ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА
ПІДПРИЄМСТВА
 Сутність та основні характеристики фінансового стану підприємства
Досягнення цілей господарської діяльності потребує підтримання у її суб’єктів належного
фінансового стану. Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке характеризує обсяги
та структуру майна підприємства, ступінь ефективності використання цього майна та рівень
забезпеченості підприємства відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для успішної
господарської діяльності та своєчасного виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, державою та
працівниками.
Основними характеристиками фінансового стану підприємства є:
1) ліквідність активів та платоспроможність підприємства. У такому разі під ліквідністю активів
розуміється їхня здатність за певний проміжок часу перетворюватися на грошові засоби, а під
платоспроможністю підприємства — його здатність своєчасно виконувати свої короткострокові
(поточні) зобов’язання;
2) ділова активність підприємства, яка характеризує рівень вартісних обсягів продажів його
продукції (товарів, робіт, послуг) у розрахунку на одиницю вартості використовуваних для цього
капіталу та майна;
3) прибутковість (рентабельність) підприємства, яка характеризує рівень отримуваних ним
прибутків у розрахунку на одиницю вартості понесених витрат та використовуваних для цього капіталу
та майна;
4) фінансова надійність підприємства, що характеризує його здатність своєчасно виконувати усі
свої зобов’язання (короткострокові, довгострокові).
 Особливості оцінювання фінансового стану підприємства та напрями його
покращення

Ліквідність та платоспроможність підприємства вимірюються показниками структури

активів та коефіцієнтами ліквідності.

У структурі активів виокремлюються активи з різним рівнем ліквідності, а саме:

найліквідніші
(передусім, до них належать гроші на рахунках і в касі підприємства);
із середньою ліквідністю
(зокрема, до них належить дебіторська заборгованість підприємства);
з низькою ліквідністю
(зокрема, до них належать запаси матеріалів та незавершене виробництво);
активи, що важко реалізуються
(до них переважно відносять необоротні активи підприємства).
 Стосовно коефіцієнтів, які характеризують ліквідність та платоспроможність підприємства, то
до них, насамперед, відносять:
коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням коштів і
короткострокових фінансових вкладень до усієї суми поточних зобов’язань підприємства (до
таких зобов’язань, передусім, належать: короткострокові кредити банків, кредиторська
заборгованість за товари, роботи та послуги, а також поточні зобов’язання за розрахунками);
коефіцієнт швидкої ліквідності, який визначається як відношення коштів, короткострокових
фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються
протягом 12 місяців після звітної дати, до усієї суми поточних зобов’язань підприємства;
коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) — відношення всієї
суми оборотних активів включно із запасами до загальної суми поточних зобов’язань
підприємства.
Окрім того, платоспроможність підприємства оцінюють зіставленням сподіваних надходжень
на підприємство грошових засобів від реалізації продукції та від інших джерел з плановими
виплатами грошей кредиторам та іншим контрагентам. Зокрема, для цього активи і пасиви
(джерела утворення господарських засобів підприємства) поділяють на чотири групи (табл. 1). За
таких умов підприємство буде абсолютно платоспроможним, якщо у будь-який проміжок часу,
починаючи від звітної дати, сума надходжень перевищуватиме суму виплат.
 Для оцінювання ділової активності підприємства застосовуються показники оборотності, які розраховуються як
відношення реалізованої підприємством продукції у грошовому вираженні протягом певного проміжку часу (як
правило, року) до середньої за цей період вартісної величини сукупних активів підприємства або певних складових
цих активів чи капіталу підприємства.
Таблиця 1
Групування активів підприємства за рівнем ліквідності та
пасивів за строковістю виконання зобов’язань
Група Склад групи за рівнем Група Склад групи за строковістю
активів їхньої ліквідності пасивів виконання зобов’язань

Першочергові строкові зобов’язання (кредиторська

Найліквідніші активи (грошові кошти та
А1 П1 заборгованість, поточні зобов’язання за
короткострокові фінансові вкладення)
розрахунками)

