МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Менеджмент»
на тему:
«Прогнозування як ефективний спосіб
оптимізації управлінських рішень»

Виконав студент
групи УЕ-11
Лесик Богдан

КИЇВ-2022
 2

Зміст
Розділ 1. Сутність, принципи та класифікація методів прогнозування. 4
1.1 Основні цілі та припущення прогнозування......................................4
1.2 Принципи та вимоги до організації роботи з прогнозування..........6
1.3 База даних для прогнозування..............................................................7
1.4 Класифікація методів прогнозування..................................................9
1.5 Короткий опис методів прогнозування..............................................11
Розділ 2. Практична частина.........................................................................14
2.1 Контрольні запитання..........................................................................14
2.2 Логічні схеми...........................................................................................14
Висновок...........................................................................................................17
Література.........................................................................................................19
 3

Вступ
Прогнозування використовується для визначення тенденцій розвитку
підприємства в умовах постійних змін факторів зовнішнього та
внутрішнього середовища та пошуку раціональних маркетингових заходів,
що підтримують збалансованість його економічної поведінки. Сфера
застосування методів прогнозування досить широка. Вони
використовуються для аналізу і розробки концепцій розвитку всіх суб'єктів
системи маркетингу, наприклад, для вивчення кон'юнктури ринку, в
системі прогнозування цін, нових продуктів і технологій, поведінки
споживачів на ринку. Найважливішим напрямком є прогнозування збуту та
ринків, їх динаміки, структури, економічної ситуації, можливостей ринку
поповнення попиту та пропозиції.
Актуальність теми обумовлена тим, що для більшості російських
підприємств управління маркетингом стає однією з умов виживання та
успішної діяльності. У той же час для забезпечення ефективності такого
управління необхідна здатність передбачати імовірний майбутній стан
підприємства та середовища, в якому воно існує, а також запобігати
можливим збоям і збоям з часом. Це досягається шляхом передбачення як
планового, так і практичного. роботу підприємства в усіх сферах його
діяльності, і зокрема в сфері прогнозування реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг).
Як інструмент прогнозування використовується система методів, яка
аналізує причинно-наслідкові параметри минулих тенденцій у діяльності
компанії та за результатами аналізу формує зміни в перспективі соціально-
економічного розвитку компанії.
 4

Розділ 1. Сутність, принципи та класифікація методів

прогнозування

1.1 Основні цілі та припущення прогнозування

Прогнозування — це процес складання прогнозів. Прогноз — це

наукове судження про можливі майбутні стани об'єкта, альтернативні
шляхи та умови його існування.
Прогнозування управлінських рішень найбільш тісно пов'язане з
плануванням.
План і прогноз є доповнювальними кроками планування з
вирішальною роллю плану як провідної ланки управління. Прогноз у
системі управління — це заздалегідь спланована розробка
багатоваріантних моделей розробки об’єкта керування. Умови, витрати
роботи, числові характеристики об'єкта та інші показники в прогнозі є
імовірнісними і за необхідністю передбачають можливість внесення
коригувань. Всупереч прогнозу, план включає чітко визначені дати події та
характеристики запланованого об’єкта. У разі планових змін
використовується найбільш раціональний прогнозний варіант.
Метою прогнозування управлінських рішень є отримання науково
обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку показників якості, елементів
витрат та інших показників, що використовуються при розробці
перспективних планів та при проведенні науково-дослідних (НДДКР) і
дослідно-конструкторських робіт (НДР), а також як розвиток всієї системи
управління. Найскладніше в системі менеджменту – спрогнозувати якість і
витрати.
До основних завдань прогнозування належать:
- розробка прогнозу ринкового попиту на кожен вид споживчої
вартості відповідно до результатів маркетингових досліджень;
 5

