7 .

ОХОРОНА ПРАЦІ

7.1 ПІДГОТОВКА ЕКІПАЖУ ДО БОРОТЬБИ ЗА ЖИВУЧІСТЬ СУДНА

Основою навчання екіпажа методам боротьби за живучість судна є

практичний відробіток прийомів по ефективному використанню наявних на
судні засобів боротьби з водою, пожежею, димом, газом, парою в умовах,
наближеною до аварійних.

Терміни проведення зайняття, тренувань і навчань встановлюються залежно

від рівня натренованості екіпажу.

Контроль і облік виконання планованих заходів по підготовці екіпажа до

боротьби за живучість покладаються на старшого помічника капітана.

Зайняття, тренування і приватні навчання з екіпажем по боротьбі за

живучість судна проводяться командним складом по підлеглості, а також
командирами аварійних партій (груп) зі своїми партіями (групами) під
керівництвом старшого помічника капітана і старшого механіка.

Основними елементами підготовки екіпажу до забезпечення

вибухопожежобезпечності і до боротьби з пожежею являються вивчення
конструктивних особливостей судна, рекомендацій і інструкцій заводу-
виготівника по експлуатації суднових систем, пристроїв і механізмів,
виконання попереджувальних заходів по відвертанню виникнення вибухів і
пожеж, відробіток практичних навичок по:

- застосуванню первинних засобів пожежогасіння в цілях ліквідації

пожежі в початковий момент після її виникнення;

- розвідці пожежі;

- евакуації людей з приміщень, охоплених пожежею;

- вибиранню вогнегасних засобів і способів їх подання до місць пожежі;

- відвертанню поширення пожежі по судну (герметизація і ізоляція примі-

щень, охоплених пожежею, зрошування палуб і перегородок, суміжних з
приміщенням, що горить, і т.д.);
- використанню різних засобів пожежогасіння; попередженню
можливих вибухів при пожежі;

- підтримці в готовності, приготуванню до спуску і включення в дію

стаціонарних засобів боротьби з пожежею;

- відпрацюванні дій екіпажу по боротьбі з пожежею відповідно до

суднового Розкладу по тривогах (у тому числі стоянкою) і оперативним
планом по боротьбі з пожежею.

Основними елементами підготовки екіпажу до забезпечення

водонепроникності корпусу судна і до боротьби за непотоплюваність
являються:

- вивчення конструктивних особливостей судна, рекомендацій і

інструкцій з експлуатації корпусу, суднових систем, закриття і
попереджувальних заходів по забезпеченню непотоплюваності (забезпечення
водонепроникності корпусу, остійності і плавучості судна);

- практичне відпрацювання навичок по підтримці в готовності,

приготуванню до пуску, включенню і забезпеченню роботи наявних на судні
водовідливних засобів, прийомів використання аварійного постачання по
припиненню вступу води всередину судна і її поширення по судну;

- відпрацювання дій екіпажу відповідно до суднового розкладу і

оперативного плану по боротьбі з водою.

Основними формами підготовки екіпажу до використання суднових

рятувальних засобів і порятунку людини, що впала за борт, являються:

- вивчення конструктивних особливостей, розташування рятувальних

засобів і методів їх використання, а також тренування по тривозі «Людина за
бортом»;

- відпрацювання практичних навичок по:

- приготуванню до спуску (скиданню) рятувальних засобів на воду по

загальносудновій тривозі і до спуску (скиданню) їх по шлюпочній тривозі;

- управлінню шлюпками, плотами з використанням усіх засобів їх руху;

- підходу на шлюпці до людини, що впала за борт, надання необхідної

допомоги і передачі його на судно;
- відпрацюванню зв'язку з рятувальними засобами і використанню
шлюпочної радіостанції;

- використанню піротехнічних засобів, у тому числі світлодимних

буйків;

- відпрацюванню з судноводійним складом радіотелефонних переговорів,

пов'язаних із забезпеченням безпеки;

- використанню індивідуальних рятувальних засобів і т.ін.

