2

1.Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

1.1.Бухгалтерський облік, його суть і значення.Види обліку

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України “Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p., який визначає правові основи
регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової
звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 p., водночас з цим почалася реалізація
Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних
стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів
України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних
осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи)[2].

Бухгалтерський облік — це спосіб суцільного документального спостереження й

контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій й
відповідного відображення отриманої інформації. Суть бухгалтерського обліку
визначають такі його властивості: • систематичне і послідовне відображення всіх
господарських операцій у міру їх здійснення; • документальне обґрунтування
господарських операцій; • застосування різних способів обробки облікової інформації —
рахунків, подвійних записів, балансу та ін. В обліку застосовують різні вимірники для
відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, а
також їх кількісних та якісних характеристик. Облікові вимірники застосовують для
оцінювання ефективності господарських операцій за кількісними та вартісними
критеріями в бізнес-плані та державній фінансовій і статистичній звітності. Облікові
вимірники поділяють на натуральні, трудові та грошові. Натуральні вимірники
застосовують для отримання інформації про господарські засоби та процеси в їх
натуральному вираженні (через масу, об’єм, площу). їх застосовують для обліку тільки
однорідних об’єктів.
Трудові вимірники використовують для визначення кількості витраченої праці в
одиницях робочого часу (хвилинах, годинах, днях, місяцях, роках). За допомогою
трудових вимірників можна узагальнювати й порівнювати різнорідні величини. Грошові
вимірники застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів
підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в
єдиному грошовому вираженні (з метою планування та обліку процесів виробництва і
обігу, визначення фінансових результатів підприємства).
 3

Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному
використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання
— випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.
Основні завдання бухгалтерського обліку:
• дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні;
• облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;
• контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й
асортименту;
• контроль за зберіганням власності підприємства;
• виявлення невикористаних резервів;
• контроль за оплатою праці;
• облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;
• контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;
• виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;
• забезпечення наявності первинної документації; • побудова обліку на
підприємстві.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він

має відповідати певним вимогам:
• порівнянності його показників з показниками плану;
• своєчасності;
• точності й об’єктивності показників;
• повноти, чіткості, точності й достовірності;
• економічності.

Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку — це основні засади, на яких здійснюються його
функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб’єктів господарської діяльності.
Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного
розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні
найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автономності, безперервності,
доказовості, грошової оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності,
 4

дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відповідності, облікової політики,

реалізації та періодизації.
Принцип автономності означає, що суб’єкт господарювання веде облік власної
діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу); відповідно до
національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає
результати господарювання, несе майнову та правову відповідальність перед
контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані
роботи, з дебіторами та кредиторами, банками, іншими кредитними установами та
інвесторами. Суб’єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в
усіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих

документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно,
відображаючи її в системі бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом господарські
засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного
виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати
відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку
звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та
інвесторів. Уразі припинення діяльності підприємства безперервність відображення
результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдо
банкрутств а та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використання власного і залученого

капіталу ґрунтується на застосуванні суцільного документування всіх господарських
операцій на підприємстві. При цьому первинні документи, де зафіксовано факт здійснення
господарської операції відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати
обов’язкові реквізити, які стверджують їх юридичну доказовість. Зокрема, це стосується
підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, і
матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію.

Принцип грошової оцінки в бухгалтерському обліку полягає у відображенні

господарських операцій в єдиному грошовому вираженні з метою їх узагальнення,
групування та порівняння з нормативними показниками та показниками за суміжні звітні
періоди. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за
допомогою кількісних, умовно-кількісних вимірників (у тонно-кілометрах, гектарах
 5

умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не їх узагальнення по

підприємству загалом. Як правило, грошова оцінка фінансово-господарської діяльності
підприємства здійснюється в єдиній національній валюті.

Принцип собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, засоби праці, вироблена

продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи
виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому
вимірнику використання суб’єктом господарювання фінансових, матеріальних і трудових
ресурсів у створенні нового продукту. Застосування цього принципу дає змогу визначати
ефективність господарювання, обчислювати ціни виробника за допомогою показника
собівартості й порівнювати їх із цінами на товарному ринку. Принцип собівартості
продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах — важлива
передумова для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та
дизайну виробів тощо.
Принцип обачності (обережності, консерватизму) означає, що витрати й доходи
мають відображатись у бухгалтерському обліку на основі достовірно обґрунтованих
первинною документацією господарських операцій. Обачність і обережність мають на
меті запобігання збільшенню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від
стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню
страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки,
завдані підприємству. В обліку відображаються тільки реальні доходи — гроші, одержані
від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання необхідних
валютних надходжень.
Принцип закріплення власності ґрунтується на суцільному й безперервному
документуванні в бухгалтерському обліку утворення та використання капіталу
засновників підприємства. На підставі документів, які мають юридичну силу,
закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик,
внесків засновників підприємства до статутного капіталу та інших коштів. Завдяки цьому
принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм
власності.

