним і / або
електричним механічним приводом.
Спуск шлюпки здійснюється на лопарів і шлюп-талях вздовж борту судна
доти, поки шлюпка не опиниться на воді.

21
 22

Спуск шлюпки відбувається тільки під дією сили тяжіння або накопиченої
механічної енергії і не залежить від суднових джерел енергії після віддачі сто-
порів. Гравітаційні шарнірні шлюп-балки відрізняє швидкість вивалювання - не
більше 2 хвилин і надійна робота при нахилі до 20 °. Електричний / механічний
привід служить для підйому шлюпки
Керування спуском шлюпки може здійснюватися як з палуби судна, так і зі
шлюпки. Це дозволяє за сприятливих погодних умов не залишати на борту ко-
манду забезпечення спуску.

Рис. 12. Спускові пристрої рятувальних шлюпок: а. з двома гравітацій-

ними шлюп-балками; б. за допомогою балки

Перед спуском шлюпки на воду необхідно:

1. Доставіть в шлюпку обладнання та постачання: переносну УКХ радіоста-

нцію, аварійний радіобуй АРВ, і радіолокаційний маяк-відповідач / SART; теплі
речі (ковдри); додатковий запас їжі і води; додатковий запас піротехнічних за-
собів сигналізації;
2. Закрити пробкою спускний клапан (знаходиться в нижній точці днища
шлюпки і має відповідне маркування);
3. Підготувати фаліні з аварійного постачання, які кріплять до країв шлюп-
ки і розносять уздовж борту: шлюпку, що спускається на лопарях необхідно
утримувати від розгойдування і биття об борт судна; коли судно має хід, вико-
ристовувати фаліні для утримання шлюпки біля борту. Під час спуску шлюпки
фаліні попускаються в тугу через кнехти або інші відповідні елементи констру-
кції;
4. Зняти леєрної огорожі посадочної палуби, підготувати штормтрап;
5. Віддати найтові, віддати стопора шлюпбалок.
Посадка людей у шлюпку і спуск шлюпки, що спускається на лопарях і та-
лях, на тиху воду може здійснюватися:
• На пасажирських суднах - або на місці її установки, або з посадочної палу-
би;

22
 23

• На вантажних суднах - на місці установки.

Обов'язково має бути від'єднано зовнішній кабель заряду батареї.
Подальше керування спуском проводиться за допомогою ручного гальма
лебідки спускового механізму (знаходиться на борту судна біля спускового
пристрою і на борту шлюпки). Гальмо звільняється, і шлюпка під дією власної
сили тяжіння починає вивалювати за борт шлюп-балки і опускатися. Під час
посадки пасажирів з посадочної палуби спуск загальмовують, вивівши вхід
шлюпки на рівень посадочної палуби.
Після посадки людей у шлюпку звільняється ручне гальмо, запускають дви-
гун (під час опускання шлюпки поставити рукоятку реверсів двигуна в нейтра-
льне положення і запустити мотор), і шлюпка опускається на воду.
Роз'єднання з лопарями слід проводити в момент, коли шлюпка знаходиться
на підошві хвилі: пройшовши це положення, шлюпка почне підніматися на гре-
бінь, і навантаження на гаках буде відсутнє.
Фаліні кріпляться так, щоб шлюпка перебувала біля борту під штормтра-
пом.
Після того, як остання людина переміститься з судна в шлюпку, фаліні зві-
льняються (у крайньому випадку - перерубуються сокирами, що знаходяться в
краях шлюпки). З'єднати гвинт (рукоятку реверсів двигуна встановити на рух
вперед), встановити максимальну швидкість вперед і відійти від судна.
Рекомендується зберегти фаліні, тому що вони можуть знадобитися для бу-
ксирування, для об'єднання з іншими рятувальними засобами, для витягування
шлюпки на берег і т. п.

Рис. 13. Спуск

шлюпки під час хви-
лювання моря

Дії під час посадки в шлюпку і спуску її на воду при сильному хвилюванні мо-
ря:
а) якщо судно в дрейфі - шлюпку спускають з підвітряного боку;
б) якщо судно на ходу до 5 вузлів - людей саджають заздалегідь у шлюпку і
тільки після цього її спускають;
в) при хитавиці і високому розташуванні спускового пристрою, щоб не роз-
бити шлюпку, заводять притискні кінці з борта і під кіль для утримання від роз-
гойдування, потім приспускають шлюпку до рівня посадочної палуби;
г) здійснюють посадку людей;
д) притискні кінці відпускають і запускають двигун;
е) обирають момент, коли судно нахилиться в бік шлюпки, гребінь хвилі

23
 24

пройде під кілем шлюпки, і швидко спускають шлюпку в западину між хвиля-
ми (швидко попускають талі);
ж) плавно переводять стерно на малий кут і відводять шлюпку від борта су-
дна;
з) віддають носовий фалінь.
Спуск повністю спорядженої шлюпки з повним екіпажом може бути вико-
наний під час крену судна до 5 градусів і диференті 2 градуси на ніс або корму.
Спуск рятувальних шлюпок вільного падіння. Перед сходом шлюпки з рам-
пи-елінгу всі люди, які знаходяться в шлюпці, повинні надійно закріпити себе
пасками безпеки і фіксатором голови. Велике значення для безпечного сприй-
няття динамічних навантажень має правильне положення тіла в кріслі, що має
відпрацьовуватися на тренуваннях. Шлюпки вільного падіння гарантують без-
пеку людей при скиданні з 20 м. Шлюпки вільного падіння вважаються найна-
дійнішим рятувальним засобом.
Процедури спуску шлюпки вільного падіння:
• Переконатися, що стропи шлюпки вільні;
• Переконатися, що кормовий кріпильний пристрій віддано (найтови відда-
ні);
• Від'єднати зовнішній кабель підзарядки батареї;
• Увійти в шлюпку; Зачинити двері, носовий люк і вентиляційні кришки;
• Переконатися, що люди зайняли місця в кріслах і пристебнулися пасками;
Увімкнути живлення від батареї шлюпки;
• Поставити перо стерна на "0", рукоятку реверсів у нейтральне положення
і запустити двигун, відповідно до інструкції заводу-виготовлювача;
• Діючи згідно з інструкцією зі звільнення "зуба" віддачі шлюпки, звільни-
ти шлюпку (віддати шлюпку);
• Після приводнення з'єднати гвинт із валом двигуна, встановити максима-
льну швидкість вперед і відійти від судна.

4. Використання рятувальних плотів

Посадка у скидний рятувальний пліт здійснюється після його розкриття на

воді, що робить більш складною саму процедуру посадки.
Установка плота передбачає два
способи звільнення від найтовів - руч-
ний і автоматичний.
Для ручного звільнення плота від
найтовів достатньо скинути з глаголь-
гака фіксуючу ланку. Пліт залишається
зв'язаним із судном.

Рис. 14. Оснащення місця установки

скидного надувного плоту на борту
судна. Схема кріплення його до судна:

24
 25

1 - найтови; 2 - глаголь-гак; 3 - пусковий лінь; 4 - гідростат; 5 - слабка лан-

ка; 6 - бандажна стрічка

Рис. 15. Пристрій від'єднання

скидного надувного плоту від судна: 1.
найтови. 2. ланка, що фіксує глаголь-
гак. 3. глаголь-гак. 4 від'єднувана голов-
ка глаголь-гака. 5. пусковий лінь. 6.
слабка ланка.

Є пристрої, у яких звільнення найто-

вів відбувається поворотом спеціальної
рукоятки, в результаті чого висмикують-
ся штирі, які утримують корінні кінці
найтовів. Такий пристрій застосовуєть-
ся, коли кілька плотів розміщується на
одній рамі один за одним. У такій конс-
трукції передбачається як послідовне скидання плотів, так і скидання всіх пло-
тів поворотом однієї рукоятки.
Для автоматичного звільнення контейнера з плотом від місця кріплення при
зануренні судна під воду спрацьовує гідростат - пристрій, який звільняє найто-
ви на глибині 4 м.
За принципом дії гідростати бувають роз'єднувального і ріжучого типів.
У гідростаті ріжучого типу в початковому стані підпружинений ніж утри-
мується замикаючим штифтом, закріпленим на мембрані.
Простір над мембраною є герметично закритим, тому при зануренні у воду
тиск починає зростати тільки під мембраною. На глибині до 4 м зовнішній тиск
віджимає мембрану і звільняє ніж ударом якого перерізується мотузкова петля,
що утримує найтови.

Рис. 16. Гідростат ріжучого типу.

25
 26

Пліт залишається зв'язаним із судном тільки через слабку ланку.

