«ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«БОЯРСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
УКРАЇНИ»
Циклова комісія економічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Економіка підприємства»
на тему: «Рентабельність як основний показник ефективності фінансово-
господарської діяльності підприємства»

Студента ІІ курсу, групи ЕК-21

Спеціальності 051 Економіка
Шкварун Данило
Керівник Пінчук С.С.
Оцінка ____________
Кількість балів ESTC ________
Члени комісії: ______ Пінчук С.С.
______ Добрівський В.Г.
______ Рубан О.О.

Боярка – 2023
 2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………...……………………... 3
РОЗДІЛ І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА ………………………………………………....……………..... 5
1.1. Сутність та економічний зміст рентабельності підприємства …..…... 5
1.2. Фактори впливу на рентабельність підприємства …..…………......… 9
1.3. Система показників рентабельності підприємства …..……………... 16
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО»…………………………………….....………….… 21
2.1. Характеристика діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго»..……………... 21
2.2. Оцінка майна ДПЗД «Укрінтеренерго»та джерела його формування......
25
2.3. Дослідження фінансових результатів ДПЗД «Укрінтеренерго» та
показників рентабельності ...…………………………………………………….. 33
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………………………...…… 39
3.1. Стратегічний підхід до управління прибутком підприємства ..……. 39
3.2. Напрями підвищення прибутковості ДП «Укрінтеренерго»……….. 43
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..…….. 45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ……...….... 48
ДОДАТКИ………..…………………………………………………………. 50
 3

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення

ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі
введення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм
господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо.
У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види
діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Тому рентабельність,
тобто ефективність використання капіталу, має велике значення при визначенні
фінансових результатів діяльності підприємства. Адже власник капіталу
підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь-які рішення у сфері
управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше,
що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний
прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання
нових прибутків.
В сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств є дуже
важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють
нерентабельно, тобто вони неприбуткові, або їх рентабельність надто низька.
Тому дослідження рентабельності, а також шляхів її підвищення на
підприємстві є дуже важливим і актуальним питанням на даний час. Також ця
тема заслуговує на значну увагу у зв’язку з тим, що при переході України на
нові бухгалтерські стандарти змінилися методи визначення прибутку
підприємства: замість балансового прибутку тепер використовується чистий
прибуток. А показник прибутку є важливим при визначенні рентабельності
підприємства. Тому тема рентабельності підприємства, а також шляхів її
підвищення є досить актуальною на даний час в Україні.
Метою курсової роботи є дослідження науково-теоретичних аспектів
рентабельності підприємства та основних показників її оцінки, оцінка
фінансово-господарської діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» та визначення
напрямів зростання його прибутковості.
 4

Завданнями даної роботи є:

– дослідження економічної сутності рентабельності підприємства та
основних чинників впливу;
– вивчення системи показників для оцінки рентабельності підприємства;
– дослідження фінансово-господарської діяльності ДПЗД
«Укрінтеренерго»;
– оцінка складу, структури та динаміки майна ДПЗД «Укрінтеренерго»
та джерел його формування;
– аналіз порядку формування фінансових результатів підприємства та
основних показників рентабельності;
– визначення шляхів підвищення прибутковості та рентабельності
підприємства.
Об’єктом дослідження є процес оцінки прибутковості та ефективності
функціонування ДПЗД «Укрінтеренерго».
Предметом курсової роботи є методи, принципи та особливості оцінки
рентабельності державного підприємства.
Інформаційними джерелами даної роботи виступають законодавчі
нормативні акти України, наукова та методична література, Інтернет джерела та
статистичні звіти підприємства.
 5

РОЗДІЛ І
НАУКОВО - ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та економічний зміст рентабельності підприємства

Рентабельність підприємства − це узагальнюючий показник, що

характеризує ефективність ведення підприємницької діяльності. Даний
показник відображає ефективність споживання галузевих виробничих ресурсів,
до яких належать:
− трудові, земельні та матеріальні ресурси;
− рівень керування й організації виробництва та праці; кількість, якість і
результати реалізації продукції;
− можливості здійснення розширеного відтворення й економічного
стимулювання працівників.
Рентабельність, як показник, дає уявлення про достатність чи
недостатність прибутку, порівняно з іншими окремими величинами, які
впливають на виробництво та реалізацію та на фінансово-господарську
діяльність підприємства загалом.
Рентабельність являє собою індикатор, який характеризує ефективність
фінансово-економічного механізму та прибутковість діяльності підприємства в
умовах жорсткої ринкової конкуренції, а також світової економічної кризи. За її
допомогою відображається адекватність системи управління та пояснюється
доцільність управлінських заходів у процесі функціонування виробничо-
торговельного підприємства [2].
Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень
віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі
виробництва і реалізації продукції. Він характеризує співвідношення прибутку
підприємства, частини вартості продукту, що залишається після покриття
витрат виробництва із його собівартістю, уособленою частиною вартості
 6

продукції у вигляді витрат, що виступає в грошовому виразі. Підприємство

вважається рентабельним, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати
витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином,
рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення
про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Він
характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу
доходу, його перерозподілу і кінцевого використання в процесі суспільного
виробництва [4]. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у
створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере
грошової форми.
Прибуток є об'єктивною економічною категорією на формування якої
впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері
виробництва й розподілу суспільного продукту та національного доходу. На
формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства, впливає:
− встановлений державою порядок формування витрат на виробництво
продукції (робіт, послуг);
− обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);
− визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення валового
прибутку.
Загальний прибуток підприємства становить собою кінцевий результат
діяльності підприємства. В його складі враховується прибуток від усіх видів
діяльності підприємства:
− валовий прибуток (прибуток від реалізації товарної продукції, робіт,
послуг);
− прибуток від операційної діяльності;
− прибуток від звичайної діяльності;
− прибуток від надзвичайної діяльності;
− чистий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядженні
підприємства).
 7

Основною складовою загального прибутку є прибуток від реалізації

товарної продукції, який становить понад 95% загального прибутку.
Прибутку від реалізації продукції на підприємствах приділяється значна
увага.
При цьому враховуються, як фактори, які знаходяться в компетенції
підприємств, так і фактори, що не залежать від діяльності підприємства (зміни
державних регулюючих цін, природні та транспортні умови).
У складі факторів, які впливають на величину прибутку від реалізації
товарної продукції і які знаходяться в компетенції підприємства,
найважливішим є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Чим більший
обсяг реалізації продукції, тим більший, у кінцевому підсумку, прибуток
отримає підприємство і навпаки. Зміни прибутку від цього фактора за інших
рівних умовах прямо пропорційні.
Суттєвим фактором, що впливає на величину прибутку від продажу
товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Всупереч прямо
пропорційному зв'язку впливу обсягу продажу товарної продукції на рівень
прибутку, зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості зворотний.
Чим нижча собівартість продукції, яка продається і визначається рівнем затрат
на її виробництво і продаж, тим більший прибуток, і навпаки.
Затрати на виробництво і продаж продукції, що формують собівартість, –
один із найважливіших якісних показників комерційної діяльності підприємств
[10]. Склад затрат на виробництво і продаж продукції (робіт, послуг), які
включаються в собівартість, регулюється законодавчо.
Собівартість, у свою чергу, знаходиться під впливом багатьох факторів
(рівня цін на закуплені для виробництва сировину і матеріали, заробітної плати
робітників і службовців тощо). Тому при аналізі зміни собівартості повинні
бути виявлені причини її підвищення або зниження з тим, щоб розробити
заходи зі скорочення рівня затрат на виробництво і продаж продукції, а отже, зі
збільшення прибутку.
Значним фактором, який прямо впливає на величину прибутку
 8

господарюючого суб'єкта від продажу продукції, є рівень цін, які

застосовуються. Рівень вільних цін встановлюється самим підприємством
залежно від конкурентоспроможності продукції, що реалізується, попиту і
пропозиції на неї. Тому підприємство саме, в даному випадку, через
встановлену ним ціну, може впливати на прибуток, отриманий від продажу
продукції. З іншого боку, незалежним від підприємства чинником, що впливає
на прибуток господарюючих суб'єктів, виступають державні регулюючі ціни,
які встановлюються на продукцію підприємств-монополістів. Проте даний
фактор необхідно враховувати при визначенні результатів підприємницької
діяльності господарюючих суб'єктів.
У складі загального прибутку, крім прибутку від продажу товарної
продукції, враховується прибуток від продажу іншої продукції та послуг
нетоварного характеру. На частину цього прибутку припадає незначна частина
суми загального прибутку. Результати від іншої реалізації можуть бути як
позитивними, так і негативними, що, відповідно, відобразиться на об'ємі
загального прибутку. Тому завданням підприємств у даному випадку повинно
бути формування обсягів іншої продукції та послуг, реалізація яких дасть
позитивний результат.
У складі загального прибутку враховуються результати від продажу
основних фондів та іншого майна підприємств, а також від позареалізаційних
операцій.
Прибуток (збиток) від продажу основних фондів, їх іншого вибуття, а
також продажу іншого майна підприємства – це фінансовий результат, не
пов'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відображає
прибутки (збитки) від іншої реалізації – продажу на сторону різних видів майна,
яке знаходиться у власності підприємства.
У цілому, формування прибутку має багатосторонні аспекти. Він, як
найважливіша категорія ринкових відносин, виконує такі функції:
− оцінювальну ─ прибуток використовується як основний критерій
економічної ефективності виробництва і використання основних
 9

виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає

підприємцю дійовий засіб контролю за раціональним використанням
наявних матеріальних і трудових ресурсів.;
− стимулюючу ─ прибуток є джерелом матеріального заохочення
робітників, розширення виробництва і розв'язання соціальних проблем
на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків до
бюджету;
− господарського розрахунку ─ передбачає покриття витрат підприємства
своїми доходами та отримання прибутку для стимулювання робітників
і вирішення інших питань.
Водночас не виключена можливість наділення прибутку й іншими
функціями. Таким чином, на формування загальної суми прибутку
підприємства впливають його результати, тобто ефективність ведення
фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства;
установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

1.2. Фактори впливу на рентабельність підприємства

До основних напрямків підвищення рівня рентабельності підприємств

належать:
 проведення серйозних маркетингових досліджень та прогноз
кон'юнктури ринку;
 визначення своєї ніші на ринку і споживачів своєї продукції і послуг;
 збільшення виручки підприємства, яка має великий вплив на прибуток.
Підвищенню рентабельності підприємства сприяє:
 впровадження прогресивних технологій в галузі організації
виробництва і обслуговування споживачів товарів і послуг;
 вдосконалення організації виробництва та якості обслуговування;
 підвищення технічної оснащеності підприємств та продуктивності
праці;
 10

 впровадження прогресивних інформаційних технологій;

 здійснення режиму економії на підприємствах;
 стимулювання збуту продукції та послуг;
 вдосконалення системи організації та оплати праці працівників,
 підвищення мотивації праці та ряд інших.
Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом
різних факторів. Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу
вважаються факторами першого, а всі інші ─ факторами другого порядку.
Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом
ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.
За їх допомогою можна спланувати оптимальне виробництво різної
продукції, його витратний механізм, пов'язуючи це з прибутком та
кон'юнктурою ринку.
Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності
розраховується за допомогою способу часткової участі. Для цього
використовується інформація про зміну ціни на продукцію в абсолютному
розмірі.
Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності
реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від
реалізації. Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати,
ураховуючи вплив таких факторів:
− зміна структури та асортименту продукції;
− зміна собівартості продукції;
− зміна відпускних цін на продукцію.
На обсяг виробництва продукції підприємства впливає безліч факторів,
пов'язаних з його організаційно-технічним рівнем, ефективністю використання
виробничого потенціалу, включаючи засоби праці і предмети праці, трудові
ресурси. Фактори, які впливають на обсяг виробництва продукції, і вплив яких
може бути кількісно виміряний за допомогою детермінованих моделей, можна
об'єднати в три групи:
 11

− забезпеченість підприємства трудовими ресурсами і ефективність їх

використання;
− забезпеченість підприємства основними виробничими фондами і
ефективність їх використання;
− забезпеченість процесу виробництва сировиною, матеріалами і
ефективність їх використання.
Окремим напрямком оцінки реалізації готової продукції є визначення
впливу матеріальних факторів. Реалізація готової продукції може проводитись
на умовах попередньої або наступної оплати. Однак, із урахуванням вимог
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" датою збільшення
валових доходів підприємства є дата першої події: або відвантаження, або
оплати готової продукції. Ця вимога є обов'язковою для підприємств усіх форм
власності та усіх видів діяльності. Саме тому розглядати відокремлено вплив
матеріальних факторів у двох різних випадках оплати реалізованої готової
продукції немає сенсу.
Найважливішими факторами зростання прибутку є зростання обсягу
виробництва й реалізації продукції, впровадження науково-технічних розробок,
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості
продукції.
Як вже було визначено, показники рентабельності продукції залежать в
тому числі і від ціни реалізації. Ціни забезпечують підприємству запланований
прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни
реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх
ланок виробничо-збутової структури підприємства.
Ціна готової продукції формується під впливом як зовнішніх факторів
(попит; ціни конкурентів на аналогічну продукцію тощо), так і внутрішніх.
Стратегія підприємства відносно встановлення цін на готову продукцію
визначається його ціновою політикою. Цінова політика полягає в тому, що
підприємство, залежно від ситуації на ринку, встановлює ціни на такому рівні
та змінює їх так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і
 12

довгострокових цілей.
Зміст та послідовність аналізу цінової політики підприємства можна
розподілити на такі етапи [10]:
 1й етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від
типу ринку. В економічній літературі виокремлюють чотири типи ринку
кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення:
− "чиста конкуренція";
− "монополістична конкуренція";
− "олігополістична конкуренція";
− "чиста монополія".
За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам
необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на готову
продукцію.
 2й етап. Аналіз мети ціноутворення.
Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається
досягти за допомогою конкретного виду готової продукції. Прикладами таких
цілей можуть бути:
− виживання підприємства;
− максимізація прибутку;
− вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару;
− розширення частки ринку.
Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді,
коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді,
коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються. Щоб забезпечити збут
готової продукції, підприємства змушені встановлювати низькі ціни,
запроваджувати програми цінових знижок. При реалізації завдань здобування
лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення
на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості,
впровадження системи управління якістю, тощо).
 13

 3й етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику

підприємства.
Процес формування цін залежить від багатьох факторів:
− витрат виробництва,
− величини попиту,
− конкуренції,
− транспортних витрат,
− ввізного мита,
− зміни курсів обміну валют,
− реклами та інших елементів стимулювання збуту.
Таким чином, під час аналізу потрібно враховувати:
Фактори витрат. Підприємство, що взяло за основу політику
ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і
відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються
витрати, використовують для продукції виробничого призначення, яка не має
особливих індивідуальних характеристик.
Фактори попиту. Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит,
передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на
продукцію підвищеного попиту, а низькі - на продукцію з незначним попитом,
навіть тоді, коли собівартість одиниці продукції в обох випадках є однаковою.
Ціноутворення з орієнтацією на попит є ефективним щодо марочних споживчих
товарів та багатьох видів продукції виробничого призначення.
Фактори конкуренції. Найліпшим прикладом ціноутворення,
орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал,
пшеницю, нафту, золото, тощо; рівень яких диктують світові ринкові ціни та які
встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців.
Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може
стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до
невиправданого зменшення прибутків. Головне в ціноутворенні, орієнтованому
на ціни конкурентів - врахувати ціни інших підприємств на аналогічну
 14

продукцію.
Аналізуючи цінову конкуренцію, звичайно виділяють:
− конкуренцію між фірмами однієї галузі;
− міжгалузеву конкуренцію;
− конкуренцію замінників.
 4й етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на
готову продукцію.
Змістом цього етапу аналізу є:
1. Оцінка попиту;
2. Оцінка витрат;
3. Аналіз цін та продукції конкурентів;
4. Аналіз методів ціноутворення, що вживаються.
 5й етап. Аналіз методів ціноутворення.
Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має скоригувати її з
урахуванням різних факторів, що діють у зовнішньому середовищі. Треба
здійснити передовсім аналіз:
1. Ціноутворення на нову продукцію;
2. Ціноутворення в рамках товарної групи;
3. Ціноутворення за регіональним принципом;
4. Установлення цін зі знижками та заліками;
5. Установлення цін для стимулювання збуту.
 6й етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.
Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію
ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати
ціни. Причинами цього є, наприклад, недовантаження виробничих
потужностей, інфляція, надмірний попит, тощо. Щоб з'ясувати, як має діяти
підприємство у випадках зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати:
− причини та період зміни цін конкурентами;
− можливу зміну своєї частки ринку;
− життєвий цикл своєї готової продукції;
 15

− роль даної продукції в межах власної товарної номенклатури;

− динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.
Проведення детального та глибокого аналізу виробництва та реалізації
продукції; оцінка системи ціноутворення, яка функціонує на підприємстві, дає
змогу проведення детального та глибокого аналізу рентабельності продукції
через елементи, які її формують.
Основним джерелом грошових нагромаджень підприємств і організацій
являється виторг від реалізації продукції, а саме та її частина, що залишається
за винятком матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво й
реалізацію цієї продукції. Тому завдання кожного господарюючого суб'єкта
полягає у одержанні максимуму прибутку при мінімумі витрат шляхом
дотримання строгого режиму економії коштів і найбільш ефективного їхнього
використання. Виконання цих завдань дозволить підприємству забезпечити
підвищення рентабельності власного виробництва, тому оцінка факторів впливу
на рентабельність є особливо актуальною.
Необхідний рівень прибутку і рентабельності дозволяє вирішувати цілий
комплекс завдань, що обумовлюють стабільність і ефективність їх бізнесу.
Однак можливість досягнення прибутку проблема складна, оскільки залежить
від впливу безлічі факторів. Всі фактори, що впливають на рентабельність,
можуть бути розділені на дві групи: фактори зовнішнього середовища
(об'єктивні), фактори внутрішнього середовища (суб'єктивні).
До факторів зовнішнього середовища відносяться: економічна ситуація в
країні, рівень інфляції, характер і гострота конкурентної боротьби, кон'юнктура
ринку або співвідношення між попитом і пропозицією на продукцію та послуги
підприємств, податкова і кредитна політика держави і комерційних банків,
тарифи на товари та послуги, що надаються іншими підприємствами, ціна на
сировину та товари для підприємств. Одні з цих чинників прямо впливають на
прибуток, інші опосередковано через товарообіг (оборот) або витрати
виробництва та обігу.
До внутрішніх факторів, залежних від діяльності підприємств,
 16

відносяться: тип і категорія підприємства, і відповідно розмір націнки на

сировину, продукти та послуги, що встановлюються підприємствами, рівень
технічної оснащеності підприємства, рівень механізації праці, прогресивність
техніки та обладнання, що застосовуються на підприємствах, характер
технологічних процесів та їх прогресивність, рівень продуктивності праці, обсяг
і склад виробленої продукції, послуг і товарообігу, сума і рівень витрат
виробництва і обігу, в тому числі співвідношення між змінними і постійними
витратами, обсяг активів підприємства, їх структура, віддача і інші фактори.

1.3. Система показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності являються відносними характеристиками

фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони
вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні
інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.
Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного
середовища формування прибутку та доходу підприємства. З цієї причини вони
є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану
підприємства.
При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в
наступні групи:
1) показники рентабельності продукції;
2) показники рентабельності капіталів (активів);
3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.
Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів
рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відображеній в
звітності підприємства.
Дані показники характеризують прибутковість (доходність) продукції
базисного та звітного періоду.
Рентабельність продукції можна розрахувати по всій реалізованій
 17

продукції і по окремих її видах. У першому випадку вона визначається як

відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і
реалізацію.
Рентабельність всієї реалізованої продукції розраховується і як:
− відношення прибутку від реалізації товарної продукції до виручки від
реалізації продукції;
− по відношенню балансового прибутку до виручки від реалізації
продукції;
− по відношенню чистого прибутку до виручки від реалізації продукції.
Показники рентабельності всієї реалізованої продукції дають уявлення
про ефективність поточних витрат підприємства і прибутковості продукції, що
реалізовується.
У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції.
Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачеві, і
собівартості по даному її вигляду.
Друга група показників рентабельності формується на підставі
розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру
авансованих коштів:
 всі активи підприємства;
 інвестиційний капітал (власні кошти і довгострокові зобов'язання);
 акціонерний (власний) капітал.
Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує
ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення
доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів. Дані показники
мають практичне використання. Вони відповідають вимогам власників.
Рентабельність активів (економічна рентабельність) характеризує – рівень
прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його
використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою:

Кра = ………(1.3.1)
 18

Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) –

характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане
підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних
власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної
привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу
дивідендних виплат:

Крвк = (1.3.2)
Рентабельність продажів – коефіцієнт рівний відношенню прибутку від
реалізації продукції до суми отриманої виручки. Даними для розрахунку
служить бухгалтерський баланс. Рентабельність продажів показує, яку суму
прибутку отримає підприємство з кожної гривні проданої продукції:

Крп = ……..…………………..(1.3.3)

Рентабельність продажів використовується в якості основного індикатора

для оцінки фінансової ефективності підприємств, які мають відносно невеликі
величини основних засобів і власного капіталу. Оцінка рентабельності продажів
дозволяє більш об’єктивно поглянути на стан справ.
Показник рентабельності продажів характеризує найважливіший аспект
діяльності підприємства – реалізацію основної продукції.
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект діяльності, то
рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний рівень
прибутковості підприємства або продукції, яка реалізовується. У загальній
формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат або
використовуваних ресурсів (капіталу).
Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку
рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак
замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів. Дані
показники дають уяву про ступінь важливості для підприємства забезпечити
кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку
 19

з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності

розраховується на підставі притоку грошової маси, яка широко
використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою.
Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність
пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності
важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як
ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуваних ресурсів та обсяг виробництва
продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж,
знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.
До основних показників рентабельності належать:
1. Рентабельність продукції. Характеризує вихід прибутку в процесі
реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства;
2. Рентабельність продажів. Характеризується доходністю основної
діяльності підприємства. Використовується менеджерами для контролю над
взаємозв'язком між цінами, кількості реалізації товару, витрат виробництва і
реалізації продукції;
3. Рентабельність активів. Служить для визначення ефективності
використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в
виробництво капіталу, як власного так і залученого;
4. Рентабельність текучих активів. Характеризує величину прибутку,
отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи;
5. Рентабельність власного акціонерного капіталу. Характеризує
ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку,
отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в
розпорядку підприємства. Значення цього показника відображає ступінь
привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник,
тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні
дивіденди.
В ринковій економіці приділяється велике значення порівнянням
прибутку з прибуткоутворюючими факторами і базами її формування.
 20

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується

використання наступних методик:
По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників
рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження, як для робітників
підприємства, так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів,
акціонерів, інвесторів та кредиторів);
По-друге, використання системи показників рентабельності, як однієї з
елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства;
По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняльного аналізу
показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам
аналогам і підприємствам конкурентам.
 21

РОЗДІЛ ІІ
ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО»

2.1. Характеристика діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго»

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності

«Укрінтеренерго» було створено в січні 1993 року з метою розвитку
електроенергетичної галузі України, забезпечення інтересів держави у сфері
зовнішньоторговельного обміну, поглиблення розвитку економічних та
науково-технічних зв’язків в галузі електроенергетики України з іноземними
суб'єктами господарської діяльності, залучення іноземних інвестицій в Україну,
надання практичної допомоги енергетична організаціям України в сфері
зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб споживачів і отримання
на цій основі прибутку.
З моменту свого створення підприємство постійно розширює сфери
діяльності. На сьогоднішній день підприємством напрацьована стійка база
ділового партнерства і співробітництва на території України і за її межами.
Одним із пріоритетних напрямків діяльності підприємства є надання
послуг із забезпечення транзиту електроенергії електромереж України, операції
з експорту та / або імпорту електроенергії, постачання енергоносіїв та
обладнання, , взаємна аварійна допомога, залучення сучасних технологій та
обладнання в Україну.
Завдяки застосуванню маркетингових технологій, оптимізації основних
бізнес-процесів, постійному вдосконаленню структури підприємства, високому
професійному рівню и багаторічному досвіду працівників, ДПЗД
«Укрінтеренерго» змогло досягти вагомих результатів як в Україні, так і за її
межами.
ДПЗД «Укрінтеренерго» з моменту свого створення розпочало
здійснювати один із основних напрямків діяльності, а саме експорт електричної
 22

енергії. Зокрема, експорт електроенергії здійснювався в Угорщину,

Словаччину, Румунію, Польщу.
ДПЗД «Укрінтеренерго» експортує електричну енергію починаючи з 1993
року. Підприємство має значний досвід здійснення експорту електричної
енергії в Угорщину, Румунію, Словаччину, Польщу, Молдову, Білорусь та
Росію.
У 2017 році ДПЗД «Укрінтеренерго» набуло прав на доступ до
пропускної спроможності міждержавних електричних мереж для експорту
електроенергії в Угорщину.
На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України з метою
збалансування ринку електричної енергії України ДПЗД «Укрінтеренерго» у
2015 році здійснювало імпорт електричної енергії з Російської Федерації з
метою уникнення віялових відключень споживачів.
Одним із основних завдань ДПЗД «Укрінтеренерго» є забезпечення
транзиту електричної енергії електричними мережами «Острову Бурштинської
ТЕС», у результаті чого забезпечується максимальне заповнення пропускної
спроможності міждержавних електричних мереж України, надходження
валютної виручки до держави та збільшення відрахувань до бюджету.
На сьогодні, ДПЗД «Укрінтеренерго» забезпечує транзит електричної
енергії електричними мережами «Острову Бурштинської ТЕС», а саме:
із енергосистеми Румунії в енергосистему Словаччини та/або в
енергосистему Угорщини;
із енергосистеми Словаччини в енергосистему Румунії та/або в
енергосистему Угорщини;
із енергосистеми Угорщини в енергосистему Словаччини та/або в
енергосистему Румунії.
Основними завданнями Підприємства є:
- надання послуг із забезпечення транзиту електроенергії
електромережами України;
 23