Принцип дискретності передбачає переривання бухгалтерського обліку та звітності у

випадку, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність
підприємства на певну дату. Така потреба з’являється в разі реструктуризації — поділу
підприємства на окремі господарські одиниці чи емісії цінних паперів, у разі отримання
 6

кредитів та ін. Принцип дискретності дає змогу до завершення звітного року скласти
звітні регістри, Головну книгу, баланс та іншу фінансову звітність на дату облікового
періоду. Цей принцип застосовують також у фінансовому менеджменті, маркетингу та
діяльності інших управлінських структур.

Принцип нарахування застосовують в бухгалтерському обліку для визначення

моменту здійснення витрат і отримання доходів. Згідно з цим принципом витрати й
доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані (тобто
відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця.
Альтернативним цьому принципу є касовий метод, згідно з яким доходи визначаються
після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банк чи в касу підприємства, а
витрати — після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку суттєвих витрат

упродовж усього циклу виготовлення продукції. При цьому витрати, які не мають
великого значення для обчислення собівартості продукції (поштово-телеграфні,
канцелярські та ін.), списуються одразу після їх виникнення. Цей принцип дає змогу
уникнути в бухгалтерському обліку нагромадження надлишкової інформації, яка не має
постійних споживачів й істотно не впливає на результати господарської діяльності.

Принцип правомочності полягає в комплексному відображенні в бухгалтерському обліку

всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень. За
допомогою цього принципу можна визначити, яку діяльність підприємство не може
здійснювати. Наприклад, якщо за статутом, затвердженим у встановленому порядку,
основною діяльністю підприємства є виробництво лікеро-горілчаної продукції, але за
даними бухгалтерського обліку державна податкова інспекція виявила факти роздрібної
торгівлі цими виробами, тобто позастатутну діяльність, на підприємство накладаються
фінансові санкції.

Принцип відповідності ґрунтується на розмежуванні витрат і доходів між періодами

завершення виробничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витратами,
завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за
принципом нарахування та реалізації. Витрати звітного періоду — це витрати ресурсів, що
виникли у зв’язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи в
цьому періоді. Цей принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між
 7

витратами і доходами у звітному періоді. У разі неправильного відображення в обліку

витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), порушення платіжної
дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових
результатів діяльності підприємства, принцип відповідності порушується

Принцип облікової політики передбачає застосування в бухгалтерському обліку та

фінансовій звітності протягом тривалого часу (як правило, звітного року) обраних методів
визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів,
зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку та
калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.
Принцип реалізації ґрунтується на визначенні в бухгалтерському обліку доходів від
реалізації продукції (робіт, послуг) після виконання договірних зобов’язань і вручення
рахунків клієнтам. Згідно з цим принципом моментом реалізації та визначення доходів від
неї є момент відвантаження продукції (здавання робіт, послуг) і переходу права власності
на неї до замовника, покупця.

Принцип періодизації обліку передбачає поділ безперервної господарської

діяльності підприємства на звітні періоди (наприклад, місяць, квартал) для виявлення
результатів цієї діяльності за певні проміжки (періоди) часу. Періодизація обліку
впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто
правильності та своєчасності нарахування та повноти сплати податків за певний період.
Крім того, періодизація обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для
фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління
підприємством[6;62].

Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов’язані; вони

забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій —
інформаційних, контрольних і загальноекономічних.
Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто
виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану й використання коштів
підприємства у процесі господарської діяльності.

1.2.Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках, з метою
отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства та джерел формування
 8

їх, а також для перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності дані
поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати.
Оборотні відомості складають як по синтетичних рахунках, так і по аналітичних. В
них показують обороти по дебету і кредиту рахунків, а також залишки на початок і кінець
звітного місяця.
Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання і призначенням
оборотної відомості по синтетичних рахунках.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках. Оборотна відомість по синтетичних
рахунках будується у вигляді багатографної таблиці, у першій графі якої записують назву
рахунків, а в наступних графах - дебетові і кредитові залишки на рахунках на початок
місяця, обороти по дебету і кредиту кожного рахунка за місяць, а також залишки на
рахунках на 1-ше число наступного за звітним місяця. В кінці оборотної відомості по
кожній із граф визначають підсумки.
Складемо оборотну відомість по рахунках синтетичного обліку за даними
розглянутого раніше прикладу і записів на рахунках, наведених вище.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках за січень 2000 р.
Сальдо на 1 Обороти за Сальдо на 1
Назва січня місяць лютого
рахунків Деб Кре Деб Кре Деб Кре
ет дит ет дит ет дит
Основні 712 168 880
- - -
засоби 000 000 000
Матеріали 360 144 100 80
- -
00 000 000 000
Виробництво 400 100 104
-  - -
0 000 000
Каса 200 280 300
- - -
0 00 00
Поточний 98 78 20
- - -
рахунок 000 000 000
Статутний 817 168 985
- - -
капітал 000 000 000
Кредити 20 200 150 15
- -
банків 000 00 00 000
 9