Корпуси гідростатів роз'єднувального типу досить різноманітні, але всі во-
ни використовують механічний принцип від'єднання при досягненні заданого
тиску на чутливий елемент.
Під час занурення судна, контейнер скидного надувного плоту спливає, при
цьому пусковий лінь витягується з контейнера. З'єднання пускового ліня з суд-
ном здійснюється через слабку ланку. Розривна міцність слабкої ланки стано-
вить 2,2 + 0,4 кН, що достатньо для витягування пускового ліня з контейнера і
відкриття пускового клапана. При подальшому натягу слабка ланка розриваєть-
ся, і пліт звільняється від кріплення до борту судна.
Процедури спуску надувного плоту на воду. Коротка інструкція з приведен-
ня плоту в робочий стан і посадки у вигляді рисунків з поясненнями наноситься
на контейнер плоту і поруч з місцем установки.
Порядок спуску надувного плоту що скидають на воду і посадка в нього пе-
редбачає наступні дії:
• при ручний віддачі в гідростаті ріжучого типу необхідно обрати з контей-
нера невелику ділянку пускового ліня і надійно прив'язати його вище слабкої
ланки до конструкції судна (ізолювати слабку ланку). Якщо не прив'язати пус-
ковий лин на ділянці нормальної міцності, то пліт буде відірваний і винесений.
Слабка ланка часто є частиною корінного кінця самого пускового ліня. Міц-
ність слабкої ланки мала, щоб утримувати пліт біля борту в умовах сильного
вітру і хвилювання. Слабку ланку візуально легко відрізнити: це може бути
більш тонка вставка в пусковий ліню або надріз на ліні;
• звільнити найтови;
• виштовхнути пліт за борт (для високобортного судна не рекомендується
скидати пліт із креном понад 15° зі сторони борту над водою, оскільки достри-
бнути до води, не торкаючись борту, малоймовірно, а зісковзування бортом,
оброслим мушлями, може призвести до серйозних травм);
• витягнути з контейнера пусковий лінь і сильно смикнути;
• розкритий пліт підтягнути до борту і закріпити лінь;
• переміститися в пліт: стрибати на пліт з висоти до 4,5 м; спуститися
штормтрапом; стрибати у воду поруч із плотом, а потім забратися в пліт (але
треба прагнути потрапити в нього сухим);
• допомогти іншим забратися в пліт з води (використовувати рятувальне кі-
льце).
Якщо пліт не скинутий до загибелі судна, то на глибині від 2 до 4 м гідрос-
татичний пристрій звільнить контейнер, що має позитивну плавучість.
Контейнер, який сплив на поверхню і не розкрився, залишається прикріпле-
ним до потопаючого судна. Якщо глибина затоплення судна перевищує довжи-
ну пускового ліня, то після його випускання пліт автоматично розкриється і пі-
сля розриву слабкої ланки буде вільно дрейфувати.
Окрім скидних плотів, можуть бути жорсткі і надувні плоти, які спускають-
ся спеціальною кран-балкою. У цьому випадку одна кран-балка обслуговує кі-

26
 27

лька плотів, які підносять до неї, надувають на палубі і тут же здійснюють по-
садку людей. Спущені плоти встановлюються, головним чином, на пасажирсь-
ких суднах, оскільки посадка в них здійснюється на рівні палуби, що є великою
перевагою під час порятунку пасажирів.
Перевертання та відхід плота від аварійного судна
Якщо пліт розкрився днищем догори, то пліт треба перевернути.
На днищі плота є спеціальні лямки, взявшись за які руками й упершись у
край днища ногами перевернути пліт у нормальне положення.
Оскільки пліт має велику вітрильність, то перед перевертанням необхідно
повернути його так, щоб опинитися з підвітряного боку. У цьому випадку вітер
буде допомагати перевертати пліт.

Рис. 17. Перевертання надувного рятувального плоту в нормальне по-

ложення: а). за допомогою ручок на днищі; б). за допомогою випрямного стро-
па; 1 - балон зі стисненим газом в чохлі; 2 - кармани; 3 -рятувальний леєр; 4 -
смуги зі світлоповертального матеріалу.

Як всі що рятуються опинилися на плоту або у воді / триматися за леєр пло-

та, необхідно відійти від потопаючого судна на безпечну відстань, для чого:
відрізати пусковий лінь (ніж в кишені на тенті у місця кріплення ліня); вибрати

27
 28

плавучий якір; підтягнути водяні кармани.

Для відходу від судна потрібно використовувати весла, а також можна ви-
користовувати плавучий якір, закидаючи його вперед і підтягуючись на ньому.
Знаходження в безпосередній близькості від судна небезпечно з наступних
причин: утворення воронки при зануренні судна під воду, можливість вибуху
під час пожежі, спливання з тонучого судна плаваючих предметів, можливість
завалення судна на борт.
Після відходу на безпечну відстань усім рятувальним засобам необхідно
об'єднатися і утримуватися в місці загибелі судна.
Організація пошуково-рятувальної операції буде розпочата з координат міс-
ця загибелі судна, тому для зменшення вітрового дрейфу необхідно поставити
плавучі якоря і опустити водяні кишені.
Способи посадки людей у рятувальний пліт. Посадка в плоти на низькобор-
тних суднах здійснюється в основному: по штормтрапу, стрибком з борта все-
редину плоту, стрибком у воду з подальшим входом у пліт з води. Слід заува-
жити, що останній спосіб найбільш несприятливий внаслідок намокання одягу,
що пов'язано з подальшим можливим переохолодженням / гіпотермією і, як на-
слідок - шоку, а також можливості нападу акул.
На судах з високим бортом зазначені способи посадки в пліт малопріменімі.
Великотоннажні судна стали обладнувати надувними жолобами з надувними
платформами, що дозволяють здійснювати швидку і безпечну посадку в пліт, а
спущені за допомогою пліт-балки плоти спускають з повною кількістю людей.
Конструкція спускового плота забезпечує посадку всіх приписаних до нього
людей на вантажному судні за час не більше 3 хв.
Усі надувні плоти підлягають щорічному переоглядові разом з гідростатами
роз’єднувальних пристроїв.

5. Застосування деяких елементів постачання плотів і шлюпок

Застосування плавучого рятівного кільця. Рятувальний пліт забезпечуєть-

ся плавучим рятівним кільцем, прикріпленим до плаву-
чого ліня довжиною не менше 30 м, а рятувальна шлюп-
ка – двома такими кільцями.

Рис. 18. Рятівне кільце з плавучим лінем

Плавуче кільце, прикріплене до плавучого рятуваль-

ного ліня, використовується у випадках, коли людина опиняється у воді і її не-
обхідно підібрати в рятувальний засіб.
Основні характеристики (як правило): зовнішній діаметр - 210 мм; внутріш-
ній діаметр - 140 мм; матеріал кільця - поліетилен високого тиску; матеріал ліня
- полістил; довжина ліня - 30 метрів; діаметр ліня, не менше - 8 мм; межа міц-
ності ліня на розрив, не менше - 5 кН; маса кільця не більше - 135 г.
Для використання: звільнити бухту кільця ліня від фіксації, надійно закрі-

28
 29

пити лінь на рятувальному засобі або міцно тримати в руці; іншою рукою розк-
рутити кільце і кинути його якомога ближче до людини за бортом. Коли він за
нього візьметься або одягне кільце на вигин ліктя і затисне, його підтягують до
рятувального засобу і затягують всередину.
Застосування плавучого якоря
Плавучі якорі використовуються у двох випадках: з метою прискорення від-
ходу рятувального засобу від борта потопаючого судна (збільшує швидкість
ходу плоту), і якщо треба перешкоджати дрейфу або знесенню.
Плавучий якір - прилад у вигляді конуса з отвором у вершині, виготовлений
із тканини на зразок парашута. На широкому кінці конуса закріплений дректов
- трос, на якому він утримується за шлюпкою або плотом. Опущений за борт
плавучий якір заповнюється водою, розправляється, дректов натягується, і якір
перешкоджає дрейфу шлюпки або плоту. Якщо в зменшенні дрейфу немає не-
обхідності, потрібно вибрати плавучий якір за нірал, закріплений біля вершини
конуса.
До постачання надувного рятувального плоту входить два плавучі якорі,
один з яких опиняється у воді, коли спрацьовує система газозаповнення і кон-
тейнер розкривається.

Рис. 19. Плавучий якір з дректо-

вом і ніралом: 1 - дректов з кріплен-
ням; 2 - поплавець; 3 - плавучий якір; 4
- нірал.

