НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

«ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ»

Лектор: к.е.н., доцент

кафедри
Урванцева Світлана
Володимирівна
urvanceva@ukr.net
Тел. 066 641 31 34
 ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ

1. Сутність, O, S та ознаки інвестиційного кредиту (ІК)

2. Переваги та недоліки інвестиційного кредиту
3. Функції та принципи інвестиційного кредиту
4. Форми та види інвестиційного кредиту

Ключові поняття: кредит, позика, кредит під інвестиційний проєкт, проєктне кредитування,
інвестиційне кредитування, функції кредиту, принципи кредитування, об’єкт кредитування,
прямі та опосередковані учасники ІК
 1. Сутність, O, S та ознаки інвестиційного кредиту

Більшість авторів ототожнює кредит з певним видом економічних відносин, що виникають

між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу вільних цінностей, в той же час
певні автори наводять більш правове визначення кредиту, як цінність в грошовій чи товарній
формі, що передається в позику на певних умовах.
У Податковому кодексі від 02.12.2010 № 2755-VI п. 14.1.267 позика – грошові кошти, що
надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами позичальнику на
визначений строк, із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування
сумою позики.
Стаття 14.1.258. фінансовий кредит – кошти, що надаються банком-резидентом або
нерезидентом, небанківськими фінансовими установами, а також іноземною державою або
його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими
кредиторами – нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для
цільового використання та під процент;
 У Цивільному кодексі від 16.01.2003 № 435-IV виділяються договірні кредитні відносини: за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути
кредит та сплатити проценти (стаття 1054).
Відповідно до Статті 1046 За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій
стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник
зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість
речей того ж роду та такої ж якості. Стаття 1048. Позикодавець має право на одержання від позичальника
процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання
процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір
визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Натомість відповідно до Глави 60 Статті 827. За договором позички одна сторона (позичкодавець)
безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом
встановленого строку.
На нашу думку, варто використовувати наступне визначення категорії кредит, яке запропонували та
розвинули М.І Савлук, А.М. Мороз, В.І Міщенко, О.В. Дзюблюк:
«Кредит» - це суспільні відносини, що виникають між суб’єктами господарювання
(кредиторами та позичальниками) з приводу перерозподілу вільних коштів (цінності) на
засадах добровільності, зворотності, платності, строковості та цільового використання,
створюючи умови неперервності усіх стадій суспільного відтворення.
 Огляд визначень поняття «інвестиційний кредит»
Автори Визначення, що наводиться
Г. Н. Белоглазова Інвестиційне банківське кредитування це довгострокове вкладення банківських ресурсів в об’єкти
реального інвестування, що забезпечує розширене відтворення основного капіталу позичальника, на основі
реалізації інвестиційного проєкту
Т. Л. Грицай Кредитування інвестиційних проєктів, доцільно визначити як комплекс заходів щодо спрямування
кредитних ресурсів на інвестиційні потреби позичальника, які скеровані на розширене відтворення його
капіталу, відповідно до принципів кредитування
С. Г. Жуков Банківське інвестиційне кредитування – це процес надання банками інвестиційних ресурсів у вигляді
кредиту на створення нового або розширення, модернізацію чи підвищення ефективності вже існуючого
бізнесу, а також досягнення соціального ефекту в невиробничій сфері, на термін, не менший строку
окупності проєкту, та за умови дотримання основних принципів кредитування з метою економічного
зростання на інвестиційно-інноваційній основі.
Т. В. Майорова Інвестиційний кредит – це суспільні відносини, що виникають між учасниками інвестиційного процесу
(кредитором та інвестором-позичальником) у зв’язку з переданням в тимчасове користування коштів
(ресурсів) на фінансування інвестиційних заходів на засадах поверненості, платності та добровільності.

П. В. Матвієнко Інвестиційний кредит – це кредити, надані позичальникам для здійснення ними інвестиційних вкладень.
Інвестиційні кредити є кредитами в основний капітал з метою його збільшення й на цій основі розширення
виробництва.
 Огляд визначень поняття «інвестиційний кредит»
Автори Визначення, що наводиться
Н. В. Попова Інвестиційне кредитування можна визначити як фінансування діяльності, направленої на придбання,
створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті чого виникає потік доходів, які
забезпечують повернення банківських коштів і оплату за користування ними відповідно до принципів
кредитування (терміновість, платність, повернення, забезпеченість, цільове використання).
Б. І. Пшик Банківське інвестиційне кредитування – це форма фінансового забезпечення банківськими установами
відтворювальних витрат суб’єкта господарювання чи потреб фізичної особи, яка передбачає надання
кредитів на інвестиційні цілі на засадах платності, строковості, забезпечення, повернення та цільового
використання
Е. В. Тихомирова Банківські кредити мають інвестиційний характер, коли вони обслуговують інвестиції компаній в
необоротні активи, забезпечують розширене відтворення їх капіталу, або, економічний та/ чи соціальний
ефект. Під інвестиційним банківським кредитуванням розуміємо цільові середньо- та довгострокові
вкладення ресурсів банків в об’єкти реального інвестування (тобто у виробництво), що забезпечують
розширене відтворення основного капіталу позичальника на основі реалізації інвестиційного проєкту.

Для комплексного розуміння внутрішніх зв’язків і залежностей між компонентами інвестиційного кредиту та виявлення зовнішніх зв’язків з іншими
процесами в економіці було розроблено структурно-логічну схему кругообороту позиченої вартості у процесі інвестиційного кредитування.
Базовими компонентами інвестиційного кредиту можна виокремити:
• об’єкт кредитування - позичена вартість (цінність);
• основні суб’єкти - кредитор та інвестор-позичальник;
• об’єкти розміщення кредитних ресурсів / інвестиційної діяльності – основні засоби та нематеріальні активи, що підлягають амортизації.
 Рух позиченої вартості, що забезпечує її відтворення у процесі ІК
Видача /Отримання кредиту
2. Розміщення вільної вартості
Відчуження позикового капіталу від власника на ПОЗИЧАЛЬНИК
умовах строковості та платності ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОПИТ - попит підприємців на блага для відновлення зношеного капіталу і збільшення
реального капіталу
2. Формування 3. Позичена вартість трансформується 4. Ефективне використання
перманентного в капітальні інвестиції: позиченої вартості
капіталу •Створення (будівництво) нових необоротних активів ВИРОБНИЦТВО
•Розширення, реконструкція, технічне переоснащення Створення сукупного продукту та в його
КРЕДИТОР (сукупність діючих виробничих потужностей
•Придбання нових необоротних активів (у тому числі
складі – нового додаткового продукту
Результатом процесу виробництва є
1. Формування кредитних ресурсів власних, нематеріальних)
залучених та виготовлення товару, водночас
7. Капіталізація вартості Перетворення грошового капіталу на продуктивний (або відбувається перетворення продуктивної
позикових форми капіталу на товарну, вартість якої
Додаткова вартість розподіляється на позиковий % , що виробничий) – кошти вкладаються в інвестиційні товари з
інвестиційних метою створення матеріальних умов підприємницької вища від вартості коштів, витрачених
сплачується по кредитним ресурсам, та
ресурсів) діяльності підприємцем
підприємницький дохід (формується фінансовий
потенціал для майбутніх інвестицій)
Грошова форма ВІДТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ ВІДТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ

6. Повернення Частка ЧП реінвестується на відновлення та

вивільненої розширення виробництва (рекапіталізується)
вартості
Непрямий метод трансформаційного механізму

Погашення Відбувається реалізація товару, і товарний капітал перетворюється на грошовий

кредиту та Формується валовий дохід підприємства та здійснюється його
виплата РОЗПОДІЛ між усіма учасниками виробництва на позиковий процент, підприємницький дохід тощо
Мобілізація КС грошових ресурсів
для їх трансформації у форму ПК

відсотків
5. Вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника
ВІДТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ
ПРОПОЗИЦІЯ

Зарплата та інші виплати Розрахунки за товари та послуги Податки та інші виплати

Фінансові та нефінансові Сектор загального державного

Домогосподарства корпорації управління

ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ ЗА РАХУНОК ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ

 ОБ’ЄКТИ інвестиційної діяльності в які здійснюється
трансформація позиченої вартості при ІК

Об’єктами інвестиційного кредитування юридичних осіб є:

 будівництво, розширення, реконструкція, модернізація діючих підприємств
промисловості, сільського господарства, сфери послуг тощо;
 придбання машин, устаткування, споруд, землі;
 науково-технічні розробки фундаментального та прикладного значення, які
забезпечують поворотний потік доходів у встановлений договором термін
(програмне забезпечення, права користування природними ресурсами та майном,
патенти, ліцензії, торгові марки тощо);
 інші об’єкти, які відповідають вимогам Закону України «Про інвестиційну
діяльність» і внутрішніх документів фінансових установ, регламентуючих
проведення операцій з інвестиційного кредитування.
До ІК відносять і кредитування фізичних осіб, під яким вважають кредит,
який надається фізичним особам на інвестиційні потреби

Об’єктами інвестиційного кредитування фізичних осіб є:

а) будівництво, купівля, реконструкція та капітальний ремонт:
- індивідуальних житлових будинків;
- будівель у сільській місцевості, що не є основним місцем проживання, і будівель дачного типу та
благоустрій садових ділянок;
- гаражів;
- теплиць, майстерень і ін.;
б) купівля, реконструкція та капітальний ремонт:
- квартир у житлових будинках;
- автомашин або засобів малої механізації;
- технологій і технологічного устаткування для підприємницької діяльності тощо;
в) здобуття вищої освіти;
г) інші інвестиційні потреби (придбання меблів, товарів тривалого користування, які будуть
використовуватися в підприємницькій діяльності фізичних осіб).
При ІК фізичних осіб поворотний потік доходів забезпечується не доходами від експлуатації об’єктів (хоча це не
виключається при подальшій передачі їх в оренду), а доходами фізичної особи у вигляді зарплати, пенсії тощо, а також
одержаними доходами від підприємницької діяльності.
 СУБ’ЄКТИ інвестиційного кредитування
Суб’єкти інвестиційного кредитування поділяються на прямих та непрямих
(опосередкованих).
Прямі суб’єкти безпосередньо приймають участь в процесі інвестиційного
кредитування, зокрема, це: кредитори, позичальники, інвестори, замовники, страхові
компанії, інжиніринго-консалтингові фірми, забудовники.
Важливу роль в інвестиційному кредитуванні відіграють міжнародні фінансово-
кредитні організації та інституції (МБРР, ЄБРР, ЄІБ, ЧБТР та ін.).
Непрямі учасники приймають участь в ІК опосередковано, тобто вони створюють
сприятливі умови для залучення, використання та погашення позик, які йдуть на
фінансування інвестиційної діяльності. До непрямих учасників відносять державні
органи управління, вітчизняні державні та громадські організації, зокрема це - ВР,
КМУ, НБУ, Державна інноваційна фінансово-кредитної установа (ДІФКУ),
Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР)).
 СУБ’ЄКТИ інвестиційного кредитування
Прямі учасники процесу інвестиційного кредитування:
 кредитори – суб’єкти, які надають кошти на фінансування інвестиційної діяльності на певний
строк та за певну плату (комерційні банки, лізингові компанії, кредитні спілки, консорціуми,
фінансово-промислові групи та ін.);
 інвестори - юридичні або фізичні особи, які приймають рішення про вкладення власних,
позикових або залучених коштів у формі капітальних вкладень;
 замовники – юридичні або фізичні особи, які видають замовлення, укладають контракт,
контролюють хід будівництва та приймають закінчені роботи з реалізації інвестиційного проєкту;
 забудовники – титулодержателі, які освоюють капітальні вкладення, виділені на будівництво, та
здійснюють його підрядним та/або господарським способом;
 страхові компанії – беруть участь в інвестиційному кредитуванні для страхування можливих
ризиків при реалізації інвестиційного проекту;
 гарантійні фонди (компанії) – приймають участь у інвестиційному кредитуванні шляхом надання
позикових гарантій;
 інжиніринго-консалтингові фірми - розробляють для інвестора інформаційну, науково-технічну,
проектно-кошторисну та іншу документацію для реалізації проєкту та одержання інвестиційного
кредиту.
 Специфічні риси (ознаки) інвестиційного кредиту:
 економічні відносини реалізуються між кредитором та позичальником у зв’язку з наданням вільних
коштів на: створення нових необоротних активів, розширення, реконструкцію та технічне
переоснащення діючих виробничих потужностей, придбання нових необоротних активів (у тому
числі нематеріальних);
 позичена цінність (вартість), як об’єкт інвестиційного кредитування, виражена в грошовій або
товарній формі, трансформується в об’єкти інвестиційної діяльності (капітальні вкладення), здатні
принести достатній дохід для погашення кредиту та сплати відсотків, отже забезпечується
розширене відтворення;
 учасники кредитних відносин мають бути суб’єктами інвестиційної діяльності (позичальниками,
інвесторами, кредиторами, забудовниками тощо);
 ретельна оцінки, в першу чергу, не самого позичальника, а його інвестиційних намірів, що
зобов’язує кредитора проводити детальний аналіз техніко-економічного обґрунтування
інвестиційних проєктів, що кредитуються;
 розрахунок терміну інвестиційного кредиту, як правило, залежно від строку окупності інвестицій;
 підвищена ризикованість фінансування інвестиційних заходів;
 встановлення плати за кредит (відсотку) не вище рівня дохідності за інвестиціями.
 Капітальні інвестиції в Україні за джерелами фінансування, млн. грн.
700000

600000

500000

400000

300000

200000

100000

0
2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
інших джерел фінансування 3854 5215 6533 9161 4507 7914 10323 6176 7965 10878 10031 9144 6496 6941 7287 11886 13574 23902 10221 17346
коштів населення на будівництво житла 71 70 69 72 73 73 74 77 69 72 22576 27686 21366 30283 29118 32288 33839 32666 20591 28576
коштів іноземних інвесторів 2068 2807 2695 4688 4583 6660 7591 6859 3429 6544 4904 4010 5537 7835 9417 5667 1540 3541 1729 779
кредитів банків та інших позик 1985 4196 5735 13740 19406 31182 40451 21581 20611 37436 39725 36650 17992 18300 23250 21827 35300 40983 27895 26654
власних коштів підприємств та організацій 24470 31306 46685 53424 72337 106520 132138 96019 83997 112989 171177 157122 145884 169258 226399 288644 375309 397772 279330 362693
коштів місцевих бюджетів 1365 2095 3544 3915 5446 7324 9918 4161 4357 6111 8556 7037 5277 12423 23225 38176 45743 56048 43558 44208
коштів державного бюджету 1863 3570 7945 5077 6846 10458 11576 6687 9479 15599 16288 6244 1511 6115 7469 14325 21037 29537 36513 48545

Державна служба статистики - http://www.ukrstat.gov.ua/

 Структура капітальних інвестицій в Україні за джерелами фінансування, %
100% 2,8 2,2 2,6 2,4
3,6 4,2 4,4 4,1 3,7 3,7 3,2 2,9 4,1 3,3
0,1 5,3 5,2
10,4 10,2 8,6 9,8 0,0 0,0 0,1 4,9
3,7 3,5 3,3 4,5 0,0 0,0 8,9 7,8 6,4 5,6 5,4
2,3 3,1 8,3 10,5 12,1 0,4 0,1
90% 0,1 0,1 11,2 0,3 0,6
0,2 0,1 3,6 1,4 6,6 5,0
5,6 5,5 5,0 1,8 2,9 6,7 7,0
1,6 2,7 5,3
7,6 15,5 14,2 13,7 3,1
16,5 17,4 7,1
80% 5,3 17,9
8,2 14,5 8,8 7,3
14,8 14,8

70%

60%

66,5 68,6
50%
61,7 69,9 71,3 68,1
65,8 61,4 57,8 55,8 69,4
56,5 56,7 63,3 54,0 62,6 67,4
40% 57,4 71,5
63,4

30%

20%

4,7 10,4 8,4

10% 4,1 2,9 2,9 9,6
3,7 4,2 4,3 3,9 4,3 3,1 9,2 8,7
10,5 2,7 4,9 7,1
7,0 6,3 7,5 2,8 8,7 9,2
5,0 5,5 5,5 5,5 5,0 4,4 6,0 2,6 3,5 4,0 5,1
0% 2,5 0,7 2,4 2,3
2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021

коштів державного бюджету коштів місцевих бюджетів власних коштів підприємств та організацій
кредитів банків та інших позик коштів іноземних інвесторів коштів населення на будівництво житла
інших джерел фінансування

Державна служба статистики - http://www.ukrstat.gov.ua/

 2. Переваги та недоліки інвестиційного кредиту

 Переваги ІК як джерела фінансування інвестиційних заходів:

1) забезпечується більш високий фінансовий потенціал

розвитку підприємства;
2) об’єкт кредитування може одночасно виступати
заставою, що прискорює процес отримання коштів
позичальником;
3) підвищений контроль за ефективністю використання
ресурсів;
4) у разі успішної реалізації заходу та своєчасних
розрахунків покращується кредитна історія
позичальника (контрагента);
  Переваги ІК як джерела фінансування інвестиційних заходів:

5) порівняно з акціонуванням:
 кредитор не претендує на частку у капіталі підприємства та на майбутні прибутки
підприємства, а має право тільки на одержання обумовленої суми боргу та відсотків;
 протягом періоду створення на підприємстві кваліфікаційного активу здійснюється
капіталізація фінансових витрат, тобто до собівартості кваліфікаційного активу
включається сума фінансових витрат, обчислена з урахуванням витрат на створення
кваліфікаційного активу та процентних ставок за позиками;
 відсоткові платежі за користування кредитами включаються до фінансових витрат
корпорації (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних
активів), що забезпечує зменшення бази оподаткування. Також це дає можливість
враховувати податковий мультиплікатор при розрахунку вартості залучення боргового
капіталу (позикового капіталу);
 залучення інвестиційного кредиту, за умови, що ra > середньозважена вартість боргового
капіталу, дає можливість отримати ефект від дії фінансового важеля (EFL).
  НЕДОЛІКИ ІК як джерела фінансування інвестиційних заходів:
– використання боргового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості та втрати
платоспроможності позичальника (К незалежності, К заборгованості);
– високий рівень витрат, які несе потенційний позичальник у передінвестиційній фазі
(підготовка техніко-економічного обґрунтування, маркетингові дослідження, екологічна
оцінка впливу майбутнього проєкту на оточуюче середовище тощо);
– порівняно тривалий період до прийняття рішення про фінансування, що пов'язано з
ретельною оцінкою проєктної документації і великим обсягом робіт з організації
фінансування (створення банківського консорціуму та ін.);
– підвищений ризик враховуючи терміни реалізації інвестиційного проєкту (збільшує
вартість інвестиційного кредиту);
– набагато жорсткіший контроль за діяльністю позичальника, ніж при традиційному
банківському кредитуванні за всіма аспектами діяльності зі сторони банку (чи
банківського консорціуму);
– вищий відсоток за кредит у зв'язку з високими ризиками, а також ріст видатків на оцінку
проєкту, організацію фінансування, нагляд та ін.
 3. Функції та принципи інвестиційного кредиту

Поняття функції стосується кредиту взагалі, а не окремої його форми чи

виду. Функції характеризують суспільне призначення кредиту, ту
«роботу», яку він виконує у суспільстві.

ФУНКЦІЇ

Перерозподільна Капіталізації Стимулююча Відтворювальна

вартості
Перерозподільна функція кредиту проявляється у перерозподілі (переміщені) тимчасово
вільних фінансових ресурсів від одних суб’єктів та сфер господарської діяльності до інших (на
засадах повернення), які забезпечують, зокрема, більш високий прибуток інвестиційних
вкладень. Матеріальні та грошові ресурси розподілені та передані у власність економічних
суб’єктів, через кредит перерозподіляються та спрямовуються у тимчасове користування іншим
суб’єктам, не змінюючи права власності.
Стимулююча функція зводиться до того, що кредит впливає на виробництво й обіг, сприяючи
розширеному відтворенню на макро- і мікрорівнях економіки та більш раціональному
використанню ресурсного потенціалу. Кредит зобов’язує позичальника здійснювати
господарську діяльність таким чином, щоб забезпечити одержання доходів, достатніх для
повернення кредиту та відсотків за ним.
Відтворювальна функція проявляється в одержанні позичальником додаткових коштів, що
забезпечує його необхідним обсягом інвестиційного капіталу для виробничих цілей; тим самим
відбувається розширене відтворення суб’єкта господарювання.
Функція капіталізації вільних грошових доходів (вартості) полягає у трансформації завдяки
кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних та фізичних осіб у вартість, що
створює додатковий дохід, тобто в позиковий капітал.
 Принципи інвестиційного кредиту
Поверненість позиченої вартості - Цільовий характер кредитування
кредит повинен бути повернений Основними об`єктами при ІК
позичальником банкові або іншій виступають капітальні витрати на
фінансово-кредитній установі. Цей відтворення необоротних активів
принцип вважається вихідним у підприємства. Сукупний об’єкт –
системі кредитування інвестиційний проєкт

Принцип строковості
Принцип платності
кредити на технічне переозброєння та
• ставка відсотку за інвестиційними
розширення діючих підприємств
позиками має бути менше IRR;
надаються в межах нормативних
• необхідно враховувати строковість
строків будівництва та окупності
та інвестиційний характер кредиту
об`єкту

Принцип забезпеченості
Специфікою ІК є те, що: як правило він не може бути бланковим (незабезпеченим);
банки вимагають забезпечення ІК реальними активами проєкту (об'єктами інвестування), до яких можуть належати
лише: застава на нерухоме майно (земля, обладнання, будівлі та споруди тощо), рухоме майно (обладнання, що не потребує
монтажу, транспортні засоби) та інші нематеріальні активи.
 4. Форми та види інвестиційного кредиту

У загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш

загальний вияв певного предмета чи явища. Найбільш загальним
проявом кредиту є форма позиченої вартості (товарна та грошова).
Відповідно виділяють 2-ві форми кредиту: товарну та грошову.

Вид – це підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними

ознаками і входить до складу загального вищого розділу.
 Банківський
інвестиційний
кредит

Державний
інвестиційний Міжнародний
кредит інвестиційний
Види кредит
інвестиційного
кредиту
(боргового
фінансування)

Товарний
кредит
Емісія облігацій
(фінансовий
лізинг)
1. Банківське інвестиційне кредитування можна визначити як фінансування діяльності спрямованої на
створення (реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення) об'єктів, використання яких на
комерційних засадах породжує грошовий потік, що забезпечують повернення банківських коштів і оплату за
користування інвестиційним кредитом.
Найбільш узагальненою можна вважати класифікацію банківських кредитів, в основу якої покладено такі ознаки:
 за часткою ризику, яку бере кредитор при фінансуванні інвестиційного проєкту (фінансування без права регресу
на позичальника – без права кредитора висувати фінансові вимоги до позичальника; з частковим регресом; з
повним регресом; на консорціумних засадах);
 методом надання (у разовому порядку, перманентні – кредитна лінія, гарантійні);
 кількістю кредиторів (одним банком, консорціумні, паралельні);
 характером забезпечення (застава, гарантія, страхування);
 характером визначення відсотка (фіксований, плаваючий, змішаний);
 рівнем ризику (стандартний, з підвищеним ризиком);
 за участю спеціальної проєктної компанії* (традиційні (типові) ІК – фінансування ІП без участі спеціальної
проєктної компанії (SPE / SPV), кредит погашається за рахунок грошових потоків від проєкту та поточної
діяльності позичальника, як правило, здійснюється на умовах повного регресу на позичальника, при цьому
питома вага боргових ресурсів не перевищує 70%; проєктні кредити - кредитування інвестиційного проєкту,
майбутні доходи за яким будуть виключним джерелом повернення кредиту, позичальником при цьому виступає
SPV, та відбувається оптимальний розподіл пов’язаних з реалізацією проєкту фінансових ризиків).
* в законодавстві України - компанія спеціального призначення (SPE)
+ підручник «Інвестиційне кредитування» Майорова Т.В., Пересада А.А.
Рух коштів при традиційному та проєктному кредитуванні

ТРАДИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ ПРОЄКТНЕ КРЕДИТУВАННЯ

Банк Банк

Кредит Фірма-організатор

Кредит
(засновник) проєкту
Фірма-організатор
проєкту
Спеціальна компанія
(оператор проєкту)
(Інвестиційні заходи) (SPV / SPE)

Проєкт

Відповідальність по
Відповідальність по
кредиту
кредиту
У «Положенні про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими
операціями» від 30.06.2016 № 351 наводились наступні визначення «кредитної операції», «кредиту під
інвестиційний проект»:
1) кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів
таким шляхом: надання їх у тимчасове користування або прийняття зобов'язань про надання певної суми коштів;
надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів; розміщення депозитів; проведення факторингових
операцій та операцій фінансового лізингу; видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій
зворотного репо; будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника
щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою
сумою (відстрочення платежу); розстрочення платежу за продані банком активи;
2) кредит під інвестиційний проект - довгостроковий кредит, цільовим призначенням якого, зокрема є:
фінансування спорудження електростанцій, підприємств хімічної, гірничої промисловості, транспортної,
телекомунікаційної, природоохоронної інфраструктури, офісних будівель, торгових центрів, багатоквартирних
житлових будинків, виробничих та складських приміщень, готелів, та який надається компанії спеціального
призначення; джерелом погашення цього кредиту є грошові потоки боржника, що
генеруються/генеруватимуться внаслідок реалізації інвестиційного проекту.
Внесено зміни у
Положення №351

Постановою НБУ № 58 від 22.06.2021 введено поняття спеціалізований кредит

 Згідно з Постановою НБУ № 58 від 22.06.2021 введено поняття спеціалізований кредит !!!

Спеціалізований кредит - вид довгострокового фінансування (кредитування) боржника - юридичної

особи за одним із таких напрямів: проєктне фінансування, об'єктне фінансування, фінансування
нерухомого майна, що генерує дохід, який відповідає одночасно таким умовам:
 наданий боржнику - юридичній особі, який є компанією спеціального призначення (SPE);
 фінансування проєкту здійснюється спільно ініціатором і банком/банками - учасниками консорціуму;
 банк отримав у заставу корпоративні права боржника - юридичної особи за спеціалізованим кредитом (крім
об'єктного фінансування) та має першочергове право на набуття їх у власність у разі невиконання боржником
зобов'язань за спеціалізованим кредитом (для консорціумного кредитування - пропорційно до частки участі
банків - учасників консорціуму в проєкті згідно з умовами договору про консорціумне кредитування);
 банк має першочергове право на:
o отримання грошових потоків / очікуваних грошових потоків боржника - юридичної особи, що
генеруються/генеруватимуться внаслідок реалізації проєкту за спеціалізованим кредитом;
o набуття у власність активу/об'єкта, що споруджується / придбавається / управляється внаслідок
реалізації проєкту за спеціалізованим кредитом у разі невиконання / неналежного виконання боржником
зобов'язань за кредитним договором;
 банк отримав у заставу майнові права на актив/об'єкт, що споруджується, або актив/об'єкт, що
придбавається/управляється внаслідок реалізації проєкту за спеціалізованим кредитом (для консорціумного
кредитування - пропорційно до частки участі банків - учасників консорціуму в проєкті згідно з умовами
договору про консорціумне кредитування);
Проєктне фінансування - фінансування (кредитування) / рефінансування спорудження
активів/об'єктів, включаючи атомні станції, електростанції, активи/об'єкти промисловості та
інфраструктури, що має форму капітального будівництва, джерелом погашення заборгованості за
яким є грошові потоки від операційної діяльності, що генеруються внаслідок
використання/експлуатації такого активу/об'єкта.

Об'єктне фінансування - фінансування (кредитування) придбання активу/об'єкта, включаючи

морські, повітряні судна, супутники, рухомий склад залізничного транспорту / вагони, парк
транспортних засобів, джерелом погашення заборгованості за яким є грошові потоки від операційної
діяльності, що генеруються внаслідок управління (використання / передавання в оренду/лізинг третій
стороні) таким активом/об'єктом.

Фінансування нерухомого майна, що генерує дохід, - фінансування (кредитування)

спорудження/придбання активів/об'єктів нерухомого майна, включаючи торговельні центри,
багатоквартирні житлові будинки, виробничі та складські приміщення, офісні будівлі, готелі,
джерелом погашення заборгованості за яким є грошові потоки від операційної діяльності, що
генеруються внаслідок продажу, управління (використання / передавання в оренду / лізинг третій
стороні) активу/об'єкта.
2. Державний інвестиційний кредит - це сукупність кредитних відносин, в яких кредитором виступає
держава, а позичальником установи, як правило, державної форми власності. Державні ІК поділяються на:
державне кредитування інвестиційних та інноваційних проєктів, державне кредитування підприємств АПК,
податкове інвестиційне кредитування та державне інвестиційне кредитування фізичних осіб – пільгове
довгострокове кредитування молодих громадян на будівництво та придбання житла, кредити для здобуття вищої
освіти.
Також держава і муніципалітети можуть виступати не тільки у ролі кредитора, а й ролі позичальника, наприклад
при випуску облігації, кошти від розміщення яких направляються на фінансування інвестиційних проектів.
3.Міжнародний інвестиційний кредит –– це економічні відносини між державами, банками та фірмами з
приводу переміщення позикового капіталу з однієї країни до іншої на засадах повернення у певні строки та, як
правило, з виплатою відсотку. Його ознакою є належність позичальника та кредитора до різних країн.
Суб’єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-
кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни – представники різних
країн.
4. Фінансовий лізинг – довгострокова здача в оренду майна (основних засобів) з правом викупу. Фінансовим
лізингом вважається господарська операція фізичної та юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору
фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна (основних засобів), придбаного або виготовленого
орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом
лізингу. Лізинг вважається фінансовим, якщо об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується
не менше 75 % його первісної вартості, за нормами амортизації, а орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу
у власність протягом строку дії лізингового договору або у момент його закінчення за ціною, визначеною у
такому договорі. (Податковим кодексом України передбачено і інші ознаки фін лізингу п.14.1.97)
5. До видів боргового фінансування належить емісія облігацій (залучення коштів шляхом випуску
корпоративних цінних паперів для реалізації інвестиційних проєктів).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» облігація –
це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики
між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові
облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України -
умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено
проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Облігації можуть
існувати виключно в електронній формі.
Згідно ст. 12 Закону корпоративні облігації розміщуються юридичними особами лише після повної
сплати емітентом свого статутного капіталу і на суму, яка не перевищує трикратного розміру
власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.
Юридична особа має право розміщувати відсоткові та/або дисконтні облігації.
!!! Порядок випуску та розміщення корпоративних облігацій регламентується Рішенням НКЦПФР від
27.12.2013 № 2998 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за № 171/24948
«Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових
організацій та їх обігу».
Рішення про випуск облігацій повинно прийматись виходячи із довгострокової програми розвитку
компанії, і як правило воно пов’язано із залученням значних обсягів фінансових ресурсів та
формуванням позитивної публічної кредитної історії.
 Перевагами облігаційних позик як методу фінансування є:
+ в наслідок емісії облігацій не відбувається перерозподілу акціонерного капіталу;
+ залучення значних обсягів коштів та фінансування великомасштабних інвестиційних
проєктів відбувається без загрози втручання інвестора в управління підприємством;
+ усі параметри облігаційної позики визначаються емітентом самостійно з урахуванням
характеру здійснюваного інвестиційного проєкту;
+ відносно низька вартість позичкових коштів та доступ до широкого кола кредиторів;
+ відсутня обов’язкова вимога про надання застави;
+ випуск облігацій забезпечує стабільність умов боргового фінансування та більшу
незалежність боржника від кредиторів, оскільки процентна ставка та термін
користування позиковими коштами можуть бути змінені лише у випадках, передбачених
самим емітентом та вказаних в умовах випуску;
+ згідно з Податковим кодексом України за борговими цінними паперами, емітованими
платником податку, сума процентів включаються до складу його витрат в податковому
періоді, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.
 До недоліків залучення капіталу через випуск облігацій варто віднести:
– заборгованість компаній підвищує ризик неплатоспроможності й призводить до
ускладнення розміщення нових емісій та підвищення вартості капіталу;
– можуть використовуватись в основному крупними компаніями;
– необхідність максимальної відкритості та прозорості в діяльності підприємства;
– вимагають значних витрат на емісію та розміщення цінних паперів, особливо
при невеликих сумах запозичень (витрати на публічну емісію облігацій
становлять не менше 2 % від загального обсягу випуску);
– платежі фіксовані та можуть припадати на несприятливий для емітента період;
– необхідно створювати резерв для сплати процентів та погашення облігацій;
– проблемність розміщення у кризовий період.