2

1.Конкуренція: сутність, функції, види

З набуттям незалежності і переходом від планово-адміністративної до ринкової

економічної системи особливої актуальності набула проблема розвитку конкурентних
відносин у транзитивній економіці України. Адже конкуренція, та закладений у ній
„механізм природного відбору” в економіці, дозволяє виявити найбільш перспективні для
розвитку підприємства і галузі економіки. За її допомогою відбувається ефективне
функціонування національного господарства шляхом оптимального розподілу ресурсів і
максимального задоволення попиту споживачів.
Проте, з перших кроків ринкових перетворень стало зрозуміло, що конкурентні
відносини, які складаються у транзитивних економіках, потребують відповідного
інституційного оформлення, оскільки поза таких інститутів вони замість конструктивної
сили перетворюються на деструктивну. Тому, одним з визначальних моментів розвитку
конкурентних відносин в Україні стало формування інститутів конкуренції.
Сьогодні, коли більшість українських підприємств вже відчувають конкурентний
тиск, ще існують значні інституційні обмеження конкуренції, які виникають через
недосконалість ринкових інститутів. Такий стан речей негативно впливає на міжгалузеву і
внутрішньогалузеву конкуренцію, що заважає досягненню комплексної ефективності
економіки і вільному руху капіталів.
Вагомий внесок у дослідження з питань конкуренції як економічної категорії внесли
такі відомі економісти, як: Л.Вальрас, К.Маркс, А.Маршалл, В.Ойкен, В.Парето, М.Портер,
Д.Рікардо, Дж.Робінсон, А.Сміт, Ф.фонХайєк, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер.
Важливі теоретичні узагальнення щодо розвитку конкуренції зробили у своїх працях
такі класики економічної науки, як: А.Сміт, Дж.С.Мілль, І.Вернадський, М.Бунге,
А.Маршалл, М.Туган-Барановський, В.Тимошенко, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон та ін., відомі
зарубіжні вчені: Г.Азоєв, І.Кірцнер, М.Портер, Д.Росс, П.Семюелсон, Р.Фатхудінов,
О.Феофанов, В.Шемятенков, Ф.Шерер та ін.
Різні аспекти розвитку конкуренції досліджують сучасні українські учені
Г.Андрощук, В.Базилевич, З.Борисенко, О.Безух, І.Дахно, В.Лагутін, О.Мельниченко,
Г.Пастернак-Таранущенко, Н.Саніахметова, Л.Семенова, І.Сіваченко, Г.Шнирков та ін.
Становлення та розвиток конкуренції в перехідній економіці проаналізовано у низці
дисертаційних робіт, зокрема в працях О.Гайворонського, Н.Заровної, Ю.Ковальської,
Б.Короля та ін.
З набуттям незалежності і переходом від планово-адміністративної до ринкової
економічної системи особливої актуальності набула проблема розвитку конкурентних
 3

відносин у транзитивній економіці України. Адже конкуренція, та закладений у ній

„механізм природного відбору” в економіці, дозволяє виявити найбільш перспективні для
розвитку підприємства і галузі економіки. За її допомогою відбувається ефективне
функціонування національного господарства шляхом оптимального розподілу ресурсів і
максимального задоволення попиту споживачів.
Проте, з перших кроків ринкових перетворень стало зрозуміло, що конкурентні
відносини, які складаються у транзитивних економіках, потребують відповідного
інституційного оформлення, оскільки поза таких інститутів вони замість конструктивної
сили перетворюються на деструктивну. Тому, одним з визначальних моментів розвитку
конкурентних відносин в Україні стало формування інститутів конкуренції.
Сьогодні, коли більшість українських підприємств вже відчувають конкурентний
тиск, ще існують значні інституційні обмеження конкуренції, які виникають через
недосконалість ринкових інститутів. Такий стан речей негативно впливає на міжгалузеву і
внутрішньогалузеву конкуренцію, що заважає досягненню комплексної ефективності
економіки і вільному руху капіталів.
Вагомий внесок у дослідження з питань конкуренції як економічної категорії внесли
такі відомі економісти, як: Л.Вальрас, К.Маркс, А.Маршалл, В.Ойкен, В.Парето, М.Портер,
Д.Рікардо, Дж.Робінсон, А.Сміт, Ф.фонХайєк, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер.
Важливі теоретичні узагальнення щодо розвитку конкуренції зробили у своїх працях
такі класики економічної науки, як: А.Сміт, Дж.С.Мілль, І.Вернадський, М.Бунге,
А.Маршалл, М.Туган-Барановський, В.Тимошенко, Е.Чемберлін, Дж.Робінсон та ін., відомі
зарубіжні вчені: Г.Азоєв, І.Кірцнер, М.Портер, Д.Росс, П.Семюелсон, Р.Фатхудінов,
О.Феофанов, В.Шемятенков, Ф.Шерер та ін.
Різні аспекти розвитку конкуренції досліджують сучасні українські учені
Г.Андрощук, В.Базилевич, З.Борисенко, О.Безух, І.Дахно, В.Лагутін, О.Мельниченко,
Г.Пастернак-Таранущенко, Н.Саніахметова, Л.Семенова, І.Сіваченко, Г.Шнирков та ін.
Становлення та розвиток конкуренції в перехідній економіці проаналізовано у низці
дисертаційних робіт, зокрема в працях О.Гайворонського, Н.Заровної, Ю.Ковальської,
Б.Короля та ін.[2;25].
Однак ще досі немає жодної спеціальної монографічної праці з цього питання та
чимало теоретичних і практичних аспектів даної проблеми не з’ясовано. Передусім це
стосується сутності конкурентного середовища, розроблення основних наукових напрямів
дослідження теорії конкуренції, класифікаційних ознак та функцій конкуренції в сучасній
економіці. Актуальним є й визначення особливостей розвитку економічної конкуренції, а
також економіко-правових засад її регулювання в Україні.
 4

ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ

На сучасному етапі особливо важливими функціями економічної конкуренції є
функції страхування, селективності, порівняння. Сутність функції страхування зводиться до
того, що конкуренція страхує безпеку споживача при отриманні бажаної продукції та вигоди.
Функція селективності полягає в тому, що конкуренція сприяє вилученню з ринку
підприємств, які не спроможні пропонувати продукцію належного рівня. Функція порівняння
дає змогу, зважаючи на подібності (чи відмінності), проаналізувати діяльність підприємства
та його конкурентів.
Поряд з традиційними класифікацій ними ознаками економічної конкуренції (моделі
ринку, масштаби розповсюдження, форми суперництва), запропоновано нові класифікації:
ступінь інтенсивності суперництва (стабільна, динамічна конкуренція), морально-етичний
характер поведінкиконкурентів (добросовісна, недобросовісна конкуренція), походження
(традиційна, нетрадиційна конкуренція).
Конкуренція (від лат. "concurrientia" - стикатися) означає суперництво між суб'єктами
ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів.
Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як
самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому
становищі повинні бути і покупці товарів.
Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом
ринкового господарства.
Продавці хочуть продати свої товари найдорожче, але конкуренція змушує їх збувати
продукцію дешевше, щоб стимулювати попит покупців. У боротьбі між продавцями
(прагнуть продати найдорожче) і покупцями (прагнуть купити дешевше) виграють ті, хто
більш згуртований і має можливість нав'язати свою (вигідну для них) ціну. В умовах
"вільної" конкуренції на ринку всі рівні, як продавці, і всі рівні, як покупці, але перемагає
той, хто при тій самій якості товару має менші витрати виробництва або при тих самих
витратах виробляє продукцію вищої якості.
Конкуренція - категорія товарно-ринкової економіки. Її зародження і виникнення
історично належать до простого товарного виробництва. У процесі конкуренції кожний
дрібний виробник намагається створити для себе найбільш вигідні умови виробництва і
збуту товарів. Особливого розвитку конкуренція набула з переходом до великого товарного
виробництва. У ХХ і на початку ХХІ ст. конкуренція в усіх країнах свідомо
використовується як одна з рушійних сил економічного і соціального прогресу[8;215].
Позитивна економічна роль конкуренції проявляється в ряді функцій, які вона
виконує
 5