Короткострокові пасиви (короткострокові позикові

Активи, що швидко реалізуються (дебіторська
кредити банків та інші позики, що підлягають
А2 заборгованість, платежі по якій очікуються протягом П2
погашенню протягом 12 міс після
12 міс після звітної дати, та інші необоротні активи)
звітної дати)

Активи, що повільно реалізуються (зокрема, товарно- Довгострокові пасиви довгострокові кредити банків,
А3 П3
матеріальні запаси та незавершене виробництво) позикові кошти та інші довгострокові пасиви

А4 Активи, що важко реалізуються (необоротні активи) П4 Постійні пасиви (власний капітал підприємства)
 Для оцінювання фінансової надійності підприємства використовують, зокрема, такі
показники:
 коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу), який характеризує частку
власного капіталу підприємства у загальній величині його капіталу за бухгалтерським
балансом;
 коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства, який
розраховується діленням вартості основних засобів за залишковою вартістю на вартість
майна підприємства за бухгалтерським балансом;
 коефіцієнт концентрації позичкового капіталу, який розраховується діленням
позичкового капіталу на загальну величину капіталу підприємства;
 коефіцієнт структури позичкового капіталу, який обчислюється діленням
довгострокових зобов’язань підприємства на загальну величину запозиченого ним
капіталу.
Треба зазначити, що за деякими показниками фінансового стану підприємства існують
певні рекомендовані (мінімально припустимі з погляду забезпечення належного рівня
фінансового стану суб’єкта господарювання) їх значення. Зокрема, для коефіцієнта
поточної ліквідності таке значення становить 2, а для коефіцієнта автономії — 0,5.
 Покращення фінансового стану підприємства повинно передбачати реалізацію комплексу науково обґрунтованих
взаємопов’язаних управлінських рішень, спрямованих на підвищення фінансових результатів діяльності
підприємства та забезпечення належного рівня його платоспроможності та фінансової надійності (табл. 2).
Таблиця 2
Шляхи покращення фінансового стану підприємства
Напрям покращення
Спосіб реалізації
фінансового стану
Зменшення обсягів матеріальних запасів та незавершеного виробництва
1. Підвищення рівня Продаж зайвих основних засобів підприємства
ліквідності активів та Зростання розмірів грошових засобів та інших найбільш ліквідних видів оборотних активів підприємства
платоспроможності
підприємства Зростання величини власного оборотного капіталу підприємства
Зниження величини поточних зобов’язань
Збільшення обсягів реалізації продукції за рахунок стимулювання її збуту

2. Підвищення рівня ділової Підвищення інтенсивності використання наявних трудових,

