МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПОВЯТРЯНОГО ТРАНСПОРТУ

КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни «Економіка інтелектуальної власності та
комерціалізація інновацій»
на тему: «РИНОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ»

Виконав: студент групи 312Б

ОПП «Економіка підприємства»
Ішков Денис Руслановіч
Прийняв: к.е.н., доцент, доцент
кафедри економіки повітряного
транспорту
Сімкова Тетяна Олексіївна

КИЇВ 2023
 3

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Поняття інформаційного ринку

1.1 поняття та структура інформаційного ринку

Розділ 2. Загальні характеристика ринку інформаційних послуг

2.1 розвиток інформаційних послуг в світі

2.2 програмування як забезпечення надання інформаційних послуг

2.3 Формування інформаційного суспільства

Розділ 3. Інформаційні послуги в Україні

3.1 історія розвитку технологій та інформаційних послуг в Україні

3.2 економічні передумови розвитку інформаційних послуг в Україні

3.3 Ринок електронної інформації. Особливості розвитку ринку ділової

електронної інформації в Україні

3.4 розвиток інформаційного ринку в Україні

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

ДЖЕРЕЛА
 4

ВСТУП

Актуальність. У сучасному світі спостерігається інтенсивний процес

формування інформаційного суспільства і пов'язаний з ним процес формування
економіки нового типу, яка базується на використанні новітніх досягнень
інформаційних технологій. Розвиток якісно нового економічного суспільства
супроводжується абсолютним і відносним зростанням інформаційного сектора,
який постійно розширюється. При детальному аналізі змін у соціально-
економічному розвитку країн чітко спостерігається збільшення частки
національного продукту, створеного на базі пятого технологічного укладу,
ускладнення галузевої структури сфери послуг. Формування інформації як
ресурсу, створення ринку інформаційних продуктів і послуг призвело до того,
що в даний час інформаційний сектор економіки відіграє визначальну роль у
розвитку суспільства. Сфера інформаційних послуг стрімко зростає і
диверсифікується відповідно зростанню та урізноманітненню попиту на
послуги. Водночас існують диспропорції в територіальній організації сектору
інформаційних послуг із контрастними рівнями ефективності в центрі та на
периферії. Досконала регіональна організація сфери інформаційного
обслуговування є одним із ключових завдань реалізації державної регіональної
політики.

Останніми роками в результаті структурної перебудови економіки,

розриву старих господарських зв'язків і формування нових ринкових відносин в
нашій економіці формуються нові економічні відносини між організаціями з
різними формами власності. Важливу роль у формуванні та розвитку цих
відносин відіграють регіональні ринки, в тому числі ринки інформаційних
послуг.

Мета. Ознайомитися з ринком інформаційних послуг, що впливає на нього та

який наразі його став в Україні. Як можна його покращити та які його
можливості.
 5

Об’єкт дослідження – ринок інформаційних послуг в Україні.

Завдання дослідження:

1. Ознайомитися з поняттям інформаційного ринку;

2. Дізнатися загальний стан та розвиток інформаційного ринку світу;
3. Формування інформаційного суспільства
4. Ознайомитися з ринком електронної та ділової інформації загалом та в
Україні.
5. Ознайомитися з станом інформаційного ринку в Україні.

З монографії Пономаренка можна дізнатися структуру інформаційного

ринку, Напрями економіко-правового регулювання розвитку інформаційного
ринку в Україні, які вливаються на сучасний інформаційний ринок.
Структуровано викладено матеріал для розуміння та ознайомлення.

Для того, щоб почати ознайомлюватися з ринком інформаційних послуг в

Україні, спочатку потрібно ознайомитися з цим поняттям та світовим ринком,
щоб проаналізувати відмінності та схожості, які тенденції зі світу з’явилися і в
наших структурах.
 6

Розділ 1

Поняття інформаційного ринку

1.1. поняття та структура інформаційного ринку

Структура ринку в економіці - це спосіб класифікації та диференціації

різних галузей на основі ступеня та характеру конкуренції за товари та послуги.
Вона базується на характеристиках, які впливають на поведінку та результати
діяльності компаній, що працюють на конкретному ринку.

Деякі з факторів, що визначають структуру ринку, включають кількість

покупців і продавців, здатність вести переговори, ступінь концентрації, ступінь
диференціації продукції, а також легкість або складність входу на ринок і
виходу з нього. [14]

Ринок - це сфера обміну, що характеризується системою економічних

відносин між виробниками і споживачами в процесі реалізації товару або
послуги. Ринки, як і товари, можна класифікувати за різними ознаками.

Закон України "Про науково-технічну інформацію" так визначає

інформаційний ринок: "Це сукупність правових, економічних та організаційних
відносин з приводу продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технологій,
продукції та послуг". [10]

Типи ринкових структур

1. Досконала конкуренція

Досконала конкуренція виникає тоді, коли існує велика кількість малих

компаній, які конкурують між собою. Вони продають схожі (однорідні) товари,
не мають впливу на ціни і можуть вільно входити на ринок або виходити з
нього. Споживачі на цьому типі ринку мають повну інформацію про товари, що
продаються. Вони знають про ціни, які на них нараховуються, і про маркування
 7

товару. У реальному світі цей тип ринкової структури в чистому вигляді

зустрічається рідко. Однак він корисний при порівнянні компаній зі схожими
характеристиками. Цей ринок є нереалістичним, оскільки він стикається з
деякими суттєвими критичними зауваженнями, описаними нижче.

2. Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція відноситься до недосконалого

конкурентного ринку, який має риси як монополії, так і конкурентного ринку.
Продавці конкурують між собою і можуть диференціювати свої товари з точки
зору якості та брендингу, щоб виглядати по-різному. У цьому типі конкуренції
продавці зважають на ціну, яку встановлюють їхні конкуренти, та ігнорують
вплив власних цін на їхню конкуренцію. Порівнюючи монополістичну
конкуренцію в короткостроковій та довгостроковій перспективі, можна
виділити два різних аспекти. У короткостроковому періоді компанія-
монополіст максимізує свої прибутки і користується всіма перевагами
монополії. Спочатку компанія виробляє багато продукції, оскільки попит на неї
є високим. Тому її граничний дохід (MR) відповідає граничним витратам (MC).
Однак з часом MR зменшується, оскільки на ринок виходять нові компанії з
диференційованою продукцією, що впливає на попит і призводить до
зменшення прибутку.