Постачальник 15 45 144 114

- -
и 000 000 000 000
Разом 852 852 505 505 1 1
000 000 000 000 114000 114000
 
Як видно, оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку,
даючи зведену інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітний
місяць, а також їх наявність на початок і кінець місяця.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках має велике контрольне значення для
перевірки правильності і повноти облікових записів на рахунках, що ґрунтується на
одержанні в ній трьох пар рівних між собою підсумків: рівність підсумків по дебету і
кредиту рахунків на початок місяця; рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту
рахунків за місяць; рівність підсумків залишків по дебету і кредиту рахунків на кінець
місяця.
Рівність підсумків першої пари граф, тобто дебетових і кредитових залишків На
рахунках на початок місяця, зумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу, який є
підставою для запису початкових залишків на активних і пасивних рахунках.
Рівність підсумків другої пари граф, тобто оборотів по дебету і кредиту рахунків,
зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна операція в однаковій сумі
записується по дебету і кредиту різних рахунків.
Третя рівність (тобто підсумки залишків по дебету і кредиту рахунків на кінець
місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки на І рахунках
рівні між собою, а також рівні суми оборотів, то і залишки активних і пасивних рахунків
на кінець місяця в підсумку повинні бути рівні між собою.
Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах або
при складанні самої оборотної відомості
За допомогою оборотної відомості по синтетичних рахунках можуть бути виявлені
в облікових записах помилки, зумовлені порушенням правила подвійного запису: якщо
сума операції записана на дебеті одного рахунка, а на кредиті іншого пропущена (або
навпаки), або коли на дебеті рахунка дана операція записана в одній сумі, а на кредиті
другого рахунка - в іншій. В цих випадках буде порушена рівність підсумків оборотів за
місяць по дебету і кредиту рахунків в оборотній відомості, а також рівність залишків на
них на наступну звітну дату.
Якщо ж господарська операція записана на рахунок в неправильній кореспонденції
або в неправильній, але в однаковій сумі, або була зовсім пропущена чи, навпаки,
 10

записана двічі, тобто коли помилка виходить за межі порушення правила подвійного
запису, то оборотна відомість не забезпечує її виявлення. Такі помилки виявляють іншими
способами. Зокрема, повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють
порівнянням підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості з
підсумком реєстраційного журналу, в якому в хронологічному порядку зареєстровані
господарські операції, здійснені за звітний місяць.
При правильних облікових записах на рахунках підсумок реєстраційного журналу
(хронологічний облік) має дорівнювати підсумкам оборотів по дебету і кредиту рахунків в
оборотній відомості. Помилки, зумовлені порушенням встановленої кореспонденції
рахунків, виявляють на підставі первинних документів, що послужили підставою для
складання бухгалтерських проводок, записаних на рахунках.
Оборотну відомість по синтетичних рахунках використовують для складання
бухгалтерського балансу на наступну звітну дату (на 1-ше число наступного за звітним
місяця). Кінцеві залишки на рахунках оборотної відомості показують наявність і
розміщення господарських засобів (дебетові залишки), а також джерела їх формування
(кредитові залишки). Ці залишки рахунків переносять у баланс, в якому рахунки, що
мають дебетові залишки, записують в активі, а рахунки, що мають кредитові залишки, - в
пасиві балансу.
Проте треба зауважити, що складання балансу - це не механічне перенесення в
балансову таблицю залишків рахунків, наведених в оборотній відомості. Оборотна
відомість містить тільки попередні показники про наявні господарські ресурси та їх
джерела на звітну дату. Визначені в ній залишки перед складанням балансу перевіряють і
уточнюють. Тому оборотну відомість по синтетичних рахунках називають ще
перевірочним балансом.
Показники оборотної відомості по синтетичних рахунках використовують також
для аналізу й оцінки загальних змін господарських ресурсів та їх джерел. Так, з наведеної
оборотної відомості видно, що господарські засоби за звітний місяць збільшилися на 262
000 грн. (1 114 000 - 852 000), у тому числі за рахунок збільшення основних засобів на 168
000 грн. (880 000 - 712 000), матеріальних запасів - на 44 000 грн. (80 000 - 36 000), затрат
на незавершене виробництво -- на 100 000 грн. (104 000 - 4 000); збільшився також
залишок грошових коштів у касі на 28 000 грн. (30 000 - 2 000) при одночасному їх
зменшенні на поточному рахунку в банку - на 78 000 грн. (98 000 - 20 000).
Зміни в господарських засобах зумовили зміни і в джерелах їх формування:
збільшився статутний капітал на 168 000 грн. (985 000-817 000), а також заборгованість
 11