По-перше, як показує історичний досвід, конкуренція, пронизуючи всі зв'язки

виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між
попитом і пропозицією, а в кінцевому підсумку - між суспільними потребами і
виробництвом.
По-друге, конкуренція виконує функцію спілкування і погодження інтересів
виробників. В умовах розвинутого поділу праці інтерес кожного пов'язаний і взаємодіє з
інтересами інших товаровиробників. Виконуючи цю функцію, конкуренція через ринковий
механізм підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним
інтересам.
Третя функція конкуренції - змушувати товаровиробників знижувати індивідуальні
виробничі витрати. Зменшення витрат вимагає від підприємців постійно працювати над
удосконаленням технічної бази виробництва, шукати шляхи економії сировини, матеріалів,
устаткування і робочого часу, а також підвищення продуктивності праці.
Четверта важлива функція конкуренції - це стимулювання підвищення якості
продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в умовах науково-технічної
революції, яка надає кожному виробникові можливості вдосконалювати споживні вартості,
широко орієнтуватися на задоволення найрізноманітніших потреб покупців, усього
суспільства. Конкуренція спонукає виробників неухильно запроваджувати у виробництво все
нові й нові види продукції, а також виробляти один і той самий продукт найрізноманітніших
модифікацій.
Нарешті, історично найважливіша функція конкуренції - формування ринкової ціни.
Це така ціна, яка врівноважує в собі не тільки попит і пропозицію, але й ціни попиту і
пропозиції. За допомогою ринкової ціни конкуренція забезпечує збалансоване
співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом.
Виконуючи ці функції, конкуренція забезпечує зростання економічної ефективності
виробництва, підвищення його технічного рівня, удосконалення якості та структури
суспільного продукту.
 6

Види конкуренції

Рис. 1.1. Види конкуренції

Досконала або чиста конкуренція зустрічається в закінченому вигляді досить рідко.
Це ринкова ситуація, за якої велика кількість підприємців виробляють і продають однакову
продукцію. Ознаки досконалої конкуренції такі:
 ринкова структура характеризується значною кількістю продавців і покупців
товару;
 спостерігається однорідність, стандартизованість продукції;
 відбувається мобільний рух ресурсів, відсутні перепони для входження в галузь
і вихід з неї;
 жоден з учасників конкурентної боротьби не має влади над цінами й
можливості контролювати їх;
 повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва.
Монополістична конкуренція уособлює ситуацію, за якої на ринку панує відносно
велика кількість виробників. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в
принципі одну і ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має обмежений
контроль над ринковою ціною. Суперники можуть використовувати як цінові, так і нецінові
методи конкуренції. Це пов'язано з диференціацією продукту, можливостями удосконалення
якості товарів, умов їх продажу, дизайну, реклами тощо.
Олігополія означає панування на ринку декількох фірм, що пропонують
стандартизовані або схожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема, комп'ютери,
 7

автомобілі, засоби зв'язку, сучасна побутова техніка. Підприємства-олігополісти ведуть

виробництво в значних масштабах. На ринках, де вони займають панівне становище,
спостерігається складність входження в галузь нових підприємств, наявність стимулів до
злиття, домовленостей на усунення конкурентів.
І нарешті, існують так звані, чисті або абсолютні монополії. Це така ринкова ситуація,
за якої є тільки один продавець товару, який практично здійснює контроль над цінами.
Своєрідною модифікацією чистої монополії є так звана природна монополія. Вона має
місце в тих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція небажана або
несприйнятлива форма економічних відносин. Прикладом природної монополії є
транспортування нафти, газу та інших речовин трубопровідним транспортом, передача та
розподіл електричної енергії, користування залізничними коліями, управління повітряним
рухом, централізоване водопостачання[12;96].
Наведена характеристика різних видів конкуренції дає підставу стверджувати, що
гонитва підприємців за прибутком, намагання посилити свої позиції на ринку може не тільки
викликати позитивні зрушення, а й призвести до домовленостей, злиття фірм із метою
усунення обмежень, зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, що спричиняють збитки,
пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію, її засобами можуть бути
цінова дискримінація, фальшива реклама, різні види прямого втручання. Саме тому
головною конструкцією сучасної ринкової системи господарювання стає перехід від
примітивної до культивованої конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.

Пронизуючи всю систему виробництва й споживання товарів і послуг, конкуренція

здійснюється в багатьох формах, які з розвитком суспільства стають дедалі
різноманітнішими. Історично найстарішими формами конкуренції є внутрігалузева і
міжгалузева.
Внутрішньогалузева - це конкуренція між виробниками певної галузі. Об'єктами такої
конкуренції є умови виробництва, ринки збуту, "портфелі" замовлень, затрати виробництва,
якість продукції та послуг. Вона зумовлює зростання ефективності всієї галузі, кількісних і
якісних показників, її подальший розвиток.
Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами,
підприємцями) даної галузі й виробниками інших галузей. Об'єктом такої конкуренції є
більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, отже, і боротьба за
вигідніше вкладення капіталу. Ця конкуренція сприяє міжгалузевому переливанню капіталів
і переміщенню ресурсів до більш ефективних галузей і сфер виробництва. Швидке
 8

переміщення капіталу і ресурсів з однієї галузі до іншої дає суспільству можливість

найбільш раціонально використовувати засоби виробництва і робочу силу[13, c. 27-29].
Обґрунтовано три основні форми прояву міжгалузевої конкуренції: боротьба за
вкладення капіталу між підприємствами на ринку цінних паперів; диверсифікація, тобто
процес проникнення фірми у суміжний вид економічної діяльності шляхом будівництва
нових підприємств, купівлі вже існуючих та інвестування в них; боротьба між
підприємствами на ринку продуктів-замінників (наприклад, деревообробне підприємство та
підприємство, що спеціалізується на виробництві продукції з пластмаси). У роботі зазначено,
що ефективність міжгалузевої конкуренції залежить від рівня розвитку ринкової економіки
та показників її тінізації.
Конкуренція є основним економічним поняттям, притаманним ринковим умовам
господарювання, необхідним атрибутом їх існування і розвитку. Термін "конкуренція" є
одним із найважливіших і найчастіше використовуваних в економічній літературі. Існує
багато різних тлумачень цього поняття. Як свідчать літературні джерела', слово
"конкуренція" походить від латинського "concurere", що означає "зіткнення". Таке
тлумачення цього терміна було первинним в економічній літературі. З розвитком
економічної науки його удосконалювали, деталізували та пояснювали мету, способи ведення
конкурентної боротьби.
Закон України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади
підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській
діяльності та спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України
на основі розвитку конкурентних відносин, містить таке поняття конкуренції: "Економічна
конкуренція (конкуренція) — змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття
завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок
чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома
продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови
обороту товарів на ринку".
У своєму розвитку конкуренція пройшла великий шлях — від простих до складних
сучасних форм. Вона розвивалася водночас із розвитком ринкових відносин і була їхнім
невід'ємним елементом.
Конкуренція — це багатоаспектний процес. У економічній літературі конкуренція
визначається як суспільна форма зіткнення суб'єктів ринкового господарства у процесі
реалізації їхніх індивідуальних інтересів.
Автором першого поняття стосовно конкуренції був А. Сміт. Він у своїй роботі
"Дослідження про природу і причини багатства народів" доводить, що завдяки вільній
 9

