Тема 7.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 1

Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

7.1. Бюрократичні організаційні структури управління

7.2. Органічні структури управління
Питання для перевірки знань
Завдання для індивідуальної роботи

Для відображення взаємозв’язків основних щаблів та підрозділів

організації використовують схеми організаційної структури управління.
Основні підрозділи та рівні управління в організації, їх підпорядкованість та
взаємозв’язки зображуються у вигляді ліній і блоків, розташованих у певному
просторовому порядку.
Блоки. Блоками у схемах ОСУ позначаються керівні посади (директор,
заступник директора, начальник певного відділу) або колегіальні органи
управління (правління, наглядова рада) чи підрозділи. Блоки, які знаходяться на
одному горизонтальному рівні, відображають певний щабель управління.
Службові посади (підрозділи), пов’язані з управлінням виробничими
підрозділами (виробничий департамент, цехи, ділянки, бригади), позначаються
прямокутниками — . Такі посади (підрозділи) ще називають лінійними.
Службові посади, пов’язані з управлінням функціональними сферами
діяльності організації (фінанси, персонал, збут, постачання, облік), а також
наділені штабними (апаратними) повноваженнями відображаються у схемах
ОСУ колом або овалом — . На практиці цього правила не завжди
дотримуються, використовуючи у схемах блоки лише у вигляді прямокутників.
Зв’язки (лінії). Лінійні повноваження позначаються суцільними
вертикальними чи горизонтальними лініями — .
Зв’язки керівників функціональних і штабних підрозділів зображуються
уривчастими (пунктирними) вертикальними чи горизонтальними лініями —
. Ця вимога теж часто ігнорується.
Просторове розташування. Чим вище за схемою розташований блок
певної посади, тим більшими повноваженнями вона наділена. Їй
підпорядковуються окремі посади, розташовані рівнем нижче. Сфера
підпорядкованості окреслюється лініями, що позначають лінійні,
функціональні чи штабні повноваження.
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 2

7.1. Бюрократичні організаційні структури управління

У практиці застосовувалось багато різноманітних структур управління,
всю сукупність яких можна звести до двох основних моделей (рис. 7.1):
 бюрократичні (механістичні, ієрархічні) ОСУ;
 адаптивні (органічні) ОСУ.
Орієнтація Орієнтація
на внутрішні проблеми на зовнішнє середовище

МЕХАНІСТИЧНА ОРГАНІЧНА
Моделі ОСУ
(бюрократична, ієрархічна) (адаптивна)

Лінійно-функціональна
Види ОСУ
Лінійно-штабна
Функціональна

Дивізіональна

Матрична
Проектна

Групова
Лінійна

Рис. 7.1. Класифікація моделей (типів) і видів ОСУ

ОСУ бюрократичного типу історично сформувались першими. Їх

характеристики сформульовані Максом Вебером і втілені у моделі ідеальної
бюрократії. Значна частина сучасних організацій представляють собою
варіанти бюрократії. Серед організаційних структур бюрократичного типу
найбільш відомими та поширеними в практиці управління є наступні їх види:
- лінійно-штабна;
- лінійно-функціональна;
- дивізіональна (певною мірою).
Однак слушно розпочати з опису базових лінійної та функціональної
організаційних структур, принципи побудови яких у вигляді різних варіантів
компромісу лягли в підґрунтя всіх без винятку бюрократичних ОСУ.
Лінійна ОСУ — організаційна структура, за якої кожний підлеглий має
лише одного лінійного керівника і в кожному підрозділі виконується весь
комплекс робіт з його управлінням. Лінійна ОСУ Лінійна ОСУ — організаційна
заснована на зосередженні всіх лінійних і структура, за якої кожний підлеглий
має лише одного лінійного
функціональних повноважень у лінійних керівників. З керівника і в кожному підрозділі
виконується весь комплекс робіт з
цієї причини всі взаємозв’язки в цій організаційній його управлінням
структурі є лінійними.
Схематично лінійна структура управління представлена на рис. 7.2.
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 3

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
ОВ

ОВ

ОВ
Директор МП
Операційні
виконавці

Менеджер Менеджер Менеджер

із закупівель з продажу з продажу
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
ОВ

ОВ

ОВ
Рис. 7.2. Принципова побудова та приклад схеми лінійної ОСУ
Лінійна ОСУ в чистому вигляді використовується дуже рідко, сферою її
застосування є виключно дрібний бізнес, який працює на локальному ринку.
Ця структура максимізує контроль менеджерів над виконавцями і
дозволяє швидко реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.
Принципи побудови лінійної ОСУ зумовлюють притаманні їй переваги
й недоліки (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
Переваги й недоліки лінійної ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· єдність управлінського впливу на · універсальна кваліфікація

підлеглих керівників
· надійний контроль виконання · обмеження ініціативи
робіт підлеглих
· оперативність ухвалення та · концентрація керівників на
виконання управлінських рішень поточних проблемах
· економічність у невеликих · можливість необґрунтованого
організаціях збільшення апарату управління

До переваг лінійних ОСУ відносять такі:

однозначність впливу на підлеглих — завдяки одноосібному
керівництву та відсутності суперечливих вказівок;
надійний контроль виконання робіт — зумовлюється комплексною
відповідальністю керівників за наслідки роботи;
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 4