3. Олігополія

Олігопольний ринок складається з невеликої кількості великих компаній,

які продають диференційовані або ідентичні продукти. Оскільки гравців на
ринку небагато, їхні конкурентні стратегії залежать одна від одної. Наприклад,
якщо один з гравців вирішує знизити ціну на свою продукцію, це спонукає
інших гравців також знизити свої ціни. З іншого боку, підвищення ціни може
спонукати інших не вживати жодних дій в очікуванні, що споживачі віддадуть
перевагу їхній продукції. Тому стратегічне планування для таких гравців є
обов'язковим. У ситуації, коли компанії конкурують між собою, вони можуть
 8

укладати угоди про розподіл ринку шляхом обмеження виробництва, що

призводить до отримання надприбутків. Це можливо, якщо обидві сторони
поважають стан рівноваги Неша і жодна з них не піддається спокусі брати
участь у дилемі ув'язненого. У такій угоді вони працюють як монополії. Така
змова називається картельною.

4. Монополія

На монопольному ринку одна компанія представляє всю галузь. У неї

немає конкурентів, і вона є єдиним продавцем продукції на всьому ринку. Цей
тип ринку характеризується такими факторами, як єдине право власності на
ресурси, патентні та авторські права, ліцензії, видані урядом, або високі
початкові витрати на створення виробництва. Всі вищезгадані характеристики,
пов'язані з монополією, обмежують доступ інших компаній на ринок. Таким
чином, компанія залишається єдиним продавцем, оскільки має можливість
контролювати ринок і встановлювати ціни на свої товари.[14]

Особливості ринкової структури

Важливо розуміти, які фактори впливають на класифікацію структури ринку і

як ці фактори можуть впливати на економічне середовище, в якому працюють
покупці та продавці. Це пов'язано з тим, що економісти розглядають кожен з
них окремо, перш ніж класифікувати ринок. Розуміння кожного елемента є
ключовим для точної класифікації структури ринку. Ці фактори включають:

- Ціна товару

Ціна товару впливає на класифікацію ринку та його структуру, оскільки рівень

конкуренції на ринку визначає ціни на продукцію. На деяких типах ринків одна
фірма може встановлювати ціну на товар, в той час як на інших здорова
конкуренція приводить ціни на товари до точки рівноваги. Ціни на продукцію є
одним з найяскравіших способів впливу структур на споживачів.
 9

- Кількість компаній

Іншим ключовим фактором при класифікації структури ринку є кількість

компаній, що діють на ньому. На деяких типах ринків працює багато різних
компаній, що створює високий рівень конкуренції та знижує бар'єри для входу
на ринок. На інших ринках домінує лише одна або кілька компаній, що впливає
на ціни на продукцію та ускладнює конкуренцію для менш відомих компаній.

- Диференціація продукції

Диференціація продукції означає, наскільки унікальною є продукція на певному

ринку. На ринках з високим рівнем диференціації продукції компаніям складно
відтворювати продукцію, оскільки вони не можуть знайти постачальника, який
міг би надати їм такі ж унікальні характеристики. Це означає, що компаніям
легше утримувати свою частку ринку та цінову владу, а новим компаніям може
бути складніше вийти на ринок без унікальної торгової пропозиції.

- Бар'єри для входу та виходу з ринку

Бар'єри для входу та виходу описують елементи, які можуть ускладнити для
компаній вихід на ринок або вихід з нього. Наприклад, високі стартові витрати
можуть бути бар'єром для входу, тоді як ексклюзивні контракти між
постачальниками та покупцями можуть бути бар'єром для виходу. Ці бар'єри
обмежують кількість компаній, які можуть конкурувати на ринку, що впливає
на рівень конкуренції і, відповідно, на структуру ринку.

- Кількість клієнтів

Кількість клієнтів, які купують товари та послуги на ринку, також впливає на

його структуру. На ринках з великою кількістю клієнтів компанії агресивно
конкурують за частку ринку. Це призводить до зниження цін і підвищення
рівня конкуренції. На ринках з меншою кількістю споживачів компанії зазвичай
можуть встановлювати вищу ціну на свою продукцію, оскільки там менше
конкуренції, яка б знижувала ціни.
 10

- Ринковий попит

Останнім фактором, який економісти враховують при класифікації структур, є

рівень попиту на ринку. На ринках з високим рівнем попиту компанії можуть
продавати більше продукції, а отже, отримувати більше прибутку. Це дає
компаніям більше влади у встановленні цін і впливає на
конкурентоспроможність ринку.[13]

Сектори інформаційного ринку диференціюються на основі однорідності

інформаційних продуктів і послуг. Об'єктами купівлі-продажу та обміну на
інформаційному ринку є: інформаційні ресурси, технології та системи, ліцензії,
патенти, торгові марки, "ноу-хау", інженерно-технічні послуги, інформація та
інші види інформаційних послуг.

Огляд статистичних довідників розвинутих країн показує відсутність

спеціальних публікацій щодо розподілу інформаційних продуктів за галузями
чи секторами економіки та відповідного поділу інформаційних ринків на
сектори.

Після узагальнення різних методів сегментації інформаційного ринку ми

зосередимося на секторах, які найкраще відповідають міжнародним
стандартам, що є особливо важливим для статистичного аналізу розвитку
інформаційного ринку в різних країнах:

1. Апаратне забезпечення обробки інформації;

- Телекомунікаційне обладнання;

- Програмні продукти;

- Послуги;

- Цифрова інформація;

- Електронні договори;

- Комплексна інформаційна система.

 11

2. Ринок апаратних засобів оброблення інформації включає:

системи оброблення даних (обчислювальні системи); багатокористувацькі

системи; великі системи; середні системи; малі системи; робочі станції;
персональні комп'ютери (ПК); портативні ПК; настільні ПК; принтери для ПК;
офісне обладнання; апаратуру передавання даних; мережеве обладнання.

- Ринок телекомунікаційного обладнання включає:

обладнання, що розміщується у приміщеннях користувача (приватні телефонні

установки, сполучені з міськими мережами; приватні телекомунікаційні
комутатори; термінальне обладнання; мобільне обладнання, інше обладнання);

обладнання, що забезпечує надання комунікаційних послуг (апаратура для

надання послуг з комутації; апаратура для надання послуг з передавання
даних/звуку (голосу)).

- Ринок програмних продуктів включає всі види програмних продуктів.

