4

ВСТУП
Перехід України до ринкових відносин зумовив значні перетворення у системі
господарювання, зміни у ставленні до власності, управлінні господарськими
процесами. Розвиток економічних відносин та значне розширення
зовнішньоекономічних зв'язків висувають нові вимоги до побудови
бухгалтерського обліку в країні. Зміни, що відбулися в економічному та
соціальному житті країни, вимагають детального вивчення та застосування
багатьох фундаментальних положень, що діють у країнах із розвинутою
економікою. Разом з тим приведення національної бухгалтерської діяльності у
відповідності до міжнародних правил повинно поєднуватись із максимальним
використанням вітчизняного досвіду, збереженням тих методів, інструментів та
методологічних рішень, які не тільки не суперечить світовій практиці, але й
збагачують її. Незалежно від організаційно-правової форми, всі підприємства
функціонують у суттєво новому ринковому середовищі, яке зумовило потребу
перегляду постулатів планово-регламентованої системи обліку та звітності як
необхідної умови одержання достовірної інформації та прийняття економічно-
обґрунтованих рішень, вибору надійних контрагентів ринку та запобігання
підвищеному ризику у фінансовій діяльності.
У сучасних умовах, при частій зміні законодавства, а також приділенні малої
комп'ютеризованому обліку доходів і витрат, необхідність удосконалення
відображення обліку доходів і витрат, практична погреба в створенні нових
підходів до бухгалтерського обліку, відсутність розробок із вказаних питань,
підвищення значення своєчасної та достовірної облікової інформації в
обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень, засвідчують актуальність
даних проблем, що і зумовило вибір теми дипломної роботи, мету, завдання,
структуру та головні напрямки дослідження і рекомендації.
Мета дослідження полягає у розкритті питання обліку доходів, витрат і
фінансового результату на підприємстві.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі завдання:
- розкрити сутність та економічний зміст доходів, витрат і фінансового
 5
результату ;
- подати документальне оформлення бухгалтерського обліку доходів,
витрат фінансового результату на підприємстві;
- провести аналіз синтетичного та аналітичного обліку доходів, витрат
і фінансового результату;
- вказати напрямки удосконалення організації обліку доходів, витрат і
фінансового результату на підприємстві.
Об'єктом дослідження виступає ПП «Адоніс».
Предметом дослідження є доходи, витрати і фінансовий результат на
підприємстві, питання їх системного відображення в обліку за умов переходу до
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Вирішення питань сприятиме
отриманню раціонального використання доходів підприємства, достовірному
підрахунку витрат, а також прийнятно своєчасних управлінських рішень для
підвищення ефективності роботи підприємства.
Дана дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків,
списку використаних джерел та додатків.
У першому розділі здійснюється огляд нормативно-довідкової бази, а
також огляд наукової та навчально-методичної літератури за темою
роботи, у другому розділі - економічна характеристика ПП «Адоніс»,
організація бухгалтерського та податкового обліку та їх оцінка на даному
підприємстві, аналіз особливостей ведення бухгалтерського обліку доходів,
витрат, а також фінансово-економічний аналіз об'єкту дослідження, у
третьому розділі — дослідження формування доходів, витрат від роздрібної
торгівлі лікарськими засобами . Четвертий розділ містить рекомендації, щодо
удосконалення ведення обліку доходів, витрат і фінансового результату на ПП
«Адоніс».
 6

РОЗДІЛ 1. СУТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ І ВИТРАТ

ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Поняття про доходи підприємства та їх класифікація

Кожне підприємство у процесі своєї діяльності для отримання доходу

зазнає певних витрат. За допомогою термінологічного словника з обліку і
аудиту дамо визначення доходу [31 ,с.35].

Дохід - 1) збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі

набуття або зростання активів чи зменшення зобов'язань, що забезпечує
зростання капіталу і не є внесками учасників (акціонерів);

2) гроші або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної,

посередницької чи іншої діяльності (виторг).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації

про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій
звітності визначає П(С)БО 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства
фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290.

Це Положення не поширюється на доходи, пов'язані з реалізацією цінних

паперів; договорами оренди; контрактами з продажу у сфері торгівлі;
дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та
обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; змінами у
справедливій вартості вів та фінансових зобов'язань, а також з
ліквідацією указаних активів зобов'язань; змінами вартості інших
поточних активів.

Відповідно до ст.. 7 П (С)БО 15 доходами підприємства визнаються:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні
доходи; фінансові доходи, та інше.

Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті

господарської операції: збільшуються активи

або
 7

зменшуються зобов'язання і внаслідок цього відбувається зростання

власного капіталу [4, ст.5].

Таким чином, якщо активи збільшуються (або зобов'язання

зменшуються),але не призводять до зростання власного капіталу, дохід не
визнається.

Потрібно звернути увагу на те, що згідно ст.6 не визнаються

доходами підприємства суми, які отримані від інших сторін, тобто:

суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових

платежі; підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; суми
надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними
договорами на користь комітента, принципала тощо; суми попередньої оплати
продукції (товарів, робіт, послуг); суми авансу в рахунок оплати продукції
(товарів, робіт, послуг); - суми завдатку під заставу або в погашення
позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що
належать іншим особам.

У бухгалтерському обліку дохід відображають у сумі справедливої

вартості активів - отриманих або тих, що мають бути отримані.

Сума доходу, яка виникає у результаті господарської операції, як

правило, визначається за домовленістю між покупцем або користувачем
активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації,
яка може бути отримана, з урахуванням будь-якої торгової знижки, наданої
підприємством.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня

завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути
достовірно оцінений за наявності таких умов:

- можливості достовірної оцінки доходу,

- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг,

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату

 8

балансу,

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та

необхідних для їх завершення.

На рахунках цього класу крім рахунка 76 „ Страхові платежі” протягом

звітного року за кредитом відображається сума загального доходу разом із
сумою непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів), що включені до ціни
продажу, на дебеті – щомісячне відображення належної суми не прямих
податків, зборів (обов’язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення
суми чистого доходу рахунок 79 „ Фінансові результати”

Рахунок 70 „Дохід від реалізації” призначений для узагальнення інформації

про доходи від реалізації готової продукції, товарів, послуг, доходів від
страхової діяльності, а також про суму знижок ,наданих покупцям, та про інші
вирахування з доходу.

На кредиті субрахунків відображається збільшення (одержання) доходу, на

дебеті – належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану
вартість та інших, передбачених законодавством),суми, які отримуються
підприємством на користь комітента, принципала, та списання у порядку
закриття на рахунок 79 „Фінансові результати”.

На субрахунку 701 „Дохід від реалізації готової продукції” узагальнюється

інформація про доходи від реалізації готової продукції.

На субрахунку 702 „Дохід від реалізації товарів” підприємства торгівлі та

інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.

На субрахунку 703 „Дохід від реалізації робіт і послуг” підприємства і

організації, що виконують роботи і надають послуги , узагальнюють інформацію

про доходи від реалізації робіт і послуг, про результати зміни резервів не

зароблених премії.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами)

продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та іншими напрямками
 9

визначеними підприємством.

На субрахунку 704 „ Вирахування з доходу” на дебеті відображається сума

наданих після дати реалізації знижок покупця, вартість повернених покупцем
продукції та товарів, та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходів. На
кредиті субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на
рахунок 79 „Фінансові результати”.

На рахунку 71 „Інший операційний дохід” ведеться узагальнення

інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному
періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів робіт, послуг. До
інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти,
доходи від реалізації інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій),
доходи від операційної оренди активів, доходи від операційної курсової різниці
за неустойок, та інших санкцій за порушення господарських договорів, які
визнані боржником, або щодо яких одержано рішення суду, арбітражного суду
про їх стягнення, доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої
минув строк позивної давності, відшкодування раніше списаних активів, інші
доходи від операційної діяльності.

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції пов’язане з виконанням

деяких умов П(С)БО 15 „Дохід”, зокрема:

1. Передача покупцеві ризиків і вигод , пов’язаних з правом власності на

продукцію. У більшості випадків передача ризиків і вигод від володіння
збігається з передачею юридичного права власності або з передачею в
управління покупцеві. В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається

2. Не завжди одночасно з передачею юридичного права власності,

наприклад:

- покупець має право анулювати придбання з причин , визначених контрактом

на реалізацію, а підприємство – продавець не має упевненості відносно його
повернення.

- відвантажені товари підлягають подальшому монтажу, і цей монтаж є

 10

істотною частиною контракту, який не був завершений підприємством.

- одержання доходу від визначення реалізації залежить від доходу, який

отримає підприємство – покупець від власної реалізації цих товарів.

- одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає
покупець від власної реалізації цієї продукції.

Якщо підприємство – продавець залишає тільки незначний ризик володіння.

Операція вважається реалізацією і дохід визначається.

3. Управління і контроль за реалізованою продукцією. Якщо підприємство

залишає за собою подальше керівництво або контроль за реалізованою
продукцією, то дохід від такої реалізації не визнається.

4. Сума доходу достовірно визначена. Доходи , достовірну оцінку яких

здійснити неможливо, у звітності не відображаються , що відповідає одному з
основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності-обачливості,
який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів(активів,
зобов’язань) за вартістю , яка має запобігти заниженню зобов’язань та витрат і
завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

5. Упевненість у тому , що в результаті операції відбудеться збільшення

економічних вигод, а витрати, пов’язані з реалізацією продукції, достовірно
визначені. Якщо існує невпевненість в отриманні доходів від реалізації то до
усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.
 11
1.2. Суть та класифікація витрат підприємства за їх елементами та
статтями
Витрати – зменшення економічних вигод у звітному періоді у формі
вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань , що веде до
зменшення власного капіталу . за винятком розподілу капіталу між учасниками
(акціонерами) чи його вилучення (за умови, що ці витрати можуть бути
достовірно оцінені).
У свою чергу, розкриття інформації в обліку про витрати здійснюється
згідно з (С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів
України від 1 грудня 1999 р. № 318.
Відповідно до П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському
обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань [5, ст.5].
До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять: --
списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів тощо;
- нарахування зносу (амортизації); списання основних засобів,
нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними
і не використовуються; витрати від знецінення запасів;
- недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів тощо);
- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської
заборгованості, що може бути не погашена; благодійні внески;
- визнані економічні санкції —сплачені штрафи, пені.
Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування: - зарплати, податків,
зборів, обов'язкових платежів;
- відрахування на обов'язкове і добровільне страхування; транспортних
витрат; і оренди, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;
- послуг сторонніх організацій (аудиторських, юридичних,
консультаційних, медичних тощо);
- інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням
доходу, для отримання якого вони здійснені. Тобто витрати визнаються
 12

виходячи із “принципу відповідності доходів і витрат” [5, ст.7]. Витрати, які

неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються
у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені [5,ст.7]. І Ще
однією обов'язковою умовою визнання витрат є їх достовірна оцінка.