оперативність ухвалення та виконання управлінських рішень —

забезпечується всією повнотою повноважень лінійних керівників;
економічність у невеликих організаціях — за рахунок різнобічної
підготовки керівних кадрів, які добре знаються на основних
функціональних сферах управління.
Недоліки лінійних ОСУ є зворотнім боком їх переваг:
універсальна кваліфікація керівників — наслідок комплексної
відповідальності керівників за результати діяльності;
обмеження ініціативи підлеглих — через дефіцит менеджерів
одночасно високої та універсальної кваліфікації;
концентрація керівників на поточних проблемах — зумовлюється
перевантаженням через широке коло обов’язків і жорсткий
контроль діяльності підлеглих, стратегічні питання розв’язуються за
залишковим принципом;
можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату —
наслідок перевантаження менеджерів. Радикальна зміна умов тягне
за собою різке зростання обсягу робіт, яке зазвичай пом’якшується
збільшенням чисельності підрозділів.
Функціональна ОСУ — організаційна структура, за якої на кожного
операційного виконавця здійснюють обмежений вплив декілька менеджерів з
функціональними повноваженнями. В організаційній Функціональна ОСУ —
організаційна структура, за
структурі цього виду управління здійснюється за якої на кожного операційного
основними функціональними сферами менеджменту — виконавця здійснюють
обмежений вплив декілька
збут, постачання, фінанси, облік, персонал тощо. Звідси менеджерів з
функціональними
походить і назва цього виду ОСУ. повноваженнями

Висока кваліфікація функціональних керівників значно підвищує якість

ухвалених управлінських рішень. Однак функціональні керівники несуть
відповідальність за наслідки власних рішень лише у своїх сферах. Принципова
схема та приклад функціональної ОСУ наведений на рис. 7.3.
Взаємозв’язки між управлінськими підрозділами та виконавцями
зображені не традиційно (горизонтальними та вертикальними лініями), щоб
підкреслити їх велику кількість та потенційну складність взаємодії всередині
організації. Однак головною вадою функціональної структури є порушення
принципу єдності управлінського впливу, коли керівник у межах своєї сфери
відповідальності здійснює паритетне керівництво операційними виконавцями.
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 5

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
Директор ТОВ

Начальник Начальник
Головний
економічної відділу
бухгалтер
служби постачання
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
Рис. 7.3. Принципова побудова та приклад схеми функціональної ОСУ

Функціональні засади побудови організаційної структури управління

зумовили й притаманні їй позитивні та негативні характеристики (табл. 7.2).
Таблиця 7.2
Переваги й недоліки функціональної ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· висока якість · неузгоджений вплив на підлеглих

управлінських рішень · складність комплексного контролю
· інформаційна · тривале ухвалення управлінських рішень
оперативність · негнучкість до змін середовища

Переваги функціональних ОСУ:

висока якість управлінських рішень — завдяки вузькій спеціалізації
функціональних менеджерів і зосередженню лінійних керівників на
стратегічних питаннях;
інформаційна оперативність — забезпечується вузькою
спеціалізацією керівників у певних функціональних сферах.
Недоліки функціональних ОСУ значною мірою пов’язані з порушенням
принципу єдності управлінського впливу, а також зі спеціалізацією керівників
на окремих функціональних сферах менеджменту:
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 6

неузгоджений вплив на підлеглих — множинне підпорядкування

виконавців обумовлює різноспрямовані вказівки керівників;
складність комплексного контролю — за вузької обмеженості сфер
відповідальності функціональних менеджерів складно оцінити
діяльність конкретного підрозділу чи виконавця;
тривале ухвалення управлінських рішень — спричиняється потребою
їх широкого узгодження з численними причетними до процедури
функціональними підрозділами;
негнучкість до змін середовища — випливає з вузької спеціалізації
функціональних управлінців.
Завдяки вузькій спеціалізації керівників у функціональних ОСУ виникає
можливість управління більшою кількістю виконавців, тобто досягти
зменшення кількості управлінців, підрозділів та щаблів управління. Проте через
серйозні проблеми з узгодженістю управлінських впливів цей вид
організаційної структури в чистому вигляді практично не застосовується.
Єдиною ефективною сферою використання функціональної ОСУ є діяльність,
що вимагає досконалої експертизи (наприклад, фундаментальні та прикладні
наукові дослідження), яка забезпечується саме функціональними фахівцями.
Більш життєздатними зарекомендували себе організаційні структури, які
є певною комбінацією лінійної та функціональної ОСУ. Наслідком такого
комбінування для одних структур стало посилення позитивних характеристик
донорів, для інших — пом’якшення чи навіть усунення певних негативних рис.
Найпростішою спробою поєднання двох принципово різних структур є
лінійно-штабна ОСУ, яка є власне модифікацією лінійної організаційної
структури. Лінійно-штабна ОСУ — модифікація лінійної організаційної
структури, за якої лінійним керівникам вищого Лінійно-штабна ОСУ — модифікація
та/або середнього рівня підпорядковується лінійної організаційної структури, за якої
лінійним керівникам вищого та/або
підрозділ(и) зі штабними повноваженнями для середнього рівня підпорядковується
підрозділ(и) зі штабними повноваженнями
розв’язання проблем певних функціональних для розв’язання проблем певних
функціональних сфер організації
сфер організації (підрозділу). (підрозділу)
Для підвищення якості рішень лінійного керівника створюється штаб(и),
до складу яких включають кваліфікованих фахівців певних функціональних
сфер менеджменту (збут, постачання, управління персоналом тощо). Персонал
штабу знаходиться в повному підпорядкуванні лінійного керівника, при якому
він створений. Повноваження ухвалювати управлінські рішення працівникам
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 7

штабу не делегуються, як і за лінійної ОСУ вони залишаються виключно за

лінійними керівниками. Мета діяльності штабних управлінців зводиться до
сприяння та підготовки (обґрунтування) рішень лінійних керівників в межах
функціональних сфер їх спеціалізації.
Схема лінійно-штабної ОСУ наведений на рис. 7.4.

