Факультет

Національного авіаційного університету

ЗВІТ
з технологічної практики
на базі кафедри організації авіаційних робіт та послуг
здобувача вищої освіти 3 курсу БС-306Б групи
Москаленко Софії Романівни
кафедра організації авіаційних робіт та послуг
ОС Бакалавр
спеціальність 275 «Транспортні технології»
ОПП (спеціалізація) «Бортовий супровід авіаційних пасажирських перевезень»

з 12.06.2023 р. по 23.06.2023 р.

Керівник практики:

______________ доц. Трюхан О.М.

Київ 2023
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1: Дослідження ринку авіаційних транспортних засобів……………….4

РОЗДІЛ 2: Ефективність функціонування авіакомпаній: визначення

управлінського впливу………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 3: Загальна характеристика Singapore airlines…..………………………14

ВИСНОВКИ…..…………………………………………………………………….23

2
 ВСТУП
Одним із важливих напрямків професійної підготовки майбутніх
працівників в сфері повітряного простору. Саме з навчально-ознайомчої
практики розпочинається засвоєння практичних вмінь та  безпосереднє
знайомство з майбутньою професійною діяльністю. 
Під час проходження практики я отримала змогу безпосередньо
ознайомитись з теоретичними та практичними аспектами діяльності
авіакомпаній, зокрема Air Arabia.
– координація роботи авіакомпанії та їх штатних працівників;
– здійснення системи обліку публічної інформації;
– розгляд інформації у базах даних та доступ до неї;
– акумулювання теоритичного матеріалу в практичні навички освоєння
борту.
Метою практики було закріплення та поглиблення практичних знань,
одержаних при вивченні загальних та спеціальних навчальних дисциплін,
шляхом ознайомлення із системою та структурою компанії авіаліній, їх
компетенцією, призначенням, основними формами та методами діяльності;
формування професійних навичок для вирішення конкретних життєвих
ситуацій і прийняття самостійних рішень в реальних умовах.
Звіт складається зі вступу, трьох розділів, підрозділів та висновків.

3
 РОЗДІЛ 1. Дослідження ринку авіаційних транспортних послуг

Сьогодні для підтримки швидкого темпу життя, взаємозвʼязків між

різними країнами є необхідність у найефективнішому наидоцільнішому виді
транспорту, яким є авіаційний повітряниий транспорт. До складу повітряного
транспорту входять підприємства повітряного транспорту, щс здійснюють
перевезення пасажирів 1 вантажів, аерофотозйомку, сільськогосподарські
роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоои, системи
управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної
авіації, та майданчики для експлуатаці повітряних суден, інші підприємства,
установи и організаші. незалежно ві фоом власності. шо забезпечуюють роботу
авіаційного транспорту.
Авіаційний транспорт – один 13 наймолодших видів сполучення.
Перевагами є: швидкість; більш короткі в порівнянні з іншими видами
транспорту маршрути проходження: можливість досягнення віддалених та
важкодоступних районів. Авіатранспортом здійснюють переважну більшість
трансконтинентальних пасажироперевезень та перевезень вантажів та товарів із
невеликим строком зберігання на значні відстані. Але у авіаційного транспорту
є 1 недоліки, це: висока вартість. залежність від метеорологічних умов та
залежність від аеропортово інфраструктури.
За допомогою системи повітряного транспорту суспільство має змогу
задовольняти свої потреби у подорожах, перевезеннях вантажу, багажу і пошти.
Все це регулюється міжнародними нормагивно-правовими актами,
міжурядовими угодами Та безліччю інших угод, які у свою чергу підвищують
ефективність повітряних перевезень та рівень авіаційної безпеки.

4
 РОЗДІЛ 2. Ефективність функціонування авіакомпаній: визначення
управлінського впливу