- визначення основних економічних, соціальних, науково-технічних

тенденцій, що впливають на необхідність певних видів корисного впливу;
- вибір показників, що істотно впливають на величину сприятливого
ефекту передбачуваної продукції в ринкових умовах;
- вибір методу прогнозування та часу виконання прогнозу;
- прогнозування показників якості нової продукції в часі з
урахуванням факторів, що впливають на них, їх ціни, експлуатаційних
витрат, якості, параметрів ринку;
- прогноз організаційно-технічного рівня виробництва за етапами
життєвого циклу продукції;
- оптимізація прогнозних показників якості за критерієм
максимально корисного ефекту з мінімальними сумарними витратами в
життєвому циклі продукції;
- обґрунтування економічної доцільності розробки нового продукту
або підвищення якості та продуктивності продукції, виходячи з наявних
ресурсів та пріоритетів.
Під корисним ефектом від експлуатації або споживання продукції
розуміють виконану ним роботу або віддачу під час її використання. При
визначенні корисного ефекту всі промислові продукти можна розділити на:
- продукти, корисна дія яких характеризується віддачею (сировина,
мастильні матеріали, паливо, значна кількість товарів народного
споживання, харчові продукти тощо);
- продукція, корисна дія якої виражається в роботі, виконаній за
одиницю часу (верстати, підйомно-транспортні засоби, поліграфічне
обладнання, нафтове обладнання тощо).
При визначенні корисного ефекту слід брати лише ту частку роботи,
яку отримує споживач, за винятком його втрат. Наприклад, у випадку
нафтового обладнання корисним ефектом є кількість кінцевого продукту,
виробленого обладнанням протягом його стандартного терміну служби.
 6

1.2 Принципи та вимоги до організації роботи з прогнозування

інформація про прогнози керівництва
До основних принципів науково-технічного прогнозування належать
послідовність, повнота, безперервність, дисперсія, адекватність та
оптимальність. Принципи узгодженості вимагають ув'язування та
підпорядкування прогнозів розвитку об'єктів прогнозування та фону
прогнозу.
Раціональна організація роботи з прогнозування повинна
забезпечувати швидке отримання варіантів розвитку якісних
характеристик досліджуваного об'єкта, умов його виробництва і
споживання, тенденції зміни корисного ефекту і елементів витрат за
етапами життєвого циклу. об'єкта і зниження витрат коштів і часу, але
прогнозування.
Задоволення цих вимог можливе при збереженні таких принципів
організації роботи з прогнозування: цілеспрямованості, збалансованості,
паралельності, безперервності, прямого потоку, адекватності, керованості,
альтернативності, адаптивності.
Принцип таргетування заснований на підготовці прогнозів для чітко
визначеної науково-дослідної чи проектної організації, а також для
підприємства, що виробляє об'єкт.
Принцип паралельної роботи з прогнозування різними службами
спрямований на скорочення часу збору та обробки вихідної інформації та
виконання самого прогнозу.
Принцип безперервності заснований на систематичному зборі та
обробці додаткової інформації, що надходить після прогнозу, і внесенні в
прогноз необхідних коригувань за потреби.
Принцип прямоти передбачає суворо свідому передачу інформації
від одного контрагента до іншого найкоротшим шляхом.
 7

Принцип автоматизму є одним з основних принципів, що дозволяють

скоротити час і витрати на збір і обробку вихідних даних і складання
прогнозів.
Принцип адекватності дозволяє більш точно оцінити ймовірність
реалізації виявленої тенденції зміни корисного ефекту та витрат на його
отримання. Для застосування принципу керованості необхідно
використовувати кількісні оцінки якісних і вартісних показників,
економіко-математичні методи, моделі управління.
Принцип альтернативного прогнозування пов'язаний з можливістю
розробки об'єкта, його окремих компонентів і технології виробництва
продукту за різними траєкторіями, з різними витратами залежно від
застосування тих чи інших принципів, закладених у проект або
технологію.
Імовірнісний характер прогнозування відображає виникнення
випадкових процесів і відхилень при збереженні стабільності
прогнозованих тенденцій.
На формування альтернатив впливають конкретні цілі задоволення
конкретних потреб споживачів і зниження витрат на досягнення цих цілей.
Принцип адаптивності прогнозування заснований на вивченні та
максимальному використанні факторів зовнішнього і внутрішнього
середовища об'єкта як системи, при пристосуванні методів і параметрів
прогнозування до цих факторів, до конкретної ситуації.
В результаті оптимізації прогнозованих значень корисного ефекту та
витрат за критерієм максимізації економічного ефекту слід вибрати
найкращий із набору альтернативних варіантів.