Основними елементами підготовки екіпажу до боротьби за живучість

технічних засобів являються:

- вивчення можливостей технічних засобів судна, їх

взаємозамінюваності, вивчення методів і способів по виправленню
пошкоджених механізмів, систем і магістралей і суднових пристроїв,
безперебійному забезпеченню споживачів електроенергією і так далі;

- відпрацювання практичних навичок по управлінню технічними

засобами при аварійній різній обстановці, а також по забезпеченню
надійності їх роботи;

- відпрацювання усіма членами машинного командного складу уміння

запустити, обслужити і зупинити дизель-генератор, турбогенератор,
мотопомпу, пожежний насос, засоби водовідливу, осушення, затоплення,
стаціонарні системи пожежогасіння й інші аварійні протипожежні і
рятувальні засоби судна;

- відпрацювання з усіма особами штурманського складу уміння

запустити в дію стаціонарні системи об'ємної пожежогасінні.

Кожен член аварійної партії судна повинен пройти підготовку на

стаціонарному тренажері живучості з отриманням відповідного сертифікату
[23, 24].

7.2 ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ
 Національні документи:

1. Конституція України;

2. Закон України «Про охорону праці»;

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадка на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

4. Закон України «Про пожежну безпеку»;

5. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну

безпеку»;

6. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення», і так далі.

Міжнародні документи:

1. Конвенція про працю в морському судноплавстві МОТ (Maritime Labour

Convention MLC) 2006).

2. Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення

вахти ПДНВ (International STCW Convention).

3. Міжнародна конвенція з охороні людського життя на морі(СОЛАС,від

англ..International Convention for the Safety of Life at Sea. SOLAS).

4. Міжнародний Кодекс безпечного обслуговування суден. International Safety

Management-Code (ISM-Code);

5. Контрольні листи (Сheck Lists) на проведення небезпечних робіт на судні,

розроблені в компаніях на основі вимог Міжнародних конвенцій та ISM-
Code.

6. Міжнародні медико-санітарні правила. Правила; ВООЗ від 23.05.2005р.

7. Керівництво по судновий санітарії (3-е видання). ВООЗ від 2013 р.

8. Міжнародний морський кодекс по небезпечних вантажів ММОГ від 2006

р., і так далі.
 На базі цих документів видаються спеціальні правила і норми охорони
праці, в яких викладені конкретні вимоги з підвищення безпеки та
поліпшення умов праці.

У сучасну систему правових норм охорони праці входять:

- правила і норми, які регулюють взаємовідносини адміністрації та

профорганізації в галузі охорони праці;

- правила і норми техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони

зовнішнього середовища з урахуванням забезпечення індивідуального
захисту робітників від виробничих шкідливостей;

- правила, що регулюють планування та організацію охорони праці;

- норми, що визначають рівень відповідальності посадових осіб за порушення
законодавства про охорону праці.

До нормативної документації з охорони праці відносяться: державні

нормативні акти про охорону праці – міжгалузеві й галузеві, система
стандартів безпеки праці – Держстандарти України (ДСТУ), міждержавні
стандарти безпеки праці (ДСТ ССБП) і міждержавні міжгалузеві та галузеві
нормативні акти.

Постановою Кабінету Міністрів України № 64 від 27.01.1993 створений

державний реєстр Міжгалузевих і галузевих нормативних актів (Реєстр
ДНАОП), що затверджений наказом Державний нагляд охороні праці № 12
від 06.02.1995, і в нього включено 235 міжгалузевих, 2014 галузевих
нормативних актів, у тому числі 698 правил міждержавних стандартів
системи стандартів безпеки праці (ДСТ ССБП) і 39 державних стандартів
України (ДСТУ).

Нормативна документація визначає вимоги до умов праці, тобто до рівня

шкідливих виробничих факторів.

Нормативно-технічна документація забезпечує захист працюючих від дії

небезпечних і шкідливих виробничих факторів, визначає вимоги до
виробничого устаткування і виробничих приміщень, до організації і ведення
технологічних процесів, створення і застосування засобів захисту.

З метою машинної обробки державні нормативні акти з охорони праці

кодуються. Група міжгалузевих нормативних актів має цифрові позначення
від 0.00 до 0.07. Група галузевих нормативних актів має цифрове позначення
відповідно до класифікатора, створеного на основі «Загального
класифікатора галузей народного господарства» Мінстату України.

Нормативно-технічна документація включає правила, норми, інструкції,

стандарти.

Норми і правила з охорони праці поділяються на єдині та міжгалузеві .

Дія єдиних норм і правил поширюється на всі галузі народного господарства.

Вони приймаються всіма директивними органами або спільно за
погодженням з Федерацією профспілок і містять найважливіші вимоги, єдині
для всього народного господарства.

Аналогічний порядок прийнято для міжгалузевих норм і правил, що

поширюються на кілька галузей або на окремі види виробництва чи робіт у
всіх галузях.