Транспорт – важлива галузь кожної держави. Обсяг транспортних послуг

багато в чому залежить від стану економіки країни, а сам транспорт часто
стимулює підвищення рівня активності економіки. Особливе місце серед різних
видів транспорту посідає авіаційний транспорт
Розвиток ринкових відносин в Україні спричинив руйнування галузевої
системи управління повітряним транспортом. Цей процес був необхідний і
закономірний, проте первинний ефект виявився різко негативним – зросла
кількість аварійних ситуацій, їх тяжкість, зменшилися обсяги перевезень і
випуск парку повітряних суден тощо.
Значною мірою це було обумовлено тим, що замість наявної системи
галузевого управління авіаційним транспортом не було створено еквівалентної
системи управління і регулювання транспортної діяльності, адаптованої до
умов ринкового господарювання.
На сучасному етапі становлення економіки в нашій країні змінилися
взаємостосунки авіатранспортних підприємств з державою.
Підприємства змушенні виживати в умовах високої конкуренції з боку
інших видів транспорту і успішніших авіакомпаній, самостійно вирішувати
поточні завдання виробництва польотів і продажу авіаперевезень без значної
фінансової підтримки держави. Вони прагнуть знайти вихід із такого
становища, зменшуючи свої витрати і не знижуючи якості пропонованих
послуг.
У цих умовах щоразу актуальнішим стає ефективне використання
ресурсів підприємства. Упродовж тривалого часу поняття ефективності дуже
важливе і в економічній теорії, і в практичній діяльності підприємств.
Проблема вдосконалення системи управління підприємством з метою
підвищення ефективності, основного критерію якості управління ресурсним
потенціалом, який є в розпорядженні підприємства, за своїм змістом дуже
5
складна. В ній сконцентровано всі соціальні й економічні проблеми розвитку
підприємства:
 наявність та доступ до ресурсів,
 економічна рівновага,
 оптимальність відтворення,
 рівень життя робітників,
 професіоналізм керівництва,
 використання в діяльності підприємства маркетингових підходів та
ін.
У світовій теорії та практиці не існує єдиних підходів, універсальних
форм вдосконалення управління і організації роботи підприємств з
урахуванням соціального аспекту, визначенням системи показників оцінювання
ефективності діяльності, методів планування та прогнозування процесу
підвищення ефективності управління підприємством. Ці питання вивчали такі
вчені-економісти: Т. Пітерс, Р. Уотерман, В. Кнорринг, Е. Січ, В. Василенко, В.
Співак, Ф. Котлер та ін. Однак критичний огляд наукових робіт свідчить, що
низка теоретичних та методичних питань невирішені. Це стосується вивчення
ефективності як критерію якості управління підприємством.
Велике значення для забезпечення безперебійного виробничого процесу
на підприємстві має не тільки наявність тих чи інших видів ресурсів
(матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних), а й їх розподіл за
рівнями організаційної структури управління.
Стійкість виробництва, яку визначають за тривалістю ліквідації збоїв,
залежить від кількості ресурсів, наявних на кожному рівні. Володіння правом
розпоряджатися певними ресурсами визначає міру централізації управління на
підприємстві. Питання централізації або децентралізації управління пов'язане з
проблемою розподілу влади.
Необхідний розумний розподіл завдань за ієрархічними рівнями системи
управління. Цей розподіл залежить від права керівників того чи іншого рівня

6
розпоряджатися необхідними ресурсами, ухвалювати рішення для конкретної
проблеми.
Вибір доцільного ступеня централізації управління — завдання
оптимізаційне. Воно сприяє поліпшенню соціально-економічних показників
підприємства. Постає проблема підвищення економічності і підтримки
стабільного становища авіакомпанії на ринку авіатранспортних послуг.
Для вирішення зазначених питань важливо дослідити підходи до
формування і функціонування органів управління та поняття соціально-
економічної ефективності авіапідприємства як критерію якості управління його
діяльністю.
Рішення проблеми передбачає:
 дослідити способи організації перевезень і управління сервісним
обслуговуванням пасажирів на повітряному транспорті;
 вивчити і вдосконалити основні етапи підготовки польотів і
технології обслуговування пасажирів на повітряному транспорті;
 провести аналіз основних критеріїв якості обслуговування
пасажирів на повітряному транспорті;
 визначити стратегічні цілі управління розвитком пасажирських
авіаперевезень;
 проаналізувати економічну діяльність і досліджувати вплив її
результатів на управління пасажирськими авіаперевезеннями;
 встановити найбільш ефективні напрями інформатизації
управлінських процесів авіаційними перевезеннями пасажирів;
 проаналізувати правові основи регулювання перевезень пасажирів
на повітряному транспорті і основні завдання державного регулювання
пасажирськими авіаперевезеннями.
Така робота дасть змогу підвищити якість управління підприємством на
всіх рівнях, розглянути поняття ефективність; обґрунтувати власний погляд на
це поняття як на економічну категорію та показник критерію якості управління

