1. Загальна характеристика
Рахунки бухгалтерського
бухгалтерського обліку,
його предмет і метод.
Бухгалтерський облік — це
система збирання,
класифікації, реєстрації та
аналізу фінансової
інформації з метою
прийняття ефективних
управлінських рішень та
забезпечення вірогідної
звітності стосовно
фінансового стану та
результатів діяльності
підприємства.
Бухгалтерський облік
виконує ключову роль у
фінансовому управлінні,
забезпечуючи необхідну
інформацію для
внутрішнього та зовнішнього
відображення фінансового
стану підприємства.
Предмет бухгалтерського
обліку – це господарські
засоби за будовою і
розташуванням, джерела
створення та їх цільове
призначення, господарські
процеси, що відображаються
в наслідку виробництва
продукції, кошти
організацій, джерела їх
формування, а також рух цих
коштів під час здійснення
господарських процесів.
Методи бухгалтерського
обліку: оцінювання,
калькуляція, баланс,
документація
Подвійний запис: Основний
принцип бухгалтерського
обліку, який визначає, що
кожна фінансова операція
має дві сторони - дебет і
кредит. Це забезпечує баланс
між активами і пасивами.
Система рахунків:
Бухгалтерія використовує
систему рахунків для
класифікації та організації
фінансової інформації.
Рахунки поділяються на
активні, пасивні та
капітальні.
3.
2. Бухгалтерський баланс.
Бухгалтерський баланс - це
фінансовий звіт
підприємства, який
відображає його фінансовий
стан на певну дату. Баланс
включає дві основні частини:
активи та зобов'язання з
власним капіталом.
Активи:
Необоротні активи:
Включають довгострокові
активи, такі як нерухомість,
обладнання, транспортні
засоби та інші виробничі
активи.
Оборотні активи:
Охоплюють активи, що
можуть бути легко
конвертовані в гроші, такі як
грошові кошти, запаси,
дебіторська заборгованість.
Зобов'язання:
Довгострокові зобов'язання:
Включають пасиви, які
пов'язані з довгостроковими
фінансовими зобов'язаннями,
такими як борги, векселі
тощо.
Оборотні зобов'язання:
Охоплюють пасиви, які
пов'язані з поточними
фінансовими зобов'язаннями,
такі як короткострокові
позики, заборгованість перед
кредиторами.
Власний капітал:
Власний капітал включає
вклади власників,
накопичений прибуток (чи
збиток) та інші складові, що
відображають фінансовий
внесок власників у
підприємство.
Баланс виражає
бухгалтерське рівняння,
яке стверджує, що активи
підприємства дорівнюють
сумі його зобов'язань та
власного капіталу:
Активи=Зобов’язання+Вла
сний капіталАктиви=Зобов
’язання+Власний капітал
обліку і подвійний запис.
Бухгалтерські рахунки -
спосіб економічного
групування з метою
поточного контролю та
обліку над обʼєктами
спостереження, що дозволяє
відобразити початковий і
кінцевий стан самі зміни
обʼєктів обліку в результаті
господарських операцій, що
відбулися. Рахунки
відкривають на кожен вид
активу, капіталу та
зобовʼязань, доходів і витрат,
на рахунках також
виявляють і розподіляють
фінансовий результат. Це
таблиця, де ліва частина –
дебет, права – кредит. Є
активні рахунки, пасивні та
активно-пасивні.
Подвійний запис - метод
віддзеркалення
господарських операцій в
системі бухгалтерських
рахунків двічі. Вплив
господарських операцій на
фінансове положення
організацій в бухгалтерській
інформаційній моделі
враховується двічі: за
дебетом одного і за кредитом
одного рахунків. Суми
дебетового і кредитового
оборотів за кожною
операцією завжди рівні між
собою.
4. Оцінювання та
калькуляція.
Оцінювання – це спосіб
вартісного визначення
господарських фактів, явищ і
процесів.
