Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та

природокористування
Навчально-науковий інститут економіки та менеджменту
Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни
«Внутрішньо економічний механізм підприємства»

Виконала:
студентка ПТБД-31
Шира Анастасія Степанівна
Керівник:
Якимчук Тетяна Іванівна
 2

Рівне – 2024
ЗМІСТ
 3

ВСТУП

В сучасних умовах конкурентного бізнесу, ефективне управління

виробничою потужністю та виробничою програмою підприємства стає
стратегічно важливим завданням для забезпечення його стійкого розвитку та
успішної конкурентоспроможності. Тема даної роботи має високу актуальність у
зв'язку з постійними змінами на ринку, зростанням конкуренції та постійними
технологічними інноваціями, які вимагають від підприємств постійного
вдосконалення своїх виробничих процесів.
Метою даної роботи є систематизація та аналіз виробничих потужностей
підприємства з метою оптимізації його виробничої програми. Основні завдання
включають у себе дослідження поточного стану виробничих ресурсів, оцінку їх
ефективності, розробку стратегій розвитку виробництва та планування
виробничої програми з урахуванням ринкових умов та стратегічних цілей
підприємства.
У рамках даного дослідження буде проаналізовано різноманітні аспекти
виробничої діяльності підприємства, включаючи використання виробничих
потужностей, оптимізацію виробничих процесів, планування виробничих запасів
та управління виробничою програмою з урахуванням поточних тенденцій ринку
та стратегічних цілей підприємства.
Ця робота має на меті не лише теоретичний аналіз, а й практичну віддачу
у вигляді рекомендацій щодо вдосконалення виробничих процесів та управління
виробничою програмою, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності та
стійкого розвитку підприємства.
Результати даного дослідження можуть бути корисними для керівництва
підприємства при ухваленні стратегічних рішень щодо розвитку виробничої
діяльності, а також для фахівців з управління виробництвом та логістики, які
відповідають за реалізацію цих стратегій на практиці.
Особлива увага буде приділена аналізу можливостей для збільшення
ефективності виробничих процесів, використанню інноваційних технологій та
методів управління, а також оптимізації виробничих ресурсів з метою зниження
витрат і підвищення якості продукції.
В цілому, ця робота спрямована на розширення теоретичного та
практичного розуміння виробничої діяльності підприємства та надання
конкретних рекомендацій щодо її оптимізації та розвитку. Завдяки цьому,
підприємство матиме змогу підтримувати конкурентоспроможність на ринку та
забезпечувати стабільний та прибутковий розвиток у майбутньому.
 4

Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

1.1. Виробнича потужність підприємства (поняття про виробничу потужність;

фактори, що визначають її величину; порядок розрахунку; використання
виробничої потужності; показники, що характеризують організаційно-технічний
рівень виробництва)
У процесі планування виробничої програми обсяги виробництва продукції
зіставляються з наявною виробничою потужністю з ціллю забезпечення
виробничих можливостей підприємства для виконання державного замовлення
(за його наявності), укладених договорів і направлення виробів на ринок у
планових обсягах. Важливим складником техніко-економічного обгрунтування
виконання плану виробництва продукції є визначення виробничої потужності.
Виробнича потужність підприємства – це потенційно максимально
можливий випуск конкурентоспроможної продукції в номенклатурі та
асортименті, передбачених планом, за повного використання устаткування і
виробничих площ за прийнятого режиму роботи на підставі застосування
прогресивної технології та найраціональніших методів організації праці.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю

провідних виробничих підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів), у яких
виготовляється профільна (основна) продукція, зосереджена переважна частина
засобів праці й основних робітників. Провідними виробничими підрозділами
вважаються ті, які виконують основні технологічні операції з виготовлення
продукції. їхній перелік міститься в галузевих інструкціях з розрахунку
виробничої потужності.

Отже, виробнича потужність підприємства визначається за потужністю

провідних цехів, а їхня потужність – за потужністю провідних дільниць,
потужність яких обчислюється за потужністю провідного устаткування. Зокрема,
на машинобудівних підприємствах провідними є механічні та складальні цехи.
Проте, залежно від спеціалізації підприємства і трудомісткості виконуємих
робіт, провідними можуть бути й інші цехи. Провідною дільницею є та, яка
відіграє вирішальну роль у виконанні виробничої програми цеху. Провідним
устаткуванням вважається таке, на якому виконуються найголовніші
технологічні операції з виготовлення профільної продукції підприємства.