7
діяльністю авіапідприємства, а також на суть організаційної культури як
обов'язкового чинника ефективного управління підприємством.
На думку провідних фахівців у сфері менеджменту, питанням
формування і розвитку організаційної культури на вітчизняних підприємствах
приділяється недостатньо уваги.
Сучасна організаційна культура українських підприємств, а точніше
практично цілковита її відсутність, не передбачає орієнтації на створення
сприятливих умов для перспективної діяльності, а спрямована на задоволення
поточних потреб. На практиці, як правило, відбувається таке: можливості
ринкової економіки використовують з метою швидкого нагромадження,
використання і розбазарювання цінностей і благ. Це завдає величезних збитків
потенціалу і перспективам довгострокового розвитку підприємства.
Керівництво будь-якого підприємства (фірми, компанії) повинне
використовувати вплив організаційної культури на підвищення ефективності
діяльності. Тільки ті організації, яким вдається віднайти цінності, що мають
вирішальне значення для досягнення поставленої мети, зробити їх спільними
для всіх співробітників і пов'язати ці цінності, а також всю сукупність набутих
навиків і умінь персоналу із структурою, стратегією, стилем управління,
досягають успіху в сучасних умовах. Отже, створення і розвиток організаційної
культури як основи ефективного управління підприємством — важливе
завдання керівництва. Воно дає змогу орієнтувати всі структурні підрозділи і
всіх працівників на досягнення поставленої поточної і стратегічної мети.
Авіакомпанія — соціально-економічна система; вона розв'язує і проблеми
забезпечення безперебійного виробничого процесу, і свої соціальні питання.
Внаслідок дії різних несприятливих чинників, на авіатранспортному
підприємстві виникають збої, які призводять до відхилення вильотів літаків від
розкладу. Затримки рейсів мають економічні і соціальні наслідки.
Для авіатранспортних підприємств актуальна проблема забезпечення
безперервності виробничого процесу. Регулярність польотів — один з основних

8
показників, що характеризують діяльність авіакомпанії із виробництва
повітряних перевезень.
Затримки вильотів спричиняють простої повітряних суден, порушення
ритмічності виконання інших рейсів і злагодженості роботи виробничих
підрозділів певного авіатранспортного підприємства.
Підвищення стійкості виробництва сприяє зменшенню економічних втрат
від збійних ситуацій; крім того, воно має важливий соціальний зміст, оскільки
сприяє поліпшенню якості обслуговування пасажирів внаслідок ліквідації
незручностей у разі затримки рейсів, береже час пасажирів.
Робота авіапідприємства задовольнятиме пасажирів лише в тому випадку,
якщо буде гарантована висока безпека польотів і регулярність рухів,
оперативність і культура обслуговування.
Завдання забезпечення високої стійкості виробництва і зниження збитків
авіатранспортного підприємства від збоїв може бути вирішене за допомогою
вдосконалення авіа-технічної бази, від якої залежать технічне обслуговування і
підготовка літаків до польотів.
Авіаційно-технічну базу можна трактувати самостійним підприємством.
Вона також розв'язує свої соціальні і економічні проблеми. Тривалість і частота
затримок рейсів, що усувають фахівці авіатехнічної бази, мають важливе
значення для пасажирів.
На повітряних лініях малої і середньої протяжності тривалість затримки є
вирішальним чинником для вибору між літаком як засобом пересування й
іншим видом конкуруючого транспорту.
На протяжних повітряних лініях, коли пасажири не мають вибору (в
умовах затримки будь-якої тривалості вони змушені чекати моменту готовності
повітряного судна до польоту), важливі передусім економічні показники. Чим
триваліша збійна ситуація, що усувається працівниками авіаційно-технічної
бази, тим більших економічних збитків буде завдано авіакомпанії.
Необхідно розробити методику побудови ефективної системи підготовки
повітряних суден до рейсів, в якій завдання, пов'язані з усуненням затримок

9
рейсів, і використовувані з цією метою ресурси підприємства були б розумно
розподілені за рівнями системи.
Основна мета полягає в розробці організаційно-методичного
забезпечення соціально-економічних показників системи підготовки повітряних
суден до рейсу і у виробленні рекомендацій для побудови економічної і
стабільної системи. Для досягнення сформульованої мети необхідно вирішити
такі завдання:
 вибрати і обґрунтувати соціально-економічні критерії якості
системи підготовки повітряних суден до рейсу;
 розробити модель стійкості виробництва;
 розробити модель економічності управління;
 розробити методику оптимізації (за критерієм стійкості
виробництва) розподілу фахівців системи підготовки повітряних суден до рейсу
за її виробничими рівнями;
 розробити методику визначення ступеня централізації усунення
затримок вильотів, оптимального за критерієм економічності системи
підготовки повітряних суден до рейсу.
Перехід авіакомпаній до ринкової концепції управління спричинив
необхідність корінної зміни або вдосконалення організаційних структур
управління діяльністю компанії. Необхідне створення гнучких організаційних
структур, що легко пристосовуються до специфіки стратегічних програм і
здатні вдосконалюватися.
В основі управління бізнесом за кордоном — доктрина "невтручання".
Вона передбачає, що уряд не повинен втручатися в діяльність приватних осіб,
що займаються підприємництвом, а надавати їм свободу дій.
Все ж практика свідчить, що насправді ця доктрина меншою мірою
придатна для транспорту, ніж для інших видів діяльності. Існує багато причин,
через які суспільство повинне здійснювати особливий контроль над авіаційним
транспортом:

10
  Основні операції транспорту необхідно регулювати на користь
суспільної безпеки.
 У багатьох випадках транспорт — закономірна монополія, що є
гальмівним чинником його розвитку.
 Найчастіше у транспортній галузі відбувається конкурентна
боротьба. Це призводить до зниження заробітної платні працівників галузі.
 Соціальні витрати транспорту значні, у зв'язку з цим їх необхідно
враховувати і перерозподіляти. Авіаційний транспорт не може існувати без
таких складових, як аеродроми, технічне обслуговування тощо. Це вимагає
додаткового фінансування.
 Транспорт часто потребує міжнародної взаємодії, що зумовлює
необхідність державних угод.
 Транспорт разом із системою матеріально-технічного постачання і
зв'язком є частиною інфраструктури національної економіки і водночас
стимулятором її розвитку.
 Транспорт, унаслідок високого рівня інтенсивності перевезення
пасажирів і вантажів, є галуззю, що прогресивно стимулює інфляційні процеси.
Тому в умовах нестабільної економічної ситуації необхідний контроль рівня
тарифів.
 Транспорт є центральною ланкою в ліквідації надзвичайних
ситуацій і відіграє важливу роль у забезпеченні обороноздатності країни.
Основним завданням авіації є перевезення пасажирів, а супутній сервіс є
видом людської діяльності, який спрямований на задоволення потреб людей за
допомогою послуг. Організація сервісу на транспорті визначається сукупністю
всіх видів діяльності задля задоволення і надання послуг з доставки пасажирів і
їх багажу.
Основним фактором сервісного обслуговування, незалежно від видів
перевезення, є якість обслуговування пасажирів. В умовах ринкової економіки
якість послуги, як і будь-якого іншого товару, є визначальним чинником її
конкурентоспроможності, зокрема щодо повітряного транспорту.
11
 Світова практика свідчить: забезпечити високу якість авіатранспортної
продукції за критеріями гарантування безпеки і регулярності польотів,
культури обслуговування пасажирів і вантажів, а також охорони
навколишнього середовища в умовах ринкової економіки, неможливо без
здійснення контролю над діяльністю авіапідприємств з боку держави.
Якість послуги визначається сукупністю властивостей послуги для
задоволення певної потреби авіапасажира відповідно до його вимог (або до
стандартів та інших нормативних документів)
Для забезпечення конкурентоспроможності і ефективності виробництва у
виконавця виникає необхідність задовольняти щоразу зростаючі вимоги
споживача, тобто безперервно підвищувати якість послуг. Серед найстійкіших
чинників конкурентоспроможності є регулярне підвищення рівня задоволення
потреб пасажирів з випередженням зростання тарифів на надані послуги.
Актуальність проблеми підвищення якості зростатиме внаслідок
насичення ринку послугами з перевезення пасажирів і вантажів
авіапідприємствами різних видів. Це пов'язано з тим, що проблема підвищення
якості і ефективності авіатранспортної системи країни має соціальне,
політичне, науково-технічне і економічне значення.
Надання права виходу на міжнародний ринок ставить перед працівниками
авіапідприємств завдання оволодіти сучасними навичками управління, теорією
маркетингу і практичного його використання на рівні основної виробничої
ланки підприємства.
Маркетинг означає якісно новий підхід до управління авіатранспортним
виробництвом, до задоволення ринкового споживчого попиту. Особливості
авіатранспортного маркетингу значною мірою обумовлені специфікою ринку.
Цей ринок має складну структуру і є відкритою системою, елементи якої
взаємодіють із зовнішнім середовищем.
Як уже наголошувалося раніше, продукцією, тобто товаром, повітряного
транспорту є перевезення пасажирів і вантажів. Крім того, авіакомпанії
пропонують на ринку значний перелік послуг, супутніх задоволенню