активності підприємства матеріальних та технічних ресурсів підприємства

Вивільнення частини оборотних активів підприємства

3. Зростання рівня
прибутковості підприємства
та продукції
4. Підвищення рівня
фінансової надійності
підприємства
Зменшення витрат підприємства
Оптимізація рівня цін на продукцію підприємства у контексті
формування його асортиментної політики
Забезпечення зростання обсягів виробництва та реалізації продукції за наявної величини виробничих ресурсів
підприємства
Збільшення частки власного капіталу у структурі джерел утворення господарських засобів підприємства
Удосконалення структури позичкових джерел фінансування діяльності підприємства
Визначення оптимальної частки позичкового капіталу у структурі джерел фінансування підприємства, за якої
досягається оптимальне співвідношення між рівнем ризику та сподіваними фінансовими результатами діяльності
підприємства
 Поняття та складові економічної безпеки підприємства
Ефективність функціонування підприємства i саме його існування в умовах динамічного
ринкового середовища значною мірою залежать від ефективності системи економічної безпеки на
підприємстві.
Під економічною безпекою підприємства потрібно розуміти стан ефективного використання його
ресурсів та наявних ринкових можливостей, що дає змогу запобігати внутрішнім i зовнішнім
загрозам та забезпечувати тривале виживання і стійкий розвиток підприємства.
Економічна безпека підприємства визначається спільною дією багатьох складових, які
поділяються на дві групи: внутрішні та зовнішні.
До внутрішніх складових економічної безпеки підприємства належать:
 фінансова складова, яка визначається наявними обсягами фінансових ресурсів підприємства,
насамперед отриманих з власних джерел коштів, з погляду виконання підприємством своїх
зобов’язань. Про послаблення цієї складової, зокрема, свідчать: зниження ліквідності активів
підприємства; зростання обсягів кредиторської і дебіторської заборгованостей; зниження
фінансової надійності підприємства тощо;
 інтелектуальна складова, яка визначається рівнем знань та навичок, якими володіють
працівники підприємства, що виконують інженерно-технічні функції та здійснюють науково-
дослідні роботи. Негативний вплив на цю складову справляють: звільнення провідних
висококваліфікованих працівників; зниження питомої частки інженерно-технічних працівників і
 кадрова складова, яка визначається кількістю наявного персоналу підприємства та його
професійно-кваліфікаційними характеристиками. До основних негативних впливів на цю
складову зараховують: відтік кадрів; плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їхніх
знань і кваліфікації; низьку кваліфікацію кадрів; сполучення основної діяльності з роботою в
інших організаціях, що пов’язано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим
виходом конфіденційної інформації за межі підприємства;
 технологічна складова, яка визначається сукупністю використовуваних на підприємстві
технологічних процесів та їхньою прогресивністю. До основних негативних впливів на цю
складову зараховують порушення технологічної дисципліни та моральне старіння
використовуваних технологій;
 правова складова, яка визначається рівнем правової захищеності діяльності підприємства.
Основними загрозами безпеки стосовно цієї складової є відсутність у підприємства
висококваліфікованих працівників у галузі права та низький рівень знань у цій галузі в
керівників та фахівців підприємства;
 силова складова, яка визначається наявними на підприємстві кадрами працівників та
технічними засобами, що забезпечують фізичну безпеку його персоналу та дотримання
конфіденційності інформації, яка становить комерційну таємницю. До основних негативних
впливів на цю складову зараховують низький рівень кваліфікації працівників служби охорони
і підрозділів внутрішньої безпеки підприємства та низький рівень технічної оснащеності
їхньої праці.
 До зовнішніх складових економічної безпеки підприємства належать:
 ринкова складова, яка забезпечує відповідність внутрішніх можливостей розвитку
підприємства зовнішнім, що складаються в ринковому середовищі. Про погіршення ринкової
безпеки свідчать: зменшення частки ринку, яку займає підприємство; послаблення
конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тиску; зниження адаптаційних
можливостей підприємства до змін на ринку; відставання від вимог ринку тощо;
 інтерфесійна складова, яка забезпечує надійність взаємодії підприємства з його
контрагентами. Одним з головних індикаторів цієї складової економічної безпеки підприємства
є здатність підприємства та його партнерів своєчасно та у повному обсязі виконувати взяті
зобов’язання згідно з укладеним договором;
 екологічна складова, яка забезпечує захист працівників підприємства та його майна від
негативних впливів зовнішнього природного середовища. На рівень екологічної безпеки
підприємства впливають ступінь забруднення водяного і повітряного середовища, наявність
поряд з підприємством небезпечних об’єктів та шкідливих виробництв тощо;
 інформаційна складова, яка визначається рівнем повноти, точності та актуальності інформації,
яка надходить на підприємство і використовується під час прийняття управлінських рішень на
ньому.
 Поняття та види криз на підприємстві. Фінансова криза та банкрутство підприємства
У загальному розумінні криза — це крайнє загострення суперечностей у соціально-