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
Директор заводу

Начальник Начальник
цеху № 1 цеху № 2
Штаб
(механік, економіст,
технолог)

Майстер дільниці Майстер дільниці Бригадир

№1 №2 цеху № 2
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

Рис. 7.4. Принципова побудова та приклад схеми лінійно-штабної ОСУ

Незначне вибіркове втручання штабних підрозділів у підсистему

управління, побудованої на засадах лінійної ОСУ, призвело до того, що майже
всі її переваги збереглися й набули статусу переваг лінійно-штабної ОСУ
(табл. 7.3).
Таблиця 7.3
Переваги й недоліки лінійно-штабної ОСУ
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 8

( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· єдність управлінського впливу на підлеглих · обмеження

ініціативи підлеглих
· надійний контроль виконання робіт
· можливість
· оперативність ухвалення та виконання
необґрунтованого
управлінських рішень
збільшення апарату
· висока якість управлінських рішень управління

Водночас залучення висококваліфікованих фахівців у певних

функціональних сферах діяльності не могло не відбитись на суттєвому
збільшенні витрат на утримання підсистеми управління організацією.
Головна перевага, яку лінійно-штабна ОСУ успадкувала від
функціонального “коріння” — посилення стратегічного характеру рішень,
стала можливою завдяки їх розвантаженню й звільненню від найбільш
важливих функціональних сфер діяльності організації (прерогатива штабу).
Збереження одноосібного керівництва та усунення такої одіозної вади
функціональної структури як порушення принципу єдності управлінського
впливу дозволило суттєво скоротити перелік недоліків лінійно-штабної ОСУ.
Характерно, що домінуюча роль лінійних керівників дала змогу позбутись
частини вад функціональної ОСУ. Наявність у системі управління виключно
лінійних менеджерів, які несуть повну відповідальність за результати
виробничих процесів в організації (підрозділі), змушує їх докладати значних
зусиль для налагодження дієвої системи контролю виконання робіт,
максимального скорочення часу на ухвалення управлінських рішень, що
зрештою позитивно відбивається на гнучкості як управлінської, так і
виробничої підсистеми організації.
Активна співпраця зі штабістами-функціоналами зробила ще менш
ймовірним прояв ініціативи працівників нижчих рівнів, а посилення
динамічності середовища висуває в якості критичних нові чинники та
функціональні сфери й викликає велику спокусу збільшити чисельність
штабу(ів).
Найбільш доцільною сферою застосування лінійно-штабної ОСУ є
невеликі організації зі слабко диверсифікованою діяльністю. Урізноманітнення
напрямків діяльності призводить до непропорційного збільшення чисельності
штабного апарату. А застосування цього виду ОСУ у середніх та великих
організаціях становить певний ризик через відсутність відповідальності
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 9

штабних фахівців, які готують рішення для лінійних керівників.

Іншим наслідком комбінування лінійної та функціональної структур є
лінійно-функціональна ОСУ — найбільш поширена зі структур ієрархічного
типу. Лінійно-функціональна ОСУ являє собою Лінійно-функціональна ОСУ —
організаційна структура, побудована
організаційну структуру, яка ґрунтується на на розмежуванні повної
розмежуванні повної відповідальності та прав відповідальності та прав ухвалення
рішень, делегованих лінійним
ухвалення рішень, делегованих лінійним керівникам, керівникам, та обмеженої окремими
функціональними сферами управління
та обмеженої окремими функціональними сферами відповідальності функціональних
керівників
управління відповідальності функціональних
керівників.
Підґрунтя цього виду організаційних структур складають лінійні
підрозділи. Відмінність же полягає в тому, що функціональним управлінням
опікується не штаб, а система спеціалізованих функціональних підрозділів,
вплив яких поширюється не на одного лінійного керівника, а на всі лінійні
(виробничі) підрозділи. Крім того, цей вплив не обмежується лише
консультуванням лінійних менеджерів, але й передбачає ухвалення рішень в
межах своєї функціональної сфери. Таким чином, лінійно-функціональна
структура створює ситуацію множинного підпорядкування операційних
виконавців.
Схема лінійно-функціональної ОСУ наведена на (рис. 7.5).
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

Директор

Заступник
Головний Начальник
директора з
бухгалтер економічної служби
виробництва

Майстер Майстер Майстер

дільниці № 1 дільниці № 2 дільниці № 3
ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ

ОВ
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 10

Рис. 7.5. Принципова побудова та приклад схеми лінійно-функціональної ОСУ

У лінійно-функціональній ОСУ домінують повноваження лінійних

керівників, тобто зберігається принцип єдності управлінського впливу.
Лінійний керівник будь-якого рівня відповідає за досягнення кінцевого
результату керованим підрозділом, тому його розпорядження мають для
підлеглих пріоритетне значення. А функціональні підрозділи опікуються
кваліфікованим розв’язанням проблем організації та її підрозділів відповідно до
своєї спеціалізації, не порушуючи прав і обов’язків лінійних керівників.
Поєднання рис двох організаційних структур-антиподів у іншій
пропорції в межах лінійно-функціональної ОСУ дозволило сконцентрувати
більшість притаманних їм переваг (див. табл. 7.4).
Таблиця 7.4
Переваги й недоліки лінійно-функціональної ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· надійний контроль виконання робіт · неузгоджений вплив на підлеглих

· висока якість управлінських рішень · збої за умов реорганізації
· інформаційна оперативність · опір змінам в організації

Однак “родинні плями” функціонального принципу побудови не

дозволили реалізувати такі позитивні характеристики лінійної структури:
- однозначність впливу менеджера на підлеглих (наслідок
усунення одноосібного лінійного керівництва);
- оперативність ухвалення та виконання управлінських рішень
(через громіздку процедуру їх узгодження великою кількістю
функціональних підрозділів);
- економічність у невеликих організаціяз (малі організації не
використовують лінійно-функціональну ОСУ через великі обсяги
витрат на утримання функціональних управлінців).
Недоліки лінійно-функціональних ОСУ пов’язані з недотриманням
принципу одноосібного керівництва та з вузькою спеціалізацією
функціональних фахівців на окремих сферах управлінської діяльності:
неузгоджений вплив на підлеглих — множинне підпорядкування
підлеглих обумовлює різноспрямовані вказівки керівників, а високий
рівень кваліфікації функціональних керівників спричиняють їх
численні конфлікти з лінійними керівниками;
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 11

збої за умов реорганізації — реорганізація докорінно змінює

взаємозв’язки між підрозділами, тому вимагає значних зусиль для їх
налагодження як з боку функціональних, так і лінійних керівників,
тягне за собою перевантаження керівників і помилки в рішеннях як
їх наслідок;
опір змінам в організації — зумовлений природним небажанням
управлінського персоналу руйнувати складну відпрацьовану систему
взаємозв’язків і налагоджувати нову.
За лінійно-функціональної ОСУ швидше, ніж за функціональної
побудови, ухвалюються управлінські рішення, що зумовлюється домінуванням
повноважень лінійних керівників. Відсутність перевантаження керівництва
дозволяє йому частіше прислухатись до пропозицій працівників нижчих рівнів.
Спеціалізація функціональних керівників призвела до того, що на появу нових
проблем управлінська підсистема реагує вибірковим збільшенням чисельності
фахівців окремих підрозділів без суттєвого розширення загального штату.
Тривалий досвід використання лінійно-функціональної ОСУ засвідчив,
що вона найбільш пристосована до розв’язання рутинних задач, які часто
повторюються. Таким чином, до сфери ефективного використання цього
виду структур управління відносять організації середнього розміру та великі
організації з масовим чи крупносерійним типом виробництва зі стабільною
обмеженою номенклатурою продукції і незначними змінами технології
виробництва.
Виникнення лінійно-функціональної ОСУ виявилось природною
реакцією управлінських підсистем на збільшення розмірів керованих об’єктів
(зростання потенційних втрат від ухвалення неефективних управлінських
рішень) та поступовий перехід зовнішнього середовища від певною мірою
стабільного стану до динамічного.
Інтенсивний процес диверсифікації діяльності, який охопив переважну
більшість великих організацій на межі ХІХ – ХХ ст., призвів до нових зрушень
в умовах їх функціонування. Але на цей раз ускладнення торкнулись не лише
зовнішнього, а й внутрішнього середовища організації: додаткові продукти, з
одного боку, суттєво збільшили коло споживачів, постачальників, конкурентів,
а з іншого, зумовили створення значної кількості нових підрозділів. Зрозуміло,
що лінійно-функціональна ОСУ, яка досить болісно реагує на спроби
реорганізації, не спроможна ефективно функціонувати за таких умов. Окрім
 Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 12

того, за лінійно-функціональної структури переважна частка повноважень

зосереджена на вищих щаблях управління, що відсікає підрозділи від участі у
розв’язанні численних проблем їх функціонування та розвитку. Диверсифікація
стала заручницею надмірної централізації влади.
Ефективна відповідь на нові виклики часу знайшлась у новому принципі
розподілу сфер управлінського впливу в межах дивізіональної ОСУ:
повноваження з оперативного управління окремими функціональними сферами
діяльності організації (маркетинг, виробництво, постачання, збут, персонал)
Дивізіональна ОСУ —
піддали децентралізації й делегували виробничим
організаційна структура з підрозділам (дивізіонам), залишивши за вищим рівнем
централізованим загально-
організаційним управлінням та менеджменту лише загально-організаційне управління
децентралізованим оперативним
управлінням диверсифікованими (фінансова діяльність, розробка стратегії тощо).
сферами діяльності
У дивізіональних структурах виробничі підрозділи
відповідно до власних ситуаційних чинників можуть мати будь-яку власну
оригінальну управлінську побудову. Завдяки оптимальному розмежуванню
організаційного та дивізіонального управління цілком бюрократичні за своєю
природою підсистеми управління набули відчутних адаптивних рис, що
дозволяє віднести їх одразу до обох типів ОСУ.
Здатність дивізіональних структур до пристосування ґрунтується на
автономії оперативного управління виробничими підрозділами, забезпечуючи
на цій підставі високу якість ухвалених управлінських рішень та швидке
реагування на зміну ринкової ситуації. Така організаційна структура дозволяє
великим диверсифікованим компаніям надавати конкретному виду продукції
такої ж уваги, як у монопродуктових організаціях.
Структуризація дивізіональних організацій відбувається за однією з
трьох ознак департаменталізації:
- за видами продукту (продуктова ОСУ);
- за географічними регіонами (територіальна ОСУ);
- за групами споживачів (ОСУ, орієнтована на споживача).
На рис. 7.6 наведена схема саме продуктової дивізіональної
організаційної структури управління.
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 13