постачальникам - на 99 000 грн. (114 000 - 15 000), при одночасному зменшенні

заборгованості банку по короткострокових кредитах - на 5 000 грн. (20 000 - 15 000).
Отже, оборотна відомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення даних
поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових
записів і складання балансу, а також: отримання узагальненої інформації про наявність і
зміни господарських ресурсів та джерел їх формування, необхідної для управління
діяльністю господарства[1].
Шахова оборотна відомість. Розглянута оборотна відомість дає загальну
інформацію про стан і зміни господарських засобів та джерел їх формування, але
недостатньо розкриває економічний зміст оборотів: звідки надійшли товарно-матеріальні
цінності або грошові кошти, за рахунок яких джерел або де вони були використані. Цей
недолік оборотної відомості можна усунути, побудувавши її за шаховою формою.
За будовою шахова оборотна відомість нагадує шахову дошку. Всі рахунки на ній
записують двічі: один раз назви рахунків розміщують у лівій частині таблиці по вертикалі
(як і в простій оборотній відомості), а другий - ці самі рахунки і в такій самій
послідовності записують по горизонталі - у верхній частиш таблиці[3;12].
Суми оборотів по кожному рахунку записують на перетині кореспондуючих
рахунків, що дебетуються (по вертикалі), і рахунків, що кредитуються (по горизонталі).
Так, наведена у таблиці сума 168 000 грн., записана на перетині рядка рахунка "Основні
засоби" і графи рахунка "Статутний капітал", відображає збільшення основних засобів
підприємства і внаслідок цього - збільшення статутного капіталу; сума, що стоїть на
перетині рядка рахунка "Матеріали" (144 000) і графи рахунка "Постачальники", показує
надходження матеріалів у господарство від постачальників і збільшення в результаті цієї
операції заборгованості перед ними. В такому ж порядку аналізують зміст господарських
оборотів по кожному кореспондуючому рахунку.
Шахову оборотну відомість складають за даними записів на рахунках, які при
відповідних формах бухгалтерського обліку мають спеціальну будову. Це забезпечує
можливість складати шахову оборотну відомість без додаткових вибірок оборотів по
окремих рахунках.
Основною перевагою шахової оборотної відомості є наявність в ній
кореспондуючих рахунків, що дає змогу аналізувати господарські обороти і
використовувати облікову інформацію для оперативного керівництва і контролю. Так, за
даними шахової оборотної відомості визначають не тільки суму грошових коштів,
витрачених з поточного рахунка (78 000), а й на які потреби використані ці кошти (видано
 12

в касу 28 000, перераховано в погашення кредитів банку - 20 000, постачальникам - 30

000).
Шахову оборотну відомість використовують також і для перевірки правильності
кореспондуючих рахунків. Так, якби в ній сума обороту була записана на перетині дебету
рахунка "Каса" і кредиту рахунка "Основні засоби", то така помилка була б відразу
виявлена. Проте, якщо обліковий запис зроблено неправильний, але практично
допустимий, то шахова оборотна відомість не забезпечує виявлення такої помилки.
Незважаючи на певні переваги шахової оборотної відомості перед простою
відомістю, застосування її в практиці бухгалтерського обліку обмежене, оскільки при
великій кількості рахунків вона громіздка, утруднюється її наочність і аналітичність. В
той же час шаховий принцип будови і однократні шахові записи оборотів широко
використовуються при будові облікових регістрів, зокрема при журнально-ордерній формі
бухгалтерського обліку.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках. Крім оборотних відомостей по
рахунках синтетичного обліку (простої і шахової форми) підприємства складають також
оборотні відомості по аналітичних рахунках. Техніка складання оборотних відомостей по
аналітичних рахунках така сама, як і по синтетичних рахунках. Тільки по синтетичних
рахунках щомісячно складають одну оборотну відомість, а по аналітичних рахунках - по
кожній групі рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках за змістом можуть відрізнятися між
собою, що зумовлено особливостями обліковуваних на рахунках об'єктів. Так,
аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей ведеться як в натуральних, так і в
грошовому вимірниках, тому в оборотних відомостях по аналітичних рахунках таких
цінностей передбачені графи для запису їх кількості, ціни і вартості. Для початкового і
кінцевого залишків в оборотних відомостях по таких рахунках відводять тільки одну
графу, оскільки кредитового залишку на матеріальних рахунках не може бути.
Аналітичний облік розрахунків і джерел засобів ведуть тільки у грошовому
вимірнику, тому в оборотних відомостях по таких рахунках передбачені графи лише для
грошового вимірника.
На відміну від оборотної відомості по синтетичних рахунках оборотні відомості по
рахунках аналітичного обліку не мають трьох пар рівних між собою підсумків. Це
пояснюється тим, що кожну оборотну відомість по рахунках аналітичного обліку
складають тільки по одному синтетичному рахунку.
В оборотній відомості по аналітичних рахунках початкові і кінцеві залишки
залежно від того, якими є рахунки - активними чи пасивними, будуть дебетовими або
 13

кредитовими. Оскільки записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно

на підставі одних і тих же документів, то при правильних облікових записах підсумки
оборотів і залишків в оборотній відомості по аналітичних рахунках повинні дорівнювати
сумам оборотів і залишку відповідного синтетичного рахунка. Порушення цієї рівності
свідчить про наявність помилок в облікових записах.
Розглянемо будову оборотної відомості по аналітичних рахунках до синтетичного
рахунка "Матеріали".
Оборотна відомість по аналітичних рахунках до синтетичного рахунка "Матеріали"
за січень 200_ р.
Показники оборотної відомості по рахунках аналітичного обліку свідчать про рух
(надходження, видаток) і залишки матеріальних цінностей кожного виду. Підсумки
оборотної відомості по цій групі аналітичних рахунків порівнюють з оборотами і
залишками синтетичного рахунка "Матеріали". Порушення підсумків по синтетичному
рахунку і відкритих до нього аналітичних рахунках в оборотній відомості свідчить про
наявність таких помилок:
 операцію відображено на синтетичному рахунку, але пропущено в
аналітичному обліку (або навпаки);
 на синтетичному рахунку по господарській операції записано одну суму, а
на аналітичних рахунках - іншу.
Проте, якщо операція відображена не на тих аналітичних рахунках, але в групі
синтетичного рахунка, що їх об'єднує, то помилку зазначеним вище способом виявити не
можна. Рівність підсумків рахунків аналітичного обліку і відповідного їм синтетичного
рахунка у цьому випадку не порушується. Такі помилки виявляють у процесі поточного
обліку (поява кредитового сальдо на матеріальному рахунку, якого не може бути, тощо) за
допомогою документів, що послужили підставою для записів, інвентаризації.
Отже, підсумки оборотів і залишків по аналітичних рахунках повинні дорівнювати
оборотам по дебету і кредиту, а також залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках використовують також для одержання
детальної інформації про рух і залишки окремих видів засобів та їх джерел, необхідної для
контролю й оперативного керівництва. Аналіз цієї інформації дає змогу встановити,
скільки і яких саме матеріальних цінностей надійшло у господарство, скільки
використано, чи відповідають їх залишки встановленим нормативним запасам; у якому
становищі перебувають розрахунки з окремими дебіторами і кредиторами та ін. На
підставі одержаної інформації приймають управлінські рішення, спрямовані на усунення
недоліків, покращання роботи підприємства.
 14

Отже, оборотні відомості по аналітичних рахунках є способом узагальнення даних

аналітичного обліку з метою перевірки правильності облікових записів і одержання
інформації, необхідної для оперативного керівництва.
При значній кількості товарно-матеріальних цінностей більш доцільно складати
сальдові відомості. Вони відкриваються на рік і по кожному виду цінностей містять дані
(в натуральних і грошовому вимірниках) про їх залишки на 1-ше число кожного місяця.
Показники ж оборотів відсутні. Це значно спрощує їх складання. Контроль же за
правильністю облікових записів при цьому не погіршується, оскільки звірка натуральних і
вартісних залишків на рахунках дає ті самі результати, що і звіряння показників
оборотних відомостей.
Форма сальдової відомості наведена нижче.
Сальдова відомість по аналітичних рахунках до синтетичного рахунка "Матеріали"
на 200_ р.
Залишок Залишок Залишок і
Найме О Цна на на т.
нування диниця іна, 1 січня 1 лютого 1 березня д.
матеріалів виміру грн. кі с кі с кі с
 
лькість ума лькість ума лькість ума
Сталь 1 1 1 3 4 2 3
т  
сортова 50 00 5000 00 5000 00 0000
Латунн 2 5 1 1 3 6 1
т  
ий прокат 00 5 1000 25 5000 0 2000
3 8 4
Разом х х х х х  
6000 0000 20000
 
Сальдові відомості широко використовуються при оперативно-бухгалтерському
(сальдовому) методі обліку товарно-матеріальних цінностей.
При окремих формах бухгалтерського обліку (наприклад, журнально-ордерній)
поширення набуває такий порядок обліку, при якому відпадає необхідність у складанні
оборотних відомостей по аналітичних рахунках. Це досягається суміщенням по ряду
рахунків синтетичного й аналітичного обліку в одному регістрі, що дає змогу мати всі
необхідні показники одночасно. Перевірка показників проводиться безпосередньо при
підрахуванні підсумків в обліковому регістрі за звітний місяць. Завдяки цьому
економиться час на ведення обліку, підвищується достовірність його показників[9;112].
 15

2.Облік процесу постачання.