Відповідно до стандарту ISO 9000, програмний продукт - це набір

комп'ютерних програм, процесів і пов'язаних документів і даних. Таким чином,
програмний продукт — це пакет програмного забезпечення, спеціально
упакований і розроблений для комерційного продажу, оренди, позики чи
оренди, розроблений та/або наданий системою або незалежним
постачальником. Виняток становлять спеціально розроблені прикладні
програмні рішення, придбані в інших виробників або сторонніх компаній і
використані розробниками систем під ключ для доповнення власних
обчислювальних систем.

3. Ринок послуг включає:

- ІТ-послуги, послуги з навчання, навчання та перепідготовки; послуга мережі.

Телекомунікаційна служба.

Послуги в секторі комп’ютеризації класифікуються таким чином:

 12

консультаційні послуги, створення програмного забезпечення; Послуги з

обробки даних, та повязані з базами даних. Послуга технічного обслуговування
та ремонту оргтехніки, калькуляторів та комп'ютерної техніки, інші IT послуги.
[9]
 13

Розділ 2

Загальні характеристика ринку інформаційних послуг

2.1. розвиток інформаційних послуг в світі

Сфера ІТ почала свою еволюцію в 1960-х роках з появою перших

жорстких дисків і комп’ютерних пристроїв, і за останні півстоліття охопила
майже всі сфери людської діяльності. Послуги, що надаються ІТ
(автоматизована обробка даних, пошукові системи, IP-телефонія тощо), значно
полегшили роботу багатьох компаній і призвели до появи ринків ІТ у більшості
розвинених країн.

З розвитком глобалізації та міжнародного ринку праці Індія отримала

відчутну користь від розвитку індустрії офшорного програмування.

1) Зручне розташування країни для глобального аутсорсингу в межах одного

часового поясу (наприклад, 12-годинна різниця в часі з американськими
виробниками програмного забезпечення).

2) наявність великої кількості кваліфікованих програмістів зі знанням

англійської мови;

3) Робоча сила є дешевою відносно вартості в розвинених країнах світу. Слід

зазначити, що індійські програмісти, які бажають заробити, охоче беруться за
завдання, які американці та інші професіонали в інших країнах вважають
приземленими та малоперспективними. Оборотність кол-центрів у США
становить близько 80%, тоді як в Індії, де ця робота вважається довгостроковою
кар’єрою, вона становить близько 15%. Міжнародні компанії продовжують
співпрацювати з індійськими IT-компаніями. За даними EverestGroup, існує
понад 196 ІТ-угод на суму понад 100 мільйонів доларів. Завершено в 2018 році.
Загальна вартість таких угод перевищує 50 мільярдів доларів США. Серед
 14

підписантів таких угод такі компанії, як постачальник електроніки Siemens,

банк Citigroup і нафтогазовий гігант Royal Dutch Shell.

Сполучені Штати є одним із провідних постачальників інформаційних

технологій на світовий ринок ІТ, а уряди штатів і державні структури
прихильно ставляться до ІТ вже понад півстоліття. Сполучені Штати є
найбільшим у світі технологічним ринком, частка якого складає 31%, або
близько 1,5 трильйона доларів. Америка в 2018 році. Як і в багатьох інших
країнах, технологічний сектор є одним із найважливіших драйверів ВВП у
США. Разом на Азіатсько-Тихоокеанський регіон, який включає Японію,
Китай, Австралію, Індію та сусідні країни, припадає одна третина загальної
кількості. [2]

2.2. програмування як забезпечення надання інформаційних послуг

Програмування - це процес створення набору логічних інструкцій

для цифрового пристрою за допомогою мови програмування. Процес
програмування іноді називають "кодуванням", оскільки синтаксис мови
програмування подається не у формі, зрозумілій кожному, а в "коді".[12]

ІТ-послуги перевищили 1 трильйон доларів у США, тут лідер США

та Канада, поділяють 63% ринку Азіатсько-Тихоокеанського регіону на його
частку припадає 22% витрат на послуги, у порівнянні з лише 12% у Європі.
Оскільки комп’ютеризація є однією з головних тенденцій сучасного
економічного розвитку, темпи зростання цих послуг вищі, ніж в інших секторах
економіки. Зрозуміло, що темпи зростання ІТ-ринку в різних країнах та
регіонах різні. В економічно розвинених країнах Європи та Північної Америки
ринок зростає приблизно на 5% за рік, в Японії – на 2%, водночас в країнах
 15

Центральної, Східної Європи пересічний темп зростання 10%, а в Індії, Китаї -

15-20 %.

По-перше, комп'ютерне програмування та інформаційні послуги є

трудомісткими видами діяльності. У той же час вам також потрібні належним
чином навчені та додаткову освіту працівники. В економічно розвинених
країнах такі спеціалісти коштують дорого. З одного боку, ці послуги також
дорогі, основний попит на них формують великі компанії, і цей вид діяльності
багато в чому визначається споживчими факторами. Аутсорсинг став
механізмом виходу IT-сектору на світовий ринок. Це стимулює розвиток,
залучає інвестиції, збільшує доходи та сприяє освіті. В результаті ІТ-послуги
стали однією з рушійних сил української економіки.

Програмування розвивається і стає все більш ключовим на ринку

послуг. Адже за допомогою програмування створюються веб-сайти, веб-
додатки, програмне забезпечення та інше, що допомагає розвивати ринок.[8]

2.3. Формування інформаційного суспільства

Глобальні інформаційні процеси впливають на встановлення нових

національних ієрархій, відкривають нові можливості для промислового
розвитку, сприяють створенню відповідних правових рамок, збільшують обмін
культурами та традиціями.

На думку М. Згуровського, суспільство вважається інформативним, якщо:

1. На основі автоматизованих систем доступу та зв’язку кожна людина має

доступ до всієї інформації та знань, необхідних у повсякденному житті та при
вирішенні завдань особистого та соціального значення, у будь-який час, у будь-
якому місці, за плату чи безкоштовно.
 16

2. Сучасну інформаційну технологію може виробляти, експлуатувати та

використовувати кожна особа, група та організація в суспільстві. 3.
Розвивається інфраструктура, яка забезпечує створення ресурсів національної
розвідки в обсязі, необхідному для підтримки науково-технічного та соціально-
історичного прогресу.

4. Відбуваються прискорені процеси автоматизації та роботизації в усіх сферах

і підрозділах виробництва та управління.

5.. Вибухи розвитку відбуваються в результаті швидких змін соціальних

структур, сфери інформаційної діяльності та послуг. [4]

Інформаційне суспільство - це термін для позначення суспільства, в

якому створення, розповсюдження, використання, інтеграція та маніпулювання
інформацією є важливою економічною, політичною та культурною діяльністю.
Метою інформаційного суспільства є отримання конкурентних переваг на
міжнародному рівні шляхом творчого та продуктивного використання
інформаційних технологій (ІТ). Економіка знань є його економічним аналогом,
в якому багатство створюється через економічну експлуатацію розуміння.

Її основною рушійною силою є цифрові інформаційні та комунікаційні

технології, які призвели до інформаційного вибуху і глибоко змінюють всі
аспекти соціальної організації, включаючи економіку, освіту, охорону здоров'я,
ведення війни, управління і демократію. Люди, які мають засоби для участі в
цій формі суспільства, іноді називають цифровими громадянами. Це один з
багатьох десятків ярликів, які були визначені для того, щоб припустити, що
люди вступають у нову фазу суспільства.

Четвертинний сектор базується на знаннях і навичках. Він

складається з інтелектуальних галузей, що надають інформаційні послуги, такі
як обчислювальна техніка та ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології),
консалтинг (консультування бізнесу) та НДДКР (дослідження, особливо в
наукових галузях). Одним з перших, хто розробив концепцію інформаційного
 17

суспільства, був економіст Фріц Махлуп. У 1933 році Фріц Махлуп почав
вивчати вплив патентів на наукові дослідження. Кульмінацією його роботи
стало дослідження "Виробництво та розповсюдження знань у Сполучених
Штатах", опубліковане в 1962 році. Японці також вивчали інформаційне
суспільство. Ідеї економіки знань або інформаційної економіки,
постіндустріального суспільства, постмодерністського суспільства, мережевого
суспільства, інформаційної революції, інформаційного капіталізму, мережевого
капіталізму тощо обговорюються протягом останніх кількох десятиліть. Фріц
Махлуп (1962) ввів поняття індустрії знань. Він виділив п'ять секторів індустрії
знань:

- освіта,
- дослідження та розробки,
- засоби масової інформації
- інформаційні технології
- інформаційні послуги.

На основі цієї класифікації він підрахував, що в 1959 році 29% відсотків ВНП в
США було було вироблено в індустріях знань Інформаційні та комунікаційні
технології (ІКТ).

На основі цієї класифікації він підрахував, що в 1959 році 29% ВНП

США було вироблено в галузях, що базуються на знаннях - інформаційно-
комунікаційних технологіях (ІКТ). Розвиток інформаційно-комунікаційних
технологій (ІКТ) значно збільшив світову спроможність створювати
необроблені дані та швидкість, з якою вони виробляються. Поява Інтернету
надала людям нечувану кількість інформації. Еволюція інтернету від Веб 1.0 до
Веб 2.0 запропонувала людям інструменти для зв'язку один з одним по всьому
світу, а також для того, щоб стати користувачами та виробниками контенту.
Інновації в цифрових технологіях і мобільних пристроях пропонують людям
засоби зв'язку будь-де і будь-коли, де є доступ до цифрових технологій.
Інструменти ІКТ мають потенціал трансформувати освіту, професійну
 18

підготовку, працевлаштування та доступ до життєво важливих ресурсів для всіх

членів суспільства.

Однак ця здатність людей створювати і використовувати дані в

глобальному масштабі не обов'язково призводить до створення знань. Сучасні
засоби масової інформації надають, здавалося б, нескінченну інформацію, але
сама по собі інформація не створює знання. Для того, щоб відбулося творення
знань, необхідна рефлексія, щоб створити усвідомлення, значення і розуміння.
Покращення людських обставин вимагає критичного аналізу інформації, щоб
розвивати знання, які допомагають людству.

Зв'язок між інформаційним суспільством та суспільством знань:

1. З еволюційної точки зору, його можна розглядати як наступника

попередньої фази, "інформаційного суспільства" (ІС), яке, в свою чергу,
слідувало за "індустріальним суспільством". ІС було названо так через
величезний потік інформації, який був викликаний появою комп'ютерів, систем
обробки даних і комунікацій. У суспільстві знань знання, а не просто
інформація, є найціннішим активом. Це те, що знаходиться в головах людей
(неявні знання), і те, що може матеріалізуватися у фізичному світі, як друкована
продукція або людські обміни. Це те, що рухає економіку в новому тисячолітті.

2. Нове суспільство, сформоване в результаті сучасних суспільних

змін, спричинених технологічними технологічними інноваціями та
інституційними перетвореннями, які стосуються не лише технологічних
інновацій, а й про людину, її особистісний розвиток, індивідуальну творчість,
досвід та участь у створенні знань. та участі у створенні знань. Основна роль
міст у суспільстві знань полягає в тому, щоб забезпечити передачу та розвиток
джерел знань від покоління до покоління.

3. Ширша концепція інформаційного суспільства; передбачає

залучення людей як знавців.
 19

4. Суспільство, в якому основна частина процвітання і добробуту

його мешканців є результатом творення, обміну та використання знань.

5. Передові суспільства, що досягли стадії розвитку, яка переважно

базується на виробництві та використанні знань. 5. використання знань

6. Суспільство знань розуміється як здатність, яку люди мають перед

обличчям інформації, розвивати рефлексивну компетентність, пов'язуючи
численні аспекти, відповідно до часу і місця. розвивати рефлексивну
компетентність, пов'язуючи її численні аспекти, відповідно до конкретного часу
і простору, зі здатністю встановлювати зв'язки між простору, зі здатністю
встановлювати зв'язки з іншими знаннями і використовувати їх у своєму
повсякденному житті.

7. об'єднання людей, які мають схожі інтереси, будь то соціальні,

економічні, політичні, культурні і т.д., та ефективно використовують свої
колективні знання у сферах своїх інтересів тим самим роблячи внесок у
подальше пізнання, що призведе до національного прогресу та глобального
розвитку.

Соціальна теорія про суспільство знань

У суспільстві знань окремі особи, громади та організації виконують

наукомістку роботу. Пітер Друкер розглядав знання як ключовий економічний
ресурс і ввів термін термін "працівник знань" у 1969 році.