- експорт та імпорт електроенергії, палива та інших товарів,

енергетичного устаткування (обладнання), технологій, матеріалів, послуг;
- оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними
продуктами;
- залучення сучасних технологій та обладнання в Україну;
Впродовж 2014-2015 років на виконання протокольних рішень
Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та з метою
забезпечення стабільної та безперебійної роботи енергосистеми України,
зокрема в осінньо-зимовий період, ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснювало
постачання імпортованого енергетичного вугілля дефіцитних марок для
теплових електростанцій з метою накопичення ними необхідних запасів
вугілля.
ДПЗД «Укрінтеренерго» брало участь у будівництві енергооб'єктів у
В'єтнамі: Лінії електропередачі "Північ-Південь" (напругою 500 кВ довжина
1500 км у тропічних умовах), ряду гідроелектростанцій:
ГЕС «Тхакмо» (150 МВт); ГЕС «Ялі» (720 МВт); ГЕС «Кан Дон»
(72 МВт); ГЕС «Шрок Фу Мієнг» (51 МВт), а також виконання робіт із
відновлювального ремонту та модернізації основного обладнання ГЕС «Тхак
Ба» (108 МВт зі збільшенням потужності до 120 МВт).
На внутрішньому ринку ДПЗД «Укрінтеренерго» брало безпосередньо
участь у забезпеченні підприємств паливно-енергетичного комплексу України
сучасним обладнанням.
Разом із Консорціумом «Енергомашінжинірінг» та Бурштинською ТЕС
ДПЗД «Укрінтеренерго» успішно здійснило постачання, монтаж та введення в
експлуатацію головного зразка українського електрофільтра для котла
енергоблока № 11 Бурштинської ТЕС. Розробником електрофільтра нового
покоління виступив Консорціум «Енергомашінжинірінг», а проект прив'язки
електрофільтра в осередок енергоблока виконав ВАТ НВПДІ
«Львівтеплоелектропроект».
 24

Сфера діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» охоплює: керування проектами

в області електроенергетики; забезпечення експорту продукції енергетичного
комплексу України; залучення сучасних технологій та обладнання в Україну;
виробництво електричної та теплової енергії; експорт та транзит електроенергії.
Підприємство пропонує комплекс послуг, спрямованих на задоволення
потреб підприємств електроенергетичної галузі України, а також реалізацію
можливостей енергетики України в частині будівництва/реконструкції
електроенергетичних об'єктів за кордоном.
У рамках реалізації проектів природоохоронного направлення
підприємство разом з партнерами виконало роботи з технічного переоснащення
електрофільтрів котлів енергоблоків № 10 і № 9 Бурштинської ТЕС, а також
трьох електрофільтрів корпусу 7Б котла енергоблоку потужністю 800 МВт
Слов'янської ТЕС. Однією з найважливіших стратегічних завдань підприємства
є встановлення партнерських відносин з підприємствами України, ближнього і
далекого зарубіжжя, а також реалізація нових проектів і напрямів діяльності.
Завдяки високому професійному рівню і великому досвіду працівників,
підприємство досягло вагомих результатів своєї діяльності як в Україні, так і за
її межами.
Пріоритетним напрямком діяльності підприємства на даний час є
виконання спеціальних обов’язків на ринку електричної енергії, а саме
виконання функцій постачальника «останньої надії» відповідно до Закону
України «Про ринок електричної енергії».
Завдяки застосуванню маркетингових технологій, оптимізації основних
бізнес-процесів, вдосконаленню структури підприємства, високому
професійному рівню і багаторічному досвіду працівників ДПЗД
«Укрінтеренерго» змогло досягти вагомих результатів як в Україні, так і за її
межами.
2.2. Оцінка майна ДПЗД «Укрінтеренерго» та джерела його
формування
 25

У сучасних умовах здійснення господарської діяльності підприємства

зацікавлені в належному стані та відповідній структурі активів та джерел їх
утворення для отримання найбільшого економічного ефекту. Проблема в
досягненні раціональної структури активів та пасивів підприємств вимагає
ретельнішого вивчення співвідношення оборотних та необоротних активів.
Значної уваги потребує здійснення аналізу ефективності використання
основних засобів із метою виявлення резервів підвищення виробничої
потужності діяльності.
Оцінювання основних показників діяльності підприємства необхідне для
того, щоб одержати певну кількість основних, найінформативніших параметрів,
які дають об’єктивну та точну картину фінансово-господарського стану
підприємства.
З метою виявлення тенденцій розвитку підприємства проводиться аналіз
основних показників за даними Форми № 1 та № 2 за останні періоди (роки).
Оцінку та аналіз основних показників необхідно здійснювати методом
горизонтального (часового) аналізу, суть якого полягає в порівнянні кожної
позиції звітності з відповідним показником за попередні періоди та визначенні
відхилення значення показника поточного періоду від відповідного значення
показника попередніх періодів.
Оцінимо вплив бізнес-процесів на показники діяльності ДПЗД
«Укрінтеренерго». З метою організації операційної діяльності воно повинно
бути забезпечене на належному рівні майном. Аналіз майна підприємства та
джерел його утворення наведено у табл. 2.2.1.
 26

Таблиця 2.2.1
Агрегований порівняльний аналітичний баланс підприємства ДПЗД «Укрінтеренерго»

Зміни за Зміни за
2015 рік 2016 рік 2017 рік
2016-2015 рр. 2017-2016 рр.

Абсолютні(+ - ),

Абсолютні(+ - ),
% до підсумку

% до підсумку

% до підсумку
Статті балансу

тис. грн

тис. грн

тис. грн

тис. грн

тис. грн
Темп %

Темп %
Актив
Майно всього 935764 100 561010 100 195856 100 -374754 -40,05 -365154 -65,09
1. Необоротні
активи 212824 22,74 219343 39,10 63023 32,18 6519 3,06 -156320 -71,27

2. Оборотні
722940 77,26 341667 60,90 132833 67,82 -381273 -52,74 -208834 -61,12
активи
2.1. Запаси 120768 12,91 73472 13,10 707 0,36 -47296 -39,16 -72765 -99,04
2.2. Дебіторська
544262 58,16 253708 45,22 32815 16,75 -290554 -53,38 -220893 -87,07
заборгованість
2.3. Кошти та їх
31048 3,32 12613 2,25 97824 49,95 -18435 -59,38 85211 675,58
еквіваленти
2.4. Інші оборотні
26862 2,87 4874 0,87 1487 0,76 -21988 -81,86 -3387 -69,49
активи
Пасив
Джерела майна
935764 100 561010 100 195856 100 -374754 -40,05 -365154 -65,09
всього
1. Власний
409523 43,76 412703 73,56 178238 91,00 3180 0,78 -234465 -56,81
капітал
1.1
Зареєстрований 40034 4,28 40034 7,14 14612 7,46 0 0,00 -25422 -63,50
капітал
1.2 Капітал у
86481 9,24 86467 15,41 49209 25,13 -14 -0,02 -37258 -43,09
дооцінках
1.3 Додатковий
82574 8,82 83331 14,85 10533 5,38 757 0,92 -72798 -87,36
капітал
1.4 Резервний
– – – – – – – – – –
капітал
1.5. Нерозподілений
200434 21,42 202871 36,16 103884 53,04 2437 1,22 -98987 -48,79
прибуток
2. Позиковий
526241 56,24 148307 26,44 17618 9,00 -377934 -71,82 -130689 -88,12
капітал
2.1. Довгострокові
361 0,04 472 0,08 119 0,06 111 30,75 -353 -74,79
зобов’язання
2.2. Поточні
525880 56,20 147835 26,35 17499 8,93 -378045 -71,89 -130336 -88,16
зобов’язання
 27

За результатами аналізу виявлено, що в структурі майна підприємства

переважають оборотні активи, питома вага яких за роками складала 77,26 %,
60,90 % та 67,82 %. Відповідно питома вага необоротних активів за роками
складала 22,74 %, 39,10 % та 32,18 %.
В пасиві відображаються джерела формування майна підприємства. У
2015 році стан підприємства був фінансово нестійкий, оскільки позикові
кошти складали 56,24 % підсумку балансу, тобто стан підприємства був
залежним від зовнішніх джерел фінансування. Питома вага власного капіталу
складала лише 43,76 %. У 2016 та 2017 році фінансова стійкість підприємства
значно покращується, питома вага власного капіталу за роками складає
73,56 % та 91,0 %; питома вага позикового капіталу відповідно 26,44 % та
9,0 %.
Основою здійснення господарської діяльності кожного підприємства є
активи. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», активи – ресурси,
контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких,
як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Невід’ємною умовою здійснення господарської діяльності є наявність у
підприємства необоротних активів – будинків, споруд, транспортних й інших
засобів, нематеріальних активів тощо, тому на першому етапі проведення
аналізу діяльності підприємства доцільно проаналізувати його забезпечення
необоротними активами. Аналіз складу і динаміки необоротних активів
наведено у табл. 2.2.2.
Найбільшу питому вагу у необоротних активів займають основні засоби
відповідно за роками 95,52 %, 95,64 % та 95,27 %. Незавершені капітальні
інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість,
відстрочені податкові активи та інші необоротні активи займають порівняно
невелику питому вагу.