Слід зазначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту

про фінансові результати згідно ст. 9 :

- погашення отриманих позик;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими

аналогічними
договорами на користь комітента, принципала тощо;

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу

відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку ;

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не

призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Правила фінансового обліку доходів і витрат розглядаються в підручниках і

посібниках таких авторів, як: Чебанова I I . В., Василенко Ю.А., Бутинець Ф.Ф.,
ишиненко О.В., Сопко В.В., Ткаченко 11.М.

Ткаченко I I . М. чітко визначає умови правильної організації обліку доходів і

витрат [32, с.590],а Бутинець Ф.Ф. |11, с.386-387 ] і Лишиленко О.В. [23,
с.320 ] значну увагу приділяють їх класифікації.

Доходи та витрати поділяють за видами діяльності, внаслідок яких вони

виникають.
Основні - витрати, безпосередньо пов'язані з технологією виготовлення
продукції: на сировину, матеріали; виграти на основну і додаткову заробітну
плати виробничих робітників з відрахуваннями
 13
на соціальні заходи та інше.
Накладні — втрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва,
необхідні для його нормального функціонування. Вони поділяються на загально
виробничі (цехові) і адміністративні (збираються по підприємству в цілому).
За своїм складом витрати можуть бути однорідними (одноелементними) або
комплексними.
Одноелементні витрати - включають економічно однорідні витрати, які
не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового
призначення сировина, матеріали, заробітна плата тощо).
Комплексні витрати - складаються з сукупності різнорідних
витрат, приклад, витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання,
включаючи амортизацію обладнання і транспортних засобів тощо.
В залежності від часу виникнення і віднесення на собівартість
витрати поділяються на поточні та витрати майбутнього періоду.
Поточні - витрати на виробництво і реалізацію продукції даного
звітного періоду.
Витрати майбутнього періоду - витрати, які здійснені протягом звітного
періоду, але підлягають включенню до собівартості продукції в наступні звітні
періоди. За своєю цілісністю витрати поділяються на продуктивні і
непродуктивні.
Продуктивні витрати - залежать від характеру господарської діяльності
підприємства і передбачаються кошторисом витрат на виробництво та планом
економічного і соціального розвитку.
Непродуктивні витрати — утворюються через недоліки в технології та
організації виробництва (втрати від браку, простоїв тощо) [13,с.432].
Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві
великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та
витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності (рис. 1.2)
Відповідно до Типового положення з планування , обліку і калькулювання
собівартості продукції, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №
473 від 26.04.96 р., та нового Плану рахунків витрати, які включаються до
 14
собівартості продукції, групуються за такими елементами :
1. Матеріальні витрати .
2. Витрати на оплату праці.
3. Відрахування на соціальні заходи.
4. Амортизація.
5. Інші операційні витрати.
6. Інші затрати
До елементу „Матеріальна витрати” належать :
- витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції,
створюючи основу , або є необхідним компонентом для виготовлення продукції;
- витрати палива та електроенергії, що використовуються на технологічні ,
енергетичні , рухомі та інші виробничі потреби підприємства;
- витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що
потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
- витрати тари і тарних матеріалів;
- витрати будівельних матеріалів;
- витрати запасних частин;
- витрати матеріалів сільськогосподарського призначення;
- витрати товарів;
- інші матеріальні витрати.
На дебеті рахунка 80 „Матеріальні витрати” відображаються суми визнаних
матеріальних витрат, на кредиті – списання на рахунок 23 „Виробництво” прямих
матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції.
2. Елемент „Витрати на оплату праці”
Для узагальнення інформації про оплату праці за звітний період призначений
рахунок 81 „Витрати на оплату праці”, який має такі субрахунки,
811 „Витрати за окладами і тарифами”
812 „Премії та заохочення”
813 „Компенсаційні виплати”
814 „Оплата відпусток”
 15
815 „Оплата іншого не відпрацьованого часу”
816 „Інші виплати на оплату праці”
На дебеті рахунка 81 „ Витрати на оплату праці” відображається сума визнаних
витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво
продукції, на рахунки класу 9 – витрати , що відносяться до виробничих
накладних витрат, адміністративних, збутових витрат.
3. Елемент „Відрахування на соціальні заходи” відносять:
1. Фонд соціального страхування;
2. Державний Фонд сприяння зайнятості населення;
3. Пенсійний Фонд України.
4. Елемент „Амортизація”
Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних
засобів, інших не оборотних матеріальних активів та матеріальних активів
призначено рахунок №83 „ Амортизація”.
5. Елемент „Інші операційні витрати”
Ці витрати обліковуються на рахунку 84 „ Інші операційні витрати”. Ці витрати
є витратами звітного періоду .
Групування витрат за статтями калькуляції
Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт
та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей.
1. Сировина і матеріали, напівфабрикати власного виробництва.
2. Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги.
3. Паливо та енергія на технологічні потреби.
4. Зворотні відходи.
5. Основна заробітна плата.
6. Додаткова заробітна плата.
7. Відрахування на соціальні заходи.
8. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва.
9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового
призначення.
 16
10.витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання.
11. Загально виробничі витрати.
12. Адміністративні витрати.
13. Витрати внаслідок технічного неминучого браку.
14. Супутня продукція.
15. Інші операційні витрати.
16. Витрати на збут.
У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходи і витрати
відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження
або сплати грошових коштів. Отже, бухгалтерський облік ведуть, а звітність
складають на основі облікового принципу нарахування – доходи відображають у
бухгалтерському обліку і відповідно у фінансовій звітності за відвантаженням
товарів, виконанням робіт, наданням послуг незалежно від термінів одержання
грошових коштів або їхніх еквівалентів від покупців ( замовників ).
Одержані передоплати ( аванси ) не визнаються доходами , а видані –
витратами. Оскільки не призводить до зміни власного капіталу підприємства
[35, с. 46].
Правила управлінського обліку доходів і витрат розглядаються в посібниках та
монографіях таких авторів, як : Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Нападовська Л. В.,
 17
1.3. Податкова система України – основа організації податкового обліку
на підприємстві
Відповідно до Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств”
№ 283/97 – ВР від 22 травня 1997 р. Підприємство одночасно з бухгалтерським
обліком організовує податковий облік, який відрізняється визначенням сум
валових доходів та валових витрат, датою збільшення доходів і витрат для
здійснення цілей оподаткування , яка не збігається з моментом отримання
прибутку від реалізації в бухгалтерському обліку, сума витрат на виробництво
не відповідає сумі валових витрат. Об’єктом оподаткування стала величина ,
що не збігається з одержаним фінансовим результатом виробничо-
господарської діяльності підприємства. Об’єктом оподаткування є валовий
прибуток, визначений у податковому обліку. Ведення податкового обліку
підтверджується Рекомендаціями № 168 з використанням Валові витрат і
Валові доходів.
Відповідно до Указу Президента „Про деякі зміни в оподаткуванні” №
857/98, реалізація продукції відбувається з попередньою оплатою та без
оплати. Згідно з цим Указом термін дати визначення податкових зобов’язань і
податкового кредиту з дати одержання (сплати) коштів переноситься на дату
відвантаження (одержання) продукції ,товарів (робіт, послуг). Дата виникнення
податкових зобов’язань – визначається пунктом 7.3, а дата виникнення
податкового кредиту - п. 7.4 та п. 7.5 Закону України про податок на додану
вартість.
Згідно з Указом Президента України, який набрав дії з 01.10.98 р., автором
запропонована методологія кореспонденції рахунків за подіями стандарту 1. з
урахуванням Закону № 996-ХIV від 16.07.01р. :
- Реалізація при попередній оплаті
- Реалізація після відвантаження(без оплати)
- При попередній оплаті постачальникові за продукцію, товар, матеріали,
послуги.
 18
- При оприбуткуванні товарно – матеріальних цінностей без оплати
Для обліку податків існує окремий – податковий облік. Підприємство має
визначитися :
- Зі сплатою податку на прибуток за консолідованим прибутком .
Підприємство має також визначитись з пільгами, виходячи з діючого
законодавства. Витрати, що відображаються в бухгалтерському обліку, не
зменшують оподаткованого прибутку.
Отже, що ж до податкового обліку, то його організовують у такому порядку,
що задовольнити потреби управління і служби податкового менеджменту в
інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства. Разом з цим,
податковий облік обмежується в основному створенням системи формування
валових доходів і витрат та достовірності їх відображення у декларації про
прибуток підприємства, а також повноти нарахування, своєчасності
перерахування у дохід бюджету різних податків [15,с 128].
Податкова система – це сукупність правових норм , регулюють розміри,
форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий
характер й необхідні державі для виконання її функції. Комплекс податкових
заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб’єктів ,
стимулюючи економічну й інвестиційну активність. Практика свідчить, що
наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є
збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків
призводить до зростання цін або через скорочення попиту внаслідок зростання
цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб’єктів, що
характеризуються подальшим поглибленням кризи і спадком виробництва у
загальноекономічному масштабі.
Інколи підприємства штучно утримують низькі ціни на свою продукцію з
метою, щоб, з одного боку, зменшити абсолютну масу податкових платежів до