Якщо плавучий якір використову-

ється з метою прискорення збільшення
швидкості ходу, потрібно закинути
плавучий якір якомога далі, після того,
як він забере достатню кількість води,
потягнути за дректов на себе.
Якщо треба перешкоджати дрейфу або знесенню рятувального засобу течі-
єю, у цьому випадку викидаємо плавучий якір за борт. Він буде утримувати ря-
тувальний засіб у заданому районі.
Засоби життєзабезпечення. Практично все постачання шлюпки/плота
можна віднести до засобів життєзабезпечення. Якщо ви забули як користувати-
ся тим чи іншим предметом постачання - читайте інструкції із застосування.
Вони знаходяться в кишенях тенту рятувального засобу.

6. Засоби сигналізації та привернення уваги до потерпілих від лиха на

морі та вимоги до них

Комплект засобів сигналізації та привернення уваги включає: 4 парашутні

ракети; 6 фальшфеєр; 2 плавучі димові шашки; водонепроникний електричний
ліхтар, придатний для сигналізації за азбукою Морзе, з комплектом запасних

29
 30

батареї; сигнальне дзеркало (геліограф); сигнальний свисток; таблицю рятува-

льних сигналів; пасивний радіолокаційний відбивач (якщо в комплекті поста-
чання не передбачений радіолокаційний маяк-відповідач).
Піротехнічні засоби (парашутні ракети, фальшфеєри, димові шашки) слу-
жать для візуального виявлення потерпілих від лиха і привернення уваги суден
і літальних апаратів. Вони використовуються тільки з дозволу командира ряту-
вального засобу і тільки коли судно або літак знаходяться в так, що можуть ві-
зуально виявити цей сигнал. Процес активації описано у короткій інструкції,
нанесеній на корпусі. Усі сигнальні піротехнічні засоби відносяться до групи
«боєприпаси, вибухові речовини», клас – «піротехніка».
Парашутна ракета повинна: бути вкладена у водостійкий корпус; бути за-
безпечена малюнками/рисунками або короткою інструкцією, нанесеними на її
корпус; мати вмонтований запалювальний засіб; мати таку конструкцію, яка не
завдавала б незручності людині під час використання ракети.
Під час запуску ракети у вертикальному напрямку вона повинна досягати
висоти не менше 300 м. Після досягнення верхньої точки траєкторії або побли-
зу неї ракета повинна випускати парашутний сигнал, який повинен: горіти яск-
раво-червоним вогнем; горіти рівномірно з середньою силою світла не менше
30000 кд; мати тривалість горіння не менше 40 с; мати швидкість спуску не бі-
льше 5 м/с; не пошкоджувати під час горіння свій парашут або його кріплення.
Парашутна ракета складається з двох головних компонентів: пластмасової
або картонної гільзи (пускової трубки) і ракети.

Рис. 20. Парашутна однозіркова червона

сигнальна ракета лиха "COMET": 1 – гiльза;
2 - ковпачок

Видимість сигналу від парашутної ракети вночі до 15 миль, а вдень - до 6

миль.

Рис. 21. Піктограми

порядку дії під час за-
стосування парашутної
ракети лиха "COMET"
(нанесені на гільзу)

Застосування сигнальної ракети: встаньте біля борту плота або шлюпки

спиною до вітру обличчям до моря (у разі хитавиці та сильного вітру присядьте
і жорстко зафіксуйте своє положення); тримаючи ракету в лівій руці за середи-
ну гільзи над водою зніміть або відкрутіть ковпачок; обережно звільніть пуско-

30
 31

вий шнур з кільцем; візьміть кільце в праву руку; за тихої погоди або легкого
вітру тримайте руки з ракетою під кутом 600 до горизонту над водою за умови,
що вітер дме вам у спину, при посиленні вітру збільшуйте кут запуску до 80-900
до горизонту; міцно утримуючи ракету, різко смикніть за кільце пускового
шнура (напрямок ривка має збігатися з осьовою лінією пристрою, інакше може
статися відхилення вильоту ракети з настанням можливих негативних наслід-
ків).
Якщо необхідність використання ракети відпала, то шнур з кільцем вкладіть
усередину ракети і закрийте або наверніть ковпачок.
У будь-якому разі не запускайте ракету прямо над собою або в сторону ін-
шого рятувального засобу для уникнення падіння заряду до вашого або сусід-
нього рятувального засобу.
Фальшфеєр повинен: бути вкладений у водостійкий корпус; бути забезпече-
ний короткою інструкцією або малюнками, надрукованими на його корпусі;
мати вмонтований запальний засіб; мати таку конструкцію, щоб не завдавати
незручності людині рятувальному засобу під час його використання; горіти яс-
краво-червоним вогнем; горіти рівномірно з середньою силою світла не менше
15000 кд; мати тривалість горіння не менше 1 хв; продовжувати горіти після
занурення його на 10 с у воду на глибину 100 мм.
Фальшфеєр червоного вогню є піротехнічним патроном, що дає яскравий
вогонь червоного кольору. Під час горіння фальшфеєр утримується в руці. Не
слід при цьому дивитися на вогонь, оскільки це може призвести до важкої тра-
вми зору.

Рис. 22. Фальшфеєр червоного вогню

"COMET": 1 - ковпачок; 2 - гільза.

Червоний вогонь і щільний дим, що випускають-

ся пристроєм, помітні на відстані до 1,5 км. Вага
Max: 176 g (6.2 oz). Час горіння: 60 sec. Удень сигна-
льний вогонь фальшфеєра добре видно на відстані до
2 -3 миль, вночі - до 6 - 9 миль.

Рис. 23. Піктограми

порядку дії під час засто-
сування фальшфеєра чер-
воного вогню "COMET"
(нанесені на гільзу).

Застосовувати фальш-
феєр слід також обережно, як і сигнальну ракету: встаньте біля борту плота
або шлюпки спиною до вітру особою до моря (в разі качки і сильного вітру
присядьте і жорстко зафіксуйте своє положення); тримаючи фальшфеєр над во-

31
 32

дою відкрутіть або зніміть ковпачок; обережно звільніть пусковий шнур з кіль-
цем; візьміть кільце в праву руку; міцно утримуючи фальшфеєр вертикально,
різко смикніть за кільце пускового шнура.
Плавуча димова шашка повинна: бути вкладена у водостійкий корпус; горі-
ти без спалахів під час використання; бути забезпечена короткою інструкцією
або малюнками, надрукованими на її корпусі; рівномірно випускати дим добре
видимого кольору не менше 3 хвилин, знаходячись на плаву на тихій воді; не
викидати полум'я протягом усього часу дії димової шашки; не заливатися во-
дою на хвилюванні; продовжувати димоутворення при зануренні її на 10 сек у
воду на глибину 100 мм.
Димова шашка використовується вдень. Вона створює хмару густого диму
жовтогарячого кольору. Дальність видимості димового сигналу 1 миля.
Корпус шашки швидко нагрівається до високої температури, тому, щоб не
обпекти руки, її потрібно кинути в воду, як тільки почнеться димоутворення.
Кидати шашку треба за вітром, щоб вітер відносив дим у бік і не було небезпе-
ки задихнутися димом.

Рис. 24. Плавуча димова шашка "COMET".

Плавуча димова шашка "COMET" - це компакт-

ний пристрій у вигляді банки, є ефективним удень
способом подачі сигналу лиха. Димова шашка виро-
бляє щільний жовтогарячий дим протягом не менше
3 хвилин. Вага Max: 340 g (11.9 oz); Час горіння: не
менше 3 min, запуск через 2 sec відстрочки для без-
пеки; колір диму - жовтогарячий.

Рис. 25. Піктограми порядку дії під час застосування плавучої димової
шашки "COMET" (нанесені на корпус).

Застосування сигнальної димової шашки: встаньте (присядьте - у разі хита-

виці та сильного вітру) біля борту плота або шлюпки спиною до вітру; тримаю-
чи шашку над водою, зніміть кришку; звільніть пускове кільце і, тримаючи ди-
32
 33

мову шашку під кутом від 45 до 75 ° до горизонту, висмикніть шнур різким ри-
вком уздовж осі димової шашки «від себе»; викиньте шашку за борт.
Пам'ятайте, що димові шашки втрачають свою ефективність під час свіжого
вітру через швидке розсіювання диму. Ручні або плавучі димові шашки най-
краще використовувати в ясну погоду під час легкого вітру або за його відсут-
ності.
Піротехнічні засоби є прекрасними сигналами, проте використовуються
тільки один раз і можуть заподіяти травми і збитків у разі неправильного засто-
сування. Уважно ознайомтеся і дотримуйтесь інструкції із застосування піроте-
хнічних засобів, яка додається.
Піротехніка ніколи не повинна використовуватися прямо в бік літака або
судна. Ні в якому разі не можна застосовувати піротехнічний засіб проти вітру.
Якщо будь-який із піротехнічних засобів, незважаючи на правильність ви-
конаних дій з його застосування, не запалав, то він має бути негайно викинутий
за борт.
7. Інші візуальні засоби виявлення потерпілих від лиха

Для полегшення виявлення і привернення уваги суден і літаків уночі засто-

совуються ліхтарик, що дозволяє вести передачу світлом азбукою Морзе (сиг-
нал являє собою букви SOS: три крапки, три тире, три крапки) і лампочки на
плоту і жилетах, видні вночі приблизно на відстані 1 милі.
Рятувальна шлюпка обладнується прожектором, який забезпечує освітлення
в нічний час на відстані 180 м протягом не менше 3 годин.
Крім того, для полегшення виявлення рятувальних засобів на морі викорис-
товують світлоповертаючу стрічку-плівку. Вона наклеюється на всі індивідуа-
льні і колективні рятувальні засоби.
Сигналом лиха є піднята на щоглі (жердині, веслі тощо) квадратна майва
(прапор) і піднята над нею або під нею куля або що-небудь схоже на кулю, а
також повільне підняття і опускання витягнутих в сторону рук.
Сигнальне дзеркало (геліог-
раф). Удень у сонячну погоду ви-
користовують сигнальне дзеркало,
яке є в шлюпках і плотах для при-
вернення уваги суден і літаків.
Сигнальне дзеркало, забезпе-
чене прицільним приладом, за до-
помогою якого можна точно наво-
дити сонячний «зайчик» на відда-
лені предмети. Сонячні промені,
відбиті від дзеркала, видно з судна
на дальність видимого горизонту,
Рис. 26. Гелиограф а з літака - не менше ніж до 20 миль.

Інструкція про те, як користуватися сигнальним дзеркалом, є на його

33
 34

кришці.
Застосування сигнального дзеркала (геліографа), рис. 27:
1. Тримайте мушку в лівій руці перед геліографом.
2. Дивлячись через отвір у геліографі й отвір у мушці, наведіть на ціль.
3. Повертайте геліограф доти, доки сонце не відіб'ється в мушці і не з'явить-
ся чорна точка на відбиваючій смужці мушки.
4. Якщо ви бачите чорну крапку на відбиваючій смужці мушки, значить, ви
надсилаєте сигнал.

Рис. 27. Застосування сигнального дзеркала (геліографа)

Звуковим засобом привернення уваги до потерпілих від лиха в постачанні

плотів і шлюпок є свисток. Дальність його чутності в два рази перевищує даль-
ність чутності гучного крику.

Пасивний ефективний радіолокаційний відбивач (ПРЛВ) служить для радіо-

локаційного виявлення рятувальних плотів і шлюпок у морі.
Дальність радіолокаційного виявлення шлюпок і плотів незначна і стано-
вить для шлюпок 1- 4 милі, а для рятувальних плотів 0,5-1 милі.
Для підвищення ефективності радіолокаційного виявлення шлюпки і плоти
забезпечуються пасивними радіолокаційними відбивачами.
Відбивач є легкою кутовою конструкцію (яка може бути надувною), вико-
нану з металізованого матеріалу. Куточки, що утворюють відбивач, мають зда-
тність майже повністю відбивати електромагнітні хвилі в тому напрямку, звід-
ки вони прийшли. Завдяки цьому дальність радіолокаційного виявлення об'єк-
тів збільшується на кілька миль.
За довжини кромки відбивача 300 мм він дає на екрані суднового радіолока-
тора таку ж пляму, як і металева пластина площею 30 м2, а відбивач з кромкою
1000 мм сприймається так само, як теплохід водотоннажністю 10 000 р.т.
Чим вище розташований відбивач, тим на більшій відстані він буде виявле-
ний Тому краще за все встановлювати відбивач на висоті більше 3,5 м.
На плоту або шлюпці радіолокаційний відбивач встановлюється і закріплю-
ється якомога вище за рівень моря.
Таблиці рятувальних сигналів знаходяться на рятувальних засобах у водоне-
проникному виконанні або в водонепроникному пакуванні.

8. Вимоги, що пред'являються до засобів зв'язку

34
 35

УКХ радіостанція. Загальні положення. Експлуатаційні вимоги до УКВ

радіостанції докладно викладені в Резолюції IMO А.605 (15).
• на борту пасажирського судна (понад 12 пасажирів) має бути не менше 3-х
УКХ радіостанцій;
• на вантажному судні валовою місткістю від 300 до 500 peг. т - 2;
• на вантажному судні валовою місткістю 500 peг. т і більше - 3 радіостанції.
Вони встановлюються в такому місці, звідки вони можуть бути швидко пе-
ренесені до рятувальної шлюпки або плоту.
Обладнання повинне:
• вводитися в дію непідготовленим персоналом;
• вводитися в дію персоналом, одягненим у рукавички;
• вводитися в дію однією рукою, крім вибору каналу;
• витримувати падіння на тверду поверхню з висоти 1м;
• бути водонепроникним на глибині 1м принаймні протягом 5 хвилин;
• зберігати водонепроникність у разі теплового стрибка до 45 0 С за умови
занурення;
• бути тривким до впливу морської води і нафти;
• мати пристрої для його кріплення на одязі користувача;
• мати здатність опору до руйнування при тривалому впливі сонячних про-
менів.
Радіостанція забезпечує роботу на частоті 156,8 МГц (16 канал) і, принайм-
ні, на одному додатковому симплексному каналі, клас випромінювання G3E. На
корпусі радіостанції повинно бути нанесено маркування «GMDSS».
З панелі керування радіостанції забезпечуються як мінімум наступні функ-
ції:
• вмикання / вимикання станції з візуальною індикацією вмикання;
• ручне регулювання гучності;
• шумозаглушення;
• перемикання каналів з індикацією номера каналу;
• перемикання рівня потужності;
• керування передачею у вигляді тангенти.
Ефективна випромінювана потужність передавача повинна бути не менше
0,25 Вт. Якщо випромінювана потужність перевищує 1 Вт, передбачається пе-
ремикач зниження потужності до 1 Вт і менше. Джерело енергії вмонтовується
в радіостанцію. Воно повинно мати достатню потужність для забезпечення ро-
боти протягом 8 годин при підвищеній номінальній потужності. Крім того,
джерело енергії повинно мати достатню потужність для забезпечення роботи
протягом 48 годин роботи в режимі прийому.
Зазвичай ношені УКВ радіостанції комплектуються двома видами батареї:
одна - літієва, ємністю 5 ампер / годин (має червоний або жовтий колір, термін
придатності 5 років і використовується тільки в аварійній ситуації); інша - ні-
кель-кадмієва (перезаряджається: під час експлуатації рекомендується викорис-
товувати її до повної розрядки, поки не загориться червона лампочка, з пода-

35
 36

льшою зарядкою в спеціальному пристрої протягом близько 14 годин, поки не

почне блимати зелена лампочка).
Для використання конкретного типу УКХ радіостанції необхідно вивчити
інструкцію.