Господарська діяльність підприємства пов'язана з використанням коштів,
матеріальних і нематеріальних засобів, які постійно перебувають у безперервному русі,
кругообороті. Кругооборот засобів здійснюється через господарські процеси. Вони є
найважливішим об'єктом бухгалтерського обліку і відображають господарську діяльність
кожного підприємства.
Під господарським процесом розуміють сукупність однорідних операцій,
спрямованих на виконання певного господарського завдання.
Господарські процеси або процеси операційного циклу — постачання (придбання),
виробництво, реалізація збут) відображають процес кругообороту капіталу, спричинений
функціонуванням товарно-грошових відносин. Вперше ідею відображення кругообороту
вартостей засобів обґрунтував французький економіст Франсуа Кене (1694—1774) у
розробленій ним "Економічній таблиці кругообороту капіталу" [7; 45].
Економічний зміст кожної стадії кругообороту капіталу відображається в
системному бухгалтерському обліку за допомогою рахунків.
Процес постачання пов'язаний з використанням рахунків бухгалтерського обліку
грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Процес постачання є
невід'ємною складовою кругообороту капіталу підприємства і полягає в забезпеченні
підприємства необхідними для його діяльності засобами — сировиною та матеріалами,
паливом і запасними частинами, іншими матеріальними цінностями відповідно до
укладених угод і договорів щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.
Підприємство купує матеріальні цінності й сплачує їхню вартість. Крім того, воно
сплачує вартість витрат за доставку матеріальних цінностей на підприємство, витрати зі
страхування, транспортування, розвантаження тощо. Таким чином, фактична вартість
придбаних матеріальних цінностей складається з купівельної вартості та транспортно-
заготівельних витрат.
Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання матеріальних
цінностей
· правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі;
· облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;
· облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за
транспортно-заготівельні витрати;
· визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.
 16

У результаті виконання цих завдань засобами бухгалтерського обліку формуються

показники, необхідні для управління підприємством, а саме:
· кількість придбаних матеріальних ресурсів за номенклатурою;
· обсяг і структура придбаних матеріальних ресурсів;
· сума транспортно-заготівельних та інших витрат;
· оплата вартості придбання і транспортно-заготівельних витрат;
· загальна вартість (фактична собівартість) придбаних ресурсів.
До виробничих запасів з метою обліку відносять предмети праці, що призначені
для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб
протягом операційного циклу. До них належать: сировина і матеріали, купівельні
напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні
матеріали, запасні частини, інші матеріали.
До запасів також відносять малоцінні та швидкозношувані предмети, товари та ін.
Сутність господарського процесу, облікові завдання, необхідні для його відображення
визначають модель бухгалтерського обліку процесу постачання (придбання) та необхідні
рахунки бухгалтерського обліку.
Схематично це має такий вигляд (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Схема обліку процесу придбання

 17

Для обліку процесу постачання використовують систему синтетичних та

аналітичних рахунків. Операції з придбання матеріальних цінностей обліковують
безпосередньо на рахунках обліку запасів: 20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на
вирощуванні та відгодівлі", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 28 "Товари" та
ін.
Облік розрахунків з постачальниками за отримані від них матеріальні цінності та
іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхування тощо)
здійснюють на рахунках: 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 62
"Короткострокові векселі видані" та ін. Одночасно з придбанням матеріальних цінностей
відображають суму сплачених податків (податок на додану вартість, акцизний збір тощо)
на рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами". Оплату розрахунково-платіжних
документів постачальників відображають на рахунках: 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках",
33 "Інші кошти", 60 "Короткострокові позики" та ін.
Інформацію про кількість і вартість окремих видів придбаних матеріальних
цінностей, а також розрахунки за них отримують за даними аналітичних рахунків, які
відкривають до відповідних синтетичних рахунків.
Основними документами, які оформлюють процес придбання матеріальних засобів,
є: договір купівлі-продажу, рахунок (рахунок-фактура), накладна, товарно-транспортна
накладна, прибутковий ордер, довіреність, платіжне доручення, виписка банку та ін. (див.
Додаток).
На складі підприємства здійснюється сортовий кількісний оперативно-технічний
облік, який ведуть на картках або в книгах складського обліку завідувачі складом
(комірники). Визнання та первинну оцінку запасів та інші питання обліку запасів в
бухгалтерському обліку регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9
"Запаси".
Оцінка придбаних виробничих запасів у бухгалтерському обліку здійснюється за
первинною (фактичною) собівартістю, яка складається з таких фактичних витрат [9; 324]:
· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за
вирахуванням непрямих податків;
· сум ввізного мита;
· сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються
підприємству;
· транспортно-заготівельних витрат (оплата тарифів, фрахту, транспортування,
страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);
 18

· інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до

стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Облік придбаних виробничих запасів на підприємстві можна вести за фактичною
собівартістю, за купівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат, за
обліковими цінами з виділенням відхилень.
Розглянемо більш детально особливості ведення обліку запасів за купівельними
цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ).
Транспортно-заготівельні витрати (табл. 1.1.) включаються до собівартості
придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку
рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на
окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою
залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані,
реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць[5;44].
Таблиця 1.1
Транспортно-заготівельні витрати
Вартіст
ь запасів
(ВЗ), Транспортно-
№ тис. грн. заготівельні витрати
Зміст запису
пор. (рахун (ТЗВ), тис. грн
ки (окремий субрахунок)
20. 22,
28)
200
1 Залишок на початок місяця 30 (ТЗВП)
(ВЗП)
450
2 Надійшло за місяць (Зн) 70 (ТЗВН)
(ВЗН)
Вибуло за місяць (витрачено,
3 550 85*
реалізовано тощо)
Залишок на кінець місяця (ряд.
4 100 15
1 + ряд. 2 - ряд. 3)
Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули,
визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості
 19

запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з

якими відображено вибуття цих запасів.
Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми
залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-
заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишків запасів на початок місяця і
запасів, що надійшли за звітний місяць.
Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат на підприємствах, що
застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат розглянемо
на прикладі.
Приклад.
Відсоткове співвідношення транспортно-заготівельних витрат до купівельної
вартості придбаних виробничих запасів (ВЗ) визначимо розрахунком

Сума транспортно-заготівельних витрат, що за розподілом припадає на запаси, які

вибули у звітному місяці, становить

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх

здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої
собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), собівартості
останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), нормативних затрат, ціни продажу.
Оцінка за ідентифікованою собівартістю здійснюється щодо запасів, які
відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також
запасів, які не замінюють одне одного.
Оцінка за середньозваженою собівартістю провадиться за кожною одиницею
запасів:

де Сс — середньозважена собівартість;
Сп, Зп — відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду;
СН,3Н — відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом
періоду.
 20

Оцінка запасів за методом ФІФО (англ. FIFO — First in, first out — "першим
надійшов, першим проданий") базується на припущенні, що запаси використовуються у
послідовності відповідно до їх надходження на підприємство.
Оцінка запасів за методом ЛІФО (англ. LIFO - Last in, first out — "останнім
надійшов, першим проданий") базується на припущенні, що запаси використовуються у
послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство. Оцінка за нормативними
затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які
встановлені підприємством.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної
торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів[8].
Розглянемо порядок обліку процесу постачання та розрахунків, що виникають при
цьому, на прикладах, описаних у наступному розділі.
Порядок обліку процесу постачання та розрахунків
Операція 1. Акцепт рахунка постачальника за отримане від нього пальне (грн):
1. бензин А-95 — 10 т 15 000
2. дизпаливо — от 5 000
Сума ПДВ - 4 000
Цю операцію відображають за дебетом субрахунка 203 "Паливо" (збільшилися
виробничі запаси) і за кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і
підрядниками" (збільшилася заборгованість постачальнику) на купівельну вартість 20 000
грн. Одночасно відображаємо і суму 4000 грн податку на додану вартість (ПДВ) за
дебетом рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами" (належні до відшкодування з
бюджету податки) та кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".
Бухгалтерська проводка буде такою (грн):
Д-т 203 "Паливо" 20 000
Д-т 64 "Розрахунки за податками і платежами" 4 000
К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 24 000
Для визначення фактичної собівартості кожного виду придбаного палива до
рахунка 203 "Паливо" відкриваємо відповідні аналітичні рахунки: "Бензин А-95" і
"Дизпаливо" і записуємо їх купівельну вартість.
Операція 2. Прийнято до оплати рахунок транспортної організації за перевезення
нафтопродуктів на суму 9600 грн, у тому числі ПДВ — 1600 грн.
Цю операцію відображають за дебетом рахунка 203 "Паливо" (оскільки витрати на
транспортування включаються до собівартості палива) і кредита рахунка 63 "Розрахунки з
 21

постачальниками і підрядниками" (збільшилася заборгованість перед транспортною

організацією. Одночасно відображається сума ПДВ.
Бухгалтерська проводка буде такою (грн):
Д-т 203 "Паливо" 8 000
Д-т 64 "Розрахунки за податками і платежами" 1 600
К-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" 9 600
Оскільки вартість перевезення обох видів пального відносять до транспортно-
заготівельних витрат, тому вказану суму обліковують на окремому аналітичному рахунку
"Транспортно-заготівельні витрати" за дебетом.
Операція 3. Оплачено готівкою з каси підприємства за експедиторське
обслуговування при поставці нафтопродуктів на суму 150 грн.
Цю операцію відображають за дебетом рахунка 203 "Паливо" (так як
експедиторське обслуговування включається до транспортно-заготівельних витрат) і
кредитом рахунка 30 "Каса".
Д-т 203 "Паливо"
К-т30"Каса" 150
В аналітичному обліку цю суму записують на рахунку "Транспортно-заготівельні
витрати".
Операція 4. Перераховано з поточного рахунка в банку як оплату заборгованості
постачальникам за паливо 33 600 (24 000 + 9600) грн.
Цю операцію відображають за дебетом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками
і підрядниками" (погашення заборгованості) і кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках"
(зменшення грошових коштів на рахунках).
Бухгалтерська проводка буде такою:
Д-т 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками"
К-т 31 "Рахунки в банках" 33 600
Операція 5. Списуються на витрати основного виробництва використані бензин А-
95 (5 т) на суму 7500 грн, дизпаливо (3 т) на суму 3000 грн та відповідно до розрахунку
частка транспортно-заготівельних витрат на суму 4279 грн.
Для відображення цієї операції на рахунках попередньо розрахуємо суму
транспортно-заготівельних витрат, яку необхідно списати на витрати виробництва
відповідно до витраченого палива на суму 10 500 (7500 + 3000) грн. За вказаною раніше
формулою
[(4000 + 8150): (14 500 + 20 000)] • 10 500 = 3698 грн.
 22