бюджету, з іншого, шляхом створення штучного дефіциту здійснювати кінцеву
реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур.
 19
Зрештою все одно спрацює механізм ринку: споживач оплачує продукт за
ринковою ціною. Разом із тим для держави стає безглуздим збільшення
податків, оскільки основна маса прибутку присвоюється виробником і
посередником безконтрольно.
Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і
зборів(обов’язкових платежів) до бюджету та внесків до державних цільових
фондів, що справляються у визначеному порядку. ЇЇ сьогоднішній стан можна
схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи
( впровадження податків, характерних до більшості розвинутих країн з
ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість, наповнення
нових форм оподаткування ринковим змістом.
Податки є формою фінансових відносин між державою і членами
суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду
грошових ресурсів , необхідних для здійснення державою її функцій.
Податки і збори – це обов’язкові платежі до бюджету і державних
цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах ,
визначеними законодавчими актами України.
Державні цільові фонди - це фонди, створенні відповідно до законів
України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і
зборів ( обов’язкових платежів ) юридичних осіб, незалежно від форм
власності , і внесків фізичних осіб.
Платниками податків є юридичні та фізичні особи , на які відповідно до
законодавчих актів , покладено обов’язок сплачено податки і збори
( обов’язкові платежі).
Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України ,
крім Пенсійного фонду України ( ст. 2 Закону України „ Про внесення змін до
Закону України „Про систему оподаткування” № 77/97 від 18 лютого 1997р.).
Об’єктами оподаткування є доходи , додана вартість продукції ( робіт ,
послуг), вартість продукції ( робіт , послуг), у тому числі митна або її
 20
натуральні показники , спеціальне використання природних ресурсів, майно
юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти , визначені законами України про
оподаткування.
Платники податків і зборів ( обов’язкових платежів ) зобов’язані :
1. Сплачувати належні суми податків і зборів ( обов’язкових платежів ) у
встановленні законами терміни ;
2. Вести бухгалтерський облік , складати звітність про фінансово-
господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановленні
законами;
3. Подавати до державних податкових органів та інших державних органів
відповідно до Законів України декларації , бухгалтерську звітність та інші
документи , відомості , пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів
( обов’язкових платежів ).
В Україні стягуються :
- загальнодержавні податки і збори ( обов’язкові платежі ) ;
- місцеві податки і збори ( обов’язкові платежі ) .
До загальнодержавних належать такі податки і збори ( обов’язкові платежі )
1. Податок на додану вартість ;
2. Акцизний збір ;
3. Податок на прибуток підприємств;
4. Податок на доходи фізичних осіб;
5. Мито;
6. Державне мито;
7. Податок на нерухоме майно ( нерухомість );
8. Плата ( податок ) на землю;
9. Рентні платежі;
10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин ;
 21
11. Податок на промисел;
12. Збір за геологорозвідувальні роботи , здійсненні за рахунок державного
бюджету;
13. Збір за забруднення навколишнього природного середовища;
14.Збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення;
15.Збір на обов’язкове соціальне страхування;
16.Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
17.Збір до Державного інноваційного фонду;
18.Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Загальнодержавні податки і збори ( обов’язкові платежі ) ( ст. 14 Закону)
встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території
України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів
(обов’язкових платежів) до Державного бюджету Автономної Республіки
Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно
до законів України.
До місцевих податків належать:
1. Податок з рекламою – не більше 0,1% вартості послуг за розміщення
одноразової реклами, 0,5% - за розміщення реклами на тривалий час;
2. Комунальний податок – не більше 10% неоподаткованого мінімуму
доходів громадян.
До місцевих зборів (обов’язкових платежів ) належить:
1. Готельний збір – не більше 20% добової вартості ;
2. Збір за паркування автотранспорту – не більше 3% неоподаткованого
мінімуму громадян;
3. Ринковий збір для громадян – не більше 20% мінімальної заробітної
плати , для юридичних осіб – не більше 3 мінімальних заробітних плат;
4. Курортний збір – не більше 10% неоподаткованого мінімуму громадян;
 22
5. Збір за право використання місцевої символіки;
6. Збір за право проведення кіно - і телезйомок;
7. Збір за проведення місцевих аукціонів;
8. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;
9. Збір з власників собак.
Податкова система України будується на поєднанні прямих і не прямих
податків. Прямі податки характеризуються тим, що вони встановлюються
безпосередньо на дохід чи майно платника податків, непрямі – включаються у
вигляді додатку до ціни товару чи тарифу на послуги і сплачуються
споживачами цих товарів. При прямому оподаткуванні грошові відносини
виникають між державою та самим платником податку, при непрямому
оподаткуванні суб’єктом податку стає продавець товару, який виступає
посередником між державою та виробником, споживачем товару чи послугами.
 23
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ
ОБЛІКУ ПП „АДОНІС”
2.1. Організаційна структура та загальна характеристика діяльності
ПП „Адоніс”
Приватне підприємство „Адоніс” є господарською одиницею, яка
заснована на приватній власності, з правом найму робочої сили, функціонує
на принципах повної економічної і правової самостійності.
Власником підприємства є громадянин України Носович М.В.
Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації,
має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в банках, має круглу
печатку, кутовий штамп, емблему, інші реквізити підприємства.
У своїй діяльності підприємство керується Цивільним та Господарським
кодексами України, Законом України „ Про власність” , іншим законодавством
України та цим Статутом (Додаток А)
Підприємство створене з метою створення прибутку. Предметом
діяльності підприємства є:
- оптова та роздрібна реалізація лікарських засобів, виробів медичного
призначення, лікарської рослинної сировини;
- оптова та роздрібна торгівля косметичними засобами, харчовими
добавками, діагностичними тест-системами, медичною технікою і
обладнанням;
- виробництво товарів народного споживання, народних промислів,
художніх виробів, продукції виробничо технічного призначення;
- переробка овочево-ягідної сировини з метою виготовлення з неї та
реалізації овочево-ягідної продукції;
- виготовлення різних лікарських форм та препаратів, в тому числі для
косметики;
- хімічний синтез та очистка лікарських засобів , виготовлення вакцини та
сироваток ; препаратів для бактеріологічної та імунологічної діагностики;
 24
- збір, придбання, переробка та виготовлення ліків та косметичних засобів
із компонентів крові людини; плаценти та ін.;
- розробка та виготовлення упаковок для ліків, косметичних засобів,
харчових продуктів та ін.;
- науково-дослідницька , консультаційна робота , підвищення кваліфікації
медичних та фармацевтичних робітників;
- виготовлення та ремонт устаткування для фармацевтичних підприємств
та аптек; медичного інструментарію , пристроїв та приладів для діагностики та
лікування;
- виготовлення та реалізація гомеопатичних засобів; виготовлення та
реалізація мінеральних вод ;
- надання інформаційно-консультативних та рекламних послуг , в тому
числі в галузі медицини , фармакології, фармації та ветеринарії , рекламна
робота по предмету діяльності підприємства ;
- проведення лабораторних досліджень (клінічних , біохімічних ,
бактеріологічних, імунологічних, санітарно-хімічних.)
- розробка та виготовлення засобів малої механізації для соціально-
трудової хімії.
Підприємством управляє його власник або призначений ним директор. До
виключної компетенції власника належить:
- визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження
його планів та звітів про їх виконання,
- внесення змін та доповнень до Статуту,
- призначення та відкликання директора,
- прийняття рішень про відкриття філій,
- прийняття рішень про припинення діяльності підприємства,
- порядок розподілу прибутку, визначення джерел покриття збитків,
- умови оплати праці посадових осіб підприємства.
 25
соціальному забезпеченню згідно законодавства. Підприємство самостійно
планує свою діяльність , виходячи з попиту на продукцію, послуги, роботи. А
також реалізує продукцію, майно за цінами, що встановлює самостійно
(договірними), а у випадках , передбаченими законодавчими актами України –
за державними цінами і тарифами. Підприємство має право з власної ініціативи
приймати будь – які рішення, що не суперечать законодавству України. ПП
„Адоніс” веде бухгалтерський облік, звітується перед відповідними
статистичними і фінансовими органами. Прибуток підприємства після сплати
встановлених законодавством платежів, використовується за вказівкою
власника. Частина чистого прибутку може передаватись у власність членів
колективу. Підприємство має право надавати безпроцентні позики працівникам
з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. А також забезпечує
охорону праці та дотримання правил техніки безпеки , охорону навколишнього
середовища, протипожежну і санітарну безпеку.
Майно підприємства становлять виробничі і не виробничі фонди, а також
інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі
підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є :
- грошові та матеріальні внески власника,
- доходи одержані від реалізації продукції, послуг,
- доходи одержані від реалізації інших видів господарської діяльності
підприємства,
- доходи від цінних паперів,
- кредити банків та інших кредиторів,
- майно придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та
громадян у встановленому законодавством порядку,
- інші джерела, не заборонені законодавством України.
Статутний Фонд ПП „Адоніс” становить 300 грн. І формується протягом
 26
року з дня його реєстрації. У підприємстві створюється резервний фонд у
розмірі 25 % Статутного фонду, який утворюється шляхом щорічних
відрахувань 5 % від суми чистого прибутку. Кошти резервного фонду
використовуються для покриття збитків.