12
додаткових потреб, пов'язаних із переміщенням. Масштабність пропозиції
можна оцінити за провізною здатністю парку повітряних суден, експлуатованих
авіакомпаніями на комерційній основі.
Особливу роль в організації перевезень пасажирів і якості їх
обслуговування відіграє координація взаємодії служб і підрозділів авіакомпаній
у процесі підготовки транспортних засобів до відправлення.
Структура служби організації перевезень визначається у кожному
конкретному випадку, залежно від об'єму повітряних перевезень певного
аеропорту, наявності в міського аеровокзалу, в якому проводиться реєстрація
пасажирів, що вилітають, типу повітряних суден, що експлуатують аеропорт,
наявність в аеропорту міжнародного сектора й інших підрозділів цієї галузі
транспорту.

13
 РОЗДІЛ 3. Загальна характеристика Singapore Airlines

Singapore Airlines є національною авіакомпанією Сінгапуру і вважається

однією з провідних авіакомпаній у світі. Вона заснована у 1972 році і має свою
базу в аеропорту Чангі в Сінгапурі. Singapore Airlines володіє одним з
наймолодших і найсучасніших парків літаків у світі.
Компанія пропонує регулярні авіарейси до більш як 130 пунктів
призначення у понад 35 країнах по всьому світу. Вона відома своєю високою
якістю обслуговування пасажирів і вважається однією з найкращих
авіакомпаній для подорожей бізнес-класом.
Singapore Airlines є членом альянсу авіакомпаній Star Alliance, що
дозволяє їй співпрацювати з іншими авіаперевізниками по всьому світу та
надавати своїм пасажирам широкий вибір маршрутів.
Крім пасажирських авіаперевезень, Singapore Airlines також займається
вантажними перевезеннями і має власну грузову ділянку під назвою “Singapore
Airlines Cargo”.
Загалом, Singapore Airlines відома своїм високим рівнем сервісу,
сучасними літаками і широкою мережею маршрутів, що робить її популярним
вибором для пасажирів, які шукають комфортну та надійну авіакомпанію.

3.1. Організаційна структура підприємства Singapore Airlines

14
 Організаційна структура Singapore Airlines складається з кількох рівнів і
підрозділів, що допомагають управляти різними аспектами діяльності компанії.
Основні елементи структури включають наступне:
• Керівництво: Верхній рівень управління включає Голову компанії (CEO)
та його/її керівний комітет. Вони встановлюють стратегію, вирішують
стратегічні питання та надають загальне керівництво.
• Департаменти та відділи: Singapore Airlines має різні департаменти, такі
як відділ маркетингу, фінансовий відділ, відділ операцій та планування
маршрутів, відділ ресурсів людини, відділ інформаційних технологій тощо.
Кожен департамент відповідає за свої обов’язки та здійснює управління своїми
функціональними областями.
• Дочірні компанії: Singapore Airlines має кілька дочірніх компаній, які
займаються пов’язаними з авіацією послугами. Наприклад, “SilkAir” - це
підрозділ Singapore Airlines, який займається регіональними пасажирськими
перевезеннями.
• Екіпаж та оперативні підрозділи: Singapore Airlines має екіпажі, що
складаються з пілотів, стюардес та інших членів екіпажу. Крім того, вона має
оперативні підрозділи, такі як технічна служба, забезпечення безпеки,
обслуговування пасажирів та інші, які забезпечують безперебійну роботу
авіакомпанії.
Організаційна структура Singapore Airlines розроблена таким чином, щоб
забезпечити ефективне управління всі ма аспектами авіакомпанії та забезпечити
якісне обслуговування пасажирів.

3.2. Дослідження ринку авіаційних транспортних послуг,

прогнозування обсягів перевезень, місце підприємства на ринку
транспортних послуг.