Таблиця 2.2.2
 28

Аналіз складу і динаміки необоротних активів ДПЗД «Укрінтеренерго»

Відхилення
2015 2016 2017
Показники 2016- 2017-
рік рік рік
2015 2016
Усього необоротних активів
(тис. грн) 212824 219343 63023 6519 -156320
1. Нематеріальні активи
(тис. грн) 725 534 371 -191 -163
у % до необоротних активів 0,34 0,24 0,59 -0,10 0,35
2. Незавершені капітальні
інвестиції (тис. грн) 5431 5178 1 -253 -5177
у % до необоротних активів 2,55 2,36 0,0016 -0,19 -2,36
3. Основні засоби (тис. грн) 203279 209773 60044 6494 -149729
у % до необоротних активів 95,52 95,64 95,27 0,12 -0,36
4. Довгострокові фін.
інвестиції (тис. грн) 3381 3854 2605 473 -1249
у % до необоротних активів 1,59 1,76 4,13 0,168 2,376
5. Довгострокові дебіторська
заборгованість (тис. грн) 1 1 2 – 1
у % до необоротних активів 0,0005 0,0005 0,0032 – 0,003
6. Відстрочені податкові
активи (тис. грн) 7 3 – -4 -3
у % до необоротних активів 0,0033 0,0014 0,00 -0,0019 -0,0014
7. Інші необоротні активи
(тис. грн) – – – – –
у % до необоротних активів – – – – –

Динаміка необоротних активів підприємства наведена на рис. 2.2.1.

Вартість необоротних активів має тенденцію до скорочення. Так вартість
основних засобів скоротилась з 203729 тис. грн. до 60044 тис. грн. (-70,46 %).
Вартість нематеріальних активів зменшилась з 725 тис. грн. до 371 тис. грн. (-
48,83 %), вартість довгострокових фінансових інвестицій з 3381 тис. грн. до
2605 тис. грн. (-22,95 %).
 29

Рис. 2.2.1. Динаміка необоротних активів ДПЗД «Укрінтеренерго»

Визначимо яким чином зміна вартості та структури необоротних активів

вплинула на показники стану та використання необоротних активів (табл. 2.2.3).
Таблиця 2.2.3
Показники стану та ефективності використання основних засобів ДПЗД «Укрінтеренерго»

Відхилення
Назва показника 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2016 р. до 2017 р. до
2015 р. 2016 р.
1. Загальна вартість майна 935764 561010 195856 -374754 -365154
2. Частка основних засобів у
21,72 37,39 30,66 15,67 -6,73
активах підприємства
3. Коефіцієнт зносу основних
0,411 0,424 0,432 0,013 0,008
засобів
4. Коефіцієнт оновлення
0,128 0,052 0,548 -0,076 0,496
основних засобів
5. Коефіцієнт придатності
0,589 0,576 0,568 -0,013 -0,008
основних засобів
За результатами аналізу виявлено, що частка основних засобів в активах
підприємства у 2015 році складала 21,72 %, у 2016 році – 37,39 %, у 2017 році –
 30

30,66 %. За роками зростає знос основних засобів і відповідно скорочується їх

придатність, що є негативною тенденцією.
Позитивним є те, що у 2016 році значно зріс коефіцієнт оновлення
основних засобів. Так, у 2016 році було оновлено 5,2 % з наявних на кінець
періоду основних засобів, у 2017 році 56,8 %.
На наступному етапі доцільно дослідити рух оборотних активів, що
обумовлює ритмічність, злагодженість і високу результативність роботи
підприємства, його економічне становище і спроможність, прибутковість,
можливість зміцнення й оновлення матеріально-технічної бази, забезпечення
ефективного розширеного відтворення, досягнення конкурентоспроможності в
нових ринкових умовах, збільшення доходів та вирішення розв’язання
соціально-економічних проблем.
Так, до оборотних активів підприємства входять: запаси; дебіторська
заборгованість за товари, роботи та послуги; дебіторська заборгованість за
розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; гроші та їх еквіваленти
(табл. 2.2.4).
Найбільшу питому вагу у оборотних активах у 2015 та 2016 роках займає
дебіторська заборгованість відповідно за роками 75,28 %, 74,26 %; запаси
відповідно складали 16,71 % та 21,50 %, грошові кошти 4,28 % та 3,68 %. У
2017 році структура оборотних активів значно змінилася – підвищилася
мобільність оборотних активів. Так, у 2017 році питома вага грошових коштів
та їх еквівалентів у 2017 році складала 73,59 %, дебіторської заборгованості
24,70 %, запасів лише 0,53 %.
 31

Таблиця 2.2.4
Аналіз складу і динаміки оборотних активів підприємства ДПЗД «Укрінтеренерго»

Відхилення
Назва показника 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2016 р. до 2017 р. до
2015 р. 2016 р.
Усього оборотних активів
722940 341667 132833 -381273 -208834
(тис. грн) у тому числі
1. Запаси (тис. грн) 120768 73472 707 -47296 -72765
у % до оборотних активів 16,71 21,50 0,53 4,80 -20,97
2. Дебіторська
544262 253708 32815 -290554 -220893
заборгованість (тис. грн)
у % до оборотних активів 75,28 74,26 24,70 -1,03 -49,55
3. Грошові кошти та їх
30953 12557 97756 -18396 85199
еквіваленти (тис. грн)
у % до оборотних активів 4,28 3,68 73,59 -0,61 69,92
4. Витрати майбутніх
95 56 68 -39 12
періодів (тис. грн)
у % до оборотних активів 0,01 0,02 0,05 0,003 0,035
5. Інші оборотні активи
26862 4874 1487 -21988 -3387
(тис. грн)
у % до оборотних активів 3,72 1,43 1,12 -2,29 -0,31

Динаміка оборотних активів підприємства наведена на рис. 2.2.2.

Рис. 2.2.2 Динаміка оборотних активів ДПЗД «Укрінтеренерго»

 32

За результатами аналізу виявлено, що запаси за роками скоротилися з

120768 тис. грн. до 707 тис. грн. (-99,41 %), рівень дебіторської заборгованості
скоротився з 544262 тис. грн. до 32815 тис. грн. (-93,97 %), натомість грошові
кошти підприємства та їх еквіваленти зросли з 30953 тис. грн. до 97756 тис. грн.
(215,82 %).
Оцінку оборотності активів та пасивів підприємства наведено у
табл. 2.2.5.

Таблиця 2.2.5
Відхилення
2015 2016 2017
Показники 2016 / 2017 /
рік рік рік
2015 рр. 2016 рр.
1. Коефіцієнт оборотності оборотних
11,92 2,25 1,86 -9,67 -0,39
активів (рази)
2. Тривалість 1-ого обороту
30,20 159,98 193,44 129,78 33,46
оборотних активів (дні)
3. Коефіцієнт оборотності запасів
71,37 10,46 349,65 -60,91 339,19
(рази)
4. Тривалість 1-ого обороту запасів
5,04 34,40 1,03 29,36 -33,37
(дні)
5. Коефіцієнт оборотності
15,84 3,03 7,53 -12,81 4,5
дебіторської заборгованості (рази)
6. Тривалість 1-ого обороту
22,73 118,79 47,79 96,06 -71
дебіторської заборгованості (дні)
7. Коефіцієнт оборотності
32,71 5,20 14,13 -27,51 8,93
кредиторської заборгованості (рази)
8. Тривалість 1-ого обороту
11,01 69,22 25,48 58,21 -43,74
кредиторської заборгованості (дні)

За результатами аналізу визначено, що оборотність активів за роками має

тенденцію бо уповільнення, що негативно характеризує діяльність
підприємства. У 2017 році майно підприємства зробило лише 2 обороти.
Оборотність запасів за роками пришвидшується, так у 2017 році запаси зробили
349,65 оборотів, тривалість одного обороту складала 1,03 дні.
Оборотність кредиторської заборгованості перевищує швидкість обертання
кредиторської заборгованості. Так у 2017 році дебіторська заборгованість
зробила 7,53 обороти (тривалість одного обороту – 47,79 дня), кредиторська
 33

заборгованість 14,13 оборотів (тривалість одного обороту – 25,48 дні). Тобто

підприємству необхідно посилити контроль щоб прискорити швидкість
розрахунків дебіторами підприємства, щоб не призвести до виникнення
безнадійної дебіторської заборгованості.
В умовах ринкової економіки кожне підприємство повинно забезпечувати
такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б
здатність виконувати свої фінансові зобов’язання перед партнерами, державою,
власниками, найманими працівниками. Досягнення цієї умови забезпечується за
допомогою суворого додержання принципів комерційного розрахунку,
головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання
максимального прибутку за мінімальних витрат. Оцінимо, яким чином виявлені
тенденції змін вплинуть на фінансові результати підприємства.