Галузеві норми і правила з охорони праці враховують специфіку окремих

галузей народного господарства і поширюються на всі підприємства галузі.
Наприклад, для морського транспорту такими галузевими (спеціальними)
правилами є затверджені Міністерством транспорту і профспілкою моряків
правила техніки безпеки на суднах морського флоту.

На суднах і підприємствах морського транспорту на основі галузевих правил

з техніки безпеки розробляються інструкції з визначенням конкретних
заходів безпеки при проведенні робіт, а також пожежного захисту. Ці
правила й інструкції періодично корегуються з урахуванням науково-
технічного прогресу в промисловості та впровадження у виробництво
новітніх засобів праці, швидкої якісної зміни морських суден та їхнього
устаткування. На всіх підприємствах складаються поточні й перспективні
плани заходів щодо охорони праці. Виділені для здійснення цих заходів
кошти витрачати для інших цілей забороняється. На морських
підприємствах, у навчальних закладах та інших організаціях діють Правила
внутрішнього розпорядку, обов’язкові для виконання всіма спів робітниками
й студентами (учнями).

Згідно зі ст. 21 Закону України « Про охорону праці» виробничі будинки,

споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що
вводяться в дію після будівництва (виготовлення) чи реконструкції,
капітального ремонту тощо і технологічні процеси повинні відповідати
вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Технологічні процеси, машини, устаткування, транспортні засоби, хімічні
речовини, їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном,
допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення
експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці,
що діють на території України.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у випадку

відсутності їх гігієнічної регламентації і державної реєстрації. Ці вимоги
закладені в керівних технічних матеріалах (КТМ), до яких відноситься,
зокрема, комплекс нормативних документів з техніки безпеки при
проектуванні й експлуатації суден і їхнього устаткування.

Дотримання умов безпеки щодо пуску в експлуатацію суден, цехів,

підприємств забезпечується запобіжним наглядом, що гарантує зниження
виробничого травматизму і професійних захворювань. Введення в
експлуатацію нових суден та інших виробничих об’єктів не допускається без
дозволу санітарної інспекції, а також технічної інспекції праці. Дотримання
діючих Санітарних правил для морських суден має забезпечити на суднах
належні санітарно-гігієнічні умови, запобігти можливості виникнення
виробничого травматизму і профзахворювань, а також забруднення
навколишнього середовища [25, 26, 27] .

7.3 ТАКТИКА БОРОТЬБИ З СУДНОВИМИ ПОЖЕЖАМИ.

ГАСІННЯ ПОЖЕЖ У МАШИННОМУ ВІДДІЛЕННІ

З усіх суднових пожеж 25 % припадає на машинні відділення. Пожежа в

машинно-котельних відділеннях може привести до втрати здатності судна
рухатися і маневрувати, а також до виходу з ладу систем енергозабезпечення
і живучості.

У боротьбі з пожежами на судні керуються Главою 2-2 Конструкція –

протівопожарний захист, виявлення і гасіння пожежі СОЛАС, а також
ПДНВ-78, вимогами до машинної команді, вимог щодо пов'язаних з
аварійною ситуацією, охороною праці, медичним доглядом та виживанням.

У перші ж хвилини пожежі створюється сильне задимлення і розвивається

висока температура, піднімаються розпечені гази — все це перекриває багато
дверей і трапів в машинному приміщенні та створює значні труднощі у
ліквідації пожежі.

Пожежу в МКВ в районі головного і допоміжного двигунів, допоміжних

механізмів необхідно прагнути ліквідувати на самому початку її виникнення,
застосовуючи переносні засоби і одночасно готуючи до дії основні
стаціонарні засоби пожежогасіння. Після оголошення загально суднової
тривоги необхідно: припинити вентиляцію; видалити всіх людей з МКВ,
приступити до його герметизації; зупинити головний палаючий двигун, а
також знеструмити електроустаткування в районі пожежі; перекрити швидко
запірні клапани паливних ємностей і працюючих механізмів; увімкнути всі
пожежні насоси, резервні генератори електроживлення і водовідливні засоби;
прокласти рукавні водяні й пінні лінії від магістралей до джерела пожежі.
Якщо після використання первинних пожежних засобів пожежа продовжує
розвиватися, то застосовують стаціонарні системи пожежогасіння.