Оцінці підлягають такі
об’єкти бухгалтерського
обліку: – основні засоби; –
нематеріальні активи; –
виробничі запаси; – готова
продукція; – товари; –
фінансові інвестиції
(короткострокові й
довгострокові).
Основоположні принципи,
які визначають правильність
оцінки майна та зобов’язань
– реальність і єдність.
Реальність оцінки полягає в
об’єктивності та
відповідності вартісної
оцінки окремих об’єктів
бухгалтерського обліку їхній
фактичній величині. Єдність
оцінки означає її
одноманітність і постійність,
яка досягається визначенням
обов’язкових правил оцінки
та суворим контролем за
їхнім дотриманням.
Калькуляція– процес
розрахунку грошових витрат
на одиницю продукції та
конкретного виду робіт,
послуг. За допомогою
калькуляції розраховують
собівартість, яка є сумою
всіх витрат на виробництво
та реалізацію продукції у
вартісному виразі.
В обліку об’єктом
калькуляції визнається
продукт виробництва
(деталь, вузол, виріб, група
однорідних виробів),
технологічна фаза (переділ,
виробництво), стадія й інше,
тобто продукція різного
рівня готовності (робіт або
послуг).
Калькуляційна одиниця –
це вимірник об’єкта
калькуляції.
5. Документація та
інвентаризація.
Документація: Підставою
для бухгалтерського обліку
господарських операцій є
первинні документи, які
фіксують факти проведення
господарських операцій.
Вони повинні бути складені
під час проведення
господарської операції, якщо
це неможливо –
безпосередньо після її
закінчення. обов’язкові
реквізити:  назву
документа (форми);  дату і
місце складання;  назву
підприємства, від імені якого
складено документ;  зміст
та обсяг господарської
операції, одиницю виміру
господарської операції; 
посади осіб, відповідальних
за проведення господарської
операції і правильність її
оформлення;  особистий
підпис або інші дані, які
дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у
проведенні господарської
операції
Інвентаризація – це процес,
під час якого визначають
реальну наявність майна
(основних засобів, товарно-
матеріальних цінностей,
грошей, нематеріальних
активів, документів) на
підприємстві та порівнюють
отримані результати з
даними обліку.
Інвентаризацію проводять
для підтвердження
правильності та
достовірності даних
бухгалтерського обліку та
звітності, передбачено
проведення підприємствами,
їх об’єднаннями та
госпрозрахунковими
організаціями незалежно від
форм власності
інвентаризації майна, коштів
і фінансових зобов’язань.
6. Техніка і форми
бухгалтерського обліку.
Облікові регістри (реєстри)
– це носії спеціального
формату (паперові, машинні)
у вигляді відомостей,
ордерів, книг, журналів,
машинограм тощо,
призначені для
хронологічного,
систематичного або
комбінованого
нагромадження, групування
та узагальнення інформації з
первинних документів, що
прийняті до обліку.
Помилки в облікових
регістрах за минулий звітний
період виправляють
способом „червоного
сторно”. Цей спосіб
передбачає складання
бухгалтерської довідки, в яку
помилку записують
червоним чорнилом, пастою
кулькових ручок тощо або зі
знаком „мінус”, а
правильний запис записують
чорнилом, пастою кулькових
ручок тощо темного кольору.
В облікових регістрах,
показники яких переносять в
Головну книгу або в інші
облікові регістри, роблять
відповідну позначку про це у
відповідному рядку регістру.
Головну книгу
використовують для
узагальнення даних
журналів, взаємної перевірки
правильності записів за
окремими рахунками та
складання фінансової
звітності. У Головній книзі
відображають: сальдо на
початок і кінець поточного
місяця; обороти за поточний
місяць за кредитом цього
рахунка, які подають однією
сумою; обороти за поточний
місяць за дебетом цього
рахунка, які подають сумою
за кореспондуючими
рахунками з журналів.
Головну книгу ведуть
протягом календарного
року. На кожний
синтетичний рахунок у
 Головній книзі відводять
окрему сторінку.
7. Облік основних засобів.
Методологічні засади
формування в
бухгалтерському обліку
інформації про основні
засоби, інші необоротні
матеріальні активи та
незавершені капітальні
інвестиції в необоротні
матеріальні активи, а також
розкриття інформації про
них у фінансовій звітності
визначає Положення
(стандарт) бухгалтерського
обліку 7 „Основні засоби”.
Основні засоби – це
матеріальні активи, які
підприємство утримує, щоб
використовувати їх у процесі
виробництва або постачання
товарів, надання послуг,
здавання в оренду іншим
особам або для виконання
адміністративних і
соціально-культурних
функцій.
Амортизація основних
засобів: Амортизація – це
систематичний розподіл
вартості, яка амортизується,
необоротних активів
протягом строку їхнього
корисного використання
(експлуатації).
Амортизацію основних
нараховують зі
застосуванням таких
методів: 1) прямолінійного,
2) зменшення залишкової
вартості. 3) прискореного
зменшення залишкової
вартості,4) кумулятивного.
5) виробничого
Вибуття основних засобів:
Об’єкт основних засобів
вилучають з активів
(списують з балансу) у разі
його вибуття внаслідок
безоплатної передачі,
продажу, ліквідації або
невідповідності критеріям
визнання активом.
Для основних засобів
призначено рахунки 10
„Основні засоби”
8. Облік нематеріальних
активів.
Методологічні засади
формування у
бухгалтерському обліку
інформації про нематеріальні
активи і незавершені
капітальні інвестиції в
нематеріальні активи та
розкриття інформації про
них у фінансовій звітності
визначає Положення
(стандарт) бухгалтерського
обліку 8 „Нематеріальні
активи”.
Нематеріальний актив – це
немонетарний актив, який не
має матеріальної форми та
може бути ідентифікований.
Амортизація
нематеріальних активів:
Нарахування амортизації
нематеріальних активів (крім
права постійного
користування земельною
ділянкою) відбувається
протягом строку їхнього
корисного використання,
який визначає підприємство,
визнаючи цей об’єкт
активом (зараховуючи на
баланс).
Вибуття нематеріальних
активів: Нематеріальний
актив списують з балансу в
разі його вибуття внаслідок
безоплатної передачі або
неможливості отримання
підприємством надалі
економічних вигод від його
використання. Фінансовий
результат від вибуття
об’єктів нематеріальних
активів визначають як
різницю між доходом від
вибуття (вирахувавши
непрямі податки і витрати,
пов’язані з вибуттям) та
їхньою залишковою
вартістю.
Для нематеріальних активів
призначений рахунок 12
„Нематеріальні активи”
9. Облік виробничих запасів.
Запаси – це активи, які
утримують для подальшого
продажу за умов звичайної
господарської діяльності;
перебувають у процесі
виробництва для подальшого
продажу продукту
виробництва; утримують для
споживання під час
виробництва продукції,
виконання робіт і надання
послуг, а також управління
підприємством.
Методологічні засади
формування у
бухгалтерському обліку
інформації про запаси та
розкриття її у фінансовій
звітності визначає
Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 9
„Запаси”.
Запаси визнають активом,
якщо існує ймовірність того,
що підприємство отримає в
майбутньому економічні
вигоди, пов’язані з їхнім
використанням, і вартість
можна достовірно визначити.
Первісною вартістю
запасів, що придбані за
плату, є собівартість запасів,
яка складається з таких
фактичних витрат: – суми,
які сплачують згідно з
договором постачальнику
(продавцю) за вирахуванням
непрямих податків; – суми
ввізного мита; – суми
непрямих податків у зв’язку
з придбанням запасів, які не
відшкодовують
підприємству
призначено рахунок 20
„Виробничі запаси”.
 10. Особливості обліку
малоцінних та
швидкозношуваних
предметів.
Для обліку й узагальнення
інформації про наявність і рух
малоцінних та
швидкозношуваних предметів,
що належать підприємству та є у
складі запасів призначено
рахунок 22 „Малоцінні та
швидкозношувані предмети”.