Директор
Завідуючий
Фармацев
Гол. Бухгалтер.
Економіст Провізори
Бухгалтер ти

Касир Лікар - консультант

Рис. 1.1 Організаційна структура ПП „Адоніс”

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управління
підприємством організований на ПП „Адоніс” . Бухгалтерський облік на
підприємстві здійснює бухгалтерська служба, яка складається з двох
бухгалтерів.
Основними функціями головного бухгалтера на ПП „Адоніс” є:
- забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних
методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у
встановлені строки фінансової звітності.
- забезпечення перевірки у інших відокремлених підрозділах.
- організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського
обліку всіх господарських операцій.
- Участь в формуванні матеріалів, пов’язаних з нестачами .
Організація бухгалтерського обліку на ПП „Адоніс” передбачає розробку
 27
його облікової політики.
Згідно з ст. 1 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” та п.3 П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності
„ облікова політика – це „сутність методів і процедур, що використовується
підприємством для складання та подання фінансової звітності” [11, с.35].
Основне призначення облікової політики на ПП „Адоніс” полягає в :
- упорядкування облікового процесу на підприємстві;
- методологічному та методичному забезпеченню відображенню майна
підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;
- наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості ;
- забезпеченні ефективності обліку .
ПП „Адоніс” , спираючись на вищевказаний Закон України та
національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку , самостійно
визначає свою облікову політику яку воно застосовує постійно із року в рік.
Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову
політику. Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік
документів , що використовується для первинного відображення господарських
операцій, а також перелік облікових регістрів , необхідних для накопичення і
систематизації інформації. Перелік документів затверджений в наказі
керівника підприємства про облікову політику.
При формуванні облікової політики передбачається майнова
відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність
застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів
господарської діяльності. Облікова політика ПП „Адоніс” відповідає вимогам
повноти, обачності, послідовності, безперервності, періодичності та іншим
вимогам, передбаченим Законом України „Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні”.
В обліковій політиці наведений перелік статей , які відносяться до
 28
адміністративних витрат, витрат на збут, загально виробничих витрат тощо.
Валові доходи та витрати фіксуються , без записів у системі рахунків
бухгалтерського обліку , у відомостях з подальшим використанням для
складання декларацій про прибуток та ПДВ.
На ПП „Адоніс” не має графіку документообігу , який повинен сприяти
покращенню усієї роботи на підприємстві , посиленню контрольних функцій
бухгалтерського обліку, підвищенню рівня автоматизації облікових робіт.
Отже в даному підрозділі було розраховано основні фінансово – економічні
показники діяльності ПП „Адоніс”, показано формування облікової політики та
її оцінку. Можна впевнено ствердити, що облікова політика-це не просто
сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов
господарювання, але й вибір методики обліку яка надає можливість
використовувати різні відображення фактів господарського життя в обліку.
 29
2.2.Оцінка функціонування системи бухгалтерського та податкового
обліку ПП „Адоніс”.
Для окремого ведення обліку доходів і витрат, а також складання Звіту про
фінансові результати новим Планом рахунків передбачено відповідні класи
рахунків. Так, для узагальнення інформації про доходи підприємства
передбачено клас 7”Доходи і результати діяльності”, про витрати – клас 8
„Витрати за елементами” та клас 9 „ Витрати діяльності ”.
ПП „Адоніс” використовує клас 9 „ Витрати діяльності ”.
На рахунках 7 класу, крім рахунка 76 ”Страхові платежі”, протягом звітного
року за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою
непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів), що включені до ціни
продажу, за дебетом-щомісячне відображення належної суми чистого доходу
на рахунок 79 ”Фінансові результати”.
У своїй діяльності ПП „Адоніс” використовує такі рахунки 7 класу:
- 70” Дохід від реалізації” ;
-71” Інший операційний дохід” ;
-73” Інші фінансові доходи” ;
-74” Інші доходи” ;
-79”Фінансові результати”.
Облік доходу від реалізації:
Для обліку доходів , які виникають у ході операційної діяльності ПП ”
Адоніс”, призначено рахунок 70 ”Дохід від реалізації”.
Рахунок 70 ”Дохід від реалізації” призначений для узагальнення
інформації про доходи від реалізації готової продукції , товарів, робіт і послуг,
а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з
доходу.
ПП „Адоніс” використовує усі субрахунки рахунку 70” Доходи від
реалізації” , а саме:
 30
- 701”Дохід від реалізації готової продукції” ;
- 702”Дохід від реалізації товару” ;
- 703”Дохід від реалізації робіт і послуг” ;
- 704”Вирахування з доходу”.
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами)
продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та іншими напрямками,
визначеними підприємством. Первинними документами при обліку доходів від
реалізації є розрахунок бухгалтерії.
Типові бухгалтерські проводки по рахунку 70”Дохід від реалізації” наведені
в додатку Д.
Облік іншого операційного доходу
Для узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності
ПП „Адоніс” у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) призначений пасивний рахунок 71 „Інший
операційний дохід”
До інших операційних доходів ПП „Адоніс” відносяться: доходи від
реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних
активів(крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів;
доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті;
доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк
позовної давності.
У своїй діяльності ПП „Адоніс” використовує лише п’ять субрахунків
рахунку 71 Інший операційний дохід”, які подані в табл. 2.1.
У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи , не
пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких , зокрема,
належать:
- дохід від реалізації інших необоротних активів;
- пеня, штрафи неустойки, та інше.
 31
Таблиця 2.1
Субрахунки до рахунку 71 „ Інший операційний дохід”
№ Назва Характеристика
суб.рах. субрахунку
712 Дохід від Для узагальнення інформації про
реалізації доходи від реалізації оборотних
інших активів ( виробничих запасів,
необоротних МШП)
активів
717 Дохід від Для узагальнення інформації про
списання доходи від списання
кредиторської кредиторської заборгованості, що
заборгованості виникла в ході операційного
циклу, по закінченню строку
позивної давності.
Основні бухгалтерські проводки з обліку інших операційних доходів ПП
”Адоніс” наведено в Додатку Д.
Облік інших фінансових доходів
Для обліку доходів, які виникають у ході фінансової діяльності
підприємства, зокрема, дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової
діяльності, які не обліковуються на рахунку 72 „Дохід від участі в капіталі”,
призначено пасивний рахунок 73 „Інші фінансові доходи”. У своїй діяльності
ПП ”Адоніс” використовує усі субрахунки рахунку 73 „Інші фінансові
доходи”.
Субрахунки до рахунку 73 „Інші фінансові доходи” наведені в табл. 2.2
Доходи ,що виникають в процесі фінансової діяльності підприємства, такі, як
дивіденди, відсотки, інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім
доходів, які враховуються за методом участі в капіталі), відображаються в
бухгалтерському обліку на рахунку 73 „Інші фінансові доходи”.
 32
Таблиця 2.2
Субрахунки до рахунку 73„Інші фінансові доходи”.

№ Назва Характеристика
суб. субрахунку
рах.

732 Відсотки Для узагальнення інформації

одержані про відсотки за облігаціями чи
іншими цінними паперами , за
якими не ведеться облік на
субрахунку 731 „Дивіденди
одержані”, зокрема ,
винагороди за здані у
фінансову оренду необоротні
активи ,тощо.