8.1. Аварійні радіобуї

Існують три типи аварійних радіобуїв (EPIRB - Emergency Position -

Indicating Beacon): АРБ системи Коспас-Сарсат; АРБ системи Інмарсат; АРБ
УКХ діапазону.
Вони повинні відповідати таким основним вимогам: АРБ повинен автома-
тично вмикатися після вільного спливання у воді; встановлений АРБ повинен
мати ручне місцеве вмикання з індикацією випромінювання сигналів (при цьо-
му може бути передбачено дистанційне вмикання з ходового містка, коли АРБ
встановлений в пристрої, що забезпечує його вільне спливання); бути водонеп-
роникним на глибині 10 м протягом не менше 10 хвилин; мати позитивну
остійність і достатню плавучість при будь-якому стані моря; забезпечувати мо-
жливість перевірки працездатності АРБ без випромінювання сигналів; АРБ по-
винен бути забезпечений плавучим лінем і лампочкою світлосилою 0,75 кд, що
вмикається автоматично в темний час доби; АРБ повинен витримувати скидан-
ня у воду без ушкоджень з висоти 20 м; пристрій відокремлення АРБ має забез-
печувати його автоматичне відокремлення від тонучого судна (механізм відді-
лення спрацьовує на глибині до 4-х метрів); джерело живлення повинно забез-
печувати роботу АРБ 48 годин.
На зовнішній стороні АРБ має бути чітко вказано наступне: коротка ін-
струкція з експлуатації; дата закінчення терміну служби елементів живлення;
ідентифікаційний код, запрограмований у передавачі АРБ.
АРБ системи КОСПАС-SARSAT забезпечує передачу сповіщення про лихо
через систему низькоорбітальних супутників на приполярних орбітах на двох
частотах: 406.025 МГц і 121.5 МГц - для літаків і вертольотів. Система забезпе-
чує перекриття земної кулі, включаючи полярні райони.
АРБ системи INMARSAT забезпечує передачу сповіщення про лихо в райо-
нах А1, А2 і А3 через систему 4-х геостаціонарних супутників INMARSAT,
мають приймач GPS, не потребують програмування, тому передають системний
код (прошивається в пам'ять АРБ на заводі-виробнику), передають вид аварії,
працює в діапазоні частот 1.6 ГГц.
Недоліком системи INMARSAT є те, що вона не перекриває полярні регіони
(зона дії системи від 70 S до 70 N).
АРБ УКХ діапазону забезпечує передачу сповіщення про лихо в системі
Цифрового Виборчого Виклику на 70-му каналі УКХ (частота 156.525 МГц).
Вимоги щодо розміщення аварійних радіобуїв на судні та їх технічного об-
слуговування. Один супутниковий АРБ встановлюють в рульовій рубці, щоб до
нього був негайний доступ. Вільно спливаючий АРБ повинен бути встановле-
ний на відкритій палубі так щоб він міг вільно спливати при затопленні судна.

36
 37

У місця установки АРБ повинна бути напис червоного кольору «Аварійний ра-
діобуй».
Необхідно слідкувати за терміном придатності елементів живлення АРБ,
служби гідростата, пристрою самовідокремлення АРБ і своєчасно здавати при-
стрій самовідокремлення в сервісну службу. Один раз на три місяці проводити
тестову перевірку АРБ без випромінювання сигналів. Перевірка повинна су-
проводжуватися записом у вахтовому журналі радіостанції).
До складу повідомлення, переданого АРБ на частоті 406 МГц, входить іден-
тифікаційний номер, зареєстрований за даними буєм, що дозволяє розпізнаван-
ня судна, яке терпить лихо, на береговому центрі.

Рис. 28. АРБ системи КОСПАС-SARSAT фірми «JOTRON»

Інформація про координати лиха не включається, оскільки місце буя визна-
чається за рахунок вимірювання допплерівського зсуву частоти при прийомі
сигналу від арбітра супутником. Рис. 28. АРБ системи
КОСПАС-SARSAT фірми «JOTRON»
Інформація про характер лиха в сигналі АРБ відсутня.
Основним недоліком системи КОСПАС-SARSAT є
затримка в часі між моментом увімкнення АРБ на ви-
промінювання і моментом надходження інформації на
береговий центр системи.

Способи вмикання АРБ JOTRON системи КОСПАС-

SARSAT на випромінювання сигналу:
• під час занурення у воду на глибину близько 4 мет-
рів (при затопленні судна) спрацьовує гідростат при-
строю самовідокремлення, АРБ спливає і автоматично
вмикається на випромінювання (за рахунок замикання
водою двох контактів на корпусі буя);
• вийняти буй з тримача і кинути у воду - автоматич-
но вмикається на випромінювання;
• для вимкнення буя досить вийняти його з води і обсушити;
• вийняти буй з тримача, перевести перемикач, розташований у нижній час-
тині буя, в положення "ON" (попередньо видаливши блокувальну чеку), при
цьому АРБ починає випромінювати сигнал (про що свідчить блимання лампоч-
ки під центральним поясом АРБ).
Для вимкнення буя перевести перемикач в положення "OFF" і вставити на
місце чеку.
Для перевірки працездатності АРБ JOTRON необхідно вийняти буй з три-
мача, перевести перемикач в положення "TEST" та утримувати в цьому поло-
женні протягом 20 сек. При цьому лампочка, розташована під центральним по-
ясом буя, повинна блимати протягом 15 секунд, а потім просто горіти.
Після перевірки оберіть пункт "OFF" і встановіть буй назад у тримач. Зро-
біть запис про перевірку до вахтового журналу.

37
 38

Для використання конкретного типу АРБ необхідно вивчити його інструк-

цію.

8.2. Радіолокаційний маяк-відповідач

Радіолокаційний маяк-відповідач (РЛВ, Search And Rescue Transponder -

або просто транспондер) є основним засобом виявлення місця розташування
рятувальних засобів в ГМССБ / GMDSS (Global Maritime Distress and Safety
System).
Основні вимоги до радіолокаційного відповідача: повинен забезпечувати ру-
чне вмикання і вимикання, індикацію в режимі готовності, мати плавучий лінь;
витримувати скидання у воду з висоти 20 м; бути водонепроникним на глибині
10 м не менше 5 хвилин; бути обладнаний візуальними і звуковими засобами
для визначення нормальної роботи і попередження про те, що РЛВ уведено в
дію радаром; мати батареї для роботи в режимі очікування - 96 годин, у режимі
випромінювання - 8 годин.
Експлуатаційні вимоги до РЛВ детально викладені в Резолюції IMO А.697
(17). На борту пасажирського судна валовою місткістю від 300 до 500 рег. т по-
винен перебувати хоча б один транспондер. На борту пасажирського і вантаж-
ного судна валовою місткістю 500 рег. т. і більше - два РЛВ.
РЛВ працює в діапазоні частот 9,2 ÷ 9,5 ГГц.
Для використання конкретного типу SART необхідно вивчити його інструк-
цію.

9. Командування рятувальною шлюпкою, рятувальним плотом або

черговою шлюпкою під час та після спуску

9.1. Першочергові дії командира рятувального засобу

Після спуску шлюпки/плота на воду і посадки в неї людей, негайно повинна

відійти від борту аварійного судна на безпечну відстань.
Під час підйому людей з води треба тримати шлюпку без крену, на рівному
кілі. У разі можливості піднімання людей здійснювати через кормову або носо-
ву частини шлюпки.
Якщо аварія сталася у відкритому морі, далеко від берегів, то рятувальні за-
соби повинні залишатися якомога ближче до місця аварії судна до підходу су-
ден-рятівників.
Необхідно, щоб усі рятувальні засоби трималися разом, для чого за необхід-
ності - подати кінці один одному. У цих умовах рятувальні засоби легше вияви-
ти як об'єкт пошуку, а в разі потреби вони можуть надати взаємодопомогу.
Під час хвилювання моря відстань між рятувальними засобами повинна бу-
ти 12-15 м, щоб уникнути їх ударів один об одного або перекидання.
Рятувальні шлюпки не можна перевантажувати, щоб уникнути їх переки-
дання. Рятувальні плоти розраховані на подвійне перевищення навантаження.

38
 39

Для втримання шлюпки або плоту на воді проти хвиль викидають плавучий
якір, а для зниження ефекту хвилювання застосовують мастило.

9.2. Обов'язки командира рятувального засобу

Командир (старший) рятувального засобу зобов'язаний: організувати зов-

нішнє спостереження; виставити вахти і розподілити обов'язки; обстежити міс-
це загибелі судна для підбору плаваючих у воді людей; розкрити контейнер зі
спорядженням; насухо протерти днище плота і надути його за необхідності; зі-
брати корисні плаваючі предмети; оглянути рятувальний засіб на наявність
будь-яких пошкоджень і в разі необхідності здійснити ремонт; маневрувати у
напрямку до інших рятувальних засобів, скріпити їх між собою і розподілити
вирятовуваних і постачання між рятувальними засобами; перевірити роботу
сигнального вогню і в разі можливості не витрачати живлення батареї при ден-
ному освітленні; привести кутовий відбивач у робочий стан і прикріпити його;
підготувати до використання засоби постачання і спорядження, включаючи пе-
реносну радіоапаратуру; забезпечити захист людей від спеки, холоду і вогкості:
встановлюється штормове укриття; встановити норми харчування та витрати
води, керувати діями щодо поповнення запасів; забезпечити санітарні норми;
призначити собі заступника; підготувати особовий склад до дій у разі прибуття
рятувальників, взяття на буксир, підйому людей на борт рятувальника, поряту-
нку за допомоги вертольотів, висадки на берег або берегову мілину, вести вах-
товий журнал. Спостереження за горизонтом, повітрям і рухом рятувального
засобу ведеться цілодобово.

