Тема 7.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКОВОЇ
ПОЛІТИКИ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Виконала студентка групи ФЕБ-132с

Казимірова Наталя
 План
• 1. Визначення активів як об’єктів організації обліку;
• 2. Особливості організації обліку грошових коштів та валютних операцій:
 2.1.Загальні питання організації;
 2.2.Організація обліку грошових коштів у касі;
 2.3.Організація обліку грошових коштів у банку;
 2.4.Організація обліку грошових коштів у фізичних осіб;
 2.5.Організація обліку грошових коштів у юридичних осіб;
• 3. Особливості організації обліку цінних паперів;
• 4. Особливості організації обліку розрахункових операцій;
• 5. Особливості організації обліку матеріальних запасів (предметів, продуктів праці):;
• 6. Організація обліку запасів діяльності у виробничій сфері;
• 7. Особливості організації обліку засобів праці;
• 8. Особливості організації обліку нематеріальних активів.
 Вихідним в організації обліку активів є їхнє визначення та класифікація (групування) за
економіко-правовими та фінансовими ознаками.
Активи підприємства — це майнові об’єкти власності, матеріальні або нематеріальні
ресурси, носії ознак вартості, отримані в результаті попередніх господарських процесів та які
мають властивість приносити в майбутньому вигоду — дохід підприємству.
У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності актив відображається тільки за умови,
якщо:
• оцінка його може бути достовірно визначена;
• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.
 За фізичними ознаками активи можуть бути матеріальними та нематеріальними.

Матеріальні активи як економічний потенціал може існувати у формі:

1) грошових коштів;
2) еквівалентів грошових коштів;
3) фінансових інвестицій;
4) виробничих засобів, що використовуються в господарський діяльності підприємства (основних засобів,
нематеріальних активів, виробничих запасів тощо);
5) незавершеного виробництва;
6) запасів готової продукції;
7) дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

За фінансовими характеристиками активи поділяються на оборотні та необоротні, що також має вплив на

організацію обліку.
 Активи мають відображатись у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (і
балансі) у грошовому виразі з використанням таких методів оцінювання:
• історична собівартість;
• поточна собівартість;
• вартість продажу (реалізації);
• теперішня вартість;
• справедлива вартість.
 Оцінка за історичною собівартістю означає, що активи відображаються за сумою
сплачених грошових коштів чи їхніх еквівалентів або за справедливою вартістю
компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання.
Під час оцінки за поточною собівартістю активи відображаються за сумою грошових
коштів або їхніх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або
еквівалентного активу на поточний момент.
За вартістю реалізації актив відображається за сумою грошових коштів (або їхніх
еквівалентів), яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу
за звичайної умови.
Під час оцінки за теперішньою вартістю активи відображаються за нинішньою
дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових активів.
Оцінка за справедливою вартістю — це оцінка ринкової вартості активів, яку
здійснюють професійні оцінювачі.
 Надходженню економічних вигод на підприємство активи сприяють по-різному:
 придбані за гроші для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому
надходження додаткових коштів на підприємство;
 фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження
грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо;
 дебіторська заборгованість — це теж пряме надходження грошових коштів у
майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на
банківський рахунок від здійснення факторингової операції;
 непряме надходження грошових коштів може відбутися способом отримання активів,
погашення зобов’язань, здійснення негрошових, наприклад бартерних операцій, сплати
дивідендів акціями, погашення зобов’язань матеріальними активами тощо.
 Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський
баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну
інформацію як елемент фінансової звітності про діяльність і ліквідність
підприємства.
Для сприйняття та розуміння даних активу балансу в складі
фінансової звітності інформація структурується таким чином, щоб
наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто
ймовірність погашення зобов’язань у разі його ліквідації. Тому активи
поділяються на оборотні (поточні) та необоротні (непоточні).
 П(С)БО 2 «Баланс» визначає, що оборотні активи — це грошові кошти та
їхні еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, які призначені
для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або дванадцяти
місяців з дати балансу.
Усі активи, що не є оборотними, належать до необоротних. Таке визначення
активів вимагає, перш за все, тлумачення поняття «операційний цикл
діяльності»— це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення
відповідної діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них
продукції або наданих послуг.
У виробництві операційним циклом діяльності називають середній проміжок
часу між придбанням матеріальних запасів для виробництва та отриманням
грошових коштів за продану (реалізовану) продукцію
 Наведене означає, що для виробничих підприємств операційний цикл — це
середній проміжок часу, необхідний для перетворення грошових коштів у продукт
підприємства і далі — продукцію в гроші, тобто час, потрібний для здійснення
загально відомої формули:
Г—З—В—ГП—Г’,
де Г — грошові кошти;
• З — запаси;
• В — виробництво;
• ГП — готова продукція;
• Г’ — грошові кошти з прибутком.
2. Особливості організації обліку грошових коштів та валютних операцій
2.1. Загальні питання організації

