Тема 3.

Основні види внутрішньої торгівлі

1. Поняття торгівлі, її ознаки.

Торгі́вля — процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні — вид підприємницької діяльності,
пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції
більше, ніж їм було потрібно для власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще
в надрах первіснообщинного ладу. Однак цей обмін мав спочатку випадковий характер і виникав лише тоді, коли окремі общини
чи племена мали в цьому потребу. Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл праці – це
відокремлення скотарства від землеробства. Поступово обмін стає частішим. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник
унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку
регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці. Поява приватної власності
й поступовий розвиток обміну сприяли глибоким перетворенням у всьому первіснообщинному ладі, на зміну якому прийшов
рабовласницький спосіб виробництва.

Торгівля, яка зародилася ще в надрах первіснообщинного ладу, постійно розвивається, стає панівною формою обміну товарів і
послуг. Торгівлі належить важливе місце в системі ринкових відносин, оскільки вона реалізує основну частину предметів
споживання, які випускає промисловість і сільське господарство. Через торгівлю реалізується близько 70% товарів народного
споживання. Так, в останні роки через канали торгівлі реалізовано 60% продукції сільського господарства, 65% – легкої
промисловості і більше 85% – харчової промисловості.

Торгівля як один із видів економічної діяльності за своєю сутністю та формою належить до досить складних економічних систем.
На фоні ринкової орієнтації національної економіки вивчення нових форм і методів торгівлі стає об’єктивною передумовою
динамічного розвитку торговельних відносин в Україні. Незважаючи на багатовікову історію розвитку, серед науковців немає
єдиної думки щодо визначення терміну «торгівля». У навчальному посібнику «Теорія та практика торговельного обслуговування»,
за редакцією В.В. Апопія, наведено таке визначення торгівлі – «це та галузь бізнесової діяльності, у котрій дохід і прибуток
створюються не внаслідок виробничої, а посередницької діяльності, тобто внаслідок різниці в цінах: між ціною, яку отримує
виробник, та ціною, яку платить споживач».

Щодо визначення сутності поняття «торгівля», то укладач енциклопедії торгівлі Саварі де Брюслон зазначає в своєму «Dictionnaire
universel du commerce», що під «торгівлею» потрібно розуміти всякого роду міну, купівлю, продаж, всякі обороти. Незабаром і
Мелон (Melon) у своєму «Essai politique sur le commerse» заявляв, що «торгівля є обміном непотрібного на необхідне».

Словник сучасної економічної теорії Макміллана, наголошуючи на необхідності торгівлі, визначає її як обмін товарами між
індивідами чи групами, що здійснюється як безпосередньо за допомогою бартеру, так і опосередковано з використанням
грошей.

Визначено також основні переваги торгівлі, як розширення діапазону благ, доступних для споживання та спеціалізація виробничої
діяльності. Без торгівлі, як зазначають автори видання, індивіди і групи повинні будуть задовольняти свій попит (потреби) з
власних ресурсів. Також торгівля сприяє розподілу праці, що позитивно відображається на якості вироблених товарів.

Якщо брати до уваги сучасні погляди на торгівлю, то в економічній енциклопедії торгівлю трактують як «форму обміну товарів,
за якої рух їх із сфери виробництва до сфери споживання або зміна одного власника товару іншим відбувається на основі
купівлі-продажу».

Отже, торгівля – надзвичайно складна та багатоаспектна категорія. Тому більшість авторів розглядають її як процес, сферу
відносин, галузь економіки. Торгівля як інститут ринку, що означає і процес, і сферу відносин, і галузь економіки, реалізує в
суспільстві цілком певні та достатньо різноманітні функції.

Основними функціями торгівлі, які випливають із її сутності, є:

 економічні – реалізація вартості (зміна форм вартості);

 соціальні – реалізація споживної вартості товару (доведення товару чи послуги до споживача) і задоволення споживчого
попиту.

Економічні функції торгівлі спрямовані насамперед на реалізацію інтересів продавців. Ступінь розвитку цих функцій
характеризує спроможність торгівлі як економічної підсистеми, її самодостатність і самовизначеність у системі суспільного
розподілу праці. Економічні функції – це умова самозабезпечення торгівлі, оскільки вони націлені всередину системи.