Виробнича потужність обчислюється в тих самих вимірниках, що і

виробнича програма. У машинобудуванні виробничу потужність визначають у
штуках або тоннах, коли продукція однорідна, і в умовно-натуральних
вимірниках, якщо вироби різні. Зокрема, потужність механооброблювальної
дільниці, яка виготовляє конструктивно і технологічно однакові деталі
(шестерні, вали тощо), вимірюють за допомогою деталі-представника,
наприклад, найтрудомісткішої деталі.
 5

Величина виробничої потужності підприємства та ефективність її

використання змінюється під впливом різноманітних факторів (мал.1), серед
яких кількість і стан устаткування, його структура, виробничі площі,
прогресивність технології, досконалість організації виробництва, праці і
менеджменту, виробничої інфраструктури, конкурентоспроможність продукції
тощо.

Мал. 1

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни

номенклатури й асортименту продукції, технології та організації виробництва в
плановому періоді.

Проектна виробнича потужність – це можливий випуск продукції умовної

номенклатури в одиницю часу (зазвичай за рік), визначений при проектуванні чи
реконструкції підприємства. Вона є фіксованою величиною, оскільки
розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За час
проектування, будівництва та освоєння підрозділу чи підприємства (4-6 років)
суттєво змінюється номенклатура продукції, технологічні характеристики
устаткування. Тому проектна потужність через певний час (1-3 роки) перестає
відображати реальні можливості підприємства з випуску продукції.

Діюча виробнича потужність підприємства (підрозділу, агрегату)

відображає його потенційну здатність виготовляти протягом планового періоду
максимальну кількість продукції необхідної номенклатури й асортименту.
Виробнича потужність підприємства з конкретного виду продукції не
залишається назавжди фіксованою величиною. Як видно з рис. 7.1, вона
змінюється під впливом багатьох факторів. Це зумовлює необхідність
обчислення вхідної та середньої виробничої потужності у плановому періоді.
 6

Розрахунки виробничої потужності здійснюються на підставі таких вхідних

даних:

1) обсягу, номенклатури й асортименту виробничої програми в натуральних

вимірниках;

2) трудомісткості продукції, тобто витрат робочого часу на виконання

окремих операцій з виготовлення виробів (деталей) та плану заходів щодо її
зниження;

3) наявності виробничих площ, верстатного парку, його прогресивності та

продуктивності;

4) ефективного фонду часу роботи устаткування та робочих місць;

5) планів ремонтів устаткування;

6) плану капітального будівництв, яким передбачено введення в дію нових

виробничих потужностей;

7) плану розвитку науки, техніки і виробництва в частині зміни виробничої

потужності.

1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві (поняття про

виробничу програму; основні показники річного плану виробництва;)

Одне з основних завдань організації - встановити можливу планомірність

та пропорційність у діяльності фірми, виходячи з її стратегічних цілей. Основне
управлінське завдання керівництва підприємства є планування. Використання
планування полягає в тому, щоб зменшити ступінь невизначеності й ризику в
господарській діяльності та концентрацію ресурсів на обраних пріоритетних
напрямах.

Ефективна реалізація всіх функцій організації на потрібному рівні мало

реальна без продуманого і всеохоплюючого планування. Воно повинно бути
достатньо гнучким та адаптивним, тобто своєчасно реагувати на зміни
зовнішнього і внутрішнього середовища. Плануванням мають займатися
передусім ті, хто згодом втілюватиме в життя розроблені плани.

В іноземній практиці для розробки виробничої програми підприємство

складає бізнес-план. Методика складання бізнес-плану полягає в тому, щоб
визначити чітку мету і бачення підприємцями нового ринку, товару, послуг
тощо; визначити ступінь прибутковості, аналіз кон'юнктури в конкретній справі;
планувати збут та його систему; визначити реальних і потенціальних
конкурентів, ступінь їхньої активності, методи збільшення
 7

конкурентноздатності; виробити загальну стратегію маркетингу; розробити і

впровадити організаційно-виробничу програму; юридично забезпечити
організаційно-виробничу програму чи інвестиційний процес; визначити ступінь
ризику; скласти план фінансування та його варіанти; знайти джерела
фінансування.