1.3 База даних для прогнозування

Основні джерела попередньої інформації для прогнозування:

 8

- статистичну, фінансову, бухгалтерську та оперативну звітність

підприємств і організацій;
- науково-технічна документація за результатами науково-дослідних
робіт, включаючи огляди, брошури, каталоги та іншу інформацію про
розвиток науки і техніки в країні та за кордоном;
- патентно-ліцензійна документація.
Враховуючи значне дублювання інформації, яка використовується
при прогнозуванні та плануванні для підвищення якості та продуктивності
продукції, при проведенні досліджень та розробці системи норм і
стандартів ОКР доцільно використовувати уніфіковані бази даних, що
формуються за належністю до об’єктів прогнозування та планування. При
цьому завдання інформаційного забезпечення науково-технічного
прогнозування має вирішуватися комплексно разом із розробкою
автоматизованої системи управління.
Використання інформаційної бази АСУ для вирішення науково-
технічних завдань прогнозування значно зменшує навантаження на збір і
підготовку вихідних даних, а також дозволяє прогнозистам зосередити свої
зусилля на змісті цього процесу. Залежно від мети та характеру
функціонування всю інформацію поділяють на науково-технічну та
техніко-економічну, довідкову та нормативну, інформацію про прогнозну
ситуацію та зворотну.
До вступної інформації входять дані, які використовуються в процесі
вибору методу прогнозування, створення методів і довідкових матеріалів.
Від повноти та достовірності цієї групи інформації залежить наукова
обґрунтованість застосовуваних методів прогнозування, а також
обґрунтованість і точність прогнозів.
Обсяг і склад довідкової та нормативної інформації залежить від
ступеня варіації прогностичних розрахунків.
Інформація про прогнозну ситуацію створюється даними, що
характеризують цілі прогнозу та умови, в яких відбуватиметься розвиток
 9

об'єкта прогнозу. Склад цієї інформації та її обсяг також залежать від

прийнятих методів прогнозування, ступеня диференціації та необхідної
точності прогнозних розрахунків.
Зворотній зв'язок включає дані про науково-технічні прогнози, дані
про відхилення фактичного стану об'єкта прогнозу від прогнозних значень,
а також відхилення фактичного стану прогнозного фонду від прийнятих
при прогнозуванні показників. Зворотній зв'язок дозволяє оцінити реальну
достовірність прогнозу якості довідкових і нормативних матеріалів і
виявити причини відхилень.

1.4 Класифікація методів прогнозування

В умовах дедалі складнішої боротьби за ринки організації та країни

шукають шляхи збереження ресурсів як основного чинника вирішення
економічних, соціальних, технічних та інших проблем.
Наприклад, у США «Стратегія національної безпеки», програма
«Національні освітні цілі», «Структура ВВП за сферами економіки до2015
рік.»,«Структура кінцевого використання ВВП до2015 рік. »,«
Інвестування в «людина» в США раніше2015 рік". і інші. Ці прогнози були
розроблені в 1990-1995 роках.
В Японії розроблені довгострокові програми розвитку освіти, науки і
техніки, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, прогнозу
землетрусів, розвитку штучного інтелекту, нових інформаційних
технологій, обробки відходів тощо.
У літературі наводяться різні класифікації методів прогнозування.
Наприклад, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедурі поділяють прогнози
на економічний, соціальний і конкурентний розвиток, а за методами - на
кількісні (аналіз часових рядів, причинне моделювання або кореляційні
залежності) і якісні (експертні методи). Більшість опублікованих у
 10

