ІНВЕСТИЦІЙНІ

РЕСУРСИ
ПІДГОТУВАЛИ СТУДЕНТИ ГРУПИ ІЕ-201 СИДОРОВ ДЕНИС ТА
ТАТАРЕНКО ОЛЕКСІЙ
Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності фірми
здійснюються за рахунок сформованих нею
інвестиційних ресурсів. Інвестиційні ресурси являють
собою усі види грошо­вих та інших активів, залучених
для здійснення вкладень в об'єкти інвестування.
Стратегія формування інвестиційних ресурсів є
важливим елементом не тільки інвестиційної, але і
фінансової стратегії фірми. Розробка такої стратегії
повин­на забезпечити безперебійну інвестиційну
діяльність у передбачених обсягах; найбільш ефективне
використання фінансових засобів, що спрямовані на цю
мету, а також фінансову стійкість фірми у
довгостроковій перспективі.
 Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів

фір­ми здійснюється за наступними етапами:

- прогнозування потреби у загальному обсязі інвести­

ційних ресурсів;

- вивчення можливостей формування інвестиційних ре­

сурсів за рахунок різних джерел;

- визначення методів фінансування інвестиційних про­

ектів;

- оптимізація структури джерел формування інвестицій­

них ресурсів.
 Форми інвестиційних ресурсів

Розрізняють такі форми інвестиційних ресурсів:

фінансові (грошові кошти, цінні папери, інші фінансові
інструменти), матеріальні (машини, обладнання,
споруди; сировини, матеріали, напівфабрикати),
нематеріальні (інновації, патенти, ліцензії, товарні
знаки тощо), трудові, інформацію та підприємницький
хист.
Основною метою формування інвестиційних ресурсів
підприємства – є задоволення потреб у придбанні
необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх
структури з позицій за­безпечення ефективних
результатів інвестиційної діяльності.
 Етапи формування інвестиційних ресурсів

Формування інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється у такі етапи:

1. Прогнозування потреби у загальному обсязі інвестиційних ресурсів.

2. Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок

різноманітних джерел.

3.Визначення методів фінансування окремих інвестиційних проектів та програм.

4.Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

 Методичні підходи до формування інвестиційних
ресурсів

Методичні підходи до формування інвестиційних ресурсів істотно відрізняються один від

одного залежно від об’єктів інвестування – реальних або фінансових.

Прогнозування потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування

здійснюється у певній послідовності.

1. Обсяг фінансових коштів для реального інвестування, що визначається на першій

стадії формування інвестиційних ресурсів підприємства, передбачається спрямувати на нове
будівництво, на придбання підприємств, розширення.

2. Оцінка підприємства на основі ринкової вартості ґрунтується на використанні даних про

продаж аналогічних підприємств.
 3. Після прогнозування потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування
вивчаються можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різноманітних джерел.

4. При визначенні методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів

розраховують пропорції в структурі джерел інвестиційних ресурсів.

5. Необхідність оптимізації структури джерел формування інвестиційних ресурсів –

заключного етапу формування інвестиційних ресурсів – зумовлена тим, що розраховане
співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел ресурсів може не відповідати вимогам
фінансової стратегії підприємства й істотно знижувати його фінансову стійкість.
 Джерела фінансування інвестиційної діяльності

Джерела фінансування інвестиційної діяльності – це джерела виникнення

цінностей, які вкладаються в об’єкти інвестування. Від підбору джерел фінансування
залежить не тільки життєздатність інвестиційної діяльності, а й розподіл кінцевих
доходів, ефективність використання авансованого капіталу, фінансова стійкість
підприємства, що здійснює інвестування.
 Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність може здійснюватись
за рахунок:

1. власних фінансових ресурсів інвестора (власних коштів – прибутку, амортизаційних відрахувань

страхових відшкодувань від стихійних аварій та лих, нагромаджень від стихійних аварій та лих,
нагромаджень громадян та юридичних осіб);

2. позикових фінансових ресурсів інвесторів (банківських та державних кредитів та позик,

облігаційних позик);

3. залучених коштів (коштів, отриманих від розміщення акцій, пайових та інших внесків громадян
та юридичних осіб);

4. бюджетних інвестиційних асигнувань;

5. безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань громадян та юридичних осіб.

 Метод фінансування

Метод фінансування – це процес залучення інвестиційних ресурсів з метою

фінансування інвестиційної діяльності.

Залежно від виду коштів існують такі методи фінансування інвестиційної

діяльності, як: самофінансування, акціонування, боргове фінансування,
фінансування за рахунок дотацій та змішане фінансування.
 Самофінансування

Самофінансування — здійснюється виключно за раху­нок власних

коштів. Цей метод є основним для реалізації невели­ких інвестиційних
проектів індивідуальних інвесторів. Головна роль серед власних джерел
фінансування інвестиційних проектів, безумовно, належить прибутку, який
залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових
платежів.
 Акціонування

Акціонування використовується для реалізації великомасштабних реальних

інвестицій при галузевій або регіональній диверсифікації інвестиційної
діяльності. Емісія акцій, як метод фінансування інвестицій, зазвичай є
альтернативою позиковому фінансуванню. І хоча використання додаткової
емісії звичайних акцій якості альтернативи кредиту пов’язано з меншими
витратами (при значному обсягів ресурсів, що залучаються), до позикового
фінансування на практиці звертаються частіше.
 Боргове фінансування

Боргове фінансування – застосовується при фінансуван­ні інвестиційних

проектів із високою нормою прибутковості (яка перевищує ставку
позичкового відсотка) та незначними строка­ми окупності витрат. Основою
боргового фінансування виступає інвестиційний кредит, який представляє
собою економічні відно­сини між кредитором та позичальником з приводу
фінансування інвестиційних заходів на засадах повернення і, як правило, із
ви­платою відсотка. Ці відносини характеризуються рухом вартості
(позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та в про­тилежному
напрямку.
 Банківський інвестиційний кредит

Банківський інвестиційний кредит – це основна форма інвестиційного

кредиту, при якій грошові кошти на фінансуван­ня інвестиційних проектів
надаються банківськими установами у тимчасове користування та з виплатою
відсотка. Основними формами банківського інвестиційного кредиту є строкові
креди­ти підприємцям, револьверні кредитні лінії та проектні кредити.
 Державний інвестиційний кредит

Державний інвестиційний кредит – це сукупність кредитних відносин, в котрих

кредитором виступає держава, а позичальником підприємства, які відносяться до
державної форми влас­ності. Він надається на капітальні вкладення виробничого
призна­чення шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерст­вам та
відомствам, іншим державним органам виконавчої влади для фінансування
підприємствами, організаціями та об’єднаннями через банківські установи
об’єктів, будівництво яких тільки почи­нається на конкурсній основі, а також для
фінансування раніше по­чатих перспективних будов, технічного переоснащення та
реконструкції діючих підприємств, які відносяться до державної власності, за
пріоритетними напрямками економіки України.
Дякуємо за увагу!