Тема.

Оборотний капітал
та
матеріальне забезпечення діяльності підприємства
 Сутність оборотних коштів та оборотного капіталу підприємства

 ОБОРОТНІ КОШТИ (оборотні засоби) – це частина засобів виробництва, яка повністю споживається в
кожному технологічному циклі виготовлення продукції, змінюється або втрачає свій первинний натуральний
вигляд і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції протягом технологічного циклу.
В процесі кругообігу оборотні кошти проходять три основні етапи:
 І етап: підприємство, володіючи грошовими засобами, купує матеріали;
 ІІ етап: ці матеріали спрямовуються у виробництво, проходять стадію незавершеного виробництва і перетворюються у готову
продукцію;
 Ш етап: готова продукція реалізується і підприємство отримує кошти від цієї реалізації.
 Таким чином, між оборотними коштами та основними виробничими фондами (ОВФ)
підприємства існує, принаймні, три принципові відмінності:
 1) оборотні кошти повністю споживаються в кожному технологічному циклі виготовлення продукції, тоді як
ОВФ протягом періоду їх експлуатації використовуються у декількох таких циклах;
 2) оборотні кошти змінюють або втрачають свій первинний натуральний вигляд, тоді як ОВФ не мають такої
властивості;
 3) оборотні кошти повністю переносить свою вартість на вартість продукції, тоді як ОВФ переносять свою
вартість на вартість продукції частинами (шляхом амортизації).
 Оборотні кошти являють собою основну складову оборотного капіталу переважної більшості підприємств.
Проте, оборотний капітал, окрім оборотних коштів, включає також короткотермінові фінансові вкладення
(поточні фінансові інвестиції) підприємства (тобто здійснені ним вкладення у цінні папери та інші об’єкти
фінансових інвестицій терміном до одного року).
 СКЛАД ТА СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
 Оборотні кошти підприємства складаються з двох частин:
 ОБОРОТНІ ФОНДИ, які обслуговують процес виробництва продукції.
 ФОНДИ ОБІГУ, які обслуговують процес реалізації продукції.
 Основними складовими оборотних фондів є:
 Виробничі запаси (зокрема, запаси сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива,
комплектуючих, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП)).
При цьому до оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів відносяться засоби праці з терміном
експлуатації до одного року (або протягом одного операційного циклу). Зокрема, до МШП належать окремі
види інструменту, господарського інвентарю, спецодягу тощо.
 Незавершене виробництво – це той обсяг предметів праці, обробку (переробку) яких не завершено
підприємством.
 Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано
за рахунок витрат виробництва у наступні періоди (зокрема, це витрати на підготовку виробництва,
освоєння випуску нових виробів, придбання науково-технічної та економічної інформації).
 Запаси - активи, які:
 утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;
 перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
 утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також
управління підприємством.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
 сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для
виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й
адміністративних потреб;
 незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених
технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги,
складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
  готова продукція що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним
характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
 товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого
продажу;
 малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального
операційного циклу, якщо він більше одного року;
 поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська
продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
  Фонди обігу складаються з таких основних частин:
 Готова продукція на складі підприємства.
 Готова продукція, яка відвантажена споживачу, але за яку ще не отримано кошти.
 Грошові кошти на розрахунковому ті інших рахунках підприємства.
 Готівка в касі підприємства.
 Інші фонди обігу (зокрема, інші види дебіторської заборгованості).
 Дебіторська заборгованість – це сума коштів, яку винні підприємству. Як правило, основним видом
дебіторської заборгованості є дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, строк сплати
яких не настав (або не сплачені в установлені строки). Це відповідає пункту 2 поданих вище
складових фондів обігу. Окрім того, можлива, наприклад, дебіторська заборгованість за розрахунками
з бюджетом (якщо підприємство сплатило податків, більше ніж повинно було сплатити), дебіторська
заборгованість за розрахунками з працівниками тощо.
 Для аналізування оборотних коштів підприємств, серед іншого, застосовуються показники їх
структури, що характеризують питому частку кожного виду оборотних коштів підприємства у їх
загальній величині. Зокрема, в укрупненому виді структура оборотних коштів підприємства
характеризується питомими частками його оборотних фондів та фондів обігу. При цьому, ці частки є
різними для підприємств різних галузей (наприклад, у промислових підприємств, як правило, частка
оборотних фондів є суттєво вищою, ніж у торгівельних).
  ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
 Джерела формування оборотних коштів підприємства поділяються на дві великі групи:
 1. Власні джерела (зокрема статутний капітал підприємства, нерозподілений прибуток, резервний
капітал тощо).
 2. Позичкові джерела (це, зокрема, кредити банків, інші позики, поточні зобов’язання тощо).
 Поточні зобов’язання – це сума коштів, яку винне дане підприємство іншим підприємствам та
організаціям, власним працівникам та бюджету. Зокрема, можлива ситуація, коли підприємство
отримало матеріали, але ще не розрахувалося з постачальниками і тоді у нього утворюється
кредиторська заборгованість перед постачальниками. Як правило, на підприємстві завжди існує певна
поточна заборгованість, яка може виступати як джерело фінансування оборотних коштів; ця
заборгованість інколи називається стійкими пасивами.
 Поточний фінансовий стан підприємства суттєво залежить від розміру власного оборотного капіталу
підприємства. Власний оборотний капітал підприємства – це різниця між загальною величиною його
оборотного капіталу з активу балансу та величиною його поточних зобов’язань з пасиву балансу.
 При цьому, у поточні зобов’язання підприємства включають, насамперед, узяті ним короткострокові
позики, його кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги, а також поточні зобов’язання
за розрахунками (з бюджетом, з власними працівниками тощо).
 Показники оборотності оборотних коштів підприємства
Основним показником оборотності оборотних коштів підприємства є коефіцієнт
оборотності, який обчислюється як відношення реалізованої за рік продукції до
середньорічної величини оборотних коштів підприємства.
Оберненим до коефіцієнта оборотності є коефіцієнт завантаження, тобто відношення
середньої величини оборотних коштів до реалізованої продукції.
Знаючи коефіцієнт оборотності оборотних коштів, тобто кількість разів їх обертання
протягом року, можна обчислити середню тривалість одного обороту оборотних коштів у
днях:
360 360 Оk  360
Т об    , (8.2)
k об РП / Ок РП
де Т об - тривалість одного обороту оборотних коштів підприємства, днів; k об -
коефіцієнт оборотності оборотних коштів; РП - вартісні обсяги продукції, що реалізована
підприємством протягом року, грн.
ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ОБОРОТНОСТІ ОБОРОТНИХ
КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Будь-яке підприємство зацікавлене в пришвидшенні оборотності своїх оборотних коштів. При зниженні
тривалості їх обороту той самий обсяг продукції можна буде виготовити за меншої величини оборотних
коштів, і тоді вивільнена частина оборотних коштів може бути вкладена у певні прибуткові проекти.

ОСНОВНИМИ ШЛЯХАМИ ПРИСКОРЕННЯ ОБОРОТНОСТІ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

ПІДПРИЄМСТВА Є:
- зменшення запасів матеріальних ресурсів на підприємстві і доведення їх до раціонального рівні;
- удосконалення процесу поставок матеріальних ресурсів, зокрема підвищення рівня їх рівномірності;
- зниження норм витрачання матеріалів в розрахунку на одиницю продукції;
- зниження тривалості виробничого циклу виготовлення продукції, що призведе до зменшення
величини незавершеного виробництва;
- пришвидшення реалізації підприємством готової продукції шляхом застосування гнучкої цінової
політики (зокрема, шляхом надання покупцям цінової знижки за умови пришвидшення сплати коштів за
відвантажену ним продукцію).
 НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Важливе значення для забезпечення ефективності виробництва в цілому має встановлення такого
розміру оборотних коштів підприємства, щоб, з одного боку, їх було достатньо для забезпечення
неперервності виробничого процесу, але, з іншого боку, не було надмірних залишків оборотних
коштів. Для вирішення цього завдання здійснюється нормування окремих складових оборотних
коштів підприємства, тобто встановлюються їх раціональні обсяги. При цьому слід зазначити, що не
усі види оборотних коштів нормуються. До нормованих оборотних коштів, передусім, відносять:
запаси матеріалів, незавершене виробництво, запаси готової продукції та витрати майбутніх
періодів.