Соціальні функції торгівлі характеризують іншу її функціональну здатність, саме в них повинна бути закладена суспільна роль
торгівлі як інституту соціально-економічних відносин. Соціальні функції є пріоритетними над економічними, адже процвітання
продавців неможливе за умови низьких економічних, матеріальних та інших можливостей споживачів. Домінування соціальних
пріоритетів повинно реалізуватися шляхом проектування внутрішньої асортиментної, цінової та організаційної культури. Окрім
цього, займаючи проміжне положення між виробником і споживачем, торгівля повинна виражати, представляти і захищати
інтереси останнього.
Основним завданням торгівлі є ефективна організація розподілу і рух товарів від виробника до споживача, для реалізації його
торгівля виконує низку функцій, основними з яких є:

 розподіл і просування предметів споживання у просторі;

 збереження товарів у часі;

 забезпечення рівноваги між виробництвом і споживанням;

 орієнтація на вимоги споживачів щодо товарного асортименту, якості продукції;

 освоєння нових ринків і стимулювання збуту;

 надання інформації про ринок; надання різних супутніх реалізації товарів, послуг тощо.

В умовах ринку торгівля відіграє важливу роль в економіці будь якої країни, адже за її допомогою виробники одержують повну та
достовірну інформацію про обсяг і структуру попиту, внаслідок чого стимулюється виробництво товарів. І, навпаки, торгівля
спонукає новий попит, здійснюючи рекламу та просування нових виробів. Таким чином, торгівля виступає в ролі основного
організатора ринку споживчих товарів і послуг.

2. Загальна характеристика Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку
споживчіх товарів. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF#Text

3. Внутрішня торгівля: поняття, ознаки, види.

До внутрішньої торгівлі – галузі національного господарства – належить вид підприємництва, що здійснює реалізацію товарної
продукції різних галузей виробництва на внутрішньому ринку країни. Внутрішня торгівля охоплює оптову і роздрібну торгівлю.

Основними принципами здійснення діяльності у сфері внутрішньої торгівлі є:

 рівність прав суб’єктів господарювання;

 дотримання прав і законних інтересів покупців та суб’єктів господарювання;

 добросовісна конкуренція;

 недопущення незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність
суб’єктів господарювання;

 дотримання встановлених законодавством вимог щодо рівня обслуговування покупців.

Основними законодавчо-нормативними документами, що регламентують внутрішню торгівлю складають: Конституція України,

Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної
конкуренції» та інші законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері внутрішньої торгівлі.

Форму об'єднання і впорядкування функціонально взаємозв'язаних елементів у межах певної структури можна назвати
організаційною моделлю. Вона відображає внутрішню структуру об'єкта торгівлі або систем його внутрішньої організації.

В роздрібній торгівлі існує багато моделей, які відрізняються складом організаційних елементів, їх взаємозв'язком і
функціональною спрямованістю. Організаційна побудова відображає організаційно-управлінську структуру. Директором
торговельного підприємства, як правило, є його власник. Інші управлінські служби очолюють фахівці професіонали. Функціональні
підрозділи представлені у вигляді спеціалізованих товарних відділів та секцій. Крім того, деякі магазини утримують господарську,
транспортну, ремонтну служби. Загальним недоліком організаційної побудови вітчизняних та зарубіжних магазинів є так звані
плоскі моделі, тобто надмірна раціоналізація структури за рахунок вилучення багатьох потрібних підрозділів – маркетингу,
інформації, юрисконсульта тощо. Більшість магазинів зберігають самостійність, але незалежних самостійних магазинів стає все
менше у вітчизняної і зарубіжній практиці.

В умовах ринкових відносин і конкурентного середовища підприємства намагаються об'єднатися на добровільних засадах в
асоціації, об'єднання. Мета об'єднання – зниження витрат, посилення конкурентних позицій, запобігання ризику розорення і
банкрутства. Процес об'єднання характерний для однотипних роздрібних підприємств: «Товари повсякденного попиту»,
«Продтовари», «Гастрономи», «Овочі, фрукти», «Універсами», «Одяг», «Госптовари» «Універмаги». Інтегратором в об'єднаннях і
асоціаціях, як правило, виступає потужна торговельна фірма. Отже, такі об'єднання за своїми функціями є оптово-роздрібними.
Внутрішня торгівля поділяється на такі види: роздрібна, оптова та ресторанне господарство. Суб’єкти господарювання мають
право займатись одним або декількома видами діяльності у сфері внутрішньої торгівлі, якщо це не заборонено законодавством.