Пожежу під настилом машинного відділення гасять звичайно стаціонарними

системами водорозпилення, парового і пінного пожежогасіння. При гасінні
генераторів електричного струму та іншого електроустаткування, що
знаходиться під струмом, слід застосовувати вуглекислотні вогнегасники.

Якщо всі засоби боротьби з пожежею використані, а пожежу ліквідувати не

вдалося, то за вказівкою капітана застосовується система об'ємного гасіння,
попередньо слід вивести з МКВ усіх людей, зупинити всі механізми, у тому
числі систему вентиляції, знеструмити головний розподільний щит,
загерметизувати приміщення.

Після включення системи необхідно вести постійне спостереження за

щільністю герметизації і температурою в суміжних з МКВ приміщеннях.
Після ліквідації пожежі необхідно переконатися в тому, що тління і горіння
припинилося. Для цього проводять розвідку, використовуючи необхідне
пожежне спорядження.

При відсутності горіння можна розгерметизувати МКВ і здійснити посилену

вентиляцію до повного видалення диму і вуглекислоти з усіх його
приміщень.

Пожежу під котлами котельних відділень ліквідують, використовуючи

стаціонарні системи водорозпилення, піно- і парогасіння.

При гасінні пожеж у машинно-котельних відділеннях необхідно по

можливості уникати використання морської води, що руйнівно діє на
сальники, електроустаткування та інші механізми. Треба намагатися
використовувати для ліквідації пожеж у МКВ суднові запаси прісної води.
При цьому слід подавати її до осередку пожежі тільки у дрібно розпиленому
стані.

Для запобігання пожежам у машинно-котельних приміщеннях необхідно

дотримуватися відомих правил:

- утримувати в справному стані й регулярно очищати димоходи котлів,

випускний тракт дизелів, утилізаційних котлів;

- промаслене дрантя зберігати в металевій шухляді й видаляти на кожній

вахті (спалювати його в топці котла забороняється);

- усі частини механізмів, що нагріваються, покривати негорючою фарбою;

- вчасно осушувати лляла і не допускати скупчення нафтопродуктів під

настилом;

- негайно усувати усі витоки і переливи нафтопродуктів;

- зберігати легкозаймисті нафтопродукти, фарби і лаки в МКВ

забороняється;

- усі дерев'яні та інші пальні матеріали, що входять у комплект машинного

аварійного майна, повинні бути оброблені вогнестійким складом.

Тактика гасіння пожеж на суднах будується виходячи з конструктивних і

експлуатаційних особливостей аварійного відсіку, наявність і можливості
переміщення вогню гасильних засобів, оцінки шляхів розповсюдження
вогню і диму.

Пожежі в трюмах і вантажних поміщеннях складають 50% всіх видів

суднових пожеж. Пожежі в трюмах характерні повільним розвитком, але
сильному задимленням в слідстві обмеженого газообміну.

Близько 25% пожеж відбувається в МКВ. Пожежі в МКВ дуже небезпечні,

оскільки вони паралізують життя судна і воно втрачає можливість руху,
виходять основні системи енергозбереження, створюються небезпека виходу
з ладу систем пожежі гасіння. Що визначає при гасінні пожежі в МКВ є
швидкість и безпомилковість дій екіпажа.

До систем пожежогасіння, використання яких найбільш доцільно у МКВ

відносяться: системи водяного пожежогасіння і паро-гасіння, системи
пінного пожежогасіння, системи вуглекислотного пожежогасіння, системи
гасіння за допомогою інертних газів, системи пожежогасіння парами легко
випарних рідин, порошкове пожежогасіння.

У перші ж хвилини пожежі в МКВ створюється щільне задимлення і

розвивається висока температура, розжарені гази піднімаються вгору і для
проникнення або виходу з МКВ слід використовувати тунель гребного валу
або інші проходи на ні жниць палубі.

Гасіння пожежі в МКВ в перші хвилини проводяться звичними вогню

гасильними засобами. Одночасно з цим перекривають паливо до аварійного
механізму і зупиняють паливний насос. Зупиняють головний двигун,
відключають вентиляцію, запускають пожежний насос, частково
герметизують саме приміщення, в районі пожежі відключають
електроживлення, готують основні системи пожежі гасіння.

Пожежа під плитами МКВ слід гасити розпорошеною водою або піною
одночасної використання цих засобів неприпустимо. Для попередження
розповсюдження пожежі і вибухів проводять охолодження водою повітряних
балонів, металевих конструкцій, паливних і маслених цистерн. При гасіння
пожежі двигуні внутрішнього згорання необхідно подавати піну або
розпорошену воду на двигун, що горить вище за полум’я.