733 Інші доходи від Для узагальнення інформації

фінансових про інші доходи від фінансової
операцій діяльності , що не знайшли А
на відображення на інших л
іт субрахунках рахунка 73 „Інші и
чн фінансові доходи” и
й облік фінансових доходів на ПП „Адоніс” ведеться за об’єктами
інвестування. Первинними документами для обліку інших фінансових доходів
є довідки бухгалтерії. Основні бухгалтерські проводки з обліку інших
фінансових доходів наведено в Додатку Д .
Облік інших доходів
Обліку доходів, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не
пов’язані з операційною та фінансовою діяльністю ПП „Адоніс” призначено
 33
пасивний рахунок 74 „Інші доходи”.
Рахунок 74 „Інші доходи” має ряд субрахунків. ПП „Адоніс” використовує
такі:
*741 „Дохід від реалізації фінансових інвестицій”;
*744 „Дохід від неоперативної курсової різниці”;
*745 „Дохід від безоплатно одержаних активів”;
*746 „Інші доходи від звичайної діяльності”.
Основні бухгалтерські проводки з обліку інших доходів наведено в
(Додатку Д).
Облік фінансових результатів
Для обліку узагальнення інформації про фінансові результати ПП „Адоніс”
використовується рахунок 79 „Фінансові результати”
ПП „Адоніс” у своїй діяльності використовує три субрахунки рахунку 79
„Фінансові результати” , а саме 791 „Результат від основної діяльності”, 792
„ Результат від фінансових операцій”, 793 „Результат іншої звичайної
діяльності”.
Кореспонденція рахунків з обліку фінансових результатів подано в (Додатку
Д).
Тепер зупинимось більш детальніше на витратах . ПП „Адоніс” . Оскільки
вся діяльність підприємства включає в себе операційну , інвестиційну,
фінансову та іншу діяльність, то новим Планом рахунків передбачено окремі
рахунки для обліку витрат цих видів діяльності.
Розкриємо суть кожного з цих рахунків.
Облік собівартості реалізації
У загальній системі показників, що характеризують ефективність
виробництва як усього ПП „Адоніс”, так і його підрозділів – основне місце
належить собівартості, склад якої визначається витратами, що її формують.
ПП „Адоніс” включає до собівартості:
 34
- Прямі виробничі витрати ( закупівельна вартість лікарських засобів );
- Прямі витрати на оплату праці ( заробітна плата та інші виплати
працівникам );
- Інші прямі витрати ( відрахування на соціальні цілі, плата за оренду
аптечних пунктів , амортизація , тощо );
- Загально виробничі витрати.
Узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів,
наданих послуг ведеться на рахунку 90 „ Собівартість реалізації”.
Рахунок 90 –активний, призначений для обліку господарських процесів. По
дебету рахунку 90 „ Собівартість реалізації” на підставі бухгалтерських
довідок, накладних, рахунків відображається виробнича собівартість
реалізованої готової продукції, робіт, послуг ; фактична собівартість
реалізованих товарів ( без торгових націнок ) , по кредиту - списання в
порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 „ фінансові результати ” ,
яке оформляється довідкою бухгалтерії. Адміністративні витрати, на збут та
інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості
готової та реалізованої продукції.
Облік адміністративних витрат
Адміністративними є витрати, пов’язані із обслуговуванням виробництва і
управління ним в масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат
ПП „ Адоніс ” відносяться такі витрати :
- Загальні та корпоративні витрати ( організаційні витрати, на проведення
річних зборів, представницькі витрати, тощо );
- Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління ПП „
Адоніс ” та іншого адміністративного персоналу ;
- Витрати на зв’язок ( поштові, телеграфні, телефонні, факс ).
- Амортизація не матеріальних активів загальногосподарського
призначення
Загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням
35
ПП „ Адоніс ”, відображаються на рахунку 92 „ Адміністративні витрати”.
По дебету рахунку 92” Адміністративні витрати” відображається сума
визнаних адміністративних витрат, по кредиту – списання на рахунок 79
„ Фінансові результати ”.
Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться на ПП „Адоніс” за
статтями.
Первинними документами при відображенні накопичення адміністративних
витрат є накладна, рахунок, авансовий звіт, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо.
Бухгалтерські проводки по рахунку 92 наведені в Додатку Е .
Облік витрат на збут
Витрати на збут включають наступні витрати, пов’язані з реалізацією
(збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):
- витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах;
- оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам,
працівникам підрозділу, що забезпечують збут;
- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
- витрати та транспортування, перевалку і страхування готової продукції
(товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з
транспортуванням продукції (товарів) тощо.
Облік витрат, пов’язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції,
товарів,робіт і послуг, ведеться на рахунку 93 „Витрати на збут”. Рахунок 93 є
активним, витратним, призначеним для обліку господарських процесів.
По дебету рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, по
кредиту- списання на рахунок 79 „Фінансові результати”.
Аналітичний облік витрат на збут ведеться у відомостях в розрізі статей
витрат та за економічними елементами. Ще однією обов’язковою умовою
визнання витрат, як і інших активів або зобов’язань є їх достовірна оцінка.
36
При організації обліку за центрами витрат відповідні регістри ведуть в
розрізі складів і служб, пов’язаних зі збутом готової продукції.
Первинними документами при відображенні накопичення витрат на збут є
накладна, рахунок ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання витрат на збут
на фінансові результати оформляється довідкою( розрахунком) бухгалтерії.
Основні бухгалтерські проводки по рахунку 93 „Витрати на збут” подані в
Додатку Е.
Облік інших витрат операційної діяльності
До інших операційних витрат включається:
- витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8
„Нематеріальні активи ”;
- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей
бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат,
пов’язаних з їх реалізацією;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву
сумнівних боргів тощо.
Для обліку інших витрат операційної діяльності ПП „ Адоніс ”
використовує рахунок 94 „Інші витрати операційної діяльності”. Рахунок 94 є
активним, витратним, призначений для обліку господарських процесів. На
рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім
витрат, які відображаються на рахунку 90”Собівартість реалізації”, 91
„Загально виробничі витрати”, 92 „Адміністративні витрати” , 93”Витрати на
збут ”. По дебету рахунку відображається сума визнаних витрат, по кредиту –
списання на рахунку 79 „Фінансові результати”.
Рахунок 94 „Інші витрати операційної діяльності” має ряд субрахунків. У
своїй діяльності ПП „ Адоніс ” використовує такі:
*942 „Собівартість реалізованої іноземної валюти”;
 *943 „Собівартість реалізованих виробничих запасів”;
37
*944 „Сумнівні та безнадійні борги”;
*945 „Втрати від операційної курсової різниці”;
*946 „Втрати від знецінення запасів”;
*947 „Нестачі і витрати від псування цінностей”;
*949 „Інші витрати операційної діяльності”.
Первинними документами при відображенні накопичення інших витрат
операційної діяльності є накладна, акт про оцінку, інвентаризаційний опис,
порівняльна відомість, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання інших витрат
операційної діяльності на фінансові результати оформляється довідкою
(розрахунком) бухгалтерії.
Основні бухгалтерські проводки ПП „ Адоніс ” по рахунку 94 „Інші витрати
операційної діяльності” наведені в Додатку Е .
Облік фінансових витрат:
До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування
кредитами отриманими, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати
підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.
Рахунок 95 „Фінансові витрати” має такі субрахунки:
*951 „Відсотки за кредит”;
*952 „Інші фінансові витрати”.
На субрахунку 951 ведеться облік витрат, пов’язаних з нарахуванням та
сплатою відсотків, процентів тощо, за користування кредитами банків.
На субрахунку 952 ведеться облік витрат, пов’язаних із залученням
позикового капіталу, зокрема витрат, пов’язаних з випуском, утриманням та
обігом власних цінних паперів; нарахуванням відсотків за договорами
кредитування ( крім банківських кредитів), фінансового лізингу тощо.
Первинними документами при відображенні накопиченні фінансових витрат
є ВКО, виписка банку, довідка бухгалтерії. Списання витрат на фінансові
витрати оформляється довідкою бухгалтерії.
38
Основні бухгалтерські проводки з обліку фінансових витрат ПП „ Адоніс ”
наведені в Додатку Е.
Облік інших витрат звичайної діяльності:
До інших відносяться витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності
( крім фінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом і реалізацією
продукції (товарів) і послуг. У складі інших витрат ПП „Адоніс”
відображається :
- собівартість реалізованих необоротних активів та іншого майна
підприємства;
- уцінка необоротних активів та іншого майна підприємства ;
- втрати пов’язані з ліквідацією необоротних активів.
Облік таких витрат ведеться на рахунку 97 „Інші витрати”. За дебетом
даного рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання
на рахунок 79 „Фінансові результати”.
У своїй діяльності ПП „Адоніс” використовує такі субрахунки рахунку 97
„Інші витрати”:
- 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів”;
- 974”Втрати від не операційних курсових різниць”;
- 975 „Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;
- 976 „Списання необоротних активів”.
Первинними документами при відображенні накопиченні інших витрат є
рахунок, ВКО, виписка банку, акт на списання основних засобів, акт про
уцінку, довідка бухгалтерії тощо. Списання інших витрат оформляється
довідкою (розрахунком) бухгалтерії. Кореспонденція рахунків з обліку інших
витрат звичайної діяльності подана в Додатку Е .
Облік податку на прибуток:
Для відображення податку на прибуток в новому Плані рахунків
передбачено рахунок 98 „Податок на прибуток”. За дебетом цього рахунка на
39
ПП „ Адоніс” відображають нараховану суму податку на прибуток, за
кредитом – включення до фінансових результатів на рахунку 79 „Фінансові
результати ”. Кореспонденція рахунків з обліку податку на прибуток від
звичайної діяльності наведена в Додатку Е .
Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні ПП „Адоніс” самостійно розробило відомості, в яких відображені
валові доходи та валові витрати , а також розрахований прибуток та податок з
прибутку.
Отже, у даному підрозділі магістерської роботи було показано, як ведеться
синтетичний та аналітичний облік доходів, витрат і фінансового результату на
ПП „Адоніс”.
Облік операції з податку на додану вартість:
Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості і
сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів,
виконання товарів, надання послуг. Додана вартість – це прибуток , заробітна
плата з нарахуванням на неї та інші витрати .Суми податкових зобов’язань зі
сплати податку на додану вартість на кредиті рахунку 64 „Розрахунки за
податками й платежами”, використовуючи субрахунки 643 „Податкові
зобов’язання ”, 644 „Податковий кредит”.
В усіх випадках відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг)
включаючи продаж за готівку, за бартерним обміном . в обов’язковому
порядку складаються рахунки – фактури, накладні, акти, реєстри, в яких сума
податку зазначається окремим рядком і обов’язково вказуються: дата
складання, найменування і адреси постачальника і покупця. Кількість , ціна і
сума ПДВ повинні вказуватися по кожній позиції окремо.
База операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної
вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням
акцизного збору, та інших податків, за винятком податку на додану вартість,
що включається в ціну товарів згідно з Законами України питань
40
оподаткування. Національні положення (як і міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку) не передбачають методи ведення бухгалтерського
обліку непрямих податків, тому що цей вид обліку регламентується
податковим законодавством.
У журналах – ордерах, відомостях, та інших регістрах бухгалтерського
обліку по заготівлі матеріалів і реалізації продукції сума податку має
відокремлюватись в окрему графу на підставі розрахункових документів.
Торгівельні, заготівельні , постачальницько збутові, посередницькі та інші
підприємства, які надають послуги з доставки товарів, у розрахункових
документах вказують окремим рядком суму податку на додану вартість,
обчислену як за одержаними ними валовими доходами, так і за товари, що
ними реалізуються.
Введення в дію Плану рахунків наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №
291 внесло радикальні зміни в методологію бухгалтерського обліку ПДВ
встановлену Інструкцією №141 з бухгалтерському обліку податку на додану
вартість. Інструкція № 141 втратила чинність з введенням в дію нового Плану
рахунків і Інструкції № 291
 41
2.3. Аналіз рівня динаміки доходів і витрат ПП „Адоніс”
У процесі аналізу доходів і витрат необхідно оцінити виконання плану по
прибутках, який у ринкових умовах має прогнозний характер на найближчу
перспективу. Такий план враховує реальні можливості підприємства отримати
прибутки , а отже є інструментом перспективного аналізу. Контроль за
виконанням плану необхідно здійснювати до та у вході здійснення операцій.
Це вимагає налагодженої системи прогнозування обсягів доходів та витрат. У
разі відсутності плану для оцінки рівня показників фінансових результатів
діяльності заповнюється аналітична табл.. 2.3, в якій використовуються дані
фінансової звітності господарюючого суб’єкта (Додаток Б-1,Б-2)
Таблиця 2.3
Показни- 2003 рік 2004 рік Відхилення
ки
Сума Пито Сума Пито Сума Питом
тис.грн ма тис.грн ма тис.грн а вага,
вага, вага, %
% %

1 2 3 4 5 6 7

Дохід від 1511,7 101,1 3335,4 100,8 +1823, +0,7

реалізаці 7
ї
продукці
ї
Непрямі 16,4 1,1 29,5 0,8 +13,1 +12,0
податки
та інші
вирахува
ння з
доходу
Чистий 1495,3 100 3305,9 99,9 +1810, -0,1
дохід від 6
реалізаці
ї товарів
42
 Продовження табл.2.3

1 2 3 4 5 6 7
Інші - - 00,4 0,01 +0,4 +0,4
операцій
ні
доходи
Інші - - 22,7 0,08 +2,7 +0,4
звичайні
доходи
Надзвича - - - - - -
йні
доходи
Разом 1495,3 100 3309,0 100 +1813,7 -
чисті
доходи
Матеріа - - 1,9 0,06 +1,9 +0,06
льні
затрати
Витрати 27,7 1,9 47,7 1,5 +20 -0,4
на
оплату
праці
Відраху- 10,5 0,7 17,1 0,5 +6,6 -0,2
вання на
соціальні
заходи
Аморти- 0,8 0,05 3,3 0,1 +2,5 +0,05
зація
Інші 180,2 12,3 523,7 16,5 +343,5 +4,2
операцій
ні
витрати
Собівар- 1230,8 83,7 2519,9 79,5 +1289,1 -4,2
тість
товарів
Інші 5,5 0,4 2,7 0,02 -2,8 -0,38
звичайні
витрати
Назвичай - - - - - -
ні
витрати
 43
Продовження табл. 2.3

1 2 3 4 5 6 7

Податок 14,3 1,0 51,8 1,6 +37,5 +0,6

на
прибуток
Разом 1469,8 100 3168,1 100 +1698,3 -
витрат
Чистий 25,5 - 140,9 - +115,4 -
прибуток
(збиток)

Аналіз даних про доходи підприємства у 2004 році свідчить про їх

позитивну динаміку порівняно з попереднім 2003 роком. Відбулися значні
структурні зрушення, зокрема на 0,1 пункту зменшилась питома вага чистого
доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), появились
інші звичайні доходи, питома вага , яких становить 2,7%.
За даними табл. 2.3. ми можемо побачити, що в ПП „Адоніс” зросли
матеріальні витрати на 0,06 %, на 0,4% зросли операцій ні витрати, Зросла
амортизація 0,05%, зменшилась питома вага витрат на оплату праці на 0,4%,
соціальні заходи на 0,2%, собівартість товарів – на 4,2% , інші звичайні витрати
– на 0,38%.
Отже, з показників фінансових звітів можна зробити висновок , для
покращення рівня прибутку підприємства можна досягти наступним чином:
провести рекламу своїх товарів; пояснити покупцям чому вони повинні
купувати саме цей товар, а не інший; для покупців, яку купують значну
кількість товару запропонувати знижку, тощо. Звичайно це збільшить витрати,
однак дасть можливість в майбутньому отримати прибуток.