4. Класифікація торгівлі.

Залежно від способів реалізації і величини продажних партій товарів розрізняють два види торгівлі товаром: гуртову і роздрібну.
Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:

 1) здійснює набір товарів і послуг та розміщення у торговельних приміщеннях;

 2) здійснює сортування товару за призначенням та способом застосування;

 3) здійснює інформування споживачів через рекламу, вітрини та особисте спілкування з покупцями;

 4) пов'язує інтереси каналів збуту товарів;

 5) зберігає товари;

 6) встановлює ціни;

 7) здійснює розрахунок з постачальниками;

 8) завершує угоди купівлі-продажу, обміну, кредитування;

 9) надає додаткові послуги.

Можна здійснювати класифікацію роздрібних торговців і за показниками організації та обсягу послуг для споживачів:

 1) роздрібні підприємства самообслуговування, де продаються товари повсякденного і стабільного попиту (магазини-

склади, за зниженими цінами, гастрономічні підприємства, торговельні автомати);

 2) роздрібні підприємства з вільним доступом та вибором товарів, де продаються, як правило, товари повсякденного і
стабільного попиту з обмеженими послугами (галантерейні магазини тощо);

 3) роздрібні підприємства з обмеженим обслуговуванням, де продаються товари, як правило, попереднього вибору з

невеликою кількістю послуг (універмаги, продаж через телефонний зв'язок);

 4)роздрібні підприємства з повним обслуговуванням, де продаються, як правило, модні, престижні товари, особливого
попиту (спеціалізовані магазини, універмаги тощо). Щодо концентрації магазинів існує така класифікація:

 1) центральний діловий район;

 2) регіональний торговий центр;

 3) районний торговий центр;

 4) торговий центр мікрорайону.

Роздрібні продавці приймають рішення для ефективного функціонування, керуючись наступними мотивами: вибір цільового
ринку, товарний асортимент, комплекс послуг; атмосфера у магазині, цінова політика, методи стимулювання, розташування
магазинів.

Роздрібні магазини надають послуги таких видів:

 o Послуги перед продажем товарів (приймання замовлень, рекламування товарів, обладнання вітрин, внутрішньомагазинні
експозиції, примірочні, режим роботи, показ мод, приймання старих товарів).

 o Послуги після продажу товарів (доставка покупок, пакування, подарункове пакування, підгонка виробів, монтування,
показ товару у момент експлуатації, приймання повернутого товару, переробка товарів, доукомплектування).

 o Додаткові послуги (інкасування чеків, довідкова служба, безкоштовна автостоянка, кафе, ресторани, послуги з ремонту,
заправка, проживання, кредитування, банківські послуги, кімнати відпочинку, нагляд за дітьми).

На розвиток роздрібної торгівлі впливає ряд чинників. Серед них: демографічна ситуація, стиль життя, конкуренція, витрати,
науково-технічний прогрес.

Результативність та ефективність роздрібної торгівлі оцінюють за такими показниками:

 o роздрібний обсяг товарообігу за певний період часу (виторг від реалізації), тисяч грн;

 o коефіцієнт забезпеченості товарообігу, як відношення середнього розміру товарообігу до товарних запасів;

 o швидкість товарообігу;

 o сума виручки з розрахунку на одного працівника;

 o валовий прибуток;

 o чистий торговельний прибуток.

За специфікою продажу відповідного асортименту роздрібні підприємства класифікують на універсальні та спеціалізовані.
Універсальні магазини здійснюють продаж широкого або вузького комплексу товарів. Спеціалізовані магазини реалізують
визначені види або групи товарів однієї товарної номенклатури.