Розрізняють норму та норматив оборотних коштів.
Норма оборотних коштів може обчислюватись у днях, у відсотках тощо, а також у грошовому
виразі в розрахунку на якийсь показник.
Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз їх загальної величини за кожним видом
оборотних коштів.
Особливо велике значення має нормування запасів матеріальних ресурсів підприємства. Існує
чотири основні види запасів матеріальних ресурсів:
- поточний;
- підготовчий;
- страховий;
- транспортний.
 Головним видом запасів матеріалів є поточний запас, який утворюється з метою
забезпечення потреби в матеріалах в інтервалі часу між двома черговими поставками.
 Підготовчий запас матеріалів створюється у випадку, якщо отриманий на підприємстві
матеріал не може бути відразу використаний у виробництві, а потребує певного часу для
доведення його до такого стану, коли він може бути застосований у виробничому процесі,
або, наприклад, коли потрібно провести контроль якості вхідних матеріалів. Відповідно, на
той час, поки відбувається доведення матеріалів до стану, придатного для виробництва, або
перевіряється їх якість, створюється підготовчий запас.
 Страховий запас матеріалів створюється на два основні випадки:
 1) якщо зірветься чергова поставка;
 2) якщо потреба в матеріалі в інтервалі часу між двома черговими поставками перевищить
розмір поставки.
 Транспортний запас матеріалів утворюється у випадку, коли підприємство спочатку сплачує
кошти за матеріали і лише через деякий час ці матеріали надходять на підприємство. В цьому
випадку запас виступає не у вигляді матеріалів на складах, а у грошовій формі.
 При нормуванні запасів матеріальних ресурсів на підприємстві виділяють поняття норма
запасу та норматив запасу.
 Норма запасу вимірюється в днях і може визначатися таким чином:
 - для поточного запасу – як інтервал часу між двома черговими поставками;
 - для підготовчого запасу – як тривалість часу, необхідного для доведення матеріалів до
стану, придатного для виробничого використання;
 - для страхового запасу – як тривалість періоду можливого зриву поставки;
 - для транспортного запасу – як тривалість проміжку часу між моментом сплати коштів за
матеріали та моментом їх надходження на підприємство.
 Норматив запасу матеріалів визначається як добуток норми запасу на денну потребу в
матеріалі окремо за кожним видом матеріалів, які використовує підприємство.
 Нормування витрат матеріалів та планування потреби в них. Показники
використання матеріальних ресурсів
 Норма витрат матеріалів – це мінімальна потрібна їх величина для виготовлення
одиниці продукції або виконання одиниці роботи відповідно до наявної конструкції
виробу, запроектованого технологічного процесу та існуючої організації
виробництва на підприємстві.
 Норма витрат матеріалів включає корисні витрати матеріалу та відходи (зокрема
технологічного характеру) за винятком зворотних відходів, тобто тієї частини
відходів, яка може бути знову використана у виробництві.
 Процедура нормування витрат матеріалів за своєю суттю збігається з процедурою
нормування робочого часу робітників, тобто так само проводиться серія
вимірювань, тільки не витрат часу, а витрат матеріалів, а отриманий ряд значень
фактичних витрат матеріалів на одиницю продукції певним чином усереднюється.
 При розробленні оперативних планів поставок матеріалів норма їх витрат
повинна бути обрахована найбільш точно. При складанні стратегічних планів
матеріального постачання можна використовувати укрупнені норми витрат
матеріалів, наприклад, у розрахунку на 1 млн. грн. річної товарної продукції.
Укрупнені норми витрат матеріалів приймаються на рівні їх фактичного
витрачання у попередньому періоді з урахуванням можливого зниження
внаслідок реалізації заходів щодо економії матеріальних ресурсів.
 Основним показником ефективності використання матеріалів є показник
матеріаловіддачі – відношення товарної продукції у грошовому виразі за
певний період часу до понесених матеріальних витрат у цьому періоді.
 Оберненим показником до матеріаловіддачі є матеріаломісткість.
 Також застосовують коефіцієнт використання матеріалів, який
обчислюється як відношення чистої ваги виробу до норми витрат матеріалу на
один виріб. Тоді різниця між одиницею та коефіцієнтом використання
матеріалу буде являти собою частку відходів у нормі витрат матеріалу.