Вітчизняне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає

перспективи розвитку, виходячи з попиту на виготовлену продукцію (роботи,
послуги) та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку,
підвищення особистих доходів працівників. Основу планів становлять договори,
укладені зі споживачами (покупцями) продукції (робіт, послуг) і
постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Розробка перспективного
плану розвитку підприємства з виділенням основних завдань по рокам дозволяє
забезпечити вирішення корінних задач підприємства по збільшенню випуску
продукції та освоєнню виробництва більш уніфікованих виробів на основі
поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва, впровадження
механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення кваліфікації
робітників.

План виробництва та реалізації продукції є головною складовою річного

виробничо-економічного плану виробництва. Виробнича програма визначає
оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по
асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску
продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та
відповідній структурі робіт. Виробничий план є вихідною базою для розрахунку
потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах. Річний план
виробництва на підприємстві складається з таких головних частин (мал.2):

Мал. 2

Річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно,

виходячи із довгострокового стратегічного плану розвитку підприємства та з
 8

укладених господарських договорів. При цьому підприємство планує випуск

продукції (робіт і послуг) та інші показники економічного й соціального
розвитку, конкретизуючи завдання довгострокового плану розвитку
підприємства, з відповідними організаціями і підприємствами розв'язує питання
матеріально-технічного забезпечення ресурсами та підрядними будівельно-
монтажними роботами.

Річний план - це розгорнута програма всієї виробничої, господарської і

соціальної діяльності трудового колективу підприємства.
 9

Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація

додаткового виробництва продукції

Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є

забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності
і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього
необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі
потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за

рахунок:

1. запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;

2. поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих
потужностей.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її

галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також
реконструкції і розширенню діючих підприємств. Реконструкція і розширення
діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і
виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще
використовувати наявний у промисловості виробничий апарат. Вирішальну
частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих
основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують
щорічно введені нові фонди і потужності.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих

потужностей промислових підприємств, у тому числі знову впроваджених в
експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і

основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більш інтенсивне

використання виробничих потужностей і основних фондів досягається
насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх.

а) Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес

збільшення одиничної потужності устаткування:

 у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні

деталі і вузли;підвищуються основні параметри виробничих процесів
(швидкість, тиск, температура);
 механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси
й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко
стримують нормальний перебіг виробництва і використання
 10

устаткування; застарілі машини модернізуються і замінюються новими,

більш досконалими.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів

підвищується також шляхом вдосконалювання технологічних процесів;
організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної
концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його
підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості
продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної,
ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих дільниць, проведення
сукупності інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки
предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції за одиницю
часу, устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Отже, інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств

включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів відновлення основних
фондів. Досвід роботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічне
переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливе для тих підприємств,
де має місце більш значний знос основних фондів.

б) Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з

одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування за календарний
період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку,
збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування у структурі всього
устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланці.

Резерви збільшення часу роботи обладнання у всіх галузях промисловості

достатньо великі. Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1. постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями

окремих груп устаткування на кожній виробничій дільниці, між цехами
підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної
галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей
промисловості і всього народного господарства;
2. поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої
технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і
праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню
простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що
скорочує простої устаткування в ремонті й збільшує міжремонтний
період;

3. проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих

операцій у затратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі
підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи
підприємств.
 11

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів

частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі.
Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію
усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в
плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.

В усіх галузях промисловості є великі можливості, що дозволяють поліпшити

використання основних фондів, а, особливо, металорізного устаткування. Більш
50% усіх металорізних верстатів знаходиться в не машинобудівних і навіть у
непромислових галузях народного господарства, де вони використовуються
гірше, ніж у машинобудуванні.

У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використання

устаткування є підвищення змінності використання устаткування. В даний час
коефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості становить менше 1,4,
тобто біля 70% від двозмінної роботи. Підвищення коефіцієнту змінності роботи
устаткування до 1,75-1,8 дозволить збільшити виробництво продукції з одиниці
устаткування приблизно на 25%.

Вирішуючи завдання підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування,

необхідно насамперед мати на увазі, що основне устаткування на багатьох
підприємствах машинобудування використовується не цілком головним чином
через дефіцит робочої сили.

На успішне вирішення проблеми поліпшення використання основних фондів,

виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно впливає
створення великих виробничих об'єднань. Разом із цим необхідно більше уваги
звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння
діючих підприємств, виведення із цих підприємств невластивої їхньому профілю
продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів в тяготіючих до
великих індустріальних центрів невеликих і середніх містах, де є резерви
робочої сили.

Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, слід мати на

увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільнює робочу силу з
допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни
основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності. Найважливішою умовою
підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в
першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей
із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-

розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної
диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на
промислових підприємствах, вивільнення значної кількості допоміжних
робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою,
 12

підвищення коефіцієнту змінності роботи підприємств і розширення

виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.

У великих містах, де існує дефіцит робочої сили, вирішення проблеми

поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей діючих
підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації й
автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва і праці має
особливо важливе значення.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і

виробничих потужностей діючих підприємств полягає в скороченні часу
внутрізмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств
досягають 15-20% усього робочого часу. Поліпшення використання основних
фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації
кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини,
механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування. Творче і сумлінне
ставлення робітників до праці є важливою умовою поліпшення використання
основних фондів і виробничих потужностей. Відомо, що від досконалості
системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить
рівень використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз
техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у
нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий
економічний механізм, у тім числі введення плати за виробничі фонди, перегляд
гуртових цін, застосування нового показника для визначення рівня
рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють
поліпшенню використання основних виробничих фондів.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих

потужностей і основних фондів, розроблювальний у всіх ланках керування
промисловістю, повинен передбачати забезпечення зростання обсягів
виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного
використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного
використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнту змінності,
ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію
потужностей, наступної інтенсифікації виробничих процесів. Величезне
значення в поліпшенні використання основних фондів і виробничих
потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

Але перш за все необхідно промисловим підприємствам Тернопільської

області, та й України налагоджувати продуктивну економічну діяльність. Адже в
умовах простою у виробництві, показники ефективності використання основних
фондів, як і інші групи економічних показників мають "негативний" відтінок.
Крім того основні фонди мають властивість зношуватись і тоді, коли вони не
використовуються. І тому в результаті простою підприємство зазнає значних
збитків.
 13

2. Методичні рекомендації щодо виконання розрахункової частини

2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою

частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини
виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються
резерви росту виробництва, обгрунтовуються плани розвитку підприємства.
Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:
– номенклатура та структура виробництва продукції;
– кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі
підприємства;
– корисний фонд часу роботи обладнання;
– трудомісткість продукції, яку планується виробляти;
– прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;
– коефіцієнт виконання норм виробітку.
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається
за формулою:

(1)

де п — кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;

КФРЧ — корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
КВН — коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тм — трудомісткість обробки одного виробу, год.
Корисний фонд робочого часу обладнання залежить від режиму роботи
підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:

(2)
де НФРЧ — номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост — час простоювання обладнання у планово–попереджувальних
ремонтах, год.
Для розрахунку виробничих потужностей дільниць використовують п.1,
п.2 вихідних даних та довідкову інформацію.
Визнаємо, що на дільниці № 1 виробляється виріб № 1, на дільниці № 2
— виріб № 2, на дільниці № 3 — виріб № 3, на дільниці № 4 — виріб № 4.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з
врахуванням наступних умов:
– на дільниці № 1 провідним обладнанням є токарні верстати;
– на дільниці № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
– дільниці № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності дільниць зводимо в
табличну форму (таблиця 2.1).
 14