Соціальна теорія суспільства знань пояснює, яким чином знання є

фундаментальним для політики, економіки та культури сучасного суспільства.
Пов'язані з нею ідеї включають економіку знань, створену економістами, і
суспільство, що навчається, створене освітянами. Знання - це товар, яким
можна торгувати заради економічного процвітання. У сучасному світі, де
знання породжують знання, розвиваються нові компетенції, а результатом є
інновації, суспільство знань заохочує права людини і пропонує рівний,
інклюзивний і універсальний доступ до створення всіх знань. У Всесвітній
 20

доповіді ЮНЕСКО визначено чотири принципи, які є важливими для розвитку

справедливого суспільства знань :

- Культурне розмаїття
- Рівний доступ до освіти
- Загальний доступ до інформації (у суспільному надбанні)
- Свобода вираження поглядів[6]

Стало зрозуміло, що для вирішення проблеми «цифрового розриву» та

інших протиріч інформаційних процесів (просторових) недостатньо
вдосконалювати лише технічними засобами, необхідно запровадити
економічний аспект. Крім того, знання стали важливим фактором розвитку
суспільства. Економіка розвинених країни розвивається і залежить від
глобальної бази знань, що постійно розширюється. За даними Всесвітнього
банку у більшості країн Організації економічного співробітництва і розвитку на
протязі останніх п’ятнадцяти років відбувається зростання додаткової вартості
в галузях, які базуються на знаннях, що в середньому складало 3%, стабільно
перевищуючи темпи загального економічного зростання, які не піднімалися
вище 2,3%. Частка цих галузей у сукупній додатковій вартості в Німеччині
збільшилась із 51% до 60%, у Великобританії – з 45% до 51%, у Фінляндії – з
34% до 42%. На жаль, в Україні ще не до кінця усвідомлюють «інформаційне
суспільство» та потенційні переваги суспільства знань. 85% світових
«загальних інвестицій» у науку здійснюють країни-члени Організації
економічного співробітництва та розвитку, 11% — Індія, Китай та країни
Східної Азії, що розвиваються, і лише 4% — інші країни-члени. Всесвітня
організація економічного співробітництва та розвитку, включно з Україною.

Цікаво, що в ході трансформації «інформаційного суспільства» виникла

нова концепція «мережевого суспільства», незалежна від «інформаційного
суспільства». Таким чином, нові форми організації не вписуються в
централізований простір і логіку звичних центрів прийняття рішень,
вертикальні ієрархії замінюються мережевими горизонтальними відносинами
 21

та відповідним переходом від бізнесу до дозвілля Це впливає на дуже багато

сфер.

«Економіка знань» – нематеріальні ресурси починають відігравати все

більш важливу роль у суспільстві, замінюючи роль фізичного капіталу та
ресурсів.

Парадигми вищої освіти (Болонський процес) та освіти дорослих

змінюються, і їх постійна еволюція вимагає змін психологічного сприйняття, а
не регулювання. Освіта більше не повинна асоціюватися з дитинством або
підлеглим статусом. Новий попит, навчання впродовж життя, має бути
реалізований на багатьох громадських рівнях: особистий, культурний,
професійний, соціальний і громадський. Цьому сприятиме поява віртуальних
університетів на додаток до традиційних університетів, яких у 2001 році у світі
було 1180. Проте прогнозується, що до 2020 року кількість студентів може
перевищити кількість студентів денної форми навчання.

Поява нової форми вищої освіти, мережевої архітектури асоціацій вищої

освіти, пропонує країнам, що розвиваються, можливість подолати освітні
диспропорції. З економічної точки зору вартість мережевих вищих навчальних
закладів значно нижча за вартість створення нових вищих навчальних закладів.

Інформатизація суспільства має і негативні сторони, наприклад,

втручання в приватне життя (незаконні листи, реклама, віруси). Інформаційна
криза є другим прикладом негативного явища, пов'язаного з інформацією
суспільства. Тримайте людей, які надто цікавляться інформаційними
технологіями, подалі від реального життя. Суспільство знань призвело до появи
багатьох програм формування суспільства знань не лише на національному, а й
на глобальному рівні.

Політика суспільства знань спрямована на пошук балансу між державним

контролем і ринковим законом. Суспільство знань прагне сформулювати
динамічне поєднання уряду та громадських дій. Концепція «Соціальної
 22

Європи» є центральним елементом європейської програми. На цьому рівні

основна відмінність американської моделі інформатизації від європейської.
Такий підхід до ролі держав відображено в резолюції ЄС від червня 1993 року.
Подібну позицію зайняло Міністерство телекомунікацій уряду Іспанії,
вважаючи, що роль уряду полягає в тому, щоб забезпечити перехід від послуг
для еліти до послуг для всіх. Загалом європейський підхід до інформатизації
зосереджується на інформації, яка є функціональною та дієвою для мешканців.
Однак слід зазначити, що самі зусилля з інформатизації не настільки поширені
в Європі, як у Сполучених Штатах.

Суспільство знань призвело до появи багатьох програм формування

суспільства знань не лише на національному, а й на глобальному рівні. Ключові
фактори, які визначають відмінності між різними програмами, включають
національну макроекономічну політику, деталі ідеології побудови суспільства
знань, деталі національного законодавства та характеристики національної
культури та духовності, які це визначають. розвиток суспільства знань.

Таким чином, інформаційне суспільство - це етап розвитку сучасної

цивілізації, що характеризується підвищенням ролі знань та інформації в
суспільному житті, зростанням частки інформаційних комунікацій,
інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті,
ефективним інформаційним обміном між людьми, доступом до світових
інформаційних ресурсів і створенням глобального інформаційного простору,
що гарантує задоволення суспільних та індивідуальних потреб в інформаційних
продуктах та послугах. [4]
 23

Розділ 3

Інформаційні послуги в Україні

3.1. історія розвитку технологій та інформаційних послуг в Україні

Становлення інформаційного ринку в Україні має три етапи.

Перший етап почався наприкінці радянської епохи і закінчився

приблизно в 1988 році широким використанням персональних комп'ютерів.
Характерним для цього етапу є те, що існувала досить чітка система державних
закупівель комп'ютерної техніки, переважно радянського виробництва. Термін
«програмне забезпечення» майже ніколи не існувало, оскільки програмне
забезпечення купувалося разом з комп’ютером і сприймалося як його
невід’ємна частина. Більшість радянських користувачів не вірили, що ту ж
проблему можна вирішити різними програмними продуктами, які існували на
Заході в той час.

На той час в Україні організації, що мають комп’ютери, були змушені

запрошувати програмістів для написання програм для виробничих завдань
підприємства. Персональні комп’ютери були дуже рідкісними, і більшість
організацій використовували громіздкі машини, якими могли керувати лише
спеціалісти.

Держструктури «крали» переважно програмні продукти. Дата-центри та

інші організації, що використовують програмне забезпечення, працювали над
«піратськими» програмними продуктами, причому не іноземними (яких в країні
практично не було), а продуктами радянських програмістів, ринок яких тільки
починав формуватися.