Президент

Фінансовий Директор
директор з персоналу

Директор Директор Директор

заводу № 1 заводу № 2 заводу № 3

Власна ОСУ Власна ОСУ Власна ОСУ

Рис. 7.6. Принципова побудова та приклад схеми дивізіональної ОСУ

Притаманне дивізіональній структурі розмежування повноважень між

вищим рівнем управління та підрозділами зумовило й відповідні позитивні та
негативні характеристики її функціонування (табл. 7.5).
Таблиця 7.5
Переваги та недоліки дивізіональної ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· оперативність ухвалення та · збільшення витрат на управління

виконання управлінських рішень
· орієнтація на поточні результати
· висока якість управлінських рішень окремих сфер бізнесу
· внутрішньофірмова конкуренція

Переваги дивізіональних ОСУ пов’язані з автономністю підрозділів:

оперативність ухвалення та виконання управлінських рішень —
зумовлюється повною відповідальністю дивізіонів за свої результати
та наявністю у них локальної ефективної ОСУ;
висока якість управлінських рішень — прямий наслідок спеціалізації
менеджменту локальних ОСУ на певних сегментах ринку;
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 14

внутрішньофірмова конкуренція — генерується оперативною

автономністю дивізіонів, які перетворюються на відокремлені
“центри прибутків”. Досягнення кожного з них стають головним
критерієм у змаганні за ресурси організації (бюджети) та орієнтує
менеджмент досягати вищих результатів у відповідному сегменті
ринку.
Недоліки дивізіональних ОСУ є невідворотною платою бюрократичних
за своєю сутністю структур за набуття вищих адаптивних можливостей до змін
середовища функціонування:
збільшення витрат на управління — автономність дивізіонів
забезпечується дублюванням управління в більшості сфер діяльності
на рівні дивізіонів, тобто збільшенням кількості витрат на їх
утримання;
орієнтація на поточні результати окремих сфер бізнесу — через
домінування підрозділів, які забезпечують кращі поточні результати
(наповнення бюджету організації). Отже, цілком можливе
пригнічення активності перспективних напрямків діяльності, які
знаходяться на початковому етапі розвитку.
Серйозність притаманних недоліків призвела до того, що сфера
ефективного використання дивізіональних структур управління обмежується
диверсифікованими за продуктом (територією, споживачами) організаціями, які
функціонують в умовах динамічного середовища. Додатковим обмеженням на
поширення дивізіональних структур є вимога тривалого життєвого циклу
продуктів, якими оперує організація (тривалої діяльності на певних територіях,
довготермінових відмінностей в уподобаннях окремих груп споживачів).

7.2. Органічні структури управління

Неповороткість бюрократичних оргструктур більшою мірою
пояснюється домінуванням вертикальних зв’язків підпорядкування, за якого
головна відповідальність в організації покладається на нечисленний склад
менеджерів вищих ланок управління. Однак за серйозних проблем керівники
цієї ланки не спроможні оперативно та ефективно реагувати на їх появу.
Поява перших органічних оргструктур управління пов’язана з істотним
посиленням в організації ролі горизонтальних та неформальних зв’язків між
окремими підрозділами та виконавцями. За їх допомоги уможливилась
ефективне та оперативне розв’язання проблем, обумовлених ускладненням
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 15

внутрішнього середовища організацій і підвищенням динамічності середовища

їх функціонування. Створення таких зв’язків сприяло суттєвому збільшенню
комунікаційних каналів та центрів ухвалення рішень, посилюючи
децентралізацію повноважень і координацію зусиль широкого кола працівників
організації. Це дозволяє здійснювати швидкі зміни у найбільш вразливих для
гострої конкуренції функціональних сферах менеджменту — виробництві,
наукових дослідженнях, розробці нових продуктів тощо.
Серед організаційних структур органічного (адаптивного) типу
найбільш відомі такі види:
- проектна;
- матрична;
- групова (бригадна).
Потреба в адаптації організацій до змін у середовищі їх функціонування
часто вимагає здійснення масштабних перетворень в окремих підсистемах,
причому оперативність таких перетворень здебільшого й забезпечує успішність
адаптаційних заходів. Швидко досягти масштабних змін в межах
бюрократичних організаційних структур досить проблематично через
перевантаженість розв’язанням численних проблем поточної діяльності
організації. За таких умов вищі керівники не мають змоги сконцентруватись на
розв’язанні стратегічних завдань, що зазвичай тягне за собою серйозні
негативні наслідки.
Для подолання цього типового недоліку бюрократичних організацій у
межах їх управлінських структур виокремлюються різноманітні підрозділи, які
впродовж певного часу опікуються розв’язанням специфічних проблем
(виконанням спеціальних завдань):
- окремі проектні групи (проекти);
- система (матриця) проектних груп;
- групи (бригади), діяльність яких ґрунтується на групових формах
організації праці та управління.
Власне, саме назви цих організаційних утворень і лягли в основу іменної
ідентифікації органічних (адаптивних) структур управління.
Проектна ОСУ залежно від кількості масштабних завдань будується
шляхом виокремлення в межах існуючої організаційної структури однієї чи
декількох проектних груп, які створюються за такими принципами:
- проектна група працює на тимчасових засадах (тривалість
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 16