Таблиця 2.1
Розрахунок виробничої потужності

Кількість одиниць Фонд часу роботи

Шифр Виробнича
обладнання згідно обладнання, години
облад- Назва обладнання потужність,
паспорта
нання номінальний корисний шт.
підприємства, шт.
1 2 3 4 5 6
Дільниця № 1
110 Токарний верстат 11 3027
111 Свердлильний верстат 9 6191
120 Агрегатний верстат 5 4060 3013 1703
125 Зварювальна установка 12 13592
128 Зварювальний 14 3618
напівавтомат
Дільниця № 2
47 Вальці для гнуття 9 15525
51 Напівавтоматична 5 17860
4060 3013
зварювальна лінія 7 12286
54 Прес гідравлічний 14 13301
62 Шліфувальний верстат
Дільниця № 3
163 Токарний напівавтомат
168 8 3302
Фрезерний верстат
174 6 1970
Продольно–строгальний 4060 3013
10 3062
верстат
180 4 742
Установка для нанесення
фарби
Дільниця № 4
77 Горизонтально–
фрезерний верстат 17 1295
79 Вертикально–фрезерний 6 930
4060 3013
верстат 5 276
84 Протягувальний верстат 9 892
95 Плоскошліфувальний
верстат

Виробнича потужність:
ВП= (11*3013*1,1)/12,045=3027
ВП= (9*3013*1,1)/4,818=6191
ВП= (5*3013*1,05)/9,288=1703
ВП= (12*3013*1,08)/2,873=13592
ВП= (14*3013*1,08)/12,592=3618

На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно

визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує
недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву
відповідної продукції (таблиця 2.2).
 15

Таблиця 2.2
Визначення резерву виробничої потужності
Види Виробнича потужність згідно Виробництво продукції Резерв виробничої
продукції паспорта підприємства, шт. за проектом плану, шт. потужності, шт.
Виріб № 1 3027 7135 -4108
Виріб № 2 12286 12890 -604
Виріб № 3 1970 2750 -780
Виріб № 4 276 980 -704

Резерв виробничої потужності:

3027-7135=-4108
12286-12890=-604
1970-2750=-780
276-980=-704

Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під

час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.

2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції

В курсовій роботі моделюється ситуація розрахунку планового обсягу

виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних
звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-
економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва
продукції, тобто прогнозований обсяг валової продукції, яку повинно виготовити
підприємство (вихідні дані, п. 3). Умовно визнаємо, що підприємство
забезпечене відповідними виробничими потужностями, робочою силою,
матеріальними ресурсами та коштами для виконання робіт в обсязі проекту
плану.
Але, під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у
попиті на продукцію даного підприємства:
–по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції
підприємства (вихідні дані, п. 4) дещо відрізняються від попередніх
домовленостей;
–по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються
залишки незавершеного виробництва на підприємстві (вихідні дані, п. 5).
Отже, необхідно визначити, який обсяг продукції по кожному виробу
потрібно виготовити на підприємстві, щоб забезпечити випуск товарної
продукції та наявність на кінець року відповідного залишку незавершеного
виробництва. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по
кожному виробу в натуральному виразі:

(3)
де ВПрозрах — розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік
по різних видах продукції, шт.;
 16

ТПплан — товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах

продукції згідно фактично підписаних угод, шт.;
НзВК.Р., НзВП.Р. — залишки незавершеного виробництва на плановий рік по
різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року,
шт.
Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного
виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового
виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення
планового обсягу товарної продукції:
(4)
де ВПрозрах — розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по
різних видах виробів, шт.;
ВПпроект пл.. — валової продукції підприємства по відповідних видах продукції
згідно з проектом плану, шт.
Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3).
 17

Таблиця 2.3

Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції

Виробництво
Зміна залишків Розрахунковий
продукції згідно Розрахункова
незавершеного додатковий обсяг
Види продукції фактично валова продукція
виробництва за виробництва
підписаних угод, підприємства, шт.
рік, шт. продукції, шт.
шт.
Виріб № 1 7290 -165 7125 -10
Виріб № 2 14150 140 14290 1400
Виріб № 3 3000 60 3060 310
Виріб № 4 1100 0 1100 120

Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції:

7125-7135=-10
14290-12890=1400
3060-2750=3060
1100-980=120

Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва

продукції на підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг
додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів з відповідним
резервом виробничої потужності. При цьому можливі два випадки:
– якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або
дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва
продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва
продукції;
– якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує
резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується
додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої
потужності.
Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції
підприємством, який може бути остаточно затверджений:

(5)
де ВПплан. — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по
кожному виду виробів, шт.;
DВПзатв. — затверджений додатковий обсяг виробництва продукції відповідно по
виробах, шт.

Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в

натуральному вирази необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у
вартісному виразі, використовуючи для цього довідкову інформацію.
 18

Формування річного планового обсягу валової продукції відображаємо в

табличній формі (таблиця. 2.4).

Таблиця 2.4
Формування річного плану виробництва продукції

Додатковий обсяг Затверджений плановий обсяг валової

Резерв
виробництва продукції, шт. продукції
Види виробничої
тис. грн.
продукції потужності, розрахункови
затверджений шт. в співставних в поточних
шт. й
цінах цінах
Виріб № 1 -41108 -10 -41108 3027
Виріб № 2 -604 1400 -604 12286
Виріб № 3 -780 310 -780 1970
Виріб № 4 -704 120 -704 276
Разом - - - -

Далі у курсовій роботі необхідна оцінити, яким чином формування та

затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні
використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують
коефіцієнти використання паспортної потужності підприємства:
– на основі обсягів виробництва продукції згідно проекту плану;
– на основі затвердженого планового обсягу валової продукції.
Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства

Коефіцієнт використання виробничої потужності

Види продукції при виробництві продукції при виробництві продукції
згідно проекту плану згідно затвердженого плану
Виріб № 1
Виріб № 2
Виріб № 3
Виріб № 4

За підсумками обчислень необхідно зробити висновок про зміну рівня

використання виробничої потужності по видах продукції.
19
 20

Довідкова інформація

1. Трудомісткість обробки виробів на верстатах:

Шифр Трудоємність одиниці Виконання норм
Назва обладнання
обладнання виробу, верстато–годин виробітку, %
Дільниця № 1
110 Токарний верстат 12,045 110
111 Свердлильний верстат 4,818 110
120 Агрегатний верстат 9,288 105
125 Зварювальна установа 2,873 108
128 Зварювальний напівавтомат 12,592 108
Дільниця № 2
47 Вальці для гнуття 1,834 105
51 Напівавтоматична зварювальна лінія 0,911 108
54 Прес гідравлічний 1,545 105
62 Шліфувальний верстат 3,425 108
Дільниця № 3
163 Токарний напівавтомат 8,03 110
168 Фрезерний верстат 9,636 105
174 Продольно–строгальний верстат 10,824 110
180 Установка для нанесення фарби 17,055 105
Дільниця № 4
77 Горизонтально–фрезерний верстат 45,5 115
79 Вертикально–фрезерний верстат 20,4 105
84 Протягувальний верстат 57,3 105
95 Плоскошліфувальний верстат 35,0 110

2. Номінальний фонд часу роботи обладнання в рік становить 4060 год.

3. Корисний фонд робочого часу одного робітника в рік становить 2000 год.

4. Загальна характеристика виробів:

Оптова ціна одиниці Умовно–
продукції, грн. змінні
Трудомісткість
витрати в
Види одиниці Рентабельність
собівартості
продукції продукції, продукції, %
співставна поточна одиниці
люд.-год.
продукції,
грн.
Виріб № 1 16,3 17,3
Виріб № 2 7,6 14,5
Виріб № 3 11,4 12,8
Виріб № 4 3,8 15,9

5. Норми витрат матеріалів для виготовлення одиниці продукції:

Вироби
Матеріали Ціна
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4
Алюмінієвий прокат, кг 25 6
Труби, кг 51 68
Лаки та фарби, кг 30 88
Пиловник, м3 11 2,1
21
 22

План курсової роботи

Вступ (актуальність теми; мета і завдання виконання роботи, до 2 стор.)

Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства

1.1. Виробнича потужність підприємства (поняття про виробничу
потужність; фактори, що визначають її величину; порядок
розрахунку; використання виробничої потужності; показники,
що характеризують організаційно-технічний рівень
виробництва)

1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві

(поняття про виробничу програму; основні показники річного
плану виробництва;)

Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та

організація додаткового виробництва продукції

Висновки

Список використаної літератури