Другий етап (1988-1992) ознаменувався появою великих персональних

комп'ютерів. Для розвитку та становлення приватного підприємництва в
Україні були потрібні нові технології. Були відкриті кордони, в Україну почав
 24

надходити великий обсяг інформації про західні програмні продукти, піратство

різноманітних програм набуло масового характеру. На початку 1990-х років для
позначення програмістів і користувачів, які встановлюють програмні продукти
на дискети, в лексиконі з'явився термін «розповсюджувач». Деякі програмні
продукти вже доступні в магазинах, але це під силу лише небагатьом
«сміливцям». Зазвичай рішення про покупку залежить від документації, а не від
самого програмного продукту. Без документації зрозуміти PP і ефективно його
використовувати вже дуже складно.

Третій етап розпочався в 1992 році і триває досі. На ринку значно зросла
кількість представництв іноземних компаній, що виробляють програмне
забезпечення та надають інформаційні послуги. В даний час багато всесвітньо
відомих великих компаній, таких як Microsoft, Oracle, Informix та ін., мають
представництва в Україні. Досить розгалужена збутова та дилерська мережа
кожної з цих компаній свідчить про розвиненість інформаційного ринку в
Україні.

Зростає кількість українських компаній, які займаються розробкою

програмного забезпечення, системною інтеграцією та наданням інформаційних
послуг. Вітчизняним компаніям дуже важко конкурувати з іноземними.
Проблеми, пов'язані з українськими реаліями, які в більшості випадків не
можуть вирішити створені за кордоном програми (бухгалтерія, різні
антивіруси, орієнтовані на віруси «українського походження»), звертаються за
допомогою до програмних продуктів українських компаній. мовна програма).

Розвиток українського інформаційного ринку відбувається в основному

за рахунок іноземних програмних продуктів. Однак його поширеність має і
негативні наслідки. Через повільний розвиток самостійного виробництва ПП
вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати з іноземними.
Ця проблема специфічна для українського ринку. Ми не зможемо вирішити
проблему, якщо не подолаємо економічну кризу.
 25

Станом на 1 січня 1999 р. обсяг робіт і послуг, що виконуються

в обчислювальних центрах, зменшився порівняно з 1997 р. майже в 1,7 рази (у
порівняльних цінах) і досяг 50,3 млн грн. Більшу частину цього обсягу
становлять роботи з автоматизованої обробки інформації та розробки
програмного забезпечення (відповідно 62% і 16% від загального обсягу
виконаних робіт), причому робота з ПК продовжує збільшуватися.

Згідно з даними Держстату, виробництво персональних комп'ютерів і

обчислювально-управляючих комплексів на державних підприємствах
практично припинилося.

Інформаційні ринки не можуть існувати без демонстрації нових

технологій і продуктів. Його динамічний розвиток і постійне оновлення
підтверджують численні різноманітні виставки, конференції та презентації. Дві
важливі події мають світову популярність. Всесвітньо відомими є дві ключові
події: весняна виставка СеВІТ у Ганновері (напрям, пов’язаний з ринком
SОНО, — окрема виставка Ноmе Еlectrоnіс, яка проводиться восени ) та
Соmdex Fall — відбувається щоосені у Лас-Вегасі. Найбільші комп’ютерні
виставки у країнах СНД: Сomtec, Netcom, Softool, WindowsЕхро, UnіхЕхро,
Internet/Intranet, MultimediaЕхро, EnterNеt. Крім того, важливою подією є
міжнародна виставка інформаційних технологій і телекомунікацій EnterEX, у
2001 р. вона проходила у Києві 20—24 лютого.

Український інформаційний ринок має свої особливості.

По-перше, становлення українського ринку інформаційних послуг

знаходиться на ранніх стадіях і характеризується низьким ступенем
структурованості, головним чином за рахунок спеціалізації послуг і
децентралізації сфери діяльності. Розвиток інформаційного ринку традиційно
відбувався по лінії центру, причому більшість структур інформаційного бізнесу
зосереджена в столиці.
 26

По-друге, держава досі відіграє пасивну роль на українському

інформаційному ринку. Фактично вона не регулює ринок інформації ні
організаційно, ні економічно. Тому досягти стабільності внутрішнього ринку за
умови монополізації ринку вітчизняними виробниками поки неможливо.
Слабке правове регулювання інформаційного ринку є серйозним обмеженням
для його розвитку.

По-третє, держава виступає на ринку і як основний замовник, і як

основний споживач. Більшість українських підприємців не знають, що
пропонує інформаційний ринок. Розвивається сектор особистого споживання
інформаційних продуктів і послуг.

Враховуючи потенціал України, найближчим часом можна очікувати

створення в цій країні ринку інформаційних продуктів і послуг, який за
значимістю та прибутковістю буде рівним відповідним ринкам європейських
країн.

Загалом можна говорити про відносно стабільні тенденції та перспективи

розвитку українського інформаційного ринку, але реалізація цих тенденцій
залежатиме від активної політики державного регулювання. Значно
стимулювати розвиток українського ринку комп'ютерної техніки та
програмного забезпечення можуть державні інвестиції, митна та податкова
політика. Зниження мит на продукцію іноземного виробництва та вищі тарифи
на ЗОТ іноземного виробництва сприятиме зростанню вітчизняних виробників.
[7]

3.2. економічні передумови розвитку інформаційних послуг в Україні

Рівень розвитку національного інформаційного ринку визначає

потенційні можливості для успішного розвитку країни та забезпечує
 27

національні інтереси. В останні роки ринок інформаційних послуг в Україні

почав активно розвиватися. Відкрито представництва іноземних і вітчизняних
компаній, що надають подібні послуги. Проте українським компаніям складно
конкурувати з іноземними концернами на вітчизняному інформаційному ринку,
що розвивається. Основною метою інформаційного ринку є інформація.
Інформація – це будь-яка інформація та/або дані, які можуть зберігатися на
фізичних носіях або відображатися в електронному вигляді. Варто зазначити,
що вітчизняні вчені зробили значний внесок у теорію інформації. Крім того,
футурологи та соціологи успішно досліджують виникнення концепції
інформаційного суспільства.

Основними постачальниками інформаційних послуг на ринку України є

центри генерації баз даних, телекомунікаційні послуги, інформаційні брокери,
маркетингові та консалтингові компанії. Більшість організацій і підприємств
надають інформаційні послуги на комерційній основі. Його діяльність
спрямована на постійне і систематичне надання клієнтам важливої інформації.