9.3. Заходи щодо збереження життя людей у рятувальному засобі

Збереженню людського життя в рятувальному засобі сприяють такі захо-

ди: вилучення зброї будь-якого виду, сокир, ножів, піротехнічних засобів тощо
- усі ці предмети повинні бути передані на зберігання командиру; видати ліки
від морської хвороби та гігієнічні пакети для страждаючих морською хворобою
призначається регулярний прийом аерону - по таблетці вранці, вдень і ввечері;
надати першу допомогу постраждалим; промоклі повинні бути вкриті від вітру
і виконувати прості вправи руками і ногами, не даючи один одному заснути,
поки не висохне одяг; люди що мерзнуть повинні притиснутися один до одно-
го; контроль стану і своєчасне усунення пошкоджень рятувального засобу.
Перебуваючи в рятувальному засобі, треба пам'ятати наступне: усі по-
винні, бути одягнені в рятувальні жилети; не можна купатися і опускати у воду
ноги і руки; у разі сильної хитавиці й вітру треба рівномірно розміщуватися в
рятувальному засобі; командир рятувального засобу не повинен допускати ви-
никнення конфліктів, а якщо спалахнули - рішуче припиняти їх; при морській
хворобі не слід їсти і пити, найкраще лежати, змінюючи положення голови, і
дивитися вдалину.
Командир повинен встановити добовий раціон їжі і води, а також режим ха-

39
 40

рчування відповідно до вкладеної в пакети інструкції або за зменшеною нор-

мою (з урахуванням обставин). У першу добу рекомендується утриматися від
прийому води та їжі.
Їжа та вода роздаються за наказом командира і відповідно до встановленого
розпорядку дня.
Не можна пити морську воду, яка підсилює спрагу і викликає порушення
нервової системи і навіть смерть. Якщо дозволяють обставини, допускається
виділяти більше питної води хворим і пораненим. Пити потрібно повільно і не-
великими ковтками.
Слід вжити всіх можливих заходів для поповнення запасів їжі (організувати
ловлю риби і морських птахів за допомогою снастей, які наявні в комплекті ря-
тувального засобу). При цьому слід знати, що риби, які роздуваються і вкриті
колючками, отруйні. До риб з колючками, шипами або гострими наростами за-
мість луски небезпечно навіть торкатися. Усі морські птахи їстівні. Під час
вживання в їжі м'яса риб і птахів потрібна додаткова кількість води.
Відповідальним заходом на судні є збір дощової води.
Предметом особливої турботи в організації побуту на рятувальному засобі є
дотримання всіма чистоти та особистої гігієни. Для випорожнень, сечі і при
блювоті використовуйте пластикові пакети або вільні ємності. Нариви, пролеж-
ні, губи, що полопалися, змащуйте борною маззю.
Уникайте сидіти або лежати безпосередньо на гумі в плоту.
Старшому на рятувальному засобі необхідно стежити за веденням журналу.
До журналу заносяться дані про стан здоров'я, про запаси води і продуктів, а
також важливі спостереження, пригоди, прийняті рішення та заходи.
Особливо важливою є роль лідера колективу - командира рятувального за-
собу, який повинен підтримувати в людях надію на порятунок.
Чітка команда або рада, подані впевненим і твердим голосом, знімають роз-
губленість і є стимулом подолання пригніченого настрою.

10. Орієнтування та спостереження в морі

Не слід залишати район загибелі судна, якщо немає впевненості в можливо-

сті досягти берега. Навіть якщо судно не встигло подати сигнал лиха, його поч-
нуть шукати після першого зриву виходу в ефір.
Коли є реальна можливість досягти берега або вийти на жваві судноплавні
шляхи, це треба зробити.
До комплекту шлюпочного постачання входить магнітний компас, за яким
можна визначити напрямок. Якщо з яких-небудь причин компаса немає або він
несправний, то напрямок можна визначити іншими способами.
У північній півкулі точний напрямок на північ вказує Полярна зірка. У тро-
піках обох півкуль лінія, проведена через велику вісь сузір'я Південний Хрест,
вказує напрямок на південь. Положення Сонця близько 13 год за місцевим ча-
сом вказує на південь. У високих широтах влітку Сонце двічі на добу вказує на
південь - близько 13 год і 01 год за місцевим часом.

40
 41

Навесні й восени напрямок схід - захід можна з допустимою похибкою ви-

значити за сходом-заходом Сонця.
Поява на поверхні води гілок з листям свідчить про відносну близькість бе-
рега.
Окрема нерухома купчаста хмара на чистому обрії вказує на наявність ост-
рова вулканічного походження або лагуни атола.
Чайки, олуші і фаетони не видаляються від берега більше ніж на 150 миль і
перед заходом Сонця повертаються до берега. Спостерігаючи за ними, можна
судити про близькість берега і напрямку до нього.
Спостереження за горизонтом: Спостереження за горизонтом і повітрям
повинно бути безперервне. Цей обов'язок повинні виконувати найміцніші та
найуважніші люди. У розпорядженні спостерігачів для подачі сигналів повинні
знаходитися:
• у сонячну погоду і місячну ніч - сигнальне дзеркало (геліограф);
• у туманну погоду - звуковий сигнал, димові шашки;
• у нічний час - ручний ліхтар, фальшфеєр і ракети.
Піротехнічні засоби сигналізації можуть бути подані тільки з дозволу ко-
мандира, коли є впевненість, що вони можуть бути помічені судном, літаком,
що з'явилися. Піротехнічні засоби повинні бути в повній готовності.
На дузі рятувального надувного плоту є сигнальна лампочка. Її світло видно
на відстані декількох миль. Переривчасті спалахи привертають більше уваги -
для цього необхідно періодично прикривати лампочку долонею.
Звукові сигнали подаються свистками.

11. Використання рятувальної шлюпки з двигуном для буксирування

рятувальних плотів і порятунку людей

На пасажирських суднах кожна рятувальна шлюпка повинна здійснювати

збір на воді:
- на довгих рейсах - не більше 6 плотів
- на коротких рейсах - не більше 9 плотів (Правило 21 СОЛАС-74)
На вантажних суднах рятувальна шлюпка повинна проводити збір на воді
всіх рятувальних плотів.
Як правило, екіпажу, що залишив аварійне судно і знаходиться на рятуваль-
ному засобі в морі, рекомендується залишатися в районі катастрофи і чекати
рятувальника. Рішення не залишатися в районі катастрофи може бути прийнято
лише в разі близькості берега.
Імовірність благополучного порятунку багато в чому залежить від своєчас-
ної подачі сигналів лиха і заходів, що вживаються екіпажом для того, щоб до-
помогти себе виявити. Командир рятувального засобу повинен знати і вміти
використовувати всі наявні для цієї мети сигнальні засоби.

11.1. Керування шлюпкою і заходи безпеки плавання

41
 42

Для управління шлюпкою повинна бути встановлена цілодобова вахта. Уп-

равління шлюпкою здійснюється стерном. На моторних шлюпках для зміни на-
прямку руху є важіль перемикання ходу, який залежно від обстановки необхід-
но встановити в положення «вперед» або «назад». Для того, щоб підтягнутися
до судна, сусідньої шлюпки або відштовхнутися від них користуйтеся відпор-
ним гаком. Для визначення напрямку руху використовуйте магнітний компас.
Під час буксирування шлюпки використовуйте буксирний трос, стаціонарно
встановлений у носовій частині. Для забезпечення безпеки плавання потрібно
повне підпорядкування екіпажу старшому по шлюпці. Кращим і найбільш без-
печним становищем шлюпки в шторм є положення проти хвилі (носом на хви-
лю). Для утримання шлюпки в такому положенні, а також для зменшення шви-
дкості дрейфу при вітрі використовуйте плавучий якір. При підході до берега в
штормову погоду, щоб уникнути викидання шлюпки на берег використовуван-
ня плавучим якорем обов'язково.
Важливим фактором безпеки є взаємна допомога, тому прагніть спільного
плавання всіх шлюпок і плотів потерпілого від аварії судна. Для цього всі плоти
і шлюпки за можливості повинні бути з'єднані один з одним кінцями довжиною
15-18 м. Спільне плавання допоможе швидко знайти вас у морі, економити сиг-
нальні ракети, фальшфеєри, вести спостереження краще.
Боротьба за живучість шлюпки. Боротьба за живучість є дуже важливою
для збереження життя на шлюпці. У дощову пору і штормову погоду поставте
захисне закриття, яке захистить шлюпку від попадання всередину води. Слід
пам'ятати, що наповнена водою шлюпка погано чинить опір перевертанню. На
шлюпці є відра, черпак і ручна помпа, за допомогою яких слід негайно видаля-
ти воду з шлюпки, не даючи їй накопичуватися у великій кількості.
Особливості управління шлюпкою в умовах шторму. В умовах шторму -
утримувати шлюпку «носом на хвилю» і зменшувати її дрейф плавучим якорем.
Далеко від берега - триматися на плавучому якорі якомога ближче до місця
аварії, оскільки пошуки будуть вестися в цьому районі. Поблизу від берега -
видно берег - не чекаючи рятувальників, прямувати до берега. У разі невелико-
го хвилювання підходити до берега носом, використовуючи плавучий якір у го-
товності його кинути при досягненні берегової лінії, оскільки шлюпку хвиля
розгорне лагом уздовж берега, перекине і скалічить людей.
Основні дії командира рятувальної шлюпки з управління при сильному хви-
люванні моря: відійти від аварійного судна на ¼ милі - 250-300 метрів; вияв-
лення і підйом у шлюпку наявних у воді людей і надання їм першої медичної
допомоги; зібрати рятувальні плоти, скріпити їх між собою і шлюпкою (при
цьому шлюпка - з навітряного боку, а плоти прив'язані до шлюпки за кормою
носом на хвилю); використовувати плавучий якір для зменшення дрейфу й ут-
римання від перекидання, зберегти розташування.
Дії з підготовки до штормовий погоди: усім надіти рятувальні жилети;
встановити плавучий якір; зафіксувати все незакріплене устаткування; зручно
розмістити в шлюпці всіх постраждалих; переконатися в надійності фіксування
всіх закритій; встановити вахту в носі шлюпки з 2 осіб для контролю за плаву-