44
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ДОХОДІВ
ТА ВИТРАТ НА ПП „АДОНІС”
3.1. Організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками та
доходів від реалізації товарів на ПП „Адоніс”
„Розрахунки з покупцями та замовниками ” – рахунок бухгалтерського
обліку , призначений для відображення розрахунків з покупцями за
відвантажені на їх адресу товарно – матеріальні цінності і розрахунків із
замовниками за виконані і прийняті до оплати роботи або надані послуги.
Рахунок 36 – активний рахунок. Щоб не допустити утворення на ньому
кредитового сальдо, слід облік попередніх оплат , отриманих від покупців
вести окремо, а саме на пасивному рахунку 681 „аванси видані”.
Рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” дебетується на суми
виникнення боргових прав, що дорівнюють продажній вартості переданих
(відвантажених) товарів або готової продукції, виконаних робіт, наданих
послуг у кореспонденції з рахунками обліку доходів від реалізації відповідних
активів.
Якщо на підприємство - продавця , згідно з умовами договору , покладається
обов’язок з доставки товарів до станції відправлення, витрати на таку доставку
є для цього підприємства витратами звичайної (зокрема операційної)
діяльності. У бухгалтерському обліку такі витрати враховуються відповідно до
інструкції № 291 і П(С) БО 16 „Витрати” на рахунку 93 „Витрати на збут” з
подальшим включенням їх у собівартість реалізованих товарів (рахунок 902)
або реалізованої готової продукції (рахунок 901).
 Рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” кредитується на суми
виконання (погашення) покупцями і замовниками своїх боргових зобов’язань
перед підприємством найчастіше в кореспонденції з рахунками обліку
грошових коштів (якщо надходження оплати - „друга подія”) або з рахунками
обліку авансів отриманих (якщо надходження оплати – „перша подія”); рідше –
в кореспонденції з рахунками обліку розрахунків з постачальниками , якщо
45
виконується бартерний контракт. Суми боргових прав стосовно покупців
(замовників), забезпечені отриманим від цих дебіторів векселем, списуються з
рахунка розрахунків з покупцями і замовниками й переносяться на рахунок
обліку векселів отриманих : Д – т 34 К – т 36.
Відображення на рахунку розрахункових операцій відбувається за такою
схемою :
Схема 3.1

Розрахунки з покупцями
та замовниками

Д-т К-т
Реалізація това- Надходження оплати
рів, робіт,послуг залік авансів
(виникнення отриманих
боргових (зменшення боргових
прав) прав)
(+) (-)

Аналітичний облік за рахунком ведеться за кожним пред’явленим покупцям

(замовником) рахунком , а при розрахунках у порядку планових платежів –
тільки в розрізі покупців (замовників).
Розрахунки в порядку планових платежів – це розрахунки, узгоджені з
покупцем у рамках одного договору про регулярні поставки, з одного боку , і
про такі самі регулярні платежі з іншого боку.
Нижче подана докладна кореспонденція рахунків, складена з максимальним
урахуванням можливих обставин , що складаються в підприємницькій
діяльності при розрахунках з покупцями і замовниками.
Типова кореспонденція рахунка 36 „Розрахунки з покупцями і замовниками”
46
Д-т К-т За дебетом рахунка 36 „Розрахунки з
покупцями і замовниками”
36 702 „Дохід від реалізації Відвантажувальні документи (накладні,
товарів” рахунки-фактуру), що свідчать про
відвантаження на адресу покупця товарів.
Виручка, очікувана до надходження ,
відповідно до методу нарахування,
зараховується до складу доходів від
реалізації товарів у звітному періоді
36 76 „Страхові платежі” Нарахування страховою організацією
страхових платежів до отримання згідно з
договором страхування

Д-т К-т За кредитом рахунка 36 „Розрахунки з

покупцями і замовниками”
30 „Каса” 36 Отримання готівки від покупців і замовників
за відвантажені товари. Операція
оформляється прибутковим касовим ордером
31 „Рахунки в банках” 36 Надходження грошових коштів на
розрахунковий рахунок від покупців і
замовників за відвантажені товари
63 „Розрахунки з 36 Взаємний залік заборгованості між
постачальниками та підприємством і постачальником після
підрядчиками ” виконання бартерного контракту
704 „Вирахування з 36 Акти, рекламації й інші документи, на
доходу” підставі яких проводиться повернення товарів
від покупців

Окремо треба сказати про рахунок 363„Розрахунки з учасниками промислово

фінансової групи”. Очевидно, цей новий рахунок введений як симетричний
пасивному рахунку 682 „Внутрішні розрахунки” , призначеному для
відображення розрахунків у межах групи взаємопов`язаних підприємств, про
 діяльність яких складається консолідований звіт. Але оскільки цей рахунок
(682) відображає такі розрахунки односторонньо, а саме, тільки як
зобов’язання, то цілком зрозуміло, що повинен бути й протилежний рахунок –
для відображення боргових прав щодо підприємств , що входять до цієї групи.
У цьому й полягає призначення рахунка 363, яким План рахунків у 2003 році
нарешті був доповнений.
47
В ПП „Адоніс” розрахунки з покупцями та замовниками відображаються на
рахунку 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”. Серед постійних
покупців можна виділити наступні: ЛОК „Дружба”, Протитуберкульозний
диспансер, ВУВКГ, Газопереробний завод, і різноманітні приватні підприємці.
Всі розрахунки ведуться у безготівковій формі. На прикладі ЛОК „Дружба”
відображено безготівковий розрахунок з покупцями та замовниками у схемі
3.2,згідно з дією 3 ПП „Адоніс” зобов’язаний надати ЛОК „Дружбі” також і
податкову накладну, яку можна побачити в Додатку Є1.

1 Рахунок – фактура

ПП
2 Перерахунок „Адоніс” грошових коштів
Покупець
3 Накладна, податкова накладна,
(ЛОК
лікарські засоби
„Дружба”)

4 Довіреність

Схема 3.2. Безготівковий розрахунок з покупцями та замовниками

Для забезпечення обліку доходів підприємства, які отримуються від різних
видів статутної діяльності , Планом рахунків передбачені рахунки класу 7
„Доходи і результати діяльності ”. Разом з тим рахунки класу 7 умовно
поділяються на 2 основні групи : рахунки обліку доходів, і рахунки обліку
результатів. Своєю чергою, усередині кожної із цих груп передбачено розподіл,
який конкретизує облікову інформацію. Усі рахунки обліку доходів і
результатів є пасивними. За винятком рахунка 704 „Вирахування з доходу” і
705 „Перестрахування”. Це контр дохідні рахунки – рахунки, які зменшують
величину нарахованих до отримання доходів на суми , що фактично належать
третім особам.
48
Рахунки класу 7 призначені для узагальнення інформації про доходи і
результати за видами звичайної діяльності та видами операцій, пов’язаних з
надзвичайними подіями.
Формування інформації про доходи отримані підприємством у процесі
звичайної діяльності, здійснюється в розрізі груп операцій, що входять до
звичайної діяльності : промислово – виробничих , торговельних і виробничих
операцій з виконання робіт та надання послуг а також звичайних операцій, не
пов’язаних з основною діяльністю підприємства, і фінансових операцій.
Кожне підприємство, виходячи з напрямів своєї фінансово – господарської
діяльності, структури її видів і обсягів вкладень, вибирає ту чи іншу сукупність
рахунків, створює бухгалтерський облік доходів у розрізі обраних способів їх
отримання і закріплює прийняте рішення наказом про облікову політику.
Рахунок 70 має такі субрахунки :
701 „Дохід від реалізації готової продукції” – за кредитом відображається
виручка від реалізації за фактом її визнання в поточному періоді, за дебетом –
вирахування з виручки на користь третіх осіб і списання залишку на
фінансовий результат у порядку закриття рахунка.
702 „Дохід від реалізації товарів” - за кредитом відображається виручка від
реалізації за фактом її визнання в поточному періоді, за дебетом – вирахування
з виручки на користь третіх осіб і списання залишку на фінансовий результат у
порядку закриття рахунка.
703 „Дохід від реалізації робіт і послуг” – за кредитом відображається
виручка від реалізації за фактом її визнання в поточному періоді, за дебетом –
вирахування з виручки на користь третіх осіб і списання залишку на
фінансовий результату порядку закриття рахунка.
704 „Вирахування з доходу” – за дебетом відображаються вирахування з
доходу , що утворилися внаслідок надання покупцям (замовникам) знижок
після того , як відбувся і був відображений в обліку факт визнання доходів, а
також вирахування на користь покупців, які повернули товар. За кредитом –
49
відображається списання залишку вирахування в порядку закриття рахунка на
фінансовий результат.
705 „Перестрахування” – за дебетом відображується нарахування частки
перестраховика у страхових платежах за договорами, переданими у
перестрахування. За кредитом відображується зарахування частки пере
страховиків у загальній сумі страхових платежів у зменшення доходів.
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами)
товарів, продукції, робіт, послуг, регіонами збуту та, або іншими напрямками,
визначеними підприємством. Доходом підприємства визнається збільшення
економічних вигод внаслідок надходження активів або погашення зобов’язань,
яке приводить до збільшення капіталу цього підприємства за винятком частини
капіталу , що приростає за рахунок внесків учасників (власників).
 50
3.2. Організація обліку прямих виробничих, не прямих та інших
операційних витрат ПП „Адоніс”
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає
методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про
витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням
активів або збільшенням зобов’язань.
Поділ витрат на прямі і не прямі не може бути єдиним для усіх випадків і
закладене від особливостей організації виробництва, техніки і технології. У
зв’язку з цим розмежування витрат на прямі і не прямі здійснюється окремо
для кожного виду виробництва і фіксують у наказі по підприємству про його
економічну політику, здебільшого витрати розмежовують наступним чином.
Прямі витрати – сировина, основні матеріали, комплектуючі вироби,
відрядна оплата праці і витрати на соціальні заходи. Прямі витрати, які важко
поділити: паливо, енергія на технологічні цілі, ЗП і витрати на соціальні заходи
працівників з погодинною плати. Для забезпечення обліку витрат підприємства
в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництвами і видами
продукції Планом рахунків передбачені рахунки класів 8 і 9. Кожне
підприємство виходячи із специфіки своєї господарської діяльності, обирає ту
чи іншу сукупність рахунків і закріплює прийняте рішення наказом про
облікову політика.
З метою бухгалтерського обліку, аналізу планування витрати підприємства
об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати
групуються і враховуються за видами, місцями виникнення і носіями витрат.
Місця виникнення витрат – це структурні підрозділи в яких відбувається
споживання ресурсів з виробничою, збутовою, адміністративною та іншою
метою, пов’язаною з оборотом коштів підприємства.
Під терміном „носій витрат” слід розуміти продукцію підприємства
(включаючи роботи і послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на
51
різних до реалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів,
призначених для її випуску. За способом включення до собівартості продукції
витрати поділяються на прямі та не прямі. Прямі витрати безпосередньо
пов’язані з торгівлею товарів, їх можна прямо включити у собівартість за
відповідними об’єктами обліку , не обліковуючи на збірно – розподільчих
рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів , втілених у
продукції, до вартості таких ресурсів належить і відповідно оцінена жива
праця, яка своєю чергою, містить у собі заробітну плату і соціальне
страхування найманих працівників. Зайнятих безпосереднім виготовленням
конкретних видів продукції. Прямі витрати – витрати, що можуть бути
віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним
шляхом. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.
Інші виробничі і не виробничі витрати на практиці як правило визначені
непрямим шляхом. Непрямі витрати – на підготовку і освоєння виробництва, на
утримання і експлуатацію обладнання, загально виробничі зміни та постійні
для розподілу витрати.
Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто
складаються з витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються
за функціональною роллю у виробничому процесі.
Непрямі витрати пов’язані з виробництвом одразу кількох або всіх видів
продукції підприємства. Непрямі витрати протягом звітного періоду
обліковуються на збірно – розподільчих рахунках , а потім за встановленою
методикою деякі з них розподіляються між окремими видами продукції . а
деякі списуються безпосередньо в дебет результатного рахунка.
У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями ,
кожна з яких зазвичай відповідає визначеному елементу витрат, а не прямі
утворюють комплексні статті , які складаються з витрат, що містять у собі
кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття , що
52
називається „Витрати на охорону”. Звісно, що така стаття може містити дуже
багато елементів, починаючи від різних матеріальних витрат і заробітної плати
охоронців і закінчуючи амортизацією обладнання , яке експлуатується з
охоронною метою (сигнальні пристрої тощо).
Інші операційні витрати обліковуються на рахунку 84 „Інші операційні
витрати”. Ці витрати є витратами звітного періоду , якщо не входять до складу
виробничої собівартості продукції, товарів, робіт, послуг.
До інших операційних витрат включаються :
- вартість робіт , послуг , сторонніх підприємств;
- сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток;
- втрати від курсових різниць, знецінення запасів , псування цінностей ,
списання та уцінки активів;
- сума фінансових санкцій тощо;
- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”;
- собівартість реалізованої іноземної валюти , яка для цілей бухгалтерського
обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову
одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу
іноземної валюти , плюс витрати. Пов’язані з продажем іноземної валюти;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву
сумнівних боргів
- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського
обліку складається з їх облікової вартості, пов’язаних з їх реалізацією;
- витрати на утримання об’єктів соціально – культурного призначення ;
- інші витрати операційної діяльності ;
Страхові організації можуть обліковувати на рахунку 84 „інші операційні
витрати” витрати на перестрахування та виплату страхових сум і страхових
відшкодувань.
53
На дебеті рахунка 84 „Інші операційні витрати” відображається сума
визнаних витрат, на кредиті – списання на рахунок 23 „Виробництво” суми
відрахувань ,які прямо включаються до виробничої собівартості продукції
(товарів, робіт, послуг) , до затрат допоміжних (підсобних) виробництв,
рахунки класу 9 - суми відрахувань , що відносяться до виробничих
накладних витрат , адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79
„Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.
Інші операційні витрати (частковий показник рядка 270 ф. №2):
- послуги сторонніх організацій , що споживаються безпосередньо у
виробництві продукції,
- паливо і енергія , що споживаються з технологічною метою.
Ці елементні статті є лише частковими показниками рядків 230 – 270 ф. №2,
оскільки до цих повинні додатися суми із відповідних елементів комплексних
статей:
- витрати на підготовку та освоєння виробництва,
- загально – виробничі витрати,
- витрати на утримання і експлуатацію обладнання ,
- адміністративні витрати,
- витрати від браку,
- інші виробничі витрати,
- поза виробничі витрати.
 До кожної із цих статей можуть входити будь – які зі згаданих вище
економічних елементів. Наданий перелік калькуляційних статей не є
вичерпним.