Надання інформаційних послуг на українському ринку можна розділити

на три основні напрями:

- Лише інформаційні послуги (надання інформації з адресної книги,

телекомунікаційні послуги тощо)

- інформаційно-консультаційні послуги, тобто послуги інформаційного та

інформаційного характеру;

- консультаційні послуги (консультації з питань торгівлі, юридичні

консультації тощо)

Також одними з передумов є хороші кваліфіковані спеціалісти, а також люди

готові вкладувати капітал у різні проекти. [5]
 28

3.3. Ринок електронної інформації. Особливості розвитку ринку ділової

електронної інформації в Україні

У секторах, що обслуговують ринок інформаційних послуг,

спостерігається стабільно висока віддача від вкладеного капіталу. Це пояснює
зростання конкуренції в цьому секторі, хоча новими учасниками є як широкі,
так і спеціалізовані організації (включаючи організації з інших секторів
економіки). Ці нові конкуренти включають фінансові установи, виробників
офісного та промислового обладнання, постачальників телекомунікаційних
послуг і великих роздрібних торговців. Успішні організації в цьому просторі
зосереджуються на наданні інтегрованих ринкових послуг, тим самим
допомагаючи усунути взаємозв’язки.

Структура ринку електронної інформації.

Інформаційні ресурси є прямим продуктом інтелектуальної діяльності найбільш

кваліфікованої та творчої частини населення. У більшості випадків результати
діяльності зберігаються у формі типових полів даних, які структуровані та
впорядковані. Таким чином, бази даних утворюють основу більшості типів
електронної інформації, що пропонується на сучасному інформаційному ринку,
і їх можна розглядати як організовані колекції однорідних записів в
електронній формі.

Ринок електронної інформації включає такі три основні сегменти:

- Сегмент ділової інформації;

- Сегмент інформації для спеціалістів.
- Сегмент масової споживчої інформації та побутових послуг.[11]

Ринок електронної інформації складається з чотирьох напрямків.

Сектор ділової інформації містить:

 29

Фондовий ринок і фінансова інформація - інформація про ціни на акції,

обмінні курси, дисконтні ставки, ринки товарів і капіталу, інвестиції та ціни.
Виробниками цієї інформації є фондові біржі, професійні служби фондової та
фінансової інформації, брокерські фірми та банки. Найвідоміші західні
агентства, що надають доступ до біржової та фінансової інформації, це Reuters і
Telerate.

Економічна та статистична інформація – чисельна економічна,

демографічна та соціальна інформація у формі часових рядів, прогнозних
моделей, оцінок тощо, що надається урядовими установами та комерційними
дослідницькими та консалтинговими фірмами.

Оскільки економіко-статистична інформація є в першу чергу предметом

аналізу та дослідження, її чиста, необроблена форма зазвичай не потрібна для
більшості видів підприємницької діяльності.

Глобалізація світових економічних процесів призвела до побудови

економіко-статистичних баз даних і надання послуг на їх основі. Важливу роль
у цьому відіграють уряди та міжурядові організації. Серед них можна
виокремити: "OECD" (бази даних з економічної статистики країн і зовнішньої
торгівлі); "GSI-ECO" — не тільки готує базу даних "EUROSTATCRONOS", але
й надає послуги діалогового доступу до них; обчислювальний центр з
економічних і суспільних наук ("WSR") — який спільно з австрійським
інститутом економічних досліджень ("WIFO") пропонує доступ до широкого
спектру міжнародних і національних баз даних зі світової економіки, що
містять відомості про глобальні зміни в структурі промислового виробництва,
торгівлю, фінансову діяльність.

Серед приватних інформаційних служб у сфері статистичної інформації

можна виокремити DRI (Data Resource Inc.), створену в 1969 р.
 30

Сфера правової інформації включає системи доступу до електронних

колекцій державних і місцевих законів, постанов, розпоряджень та інших
документів.

Виділення правової інформації зі спеціальної інформації в окремий

сектор пов'язане з активною діяльністю «реформуючих» законодавчих органів,
де оперативний доступ до такого роду інформації стає особливо важливим для
підприємців. На Заході сервіс LEXIS є відомим і популярним постачальником
правової інформації. Успішним прикладом комерційної діяльності на ринку
правової інформації в Україні є довідкова система «ЛІГА», яка містить повний
пакет правових та нормативних документів.

Сектор інформації для фахівців містить:

Професійна інформація – спеціальні дані та інформація для професіоналів

різних спеціальностей (медицина, педагогіка, астрономія, астрологія тощо).
Інформація в цій сфері поки що мало представлена на українському ринку
електронної інформації, де домінує інформація для підприємців та технічних
спеціалістів.

Науково-технічна інформація - документовані бібліографічні та зведені

відомості, довідники та дані з фундаментальних, прикладних, природничих,
технічних і суспільних наук, виробництва та інших галузей людської
діяльності. [10]

3.4. розвиток інформаційного ринку в Україні

У процесі розбудови в Україні відкритого демократичного суспільства

з ринковою економікою також створюються умови для інтеграції країни у
світовий інформаційний простір. Вони є:

- Формування правових, організаційних, науково-технічних та економічних

передумов розвитку інформаційних ресурсів.
 31

- Застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у сфері

створення інформаційних ресурсів.

- Створення інфраструктури для національних і регіональних систем

інформаційних ресурсів.

- Створення національної мережі інформаційного забезпечення наукової,

інноваційної та технологічної діяльності.

- Розбудова інфраструктури для надання інформації до Національної

інформаційної системи та аналізу та підтримки діяльності органів державної
влади та місцевого самоврядування.

- Створення державної та місцевої підтримки інформаційних ринків.

Сьогодні міжнародна спільнота приділяє особливу увагу державі як

інституції. Водночас Україна, яка переходить від системи державного устрою
до ринкових відносин, має займатися пріоритетною основою державного
будівництва. З цим пов’язане питання про роль держави в ринковій економіці
та ступінь втручання держави в економічні процеси та явища. На нашу думку,
інформаційний ринок потребує державної підтримки з метою його подальшого
розвитку, набуття цивілізованих ознак, взаємодії з інформаційними ринками
інших країн, інтеграції їх у процес глобального обміну інформацією. [1]

Відповідно до законодавства України, під інформацією розуміють

будь-яку інформацію або дані, які можуть зберігатися на матеріальних носіях
або відображатися в електронному вигляді.