Цю операцію відображають за дебетом рахунка 23 "Виробництво" (збільшення

витрат на виробництво) і кредитом рахунка 203 "Паливо" (зменшення запасів палива).
Бухгалтерська проводка буде такою:
Д-т 23 "Виробництво"
К-т 203 "Паливо" 14 198 грн
В аналітичному обліку цю суму буде відображено за кредитом на рахунках 2031
"Бензин А-95" — 7500 грн, рахунку 2032 "Дизпаливо" - 3000 грн, 2033 "Транспортно-
заготівельні витрати" — 3690 грн.
Отже, фактична собівартість витраченого на виробництво пального становила 14
198 грн (10 500 грн за купівельною вартістю плюс 3698 грн — транспортно-заготівельні
витрати). Фактична вартість залишку палива на кінець місяця становила 32 452 грн (24
000 за купівельною вартістю плюс 8452 грн — транспортно-заготівельні витрати). Сума
транспортно-заготівельних витрат, що припадає на залишок, наприклад, рахунка 2032
"Дизпаливо", становить:
[8452 : (12 000 + 12 000)] . 12 000 = 4226 грн.
Звідси фактична собівартість залишку за даним рахунком становитиме 16 226(12
000 + 4226) грн.
У системі синтетичних і аналітичних рахунків відображення п'яти операцій матиме
такий вигляд:
 23

Відомо, що поставки матеріальних цінностей відбуваються за певних умов

відповідно до укладених угод чи контрактів. В умовах істотного розширення
зовнішньоекономічної діяльності вітчизняні підприємства стають суб'єктами дії
міжнародних правил здійснення купівлі-продажу товарів. У світі діють так звані
міжнародні правила ШКОТЕРМС, які регулюють обов'язки продавця та покупця щодо
умов поставки, сплати вартості поставленого товару, його транспортування, страхування
ризиків тощо.
Так, відправка товару на умовах "франко-завод" (EXW-EXWorks) означає, що
зобов'язання продавця щодо поставки товару вважається виконаним після того, як він
надав покупцеві товар на своєму підприємстві, передав відповідні документи та право
власності на товар згідно з вимогами договору, про що одержав підтвердження
відповідним свідоцтвом про поставку від покупця. Нині діють 13 умов ШКОТЕРМС щодо
обов'язків продавця і покупця, які необхідно знати учасникам процесу постачання
(придбання) товарів.
 24

ВИСНОВОК
Процесом називається послідовна закономірна зміна певного явища та перехід від
одного явища до іншого. Іншими словами, господарська діяльність породжує закономірну
і послідовну зміну процесів:
1) придбання факторів виробництва – постачання;
2) їх трансформацію у готовий продукт (роботи чи послуги) – виробництво;
3) продаж готової продукції – збут;
4) розширення чи модернізацію матеріально-технічної бази – інвестування.
Процес постачання полягає в тому, що підприємство укладає договори з
постачальниками на необхідні йому фактори виробництва, організовує доставку та
складування виробничих запасів, перераховує гроші постачальникам за отримані
матеріали. Під час цього процесу відбувається зміна активу з форми грошей на форму
майна, призначеного для виробництва продукції.
Фінансовий облік процесів повинен організовуватися у порядку, визначеному
обліковою політикою підприємства. У свою чергу облікова політика формується не тільки
на основі національних стандартів бухгалтерського обліку, а й з урахуванням
організаційної структури підприємства та вимог менеджерів щодо повної та релевантної
інформації для аналізу досягнутих результатів роботи в розрізі кожного з процесів
господарської діяльності[4;11].
 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16

липня 1999 p. № 996-XIV.
2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р.
№ 283/97-ВР зі змінами і доповненнями.
3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства
фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.-12
4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена
наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.-11
5. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 3 "Звіт про
фінансові результати", 5 "Звіт про власний капітал", 9 "Запаси", 10 "Дебіторська
заборгованість", 11 "Зобов'язання", 15 "Дохід", 16 "Витрати", 17 "Податок на прибуток".-
44
6. Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах. Ч. 1: Навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і
аудит"/ 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП "Рута", 2005.-62
7. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник для студентів вищих
навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит". / Вид. 2-е, доп. і перероб. –
Житомир: ЖГП, 2003.-45
8. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002.-112
9. Хомин П. Особливості обліку розрахунків з постачальниками (підрядниками) за
новими регістрами журнальної форми // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. – № 1.