Гроші як економічна категорія є специфічним товаром, який виконує в суспільстві роль загального
еквівалента, тобто виражають вартість будь-якого товару й обмінюються на будь-який з них.
Об’єктом обліку грошей є номінал (назва) та місце зберігання.
Одиницею обліку грошей виступають:
 металеві та/або паперові знаки, що є мірою вартості (дійсні гроші);
 кредитні гроші;
 паперові гроші;
 електронні гроші;
Гроші можуть зберігатися:
• в касі;
• на рахунку в банку;
• у фізичної особи;
• в юридичної особи.
 Організацію обліку грошових коштів і грошових потоків як елемента
системи господарського механізму потрібно здійснювати за такими
напрямами:
— видами (національна та іноземна);
— місцями зберігання.
Методика організації облікового процесу для національної та іноземної
валюти однакова. Розбіжності стосуються окремих питань номенклатури.
Для організації первинного обліку грошових коштів (грошей) у касі
доцільно поділити процес на три складові частини: надходження, видача,
наявність.
2.2. Організація обліку грошових коштів у касі

Для визначення облікових

номенклатур первинного обліку з
надходження грошей складають
таблицю, форма якої наведена в
табл. 1, в якій визначають
основні дані, котрі потрібно
відобразити в носії — касовому
прибутковому ордері.
 Для організації руху носіїв
первинного обліку для кожного
документа складають оперограму
(графік), в якій(ому) визначаються
відповідні роботи, виконавці та час
виконання (терміни) від першої
операції (запису) до операції передачі
документа на обліковий процес
поточного обліку.
Методику складання оперограми
прибуткового касового ордера наведено
в табл.3.
 Облікові номенклатури поточного обліку відображаються в системі
облікових реєстрів аналітичного та синтетичного обліку й різних
розрахункових та підсумкових формах (таблицях).
В основу розроблення складу облікових номенклатур поточного
обліку потрібно покласти систему показників внутрішньої і зовнішньої
звітності, план рахунків, класифікацію об’єктів, які визначено
нормативними актами та методичними рекомендаціями і вимогами
управління об’єктом.
Для визначення номенклатур поточного обліку складають перелік
об’єктів їхнього обліку, рух за ознаками виду, джерелами та процесами.
Носіями поточного обліку грошових кошів є:
• для аналітичного обліку — касова книга;
• для синтетичного обліку — накопичувальні відомості для зведення
відповідних даних, які формуються для визначення та складання
різних форм звітності: фінансової (Баланс (ф. 1), Звіт про рух
грошових коштів (ф. 3)) та внутрішньої — за потребами.
На кожний носій складається фрагментарний ескіз.
 В основу організації синтетичного обліку першого порядку доцільно
покласти передбачену планом рахунків систему з подальшою
деталізацією для потреб фінансової звітності та управління.
Розроблені форми носіїв поточного обліку необхідно формувати в
альбоми за ознаками:
— форми аналітичного обліку;
— форми синтетичного обліку;
— інші форми обліку.
 Облікові номенклатури узагальнюючого (підсумкового) обліку — це
показники, що характеризують стан і зміни стану господарських фактів,
у даному разі — грошових коштів.
Формування показників залежить від фінансової звітності та
інформації, яка потрібна для внутрішньогосподарських управлінських
потреб, для керування підприємством та його підрозділами.
Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду.
Іншими носіями узагальнюючого обліку є різні накопичувальні
відомості, таблиці розрахункового характеру, в яких формуються
підсумкові дані для потреб управління
2.3. Організація обліку грошових коштів у банку