До малоцінних і
швидкозношуваних предметів
належать предмети, що
використовують протягом не
більше одного року або
нормального операційного
циклу, якщо він більше одного
року, зокрема: інструменти,
господарський інвентар,
спеціальне оснащення,
спеціальний одяг тощо.
За дебетом рахунка 22
„Малоцінні та швидкозношувані
предмети” відображаються за
первісною вартістю придбані
(отримані) або виготовлені
малоцінні та швидкозношувані
предмети, за кредитом – за
обліковою вартістю відпуск
малоцінних і швидкозношуваних
предметів в експлуатацію із
списанням на рахунки обліку
витрат, а також списання нестач і
втрат від псування таких
предметів.
Аналітичний облік малоцінних і
швидкозношуваних предметів
ведуть за видами предметів за
однорідними групами,
визначеними, враховуючи
потреби підприємства.
Первинними документами з
обліку малоцінних і
швидкозношуваних предметів
підприємства є Відомість на
поповнення (вилучення)
постійного запасу інструментів
(пристроїв), Картка обліку
малоцінних та
швидкозношуваних предметів,
Акт вибуття малоцінних та
швидкозношуваних предметів,.
11. Облік касових операцій.
Порядок ведення касових
операцій у національній
валюті України
підприємствами
(підприємцями), а також
окремі питання організації
банками роботи з готівкою
визначає „Положення про
ведення касових операцій у
національній валюті в
Україні”, яке розроблено
відповідно до статті 33
Закону України „Про
Національний банк
України”.
Підприємства (підприємці)
ведуть облік операцій з
готівкою у відповідних
книгах обліку (касова книга ,
книга обліку доходів і витрат
, книга обліку виданих і
прийнятих старшим касиром
грошей або книга обліку
розрахункових операцій ).
Касові операції
оформляють касовими
ордерами , видатковими
відомостями,
розрахунковими
документами , документами
за операціями зі
застосуванням платіжних
карток, іншими касовими
документами, які згідно з
законодавством України
підтверджували б факт
продажу (повернення)
товарів, надання послуг,
отримання (повернення)
готівкових коштів.
Приймання готівки в каси
проводиться за
прибутковими касовими
ордерами, підписаними
головним бухгалтером або
особою, уповноваженою
керівником підприємства.
Видача готівки з кас
проводиться за
видатковими касовими
ордерами або видатковими
відомостями. Документи на
видачу готівки мають
підписувати керівник і
головний бухгалтер або
працівник підприємства,
який на це уповноважений
керівником.
12. Види та форми
безготівкових розрахунків.
Учасники безготівкових
розрахунків відкривають
рахунки в порядку, які
визначені нормативно-
правовими актами
Національного банку з
питань відкриття та
використання рахунків, а
також рахунки для обліку
коштів у розрахунках за
конкретними операціями
(акредитиви, розрахункові
чеки тощо). Банк здійснює
розрахунково-касове
обслуговування своїх
клієнтів на підставі
відповідних договорів і своїх
внутрішніх правил
виконання безготівкових
розрахунків, якщо ці правила
відповідають вимогам
Інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в
національній валюті, інших
нормативно-правових актів.
Кошти з рахунків клієнтів
банки списують лише за
дорученнями власників цих
рахунків або на підставі
платіжних вимог стягувачів
у разі примусового списання
коштів
Під час проведення
розрахункових операцій
використовують такі види
платіжних інструментів:
меморіальний ордер;
платіжне доручення;
платіжна вимога-доручення;
платіжна вимога;
розрахунковий чек;
акредитив.
Для обліку розрахункових
операцій, в яких
використовують
меморіальний ордер,
платіжне доручення,
платіжну вимогу-доручення,
платіжну вимогу,
розрахунковий чек,
акредитив призначено такі
субрахунки рахунка 31
„Рахунки в банках”:
13. Форми та системи оплати
праці. Складові фонду
оплати праці.