літературі класифікацій прогностичних методів базується на

вищезазначених ознаках.
Наведена вище класифікація не відображає сутності методів
прогнозування розвитку об’єктів чи розв’язання задач. В даний час важко
виділити якийсь конкретний тип прогнозу: економічний, соціальний,
технічний чи будь-який інший. В економіці все взаємопов’язано. На основі
структурованого підходу до управління можна говорити лише про
пріоритетність спрямованості прогнозу за наявності інших аспектів
проблеми.
Наприклад, при прогнозуванні розвитку техніки пріоритет надається
технологічним аспектам з обов'язковим (наголошуємо) врахуванням усіх
інших аспектів: екологічного, соціального, економічного, організаційного
та інших рішень проблеми. Пріоритет конкретного аспекту проблеми
встановлюється і закріплюється під час формулювання мети в два кроки.
На першому етапі - з використанням експертних суджень, методів
кореляційного аналізу, регресії тощо. Ранжуються пріоритети (аспекти
проблеми, метод тощо). Це необхідно для оптимізації розподілу ресурсів і
фінансування спочатку найважливішого фактора, а потім решти.
Припустимо, що при розробці та здійсненні заходів щодо
вдосконалення технологічних процесів виготовлення виробів вирішуються
такі завдання:
1) підвищення якості продукції;
2) зниження собівартості одиниці продукції;
3) економія ресурсів споживача за рахунок підвищення якості
продукції;
4) підвищення рівня автоматизації роботи;
5) покращення показників ергономіки роботи.
Ці завдання відображають усі сторони складності проблеми.
Пріоритети окремих аспектів визначаються виходячи з положення
організації на ринку, її можливостей і вартості аспектів. Експертна оцінка
 11

п'яти зазначених аспектів (завдань) дозволила визначити їх важливість та

визначити пріоритети. Експертна оцінка пріоритетів свідчить про
важливість підвищення його якості для цього товару.
Це означає, що при вдосконаленні технологічних процесів
виготовлення продукції, перш за все, необхідно фінансувати діяльність,
спрямовану на підвищення якості продукції, що випускається. Для цього
необхідно провести діагностику технологічних процесів, технологічного
обладнання та контрольно-вимірювальних приладів, підвищити їх
жорсткість і точність, запровадити автоматизовані статистичні методи
контролю продукції тощо.
На другому кроці пріоритети мають бути задокументовані у
формулюванні мети.
У продовженні попереднього прикладу формулюємо мету
вдосконалення зазначених технологічних процесів: розробка засобів, що
забезпечують суттєве (конкретні завдання) підвищення якості
виготовлення продукції шляхом комплексного налагодження системи
обладнання - комплектуючі - інструмент - частина - процес - управління.
Поряд із класифікацією прогностичних методів за ознакою, що
відображає будь-який аспект проблеми, важко здійснити методологічно на
основі можливості вимірювання параметрів прогнозу: кількісними чи
якісними методами. По-перше, що таке прогноз, якщо його неможливо
визначити кількісно? По-друге, застосовуючи будь-який прогноз на ранній
стадії, прогнозисти використовують або якісні методи, або аналітичні
методи.
Таким чином, практичне застосування того чи іншого методу
прогнозування визначається не аспектом проблеми і не можливістю
вимірювання результатів прогнозу, а складністю та вартістю об’єкта,
наявністю необхідної інформації та перевірена методологія прогнозування,
кваліфікація прогнозиста та інші фактори.
 12

1.5 Короткий опис методів прогнозування

Методи прогнозування можна розділити на дві групи. Це евристичні

методи, які спираються на перевагу інтуїції. Іншу групу складають
економіко-математичні методи. До них належать статистичні методи.
Багато методів поєднують в тій чи іншій мірі елементи обох груп.
Евристичні методи припускають, що інтуїція, попередній досвід,
творчість та уява домінують у підходах, які використовуються в
прогнозуванні. До цієї групи методів належать методи соціологічного
дослідження та експертні методи.
Респонденти можуть робити свої судження, даючи оцінки, як
безпосередньо на інтуїції, так і за допомогою деяких причинно-
наслідкових зв’язків, статистичних даних та розрахунків.
У ринкових умовах прогнозування попиту часто здійснюється за
допомогою опитувань споживачів, а також експертних оцінок. Як експерти
вони використовують торговий персонал, який обслуговує певні території,
дилерів і консультантів з маркетингу. При прогнозуванні соціально-
економічного розвитку використовуються опитування населення, виборців
та окремих соціальних груп.
Використовуючи економіко-математичні методи, структуру моделей
визначають і перевіряють експериментально в умовах, що дозволяють
об'єктивно спостерігати та вимірювати.
Особливе місце в прогнозуванні займають статистичні методи.
Методи математичної статистики та прикладної статистики
використовуються при плануванні всієї роботи, пов'язаної з
прогнозуванням, при обробці даних, отриманих як евристичними
методами, так і відповідними економіко-математичними методами.
Зокрема, вони використовуються для визначення кількості експертних
груп, опитаних громадян, частоти збору даних та оцінки теоретичних
параметрів економіко-математичних моделей.
 13

