Модульна контрольна робота

з дисципліни «Бухгалтерський облік

у міжнародному підприємництві»

студента 1 групи 4 курсу МЕВ

Коваля Богдана

Варіант №15

1. Наведіть свідчення про застосування диграфічної бухгалтерії в купецькій

практиці.

Диграфічна бухгалтерія - бухгалтерія, яка грунтується на принципі подвійного

запису, із застосуванням рахунків капіталу, прибутків, збитків та інших
абстрактних понять, які прямо не належать ані до осіб (дебіторів, кредиторів), ані
до матеріально-речових цінностей.
Періодом появи диграфічної бухгалтерії в купецькій практиці вважають 13
століття. Принаймні з тих часів є документальні підтвердження такого види
бухгалтерії в комерційній практиці цього періоду: звіти флорентійських компаній
Фіні (за 1296 р.) і Фаролфі (за 1299 р.), бухгалтерські книги Генуезької комуни
(1340 р.) та величезний бухгалтерський архів флорентійського купця і банкіра
Франческо ді Мазко Датіні (1335 - 1410).
На формування диграфічної (подвійної) парадигми вплинуло економічне
зростання в XIII–XV ст. Крім того, появу подвійної бухгалтерії також пов’язують
із введенням у номенклатуру рахунків простої бухгалтерії рахунку власних
коштів. Введення в систему рахунків рахунку „капітал” разом із результативними
рахунками дозволило скласти умови для виявлення прибутків і збитків. На
відміну від простої бухгалтерії тут починають використовувавати єдиний
грошовий вимірник. Крім того, виникненню подвійної бухгалтерії сприяла
технічна необхідність бухгалтеру контролювати рознесення за рахунками
Головної книги.
Отже, починаючи з XV ст. відбувається зародження, а потім стрімке
розповсюдження подвійної бухгалтерії в різних країнах світу, з’являються перші
літературні твори з бухгалтерського обліку. З появою подвійної бухгалтерії облік
перетворюється в інструмент управління підприємством.
Але особливу увагу слід звернути на значні досягнення в розвитку
бухгалтерського обліку, запровадженні подвійного запису відомого італійського
вченого, математика зі світовим ім’ям - Луки Пачолі (1445- 1517). Найвідомішою
його роботою стала праця «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і
відношення». Найбільшу цінність для бухгалтерів представляє XI трактат цієї
книги, що має назву “Про рахунки та записи” (1494 р.). Робота складається із
двох частин: перша називається „Інвентар”, а друга „Диспозиція”. У першій
частині Л. Пачолі розповідає, що таке інвентар і як слід складати
інвентаризаційний опис купцям. Пачолі зазначає, що спочатку купець повинен
скласти детально свій інвентар, тобто вписати на окремі листи або в окрему
книгу все, що, на його думку, належить йому в цьому світі як у рухомому, так і в
нерухомому майні. Він зазначає, що починати необхідно завжди з таких речей,
які цінніші і які легко втрачаються, наприклад: готівка, коштовності, срібні
вироби й ін. Нерухоме майно (будівлі, поля, лагуни, долини, ставки й ін.) не
може бути втрачене так швидко, як рухоме. Усе інше майно потрібно записати
послідовно в інвентар, позначивши в ньому заздалегідь рік і число, а також місце
складання і своє ім’я. Отже, весь інвентар повинен бути складений за визначеною
датою, інакше можуть зустрітися ускладнення в майбутньому, при веденні
торгівлі. Проте автор не використовував єдиного вимірника, а його
інвентаризаційний опис мав статичний характер. Також варто звернути увагу, що
до інвентарю включалося не тільки майно, що необхідне для торгівлі, але й
особисте майно купця. Отже, за часів Л. Пачолі облік поширювався не тільки на
торгівлю, але й на домашнє господарство купців.
2. Поясніть роль субрахунків бухгалтерського обліку.

Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Особливістю

субрахунків є те, що записи на них, як правило, не потрібні. Їх та
використовуються для отримання більш детальних показників на додачу до
даних синтетичних рахунків. Субрахунки є проміжними ланками між
синтетичними та аналітичними рахунками. Вони дозволяють групувати дані
бухгалтерського обліку відповідно до потреб фінансової та управлінської
звітності та необхідністю економічного аналізу діяльності
підприємства.Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок
"Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки
"Розрахунки з вітчизняними партнерами", "Розрахунки з іноземними
партнерами".
Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і
аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких
відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і кредиту
даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал,
рік).
Субрахунок є активним, пасивним чи активно-пасивним відповідно до того, до
складу якого синтетичного рахунку він входить. Аналогічно визначається
відношення до бухгалтерського балансу та аналітичних рахунків, що входять до
складу субрахунку. Сумарний залишок за субрахунками одного синтетичного
рахунку на певну дату дорівнює залишку цього синтетичного рахунку. Те саме
стосується і сумарних оборотів за дебетом та кредитом субрахунків за певний
період.
3. Поясніть функції фінансового обліку.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур для відображення, обробки