Правові засади і гарантії
здійснення громадянами
України права
розпоряджатися своїми
здібностями до продуктивної
і творчої праці визначає
Кодекс законів про працю
України. Він регулює
трудові відносини всіх
працівників, сприяючи
зростанню продуктивності
праці, поліпшенню якості
роботи, підвищенню
ефективності суспільного
виробництва.
Нормальна тривалість
робочого часу працівників
не може перевищувати 40
годин на тиждень
Скорочену тривалість
робочого часу
встановлюють: 1) для
працівників віком від 16 до
18 років – 36 годин на
тиждень, для осіб віком від
15 до 16 років (учнів віком
від 14 до 15 років, які
працюють у період канікул)
– 24 години на тиждень.
2) для працівників, зайнятих
на роботах з шкідливими
умовами праці, – не більше
як 36 годин на тиждень.
Загальним вихідним днем є
неділя.
Заробітна плата – це
винагорода, обчислена
зазвичай у грошовому
виразі, яку власник або
уповноважений ним орган
виплачує працівникові за
виконану ним роботу. Її
розмір залежить від
складності та умов
виконуваної роботи,
професійно-ділових якостей
працівника, результатів його
праці та господарської
діяльності підприємства,
установи, організації і
максимальним розміром не
обмежується. Вона підлягає
індексації у визначеному
законодавством порядку.
14. Синтетичний та
аналітичний облік
заробітної плати.
Узагальнення інформації про
розрахунки за виплатами
працівникам, які належать до
облікового та необлікового
складу підприємства, – з
оплати праці ведуть на
синтетичному рахунку 66
„Розрахунки за виплатами
працівникам”. Рахунок 66
„Розрахунки за виплатами
працівникам” має такі
субрахунки:
661 „Розрахунки за
заробітною платою”;
662 „Розрахунки з
депонентами”;
663 „Розрахунки за іншими
виплатами”.
За кредитом рахунка 66
„Розрахунки за виплатами
працівникам” відображають
нараховану працівникам
підприємства основну та
додаткову заробітну плату,
премії, допомогу з
тимчасової
непрацездатності, інші
належні до нарахування
працівникам виплати, за
дебетом – виплата основної
та додаткової заробітної
плати, премій, допомоги з
тимчасової непрацездатності
тощо; вартість одержаних
матеріалів, продукції та
товарів у рахунок заробітної
плати (погашення
заборгованості перед
працівниками за іншими
виплатами); утримання
податку з доходів фізичних
осіб, збору на обов’язкове
державне пенсійне
страхування, внесків на
загальнообов’язкове
державне соціальне
страхування, платежів за
виконавчими документами
та інші утримання з виплат
працівникам.
Аналітичний облік
розрахунків ведуть за
кожним працівником,
видами виплат та утримань.
15. Облік нарахувань на фонд
оплати праці й утримань зі
заробітної плати.
Для узагальнення інформації
про розрахунки
підприємства за усіма
видами платежів до
бюджету, враховуючи
податки з працівників
підприємства призначено
рахунок 64 „Розрахунки за
податками й платежами”
(субрахунок 641
„Розрахунки за податками”).
На субрахунку 641
„Розрахунки за податками”
ведуть облік податків, які
нараховують та сплачують
відповідно до чинного
законодавства (податок на
прибуток, податок на додану
вартість інші податки). Облік
розрахунків за зборами на
обов’язкове державне
пенсійне страхування, на
обов’язкове соціальне
страхування, на обов’язкове
соціальне страхування на
випадок безробіття тощо, за
індивідуальним
страхуванням персоналу
підприємства ведуть на
рахунку 65 „Розрахунки за
страхуванням”. За кредитом
рахунку 65 „Розрахунки за
страхуванням” відображають
нараховані зобов'язання за
страхуванням, а також
одержані від органів
страхування кошти, за
дебетом – погашення
заборгованості та витрачання
коштів страхування на
підприємстві.