Для організації первинного обліку грошових коштів у банку доцільно

поділити процес обліку на три складові: надходження, вибуття та
наявність.
Щодо кожного з наведених напрямів організацію здійснюють
відокремлено.
Для організації руху носіїв первинного обліку для кожного документа
складають оперограму, у якій визначаються відповідні роботи,
виконавці та час виконання від першої операції до операції з передачі
документа на обліковий процес поточного обліку.
 Об’єктом організації поточного обліку є рух носіїв первинного обліку (первинних документів).
Робота виконується шляхом складання, а практично продовження, графіка (документограми)
первинного документа з операцій поточного обліку.
Облікова номенклатура поточного обліку відображається в системі облікових реєстрів
аналітичного та синтетичного обліку, різних розрахункових і підсумкових таблицях.

Для визначення номенклатур поточного обліку складають перелік об’єктів, графік їхнього руху за
ознаками виду, джерелами та процесами. Носіями поточного обліку грошових коштів є:
• виписка банку;
• таблиці аналітичного та синтетичного обліку;
• накопичувальні відомості для зведення даних, в яких формуються майбутні показники
узагальнюючих даних: звітності та управління.
На кожний носій поточного обліку складається фрагментарний ескіз.
 Облікові номенклатури узагальнюючого (підсумкового) обліку — це
показники, що характеризують стан і зміни стану господарських фактів.
У даному разі — грошових коштів на рахунках у банку.
Формування показників залежить від потреб підприємства, характеру
його діяльності, форм звітності, управлінських потреб тощо.
Основними носіями узагальнюючого (підсумкового) обліку є баланс
періоду. Він має загальноприйняту форму, яка визначається складом
аналітичних і синтетичних рахунків
2.4. Організація обліку грошових коштів у фізичних осіб

Об’єктом організації обліку є грошові кошти підприємства в

національній або іноземній валюті, видані фізичним особам для
виконання певних господарських операцій.
Одиницею організації аналітичного обліку є окрема фізична особа.
Об’єктами організації обліку є: номенклатура, носії номенклатур, рух
носіїв у процесі обліку та забезпечення.
Організацію первинного обліку грошових коштів у фізичних осіб
доцільно поділити на чотири складові: видача, звітування особи про
виконання завдання, повернення невикористаних грошей, додаткова
видача грошей.
 Для визначення облікових
номенклатур первинного
обліку з видачі грошей
складають таблицю, форма
якої наведена в табл.
При цьому необхідно
враховувати, що грошові
кошти можуть бути видані
фізичній особі з каси або
перераховані через поштово-
банківську систему.
 Окремі носії номенклатур первинного обліку грошових коштів з фізичними
особами визначені законодавчо: касовий видатковий ордер, банківське
доручення, авансовий звіт тощо. Разом з тим деякі з них потрібно розробити на
підприємстві та затвердити.
Для організації руху носіїв первинного обліку для кожного документа
складають оперограму (графік), в якому визначають відповідні роботи,
виконавців тощо.
В основу розроблення номенклатур поточного обліку потрібно покласти
систему показників фінансової та внутрішньогосподарської звітності,
класифікацію об’єктів, план рахунків, які визначено нормативними
документами, методичними рекомендаціями та потребами (вимогами)
управління
 Облікова номенклатура узагальнюючого обліку формується під
впливом руху грошових коштів і характеризує стан, зміни стану
грошових коштів.
Формування номенклатури залежить від показників фінансової
звітності, потреб управління в інформації. На організацію
номенклатури узагальнюючого обліку значний вплив мають показники
балансу періоду, форм фінансової та внутрішньогосподарської
звітності.
2.5. Організація обліку грошових коштів у юридичних осі

Об’єктом організації обліку є грошові кошти підприємства, які перебувають тимчасово