конкуренції підприємців і через їхні власні інтереси ринкова економіка буде якнайкраще
розв'язувати суспільні завдання і приведе до гармонії власну й колективну волю з
максимально можливою користю для всіх і кожного.
А. Сміт сформулював поняття "абсолютної переваги". Він вважав, що кожна країна
завжди виробляє один або кілька товарів з меншими витратами, ніж за кордоном. Саме
абсолютні переваги є основою того, що можна було б вважати з певними застереженнями,
конкурентоспроможністю як окремих фірм, так і національної економіки в цілому.
Продаючи за кордоном надлишки конкурентоспроможних товарів, країна збільшує
національне виробництво й зайнятість, а її дохід і багатство зростають. Зрозуміло, що від
вільної конкуренції постраждають виробники неконкурентної продукції, але країна в цілому,
вважав А. Сміт, від цього тільки виграє.
Пояснюючи, чому скорочення пропозиції призводить до зростання цін, А. Сміт
посилався на конкуренцію, що "зараз же почнеться" серед покупців: якщо пропозиція
занадто велика, ціна падатиме тим нижче, чим більша конкуренція між продавцями, "чи
дивлячись по тому, наскільки важливим виявиться для них швидше збути товар". У цьому
разі конкуренція означає суперництво з метою одержання дефіцитних товарів чи бажання
найшвидшого збуту їх. Тобто, конкуренція — це реакція на нову силу та засіб досягнення
нової рівноваги[1;c.130-145].
У своєму дослідженні А. Сміт помітив, що чим численніші економічні суперники, тим
швидше між ними виникає боротьба за перевагу за допомогою підвищення чи зниження цін:
"Ремесла, в яких зайнято дуже багато людей, найбільш легко досягають таких угод... Якщо
капітал розділений між двома бакалійниками, то взаємна конкуренція змушуватиме їх обох
продавати свої товари дешевше, ніж якби товар знаходився в одних руках. Якщо ж весь
капітал виявився б розподіленим серед двадцяти торговців, то їхня конкуренція була б
набагато сильніша, а можливість змови між ними з метою підвищення цін набагато менша".
Розуміючи конкуренцію як суперництво, А. Сміт зробив висновок, що скорочення
пропозиції викликає конкуренцію серед покупців — гонитву за обмеженою пропозицією, що
підвищує ціни, а надлишок пропозиції викликає суперництво заради позбавлення від
надлишку, що приводить до зниження ціни. Він вважав, що конкуренція позбавляє учасників
ринкового процесу влади над ціною і чим більша буде чисельність продавців, тим важче їм
вступати в змову.
А. Сміт визначив п'ять умов існування конкуренції:
 Конкуренти повинні діяти незалежно, а не в змові.
 Кількість конкурентів, потенційних чи вже наявних, має бути достатньою, щоб
виключити надприбутки.
 10

 Економічні одиниці повинні володіти знанням про ринкові можливості.

 Має бути воля ( від соціальних обмежень) діяти відповідно до цього знання.
 Потрібно досить часу, щоб напрям та обсяг потоку ресурсів відповідали б
бажанню власників.
Таким чином, А. Сміт у своїй теорії робив наголос на тому, що конкуренція — це
економічне суперництво. Чим більше учасників ринку протидіють між собою, тим краще для
покупців. Конкуренція позбавляє учасників ринкового процесу влади над ціною. Його
заслугою є те, що ним було визначено умови існування конкуренції та обґрунтовано теорію
абсолютної переваги.
Ще один видатний англійський економіст Девід Рікардо розвинув теорію конкуренції.
Він вважав, що теоретичні основи конкурентоспроможності продукції базуються на основі
порівняльних переваг, і за якими країна повинна експортувати вироби, на які затрачено
менше праці та коштів порівняно з іншими товарами, які вона виробляє. Цей принцип
пояснював вигідність зовнішньоекономічних операцій різницею витрат виробництва в різних
країнах за умов, коли виробники порівнюють пропорції обміну одного товару на інший і
всередині країни, і при вивезенні товару за кордон.
Вихідні поняття конкурентоспроможності на світовому ринку можна розкрити за
допомогою елементарної моделі часткової рівноваги, що передбачає наявність двох країн, які
виробляють однакові товари, але з різними витратами.
Проте в теорії Д. Рікардо немає пояснення, чому саме один і той же ресурс - робочий
час (або, в сучасних модифікаціях, прийнята за постійну питома заробітна плата) — має таку
різну продуктивність в різних галузях. Інакше кажучи, якісна однорідність витрат
виявляється оманливою. Д. Рікардо виходив із тези про те, що відмінності в порівняльних
витратах залежать головним чином від природних, географічних умов. Однак у формуванні
витрат дедалі більшу роль відіграють не природні, а інші передумови, оскільки в зовнішній
торгівлі вищу питому вагу мають товари переробної промисловості та послуги.
Таким чином, класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо відзначали, що
конкуренція є змаганням заради прибутку. У своїх дослідженнях вони розрізняли галузеву й
міжгалузеву конкуренції. Але провідним видом вважали конкуренцію між капіталами. Вони
розробили теорії абсолютної та порівняльної переваги[5;176].
Цікавою для науки є концепція конкуренції С. Джевонса. В своїй "Теорії політичної
економії" (1874 р.) вона була складовою його концепції ринку, а досконалий ринок
характеризувався двома умовами:
Ринок теоретично ідеальний, коли всі торговці мають вичерпні знання про умови
пропозиції та попиту й мінове відношення, що випливає звідси.
 11

Має бути абсолютно вільна конкуренція, щоб кожний здійснював обмін з будь-ким
при наявності хоча б найменшої вигоди. Повинна бути виключена таємна змова, що має на
меті поглинання товарів і затримку збуту для створення неприродних відносин.

ФОРМИ КОНКУРЕНЦІЇ
Конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищує
технічний рівень, забезпечує поліпшення якості й розширення номенклатури продукції.
М. Портер наголошує, що конкуренція в галузі має тривалий вплив, зменшуючи
норму віддачі капіталовкладень до конкурентної норми або тієї норми, яку можна одержати
в "абсолютно конкурентній" галузі. Ця конкурентна норма, або віддача "вільного ринку",
наближається до норми віддачі від довгострокових цінних паперів уряду з поправкою на
ризик втрати капіталу. Інвестори не погодяться на віддачу, меншу від цієї норми в
довготривалому періоді, оскільки вони можуть інвестувати в інші галузі, а фірми, що
звичайно мають меншу віддачу, врешті-решт вийдуть із бізнесу.
Цікавими видаються визначення інших вчених. Зокрема Г.Л. Азоєв розуміє під
конкуренцією "...суперництво на якому-небудь поприщі між окремими юридичними чи
фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж мети".
Отже, конкуренція ґрунтується на суперництві й задоволенні потреб, тому виграє той,
хто найкраще задовольняє потреби споживачів.
А.Ю. Юдановпід конкуренцією розуміє боротьбу фірм за обмежений обсяг
платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на доступних сегментах ринку.
До перерахованих визначень поняття "конкуренція" варто додати, що це й економічні
відносини, суть яких полягає в зіставленні індивідуальних затрат праці на виробництво
якого-небудь матеріального блага із суспільно необхідною їх величиною.
Проаналізувавши визначення поняття "конкуренція" різними економістами, можна
зробити висновки, що в даному випадку конкуренція як наукове поняття — багатоаспектне і
в кожному випадку її зміст визначається залежно від цілей, у зв'язку з якими вона
сформована. Отже, універсального трактування, що таке конкуренція, на всі випадки життя
не може бути визначено.
Наведений аналіз стану трактування конкуренції показує, що на сучасному етапі
гостро постає питання щодо необхідності подолання спрощеного, вузькоекономічного
підходу до розуміння конкуренції як наукового поняття. Ця категорія припускає наявність на
ринку великої чисельності незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного
продукту чи ресурсу, коли жоден із них не може пред'явити попит чи пропозицію на такий
 12

обсяг продукту, якого було б необхідно й достатньо, щоб помітно вплинути на ціну. Такий
стан досягається тому, що конкуренція забезпечує кожному продавцю волю вибору тих чи
інших ринків, а економічній системі належну адаптацію до змін смаків споживачів,
технології чи пропозиції ресурсів[10;13-19].

2. Види та джерела отримання інформації

Визначення, властивості та види інформації

Розвиток продуктивних сил суспільства і виробничих відносин зумовлює
вдосконалення та розширення наукових досліджень, створення та впровадження
прогресивних інформаційних технологій, які особливо швидкими темпами поширюються у
народному господарстві при формуванні ринкових відносин. Суть цих технологій полягає у
застосуванні прогресивних засобів і методів обробки даних, створенні цілісних
технологічних систем, спрямованих на передавання, збирання та відображення
інформаційного продукту (ідей, знань, комерційних даних). Нові інформаційні технології
характеризуються вивільненням ручних процедур у інформаційному забезпеченні наукової
та управлінської діяльності. Інтелектуалізація АРМ на базі ПЕОМ та інтелектуального
інтерфейсу забезпечує діалогове спілкування науковця, практичного фахівця-дослідника
інтелектуальної праці з інформаційною системою й використання її при розв'язанні наукових
та господарських завдань. Сучасний розвиток науки вимагає інформатизації усіх ланок
наукового процесу. У першу чергу це стосується впровадження автоматизованих технологій
у процеси накопичення, обробки, зберігання та розповсюдження наукової інформації. У цій
роботі особлива увага приділена розвитку та становленю інформаційного забезпечення
наукових досліджень. З розвитком новітніх технологій дана тема набуває особливого
значення. Ця проблема є відносно новою для нашої держави. Досвід її вирішення в інших
країнах свідчить про доцільність організації відповідних цільових програм. Їм мають
передувати теоретичні дослідження та підготовка оглядової інформації, що дозволять
визначити особливості діяльності бібліотек та інших інформаційних установ для досягнення
якісно нового рівня повноти й оперативності інформаційного забезпечення визначених
напрямів розвитку науки та технологій.У загальному розумінні під терміном «інформація»
розуміють певні відомості, які є зрозумілі і корисні для користувача. Іншими словами,
інформація — це комплекс нових знань щодо явищ і подій дійсності, які отримує споживач
 13

(суб’єкт) у процесі своєї діяльності.В залежності від галузі використання термін

«інформація» одержав безліч визначень, зокрема:
 відомості або повідомлення про щось (побутове);
 роз'яснення, виклад;
 оригінальність, новизна;
 комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність
(інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон);
 міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін,
якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор
Михайлович Глушков);
 позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого
пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений
Норберт Вінер);
 заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький
вчений Леон Бріллюен);
 передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);
 міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);
 ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглон);
 відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
 властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який
в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;
 результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності
певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо )[9;368]
 універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує
провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та
співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);
 документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що
відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон
України «Про інформацію»).
Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується
головним чином на інтуїтивному рівні.
Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність,
достовірність та актуальність.
Цінність інформації — визначається ступенем її корисності для кожного окремого
користувача.
 14

Достовірність — відповідність отриманої інформації об'єктивній реальності

навколишнього світу.
Актуальність — це міра відповідності цінності та достовірності інформації
поточному часу (певному часовому періоду)[3;48]
Інші властивості інформації:
Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей,
суспільства.
Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи
будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова
може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою
висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми
з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова,
алгоритмічна та ін. мови.
Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова,
речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів,
гіпотези, теорії, закони тощо.
Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової
інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає
адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування
та мислення).
Розсіювання — існування у багатьох джерелах.
Незалежність від творців;
Невідривність від мови носія.
учасника ринку для ведення маркетингової діяльності найбільш значущими
джерелами інформації в порядку убування значущості є: 1) продавці; 2) публікації; 3) бази
даних; 4) споживачі; 5) консалтингові підприємства і маркетингові агентства.[13;120]

Розглядають чотири способи класифікації інформації

За ознакою початкової призначеного для конкретного дослідження інформація

поділяється на первинну і вторинну. Збір вторинної інформації часто позначається
як кабінетне дослідження, а збір первинної - як польове дослідження.
Первинна інформація збирається для конкретного дослідження. Це результати
оригінальної реєстрації рівнів ознак об'єктів конкретного дослідження. Дослідники не
заносили її на носії інформації, і раніше вона не використовувалася. Основні джерела
 15

первинної інформації: споживачі, продавці, конкуренти, посередники, експерти, служба

маркетингу підприємства, дослідники.
Вторинна інформація вже існує і була зібрана для інших цілей. Вона раніше була
занесена на носії інформації. Основні джерела вторинної інформації: публікації в науковій
періодиці, публікації в ЗМІ, рекламні видання, статистичні довідники, внутрішньофірмовий
статистичний і бухгалтерський облік і звітність, комерційні бази даних органів статистики,
комерційні бази даних консалтингових підприємств і маркетингових агентств, сайти
підприємств виробників тих чи інших товарів і послуг, сайти професійних асоціацій [1] .
2. За призначенням інформація поділяється на такі види: довідкова, нормативна,
аналітична, рекомендаційна, сигнальна, регулююча (наприклад, інформація про відхилення
від плану для здійснення контролінгу).
3. По регулярності надходження розрізняють наступні види інформації: разова,
безперервна і дискретна, коли інтервали часу можуть бути або однаковими або
неоднаковими, які в свою чергу можуть бути або випадковими (спорадична інформація) або
продиктовані виникненням необхідності (епізодична інформація).
4. Маркетологові слід добре знати основні потоки інформації в системі
маркетингу , які виявлені, перераховані і охарактеризовані в гл. 4: стан зовнішнього
середовища маркетингу, фактичні значення параметрів комплексу маркетингу, положення
товару підприємства на ринку, інформація про ставлення споживачів до товару і їх наміри,
інформація про фактичний стан параметрів комплексу маркетингу[7;412].
Три способи збору первинної інформації(рис.2.1.)
Спостереження - спосіб отримання інформації, коли маркетолог грає роль пасивного
дослідника, який тільки реєструє факти з метою перевірки припущення про вплив цих умов
на результат експерименту.
Експеримент - активний спосіб отримання інформації, коли суб'єкт, який проводить
експеримент, штучно змінює умови, в яких знаходиться об'єкт спостереження.
Опитування - спосіб отримання інформації в результаті спілкування дослідника і
респондентів в усній або письмовій формі.

Рис.2.1. Способи збору первинної інформації

Метод опитування (опитувальна техніка) дозволяє збирати інформацію за

допомогою запитань, що задаються, і включає фактичне опитування, опитування думок і
 16

пояснювальне опитування. Опитування можуть бути проведені за допомогою персональних

інтерв'ю, за допомогою пошти чи телефону.
Фактичне опитування. Аналіз усіх видів опитування показує, що фактичне
опитування має більше переваг. Запитання "Коли і де Ви проводили відпустку з родиною
торік?'' вимагає від респондента точної відповіді. Фактичне опитування приносить чудові
результати, незважаючи на те, що дані його можуть бути неточними через погану пам'ять
респондентів чи їхнє бажання створити найкраще враження.
Опитування думок споживачів. При використанні даного методу респондентів
просять висловити свою думку, зробити оцінку чого-небудь. Наприклад, респондента
запитають, який турпродукт був для нього привабливим: А чи Б, або реклама якого продукту
була кращої якості? Дане опитування думок може принести цінні результати.
Пояснювальне опитування. Тут респонденти виступають як репортери. Наприклад,
їх просять пояснити, чому вони прийняли саме це рішення (тобто чому вони взяли участь
саме в цій рекреаційній діяльності), чому вони вибрали зазначену авіакомпанію, чому вони
вибрали дану країну (регіон) для проведення свого відпочинку, чому вони вибрали саме цей
засіб розміщення.
Якщо на запитання "що" респонденти відповідають точно і без зволікань, то при
відповіді на запитання "чому" іноді виникає збентеження. Таким чином, можна зробити
висновок про доцільність одержання даних за допомогою методу опитування,
використовуючи при цьому фактичне опитування чи опитування думок і застосовуючи
більш глибоке інтерв'ювання чи психологічне вивчення з метою одержання відповідей на
запитання "чому".
Як було сказано вище, опитування споживачів може проводитись за допомогою
персонального (особистого) чи групового інтерв'ювання, по телефону чи поштою. Метою
вивчення є збір даних за допомогою інтерв'ювання визначеної групи людей (вибірки, тобто
сегмента населення, покликаного на даний момент уособлювати собою населення в цілому).
При аналізі основних методів дослідження можна виявити переваги і недоліки.
Особисте інтерв'ю. Воно буває двох видів: заздалегідь сплановане й організоване
інтерв'ю і вуличне інтерв'ю. При проведенні заздалегідь організованого інтерв'ю опитувані
вибираються випадково, навмання, опитування проводиться по телефону або при
особистому контакті. Другий тип інтерв'ю припускає опитування людей на вулицях.
Інтерв'ю є більш зручним способом збору даних, ніж опитування поштою чи по
телефону, тому що інтерв'юєр може адаптувати запитання до визначеної ситуації, до
респондента, давати необхідні роз'яснення в ході інтерв'ю. За допомогою інтерв'ю можна
одержати набагато більше інформації, ніж при опитуванні поштою чи по телефону, які, як
 17

правило, бувають відносно обмежені в часі. Людина, яка проводить особисті інтерв'ю, може
сама робити необхідні спостереження на місці й у той же час задавати запитання. Так,
наприклад, інтерв'юєр, що проводить інтерв'ю вдома, може зібрати інформацію щодо
соціально-економічного статусу опитуваних за допомогою прямого опитування, доповнивши
результати бесіди своїми особистими спостереженнями. Метод персонального інтерв'ю
дозволяє краще за інші методи опитування здійснювати контроль за дотриманням вибірки.
Основним обмеженням у використанні особистого інтерв'ю є відносно високі витрати
на його проведення. Цей метод є найбільш затратомістким з усіх трьох методів і вимагає
значно більше часу на проведення. Негативним моментом також є можливість впливу
інтерв'юєрам на відповіді респондентів.
Групове інтерв'ю. При проведенні групового інтерв'ю збираються 6-10 чоловік.
Інтерв'юер повинний бути об'єктивним, інакше результати будуть невірними. Учасникам
інтерв'ю, як правило, виплачується невелика сума грошей за участь. Інтерв'ю проводиться в
приємній і не відволікаючій увагу обстановці. Інтерв'юер організовує легке, невимушене
обговорення, сподіваючись, що відповіді респондентів дозволять виявити їхні більш глибокі
почуття і думки, спрямовує обговорення в потрібне русло. Інтерв'ю фіксується у записах на
відео- чи аудіоапаратурі. Записи ретельно вивчаються з метою з'ясування думок, переконань
і кращого розуміння поведінки респондентів. Для з'ясування ставлення клієнтів до
визначеного продукту туристичне підприємство може попросити своїх закордонних
партнерів – місцеве турагентство країни перебування туристів - запитувати думку
споживачів турпродукту безпосередньо на місці в процесі і наприкінці споживання продукту.
Підприємство може найняти як інтерв'юерів людей, що мають неповний робочий день,
наприклад студентів. Групове інтерв'ю стає одним з основних дослідницьких знарядь
менеджменту, які дозволяють глибше зрозуміти думки і почуття клієнтів.
Інтерв'ю "фокус-груп" зазвичай проводиться спеціально підготовленим
представником турфірми з групою від шести до десяти чоловік. Інтерв'юер веде бесіду з
групою протягом декількох годин з питань, які його цікавлять. Він повинен бути
об'єктивним, володіти предметом розмови, вміти спілкуватися з групою людей, мати
уявлення про психологію споживачів. Учасники розмови, як правило, отримують невеликі
суми або подарунок за свою участь. Захід організовується в приємній, невимушеній
обстановці. Інтерв'юер починає з більш широких питань, поступово звужуючи тему дискусії,
стимулюючи групову динаміку, що сприяє відвертості і свободі висловлювань кожного.
Одночасно він фокусує увагу на певній темі. Звідси і назва методу - сфокусоване інтерв'ю.
Іноді за процедурою стежать також і представники керівництва фірми та рекламного
 18

агентства. Сфокусоване групове інтерв'ю швидко стає одним з головних інструментів

досліджень, що мають своєю метою вивчення менталітету і поведінки споживача.
Опитування по телефону. Телефонні опитування, як правило, коротші за часом і
більш працемісткі у порівнянні з персональними і груповими інтерв'ю. Негативним
моментом тут є те, що дається недостатньо часу для роз'яснення до запитань, що задаються,
вони не так зручні, як у випадку особистого контакту. Іншим недоліком цього методу може
бути те, що не в кожного потенційного респондента є телефон. Телефонне опитування
повинне бути коротким, лаконічним і не носити особистого характеру. Основними
перевагами опитування по телефону є швидкість збору даних і невеликі витрати на його
проведення. Телефонне інтерв'ювання дозволяє контролювати контакт з респондентами:
інтерв'юєр може сам вибирати респондентів, що володіють потрібними характеристиками, і
процент реагування тут значно вищий, ніж при інтерв'юванні поштою.
Опитування поштою. Цей метод дослідження не вимагає великих витрат. Звичайно
процедура опитування поштою починається зі складання і відправлення поштою анкети
групі респондентів, яких просять повернути заповнені анкети за адресою на конверті. Цей
метод має істотну перевагу, коли необхідно опитати територіальне роз'єднані групи
респондентів і коли буває важко провести опитування їх іншими методами. Ще одна
позитивна риса даного підходу полягає у відсутності впливу на відповіді респондентів, як
буває у випадку особистого інтерв'ю. Таким чином, респонденти заповнюють аркуші
опитувань або анкети за своїм розсудом.
Основним завданням при проведенні опитування поштою є чітке складання
опитувального листа, щоб одержати точні відповіді. Наступне, на що необхідно звертати
увагу при проведенні даного виду опитування, це кількість запитань в анкеті. Хоча при
відправленні анкети поштою існує можливість задати більше запитань, ніж при телефонному
опитуванні, проте їх не повинно бути багато. Поштові анкети вимагають простих, чітко
сформульованих запитань, що не будуть спантеличувати тих, хто відповідає. Для збільшення
кількості отриманих анкет звичайно робляться наступні кроки: дарують підписку на яке-
небудь друковане видання і відсилають безкоштовний номер; лист з анкетами посилають
директору тієї організації, де працюють респонденти, щоб він проконтролював повернення
заповнених анкет; у конверт з анкетою вкладають оплачений конверт зі зворотною адресою;
привабливо оформляють опитувальний лист.
Перед тим, як проводити опитування, необхідно визначити вибірку. При зборі
первинної інформації потрібно скласти план вибірки, завдяки якому відібрана сукупність
відповідала би завданням, що стоять перед дослідженням. Для цього необхідно визначити:
 19

Склад вибірки: кого опитувати? Необхідно виділити цільову групу клієнтів. Вирішити,
чи варто включати у вибірку тільки бізнесменів чи відпускників, а можливо, вона
складатиметься з тих й інших. Наприклад, вивчаючи питання прийняття рішення щодо
сімейної відпустки, кого потрібно інтерв'ювати: чоловіка, дружину, інших членів сім'ї,
представника туристичного агентства? А, може, їх всіх? Щоб відповісти на це запитання,
досліднику потрібно вирішити, якого типу інформація йому потрібна і хто нею скоріш за все
володіє.
Розмір вибірки: яку кількість людей необхідно опитати? Великі вибірки надійніші за
невеликі. Однак для досягнення більш точних даних необов'язково включати у вибірку
велику кількість людей. При правильному визначенні складу вибірки опитування не більш 1
% клієнтів може дати непогані результати.
Метод визначення учасників вибірки. Для цього можна скористатися методом
випадкового добору. Можна відбирати учасників опитування за ознакою належності до
визначеної групи чи категорії, наприклад, вікової групи, чи за місцем проживання. Добір
може грунтуватися на інтуїції, почутті, що саме ці люди можуть бути гарним джерелом
інформації.
Метод спостережень полягає в безпосередньому спостереженні за людьми й
обстановкою в процесі збору даних. Турпідприємство може, наприклад, попросити
турагентів чи інших посередників, які працюють з його конкурентами, спостерігати за
їхньою роботою та реакцією їхніх клієнтів, заохочувати постачальників товарів і послуг за
повідомлення про справи конкурентів і про те, як вони вирішують свої проблеми. Нарешті,
самі представники турпідприємства можуть полетіти на літаку, оселитися в готелі чи купити
тур конкуруючої організації, щоб оцінити рівень обслуговування, побачити реакції клієнтів і
виявити якісь переваги, і якщо вони ведуть до досягнення конкурентної позиції на ринку, то
ввести їх на своєму підприємстві. Якщо ж конкуренти допускають помилки, підприємство
повинне врахувати їх. щоб уникнути цих помилок у своїй діяльності.
Спосіб спостереження за діями клієнтів більш неупереджений, ніж використання
методу опитування. При використанні цього методу інформація може бути зібрана за
допомогою або особистих спостережень, або спостереження за допомогою механічних
засобів.
Перевага методу спостереження полягає в тому, що він сприяє збору більш точної
інформації й описує поведінку клієнтів. Він також запобігає можливості надання впливу
інтерв'юера на відповіді.Недоліком методу є те, що він більш витратний у порівнянні з
методом опитування, і що його буває неможливо застосувати в деяких випадках. Метод
 20

спостереження описує поведінку клієнтів, але не виявляє причини, що спонукують їх

поводитися так чи інакше.
Спостереження не здатне вникнути у мотиви поведінки й у ставлення людей до
турпідприємства, воно не здатне виявити їхні думки. Таким чином, якщо необхідно з'ясувати
причини поведінки і відповісти на запитання "чому", спостереження представляє найгірший
метод для здійснення даної мети[11;280].
Під експериментом мається на увазі проведення тестів з метою виявлення причинно-
наслідкових відносин. Експериментальні дослідження вимагають добору зіставлюваних між
собою груп суб'єктів, створення для цих груп різної обстановки, контролю за змінними
складовими і встановлення ступеня значущості розбіжностей, що спостерігаються. При
належному контролі цей метод дає найбільш переконливі дані. На висновки експерименту
можна покладатися у тій мірі, в якій його задум і виконання виключають альтернативні
припущення, за допомогою яких можна було б пояснити отримані результати. В туризмі
важко проводити експериментальні дослідження, тому що бувають труднощі у
контролюванні сталості змінних складових. Однак курортні регіони чи туристичні
підприємства можуть проводити рекламні чи цінові експерименти на допомогу прийняття
менеджерами управлінських рішень.
Наприклад, туроператору по бізнес-туру "Екскурсійні подорожі в країнах СНД"
потрібно встановити, як позначиться зниження ціни турпродукту на збільшенні обсягу його
продажу. Припустимо, що первісна ціна на тур складала 1560 грн. Потім компанія вирішила
знизити ціну туру в тому самому проміжку часу до 1490 грн. Якщо в результаті кількість
клієнтів, які звернулися у фірму, залишилася колишньою, то від ціни нічого не залежить.
Якщо ж потік туристів значно зріс, то можна зробити висновок про залежність кількості
туристів від зміни ціни на турпродукт.
Основними знаряддями досліджень у туризмі є анкета й механічні
пристрої.Інструментом, що широко використовується при зборі первинної інформації, є
анкета, чи опитувальний лист. Анкета складається з ряду запитань, на які опитуваний
повинен дати відповідь. Анкета - дуже гнучкий інструмент дослідження, тому що запитання
можна задати різними способами.
Вона повинна бути ретельно розроблена, випробувана, усі виявлені недоліки анкети
повинні бути усунуті до початку її широкого використання. При підготовці анкети
туристичні організації можуть звернутися до фахівця з менеджменту чи до спеціалізованих
компаній з менеджментових досліджень, що допоможуть вибрати необхідні запитання, їхню
форму, правильне формулювання і розташування питань. Помилками, що найчастіше
зустрічаються при складанні анкети, бувають: постановка запитань, на які неможливо
 21

відповісти, на які не захочуть відповідати та які не вимагають відповіді, та відсутність

запитань, на які обов'язково варто було б одержати відповіді. Кожне запитання повинно бути
перевірене на предмет відповідності мети дослідження. Запитання, що не є дуже важливими
для цілей дослідження, повинні бути усунені, тому що вони затягують процедуру і дратують
опитуваних.
Форма запитання також може вплинути на відповідь респондентів. У ринкових
дослідженнях виділяють два типи запитань: закриті та відкриті.
Закрите запитання включає всі можливі варіанти відповідей. Опитуваний просто
обирає один з них.
Відкрите запитання дає опитуваним можливість відповідати своїми словами.
Відкриті запитання можуть бути представлені в різних формах. Вони дають більший
результат, оскільки опитувані нічим не обмежені при відповіді на запитання. Такий тип
запитань особливо корисний на пошуковому етапі дослідження, коли необхідно встановити,
що думають люди, не визначаючи, яка кількість з них думає так чи інакше. З іншого боку,
закриті запитання допомагають одержати відповіді, що легко інтерпретувати і заносити в
таблиці[6;280].
Важливо звертати увагу на формулювання запитань. При цьому потрібно
використовувати прості, недвозначні слова, що не впливають на напрямок відповіді.
Запитання повинні бути випробувані (до складання анкети).
Особливої уваги вимагає також визначення послідовності побудови запитань в анкеті.
Перші запитання повинні породжувати інтерес у респондентів, важкі й особистого характеру
запитання варто задавати наприкінці, щоб опитувані не встигли замкнутися в собі. Запитання
повинні йти в логічній послідовності.
Для проведення глибоких ринкових досліджень використовуються складна техніка,
різні статистичні прийоми й моделі прийняття рішення на основі комп'ютерних технологій.
Для проведення подібних досліджень необхідно також залучати спеціалістів-менеджерів і
спеціалізовані компанії з питань досліджень[4;236].
 22

ВИСНОВКИ

Висновки до розділу 1
Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з
приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна
визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін
і обсягу попиту на ринку.
Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:
 функція регулювання;
 функція мотивації;
 функція розподілу;
 функція контролю.
Головною конструкцією сучасної ринкової системи господарювання стає перехід від
примітивної до культивованої конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.
Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі:
наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту
чи послуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність між попитом
і пропозицією, наявність ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору
господарської діяльності.

Висновок до 2 розділу

Забезпечення розвитку інформаційного забезпечення наукових досліджень потребує

особливих умов: потоків креативно орієнтованих дослідників, системних контактів з
університетськими та академічними центрами, матеріально-технологічної бази. Всім цим
вимогам відповідають провідні бібліотеки, які мають всі підстави для виконання ролі
міждисциплінарних центрів забезпечення креативної діяльності. Таким чином усвідомлення
особливостей інформаційно-інтелектуального забезпечення наукових досліджень доби
глобалізації потребує не тільки використання потенціалу потоково-тезаурусного підходу до
організації діяльності. Розвиток продуктивних сил суспільства і виробничих відносин
зумовлює вдосконалення та розширення наукових досліджень, створення та впровадження
прогресивних інформаційних технологій, які особливо швидкими темпами поширюються у
народному господарстві при формуванні ринкових відносин. Суть цих технологій полягає у
 23

застосуванні прогресивних засобів і методів обробки даних, створенні цілісних

технологічних систем, спрямованих на передавання, збирання та відображення
інформаційного продукту (ідей, знань, комерційних даних). Нові інформаційні технології
характеризуються вивільненням ручних процедур у інформаційному забезпеченні наукової
та управлінської діяльності.
 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та
особливості // Актуальні проблеми економіки. - 2006. — №2. — С. 130-145
2. Паламарчук Г.М. Конкурентна політика в перехідній економіці //Актуальні
проблеми економіки. - 2005. — №3-4. — С. 20-25.
3. Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За
ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.-48
4. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. – Київ: ЦУЛ,
2002. – 236 с.
5. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.:Т-во “Знання”,
КОО, 2000. – 176 с.
6. Економічна теорія: У 2 кн. Навч. Посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М.
Панчишина. – К.: Заповіт, 1997. – 280 с.
7. Політекономія: Підручник. За загальною редакцією Ю.В. Ніколенка. . – Київ:
ЦУЛ, 2003. – 412 с.
8. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч.
посібник. – 2-ге вид. – К.: МАУП, 1998. – 215 с.
9. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка): Навчальний
посібник – Тернопіль: ТАНГ – “Астон”, 1998. – 368 с.
10. Костусєв О.О. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // //
Економіка України. – 2003. - № 8. – С. 13-19.
11. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної
літератури, 2003. – 208 с.
12. Афанасьєв А. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Харківський
національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 96с.
13. Білоусова Т. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.
закл. / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2004. — 120с.
 25

Тестові завдання
2. З метою з’ясування періодичності розрахункових надходжень представник служби
маркетингу проаналізував звітність відділів фінансів, збуту та бухгалтерії. З яким
середовищем відбувся контакт?
А) Зовнішнім (макросередовищем)
Б) Зовнішнім (мікросередовищем)
В) Внутрішнім
3. Керівництвом підприємства було направлено розпорядження для служби маркетингу про
необхідність проведення досліджень та надання звіту щодо споживчих вподобань і
конкуренції перед виведенням нового товару на ринок. Яку з функцій маркетингу
виконуватиме маркетингова служба?
А) Аналітичну
Б) Управлінську
В) Виробничу
Г) Збутову
6. Якою з підприємницьких концепцій скористалася торговельна організація, провівши
інтерв’ювання свої покупців з метою з’ясування їхніх думок щодо обслуговування,
внутрішньої атмосфери магазинів, культури поведінки персоналу, а на основі отриманих
висновків були усунуті всі недоліки
А) Концепція інтенсифікації комерційних зусиль
Б) Концепція вдосконалення товару
В) Концепція маркетингу
Г) Концепція вдосконалення виробництва
8. Покупці взуттєвого магазину почали відстежувати ситуацію, за якої перед початком
сезону ціни на взуття були високими, а до кінця сезону – знижувалися. Який вид маркетингу
в залежності від співвідношення попиту та пропозиції застосовано керівництвом магазину?
А) Демаркетинг
Б) Синхромаркетинг
В) Протидіючий маркетинг
Г) Підтримуючий маркетинг
9. В процесі розробки нового товару працівник відділу маркетингу запропонував власні
уточнення до проекту, поданого інженерною службою. З яким середовищем відбувся
контакт?
А) Зовнішнім (макросередовищем)
Б) Внутрішнім
Г) Зовнішнім (мікросередовищем)
 26

11. До якої підприємницької концепції звернулася організація з надання рекреаційних

послуг, відкривши будинок відпочинку у вигляді середньовічного замку, з дорогим
меблюванням, вишуканою кухнею, полем для гольфу, вечірніми концертами камерної
музики тощо
А) Концепція вдосконалення виробництва
Б) Концепція маркетингу
В) Концепція інтенсифікації комерційних зусиль
Г) Концепція вдосконалення товару (послуги)
14. Фахівці з маркетингу, проаналізувавши внутрішню звітність, дійшли висновку, що
надходження від продажів мають стійку тенденцію до зниження. З метою підвищення
попиту були прийняті рішення про збільшення асигнувань на рекламу, поліпшення
споживчих характеристик товару, здійснено перегляд цін і умови роботи з посередниками.
Який вид маркетингу в залежності від співвідношення попиту та пропозиції застосовано?
А) Ремаркетинг
Б) Конверсійний маркетинг
В) Розвиваючий маркетинг
Г) Стимулюючий маркетинг
16. Уряд ухвалив рішення про припинення рекламування тютюнових виробів з одночасним
зобов’язанням виробників збільшити площу на сигаретних пачках під попередження про
шкоду паління. Який вид маркетингу в залежності від співвідношення попиту та пропозиції
буде застосовано?
А) Демаркетинг
Б) Підтримуючий маркетинг
В) Протидіючий маркетинг
Г) Синхромаркетинг
18. Систематичний збір та аналіз, пов’язаних з існуючою ситуацією даних щодо
маркетингової діяльності підприємства чи організації:
А) маркетингові дослідження
Б) первинна інформація
В) маркетингова інформаційна система
Г) вторинна інформація
20. Маркетингова інформація, що вже була зібрана раніше для попередніх досліджень
А) первинна інформація
Б) маркетингова інформаційна система
В) вторинна інформація
Г) маркетингові дослідження
 27