Рахунок 65 „Розрахунки за
страхуванням” має такі
субрахунки:
651 „За пенсійним
забезпеченням”
652 „За соціальним
страхуванням”
653 „За страхуванням на
випадок безробіття”
654 „За індивідуальним
страхуванням”
655 „За страхуванням майна”
16. Визнання та класифікація
витрат діяльності
підприємства.
Методологічні засади
формування в
бухгалтерському обліку
інформації про витрати
підприємства та її розкриття
в фінансовій звітності
визначено у Положенні
(стандарті) бухгалтерського
обліку 16 „Витрати”. Норми
цього Положення
(стандарту) застосовують
підприємства, організації та
інші юридичні особи
незалежно від форм
власності (крім банків і
бюджетних установ).
Витрати відображають у
бухгалтерському обліку
одночасно зі зменшенням
активів або збільшенням
зобов’язань. Витратами
звітного періоду визнають
або зменшення активів, або
збільшення зобов’язань, що
призводить до зменшення
власного капіталу
підприємства (за винятком
зменшення капіталу
внаслідок його вилучення
або розподілу власниками),
за умови, що ці витрати
можуть бути достовірно
оцінені.
Витрати визнають витратами
певного періоду одночасно з
визнанням доходу, для
отримання якого вони
здійснені.
Витрати, які неможливо
прямо пов’язати з доходом
певного періоду,
відображають у складі
витрат того звітного періоду,
в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує
одержання економічних
вигод протягом кількох
звітних періодів, то витрати
визнають, систематично
розподіляючи його вартість
(наприклад, у вигляді
амортизації) між
відповідними звітними
періодами.
17. Облік виробничих витрат
підприємства.
Для узагальнення інформації
про витрати на виробництво
продукції (робіт, послуг)
призначений рахунок 23
„Виробництво”.
Цей рахунок
використовують для обліку
на окремих субрахунках
витрат: промислових і
сільськогосподарських
підприємств на виробництво
продукції; підрядних,
геологічних та проектних
організацій на виконання
будівельно-монтажних,
геологорозвідувальних та
проектно-вишукувальних
робіт; підприємств
транспорту та зв’язку на
надання послуг; науково-
дослідних підприємств на
виконання науково-
дослідних і
конструкторських робіт;
підприємств громадського
харчування на випуск
власної продукції; дорожніх
господарств на утримання й
ремонт автомобільних
шляхів; інших підприємств
та організацій; допоміжних
(підсобних) виробництв.
За дебетом рахунка 23
„Виробництво”
відображають прямі
матеріальні, трудові та інші
прямі витрати, а також
розподілені
загальновиробничі витрати і
втрати від браку продукції
(робіт, послуг) з
технологічних причин, за
кредитом – вартість
фактичної виробничої
собівартості завершеної
виробництвом готової
продукції (у дебет рахунків
26, 27), вартість виконаних
робіт і послуг (у дебет
рахунка 90), собівартість
виготовлених у допоміжних
(підсобних) виробництвах
виробів, робіт, послуг
(інструмента, енергії,
ремонтно-транспортних
послуг тощо).
18. Облік операційних витрат
підприємства.
Для узагальнення інформації
про собівартість реалізованої
готової продукції, товарів,
виконаних робіт, наданих
послуг призначено рахунок
90 „Собівартість
реалізації”. За дебетом
рахунка 90 „Собівартість
реалізації” відображають
виробничу собівартість
реалізованої готової
продукції, робіт, послуг;
фактична собівартість
реалізованих товарів (без
торгових націнок), страхові
виплати відповідно до
договорів страхування, за
кредитом – списання в
порядку закриття дебетових
оборотів на рахунок 79
„Фінансові результати”. За
дебетом цього рахунка
підприємства, які
випускають і проводять
лотереї на території України,
відображають створення
(формування) забезпечення
призового фонду (резерву
виплат) і резерву, що
покриває суму джек-поту, не
забезпечену сплатою участі у
лотереї. Адміністративні
витрати, витрати на збут та
інші операційні витрати не
включають до складу
виробничої собівартості
готової та реалізованої
продукції, тому інформація
про такі витрати
узагальнюється на рахунках
обліку витрат звітного
періоду – 92
„Адміністративні витрати”,
93 „Витрати на збут”, 94
„Інші витрати операційної
діяльності”
19. Облік інших витрат
підприємства.