і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів та стандартів.
Сутність фінансового обліку реалізується через виконання ним певних функцій.
Фінансовий облік виконує такі основні функції:
· суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за
обліковий період;
Тобто це моніторинг та облік всіх дій або подій, які викликають зміни у
фінансовому стані установи.
Фінансовий стан, або фінансова позиція, банку відображає, чим банк володіє
(економічні ресурси) і що він кому заборгував на даний момент часу. У
фінансовому обліку економічні ресурси (майно), які є власністю банку або які
банк контролює, розглядаються як його активи. Джерела, за рахунок яких
отримані ресурси, заведено позначати як його зобов’язання та власний капітал
(борги). Зобов’язання показують, скільки банк залучив коштів від кредиторів, а
капітал - скільки коштів інвестували в банк його засновники. Аналізуючи
фінансовий стан банку, ми можемо зробити висновок, чи здатен він
розплатитися зі своїми кредиторами, а також чи приніс банківський бізнес
прибуток.
Тобто відображенню у фінансовому обліку підлягає тільки така господарська
операція, наслідки якої ведуть до змін у складі активів, зобов’язань та капіталу,
тобто у фінансовому стані банку.
· складання встановленої фінансової звітності;
Фінансова звітність загального призначення - це сукупність компонентів
звітності, складених на основі даних фінансового обліку, в яких узагальнена
інформація про фінансовий стан, результати фінансової діяльності та рух
грошових потоків банку за звітний період.
Компонентами фінансової звітності є баланс, звіт про фінансові результати, звіт
про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
 Фінансова звітність розкриває фінансову інформацію про діяльність банку через
застосування таких інструментів, як активи, зобов’язання, власний капітал,
видатки, доходи та ін.
· інтерпретація і подання достовірної фінансової інформації користувачам.
Фінансовий облік призначений для акумулювання, систематизації і уявлення
об'єктивної і повної картини про всі сторони економічної діяльності
підприємства, стану фінансів і майна.
Фінансовий облік фіксує фактично здійснені операції і його дані носять характер
"Історичних" і можуть змінюватися тільки в разі виправлення виявлених
помилок. Управлінський облік нарівні з даними з "минулого" активно оперує
прогнозними оцінками і планами, його підсумки рухливі, легко і часто мінливі
під дією безлічі чинників.

4. Порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до

розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.

Консолідована фінансова звітність складається шляхом впорядкованого

додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних
показників фінансової звітності материнського підприємства.
В законах та рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності
зазначено, що в консолідованому звіті про фінансові результати відображається
чистий фінансовий результат та сукупний дохід, що належить власникам
материнської компанії та неконтрольованої частки. Під час складання
консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб
складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із
застосуванням відповідної форми звіту.
При складанні консолідованої фінансової звітності підлягають виключенню:
1) балансова вартість фінансових інвестицій материнського підприємства в
кожне дочірнє підприємство і частка материнського підприємства в капіталі
кожного дочірнього підприємства;
2) сума внутрішньогрупових операцій та внутрішньогрупового сальдо;
 3) сума нереалізованих прибутків та збитків від внутрішньогрупових операцій
(крім збитків, які не можуть бути відшкодовані).
Материнське підприємство для складання консолідованої фінансової звітності
визначає неконтрольовану частку у власному капіталі, чистому прибутку
(збитку) та сукупному доході дочірніх підприємств. Неконтрольована частка
визначається як добуток відсотка наявних голосів, які не належать
материнському підприємству, відповідно до власного капіталу, чистого прибутку
(збитку) та сукупного доходу дочірніх підприємств з урахуванням суми
нереалізованого прибутку (збитку) від внутрішньогрупових операцій (крім
випадків, пов’язаних з об’єднанням (придбанням) підприємств).
Складають консолідовану фінзвітність:
· ПАТ;
· підприємства — емітенти цінних паперів, чиї цінні папери допустили до торгів
на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснили публічну
пропозицію;
· банки;
· страховики;
· кредитні спілки;
· сільськогосподарські підприємства, діяльність яких провадиться у видобувних
галузях;
· підприємства, які вналежать до великих підприємств;

5. Поясніть порядок оцінки безплатно отриманих засобів. Наведіть бухгалтерський

запис.

Під час обліку безоплатно одержаних основних засобів керуємося в першу чергу
Нацположенням бухобліку в державному секторі 121 «Основні засоби». У п. 7
цього стандарту є чітка вказівка використовувати як первісну вартість таких
об’єктів їх справедливу, тобто ринкову вартість. Щоправда, треба враховувати й
інші компоненти первісної вартості, визначені в положенні.
 Це означає наступне:
· якщо установі усі подаровані засоби привезли, налаштували, встановили й
ніяких витрат з їх приводу установа не несла, то використовуємо тільки їх
справедливу вартість;
· якщо ж за доставку чи установку, налагодження тощо заплатила установа, то
тоді ці додаткові витрати треба включити до первісної вартості подарованих
основних засобів разом з їх справедливою вартістю. Аналогічний механізм
використовується й при придбанні основних засобів.
На практиці як справедливу вартість зазвичай використовують:
· вартість, що була прямо вказана у договорі дарування;
· вартість, що вказується у супровідних документах чи їх копіях, наприклад
видаткових накладних по цим об’єктам чи рахункам-фактурам;
· залишкова вартість основних засобів з обліку суб’єкта, що дарує. Це ситуація,
коли передаються не нові основні засоби.
 Бухгалтерський запис

Для прикладу, якийсь спонсор на безоплатній основі повністю профінансував

закупівлю та обладнання комп’ютерного класу у школі. В бухгалтерському
записі це вказується таким чином:

Господарська операція Дебет Кредит Сума

Отримано безоплатно
х1 у1 P1
комп’ютерне обладнання
Відображено витрати на
транспортування та
х1 у2 P2
налагодження обладнання
у класі
Відображено податковий
х2 у2 P3
кредит із ПДВ
Введено в експлуатацію
х3 х1 P1+P2
медичне обладнання
Нараховано
«компенсувальні»
х3 х2 P3
податкові зобов’язання з
ПДВ

Якщо якимось чином, школа зможе отримати дохід за рахунок цього

комп’ютерного класу (надавати клас в оренду для проведення певних захоLів
наприклад) також варто вказувати амортизацію обладнання та дохід від
безоплатно одержаного обладнання в сумі, пропорційній нарахованій
амортизації.