У випадку неефективності застосування первинних засобів пожежогасінні,

локального і поверхневого гасіння необхідно зупинити всі механізми окрім
аварійно пожежного насоса покинути МКВ і за герметизувати його. При
герметизації залишають одне два невеликі отвори під контролем для виходу
повітря з приміщень. Через 2…3 хвилини після того, як по наказу капітана
проведений запуск системи об’ємного пожежогасіння, задраюють отвори, що
знаходяться під контролем. У випадку застосування легко-механічної піни
середньої і високої кратності ці отвори не задраюються.

У разі гасіння пожеж в приміщеннях насосних відділень наливних суден

екіпаж діє так само, як і при пожежі в МКВ. При цьому припиняють всі види
вантажних робіт і баластних операцій, а також миття і дегазацію танків;
перекривають швидко-запірні клапани паливних місткостей механізмів і
знеструмлюють електроустаткування; запускають пожежні насоси і резервні
генератори електроживлення; заповнюють інертним газом (на газовозах-
азотом) танки, суміжні з насосним відділенням, що горить.

Відкритий спалах рідкого палива гасять в першу чергу первинними і

ізолюючими підсобними засобами з подальшим введенням в дію основних
засобів пожежогасінні. Гасіння палива, що горить слід вести дрібно
розпиленою водою, піною, порошковими засобами. Піну слід направляти на
край ділянки пожежі, поступово переміщаючи її до центр і покриваючи всю
поверхню, що горить.

Викид полум’я з вентиляційних труб гасять кошмами з подальшою подачею

розпорошеної води для охолоджування нагрітих місць. Розлите на палубі
паливо гасять дрібно розпорошеною водою або піною [28].

7.4 ОСНОВНІ ВИДИ ТА ПРИЧИНИ ЗАБРУДНЕНЬ МОРЯ З СУДЕН

Речовини, що забруднюють море з суден, поділяються на чотири групи:

нафта; шкідливі речовини (крім нафти); стічні води; сміття.

У боротьбі з пожежами на судні керуються Главою 2-2 Конструкція –

протівопожарний захист, виявлення і гасіння пожежі СОЛАС, а також
ПДНВ-78, вимогами до машинної команді, вимог щодо пов'язаних з
аварійною ситуацією, охороною праці, медичним доглядом та
виживанням.Нафта означає нафту в будь-якому вигляді, включаючи сиру
нафту, рідке паливо, нафтові опади і залишки.

Шкідлива речовина – це будь-яка речовина, яка при попаданні в море здатна

створити небезпеку для здоров'я людей, завдати шкоди живим ресурсам,
морській флорі і фауні, порушити природну привабливість моря в якості
місця відпочинку і перешкодити іншим видам його правомірного
використання.

Стічні води означають стоки та інші відходи з усіх видів туалетів,

амбулаторій, лазаретів і т.п., з приміщень, де утримуються живі тварини, а
також інші води, які змішані з цими стоками.

Сміття являє собою всі види продовольчих, побутових і експлуатаційних

відходів (крім свіжої риби), які утворюються в процесі нормальної
експлуатації судна і підлягають постійному або періодичному видаленню,
крім речовин, названих вище.

Експлуатаційне скидання нафти являє собою видалення яке міститься в

льяльних, баластних і промивних водах нафти, що потрапляє туди в процесі
нормальної експлуатації судна – в результаті мийки вантажних і паливних
танків, ремонтних робіт у машинних приміщеннях і т.п.

Експлуатаційне скидання шкідливих речовин зумовлене витоком

вантажу у вантажних приміщеннях через пошкодження упаковки, змивом
розливів та розсипів на палубі, забрудненням осушувальних систем при
миття вантажних приміщень, в яких перевозилися шкідливі речовини, тощо.

Аварійні скиди викликаються помилками при бункеруванні,

неправильним обслуговуванням обладнання, розривами шлангів або
трубопроводів, аварією або загибеллю судна. Вимушений аварійний скид
може бути проведений для порятунку людського життя або судна.

Аварійне скидання нафти або інших шкідливих речовин носить

залповий характер, і її наслідки можуть викликати катастрофічні наслідки
для навколишнього середовища. Історія мореплавства останніх десятиліть
знає безліч регіональних екологічних катастроф, викликаних аваріями
нафтових танкерів [29].