21. Який із ситуаційних впливів подіяв на покупця прохолоджувальних напоїв, який вийшов
на перон під час зупинки поїзда та здійснив свою купівлю за значно вищою ціною, ніж у
іншому місці?
А) Попередній стан
Б) Соціальне оточення
В) Фізичне оточення
Г) Ефект часу
23. Проти якого виду ризику перестрахувався покупець, який відмовився купувати консерви,
на яких не було вказаної дати кінцевого споживання?
А) Психологічний ризик
Б) Ризик виконавця
В) Фізичний ризик
Г) Втрата часу
24. Теорія мотивації, яка передбачає, що система людських потреб збудована в ієрархічному
порядку, відповідно до ступеня значущості її елементів: фізіологічні потреби, потреба у
відчутті захищеності, соціальні потреби та потреби в самоствердженні (самореалізації)
А) Теорія мотивації Маслоу
Б) Теорія мотивації Герцберга
В) Теорія мотивації Фрейда
27. Складаючи довгостроковий план маркетингу, слід дотримуватися відповідної
послідовності його етапів. Яка з указаних послідовностей повною мірою відповідає
особливостям плану маркетингу, коли відомо, що всіх елементів - 5:a. SWOT-аналіз; b.
визначення місії підприємства; c. визначення цілей і стратегії організації в цілому; d.
визначення цілей маркетингу; e. складання плану маркетингу та контроль за його
виконанням
А) b, a, c, d, e
Б) a, c, d, b, e
В) c, d, b, a, e
Г) e, b, a, c, d
30. Назва, термін, символ, дизайн або комбінація цих елементів, що використовується для
ідентифікації товарів або послуг, які пропонуються продавцем або групою продавців, а
також для встановлення їхніх відмінностей від товарів і послуг конкурентів
А) Товарна номенклатура
Б) Товарна політика маркетингу
В) Товарна марка
Г) Товарний асортимент
 28

31. Будівельний трест, у процесі активізації своєї діяльності, викупив контрольний пакет
акцій металургійного комбінату. Який вид диверсифікації застосовано?
А) Латеральна (конгломератна) диверсифікація
Б) Горизонтальна (концентрична) диверсифікація
В) Вертикальна диверсифікація
32. Колекціонер творів живопису, дізнавшись про аукціон картин, який мав відбутися в
країні на іншому континенті, негайно почав готуватися до поїздки з метою купівлі
конкретного твору. До якого типу товарів широкого вжитку можна віднести картину?
А) Товари пасивного попиту
Б) Товари особливого попиту
В) Товари попереднього вибору
Г) Товари повсякденного попиту
34. Машинобудівний завод спеціалізувався на виробництві визначеної моделі трактора
потужністю в 300 к.с., придатного для використання великими фермерськими
господарствами. З метою залучення нових покупців було ухвалено рішення про виробництво
міні-тракторів потужністю 150 та 200 к.с. Яку асортиментну стратегію тут застосовано?
А) Поглиблення асортименту
Б) Звуження асортименту
В) Підтримка марок
Г) Скорочення асортименту
36. Стан ринку, що характеризується великою кількістю підприємств, які пропонують
диференційовані товари в широкому діапазоні цін
А)Монополія
Б) Ринок олігополії
В) Ринок вільної (чистої) конкуренції
Г) Ринок монополістичної конкуренції
38. Стан ринку, що передбачає функціонування на ньому одного продавця
А) Ринок олігополії
Б) Монополія
В) Ринок вільної (чистої) конкуренції
Г) Ринок монополістичної конкуренції
 29

Задача №1

Визначити рівень монополізації ринку на підставі даних, представлених у таблиці

1 (індекс Харфіндела-Хіршмана).

Обсяги Обсяги Обсяги

Підприємство виробництва, Підприємство виробництва, Підприємство виробництва,

тис. одиниць тис. одиниць тис. одиниць

IV 2000 VII 700 XII 1550

V 2400 VIII 650 XIV 1950

VI 1800 IX 950

Визначити місце кожної СБО на ринку за допомогою матриці Бостонської

Консультативної Групи (БКГ), якщо середньорічні темпи зростання ринку
складають 9%.

Рішення.

І́ндексХерфінда́ля-Хі́ршмана (HHI) — індикатор, що визначає

концентрацію бізнесу на певному ринку.Цейіндексможематизначеннявід 0 до
10.000 (абовід 0 до 1,000). Вінявляє собою суму квадратівринкових долей
усіхкомпанійпевноїгалузі,
причомубільшезначенняіндексуозначатимебільшконцентрованийринок (отже,
меншеконкуренції та більшеризиків для клієнтів).
В нашому випадку:
Обсяги виробництва, Часткаdi, % di^2
Підприємство
тис. одиниць

IV 2000 16,7 277,8

V 2400 20,0 400,0

VI 1800 15,0 225,0

VII 700 5,8 34,0

 30

VIII 650 5,4 29,3

IX 950 7,9 62,7

XII 1550 12,9 166,8

XIV 1950 16,3 264,1

Разом 12000 100 1459,7

Маємо: ННІ = 1459,7.

Державний департамент юстиції США визначаєступіньконцентрованості
ринку таким чином:
індексмаєзначеннянижче 0,1 (або 1.000) — незначнаконцентрація ринку,

індексмаєзначеннявід 0,1 до 0,18 (абовід 1.000 до 1.800) —

середняконцентрація ринку,

індексмаєзначеннявище 0,18 (або 1.800) — високаконцентрація ринку.

В нашомувипадку ми маємо справу із середньоюконцентрацією ринку.

Знайдемо відносні частки ринку – відношення обсягу кожного продавця до

обсягу лідера – підприємства 5:

Відносначастка
Обсяги виробництва,
Підприємство Часткаdi, % ринку
тис. одиниць

IV 2000 16,7 0,835

V 2400 20 1

VI 1800 15 0,75

VII 700 5,8 0,29

VIII 650 5,4 0,27

IX 950 7,9 0,395

XII 1550 12,9 0,645

XIV 1950 16,3 0,815

 31

20

Темпизроста
ння ринку
10

V ІV XIV VI XII IX VIII VII

Висока Відносна частка ринку Низька

Таким чином , 5 компаній є «дійними коровами» (розташовані зліва), а 3

компанії – «собаками» (розташовані справа).

Задача №2

Чи доцільно підприємству виробляти 6000 одиниць продукції в рік, якщо

змінні витрати на одиницю продукції – Х, постійні витрати – Y, а ціна реалізації –
Z. Як зміниться ситуація, якщо ціна зросте на 5%, а змінні витрати – на 3%?

Варіант Х Y Z

9 20 28000 28

Відповідь підтвердити аналітичними розрахунками та графічним

представленням.

Яку б ціну та цінову стратегію ви б запропонували для збереження 6000

одиниць виробництва продукції?

Рішення.

Визначимо беззбитковий обсяг виробництва:

Об = Постійні витрати/(Ціна – питомі змінні витрати) = 28000/(28 – 20) =

3500 од.
 32

Обсяг виробництва в 6000 – більше беззбиткового, тому випускати

доцільно.

Прибуток = Виручка – Витрати = 6000*(28 – 20) – 28000 = 20000 грн.

Після змін:

Об1 = 28000/(28*1,05 – 20*1,03) = 28000/(29,4 – 20,6) = 3182 од.

Прибуток – П1 = 6000*(29,4 – 20,6) – 28000 = 24800 грн.

Отже, прибуток зросте на 4800 грн. Підвищення ціни доцільне.

Графічне зображення:

200000

180000

160000

140000

120000

100000
ВР
80000 З

60000

40000

20000
Об
0
0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000
ОВ

Рисунок Графік беззбитковості.

Висновок: обсяг виробництва більше беззбиткового обсягу. Тому слід

нарощувати обсяг та максимізувати прибуток.