Вся продукція світового ринку доступна і в Україні. Огляд розвитку

українського інформаційного ринку та його тенденцій дозволяє зробити такі
висновки:

1. Комп'ютерне обладнання:

В основному ПК (доступні б/в). Існує тенденція переходу від

випадкових покупок ПК до навмисних покупок. Є ринок дешевих пристроїв,
 32

ринок широкодоступних пристроїв і ринок брендових і вінтажних виробів.

Існують спеціалізації за функціональними ознаками. Периферійні пристрої,
мережеві пристрої тощо. З появою загального інтересу до локальних мереж
почалося використання інших класів машин, робочих станцій і комп'ютерних
засобів зв'язку. Компанії, що постачають неякісне обладнання з Південно-
Східної Азії, зникають з ринку.

2. програмне забезпечення:

Рівень піратства стабілізувався. Більшість підприємств комбінують різні

програмні засоби у своїй мережі і приходять до висновку, що їм варто купувати
лише ліцензійне програмне забезпечення. Таким чином, піратське програмне
забезпечення може працювати незалежно на кількох комп’ютерах, але збої в
мережі більш імовірні.

3. Основними клієнтами українського комп'ютерного ринку є банки, страхові

компанії та акціонерні товариства-початківці. Колишні державні підприємства
закуповували комп’ютерну техніку в роки рецесії, але зараз менш охоче
переоснащують і закуповують її. Для публічної компанії немає сенсу купувати
нові дорогі комп’ютери з основними засобами чи будувати нові лінії.
Основними клієнтами комп’ютерних компаній є організації, які залучили чи
мають значні іноземні інвестиції та стикаються з проблемою автоматизації
виробництва.

Україна має своє інформаційне поле. Тут необхідно відтворити весь

комплекс виставкового маркетингу, рекламних кампаній та інших заходів, які
практично не впливають на українського споживача. Загалом український
комп’ютерний ринок стрімко розвивається, але стає менше комп’ютерних
компаній і пристроїв, а отже, програмних продуктів у продажу. [3]

Таким чином, перед Україною, як державою з сучасним цивілізованим

принципом державного регулювання інформаційних процесів у суспільстві,
 33

постають три виклики, які необхідно розв’язати в короткостроковій

перспективі, щоб із запізненням увійти в міжнародне співтовариство.

По-перше, має бути сформоване та подальше розвиток інформаційне

середовище. Це створення системи розподілу та використання інформаційних
ресурсів, інформаційного ринку.

По-друге, з метою вдосконалення та подальшого розвитку індустрії

інформаційного обслуговування населення, інформаційної системи, яка впливає
на обізнаність суспільства, і її основою є засоби масової інформації.

По-третє, побудувати правові та організаційні основи системи

забезпечення права громадян і соціальних інститутів на вільний доступ,
поширення та використання інформації.

Отже, ці три завдання мають бути пріоритетними в національній

інформаційній політиці. [1]
 34

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У сучасному світі відбувається процес формування інтенсивного

інформаційного суспільства і пов'язаний з ним процес формування економіки
нового типу. Найважливішою складовою нової економіки є ринок
інформаційних послуг. Нині функціонування ринку інформаційних послуг
стало однією з головних умов економічного розвитку країн і регіонів.
Становлення ринку інформаційних послуг є складним і довготривалим
процесом, який передбачає структурні зміни у виробництві, поширенні та
використанні інформації та наданні інформаційних послуг. Такі процеси
безпосередньо пов'язані з конкретним контекстом національних і регіональних
соціально-економічних і політичних ситуацій.

Вивчення регіональних ринків інформаційних послуг є актуальним

завданням сучасної економічної науки. Успішне виконання основних напрямів
цього дослідження потребує постійного вдосконалення системи індикаторів,
методики її розрахунку та методики аналізу процесів і явищ, що відбуваються в
інформаційно-орієнтованій сфері суспільства.

Ринок інформаційних послуг розвивається. Чим далі, тим більше ми

впроваджуємо нові технології та ринок стає все більше конкурентоспроможним
відносно світових ринків. Установлення законами України правил та обмежень
у інформаційному ринку вказує на меті серйозне ставлення до покращення.
Також, зростає кількість інвестицій, що полегшує розвиток та покращення.
З’явилося багато можливостей, таких як підтримка різних стартапів, що дає
думки про краще майбутнє.
 35

ДЖЕРЕЛА

1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО

РИНКУ:монографія/ Н.Ш. Пономаренко, О.В. Фінагіна, 2005, – 196-
200с.
2. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету,
СВІТОВИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ, Задорожнюк Н.О, Гузій В.В., Білошицький В.В,37-
42ст.
3. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету,
РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ, Чижова Н.Є.,
185-187ст.
4. ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА У СВІТІ ТА
МІСЦЕ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ У ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ, Лопа Л.В.,
Козирєв В.А., 18-21ст.
5. ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ
ПОСЛУГ УКРАЇНИ, Дудка А. І., 2ст
6. Concept of information society [сайт:
https://www.academia.edu/32954975/Concept_of_information_society ]
7. Етапи та тенденції розвитку інформаційного ринку України [сайт:
https://osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/9301/ ]
8. Комп’ютерне програмування. Аутсорсинг[сайт: https://lms.e-
school.net.ua/assets/courseware/v1/ddf5052764118c62008f06728239db69/
asset-v1:UIED+Geography-9th-grade+2020+type@asset+block/
%D0%A3%D1%80%D0%BE%D0%BA_14._%D0%9A%D0%BE
%D0%BC%D0%BF_%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD
%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE
%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC
%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F._
%D0%90%D1%83%D1%82%D1%81%D0%BE
 36

%D1%80%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B3._%D0%9A%D0%BE
%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82__140355__
%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80_29__
%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD
%D1%8C_2022__.pdf ]
9. Поняття та структура інформаційного ринку[сайт:
http://www.managerhelp.org/hoks-572-1.html ]
10.Поняття та структура інформаційного ринку[сайт:
https://osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/9320/ ]
11.Ринок електронної інформації[сайт:
https://allref.com.ua/uk/skachaty/Rinok_elektronnoyi_informaciyi ]
12. Programming[сайт: https://pressbooks.pub/bus206/chapter/chapter-10-
information-systems-development/ ]
13.What is market structure? [сайт:
https://uk.indeed.com/career-advice/career-development/market-structure ]
14.Market Structure[сайт:
https://corporatefinanceinstitute.com/resources/economics/market-structure/
]