в різних юридичних осіб.
Причиною такого стану грошей можуть бути переказані аванси, несплачені покупки
тощо.
Одиницею організації аналітичного обліку є окрема юридична особа, до якої
підприємство має право боргової вимоги за результатами відповідного господарського
процесу.
Організацію первинного обліку грошових коштів у юридичних осіб доцільно поділити
на три складові:
• виникнення права на боргову вимогу (дебіторської заборгованості),
• повернення грошових коштів,
• інші операції з грошовими коштами.
 Для визначення облікових номенклатур
первинного обліку грошових коштів у
юридичних осіб складають відповідну
таблицю.
Носіями поточного обліку грошових
коштів у юридичних осіб є: таблиці (картки,
відомості тощо) аналітичного та
синтетичного обліку, а також різні
накопичувальні відомості.
Об’єктом організації поточного обліку є
рух носіїв первинного обліку (первинних
документів). Для нього складають графіки
руху кожного носія (документа на цьому
етапі). Для цього, за потреби,
використовують уже складені
документограми на етапі первинного обліку.
 Організація номенклатури узагальнюючого обліку грошей у юридичних осіб, їх
руху та різних операцій має охоплювати стан і зміни стану цих коштів.
Формування номенклатури залежить від різних чинників:
потреб фінансової звітності;
економіко-правового характеру операції;
вимог управління.
Значний вплив мають показники балансу періоду, форм фінансової та
внутрішньогосподарської звітності. Основними носіями узагальнюючого обліку є
баланс періоду, накопичувальні та розрахункові таблиці, відомості, в яких
формуються підсумкові показники для складання окремих форм фінансової та
внутрішньогосподарської звітності та потреб управління
3. Особливості організації обліку цінних паперів

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право

власності (володіння) або відносини позики та визначають
взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником,
відповідають вимогам, установленим законодавством про цінні папери.
Цінні папери передбачають виплату доходів у вигляді дивідендів або
процентів. Об’єктом організації обліку цінних паперів є емітент
власної/невласної емісії; назва цінного паперу (акції тощо), номінал
цінного паперу та інші характеристики.
 Об’єктами організації є: номенклатура, носії номенклатур, рух носіїв
номенклатури на трьох етапах облікового процесу.
Первинний облік характеризує надходження (купівлю), вибуття
(продаж), обмін та інші операції, що можуть мати місце в обох
випадках.
Переважна кількість вимог до номенклатури первинного обліку цінних
паперів невласної емісії визначена в законодавчих та нормативних
документах.
 Основу організації поточного обліку цінних паперів невласної емісії
визначають аналітичний і синтетичний облік.
На організацію поточного обліку впливає потреба формувати різні дані
для прийняття управлінських рішень і майбутнє формування підсумкових
даних. Основними носіями поточного обліку є картки (відомості)
аналітичного обліку цінних паперів за назвами й емітентами та картки
(відомості) синтетичного обліку за визначеною на підприємстві й планом
рахунків класифікацією синтетичних показників. На кожний носій
складається фрагмент ескізу. Завершальним етапом організації носіїв
поточного обліку є формування альбомів. Доцільно альбоми формувати за
такими ознаками: надходження; вибуття; інші носії.
4. Особливості організації обліку розрахункових операцій

Ефективність функціонування економіки в цілому та кожного окремого підприємства залежить значною мірою
від дотримання принципів організації розрахунків.
Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов’язкового зберігання підприємствами й установами
грошових засобів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для
реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.
Другий принцип полягає в тому, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків
усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.
Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та
закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам
застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть
скластися в процесі розрахування.
За четвертого принципу кошти з рахунку підприємства передаються в розпорядження його власника.
Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один з них як
основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується беззаперечно.
 П’ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам — суб’єктам
підприємницької діяльності — відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це
податкового органу.
Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути
максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.
За сьомого принципу платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в
межах наданого банківського кредиту.
Восьмий принцип передбачає, що розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть
здійснюватися готівкою. При цьому одержувач, який отримав кошти, повинен суму отриманої готівки
провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання
готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів,
проводиться тільки способом її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати
своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду
оплати праці.
Організація обліку розрахункових операцій вимагає, перш за все, поділ
усіх операцій на три великі групи:
розрахункові операції за зобов’язаннями (з кредиторами);
розрахункові операції за борговими правами (з дебіторами);
розрахункові операції з використання трудових ресурсів та оплати
найманої праці.
5. Особливості організації обліку матеріальних запасів (предметів, продуктів праці)