До світової системи роздрібної торгівлі належать:

 1) універмаги (комплекс відділів, які реалізують асортиментні групи товарів);

 2) універсами (магазини з площею від 120 до 400 м2, які реалізують продукти харчування та товари повсякденного попиту
методам самообслуговування);

 3) супермаркети (великі універсами з площею від 400 м3 до 2,5 тис. м3, які, крім продуктів харчування, реалізують набір
непродовольчих товарів);

 4) гіпермаркети (великі універсами з площею понад 2.5 тис. м3, які реалізують широкий асортимент продовольчих та
непродовольчих товарів);

 5) торговельні комплекси (поєднання універсаму, магазинів за зниженими цінами і магазинів-складів);

 6) торговельні центри (торговельний комплекс, який реалізує всі асортиментні групи в одному місці);

 7) магазини зниженім цін (продаж за низькими цінами, за рахунок вузького асортименту та економії витрат);

 8) магазини-склади (продаж товарів з контейнерів, стаціонарних складських приміщень з мінімальним обслуговуванням та

низькими цінами);

 9) магазини-демонстратори здійснюють продаж за каталогами тощо;

 10) торгові автомати.

Реалізація товарів здійснюється за різними організаційними формами. Відмінності форм організацій обумовлені кількома
причинами: особливостями товарів, намаганнями підприємця забезпечити максимальну ефективність, способу продажу,
кваліфікацією персоналу, технічною підтримкою продажу, характером і специфікою попиту. Метою вдосконалення форми
організації торгівлі є підвищення рентабельності за рахунок скорочення затрат живої праці та зменшення витрат часу покупця в
магазині, тобто підвищення пропускної здатності підприємства. Впровадження прогресивних форм обслуговування переслідує і
іншу мету: розширити можливості товарів, покращити обслуговування.

У практиці відомими є наступні форми роздрібної торгівлі: традиційна торгівля (через прилавок), самообслуговування, відкрита
викладка товарів, продаж товарів за зразками, продаж за каталогами, продаж з доставкою додому, ринкова торгівля, продаж на
аукціоні.

Торговельні підприємства - це юридичні особи, які виконують функції торгівлі (обслуговування) і мають у наявності власні та
орендовані приміщення.

У торгівлі поширене поняття торговельна мережа. Суть цього терміна полягає у сукупності торговельних підприємств, які
знаходяться в одній системі контролю та власності.

Зростання потреби у торговельних організаціях пояснюється збільшенням обсягів продажу та поглибленням номенклатури
товарного продажу. На відповідному етапі це впливає на рівень сервісу.

Перед підприємцем, який розпочинає свою торговельну кар'єру є три можливих шляхи розширення мережі магазинів:
вдосконалення технології торгівлі, щоб збільшити пропускну здатність підприємства; розширити торговельний зал (корисну
площу) за рахунок підсобних приміщень і переміщення обладнання; відкрити нове торговельне підприємство.

Будь-яке торговельне підприємство характеризується своїми розмірами, від яких залежить його пропускна здатність.

Розмір торговельного підприємства роздрібної торгівлі характеризується торговельною площею (площа торговельного залу), для
підприємств громадського харчування - кількістю місць для відвідувачів, а складів - площею та місткістю.

Пропускна здатність підприємства роздрібної торгівлі або послуг - це кількість покупців (клієнтів), яким можуть бути надані
послуги за відповідної форми обслуговування за годину або день праці.

5. Оптова торгівля. Роздрібна торгівля, їх відмінність.

Оптова торгівля – торгівля товарами, призначеними для подальшого їх продажу або відповідного перетворення з метою продажу та
надання пов’язаних з цим послуг. За організаційною сутністю оптова торгівля є формою організації господарських зв'язків між
суб’єктами інституціонального ринку (товаровиробниками, оптовими і роздрібними торговельними підприємствами, комерційними
посередниками, державними установами, виробничими і суспільними колективними споживачами) стосовно купівлі-продажу
великих партій товару або комплексу послуг.
Основним місцем її здійснення є оптовий ринок, де сконцентровані оптові і комерційні посередники (оптові продавці) і на який
виноситься попит колективних набувачів товарів і послуг (оптових покупців). Економічна сутність оптової торгівлі полягає у
здійсненні процесу продажу товарів і послуг у сфері товарного обігу з метою подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через
роздрібну ланку або для безпосереднього виробничого споживання та надання оптовим покупцям послуг. В оптовій торгівлі, яка не
має на місті, на відміну від роздрібної, чітко вираженої реалізації попередньо закуплених товарів у кінцеве споживання, поділ па
продавців і покупців залишається доволі умовним.

Оптові підприємства, придбавши партію товару, одночасно стають його продавцем. Зворотна аналогія простежується у діяльності
виробничих підприємств –реалізація виготовленого товару супроводжується закупівлею товарів сировинного характеру
(постачання).

Окреме місце займають колективні покупці партій товарів (комплексу послуг) – бюджетні і трансфертні органи й установи (органи
влади і соціального захисту). Ці суб'єкти оптової торгівлі залишаються виключно покупцями оптових партій товарів, оскільки
самостійної комерційної діяльності, що передбачає виготовлення і реалізацію матеріальних благ, вони не здійснюють. Підставою
для віднесення бюджетних і трансфертних колективних споживачів до оптових покупців є, насамперед, значний обсяг партій
матеріальних благ, які ними закуповуються.

На відміну від роздрібних покупців, колективні споживачі закуповують, за незначними винятками, не споживчі товари (окремі
послуги), а великі партії товарів (комплекси послуг) або високовартісні одиниці устаткування, обладнання – основних засобів.

У ринкових умовах усі об'єкти торговельної діяльності – рівноцінні товари, а підгалузь оптової торгівлі містить основні види
торгівлі:

1) засобами виробництва і предметами праці;

2) попереробленою сільськогосподарською продукцією;

3) продовольчими товарами;

4) непродовольчими товарами;

5) транспортними засобами;

6) послугами.

Два види оптової торгівлі – торгівля продовольчими товарами (продуктами харчування) і торгівля непродовольчими товарами –
разом утворюють велику за масштабами і важливу за значенням підсистему оптової торгівлі товарами широкого вжитку. Вона має
на меті налагодження і відпрацювання господарських зв’язків між виробництвом і роздрібною торгівлею за умови забезпечення
раціонального товаропросування виготовлених матеріальних благ і є активним важелем організації та розвитку як виробничих
галузей, так і роздрібної торговельної мережі.

Функціями оптової торгівлі у частині її взаємодії із представниками сфери виробництва є:

1) стимулювання і концентрація підприємницької діяльності всіх форм, видів і різновидів;

2) активна участь у проектуванні і формуванні виробничого асортименту товарів і послуг, піднесенні загального рівня якості
виготовлюваних матеріальних благ;

3) організація й інвестиційне забезпечення процесу руху щойно виготовлених матеріальних благ зі сфери виробництва внаслідок
повсякденного вдосконалення наявних і створення нових каналів товаропросування;

4) взяття на себе певної частини комерційного ризику, постійно супутнього життєвому циклу товарів і послуг на ринку; усунення
або згладжування діаметральних суперечностей бізнесового ризику (успіх-поразка);

5) формування оптимальної концепції логістичного забезпечення сучасних виробництв відповідно до комерційних, справді
ринкових засад, основною з яких є максимізація прибутку на фоні безумовного врахування комерційних інтересів інших суб’єктів
ринку.

Оптова торгівля виконує також низку функцій, спрямованих на обслуговування потреб роздрібних торговельних підприємств та
індивідуальних споживачів товарів і послуг. Ці функції передбачають:

1) постійне і системне вивчення попиту і поточної кон'юнктури всередині окремих сегментів товарного ринку і певних цільових
ринків;

2) перетворення виробничого великосерійного асортименту в торговельний, адаптований до реальних можливостей наявної

роздрібної та дрібнороздрібної торговельної мережі;

3) концентрацію матеріальних благ внаслідок власних і залучених основних та оборотних засобів з мстою створення передумов для
ритмічного постачання торговельних підприємств у зоні обслуговування;

4) здійснення внутрішньоскладських технологічних операцій, супутніх процесу зберігання товарних запасів;

5) організацію своєчасної доставки товарів у роздрібну торговельну мережу;

6) проведення товарного і фінансового кредитування клієнтівпокупців (підприємств роздрібної торгівлі);

7) інформаційне обслуговування наявних і потенційних клієнтів з числа покупців оптових партій товарів або комплексу послуг.

Крім сукупності основних оптова торгівля викопує також цілий комплекс допоміжних функцій, пов'язаних з інфраструктурним
забезпеченням оптового продажу матеріальних благ. До них належать заходи, які сприяють збереженню матеріальних цінностей у
процесі транспортування вантажів, забезпечують сезонне і тимчасове зберігання на гуртових підприємствах, фасування і
підсортування, подрібнення і розукомплектування товарних партій відповідно до вимог клієнтів споживчого ринку або інших
оптових покупців.

Роздрібна торгівля є стартовим майданчиком для нового циклу виробництва і обігу, оскільки товар перетворюється на гроші. При
роздрібній торгівлі товари переходять зі сфери обігу у сферу колективного, індивідуального, особистого споживання, тобто стають
власністю споживачів. Покупці через роздрібну торгівлю оптимально задовольняють свої потреби, а роздрібна торгівля,
враховуючи в своєму асортименті побажання покупців, може більше продати товарів і забезпечити собі комерційний успіх.

Роздрібна торгівля – торгівля товарами, призначеними для кінцевого споживання в особистих, сімейних і домашніх цілях або для
іншого, не пов’язаного з продажем, використання та надання пов’язаних з цим супутніх послуг. На протилежність плановій
економіці, яка внаслідок вказівок планових органів позбавляла роздрібну торгівлю підстав для самостійних дій, ринкова економіка
вимагає від підприємця у сфері роздрібної торгівлі господарювання на основі особистої відповідальності. У своєму асортименті
підприємець орієнтується на побажання покупців і передає ці замовлення постачальникам, тобто на ринку він є сполучною ланкою
між виробником і споживачем. Чим краще підприємець у роздрібній торгівлі враховуватиме в своєму асортименті побажання
покупців, тим більше товарів він зможе продати, тим вищим буде його комерційний успіх. Покупці зі свого боку в змозі через
роздрібну торгівлю оптимально задовольнити свої потреби.

Таким чином, обидві сторони і підприємець в роздрібній торгівлі, і покупець – отримують вигоду із взаємної залежності і
готовності роздрібної торгівлі до роботи.

Комерційна робота з продажу товарів у роздрібних торгових підприємствах на відміну від оптових підприємств має свої
особливості:

1. Роздрібні підприємства реалізують товари безпосередньо населенню, тобто фізичним особам, застосовуючи свої специфічні
способи і методи роздрібного продажу.

2. Торгове обслуговування населення припускає наявність спеціально влаштованих і обладнаних торгових приміщень,
пристосованих для:

• якнайкращого обслуговування покупців;

• уміння запропонувати і продати товар кожній конкретній людині;

• здійснення підбору і формування торгового асортименту;

• постійного вивчення й обліку споживчих запитів покупців.

1. Роздрібна мережа на відміну від оптової мережі характеризується великою територіальною роз’єднаністю та
роздрібненістю, її діяльність можна віднести, переважно, до сфери малого бізнесу.

2. Від керівників роздрібних торговельних підприємств потрібна велика заповзятливість та ініціатива в комерційній роботі з
організації продажу товарів населенню; уміння добре обслужити покупців, протистояти конкурентам і забезпечити
нормальний прибуток.

Зміна форм власності в роздрібній торгівлі призвела до різкого збільшення самостійності торговельних підприємств. Комерційна
ініціатива і заповзятливість набули широкого розвитку в організації роздрібних продажів товарів. Важливим елементом
комерційної роботи з продажу є формування оптимального асортименту товарів у магазині. Встановлення оптимального
асортименту знаходиться у прямій залежності від типу і спеціалізації торговельного підприємства.

У роздрібній торгівлі спостерігається процес відкриття фірмових торговельних підприємств товаровиробничих галузей. Виникає
роздрібна мережа, що реалізовує продукцію хлібозаводів, м’ясокомбінатів, молокозаводів. Повсюдно проходить процес
універсалізації торговельних підприємств, зростає кількість змішаних магазинів.

До основних функцій роздрібної торгівлі належать:

 реалізація товарів невеликими партіями;

 безпосереднє спілкування із споживачем.

Відповідно до Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі (08.07.1996р) роздрібна торгівля через
дрібнороздрібну торговельну
мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій
приміщення не мають торговельного залу для споживачів.

Продаж товарів здійснюється через:

 пункти некапітальної забудови - кіоски, ларі, ларки, палатки,
павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;

засоби пересувної мережі - автомагазини, автокафе,

авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне
технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки),
розноски, лотки, столики тощо.

6. Особливості електронної торгівлі.

Сутність електронної торгівлі полягає в організації процесу товарно-грошового обміну у формі купівлі-продажу на базі
електронних технологій. Більш широко трактується це поняття Комісією ООН з міжнародного торгового права (UNCITRAL):

електронна торгівля – це організація і технологія купівлі-продажу товарів, послуг електронним способом з використанням теле
комунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2005 року електронна торгівля - господарська діяльність
у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних
правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Електронна роздрібна торгівля розвивається не тільки швидкими темпами, але й широкомасштабно охоплює дедалі більше нових
операцій та процесів завдяки: – установленню контакту (не фізичного) між «покупцем» і «продавцем»; – повному циклу
інформаційного супроводу покупця; – пошуку, демонстрації, вибору, консультації, конкурентоспроможності товару; – продажу
товарів, у тому числі електронних продуктів, надання послуг; – взаєморозрахункам (у тому числі з використанням електронного
переказу грошей, кредитних карток, електронних грошей); – управлінню процесом доставки товарів безпосередньо покупцю або за
вказаною ним адресою; – післяпродажному обслуговуванню.

Суб'єкти господарювання можуть продавати товари на замовлення покупців через спеціалізовані магазини (магазини замовлень),
склади-магазини, через відділи замовлень магазинів загального профілю, а також автомагазини системи споживчої кооперації.
Замовлення на товари приймаються від громадян у порядку, встановленому суб'єктом господарювання (безпосередньо в магазині,
за телефоном, за місцем роботи громадян на підприємствах, установах, організаціях, з доставкою додому).

Замовлення оформляються на бланках замовлення у двох примірниках, де зазначаються: найменування суб'єкта господарювання,
назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр), кількість, загальна
вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково, дата (час) виконання замовлення тощо.

Перший примірник оформленого бланка замовлення передається покупцеві, другий залишається в суб'єкта господарювання. Якщо
проведено попередню оплату, то в бланку замовлення робиться спеціальна відмітка.

На непродовольчі товари покупцеві виписується також товарний чек із зазначенням усіх належних реквізитів.

Доставка замовлень додому проводиться в узгоджений з покупцем час. Форма і порядок оплати за товари визначається за
погодженням між покупцем і суб'єктом господарювання. Розрахунки з покупцями за товари, що видаються у магазині,
здійснюються через зареєстровані електронні контрольно-касові апарати.

При оплаті прийнятого за телефоном замовлення вдома в покупця розрахунки за товари відображаються в товарно-касовій книзі;
при цьому покупцеві видається перший примірник бланка замовлення з відміткою про оплату та дату (час) виконання замовлення,
яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Питання на самостійне опрацювання

1. Ознаки внутрішньої торгівлі.тг

Вну́ трішня торгі́вля — це торгівля, яка ведеться виключно в межах певної країни. Розділена така торгівля на дві категорії —
гуртова та роздрібна. Гуртова торгівля пов'язана з купівлею товарів у виробників або дилерів у великій кількості і продаж в
невеликій кількості для тих, хто може купити в роздріб.

Роздрібна торгівля пов'язана з продажем товарів у невеликих кількостях для споживачів. На практиці, однак, виробники й
гуртовики можуть також проводити роздрібну торгівлю товарів в обхід посередника роздрібної торгівлі, за допомогою яких вони
отримують більш високий прибуток.

2. Особливості здійснення торгівлі продовольчими товарами на ринку України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02#Text

3.Торгівля непродовольчими товарами на ринку України.

Особливості торгівлі непродовольчими товарами

43. На ринках дозволяється реалізовувати як нові

непродовольчі товари, так і ті, що були в користуванні, крім
заборонених для продажу.
 Продаж непродовольчих товарів здійснюється з додержанням
Правил продажу непродовольчих товарів, санітарних норм і правил,
інших нормативно-правових актів, які регламентують торговельну
діяльність та захист прав споживачів.

