1

ЛЕКЦІЯ 1. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТНІСТЬ І

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
1. Господарський облік, його сутність та вимоги.
2. Види господарського обліку.
3. Бухгалтерський облік, його сутність.
4. Завдання бухгалтерського обліку.
5. Принципи бухгалтерського обліку.
6. Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

1. Господарський облік, його сутність та вимоги.

Загальне поняття обліку є досить широким і багатогранним.
Загальновизнаним є тлумачення поняття обліку у широкому його розумінні,
котре охоплює спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і
суспільних явищ, пов’язаних з господарською діяльністю. Отже, об’єктом
особливої уваги обліковців була і залишається господарська діяльність, основу
якої становить виробництво матеріальних благ.
Господарська діяльність – це будь-яка діяльність, що пов’язана з
виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.
Господарство України складається з галузей – промисловості, сільського
господарства, будівництва, торгівлі, транспорту тощо. Кожна галузь
складається з окремих підприємств і організацій. До них належать заводи,
колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства,
торговельні підприємства тощо.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в
своєму розпорядженні необхідні господарські засоби – будівлі, машини,
матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів.
Поряд з господарськими засобами необхідною умовою господарської
діяльності є праця. Затрати праці включаються разом із матеріальними
затратами та іншими засобами виробництва до вартості виготовлюваних
 2

виробів, уречевлюються в них.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі
поділяються на господарські операції. Так, на виробничому підприємстві
характерні операції із закупівлі сировини та інших матеріалів складають у своїй
сукупності процес заготівлі; операції з виготовлення із сировини та інших
матеріалів виробів утворюють процес виробництва; операції з продажу
вироблених виробів належать до складу процесу реалізації.
Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування,
управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і
всім народним господарством України, необхідно мати відомості про
господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів,
коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані
лише завдяки обліку.

2. Види господарського обліку.

Для всебічного відображення складної і багатогранної діяльності окремих
підприємств, організацій, а також усього процесу суспільного відтворення
використовують різні види обліку, кожний з яких має свої конкретні об'єкти,
завдання і особливості. Проте, всі вони діють не ізольовано, а
взаємодоповнюють один одного, створюючи єдину систему господарського
обліку.
Постійне ускладнення господарського життя спричинило диференціацію
господарського обліку. В економічній теорії господарський облік поділяють за
різними ознаками. Історично першим є поділ за системою реєстрації
господарських фактів, що вивчаються. За такого підходу господарський облік
поділяють на:
- оперативний (одиничні факти);
- статистичний (масові факти);
- бухгалтерський (ринкові факти, економіко-правові відносини в
суспільстві).
 3

Оперативний облік забезпечує інформаційні потреби безпосередньо

управління – щогодинного, щозмінного, щодобового тощо, коли потрібні
гнучке маневрування, постійне регулювання, контроль та оцінювання перебігу
робіт окремих об’єктів обліку або їх груп.
Статистичний облік застосовують для одержання інформації про
показники, які характеризують закономірність і тенденції розвитку
господарства, тобто масових явищ. У цьому виді обліку використовуються такі
спеціальні, властиві йому методи, як зведення та групування, експертна оцінка,
методи середніх чисел тощо.
Бухгалтерський облік – це спосіб безперервного і повного відображення
господарської діяльності підприємства, організації, установи, вираженого в
грошових одиницях, з метою забезпечення керівництва необхідною
інформацією.

3. Бухгалтерський облік, його сутність.

Застосування електронно-обчислювальних машин в обліку сприяло
інтеграції окремих видів обліку, особливо оперативного і бухгалтерського. Це
визначилось, головним чином, у використанні одного носія інформації для
отримання даних з різних видів обліку. Виходячи з міжнародного досвіду в
залежності від користувачів бухгалтерської інформації, бухгалтерський облік
поділяють на два види – фінансовий та управлінський, які в сукупності
становлять єдину систему. Державна податкова адміністрація України
запровадила ще й податковий облік, але на державному рівні такого поділу
поки що не узаконено. Податковий облік пов'язаний з веденням спеціальної
податкової документації і складанням податкової звітності. Цілі та користувачі
бухгалтерського та податкового обліку – різні.
Суть фінансового обліку полягає в накопиченні інформації щодо всіх
аспектів діяльності підприємства. Це офіційний облік, який підприємства
ведуть відповідно до їхньої облікової політики та чинних інструкцій, положень
та вказівок Уряду, Міністерства фінансів і Державного комітету статистики.
 4