2.3. Дослідження фінансових результатів ДПЗД «Укрінтеренерго» та

показників рентабельності

Для прийняття управлінських рішень часто застосовується структурована

система показників, яка має певну мету. Це дозволяє уникнути ризику
неповного та одностороннього відображення діяльності організації, оскільки
індивідуальні показники характеризуються обмеженою інформаційною
цінністю, що зумовлює можливість їх неадекватної інтерпретації. Система
показників особливо важлива у випадках, коли необхідно враховувати ряд цілей
і встановлювати взаємозв'язок між елементами системи. У той же час слід
зазначити, що дуже велика кількість показників перевантажують матеріали
аналітичного дослідження, відходячи від мети аналізу. Незалежно від типу
аналізу, який проводиться, система показників не може бути жорстко
фіксованою раз і назавжди; воно має систематично коригуватися з точки зору
форми та змісту.
Основним завданням кожного підприємства в сучасних умовах
господарювання є організація виробничої та фінансової діяльності, метою якої є
 34

задоволення людських потреб у продуктах та максимізація прибутку. Процес

розвитку нових ринкових відносин зумовлює необхідність посилення ролі
фінансів у функціонуванні виробничих організацій та підприємств.
Організаційне фінансування слід розглядати як регулятор виробничої та
комерційної діяльності, а також розширення свободи та незалежності
підприємств на ринках товарів й послуг.
Формування та створення ринкової економіки вимагає від підприємств
України раціонального та економічно обґрунтованого підходу до планування
своєї діяльності, визначення стратегії фінансової та виробничої політики,
аналізу та оцінки отриманих результатів.
Основним головним захисним механізмом, який захищає підприємство
від такої загрози, як банкротство є прибуток. Аналіз динаміки прибутку
наведено в табл. 2.2.6.
За результатами аналізу визначено, що доходи, витрати та фінансові
результати у 2016 році порівняно з 2015 роком значно скоротилися. Так, чистий
дохід скоротився на 7850205 тис. грн., валовий прибуток на 451555 тис. грн.,
прибуток від операційної діяльності на 239615 тис. грн., прибуток від звичайної
діяльності на 187261 тис. грн., чистий прибуток на 142475 тис. грн.
У 2017 році порівно з 2016 роком продовжувалось скорочення чистого
доходу та валового прибутку, проте вже прибуток від операційної діяльності
збільшився на 27644 тис. грн., прибуток від звичайної діяльності на 34110 тис.
грн., чистий прибуток на 23672 тис. грн.
У ринковій економіці оцінювання діяльності підприємства забезпечується
через систему показників, основними з яких є оборотність та рентабельність.
Таблиця 2.2.6
Формування фінансових результатів ДПЗД «Укрінтеренерго»
2016 2017 Відхилення
Показник 2015 рік
рік рік 2016/2015 2017/2016
1. Чистий дохід(виручка) від
8619074 768869 247204 -7850205 -521665
реалізації продукції
 35

2. Собівартість реалізованої
8055426 656776 162165 -7398650 -494611
продукції
3. Валовий прибуток (збиток) 563648 112093 85039 -451555 -27054
4. Інші операційні доходи 197326 23616 33105 -173710 9489
5. Адміністративні витрати 44776 41884 22409 -2892 -19475
6. Витрати на збут 94000 3630 6088 -90370 2458
7. Інші операційні витрати 361374 68946 38794 -292428 -30152
8. Прибуток (збиток) від
260824 21209 48853 -239615 27644
операційної діяльності
9. Доходи від участі в капіталі 68 73 134 5 61
10. Інші доходи 17654 833 99 -16821 -734
11. Фінансові витрати 24670 7200 0 -17470 -7200
12. Інші витрати 51702 2 63 -51700 61
13. Прибуток (збиток) від
звичайної діяльності до 202174 14913 49023 -187261 34110
оподаткування
14. Податок на прибуток 48761 3975 14413 -44786 10438
15. Чистий прибуток (збиток) 153413 10938 34610 -142475 23672

Співвідношення прибутку з витратами та ресурсами характеризує

ефективність їх використання, тобто саме рентабельність. Завданнями аналізу
рентабельності підприємства є:
1) оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
2) вивчення динаміки показників;
3) визначення факторів зміни їх рівня;
4) пошук резервів зростання рентабельності;
5) розробка заходів для використання виявлених резервів
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи
підприємства в цілому, доходність окремих різних напрямів діяльності,
окупність витрат тощо. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують
кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення
ефекту з наявними або використаними ресурсами.
В економічному аналізі є позиція, яка визначає в розрахунку
рентабельності показника чистого прибутку. Однак, економічний аналіз повинен
 36

оцінювати вплив різних чинників на цей показник не тільки разом, але й

окремо. Якщо застосувати коефіцієнт чистого прибутку, слід мати на увазі, що в
якості чинників нижчого порядку, включає в себе:
1) вирахування суми податку на прибуток та інших обов'язкових платежів
до бюджету, тобто фактор податкової політики держави;
2) алгебраїчний доданок від сальдо надзвичайних доходів і витрат, що
спотворює картину нормальної господарської діяльності (прибутково працююче
підприємство не перестане бути таким у аналізованому періоді, якщо,
наприклад, в силу надзвичайних обставин в кінці року втрачено один із дорогих
активів через форс-мажорні обставини).
Для того, щоб визначити вплив різних чинників і пов'язаних, і не
пов'язаних безпосередньо з оцінкою ефективності, слід використовувати в
чисельнику показники валового прибутку, прибутку від операційної діяльності,
прибуток до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності, чистий
прибуток.
Що стосується знаменника, то усі показники рентабельності можна
розділити на три групи: витратні показники рентабельності, які характеризують
дохідність понесених витрат, ресурсні показники рентабельності, які
визначаються як відношення чистого прибутку, прибутку від звичайної
діяльності до оподаткування до вартості активів (капіталу) або їх складових та
дохідні показники рентабельності, які розраховуються як відношення валового
прибутку, прибутку від операційної діяльності, чистого прибутку до чистого
доходу від реалізації.
Оцінку рентабельності підприємства наведено у табл. 2.2.7.
Таблиця 2.2.7
Основні показники рентабельності ДПЗД «Укрінтеренерго»

2015 2016 2017 Відхилення

Показник
рік рік рік 2016/2015 2017/2016
1. Рентабельність активів за валовим
60,23 19,98 43,42 -40,25 23,44
прибутком
2. Рентабельність активів за прибутком 27,87 3,78 24,94 -24,09 21,16
 37

від операційної діяльності

3. Рентабельність активів за прибутком
21,61 2,66 2,05 -18,95 -0,60
від звичайної діяльності
4. Рентабельність капіталу за чистим
16,39 1,95 17,67 -14,44 15,72
прибутком
5. Рентабельність власного капіталу за
37,46 2,65 19,42 -34,81 16,77
чистим прибутком
6. Рентабельність виробничих фондів за
чистим прибутком (загальна 16,56 1,98 17,94 -14,58 15,96
рентабельність)
7. Рентабельність реалізованої
4,93 8,66 22,87 3,73 14,21
продукції за прибутком від реалізації
8. Рентабельність реалізованої
продукції за прибутком від операційної 3,03 2,76 19,76 -0,27 17,00
діяльності
9. Рентабельність реалізованої
1,78 1,42 14,00 -0,36 12,58
продукції за чистим прибутком

Рентабельність активів значно скорочується у 2016 році порівняно з 2015

роком та зростає у 2017 році. Так, у 2016 році порівняно з 2015 роком
рентабельність активів за валовим прибутком скоротилася на 40,25 %, за
прибутком від операційної діяльності на 24,09 %, за прибутком від звичайної
діяльності на 18,95 %, за чистим прибутком на 14,44 %. Рентабельність власного
капіталу за чистим прибутком скоротилася на 34,81 %, рентабельність
виробничих фондів за чистим прибутком на 14,58 %, рентабельність
реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності на 0,27 %, за
чистим прибутком на 0,36 %.
У 2017 році намітилась позитивна динаміка, тобто ефективність
діяльності підприємства покращилась. Так, рентабельність активів за валовим
прибутком зросла на 23,44 %, за прибутком від операційної діяльності на
21,16 %, за чистим прибутком на 15,72 %. Рентабельність власного капіталу за
чистим прибутком зросла на 16,77 %, рентабельність виробничих фондів за
чистим прибутком на 15,96 %, рентабельність реалізованої продукції за
прибутком від операційної діяльності на 17 %, за чистим прибутком на 12,58 %.
 38