54
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ДОХОДІВ ТА
ВИТРАТ НА ПП ”АДОНІС”
4.1.Організація обліку валових доходів та податку на додану вартість
на ПП „ Адоніс”
Одним з основних завдань виробничо господарської діяльності будь-якого
підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом
фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства.
Як економічна категорія , прибуток відображає чистий дохід, створення у
сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною
його чистого доходу, що залишається після вирахування з суми доходів
підприємства суми пов’язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як
частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що
характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів:
 обсягів виробництва і реалізації продукції;
 ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства
(ефективності використання основних засобів, виробничих запасів,
нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат
підприємства).
Окрім того, формування прибутку підприємства залежить від
нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості
продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників.
Прибуток, обчислюється за даними бухгалтерського обліку .
Прибуток від основної діяльності підприємства (валовий прибуток)
формується в результаті продажу продукції, реалізації виконаних робіт чи
наданих послуг. Його сума залежить від двох основних факторів: обсягу
продажу (чистого доходу) та собівартості реалізованої продукції, робіт або
послуг. Схему формування валового прибутку підприємства від основної
діяльності подано на рис. 4.2.
55

Валовий Обсяг реалізації Собівартість

прибуток від продукції, робіт, реалізованої
= -
реалізації послуг без ПДВ продукції,
продукції, та вирахувань робіт, послуг
робіт, послуг