Кожен із цих методів має переваги та недоліки. Усі методи

прогнозування взаємодоповнюють і можуть використовуватися разом.
Сценарний метод є ефективним інструментом організації
прогнозування, що поєднує якісний і кількісний підхід.
Сценарій — це модель майбутнього, що описує можливий хід подій
із зазначенням ймовірностей їх реалізації. Сценарій визначає основні
фактори, які слід враховувати, і вказує, як ці фактори можуть вплинути на
прогнозовані події. Як правило, складається кілька альтернативних
сценаріїв. Таким чином, сценарій є описом майбутнього в прогнозі. Як
правило, найбільш вірогідним сценарієм вважається базовий сценарій, на
якому приймаються рішення, а інші сценарії, які розглядаються як
альтернативні, плануються, якщо реальність стає ближчою до їх змісту,
ніж до базового сценарію.
Сценарії, як правило, є описом подій та оцінкою показників і
характеристик у часі. Метод підготовки сценаріїв вперше був
використаний для визначення можливих результатів військових дій.
Пізніше сценарні прогнози почали використовувати в економічній
політиці, а потім і в стратегічному плануванні підприємств. Нині це
найвідоміший інтеграційний механізм прогнозування економічних
процесів на ринку. Сценарії – це ефективний спосіб подолати традиційне
мислення. Сценарій є аналізом сучасного та майбутнього, що швидко
змінюється, і його підготовка вимагає роботи з деталями та процесами, які
можна не помітити при окремому використанні окремих методів
прогнозування. Сценарій вірша відрізняється від простого прогнозу. Він є
інструментом
Використання сценарного прогнозування в ринкових умовах
забезпечує:
- краще розуміння ситуації, її розвитку;
- оцінка потенційних загроз;
- виявлення сприятливих можливостей;
 14

- визначення можливих і цілеспрямованих напрямків дій;

- підвищення рівня адаптації до змін зовнішнього середовища.
Сценарії прогнозування є ефективним способом підготовки планових
рішень як у компанії, так і в державі.
 15

Розділ 2. Практична частина

2.1 Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття «прогнозування».

2. Яка мета прогнозування?
3. Перелічіть основні завдання прогнозування.
4. Перелічіть основні вимоги до організації роботи з
прогнозування.
5. Перелічіть основні принципи організації роботи з
прогнозування.
6. У чому суть таких правил організації роботи з прогнозування:
цілеспрямованість, паралельність?
7. У чому суть таких принципів організації роботи з
прогнозування: безперервність, безпосередність,
альтернативність?
8. У чому суть таких принципів організації роботи з
прогнозування: адекватність, адаптивність?
9. Перелічіть основні джерела інформації для прогнозування.
10. Які існують методи прогнозування?