визначається складністю проблеми);

- до проектної групи залучаються кваліфіковані працівники різних
підрозділів організації, фах яких пов'язаний з вирішуваною
проблемою;
- за потреби в проектну групу на контрактних засадах запрошуються
фахівці з-за меж організації (рис. 7.7);
- керівник проектної групи самостійно планує роботу групи, організує
та контролює виконання робіт, придбання та витрачання визначених
проектом ресурсів, терміни виконання окремих етапів завдання,
здійснює мотивацію учасників групи;
- після виконання завдання проектна група розформовується, її
учасники повертаються до постійної роботи у штатні підрозділи
(працівники за контрактом — звільняються).

Лінійно-функціональна або
дивізіональна ОСУ

Проектна група 1 Проектна група 2

Рис. 7.7. Принципова побудова проектної ОСУ

Проектна ОСУ — структура з тимчасовими автономними групами

працівників різних підрозділів організації (за Проектна ОСУ — структура з тимчасовими
автономними групами працівників різних
потреби — сторонніх фахівців) з метою підрозділів організації (за потреби — сторонніх
управління масштабними завданнями фахівців) з метою управління масштабними
завданнями (проектами)
(проектами).
Залежно від масштабів завдань поширені два різновиди проектних ОСУ.
У так званих чистих проектних структурах, призначених для виконання
складних і масштабних завдань (будівництво нових потужностей, освоєння
нових видів діяльності або ринків), управління проектною групою для
автономності та оперативності практично дублює лінійно-функціональну
частину базової ОСУ власної організації.
Для завдань менших масштабів (модернізація виробництва, освоєння
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 17

нових видів продукції або технологій тощо) структура управління проектом

обмежується лише найбільш важливими виробничими та/або функціональними
сферами, перекладаючи решту турбот на базові управлінські підрозділи
організації. Учасники проектної групи можуть працювати на проект неповний
робочий день і одночасно підпорядковуватися керівнику проекту та керівнику
базового підрозділу. Такий різновид проектної структури виникає внаслідок
створення комісій, про які йшлося в попередній темі.
Головними відмінними рисами проектних структур є зосередженість
проектних груп на виконанні одного завдання та тимчасовий характер їх
функціонування, на яких і ґрунтуються переваги цього виду ОСУ (табл. 7.6).
Таблиця 7.6
Переваги й недоліки проектної ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· оперативність ухвалення та · неузгоджений вплив на підлеглих

виконання управлінських
· складність взаємодії проектних
рішень
груп між собою та рештою
· висока якість управлінських організації
рішень
· розпливчатість і мінливість
· гнучкість до змін середовища організаційної побудови

Переваги проектних ОСУ достатньо суттєві для широкої популярності:

оперативність ухвалення та виконання управлінських рішень —
досягається автономією діяльності проектних груп;
висока якість управлінських рішень — наслідок зосередження
проектних груп на виконанні одного завдання;
гнучкість до змін середовища — забезпечується тимчасовим
характером занятості персоналу, що дозволяє оперативно та
ефективно використовувати провідних фахівців організації для
розв’язання її значущих проблем.
Недоліки проектних ОСУ зумовлені неминучою трансформацією
базової організаційної структури та зміною характеру взаємозв’язків між
окремими працівниками та підрозділами організації:
неузгоджений вплив на підлеглих — залучення кращих фахівців
базових підрозділів та автономний характер проектної групи
провокує різноспрямовані вказівки керівників проекту та керівників
базових підрозділів;
складність взаємодії проектних груп між собою та рештою
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 18

організації — виникає через відмінності в цілях діяльності окремих

проектних груп і базової організації;
розпливчатість і мінливість організаційної побудови — формування
тимчасових проектних груп перетворює організаційну структуру у
тимчасове та мінливе явище. До того ж, працівники проектної групи
фактично позбавляються стабільного місця в архітектурі організації,
для них втрачається визначеність перспектив власної діяльності.
Ефективне використання проектних структур поширюється на
організації великого та середнього розміру, сфера діяльності яких
характеризується жорсткою конкуренцією та швидкими змінами зовнішнього
середовища. Якщо ж організація змушена часто вдаватись до створення
проектних груп, вона має всі підстави для переходу до матричної ОСУ, що
суттєво зменшує негативний ефект недоліків проектних структур.
Матрична ОСУ — відповідь на жорсткі умови господарювання у
науково-дослідницькій та дослідно-конструкторській діяльності. Головними
особливостями зазначених сфер є наступні:
- потреба у фахівцях широкого кола спеціальностей;
- високі вимоги до рівня кваліфікації персоналу;
- відносно невеликий обсяг окремих робіт (проектів);
- індивідуальна різноманітність виконуваних робіт (проектів).
Ці особливості висувають жорсткі вимоги до гнучкості організацій. Їх
адаптація забезпечується формуванням системи структурних одиниць
(проектних груп), функціонування яких має виключно тимчасовий характер.
Завдяки тому, що така побудова організації нагадує матрицю, цей вид ОСУ
одержав назву матричної (рис. 7.8).
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 19

Директор

Служба координації

Головний Головний Керівник Керівник

конструктор технолог маркетингу з економіки

Керівник
проекту 1

Керівник Конструктор Технолог Маркетолог Економіст

проекту 2

Керівник Конструктор Технолог Маркетолог Економіст

проекту 3

Конструктор Технолог Маркетолог Економіст

Рис. 7.8. Принципова побудова та приклад схеми матричної ОСУ

Матрична побудова охоплює більшу частину організації, яка пов’язана з

безпосереднім виконанням проектів.
Матрична структура — поєднання Матрична ОСУ – організаційна
структура з тимчасовими лінійними
тимчасових лінійних повноважень, делегованих за повноваженнями, делегованими за
продуктовою ознакою, та
продуктовою ознакою, та постійних (базових) постійними (базовими)
спеціалізованих лінійних повноважень, які взаємодіють спеціалізованими лінійними
повноваженнями, які взаємодіють з
з тимчасовими на засадах подвійного тимчасовими на засадах подвійного
підпорядкування
підпорядкування.
Основою матричної частини ОСУ є постійні (базові) спеціалізовані
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 20

лінійні підрозділи, висококваліфіковані працівники яких водночас складають

виконавський персонал тимчасових проектних груп (проектів). Керівникам
проектів надаються тимчасові лінійні повноваження для виконання робіт за
конкретним проектом силами працівників базових підрозділів. Термін
виконання проекту визначає тривалість функціонування проектної групи, а
термін виконання певних робіт за проектом зумовлює часові межі
підпорядкування працівників базових підрозділів керівнику проекту. У цей
період працівник-виконавець підпорядковується керівнику свого базового
підрозділу та керівнику певного проекту.
Досвід застосування матричних структур виявив дві основні групи
проблем їх функціонування:
- проблеми взаємодії керівників робіт і керівників базових
підрозділів, притаманні організаційним структурам, де
порушений принцип єдиноначальності;
- проблеми, пов’язані з одночасним виконанням численних
тимчасових проектів — часове узгодження діяльності проектних
груп вимагає ефективних інструментів координації.
У більшості матричних організацій координуючі функції покладаються
на службу (центр) координації, який домінує над усією її матричною частиною.
Саме цій службі матрична структура має завдячувати практичній реалізації
своїх безсумнівних переваг, їй же доводиться пом’якшувати недоліки цього
виду ОСУ й усувати відповідні негативні наслідки (табл. 7.7).
Таблиця 7.7
Переваги та недоліки матричної ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· висока якість продукту · неузгоджений вплив на підлеглих

· ефективне використання · складність координації
висококваліфікованого персоналу численних проектів
· гнучкість до змін середовища · обмежена сфера застосування

Переваги матричних ОСУ ґрунтуються на високій кваліфікації

персоналу базових підрозділів та значній децентралізації повноважень:
висока якість продукту — зумовлюється високою кваліфікацією
персоналу, що залучається до виконання проектів;
ефективне використання висококваліфікованого персоналу — за
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 21

рахунок тимчасового характеру занятості персоналу в окремих

проектах та мобільного маневрування чисельністю проектних груп;
гнучкість до змін середовища — забезпечується комплексною дією
всіх зазначених вище чинників.
Переваги матричних структур виявляються лише за умови формування
ефективних механізмів координації. Складність функціонування таких
механізмів входить до переліку основних недоліків цих структур:
неузгоджений вплив на підлеглих — залишаються традиційними за
відсутності єдиноначальності в будь-якій структурі управління;
складність координації численних проектів — пов’язана не лише зі
значною кількістю одночасно виконуваних проектів, але й їх певною
різноманітністю, тривалістю та часовими параметрами;
обмежена сфера застосування — зумовлюється вузькою галузевою
спеціалізацією (проектування у будівництві, розробка нових
продуктів у виробництві, консалтинг тощо).
Організації з матричною структурою найбільш ефективні в період
економічного піднесення чи стабільного функціонування певних галузей
(великий обсяг замовлень). Галузеві (загальноекономічні) кризи ставлять такі
організації на межу виживання через неможливість утримувати численний штат
висококваліфікованих виконавців.
Варіантом модернізації традиційних структур, яка надає їм значних
адаптивних властивостей, є групова (бригадна) ОСУ. Її появу зумовило
суттєве підвищення вимог споживачів до якості продукту та обслуговування.
Виробники були змушені докорінно переглянути основні бізнес-процеси.
Оскільки вони охоплювали значну частину організації, більшість її персоналу
на всіх щаблях управління та операційні виконавці виконували завдання у
спеціальних групах. Якщо завдання стосується лише виробництва, групи
називаються бригадами.
Групи формуються у складі від 4 до 20 осіб (норма керованості залежить
від складності завдань), серед яких операційні виконавці (робітники), лінійні
керівники та за необхідності фахівці функціональних підрозділів. При цьому
керівник групи (крім вищого рівня) одночасно є підлеглим та
підпорядковується керівнику групи більш високого рівня (рис. 7.9).
 Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 22