Прямі Прямі Інші Загально

матеріаль витрати прямі виробничі
ні витрати на оплату витрати витрати
праці

Рис. 4.2. Схема формування валового прибутку підприємства від реалізації

продукції, товарів, робіт і послуг (прибуток від основної діяльності)
Загальна сума прямих витрат та розподілених загально - виробничих витрат
підприємства за звітний період характеризує собівартість його валової продукції.
Прибуток від реалізації продукції товарів, робіт, послуг є основним джерелом
формування власних фінансових ресурсів підприємства. Тому важливо правильно
обґрунтувати його величину на плановий період. Результати валових доходів,
валових витрат та податку на прибуток відображаються в Декларації з податку на
прибуток (Додаток В).
На підприємствах виробничої сфери застосовують три основні методи
обчислення планового прибутку від реалізації продукції:
1) метод прямого розрахунку;
2) метод розрахунку прибутку за показником витрат на 1грн. Продукції;
3) економічний (аналітичний) метод.
Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку обчислюють за
56
окремими методами (асортиментом) продукції, яку виробляють і реалізують на
підприємстві. Розрахунок здійснюють на основі таких показників:
- планового обсягу реалізації продукції за асортиментом виборів;
- планової собівартості одиниці кожного асортименту продукції;
- планової ціни одиниці реалізованої продукції (ціни виробника) за її
асортиментом .
Облік податку на додану вартість, згідно з новим Планом рахунків і
Інструкцією № 291, ведеться на таких субрахунках рахунка 64:
- 641”Розрахунки за податками”, субрахунок „Розрахунки з ПДВ”.
На субрахунку 641 „Розрахунки за податками” ведеться облік податків, що
нараховуються і сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на
прибуток, податок на додану вартість, інші податки).
„Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх
видами” (з Інструкції №291);
- 643 „Податкові зобов’язання”
На субрахунку 643 „Податкові зобов’язання” ведеться облік суми податку на
додану вартість, визначену виходячи з суми отриманих авансів (попередньої
оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності і нематеріальні
активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню)” (з
Інструкції № 291);
-644 „Податковий кредит”
На субрахунку 644 „Податковий кредит” ведеться облік суми податку на
додану вартість, на яку підприємство придбало право зменшити податкове
зобов’язання ” (з Інструкції №291).
Отже:
- субрахунок 641 (ПДВ) призначений для обліку розрахунків з податку на
додану вартість;
- субрахунок 643 для обліку податкових зобов’язань по ПДВ, які виникають
за правилами податкового законодавства у випадку, якщо першою подією в
57
операції, що передбачає реалізацію, зафіксоване отримання авансу (передоплати)
від покупця або замовника;
- субрахунок 644 для обліку податкового кредиту по ПДВ, який виникає за
правилами податкового законодавства у випадку, якщо першою подією в
операції, що передбачає придбання, зафіксоване видання авансу (передоплати)
продавцю.
Загалом про рахунок 64 (а значить, про всі субрахунки цього рахунка) в
Інструкції сказано: „За кредитом рахунка 64 „Розрахунки за податками й
платежами” відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом –
належні відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо”.
З цього випливає, що рахунок 64, як, проте, і будь-який інший рахунок класу
6”Зобов’язання ”, збільшує своє сальдо кредитовими оборотами, а зменшує
дебетовими. Інакше кажучи, за кредитом рахунка 64 зобовязання перед
бюджетом нараховуються, за дебетом погашаються одним з відомих способів:
сплатою, списанням, зарахуванням тощо.
Єдиний субрахунок, за яким такі зобов’язання не нараховуються, а лише
зменшуються – це контр пасивний за своєю природою субрахунок 644
„Податковий кредит” (див. Цитату: „На субрахунку 644...”). А це означає, що на
субрахунку 644 сальдо може бути тільки дебетовим або – якщо аванси, видані на
балансі, не враховуються – нульовим, що, своєю чергою, означає, що кредитові
обороти згідно з субрахунком 644 не повинні передувати дебетовим. Іншими
словами, спочатку повинно відбуватися зменшення податкових зобов’язань
(оборотами за дебетом), і тільки пізніше, в міру скасування цього зменшення у
зв’язку із зарахуванням виданих авансів в оплату поставок, цей субрахунок
кредитується. Звертаємо увагу ще раз: за кредитом субрахунку 644 не повинно
виникати жодних зобов’язань , тому що цей субрахунок за Інструкцією №291
призначений тільки для обліку „...суми податку на додану вартість, на яку
підприємство придбало право зменшити податкове зобов’язання ”. Жодних інших
вказівок стосовно субрахунку 644 в Інструкції немає!
Абсолютно зрозуміло, що якщо субрахунок „Податковий кредит” є
58
субрахунком (читай: ”підрахунком”) рахунка 64, то вимоги Інструкції №291у
частині ведення обліку розрахунків за податками як загалом за рахунком 64, так і
зокрема за субрахунком 644 необхідно сприймати не відокремлено одне від
одного. Так, якщо в абзаці, зміст якого стосується ведення обліку на всіх без
винятку субрахунках рахунка 64, йдеться про нарахування зобов’язань за
кредитом і зменшення їх за дебетом, а, своєю чергою, в абзаці, зміст якого
стосується ведення обліку на субрахунку 644, йдеться про те, що цей субрахунок
відображає зменшення зобов’язань з ПДВ, і водночас нічого не сказано про їх
збільшення (нарахування), то жодних кредитових оборотів, крім тих, якими за
фактом другої події (отримання ТМЦ від постачальника) відміняється раніше
нарахований за дебетом податковий кредит, на субрахунку 644 відображатися не
повинно.
Згідно з Законом України „Про оподаткування лікарських засобів” - лікарські
засоби не обкладаються податком на додану вартість, але існують супутні товари
(зубні пасти, щітки, шампуні, предмети особистої гігієни), які згідно з Законом
України обкладаються ПДВ. Ці супутні товари становлять близько 5 % всього
товарного - обороту в цілому. В залежності від розміру товарного – обороту в
ПП „Адоніс” щомісячно, або ж щоквартально здається Декларація з Податку на
додану вартість (Додаток Ж)
Однак в обліковій практиці, що склалася нині, нарахування податкового
кредиту у зв’язку з видачею постачальнику авансу чомусь прийнято відображати
чомусь проведенням за дебетом субрахунку 641 і кредитом субрахунку 644, що
ніяк не узгоджується з вищезазначеними вимогами Інструкції стосовно обліку
податкового кредиту за субрахунком 644, оскільки сальдо цього субрахунку в
такому випадку стає не дебетовим , а кредитовим і таким чином неначе ще раз
нараховується ПДВ, раніше сплачений державі через постачальника в складі
виданого йому авансу за майбутні поставки. І хоч на це зауваження можна почути
заперечення, мовляв, насправді жодного збільшення зобов’язань перед бюджетом
за цим податком, все ж відповідь на це заперечення є: сальдо розрахунків з
бюджетом за податковим кредитом у разі перерахування авансу постачальнику
59
повинно бути тільки дебетовим, тобто таким дебетовим, що зменшує
зобов’язання з ПДВ, але аж ніяк не нульовим!
Рахунок 644, як рахунок контрарний до зобов’язань, може мати тільки
дебетове (або нульове) сальдо , і за жодних обставин не може мати кредитове
сальдо. Наявність на дату складання звітності сальдо за рахунком 644
„Податковий кредит” свідчить про наявність незакритих фактичними поставками
від контрагентів попередніх оплат, здійснених підприємством у минулому.
Іншими словами : сальдо за рахунком 377 є неодмінним супутником сальдо за
рахунком 644. Однак навпаки це правило не спрацьовує, адже податковий кредит
за подібних обставин нараховується тільки у зв’язку з авансами , що видаються на
придбання активів у суб’єкт а – платника ПДВ. Тому за умови, якщо
підприємство має справу виключно з платниками ПДВ, цілком можна припустити
що в обліку діяльності такого підприємства сальдо за рахунком 644 завжди буде
становити 1/6 частину суми, яка позначиться залишком на рахунку 377.
 60
4.2. Організація обліку валових витрат та амортизації основних фондів і не
матеріальних
ПП „Адоніс” сплачує податок на прибуток згідно із Законом України „Про
оподаткування прибутку підприємств”.
Платниками податку на прибуток є суб’єкти підприємницької діяльності,
бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації , які
здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, як на території
України, так і за її межами. Валові витрати –суми будь – яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній, або не матеріальних формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у податковому обліку
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь – яка з подій, що сталася раніше :
- або дата списання коштів з банківських рахунків підприємств на оплату
товарів (робіт, послуг) , а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси
підприємства;
- або дата оприбуткування підприємством товарів, а для робіт (послуг) – дата
фактичного отримання підприємством результатів робіт (послуг).
Об’єктом оподаткування – прибуток , який визначається шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та
суму амортизаційних відрахувань.
Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах , як на території України так і за її
межами.
Датою збільшення валових доходів вважається дата , яка припадає на
податковий період , протягом якого відбувається будь – яка з подій, що сталася
61
раніше :
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного
надання результатів робіт (послуг) підприємством;
- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок
підприємства в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі
продажу товарів
( робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі підприємства.
Сума валових доходів і валових витрат та амортизації для розрахунку
прибутку, який підлягає оподаткуванню, визначаються за даними податкового
обліку і відображаються у декларації про прибуток підприємства та у відповідних
додатках до неї.
Відповідно до методу зобов’язань згідно з балансом податкові витрати в обліку
та звітності підприємства не обраховуються безпосередньо. П (С)БО 17 визначає
термін „витрати з податку на прибуток” наступним чином :
Витрати з податку на прибуток – загальна сума витрат, що включається при
визначенні чистого прибутку або збитку за певний період відповідно до поточних
податків та відстрочених податків”
Отже, витрати з податку на прибуток необхідно обраховувати як суму двох
компонентів, а саме: поточних податкових витрат та відстрочених податкових
витрат.
В обліку виникають ситуації , коли обліковий прибуток більше за податковий
прибуток внаслідок з однієї з причин :
- або облікові витрати тимчасово менше за податкові витрати періоду ;
- або обліковий дохід тимчасово більше за податковий.
У таких випадках слід розраховувати відстрочені податкові зобов’язання.
Витрати з податку на прибуток складаються з двох складових : поточних
податкових витрат (тобто суми нарахованого податку за цей період за даними
декларації про прибуток підприємства) та відстрочених податкових зобов’язань за
період – це різниця між сумами відстрочених податкових зобов’язань на кінець і
початок періоду.
62
Залежно від напряму статутної діяльності підприємства суттєво відрізняються
одне від одного за технологічним процесом, за організаційною структурою, за
взаємозв’язками, з партнерами і контрагентами, а також за взаємозалежністю між
окремими структурними підрозділами всередині. Характерні особливості
підприємства насамперед виявляються в організації виробництва, що
обумовлюється технологією виготовлення продукції. Тому зміст , обсяг, вигляд і
форма надання інформації, необхідної для управління процесом виробництва,
кожне підприємство формує самостійно.
При цьому особливо велике значення має правильна організація і своєчасність
обліку витрат за видами продукції (робіт, послуг) і підрозділами, тобто правильна
організація аналітичного обліку.
Аналітичний облік витрат кожне підприємство створює відповідно до
характеру виробничого процесу, а також особливостей продукції, яка
випускається, або робіт, які виконуються (послуг, що надаються). Дані
аналітичного обліку використовуються при складанні внутрішньої звітності, яка
будується на інформацію про види і кількість продукції, про центри
відповідальності і статті витрат.
Об’єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види або групи продукції, що
випускаються, або окремі її назви.
Приклади об’єктів обліку витрат :
- підприємство загалом ;
- виробництво ;
- цехи ;
- дільниці ;
- переділи ;
- замовлення ;
- напівфабрикати ;
- готові вироби;
- групи виробів .
63
Перші п’ять таких об’єктів є центрами відповідальності.
Центр відповідальності – структурний підрозділ підприємства, в межах якого
відповідальні особи контролюють доцільність тих чи інших витрат. Так
здійснюється управління витратами через відповідальних осіб – менеджерів.
Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 16 „Витрати” затверджене
наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. Зі змінами та доповненнями
зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. За № 27/4248.
Це Положення стандарт визначає методологічні засади формування в
бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у
фінансовій звітності [18 – с. 791]
Норми цього Положення стандарту застосовуються підприємствами,
організаціями незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ).
Нарахування амортизації основних фондів і нематеріальних активів є витрати ,
що зменшили прибуток підприємства, але на призвели до видатку його коштів,
суму амортизації слід додати до прибутку.
Об’єктом в амортизації є вартість основних засобів, окрім вартості землі і
незавершених капітальних інвестицій. Нарахування амортизації здійснюється
протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який
встановлюється підприємством при зарахуванні на баланс. І призупиняється на
період його реконструкції, модернізації, дообладнання.
 При визначенні строку корисного використання слід урахувати :
- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його
потужностей, або продуктивності ;
- фізичний та моральний знос, що передбачається ;
- правові, або інші обмеження, щодо строків використання об’єктів та інші
фактори.
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів :
- прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням
вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних
засобів;
64
- зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається
, як добуток залишкової вартості об’єкту на початок звітного року , або первісної
вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та
результатом кореня ступеня кількості років корисного ви корисного використання
об’єкту з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну
вартість.
- прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума
амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок
звітного року, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та
річної норми амортизації, яка обчислюється із строку, корисного використання
об’єкта, і подвоюється ;
- кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток
вартості яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта, який розраховується
діленням кількості років що залишається до кінця строку корисного використання
об’єкта основних засобів, на суму числа років, їх корисного використання ;
- виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток
фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації, яка
обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції,
які підприємство очікує виробити з використанням об’єкта основних засобів.
 Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням
очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку
їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні
цього об’єкта активів але не більше 20 років. При визначенні строків корисного
використання об’єкта нематеріальних активів слід урахувати :
- строки корисного використання подібних активів ;
- моральний знос , що передбачається ;
- правові або інші подібні обмеження щодо строку його використання.
Метод амортизації нематеріального активу підприємство визначає самостійно,
65
виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.
Під час розрахунку вартості , що амортизується ліквідаційна вартість
нематеріальних активів, що амортизується прирівнюється до нуля.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем у якому
нематеріальний актив став придатним для використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця , наступного за
місяця вибуття нематеріального активу, термін корисного використання не
матеріального активу та метод його амортизації переглядається вкінці звітного
року. Якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного
використання активу, або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод .
Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу
нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця наступного
за місяцем змін.
 66

ВИСНОВКИ
У даній дипломній роботі було розглянуто організацію ведення обліку доходів,
витрат і фінансового результату на прикладі ПП „Адоніс”. Приділена особлива
увага економічній суті доходів, витрат і фінансового результату, а також їх
визначенню, визначено основні завдання організації ведення обліку доходів і
витрат.
В теоретичній частині дипломної роботи подано теоретичні та методичні
аспекти ведення обліку доходів, витрат і фінансового результату на підставі
первинних даних підприємства та нормативно – законодавчої бази, а саме :
розкрито суть визнання , оцінки та класифікації доходів і витрат, визнання доходу
від надання послуг за національними стандартами обліку, формування
результатів діяльності на підприємствах України, а також показано як
здійснюється відображення доходів, витрат і фінансового результату у фінансовій
звітності за Міжнародними стандартами.
В аналітичній частині дипломної роботи розглянуто техніко – економічну
характеристику ПП „Адоніс” , організацію ведення бухгалтерського обліку
доходів, витрат, фінансового результату на підприємстві, а також проведено
аналіз динаміки доходів та витрат за 2003 – 2004 роки.
ПП „Адоніс” в 2003 році перейшло на автоматизовану форму обліку, яка є
найбільш сучасною і відповідає вимогам часу. Автоматизація облікового процесу
дала можливість здійснювати оперативне управління і контроль за доходами і
витратами загалом, на основі фінансового результату своєчасно приймати
управлінські рішення.
Документальне оформлення обліку доходів і витрат здійснюється за
допомогою самостійно розроблених форм. При порівнянні теоретичних вимог до
документального оформлення таких операцій із їх практичним виконанням слід
зазначити , що документальне оформлення зазначених операцій на підприємстві
здійснюється у відповідності до головних законодавчих документів, що
регламентують здійснення документального оформлення господарських операцій,
а саме : Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
67
Україні”, Наказу Міністерства статистики України „Про затвердження типових
форм первинного обліку”.
На ПП „Адоніс” відсутній графік документообігу. Для усунення виявленого
недоліку необхідно скласти графік документообігу і хоча наявність графіка ще не
гарантує надходження первинних документів до (оскільки графік конкретизує
відповідальність та виявляє порушників).
ПП „Адоніс” веде синтетичний і аналітичний облік доходів, витрат і
фінансового результату згідно з вимогами системи законодавства.. Хоча операції
із доходами , витратами і фінансовим результатом реєструється комп’ютерною
програмою , але особистої перевірки головний бухгалтер веде їх облік.
В дослідницькій частині дипломної роботи було проведено дослідження обліку
витрат роздрібної торгівлі лікарськими засобами результату від продажу
медикаментів.
В рекомендаційній частині дипломної роботи подано рекомендації щодо
вдосконалення обліку доходів, витрат і фінансового результату від торговельної
діяльності на ПП „Адоніс”.