Для того щоб рівень прибутковості покращувався, на підприємстві

доцільно проводити такі заходи: організаційні (удосконалення виробничої
структури, удосконалення організаційної структури управління, диверсифікація
виробництва, реструктуризація виробництва тощо); технічні (оновлення
техніко-технологічної бази, переозброєння виробництва, вдосконалення
виробів, що виробляється); економічні важелі та стимули (удосконалення
тарифної системи, форми і системи оплати праці, прискорення обігу оборотних
коштів).
 39

РОЗДІЛ ІІІ
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Стратегічний підхід до управління прибутком підприємства

Незважаючи на реалізацію курсу соціально-економічних реформ

національна економіка продовжує перебувати у стані системної рецесії, яка до
того ж кардинально підсилюється стрімким зростанням зовнішнього боргу і
«танучими» золотовалютними резервами країни. За даних умов проблеми
виживання, забезпечення ефективної діяльності та економічного розвитку
українських суб’єктів господарювання повністю покладаються на їх власників
та менеджерів, які повинні усвідомлювати нагальну необхідність забезпечення
ефективного стратегічного корпоративного менеджменту, ключовим напрямом
якого є стратегічне управління прибутком підприємств. Адже, лише за умови
застосування ефективної системи стратегічного управління прибутком, яка є
важливою сучасною технологією стратегічного менеджменту, управлінський
персонал може забезпечити стійке підвищення прибутковості, ринкової вартості
та довгостроковий економічний розвиток підприємств.
Тому варто обґрунтувати концептуальні основи для здійснення
ефективного стратегічного управління прибутком підприємств, спрямованого
на забезпечення стійкого підвищення прибутковості, ринкової вартості та
досягнення економічного розвитку у довгостроковій перспективі.
Стратегічне управління прибутком є однією із основних складових
системи стратегічного менеджменту підприємств, яка визначає якість системи
корпоративного управління. Стратегічне управління прибутком підприємства
необхідно розглядати, як комплексний процес, який передбачає реалізацію ряду
послідовних етапів організації, планування, аналізу та контролю прибутку для
забезпечення успішної реалізації основної мети суб’єкта господарювання,
стійкого підвищення прибутковості, ринкової вартості та досягнення
 40

довгострокового економічного розвитку підприємства [11].

Важливою умовою для раціонального формування концептуальних основ
стратегічного управління прибутком підприємства є обґрунтування такого
визначення економічної сутності даного процесу, яке комплексно відображає
змістовно-структурну характеристику та особливості реалізації процесу
стратегічного управління прибутком у системі корпоративного менеджменту.
Важливим етапом є обґрунтування та реалізація набору ключових умов
для забезпечення менеджерами ефективного стратегічного управління
прибутком підприємства. Даний набір передбачає дотримання управлінцями
наступних умов:
1) інтегрованість системи стратегічного управління прибутком із
системою менеджменту підприємства;
2) комплексний характер процесів розробки, прийняття та реалізації
управлінських рішень;
3) високий динамізм і адаптивність управління, оскільки реалізація навіть
найбільш ефективних рішень щодо управління прибутком, які були прийняті у
попередньому періоді, може бути недоцільною у перспективній діяльності
підприємства, що обумовлено високим рівнем динамічності та
непередбачуваності бізнес середовища, а особливо змінами кон’юнктури
фінансового і товарного ринків;
4) багатоваріантність (альтернативність) підходів для розробки
ефективних управлінських рішень;
5) спрямованість на забезпечення успішного досягнення стратегічних
цілей економічного розвитку підприємства.
Однією із базових концептуальних засад стратегічного управління
прибутком підприємства є набір основних завдань даного процесу, серед яких:
1) забезпечення оптимальної величини прибутку відповідно до наявного
економічного потенціалу і умов ринкової кон’юнктури;
2) дотримання збалансованого (прийнятного) співвідношення між
величиною прибутку та рівнем ризиків;
 41

3) досягнення високого рівня якості прибутку за процесами його

формування, розподілу та використання;
4) забезпечення стійкого зростання прибутковості, ринкової вартості
підприємства;
5) підвищення платоспроможності та досягнення фінансової рівноваги
підприємства;
6) забезпечення довгострокового економічного розвитку суб’єкта
господарювання;
7) забезпечення оптимального задоволення інтересів власників
підприємства (у т.ч. шляхом здійснення дивідендних виплат тощо);
8) забезпечення підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної
привабливості підприємства.
В основу забезпечення раціонального формування та ефективного
функціонування системи стратегічного управління прибутком підприємства має
бути покладено комплекс основних принципів стратегічного управління
прибутком суб’єктів господарювання такі як: системності та ієрархічності;
комплексності; цілеспрямованості; реалізації ситуаційно ресурсного підходу;
ієрархічності цілей; капіталовідтворення; активності; розвитку виробничо
технологічної основи підприємства; мотиваційного характеру; позитивного
впливу на генерування доданої вартості; моніторингу умов формування та
розподілу прибутку; колективного прийняття управлінських рішень;
децентралізації управління.
Основною перевагою вище зазначеного підходу до формування
структурної моделі системи стратегічного управління прибутком підприємства
є цілісно-комплексний характер даного підходу, який забезпечує узгоджену
взаємодію усіх базових блоків стратегічного управління прибутком з
урахуванням прямого та зворотного зв’язку між ними для забезпечення
ефективного стратегічного управління прибутком, яке сприяє стійкому
зростанню прибутковості, ринкової вартості та довгостроковому економічному
розвитку підприємства.
 42

Для забезпечення ефективного стратегічного управління прибутком

підприємств, спрямованого на стійке підвищення прибутковості, ринкової
вартості та досягнення довгострокового економічного розвитку суб’єктів
господарювання їх менеджери повинні забезпечити належне врахування та
адекватну реалізації наступних цілей:
1) забезпечення ефективної господарської діяльності та підвищення
прибутковості підприємства у довгостроковій перспективі;
2) забезпечення стійкого зростання ринкової вартості та досягнення
довгострокового економічного розвитку суб’єкта господарювання;
3) впровадження та використання інноваційних технологій у
господарському процесі;
4) забезпечення ефективного використання капіталу (активів, власного
капіталу, довго- та короткострокових позикових коштів) для генерування
економічного розвитку підприємства;
5) забезпечення оптимальної мобілізації та реалізації наявних
можливостей і концентрації потужностей для формування надійного потенціалу
економічного розвитку підприємства;
6) забезпечення ефективного використання потенціалу прибутковості та
економічного розвитку підприємства за умов непередбачуваних змін та ризиків
бізнес середовища.
Стратегічне управління прибутком підприємств є не лише базовою, але й
основною структурною складовою системи корпоративного менеджменту, яка
значною мірою визначає ефективність функціонування останньої та впливає на
успішність реалізації головної мети і ключових цілей підприємства, серед яких
підвищення рівня прибутковості, ринкової вартості, досягнення фінансової
рівноваги та економічного розвитку підприємства у довгостроковій перспективі.
3.2. Напрями підвищення прибутковості ДП «Укрінтеренерго»

Прибутковість підприємства є одним із найважливіших показників його

діяльності, адже практично всі комерційні підприємства створюються з метою
 43

отримання прибутку. У разі, якщо підприємство отримує чистий прибуток, у

нього з`являється додатковий ресурс для інвестицій у власну діяльність,
оновлення основних засобів, розширення виробництва, виплат дивідендів, а
відтак воно стає більш привабливим для інвестицій. Держава у такому випадку
отримує додаткові надходження у бюджет у вигляді податків та зростання
кількості зайнятого населення. Тобто ми можемо стверджувати, що
прибутковість підприємства важлива не лише для самого підприємства.
Варто зазначити, що для кожного окремо взятого підприємства кількість
факторів, які можуть бути використаними з метою підвищення прибутковості
діяльності підприємства буде різною і залежатиме від конкретних умов та
особливостей його роботи, компетенції менеджменту та робочого персоналу.
Отже, резервами збільшення (факторами підвищення) прибутковості для
підприємства можуть бути [17]:
1) Фактори, що пов’язані з реалізацією продукції:
- підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції.
Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху
оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, досягненню максимально
швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.
- здійснення ефективної цінової політики, диференційованої по
відношенню до окремих категорій покупців;
- суворе дотримання укладених договорів на поставку продукції;
- удосконалення рекламної діяльності, підвищення ефективності окремих
рекламних заходів;
- підвищення ціни реалізації за умови підвищення якості продукції;
2) Фактори, що пов’язані з використанням виробничого устаткування,
сировини і матеріалів, та основних засобів:
- збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок
більш повного використання виробничих потужностей підприємства;
 44

- скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня

продуктивності праці, раціонального використання обладнання, сировини,
матеріалів, палива, електроенергії;
- застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів
для виробництва продукції;
- звільнення від зайвого і невстановленого устаткування, продавши або
здавши його в оренду ;
- впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, в
результаті чого зростає продуктивність праці ;
3) Фактори, пов’язані з використанням трудових ресурсів:
- проведення масштабної і ефективної політики у сфері підготовки
персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу;
- здійснення заходів, спрямованих на поліпшення робочого клімату в
колективі;
Отже, кількість факторів, які можуть позитивно вплинути на
прибутковість діяльності підприємства є досить значною. Підприємство
повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості
підвищення ефективності роботи, так і пристосовуватись до зовнішніх впливів
та використовувати їх для підвищення результуючого показника роботи.
Внутрішніми факторами підвищення прибутковості є організаційно-
управлінські чинники, матеріально-технічні чинники, фінансові чинники,
кадрові чинники. До зовнішніх чинників відносяться адміністративні,
зовнішньоекономічні, ринкові чинники. Ефективне управління факторами та їх
поєднання в продуманій стратегії дозволить максимізувати рівень
прибутковості діяльності підприємства.
ВИСНОВКИ

В сучасних умовах господарювання будь-яке підприємство може існувати

тільки за умови прибуткової, рентабельної діяльності. Підприємство своїми
грошовими ресурсами має забезпечити всю свою експлуатаційну діяльність,
 45

розвиток і технічні вдосконалення матеріально-технічної бази, соціальне та

матеріальне заохочення працівників. Показники рентабельності дозволяють
дати відповідь на питання: куди краще вкласти капітал. Показники
рентабельності є основними індикаторами ефективності виробничої діяльності.
Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві
внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта
господарювання, так і пристосовувати до зовнішніх впливів та використовувати
їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами
підвищення рентабельності є організаційно-управлінські чинники, матеріально-
технічні чинники, фінансові чинники, кадрові чинники. Щодо зовнішніх
чинників, то сюди відносяться адміністративні, зовнішньоекономічні, ринкові
чинники.
Необхідний рівень прибутку і рентабельності дозволяє вирішувати цілий
комплекс завдань, що обумовлюють стабільність і ефективність їх бізнесу.
Показники рентабельності являються відносними характеристиками
фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони
вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні
інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.
В роботі було проведено оцінку фінансово-господарської діяльності
ДПЗД «Укрінтеренерго». Підприємство створене з метою розвитку
електроенергетичної галузі України, забезпечення інтересів держави у сфері
зовнішньоторговельного обміну, поглиблення розвитку економічних та
науково-технічних зв’язків в галузі електроенергетики України з іноземними
суб'єктами господарської діяльності, залучення іноземних інвестицій в Україну,
надання практичної допомоги енергетична організаціям України в сфері
зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб споживачів і отримання
на цій основі прибутку.
За результатами аналізу виявлено, що в структурі майна підприємства
переважають оборотні активи, питома вага яких за роками складала 77,26 %,
60,90 % та 67,82 %. Відповідно питома вага необоротних активів за роками
 46

складала 22,74 %, 39,10 % та 32,18 %. Найбільшу питому вагу у необоротних

активів займають основні засоби відповідно за роками 95,52 %, 95,64 % та
95,27 %.
Провівши оцінку структури джерел формування фінансових ресурсів
ДПЗД «Укрінтеренерго» слід відмітити фінансову залежність підприємства від
зовнішнього фінансування. Питома вага власного капіталу складала лише
43,76 %. У 2016 та 2017 році фінансова стійкість підприємства значно
покращується, питома вага власного капіталу за роками складає 73,56 % та
91,0 %; питома вага позикового капіталу відповідно 26,44 % та 9,0 %.
Найбільшу питому вагу у оборотних активах у 2015 та 2016 роках займає
дебіторська заборгованість відповідно за роками 75,28 %, 74,26 %; запаси
відповідно складали 16,71 % та 21,50 %, грошові кошти 4,28 % та 3,68 %.
За результатами аналізу фінансових результатів визначено, що доходи,
витрати та прибуток у 2016 році порівняно з 2015 роком значно скоротилися. У
2017 році порівно з 2016 роком продовжувалось скорочення чистого доходу та
валового прибутку, проте вже прибуток від операційної діяльності збільшився
на 27644 тис. грн., прибуток від звичайної діяльності на 34110 тис. грн., чистий
прибуток зріс на 23672 тис. грн. Щодо показників рентабельності, то вони
мають подібну тенденцію: у 2016 році зниження показників, а у 2017 році
намітилась позитивна динаміка, тобто ефективність діяльності підприємства
покращилась. Так, рентабельність активів за валовим прибутком зросла на
23,44 %, за прибутком від операційної діяльності на 21,16 %, за чистим
прибутком на 15,72 %. Для того щоб рівень прибутковості покращувався, на
підприємстві доцільно проводити такі заходи: організаційні (удосконалення
виробничої структури, удосконалення організаційної структури управління,
диверсифікація виробництва, реструктуризація виробництва тощо); технічні
(оновлення техніко-технологічної бази, переозброєння виробництва,
вдосконалення виробів, що виробляється); економічні важелі та стимули
(удосконалення тарифної системи, форми і системи оплати праці, прискорення
обігу оборотних коштів).
 47

На сьогодні лише за умови застосування ефективної системи

стратегічного управління прибутку, яка є важливою сучасною технологією
стратегічного менеджменту, управлінський персонал може забезпечити стійке
підвищення прибутковості, ринкової вартості та довгостроковий економічний
розвиток підприємства.
До основних напрямків підвищення рівня рентабельності підприємств
належать:
– проведення серйозних маркетингових досліджень та прогноз
кон'юнктури ринку;
– визначення своєї ніші на ринку і споживачів своєї продукції і послуг;
– збільшення виручки підприємства, яка має безпосередній вплив на
прибуток.
 48

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующих

субъектов: учебное пособие / И. Т. Балабанов; СПб эконом. колледж. – М.:
Финансы и статистика, 2011. – 80 с.
2. Бойчик І.М Економіка підприємства: підручник. / І.М.Бойчик. – К.:
Кондор-Видавництво, 2016.
3. Болтянська Л.О. Економіка підприємства: навч. посіб. /
Л.О.Болтянська, Л.О. Андрєєва. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2015. – 668 с.
4. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. —
2-ге видання. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 488 с.
5. Гончаров Ю.В. Виробничий менеджмент: підручник / Ю. В. Гончаров,
С. М. Бондаренко, Г. М. Гончарова, А. А. Коваль, Г. В. Костюк, Р. М. Федоряк
та ін..; за заг. ред. Ю. В. Гончарова. - 2-ге вид., доп. і перероб. – К. : Кафедра,
2014. – 512 с.
6. Горєлов Д.О. Стратегія підприємства // Д.О. Горєлов, С.Ф. Большенко.
- Харків: Вид-во ХНАДУ, 2010. - 133 с.
7. Грибник І.І.: Економіка та управління підприємством: теорія і
практика: навч. посібник; Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів: Вид-во Львів.
політехніки, 2014. – 427 с.
8. Данильчук І. Сутність фінансового стану підприємства та пошук
управлінських рішень щодо забезпечення його ефективності / І. Данильчук //
Економічний вісник університету. – 2011. – № 17/2.
9. Зборовська О.М: Економіка підприємства: навч. посіб. / О.М.
Зборовська та ін.; Дніпропетр. ун-т ім. Альфреда Нобеля. – Д.: Дніпропетр. ун-т
ім. Альфреда Нобеля, 2014. – 227 с.
10. Кривов’язюк І.В. Економічна діагностика: навч. посіб. / І.В.
Кривов’язюк. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 450 с.
11. Мацьків В. В. Фінансовий механізм забезпечення розвитку
підприємств / В. В. Мацьків // Інноваційна економіка. – 2013. – №11. – С. 194 –
 49

199.
12. Мішеніна Н. В. Стратегічне управління конкурентоспроможністю
сільськогосподарських підприємств / Н. В. Мішеніна, Р. В. Говорушенко //
Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія : Економіка і
менеджмент. - 2014. - Вип. 5. - С. 120.
13. Нікіфорова Л.О. Економіка підприємства. Курс лекцій: електронний
навчальний посібник / Л.О.Нікіфорова – Вінниця: ВНТУ, 2016 – 138с.
14. Погріщук Б.В. Планування і контроль на підприємстві: підруч. для
студентів ВНЗ / Б.В. Погріщук, О.І. Марченко; Терноп. нац. екон. ун-т, Вінниц.
навч.-наук. ін-т економіки. – Тернопіль: Крок, 2015. – 682 с.
15. Суліма Н.М. Економіка і фінанси підприємства: [підручник] / Н.М.
Суліма, Л.М. Степасюк, О.В. Величко; Нац. ун-т біоресурсів і
природокористування України. – К.: Компринт, 2015. – 465 с.
16. Янковець Т. М. Економіка і планування : навч. посіб. / Т. М.
Янковець. – К.: КНУТД, 2015. – 244 с.
17. Напрямки покращення фінансового стану підприємств України в
сучасних економічних умовах [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/13196/1/205_Butkovska_507-509_69.pdf
 50

ДОДАТКИ
 51

Додаток А
52
 53

Додаток Б
54
 55

Додаток В
56
 57

Додаток Г
58
 59

Додаток Д
60