42
 43

чим якорем; на відкритій шлюпці встановлюється кермове весло, а стерно з ру-

мпелем забирається або фіксується; усі інформуються про їхні обов'язки; підт-
римувати морально-психологічний стан людей і нормальні санітарні умови в
шлюпці.
При сильному хвилюванні моря саме судно становить небезпеку для екіпа-
жу і пасажирів, оскільки змінює своє положення, що призводять до деформації
або перекидання.
Основне завдання керування рятувальним засобом в умовах сильного хви-
лювання моря: утримувати шлюпку «носом на хвилю» і зменшувати її дрейф
плавучим якорем.

Додаток
ТАБЛИЦЯ РЯТУВАЛЬНИХ СИГНАЛІВ ЗГІДНО З ПРАВИЛОМ 16 ГЛАВИ V МІЖНАРОДНОЇ КОНВЕНЦІЇ З ОХОРОНИ ЛЮДСЬКОГО
ЖИТТЯ НА МОРІ

ВІДПОВІДІ РЯТУВАЛЬНИХ СУДЕН АБО БЕРЕГОВИХ СТАНЦІЙ НА СИГНАЛ ЛИХА, ЩО ПОДАЮТЬСЯ СУДНОМ, ШЛЮП-
КОЮ, ПЛОТОМ АБО ОКРЕМОЮ ОСОБОЮ
УНОЧІ ВДЕНЬ ЗНАЧЕННЯ
БІЛА зіркова Комбінований звуко
ракета, що скла- світловий сигнал "Вас видно - допомогу буде
дається з трьох (грім і блискавка), надано так скоро, як це буде
окремих сигна- що складається з можливо".
лів, що подаються приблизно трьох окремих сигналів, що подаються (Повторення таких сигналів
через одну хвилину ЖОВТОГАРЯЧИЙ приблизно через одну хвилину має те ж саме значення)
димовий сигнал
За необхідності денні сигнали можуть подаватися вночі, а нічні вдень
СИГНАЛ ПРО ВИСАДКУ СУДНАМ, ШЛЮПКАМ І ПЛОТАМ, ПОТЕРПІЛИМ ЛИХО
РУЧНІ СИГНАЛИ СВІТЛОВІ СИГНАЛИ ІНШІ СИГНАЛИ ЗНАЧЕННЯ
ДЕНЬ "Тут найкра-
ще місце для
висадки"

Вертикальний рух білого матеріалу

або рук
Передача за кодом літери К
НІЧ Вертикальний рух Подача ЗЕЛЕНОГО (- · -) світловою або звуко-
білого вогню або ЗІРКОВОГО сигналу вою апаратурою
факела

Створ (який вказує напрямок висадки) може бути вказаний постійним білим вогнем або факелом
ДЕНЬ "Висадка тут
надзвичайно
небезпечна"

Горизонтальний рух білого матеріалу

або рук
Подача ЧЕРВОНОГО Передача за кодом літери S
НІЧ Горизонтальний ЗІРКОВОГО сигналу (...) світловою або звуковою
рух білого вогню апаратурою
або факела

ДЕНЬ Висадка тут

надзвичайно
небезпечна.
Горизонтальний рух білого матеріалу (1) Сприятливе
з подальшою установкою його в землю для висадки
(2) і пересування іншого матеріалу в місце знахо-
вказуваному напрямку (3) диться в ука-
Подача ЧЕРВОНОГО заному на-
Передача за кодом літери S
прямку

43
 44

НІЧ ЗІРКОВОГО сигналу (...), а потім літери R (.-.),

вертикально 1, а БІЛО- Якщо найкраще місце для
ГО ЗІРКОВОГО сигна- висадки на берег розташова-
лу у напрямку кращого не правіше напрямку руху
ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ місця висадки на берег малого судна, або передача
рух білого вогню або факела 1, а потім 2 літери L (.- ..),
установка вогню або факела в землю 2 і якщо найкраще місце для
пересування іншого білого вогню або висадки розташоване лівіше
факела в указаному напрямку 3 напрямку його руху
СИГНАЛИ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ БЕРЕГОВИМИ РЯТУВАЛЬНИМИ СТАНЦІЯМИ
УДЕНЬ УНОЧІ УДЕНЬ І ВНОЧІ ЗНАЧЕННЯ
Подача ЗЕ- Взагалі: "Твердження". Зокрема,
ЛЕНОГО "Рятувальний лінь ракети утри-
ЗІРКОВОГО маний". "Блок зі світнем закріп-
сигналу лений". "Людина в рятувальній
Вертикальний рух білого матеріалу Вертикальний рух білого альтанці". "Вибирай ходом"
або рук вогню або факела
Подача ЧЕР- Взагалі: "Заперечення". Зокрема,
ВОНОГО "Попускати". "Стоп вибирати"
ЗІРКОВОГО
сигналу
Горизонтальний рух білого матеріа- Горизонтальний рух біло-
лу або рук го вогню або факела
СИГНАЛИ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ ЛІТАКОМ, ЗАЙНЯТИМ ПОШУКОВИМИ ТА РЯТУВАЛЬНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ, З МЕТОЮ СПРЯМУ-
ВАННЯ СУДЕН ДО ПОТЕРПІЛИХ ВІД ЛИХА НА МОРІ ЛІТАКА, СУДНА АБО ЛЮДИНІ
ЛІТАК ВКАЗУЄ ПЛАВУЧИМ ЗАСОБАМ НАПРЯМОК НА ЛІТАК АБО ПЛАВУЧІ ЗАСОБИ, ДОПОМОГИ ПЛАВУЧОГО ЗА-
ЩО ЗАЗНАЛИ ЛИХА СОБУ, ЯКОМУ ПОДАНО СИГ-
НАЛ, БІЛЬШЕ НЕ ПОТРЕБУЮТЬ

Перетинає близько по носі на малій Летить в напрямку, в якому

Описує одне коло над пла-
висоті курс судна, відкриваючи й
вучим засобом
закриваючи дросельний клапан або
змінюючи хід пропелера
Літак проходить за кормою судна
повинно прямувати судно
на малій висоті, відкриваючи й
закриваючи дросельний клапан або
змінюючи хід пропелера