Відтак у фінансовому обліку відображаються операції та процеси, пов'язані з

обліком наявності й руху основних та оборотних засобів, коштів, використання
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, обліком джерел утворення
майна. На підставі даних фінансового обліку складається офіційна
бухгалтерська звітність, яка використовується внутрішніми та зовнішніми
користувачами.
Управлінський бухгалтерський облік спрямований на формування
інформації для прийняття управлінських рішень внутрішнім користувачам. Він
не регулюється загальноприйнятими принципами, а організований
підприємством самостійно, є його комерційною таємницею. Управлінський
облік забезпечує підготовку і аналіз бухгалтерської інформації, щоб допомогти
керівництву в управлінні, плануванні та контролі діяльності підприємства,
оскільки надає інформацію про формування собівартості, забезпечує даними
про відхилення фактичних показників від прогнозних значень в оперативному
порядку.

4. Завдання бухгалтерського обліку.

Завдання бухгалтерського обліку зумовлені вимогами управління
господарством, функціонуванням господарського механізму. У зв'язку з
розвитком автоматизації обліку термін "завдання бухгалтерського обліку" слід
розуміти, як рішення окремих частин (елементів) обліку. Такі рішення
називають обліковими завданнями.
Перед бухгалтерським обліком на даний час стоять такі основні завдання:
- неперервне, суцільне, взаємопов’язане та документальне відображення
економічних процесів і явищ в усіх галузях економіки;
- забезпечення керівництва достовірною своєчасною інформацією про
економічні явища та процеси, про стан засобів господарювання для прийняття
управлінських рішень;
- створення необхідної інформаційної бази для планування,
стимулювання, організації, регулювання, аналізу та контролю;
 5

- забезпечення контролю за законністю та доцільністю здійснення

операцій;
- забезпечення контролю за наявністю та рухом майна, використанням
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
- сприяння зміцненню законності у виробничій, фінансово-господарській
діяльності підприємства;
- своєчасне запобігання негативних явищ фінансово-господарської
діяльності, виявлення та мобілізація внутрішньогосподарських резервів.

5. Принципи бухгалтерського обліку.

Принцип бухгалтерського обліку – правило, яким слід керуватися при
вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх
результатів у фінансовій звітності.
Відповідно до ст.4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:
- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю
інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та
подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа,
відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання
власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
- послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством
обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у
випадках, передбачених національними положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та
національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у
державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій
звітності;
- безперервність - оцінка активів та зобов’язань підприємства
 6

здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й

надалі;
- нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському
обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати
надходження або сплати грошових коштів;
- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно
до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні
періоди з метою складання фінансової звітності;
- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки
активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в
бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та
витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх
господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються
в єдиній грошовій одиниці;
- інших принципах, визначених міжнародними стандартами або
національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або
національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в
державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів
застосовуються підприємством.

6. Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня
реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до
компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової
особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення
 7

фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних

документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом
встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган
(посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник
відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство
самостійно з дотриманням вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» обирає форми його організації:
- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення
бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи;
- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою
бухгалтерією або підприємством, суб’єктом підприємницької діяльності,
самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку
та/або аудиторської діяльності;
- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності
безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації
бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність
яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Підприємство самостійно:
- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим
ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів
облікову політику підприємства;
- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку,
порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням
єдиних засад, встановлених ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні», та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології
обробки облікових даних;
 8

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)

обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права
працівників на підписання бухгалтерських документів;
- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової
інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та
інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з
наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;
- визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім
випадків, коли обов’язковість застосування міжнародних стандартів визначена
законодавством).
Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського
обліку підприємства:
- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних
методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у
встановлені строки фінансової звітності;
- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського
обліку всіх господарських операцій;
- бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
підприємства;
- подає в установленому порядку та у випадках, передбачених ЗУ "Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
 9

злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню

розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення.