1. Класифікація витрат і її практичне значення.

Для правильного визначення собівартості та її всебічного аналізу витрати аграрних підприємств

класифікують за кількома ознаками.
За роллю і значенням у створенні продукції витрати поділяються на основні (обов’язкові) та
неосновні (необов’язкові). Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом. Без
них виробництво даного виду продукції немислиме взагалі (наприклад, витрати на насіння, корми,
заробітну плату тощо). Неосновні (необов’язкові) витрати — це такі витрати, без яких виробництво
продукції можливе, але з меншою ефективністю. Наприклад, урожай можна отримати без
застосування мінеральних добрив, хоч рівень урожайності культур буде в цьому випадку значно
нижчий, ніж при застосуванні такого ресурсу.
За способом включення у собівартість продукції всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі
— це витрати, які в момент виникнення можна безпосередньо віднести на відповідний об’єкт
планування та обліку (певну культуру, вид тварин тощо). Такими є витрати на заробітну плату,
насіння, корми, мінеральні та органічні добрива, на амортизацію і поточний ремонт спеціалізованих
основних засобів та ін. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і не можуть
бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт планування та обліку. З огляду на це виникає
необхідність у застосуванні відповідної методики їх розподілу за вказаними об’єктами, а тому цей вид
витрат нерідко називають розподільними. До них належать загальновиробничі витрати, а також
частина основних витрат, наприклад, амортизація і поточний ремонт тракторів, витрати на зрошення й
осушення тощо.
Залежно від часу виробничого споживання всі витрати класифікують як витрати поточного року і
витрати минулих років. У собівартість продукції звітного року включають не всі витрати поточного
року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва (наприклад, витрати на посів озимих)
відокремлюють і відносять на собівартість продукції наступного року. Водночас частина витрат
минулого року включається в собівартість продукції звітного періоду, що зумовлено тривалим вироб-
ничим циклом окремих видів продукції і незбігом робочого
періоду з періодом виробництва.
Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємством витрат усі вони поділяються на
готівкові і безготівкові. Готівкові — це такі витрати, що формуються і покриваються за рахунок
готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима, витрати на страхування
посівів, майна, на ресурси, що купуються (добрива, отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали,
запасні частини тощо), оплату сервісних послуг та ін. Безготівкові — це витрати, що не вимагають для
їх покриття вільних грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих засобів,
власні корми, насіння, посадковий матеріал, оплату праці натурою.
Розподіл виробничих витрат на готівкові і безготівкові має велике значення для ефективної організації
господарської діяльності кожного підприємства. Адже неможливо забезпечити неперервність
виробництва, якщо підприємство не матиме необхідної кількості готівки для своєчасної оплати
платежів. Тому економічна служба кожного підприємства повинна обґрунтовано плану-
вати потреби в готівці за періодами господарського року, зіставляти цю потребу з можливими
грошовими надходженнями, контролювати їх витрачання.
Залежно від можливостей керівників відповідного рівня управління підприємством впливати на
величину певного виду витрат розрізняють контрольовані (релевантні) і неконтрольовані
(нерелевантні) витрати. Контрольовані (релевантні) — це такі витрати, на величину яких керівник
відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на них істотний вплив. Отже, ці
витрати є контрольованими і можуть бути збільшені або зменшені менеджерами залежно від
виробничих потреб. Неконтрольовані (нерелевантні) витрати здійснюються незалежно від волі
керівника відповідного рівня управління, а отже, не залежать від його управлінського хисту та
старання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані має важливе
практичне значення для організації управління витратами за центрами відповідальності — окремими
виробничими підрозділами.
Специфікою сільського господарства є те, що під впливом сприятливих природно-кліматичних умов в
аграрних підприємствах можуть виникати додаткові (інкроментні) витрати, які формуються в
результаті одержання додаткової продукції та її збуту. Це, наприклад, витрати на збирання,
транспортування, доробку і зберігання додатково отриманої продукції в сприятливі за погодними
умовами роки та на її збут. Отже, вони не пов’язані із заздалегідь прийнятими рішеннями і є
спонтанними. Тому важливо, щоб підприємства мали в своєму розпорядженні додаткові ресурси і
потужності, необхідні для своєчасного виконання всіх виробничо-збутових операцій, пов’язаних з
одержанням додаткової продукції. Разом з тим в аграрних підприємствах можуть виникати додаткові
витрати, спричинені несприятливими природно-кліматичними умовами, наприклад, загибель озимих
культур і пересів їх ярими культурами, інтенсивне розповсюдження шкідників і необхідність
додаткового обприскування посівів тощо. Це також вимагає від підприємств мати необхідні резерви
для ліквідації несприятливих подій.
2. Сумарні витрати підприємства і витрати на одиницю продукції.
Сумарні витрати (total cost - ТС) - загальні витрати випуску певного обсягу продукції.  Оскільки у
короткостроковому періоді ряд впроваджуються факторів виробництва (насамперед капітал) не
змінюється, то логічно припустити, що якась частина сумарних витрат також не залежить від кількості
застосованих одиниць змінного ресурсу, отже, і від обсягу випуску товарів і послуг. Частина сумарних
витрат, які не змінюються в міру збільшення виробництва в короткостроковому періоді,
називається сумарними постійними витратами (total fixed cost - TFC). Частина сумарних витрат, які
змінюють свою величину зі зростанням або зменшенням випуску продукції, становлять сумарні
змінні витрати (total variable cost - TVC).
Отже, для будь-якого обсягу виробництва Q, який визначається кількістю вводяться одиниць
постійних і змінних факторів (ще раз нагадаємо, що в короткостроковому періоді величина капіталу і
ряду інших постійних ресурсів залишається незмінною), сумарні витрати складаються з сумарних
постійних і сумарних змінних витрат:
ТС = TFC + TV С.
До постійних витрат відносяться в основному непрямі явні витрати: відсоток на взяті кредити,
амортизаційні відрахування, орендна плата, зарплата керуючим і т.п. Очевидно, що такого роду
витрати будуть присутні навіть у тому випадку, якщо фірма з якихось причин припинить випуск
товарів (орендну плату за використовуване приміщення або борг банку треба виплачувати в будь-
якому випадку незалежно від того, виробляє фірма продукцію чи ні). Змінні витрати становлять
витрати на оплату найманих робітників, на сировину, допоміжні матеріали, паливо, електроенергію і
т.п.
Фірма, бажаючи домогтися максимального прибутку, прагне знизити до мінімуму витрати на одиницю
продукції. У зв'язку з цим важливо ввести поняття середніх витрат.
Середні сумарні витрати (average total cost - АТС), їх часто називають просто середніми
витратами (average cost - АС) - це величина сумарних витрат, що припадають на одиницю випущеної
продукції. Якщо Q - кількість одиниць вироблених фірмою товарів, то величину А ТС можна
обчислити так:

Для подальшого аналізу також будуть потрібні поняття середніх постійних витрат (average fixed cost
- AFC) і середніх змінних витрат (average variable cost - A VC), які обчислюються за формулами

Звідси очевидно, що АТС = AFC + AVC, тобто середні витрати дорівнюють сумі середніх постійних і
середніх змінних витрат.
Велике значення в наших подальших дослідженнях матимуть граничні витрати.
Граничні витрати (marginal cost - МС) - це величина, що показує приріст сумарних витрат при зміні
обсягу випуску продукції на одну додаткову одиницю:

, Або в граничному випадку 

Оскільки сумарні постійні витрати не змінюються і не залежать від величини Q, то зміна сумарних
витрат, тобто АТС, визначається змінами лише змінних витрат: Δ ТЗ = Δ TVC і МС = ΔTVC / ΔQ.
3. Середні та граничні (маржинальні) витрати.
Ще одна категорія витрат дуже важлива для розуміння поведінки фірми і прийняття управлінських
рішень, хоча ці витрати, як і розглянуті раніше альтернативні витрати, як правило, недооцінюються
підприємцями і рідко підраховуються і аналізуються бухгалтерськими службами.
Йдеться про граничні, або пріростних, витратах МС, аналіз яких дає відповідь на питання, що
станеться з витратами фірми, якщо вона збільшить обсяг виробництва на одну додаткову одиницю
продукції (послуг).
Граничні витрати можуть бути розраховані наступним чином:
Більш строго граничні витрати можна визначити як похідну загальних витрат за обсягом продукції:

Порівняння граничних витрат з граничним доходом MR - виручкою від реалізації додатково

виробленої одиниці продукції має суттєве значення для визначення поведінки фірми в умовах ринку.
Зокрема, поки середня ціна продукції, що випускається або, іншими словами, граничний
дохід MR фірми перевищує її граничні витрати MR > МС, фірма може нарощувати обсяги
виробництва, максимізуючи при цьому загальний обсяг одержуваного прибутку. І навпаки, якщо MR
<МС, фірмі необхідно скоротити обсяги випуску до рівня, відповідного умові MR = МС.
Важливим для менеджерів може бути також аналіз співвідношення граничних і середніх валових
витрат, в мінімізації яких зацікавлена кожна прагне до ефективної роботи фірма.
Якщо фірма прагне максимально знизити середні валові витрати, вона повинна тримати виробництво
на такому рівні випуску продукції, при якому граничні витрати дорівнюють середнім валовим:

Дійсно, якщо остання одиниця продукції обходиться дешевше попередніх, то середні валові витрати,
розраховані з урахуванням останньої одиниці продукції, повинні бути менше, ніж попередні.
Якщо MC> АТС, то нові середні валові витрати з урахуванням останньої одиниці продукції будуть
вище колишніх середніх валових витрат.
Нарешті, коли MC = АТС (витрати виробництва останньої одиниці продукції дорівнюють середнім
валовим витратам виробництва попередніх одиниць), нові АТС з урахуванням останньої одиниці рівні
колишнім середнім валовим витратам.
4.Прямі та непрямі витрати.
Прямими витратами називаються економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість
конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами та
нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата
працівників сільського господарства, відрахування на соціальні заходи.
Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно
можливим шляхом.
Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат. Наприклад,
амортизація та витрати на поточний ремонт тракторів і причіпних сільськогосподарських машин є
прямими витратами на утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку, але є непрямими
витратами щодо окремих сільськогосподарських культур та видів сільськогосподарської продукції, яка
виробляється за допомогою тракторів та причіпних сільськогосподарських машин.
Перелік прямих витрат наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Класифікація прямих витрат
Пор. Назва витрат Характеристика
№
1. Прямі До складу цих витрат відносять сировину і матеріали, купівельні
матеріальні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які
витрати можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат
2. Прямі витрати До складу цих витрат включають заробітну плату та інші виплати
на оплату праці працівникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням робіт або
наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного
об'єкта витрат
3. Інші прямі До складу цих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть
витрати бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема,
відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових
паїв, амортизацію тощо
 5. Змінні та постійні витрати, їх різновиди, методи розмежування їх.
Усі витрати, що несуть аграрні підприємства в процесі виробництва продукції, мають не однаковий
зв’язок з обсягом її виробництва. Залежно від характеру такого зв’язку витрати виробництва
поділяють на постійні і змінні.
Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні
масштабів виробництва в короткостроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат відносять:
амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок,
заробітну плату постійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинницьких галузей,
загальновиробничі витрати в галузі, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві. До
постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техніки, що використовується в
цій сфері виробництва, ремонт даних приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби, податок
на майно, витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників,
рівень якої безпосередньо не пов’язується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати
в галузі, орендну плату.
Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко
зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума
постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству
необхідно раціонально використовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшуючи цим їх
суму на одиницю площі або (і) на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то
вони, по суті, втрачаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або
не повністю використовувані виробничі приміщення. Підприємство повинно нараховувати на них
амортизацію і здійснювати ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а
частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.
Змінними називають такі витрати, величина яких безпосередньо залежить від масштабів виробництва
продукції. В рослинництві до таких витрат відносять вартість насіння, витрати на мінеральні добрива
й отрутохімікати, на органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт
техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці найманих
працівників і працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов’язані з
використанням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які
обробляють посіви отрутохімікатами).
У тваринництві до змінних витрат відносять оплату праці постійних працівників, рівень якої (оплати)
безпосередньо пов’язується з обсягом виробленої продукції, оплату праці найманих працівників,
продуктивні корми, витрати на ветеринарне обслуговування і племінну справу, технічний догляд і
ремонт машин та обладнання галузі, витрати на електроенергію, воду, на молоко для випоювання
телят, транспортні витрати тощо.
Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу
ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. У
наступних розділах ми неодноразово будемо використовувати цих два види витрат для розв’язання
відповідних економічних завдань. Тут же звернемо увагу на два напрями такого використання.
Перший з них — оцінка співвідношення між постійними і змінними витратами. На виробництві різних
видів продукції і за різних технологій таке співвідношення може бути різним, що безпосередньо
впливає на результати виробництва.
В західній економічній літературі таке співвідношення називають операційним лівериджем (Ол), який
формалізовано можна представити виразом:
Ол = ПВ : ЗВ,
де ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати.
Величина операційного лівериджу безпосередньо впливає на рівень виробничого ризику. Чим нижчий
цей коефіцієнт, тим менший ризик при зниженні обсягів виробництва продукції, оскіль-
ки за таких умов менше зросте собівартість одиниці продукції за рахунок підвищення в ній частки
постійних витрат, ніж це мало б місце за високого коефіцієнта операційного лівериджу.
Другий напрям — визначення рівня врожайності (продуктивності тварин), за якого відшкодовуються
постійні та окремо сукупні витрати. Підприємство може стати перед вибором: чи йому відмовитися від
виробництва збиткової продукції, чи таки здійснювати його, щоб відшкодувати постійні витрати і
таким чином мінімізувати збитки. Така мінімізація відбувається тоді, коли відшкодовувані врожаєм
(продуктивністю) постійні витрати перевищують суму змінних витрат, які необхідно понести, щоб
отримати урожай (продуктивність), достатній для такого відшкодування.
 6. Регульовані та нерегульовані витрати для певного рівня управління.

За можливістю впливу на величину витрат вони поділяються на регульовані та

нерегульовані. Регульовані витрати піддаються контролю і впливу з боку центру відповідальності, де
формується їхній рівень. Відповідно, нерегульовані витрати є за межею можливостей такого впливу.
Наприклад, керівник певної виробничої дільниці тією чи іншою мірою може впливати на рівень
зарплати працівників, витрати на матеріали, інструмент та деякі інші витрати. Отже, для цієї дільниці
вони є регульовані. Водночас на суму амортизаційних відрахувань, орендну плату за орендовані
основні засоби, витрати на їхнє утримання керівник дільниці як центру відповідальності впливати не
може. Ці витрати для нього нерегульована.

Тести:

1. Для прийняття управлінських рішень витрати класифікуються на:

а) релевантні і не релевантні;
б) продуктивні і непродуктивні;
в) прямі і непрямі;
г) основні і накладні.
2. Для контролю за виконанням витрати класифікуються на:
а) контрольовані і неконтрольовані;
б) витрати на продукцію і витрати періоду;
в) постійні і змінні;
г) маржинальні і середні.
3. Вид продукції, стадія виробництва, замовлення, програма, для яких організовують
відокремлений облік витрат, – це:
а) об’єкт обліку витрат;
б) об’єкт калькуляції;
в) калькуляційна одиниця;
г) предмет обліку витрат.
4. Маржинальні витрати – це:
а) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу
виробництва;
б) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
в) витрати, які вимагають сплати грошей або витрачення інших активів і відображаються в
бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення;
г) витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.
5. Контрольовані витрати - це:
а) витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення;
б) витрати, які вимагають сплати грошей або витрачення інших активів і відображаються в
бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення;
в) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив;
г) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.
6. Неконтрольовані витрати - це:
а) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив;
б) витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них;
в) вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного
рішення;
г) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції
7. Дійсні витрати - це:
а) витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення;
б) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу
виробництва;
в) витрати, які вимагають сплати грошей або витрачення інших активів і відображаються в
бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення;
г) сукупність змінних витрат виробництва.
8. Можливі витрати (втрати) - це:
а) вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає :відмовитись від
альтернативного рішення;
б) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
в) витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення;
г) сукупність постійних витрат виробництва.
9. Релевантні витрати - це:
а) витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення;
б) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується
прямо пропорційно зміні обсягу виробництва;
в) витрати величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення;
г) витрати, величина яких не може бути змінна внаслідок
прийняття рішення.
10. Нерелевантні витрати - це:
а) витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення;
б) витрати, величина яких змінюється залежно від обсягів виробництва;
в) витрати, величина яких не може бути змінна внаслідок прийняття рішення;
г) витрати величина яких може бути змінена внаслідок
прийняття рішення.
11. Виробничі накладні витрати – це:
а) витрати пов’язані з обслуговуванням та управлінням процесу виробництва, які не можуть
бути віднесені до собівартості продукції економічно можливим шляхом;
б) витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для
реалізації;
в) витрати підприємства, пов'язані з виробництвом та придбанням певного активу;
г) сукупність прямих витрат на виробництво продукції.
12. Основні витрати - це:
а) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;
б) витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно
можливим шляхом;
в) витрати підприємства, пов'язані з виробництвом та придбанням певного активу;
г) витрати на оформлення документів.
13. Витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення, -
це витрати:
а) релевантні;
б) не релевантні;
в) вичерпані;
г) маржинальні.
14. Витрати, що складають різницю між окремими варіантами альтернативних рішень,
називаються:
а) диференціальними;
б) релевантними;
в) вичерпаними;
г) маржинальними.
15. Для оцінки запасів та визначення фінансових результатів витрати класифікуються на:
а) витрати на продукцію і витрати періоду;
б) постійні і змінні;
в) маржинальні і середні;
г) продуктивні і непродуктивні.
16. До прямих належать витрати, які:
а) здійснюються регулярно;
б) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;
в) є постійними;
г) змінюються в часі.
17. До постійних належать витрати, величина яких:
а) зі збільшенням обсягу виробництва залишається постійною на одиницю продукції;
б) зростає зі збільшенням обсягу виробництва;
в) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності
підприємства;
г) зменшується зі збільшенням обсягу виробництва.
18. Вичерпаними є витрати, які:
а) забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних періодах;
б) капіталізуються у вигляді активів підприємства;
в) формують собівартість продукції;
г) змінюються в часі.
19. За збільшення обсягу діяльності:
а) постійні витрати на одиницю продукції збільшуються;
б) загальна сума постійних витрат збільшується;
в) постійні витрати на одиницю продукції зменшуються;
г) постійні витрати на одиницю продукції не змінюються.
20. Підприємство бажає замінити старе обладнання. Вкажіть, які дані є релевантними для
прийняття такого рішення:
а) можлива ціна продажу старого обладнання;
б) накопичений знос старого обладнання;
в) ціна придбання нового обладнання;
г) немає правильної відповіді.
21. До непрямих належать витрати, які:
а) здійснюються періодично;
б) змінюються в часі;
в) залежать від номенклатури продукції;
г) не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багатопродуктовому виробництві;
22. За способом перенесення вартості на продукцію витрати бувають:
a) прямі та непрямі:
б) змінні та постійні;
в) поточні, довгострокові, одноразові;
г) всі відповіді вірні.
23. Прямі матеріальні витрати і прямі витрати па оплату праці включаються до складу:
а) загальновиробничих витрат;
б) виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг);
в) інших операційних витрат;
г) витрат на збут.
24. Які витрати підприємства не зміняться, якщо діяльність одного з виробничих
підрозділів тимчасово припинена:
а) прямі витрати на оплату праці;
б) прямі матеріали;
в) непрямі накладні витрати;
г) всі відповіді вірні.
25. Зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) залишається незмінною;
г) спочатку зменшується, а згодом зростає.
26. Змінні витрати — це витрати, величина яких:
а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;
б) нестабільна у часі;
в) залежить від обсягу виробництва;
г) залежить від номенклатури продукції, що виготовляється.
27. Витрати на продукцію – це:
а) повна виробнича собівартість продукції;
б) змінні витрати;
в) прямі витрати;
г) основні витрати.
28. Витрати періоду – це:
а) прямі виробничі витрати;
б) загальновиробничі витрати;
в) адміністративні та загальногосподарські витрати;
г) відповідь б), в)
29. При збільшенні обсягу діяльності загальна сума змінних витрат:
а) збільшується;
б) зменшується;
в) не змінюється;
г) залежить від якості продукції.
30. Невичерпними є витрати, які:
а) забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних періодах;
б) капіталізуються у вигляді активів підприємства;
в) здійснюються нерегулярно;
г) залежать від номенклатури продукції.