Семінарське заняття 6

Основні напрями поліпшення використання оборотних засобів

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та розвинути практичні навички
оцінювання розрахунку оптимальної величини запасів сировини, показників
ефективного використання оборотних коштів та оборотних фондів
підприємства.
Практична частина
Завдання 1
1. За характером участі у виробничому процесі оборотні фонди
поділяються на три групи.
Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів підприємства
становлять виробничі запаси. До них відносяться сировина, основні та
допоміжні матеріали, паливо та електроенергія, покупні напівфабрикати та
комплектуючі вироби, запасні частини для ремонту, тара і тарні матеріали,
малоцінні та швидкозношувані предмети, такі як господарський інвентар та
малоцінні інструменти (хоча вони і є засобами праці, але класифікуються як
оборотні активи за спрощеною системою обліку, оскільки мають строк
корисного використання менше одного року).
Незавершене виробництво – предмети праці, які вступили у
виробничий процес і знаходяться безпосередньо на робочих місцях або в
процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. Незавершене
виробництво включає напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети
праці, які були повністю оброблені відділом водопостачання компанії, але
потребують подальшої обробки іншими відділами тієї ж компанії.
Витрати майбутніх періодів – єдиний не речовий елемент оборотних
фондів. Це грошові витрати в одному періоді, які частково повертаються в
наступному періоді або пізніше за рахунок собівартості продукції. Сюди
входять такі витрати, як проектування, підготовка та розробка нових
продуктів, підготовчі роботи у видобувних галузях та систематичний найм
працівників у сезонних галузях.
2. Структура оборотних коштів на підприємствах різних галузей
економіки демонструє значні відхилення, які є результатом різноманітних
факторів. Ці фактори включають у себе складність виробничих процесів,
диверсифікацію витрат, різноманітність умов поставок сировини та
матеріалів, специфіку ринків збуту продукції та послуг, а також особливості
системи розрахунків з контрагентами. У зв'язку з цим, аналіз та управління
структурою оборотних коштів є надзвичайно важливими завданнями для
ефективного функціонування підприємства, оскільки вони впливають на
ліквідність, платоспроможність та загальну фінансову стабільність
організації. Тому необхідно постійно вдосконалювати методи аналізу та
управління оборотними коштами, а також здійснювати прогнозування та
планування їхнього використання з урахуванням змін у внутрішньому та
зовнішньому середовищі підприємства.
3. Оборотні фонди та фонди обігу представляють собою ключові поняття
у фінансово-економічній діяльності підприємства. Вони відрізняються за
своїм призначенням та характеристиками. Оборотні фонди
використовуються у процесі виробництва та пов'язані з матеріальними та
трудовими ресурсами, в той час як фонди обігу зосереджені на реалізації
готової продукції та управлінні грошовими потоками. Однак обидва поняття
є важливими для оптимізації фінансових потоків підприємства та
забезпечення його ефективного функціонування. Оборотні фонди і фонди
обігу складають частину фінансових ресурсів організації і впливають на її
ліквідність та фінансову стабільність, створюючи необхідну єдність у
забезпеченні ефективної фінансової діяльності.
4. Оборотні засоби - це фінансові ресурси, інвестовані в об'єкти, що
використовуються підприємством протягом одного виробничого циклу або
протягом відносно короткого календарного періоду (зазвичай один рік або
менше). Оборотний капітал, інвестований у виробництво і реалізацію
продукції, повністю споживається і відтворюється в кінці виробничого циклу
через реалізацію виробленої продукції. Оборотний засоби включає запаси
матеріалів, залишки готової продукції, дрібний інвентар з терміном
корисного використання більше одного року та грошові кошти. Грошові
кошти, капітал, вкладений у виробничі оборотні фонди та фонди обігу,
формуються за рахунок власних коштів та прирівняних до них позикових і
залучених коштів.
5. Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу
підприємства використовують систему показників:
 Середньорічна вартість оборотних засобів: визначається як середнє
арифметичне значення вартості оборотних активів на початок і кінець року.
 Коефіцієнт оборотності оборотних засобів: характеризує кількість
оборотів за рік.
 Тривалість одного обороту: визначається діленням кількості днів у році
на коефіцієнт оборотності оборотних активів.
 Коефіцієнт закріплення оборотних засобів: є оберненим до коефіцієнта
оборотності і показує, скільки оборотного капіталу припадає на традиційну
одиницю обороту за певний період.
 Забезпеченість оборотними засобами: визначається відношенням
фактично наявних коштів до нормативних на кінець року, виражене у
відсотках.

Завдання 2
Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів на всіх стадіях
кругообігу
Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох
факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза
залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство
може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести
такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови
отримання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового
фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Ці та інші
фактори визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати
внутрішніми факторами раціонального руху оборотних коштів.
На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що
впливає на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як
криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського
кредиту.
Криза збуту виробленої продукції і неплатежі приводять до уповільнення
обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку
можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи або значно
скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У
цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст
дебіторської заборгованості в активах підприємства.
При існуючих темпах інфляції отриманий підприємством прибуток
доцільно направляти, перш за все, на додаток оборотних коштів. Темпи
інфляційного знецінення оборотних коштів приводять до заниження
собівартості і перетоку їх у прибуток, де відбувається розпилення
оборотних коштів на податки і невиробничі витрати.
Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів
криються безпосередньо в самому підприємстві.
На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:
 впровадження економічно обгрунтованих норм запасу;
 наближення постачальників сировини, напівфабрикатів,
комплектуючих виробів та ін до споживачів;
 широке використання прямих тривалих зв'язків;
 розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення,
а також оптової торгівлі матеріалами та обладнанням;
 комплексна механізація та автоматизація навантажувально-
розвантажувальних робіт на складах.
На стадії незавершеного виробництва:
  прискорення науково-технічного прогресу (упровадження
прогресивної техніки і технології, особливо безвідходної і
маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація
виробництва);
 розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;
 вдосконалення форм організації промислового виробництва,
застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;
 вдосконалення системи економічного стимулювання ощадливого
використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;
 збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним
попитом.
На стадії обігу:
 наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;
 вдосконалення системи розрахунків;
 збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання
замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції,
виготовлення продукції і зекономлених матеріалів;
 ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується по
партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій
відповідності з укладеними договорами.
Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна
не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, яка
виражається в зниженні питомих витрат сировини, матеріалів, палива,
прагненні до економії матеріальних ресурсів та економії в споживанні
матеріальних ресурсів.