2.2 Логічні схеми

1) Прогнозні детермінанти
 16

2) Схема проведення ринкових прогнозів

 17

3) Методи прогнозування
 18

Висновок

Процес управління підприємством – це безперервна розробка

управлінських рішень та їх застосування на практиці. Від ефективності
розробки цих рішень багато в чому залежить успіх справи. І перш ніж
починати будь-яку діяльність, необхідно визначити мету їх діяльності. У
виробничому процесі керівникам компаній дуже часто доводиться
стикатися з критичними проблемами, і від того, наскільки оптимально
буде прийняте рішення, буде залежати кінцевий фінансовий результат
компанії.
Потреба у розв’язанні виникає лише тоді, коли виникає проблема,
яка загалом характеризується двома станами – заданим (бажаним) і
реальним (передбачуваним), і саме прогнозування буде відправною
точкою в процесі прийняття управлінського рішення. Невідповідність між
цими країнами викликає необхідність розробки управлінського рішення та
контролю за його виконанням.
Щоб прогнозування було найефективнішим, цілі мають бути
конкретними та вимірними. Це означає, що для кожної мети повинні бути
критерії оцінки ступеня досягнення мети. Без цих критеріїв неможливо
виконувати одну з основних функцій управління та контролю.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що мета, ступінь
досягнення якої можна кількісно оцінити, завжди буде кращою, ніж мета,
сформульована лише вербально (вербально).
Прогнозування – це різновид здатності передбачати, аналізувати
ситуацію та її очікуваний хід і зміни в майбутньому. Оскільки кожне
рішення є проекцією на майбутнє, а майбутнє містить елемент
невизначеності, важливо правильно визначити ступінь ризику, пов’язаного
з виконанням прийнятих рішень. Розрахунок ризику також є невід'ємною
частиною прогнозування як системи оцінки можливих втрат і виграшів при
прийнятті того чи іншого рішення.
 19

Слід зазначити, що розробка рішення – це процес розуміння цілей і

засобів, а також розумового обговорення та виконання діяльності, яка
передує фактичному виконанню цієї діяльності. Вольовий фактор є одним
із факторів, що спрямовують процес розвитку та прийняття рішень.
Оскільки рішення може бути різним, метою фактора волі є саме вибір
одного конкретного рішення.
Процес прогнозування не повинен обмежуватися розв’язуванням
задач економіко-математичного моделювання та вибором оптимального
рішення за конкретними критеріями із кінцевого набору альтернатив.
Предметом прогнозування можна розглядати конкретне
підприємство, організацію чи підприємство. Предметом прогнозування є
процес управління прогнозуванням на підприємстві.
 20

Література

1. Алексєєва М. М. Планування бізнесу компанії: Навчально-

методичний посібник. М .: Фінанси і статистика, 2007.
2. Анікін Ю.П. Планування всередині компанії: Посібник. М.
МГІЕТ (ТУ), 2004.
3. Бешелєв С.Д., Гурвич Ф.Г. Експертні оцінки при прийнятті
планових рішень. М .: Економіка, 2006.
4. Голубков Є. П. Маркетингові дослідження: теорія, методологія
та практика. М .: Фінпресс, 2008.
5. Дж. Гласс, Дж. Стенлі. Статистичні методи в прогнозуванні.
М.: Прогрес, 2006.
6. Євланов Л.Г., Кутузов В.А. Експертні оцінки в управлінні. М .:
Економіка, 2008.
7. Єлісєєва І. І., Юзбашев М. М. Загальна теорія статистики / За
ред. І. І. Єлісєєва. М .: Фінанси і статистика, 2005.
8. Кунц Г., О'Доннел С. Менеджмент. Системний та ситуаційний
аналіз управлінських функцій. Позаду. з англ.: У 2 т. Т. 2 / Заг.
ред. акад. Д. М. Гвішіані. М.: Прогрес, 2005.
9. Л. І. Бушуєва Методи прогнозування збуту // Маркетинг в Росії
і за кордоном. 2002 р. No1.
10.Мазманова Б. Г. Основи теорії та практики прогнозування:
навч. Єкатеринбург: вид. ІПК УГТУ, 2008.
11.Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту.
М .: Дело, 2006.
12.Фатхутдінов Р. А. Стратегічний маркетинг: Навч. - М.: ЗАТ
Бізнес-школа «Інтел-Синтез», 2000. - 640 с.
13.Хоскінг А. Курс підприємництва: Практичний посібник. З
англійської. М.: Міжнародні відносини, 2006.
 21

14.Четиркін Є.М. Статистичні методи прогнозування. Друге

видання, перероблене. І додатково. М .: Статистика, 2007.
15.Янч Еріх. Прогнозування науково-технічного прогресу.
Позаду. з англ. М.: Прогрес, 2004.