Керівник

Підлеглий групи вищого рівня - Робоча група

керівник групи нижчого рівня

Робоча група
Підлеглий групи вищого рівня -
керівник групи нижчого рівня

Робоча група

Підлеглий

Рис. 7.9. Принцип формування групової (бригадної) ОСУ

Здатність груп (бригад) швидко та ефективно адаптуватись до зміни

умов функціонування та завдань ґрунтується на принципах, за якими
здійснюється їх діяльність:
 автономна діяльність — до складу групи входять робітники, фахівці
та управлінці, професійна спеціалізація яких дозволяє виконувати весь
комплекс робіт. Члени групи отримують винагороду за результатами
своєї діяльності;
 самостійне ухвалення рішень і координація робіт всередині групи та з
іншими групами;
 заміна обмежених зв’язків у межах штатного структурного підрозділу
на більш широкі, що передбачає можливість залучення працівників
інших підрозділів. Це усуває певну ізольованість працівників
організації, характерну для бюрократичних структур, та активізує
горизонтальні координаційні зв’язки.
Схема групової ОСУ, сформованої на базі традиційної лінійно-
функціональної структури, наведена на рис. 7.10.
Групову (бригадну) ОСУ можна визначити як поєднання базової
Групова (бригадна) ОСУ — поєднання (лінійно-функціональної або дивізіональної
базової структури управління організацією з структури управління організацією) з
вертикальною структурою груп, сформованих
на різних рівнях управління з фахівців певних вертикальною структурою груп, сформованих на
підрозділів у конфігурації, найбільш
придатній для виконання значущого для всієї різних рівнях управління з фахівців певних
організації та відносно тривалого завдання
підрозділів у конфігурації, найбільш придатній для
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 23

виконання значущого для всієї організації та відносно тривалого завдання.

Подібні структури використовувались, наприклад, компанією Boeing у
проектуванні нового пасажирського літака, а також багатьма японськими
виробниками автомобілів для суттєвого підвищення якості продукції (гуртки
якості).

Рис. 7.10. Схема групової (бригадної) ОСУ на базі лінійно-функціональної

структури

Характеристики групових (бригадних) ОСУ зумовлюються чинниками,

характерними для проектних і матричних структур:
- максимальна децентралізація повноважень та розвиток
горизонтальних координаційних зв’язків;
- висока керованість груп з обмеженою чисельністю учасників;
- охоплення груповою діяльністю всіх значущих бізнес-процесів
- відносно тривалий період функціонування.
До переваг групових (бригадних) ОСУ належать (табл. 7.8):
Таблиця 7.8
Переваги й недоліки групових (бригадних) ОСУ
( + ) Переваги ( - ) Недоліки

· висока якість управлінських рішень · неузгоджений вплив на

підлеглих
· висока ефективність діяльності
· обмежена сфера застосування
· гнучкість до змін середовища

висока якість управлінських рішень — ґрунтується на високій

Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 24

кваліфікації персоналу груп і залученні усіх необхідних фахівців;

висока ефективність діяльності — забезпечується поширенням добре
керованих груп упродовж тривалого часу практично на всю
організацію;
гнучкість до змін середовища — зумовлена довільним складом
окремих груп та довільною конфігурацією структури груп, які
визначаються лише характером завдання.
Близькість принципів побудови проектної та групової (бригадної)
структур дозволяє застосовувати останню в типово проектних структурах
(ситуація з компанією Boeing) та отримувати додаткові переваги.
Серед переліку основних недоліків групових (бригадних) структур є такі:
неузгоджений вплив на підлеглих— труднощі взаємодії керівників
базових підрозділів і керівника групи виявляються лише у випадку,
коли до складу групи входять працівники інших базових підрозділів;
обмежена сфера застосування — визначається характером
вирішуваних проблем (тривалість, охоплення більшості бізнес-
процесів, висока значущість), наявністю в організації значної
кількості висококваліфікованих фахівців та їх прийнятним технічним
забезпеченням.

Питання для перевірки знань

1. Обґрунтуйте тип (модель) організаційної структури, найбільш прийнятний
для функціонування організацій в умовах командного (директивного) та
ринкового управління економікою.
2. Дайте порівняльну характеристику лінійної та функціональної
організаційних структур (принципи побудови, основні переваги й недоліки).
3. Наведіть відмінності в принципах побудови, перевагах, недоліках і сферах
ефективного застосування основних видів ОСУ бюрократичного типу.
4. Який принцип, покладений в основу дивізіональної організаційної структури,
забезпечує її швидку адаптацію до змін зовнішнього середовища? У чому
полягають негативні наслідки дії цього принципу?
5. Охарактеризуйте основні механізми, використання яких надає адаптивним
організаційним структурам високого ступеню гнучкості.
6. Обґрунтуйте головні параметри функціонування організацій, управління
якими доцільно здійснювати в межах ОСУ органічного типу.
 Сприйня
ття
діяльності –
психологічне Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 25
сприйняття
працівником 7. Опишіть принципові відмінності побудови проектної, матричної та групової
(бригадної) ОСУ.