економічній системі, що загрожує її життєздатності в навколишньому середовищі.
Треба зазначити, що причини кризи можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Перші
пов’язані з тенденціями розвитку галузей, ринків, країни загалом чи навіть світової економіки,
конкуренцією, політичною ситуацією в державі. Другі — з помилками у вибраній стратегії
діяльності підприємства, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва,
недосконалістю управління, необґрунтованою інноваційною й інвестиційною політикою
підприємства.
Існує багато різних видів криз, які можуть виникнути на підприємстві, що поділяються: за
масштабами прояву на: загальні, які охоплюють усе підприємство як соціально-економічну
систему, та локальні, які охоплюють лише частину такої соціально-економічної системи; за
структурою відносин у соціально-економічній системі на: економічні, фінансові, соціальні,
організаційні, психологічні; за причинами виникнення на: природні, суспільні, технологічні,
психологічні; за можливістю передбачення на: передбачувані (закономірні) та непередбачувані
(випадкові); за можливістю спостереження за перебігом кризи на: явні та латентні (сховані); за
глибиною прояву на: глибокі (гострі) та легкі (м’які).
 Одним з найпоширеніших видів криз на підприємстві є фінансова криза. Під фінансовою
кризою розуміють розбалансованість фінансової діяльності підприємства, яка виявляється в
обмеженні можливостей впливу його керівництва на процеси формування та використання
фінансових ресурсів підприємства. До основних причин, які призводять до настання
фінансової кризи на підприємстві, зараховують високу частку позикового капіталу у структурі
джерел утворення його господарських засобів та різке зниження розмірів фінансових
результатів діяльності підприємства.
У разі загострення фінансова криза може призвести до банкрутства підприємства, під яким
розуміють нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані
судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної
процедури. Банкрутство характеризує повну неспроможність підприємства відновити в
звітному періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність внаслідок реальних втрат
використовуваного капіталу.
 Сутність та заходи антикризового управління на
підприємстві
Для зниження ймовірності виникнення кризових ситуацій на підприємстві та зменшення розміру
можливого збитку, що виникає в кризовій ситуації, потрібно здійснювати комплекс взаємопов’язаних дій,
які виконуються у разі антикризового управління підприємством. Антикризове управління на
підприємстві становить систему управлінських впливів компенсаційного характеру, які спрямовані на
запобігання або усунення несприятливих для підприємства явищ за допомогою використання всього
потенціалу сучасного менеджменту, розроблення та реалізації на підприємстві спеціальної програми, що є
стратегічною та дає змогу усунути тимчасові ускладнення, зберегти та примножити ринкові позиції,
спираючись переважно на власні ресурси.
Антикризове управління містить два види управління: запобіжне й кризове. Запобіжне управління
виникає за появи «слабких» сигналів про кризові ситуації й спрямоване на запобігання розвитку кризи.
Кризове управління здійснюється за наявності кризових ситуацій на підприємстві.
Антикризове управління на підприємстві ґрунтується на таких положеннях:
 кризи можна передбачати, очікувати і викликати;
 кризи певною мірою можна прискорювати, випереджати, відсувати;
 до криз можна і необхідно готуватися;
 кризи можна пом’якшувати;
 управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;
 кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;
 управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати негативні
наслідки кризових явищ.
 Організаційно-економічний механізм антикризового управління містить розроблення сукупності
заходів економічного, правового й організаційного характеру, спрямованих, з одного боку, на
створення максимально сприятливих умов для оздоровлення підприємства, а, з іншого, — у разі
абсолютної збитковості підприємства — на проведення цивілізованої ліквідаційної процедури.
Антикризові заходи щодо виходу підприємства з кризи поділяються на тактичні й стратегічні.
Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути як захисними (зниження витрат,
закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва i збуту), так i
наступальними (активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання
внутрішніх резервів, модернізація, вдосконалення управління). Тактичні заходи щодо виходу з
кризи складаються, передусім, з усунення поточних збитків, виявлення внутрішніх резервів,
залучення спеціалістів, кадрових змін, зміцнення дисципліни.
Стратегічні заходи антикризового управління полягають в аналізуванні та оцінюванні
становища підприємства, вивченні виробничого потенціалу, розробленні виробничих програм,
політики доходів, інновацій, формуванні та реалізації загальної концепції виходу підприємства з
кризи.
Важливим напрямом антикризового управління для тих підприємств, які опинилися у стані
фінансової кризи і яким загрожує банкрутство, є їх санація. Санація підприємства-боржника
становить систему заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати
засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (або орган, уповноважений управляти
майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника