ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ ЦИВІЛЬНОЇ

АВІАЦІЇ

Тема 1 Забезпечення технологічних процесів в цивільній авіації

1.1 Мета і завдання лекції

Метою лекції є ознайомлення з поняттям цивільної авіації та її
технологічними процесами.
Завдання лекції:
- ознайомити з метою та завданнями дисципліни;
- розглянути види авіації та їх особливості;
- розглянути суб’єкти цивільної авіації;
- ознайомити з факторами, що впливають на цивільну авіацію.

1.2 План лекції

1 Мета та завдання навчальної дисципліни
2 Загальні відомості про види авіації та її особливості
3 Суб’єкти цивільної авіації
4 Фактори, що впливають цивільну авіацію та на розвиток її технологій

1.3 Текст лекції

1 Мета та завдання навчальної дисципліни
В умовах швидкоплинних умов сьогодення та глобалізації суспільної та
економічної ланки життя розвиток авіаційної галузі йде по шляху збільшення
масштабів, удосконалювання технічного оснащення існуючих авіаційних
підприємств, виникнення нових технологічних процесів. Сучасні авіаційні
підприємства являють собою складні системи, об’єднані для комплексного
задоволення потреб споживачів та виконання якісних послуг
Число рейсів неухильно зростає і відповідно зростає навантаження на
авіаційно-транспортну інфраструктуру. Саме тому успіхи науки й техніки
дозволяють у цей час автоматизувати та покращити багато технологічних
процесів, застосовуваних у авіації.
Вивчення типових міжгалузевих технологічних процесів, їхніх
особливостей, закономірностей, загальних принципів оптимізації й відшукання
нових, найбільш ефективних умов їх проведення складає предмет і зміст
курсу «системи технологій цивільної авіації».
 Технологія - в широкому сенсі, це обсяг знань, які можна використовувати
для виробництва товарів і послуг з економічних ресурсів. Технологія включає в
себе методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і процедур, вона
тісно пов’язана із засобами, обладнанням, інструментами, матеріалами, що
використовуються.
Результатом авіаційного виробництва є послуги з перевезення
пасажирів, багажу, вантажів, пошти або з виконання авіаційних робіт.
Авіаційні послуги - взаємодія авіаційних підприємств і організацій для
задоволення потреб клієнтів (пасажирів, вантажовідправників, замовників
авіаробіт).
Діяльність з виробництва авіа послуг включає п’ять основних складових
частин:
а) предмети праці - те, на що спрямована праця (щоб перевезти пасажирів,
багаж і вантаж, необхідно переробити авіаційне паливо);
б) засоби праці - засоби, за допомогою яких відбувається вплив на предмет
праці, тобто знаряддя праці (літако-вертолітний парк), а також будівлі і споруди,
в яких відбувається трудовий процес (термінали, ангари, місця стоянок, ЗПС і
т.д.);
в) технологію діяльності, або спосіб впливу на предмет праці;
г) організацію діяльності, тобто впорядкування процесу праці в просторі і
часі;
д) сама праця, як доцільну діяльність працівника, за допомогою засобів
праці, технології і певної організації впливає на предмет праці з метою
пристосування його до своїх потреб.
Технологія авіаційної діяльності - встановлена послідовність операцій по
розробці, виробництву і реалізації авіапослуг. Характеризується безпосереднім
впливом на предмет праці (переробку авіаційного палива для перевезення
пасажирів, багажу, вантажу) засобів праці (літако-вертолітний парк, термінали,
ангари, місця стоянок, ЗПС і т.д.) і живої праці (робочої сили).
Завдання курсу «системи технологій цивільної авіації» складається у
вивченні і виборі оптимальних видів технологічних процесів, у визначенні
ефективних напрямків науково-технічного прогресу в авіаційній галузі.
Технологічний процес – це практичне використання будь-якої технології
через формалізовану доцільну сукупність дій, спрямованих на виробництво
певної послуги.
Кожен технологічний процес може бути розділений на певну кількість
типових технологічних ланцюгів або операцій і поданий як технологічна схема,
або технологічний графік. За допомогою технологічної схеми або графіку
проходить опис технологічних операцій для створення певної авіапослуги.
Першим етапом побудови технологічної схеми є блок схема, що являє
собою графічне або описове зображення ряду виробничих операцій. Другим є
кількісно-якісна схема – технологічна блок-схема із зазначенням на ній даних
про час, якість і кількість кожної операції.
Важливу роль в технологічному процесі відіграють:
1. Технологічне оснащення – знаряддя виробництва послуги, які необхідні
для виконання технологічного процесу.
2. Робочий час – час безпосереднього впливу працівника на предмет праці,
а також час апаратних процесів під наглядом працівника. (при
автоматизації певного процесу).
3. Виробничий цикл – інтервал календарного часу від початку до
закінчення процесу надання послуги.

2 Загальні відомості про види авіації та їх особливості

Авіація - теорія і практика польоту в атмосфері, а також сукупна
найменування пов'язаних з ними видів діяльності.
Авіацію поділяють на такі види:
1 Цивільна авіація:
• комерційна авіація;
• авіація загального призначення.
2 Державна авіація.
Цивільна авіація (ЦА) - авіація, яка використовується з метою
забезпечення потреб громадян, до цих цілей відносяться:
• перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти;
• виконання авіаційних робіт у сільському господарстві, нафтогазовій
галузі, будівництві, для охорони лісів, обслуговування експедицій і т.
д .;
• надання медичної допомоги населенню та проведення санітарних
заходів;
• проведення експериментальних і науково-дослідних робіт;
• проведення навчальних, культурно-освітніх і спортивних заходів;
• проведення пошуково-рятувальних, аварійно-рятувальних робіт та
надання допомоги при стихійних лихах.
«Авіація загального призначення» - термін, який з'явився в середині 80-х
років минулого століття, коли на хвилі "демократичних" перетворень до слова
"приватник" цілком законно додалися поняття: приватний пілот, пілот-
любитель, юридичні та фізичні особи - власники повітряних суден. АНЗ -
некомерційний сектор ЦА, що не призначений для регулярних комерційних
пасажирських і вантажних авіаперевезень.
Приклади некомерційного застосування повітряних суден (ПС) АНЗ:
• сільськогосподарське підприємство прийняло на тимчасову роботу
приватного пілота і орендувало повітряне судно категорії НЛА
(надлегкий літальний апарат) для виконання авіахімічних робіт;
при цьому ліцензується діяльність агрохімічної служби
сільськогосподарського підприємства, що забезпечує безпеку
виконання авіахімічних робіт; ПС зі злітною масою до 450 кг,
зареєстроване як одиничний екземпляр повітряного судна і має
відповідне свідоцтво льотної придатності;
• підприємство (організація) здійснює авіаперевезення на
некомерційній основі на ПС, придбаних у власність або взятих в
оренду - забезпечує авіатранспортом своїх асоційованих членів і
співробітників, здійснює транспортування вантажів, що
знаходяться на балансі підприємства (організації); застосовуються
літаки Як-40, Л-410, Ан-28, Ан-2. Ніщо не заважає, при бажанні
власника, використовувати для цілей АНЗ будь-який важкий лайнер,
наприклад, А-380.
Державна авіація - авіація, яка використовується для здійснення
військової, прикордонної, поліцейської, митної та інших державних служб, а
також для виконання мобілізаційно-оборонних і оборонно-спортивних завдань.
Таким чином, державна авіація підрозділяється на:
• військову авіацію;
• авіацію інших силових відомств (МВС, і так далі);
• авіацію МНС;
• спортивну авіацію.

3 Суб’єкти цивільної авіації

Складні технологічні процеси відбуваються на всіх підприємствах при
виробництві будь-яких товарів чи під час виконання будь-яких послуг. Саме
тому потрібно розібратись в понятті та видах суб’єктів авіаційної діяльності для
розробки та оптимізації технологічних процесів, що відбуваються на кожному з
них.
 Суб’єкти авіаційної діяльності – це суб’єкти господарювання, які
здійснюють авіаційну діяльність.
Сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України мають
отримати підприємства та організації, що в галузі цивільної авіації здійснюють:
1) розробку цивільної авіаційної техніки та в неї з метою схвалення типової
конструкції та серійне виробництво авіаційної техніки схваленої конструкції;
2) технічне обслуговування авіаційної техніки;
3) управління підтримкою льотної придатності;
4) експлуатацію повітряних суден;
5) навчання авіаційного персоналу та персоналу, діяльність якого
стосується забезпечення авіаційної безпеки, персоналу з наземного
обслуговування;
6) наземне обслуговування;
7) надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;
8) захист цивільної авіації від актів незаконного втручання;
9) інші види діяльності, передбачені законодавством, зокрема авіаційними
правилами України.
За ознакою наявності у власності суб’єктів повітряних суден та/або
наявності законних підстав для їх використання суб’єкти авіаційної
діяльності поділяються на:
1) суб’єктів, діяльність яких безпосередньо пов’язана із використанням
повітряних суден (авіаперевезення, аеропорти);
2) суб’єктів, діяльність яких опосередковано пов’язана із використанням
повітряних суден (агенти з продажу авіаційних перевезень, провайдери
авіанавігаційного обслуговування).
За видами авіаційної діяльності можна визначити:
1) суб’єкти авіабудівництва (авіабудівні компанії і підприємства, авіаційні
заводи, авіаремонтні заводи);
2) суб’єкти, діяльність яких пов’язана з організацією або безпосереднім
здійсненням повітряних перевезень (авіаперевізник, агенти з продажу
авіаційних перевезень);
3) суб’єкти аеропортової діяльності;
4) суб’єкти, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням повітряного руху.
В Україні важливими суб`єктами діяльності в сфері цивільної авіації є:
1) авіакомпанії (експлуатанти), що здійснюють внутрішні та міжнародні
перевезення пасажирів, вантажів та пошти;
 2) аеропорти, що забезпечують обслуговування пасажирів, польотів та
експлуатацію повітряних суден, будівель й споруд, a також засобів забезпечення
польотів;
3) аеродроми, що забезпечують зліт, посадку, розміщення та
обслуговування літаків;
4) підприємства ɜ технічного обслуговування й ремонту, що забезпечують
льотну придатність повітряних суден та ïx технічне обслуговування;
5) навчальні заклади (проводять підготовку, перепідготовку та підвищення
кваліфікації фахівців у сфері цивільної авіації);
6) підприємства-виробники авіаційної техніки в Україні, що забезпечують
поставку авіаційної техніки експлуатантам й авторський нагляд за її
експлуатацією;
7) Національне бюро ɜ розслідування авіаційних подій та інцидентів іɜ
цивільними повітряними суднами, що здійснює технічне розслідування
авіаційних подій та підготовку висновків і рекомендацій;
10) Український державний проєктно-технологічний та науково-дослідний
інститут цивільної авіації «Украеропроєкт»;
11) Державне підприємство ɜ обслуговування повітряного pyxy України
(Украерорух).
Другорядними суб’єктами авіаційної діяльності України є:
1) паливо-мастильні компанії;
2) агентства з продажу авіаційних перевезень;
3) організації з надання наземних послуг (хендлінгові оператори, компанії,
агенти);
4) кейтерінгові компанії;
5) клірингові компанії.

4 Фактори, що впливають цивільну авіацію та на розвиток її

технологій
Фактори, що впливають на обсяги пасажирських перевезень і
пасажиропотоків на маршрутах:
- діючі маршрути і введення нових маршрутів;
- мета пересувань;
- час (сезон) перевезення, місткість ПС, регулярність руху, частота руху,
інтервал руху т. д.
Фактори, які в більш глобальному сенсі мають вплив на ЦА можна
розділити на наступні групи:
 1) природно-географічні фактори (природні і кліматичні особливості країн
і регіонів, сезонність пасажиропотоків, географічні особливості комунікацій
інших видів транспорту, віддаленість аеропортів від центрів місць та інших
населених пунктів, що формують пасажиро - і вантажопотоки);
2) політичні (наприклад, міжнародні конфлікти);
3) епідеміологічні (наприклад вплив COVID-19);
4) економічні (рівень і особливості економічного розвитку, обсяги і
напрямки зовнішньої торгівлі, стан валютного ринку, платіжного і торгового
балансу, ступінь монополізації перевізної діяльності та характер конкуренції,
стан інвестиційної діяльності в сфері транспорту, економічне становище
авіакомпаній, розвиток туризму, рівень доходів населення і його
платоспроможність по групах);
5) соціальні (соціальна структура і національно-побутові традиції
населення, популярність повітряного транспорту, якість транспортних послуг,
система тарифів, розмір знижок і пільг тощо)
6) демографічні (чисельність населення і темпи його зростання,
демографічні тенденції по країнах і регіонах, зайнятість населення, рівень
концентрації населення і т.д.);
7) технічні (технічний рівень розвиненості авіакомпаній, аеропортів,
аеронавігації, засоби і персонал для обслуговування, модернізація парку ПС,
авіаційна безпека і т.д.);
8) організаційні (спрощення формальностей під час перевезення
пасажирів, вдосконалення технології обслуговування міжнародних
пасажирських перевезень);
9) цифрові фактори (або ципровізація) (перехід на цифрові технології,
автоматизація процесів, виконання технологічних процесів без участі
робітників).