Дослідження ринку авіаційних транспортних послуг і прогнозування

обсягів перевезень є важливими елементами стратегічного планування для
підприємств, таких як Singapore Airlines. Такі дослідження допомагають
15
зрозуміти потреби пасажирів, конкурентне середовище та тенденції на ринку,
що дозволяє компанії приймати узгоджені рішення щодо розвитку і
маркетингу.
В рамках дослідження ринку авіаційних транспортних послуг вивчаються
такі фактори, як попит на подорожі, туристичні тенденції, діяльність
конкурентів, регулятивне середовище, економічні умови та інші фактори, які
можуть впливати на авіаперевезення. Аналізуються також дані про ринок, такі
як обсяги перевезень, рейтинги авіакомпаній, розподіл ринку тощо.
Прогнозування обсягів перевезень дозволяє визначити потенційні
тенденції зростання або зміни в попиті на авіаперевезення, що допомагає
компанії планувати ресурси, маршрути, флот та інші аспекти своєї діяльності.
Це важливий інструмент для прийняття стратегічних рішень та розвитку
бізнесу.
Singapore Airlines займає визначене місце на ринку транспортних послуг,
особливо в сегменті міжнародних пасажирських перевезень. Завдяки високій
якості обслуговування, безпеки польотів, сучасному флоту літаків і широкій
мережі маршрутів, вона здобула репутацію провідного гравця в авіаційній
індустрії. Конкуренція на ринку транспортних послуг завжди існує, і Singapore
Airlines продовжує працювати над збереженням і покращенням свого
становища на ринку шляхом постійного розвитку свого бізнесу та стратегічних
ініціатив.

3.3. Керівництво, основні підрозділи та їх завдання. Структура

управління Singapore Airlines

Керівництво Singapore Airlines складається з верхнього рівня управління,

включаючи Голову компанії (CEO) та його/її керівний комітет. Вони
встановлюють загальну стратегію компанії і надають керівництво важливим
рішенням.
Основні підрозділи Singapore Airlines включають такі департаменти та
відділи:

16
 • Відділ маркетингу: Цей відділ відповідає за розробку та впровадження
маркетингових стратегій, рекламних кампаній, бренду та зв’язку зі
споживачами. Вони аналізують попит на ринку та займаються розвитком нових
маркетингових ініціатив для привертання пасажирів.
• Фінансовий відділ: Відділ фінансів відповідає за фінансове планування,
бухгалтерію, контроль витрат, аналіз фінансової продуктивності та звітність
компанії. Вони забезпечують ефективне управління фінансовими ресурсами
компанії.
• Операційний відділ та планування маршрутів: Цей відділ займається
управлінням розкладами рейсів, плануванням маршрутів, управлінням запасами
палива та ефективністю використання флоту. Вони дбають про оптимальне
використання ресурсів та ефективність операцій авіакомпанії.
• Відділ ресурсів людини: Цей відділ займається управлінням
персоналом, залученням, навчанням, розвитком та утриманням талановитих
працівників. Вони відповідають за політику зайнятості, компенсацію та
корпоративну культуру.
• Відділ інформа ційних технологій: Цей відділ забезпечує розробку та
підтримку інформаційних систем та технологій, необхідних для ефективного
управління операціями, продажами та обслуговуванням пасажирів.
Це лише кілька прикладів основних підрозділів Singapore Airlines.
Компанія має багато інших підрозділів, які виконують різноманітні
завдання, щоб забезпечити ефективну діяльність авіакомпанії. Конкретна
структура та назви відділів можуть відрізнятися в залежності від потреб та
розмірів компанії. Організаційна структура може змінюватися з часом,
відповідаючи на зміни у бізнес-потребах та стратегічні напрямки компанії.

3.4. Номенклатура та обсяги надання транспортних послуг

Singapore Airlines надає широкий спектр транспортних послуг для

пасажирів і вантажів. Основні номенклатури транспортних послуг, які
надаються компанією, включають:

17
 •Пасажирські перевезення: Singapore Airlines забезпечує пасажирські
авіаперевезення до різних міжнародних і внутрішніх напрямків. Вони
пропонують перельоти в економ-класі, бізнес-класі та перший клас,
забезпечуючи комфорт і високий рівень обслуговування.
• Вантажні перевезення: Singapore Airlines також надає послуги
вантажних перевезень для вантажів різного типу та обсягу. Вони мають
спеціалізовані рейси та контейнери для перевезення вантажів, що потребують
особливої уваги, таких як технічне обладнання, медичне обладнання, свіжі
продукти тощо.
• Чартерні рейси: Крім регулярних рейсів, Singapore Airlines також надає
послуги чартерних рейсів для групових подорожей, спеціальних подій або
корпоративних подорожей. Це дозволяє замовникам вибирати гнучкий графік
та маршрут, відповідно до їхніх потреб.
Обсяг надання транспортних послуг Singapore Airlines залежить від
різних факторів, включаючи міжнародні та внутрішні ринки, попит на
перевезення, конкуренцію, сезонні фактори та інші. Компанія активно працює
над розширенням своєї мережі маршрутів та підвищенням кількості рейсів, щоб
задовольнити потреби пасажирів та вантажних клієнтів.