44. Окремі непродовольчі товари можна продавати на ринках

тільки за умови:

нові товари, які підлягають обов'язковій сертифікації, -

наявності в документах, згідно з якими вони надійшли,
реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про
визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо
це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності
на відповідний товар; ( Абзац другий пункту 44 в редакції Наказу
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
N 298/778/413/269 ( z1112-05 ) від 22.09.2005 )

предмети гігієни, санітарії, товари побутової хімії, іграшки

для немовлят - лише в індивідуальній споживчій тарі із зазначенням
на ній необхідної для споживача інформації відповідно до чинного
законодавства. На кожній іграшці або індивідуальній споживчій тарі
повинна бути зазначена необхідна доступна, достовірна інформація
відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ). Перевірка іграшок на звук повинна проводитися за
допомогою повітродувного устаткування;

косметично-парфумерні вироби - додержання температурних

режимів у місцях, не доступних попаданню прямих сонячних променів;

побутові газові прилади, що були в користуванні (газові

плити, газові котли, газові колонки тощо) - наявності документів,
що підтверджують їх придатність до подальшої експлуатації і які
видані відповідними службами газового господарства; ( Абзац п'ятий
пункту 44 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції N 172/702/332/108
( z0617-03 ) від 03.07.2003 )

транспортні засоби (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх

типів і моделей, самохідні машини, причепи, напівпричепи,
мотоколяски і номерні агрегати до них) - спеціально виділеного для
них місця або створення спеціального ринку згідно з Правилами
роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами,
затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України від 31.07.2002 N 228 ( z0681-02 )
та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за
N 681/6969; ( Абзац шостий пункту 44 із змінами, внесеними згідно
з Наказом Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції N 172/702/332/108 ( z0617-03 ) від 03.07.2003 )

меблі, одяг та головні убори з натурального хутра,

електропобутові та телерадіотовари - розміщення в приміщеннях,
пристосованих для торгівлі цими товарами. В експлуатаційних
документах (інструкції з експлуатації, паспорті, етикетці,
гарантійному талоні) нової побутової техніки продавцем обов'язково
робиться відмітка про продаж;

шкури цінних порід звірів, одяг та головні убори з них -

відповідного їх маркування та наявності документів, що
підтверджують законність їх придбання;

примірники аудіовізуальних творів і фонограм - через

спеціалізовані підприємства торгівлі, спеціалізовані відділи
(секції) підприємств з універсальним асортиментом товарів;

ювелірні та інші вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного

каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та
напівдорогоцінного каміння - наявності ліцензії;

пестициди та агрохімікати - наявності ліцензії;

 ліки, лікарські рослини - наявності ліцензії.

45. Адміністрація ринку при розробці проекту планування ринку

повинна передбачити спеціальні зони і обладнати їх необхідним
устаткуванням для примірки покупцями одягу і взуття. Користування
примірочними є безплатним. ( Абзац перший пункту 45 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції N 172/702/332/108 ( z0617-03 ) від
03.07.2003 )

Для продажу товарів, що були в користуванні, відводяться

спеціальні місця.

46. На ринках з продажу непродовольчих товарів дозволяється

здійснювати торгівлю продовольчими товарами з додержанням вимог
законодавства та Правил продажу продовольчих товарів.

47. На ринку забороняється продавати:

вогнепальну, газову, пневматичну, холодну зброю, бойові

припаси та спеціальні засоби самооборони;

готове армійське спорядження, а також тканини, які

використовуються для його виробництва, інші товари військового
асортименту, формене обмундирування;

білизну зі штампом організацій і підприємств;

наркотичні засоби;

пальне для транспортних засобів, гас, мазут;

балони із скрапленим газом; ( Абзац сьомий пункту 47 із

змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції N 172/702/332/108 ( z0617-03 ) від
03.07.2003 )

вироби піротехнічні побутові та вибухові засоби; ( Абзац

восьмий пункту 47 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
N 172/702/332/108 ( z0617-03 ) від 03.07.2003 )

порнографічні видання;

заборонені знаряддя добування тварин. { Пункт 47 доповнено

абзацом згідно з Наказом Міністерства економіки N 38/19/16/39
( z0183-09 ) від 26.01.2009 }