Класифікація бухгалтерських балансів

Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який

поділявся за відповідними ознаками, до найтиповіших з яких (починаючи з 1925
року) відносили: джерела складання, строки складання, обсяг даних, зміст і
форму.
За джерелами складання розрізняли інвентарні, книжні та генеральні баланси.
Інвентарні баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і були
його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконувались або за
створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни
господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш
раціональної системи обліку.
Книжні баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких
з допомогою інвентаризації не проводилась називалися ще пробними,
попередніми.
Генеральний баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні баланси,
був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису
інвентарю та пробного балансу.
За строками складання баланси поділялись на вступні, операційні , ліквідаційні,
об’єднуючі та розподільчі.
Вступний баланс складався на момент створення підприємства і був здебільшого
балансом інвентарним.
Операційні баланси складались періодично протягом року і охоплювали окремі
аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.
Ліквідаційний баланс складався на день початку ліквідації підприємства,
припинення ним свого нормального існування. Операційні баланси, які складалися
протягом усього періоду ліквідації, називались ліквідаційними, а останній -
завершальним ліквідаційним балансом.
Об’єднуючі баланси складаються при об’єднанні підприємств, розподільчі – при
виході підприємств підпорядкування іншого підприємства.
Залежно від обсягу інформації баланси поділяли на прості, складні і зведені. У
простому балансі відображали майновий стан (а інколи й динаміку) простого
господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів,
допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У
таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий
баланс.
Складного балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи
підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали прості баланси. Простих
балансів у цих структурах складалось стільки, скільки було окремих самостійних
систем рахівництва. Із простих балансів в цілому складався складний (зведений)
баланс, який отримували з допомогою механічного постатейного підсумовування
даних з простих балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу
і пасиву. У такому балансі окремі колонки характеризують стан окремих
самостійних одиниць господарства, а колонка „Усього” відображає загальний стан
господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати –
„Філії”, „Виробничі підприємства” тощо.
Таким чином, статті активу і пасиву балансу окремо відображали майновий стан
підприємства в цілому і майновий стан його структурних підрозділів. У тогочасних
балансах найбільш характерними статтями активу були: майно; товари; матеріали;
кошти; цінні папери; паї та акції інших підприємств; підзвітні суми; акції; розрахунки
акціонерів за придбані акції; дебіторська заборгованість; векселі; цінності в дорозі;
витрати майбутніх років. Статті пасиву балансу відображали: капітали - основний і
амортизаційний; фонди; передплату на акції; розрахунки з кредиторами; векселі
видані; суми до з'ясування; доходи майбутніх років.
За змістом баланси поділялись на сальдові, оборотні, результатні, проміжні,
шахові та порівняльні. Сальдові баланси включали тільки сальдо рахунків, що
характеризують майновий стан господарства на відповідний момент. Оборотні
баланси включали, крім сальдо, і обороти за рахунками. Отже, за формою вони
були оборотними відомостями за певний період, а за змістом - давали уявлення не
тільки про стан господарства, а й певною мірою і про динаміку його господарських
оборотів. Результатний баланс - це баланс прибутків і збитків або доходів і витрат
господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.
Проміжні баланси складали тільки за потреби. Це були особливої форми пробні
баланси, які за формою, змістом і структурою наближались до кінцевого балансу.
Шаховий баланс, що отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадувала
шахову дошку, можна називати й динамічним балансом, бо він відображав як стан
господарства на початок і кінець звітного періоду, так і рух майна. При цьому
обороти в шаховому балансі давалися в розрізі кореспондуючих рахунків, що
уможливлювало визначення його економічного змісту, оскільки зрозуміло було,
звідки надійшла сума на рахунок і на що саме її було витрачено. А тому шаховий
баланс, складений за звітний період після річного звіту, можна вважати і
сальдовим, і оборотним, і результатним балансом.
Шахові баланси є дуже наочними. Але їх доцільно застосовувати тільки на
невеликих підприємствах, бо збільшення кількості використовуваних рахунків
бухгалтерського обліку робить ці баланси громіздкими і незручними для практичної
роботи.
Порівняльний баланс мав на меті порівняти статті звітного балансу з минулими
періодами. Ці порівняння давались в абсолютних і відносних величинах, тобто
статті активу й пасиву балансу показувались у відповідних сумах і відсотках на
початок і кінець звітного періоду.
Крім шахових, за формою розрізняли ще й баланси двосторонні та односторонні.
Найбільш поширеними були двосторонні баланси, що в них ліворуч
розміщувалися активи, а праворуч - пасиви. Односторонні баланси відрізнялися
від двосторонніх за зовнішнім виглядом - у них пасив розміщувався не поряд з
активом, а після нього, під ним. Отже, ця форма балансу була менш наочною, бо
вона ніби приховувала ідею протиставлення активу пасиву, яка характерна для
самої природи балансу.
Перелічені види балансів існують і нині. Всі вони називаються бухгалтерськими, бо
складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду балансів
притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов'язані з джерелами,
строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням
підприємств, використанням даних балансів в управлінні.
Вступний баланс має виключно внутрішньогосподарське призначення. Він
складається на момент створення підприємства, причому підприємства самі
вибирають - складати їм вступний баланс чи ні. Однак досвід свідчить, що для
поліпшення інформаційного забезпечення системи управління та контролю за
збереженням майна починати виробничу та фінансово-господарську діяльність
краще, коли є вступний баланс. На це треба звертати особливу увагу в процесі
організації бухгалтерського обліку і звітності, бо дані вступного балансу мають
відповідати даним на початок звітного періоду затвердженого кінцевого балансу.
Кожний сучасний баланс можна також назвати і порівняльним, бо в ньому всі
показники наводяться в абсолютних величинах на початок року і на кінець звітного
періоду. Це дає змогу протягом календарного року оцінювати показники балансу в
динаміці, осмислювати їхні зміни.
Потреба в складанні проміжних балансів визначається тільки внутрішніми
потребами самого підприємства. Підставою для складання таких балансів можуть
бути процеси реструктуризації, реорганізації, ефективнішого використання
матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечення збереження майна,
зміцнення фінансового стану підприємства. Характерною особливістю проміжних
балансів є їхній спрощений вигляд: інвентаризації основних і оборотних засобів,
нематеріальних активів, розрахунків з дебіторами і кредиторами не проводяться;
необхідні обчислення виконуються наближено; записи на розподільних та
порівняльних рахунках роблять оперативним способом.
Підприємства та установи складають місячну, квартальну й річну бухгалтерську
звітність, в якій відображають склад майна і джерела його формування.
Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 25 числа
місяця, наступного за звітним періодом. Річна бухгалтерська звітність - не пізніше
15 лютого року, наступного за звітним. Установи, які утримуються за рахунок
бюджету, подають місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність у визначені
керівним органом строки.
 Загальні вимоги до звітності підприємств

Відповідно до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

всі підприємства з початку діяльності до моменту ліквідації повинні вести
бухгалтерський облік. Заключним етапом бухгалтерського обліку є складання
звітності.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової

звітності» наведено таке визначення. «Фінансова звітність – це бухгалтерська
звітність, яка дає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух
грошових коштів підприємства за звітний період».

Ціллю складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття

рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності
та рух грошових коштів підприємства.

Порядок представлення фінансової звітності користувачам наведено в діючому

законодавстві, так фінансова звітність надається відповідно до:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості керівництва;

- оцінки можливості підприємства своєчасно виконати свої обов’язки;

- забезпечити обов’язки підприємства;

- розрахувати суми дивідендів;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Інформація, яка наведена в фінансових звітах повинна бути зрозуміла та

розрахована на однозначне тлумачення її користувачем при умові, що вони мають
достатні знання. А це означає, що складні поняття, котрі є необхідними для
прийняття рішень, не повинні виключатися з звітності.

Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття

рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та
скоректувати їх оцінку, зроблену в минулому. А це можливо тільки в тому випадку
коли при представленні інформації в фінансовій звітності будуть дотримуватись
таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об’єктивність.

Інформація є суттєвою, якщо невірний розрахунок або пропущення можуть

вплинути на прийняття рішень користувачем. Своєчасна інформація – це
достовірна інформація, яка втрачає сенс, якщо вона представлена користувачем з
запізненням. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку та керівником підприємства.

Повнота означає повне висвітлення діяльності підприємства, тобто фінансова

звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і можливі наслідки
операцій і подій, що здатні вплинути на рішення, прийняті на її основі.

Нейтральність передбачає об’єктивне представлення інформації. Інформація не є

нейтральної, якщо вона може вплинути на ухвалення рішення.

Об’єктивність обумовлена невизначеністю деяких подій (наприклад, повернення

сумнівної заборгованості, термін експлуатації основних засобів і ін). У зв’язку з цим
при оцінці приведеної в звітах інформації варто не допускати завищення активів,
або заниження доходів, витрат, зобов’язань підприємства. Це значить, що збитки і
зобов’язання необхідно відбивати в бухгалтерському обліку відразу ж після
одержання підтвердження про імовірність їхнього утворення, а активи і доходи –
тільки тоді, коли вони реально отримані чи зароблені. Тому, наприклад, сумнівну
дебіторську заборгованість варто списувати на витрати і віднімати з загальної
суми дебіторської заборгованості в тім періоді, коли виникли сумніви в можливості
її погашення.

При складанні фінансової звітності необхідно пам’ятати про основні принципи

обліку.

Превалювання сутності над формою означає, що операції і події повинні

відбиватися у фінансовій звітності відповідно до їхньої економічної сутності, а не
тільки виходячи з юридичної форми. Наприклад, передача активу у фінансову
оренду не означає перехід права власності на нього від орендодавця до орендаря.
Хоча на практиці цей актив зараховується на баланс орендаря, тому що до нього
фактично перейшли усі вигоди і ризики, зв’язані з використанням цього активу.

Допущення безперервності діяльності потребує від керівництва підприємства

здійснювати оцінку його здатності продовжувати свою діяльність у доступному для
огляду майбутньому. Таке допущення є важливим, оскільки у випадку банкрутства,
ліквідації підприємства його фінансова звітність складається виходячи з інших
принципів і вимог, ніж пропонованих до оцінки статей в умовах звичайної
діяльності.

Оцінюючи доцільність допущення безперервності діяльності керівництву варто

проаналізувати всю наявну інформацію і показники, що визначають прибутковість
операцій і доступ до фінансових ресурсів у доступному для огляду майбутньому
(принаймні 12 місяців після дати балансу). Якщо після проведеного аналізу
керівництво має значну непевність, засновану на інформації про події й умови, що
можуть вплинути на здатність підприємства продовжувати діяльність, то це варто
відбити в примітках до фінансових звітів, указавши причини.

У випадку якщо фінансові звіти складені не на основі допущення про

безперервність діяльності, це також потрібно відбити в примітках з описом причин,
по яких підприємство не вважає себе безупинно діючим, і методи оцінки, що були
застосовані для складання фінансових звітів.

Принцип нарахування і відповідності. Вимога П(с)БО складати фінансові звіти

(крім Звіту про рух коштів) за принципом нарахування позначає, що результати
операцій і інших подій варто відбивати в облікових реєстрах і фінансових звітах
тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство чи одержує або
перераховує грошові кошти.

Виходячи з цього принципу доходи варто відбивати в Звіті про фінансовий

результат в тім періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі
відповідності цим доходам. Принцип відповідності забезпечує визначення
фінансового результату звітного періоду шляхом зіставлення доходів звітного
періоду з витратами, що були понесені при одержанні цих доходів.

Однак не усі витрати можна безпосередньо зіставляти з визначеними доходами. У

зв’язку з цим такі витрати відбивають у Звіті про фінансові результати в тім
періоді, коли вони виникли (адміністративні витрати, витрати на збут, інші поточні
витрати).

Принцип періодичності, котрий допускає розподіл діяльності підприємства на певні

періоди часу з метою складання фінансової звітності.

За П(с)БО 1 звітний період складає календарний рік, для новоствореного

підприємства або для підприємства, що ліквідується, тривалість звітного періоду
може бути до 15 місяців. Принцип періодичності дозволяє вираховувати прибуток
за календарний рік, за формулою доход мінус витрати дорівнює фінансовому
результату.

«Бухгалтерські книги повинні закриватися кожний рік, тому що регулярний облік

сприяє дружбі» - такий висновок наведено в книзі Луки Пачолі «Трактат о счетах и
записях».

Принцип автономності підприємства. Кожне підприємство розглядається як

юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно та
зобов’язання власника не повинні відображатися у фінансовій звітності
підприємства. Наприклад, власник підприємства вносить власні грошові кошти до
статутного капіталу, така операція буде показана у фінансовій звітності. Операція
з нарахування та виплати дивідендів теж показується в фінансовій звітності. Але
як отримані дивіденди використає власник в фінансову звітність не входить.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. Актив оцінується за витратами на їх

виробництво або придбання. До собівартості придбаних активів включається: ціна
придбання, податки, мито, збори, витрати на їх доставку, вантажно-
розвантажувальні роботи та інші.

Особливістю обліку за історичної собівартістю є можливість перевірки

достовірності господарської операції за первинними документами.

Таким чином, всі активи підприємства (основні засоби, запаси, нематеріальні

активи) будуть оцінюватися за цією собівартістю на дату господарської операції.

Принцип повного висвітлення. Фінансова звітність повинна вміщувати всю

інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, які можуть
впливати на рішення користувачів звітності. Наприклад, підприємство взяло
кредит 1-го жовтня 2003 року на один рік, відсотки нараховують два рази на рік –
1-го квітня та 1-го жовтня. Нараховані відсотки – це витрати підприємства. На
основі принципу повного висвітлення в фінансовій звітності 2003 року необхідно
показати нараховані відсотки за три місяця (жовтень, листопад, грудень).

Принцип обачності. В бухгалтерському обліку застосовують методи оцінки, які

повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки
активів і доходів підприємств. Обережність (обачність) дозволяє враховувати у
Звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не дозволяє включати
потенційні прибутки. Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання
відображаються в обліку за історичною собівартістю. Під час складання балансу
на 31 грудня запаси необхідно показати за чистою вартістю реалізації.

Принцип обачності дозволяє зблизити працю бухгалтерів та менеджерів. Зокрема

песимізм бухгалтерів нейтралізую оптимізм менеджерів; завищення прибутку та
суми майна більш небезпечно для підприємства, бо приводить до недостовірної
фінансової звітності та недостовірного економічного аналізу.

Принцип обачності – є одним з важливіших в міжнародній практиці. «Обережність

дозволяє враховувати у звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не
дозволяє включати потенційні прибутки. Відповідно до цього принципу,
підприємство повинно резервувати кошти «на чорний день», але не мусить
збільшувати прибуткову частину звіту про фінансові результати, на випадок
зростання вартості активів» (Венді Мак Кензі. Посібник Financial Times з аналізу та
використання фінансових звітів. Київ «Наукова думка» 2003 р., с.13).

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення

всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності. Це універсальний прийом
вимірювання економічної інформації.

Необхідно використовувати усі принципи таким чином, щоб досягти якісних

характеристик фінансової звітності.

Наявність принципів фінансової звітності дозволяє практикуючим бухгалтерам

самостійно вирішувати складні ситуації в обліку та є базою для формування
вагомої позиції при обстоюванні своїх рішень.

Згідно Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку фінансова звітність має

вигляд таблиці, яка складається з загальної частини, основної та заключної. В
загальній частині наведено реквізити, назва підприємства, ідентифікаційний код,
територія, форма власності, вид діяльності, галузь, одиниці виміру. Основна
частина – таблиця, яка поділена на статті. Стаття – елемент фінансового звіту,
який відповідає критеріям за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Наприклад: нематеріальні активи, основні засоби, запаси, грошові кошти, капітал
та інші.

Істотність статті визначається її розміром і характером активів та пасивів, що

розглядаються одночасно. На підставі цього однакові по характеру статті (будинки,
машини, устаткування) часто поєднують в одну статтю «Основні засоби», навіть
якщо розмір кожного активу істотній. У той же час, якщо статті мають істотній
розмір, але розрізняються по характеру чи функціям, то їх треба подавати їх
окремо. При цьому варто мати на увазі, що стаття, що не є істотною для її
окремого відображення у фінансових звітах, може бути, однак, досить істотної для
окремого її розкриття в примітках. Статті фінансової звітності не слід звертати, це
може привести до спотворення фінансової звітності. Наприклад, підприємство
нарахувало податки до бюджету в розмірі 1000,0 грн., а податковий кредит за ПДВ
складає 200,0 грн. В балансі необхідно показати дві статті заборгованість перед
бюджетом – 1000,0 грн., заборгованість бюджету – 200,0 грн., а не одну в розмірі –
800,0 грн.

Статтю наводять у фінансовій звітності, якщо вона відповідає таким критеріям:

- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод,

зв’язаних з цією статтею;

- оцінка статей може бути достовірно оцінена.

В строках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Заключна частина звітності складається з підписів керівника та головного

бухгалтера та печатки підприємства.

Фінансова звітність заповнюється на основі даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік кожного підприємства базується на обліковій політиці
підприємства.

Облікова політика – це визначені принципи, основи, домовленості, правила і

практика, прийнята підприємством для складання і представлення фінансових
звітів, що оформлюються наказом по підприємству.

Оскільки існують різні методи й основи оцінки активів, зобов’язань, нарахування

амортизації, підготовки консолідованих звітів і ін., то підприємства мають право
обирати різну облікову політику згідно П(с)БО.

Згідно принципу послідовності, підприємство постійно (з року в рік) повинно

застосовувати обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у
випадках, передбачених П(с)БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у
фінансовій звітності. Такий підхід дозволяє набувати порівняну інформацію.

Порівнянність інформації характеризує можливість користувачів звітності

порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних
підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприємства і його

позицію на ринку послуг, використовувати різноманітні методи економічного
аналізу.

Фінансові (бухгалтерські) звіти – це звіти, що задовольняють вимогам

користувачів. На основі затвердженої фінансової (бухгалтерської) звітності
користувачі можуть проаналізувати фінансовий стан підприємства, вибрати
необхідну для них інформацію та прийняти обґрунтоване рішення.

Інформаційні потреби різних груп користувачів наведено в таблиці 1.

Таблиця 2.1 – Користувачі фінансової звітності

Користувачі фінансової
Інформаційні потреби
звітності
1 2
Здатність підприємства платити дивіденди.
Інвестори
Прийняття рішення щодо руху інвестицій.
Стабільність і прибутковість підприємства.
Працівники
Збереження робочих місць, оплата праці і пенсійне
забезпечення.
Банки Своєчасне повернення кредитів і одержання відсотків.
Постачальники й інші
Своєчасність сплати рахунків.
кредитори
Клієнти, замовники Можливість одержання необхідних товарів, послуг.
Уряд Своєчасність і повнота сплати податків.
Вплив діяльності підприємства на добробут суспільства
Громадськість
(зайнятість, екологію)

Термін представленої фінансової (бухгалтерської) звітності наведено в Постанові

КМУ «Порядок надання фінансової звітності» 28.02.2000 р. №419. Річна звітність
представляється не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком, квартальна до
25 числа місяця наступного за звітним періодом.

Датою представлення фінансової (бухгалтерської) звітності є день фактичної її

передачі до користувачів. Звітність можливо пересилати по почті. Але кінцевий
термін відправки це 10 днів до останнього строку, тобто на штемпелі підприємства
зв’язку повинна бути дата не пізніше 10 лютого.

Консолідована річна фінансова звітність представляється в термін не пізніше 15

квітня наступного за звітним роком.

Закон «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999

року № 996 та П(с)БО передбачає складання таких форм фінансової звітності за
рік (для всіх підприємств крім представництв іноземних суб’єктів господарської
діяльності).

Таблиця 2.2 – Фінансова звітність

Підприємства, що працюють за П(с)БО 2- Підприємства, що працюють за П(с)БО

5 25
- Баланс, форма №1; - Баланс, форма №1

- Звіт про фінансові результати, ф. №2; - Звіт про фінансові результати, ф. №2

- Звіт про рух грошових коштів, ф. №3;

- Звіт про власний капітал, ф. №4

- Примітки до фінансової звітності,

ф. №5

Крім того, необхідно до річного фінансового звіту додати розшифровку за статтями

фінансової звітності, які сформульовано «Інші необоротні активи», «Інша поточна
заборгованість», «Інші поточні зобов’язання», «Інші операційні витрати» та ін.

Згідно Положенням (стандартам) необхідно до кожної статті складати ще

додаткову інформацію, яку зберігають на підприємстві і надають її за вимогою
користувачів фінансової звітності, але таку інформацію не додають до річного
звіту, який надають користувачам.

Річна фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку року в

тисячах гривень.

В фінансовій звітності не допускають підчистки та помарки, виправлення помилок.

На основі Кодексу України «Про адміністративні порушення» (ст.. 186-3) не здача,

здача звітності з запізненням, в неповному обсязі, не по затвердженій формі або
недостовірної інформації приводить до адміністративних санкцій (штрафів) на
відповідальних осіб в розмірі 10-15 неоподаткованих податком мінімумів доходів
громадян (до 255 грн.). У випадку повторного порушення санкції установлено в
розмірі 15-25 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (до 425 грн.).

Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з

початку звітного періоду.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається

підприємствами не пізніше 25 числа місця, що настає за звітним кварталом.

У разі коли дата подання звітні соті випадає на неробочий день, термін подання
переноситься на перший після вихідного робочий день.

Якщо підприємство має бюджетне фінансування, то подається ще і звіт про

використання бюджетних коштів. Місячний – не пізніше 5 числа місяця наступного
за звітним; річний – не пізніше 20 січня наступного за звітним роком.

Таблиця 2.3 – Термін подання фінансової звітності

Безпосередньо Поштою В неробочий день

Дата одержання адресатом Термін подання
День фактично її
звітності, зазначена на штемпелі переноситься на перший
передачі за
підприємства зв’язку, що після вихідного робочий
належністю
обслуговує адресата день

Склад та призначення форм фінансової звітності наведені в таблиці 4.

Таблиця 2.4 – Склад та призначення форм фінансової звітності

Форма звітності Характеристика
Фінансовий стан підприємства, склад активів, зобов’язань і
Баланс
власного капіталу
Звіт про фінансові Доходи, витрати та фінансові результати діяльності
результати підприємства
Звіт про рух грошових
Надходження та витати грошових коштів
коштів
Звіт про власний капітал Зміни власного капіталу підприємства
Примітки до фінансових
Доповнюють інформацію наведену в фінансових звітах
звітів
Галузеві особливості та розподіл витрат за напрямками
Галузева звітність
діяльності

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення

інвентаризації активів та зобов’язань підприємства.