Облік нарахувань відсотків
за кредит та інших витрат
підприємства, пов’язаних із
запозиченнями ведуть на
рахунку 95 „Фінансові
витрати”.
Рахунок 95 „Фінансові
витрати” має такі
субрахунки: 951 „Відсотки за
кредит” 952 „Інші фінансові
витрати” За дебетом рахунку
відображають суму визнаних
витрат, за кредитом –
списання на рахунок 79
„Фінансові результати”, а
також на рахунки обліку
витрат з придбання,
будівництва, створення,
виготовлення, виробництва,
вирощування і доведення
кваліфікаційного активу до
стану, в якому він придатний
для використання зі
запланованою метою або
продажу, відповідно до
Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 31
„Фінансові витрати”.
Облік втрат від зменшення
вартості інвестицій, облік
яких ведеться за методом
участі в капіталі, що
виникають у процесі
інвестиційної діяльності
підприємства ведуть на
рахунку 96 „Втрати від
участі в капіталі”. Основні
вимоги до обліку інвестицій
викладені в Положенні
(стандарті) бухгалтерського
обліку 12 „Інвестиції».
20. Визнання, класифікація та 21.Облік доходів від реалізації
оцінка доходів продукції, товарів, робіт і
підприємства. послуг.
Доходи – це збільшення
Дохід (виторг) від реалізації
економічних вигод у вигляді
продукції (товарів, робіт,
надходження активів або
послуг) – це кошти за
зменшення зобов’язань, які
продану продукцію (товари,
призводять до зростання
виконані роботи, надані
власного капіталу (крім
послуги), які надійшли на
зростання капіталу за
рахунок підприємства в
рахунок внесків власників).
банку чи до його каси.
Методологічні засади
Для узагальнення інформації
формування в
про доходи від реалізації
бухгалтерському обліку
готової продукції, товарів,
інформації про доходи
робіт і послуг, доходів від
підприємства та її розкриття
страхової діяльності, про
у фінансовій звітності
доходи від грального бізнесу,
визначає Положення
від проведення лотерей, а
(стандарт) бухгалтерського
також про суму знижок,
обліку 15 „Дохід”. Норми
наданих покупцям, та про
цього Положення
інші вирахування з доходу
(стандарту) застосовують
призначено рахунок 70
підприємства, організації та
„Доходи від реалізації”.
інші юридичні особи
(підприємства) незалежно від
Рахунок 70 „Доходи від
форм власності (крім
реалізації” має такі
бюджетних установ).
субрахунки:
Не визнають доходами такі
701 „Дохід від реалізації
надходження від інших
готової продукції”
осіб.
702 „Дохід від реалізації
1. Суму податку на додану
товарів”
вартість, акцизів, інших
703 „Дохід від реалізації
податків і обовʼязкових
робіт і послуг”
платежів, що підлягає
704 „Вирахування з доходу”
перерахуванню до бюджету
705 „Перестрахування”
й позабюджетних фондів.
2. Суму надходжень за
договором комісії,
агентським та іншим
аналогічним договором на
користь комітента,
принципала тощо.
3. Суму попередньої оплати
продукції (товарів, робіт,
послуг).
4. Суму авансу в рахунок
оплати продукції (товарів,
робіт, послуг)
22.Облік доходів від іншої
операційної діяльності.
До інших операційних
доходів зачисляють: доходи
від реалізації іноземної
валюти; доходи від реалізації
інших оборотних активів
(крім фінансових
інвестицій); доходи від
операційної оренди активів;
доходи від операційної
курсової різниці за
операціями в іноземній
валюті; суми штрафів, пені,
неустойок та інших санкцій
за порушення господарських
договорів, які визнані
боржником або щодо яких
одержані рішення суду,
господарського суду про
стягнення; доходи від
списання кредиторської
заборгованості, щодо якої
минув строк позовної
давності; відшкодування
раніше списаних активів
(надходження боргів,
списаних як безнадійні);
суми одержаних безоплатно
оборотних активів та
субсидій; інші доходи від
операційної діяльності.
Узагальнення інформації
про інші доходи від
операційної діяльності
підприємства у звітному
періоді, крім доходу
(виторгу) від реалізації
продукції (товарів, робіт,
послуг) ведуть на рахунку
71 „Інший операційний
дохід”.
За кредитом рахунка 71
„Інший операційний дохід”
відображають збільшення
(одержання) доходу, за
дебетом – суми непрямих
податків (податку на додану
вартість, акцизного збору та
інших зборів (обов’язкових
платежів)) та списання в
порядку закриття на рахунок
79 „Фінансові результати”.
23.Бухгалтерський облік інших
доходів підприємства.
До складу інших доходів
підприємства зачисляють:
доходи від інвестицій, які
здійснені в асоційовані,
дочірні або спільні
підприємства; доходи, які
виникають у ході фінансової
діяльності підприємства,
зокрема дивіденди, відсотки
та інші доходи від
фінансової діяльності;
доходи, які виникають в
процесі звичайної діяльності,
але не пов’язані з
операційною та фінансовою
діяльністю підприємства;
доходи, які виникли
внаслідок надзвичайних
подій. Для узагальнення
інформації про доходи від
інвестицій, які здійснені в
асоційовані, дочірні або
спільні підприємства та облік
яких ведуть за методом
участі в капіталі, призначено
рахунок 72 „Дохід від
участі в капіталі”.
Рахунок 72 „Дохід від
участі в капіталі” має такі
субрахунки:
721 „Дохід від інвестицій в
асоційовані підприємства”
722 „Дохід від спільної
діяльності”
723 „Дохід від інвестицій в
дочірні підприємства”
Рахунок 73 „Інші фінансові
доходи” призначено для
обліку доходів, які
виникають у ході фінансової
діяльності підприємства,
зокрема дивідендів, відсотків
та інших доходів від
фінансової діяльності, які не
обліковуються на рахунку 72
„Дохід від участі в капіталі”.
Рахунок 73 „Інші фінансові
доходи” має такі субрахунки:
731 „Дивіденди одержані”
732 „Відсотки одержані”
733 „Інші доходи від
фінансових операцій”
24.Облік фінансових
результатів діяльності
підприємства.
Рівень ефективності
господарської діяльності
будь-якого суб’єкта
господарювання визначають
фінансові результати,
отримані внаслідок цієї
діяльності. Це може бути
прибуток і збитки.
Прибуток – сума, на яку
доходи перевищують
пов’язані з ними витрати.
Збиток – перевищення суми
витрат над сумою доходу,
для отримання якого були
проведені ці витрати. Для
обліку й узагальнення
інформації про фінансові
результати підприємства від
звичайної діяльності та
надзвичайних подій
призначено рахунок 79
„Фінансові результати”.
За кредитом рахунка 79
„Фінансові результати”
відображають суми в
порядку закриття рахунків
обліку доходів, за дебетом –
суми в порядку закриття
рахунків обліку витрат,
також належна сума
нарахованого податку на
прибуток. Сальдо рахунка
при його закритті списують
на рахунок 44
"Нерозподілені прибутки
(непокриті збитки)".
Облік фінансових
результатів діяльності
підприємства включає в себе
фіксацію та аналіз доходів та
витрат, що відображають
фінансовий результат
підприємства протягом
певного періоду часу.
Фінансові результати
визначаються за допомогою
бухгалтерського обліку та
представляють собою
важливу інформацію для
управлінських рішень та
зовнішньої звітності.