Підприємницька діяльність має три різновиди: виробнича,

комерційна та грошово-кредитна (фінансова).
Відповідно до цього відбувається поділ запасів діяльності. У першому
випадку — це різні речовини та сили природи: сировина, матеріали
(основні, допоміжні, паливні, тарні тощо), що купується для
перероблення в готовий продукт.
У другому — це готова продукція виробничої сфери (промислова,
сільськогосподарська, будівельна тощо), яка купується комерційними
підприємствами з метою перепродажу.
У третьому — гроші, грошові документи тощо.
 Матеріальні запаси як об’єкти обліку у виробничій та в комерційній сфері мають істотні розбіжності. Це
матеріальні предмети або комплекс предметів, на які людина впливає в процесі діяльності.
Одиницею обліку матеріальних запасів є назва предмета, яка визначена економіко-правовим доказом, і
законодавчо встановлені ознаки — тип, вид; сорт, розмір, змістовні характеристики, одиниця виміру, ціна, вартість і
т. д.
Основу організації обліку запасів праці формує їхня класифікація (групування) за сферами діяльності та техніко-
технологічними й організаційними ознаками, яка має бути розроблена на кожному підприємстві відокремлено.
У виробничій сфері предмети праці як запаси діяльності поділяються на:
сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, призначені для виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та складення деталей, вузлів, виробів;
незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, що складається з затрат
на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визначено доходу;
 готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним і якісним
характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
тварини на відгодівлі та вирощуванні (у сільському господарстві).
6. Організація обліку запасів діяльності у виробничій сфері

Для організації обліку матеріальних виробничих запасів, їх групують за економічними та технічними

ознаками в межах економічних груп.
За економічними ознаками матеріальні запаси доцільно поділяти на такі:
— основні сировина і матеріали;
— допоміжна сировина та матеріали;
— куповані напівфабрикати, тара і тарні матеріали;
— паливо;
— будівельні матеріали, конструкції, деталі та обладнання;
— матеріали, передані на переробку;
— інші матеріали.
Щодо кожної групи економічної класифікації складають номенклатуру, тобто систематизований перелік
матеріалів за технічними ознаками, що є основою побудови та організації аналітичного обліку на етапі
поточного обліку.
 Організацію обліку здійснюють:
• за місцями зберігання, складами, сховищами, складами виробничих підрозділів, виробничими
підрозділами тощо;
• за характером руху — надходженням і вибуттям (джерелами надходження, напрямами вибуття та іншими
характеристиками).
Для організації обліку запасів за місцями зберігання доцільно скласти схему складського господарства, в
якій визначити:
— характер складського господарства, наприклад склад технічний, склад основних матеріалів, склад
відходів, склад тари та тарних матеріалів;
— основні матеріальні запаси, які будуть зберігатися на складі;
— інші характерні ознаки складу.
Первинний облік матеріальних запасів характеризує їх наявність, рух за надходженням і вибуттям, за
місцями зберігання.
 Організація носіїв первинного обліку запасів починається з відбору з альбому форм, рекомендованих
Комітетом статистики України. Якщо окремі форми не повністю відповідають вимогам роботи
підприємства, їх дороблюють і затверджують в індивідуальному порядку. У тому разі, коли за характером
діяльності підприємство не має стандартних форм в альбомах, такі носії розробляються індивідуально.
Організація руху носіїв первинного обліку на першому етапі облікового процесу здійснюється способом
складання оперограми на кожний первинний документ з моменту запису першої операції до передачі
документа на обробку в поточному обліку.
На організацію поточного обліку впливає варіант побудови обліку матеріальних запасів: простий,
дублюючий, сальдовий.
Основними носіями поточного обліку матеріальних запасів є: картки аналітичного (індивідуального)
обліку матеріалів, відомості синтетичного обліку за системою групування — синтетичними рахунками,
субрахунками відповідного порядку (першого, другого тощо) та різні розроблюванні відомості.
Завершальним етапом організації носіїв поточного обліку є формування альбомів. Доцільно альбоми
формувати за ознаками:
— надходження;
— вибуття;
— іншими носіями.
 Облікові номенклатури узагальнюючого обліку формуються під
впливом узагальнення даних у балансі періоду, формах
внутрішньогосподарської, фінансової, статистичної та податкової
звітності. Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду,
він складається за загальновизначеною формою.
Щодо кожного первинного документа організацією мають бути
охоплені всі операції. На кожний документ складається свій графік руху
після чого оформлюється зведений графік документів з матеріальних
запасів по підприємству.
7. Особливості організації обліку засобів праці

Під засобами праці розуміють річ (або комплекс речей), яку працівник
розміщує між собою та предметами праці так, аби вона була провідником
його дій на цей предмет.
За своєю суттю засоби праці можуть бути двох видів:
— знаряддя праці,
— предмети, що забезпечують умови праці.
Об’єктом обліку засобів праці є матеріальний засіб, за допомогою якого
здійснюється виробнича, комерційна або індивідуальна діяльність.
Одиницею обліку засобів праці є назва та об’єкти, визначені технічним
документом (паспортом тощо)
 Засоби праці поділяються на дві великі групи: оборотні та необоротні. Основу такого поділу
формують :
— ліміт ціни (межа суттєвості;
— розмір історичної собівартості придбання, установлений на підприємстві наказом про облікову
політику;
— строк використання відносно операційного періоду.
Перша група формує дві підгрупи: малоцінні та дорогоцінні засоби праці. Друга група охоплює
швидкозношувані та довгозношувані засоби праці. Таким чином, на підприємстві для організації обліку
засобів праці можуть бути визначені чотири вихідні групи:
1. Малоцінні швидкозношувані (оборотні).
2. Малоцінні довгозношувані (необоротні).
3. Дорогоцінні швидкозношувані (оборотні).
4. Дорогоцінні довгозношувані (необоротні).
 Наведена класифікація визначає:
— балансове групування: оборотні, необоротні засоби праці;
— метод обліку придбання: як капітальні або некапітальні інвестиції
— метод включення вартості об’єктів до витрат способом нарахування
амортизації або зносу.

Подальший поділ засобів праці в межах окремих економіко-правових

фінансових груп на підгрупи визначається різними нормативними актами:
законами, положеннями (стандартами), планом рахунків тощо — залежно від
відповідних умов конкретного підприємства.
8. Особливості організації обліку нематеріальних активів

Під нематеріальними активами розуміють ідентифіковані

немонетарні активи (ресурси), які не мають матеріальної форми та
утримуються підприємством для використання у виробництві, торгівлі,
в адміністративних цілях чи для здавання в оренду іншим особам.
За своєю суттю нематеріальні активи можуть бути:
• природними ресурсами (земля, вода, конфесії тощо);
• майном (будинком, спорудою тощо);
• інтелектуальною власністю (авторські права, патенти, ноу-хау, товарні
знаки тощо).
 Об’єктом обліку нематеріальних активів є нематеріальний засіб, за
допомогою якого здійснюється виробничо-комерційна діяльність або інший вид
діяльності.
Одиницею обліку нематеріальних активів є назва, яка визначається технічним
документом та об’єкти, установлені цим документом.
Основу організації обліку нематеріальних активів формує її фінансова та
економіко-правова класифікація, аналогічна засобам праці.
Первинний облік нематеріальних активів характеризує їх рух з
надходження, вибуття та використання в процесі діяльності за місцем
використання. Вихідна номенклатура первинного обліку визначається різними
нормативними актами, частково — технічною документацією (паспортом)
відповідного об’єкта.
 На організацію поточного обліку впливає характер технології,
організаційна структура підприємства, обрані варіанти амортизації та інші
чинники.
Для розроблення номенклатур поточного обліку складаються таблиці для
кожного напряму — надходження, вибуття, використання (амортизації),
списання, модернізації тощо
Організація носіїв поточного обліку нематеріальних активів, руху носіїв
первинного обліку на етапі поточного, а також процеси організації носіїв
узагальнюючого (підсумкового) обліку, узагальнення документообороту та
документопотоків здійснюється в порядку, аналогічному порядку
організації обліку засобів праці.
Дякую за увагу!