3.5. Аналіз техніко-економічних показників діяльності служб з

організації перевезень

Аналіз техніко-економічних показників діяльності служб з організації

перевезень є важливою складовою стратегічного планування і управління
бізнесом. Деякі з ключових техніко-економічних показників, які можуть бути
враховані в такому аналізі, включають:
• Прибутковість: Цей показник відображає відношення прибутку до
витрат і визначає ефективність фінансової діяльності служби з організації
перевезень. Він може бути обчислений за допомогою таких показників, як
рентабельність активів, рентабельність капіталу або прибутковість
продуктивності праці.

18
 • Ефективність використання ресурсів: Цей показник оцінює, наскільки
ефективно використовуються ресурси, такі як транспортні засоби, працівники,
паливо тощо. Він може бути виміряний, наприклад, витратами палива на
перевезення одиниці вантажу або пасажиромиль.
• Обсяги та загрузка: Ці показники відображають обсяги перевезень, які
здійснює служба, та рівень використання її потенціалу. Вони можуть бути
виміряні, наприклад, кількістю пасажиро-кілометрів або тонно-кілометрів
вантажу, а також відношенням фактичного обсягу до максимально можливого.
• Якість обслуговування: Цей показник відображає задоволеність клієнтів
якістю наданої послуги. Він може бути виміряний, наприклад, через рейтинги
задоволеності пасажирів або кількість скарг і рекламацій.
Аналіз техніко-економічних показників діяльності служб з організації
перевезень допомагає виявляти сильні та слабкі сторони, ідентифікувати
можливості для покращення та розробки стратегій збалансованого розвитку.
Він допомагає виробляти обґрунтовані рішення та встановлювати метрики для
вимірювання продуктивності та виконання цілей, виявити проблемні аспекти й
розробити стратегії для поліпшення продуктивності та рентабельності.

3.6. Робота кабінного екіпажу при підготовці до польоту, під час та

після польоту.

Кабінний екіпаж грає важливу роль у забезпеченні безпеки та комфорту

пасажирів під час польоту. Їхня робота охоплює підготовку до польоту, роботу
під час польоту та дії після польоту. Ось загальна інформація про цей процес:
Робота кабінного екіпажу авіакомпанії включає кілька етапів: підготовка
до польоту, робота під час польоту та після польоту. Кожен з цих етапів має
свої важливі завдання та обов’язки. Ось загальна характеристика роботи
кабінного екіпажу на кожному етапі:
1. Підготовка до польоту:
• Перевірка безпеки та придатності кабіни для польоту.

19
 • Перевірка наявності та належного функціонування всіх
необхідних пристроїв, обладнання та запасів.
• Організація пасажирського простору, зокрема, розташування
сидінь, викладання безпекових пояснень та забезпечення комфорту пасажирів
перед вильотом.
• Перевірка пасажирів, їх документів та забезпечення
дотримання процедур безпеки.

2. Робота під час польоту:

• Забезпечення комфорту та безпеки пасажирів, включаючи
надання послуг харчування та напоїв, розповсюдження інформації та допомогу
в разі потреби.
• Забезпечення дотримання вимог авіаційної безпеки та
процедур, включаючи дотримання інструкцій щодо використання рятувального
обладнання та виконання екстрених процедур.
• Здійснення спілкування та співпраці з пілотами та іншими
членами екіпажу для забезпечення безпеки та ефективності польоту.
3. Робота після польоту:
Ці завдання та обов’язки можуть змінюватися в залежності від типу
польоту (короткі чи довгі маршрути, міжнародні або внутрішні перельоти) та
політики конкретної авіакомпанії.
• Проведення останньої перевірки кабіни та переконання в її
готовності до наступного польоту.
• Збір зворотного зв’язку від пасажирів щодо їхнього досвіду
польоту та надання відповідної інформації та допомоги.
• Перевірка наявності та належного зберігання обладнання,
матеріалів та запасів у кабіні.
• Звітність та документування подій, що сталися під час
польоту, зокрема випадки безпеки, затримки тощо.

20
 Отже, це загальна характеристика роботи кабінного екіпажу при
підготовці до польоту, під час польоту та після його завершення. Докладні
процедури та обов’язки можуть відрізнятися залежно від внутрішніх правил та
процедур кожної авіакомпанії.

3.7. Аварійно-рятувальне обладнання літака, його склад та

розташування

Аварійно-рятувальне обладнання літака включає різноманітні засоби,

призначені для забезпечення безпеки пасажирів та екіпажу у випадку аварії чи
екстреної ситуації. Основні елементи такого обладнання і їх розташування на
борту літака можуть включати наступне:
• Рятувальні жилети: Розташовані під сидіннями або у спеціальних
відсіках. Це надувні жилети, які допомагають пасажирам підтримуватися на
поверхні води після аварії.
• Плавці та шлюпки: Літаки зазвичай оснащені плавцями або надувними
шлюпками, які можуть бути випущені у воду після аварії для евакуації
пасажирів та екіпажу.
• Пожежні вогнегасники: Літаки мають пожежні вогнегасники для
загасання вогню, якщо виникає пожежа на борту.
• Переносні дихальні апарати: Ці апарати призначені для забезпечення
доступу до чистого повітря під час евакуації у випадку виникнення диму або
отруйних речовин.
• Екстрені виходи: Літаки мають додаткові виходи, які можуть бути
використані в разі аварійного випадку, що дозволяє пасажирам швидко
покинути літак.
• Спеціальне освітлення: У разі аварійних ситуацій на борту літака
використовуються світлові сигнали та спеціальне освітлення, щоб покращити
видимість та навести порядок під час евакуації.
Розташування аварійно-рятувального обладнання може різнитися
залежно від типу літака, але воно зазвичай розташоване поруч з пасажирськими

21
зонами, такими як багажні відсіки, над головами пасажирів або поруч із
сидіннями. Детальну інформацію про розташування конкретного обладнання
можна знайти у безпекових картках, які знаходяться на борту кожного літака та
надаються пасажирам для ознайомлення.
Важливо зауважити, що конкретний склад та розташування аварійно-
рятувального обладнання можуть відрізнятися залежно від типу літака та
авіакомпанії. Під час безпекової інструктажу перед польотом екіпаж літака
надає детальну інформацію щодо розташування та використання цього
обладнання.

3.8. Оформлення перевізної та звітної службової документації

кабінного екіпажу

Оформлення перевізної та звітної службової документації кабінного

екіпажу є важливою частиною їхньої роботи. Документація забезпечує
виконання процедур безпеки, забезпечує ефективну комунікацію між членами
екіпажу та надає докази їхньої діяльності. Ось декілька типових документів, які
кабінний екіпаж оформляє:
1. Персональна ідентифікаційна картка: Це особистий документ
кожного члена кабінного екіпажу, який містить основну інформацію про них,
таку як ім’я, фотографія, посада та рівень кваліфікації.
2. Рейсова документація: Ця документація включає інформацію
про конкретний рейс, на якому працює екіпаж. Вона може містити дані про
маршрут, час вильоту та прибуття, кількість пасажирів, спеціальні вимоги або
інструкції для польоту.
3. План екстрених заходів: Цей план містить інструкції та
процедури, які екіпаж повинен виконувати в разі виникнення аварійної ситуації
під час польоту або на землі. Він включає дії щодо евакуації, використання
рятувальних засобів та способи спілкування з контрольним центром.

22
 4. Звіти про пасажирів: Ці звіти містять інформацію про
пасажирів на борту, таку як кількість, склад, вік, особливі потреби або
інструкції для обслуговування.
5. Записи про виконані обов’язки: Ці записи включають
інформацію про виконані обов’язки кабінного екіпажу під час польоту, такі як
надання послуг харчування, інструкції пасажирам, медична допомога тощо.
Оформлення цих документів здійснюється відповідно до внутрішніх
процедур авіакомпанії та міжнародних стандартів безпеки авіації. Дотримання
правильного оформлення документації є важливим для забезпечення безпеки та
ефективності польотів.

ВИСНОВКИ

Таким чином, у ході проходження практики, я закріпила набуті під час

навчального процесу теоретичні завдання, а також здобула практичні навички.
Мені вдалося виконати основні завдання з практичної підготовки
спеціалістів у галузі права, а саме:
 формування навичок практичного застосування;
 поглиблення теоретичних знань, які отримані студентами під час
23
вивчення суміжних дисциплін;
 вироблення умінь здійснювати організаційно-розпорядчі і
консультативно-дорадчі функції, приймати обґрунтовані рішення;
 виховання власної потреби систематично поновлювати знання та
підвищувати професійну кваліфікацію і компетентність, застосовувати сучасні
методи управління в процесі майбутньої роботи.
Також самостійно виконувала визначені робочою програмою завдання
під час практичної роботи.
Отже, опираючись на мету практики, яка полягала в опановуванні
сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі
майбутньої професії, формуванні фахових умінь та навичок для прийняття
самостійних рішень в реальних умовах, виконанні потреби систематично
поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності
можна говорити про те, що мета практики досягнута.

24