Додаток
ТАБЛИЦЯ РЯТУВАЛЬНИХ СИГНАЛОВ
(згідно з правилами 16 Глави V SOLAS – 74)
ВІДПОВІДІ РЯТУВАЛЬНИХ СУДІВ АБО БЕРЕГОВИХ СТАНЦІЙ НА СИГНАЛ ЛИХА, ЯКІ ПОДАЮТЬ СУДНА, ШЛЮПКИ, ПЛОТИ АБО
ОКРЕМІ ОСОБИ
ВНОЧІ ДНЕМ ЗНАЧЕННЯ
Біла зоряна ракета, Комбінований звуко- "Вас видно - допомога буде
що складається з световой сигнал (грім і надана так скоро, як це буде
трьох окремих ПО- блискавка), що скла- можливо".
сигналів, що пода- МА- дається з трьох окре- (Повторення таких сигналів
ються приблизно через одну хвилину РАН- мих сигналів, які подаються приблизно має те ж саме значення)
ЧЕВИЙ через одну хвилину
димової сигнал
При необхідності денні сигнали можуть подаватися вночі, а нічні днем
СИГНАЛ ПРО ВИСАДКУ СУДНАМ, ШЛЮПКАМ І ПЛОТАМ, ЩО ПОТЕРПІЛИ ЛИХО
РУЧНІ СИГНАЛИ СВІТЛОВІ СИГНАЛИ ІНШІ СИГНАЛИ ЗНАЧЕННЯ
Рух білого пра- Подача зеленого Передача за
пора або рук по зоряного сигналу кодом літери
ДЕНЬ вертикалі К (- · -) світ- "Тут найкраще місце для
ловий або звуковою висадки"
Рух білого вогню або
апаратурою
НІЧ факела по вертикалі

Створ (який вказує напрямок висадки) може бути вказаний постійним білим вогнем або факелом
Рух білого пра- Подача черво- Передача за
ДЕНЬ пора або рук по ного зоряного кодом літери
горизонталі сигналу S (...) світло-
вий або зву- "Висадка тут надзвичайно
Рух білого вогню або ковою апаратурою небезпечна"
НІЧ факела по горизонталі

44
 45

Подача чер- Передача за Висадка тут надзвичайно

ДЕНЬ Горизонта- воного зоря- кодом літе- небезпечна.
льне рух ного сигналу ри S (...), а Сприятливий для висадки
білого прапора 1 з подальшою установ- вертикально, а потім букви місце знаходиться в указа-
кою його в землю 2 і пересування іншого білого зоряного сигналу у R (.-.), якщо найкраще ному напрямку
прапора в указаному напрямку 3 напрямку кращого місця місце для висадки на
висадки на берег 2 берег розташоване пра-
НІЧ віше напрямки руху
малого судна, або пере-
Горизонтальне рух білого вогню або фа- дача літери
кела 1, а потім установка вогню або факе- L (.- ..), якщо найкраще
ла в землю 2 і пересування іншого білого місце для висадки роз-
вогню або факела в указаному напрямок 3 ташоване лівіше напря-
мки його руху
СИНАЛИ, ЯКІ ПОДАЮТЬ БЕРЕГОВІ РЯТУВАЛЬНІ СТАНЦІЇ
ДНЕМ ВНОЧІ ВДЕНЬ І ВНОЧІ ЗНАЧЕННЯ
Рух білого пра- Рух білого Подача Взагалі: " Затвердження". Зокрема, "Рятува-
пора або рук по вогню або зеленого льний лин ракети утриманий". "Блок зі світ-
вертикалі факела по зоряного нем закріплений". "Людина в рятувальній
вертикалі сигналу альтанці". "Вибирай ходом"
Рух білого пра- Рух білого Взагалі: "Заперечення". Зокрема, "Травить".
пора або рук по вогню або факе- "Стоп вибирати"
горизонталі ла по горизон-
талі Подача червоно-
го зоряного
сигналу
СИГНАЛИ, ЩО ПОДАЮТЬ ЛЕТАКІ, ЯКІ ЗАЙНЯТИ У ПОШУКОВИХ І РЯТУВАЛЬНИХ ОПЕРАЦИЯХ , З МЕТОЮ
ЗАСТУСОВАННЯ НАПРЯМКУ НА ТИХ ХТО ТЕРПИТ ЛИХО НА МОРЕ
ЛІТАК ВКАЗУЄ ПЛАВУЧОМУ ЗАСОБУ НАПРЯМОК НА ЛІТАК АБО ПЛАВУЧИЙ ЗАСІБ, ДОПОМОГА ПЛАВУЧОГО ЗАСОБУ,
ЩО ТЕРПИТЬ ЛИХО ЯКОМУ ПОДАНИЙ СИГНАЛ, БІЛЬШЕ
НЕ ПОТРІБНО
Описує один Перетинає близько по носі, Летить в Літак проходить за кор-
круг над на малій висоті курс судна, напрям- мою судна, на малій висо-
плавучим відкриваючи й закриваючи дросельний ку, в ті, відкриваючи й закри-
засобом клапан або змінюючи крок пропелера якому повинно йти ваючи дросельний клапан або змінюючи
судно крок пропелера

Контрольні запитання

1. Вимоги IМО, що пред'являються до рятувальних і чергових шлюпок,

зазвичай наявних на суднах, їх улаштування, кількості та розташуван-
ня на судні.
2. Вимоги IМО до спускових пристроїв рятувальних та чергових шлю-
пок.
3. Спуск і підйом рятувальних шлюпок і плотів. Посадка в шлюпки.
4. Вимоги IМО, що пред'являються до рятувальних плотів, зазвичай ная-
вних на суднах, їх влаштування, кількості та розташування на судні.
5. Введення надувного плоту в дію. Посадка в пліт.
6. Постачання рятувальних шлюпок і плотів, його використання.
7. Вимоги IМО пред'являються до радіоапаратури рятувальних шлюпок і
плотів ношена УКХ радіостанція, АРБ / EPIRB і маяк відповідач РЛВ
/ SART і їх експлуатація;
8. Маркування рятувальних засобів.
9. Евакуаційні системи.
10. Дії командира рятувального засобу до і після спуску його на воду.
11. Дії під час посадки людей у шлюпку і спуск шлюпки на воду при си-
льному хвилюванні моря.
12. Вимоги IМО, що пред'являються до двигунів рятувальних та черго-

45
 46

вих шлюпок. Експлуатація двигунів рятувальних шлюпок.

13. Особливості керування шлюпкою в умовах шторму.
14. Використання рятувальних засобів і устаткування на плоті або
шлюпці.
15. Дії, що вживаються для максимальної можливості виявлення рятува-
льної шлюпки, плота або людини у воді. Орієнтування та спостере-
ження в морі.

Список літератури
Основна
1. Безпека та охорона на морі: навчальний посібник / М. О. Колегаєв, Д. Г.
Парменова, М. А. Мамкічев, Г. В. Ніколаєва, О. М. Розлуцький, Г. Г. Роман, А.
П. Сваричевська, Д. Д. Осадчук. За редакцією професора М. О. Колегаєва. –
Одеса: Національний університет «Одеська морська академія», Фенікс. – 2020.–
832 с.

Допоміжна

2. Міжнародна Конвенція про підготовку і дипломування моряків та несен-

ня вахти 1978 року (консолідований текст з манільськими поправками): україн-
ською та англійською мовами, 2012. 567 с.
3. Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року /
International Convention for the Safety of Life at Sea, 1974 (SOLAS 1974) з попра-
вками.
4. Міжнародний Кодекс з рятувальних засобів International Life-Saving
Appliances (LSA) Code (MSC.48(66)) с поправками.
5. Керівництво з міжнародного авіаційного та морського пошуку та ряту-
вання (International Aeronautical and Maritime Search and Rescue Manual),
IAMSAR.
6. IMO модельні курси:
Model course 1.19 Proficiency in Personal Survival Techniques. 2000 Edition.
IMO, London, 2000.
Model course 1.21 Personal Safety and Social Responsibilities. 2000 Edition.
IMO, London, 2000.
Model course 1.23 Proficiency in Survival Craft and Rescue Boats other then
Fast Rescue Boats. IMO, London, 2000.
Model course 7.01 Master and Chief Mate. 2014 Edition. IMO, London, 2014.
Model course 7.02 Chief Engineer Officer and Second Engineer Officer. 2014
Edition. IMO, London, 2014.
Model course 7.03 Officer in Charge of a Navigational Watch. 2014 Edition.
IMO, London, 2014.
Model course 7.04 Officer in Charge of an Engineering Watch. 2014 Edition.
IMO, London, 2014.

46
 47

Model course 7.08 Electro-Technical Engineer. 2014 Edition. IMO, London,

2014.

47
 48

Навчальне видання

СУДНОВІ КОЛЕКТИВНІ РЯТУВАЛЬНІ ЗАСОБИ, ЇХ

ОСНАЩЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ТА ОХОРОНА НА МОРІ»

Укладачі: Кулєшов Ігор Миколайович

Мамкічев Микола Анатолійович
Розлуцький Олександр Миколайович

Підписано до друку ______.

Формат 6084/16. 1,31 обл.-друк. арк.
Тираж ___ прим. Зам. №

НУ «ОМА», центр «Видавінформ»

65029, м. Одеса, Дідріхсона, 8, корп. 7
Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003
Тел./факс:(0482)34-14-12
publish@ma/odessa.ua

48